Використання виховного змісту казки на уроках читання у початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КАЗКА ТА ЇЇ РОЛЬ У ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Історія та походження казки

1.2 Казка як жанр літератури

1.3 Наукові дослідження казки

Висновки з 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ

2.1 Ознайомлення з казками та виховання добрих якостей у дитини на основі казки у початковій школі

2.2 Діагностування рівня вихованості та моральних якостей учнів молодшого шкільного віку

2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

Висновки з 2 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

У навчальній програмі для 1-4 класів у пояснювальній записці літературного читання йдеться про засвоєння школярами літературних форм. Учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія доступніша учням 4-х класів. Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного і позакласного читання і в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок тощо. [32.73-76].

"Національна доктрина розвитку освіти" одним із пріоритетних напрямків роботи в школі проголошує формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного й морального здоров'я. Відтак, спрямовуючим вектором системи освіти є зростаюча особистість з її духовними і психологічними потребами…[34, 24].

Усе починається з виховання в дитинстві, і важливо, щоб дитина з дитинства засвоїла суть моральних понять і людських цінностей. Дитина формується як особистість, набуває властиві йому риси характеру, особливості, які впливають на поведінку людини в житті, у дитини з'являється власний світогляд. Як же вона дивиться на цей світ? З посмішкою і любов'ю або ж, як завойовник і споживач, якого ніщо не цікавить крім власного «я» і своєї вигоди? Дитина, буде дорослішати, і життя поставить перед ним аж ніяк не легкі проблеми. Чи залишиться він милосердним, великодушним, людяним? Чи стане допомагати бідним, старим, рідним, друзям? Відгукнеться чи по-доброму його душа на потреби і біди суспільства?

Недавні дослідження, проведені в США, показали, що дитяча та підліткова злочинність безпосередньо пов'язана з невпевненістю в собі, низькою самооцінкою і відсутністю віри. «Допомагати дитині побачити в собі все найкраще і слідувати своїй вищої природі - значить перешкоджати росту дитячої злочинності" - так написано в посібнику для батьків «Подорож в країну чеснот».

Мета будь якого вчителя - виховати зі своїх учнів цілеспрямованих, чесних, відкритих для спілкування та праці людей. Виховання - процес формування всебічно розвиненої особистості, а навчання - найважливіший засіб виховання, під яким розуміється процес передачі та активного засвоєння знань, умінь і навичок.

Яка роль телебачення та засобів масової інформації? Велика. Але в даний час телебачення і школа виступають суперниками в боротьбі за час і душу дитини. Таким чином,ця проблема і визначила актуальність теми курсової роботи.

Тема курсової роботи - Використання виховного змісту казки на уроках читання у початковій школі.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що на даний час те,що показують по телевізору,ЗМІ,комп'ютерні ігри не відповідає моральним засадам,яких навчає вчитель. Таким чином , саме казка виступає найкращим вихователем в цій ситуації.

Мета курсової роботи - довести, що казкою можна розвинути і виховати в дитині моральні якості.

Мета зумовлює наступні завдання:

- теоретичне обґрунтування казки;

- дослідження виховних властивостей казки;

- проведення творчих завдань;

- визначити рівень сформованості (наявності) моральних якостей у досліджуваній групі дітей.

Методи дослідження:

- Спостереження;

-Бесіда;

- Анкетування;

- Аналіз творчої роботи;

База дослідження:

Долинська ЗОШ І-ІІІст. №4, Івано-Франківська область. В експерименті брали участь учні 2-А класу початкової школи (класний керівник Кривень А.М.).

Об'єкт курсової роботи - процес виховання учнів у початковій школі.

Предмет - виховний зміст казки на уроках читання у початковій школі.

Теоретична значущість полягає в тому, що курсова робота є внеском в дослідження виховного змісту казки у початковій школі.

Структура курсової роботи: вступ, 2 розділи, висновки до кожного розділу,загальний висновок, список використаної літератури,додатки.

Курсова робота містить 47 джерел.



РОЗДІЛ 1. КАЗКА ТА ЇЇ РОЛЬ У ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Історія та походження казки

Казка -- це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

Казка як своєрідний жанр народної творчості здавна посідав важливе місце у фольклорі всіх народів світу. Згадки про казку (як і її зразки) знаходимо в різноманітних писемних пам'ятках, що дійшли до нашого часу крізь віки і тисячоліття. [33, 138].

"Історія казки, -- справедливо відзначає російська дослідниця Е. Померанцева, є насамперед історія її співвідношення з дійсністю".

Казковий епос як частина усної народної прози є значною частиною української словесності. Вперше термін "казка" вжито у граматиці Лаврентія Зизанія "Лексисъ сиречь речения" (1596) поряд з поняттям "баснь", "байка", [10, 80], а пізніше в подібному значенні - у словнику Памви Беринди "Лексіконъ славеноросскій і іменъ толъкованіє" (1627). [35, 126]. Таким цей термін ввійшов у науку.

Казки розповідали дорослі й всупереч нашому нинішньому поданню - не тільки малюкам, але й дорослим теж. Казки учили виплутуватися з непростих положень, із честю виходити з випробувань, перемагати страх, будь-яка казка закінчувалася щасливим фіналом. Як зазначає В. Гнатюк: "Казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія". Тому єдиного погляду щодо походження казок немає. Кожен із наукових напрямів вирішує цю проблему по-своєму. Прихильники міфологічної школи вважали основою казки міф та систему давніх уявлень. Міграційна школа розвинула теорію запозичень, тобто поширення казкових сюжетів зі Сходу (зокрема Індії). Представники антропологічної школи висловлювали думку про самозародження подібних сюжетів на певному етапі розвитку різних народів. Дослідження в руслі ритуально-міфологічної школи поклали в основу виникнення казки систему давніх язичницьких релігійних ритуалів. [45, 124].

Одним з перших дослідників східнослов'янської казки, який дав аналіз української казки з позицій міфологічного напрямку, є Ф. Буслаєв. Він висловив думку, що цей жанр тісно пов'язаний з народною епічною поемою, вважаючи казку модернізованою формою героїчної билини. М.Чумарна теж виводить назву жанру з праміфа, вказуючи на скіфський міф про Маная та його дружину Казку, яка навчила людей мови. М.Грушевський героїчний та казковий епос розглядав як паралельні явища, кожне з яких має свій специфічний характер, форму, шлях еволюції. На думку російського дослідника ХХ ст. В. Проппа, казка виявляє зв'язок з системою давньої релігії (зокрема, обрядом ініціації) та системою первісних суспільних інституцій: "Казка народжується, звичайно, з життя. Всяке архаїчне, сьогодні відмерле релігійне явище більш давнє, ніж його використання в сучасній казці". Але, на його думку, цей жанр генетично пов'язаний з древніми формами оповіді, коли герой втрачає своє ім'я, а розповідь втрачає свій сакральний характер. Тоді міф і легенда перетворюються в казку. [46, 122].

У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з казкою, що привернула значну цікавість етноантропології. Крім того, чимало авторів збирали традиційні казки чи створювали нові казки на основі традиційних. Серед таких письменників слід згадати Шарля Перро (Франція), братів Грімм (Німеччина), Івана Франка (Україна) (а також цілий ряд українських учених XIX ст.: Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський, М. Цертелєв, М. Максимович, І. Срезневський, Л. Боровиковський, М. Костомаров, О. Бодянський; XX ст.:А. Кримський, В. Юзвенко, П. Іванов., П.Лінтур; особливо варто згадати І. П. Березовського із його «Казками про тварин», 1976), Олександра Афанасьєва (Росія). В основі казки -- захоплива розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами -- сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, -- казки не пов'язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями.

Для них характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням.

Казка відзначається «замкнутим часом» і завершеністю, співвідносними з досягненнями героєм мети і перемогою добра над злом. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально- виховними, розважальними та ін. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому казки, як правило, побутують у багатьох варіантах. [46, 124].

1.2 Казка як жанр літератури

Казка - фольклорний розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події. За своїм змістом і поетикою казки близько стоять до сказань, легенд, билин і баладних пісень. Вони широко використовують пісні, приказки й прислів'я, загадки й замовляння. Термін "казка" походить від слова казати (казки розказуються). За часом виникнення казки належать до найдавніших форм народної творчості. Вони дуже популярні серед усіх народів світу й відзначаються захоплюючим сюжетом.

Основною жанровою ознакою казки в цілому є фантастика. Відтворюючи дійсність, казка не вдається до вимислу порушення правдоподібності зміщення реального плану. [33, 37].

Українські народні казки - складний жанр, він об'єднує твори різні за походженням, змістом і стилем. Одні казки виділяються своєрідним складом дійових осіб, другі - фантастичністю сюжету, треті - соціально-побутовими конфліктами. [45, 120].

Тому казку поділяють на 3 жанрові різновиди:

· казки про тварин (птахів, рослин, комах);

· чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні);

· суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні).

Найдавнішими з них є казки про тварин, хоча в українській народній творчості, вони давно втратили свій первісний характер. Лише в окремих казкових творах береглися короткі згадки про походження звірів і птахів. В

казках про тварин неправдоподібно товаришують, одружуються, співають, танцюють звірі. Ще більш неправдоподібно є вимисел у фантастичних казках, в яких все - персонажі, чудодійні предмети, сама дія - просякнута незвичайною атмосферою. Без фантастики нема і побутових казок хоча вони й ближчі до реальності, до соціальних і побутових проблем українського села. [5, 10].

Наступну групу звіриного епосу становлять казки про свійських тварин. Серед головних персонажів цих казок найпоширенішими є кінь, корова, собака, коза, віл, цап та баран. Поряд з казками про допомогу домашніх тварин у господарствах існує багато оповідей про їх сприяння у битві з хижаками. У цих оповідях свійські тварини завжди постають спритнішими та хитрішими від диких .Серед даної групи казок часто зустрічається мотив втечі домашніх тварин до лісу та їх пригоди. Хоча є й мотиви про те, що свійських тварин, як постаріли, люди виганяють у ліс вмирати, і тоді їм допомагають лісові мешканці. Часто у казках свійські тварини допомагають людині в полюванні, заманюючи здобич в яму чи заганяючи у сітку. У казках людина розуміє необхідність мати хоч якусь тварину, оскільки вона може принести користь. Так, головний персонаж казки “Солом'яний бичок”, пасучись у лісі, допомагає дідові та бабі “зловити” зайця, лисицю, вовка та ведмедя, які за звільнення обіцяють і приносять винагороду. [21,210].

Поряд з групами народних казок про диких та свійських тварин існують групи творів про диких та свійських птахів, риб, земноводних та комах (“Про півника”, “Як курочка помстилась чоловікові” та ін.). Казки про тварин пізнішого походження тяжіють до новелістичних творів (зокрема, суспільно- побутових казок). У багатьох з них в сюжеті поряд із тваринами центральні місця відводяться людям, майновий чи суспільний стан яких відіграє недругорядну роль (“Як лисиця оженила діда на царській дочці”,“Котофей і пан Печерський”, “Як лисиця зробила чоловіка багачем”). Пізнішим нашаруванням є також надання тваринам суспільних ознак життя людей - професій, чинів, звань. Тут хижаки часто виступають царями, міністрами, панами, війтами (“Лев і осел, що удавав царя”, “Як вовк хотів бути війтом” та ін.). У таких казках звірі виконують ролі, властиві лише людям (“Лисичка-суддя”, “Лисиця-сповідниця і вовк”, “Як звірі хату будували”, “Грошовитий когут” та ін.).

Подібними є казки про рослини («Стріча баби з цибулею», «Про липку і зажерливу бабу»), де виявляються анімістичні уявлення про «жителів лісу та поля». Казка «Про липку» чітко відображає культ дерев -- липка виконує всі бажання людей, розмовляє з ними, є справедливим суддею тощо. Такими є й казки про предмети чи речі. У таких творах, де головними персонажами постають всілякі коржики, короваї («Коржик», «Хлібина»), елементи культу хліба нерідко поєднуються з культами зерна, ниви тощо. Найчисленнішу групу культово-анімістичних казок становлять казки про тварин, які відображають тотемічні вірування, що часто поєднуються з анімізмом, елементами інших культів. [5. 10].

Найбільшу групу казкового народного епосу становлять чарівні (героїчні) казки. Інколи їх ще називають фантастичними. Головний їх зміст - богатирський подвиг у здійсненні якого героєві допомагають мудрі сили природи, котрі дають йому пораду, сприяють різними способами. Соціально- побутові сюжети цих казок побудовані на обігруванні типових рис негативних персонажів в комічні, фактично фантастичні ситуації. Означення “чарівні” щодо цього виду казок може вживатися лише умовно, оскільки елемент чарівності зустрічається й у інших жанрах усної народної творчості (у плані надзвичайних персонажів чи подій). Але у казковому епосі “до цього виявляється неабиякий інтерес, а чари, чарівні речі, чарівні персонажі набувають найширшого трактування” . Серед чарівних казок виділяється велика група творів, які окреслюються терміном “героїчні казки”. Героїчними вони називаються тому, що у центрі зображення у них знаходиться образ героя-богатиря, лицаря, завдяки доблесті, мудрості та звитязі якого відбуваються всі описувані події. Героїзм обов'язковий для казок цього типу, оскільки вони виникли та розвинулись у передкняжий та княжий періоди слов'янської історії. Значна частина героїко-чарівних казок носить виразний історичний характер. Їх головні герої (Кирило Кожум'яка, Ілля Муромець) мали реальних прототипів. У них зустрічаються описи чи згадки про дійсні події минулого. Але серед чарівних казок є й такі, що майже або й зовсім позбавлені героїки. Це твори типу “Дванадцять місяців”, “Про дідову дочку та бабину дочку”. У них центральним персонажем постає знедолена героїня, яка подібно до лицаря з героїчних казок, потрапляє в інший світ (дивний ліс, підземне чи морське царство), і там з нею відбуваються незвичайні події. [46, 120].

Вирішальною та обов'язковою ознакою всіх вищезгаданих груп чарівних казок є незвичайність описуваного, надприродність, таємничість, чудесність подій, динамічність їх розгортання. Центральним мотивом кожної казки, яку зараховують до цього жанрового різновиду, є зображення подорожі, дороги її головного персонажа . Як явище пізніше за походженням, ніж тваринний епос, чарівні казки - значно складніші у сюжетно-композиційному та художньо-образному планах. Вони об'єднані рядом спільних ознак. Важливою особливістю цих творів є їх динамізм. Розвиток сюжету відбувається у зв'язку з подіями навколо центрального героя. Дія, як правило, розгортається не лише у часі, а й у просторі, який постійно змінюється. Категорії часу та простору (хронотоп казки) функціонують за певними законами. Час як такий майже не вказується - не повідомляється, скільки часу минуло між вказаними подіями (наприклад, скільки герой був у дорозі). Часові періоди часто поділяють один одного. У багатьох казках вік героя, який досягнув зрілості, залишається незмінним. На відміну від казок про тварин, чарівні казки характеризуються значно багатшою художньо-образною структурою. У них діє більша кількість образних типів. Виділяють сім основних типів персонажів:

1) герой;

2) суперник (той, проти кого бореться герой);

3) лжегерой (той, хто присвоює результати героя);

4) чудо-помічник (людина, тварина, чи предмет);

5) дарувальник (той, хто дарує героєві чарівний предмет);

6) об'єкт, якого шукає герой (жива істота чи предмет);

7) відправник (той, хто ставить умови, виряджає героя в дорогу; як правило виконує епізодичну роль) .Поряд з головними образами діє значна кількість персонажів для зв'язку дії - скаржники, наклепники, зрадники і т. п. Л. Дунаєвська подає трикатегорійну систему казкових персонажів, поділяючи їх на злотворців, добротворців та знедолених .

В українській казці приділяється багато уваги побутовим реаліям. Це іноді не на користь літературним якостям казки, але з іншого боку, українські казки містять багаті відомості для вивчення матеріальної і духовної історії українського народу.

Соціально-побутові твори - велика група соціально-побутових казок, тематика та проблематика яких стосується не особистого і родинного життя, а суспільного. Цей тип казок тематично багатий та різноманітний. Найважливіша їх прикмета - реалізм: “Усі вони зачерпнені з реального побуту і основані на нім у цілості” У них відтворюються різні грані народного життя. Але у порівнянні з чарівною казкою, їх сюжет менш розгалужений, композиція

спрощена, оповідь охоплює один - два епізоди. Героями виступають представники різних соціальних груп: селянин, мельник, коваль, шинкар, піп, пан, солдат; інколи - національностей: москаль, жид, циган, турок та ін. нерідко головні ролі відводяться жінкам. Українська народна соціально-побутова казка упродовж тривалого розвитку увібрала в себе елементи поглядів та уявлень народу на різні суспільні явища, зазнала впливів перекладної християнської та світської європейської літератур, “скристалізувавши оригінальне народне світобачення, своєрідне ставлення до життя, розуміння моралі” .На перший погляд соціально-побутові казки здаються картинами реальної дійсності; насправді ж закони, за якими живуть і діють герої побутової казки, докорінно відрізняються від тих, котрі діють у повсякденності. [9. 55].

Л. Дунаєвська виділяє чотири групи соціально-побутових казок:

1) дидактичні “в яких відображені уявлення селянина про його залежність від Долі, Щастя, Злиднів, від якихось надприродніх сил”;

2) сімейно-антагоністичні, “про старшого та молодшого братів, деякі реалістичні казки про пасербицю та бабину дочку”;

3) гумористичні - про дурнів, ледарів, брехунів, п'яниць, витівки солдатів та ін.;

4) сатиричні - “казки про боротьбу двох антагоністичних соціальних сил” . [19, 82].

Нині з усного побутування казку витісняють технічні засоби інформації. Однак і в них народна казка залишається популярною, людям, а особливо дітям, притаманний потяг до надзвичайного і водночас простого. У народної казки і тепер широке коло читачів, як серед дітей так і серед дорослих, причому різного освітнього рівня.

1.3 Наукові дослідження казки

Об'єктом наукового дослідження казка і казкотворчість стають у ХІХ ст., здебільшого цей феномен вивчають в контексті гуманітарних наук, зокрема філології, історії, філософії, культурології. Народна казка та її педагогічні можливості стали предметом уваги українських педагогів та методистів. Так, велику увагу казкам як жанрові творчості та засобу виховання школярів приділяли Бібко Н., Бурова Р., Дорошенко С., Ігнатенко Н., Корнійчук І., Кубинський М., Олійник Г., Пабат В., Сиротинко В., Тищенко С., Чуйко Г. та ін.

Зокрема, Н.Бібко вивчала методичні особливості опрацювання народних казок і казок змішаного (перехідного) типу; Р.Бурова аналізувала казковий матеріал з точки зору його можливостей для розвитку мовлення молодших школярів; С.Дорошенко визначив загальні методичні особливості опрацювання казки на уроках читання; Н.Ігнатенко наголошував на специфіці матеріалу казок у плані осмислення їх змісту; С.Козоріз описав нестандартні форми роботи над казкою; І.Корнійчук розробив конспекти уроків читання казки у початкових класах; К.Коханівська розробила методику творчих робіт, пов'язаних із обробкою народної казки на уроках рідної мови; М.Лещенко досліджував вплив казкового матеріалу на формування особистості учнів молодшого шкільного віку; Г.Олійник описав особливості виразного читання народної казки. Інші методисти також зосереджувалися на характеристиці особливостей опрацювання народних казок у початкових класах. Помітний вплив на вивчення жанру справили всесвітньо відомі праці європейських учених, зокрема братів Ґрімм (міфологічна школа), а також дослідження представників фінської школи, особливо складений і виданий «Покажчик казкових типів» Антті Аарне з систематизацією народних казок за їх сюжетами та мотивами. [27, 10].

У руслі кращих європейських традицій -- наукові розвідки М. Грушевського, в яких розробляються проблеми класифікації казкового матеріалу, ґенеалогії жанру, міжнаціональних впливів та запозичень, аналізуються провідні мотиви та образи казок, оцінюються праці європейських учених. [14, 250].

На початку 20 ст. досліджували та видавали український казковий епос А. Кримський (він досліджував також арабські казки, основну увагу звертав на мандрівні сюжети), В. Юзвенко, П. Іванов.

І. П. Березовський у 1976 р. здійснив найповніше наукове видання «Казки про тварин», вступна стаття до якого подає ґрунтовний аналіз історії збирання, публікації та вивчення «звіриного епосу». [4,120].

Активно збирав та наполегливо вивчав казки фольклорист із Закарпаття П. Лінтур. Популярними стали здійснені ним видання: «Закарпатські казки Андрія Калина» (Ужгород, 1955), «Три золоті слова» (Ужгород, 1968), «Дідо-всевідо» (Ужгород, 1969), «Казки одного села» (Ужгород, 1969), «Зачаровані казкою» (Ужгород, 1984).

Важливим узагальненням напрацьованого матеріалу у вивченні жанру є праці Л. Дунаєвської, зокрема монографія «Українська народна казка» (К., 1987); дослідження 0. Бріциної, Г. Довженок.

Не втратили значення праці дослідників анекдоту Г. Сухобрус ( Анекдоти. Українська народна поетична творчість, Т. 1., К. 1958), І. П. Березовського (вступна стаття до книги «Мудрий оповідач. Українські народні казки, байки, притчі та анекдоти», К., 1962), О. Дея (передмова до збірки «Українські народні анекдоти, жарти, дотепи», К., 1967), та П. Гальченко (вступні статті до видань «Українські народні анекдоти, жарти, дотепи», К., 1967; «Українська народна сатира і гумор», К., 1971). [12,100].

Найбільш актуальною у дослідженні є літературна казка.

Літературна казка - особливий різновид цього жанру, створений фантазією письменника. В українському літературознавстві літературна казка стала предметом досліджень Брауде Л., Лупанової І., Леонової Т., Липовецького М., Цалапової О., Ярмиша Ю. [46, 123].

Спроби класифікації літературних казок робляться у плані їх зіставлення з народними. На думку Л.Брауде, народною казкою можна вважати ту, що існує в усній формі. Проміжна ланка - казка фіксована. Наступний крок - літературна казка, створена за фольклорними мотивами. Л.Дереза вважає, що в основу класифікації літературних казок найбільш доцільно покласти джерело, з якого бере сюжет письменник. У зв'язку з цим дослідниця виділяє літературні казки, створені на основі російських народних казок, на основі європейського фольклору, авантюрних романів, притч, міфів, легенд тощо. Особливе місце займають казки, створені фантазією письменника. Ю.Ярмиш пропонує виділяти такі групи літературних казок: художній переказ народного сюжету, казка за фольклорними мотивами і власне авторська казка, яка використовує основні закони жанру, але до фольклорних сюжетів, образів може й не вдаватися. В.Назарець поділяє літературну казку на дві групи: вільна інтерпретація сталих фабульних фольклорних схем; казки з оригінальною фабулою, у яку широко вводяться чарівно-фантастичні елементи. [24, 30].

Питання жанрової специфіки літературної казки в сучасному літературознавстві залишається до кінця не визначеним та не дослідженим. У сучасному художньому світі існує величезна кількість казок, створених письменницькою фантазією. Літературна казка несе на собі відбиток авторської особистості, типові риси доби, в яку вона була створена. Стійкий читацький досвід підказує нам, що це твір, створений письменником і тому наділений неповторною творчою індивідуальністю письменника.

Казки - один із найбільш популярних жанрів серед дітей. На думку В.О. Сухомлинського, казка -- активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. [40,170].

Отже, в казках відобразилися світогляд народу, його морально-етичні та естетичні принципи, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючих поколінь. Саме тому казки потребують аналітичного підходу і наукового обґрунтування з точки зору жанрових особливостей та вивчення їх педагогічної цінності в плані навчання, виховання та розвитку молодших школярів, формування особистісних якостей та особистості дитини в цілому.

Висновки з 1 розділу

Казка -- це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Казку поділяють на 3 жанрові різновиди:

· казки про тварин (птахів, рослин, комах);

· чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні);

· суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні).

За науковими дослідженнями українських педагогів та методистів,можна зробити висновок,що казка має вплив на формування особистості учнів молодшого шкільного віку,а особливе місце займають ті казки, які створені фантазією письменника.На думку Василя Сухомлинського казка захоплює всі сфери духовного життя дитини :розум,почуття,уяву,волю.

Виходячи з цього можна зрозуміти,що саме казки потрбують наукового обґрунтування в плані навчання та формування особистісних якостей та особистості дитини в цілому.



РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ

2.1 Ознайомлення з казками та виховання добрих якостей у дитини на основі казки у початковій школі

«Казка, - говорив Василь Олександрович, - вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови».

Казка - це не просто те, чим діти бавляться і чим їх забавляють. Це історично вироблені культурні форми становлення й розвитку людської свідомості. Казковий образ доносить до дитячої душі могутній творчий дух трудового народу, його погляд на життя, ідеали. Казка формує внутрішній світ дитини, де уявне, створене фантазією і виражане символічною казковою мовою, засвоюється і переживається як справжнє, де боротьба казково персоніфікованих сил добра і зла, правди і кривди тощо сприймається краще.

Слухаючи казку, діти накопичують підсвідомо певний символічний «банк життєвих ситуацій». А в процесі ігор та перетворення казок стають активними користувачами цього «банку». [39,270].

З чого ж починати навчати маленького школярика, як боротися з лінощами, брехливістю, недбальством, як відкинути заздрість? Я вважаю, що найлегше це зробити на творчості В. Сухомлинського, на народних казках, на життєвих ситуаціях, за допомогою задач казкового змісту. Чому саме за допомогою їх?

По-перше, казка -- «коник» В. Сухомлинського. І виховання, й навчання він починав із казки. Діти у нього слухали казки знову й знову. Складали їх і самі -- спочатку всі разом, а потім поодинці. У « Кімнаті казки», яку разом з дітьми

створив у своїй школі В. Сухомлинський,під час осінніх чи зимових сутінок, коли казка звучить по-особливому і сприймається зовсім не так, як у яскравий, сонячний день, - надавалось вагомого значення навіть освітленню. І коли розповідалася казка про Царівну - Жабу, в кутку кімнати спалахували маленькі лампочки, там панував зелений сутінок, який добре передавав середовище, де розгорталися події. За його словами, казка - активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя дитини, її розум, почуття, уяву, волю.

По-друге, казка для молодших школярів -- не просто оповідання про фантастичні події: це цілий світ, у якому дитина живе, змагається, протиставляє злу свою добру волю. Слово знаходить у казці реальну форму вираження духовних сил дитини, як у грі -- рух, у музиці -- мелодія.

По-третє, за словами В. Сухомлинського, учитель постійно замислюється над тим, як домогтися, щоб діти глибоко знали рідну мову, щоб рідне слово ввійшло в їхнє духовне життя, стало гострим, влучним взірцем і різнобарвною палітрою, а також тонким засобом пізнання істини. [40, 175].

Мова -- це матеріальне вираження думки, і дитина лише тоді знатиме її, коли разом зі змістом сприйматиме яскраву емоційну фарбу, живу вібрацію музики рідного слова. Без переживання краси слова розуму дитини недоступні сокровенні грані його змісту. А переживання краси неможливе без фантазії, без особистої участі дітей у творчості, ім'я якої -- КАЗКА.

Перше ознайомлення з новою казкою -- значна подія в житті дитини. Її симпатії завжди на боці позитивних героїв. Добро перемагає, зло покаране. [23, 30].

Дослідницько-експериментальна робота проводилась на трьох етапах. На першому етапі дослідницько-експериментальної роботи розроблялись та проводились на практиці уроки із застосуванням ігор та розвивальних вправ, а також ознайомлення з казками на уроках літературного читання, як прикладним засобом виховання добрих якостей школярів. Мною були запропоновані ряд вправ та творчих завдань для розвитку уяви учнів та поглиблення їхніх знань про казку. Дослідження проводилось з учнями 2-А класу Долинської ЗОШ І-ІІІ ст. №4. Метою експериментального дослідження було визначення виховного впливу казки на виховання молодших школярів, а також вплив використання ігор.

Казка в початковій школі здатна виконати не лише виховні, а й розвивальні та навчальні завдання. За правильної організації процесу роботи над казкою учні зможуть істотно покращити мислення, увагу, пам'ять, мовленнєвий розвиток тощо. Вдало побудована, продумана робота з цим жанром художньої творчості на уроках читання дає змогу розвинути психічні функції дитини, допомагати в життєвому самовизначенні особистості, становленні її суб'єктності.

Тому ми, вчителі початкових класів, дуже часто у своїй роботі звертаємося до літературного надбання видатного педагога Василя Сухомлинського. Це - безцінний матеріал щодо реалізації гуманістичної спрямованості навчання. На зрозумілій дитині мові можна пояснити моральні принципи суспільства. Ці твори дають змогу навчити дітей аналізувати вчинки героїв, побачити в них самих себе, розрізняти добро і зло, вміти бачити красу навколишнього світу та красу людських відносин. Використання творів Василя Олександровича на уроках українського читання сприяє реалізації основної мети цієї освітньої галузі - « формуванню в учнів першооснов самостійної читацької діяльності, вихованню особистості дитини засобами художніх та науково-пізнавальних творів .” [42, 236].

В 2-А класі мною був проведений урок літературного читання . (Додаток А). На цьому уроці я ознайомила дітей з народною казкою «Лисиця і Журавель». [26, 141-144]. Я використала цікаву скоромовку, яка закликає читати, а саме казки, вірші, оповідання, а також ігри та розвивальні вправи. Застосування гри на уроці дало позитивний результат. Активність дітей була завжди високою. Під час уроку у дітей був гарний настрій, діти охоче чекали наступних завдань.

Фрагмент уроку з використанням гри та вправ

Вчитель: Продзвенів дзвінок.

Починається урок.

З чого ж нам його почати?

Діти: Скоромовку розказати.

Вчитель: Повправляєм язички, щоб не плутались значки.

І про мишок діалог, щоб цікавим був урок.

Перший ряд вже починає - скоромовку промовляє.

Діти: Мама вчить мене читати, вчить мене читати тато.

Вчить дідусь і вчить бабуся, скоро-скоро я навчуся.

Вчитель: Другий ряд теж не дрімає і швиденько промовляє.

Діти: Начитався букварика та й малюю косарика.

Коси сіно, косарику, на своєму гектарику.

Вчитель: А тепер у класі тиша, щоб почуть розмову мишок.

Діти: Мишка мишку запитала: «Що сьогодні поробляла?»

Відказала мишка мишці: «Букву А шукала в книжці.

Буду азбуку вивчати, щоб самій казки читати».

На уроці були використані ігри, які розвивають у дітей мовлення, критичне мислення, увагу та пам'ять.

3. Гра «Впізнай героя»

- На наш урок я запросила гостей - казкових героїв, але нажаль, вони не змогли приїхати до нас, а лише надіслали телеграми. Щоправда, на телеграмах немає підписів. Я зачитаю вам їх, а ви повинні здогадатися, від кого вони.

Телеграми

1. Вчу вити гніздо, тому прилетіти не зможу.

2. Дуже хотілося б потрапити до вас, але шукаю легкого хліба.

3. Пішли до Бремена. Не встигнемо повернутися.

4. Приїхати не зможу, бо тікаю від мисливців.

5. Наїлася риби, болить живіт.

6. Ніяк не закінчимо війну, тому приїхати не зможемо.

7. Прибути до вас не змогла, бо мені відбили хвоста.

- Від кого ці телеграми?

- З якої казки? Якого народу?

2. Гра «Перекладачі»

- Переставивши букви, прочитайте слова. Знайдіть «зайве» слово у кожному стовпчику. Чому воно «зайве»?

ледят росока уверальж нисиця	(дятел) (сорока) (журавель) (синиця)	рокова зока ликрок силиця	(корова) (коза) (кролик) (лисиця)

(«Зайве» слово журавель, тому, що це перелітний птах, лисиця, бо вона дика тварина).

Як ви гадаєте, чому саме ці слова були зайвими? (Бо вони герої нашої сьогоднішньої казки?)

Хід цієї гри був оснований на сторінках казкового журналу , на кожній сторінці були використані різноманітні вправи, по яких діти ознайомлювалися з казкою, опрацьовували її зміст.

Гра «Як посолиш,так і їстимеш»

1 сторінка «Лисиччин медок»;

2 сторінка «Секрет нашого меню»;

3 сторінка «Читацький вінегрет»;

4 сторінка «Словникова закуска»;

5 сторінка «Рецепти страв»;

6 сторінка «Корисні поради».

Ці вправи допомагає дітям аналізувати характер героїв, побачити в них самих себе, розрізняти добро і зло,позитивні і негативні якості героїв .

2. Характеристика дійових осіб.

3. Робота в групах.

4. Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ».

5. -Діти, об'єднайтеся у дві групи за формою геометричних фігур. 1 група повинна створити «асоціативний кущ» до образу лисички, 2 група - до образу журавля, використовуючи слова:

6. нещирість, підступність, винахідливість, доброта, довірливість, щирість, хитрість, улесливість, чемність, ввічливість.

7. «Асоціативний кущ» до образу лисички.

«Асоціативний кущ» до образу журавля.

За підсумок уроку я використала таке прислів'я,яке навчає дітей добре ставитися до людей,тому що так колись і поставляться до тебе.

Отже, прислів'я: «Як посолиш, так і їстимеш» може бути заголовком до казки «Лисичка та Журавель». Як ви будете ставитись до людей, так і вони вам відплатять, бо недарма народ помітив: як посолиш їжу, таку й їстимеш. Таким мудрим народним висловом називається і наш казковий журнал.

Казка є одним із найкращих народних засобів розумового виховання дітей. Також, вона є чудовим засобом засвоєння знань, більш глибокого та міцного їх усвідомлення. Казкові сюжети широко використовуються в школі першого ступеня при вивченні програмового матеріалу з різних дисциплін.

Здебільшого їх складають самі вчителі, враховую чи при цьому тему та мету уроку. Казки доцільно використати наприклад, на уроках математики в першому класі при вивченні чисел першого десятка. Це приверне дитячу увагу до теми, викличе цікавість, полегшить сприймання матеріалу. Евристична бесіда за матеріалом казки спонукає до аналі зу, синтезу, узагальнення.

Поданий в такій формі новий матеріал краще запам'ятовується учнями, розвиває уяву, мислення, вчить аналізувати.

Великої уваги заслуговують творчі вправи з казками, бо саме вони розвивають фантазію дитини, її уяву, творче мислення, зв'язне мовлення. [36, 11].Молодші школярі вчаться спостерігати, аналізувати, узагальнювати, виявляють свої мрії. Така робота вимагає великої майстерності від вчителя творчого підходу. Особливо корисним для розумового розвитку є виконання учнями завдань такого типу:

- придумати продовження до знайомої казки або за даним по чатком придумати закінчення: «Що було потім?»;

- розповісти казку, перетворивши позитивних героїв на нега тивних і навпаки;

- придумати казку з заданими героями;

- об'єднати героїв кількох казок;

- придумати казку за поданою темою.

Такі завдання будуть доречними на уроках літератури при вивченні казки як літературного жанру, або в позаурочний час викорис тані при організації КВК. [29, 24].

На уроках математики закріпити поняття «пара предметів» можна за допомогою такої вправи: на дошці закріплюють малюнки казкових персонажів. З кожної казки повинно бути по два персонажі, розташовують їх впереміж. Діти повинні всіх назвати, сказати з якої вони казки та кожному знайти пару.

Таке завдання активізує учнів, викликає інтерес до навчання, розвиває пам'ять, увагу, мислення, вміння аналізувати.

Уявна поява на уроці казкових героїв викликає великий інте рес у молодших школярів. Вони з задоволенням допомагають гостям вирішувати складні завдання, виправляють допущені ними помилки. [28, 34].

До уроків з літературного читання на тему виховання казкою ми підготували такий ряд вправ та конкурсів.(Дотаток Б).

А також творче завдання-придумати свою власну казку.(Дотаток В).

Українські народні казки містять відомості про форми та способи культурної поведінки, а також про наслідки порушень визначених норм. [47, 67]. Тому ми вирішили за допомогою казки на практиці провести естетичне виховання молодших школярів.(Дотаток Г).

Для формування позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки велике значення має українська народна казка.Пропонуємо деякі види роботи:

І. З поданих уривків казок виберіть різні форми привітання.

Вибігла лисичка на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.От біжить, а хлопці товар женуть.

-- Здорові були, хлопці!

--Здорова, здорова, лисичко-сестричко!

--Поміняйте мені бичка-третячка на маковий пиріжок!

“Лисичка-сестричка і вовчик-панібрат”

II. З поданих уривків запам'ятайте ввічливі слова,

… Вилизькала та до журавля:

-- Вибачай, журавлику, -- що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.

-- То спасибі ж, -- мовить журавель. -- Приходь же, лисичко, тепер ти до мене в гості.

" Лисичка та журавель".

III. Озвучте малюнок. Учням пропонується сюжетний малюнок на теми: " Ми прийшли в бібліотеку", "На перерві", "Ми робимо покупки" та інші. Дітям необхідно в парах скласти діалог з використанням ввічливих слів, виділених із казки. Такий вид роботи сприяє розвитку практично-діяльнісного компонента поведінки

Ми дійшли висновку,що використання казок одразу викликало у дітей цікавість. Оскільки молодші школярі більшість інформації сприймаютьчерез зір (наочно-образне сприймання), то для них було дуже цікавим читати казки, розглядати ілюстрації до них. Діти змогли краще відчути настрій і характер казкових героїв, зрозуміти особливості і повчання казки.

2.2 Діагностування рівня вихованості та моральних якостей учнів молодшого шкільного віку

На другому етапі було проведено діагностування рівня вихованості та моральних якостей учнів молодшого шкільного віку. Дослідження проводилось з учнями 2-А класу Долинської ЗОШ І-ІІІст. №4. Метою дослідження було визначити рівень сформованості (наявності) моральних якостей у досліджуваній групі дітей та рівень їх вихованості.

Для виявлення рівня вихованості молодших школярів використовуються анкети різноманітного характеру.

Анкета - складений дослідником перелік питань для контингенту осіб, які обстежуються, відповіді яких є вихідним емпіричним матеріалом для узагальнення.

Анкети малого обсягу припускають послідовний перехід респондента від одного питання до іншого. Великі анкети нерідко можуть мати розгалужену структуру: в залежності від відповіді на спеціальні запитання-фільтри респондент може пропускати певні групи питань.

Психологія дуже широко використовує анкетування. Анкетування, як і спостереження, є одним з найбільш поширених дослідницьких методів у психології. Анкетування зазвичай проводиться з використанням даних спостереження, які (поряд з даними, отриманими за допомогою інших дослідницьких методів) використовуються при складанні анкет. [15,14].

Існують три основні типи анкет, що застосовуються у психології: це анкети, складені з прямих запитань і спрямовані на виявлення усвідомлюваних якостей піддослідних. Наприклад, в анкеті, спрямованої на виявлення емоційного ставлення школярів до свого віку, використаний таке питання: "Волієте стати дорослим тепер же, відразу, або хочете залишитися дитиною і чому?". Це анкети селективного типу, де випробуваним на кожне питання анкети пропонується кілька готових відповідей; завданням піддослідних є вибір найбільш підходящого відповіді. Наприклад, для визначення ставлення учня до різних навчальних предметів можна використовувати таке питання: "Який з навчальних предметів - найцікавіший?". А в й в якості можливих відповідей можна запропонувати перелік навчальних предметів: "математика", "мова", "малювання", "трудове" і т.д.; це анкети- шкали; при відповіді на запитання анкет-шкал випробовуваний повинен не просто вибрати найбільш правильний з готових відповідей, а прошкалірувати (оцінити в балах) правильність із запропонованих відповідей. Так, наприклад, замість відповідей "так" чи "ні" піддослідним можна запропонувати п'ятибальну шкалу відповідей: 5 - упевнене так; 4 - більше так, ніж ні; 3 - не впевнений, не знаю; 2 - більше ні, ніж так; 1 - впевнено немає. Між цими трьома типами анкет не існує принципових відмінностей, всі вони є лише різними модифікаціями методу анкетування.

Недоліком методу анкетування є те, що він дозволяє розкривати, як правило, тільки самий верхній шар факторів: матеріали, за допомогою анкет і опитувальників (складених з прямих запитань до випробуваним), не можуть

дати досліднику уявлення про багатьох закономірності і причинних залежностях, що відносяться до психології.

Діти тестувалися на визначення рівня вихованості. З батьками та вчителем проводилось анкетування щодо рівня моральних якостей учнів. (Дотаток Д).

Батькам було запропоновано пам'ятку «Виховання чуйності і доброти» [37, 36-38] (Дотаток Е) та цікава стаття з проблем вихованн «Стати гарним або бути поганим?». [37, 91] (Дотаток Є).

Таблиця 1

За даними анкетування рівня вихованості ми бачимо такі результати:

10 учнів	мають високий рівень вихованості (5 б)
12 учнів	має середній рівень вихованості(4 б)
8 учнів	мають низький рівень вихованості(3б)

Дослідження показало, що загалом в учнів класу середній рівень вихованості. Такому результату передує те, що провідними методами виховання є уроки на яких використовують казку як найкращим засобом морального виховання дитини, тому що за допомогою казки дитина може зрозумі, що таке «добро», а що таке «зло», які герої «хороші», а які «погані», виховні заходи на моральні теми, батьківські збори, на яких вчитель висвітлює проблему виховання кожного учня та дає настанови батькам .

Для того, щоб мати уявлення про те, як батьки та вчитель оцінюють рівень моральних якостей учнів було проведене анкетування.

У анкетуванні приймали участь батьки та вчитель-класовод. Вік батьків від 25 до 45 років. казка виховання дошкільний урок

Оцінка результатів виражена за такою шкалою:

Високий рівень - 5 балів;

Середній рівень - 4 бали;

Низький рівень - 3бали.

Відсутні негативні якості - 0 бали.

Результати дослідження зафіксовано у таблиці 2.

Таблиця 2

№п/п	Прізвище та ім'я учня	Рівень позитивних якостей	Рівень негативних якостей
		Вчитель	Батьки	Вчитель	Батьки
	Бураковська Ірина	5	5	0	0
	Бартків Богдан	4	4	3	3
	Васько Олександр	5	4	4	3
	Волощук Анна	5	5	0	0
	Галик Ярина	5	5	0	0
	Дуплеца Євген	5	5	4	4
	Дмитрів Володимир	4	4	3	3
	Зірчак Денис	4	5	3	4
	Кунченко Анатолій	5	4	4	4
	Кунченко Святослав	5	4	4	4
	Кос Ксенія	5	5	0	0
	Козарук Андрій	5	5	4	4
	Копцюх Софія	5	5	0	0
	Кулаковська Валерія	4	5	0	0
	Манич Олег	3	4	3	4
	Мельник Вікторія	5	5	0	0
	Максимів Інна	5	5	0	0
	Пастущин Максим	3	4	3	4
	Погонич Маргарита	5	5	0	0
	Переверзін Каріна	3	4	3	4
	Роп'яник Максим	4	5	3	4
	Роман Олег	5	5	0	0
	Стрієшин Дмитро	4	4	4	4
	Сліпкевич Каріна	5	5	0	0
	Сікан Анна	5	5	0	0
	Тужиляк Владислав	5	4	4	0
	Федишин Артем	3	4	3	4
	Хомишин Роман	4	4	4	3
	Чуйко Злата	5	5	0	0
	Туніццо Симон	4	4	3	3

Таким чином, можна побачити, що оцінка моральних якостей учнів батьками та вчителем несуттєво відрізняється.

За даними результатами анкети визначення рівня позитивних якостей,за оцінками батьків та вчителя ми можемо побачити що 21 учень має високий рівень (5 б),16 - середній рівень (4 б),4 - низький рівень(3 б).

Отже, учні в класі мають середній рівень позитивних якостей.

За даними результатами анкети визначення рівня негативних якостей,за оцінками батьків та вчителя ми можемо побачити що 14 учнів має середній рівень (4 б), 11 - низький рівень (3 б), 13 - відсутні негативні якості (0 б).

Отже, учні в класі мають середній рівень негативних якостей.

Таким чином, ми можемо зробити висновок: для того, щоб підвищити рівень моральної вихованості, необхідно зі сторони батьків проводити домашні виховні години, більше цікавитися та спілкуватися з своїми дітьми, а з боку вчителя - проводити виховні заходи на моральну тему, виховувати учнів за допомогою казки, народознавчими матеріалами та давати виховні настанови батькам.

2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

На третьому етапі дослідницько-експериментальної роботи було проаналізовано результати ефективності застосування казки для морального виховання молодших школярів. Мета - зробити підсумок дослідницько-експериментальної роботи та зрозуміти, які потрібно використовувати методи для підвищення виховної культури учнів.

Після проведення уроку тема якого ознайомлення з українською народною казкою «Лисичка та Журавель» діти зрозуміли, що таке добрі та погані якості. Вони ознайомилися з характерами головних героїв, порівняли їх та зробили для себе висновки, що як головні герої так і люди можуть бути хитрими, підступними, а інші добрими, лагідними, чуйними.

Завдяки іграм та розвивальним вправам, які були використані на уроці діти були жвавими та чекали наступних завдань. Найбільше діти люблять виконувати творчі завдання, нами було висунуто одне з таких завдань «Написати свою власну казку».Так діти мають змогу розвинути уяву,творче мислення, критичне мислення(хто з головних героїв буде хороший, хто поганим; чому саме ці герої; як проявлються їхні риси; в яких ситуаціях).

Ми використали деякі види роботи для формування позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки на основі казки.

Завдяки анкетуванню, яке проводилося з учнями 2-А класу, ми визначили рівень вихованості та рівень моральних якостей. В основному клас вихований, оскільки переважає середній рівень, щодо моральних якостей то результат той самий. За моїми спостереженнями під час практики рівень моральних якостей у класі високий, оскільки діти між собою дружні, кожний з дітей намагається бути повноправним членом колективу,діти допомагають один одному в скрутних ситуаціях,інколи між хлопчиками виникають суперечки, але вони швидко вирішуються.

Можна зробити висновок, що ми повинні використовувати ці шляхи і надалі для підвищення рівня вихованості учнів, а метод анкетування як виявлення результатів вихованості.



Висновки з 2 розділу

Дослідницько-експериментальна робота дала змогу визначити місце казки в педагогіці, як метод навчання та виховання моральних якостей дитини.Крім цього ми визначили рівень вихованості учнів та рівень їх моральних якостей, дали поради батькам,а також порекомендувала їм цікаву статтю та пам'ятку щодо правильного виховання дитини.



ВИСНОВКИ

На нашу думку, казка - виступає найкращим вихователем учнів початкових класів. Саме казкою можна розвинути і виховати в дитині моральні якості.

Казка учить дитину співпереживати, жаліти, бути чуйним і чуйним до оточення з самого раннього віку. Описані в дитячій казці ситуації і конфлікти легко зрозумілі дітям, тому здатні глибоко зачепити їх почуття : дитина жаліє Попелюшку, яку зла мачуха примушує працювати без відпочинку. Черпає свої перші уявлення про справедливість і несправедливість, коли старші брати кривдять молодшого.

За науковими дослідженнями українських педагогів та методистів, можна зробити висновок, що казка має вплив на формування особистості учнів молодшого шкільного віку, а особливе місце займають ті казки, які створені фантазією письменника. На думку Василя Сухомлинського казка захоплює всі сфери духовного життя дитини : розум, почуття, уяву, волю. Л. С. Виготский говорив: “Навчити творчому акту не можна, але це зовсім не означає, що не можна вчителеві сприяти його освіті і появі”. Передумови розвитку креативного мислення, творчого підходу, а так само уміння абстрактно мислити з'являються ще в ранньому дитинстві. Один із способів розвитку цих здібностей - дитяча казка. Вона сприяє формуванню гармонійно розвиненої особи, тому що виховує саме емоційну сферу дитини, розвиває його почуття і творче начало. Казка не перенасичена дійовими особами, не переобтяжена зайвими подробицями, саме тому у дитини виникає маса яскравих образів і картинок при прослуховуванні або прочитанні казки. Це дає волю дитячій уяві і можливість фантазувати. Крім того, занурюючись в казковий світ, подумки діє в уявних їм обставинах, а це уміння є основою для творчої діяльності дитини. Завдання батьків - ознайомити дитину з різноманіттям дитячих казок, не забуваючи про те, що кожному віку корисна своя казка.

...