Взаємодія сім’ї та дошкільного навчального закладу у вихованні дошкільника

Теоретики й практики дошкільного виховання, підкреслюючи необхідність зв'язку ДНЗ з родиною й необхідність удосконалення форм і методів роботи з батьками, виявили специфіку цієї роботи і її завдання.

Керівна й організуюча роль дитячого навчального закладу по відношенню до родини характеризується комплексом факторів:

планомірне, активне поширення педагогічних знань серед батьків;

практична допомога родині у вихованні дітей;

організація пропаганди позитивного досвіду суспільного й сімейного виховання;

-- залучення батьків у педагогічну діяльність;

-- активізація їхньої педагогічної самоосвіти й ін.

В.А. Сухомлинський уважав, що педагогіка повинна стати наукою для всіх -- і для вчителів, і для батьків. Скільки-небудь успішна виховна робота зовсім немислима без системи педагогічної освіти, підвищення педагогічної культури батьків, що є важливою частиною загальної культури [32].

Під педагогічною культурою батьків розуміється їх підготовленість, розвиток тих якостей особистості, які відбивають ступінь їхньої зрілості як вихователів і проявляються в процесі сімейного й суспільного виховання дітей.

Провідним компонентом педагогічної культури батьків є їхня педагогічна підготовленість, що характеризується певною сумою психолого-педагогічних, фізіолог-гігієнічних і правових знань, а також уміннями й навичками батьків, виробленими в процесі практики виховання дітей.

Досить істотно при цьому й відношення батьків до виховання. Відповідальне відношення до батьківських обов'язків, бажання якнайкраще виховати своїх дітей - невід'ємна складова частина педагогічної культури батьків [26].

В області дошкільної педагогіки батькам важливо:

знати основні закономірності й особливості виховання й навчання дітей;

знайомити зі змістом і методами виховання;

опанувати методами організації дитячої діяльності, спілкування, спрямованими на формування соціально коштовних форм поводження й відносин дитини з оточуючими людьми.

Педагогічну культуру розглядають у зв'язку із загальними соціально-педагогічними умовами виховання, які містять у собі сукупність основних вимог суспільства до особистості батьків, зміст ідейних, моральних норм, що регулюють внутрішньо сімейні відносини, характер між особових відносин у родині.

Відповідно до цього робота з батьками будується на принципах співробітництва.

Ознаками такого співробітництва є:

— усвідомлення мети діяльності кожним учасником процесу;

— чіткий поділ і кооперація праці між його учасниками;

-- особистий контакт між учасниками процесу з обміном інформацією, взаємною - допомогою, самоконтролем;

--позитивні міжособистісні відносини.

Наприкінці 90-х - початку 2000 року міняється позиція батьків: вони стають активними учасниками процесу виховання дітей. "...Треба зробити так, щоб дитячий сад не підміняв батьків, не відривав їх від дітей, а з'єднував їх один з одним, давав можливість для їх багатого й тонкого спілкування й взаємодії".

Робота з батьками - це складна й важлива частина діяльності педагога, що включає:

— підвищення рівня педагогічних знань, умінь і навичок батьків;

— допомога педагогів батькам у сімейному вихованні для створення необхідних умов правильного виховання дітей;

— взаємодія вихователів і батьків у процесі розвитку дітей.

Можна виділити й основні завдання, що стоять перед дошкільним закладом в роботі з батьками:

— вивчення родин дітей;

— залучення батьків до активної участі в діяльності дошкільної установи;

— вивчення сімейного досвіду виховання й навчання дітей;

— освіта батьків в області педагогіки й дитячої психології.

Основним протиріччям, що виникає при реалізації завдань співробітництва дитячого навчального закладу й родини, є недостатнє "розведення" сфер діяльності, з одної сторони, і використання тільки традиційних методів і форм роботи з родиною, у той час як необхідно інше рішення завдань співробітництва вихователів і батьків. Мова йде не про повну відмову від традиційних форм роботи з батьками, а про адаптацію їх до сучасних умов [39].

Цікавий досвід дослідження такого співробітництва в Англії. Так, Ліндон Джені досліджувала участь батьків у вихованні дітей дошкільного й раннього шкільного віку. М. Паг і Б. Тайзард присвятили ряд робіт підключенню батьків до діяльності ясел і початкових шкіл.

На основі цих досліджень виділено п'ять головних підходів до співпраці: три - запропоновані, в основному, професіоналами й два - батьками. Зрозуміло, вони не виключають один одного.

Професіонали, що намагаються допомогти "неблагополучним" дітям, розглядають батьків як важливий потенціал у поліпшенні перспектив розвитку дітей, але в той же час й як "частину проблеми".

Дитячі труднощі розглядаються як сімейні, які не можна розглядати у відриві від проблем родини. Без впевненості інших членів родини в необхідності змін ймовірні причини таких проблем не будуть усунуті.

Професіонали реально оцінюють свої можливості й на основі ряду експериментів по залученню батьків до навчання дитини вдома приходять до думки, що батьки не заважають і не перешкоджають роботі, а навпаки, можуть допомогти успіхам своїх дітей. При цьому не обов'язково бачити у батьках "частину проблеми" - скоріше, вони здатні стати "частиною" її рішення: батьки можуть опанувати новими навичками, керуючись активним бажанням допомогти своїм дітям [42].

Зміст, організація й методика співпраці ДНЗ та батьків включає в себе:

— єдність у роботі дитячого закладу й родини по вихованню дітей;

— взаємна довіра у взаєминах між педагогами й батьками, розуміння потреб й інтересів дитини й своїх обов'язків як вихователів;

— зміцнення авторитету педагога в родині й батьків у дитячому навчальному закладі;

— установлення правильних відносин на основі доброзичливої критики й самокритики;

— взаємодопомога в спільній роботі з виховання дошкільників. Дитячий сад повсякденно допомагає батькам у вихованні дітей. У свою чергу батьки допомагають дитячому закладу в різноманітній виховній і господарській роботі;

— вивчення кращого досвіду сімейного виховання, пропаганду його серед широкого кола батьків, використання в роботі дитячого навчального закладу позитивних методів сімейного виховання;

— використання різноманітних форм роботи дитячого навчального закладу з родиною в їхньому взаємозв'язку: знайомлення з батьками й іншими членами родини; консультації; групові й загальні батьківські збори; конференції, лекторій, батьківські університети, наочні форми пропаганди;

— індивідуальні й групові форми роботи з батьками, які доповнюють один одного.

Щоденне спілкування вихователя з батьками створює більші можливості для індивідуальної роботи, зміцнення зв'язку між родиною й дитячим садом [5].

Перші контакти між родинами й ДНЗ:

— запрошення батьків з дітьми або без них відвідати установу до початку заняття;

— відвідування співробітниками родин вдома;

— подання батькам письмової інформації про установу;

— зустріч для з'ясування умов відвідування дитиною установи;

— складання договору.

Подальший взаємозв'язок батьків і персоналу реалізується в процесі:

— щоденних безпосередніх контактів, коли батьки приводять і забирають дітей;

— неформальних бесід про дітей або запланованих зустрічей з батьками, щоб обговорити успіхи, не зависимо від конкретних проблем;

— ознайомлення батьків з письмовим матеріалом про їхніх дітей;

— рекомендацій відвідати лікаря й т.п.;

— відвідувань батьків для того, щоб вони могли бачити, як займається їхня дитина, або знайомити з роботою установи.

Батькам пропонується надавати допомогу ДНЗ як організаторів або спонсорів; вони можуть допомогти в розробці ігротеки, зборі матеріалів для дитячих потреб і т. д. Батьки можуть брати участь й у щоденних заняттях дітей: залишатися в ДНЗ, щоб дитина звикла до закладу; допомагати й брати участь у різних заходах, наприклад, у чаюванні з дітьми, і т.п.; допомагати в повсякденних заняттях; надавати допомогу при проведенні екскурсії й інших заходів [23].

1.5 Зміст, організація й методика співпраці ДНЗ та батьків

ДНЗ надає допомогу батькам у конкретних проблемах по догляду за дитиною, методах його виховання; у накопиченні інформації із сімейного виховання й практичних порадах; у пошуках виходу із кризових ситуацій.

Важливо й залучення батьків до участі не тільки в виховній, але й у фінансовій діяльності ДНЗ [16].

Багато перерахованих аспектів участі батьків потребують від персоналу напружених міркувань, а можливо, і переоцінки своєї професійної ролі: переорієнтація на роботу з батьками може виявитися складною для працівників, чиє мислення й планування діяльності раніше були повністю зосереджені на дітях.

Формування співробітництва дітей, батьків і педагогів залежить насамперед від того, як складається взаємодія дорослих у цьому процесі. Результат виховання може бути успішним тільки за умови, якщо педагоги й батьки стануть рівноправними партнерами, тому що вони виховують тих самих дітей. В основу цього союзу повинна бути покладена єдність прагнень, поглядів на виховний процес, вироблені спільно загальні цілі й виховні завдання, а також шляхи досягнення намічених результатів.

Як педагоги, так і батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими й щасливими. Батьки готові підтримати задачі педагогів, спрямовані на задоволення й розвиток інтересів, потреб дітей. Батьки - дорослі люди, які мають великий життєвий досвід, знання, що вміють аналізувати ситуації, тому в рішенні ряду проблем педагог може одержати їх потрібну й корисну раду.

Співробітництво педагогів і батьків дозволяє краще пізнати дитину, подивитися на неї з різних позицій, побачити в різних ситуаціях, а отже, допомогти в розумінні її індивідуальних особливостей, розвитку здатностей дитини, у подоланні її негативних учинків і проявів у поведінці, формуванні цінних життєвих орієнтації.

У той же час переважна частина батьків - не професійні вихователі. Вони не мають спеціальних знань у сфері виховання й освіти дітей, нерідко зазнають труднощів у встановленні контактів з дітьми. Педагоги й батьки повинні разом шукати найбільш ефективні способи рішення цієї проблеми, визначати зміст і форми педагогічної освіти в цьому зв'язку.

Визначальна роль у встановленні такої взаємодії належить педагогам ДНЗ. Союз, взаєморозуміння педагогів і батьків, їхня взаємна довіра можливі лише в тому випадку, якщо педагог виключає в роботі з батьками дидактизм, не повчає, а радить, міркує разом з ними, домовляється про спільні дії, тактовно підводить їх до розуміння необхідності педагогічних знань. Вся атмосфера взаємодії, спілкування педагога з батьками повинне свідчити про те, що педагог має потребу в батьках, в об'єднанні зусиль, що батьки - його союзники й він не може обійтись без їхньої ради й допомоги.

Не всі батьки відгукуються на прагнення педагога до співробітництва з ними, виявляють цікавість до об'єднання зусиль по вихованню й навчанню своєї дитини. Вихователю необхідне терпіння й цілеспрямований пошук шляхів рішення цієї проблеми. Варто починати роботу й взаємодію з тими, хто бажає брати участь у житті групи, підтримує педагогів, навіть якщо таких батьків буде мало. Поступово, тактовно вихователь утягує й інших батьків у співробітництво, опираючись на батьків, з огляду на інтереси кожного дитини та її родини [34].

На сучасному етапі в роботі з батьками з'являється поняття "включення батьків" в діяльність дошкільного навчального закладу, тобто їхня активна участь у роботі ДНЗ, що має вплив на його функціонування й розвиток[22].

Для формування співробітництва між дорослими й дітьми важливо представляти колектив як єдине ціле, як більшу згуртовану родину, життя якої цікаве, якщо організовано спільну діяльність педагогів, батьків, дітей. Це сприяє встановленню взаєморозуміння між батьками й дітьми, створенню комфортних умов у родині.

Таким чином, доцільно значну частину виховної роботи організовувати одночасно з дітьми й батьками, а виникаючі проблеми, поставлені завдання вирішувати спільно, щоб прийти до згоди, не ущемляючи інтересів один одного, і об'єднати зусилля для досягнення ефективних результатів.

Для залучення батьків до діяльності дошкільної установи розроблена спеціальна методика, що включає три етапи:

перший - актуалізація потреб батьків в освіті власної дитини;

другий - педагогічна освіта батьків як замовників на освітні послуги в дошкільній установі;

третій - партнерство педагогів і батьків у діяльності дошкільної установи, в основу якого закладені ідеї гуманізації відносин, пріоритет загальнолюдських цінностей з акцентом на особистісно-діяльнісний підхід.

Впровадження такої методики дозволяє створити ускладнену систему роботи з батьками, представлену двома блоками, кожний з яких включає завдання, форми й види діяльності.

Для реалізації змісту цієї роботи в дошкільному навчальному закладі використаються колективні й індивідуальні форми діяльності. Доцільне сполучення колективних й індивідуальних форм взаємодії: бесіду, задушевну розмову, консультації-міркування, виконання індивідуальних доручень…

Форма - це « тип, будова, спосіб організації чого-небудь...» [7].

Ці форми можуть стати ефективними в тому випадку, якщо вдалося знайти індивідуальний стиль взаємин з кожним батьком. Важливо розташувати до себе батьків, завоювати їхню довіру, розбудити бажання поділитися з педагогом своїми думками, сумнівами. Все це допоможе краще зрозуміти дитину, знайти оптимальні способи рішення проблем виховання конкретної особистості в дошкільній установі й вдома. Психологічною умовою такої успішної міжособистісної взаємодії є уважність, проникливість, неквапливість.

Аналіз практики роботи педагогів і керівників дошкільних установ виявив 2 види форм спільної роботи.

Однак часто використаються в основному стандартні форми роботи: батьківські збори, батьківські комітети, конференції, які проводяться нерегулярно, а тема не завжди збігається зі змістом. У Днях відкритих дверей мало батьків беруть участь. Такі заходи, як турнір знавців, КВК, вікторини, фактично не проводяться.

Вихователі не завжди вміють поставити конкретні задачі, наповнити їхнім відповідним змістом, вибрати методи: зміст батьківських зборів, консультацій досить диференційовано, вихователі при виборі методів співробітництва не враховують можливостей й умов життя конкретних родин; досить часто вихователі, особливо молоді, використають лише колективні форми роботи з родиною [15].

Причинами є:

1. недостатнє знання специфіки сімейного виховання;

2. невміння аналізувати рівень педагогічної культури батьків й особливості виховання дітей;

3. Невміння планувати спільну роботу з дітьми й батьками. В окремих, особливо молодих, вихователів недостатньо розвинені комунікативні вміння.

Аналіз теорії й практики роботи з родиною виявив ще одну проблему на сучасному етапі - організація спільної діяльності батьків і дітей. Одне з головних завдань педагогів - створити умови для розвитку нормальних відносин у родині, а це може бути досягнуто тільки при діяльності батьків і дітей, що може бути реалізована в різних формах.

Наприклад, форми пізнавальної діяльності - це суспільні огляди знань, умінь і навичок, творчі відпари по напрямках діяльності, свята знань, турніри знавців, Дні відкритих дверей і т.д. Тему, методику проведення батьки й вихователі визначають спільно. Вихователь становить завдання, допомагає сформувати групи, організувати підготовчу роботу, а батьки беруть участь в оформленні, підготовці призів, оцінці результатів.

Форми трудової діяльності - оформлення приміщення групи, трудовий десант по благоустрої й озелененню двора, посадка алеї у зв'язку зі знаменною подією в житті дітей й їхніх батьків, створення бібліотеки й т.п. Форми дозвілля--підготовка, проведення й обговорення спектаклів, свят, змагань, конкурсів, КВК; різних клубів й ін.

Форми активізації - дискусії, діалоги, обговорення ситуацій, рішення кросвордів, аналіз дитячих висловлень або дитячої творчості, тренінги, метод ігрового моделювання й ін.

Наочні форми: бібліотеки й папки-пересувки, відеофільми, пам'ятки-рекомендації для батьків і дітей, візитки, виставки книг, устаткування, настільних ігор, дитячих або спільних малюнків, виробів з батьками, фотовиставки, газети, Куточки для батьків й ін.

Цікавою формою співробітництва є випуск газети. У створенні газети беруть участь адміністрація дитячого навчального закладу, педагоги, фахівці, батьки й діти.

У теорії й практиці визначений ряд загальних завдань по роботі з батьками в дошкільних установах:

- вивчення інтересів, думок і запитів батьків, не реалізованих в інших соціальних інститутах (родині й ін.);

- забезпечення оптимальних умов для саморозвитку й самореалізації батьків в освоєнні ними різних соціальних ролей;

- використання досвіду діяльності інших дошкільних установ для побудови моделі взаємодії з батьками;

- розширення засобів і способів роботи з батьками;

- забезпечення простору для особистісного росту учасників об'єднання, створення особливої творчої атмосфери.

Проведення батьківських зборів за старою структурою не виправдує очікування батьків. Відповідно до нормативно-правової бази дошкільних установ батьки є замовниками освітніх послуг і мають право приймати участь в організації освітнього процесу, організовувати свої органи самоврядування й вирішувати деякі питання самостійно на батьківських зборах, конференціях й в інших формах роботи [38].

У цей час все частіше дошкільні установи стали проводити батьківські конференції, які мають на увазі розширення, поглиблення й закріплення знань про освіту дітей, які можуть бути науково-практичними, теоретичними, по обміну досвідом й ін. Конференції проводяться раз у рік, але вимагають ретельної підготовки, мають на увазі активну участь батьків, організацію виставок дитячих малюнків, книг, концерту дітей [36].

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини залежить від тісної взаємодії ДНЗ і сім'ї, оскільки в сучасних умовах координація виховних дій сім'ї покладена на освітні установи і від того, як організована і реалізована в ній робота з батьками, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Тому, важливою умовою успішного морального виховання дітей є залучення їх батьків та усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, групи, в яких перебуває дитина [44].

Розділ 2. Емпіричні дослідження особливості взаємодії ДНЗ і сім'ї

2.1 Аналіз методів дослідження взаємодії ДНЗ і сім'ї

У даному дослідженні використовувались такі методи: спостереження, вимірювання, порівняння, опису, також проводились такі методики: «Малюнок сім'ї», «Батько сім'ї», «Які ви батьки?».

Малюнок сім'ї.

Мета: з'ясувати особливості сімейних взаємин (у сприйнятті дитини).

Обладнання. Аркуш паперу (кладеться перед дитиною горизонтально), простий олівець та гумка.

Інструкція. «Намалюй на цьому аркуші всю свою сім'ю». Якщо дитина запитує, кого саме намалювати, а кого ні (наприклад, «А бабусю малювати?»), то перевіряючий відповідає «Я не знаю, хто входить до твоєї сім'ї. Ти знаєш це краще за мене».

При проведенні методики виявилось:

Таблиця 1.Малюнок сім'ї

Список дітей	Взаємодія з батьками	Ставлення до братів	Ставлення до сестер	Використання позитивних кольорів	Використання негативних кольорів
П	+	-	+	+	-
М	+	-	+	+	-
Т	+	-	+	+	-
К	+	-	+	+	-
О	-	-	+	+	-
Л	+	+	-	+	-
А	_	+	-	+	-
В	+	+	-	+	-
С	+	+	-	+	-
Д	+	+	-	-	+
В	+	+	-	+	-
С	+	-	+	-	+

Наступна методика « Батько сім'ї », яка дає змогу вияснити, який батько в родині.

Таблиця 2.«Батько сім'ї»

Список батьків	Тип І традиційний батько	Батько, який турбується про добробут сім'ї	Традиційний батько
П.	+	+	_
В.	+	_	+
Д.	+	+	+
В.	+	+	_
О.	_	+	+
Ю.	+	_	+
Ш.	+	+	_
Л.	_	_	+
Р.	+	+	_
Н.	_	+	+
А.	_	_	+

Тип І--«Традиційний».

Він -- голова родини, цілковито представляє ваші інтереси у спілкуванні з «зовнішнім світом». Він -- «остання інстанція» щодо питань виховання дітей. Інколи він до певної міри суворий, дуже велике значення надає дисципліні, вимагає від дітей ретельного виконання своїх обов'язків. У багатодітних сім'ях він приділяє з кожним роком усе більшу увагу вихованню дітей, особливо синів. Але в принципі поміж ним та дітьми немає щирих відносин. Діти звичайно ставляться до батька стримано, бо відчувають, що він не досить добре знає їхні потреби та бажання.

Тип II -- «Батько, який головним чином піклується про родинний добробут».

Чоловік такого типу віддає жінці повну волю в питаннях виховання дітей. Він вважає, що все одно не може замінити жінку в цій справі. Тим більше, що він весь час завантажений (або вважає, що завантажений) роботою. Але навіть у вільну годину він не горить бажанням позайматися з дітьми. І не дивно, що через певний час і діти починають ставитися до нього відчужено. У цьому випадку жінка може вдатися до невеличких хитрощів: час від часу від'їжджати на кілька днів до рідних і залишати дітей під наглядом чоловіка. Тоді він зрозуміє, що жінка йому довіряє також і як батькові.

Тип III-- «Сучасний батько».

Для нього піклування про дітей -- звичайна та природна річ. Хоч він і не має для цього стільки вільного часу, скільки б бажалося, вечори він звичайно проводить із дітьми. Він любить дітей, не соромиться це показати, вміє не тільки гратися із старшими дітьми, але й бавити і доглядати маленьких. Діти його обожнюють, діляться з ним своїми найпотаємнішими бажаннями.

Роботу над цим тестом можна запропонувати й дружині для того, щоб з'ясувати, який тип батьків є для неї найбільш привабливий. Може бути так, що їй більше подобається зовсім інший тип. Наприклад, суто теоретично можна твердити, що найкращим є тип «Сучасного батька». Але для конкретної жінки відповідний стиль стосунків її чоловіка з дітьми може бути небажаний, тому що надмірна прив'язаність дітей до нього викликає у неї почуття заздрощів, ревнощів, відчуття своєї незначущості в їхньому житті. Вона хотіла б сама керувати вихованням дітей, а тому її більше приваблює другий тип. Вона намагатиметься не дати чоловікові спілкуватися з дітьми, вигадуватиме нескінченні доручення, припинятиме спільні ігри в найцікавіший момент. І хоч би як ми критикували ці вчинки дружини, але варто звернути увагу і на її потреби та реальні страждання. А тому у відповідній ситуації чоловік повинен не забувати приділяти свою увагу і їй, не виключати її з кола діючих осіб гри, підкреслювати її значущість для нього і дітей, вплив на їхнє виховання.

Таблиця 3.«Які ви батьки?».

Список батьків	Ви байдужі батько чи мати.	Ви - тиран	Ви -- справді хороша, мати чи батько.	Ви -- прислуга своєї дитини.
А	_	_	+	_
Р	_	_	+	_
Ж	+	_	-	_
З	_	_	+	_
Е	_	_	+	_
У	_	_	+	_
П	_	+	-	_
О	_	_	-	+
В	-	-	+	_
Ф	-	-	-	+
М	-	-	-	+
А	+	+	+	-

Від 10 до 15 балів. Ви - байдужа мати чи батько. Для вас дитина - другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: "Хочу пожити для себе!", і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов'язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Від 16 до 25 балів. Ви - тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім'ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас як найдалі...

Від 26 до 34 балів. Ви - справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім'ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 35 до 40 балів. Ви - прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з'ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися.

2.2 Результати дослідження взаємодії ДНЗ і сім'ї

Емпіричне дослідження за допомогою методик, які ми описали у попередньому параграфі, проводилося у ДНЗ №41 «Центр розвитку дитини», вибірка становила 12 дітей дошкільного віку та 12 батьків.

На першому етапі нашого експерименту, ми використовували методику «Малюнок сім'ї».

Малюнок сім'ї, створений дитиною, підкаже досвідченому психологу,чи страждає хтось в родині від насильства та взагалі наскільки в ній комфортні стосунки. Малюнок для діагностики родинного “клімату” психологи найчастіше використовують у роботі з дошкільниками,адже діти цього віку ще не здатні формулювати змістовні відповіді на запитання фахівців чи тестів.

Такий малюнок -- це відображення підсвідомого бачення дитиною своєї родини, те, що вона відчуває, проте не завжди може виразити словами. Тому змістовне навантаження несе кожна деталь -- і кольорова гама, і величина постатей, і те, кого з членів родини школяр почав зображати першим, і те, що він говорить в процесі самої роботи.

В проведеній методиці виявилось, що 80 % дітей в сім'ї спостерігається добре ставлення у сім'ї, яка пояснюється наявністю великої кількості деталей, декоруванням малюнка, використанням теплих кольорів. В той же час 20 % дітей наявна схематичність, не закінчуваність малюнка, це може вказувати на негативне ставлення, агресивні спонукання на адресу дитини. 60 % дітей себе малювали рівними з батьками, братами і сестрами, це може говорити про егоцентричності дитини, про змагання за батьківську любов. 20 % малюків відчувають непотрібність себе, свою незначність, то це знаходить відображення в малюнках, де він набагато менше, ніж інші члени сім'ї.



Рисунок 1 « Малюнок сім'ї ».

Крайніми варіантами вважаються, якщо намальовані лише суб'єкти, що не мають відношення до сім'ї, і якщо взагалі немає людей. У тому випадку, якщо спотворений склад сім'ї, то це може свідчити про конфлікт, невдоволенні ситуацією. Крім цього, діти забувають намалювати тих родичів, які для них менш важливі в емоційному плані. Якщо ж є сторонні люди, то це може бути сигналом того, що є психологічна незадоволена потреба.

Результати методики « Батько сім'ї »

На наступному етапі ми провели методику «Батько сім'ї».

Отримані нами результати дали підстави стверджувати, що 45 % опитуваних належать до типу - «Батько традиційний», цікавим є те, що в такій сім'ї немає доньок, 30% відносяться до типу - «Батько, який головним чином піклується про родинний добробут» та 25%, являються «Сучасними батьками».



Рисунок 2 « Батько сім'ї »

Чому в одних сім'ях - мир і спокій, а в інших - сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є? На ці запитання допомогла відповісти методика « Які ви батьки? ». Отже, її результати:

Рисунок 3 « Які ви батьки? »

Байдужих матерів чи батьків в дослідженні виявилось 10 %. Для даних батьків дитина - другорядний продукт їхнього життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Вони не потребують і не відчувають радості і тепла від спілкування з дитиною. Їх пов'язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Ви - тиран також 10 % батьків. Вважаючи себе найголовнішим членом сім'ї, на якому «все тримається», вимагають від дитини незаперечного послуху і покірності. Для таких батьків існує лише їхня думка, а думка, бажання, проблеми дитини їх не цікавлять, оскільки не є важливими. Вони твердо знають, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуються своїх правил. Опір дитини батьків обурює і доводить до шаленства.

Ви - справді хороша мати чи батько,таких виявилось 60 %. Мають повний контакт з дитиною, знають її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає таких батьків своїми друзями, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Вони знають свою дитину і можуть передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім'ї. Справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо дані батьки вміють зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Ви - прислуга своєї дитини таких виявилось 20 %.За власним бажанням вони обслуговують її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить ними, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Можливо, вони свідомо приносять себе в жертву, не задумуючись, що плекаючи егоїста, вони виростять нещасну людину, бо рано чи пізно їхня дитина з'ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися.

Отже, у ході дослідження виявилось, що більша частина батьків, дійсно дбають про виховання своєї дитини, та правильно виховують дитину як особистість. Завдяки тісної взаємодії ДНЗ і родини, формується всебічно-гармонійно розвинута дитина.

Висновки

Проведений теоретичний аналіз наукових джерел і літератури, та практичне дослідження дозволив зробити наступні висновки:

В даний час необхідність суспільного дошкільного виховання не викликає ні у кого сумнівів. Останніми роками до дошкільних установ пред'являються підвищені вимоги. Відносини дошкільної установи з сім'єю повинні бути засновані на співпраці і взаємодії за умови відвертості дитячого закладу всередину (залучення батьків до освітнього процесу дитячого навчального закладу) і назовні (співпраця ДНЗ з розташованими на його території соціальними інститутами: загальноосвітніми, музичними, спортивними школами, бібліотеками і так далі).

Сучасні дитячі дошкільні навчальні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних навчальних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.

3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції.

Основна мета всіх форм і видів взаємодії ДНЗ з сім'єю - встановлення довірливих відносин між дітьми, батьками і педагогами, виховання потреби ділитися один з одним своїми проблемами і спільно їх вирішувати. Використання структурно-функціональної моделі взаємодії дошкільних освітніх установ і сім'ї по питаннях розвитку дитини, що складається з інформаційно-аналітичного, практичного і контрольно-оцінного блоків, дозволяє найефективніше використовувати нетрадиційні форми взаємодії ДНЗ з сім'єю.

Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім'ї як суб'єктів її виховання. Активне залучення батьків до педагогічного процесу. Надання допомоги педагогічному колективу дошкільного навчального закладу.

Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім'ї та дошкільному навчальному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно - особистісному спілкуванні, розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови.

Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім'ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Взаємодія, що ґрунтується на засадах коопераційної інтерпретації, передбачає взаємодопомогу, співробітництво, узгодження зусиль, розглядається як цілісне явище в психолого - педагогічній системі.

Досвід роботи з батьками показав, що в результаті формуючого експерименту позиція батьків, стала відповідальною. Тати і мами відчувають себе компетентнішими у вихованні дітей. Більшість батьків почали цілеспрямовано займатися проблемами виховання дошкільників. Їх цікавлять проблеми патріотичного, етичного і естетичного виховання дітей, їх культура поведінки, залучення дітей до культурних цінностей.

Отже, взаємодія сім'ї і ДНЗ, є передумовою успішного виховання особистості.

Список використаних джерел та літератури

1. Азаров Ю. П. Семейная педагогика: Педагогика Любви и свободы //

Ю. П. Азаров. - М.: Аргументы и факты, 1993.- 605с.

2. Алексєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сімї. // Алексєєнко Т. Ф - Київ 1997. 116 ст.

3. Арнаутова Е.П. Основы сотрудничества педагога с семьей //

Е. П. Арнаутова. - М. 1994. 312 с.

4. Бартошевський І. Педагогия руска або наука о воспитаню. - Львів: Накладом автора. 1891. - 392с.

5. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. - 1999. - № 1. - С. 6 - 19.

6. Бурова А. Долинна О. Низковська О. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі// Дошкільне виховання.-2002.-№11

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. гол. ред. В. Г. Бусел]. - К. : Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. - 816 с.

8. Винникотт Д.В. Разговор с родителями: Пер. с англ. - М, 1994.

9. Воспитание дошкольника в семье: Вопросы теории и методики / Под ред. Т.А. Марковой. - М., 1979.

10. Воспитателю о работе с семьей: Пособие для воспитателя детского сада / Л.В. Загит, Т.А. Куликова, Т.А. Маркова и др.; Под ред. Н.Ф. Виноградовой. - М., 1989.

11. Ващенко Г. Роль релігії в житті людства і релігійне виховання молоді // Вибрані педагогічні твори - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”. 1997. - С. 128-141.

12. Ващенко Г. За здорову і свідому українську родину// Твори. Том 4. Праці з педагогіки і психології. - К.: “Школяр” - “Фада” ЛТД. 2000. - С. 314-325.

13. Двіжона О.В. Психологічні детермінанти поведінки підлітків, батьки яких за кордоном//Вісник Харківського національного університету ім. В.М. Кароліна № 759. - Серія «Психологія». - Випуск 37. - Харків, 2007. - С. 85-87.

14. Двіжона О.В. Психологічний аспект морально-етичного виховання дітей та підлітків із дистантних сімей// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу” (13-14 грудня 2007 р. ).- Чернівці: Рута, 2007. - С. 91-93.

15. Дуброва В.П. Теоретико-методические основы взаимодействия детского сада с семьей: Учебное пособие // Минск, 1997: Видавнича фірма “Відродження”. 1997. - С. 128-141.

16. Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери однодумці? / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. - 2007. - № 1.- С. 6-8.

17. Дошкольная педагогика: В 2ч. / Подред. В.И.Логиновой, П.Г. Самуруковой. Ч .2. -М., 1988.

18. Детский сад и семья / Под ред. В.К. Котырло, С.А. Ладывир. - Киев, 1984.

19. Закон України „ Про вищу освіту ” // Освіта. - 2002. - № 12-13. - 20-27 лютого. - С.14.

20. Закон України „ Про дошкільну освіту ” - К. : Ред. журналу „ Дошкільне виховання ”, 2001. - 55 с. - (Бібліотечка журналу « Дошкільне виховання »).

21. Історія української педагогіки // За ред. М.Стельмаховича. - К: Інститут змісту і методів навчання. 1998. - 356с.

22 Кондратенко Р. Метод проектів у роботі з батьками // Дошкільне виховання / Р. Кондратенко. - 2008. - № 5. - С. 11-13.

23. Кірієнко Т. Співпраця з родиною. Семінар для педагогів / Т.Кірієнко //

Дошкільне виховання. - 2006. - № 10. - С. 7-9.

24. Лесгафт П.Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение. - М., 1991.

25. Макаренко А.С. Книга для родителей.-Москва: Педагогика,1988.

26. Маленкова Л.И. Педагоги, родители и дети. - Москва, 1994. 5. Назаренко А. Сім'я і дошкільний заклад / А. Назаренко // Дошкільне виховання - 1995. - № 8. - С. 11.

27. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Інструктивно - методичний лист МОН України (№1/9-434 від 01.10. 2002) // Дошкільне виховання. -- 2002. -- № 10.

28. Педагогічна культура молодих батьків. -- К., 1995.

29. Песталоцци И. Избранные педагогические сочинения: В 2-х томах. - Т.2. - М.: Педагогика, 1981.

30. Полякова О. Робота з батьками в дошкільному закладі // Дошкільний навчальний заклад / О. Полякова. - 2007. - № 4. - С. 2-16.

31 Сапронова М. Культура поведінки - категорія моральна // Дошкільне виховання. - 2003. - N 10. -С. 8-9.

32. Рыжова Н. А. Развивающая среда дошкольных учреждений. -- М., 2003.

33. Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар]. - Х.: Ранок, 2008. - 176 с.

34. Сластенин В. А., Исаев И .Ф., Шиянов Е. Н. Общая педагогика. -- М., 2002.

35. Свирська Л. Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку / Л.Свирська, Н.Петрова - К., 2004. - 112 с.

36 Спичак М. Курс на співпрацю з батьками / М.Спичак // Дошкільне виховання. - 2007. - № 3. - С. 14.

37. Спиваковская А. С. Как быть родителями. -- М., 1986.

38. Солодянкина О.В. Сотрудничество дошкольных учреждений с семьей : Пособие для работников ДОУ. - М., 2004. Винникотт Д.В. Разговор с родителями: Пер. с англ. - Москва, 1994.

39. Сухомлинський В.О.Батьківська педагогіка.-К.,1978.

40. Сухомлинський В. Моральні цінності сім”ї // Вибрані твори: В п”яти томах.-К.:Рад.школа,1977.-Т.5.-С.343.

41. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т./ В. О. Сухомлинський. - К.: Видавництво «Радянська школа»,1976 - Т.2: Сто порад учителеві. - 1976. - 670.

42. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників/ Сухарева Л.С. - Х.: Основа: Тріада, 2008. - 128

43. Ушинський.Г. Про сімейне виховання Київ.1974 рік.

44. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье / Под ред. В.К. Котырло. - М, 1987.

45. Якубова Ю.М., Антонова-Турченко О.Г., Святненко Г.В., Московка М.М. Проблемні сім'ї: діти і батьки.--К.: Вид-во «Студцентр». -- 1998.-- 138 с.

Размещено на Allbest.ru

...