Інтенсивна педагогіка Антона Макаренка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий навчальний заклад

Університет економіки та права «КРОК»

ПОРТФОЛІО

На тему :«Інтенсивна педагогіка Антона Макаренка»

Виконала: студентка групи ПВШз-13

Ігнатенко Олена Валеріївна

Перевірив: В.С. Яценко, кандидат

педагогічних наук, доцент кафедри

економічної теорії

Київ - 2014

1. Зміст контролю

1.1 Історія виникнення технології

Світове і вітчизняне макаренкознавство акцентувало свою увагу на таких аспектах педагогічного досвіду А.С.Макаренка:

? роль педагога в розвитку особистості;

? «не дорікати за колишнє»;

? принципи паралельної педагогічної дії,

? єдності виховання й життя;

? організаційна структура колективу як умова набуття досвіду соціальних стосунків;

? умови ефективності трудового виховання;

? роль господарських відносин у колективі з метою становлення особистості, духовний потенціал вихователя, що є основою реалізації однієї з основних функцій освіти - збереження і трансляції духовних цінностей у суспільстві та ін.

А.С. Макаренко був новатором інтенсивної педагогіки. І на практиці, і в теорії він керувався положеннями про те, що кращий шлях для виховання - це створення таких умов, застосування такої виховної технології, коли вихованці виявляються водночас і в становищі вихователів, здійснюючи вплив на інших, молодших за себе, і на самих себе [8]. Його перу належать численні педагогічні та художні твори, в яких детально розроблена методика колективістського виховання. Вчення А. С. Макаренко містить докладну технологію поетапного формування колективу. Він сформулював закон життя колективу: рух - форма життя колективу, зупинка - форма його смерті; виявив принципи розвитку колективу (гласності, відповідальність залежності, перспективних ліній, паралельної дії); вичленував етапи (стадії) розвитку колективу.

Щоб стати колективом, група повинна пройти нелегкий шлях якісних перетворень. На цьому шляху А.С. Макаренко виділяє кілька стадій (етапів) (описано нижче).

На всіх стадіях розвитку колективу виникають, міцніють і згуртовують колектив великі і малі традиції. Традиції - це такі стійкі форми колективного життя, які емоційно втілюють норми, звичаї, бажання вихованців. Традиції допомагають виробляти загальні норми поведінки, розвивають колективні переживання, прикрашають життя [9].

У традиціях можна виділити великі і малі. Великі традиції - це яскраві масові події, підготовка і проведення яких виховують почуття гордості за свій колектив, віру в його сили, повага до громадської думки. Малі, буденні, повсякденні традиції скромніше по масштабам, але не менш важливі по виховним впливам. Вони вчать підтримувати встановлений порядок, виробляючи усталені навики поведінки. Малі традиції не вимагають особливих зусиль, їх підтримують сталий порядок, усіма добровільно прийнята угода. Традиції змінюються і оновлюються. Нові завдання, що постають перед колективом, нові способи їх рішення стають з часом більш-менш популярними - це сприяє виникненню нових і стирання старих традицій.

Особливо важливим вважав А.С. Макаренко вибір мети. Практичну мету, яка здатна захопити і згуртувати вихованців, він називав перспективою. При цьому він виходив з положення про те, що «істинним стимулом людського життя є завтрашня радість». Зрозумілу кожному вихованцеві, усвідомлена і сприйнята ним перспективна мета стає мобілізуючою силою, яка допомагає долати труднощі і перешкоди.

У практиці виховної роботи А.С. Макаренко різнив три види перспектив: близьку, середню і далеку. Близька перспектива висувається перед колективом, що знаходиться на будь-якій стадії розвитку, навіть на початковій. Близькою перспективою може бути, наприклад, спільна недільна прогулянка, похід в цирк чи театр, цікава гра-змагання тощо [8]. Основна вимога до близької перспективи в тому, що вона повинна спиратися на особисту зацікавленість: кожен вихованець сприймає її як власну завтрашню радість, прагне до її здійснення, передчуваючи очікуване задоволення. Вищий рівень близької перспективи - це перспектива радості колективної праці, коли вже один образ спільного справи захоплює вихованців як приємна близька перспектива.

Середня перспектива, на думку А.С. Макаренка, - в проекті колективної події, трішки віддалена в часі. Для досягнення цієї перспективи потрібно прикласти зусилля. Приклади середніх перспектив, набули поширення в сучасній шкільній практиці, можна назвати підготовку до проведення спортивного змагання, шкільного свята, літературного вечора. Середню перспективу найдоцільніше висувати тоді, коли в класі вже сформувався хороший працездатний актив, який може виступити з ініціативою і повести за собою всіх школярів. Для колективів на різних рівнях розвитку середня перспектива повинна диференціюватися за часом і складністю.

Далека перспектива - це відсунута в часі, найбільш соціально значуща і вимагає значних зусиль для досягнення ціль. У такій перспективі обов'язково поєднуються особисті і суспільні потреби. Приклад найбільш розповсюдженої далекої перспективи - мета успішного закінчення школи і подальшого вибору професії. Виховання на далекій перспективі дає значний ефект лише тоді, коли головне місце в колективній діяльності займає праця, коли колектив захоплений спільною діяльністю, коли для досягнення поставленої мети потрібні колективні зусилля.

Система перспективних ліній повинна пронизувати колектив. Вибудувати її потрібно так, щоб в будь-який момент часу колектив мав перед собою яскраву захоплюючу мету, жив нею, докладав зусиль для її здійснення. Розвиток колективу і кожного його члена в цих умовах істотно прискорюється, а виховний процес протікає природно. Вибирати перспективи треба з таким розрахунком, щоб робота закінчилася з реальним успіхом. Перш ніж ставити перед учнями важкі завдання, необхідно врахувати і суспільні потреби, і рівень розвитку і організованості колективу, і досвід його роботи. Безперервна зміна перспектив, постановка нових і все більш важких завдань - обов'язкова умова прогресивного руху колективу.

Давно встановлено, що безпосередній вплив педагога на учня з ряду причин може бути малоефективним. Кращі результати дає вплив через оточуючих його школярів. Це враховував А.С. Макаренко, висуваючи принцип паралельної дії. В його основі - вимога впливати на школяра не безпосередньо, а опосередковано, через первинний колектив. Кожен член колективу виявляється під «паралельним» впливом трьох сил - вихователя, активу і всього колективу. Вплив на особистість здійснюється як безпосередньо вихователем, так і опосередковано через актив і колектив. При підвищенні рівня формування колективу безпосередній вплив вихователя на кожного окремого вихованця слабшає, а дія на нього колективу посилюється.

В творах А.С. Макаренка знаходимо численні приклади успішного здійснення принципу паралельної дії. Наприклад, він ніколи сам не шукав конкретних винуватців порушень, надаючи колективу право розбиратися в їх проступках, а сам лише направляв дії активу [8].

Сучасна практика шкільного виховання збагатилася новими прикладами застосування принципу паралельного дії. Поряд з вмілим, вдумливим використанням переваг паралельної дії зустрічаються і непродумані рішення. Так, цей принцип використовується для колективного осуду тих, хто провинилися. А.С. Макаренко радив користуватися даним принципом дуже обережно, так як колектив може покарати винуватці дуже суворо.

Велике значення А.С. Макаренко надавав стилю внутрішньо-колективних відносин. Відмітною ознакою сформованого колективу він вважав: 1) мажор - постійна бадьорість, готовність вихованців до дії; 2) відчуття особистої гідності, що випливає з уявлення про цінності свого колективу, гордості за нього; 3) дружнє єдинство його членів; 4) відчуття захищеності кожного члена колективу; 5) активність, яка виявляється в готовності до упорядкованої, ділової дії; 6) звичку до гальмування, стриманості в емоціях і словах.

1.2 Зміст навчання

А.С.Макаренко розробив і реалізував відповідну інструментовку виховного процесу, яка згодом чітко визначилась у логіку паралельної дії. Педагог підкреслював: “Загальна система виховних впливів має бути організована так, щоб вплив живих діячів (вихователів) не передавався безпосередньо дітям, а спрямовувався виключно на створення “мертвих” джерел впливу, організовуючи таким чином цілісний вплив колективу” [8].

Одночасно це “педагогіка паралельної дії”, яка передбачає, що в процесі з'єднання виробничої праці з вихованням і підкоренням трудового процесу завданням виховання не повинна порушуватись логіка. Його характерні особливості зберігаються і діють ніби “в паралелі” з педагогічним процесом.

“Паралельність”, тобто відповідність, а не механічне “злиття” (чи уподібнення одного одному) необхідно забезпечити на всіх головних ланках зв'язку явищ і процесів у педагогіці: школа і суспільство, педагогіка і політика, навчання і виховання, колектив і особистість і т.д. Це повинна бути єдність різного, при якій зберігається самостійність, “суверенітет” того й іншого в їх загальному “зв'язку”. При такому становищі виховання виступає не в своїй “голій” сутності, а як атрибут життєвих умов і обставин, власної діяльності вихованця, усього колективу закладу. Відбувається “роздвоєння” виховного процесу: вихованець сприймає його зовнішню сторону - природній процес життєдіяльності, господарювання, побуту; педагог має на увазі внутрішню, педагогічну сутність цієї життєдіяльності, її виховну спрямованість.

Таким чином забезпечується “свобода в самопочутті вихованця”, він може більш просто і радісно переживати своє дитинство, проходячи в той же час серйозну життєву школу. Він не пасивний об'єкт виховання, а людина, яка вже володіє людською гідністю, відповідними правами і обов'язками.

Саме так Макаренко розумів і реалізовував у педагогіці принцип гуманізму: у єдності соціального і індивідуального, педагогічного управління і самостійності, особистої відповідальності молодої людини за свою життєву долю. Виховання ґрунтується “на досвіді поведінки”, відповідно до нових педагогічних цілей, де переважає розвиток “творчого активу особистості”.

На основі принципу різновіковості (який передбачає об'єднання людей різного віку, що є об'єктивним природним явищем: різновікова сім'я, трудові об'єднання, об'єднання дітей навчально-виховного характеру) розробив свою педагогічну систему А.С.Макаренко. Вона ґрунтується на об'єднаннях дітей різного віку - різновікових загонах.

Саморозвиток, природовідповідність, різновіковість, самовиховання - пов'язані між собою принципи виховання. Вони є міцним кореневищем на грунті народного виховання. І саме вони є основою теоретичної і практичної спадщини А.С.Макаренка. Наприклад, принцип різновіковості, який втілює в собі саморозвиваючий характер, (дитячі різновікові об'єднання самоорганізуються, саморозвиваються і без відповідного педагогічного впливу, перетворюючись досить часто в злочинні групи, що на сьогоднішній день ми і маємо) і природовідповідний, бо його зародження починається з роду, сім'ї як у людському, так і в тваринному середовищі. Саме вони мають бути тим цілющим джерелом, що на все життя забезпечує людину наснагою, енергією, моральністю.

Вихованці А.С.Макаренка не мали сім'ї, їхньою сім'єю була колонія, батьком і матір'ю - Макаренко, і він радів, коли до їхньої колонії прибувала жінка, мудра, лагідна, чуйна. Принцип різновіковості допоміг йому організувати сімейні відносини між вихованцями.

Мабуть, не буде помилки, якщо народну основу Макаренка назвати “мужичою педагогікою”, яку він поступово довів до рівня універсальної.

На основі конкретної родини, конкретної сім'ї він здійснив свій педагогічний винахід - моделювання структури дитячого колективу за різновіковим принципом.

Не якісь соціальні структури, нав'язані авторитарним способом, а звичайна сімейна педагогіка різновікової багатодітної сім'ї, а саме формування, передача, засвоєння, розвиток досвіду і опора на нього в процесі виховання особистості: опора на досвід дитини, опора на досвід авторитетної для неї людини.

Уже в самій суті виховання - передача досвіду старших поколінь молодшим - закладений принцип різновіковості, який передбачає обєднання людей різного віку, що є об`єктивним природним явищем: різновікова сімя, трудові обєднання людей, різновіковий характер мають і колективи навчально-виховних закладів тощо. Саме на основі цього принципу розробив свою виховну систему А.С.Макаренко, яка грунтувалась на обєднанні дітей різного віку - різновікові загони. “Така організація, - вважав він, - дає більший виховний ефект, вона створює тісніше взаємодіяння дітей різного віку і є природною умовою постійного нагромадження досвіду і передачі досвіду старших поколінь. Молодші дістають різноманітні відомості, засвоюють навички поведінки, робочу спритність, привчаються поважати старших та їх авторитет...”

Принцип різновіковості привів А.С.Макаренка до різних модернізованих структур різновікових об'єднань вихованців. Наприклад, із весни 1923 року визначилась і одна з важливих знахідок колонії - система зведених загонів. Для розв'язання важливих господарських справ, зумовлених особливостями сезонних сільськогосподарських робіт, з'явилась необхідність у зведених загонах. Вони були тимчасовими і збільшувалися або зменшувалися в міру потреби. З числа членів цього загону кожного дня призначався новий комунар-командир, який разом з усіма і відповідав за виконання дорученої роботи. Таким чином у зведеному загоні кожний проходив практику (набував досвіду), виконував організаторську і трудову функції, відповів за роботу всіх і за свою ділянку, учився керувати і підкорятися.

Різновіковий принцип - провідний механізм технології організації діяльності дитячого колективу. Цей принцип має прадавню історію. Наприклад, однією з важливих основ соціального порядку, за Конфуцієм, було суворе підкорення старшим. Будь-який старший: батько, чиновник, зрештою, цар, - це безперечний авторитет для молодого, підлеглого, підданого. Сліпе підкорення його волі, слову, бажанню - це елементарна норма для молодших і підлеглих як у рамках держави в цілому, так і в рядах клану, корпорації чи сім'ї. Не випадково Конфуцій любив говорити, що держава - це велика сім'я, а сім'я - мала держава. Цим порівнянням підкреслювався не лише патерналізм серед суспільства, але і той лад сімейного життя, який реально існував у старому Китаї аж до недавнього часу: основа сім'ї - безперечне підкорення молодших старшим, дітей батькам.

У міркуваннях приміром Конфуція відчувається авторитарний характер. Саме це намагаються простежити педагоги, які не проявляють прихильності до макаренківської системи. Але інструментовка Макаренка переслідує зовсім інші цілі. “Така організація дає більший виховний ефект - вона створює тіснішу взаємодію дітей різного віку і є природною умовою постійного нагромадження досвіду і передачі досвіду старших поколінь (виділено нами). Молодші дістають різноманітні відомості, засвоюють навички поведінки, робочу спритність,привчаються поважати старших та їх авторитет..,” - писав А.С.Макаренко.

Створивши умови для стосунків, близьких, сімейних, А.С.Макаренко велику турботу проявляв до традицій, які супроводжували життя колективу. Вони прикрашали і облагороджували життєдіяльність колоністів, згуртовували колектив.

У процесі свого розвитку особистість, засвоюючи досягнення у різних сферах суспільства, доповнює життєвий досвід соціальним, зокрема, здійснюється процес моральної соціалізації.

1.3 Методи навчання

Навіювання. У процесі свого розвитку особистість, засвоюючи досягнення у різних сферах суспільства, доповнює життєвий досвід соціальним, зокрема, здійснюється процес моральної соціалізації.

У чому полягає специфіка моральної соціалізації? Популярно її можна виразити такими відомими приказками: “З ким поведешся, від того й наберешся” або “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”. І справді, коло спілкування людей має на них величезний і дуже часто непомітний для них самих моральний вплив, на якому й акцентував увагу А.С.Макаренко. Чому такий великий ефект моральної соціалізації? Тому що мораль - природний регулятор взаємовідносин людей, який має для них нормативне значення. І громадська думка того соціального середовища, у яке включена особистість, шляхом схвалення чи несхвалення орієнтує її на те, яка поведінка загальноприйнята, а яка ні. Крім цього, у груповому, а тим більше в колективному спілкуванні активно спрацьовують такі соціально-психологічні механізми впливу, як психічне зараження, наслідування, навіювання, самонавіювання… Забезпечення молодої людини моральними знаннями - один із важливих аспектів формування її моральної свідомості. Міркування А.С.Макаренка повністю перегукуються із сьогоднішнім станом розв'язання проблеми: “У нашій школі немає теорії моралі, немає такого предмета, немає такої особи, яка б цю теорію моралі викладала чи була б зобов'язана за відомою програмою повідомляти дітям” [1].

А.С.Макаренко передбачав таку програму, моральний аспект пронизував усі види різнопланової діяльності його колективу. “У своїй практиці, - ділиться своїм досвідом педагог, - я переконався, що й для нас необхідне викладання теорії моралі. У наших сучасних школах такого предмета нема…

Я певен, що в розвитку нашої школи в майбутньому ми неодмінно прийдемо до такої форми. У своїй практиці я змушений був теорію моралі у певному вигляді, у програмному варіанті пропонувати своїм учням. Я сам не мав права запровадити такий предмет - мораль, але я мав перед собою програму, мною особисто складену, яку я викладав моїм вихованцям на загальних зборах, користуючись кожною нагодою.

Я у своєму досвіді навіть мав уже опрацьовані конспекти таких бесід теоретичного морального типу, мав час трохи вдосконалювати свою роботу в цьому напрямі, і я бачив дуже добрі, великі наслідки такої моралі…” [1]. Синтез впливів, цілей, аспектів в теорії А.С.Макаренка іменується гармонією. Ця ж гармонія передбачена і в моральному аспекті як один із інтеграційних зв'язків системи морального формування особистості.

Враховуючи важливий вплив соціуму, А.С.Макаренко намагався прилучати його до вихованців через середню школу, що діяла на базі колонії, підтримуючи зв'язки з макросередовищем (через працю, художню самодіяльність, участь у масових заходах) та макросередовищем., сугестивний метод

Використовував учений методи психолого-педагогічної підтримки діяльності школярів: заохочення, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, створення проблемних ситуацій (метод створення виховуючих ситуацій), виконання творчих завдань.

Спостереження. У своїй практичній роботі Макаренко не міг без такої програми обійтися. Він вважав, що ніщо так людину не вчить, як досвід. У процесі свого практичного досвіду, спостерігаючи за кількома сотнями людей у колонії імені Дзержинського, Макаренко в кожному з них бачив глибокі звички. Його часто непокоїла думка, яким повинен бути цей характер, до чого він як педагог повинен прагнути, щоб із кожного хлопчика чи дівчинки виховати громадянина. Досвідчений педагог зрозумів, що на це питання не можна дати відповіді двома словами. Підходячи до програми особистості, Макаренко зустрівся з таким питанням: чи - ця програма особи повинна бути однакова для всіх? Чи він повинен вганяти кожну індивідуальність в єдину програму, у стандарт і цього стандарту домагатись? “Тоді я повинен пожертвувати індивідуальною привабливістю, своєрідністю, особливою красою особи, а якщо не пожертвувати, то яка ж у мене може бути програма! І я не міг цього питання так просто абстрактно розв'язати, але воно в мене було розв'язане практично протягом десяти років”.

Отже, орієнтуючись на стандартизований зразок - всебічний і гармонійний розвиток особистості, універсальну модель її довершеності, А.С.Макаренко не випускав із поля зору індивіда, тобто кожну окрему людину як представника людської спільності з її природними задатками (темперамент, характер, здібності, талант, інтелект), бо саме в цьому полягає неповторність, своєрідність, творчість кожної особистості, які й рухають її до рівня довершеності.

На думку Макаренка, людина “повинна бути освіченою, кваліфікованою, дисциплінованою, політично розвиненою і відданою робітничому класу. У ній треба виховувати почуття обов'язку і почуття честі, уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, уміння бути ввічливим, суворим, добрим і нещадним - залежно від умов життя й боротьби. Ця людина має бути активним організатором, наполегливою і загартованою, вміти володіти собою і впливати на інших. Якщо її покарає колектив, вона повинна вміти зрозуміти і колектив, і покарання. Вона має бути веселою, бадьорою, підтягнутою, здатною боротися і будувати, жити і любити життя. Вона повинна бути щасливою. І такою вона має бути не тільки в майбутньому, але й кожного свого сьогоднішнього дня.

Гра як метод виховання дисципліни. А.С.Макаренко в роботі з дітьми надавав великого значення прагненню до гри. Це й імітація життя армії, запорізьких козаків, наслідування Тараса Бульби і под. В іграх ніби оживали тіні наших славних предків.

Педоцентрум. Великого поширення набула в макаренківський період педоцентрична концепція, яка виникла під впливом, “вільного виховання”. У педагогічній літературі 20-их років XX ст. все частіше звучало твердження про те, що дитина повинна бути в центрі педагогічного процесу, і що робота з дітьми повинна максимально задовольняти їхні потреби та інтереси. Педоцентрум оголошувався підвалиною роботи з дітьми, її найважливішим методом. Це була індивідуалістична теорія “непротивлення “ природним нахилам дитини, згідно з якою дитина, як писав А.С.Макаренко, розглядалася як істота досконала за своєю природою, як “істота, яка наповнена газом особливого складу і володіє здатністю саморозвиватися, якій тому й не варто заважати вільно розвиватися [299, 390].

Покарання як шлях розв'язання конфлікту. А.С.Макаренко вважав, що покарання є таким же простим і логічно природним засобом, як і інші засоби педагогічного впливу. Крім того, “покарання - це не тільки право, а й обов`язок у тих випадках, коли покарання необхідне”.

У практиці А.С.Макаренка застосовувалися такі покарання, в яких водночас проявлялися й повага до людини й вимога до неї.

Серед яскравих методів ученого варто відзначити метод довіри (приклад з Карабановим із “Педагогічної поеми”), “метод вибуху” (спогади колоніста Явлинського про те, як вчили плавати колоніста Ройтенберга), метод використання виховних ситуацій (ситуація у цирку м. Новоросійська під час походу), метод зміни переконань - вихованцю надаються переконливіші арґументи, його беруть у критичний аналіз своїх дій; метод переучування - аби включити вихованця у новий моральний досвід, із боку вихователя і колективу потрібна попередня організаторська робота; метод перемикання - заняття підлітка працею, навчанням, нової громадську діяльність [8].



1.4 Засоби навчання

Вражає багатогранність оригінальних ідей А.С.Макаренка, які охоплюють собою проблематику засобів виховання: метод паралельної дії; закон руху колективу і стадії його розвитку; дитяча громадська думка і традиції; естетична інструментовка виховання; первинний контактний колектив і виходи у більш широкі суспільні зв'язки; ідея “завтрашньої радості” і організація перспектив; “труд - турбота” і труд нейтральний; педагогічна техніка; планування виховного процесу; мажор - основну рису життя - «Постійна бадьорість, ніяких похмурих осіб, ніяких кислих висловів, стала готовність до дії, райдужне настрій, саме мажорне, веселе, бадьорий настрій, однак зовсім істеричність»; педагогічний ризик тощо.

У А.С.Макаренка проблема засобів виховання - це проблема логіки, діалектики їх застосування. “Не може бути питання більш для нас важливого, ніж питання про логіку педагогічного засобу” [8]. Цю проблему він розглядав як важливу складову цілісної педагогічної системи, зокрема акцентував увагу на погодженості між цілями і засобами освітньо-виховного процесу. Засуджуючи одну із помилок - тип відокремленого засобу в теорії, Макаренко запевняє, що "ніякого засобу не можна розглядати відокремлено від системи, … від цілого комплексу впливів".

Педагог старанно добирав традиції як засоби виховання. Чимало таких (свято першої борозни, снопа, обжинок) було запозичено з народної педагогіки. Традиційно ніколи не піддавався сумніву рапорт чергового командира. В його колективах не дорікали карним минулим вихованцям (вихованець ніс відповідальність лише за умови, коли ставав колоністом чи комунаром). Також у Харкові кожен, кому було присвоєно звання колоніста, міг самостійно бувати у місті, повідомляючи лише черговому вихователеві годину свого повернення.

У педагогічних поглядах А.С.Макаренка багато місця займають запозичені в народу казки, легенди, приказки, прислів'я. Вони використовуються і в оцінках подій, і в характеристиках людей. А українські народні пісні! Уривків із них немало в його творах. Яких тільки ігор не було в колонії ім.Горького! Грали і в лапту, і в “довгої лози, в “масло” і ін. Беручи за основу народний варіант гри, А.С.Макаренко розробляв її далі, ускладнював, добивався ще більшої колективності, масовості. Педагог хотів розвинути народні кінно-спортивні ігри, включивши й елементи футболу, мріяв про проведення цих ігор на великих площах-полях. А.С.Макаренко в роботі з дітьми надавав великого значення прагненню до гри. Це й імітація життя армії, запорізьких козаків, наслідування Тараса Бульби і под.

1.5 Форми навчання

Співуправління, самоуправління - важливі механізми системи А.С.Макаренка, тобто співпраця як важливий провідник передачі досвіду. Управлінська діяльність Макаренка не супроводжувалась ніякою офіційщиною, це вже ми засипали її канцелярськими протоколами. Нас лякають макаренківські загони (воєнізація), намагаємось замінити козацькою термінологією, хоча при цьому не втрачається воєнізація. А для чого її втрачати? Адже і в одному, і в іншому випадках вона відіграє роль гри, дитячої романтики. Крім того, управлінські структури Козацької Республіки і колективу Макаренка аналогічні.

Курінний отаман, писар, прапороносець, кашовар [8]. У Макаренка: загальні збори колективу, рада колективу, загони, шевці, конюхи, корівники, столяри, ковалі, млинарі і под. Назви загонів відповідають стилю праці колоністів, характеризують назви народних ремесел (в умовах сучасної школи набувають назв за вибором дітей). Різні обов'язки виконували командири загонів, комісари, секретаріат ради колективу, було своє положення, своя конституція. Як бачимо, різниця лише в термінології. Новий період суспільних відносин - нова термінологія. Право її вибору залишається за дітьми.

1.6 Мета навчання

Як зазначав А.С.Макаренко, мету виховного процесу педагог бачив у проектуванні якостей особистості, у картинах характерів і тих лініях їхнього розвитку, які відповідно накреслюються для кожної окремої людини, щоб кожне дізнавання чогось нового про вихованця у вихователя негайно перетворювалось у практичну дію, практичну пораду, прагнення допомогти вихованцеві”. Ми прислухались і до наступної, не менш важливої, поради педагога: “Вихователь повинен завжди добре знати таке: хоч усі вихованці й розуміють, що в дитячому закладі їх учать і виховують, проте вони не дуже люблять підлягати спеціальним педагогічним процедурам і тим більше не люблять, коли з ними без кінця говорять про користь виховання, моралізуючи кожне зауваження…

Вихователь, який без кінця переслідує вихованців явно спеціальними бесідами, набридає вихованцям і майже завжди викликає деяку протидію.

Мету виховання Макаренко передбачав як програму людської особистості. “Я під цілями виховання розумію програму людської особи, програму людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто… і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання, геть усю картину людської особи”.





Література

1. А.С.Макаренко. Методика виховної роботи.- К.: Рад. школа, 1990.- 366 с.

2. Білоусова В.О. Ставлення як об'єкт педагогічної роботи /у світлі настанов А.Макаренка/ //Педагогіка і психологія.- 1998.- № 1(18).- С.109-116.

3. Будняк Т.Г. Педагогічна система А.С.Макаренка в контексті переосмислення й використання у підготовці сучасного вчителя // Педагогічні ідеї А.С.Макаренка й сучасність.- Пер.-Хмельницький, 1999.- С.18-22.

4. Волнин А.К. Антон Семёнович Макаренко в учительском институте // Воспоминания о Макаренко /Лялин Н.А., Морозова Н.А. - Сб. матер. - Лениздат, 1960. - С. 35 - 40.

5. Гордин Л., Невская С., Филин И. О книге для родителей А.С.Макаренко. К 50-летию выхода в свет //Нар.обр.- 1987.- № 12.- С.79-81.

6. Євтух М. Неповторність і справжня сутність постаті Антона Макаренка //Рідна школа.- 1998.- С.21-28.

7. Зязюн І.А. Міжнародна макаренківська асоціація: проблеми і досягнення //Педагогіка і психологія.- 1999.- № 1(18).- С.235-238.

8. Карпенко С.Г. Педагогічна технологія А.С. Макаренка в контексті сучасної педагогіки: Дис. ...докт.пед.наук.- Київ, 2003.

9. Педагогика: Новый курс: Учеб.для студ.высш.учеб.заведений: В 2 кн. - М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 2: Процесс воспитания. - 256.: ил.

10. Орієнтовний зміст в національній школі: Методичні рекомендації /Кол. авт. за заг. ред. Є.І.Коваленко.- К.: ІЗМН, 1996. - 136 с.



2. Методи і форми контролю

2.1 Усний контроль

Перелік усних контрольних запитань до теми

«Спадковість та мінливість організмів»

1. Що вивчає генетика?

2. Дайте визначення поняттям спадковість, мінливість, ген, генотип, фенотип, каріотип.

3. Що таке алельні гени?

4. Які організми називають гомозиготними та гетерозиготними?

5. Які ви знаєте методи генетичних досліджень? В чому їх суть?

6. Що таке чисті лінії?

7. Сформулюйте закон одноманітності гібридів першого покоління.

8. Сформулюйте закон розщеплення ознак.

9. Дайте визначення III закону Г. Менделя. Чому ІІІ закон дістав назву незалежного комбінування станів ознак?

10. Чим відрізняється явище неповного домінування від повного?

11. З чим пов'язаний проміжний характер успадкування?

12. Що таке аналізуючи схрещування?

13. 3 чим пов'язане явище зчепленого успадкування ознак? Що таке група зчеплення?

14. Що таке кросинговер? Яке його біологічне значення?

15. Які основні положення хромосомної теорії спадковості?

16. Що лежить в основі принципу побудови генетичних карт хромосом?

17. Яку стать називають гомогаметною, а яку - гетерогаметною?

18. Які хромосоми називають аутосомами, а які - статевими?

19. Яке успадкування називається зчепленим зі статтю?

20. Що собою становить ген з біохімічної та генетичної точок зору?

21. Що таке структурні та регуляторні гени?

22. Що таке цитоплазматична спадковість і чим вона зумовлена?

23. Які типи взаємодій неалельних генів вам відомі?

24. Що таке множинна дія генів?

25. У чому полягає цілісність генотипу?

26. Що таке модифікаційна мінливість?

27. Які властивості модифікацій ви знаєте?

28. Що таке норма реакції? Чим вона визначається?

29. Що таке варіаційний ряд? Яким чином умови довкілля впливають на його довжину ?

30. Як можна визначити середню величину мінливості ознаки?

31. Який тип мінливості називають спадковою?

32. Що спільного та відмінного між комбінативною та мутаційною мінливістю?

33. Що таке мутації? Які властивості притаманні мутаціям?

34. Які типи мутацій вам відомі?

35. Що таке геномні мутації?

36. Які види хромосомних мутацій вам відомі?

37. Що таке генні мутації? З чим пов'язаний цей тип мутацій?

38. Які причини мутацій?

39. Що таке мутагенні фактори? Які групи мутагенних факторів вам відомі?

40. У чому полягає біологічне значення мутацій?

41. У чому полягає генетична суть закону гомологічних рядів спадкової мінливості? Яке його практичне і теоретичне значення?

42. Що таке селекція? Які завдання сучасної селекції?

43. Що таке порода тварин, сорт рослин, штам мікроорганізмів?

44. Що таке районування? Для чого його здійснюють?

45. Що таке штучний добір? Які його форми? Від чого залежить ефективність штучного добору?

46. Що таке гібридизація? Які організми називають гібридами?

47. Що таке споріднене схрещування і які його наслідки? З якою метою споріднене схрещування застосовують у селекційній роботі?

48. Що таке неспоріднене схрещування і які його наслідки?

49. Які причини гетерозису? Для чого його застосовують у селекційній роботі?

50. Що таке віддалена гібридизація? Для чого її застосовують?

51. Чому міжвидові гібриди часто безплідні? Як можна подолати безпліддя міжвидових гібридів?

52. Які центри походження і різноманітності культурних рослин встановив М.І. Вавілов? Яке значення для селекції мало встановлення центрів походження і різноманітності культурних рослин?

53. Які види ссавців і птахів були одомашнені людиною? Хто були їхні предки? Які види свійських комах вам відомі?

54. Які методи застосовують у селекції рослин? Які їхні особливості? Для чого в селекції рослин одержують поліплоїдні форми?

55. Що таке щеплення рослин? Для чого використовують щеплення культурних рослин?

56. Які особливості селекції тварин порівняно з селекцією рослин?

57. Що таке оцінка плідників за якостями їхніх нащадків?

58. Для чого здійснюють селекцію мікроорганізмів? Які особливості селекції мікроорганізмів?

59. Що таке біотехнологія? Яке її значення в житті людини?

60. Що таке генетична інженерія? Які методики вона використовує у своїх дослідженнях?

61. Які завдання постають перед клітинною (тканинною) інженерією?

62. Що таке клонування клітин або організмів?



2.2 Письмовий контроль

Тематична перевірка знань (1)

1 рівень (виберіть із запропонованих відповідей правильну):

1. Хлорофіл розташований у:

а) мітохондріях; б) хоропластах; в) вакуолях; г) лізосомах; д) комплексі Гольджі.

2. Під час підготовчого етапу енергетичного обміну синтезується АТФ:

а) 1 молекула; б) 2 молекули; в) 4 молекули; г) 36 молекул; д) не синтезуються.

3. Під час безкисневого етапу енергетичного обміну синтезується АТФ:

а) 1 молекула; б) 2 молекули; в) 4 молекули; г) 36 молекул; д) не синтезуються.

4. Під час кисневого етапу енергетичного обміну синтезується АТФ:

а) 1 молекула; б) 2 молекули; в) 4 молекули; г) 36 молекул; д) не синтезуються.

5. У процесі фотосинтезу молекули АТФ синтезуються під час:

а) темнової фази; б) світлової фази; в) молекули АТФ не синтезуються.

6. Кожна амінокислота кодується послідовністю нуклеотидів: а) 2; б) 3; в) 4; г)5; д) 6.

7. Транскрипція - це:

а) переписування інформації з молекули ДНК на молекулу іРНК; б) транспорт амінокислотних залишків до місця синтезу білка; в) подовження білкової молекули; г) набуття синтезованою молекулою білка активного стану.

8. Під час хемосинтезу організми використовують енергію:

а) яка вивільняється при розщепленні органічних сполук; б) окиснення неорганічних сполук; в) АТФ; г) світла.

9. Білок синтезується на мембранах:

а) комплексу Гольджі; б) лізосом; в) вакуолей; г) зернистої ендоплазматичної сітки; д) незернистої ендоплазматичної сітки.

10. Кисневий етап енергетичного обміну відбувається у:

а) мітохондріях; б) хлоропластах; в) комплексі Гольджі; г) лізосомах; д) вакуолях.

11. тРНК транспортує амінокислоту:

а) лише певну; б) будь-яку; в) не транспортує.

12. У процесі біосинтезу білків беруть участь:

а) лізосоми; б) клітинний центр; в) рибосоми; г) вакуолі; д) комплекс Гольджі.

II і III рівні (виберіть із запропонованих відповідей одну чи кілька правильних):

1. Молекули АТФ синтезуються під час:

а) світлової фази фотосинтезу; б) темнової фази фотосинтезу; в) трансляції; г) підготовчого етапу енергетичного обміну; д) безкисневого етапу енергетичного обміну.

2. Процес фотосинтезу неможливий за відсутності:

а) вуглекислого газу; б) глюкози в клітинах; в) світла; г) хлорофілу; д) мітохондрій.

3. Більшість амінокислот кодується:

а) одним триплетом; б) від двох до шести триплетів; в) вісьмома триплетами; г) десятьма триплетами; д) сімома триплетами.

4. Хемосинтез здійснюють:

а) зелені рослини; б) тварини; в) гриби; г) нітрифікуючі бактерії; д) залізобактерії; е) сіркобактерії.

5. Фотосинтез здійснюють:

а) зелені рослини; б) гриби; в) нітрифікуючі бактерії; г) залізобактерії; д) сіркобактерії; е) деякі одноклітинні тварини.

6. До пластичного обміну належать:

а) фотосинтез; б) окиснення органічних сполук; в) окиснення неорганічних сполук; г) хемосинтез; д) розщеплення органічних сполук без доступу кисню; е) біосинтез білка.

7. До енергетичного обміну належать:

а) фотосинтез; б) окиснення органічних сполук; в) хемосинтез; г) розщеплення органічних сполук без доступу кисню; д) біосинтез білка.

8. Темнова фаза фотосинтезу відбувається:

а) тільки на світлі; б) тільки в темряві; в) як у темряві, так і на світлі; г) тільки за відсутності кисню; д) тільки за наявності кисню.

9. Фотосистема І відновлюється за рахунок електронів:

а) фотосистеми ІІ; б) власних, які повертаються на свій енергетичний рівень; в) які виникають при розщепленні молекул води; г) гідрогену; д) АТФ.

10. Фотосистема ІІ відновлюється за рахунок електронів:

а) фотосистеми ІІ; б) власних, які повертаються на свій енергетичний рівень; в) які виникають при розщепленні молекул води; г) гідрогену; д) АТФ.

11. Цикл Кребса відбувається під час:

а) підготовчого етапу енергетичного обміну; б) безкисневого етапу енергетичного обміну; в) кисневого етапу енергетичного обміну; г) фотосинтезу; д) хемосинтезу.

12. Вуглекислий газ виділяється під час:

а) безкисневого етапу енергетичного обміну; б) кисневого етапу енергетичного обміну; в) світлової фази фотосинтезу; г) темнової фази фотосинтезу; д) дихання рослин.

IV рівень

1. Спосіб, яким самоподвоюється молекула ДНК, називають напівконсервативним. Поясніть, чому він дістав таку назву.

2. Доведіть, що кожну амінокислоту кодує саме три, а не інша кількість нуклеотидів.

3. Відомо, що молекула іРНК складається з 1533 нуклеотидів. Зі скількох амінокислотних залишків складатиметься молекула білка, синтезована на цій молекулі іРНК, якщо відомо, що до її складу входить триплет УАА? Відповідь обґрунтуйте.

4. Скільки амінокислотних залишків кодує молекула іРНК, синтезована на ділянці молекули ДНК, яка складається з таких нуклеотидів: ААГТЦАГЦАЦТЦЦАААТТ? Відповідь обґрунтуйте.

5. Дослідження показали, що 24% загальної кількості нуклеотидів молекули іРНК припадає на гуанін, 38% - на урацил, 22% - на цитозин та 16% - на аденін. Визначте у відсотках вміст нітратних основ ділянки молекули ДНК, на який була синтезована дана молекула іРНК.

6. Фотосинтезуючі бактерії (пурпурні та зелені сіркобактерії) як джерело електронів використовують не воду, а інші сполуки (молекулярний кисень чи сірководень). Чому ці прокаріоти в процесі фотосинтезу не виділяють кисень?

7. Що спільного та відмінного в процесах фотосинтезу і хемосинтезу? Які групи організмів здійснюють ці процеси?

8. Видатний російський учений К.А. Тимірязєв зазначав, що зелені рослини відіграють у біосфері космічну роль. Що він мав на увазі?

9. Чому процеси біосинтезу білків належать до реакцій матричного синтезу? Відповідь обґрунтуйте.

10. Чи потрібне світло для здійснення процесів хемосинтезу? Відповідь обґрунтуйте.

11. Які органели і яку роль відіграють у процесах біосинтезу білків?

12. Обґрунтуйте зв'язок між процесами енергетичного та пластичного обміну. інтенсивний педагогіка навчання педоцентрум

13. Відомо, що в процесі повного розщеплення 1 молекули глюкози виділяється енергія, достатня для синтезу 38 молекул АТФ. Скільки це енергія, якщо врахувати, що на безкисневому етапі запасається приблизно 40% енергії, а на кисневому - близько 55%?

14. Чому генетичний код вважають однозначним і універсальним? Відповідь обґрунтуйте.

15. Яке біологічне значення того, що генетичний код вироджений і не перекривається? Відповідь обґрунтуйте.

16. Яку роль у процесі фотосинтезу відіграють процеси розкладання води? Відповідь обґрунтуйте.

17. Чому кисневе розщеплення молекул глюкози енергетично вигідніше, порівняно з безкисневим? Відповідь обґрунтуйте.

18. Де в клітині відбувається синтез ДНК та різних типів РНК?

19. Чому в рослинних клітинах, які мають хлоропласти, кількість мітохондрій менша, ніж у клітинах тварин? Відповідь обґрунтуйте.

20. Відомо, що під час фотосинтезу зелені рослини здатні вловлювати лише приблизно 1% сонячного світла. Чим це можна пояснити? Яка доля іншої сонячної енергії?

21. Що спільного та відмінного між процесами фотосинтезу та клітинного дихання? Відповідь обґрунтуйте.

22. Ціанід калію - небезпечна для людини отрута, яка робить неактивними певні компоненти ланцюга дихальних ферментів, вбудованих у внутрішню мембрану мітохондрій. Чим можна пояснити смерть людини, отруєної цією сполукою?

23. Чому при надмірному споживанні вуглеводів у людини відкладаються жири? Відповідь обґрунтуйте.

24. Який існує зв'язок між обміном білків, ліпідів і вуглеводів в організмі людини та тварин?

Тема. Структура клітини і її компонентів (2)

1 варіант

І. Виберіть правильну відповідь(2 бали):

1. Назвіть прізвище вченого, який відкрив явище фагоцитозу:

а) Р. Гук; б) Т. Шванн; в) І.І.Мечников; г) Р. Вірхов.

2. До надмембранних комплексів клітин тварин входить:

а) плазматична мембрана ; б) клітинна стінка; в) глікокалікс?

3. В темновій фазі фотосинтезу утворюється:

а) кисень; б) молекули АТФ; в) гідроген; г) глюкоза.

4. Під час повного розщеплення глюкози утворюються:

а) 2 АТФ; б) 36 АТФ; в) 38 АТФ ?

ІІ. Закінчіть речення (2 бали):

1. Елементарною структурно-функціональною одиницею є…..

2. Плазмоліз - це …..

3. Інформація одного триплету відповідає …..

4. Фотосинтез - це …..

ІІІ. Встановіть відповідність(2 бали):

Визначте відповідність між органелами клітин еукаріотів та їх функціями

Тип органел	Функції
А. Мітохондрії Б. Хлоропласти В. Комплекс Гольджі Г. Рибосоми	1. Синтез білка 2. Синтез АТФ 3. Внутрішньоклітинне травлення 4. Фотосинтез 5. Утворення первинних лізосом

ІV. Розв'яжіть задачу (2 бали):

Ділянка молекули ДНК має таку послідовність нуклеотидів:

ААА-АЦЦ-ТАТ-ЦТТ-АТГ-ЦГТ. Використовуючи генетичний код, визначте послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюзі.

V. Порівняйте, що спільного та відмінного у будові прокаріотичної та еукаріотичної клітин? (2бали):

VІ. Дайте відповідь на одне із запитань (2 бали):

1. Чому кисневе розщеплення молекул глюкози енергетично вигідніше, порівняно з безкисневим? Відповідь обґрунтуйте.

2. Інформація про структуру білка закодована в ДНК, синтезується білок у

рибосомах, амінокислоти містяться у цитоплазмі. Яким чином забезпечується функціональний зв'язок під час біосинтезу білка?

Завдання для директорської контрольної роботи з біології (1)

1 варіант

1. Продовжіть речення: «Фотосинтез - це...» (1 бал)

2.Які є типи тваринних тканин? (1 бал)

3. Що таке енергетичний обмін? Які його етапи? Які кінцеві сполуки кожного етапу? (2 бали)

4. Яке значення інтерфази в клітинному циклі еукаріотів? Що відбувається в кожному періоді інтерфази? (2 бали)

5. Розв'яжіть задачу:

Молекулярна маса білка 9 000. Визначте довжину гена, який кодує цей білок, якщо молекулярна маса амінокислоти - 100. (3 бали) 6. Які відмінності між мітозом та І поділом мейозу? (3 бали)

Завдання для директорської контрольної роботи з біології (2)

1 варіант

І рівень (3 бали)

1. Кількість хромосом у каріотипі жінки:

а) 23; б) 46; в) 69; г) 92.

2. Модифікаційна мінливість проявляється у нащадків:

а) так; б) ні.

3. Сперматозоїди утворюються в:

а) яєчнихах; б) спермі; в) сім'яниках.

4. Стадія двошарового зародка - це:

а) бластула; б) гаструла; в) зигота.

5. Чергування поколінь немає у життєвих циклах:

а) складному; б) простому; в) середньому.

6. Зигота утворюється під час:

а) злиття гамет; б) утворення гамет; в) поділу клітин.

ІІ рівень (3 бали)

7. Вірус СНІДу передається шляхом:

а) крапельним; б) через їжу; в) статевим; г) під час ін'єкцій; д) через забруднені речі.

8. Віруси спричиняють захворювання:

а) дифтерію; б) черевний тиф; в) кір; г) СНІД; д) дизентерію.

9. Другий закон Г.Менделя:

а) розщеплення ознак у співвідношенні 3 : 1; б) різноманітності гібридів першого покоління;

в) одноманітності гібридів першого покоління; г) чистоти гамет.

10. Вказати гомозиготну особину за домінантними алелями генів:

а) аавв; б) ААВВ; в) Аавв; г) ааВВ; д) ааВв.

11. Ознаки людини, які успадковуються зчеплено зі статтю, - це:

а) дальтонізм; б) група крові; в) гемофілія; г) колір очей, д) полідактилія.

12. Вибрати з наведених органів і тканин ті, що утворюються з ектодерми:

а) очі, головний і спинний мозок; б) епідерміс, волосся, нігті; в) кров, скелет, мязи; г) легені, печінка.

ІІІ рівень (3 бали)

13. Для мутацій характерні властивості:

а) стійкість (не зникають протягом життя особини); б) масовість виникнення; в) успадкування;

г) залежність ступеня зміни ознаки від сили і тривалості дії зовнішнього фактора;

д) мають даптивне значення.

14. Явище поліплоїдії це:

а) збільшення числа хромосом, кратне гаплоїдному набору; б) багатоплоїдність особин;

в) рецесивність; г) домінантність; д) схрещування між інбредними лініями тварин.

15. Визначити, які з названих змін є мутаціями:

а) редуковані крила у дрозофіли; б) трисомія по 21-й парі хромосом у людини; в) рахіт у людини;

г) поліплоїдія у пшениці, д) загар.

16. У морських свинок кошлата шерсть домінує над гладенькою. Визначити кількісне співвідношення ознак серед гібридів за генотипом, одержаних від схрещування гетерозиготних батьківських форм:

а) 1: 1; б) 1: 2 : 1; в) 3 : 1; г) 9 : 3 : 3 : 1.

17. Розвиток багатоклітинних тварин відбувається у послідовності:

а) зигота-гаструла-нейрула-бластула; б) зигота-нейрула-гаструла-бластула;

в) запліднення-зигота-бластула-нейрула-гаструла; г) зигота-бластула-гаструла-нейрула.

18.Гетерозис проявляється:

а) підвищенням продуктивності гібрида, б) підвищенням плодючості гібрида,

в) виведенням нової породи, сорту, г) підвищенням «життєвої сили».

VI рівень (3 бали)

19. У людини ген кароокості домінує над геном блакитноокості, а вміння володіти правою рукою - над лівою. Ці пари генів розміщені в різних хромосомах. Якими можуть бути діти, якщо батько - лівша і гетерозиготний за кольором очей, а мати - блакитноока і гетерозиготна за вмінням володіти руками?

20. Що таке штучне запліднення? Для чого застосовують штучне запліднення у тварин?

Державна підсумкова атестація

Варіант 18

Частина І

1. Укажіть рівень організації життя, який вивчає наука анатомія:

А. Молекулярний;

Б. Клітинний;

В. Організмений;

Г. Популяційний.

2. Визначте принцип, за яким фермент взаємодіє із субстратом:

А. Доцільність;

Б. Впорядкованість;

В. Реакційність;

Г. Комплементарність.

3. Поясніть, що таке первинна структура білків:

А. Ланцюг амінокислотних залишків;

Б. Спіраль;

В. Глобула;

Г. Об'єднання окремих глобул.

4. На малюнку наведено схему будови РНК. Укажіть тип РНК:

А. іРНК;

Б. рРНК;

В. тРНК;

Г. Мітохондріальна РНК.

5. Укажіть органели, які містять гідролітичні ферменти:

А. Ендоплазматична сітка;

Б. Лізосоми;

В. Рибосоми;

Г. Клітинний центр.

6. Укажіть, де в клітині-хазяїні в еукаріотів відбувається реплікація ДНК вірусу:

А. У цитоплазмі;

Б. У ядрі;

В. В апараті Гольджі;

Г. У ядерці.

7. Укажіть, яка зі згаданих бактерій є хемотрофом:

А. Ціанобактерія;

Б. Зелена бактерія;

В. Залізобактерія;

Г. Кишкова паличка.

8. Укажіть захворювання людини, яке спричиняється бактеріями, що можуть передаватися статевим шляхом:

А. Герпес;

Б. ВІЛ;

В. Гепатит С;

Г. Сифіліс.

9. Укажіть, які віруси називають бактеріофагами:

А. Віруси людини;

Б. Віруси бактерій;

В. Віруси рослин;

Г. Віруси грибів.



10. На малюнку наведено мікрофотографію тканини ссавця. Встановіть назву тканини:

А. Епітеліальна;

Б. Сполучна;

В. М'язова;

Г. Нервова.

11. Встановіть визначення поняття «гаструляція» в ембріогенезі:

А. Зміна структури бластомерів;

Б. Утворення порожнистої структури, стінки якої складаються з одного

В. шару клітин;

Г. Ряд послідовних мітотичних поділів зиготи;

Д. Утворення зародкових листків.

12. Укажіть організми, які здійснюють фотосинтез:

А. Зелені гриби;

Б. Зелені рослини;

В. Зелені комахи;

Г. Зелені поліпи.

13. Укажіть фізичний мутаген:

А. Іонізуючі промені;

Б. Бензпірен;

В. Бензол;

Г. Віруси.

14. Укажіть, які хромосоми визначають стать у ссавців:

А. Аутосоми;

Б. Гени мітохондрій;

В. Гени хлоропластів;

Г. Статеві хромосоми.

15. Укажіть, як гени розташовані у хромосомах:

А. Алельні гени розташовані в однакових локусах гомологічних хромосом;

Б. Неалельні гени розташовані в однакових локусах гомологічних хромосом;

В. Алельні гени розташовані в різних негомологічних хромосомах;

...