Дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 378.147.111.04.88

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету

13.00.09 - теорія навчання

Шаров Сергій Володимирович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України дидактичний диференційований освітній

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Павлютенков Євгеній Михайлович, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри управління розвитком освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Буряк Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри психології та педагогічних технологій;

кандидат педагогічних наук Молчанюк Ольга Василівна, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, професор кафедри природничих дисциплін

Захист відбудеться “25” листопада 2010 р. о 12оо годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. № 216, м. Харків, 61002.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В, м. Харків, 61168.

Автореферат розісланий “23” жовтня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Інтеграція України в європейський освітній простір вимагає від вищої школи значних змін у підготовці майбутніх фахівців. Переорієнтація процесу навчання у бік самостійного здобуття знань та удосконалення умінь передбачає перетворення студентів із пасивних споживачів інформації на активних творців знань, здатних до творчого саморозвитку та адаптації у різних життєвих ситуаціях. У зв'язку з цим актуальності набуває проблема самостійної навчальної діяльності, що є основою будь-якої освіти, зокрема професійної, суть якої полягає у підготовці молодого фахівця, спроможного виконувати свої професійні обов'язки на високому рівні та самостійно продовжувати освіту. Особливо це важливо для майбутніх викладачів, покликаних передавати свій досвід учням і студентам.

Подальша гуманізація та демократизація освіти, що спирається на прогресивні ідеї особистісно-орієнтовного підходу, передбачає створення таких психолого-педагогічних умов, які максимально враховуючи індивідуальність студента, сприяли б його розвитку. Саме на це орієнтує Національна доктрина розвитку освіти, в якій наголошується на тому, що держава повинна забезпечувати розвиток творчих здібностей та навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіту та самореалізацію особистості. У реалізації такої стратегії першорядного значення набуває диференціація навчання, що сприятиме зростанню інтелектуального та професійного потенціалу студентів через більш раціональне використання їх навчальних можливостей та варіативності форм і методів навчання.

Дослідженню різних аспектів самостійної навчальної діяльності присвячена значна кількість наукових праць. У роботах В. Буряка, Н. Дайрі, Б. Єсипова, П. Підкасистого, М. Піскунова, І. Харламова, Т. Шамової, Г. Щукіної та інших учених визначено суттєві ознаки самостійної роботи, подано її характеристику, запропоновано засоби формування вмінь самостійної навчальної діяльності тощо. Окремі підходи до організації самостійної навчальної діяльності відбиті у дослідженнях С. Архангельського, Г. Бурденюк, Н. Бухлової, Н. Кузьміної, О. Малихіна. Дидактичні умови організації самостійної навчальної діяльності розглянуто у наукових працях С. Кустовського, І. Шимко. В аспектах особистісно-орієнтованого підходу та диференційованого навчання самостійна навчальна діяльність досліджувалася А. Вербицьким, О. Королюк, О. Роговою, І. Унт, А. Фурманом, І. Чередовим, І. Якиманською та іншими вченими.

Водночас проблема організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету вивчена недостатньо, а відповідні дидактичні умови не були предметом спеціального дослідження. Аналіз наукових праць та власного практичного досвіду щодо зазначених проблем допоміг виявити низку суперечностей:

- між сучасними орієнтирами вищої школи на навчально-професійні досягнення особистості та спрямованістю традиційної системи освіти на студентів із середнім рівнем знань та вмінь;

- між пріоритетним значенням самоосвіти в житті людини та нерозвиненістю у студентів умінь самостійної навчальної діяльності;

- між зростанням ролі самостійної навчальної діяльності студентів у навчальному процесі як одного з необхідних компонентів підготовки сучасного фахівця та недостатнім рівнем її дидактичного забезпечення.

Отже, актуальність диференціації самостійної навчальної діяльності студентів, недостатня розробленість дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету та необхідність подолання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: “Дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького “Гуманізація управління навчально-виховним процесом закладів освіти” (державний реєстраційний номер 0107U006181).

Тему дисертації затверджено вченою радою Мелітопольського державного педагогічного університету (протокол № 4 від 20 грудня 2006 року), узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 20 березня 2007 року).

Мета дослідження полягає у виявленні зв'язку між упровадженням дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету та якістю їх професійної підготовки.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з'ясувати суть самостійної навчальної діяльності студентів і особливості її організації в умовах диференціації навчання.

2. Теоретично обґрунтувати дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету та здійснити їх експериментальну перевірку.

3. Уточнити критерії та показники ефективності організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету.

Об'єкт дослідження - самостійна навчальна діяльність студентів.

Предмет дослідження - дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету залежить від таких дидактичних умов: забезпечення готовності студентів до самостійної навчальної діяльності (підвищення позитивної навчальної мотивації, розвиток умінь самостійної навчальної діяльності, формування адекватної самооцінки власної самостійної навчальної діяльності) та зворотнього зв'язку при самостійній навчальній діяльності на основі здійснення контролю навчальних досягнень студентів.

Методи дослідження: теоретичні - вивчення, порівняння, аналіз і узагальнення психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з проблем диференціації навчання та організації самостійної навчальної діяльності з метою розкриття основних дефініцій проблеми дослідження, визначення стану її розробленості, теоретичного обґрунтування дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету; емпіричні - спостереження, анкетування, бесіда з метою визначення рівнів готовності студентів до самостійної навчальної діяльності, педагогічний експеримент для перевірки ефективності запропонованих дидактичних умов згідно з обраними критеріями та показниками; статистичні - методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи та їх інтерпретації.

Експериментальною базою дослідження обрано Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

уперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету, а саме: забезпечення готовності студентів до самостійної навчальної діяльності (розвиток умінь самостійної навчальної діяльності, підвищення навчальної мотивації, формування адекватної самооцінки) та забезпечення зворотного зв'язку під час самостійної навчальної діяльності на основі здійснення контролю навчальних досягнень студентів (спостереження за навчальною діяльністю студентів, поточний контроль результатів самостійної навчальної діяльності);

уточнено поняття “диференційована самостійна навчальна діяльність студентів” як спеціально організований вид навчальної діяльності студентів, що виконується ними самостійно при опосередкованому керівництві викладача та потребує творчого застосування здобутих знань, умінь та навичок для виконання навчальних завдань різних рівнів складності; критерії та показники ефективності організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету, до яких віднесено мотиваційний (рівень навчальної мотивації на вивчення дисципліни, коефіцієнт задоволеності від самостійної навчальної діяльності), операційний (сформованість умінь самостійної навчальної діяльності) та оцінний (самооцінка студентами власної самостійної навчальної діяльності, середній бал успішності з навчальної дисципліни) критерії;

подальшого розвитку набули способи реалізації дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету (створення системи диференційованих навчальних завдань, використання інформаційно-комунікаційних технологій, журналу планування та обліку самостійної роботи студентів, впровадження спецкурсу та електронного ресурсу “Основи організації самостійної навчальної діяльності студентів”).

Практичне значення дослідження полягає у тому, що дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету пройшли експериментальну перевірку. За результатами досліджень розроблено: збірку диференційованих завдань з курсу “Програмування”, спецкурс та електронний ресурс “Основи організації самостійної навчальної діяльності студентів”, які можуть бути використані викладачами для підвищення ефективності навчального процесу в системі вищої та післядипломної освіти. Способи реалізації дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету можна адаптувати до специфіки підготовки майбутніх фахівців різних факультетів і курсів.

Основні результати дослідження впроваджено в навчальний процес Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (акт №2/6723 від 26.06.09 р.), Бердянського державного педагогічного університету (акт № 57/1025-01 від 07.07.09 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон) (акт № 01-02/399 від 11.09.09 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (акт № 06/144 від 27.01.10 р.).

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень; застосуванням комплексу методів, що відповідають меті, завданням, об'єкту та предмету дослідження; експериментальною перевіркою гіпотези; кількісним і якісним аналізом отриманих експериментальних даних; упровадженням результатів експерименту в практику роботи вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації здійснювалася під час організації аудиторної та позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів, які навчаються на базі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Окремі аспекти дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр педагогіки та педагогічної майстерності, інформатики і кібернетики вищезазначеного навчального закладу. Основні положення та результати дослідження висвітлено на міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2007) та “Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування” (Краматорськ, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні технології в освіті” (Мелітополь, 2008).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 9 одноосібних друкованих працях, із них 7 статей - у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 статті у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (234 найменування, з них 4 - іноземними мовами, 2 - Інтернет-сайти), 9 додатків на 25 сторінках. Робота ілюстрована 30 таблицями. Загальний обсяг дисертації складає 230 сторінок, із них основного тексту - 177 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, ступінь наукового опрацювання обраної теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, гіпотезу, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні питання самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету в умовах диференціації навчання” на основі аналізу психолого-педагогічної літератури розглянуто суть самостійної навчальної діяльності та самостійної роботи студентів, виявлено їх значення у навчальному процесі, розкрито основні дефініції проблеми диференціації навчання, обґрунтовано дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету.

Складність визначення поняття самостійної навчальної діяльності зумовлена тим, що більшість тлумачень, класифікацій та рекомендацій до її організації стосуються середньої школи. Крім того, значна частина дослідників при визначенні самостійної навчальної діяльності використовують поняття “самостійна робота” в загальному розумінні, не розділяючи ці категорії. У цьому аспекті під самостійною навчальною діяльністю мається на увазі спеціально організована діяльність студентів, спрямована на самостійне виконання навчальних завдань різних рівнів складності (І. Шайдур); різноманітні види індивідуальної та колективної навчальної діяльності студентів без прямого керівництва викладача, але під його контролем (С. Гончаренко, О. Новиков); діяльність на основі самоуправління студентів та системного опосередкованого управління з боку викладачів (М. Артюшина, Г. Романова).

Аналіз та узагальнення тлумачень щодо зазначеної проблеми дає підстави визначити диференційовану самостійну навчальну діяльність як спеціально організований вид навчальної діяльності студентів, що виконується ними самостійно при опосередкованому керівництві викладача та потребує творчого застосування набутих знань, умінь та навичок для виконання навчальних завдань різного рівня складності. Формою організації самостійної навчальної діяльності студентів є самостійна робота.

Самостійна навчальна діяльність як процес здобуття нових знань та умінь або оновлення вже засвоєних характеризується відсутністю зовнішнього прямого спонукання, відповідністю до конкретної дидактичної мети, спрямованістю на виконання навчального завдання, мобілізацією студентами власних розумових дій та творчих здібностей, їх підвищеною активністю та самостійністю. Вона не знижує керівної ролі викладача, а навпаки, висуває додаткові вимоги до його професійної підготовки.

Дослідження О. Брусенцової, К. Змієвської, Б. Єсипова, Г. Романової, Н. Шишкіної, а також власний практичний досвід підтвердили, що самостійна навчальна діяльність сприяє: розвитку загальнонавчальних та спеціальних умінь та навичок, самостійності та активності студентів; формуванню мотивів самоосвіти та пізнавальних інтересів; підвищенню розумового потенціалу; поліпшенню сприйняття і осмислення навчального матеріалу; зниженню негативного впливу окремих індивідуальних особливостей та максимальному використанню позитивних якостей особистості; забезпеченню неперервного процесу формування професійної майстерності майбутніх фахівців тощо.

Підкреслимо, що цього можна досягти завдяки спланованій організації самостійної навчальної діяльності, яка передбачає: підготовку навчально-методичного забезпечення в необхідному обсязі; формування у студентів стійкої навчальної мотивації; розвиток у них умінь самостійної навчальної діяльності; надання індивідуальних і групових консультацій; розробку системи оцінювання виконання навчальних завдань; поточний та кінцевий контроль самостійної навчальної діяльності; аналіз отриманих результатів і внесення відповідних коректив тощо.

Найбільш ефективно самостійна навчальна діяльність здійснюється при забезпеченні особистісно-орієнтовного підходу, що передбачає організацію навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей студентів для їх усебічного розвитку. У вищому навчальному закладі, де велика кількість студентів у групі та значна завантаженість викладача, особистісно-орієнтовний підхід досягається через диференціацію навчання.

Диференціація навчання у психолого-педагогічній літературі розглядається як спосіб організації навчального процесу (Г. Коджаспірова, Я. Фруктова) або форма організації навчальної діяльності (І. Дичківська, В. Міжеріков,), що дозволяє здійснити індивідуальний підхід у навчанні. Диференціація самостійної навчальної діяльності студентів передбачає поділ студентів на групи за певними критеріями та використання на цій основі різноманітних форм, методів і прийомів з метою підвищення її ефективності.

В основі розподілу учнів і студентів на групи дослідники виділяють: предметну підготовленість (О. Бєлошицький); реальні навчальні можливості (Т. Дейніченко); успішність, рівень навчальної мотивації, працездатність (О. Королюк); рівень знань, рівень володіння навчальними уміннями, навчальну мотивацію (О. Рогова); навченість, навчальні уміння, пізнавальні інтереси (І. Унт); навченість, навчальну працездатність (І. Чередов); здібності, успішність, мотиви (Я. Фруктова); успішність, рівень домагань особистості, працездатність (І. Шайдур).

Ефективна організація диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету залежить від певних дидактичних умов, за яких студент повністю може розкритися як суб'єкт навчальної діяльності.

Виявлено, що важливим чинником успішного здійснення самостійної навчальної діяльності є готовність до цього виду діяльності, а її розвиток - необхідним компонентом навчальної підготовки студентів. Аналіз науково-педагогічних джерел дає підстави трактувати готовність до самостійної навчальної діяльності студентів як інтеграційне утворення особистості з динамічною структурою, між компонентами якої існує функціональна залежність (М. Афоніна, С. Жданова, М. Іванова, С. Караваєва, Н. Лукинова, Л. Кондрашова, В. Мелешко). За результатами досліджень, студенти мають різну готовність до самостійної навчальної діяльності, що є підставою для їх диференціації та підбору відповідного навчального змісту.

До компонентів готовності дослідники відносять: мотиваційний, організаційний, діяльнісний та контрольний (С. Караваєва); мотиваційний, операційний, вольовий та оцінний (М. Іванова); мотиваційний, теоретичний та практичний (Н. Лукинова). У дослідженні готовність до самостійної навчальної діяльності студентів розглядається як системне утворення, що складається з таких компонентів:

- мотиваційний компонент, що передбачає наявність у студента навчальної мотивації, рівень сформованості та розвиненості якої значною мірою впливає на ефективність навчання та самонавчання. Розвиток позитивної навчальної мотивації вважається одним із важливих шляхів підвищення ефективності самостійної навчальної діяльності, яка детермінує дії та поведінку студента та поволі стає стрижнем особистості майбутнього фахівця (А. Маркова, О. Морозова, К. Платонов, І. Харламов);

- операційний компонент потребує від студента володіння необхідними знаннями, вміннями та способами діяльності. Наявність відповідних умінь є запорукою ефективної самостійної навчальної діяльності студентів (В. Буряк, І. Зимня, І. Харламов, І. Шимко, С. Яшанов).

- оцінний компонент передбачає наявність у студента критичного ставлення до власних знань та вмінь, здатності оцінювати кінцеві та проміжні результати навчальної діяльності, адекватної самооцінки тощо. Студент з адекватною самооцінкою впевнений у своїх навчальних можливостях, ставить перед собою посильні навчальні завдання та обирає оптимальні засоби для їх виконання.

Отже, значний вплив готовності студентів на ефективність організації самостійної навчальної діяльності та можливість диференціації студентів на групи на підставі її компонентів зумовили вибір першої дидактичної умови, яка полягає у забезпеченні готовності студентів до самостійної навчальної діяльності.

Диференціація студентів на групи за обраними показниками та виконання ними навчальних завдань різних рівнів складності передбачає врахування викладачем об'єктивної інформації щодо навчальних можливостей студентів та їх поточної успішності. Основним способом отримання цих даних є встановлення оперативного зворотнього зв'язку.

Під час самостійної навчальної діяльності студенти поступово оволодівають знаннями та вміннями, у них певним чином змінюється навчальна мотивація та самооцінка. Зворотній зв'язок дозволить викладачеві виявити ці зміни та провести відповідну диференціацію студентів. Урахування поточної інформації про рівень засвоєння змісту навчального матеріалу та розвиток умінь та навичок дозволить забезпечити виконання студентами навчальних завдань оптимального рівня складності. Крім того, отримані дані в ході зворотнього зв'язку є підставою для з'ясування ефективності застосування обраної методики, внесення відповідних коректив у зміст і методи самостійної навчальної діяльності, вчасного виявлення та ліквідування прогалин у знаннях студентів, підвищення їхньої навчальної мотивації та успішності тощо (Г. Бурденюк, О. Іваницький, О. Рогова).

Формою зворотнього зв'язку у процесі організації самостійної навчальної діяльності є контроль навчальних досягнень студентів, головна мета якого полягає у визначенні якості засвоєння навчального матеріалу та ступеня відповідності сформованих умінь та навичок меті та завданням дисципліни. Контроль визначається як невід'ємна складова навчально-виховного процесу, що включає в себе діагностику, перевірку, облік і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів на всіх етапах навчання (М. Сукнов); система науково-обгрунтованої перевірки результатів освіти, навчання та виховання (Г. Коджаспірова); виявлення, вимірювання та оцінювання знань та умінь студентів (І. Підласий).

У вищих навчальних закладах функції контролю успішно вирішуються завдяки використанню модульно-рейтингової системи навчання та 100-бальної системи оцінювання знань, що дозволяє реалізувати диференційований підхід до самостійної навчальної діяльності студентів в залежності від суми отриманих балів; накопичувати інформацію про їх успішність тощо.

Ураховуючи, що зворотній зв'язок є одним із найважливіших засобів управління навчально-виховним процесом в умовах вищої школи, який дозволить здійснювати диференціацію студентів в залежності від рівня засвоєння ними знань та умінь та ефективно використовувати диференційовані навчальні завдання за рахунок об'єктивного врахування навчальних можливостей студентів, друга дидактична умова організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів полягає у забезпеченні зворотного зв'язку під час самостійної навчальної діяльності на основі здійснення контролю навчальних досягнень студентів.

У дисертаційні роботі підкреслюється, що обґрунтовані у розділі дидактичні умови потребують комплексного застосування, оскільки відсутність будь-якої з них унеможливлює ефективну організацію самостійної навчальної діяльності. Без готовності студентів до самостійної навчальної діяльності вона практично неможлива, а відсутність зворотного зв'язку негативно вплине на працездатність та успішність студентів.

У другому розділі “Експериментальна перевірка дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету” розкрито питання підготовки та проведення педагогічного експерименту з метою перевірки ефективності дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності, висвітлено результати експериментальної роботи, здійснено їх аналіз та інтерпретацію.

Для перевірки гіпотези дослідження проведено педагогічний експеримент на базі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького упродовж 2007 - 2009 навчальних років.

Вибіркову сукупність склали студенти першого курсу (загальною кількістю 114 чоловік), з яких було утворено три експериментальні групи (86 студентів) та одна контрольна група у кількості 28 студентів, де самостійна навчальна діяльність здійснювалась без урахування дидактичних умов. Експеримент проводився у природних умовах звичайного навчального процесу, не порушуючи його логіки та ходу.

Ефективність організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів виявлялась під час організації формувального експерименту при комплексному впровадженні дидактичних умов, які забезпечують готовність студентів до самостійної навчальної діяльності та зворотній зв'язок під час самостійної навчальної діяльності на основі здійснення контролю навчальних досягнень студентів.

Для реалізації першої дидактичної умови було вжито низку заходів: розвиток у студентів умінь самостійної навчальної діяльності, підвищення навчальної мотивації, формування адекватної самооцінки, використання системи диференційованих завдань, нових інформаційних технологій, вироблення критеріїв оцінювання завдань до кожного рівня складності, впровадження спецкурсу “Основи організації самостійної навчальної діяльності студентів”, використання методичних рекомендацій з організації самостійної навчальної діяльності.

Формуванню навчальної мотивації сприяло забезпечення професійної, практичної та пізнавальної спрямованості змісту навчального матеріалу; заохочення студентів за успіхи у навчанні; використання проблемних запитань; виконання навчальних завдань на тлі допомоги викладача, що зменшується; демократична взаємодія викладача та студентів; проведення індивідуальних і групових консультацій зі студентами тощо.

На кожному практичному занятті студентам пропонувалося самостійно обрати тему доповіді або підготувати найбільш цікаву для нього навчальну тему, запропоновану викладачем. Зміст навчальних тем, винесених на самостійне вивчення, входив до структури узагальнюючих модулів та мав вигляд розгорнутих запитань або тестових завдань, відповідь на які впливала на остаточний результат різних форм звітностей. Це дозволило підвищити навчальну мотивацію студентів на вивчення тем, поданих на самостійне опрацювання. Кількість балів, яку отримав студент за виконання індивідуального навчально-дослідного завдання, теж додавалася до результатів узагальнюючих модулю.

Організація експериментального дослідження передбачала створення системи завдань для кожної з диференційованих груп студентів, що дозволило їм в межах однієї дисципліни засвоювати зміст навчального матеріалу на різних рівнях. Диференціація навчальних завдань проводилася за двома напрямами: розподіл завдань шляхом ускладнення змісту (використання різних способів виконання завдань та відображення результатів, збільшення обсягу завдання, введення більш складних видів діяльності, використання різних джерел) та шляхом зміни виду подання навчального завдання (однакові за змістом завдання містять різну інструкцію до виконання).

Завдання поділялися на три рівні складності (“А”, “В”, “С”). У структуру диференційованих завдань рівня складності “А” була введена складна умова або проблемні питання, що передбачали самостійне вирішення через залучення додаткових знань або умінь. Завдання рівня “В” потребували застосування знань та умінь з декількох навчальних тем. Завдання рівня “С” передбачали наявність мінімальних знань та умінь для їх виконання. Було виявлено, що різноманітні підходи до подання навчальних завдань та їх диференційована складність дозволили суттєво активізувати самостійну навчальну діяльність студентів.

З метою розвитку умінь самостійної навчальної діяльності було розроблено спецкурс “Основи організації самостійної навчальної діяльності студентів” та методичні рекомендації, що містять інформацію про методи пошуку та обробки текстової інформації, поради для підготовки до лекцій, іспитів і заліків, рекомендації для раціональної організації розумової праці та самоуправління самостійною навчальною діяльністю тощо.

Формування адекватної самооцінки досягалося через оцінювання студентами результатів власного навчального завдання згідно критеріїв оцінювання, бесіду із викладачем з метою визначення рівня володіння необхідними вміннями та обсягу знань з навчальної теми, самостійний вибір рівня складності завдань за результатами контролю та самоконтролю тощо.

Для підвищення ефективності самостійної навчальної діяльності використовувалися нові інформаційні технології. За допомогою електронної пошти студенти обмінювалися між собою навчальною інформацією, спілкувалися з викладачем стосовно виконання завдань, користувалися електронними навчальними ресурсами. Матеріали до лекційних і лабораторних занять з навчальних дисциплін, методичні рекомендації та спецкурс були переведені в електронний вигляд та викладені на сайті університету.

Реалізація другої дидактичної умови здійснювалася через спостереження за навчальною діяльністю студентів та поточний контроль через фронтальні, групові та індивідуальні форми.

З метою диференціації студентів на групи та виконання ними завдань відповідного рівня складності використовувався поточний контроль у вигляді написання квізів, бесід із студентами, виконання контрольних робіт тощо. Велика увага приділялася комп'ютерному та письмовому тестуванню, оскільки воно найбільш поширене у вищій школі.

Для врахування результатів самостійної навчальної діяльності студентів використовувався журнал планування та обліку самостійної роботи. Його наявність мала певні переваги, а саме: дотримання графіку проведення самостійної роботи студентів; зручна методика користування журналом викладачами та контролюючими підрозділами університету; забезпечення однакових вимог до організації самостійної навчальної діяльності студентів на різних факультетах і курсах.

Спостереження під час самостійної роботи та аналіз навчальної документації виявили відмінності у психологічних особливостях і навчальних можливостях студентів, що створило передумови для диференціації самостійної навчальної діяльності. Розподіл студентів на групи під час дослідження проводився за такими показниками: а) рівень навчальної мотивації на вивчення дисципліни; б) рівень володіння вміннями самостійної навчальної діяльності. Було визначено високий, середній та низький рівні для кожного показника та сформовано три експериментальні групи студентів із високими, середніми та низькими можливостями для здійснення самостійної навчальної діяльності: Е1 (32 студента), Е2 (27 студентів), Е3 (27 студентів).

Сформованість обраних показників у студентів експериментальних груп дозволили визначити зміст роботи з ними під час самостійної навчальної діяльності. Студенти готували реферати та доповіді, захищали їх перед аудиторією, користувалися методичними рекомендаціями для організації самостійної навчальної діяльності, виконували навчальні завдання тощо.

Крім того, самостійна навчальна діяльність у кожній диференційованій групі мала свої особливості. В експериментальній групі Е1, де рівень готовності студентів до самостійної навчальної діяльності був найбільш високим, зміст роботи полягав у подальшому вдосконаленні знань та вмінь шляхом виконання студентами диференційованих завдань вищого рівня складності “А”, написання творчих робіт, надання студентам певної самостійності при виборі рівня складності завдань та способів їх виконання, виконання проблемних та індивідуальних навчально-дослідних завдань, розрахованих на високий рівень творчості та самостійності.

Основний напрям роботи зі студентами експериментальної групи Е2 із середніми показниками готовності до самостійної навчальної діяльності полягав у виконанні студентами диференційованих завдань рівня складності “В”, проблемних та індивідуальних навчально-дослідних завдань, які передбачали порівняння та аналіз теоретичних положень, створення графічних або розрахункових комп'ютерних програм.

Робота з експериментальною групою Е3, де готовність студентів до самостійної навчальної діяльності була низькою, передбачала підвищення навчальної мотивації студентів за допомогою створення ситуації успіху, виконання диференційованих завдань нижчого рівня складності “С”, проведення консультацій з метою виправлення помилок і усунення прогалин у знаннях, виконання репродуктивних індивідуальних навчально-дослідних завдань, які передбачали пошук і систематизацію інформації тощо.

Поточний контроль результатів самостійної навчальної діяльності дозволив постійно коригувати рівень складності навчальних завдань, які пропонувалися студентам, та диференціювати допомогу викладача при їх виконанні. Для забезпечення об'єктивності оцінювання диференційованих завдань були розроблені критерії оцінювання до кожного рівня складності, що дозволило здійснити кількісну інтерпретацію отриманих результатів та стимулювало студентів до вибору того рівня, який відповідає їх навчальним можливостям.

Для кожної диференційованої групи було задіяно різні способи допомоги під час виконання завдань. Студенти експериментальної групи Е1 намагалися самостійно відшукати помилки та знайти способи їх виправлення. Студентам групи Е2 повідомлялась інформація про помилку, її причину та надавались методичних рекомендацій для її усунення. Після цього вони намагалися самостійно виправити помилку у завданні. Студентам групи Е3 повідомлялась інформація про помилку та надавалася детальна інструкція щодо її виправлення.

Самостійна навчальна діяльність контрольної групи здійснювалася у звичайних умовах.

За основу оцінювання ефективності організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету було виділено мотиваційний, операційний та оцінний критерії. Показниками мотиваційного критерію було обрано рівень навчальної мотивації на вивчення дисципліни та коефіцієнт задоволеності від самостійної навчальної діяльності. Операційний критерій визначався сформованістю у студентів умінь самостійної навчальної діяльності. Показниками оцінного критерію виступали самооцінка студентами власної самостійної навчальної діяльності та середній бал успішності з навчальної дисципліни.

Аналіз результатів, отриманих після проведення формувального експерименту, дає підстави стверджувати, що впроваджені дидактичні умови суттєво вплинули на організацію диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету, про що свідчить позитивна динаміка обраних показників ефективності (табл. 1).

Таблиця 1 Узагальнені результати дослідно-експериментальної роботи

Критерії, рівні, показники	Експериментальні групи	Контр. група (28 осіб)
	Е1 (32 особи)	Е2 (27 осіб)	Е3 (27 осіб)
	приріст	приріст	приріст	приріст
Мотиваційний критерій: - рівень навчальної мотивації на вивчення дисципліни (у %): § високий (підвищений інтерес до професії, висока активність під час самостійної навчальної діяльності, превалювання позитивних емоцій при самостійному виконанні завдань); § середній (інтерес до обраної професії частковий, періодичні позитивні емоції у процесі самостійної навчальної діяльності, самостійне виконання завдань тільки у разі потреби); § низький (низька активність при самостійній навчальній діяльності, несформованість професійних орієнтацій, превалювання зовнішньої мотивації на виконання завдань). - середній коефіцієнт задоволеності самостійною навчальною діяльністю (у коефіцієнтах).	+ 28,12 - 28,12 0 +0,72	+ 18,53 - 14,82 - 3,71 +0,56	+ 7,41 +22,22 - 29,63 +0,66	+7,15 +3,56 - 10,71 +0,34
Операційний критерій: сформованість умінь самостійної навчальної діяльності (у %): – уміння планувати та оцінювати свою навчальну діяльність; – навчально-дослідницькі уміння; - інформаційно-бібліографічні уміння - уміння працювати з текстовою інформацією; - уміння використовувати нові інформаційні технології.	+5,21 +6,25 +10,16 +5,55 +9,9	+4,52 +7,03 +17,6 +4,12 +9,26	+8,23 +7,4 +8,33 +10,28 +6,79	+1,2 +2,5 +4,47 2,38 +4,76
Оцінний критерій: - самооцінка студентами власної самостійної навчальної діяльності (у %): § високий (вільно орієнтується у власних навчальних можливостях, здатний формувати стратегію поведінки та діяльності адекватно	+25	+ 22,23	0	+ 3,57
власним можливостям); § середній (часткова орієнтація у власних навчальних можливостях, не завжди адекватна самооцінка, визначення мети діяльності найчастіше відповідає реальним навчальним можливостям); § низький (погано орієнтується у власних навчальних можливостях, самооцінка є переважно неадекватною); - середній бал успішності.	- 25 0 + 3,4	+7,37 - 29,62 + 3,4	+18,52 - 18,52 + 3,2	+7,15 - 10,72 - 1,6

У процесі експериментального дослідження було виявлено розбіжності в динаміці показників ефективності організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів експериментальних і контрольної груп. Так, студентів із високим рівнем навчальної мотивації на вивчення дисципліни збільшилося на 28,12 % у групі Е1, на 18,53 % у групі Е2, на 7,41 % у групі Е3, у контрольній групі К1 лише на 7,15 %.

На значний відсоток збільшився коефіцієнт задоволеності від самостійної навчальної діяльності у студентів експериментальних груп: у Е1 на 0,72, у Е2 на 0,56, у Е3 коефіцієнт задоволеності від самостійної навчальної діяльності збільшився на 0,66. У той же час, зріст коефіцієнта задоволеності у студентів контрольної групи мінімальний (на 0,34).

У дослідженні було виділено 39 умінь самостійної навчальної діяльності, які було поділено на п'ять груп. Рівень сформованості зазначених умінь визначався анкетним методом. Було виявлено, що найбільш високий показник спостерігався у студентів групи Е2 щодо інформаційно-бібліографічних умінь (приріст + 17,6 %), в той же час у студентів контрольної групи приріст незначний (+4,47 %). Найбільший вплив комплексного впровадження дидактичних умов на розвиток умінь самостійної навчальної діяльності був виявлений у студентів експериментальної групи Е3.

Проведений аналіз самооцінки студентами власної самостійної навчальної діяльності на початку та в кінці експерименту дозволив виявити, що студентів із низькою самооцінкою в групі Е3 зменшилося на 18,52 %, в групі Е2 - на 29,62 %. У той же час, студентів із низькою самооцінкою в контрольній групі К1 зменшилося тільки на 10,72 %. Водночас, студентів із високим рівнем самооцінки у групі Е1 збільшилося на 25 %, Е2 - 22,23 %, а в контрольній групі зріст кількості студентів склав лише 3,57 %.

Щодо аналізу середнього балу успішності з навчальної дисципліни, у студентів експериментальних груп спостерігається зріст на 3,4 - 3,6 бали. Напроти, середньоарифметичний бал успішності в контрольній групі знизився на 1,6 бали.

Вірогідність отриманих результатів була підтверджена методами математичної статистики (критерії Вілкоксона-Манна-Уітні та Спірмена).

Отже, через узагальнення результатів теоретичного пошуку та експериментальної роботи ми дійшли певних висновків:

1. Аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження дав можливість уточнити основні дефініції досліджуваної проблеми, визначити суть, ознаки та структуру самостійної навчальної діяльності студентів, проаналізувати підходи до диференціації студентів і навчальних завдань тощо.

Диференційована самостійна навчальна діяльність визначається як спеціально організований вид навчальної діяльності студентів, що виконується ними самостійно при опосередкованому керівництві викладача та потребує творчого застосування набутих знань, умінь та навичок для виконання навчальних завдань різних рівнів складності. Ії здійснення передбачає наявність конкретної дидактичної мети, пізнавальної активності та творчості студентів, розвинену навчальну мотивацію, самодисципліну та особисту відповідальність, сформованість умінь самостійної навчальної діяльності, напруження розумових дій. Самостійна навчальна діяльність студентів педагогічного університету має свої особливості, зумовлені специфічністю обраної професії, оскільки вчитель у процесі своєї педагогічної діяльності повинен передати здобуті знання та вміння учням.

Важливим чинником успішного здійснення самостійної навчальної діяльності є готовність студентів до цього виду діяльності, яка визначається як інтеграційне утворення особистості, що складається з мотиваційного (наявність позитивної навчальної мотивації), операційного (володіння вміннями самостійної навчальної діяльності) та оцінного (самооцінка власної самостійної навчальної діяльності) компонентів, між якими існує функціональна залежність.

Диференціація самостійної навчальної діяльності передбачає поділ студентів на групи за певними критеріями та використання на цій основі різноманітних форм, методів і прийомів з метою підвищення її ефективності. Вона може бути впроваджена у навчальний процес вищої школи з мінімальними часовими та матеріальними витратами. Диференціація студентів на групи та використання системи диференційованих завдань засновані на здійсненні зворотнього зв'язку під час самостійної навчальної діяльності студентів, який досягається через контроль навчальних досягнень в умовах модульно-рейтингової системи організації навчального процесу.

2. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено, що організація диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету залежить від таких дидактичних умов: забезпечення готовності студентів до самостійної навчальної діяльності; забезпечення зворотного зв'язку під час самостійної навчальної діяльності на основі здійснення контролю навчальних досягнень студентів. Новим підходом у використанні дидактичних умов є їх комплексне впровадження під час організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету.

Експериментальна робота дозволила виявити вплив дидактичних умов організації диференційованої самостійної діяльності студентів педагогічного університету на визначені показники ефективності. Доведено, що впровадження обґрунтованих дидактичних умов сприяє: позитивній динаміці навчальної мотивації на вивчення дисципліни та задоволеності від самостійної навчальної діяльності; розвитку умінь самостійної навчальної діяльності (уміння планувати та оцінювати свою навчальну діяльність, навчально-дослідницькі та інформаційно-бібліографічні уміння, уміння працювати з текстовою інформацією, уміння використовувати нові інформаційні технології); формуванню у студентів адекватної самооцінки власної самостійної навчальної діяльності. Збільшилася кількість студентів експериментальних груп із середнім і високим рівнем готовності до самостійної навчальної діяльності, у них підвищився середній бал успішності за навчальними дисциплінами, під час яких здійснювався педагогічний експеримент. Студенти засвоїли знання про суть та види самостійної навчальної діяльності, яка є необхідним та обов'язковим компонентом навчання у вищій школі.

Результати експерименту були перевірені за допомогою методів статистичної обробки даних, які математично підтвердили позитивну динаміку змін в експериментальних групах відповідно до обраних критеріїв.

3. Уточнено критерії та показники ефективності організації диференційованої самостійної навчальної діяльності (мотиваційний критерій: рівень навчальної мотивації на вивчення дисципліни, коефіцієнт задоволеності від самостійної навчальної діяльності; операційний: сформованість умінь самостійної навчальної діяльності; оцінний: самооцінка студентами власної самостійної навчальної діяльності, середній бал успішності з навчальної дисципліни), що дозволило здійснити об'єктивний аналіз комплексного впливу обґрунтованих дидактичних умов на ефективність організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету.

Дисертаційна робота дала позитивні результати, але вона не вичерпує всіх аспектів проблеми та потребує подальшого наукового дослідження. Зокрема, вироблення механізму координації діяльності різних ланок педагогічного університету стосовно організації самостійної навчальної діяльності студентів, розробки сучасного інформаційного та навчально-методичного забезпечення тощо.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

Статті в наукових фахових виданнях

1. Шаров С. Класифікація самостійної роботи та її види / С. Шаров // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Запоріжжя : ЗОІППО, 2007. - Вип. 46. - С. 281 - 284.

2. Шаров С. Поняття самостійної роботи та її ознаки / С. Шаров // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. праць. - Харків: ХДАДМ, 2008. - № 2. - C. 157 - 159.

3. Шаров С. Комп'ютерна підтримка самостійної роботи студентів / С. Шаров // Педагогічний альманах. - 2008. - № 3. - С. 93 - 99.

4. Шаров С. Мотивація до навчання в самостійній роботі студентів: вимоги, чинники та умови / С. Шаров // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Запоріжжя : ЗОІППО, 2008. - Вип. 52. - С. 364 - 369.

5. Шаров С. Диференціація та індивідуалізація самостійної навчальної діяльності майбутніх вчителів / С. Шаров // Освіта Донбасу. - 2009. - № 1. - С. 65 - 71.

6. Шаров С. Моделювання дидактичних умов організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету / С. Шаров // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 11. - С. 135 - 138.

Матеріали конференцій

7. Шаров С. Визначення сутності самостійної роботи: поняття та ознаки / С. Шаров // Вісник Прикарпатського університету : зб. наук. праць за матеріалами ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. [“Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном”], (Горлівка, 8-9 лист. 2007 р.) / Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. - Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету, 2007. - Вип. 15-16. - С. 342 - 347.

8. Шаров С. Використання інформаційних технологій для підтримки самостійної роботи студентів / С. Шаров // Інформаційні технології в освіті : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Мелітополь, 17-18 квітня 2008 р.) / Мелітопольський держ. пед. ун-т імені Богдана Хмельницького. - Мелітополь : МДПУ, 2008. - С. 39 - 43.

9. Шаров С. Диференціація самостійної навчальної діяльності студентів як педагогічна проблема / С. Шаров // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. за матеріалами наук.-практ. конф. [“Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування”], (Краматорськ, 6-8 лист. 2008 р.) / Краматорський економіко-гуманітарний інститут. - К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2009. - Вип. 58. - С. 270 - 273.

Навчально-методичні розробки

10. Збірка диференційованих завдань з програмування / Укл.: С.В. Шаров. - Мелітополь, 2010. - 75 с.

Анотація

Шаров С.В. Дидактичні умови організації диференційованої самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2010.

У роботі розкрито основні дефініції досліджуваної проблеми, уточнено поняття “диференційована самостійна навчальна діяльність студентів педагогічного університету” як вид навчальної діяльності, визначені критерії та показники ефективності її організації.

Теоретично обґрунтовано дидактичні умови: забезпечення готовності студентів до самостійної навчальної діяльності; забезпечення зворотного зв'язку під час самостійної навчальної діяльності на основі здійснення контролю навчальних досягнень студентів.

Ефективність реалізації дидактичних умов перевірено за допомогою системи диференційованих завдань, методичних рекомендацій, спецкурсу “Основи організації самостійної навчальної діяльності студентів”, нових інформаційних технологій. Виявлено позитивну динаміку розвитку готовності студентів до самостійної навчальної діяльності під час експерименту.

Ключові слова: самостійна робота, самостійна навчальна діяльність, педагогічний університет, організація, дидактичні умови, диференціація.

Аннотация

Шаров С.В. Дидактические условия организации дифференцированной самостоятельной учебной деятельности студентов педагогического университета. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке дидактических условий организации дифференцированной самостоятельной учебной деятельности студентов педагогического университета. В рукописи раскрыты основные дефиниции исследуемой проблемы.

В ходе анализа научно-педагогической литературы выявлены сущностные признаки самостоятельной учебной деятельности, акцентируется внимание на использование понятий “самостоятельная учебная деятельность”, “самостоятельная работа” и “самообразование” в качестве синонимов. Самостоятельная учебная деятельность рассматривается с позиции субъекта деятельности, который получает новые знания и умения или обновляет уже знакомые. Формой организации самостоятельной учебной деятельности студентов является самостоятельная работа.

...