Сучасні підходи до навчання рідної мови в школі

v виступати усно і писати твори, належним чином аргументувати висловлені в них тези, брати участь у дискусії, додержуючи етичних й етикетних норм, обґрунтовуючи особисту позицію і спростовуючи хибні тези; додержувати особливостей, обраних мовленнєвих жанрів, засвоєних мовних і мовленнєвих норм [9].

Діяльнісна змістова лінія передбачає вдосконалення узагальнених умінь, навичок, особистісних якостей, набутих у процесі засвоєння курсу рідної мови на попередніх змістових рівнях.

1.4 Технології навчання рідної мови

Технології навчання рідної мови можуть бути різноманітними і мають оптимально враховувати пізнавальні можливості й інтереси дітей, а також умови, у яких здійснюється навчальний процес, і тим самим максимально сприяти особистісному розвиткові учнів. Розробка методики навчання рідної мови на рівні повної технології означає можливість застосування прогресивних способів навчання кожним педагогом, який оволодів цією технологією, що забезпечує істотне підвищення ефективності навчального процесу.

До перспективних освітніх технологій, апробованих у кращих освітніх закладах країни, слід зарахувати особистісно зорієнтовані технології, інформаційні освітні технології, технології саморозвитку, життєтворчості, вальдорфську педагогіку тощо.

Найвідомішим особистісно зорієнтованими технологіями, найбільш пристосованими до сучасних освітніх умов, є система розвивального навчання, групова форма навчальної діяльності, технології формування творчої особистості, навчання як дослідження тощо. Психологічне обґрунтування системи розвивального навчання дав Л. Виготський, орієнтуючи педагогів на таку організацію навчальної діяльності, яка б здійснювалася в «зоні найближчого розвитку» кожного учня. Технологічну основу такої організації навчання розробили В. Давидов та Д. Ельконін. Нині в багатьох школах успішно впроваджується ця модель навчання рідної мови[9].

Технологія формування творчої особистості спрямована на розвиток таких здібностей, як здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, уміння здійснювати пошук, дослідницьку діяльність, дивергентність мислення, які мають велике значення для розвитку мовленнєвих здібностей. Тому оволодіння цією технологією має бути одним з пріоритетних завдань кожного вчителя української мови.

Групова форма навчальної діяльності значно розширює можливості співробітництва дітей, активізує й розвиває мовленнєві здібності, уміння спілкуватися, актуалізує потенційні можливості учнів, формує позитивне ставлення до навчання. Саме тому бодай елементи групової форми занять мають бути складовими компонентами сучасного уроку рідної мови.

Дослідницька технологія має реалізуватися насамперед у процесі організації навчальної діяльності школярів з високим рівнем пізнавальних можливостей, які виявляють такі особистісні якості, як яскраві аналітичні здібності, спостережливість, гнучкість мислення, багатство уяви, здатність до зосередженої й відповідальної праці. Водночас зазначені якості необхідно формувати і в інших учнів, у яких ці якості яскраво не виявлені, адже вони мають велике значення для самопізнання, саморозвитку і мовленнєвих здібностей школярів.

Інформаційні освітні технології відкривають небачені раніше перспективи індивідуалізації навчання і підвищення його ефективності. Саме завдяки цим технологіям учень позбувається механічної та рутинної роботи у процесі навчання, може організувати власну пізнавальну діяльність на оптимальному рівні складності, набуває неоціненного досвіду орієнтуватися в неосяжному масиві інформації, визначати пріоритети та вибирати стратегії, що збагатить його досвідом творчої діяльності, забезпечить необхідну підготовку для життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Технології життєтворчості ґрунтуються на ідеях гуманістично-особистісної педагогіки і спрямовані на сприяння різнобічному розвиткові учня, допомогу йому у виборі власної життєвої стратегії, усвідомлення сенсу життя, своєї життєвої місії, а також оволодінні вміннями пізнавати навколишній світ і себе, працювати, жити в колективі, самовдосконалюватися.

Ці та інші перспективні освітні технології мають упроваджуватися не лише в гімназіях, ліцеях, колегіумах, а й у загальноосвітніх школах у міру створення в них відповідних умов, переходу колективу на педагогіку співробітництва, що найбільше відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності школярів, забезпечує партнерську співпрацю вчителя й учнів, спрямовану на розв'язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. За такого підходу учень є не тільки об'єктом, а й суб'єктом навчання, співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні індивідуальних його здібностей і нахилів та створенні сприятливих умов для подальшого їх розвитку, самопізнання і саморозвитку, в залученні школярів до активної пізнавально-комунікативної діяльності на всіх її етапах (мотиваційно-цільовому, предметно-планувальному, операційно-виконавчому і рефлексивно-оцінному), у цілеспрямованому й гармонійному формуванні системи умінь та навичок, що забезпечують мовленнєву компетенцію: аналітико-синтетичних, перцептивно-мнемонічних, репродуктивно-варіантних, творчих тощо.

Висновки

Провівши дослідження сучасних підходів до навчання рідної мови в школі, можна зробити наступні висновки:

1. Концепція мовної освіти 12-річної школи передбачає реалізацію ряду заходів, щоб українська мова посіла таку саму позицію, яку займають державні мови в інших країнах світу, зокрема бути складником «різнобічної державної програми, яка охоплювала б і економічні важелі підтримки державної мови через надання пільг україномовним засобам масової інформації та книгодрукуванню, нагляд за дотриманням 10-ї статті Конституції України в усіх сферах суспільного життя держави.

2. Необхідно створювати методику викладання української мови альтернативного типу, вільну від будь-яких ідеологічних та політичних впливів, побудовану на абсолютно нових методичних принципах, новому мисленні. Під принципами розуміємо ті вихідні положення, які кладемо в основу наукової розробки методики викладання української мови в школі. Вони постали із норм християнської моралі, з живого словесного спілкування нашого народу й народної практики прилучення дітей та молоді до багатств рідної мови, розвиток загальнолюдських духовних цінностей (доброти, милосердя, порядності, чесності, поваги до старших, любові до людини тощо).

3. Добір навчального змісту й організація навчання української мови повинні здійснюватися на основі поєднання особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного підходів тощо.

4. Комунікативно-діяльнісний підхід означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов'язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів - аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння і письма, а робота над мовною теорією, формування знань та вмінь з мови підпорядковується інтересам розвитку мовлення; передбачає широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

5. Соціокультурний підхід передбачає вивчення мови крізь призму народознавства і створеної українцями оригінальної і яскравої культури, що збагачує загальнолюдську культуру, поєднання й переробку вивчених з інших предметів відомостей про світ в особистісний погляд на життя, своє місце в ньому, в переконання.

6. У нинішніх умовах базової і старшої школи домінуючою має стати особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, врахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку.

Список використаної літератури

1. Бондар С. та ін. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті / С. Бевзенко та ін. - Рівне, 2003.

2. Бондаренко Н. Новий підручник як невід'ємна складова системної перебудови мовної освіти / Н. Бондаренко // Українська мова і література в школі. - 2005. - №2. - С. 2-5.

3. Варзацька Л. Особистісно зорієнтоване навчання рідної мови. Способи розвивальної допомоги // Українська мова і література в школі. - 2005. - №8. - С. 8-12.

4. Вишевський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів/О. Вишневський. - Дрогобич: Коло, 2003. - 528с.

5. Голіздра Л. Використання комп'ютерних технологій на уроках української мови / Л. Голіздра // Обдарована дитина. - 2004. - №4. - С. 22-25.

6. Донченко Т. До проблеми методів навчання української мови / Т.Донченко // Українська мова і література в школі. - 2005. - №7. - С. 2-5.

7. Донченко Т., Луценко В. Інтеграція системно-описового, функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення української мови / Т. Донченко, В. Луценко // Українська мова і література в школі. - 2005. - №2. - С. 5-11.

8. Дружененко Р. Навчання рідної мови як етнопедагогічна проблема / Р. Дружененко // Українська мова і література в школі. - 2005. - №2.- С. 11-15.

9. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. - 2002. - №8.- С. 59-65.

10. Кухарчук І. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксису у фаховій підготовці вчителя-словесника / І. Кухарчук // Українська мова і література в школі. - 2005. - №2. - С. 50-54.

11. Литвиненко Р. Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи / Р. Литвиненко // Українська мова і література в школі. - 2004. - №6. - С. 8-12.

12. Методика вивчення української мови в школі / А. М. Бєляєв, В. Я. Мельничайко, М. І. Пентилюк та ін.: Посібник для вчителів. - К. : Рад. школа, 1987. - 246с.

13. Методика викладання української мови в середній школі: Навчальний посібник / І. С. Олійник, В. К. Іваненко, Л. П. Рожило, О. С. Скорик та ін.; За ред. І. С. Олійника. - 2-ге вид., перероблене і доповнене. - К.: Вища школа, 1989. - 439.

14. Методичні рекомендації щодо викладання української (рідної) мови в 2005-2006 н. р. // Українська мова і література в школі. - 2005. - №6. - С. 2-5.

15. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256с.

16. Подлєвська Н. Формування культури спілкування - одна з важливих проблем навчання рідної мови / Н. Подлєвська // Українська мова і література в школі. - 2004. - №3. - С. 18-21.

17. Пономарьова К. Вимоги до сучасного уроку української мови / К. Пономарьова // Початкова школа. - 2004. - №10. - С. 15-18.

18. Симоненко Т. Типологія навчальних текстів у структурі сучасного уроку рідної мови / Т. Симоненко // Українська мова і література в школі. - 2006. - №2. - С. 50-53.

19. Юрійчук Н. До проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти / Н. Юрійчук // Українська мова і література в школі. - 2004. - №9. - С. 8-12.

Размещено на Allbest.ru