Принципи успішної роботи соціального педагога з малими неформальним групами

1) просоціальние, або соціально-активні, з позитивною спрямованістю діяльності, наприклад, групи екологічного захисту, охорони пам'яток, навколишнього середовища;

2) асоціальні, або соціально-пасивні, діяльність яких нейтральна по відношенню до соціальних процесів, наприклад, музичні і спортивні фанати;

3) антисоціальні - хіпі, панки, злочинні угруповання, наркомани і т.п. [24]

Основними соціальними факторами, що сприяють виникненню неформальних молодіжних груп, є: неможливість самореалізації в колі сім'ї, в школі, інституті або формальних громадських організаціях, відсутність взаєморозуміння або розбіжність, розходження в поглядах з батьками та викладачами. Серед спонукають мотивів прагнення до відходу молоді в неформальні угруповання, об'єднання можна назвати такі, як прагнення знайти однодумців, опинитися у видовищній середовищі собі подібних, отримати можливість спілкування та взаєморозуміння, піти від самотності, заповнити свій вільний час, піти від постійного нагляду батьків, учителів , протиставити силі суспільства колективну силу об'єднання або групи. Соціологічні опитування показують, що при запереченні, неприйнятті форм дозвілля, пропонованих підліткам суспільством і державою, вони, підлітки, цілком задоволені своїм альтернативним, часто асоціальною, проведенням часу: дворовими, дискотечними, рок-тусовками, прогулянками по місту або переглядом гостросюжетних, позбавлених інтелектуального змісту бойовиків, супроводом "культових" музичних груп або спортивних команд і т.п. малий група педагогічний неформальний

Прихильність до насильства формується, з одного боку, принципами групи, з іншого - тиском на підлітка з боку батька або матері. Це породжує схильність вирішувати конфлікти силою, готовність використовувати різне озброєння у боротьбі: "Щоб мати авторитет у своїй групі, потрібно вміти добре битися, бути фізично сильним, справедливим". А битися доводиться з незнайомими підлітками, з членами інших груп, зі знайомими з класу, з живуть поруч. У групі практично завжди є особи, в минулому засуджені або, що повернулися з місць позбавлення волі, які надають криміналізує вплив на оточуючих. Іноді неформальні групи, особливо організовуються за місцем проживання, поступово криміналізуємо, перетворюються у злочинні. Молодіжні неформальні об'єднання представляють собою форму альтернативної культури або контркультури. Це складне, багатопланове і динамічно змінюються явище, що має ряд специфічних рис і характерних особливостей. Перш за все, це критичне ставлення і прагнення до заперечення або перегляду традиційних цінностей, частковий або повний (іноді прихований, неусвідомлений, іноді демонстраційний) відмова від існуючої офіційної ідеології, негативне ставлення до офіційної культури, традиційного мистецтва, орієнтація на власні ідеали, цінності, спосіб життя, характерні даній субкультурі, об'єднання чи групі. Учасниками цих утворень стають молоді люди, що опинилися незатребуваними суспільством, викинуті державою на узбіччя життя. В останні роки в країні відбулися великі зміни, пов'язані із загальною атмосферою вседозволеності, що призвело до гострого зростання альтернативних субкультур. І зараз особливо актуальними є дослідження процесів, які відбуваються у цій сфері, прогнозування можливих соціокультурних ситуацій, вироблення стратегії і тактики соціальної реабілітації та культурного виховання молоді. Тільки цими засобами можливо об'єднаними зусиллями суспільства та держави впливати на розвиток неформальних рухів та молодіжних субкультур. А для цього необхідно, перш за все, відновлення існуючої до недавнього часу єдиної державної системи та мережі молодіжних освітніх, виховних та культурно-дозвіллєвих закладів, орієнтованих на роботу з підростаючим поколінням з самого раннього дитячого віку, підлітків, аж до повного становлення особистості. Перш ніж приступити до розгляду проблеми стану та розвитку молодіжних субкультур в умовах московського мегаполісу, необхідно визначитися з використовуваною в даному контексті термінологією. Який зміст ми вкладаємо в поняття "культура" і "субкультура". Тут і далі ми будемо мати на увазі під культурою властиву даному суспільству чи великої соціальної групи систему цінностей, уявлень про життя і поведінкових кодів, що визначають спосібжиття (і, додамо, життєвий стиль), тобто щось специфічне у способі самовираження індивіда, соціальної групи, народу. [19]

Спонтанні групи існують завжди і скрізь. У залежності від спрямованості вони можуть бути як доповненням організованих колективів, так і їх антиподом.

А.Н Сухов виділяє різні спонтанні групи (компанії) за характером соціального спрямування: просоціальние (соціально позитивні), асоціальні, стоять осторонь від основних соціальних проблем, і антисоціальні (соціально негативні).

Просоціальние компанії, що сприяють розвитку у своїх членів позитивних соціально-моральних якостей, відрізняються широтою діапазону спільної діяльності і обговорюваних питань, високим моральним рівнем особистих взаємин. Члени такої компанії не тільки спільно розважаються, але й мріють, сперечаються, обговорюють світоглядні питання, спільно шукають рішення життєвих проблем.

Асоціальні компанії формуються головним чином на базі спільних розваг. Міжособистісні контакти в такій компанії, будучи емоційно значимими, обмежені за змістом і тому залишаються поверхневими. Якість спільного проведення часу може бути різним, але часто невисоко. Таких компаній, на жаль, багато, причому деякі з них переростають в антисоціальні (від випадкової випивки - до пияцтва, від веселого пустощів - до хуліганства).

Антисоціальні компанії також пов'язані з розвагою і спілкуванням, але в основі їх лежить діяльність, спрямована на шкоду суспільству: пияцтво, хуліганство,правопорушення. Молодіжна злочинність є, як правило, груповий, і витоки її часто лежать саме в бездоглядності вуличних компаній, лідерами яких стають так звані важкі підлітки чи дорослі правопорушники. Здорова юнацька тяга до колективності перероджується тут в небезпечний груповий егоїзм, некритичну гіпер-ідентифікацію з групою та її лідером, в невміння та небажання свідомо зважити і оцінити приватні групові норми і цінності у світлі більш загальних соціальних і моральних критеріїв. У більшості випадків спостерігалося, що спрямованість антисоціальної групи створюється в основному за рахунок характеру особистості лідера, тобто тут більшою мірою впливає лідер на групу, ніж група на лідера. У малих неформальних групах учнів існують свої лідери. Лідер ініціює цікаві форми спільної діяльності, планує шляху досягнення мети, впливає на розподіл функцій членів групи, в значній мірі сприяє встановленню певної емоційної атмосфери в групі, розвиває суспільну активність групи. Лідер повинен гостро відчувати відносини в групі, мати здатність формулювати не усвідомлену іншими потреба групи. Великі товариські угруповання, в першу чергу хлоп'ячі, взагалі характерні для даних віків. Досить часто вони охоплюють представників різних класів. Таким товариським і дружнім спільнотам не слід заважати формуватися, якщо, звичайно, основою їх створення не є погані справи, прагнення до ізоляції і протиставлення класу. Але нерідко буває, що неформальний лідер затверджує свій авторитет серед учнів грубими порушеннями дисципліни на уроці, починає свідомо протидіяти вчителям: поводиться з ними зухвало, заважає проведенню навчальних занять, провокує непослух і пустощі інших учнів. Активність такого неформального лідера О.М. Сухов рекомендує не придушувати, а спрямовувати на розумні цілі, залучати його до організації добрих справ. [8]
Малі неформальні групи - це явище масове. Заради яких тільки інтересів не об'єднуються люди: діти, підлітки. У залежності від того, які інтереси людей покладено в основу об'єднання, з'являються і різні типи об'єднань. Останнім часом у великих містах країни, шукаючи можливості реалізації своїх потреб, і не завжди знаходячи їх у рамках існуючих організацій, молодь стала об'єднуватись у так звані "неформальні" угрупування, які було б правильніше назвати "самодіяльними аматорськими об'єднаннями молоді".[25]

Виділяють такі основні ознаки неформалів:

1) Неформальні колективи не мають офіційного статусу;

2) Слабо виражена внутрішня структура;

3) Більшість об'єднань має слабко виражені інтереси;

4) Слабкі внутрішні зв'язки;

5) Дуже складно виділити лідера;

6) Не мають програми діяльності;

7) Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони;

8) Представляють альтернативу державним структурам;

9) Дуже важко піддаються впорядкованої класифікації. [28]

Говорячи про самодіяльних об'єднаннях та їх взаємному зв'язку з державними і громадськими інститутами, необхідно відзначити три ситуації за їх значимістю:

1. Співпраця;

2. Опонування і критика;

3. Опозиція і боротьба.

Це був свого роду протест частини молоді проти формалізму в громадських організаціях, незадовільну організацію дозвілля, проте це процес прийняв спотворені, часто соціально небезпечні форми: виклик суспільству, протест; виклик сім'ї, нерозуміння в сім'ї; небажання бути як усі; бажання утвердиться в новому середовищі ; привернути до себе увагу, не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні, копіювання західних структур, течій, культури; релігійні ідейні переконання; данина моді; відсутність мети в житті, вплив кримінальних структур, хуліганство; вікові захоплення. [18

Об'єднання неформалів ніде не зареєстровані, свого статуту або положення не мають. Умови членства в них не обумовлені, чисельність угруповань коливається. Проте неформали існують.

Асоціальні - стоять осторонь від соціальних проблем, але не загрожують суспільства. В основному виконують рекреаційні функції. Ці молоді люди часто привертають увагу перехожих. Хто екстравагантної зачіскою, хто розмальованої джинсового курткою, хто сережкою у вусі, а часом і не однієї;

Антисоціальні - яскраво виражений агресивний характер, прагнення утвердити себе за рахунок інших, моральна глухота;

Просоціальние неформальні клуби чи об'єднання - це соціально-позитивні, які приносять користь суспільству. Ці об'єднання вирішують соціальні проблеми культурно-захисного характеру (захист пам'яток, реставрація храмів, екологічні проблеми ...).

Головною функцією будь-якого об'єднання, будь то самодіяльне рух або контркультурна неформальна група, є одна - прагнення до самореалізації, суб'єктним втілення (іншими словами, чимось виправдати своє перебування в цьому світі).

Функцію самореалізації доповнюють дві інші, характерні для діяльності будь-якої самодіяльної групи:

Інструментальна: Кожне об'єднання, клуб, група, переслідують певну мету. У будь-якому випадку група є інструмент для досягнення свідомих чи неусвідомлених, але цілком конкретних результатів.

Компенсаторна функція: У навчальному колективі, навіть у сім'ї особистість нерідко відчуває себе замкнутої, обмеженої рамками обов'язків і соціальних очікувань, залежною від викладача, батьків або начальника. У цьому випадку участь у діяльності (особливо неформальній) самодіяльної групи компенсує відсутність особистої незалежності й свободи в традиційних структурах. Інша справа, що людина залишиться в залежності від ватажка, лідера, певних правил поведінки в новій для нього спільності, тобто незалежність може бути уявною, відносною, але самовідчуття її виникає.[1]

Молодіжна субкультура постійно змінюється, включає всі нові компоненти, характерні для культури часу. Ось деякі з них:

Мажори - радянська золота молодь періоду «розвиненого соціалізму». У соціальному відношенні близькі до «яппі» і «когяру». З'явилися в кінці 1970-х - початку 1980-х і сприймалися як антипод субкультури «гопників». Незважаючи на зникнення низки знакових моментів і що відбулися зміни суспільного ладу, цей вислів, як і раніше залишається актуальним і використовується в розмовній мові. «Мажор» 1970-1980х років - це молода людина (дівчина), що має високопоставлених і / або багатих батьків (партійних діячів, працівників міністерств, помітних чинів міліції, КДБ, військово-промислового комплексу, керівниківпідприємств, великих наукових працівників, успішних спортсменів, діячів культури і так далі) і користується завдяки цьому можливостями, недоступними більшості його однолітків.

Мажор не цікавиться звичайними побутовими проблемами, оскільки всі такі проблеми для нього вирішені батьками. Він не відчуває нестачі в кишенькових грошах. Він носить дефіцитну одяг і взуття, може їздити на власному (зазвичай новому, рідше - на приналежному комусь із батьків) автомобілі (для СРСРописуваного періоду, де дорослі, працюючі люди, навіть маючи гроші, могли купити автомобіль, лише кілька років відстоявши в черзі - небувала розкіш), володіє аудіо-і відеоапаратурою закордонного виробництва і, взагалі, атрибутами закордонного побуту. Він може проводити час на службовій дачі батьків, якщо така належить їм по чину. Деякі мають можливість виїжджати за кордон, у тому числі в капіталістичні держави, і жити там з батьками. У середовищі мажорів котирується становище батьків у суспільстві та пов'язані з ним перспективи власного життя та кар'єри. Однак, цінується і високий рівень успішності в школі і ВНЗ. Ставлення до однолітків з «простих» сімей - заступницьке, поблажливе або презирливе, хоча частіше - байдуже. Мажор набагато менш уразливий для різних життєвих неприємностей, його захищає авторитет і влада батьків. Він може не дуже старатися у навчанні (хоча відвертим ледарем і двієчником, швидше за все, не буде), дозволяти собі дрібні правопорушення. Майбутнє мажору безхмарно і не викликає жодних тривог. Він не піде в армію (якщо тільки батьки - не військові і його самого не хочуть зробити високопоставленим військовим), або буде служити в тепличних умовах, звичайно - за кордоном. Завдяки родинним зв'язкам, він буде «по блату» влаштований до ВНЗ, рівень якого визначається рівнем влади та зв'язками батьків. Після закінчення ВУЗу він не буде розподілений куди-небудь «у глибинку», його приймуть на роботу в солідну організацію, де він зможе рости на посаді і швидко зайняти високе положення, можливо, підтримуваний працюють тут же батьками. Найбільш престижні «мажорні» ВНЗ 1970-1980 рр.. - Це МДІМВ, філологічний факультет МДУ (для дівчат), факультет журналістики МГУ, Інститут іноземних мов. Після таких ВНЗ випускник мав реальні шанси на отримання роботи, пов'язаної з систематичними закордонними відрядженнями, яка вважалася в СРСР ознакою безумовного життєвого успіху.

Готи - представники готичної субкультури, що зародилася в кінці 70-х років 20-го століття на хвилі пост-панку. Готична субкультура різноманітна і неоднорідна, завдяки тому, що культивує індивідуальність, тим не менш, виділяються багато загальні для неї риси, такі як любов до готичної музики (готик-року, дез-року, дарквейву), похмурий імідж, інтерес до містицизму і езотеріки , декадансу, любов до хоррор-літератури та фільмів.

Ранні готи відрізнялися від панків лише чорним домінуючим кольором одягу і волосся (з вставками білого, червоного, синього або пурпурного) і срібними прикрасами. Вони носили рвану одяг і навіть ірокези, хоча у готів ірокез був зазвичай чорним і набагато ширше, ніж у панків (поголений тільки довкола, на скронях). Також готи часто використовували в одязі сітку (як правило, рукави у чоловіків) і мали оригінальний стиль «мейк-апу»: дуже біле обличчя з великою кількістю чорного підведення для очей (і чоловіки і жінки). Волосся зазвичай були закручені і начесані. Спочатку у чоловіків були короткі і начесане волосся, але ближче до кінця 80-х довге чорне волосся стали краще, і тепер збритого по сторонах і стирчать догори волосся у готів можна зустріти значно рідше, ніж довгі спадаючі. Мейк-ап залишився частиною іміджу, але одяг разнообразилась: тепер деякі носять одяг з впливом 18-го або початку 19-го століття, інші носять вініл, шкіру і сітку. А деякі з них носять і те й інше, хоча рідко одночасно. Чорний і білий залишаються домінуючими кольорами, хоча іноді ще з'являються червоний, синій, пурпуровий або зелений (частіше у кібер-готів). Найбільш використовуваними матеріалами залишаються шовк, м'ятий оксамит, шкіра, вініл і сітка. Так само дуже популярний фіолетовий, синій або темно-зелений колір волосся. Готи мають свій імідж, який за останній час зазнав значні зміни. Як би не розвивалася готика, залишаються два незмінні основні елементи: завжди тільки чорний колір одягу (іноді з елементами інших кольорів), а також виключно срібні прикраси (як знак презирства до золота, символу звичайних, побитих цінностей, кольору безглуздо пролитої людської крові, а також кольору сонця, срібло - колір місяця). У дівчат яскравий, виразний стиль «Вамп» - щільна чорна косметика, підводки, спектр кольорів помади і нігтів - від яскраво-червоного (кривавого) до чорного. Всі помітне, сексуальне і строге. Дівчина-гот (готесса) кожен день виглядає як спокуслива черниця або середньовічна королева або як-небудь ще. У готовий, що працюють у середовищі, де не можна собі дозволити екстремальний або індивідуальний підхід до іміджу, виробився стиль «корпоративний гот» (Slave Goth або Corporate Slave Goth): чорна діловий одяг, непомітні прикраси. Хоча в готичній одязі і переважають похмурі кольори, у своїх проявах вона досить різноманітна: починаючи від звичайної шкіряній спідниці для дівчини і закінчуючи блазнівським нарядом арлекіна для юнака. Загальний контекст об'єднує безліч стилів і фасонів одягу, хоча шкіра залишається найбільш поширеним і використовуваним матеріалом. І чоловік, і жінка-гот можуть одягатися майже однаково, - чорні плащі або камзоли з широким піднятим коміром, а-ля граф Дракула прийнятні і для тих, і для інших. Дівчата частіше за все носять корсети і довгі сукні. Романтичні елементи минулих століть часто фігурують в готичному образі: мережива, жабо, оксамит, корсети і тд. По роботах фотографа Віона Йелегемс добре видно різні напрями в цьому стилі. B іміджі готовий обох статей зачіска грає дуже важливу роль. Це можуть бути просто прямі довге волосся, або ж їх піднімають гелем або збирають у великі пучки, часто волосся фарбують у червоний, чорний з білими пасмами кольору. Але все ж мейк-ап залишається одним з головних ознак приналежності до субкультури: щільний шар білої пудри на обличчі, чорна підводка очей і губ. Готична естетика вкрай еклектична за набором часто використовуваних символів, тут можна зустріти і єгипетську, і християнську і кельтську символіку. Основним символом готичної субкультури є - анкх, єгипетський символ вічного життя. Анкх увійшов до субкультуру після виходу на екрани фільму «Голод» (з Девідом Боуі). Також часто використовуються й інші єгипетські символи-такі як «Око Ра». Ці елементи носяться і як традиційні прикраси, і як нашивки на одяг або в макіяжі. Християнськасимволіка використовується рідше, здебільшого у вигляді звичайних розп'ять (тільки в більш «стильному» виконанні). Широко використовуються кельтськіхрести, різні кельтські орнаменти. Досить широко представлена ??окультна символіка - використовуються пентаграми (як звичайні, так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмикінечні зірки (символи хаосу). Також використовується безліч різних символів смерті-прикраси з труни, черепами, і тому подібні; часто декларується тафофілія - ??любов до кладовищ, надгробиям і похоронним ритуалам. До чисто готичним символів можна віднести кажанів, - безліч різних їх зображень (зв'язок з вампірами і з готами очевидна) поміщені на сотнях пов'язаних з готами сторінок в інтернеті або ж служать прикрасою самим готам. Яких то певних, котрі використовуються всіма знаків або символів не існує, тут визначальним є естетичний аспект, а також прагнення до всього незвичайного (звідси часто і відбувається захоплення різного роду «похмурою» символікою). Прикраси в основному срібні або з іншого білого металу. Серед цієї субкультури можна часто знайти багато спільного з культурою БДСМ, хоча причастя до однієї абсолютно не означає будь-яку участь в іншій. Фетиш елементи особливо поширені серед кібер-готів.

Подальший розвиток готичної музики - розвиток гот року, тому що Того ж дез-рок залишився більш консервативний. В кінці 90-х, на піку популярності готики, стали з'являтися музичні колективи, які намагалися вдавати під гот музику. Починаючи від пост індустріальщіков, які ставали більш попсовими, мелодійними та романтичними, і до металістів, які так само приділяли більше мелодиці. Дана музика стала чимось новим, що, естесвенно, привертала до неї меломанів, однак до готик-музиці і субкульутре це вже не мало ніякого відношення. Щорічно близько 25000 слідчих субкультури з'їжджаються до Лейпциг на найбільший готичний фестиваль Wave Gotik Treffen - WGT.

Хакери і юзера - молоді люди, дуже добре розбираються в комп'ютерах. Живуть у ірреальному світі комп'ютерів, вважаючи їх верхи досконалості. Як правило, вчаться на математичних факультетах. До гуманітаріям ставляться з презирством, вважаючи, що від них немає користі. Музику і мистецтво відсувають на задній план. Але нічого людське їм не чуже. [16]

Існує досить багато типологій (класифікацій) спрямованості діяльності груп. Зупинимося на двох з них.

Одна з найбільш поширених типологій передбачає розподіл існуючого різноманіття груп на: просоціальние групи, спрямованість яких узгоджується з заохочуваними суспільством цінностями і установками. Позитивні групові норми привносяться з соціального середовища, формуються і зміцнюються в процесі соціально значущої навчальної, трудової та громадської спільної діяльності; асоціальні групи, спрямованість яких не узгоджується з усталеними в суспільстві цінностями і нормами. Члени цих груп ведуть спільний асоціально-кримінальний спосіб життя і скоюють різні правопорушення. Спільна асоціально-кримінальна діяльність характеризується в цих групах соціальним відчуженням, відокремленням, протистоянням; при відповідному рівні розвитку і організованості асоціально-кримінальної діяльності асоціальні групи можуть скоювати злочини, і тоді вони перетворюються на криміногенні, або злочинні, групи, які характеризуються більшою замкнутістю, круговою порукою, злочинною діяльністю, вираженим протиставленням себе іншим групам. Міжособистісні відносини в таких групах опосередковуються асоціальними або антигромадськими цінностями і ведуть до деперсоналізації особистості.

Відповідно до класифікації, запропонованої І. Ю. Сундіевим можна виділити: Групи агресивної самодіяльності. Спортивні «фанати», мета об'єднання яких - емоційна розрядка в процесі «вболівання» на матчах і після матчевих ходів, прагнення виділитися з навколишнього мікросередовища, продемонструвати за допомогою стилізованого одягу свою приналежність до улюбленій команді. Спорт і спортивні заходи - лише привід до спільних дій. Основний контингент цих груп - підлітки 12 - 17 років.

Екстремістські неонацистські групи правого і лівого толку. Праві, як правило, нечисленні групи. Їх основний час витрачається на копіювання зовнішньої атрибутики, створення таємних документів, привласнення один одному звань і т.п. Групи мають складну систему посвячення, куди можуть входитикримінальну «братання кров'ю», протиправні дії, тортури з елементами садизму. Проповідуються ідеї антигуманізм, насильства. Практикується вживання алкоголю, куріння. Своїх поглядів не приховують, активно вступають у дискусії. Ліві («ремонтники», «любери», «консерватори», «контролери», «законники», «чистильники», «чисті», «комісари» і т.п.) об'єднуються для боротьби з іншими неформальними об'єднаннями, в першу чергу неофашистськими. Діють лише проти тих груп, які активно критикуються засобами масової інформації. Якщо неформальній групі дається позитивна оцінка або ж вона десь реєструється, виступи проти неї припиняються. У групах «лівих» найбільшою популярністю користуються фізично розвинені агресивні підлітки («качки»). Члени груп демонструють крайню нетерпимість до будь-яких проявів західній ідеології і зовнішніми ознаками західної культури. На словах підтримуючи держава і загальнолюдські цінності, на практиці демонструють поведінку, подібну до поведінкою тих груп, з якими борються. Діапазон форм діяльності - від демагогічних міркувань про користь соціально-економічних реформ до систематичного насильства на межі садизму.

Групи епатажної самодіяльності. Метою об'єднання підлітків у такі групи служить як підтвердження належності до елітарної групи, так і претензія на утворення «нової еліти». Найбільш характерні представники - панки. Одяг, манера поведінки, словниковий запас, сленг химерно грубі і принизливі. Демонструється крайнє повагу до дівчат. Відкрито пропагується секс, вживання наркотичних і токсичних речовин. Спілкування примітивно: в основному обговорення епатажних акцій. Демонстративна епатаж досить часто обертається протиправними вчинками: бійками, наругою над особистістю, пам'ятниками, могилами, грабежами, скоріше, з метою приниження особистої гідності, ніж для задоволення матеріальних потреб. До цього типу відносяться також мажори (в їх групах прийнято носити речі якої-небудь однієї західної країни - «псевдоамеріканци», «псевдонемци» тощо; проповідується активний, діловий, сильний чоловік), рокери (їх відмінна риса - пристрасть до мотоперегонів, можливі угони мототехніки; наркоманія і токсикоманія в даних групах не розвинені, але поширені випадкові сексуальні контакти), попер (зараховують себе до «еліті» суспільства; проповідують насолоду тими умовами, які є, байдужість до негативного в житті; підкреслено зневажливо до оточуючих , прагнуть до викликає респектабельності; активно бойкотують будь-яку громадську діяльність). [27]

Групи культурної самодіяльності. Вони спрямовані не стільки на створення нових художніх цінностей, скільки на створення «культури для себе», культури, щовідповідає насущним потребам конкретної особистості, групи. Найбільшого поширення набули рокери, серед яких виділяються біт-ламається, ньювейвщікі (шанувальники «Нової хвилі»), рокабілі і мракобілі (шанувальники рок-н-ролу), хардрокери (шанувальники важкого року), металісти (шанувальники одного з напрямів «важкого металу» ), лохи (несправжні металісти, поверхнево розуміються на музичному течії, але відрізняються підвищеною агресивністю, хуліганськими витівками на захист «істинного металу»), брейкери (шанувальники брейк-дансу). Найбільш оригінальними представниками неформальних груп культурної самодіяльності є хіпі. Однією з принципово неформальних груп можна вважати групи «комп'ютерної самодіяльності», де основним інструментом творчості є комп'ютер.

Групи економічної самодіяльності. Діяльність таких груп спрямована на створення і реалізацію матеріальних благ для себе, своєї групи або інших груп. В останні роки даний напрямок активно розвивається, переважають групи кооперативно-підприємницької спрямованості.

Групи соціальної самодіяльності. Діяльність цих груп спрямована на вирішення конкретних соціальних проблем. В даний час найбільш відомі екологісти (захист навколишнього середовища, відновлення природних цінностей), екокультурние групи (захист культурного середовища), етнокультурні групи (відродження або збереження культурно-історичної спадщини риз особистих етнічних спільнот; в числі подібних груп можливі і екстремістськи налаштовані, наприклад « Пам'ять »та ін), групи інтернаціоналістів (акції героїко-патріотичного інтернаціонального характеру), групи взаємної підтримки (утворюються особами, які зазнали подібні адаптаційні складності), групи« Милосердя »(добровільна допомога людям, м її потребують) і т.п.

Групи політичної самодіяльності. Діяльність такт груп спрямована на зміну політичної ситуації і політичних умов у країні відповідно до їх ідеями. Виділяю групи на захист і підтримку соціально-економічних реформ, альтернативні політичні рухи, правозахисний рух, рух політичної самоосвіти.

Знання цих та подібних типологій, основних ознак приналежності до тієї чи іншої групи, провідних напрямків саме реалізації та можливих проявів асоціальної ікримінальної поведінки дає можливість соціальному педагогу в ситуаціях діагностики конкретної групи максимально точно провести ідентифікацію, спрогнозувати можливі наслідки членства в даній групі для неповнолітнього. Існує, принаймні, два способи виникнення асоціальних груп: вони складаються на основі об'єднання неповнолітніх, соціалізація та особистісний розвиток яких порушені низкою об'єктивних і суб'єктивних причин, або в надрах соціально корисних груп внаслідок накопичилися де формацій в соціальних стосунках і спілкуванні.

Зародження асоціальних груп відбувається за такою схемою:

Деформації у сімейних відносинах, недоліки у навчально-виховній роботі установ, підприємств, організацій;

Порушення нормальної взаємодії підлітків з соціальним середовищем, поява первинних форм дезадаптації та девіації, відсутність у підлітків твердих моральних поглядів і переконань;

Перенесення суспільно-організаторської та комунікативної активності підлітків у сферу вільного спілкування, яке носить пошуковий характер, і в зв'язку з цим збільшення у них неформальної, стихійно виникає, неорганізованої асоціальної діяльності та відносин; поступове відчуження підлітків від первинних соціально корисних груп (сім'ї, класу , навчальної групи, виробничого колективу);

Поява в рамках соціально корисних груп перших ознак асоціальної групи, які виражаються в аморальних і поглядах, нормах та цінностях, які вступають у протиріччя з установками офіційної організації; наявність за межами соціально корисних груп асоціальних відчужених осіб, схильних до антигромадської поведінки, і груп асоціальної спрямованості . Дуже часто, не бачачи підтримки й розуміння будинку, у близьких людей, підлітки біжать в неформали. Це свого роду протест проти дорослих: «Я не хочу жити так, як ви!». Звідси бунтарство. Саме тому нам потрібно знати про молодіжні неформальних угрупованнях. Знати, щоб визначити «групу ризику» і відразу ж почати працювати з такими учнями.

Як правило, в умовах школи паралельно існує кілька типів дружніх спільнот учнів: досить великі (від 4 і більше осіб) стійкі групи школярів, які формуються навколо своєрідного центру (один популярний у класі учень або згуртована діада з 2 популярних учнів), Особливість такої компанії - її члени вважають за краще свій зв'язок з центром, в той же час зв'язку між собою носять не дружній, а приятельський характер; групи, в яких привабливо не спілкування з лідером, а спілкування між собою, тобто з групою в цілому; · новачки, аутсайдери та учні, друзі яких змінили місце навчання. Це або стійкі діади, або "осколкові" групи, які утворюються тільки тому, що з іншими однокласниками дружба не зав'язується.

У будь-якій ситуації певна частина учнів виявляється як би відтісненою на периферію групи. Ці школярі, які мають у класі низьким соціальним статусом, не можуть ані впливати на своїх товаришів по навчанню, ні повноцінно брати участь в житті класу. Такий підліток починає пошук інших спільнот, членство в яких дозволило б йому компенсувати свої особистісні невдачі в учнівському групі, при цьому значимість класу для нього падає. Одночасно різко знижується для такого підлітка інтерес до спілкування з ще недавно значущими дорослими, причому цей процес відбувається дуже швидко. Дослідження показують, що благополучні школярі-підлітки у 3 рази частіше, ніж нізкостатусние члени класу, використовують думку дорослих (в першу чергу батьків і вчителів) в якості певного орієнтиру при оцінки морально-етичного боку своїх вчинків. Це означає, що норми і цінності нової референтної групи не просто не збігаються із загальноприйнятими нормами і цінностями, а й прямо суперечать їм. Виникає так званий підлітковий "кодекс честі", що спирається на уявлення про верховенство групових норм над загальнолюдськими і про другорядність моральних принципів у порівнянні з принципами приятельства. У ранньому юнацькому віці починається підкреслена увага до особистості іншої (на відміну від груп підліткового віку, коли оцінка однокласників дається за мінімальною, часом поверхової інформації, по першому враженню, яке далі додумується до цільного образу - ефект ореолу). Другим фактором зміни внутрішньогрупової ситуації в старших класах є природне перекомплектованіе на рубежі 9 і 10 років навчання. [29; 32]

Існує думка, що оптимальна ситуація, коли зберігається кістяк класу, а знову формуються класи мають поганий прогноз з навчальної успішності. У той же час дослідження показують, що насправді це не так, а в навчальному плані може виникнути і зворотна ситуація. Крім того, збереження складу класу на рубежі 9 - 10 роки навчання може призвести до затримки, як особистісного розвитку окремих членів класу, так і класу як групи в цілому. Зберігати має сенс тільки той клас, який досяг рівня колективу; в переважній більшості загальноосвітніх середніх шкіл це не так. Найгірша ситуація - коли в класі відбувається оновлення не більше ніж на 25% при збереженні старого класного керівника. У цьому випадку старожили самостверджуються за рахунок нізкостатусних новачків. У той же час, якщо змінено не менше 75% класу, протягом всього 10 класу інтенсивно йдуть групо формуючі процеси; колишні лідери змушені доводити свої позиції, в той же час новачки, навіть нізкостатусние в колишньому класі, мають можливість проявити себе повною мірою і навіть зайняти лідируюче становище. Відзначимо, що така ситуація, звичайно, важка для педагога, але корисна для учнів.

Ще одна особливість неформальної структури в старших класах це перехід від одностатевих до різностатевим компаніям і діадем, поява об'єднань за професійним намірам або актуальним інтересам. У підлітковому віці саме міжособистісні відносини багато в чому визначають вибір майбутньої професії. У старших класах спостерігається зворотна ситуація, причому неформальні об'єднання учнів за професійними інтересами, як було експериментально показано, за рівнем соціально-психологічного розвитку перевершують клас в цілому. [32]

2.2 Специфіка соціально-педагогічної роботи в сучасних умовах з малими неформальними групами

Соціально-педагогічна діяльність з групами різної спрямованості може реалізовуватися за декількома напрямами:

Використання потенціалу існуючих просоціальних груп з метою вирішення завдань педагогізації соціального середовища, створення опосередкованих умов розвитку, реабілітації чи корекції конкретної особистості, надання просоціальние групам необхідної підтримки;

Ініціювання створення груп соціальної спрямованості, таких як групи «Милосердя», молодіжних соціальних ініціатив, групи взаємодопомоги та взаємопідтримки; включення даних груп у систему соціально-педагогічної діяльності установи, мікросоціуму;

Спільна робота з організаторами дитячого руху по переорієнтації асоціальних груп в просоціальние; спільна діяльність з психологом, батьками, педагогами по виведенню окремих неповнолітніх з груп асоціальної спрямованості, переорієнтації їх установок і поведінки. [20]

Останні два напрями в сучасній практиці соціальних педагогів переважають. Зупинимося на їхній характеристиці докладніше. Можливими механізмамипереорієнтації виступають дезорганізація і реорганізація. Дезорганізація асоціальної групи передбачає процес, спрямований на руйнування її структури - зв'язків між членами групи, внутрішньої дисципліни, узгодженості. При цьому група розпадається, але асоціальна спрямованість окремих її членів може зберігатися. Реорганізація передбачає не тільки перебудову структури асоціальної групи, але й зміна спрямованості. Необхідно пам'ятати, що домогтися переведення всіх асоціальних груп в просоціальние - завдання нереальна. Деякі асоціальні групи, особливо криміногенні, доводиться руйнувати. Використовувані при переорієнтації асоціальних груп методи доцільно розділити на три види: попереджуючі, припиняють, роз'єднувальний. Для ефективної діяльності з переорієнтації асоціальних груп необхідно не тільки знати особливості життєдіяльності даної групи, але і мати уявлення про причини появи подібного роду груп. Фахівці вважають, що успішність даної роботи гарантована лише в тому випадку, коли практичні працівники свої зусилля будуть спрямовувати не на придушення і руйнування груп, а на викорінення причин та умов, що породжують ці групи.

Необхідною умовою виступає входження педагога в довірчі і контактні відносини з членами групи. Так як налагодити подібні відносини непросто, для підвищення ефективності взаємодії слід застосовувати методи опосередкованого взаємодії (через референтних осіб); контактувати в першу чергу з учасниками, які займають антагоністичні позиції в групі (з метою зміни їх потреб, мотивів, інтересів, спрямованості, ціннісних орієнтації і тощо).

Важливо враховувати, що кожна група чинить опір і навіть приймає відповідні контрзаходи тим виховним впливам, які спрямовані на припинення її діяльності або руйнування її структури. Універсальних рекомендацій в даному випадку бути не може, очевидно, лише, що опорою повинно стати те позитивне, що є в даній групі, в окремих її членах.

Щоб нейтралізувати діяльність вже склалася групи підлітків, фахівці радять:

Виявити найбільш авторитетних осіб, вивчити їхній спрямованість, інтереси і схильності, ролі, в яких вони виступають у різних видах діяльності (навчальної, ігрової, спортивної, трудової і т.п.);

Здійснювати за їх поведінкою постійний контроль і по можливості включати в суспільно значимі види діяльності, в деяких випадках залучати до керівній роботі на громадських засадах;

Вести роботу з лідерами груп, спонукаючи їх до розкриття, зміни своїх поглядів, позицій, поведінки; проводити виховну роботу з членами групи з метою відриву їх від лідера і нейтралізації його впливу;

Знаходити способи розвінчання лідерів в очах підлітків, підривати їх авторитет;

Поступово вводити в групу позитивно спрямованих підлітків з метою руйнування групи зсередини. З цією метою можна перегруповувати офіційні групи.

Якщо не вдається переорієнтувати групу, неминуче постає питання про її руйнуванні. На думку І. П. Башкатова, до руйнування групи ведуть:

Зменшення взаємних виборів в групі і збільшення негативних виборів;

Посилення невдоволення в групі у зв'язку з розподілом ролей; емоційна не задоволеність в результаті постійних невдач, сварок, конфліктів;

Послаблення міжособистісних зв'язків у групі, девальвація групових норм і цінностей;

Прагнення окремих членів вийти зі складу групи.

До числа найбільш поширених прийомів впливу при руйнуванні групи можна віднести:

Організацію соціально корисної діяльності групи, яка розрахована на висунення певних членів групи,

Які мають яскраво вираженими знаннями, вміннями і навички

Ми в цій області, в якості «нових» лідерів. Для цього треба

Добре знати інтереси і схильності членів групи;

Організацію ситуацій, що сприяють закріпленню за «потрібним» лідером на деякий час провідних офіційних ролей;

Залучення групи до цікавим і захоплюючим справах без руйнування сталих дружніх зв'язків між членами групи (наприклад, виїзд у військово-патріотичний табір, участь у змаганнях і т.п.). При цьому важливо, щоб ці справи були підвищеної труднощі;

Штучне створення суперечностей між лідером і членами групи, що має привести до ситуації, яка спрацьовує за методом «вибуху», розбиває внутрішні позиції лідера і тягне за собою його відрив від групи; залучення лідерів неформальних груп до участі в організації соціально корисної діяльності. [11]

Очевидно, що побоюватися всіх неформальних підліткових груп не варто. Більшість з них виникає на основі потреби у спілкуванні, дружбі, розумінні, як заміщення не склалися відносин у первинних соціальних групах (родині, класі, організації). Руйнування подібних груп не можна вважати панацеєю. Найчастіше вони лише тимчасово призупиняють свою діяльність, так як дезорганизуется лише зовнішня оболонка групи. Внутрішній зміст (психологія групи, асоціальна спрямованість діяльності її членів) залишається недоторканим. Будучи живими соціальними утвореннями, зруйновані групи виявляють готовність до самовідтворення. Вони ніби поділяються на більш дрібні групи, які з часом можуть збільшуватися, об'єднуватися. Щоб призупинити цей процес, необхідно більше уваги приділяти не руйнації, а реорганізації групи, створення соціально-педагогічних умов, що нейтралізують основні причини асоціальної неформального поведінки неповнолітніх. [9]

Для найбільш ефективної роботи соціального педагога не просто з молоддю, а з підлітками є членами неформальних молодіжних об'єднань необхідні різні шляхи, методи і засоби впливу. У сучасних умовах роботи з підлітками вкрай необхідна соціально-педагогічна робота з неформальними молодіжними об'єднаннями. Розглянуті теоретичні дані дають нам можливість виділити систему засобів для надання підтримки і допомоги підліткам з неформальних молодіжних об'єднань. При вивченні характеристик неформальних молодіжних об'єднань слід дізнатися, виявити: - чи присутній ієрархічна драбина, - хто є лідером; - склад неформальних молодіжних об'єднань; - ступінь впливу лідера на інших «неформалів»; - спрямованість неформальних молодіжних об'єднань і інше. Для того щоб дізнатися шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми слід провести систему діагностичних методик: - тести на виявлення агресивності, комунікативності. Цей тест проводиться в неформальних молодіжних об'єднаннях, щоб дізнатися наскільки підлітки-«неформали» агресивно налаштовані по відношенню до соціуму для того, щоб зрозуміти підлітків, їх проблеми. Також проводиться бесіда з метою поповнення знань про підлітків, про їхні проблеми, про їхні перспективи та плани на майбутнє, ця бесіда спроба «копнути» трохи глибше. [23]

Педагог, який працює з підлітками, перш за все, повинен пам'ятати про необхідність індивідуального підходу до кожного учасника групи, диференційованому підході до кожної групи. Заборона групи може тільки спровокувати протиправні дії підлітків. Важливо розібратися в проблемах, які хвилюють хлопців, спробувати допомогти у їх вирішенні, переконати їх у тому, що вони помиляються, показуючи справжні цінності вітчизняної та зарубіжної культури. Необхідно знайти з цими підлітками спільну мову, знайти шляхи створення умов для їх самовираження та самореалізації.

Однак у тих випадках, коли діяльність групи набуває протиправний характер (якщо в групі пропагуються наркотики, пияцтво, насильство, жорстокість, порнографія, проституція, неофашизм), слід застосувати заборону. У таких випадках необхідно роз'єднати групу, переорієнтувати її цілі на суспільно корисні, нейтралізувати лідерів. При цьому ще раз нагадаємо: головне працювати з кожним підлітком окремо. [270]

ВИСНОВОК

В цій курсовій я розкривала тему малих соціальних груп та роботи соціального педагога з малими неформальними групами.

Дано загальне поняття малої групи, розглянуто структура,види,основні підходи у вивченні малих соціальних груп та специфіка соціально-педагогічної роботи в сучасних умовах з малими неформальними групами.

Як ми з'ясували, існують два типи груп: формальні і неформальні. Обидва ці типи груп мають значення для класу і роблять великий вплив на членів класу. Формальні групи виділяються як структурні підрозділи в класі. Вони мають формально призначеного керівника ё формально певну структуру ролей і позицій усередині групи, а також формально закріплені за ними функції і завдання. Неформальні групи створюються не розпорядженнями класного керівника і формальними постановами, а членами класу відповідно до їх взаємними симпатіями, загальними інтересами, однаковими захопленнями звичками і т.п. Вони являють собою спонтанно сформовану систему соціальних зв'язків, норм, дій, що є продуктом більш-менш тривалого міжособистісного спілкування. Вивчені нами особливості характеристик неформальних груп, а саме: соціальний контроль, здійснюваний неформальною організацією; тенденція до опору змінам; наявність своїх неформальних лідерів, допомогли нам глибше вивчити дану проблематику і надалі знайти необхідні важелі управління даними групами.

В більшості випадків причинами вступу в неформальні молодіжні об'єднання стають невдоволення, незадоволеність спілкуванням і соціальним статусом у групі, а також такі фактори, як прагнення до більшої самостійності, незалежності від законів, традицій, підвалин світу дорослих. У більшості випадків вирішальним фактором при вступі підлітків в неформальні молодіжні об'єднання стає атрибутика «неформалів»: їх одяг, знаки, символіка. Коли неформальні молодіжні об'єднання носять просоціальной характер, то це всіх влаштовує і батьків і педагогів, а також все суспільство в цілому, але варто лише «неформалам» перейти межі дозволеного відразу ж відбувається відповідна реакція від навколишнього соціуму.

Групи несуть в собі як негативний, так і позитивний вплив на діяльність формального класу. До негативних сторін відносяться: поширення неправдивих чуток, відданість людей групі, тенденція до опору всяким змінам і тенденція до збереження укоріненихстереотипів затримують необхідну модернізацію у навчанні та ін Позитивні сторони діяльності неформальної організації - відданість групі може перейти у відданість до класу, цілі групи можуть збігатися з цілями формальної класного колективу, а норми ефективності неформальної класу можуть перевищувати норми формальної класу, неформальні канали зв'язку можуть допомагати формального класу, доповнюючи формальну систему комунікацій тощо .
Аналіз соціально-педагогічної роботи з неформальними молодіжними об'єднаннями показав, що робота необхідна, як з асоціальними і антисоціальними рухами, так і з просоціальні рухами, але робота не забороняє, караючого характеру, а скоріше агітаційного, заманюючого характеру і, навпаки, з асоціальними і антисоціальними слід вести більш жорстку політику, але для початку, завжди яким би неформальним молодіжним об'єднанням не було, не варто відразу роз'єднувати це рух забороняти.

Для того щоб школа могла виступити в якості одного з рівнів профілактики поведінки неповнолітніх, ставши більш привабливою для учнів, потрібно:

- Розвиток шкільного самоврядування як засобу формування демократичного і толерантного укладу шкільного життя;

- Зміна інституційних умов життя школи в бік більшого різноманіття та гнучкості, збільшення для учнів ситуацій самостійного вибору, варіативності змісту освіти;

- Включення в освітню програму школи технологій, спрямованих на формування соціально відповідальної поведінки та розширення соціальної практики учнів;

- Розширення можливостей системи додаткової освіти;

- Створення умов для здійснення дитячих проектів та ініціатив за рамками школи, в реальному життєвому просторі;

- Забезпечення можливостей для «зустрічі» з такими, що відбулися дорослими;

- Розвиток соціального партнерства школи і відхід від практики взаємних претензій: соціум - школу і навпаки;

- Включення в зміст шкільної освіти програм розвитку функціональних умінь, в тому числі практичних соціальних умінь, необхідних для реалізації певних соціальних ролей.

Важливою умовою успішної роботи з малими неформальними групами підлітків є консолідація зусиль соціального педагога з батьками та педагогічним складом. Залежно від типу і характеру об'єднання «неформалів» виділяють три основні напрями соціально-педагогічної роботи: перше - це агітація молоді, якщо рух просоціальной; друге - це роз'єднання неформальних груп, хоча цей спосіб корекції малоефективний, що доведено практичним досвідом; третій напрямок - перенацілення лідера антисоціальної неформального руху, а потім переорієнтація інших підлітків-«неформалів» знаходяться в безпосередній близькості.

Соціально-педагогічна робота з лідерами та учасниками цих груп повинна бути спрямована на профілактику їх антисоціальної спрямованості, заняття соціально-прийнятною діяльністю, налагодження взаємодії з сім'єю, школою.

Размещено на Allbest.ru