Особливості статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

13.00.08 - дошкільна педагогіка

УДК 373. 613: 159.922.73 + 37.04332 - 055.15/25

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ РІЗНИХ ЕТНІЧНИХ ГРУП

Аблітарова Аліде

Рефіківна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор

Кононко Олена Леонтіївна,

Інститут проблем виховання НАПН України, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Денисенко Нінель Федорівна, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, професор кафедри реабілітаційної педагогіки та здорового способу життя;

кандидат педагогічних наук, професор

Бєлєнька Ганна Володимирівна,

Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, заступник директора з наукової роботи.

Захист відбудеться 26.10.2010 р. о 14_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 25.09.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Зміна економічних засад розвитку української держави, втрата звичних ціннісних орієнтирів, суперечливий вплив різноманітних соціальних чинників негативно позначаються на характері родинного та суспільного виховання представників різних національних культур. Нині в тих чи інших етнічних угрупуваннях переважають прагматичні орієнтації, ділове спілкування домінує над особистісним, різнобічний розвиток обмежується інтелектуальними процесами. Внаслідок цього знижено увагу до морально-духовної сфери дитини дошкільного віку. Це актуалізує розробку теоретико-методичної моделі формування в ранньому онтогенезі статеворольової свідомості і поведінки, орієнтації дошкільників на моральну норму як еталон ділового та міжособистісного спілкування, потреби та відкритості для контактів з представниками різних віково-статевих груп.

Як зазначають провідні фахівці, дошкільний вік є періодом первісного становлення особистості (О. Леонтьєв), появи таких новоутворень особистості, як внутрішні етнічні інстанції, довільна поведінка, ієрархія мотивів, особистісна свідомість, в тому числі й статева самосвідомість (Л. Виготський, О. Запорожець, В. Котирло, Л. Обухова). Саме з огляду на це дослідження витоків становлення статеворольової соціалізації в дошкільному віці видається особливо доцільним.

На важливість даної проблеми вказують сучасні нормативні документи, пов'язані з реформуванням змісту та гуманізацією цілей дошкільної освіти -державна Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Вона орієнтує на посилення уваги до таких аспектів навчально-виховної роботи, як формування в дошкільному віці механізмів статевої ідентифікації та диференціації, виховання культури статевої поведінки та міжособистісного спілкування, толерантного ставлення до представників різних етнічних груп. У зв'язку з цим актуалізується необхідність поглибленого вивчення відсутніх у традиційних програмах напрямів виховної роботи з дошкільниками.

Розгортаючи своє дослідження, ми ґрунтувалися на теоретичних положеннях таких відомих фахівців з проблеми статеворольової соціалізації, як В.Кравець, Д. Ісаєв, В. Каган, І. Кон, Т. Рєпіна, М. Юркевич та ін. Аналіз досліджень психологів і педагогів дозволив з'ясувати, що предметом уваги вчених були різні аспекти означеної проблеми. Зокрема, досліджувалися: психологічні та соціальні функції статеворольових стереотипів (Дж. Мід, К. Роджерс, Е. Фромм, Д. Ісаєв, В. Каган); статева диференціація при формуванні психологічної статі, статева ідентичність та механізми її розвитку (Г. Авер'янова, К. Веселовська, Т. Говорун, Д. Колесов, О. Кононко, А. Личко, В. Москаленко, А. Палій, Ю. Приходько).

Аналіз педагогіко-психологічної літератури засвідчує, що, не дивлячись на різноманітність досліджень, присвячених проблемі статевої просвіти та статеворольової соціалізації підростаючого покоління, досьогодні недостатньо праць, які б розглядали вплив на цей процес педагогічних чинників, характеризували особливості статеворольової поведінки дошкільників різних етнічних груп.

У сучасних дослідженнях цього напряму пріоритетними є особистість дитини, обґрунтування умов її розвитку на ідеях гуманізму. Науковий підхід до створення програм статеворольового виховання, статеворольової культури зростаючої особистості, що зростає, вимагає досліджень особливостей процесу статеворольової соціалізації в сучасних умовах.

Доробок провідних педагогів і психологів дозволив визначитися з концептуальними засадами дослідження, орієнтовним змістом та структурою таких провідних категорій, як «статеворольова соціалізація», «статеворольове виховання», «статева свідомість і поведінка», «статева ідентифікація та диференціація». Водночас, вимагає уточнення й конкретизації відповідний категоріальний апарат, пов'язаний із визначенням ролі культури у забезпеченні належних умов виховання статевої свідомості та поведінки, з формуванням у дошкільників механізмів статевої ідентифікації та диференціації. Поза увагою дослідників залишається такий важливий аспект проблеми, як вивчення особливостей статеворольової соціалізації дітей дошкільного віку різних етнічних груп.

З огляду на вище зазначене, актуальність розв'язання досліджуваної проблеми зумовлюється існуючими суперечностями між:

- посиленням глобалізаційних процесів у світі, тенденцією до розширення полікультурного простору та необхідністю збереження етнічних особливостей кожної культури;

- констатованою вченими значущістю й пріоритетністю для дошкільного періоду дитинства статеворольової соціалізації та обмаль вітчизняних теоретико-прикладних досліджень цієї спрямованості;

- об'єктивною необхідністю розв'язання проблеми ціннісного збагачення взаємодії у полікультурному просторі України та фактичною відсутністю відповідних технологій у дошкільних освітніх закладах;

- реально існуючою потребою педагогічної практики у програмно-методичному забезпеченні процесу статеворольової соціалізації дошкільників та його недостатність в Україні.

Це і зумовило вибір теми нашого дослідження «Особливості статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової проблеми «Формування у молодших дошкільників основ компетентності в різних сферах життєдіяльності» (державний реєстраційний номер № 0107U000428), над якою працює лабораторія дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 1 від 28.01.2010 р.) та Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук НАПН України (протокол № 3 від 30.03.2010 р.).

Мета дослідження: визначити особливості статеворольової соціалізації старших дошкільників різних етнічних груп, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності цього процесу в дошкільних закладах Автономної Республіки Крим.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що процес статеворольової соціалізації старших дошкільників здійснюватиметься ефективніше за умов: збагачення та розширення уявлень дітей п'яти - шести років щодо соціально прийнятних форм статеворольової поведінки; гуманізації ціннісних орієнтацій хлопчиків і дівчаток різних етнічних груп; оволодіння дітьми конструктивними способами розв'язання проблемних ситуацій у спільній діяльності; оптимізації змісту і методів статеворольової соціалізації старших дошкільників у змішаних і мононаціональних групах.

Досягнення поставленої мети й необхідність перевірки гіпотези зумовили вирішення таких завдань:

1. На основі аналізу наукових джерел уточнити зміст понять «статеворольова соціалізація», «статеворольова соціалізованість» та визначити структуру статеворольової соціалізації дітей старшого дошкільного віку (5 - 6 років), критерії, показники її сформованості.

2. Встановити рівні сформованості компонентів статеворольової соціалізованості дітей старшого дошкільного віку та схарактеризувати її типи.

3. З'ясувати роль батьків і педагогів у статеворольовій соціалізації старших дошкільників змішаних і мононаціональних груп.

4. Розробити та теоретично обґрунтувати модель виховання статеворольової соціалізованості у дітей 5-6 років різних етнічних груп.

5. Експериментально перевірити ефективність впровадження визначених педагогічних умов, форм і методів статеворольової соціалізації старших дошкільників у педагогічну практику.

Об'єкт дослідження - процес статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп.

Предмет дослідження - особливості (вікові, статеві, етнічні), педагогічні умови та методи статеворольової соціалізації старших дошкільників змішаних і мононаціональних груп.

Теоретичну основу дослідження становлять:

- теоретико-методологічні положення про цінності як чинник гуманізації міжособистісних взаємин (І. Бех, В. Киричок, М. Лісіна, І. Поніманська, О. Сухомлинська);

- фундаментальні наукові положення про статеворольову соціалізацію як особистісний феномен (Т. Говорун, О. Кікінеджи, І. Кон, К. Хайдер, Е. Шоре);

- особливості розвитку статевої свідомості і поведінки в дошкільному віці (О. Кононко, Я. Коломинський, М. Мелстас, А. Палій, Ю. Савченко, Т. Титаренко);

- принцип активності особистості дитини у привласненні статеворольових ідеалів мужності й жіночності (В. Єремєєва, В. Кравець, М. Радзивілова, В. Романова, Т. Хризман);

- ідея використання особистісно орієнтованого підходу до статеворольового виховання в ранньому онтогенезі (Д. Ісаєв, Д. Каган, Д. Колесов, Т. Рєпіна, Л. Столярчук, В. Сухомлинський);

- врахування у статеворольовому вихованні соціальної ситуації розвитку (Т. Алєксєєнко, В. Зеньковский, Л. Виготський, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, С. Литвиненко, І. Рогальська, Н. Сайко).

Для вирішення поставлених завдань використано методи дослідження:

- теоретичні: вивчення наукових джерел з філософії, педагогіки, психології, соціології і культурології з метою формулювання теоретичних засад дослідження (уточнення сутності поняття «статеворольова соціалізація дошкільника», визначення змісту і структури статеворольової соціалізованості дошкільників різних етнічних груп, визначення критеріїв і показників її сформованості); аналіз та узагальнення експериментального досвіду з проблеми виховання статеворольової соціалізованості особистості для визначення й теоретичного обґрунтування педагогічних умов, форм і методів виховання у старших дошкільників статеворольової соціалізованості, моделювання;

- емпіричні: діагностичні (опитування, педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, експериментальне моделювання ситуації, анкетування); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) для визначення вихідного стану досліджуваної проблеми й впровадження у практику виховання визначених педагогічних умов, форм і методів та експериментальної перевірки їх ефективності у статеворольовій соціалізації старших дошкільників;

- статистичні: непараметричні методи статистичного аналізу для інтерпретації та узагальнення отриманих даних констатувального експерименту і контрольного зрізу (виявлення зв'язків між структурними компонентами статеворольової соціалізованості дошкільників, порівняння розподілу досліджуваних різних етнічних груп між собою за типами її сформованості, встановлення динаміки змін у сформованості структурних компонентів).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше:

здійснено цілісний підхід до проблеми статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп; виявлено особливості статеворольової соціалізації дітей п'яти - шести років різних етнічних груп; теоретично обґрунтовано педагогічні умови статеворольової соціалізації (збагачення та розширення уявлень дітей п'яти - шести років щодо соціально прийнятних форм статеворольової поведінки; гуманізації ціннісних орієнтацій хлопчиків і дівчаток різних етнічних груп; оволодіння дітьми конструктивними способами розв'язання проблемних ситуацій у спільній діяльності; оптимізації змісту і методів статеворольової соціалізації старших дошкільників у змішаних і мононаціональних групах);

визначено критерії (повнота поєднання всіх компонентів, стійкість у прояві, збіг вербальної з реальною поведінкою) та показники, розроблено типи статеворольової соціалізації досліджуваних п'яти - шести років («гармонійний», «ситуативний», «індивідуалістично орієнтований», «соціально орієнтований», «дисгармонійний»);

уточнено зміст понять «статеворольова соціалізація» (засвоєння особистістю соціокультурних цінностей, що зумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки), «статеворольова соціалізованість» (вміння сприймати статеві стереотипи й цінності; застосовувати стандартні мовленнєві конструкти, жести, символи, характерні для представників певної статі; сформованість відповідного статевого типу особистості);

подальшого розвитку набули положення щодо модернізації змісту роботи дошкільного закладу з батьками у напрямі гуманізації взаємин дошкільників різних статевих та етнічних груп.

Практична значущість дослідження полягає у розробці та впровадженні у практику навчально-виховної роботи дошкільних закладів 3 груп форм (з дітьми - тематичні заняття, сюжетно-рольові ігри, розваги і свята, клуби для дівчаток та хлопчиків; з педагогами - семінари-практикуми, зустрічі, бесіди, консультації; з батьками - ділові ігри, консультації з питань виховання, написання тематичних міні-творів, обговорення виховних систем, обмін досвідом сімейного виховання) та методів (з дітьми - бесіда, приклад, оцінка поведінки, вивчення продуктів сумісної діяльності дитини, проблемні ситуації; з педагогами - запитань, інтерв'ю, дискусії, лекторій; з батьками - бесіди, запитань, анкетне опитування, дискусії, консультації). Результати дослідження можуть широко застосовуватися у дошкільних закладах з метою гуманізації міжстатевої та міжетнічної взаємодії.

Матеріали дослідження можуть бути покладені в основу створення методичних посібників для педагогів і батьків, використані у системі підготовки фахівців у вищих педагогічних закладах та у системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у виховний процес дошкільних закладів АР Крим: м. Алушти - № 4, № 8, № 9, № 10 (довідка № 1569 / 01-10 від 01.10.2009р.); ДНЗ № 7 (довідка № 55 від 9.12.2009р.), № 85 (довідка № 39 від 9.12.2009р.), ТОВ НВК «Червоні вітрила» (довідка № 101 від 01.06.2009р.), ДП НВК школа-сад «Грін-Ландія» м. Сімферополя (довідка № 21 від 8.12.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження апробувались у процесі участі автора в наступних заходах: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення» (м. Вінниця, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії» (м. Донецьк, 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (м. Суми, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта професійної самоактуалізації: проблеми, пошук, тенденції» (м. Донецьк, 2009 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (м. Вінниця, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді» (м. Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Професіоналізм педагога. Європейський вибір України» (м. Ялта, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості» (м. Київ, 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука, освіта, суспільство очима молодих» (м. Рівне, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення» (м. Київ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості» (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування творчої особистості педагога в контексті наступності дошкільної та початкової освіти» (м. Вінниця, 2009 р.); на засіданнях лабораторій соціальної педагогіки та дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 14 одноосібних публікаціях, з них 7 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (всього 284 найменування, з них 26 - іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації складає 270 сторінок, основний зміст викладено на 204 сторінках. Робота містить 18 таблиць, 5 рисунків, 13 додатків, розміщених на 66 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми та доцільність вибору теми дослідження, її зв'язок із науковими програмами, планами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу дослідження, представлено теоретичні засади, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість, подано відомості про апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі «Статеворольова соціалізація дошкільників в культурологічному вимірі» викладено теоретичні засади та здійснено аналіз теоретико-експериментальних досліджень з проблеми статеворольової соціалізації, розкрито сутність та компоненти цього процесу в дошкільному віці у полікультурному середовищі Криму; визначено зміст, структуру та особливості статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп, критерії і показники її сформованості; з'ясовано специфіку впливу батьків та педагогів на характер статеворольової соціалізації дітей п'яти - шести років.

У ході дослідження встановлено, що теоретико-методична основа статеворольової соціалізації ґрунтується, перш за все, на системному підході до аналізу складного феномену; ідеях особистісно орієнтованої моделі організації виховного процесу.

Аналіз наукових досліджень засвідчив, що розуміння сутності феномена, трактування поняття «статеворольова соціалізація» пов'язані з близькими, проте відмінними від нього категоріями - «статева соціалізація» та «рольова соціалізація». Традиційно під «соціалізацією» розуміють соціальну адаптацію як процес і результат активності суб'єкта і соціального середовища (Р. Мертон, Ж. Піаже), а також соціальне пристосування як елемент соціалізації, оскільки входження людини у суспільство пов'язане з адаптацією (Т. Алєксєєнко, Л. Безрукова, І. Звєрєва, М. Корепанова, С. Литвиненко, К. Фопель).

Статеворольова соціалізація, на думку вчених (В. Абраменкова, В. Васютинський, К. Веселовська, Т. Говорун, О. Кікінеджі, Д. Колесов, А. Личко, В. Романова, А. Палій, Т. Титаренко), визначається як засвоєння особистістю статевих стереотипів, цінностей, стандартних мовленнєвих конструктів, жестів, символів, характерних для представників певної статі, формування статевого типу особистості. Основою статеворольової соціалізації є соціальний та індивідуальний досвід, набуваючи якого дитина саморозвивається, самореалізується, стає особистісно зрілим.

У педагогічних і психологічних працях провідних фахівців статеворольова соціалізація кваліфікується як здатність зростаючої особистості орієнтуватися в особливостях поведінки та ролей хлопчиків і дівчаток, керуватися у своїх діях моральними нормами, цінувати свою статеву належність, налагоджувати гармонійні взаємини з оточуючими (Ш. Берн, Д. Ісаєв, В. Каган, Я. Коломинський, І. Кон, Г. Лактіонова, Т. Рєпіна).

На підставі теоретико-методологічного аналізу наукових джерел зроблено узагальнення та уточнено поняття статеворольова соціалізація, яка є засвоєнням особистістю соціокультурних цінностей, що зумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки. У структурі статеворольової соціалізації автором визначено компоненти: когнітивний (сукупність уявлень і знань про статеві ролі, загальноприйнятні форми взаємин і взаємодії між представниками обох статей); емоційно-ціннісний (зацікавленість відтворення прийнятих статевих ролей, орієнтування на загальні моральні цінності); діяльнісний (компетентне відтворювання статевих ролей у міжстатевій і міжетнічній взаємодії).

Отже, у дослідженні під статеворольовою соціалізацією дошкільника ми розуміємо складний процес формування у хлопчиків і дівчаток дошкільного віку уявлень про чоловічість та жіночність, спрямований на вдосконалення їхньої індивідуальності (чоловічої або жіночої), орієнтований на становлення і розвиток їхньої статеворольової поведінки.

Одним з вихідних теоретичних положень нашого дослідження є теза про те, що формування статеворольової соціалізованості дітей старшого дошкільного віку відбувається на базі зародження і розвитку в них рефлексії, адекватної емоційної реакції, нормовідповідної поведінки, орієнтації на соціальні та моральні норми. Статеворольова соціалізованість дошкільника кваліфікується нами як вміння сприймати статеві стереотипи й цінності; застосовувати стандартні мовленнєві конструкти, жести, символи, характерні для представників певної статі; сформованість відповідного статевого типу особистості.

Сформованість когнітивного компонента визначається такими показниками: знання про статеві особливості та біологічні параметри; знання про власний організм (валеологічні знання); знання про незмінність статі.

Показниками емоційно-ціннісного компонента виступають: усвідомлене та позитивне ставлення до представників обох статей, ініціатива у встановленні контактів з представниками обох статей.

Сформованість діяльнісного компонента виявляється у вчинках та поведінці, які є показником статеворольової соціалізованості: відповідність соціально схваленим статеворольовим еталонам і стандартам, вдосконалення навичок спілкування, спрямованих на досягнення позитивного результату з дорослими і однолітками у сумісній діяльності.

Матеріали другого розділу - «Експериментальне вивчення особливостей статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп Криму» - спрямовані на розкриття вікових, статевих та етнічних особливостей статеворольової соціалізації старших дошкільників, визначення типів її сформованості, розкриття педагогічних чинників, що продукують позитивні та негативні тенденції у досліджуваному процесі.

Дослідно-експериментальна робота проводилася впродовж 2005-2009 рр. у дошкільних закладах АР Крим. Експериментом були охоплені 355 дітей п'яти - шести років загальних та національних груп (з яких 176 - хлопчиків і 179 - дівчат), 212 батьків, 100 вихователів. Під загальною групою ми розуміємо склад дітей з різних етносів, які розмовляють російською мовою. Мононаціональною групою ми вважаємо дитячу спільноту представників одного етносу, які розмовляють рідною мовою (українська, кримськотатарська). Вихователь мононаціональної групи також є представником певного етносу. Відповідно до обраних методів діагностування стану сформованості компонентів статеворольової соціалізації, орієнтувалися на необхідність одержання інформації про засвоєні досліджуваними статеворольові стереотипи, їхні уявлення про відповідну поведінку.

Комплексна методика включала спостереження в різних видах діяльності, тематичні бесіди, моделювання експериментальних ситуацій із дітьми; анкетування батьків, інтерв'ю з педагогами. До її складу увійшли як розроблені автором методи, так і запозичені та адаптовані до віку досліджуваних (методики вивчення статевої ідентифікації та психічного становлення дитини як представника статі Т. Говорун, методика виявлення статеворольових стереотипів дітей дошкільного віку та модифікований варіант методики «Якості» А. Палія, формування педагогічної культури батьків та їхнього ставлення до статевого виховання дітей Л. Яценко).

За визначеними вище компонентами і показниками було встановлено рівні сформованості компонентів статеворольової соціалізації старших дошкільників різних етнічних груп (високий, середній, низький), на базі їх збалансованості між собою та стабільності прояву у різних життєвих ситуаціях було створено типи.

Представники І типу («гармонійного») чітко ідентифікують та орієнтуються у статі за зовнішніми особливостями та біологічними характеристиками; володіють нормовідповідною поведінкою; віддають перевагу соціальноприйнятим статеворольовим стандартам. До ІІ типу («ситуативного») відносяться діти, які ідентифікують та орієнтуються у статі за зовнішніми особливостями та біологічними параметрами; вміють самостійно встановлювати контакти та налагоджувати конструктивні дії з представниками за потребою дорослого у взаємокорисній ситуації. Дошкільники ІІІ типу («індивідуалістично орієнтованого») ідентифікують та орієнтуються у статевій належності за зовнішніми особливостями та біологічними параметрами; встановлюють та налагоджують конструктивні дії з представниками обох статей з використанням різних засобів утвердження своєї індивідуальності, враховуючи тільки власні побажання. Діти ІV типу («соціально орієнтованого») характеризуються вмінням ідентифікувати й орієнтуватися у статі за зовнішніми особливостями та біологічними параметрами; володіють нормовідповідною поведінкою; схильні підкорятися та жертвувати бажаннями власного «Я» заради прийняття дитячим колективом; надають перевагу соціальноприйнятим статеворольовим стандартам. У представників V типу («дисгармонійного») не сформовані уявлення та знання про статеву ідентифікацію за зовнішніми особливостями та біологічними параметрами; контакти та конструктивні дії з представниками обох статей ускладнені. Розподіл всіх представників за типами подано у рис.1.

Рис 1. Розподіл досліджуваних за типами статеворольової соціалізованості, відповідно до рівнів сформованості її структурних компонентів (за результатами констатувального етапу)

Отримані дані засвідчили, що 4,20 % досліджуваних хлопчиків і 4,60 % дівчаток не ідентифікують стать за зовнішніми особливостями, не володіють нормовідповідною поведінкою; не можуть встановлювати контакти та налагоджувати конструктивні взаємодії з представниками обох статей. У 14,70 % хлопчиків та 20,20 % дівчаток констатовано недостатнє знання про статеві та соціальні ролі, статеворольову ідентифікацію; вони характеризуються суперечливими проявами емоційного реагування щодо на представників обох статей. Досліджувані - 10,06 % хлопчиків та 32,04 % дівчаток - виявляють зацікавленість у налагодженні позитивних взаємин з однолітками різних статево-етнічних груп, докладають зусилля та виявляють ініціативу для подальшого налагодження сумісної взаємодії. Досліджувані, серед яких 6,30 % хлопчиків і 7,90 % дівчаток, контролюють свою поведінку, виявляють незалежність від оцінки однолітків і самостійність у вирішенні будь-яких завдань; толерантні у взаєминах з однолітками інших етнічних груп.

Для дітей загальних та мононаціональних груп стать однолітків виступає головним показником у виборі партнера для сумісної діяльності та взаємодії. У спілкуванні хлопчики (36,00 %) і дівчатка (35,00 %) свідомо уникають представників протилежної статі, однак дівчатка (5,00 %) частіше за хлопчиків (2,00 %) проявляють ініціативу у сумісній діяльності, а хлопчики йдуть на компромісні дії. Слід зазначити, що серед дошкільників з мононаціональних груп (кримськотатарська) існує певна ієрархія розділу ігрової кімнати та іграшок, яка підкріплюється керівництвом педагога.

Щодо власних симпатій та антипатій, то дівчатка (48,00%) детальніше за хлопчиків (46,00%) характеризують особливості, співставляють їх, описують своє емоційне ставлення до представників обох статей: радість, задоволення, підозру, тривогу, страх. Негативні відчуття старші дошкільники частіше відчувають та проявляють до представників протилежної статі (хлопчики до дівчат, дівчатка до хлопців), а позитивні - до представників своєї статі. На запитання про коло друзів дошкільники називали та пояснювали свій вибір з позиції вже встановлених контактів, власного досвіду. Кола друзів хлопчиків і дівчаток в основному складаються з представників своєї статі (71,00%). Більшість дітей відносила до друзів однолітків обох статей (22,00%), називала їх, обміркувала свої відповіді. Це підтверджується фактом, що дошкільники намагалися товаришувати з представниками своєї статі, а представники протилежної статі обираються за особистісною симпатією (7,00%). Саме у старшому дошкільному віці зафіксовано появу прихильності - «прив'язаність до хлопчика\дівчинці», «першої закоханості».

Кола друзів хлопчиків і дівчаток в основному складаються з представників своєї статі (71,30 %). Це підтверджується фактом, що дошкільники намагаються товаришувати з представниками тільки своєї статі, а представники протилежної статі обираються за особистісною симпатією (7,50 %). Негативні відчуття старші дошкільники частіше відчувають та проявляють до представників протилежної статі (хлопчики до дівчат, дівчатка до хлопців), а позитивні - до представників своєї статі. Одностатеві угруповання дівчаток тривають значно довше, ніж угруповання хлопчиків, тому що вони ревно ставляться до ареалу свого угрупування, не дозволяючи входити хлопчикам у гру без їх згоди.

Діти української групи у порівнянні з іншими представниками різних етнічних груп мають максимальну кількість (20,50 %) у «гармонійному» типі. Це пояснюється тим, що в ній домінує орієнтація, у першу чергу, на виховання загальнолюдських цінностей, типових для різних культур. Дошкільники цієї групи відрізнялися високою згуртованістю та самостійністю; позитивною емоційною налаштованістю на однолітків та взаємодію з ним (незалежно від статі), зацікавленістю представників обох статей у спільній діяльності та отриманні високого кінцевого результату; демократичністю у виборі партнера у ігровій діяльності та спілкуванні. Хлопчики і дівчатка проявляли щиру прихильність до однолітків, самостійно узгоджували власні дії з партнерами по спільній діяльності, домовлялися, поступалися, визнавали свої помилки.

Діти з кримськотатарської групи (17,24 % у «гармонійному» типу) характеризуються стереотипними уявленнями про статеву диференціацію, розподіл батьківських обов'язків, які закладені авторитарними релігійними канонами. Виховний процес у кримськотатарській національній групі в умовах дошкільного закладу передбачає оволодіння двома мовами - рідною та російською. Це пояснюється тим, що в даній групі домінує орієнтація на національне виховання, а воно висуває суворі вимоги до дотримання норм традиційної статеворольової поведінки. Будь-яке відхилення від встановлених норм статевого виховання (під впливом ісламських канонів) одразу регулюється з боку дорослих.

Типовим для досліджуваних єврейської групи (16,37 % представників «гармонійного» типу) виступають кооперативні дії, соціалізована спрямованість, поважне ставлення до партнера у сумісній діяльності, терплячість, ввічлива відмова, використання дотику. Зафіксовані дані, зібрана різнобічна інформація щодо залежності статі дитини та його уявлень про статеву диференціацію, розподіл батьківських обов'язків, свідчить про незмінні тенденції становлення та розвитку особистості хлопчиків та дівчаток.

Концепція статеворольового виховання дошкільників-вірменів ускладнює процес гармонійної соціалізації, створює несприятливі умови розвитку особистості хлопчиків та дівчат. Вірменська група (11,78 %) у порівнянні з іншими мононаціональними відрізняється найбільш жорстокою системою статевого виховання, ієрархією культурних та релігійних цінностей. Хлопчики-вірмени хваляться своїми майбутніми чоловічими перевагами, постійно підкреслюють залежність представниць жіночої статі від них, зловтішаються над дівчатками. У висловлюваннях щодо сумісної діяльності у різностатевому угрупованні домінують стереотипні традиційні переконання, засвоєні у родині.

З метою з'ясування ролі батьків і педагогів загальних і мононаціональних груп у процесі гармонізації статеворольової соціалізації старших дошкільників була проведена відповідна експериментальна робота. Збір даних здійснювався через опитування та анкетування батьків дітей та педагогів змішаних та національних груп дошкільних закладів. Виявлено існування зв'язку між рисами, властивими батькам певної статі та умінням досліджувати гармонійну взаємодію з представниками різних статевих і етнічних груп.

Одержані результати засвідчили необхідність статеворольового виховання дитини. Виявлено та зафіксовано різне ставлення дорослих до статеворольової соціалізації дітей: ідеальне - 12,30 % батьків і 36,00 % педагогів; оптимальне - 34,80 % батьків і 49,00 % вихователей; помірно-сприятливе - 36,60 % батьків і 15,00 % педагогів; індиферентне - 16,30 % батьків.

Результати дослідницької роботи на цьому етапі дали змогу говорити про сформованість злагодженої виховної системи у моноетнічному шлюбі. Діти з таких сімей характеризувалися високою збалансованістю статевої та етнічної ідентифікації. Одержані дані щодо обізнаності дорослих про статеворольову соціалізацію дошкільників засвідчують, що батьки кваліфікують її як сексуальне виховання (66,00 %), ігнорують запитання, пов'язані з цим аспектом. Виявлено, у більшості випадків у статеворольовому вихованні батьки орієнтуються на власний досвід (64,00 %), що не завжди є позитивним фактом. Встановлено, що вихователі загальних груп більш адаптовані та готові приймати різноманітні прояви поведінки, особливості спілкування дітей різних статево-етнічних груп. Педагоги мононаціональних груп виявилися категоричнішими в оцінках і ставленні до поведінки та діяльності хлопчиків і дівчаток своєї та іншої культури.

З'ясувалося, що, виховуючи дітей дошкільного віку, педагоги не завжди беруть до уваги їх статеву належність. Завдання оптимізації статеворольової соціалізації здебільшого не передбачені в їхній щоденній педагогічній роботі. Серед вихователів усього 24,00 % розуміють та визначають типи статеворольової соціалізації дошкільників, застосовують для цього ефективні методи. Водночас більшість з них (57,00 %) виявили консервативні установки щодо статеворольового виховання старших дошкільників. Для педагогів національних груп головним показником розвитку дитини як представника певної статі виступає сформованість чоловічих або жіночих рис (70,00%), але за традиційними цінностями. Питання про статеві відмінності вважаються «небажаними», інформація про статеву диференціацію та статеві ролі дорослих надається, перш за все, батьками (73,00%). Саме вони мають розповісти про особливості статеворольової поведінки, стереотипів та уявлень. Це зумовило необхідність розробки педагогічної моделі статеворольової соціалізованості старших дошкільників різних етнічних груп, спрямованої на підвищення результативності та ефективності виховної методики.

У третьому розділі - «Педагогічні умови гармонізації процесу соціалізації дошкільників різних статево-етнічних груп» - обґрунтовано цілісній підхід виховання статеворольової соціалізованості у старших дошкільників різних етнічних груп; експериментально перевірено дієвість розробленої моделі, педагогічних умов, методики.

До педагогічних умов виховання статеворольової соціалізованості дошкільників були віднесені: збагачення та розширення уявлень дітей п'яти - шести років щодо соціально прийнятних форм статеворольової поведінки; гуманізації ціннісних орієнтацій хлопчиків і дівчаток різних етнічних груп; оволодіння дітьми конструктивними способами розв'язання проблемних ситуацій у спільній діяльності; оптимізації змісту і методів статеворольової соціалізації старших дошкільників у змішаних та мононаціональних групах.

Діти змішаних і мононаціональних груп дошкільних закладів Криму були розподілені на дві якісно і кількісно однакові групи: контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ). Діти ЕГ (200 осіб, з яких 95 - хлопчиків, 105 - дівчаток) взяли участь у формувальному експерименті, діти КГ і ЕГ - у проведенні контрольного зрізу. Виховна робота зі статеворольової соціалізації базувалась на принципах гуманізації, суб'єкт-суб'єктної взаємодії, включення особистості в різні види діяльності, на заняттях та у вільний час. Вона здійснювалася у двох напрямах: з дітьми загальних і мононаціональних груп та з представниками різних типів статеворольової соціалізації. дошкільний освітній статеворольовий соціалізація

З метою цілісного підходу до складових процесу статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп була розроблена модель виховання статеворольової соціалізованості дітей старшого дошкільного віку. До її складу увійшли: мета, суб'єкти виховання, педагогічні умови, форми і методи, результат (рис. 2).

Для з'ясування ефективності розробленої методики підвищення рівня сформованості компонентів статеворольової соціалізації дошкільників різних етнічних груп було проведено формувальний експеримент, спрямований на оптимізацію процесу статеворольової соціалізації дошкільників в сім'ї та дошкільному закладі. У ході індивідуальних та групових занять з досліджуваними 5-6 років реалізовувались мовленнєві вправи, емоційно-мовленнєві етюди, які сприяли розвитку поваги до представників протилежної статі та вміння будувати діалогічне спілкування. Важливе місце відводилось тематичним сюжетно-рольовим та сюжетно-побутовим іграм, які розвивали вміння вірно диференціювати та ідентифікувати себе з різними соціальними ролями; розвивали моральні почуття та цінності, прийнятні соціальні та етнічні способи налагодження стосунків в дитячому колективі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Модель виховання статеворольової соціалізованості старших дошкільників різних етнічних груп

Зазначені методи реалізовувалися в ході проведення бесід і розповідей (індивідуальних і групових) з дітьми, розроблених автором тематичних занять: «Хлопчики - лицарі, дівчатка - дами», «Майбутні чоловіки й жінки», «Слідами джентльменів», «Хай завжди буде дружба», «Дівчата надихають на гарні вчинки…», «Дружбою треба дорожити», «Коли разом - все гаразд». У перебігу цієї роботи дошкільники вправлялися в умінні виконувати ролі експертів, оцінювати власну поведінку та оточуючих, порівнювати її з власною.

Для кримськотатарської та вірменської національних груп були запропоновані додаткові ігрові вправи, заняття на розвиток культури поведінки (побажання, поздоровлення, компліменти), проведення сімейних свят у дошкільному закладі, знайомство з правилами сумісного існування хлопчиків і дівчаток загальних груп.

Програмою формувального етапу дослідження передбачалося підвищення рівня педагогічної культури батьків і вихователів. Це здійснювалося через запровадження різних способів і форм, оновлення змісту педагогічної діяльності. Різноматність форм роботи з батьками дозволила їм обирати оптимальні для них форми, методи та прийоми. Позитивна емоційна налаштованість дітей один на одного, встановлення доброзичливих взаємин у дитячому колективі, нормовідповідна статеворольова поведінка та ініціативність у спілкуванні розвивали адекватну самооцінку представників різних статево-етнічних груп.

Робота з батьками включала індивідуальні та групові форми батьківського всеобучу (індивідуальні та групові консультації з питань статеворольової соціалізації, психолого-педагогічний лекторій, вечори запитань і відповідей, ради з обміну досвідом родинно-сімейного виховання, аналіз та експертизу друкованої продукції з даної проблеми, ділові ігри, круглі столи з обміну досвідом сімейного виховання, написання тематичних міні-творів), участь у спільних святах та у різних видах діяльності (вечори сімейних конкурсів; спільні родинні, національні та державні свята). Проведення ділових і рольових ігор з батьками, які стимулювали дорослих дотримуватися правил сучасної нормовідповідної поведінки, залучали батьків до участі у спільних з дітьми справах, святах, конкурсах; здійснювали педагогічну підтримку у складних ситуаціях та розв'язанні конфліктів. Бесіди з дорослими спрямовувалися на подолання статеворольових стереотипів у хлопчиків і дівчаток та уточнення ролі батьківського впливу у вихованні статевої свідомості та поведінки дітей.

Запропонована програма роботи з вихователями мала на меті розширити й поглибити поінформованість щодо характеру статеворольової поведінки старших дошкільників, активізувати сумісну діяльність представників різних вікових, статевих та етнічних груп. З метою підвищення педагогічної культури дорослих з питань статеворольової соціалізації дошкільників з батьками дітей, які відвідували національні групи (кримські татари, вірмени), проводилися додаткові тематичні консультації, здійснювалося ознайомлення з виховними системами представників інших етнічних груп. Мета контрольного експерименту полягала у перевірці ефективності розробленої моделі виховання статеворольової соціалізованості старших дошкільників різних етнічних груп. Порівняння результатів констатувального та контрольного етапів дослідження дозволили зафіксувати відмінності у розподілі досліджуваних різних етнічних груп подано у таблиці 1.

Таблиця 1 Кількісний розподіл досліджуваних різних вікових, статевих та етнічних груп за типами статеворольової соціалізації (констатувальний та контрольний етапи)

Аналіз розподілу досліджуваних за типами статеворольової соціалізації на контрольному етапі в експериментальних групах засвідчує збільшення кількості дошкільників «гармонійного» типу (25,85 %). Найменш чисельну групу за позитивними характеристиками становили досліджувані «ситуативного» типу (7,43 %), кількість «індивідуалістично орієнтованого» (20,67 %) та «соціально орієнтованого» (41,73 %) збільшилась; представники «дисгармонійного» (1,84 %) типу зазнали особливих змін. Результати контрольного експерименту свідчать про ефективність запропонованої методики виховної роботи.

Якщо на констатувальному етапі до «гармонійного» типу сформованості структурних компонентів належало 20,5 %, то на прикінцевому етапі експерименту досягло 25,85 % дітей, у «ситуативному» типі збільшилось з 7,43 % до 12,25 %. Представників «індивідуалістично орієнтованого» типу стало 25,32 %, до початку було 20,67 % дітей. Загальна кількість дітей «соціально орієнтованого» типу складала 34,74 %, на початковому етапі дослідницької роботи таких дітей було 41,73 %. Досліджуваних «дисгармонійного» типу зменшилось до 1,84 % за рахунок переходу в інший тип, на початку констатувального зрізу їх зафіксовано було 9,67 %.

Зафіксовані дані КГ дітей свідчать про відсутність істотньо-достовірних змін (= 1,91; б > 0,05), у ЕГ були зафіксовані статично достовірні зміни (= 14,1; б > 0,1). Для перевірки достовірності отриманих під час формувального експерименту висновків і гіпотези дослідження проведений статистичний аналіз та один з методів перевірки статистичних гіпотез - критерій Пірсона. Зазначені зміни серед досліджуваних ЕГ засвідчують результативність розробленої моделі виховання. Здобуті дані через рахування - критерію є доказом того, що оцінка динаміки змін типології статеворольової соціалізації старших дошкільників статистично достовірна. Встановлено, що найбільшої ваги мають значення, здобуті з тими досліджуваними, які характеризуються високими показниками критеріїв кожного типу (кількість останніх дорівнює понад половину складу експериментальної групи в контрольному зрізі).

Аналіз та узагальнення результатів експериментально-дослідницької роботи дозволило зафіксувати позитивну динаміку у рівнях сформованості структурних компонентів статеворольової соціалізації: когнітивного, емоційно-ціннісного, діяльнісного. Достовірні зміни у розподілі досліджуваних ЕГ за типами статеворольової соціалізації і рівнів сформованості структурних її компонентів підтверджують факт того, що запропонована модель статеворольової соціалізації є ефективною (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл досліджуваних за типами статеворольової соціалізованості, відповідно до рівнів сформованості її структурних компонентів (за результатами контрольного експерименту).

Підтвердилися спрогнозовані та апробовані нами педагогічні умови виховання статеворольової соціалізованості дошкільників різних етнічних груп в умовах сім'ї та дошкільного закладу.

Розроблені та впроваджені методичні рекомендації для педагогів і батьків, спрямовані на підвищення ефективності педагогічної роботи, спрямованої на статеворольове виховання та корекції впливу батьківської сім'ї на цей процес, показали свою ефективність у практичному застосуванні. Серед батьків ЕГ 51,0 % усвідомили важливість власного прикладу у статеворольовій соціалізації власної дитини. Збільшилась кількість батьків, які усвідомили необхідність цілеспрямованої виховної роботи у сім'ї та дошкільного закладу з виховання гармонійної особистості. Крім того, 62,44 % батьків зазначили, що завдяки експериментальним методикам вони змогли підвищити рівень знань з питань статеворольової соціалізації, відповідного виховання сучасних хлопчиків і дівчат.

Після завершення формувального експерименту відбулися позитивні зрушення в мононаціональних групах (українські, кримськотатарські), де вихователі вводили проблематику корекції стереотипних статевих уявлень і поведінки у зміст роботи з батьками, спрямованої на підвищення їхньої педагогічної культури. Значно підвищився рівень знань педагогічних працівників з питань статеворольової соціалізації старших дошкільників. Якщо на початку експерименту тільки 25,0 % педагогів мали адекватне уявлення про статеворольову соціалізацію, то наприкінці дослідно-експериментальної роботи цей показник збільшився до 66,3 %. При підведенні підсумків експериментальної роботи 91,5 % вихователів виявили бажання продовжувати роботу зі статеворольової соціалізації дітей старшого дошкільного віку.

Проведене дослідження не охоплює всього комплексу проблем статеворольової соціалізації старших дошкільників. Подальшого вивчення потребує проблема модернізації змісту, засобів, форм, методів і прийомів статеворольового виховання молодших дошкільників та дітей раннього віку, врахування культурного спадку кожної етнічної групи АР Криму з вимогами сьогодення.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено результати теоретико-експериментального дослідження проблеми статеворольової соціалізації старших дошкільників різних етнічних груп: сформульоване визначення змісту статеворольової соціалізації та її структура, схарактеризовані типи статеворольової соціалізації різних вікових, статевих та етнічних груп; обґрунтовано педагогічні умови виховання статеворольової соціалізованості дошкільників різних етнічних груп; експериментально підтверджено ефективність форм і методів, які увійшли до розробленої моделі виховання статеворольової соціалізованості старших дошкільників різних етнічних груп.

1. Аналіз теоретико-експериментальних досліджень з проблеми статеворольової соціалізації особистості засвідчив наявність значної уваги до неї фахівців різних галузей. Водночас зафіксовано відсутність вітчизняних праць, присвячених означеній проблемі в культурологічному аспекті та виконаних на дітях дошкільного віку.

На основі аналізу науково-педагогічних джерел уточнено поняття «статеворольова соціалізація» та «статеворольова соціалізованість», зміст і структуру статеворольової соціалізації дошкільника різних етнічних груп, яка кваліфікується як засвоєння особистістю соціокультурних цінностей, що зумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки. У структурі статеворольової соціалізації автором визначено компоненти: когнітивний (сукупність уявлень і знань про статеві ролі, загальноприйнятні форми взаємин і взаємодії між представниками обох статей); емоційно-ціннісний (зацікавленість відтворення прийнятих статевих ролей, орієнтуванням на загальні моральні цінності); діяльнісний (компетентне відтворювання статевих ролей у міжстатевій і міжетнічній взаємодії).

Показниками сформованості когнітивного компонента виступають: знання про статеві особливості та біологічні параметри; знання про власний організм (валеологічні знання); знання про незмінність статі. Сформованість емоційно-ціннісного компонента визначається через усвідомлене та позитивне ставлення до представників обох статей, ініціатива у встановленні контактів з представниками обох статей. Показники сформованості діяльнісного компонента виявляються у вчинках та поведінці, які сприяють формуванню статеворольової соціалізованості: відповідність соціально схваленим статеворольовим еталонам і стандартам, вдосконалення навичок спілкування, спрямовані на досягнення позитивного результату з дорослими і однолітками у сумісній діяльності.