Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 378.147.111: 33.001.26

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ СТИЛІВ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

БОРИСЕНКО ЛАРИСА ЛЕОНІДІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник:

ЄВТУХ Микола Борисович, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, Академія педагогічних наук України, академік-секретар Відділення вищої освіти АПН України.

Офіційні опоненти:

БОНДАР Володимир Іванович, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, директор Інституту педагогіки та психології;

МЕЛЬНИКОВА Ірина Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Інститут вищої освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу економіки і управління вищої освіти.

Захист відбудеться 23 лютого 2010 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано 22 січня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Олексюк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток України на початку ХХІ століття, процеси глобалізації та інтеграції суспільства актуалізують підготовку фахівців економічного профілю, адже вони мають швидко реагувати на зміни економічної ситуації, приймати оптимальні рішення, віднаходити потрібну інформацію, постійно вдосконалювати свій професійний рівень шляхом самоосвіти. Ці обставини підвищують актуальність оволодіння та застосування студентами вищих економічних навчальних закладів ефективних і раціональних способів та прийомів здійснення власної навчальної діяльності, за допомогою яких міцність знань зростала б, а якість професійної освіти підвищувалась. Однак у теорії професійної освіти та практиці недостатня увага приділяється навчанню студентів самостійно, раціонально організовувати власну навчально-пізнавальну діяльність, що створює умови стихійного формування індивідуальних способів реалізації вказаної діяльності, становлення та закріплення нераціональних індивідуальних навчальних стилів студентів. Це, в свою чергу, негативно впливає на процесуальну та результативну складову процесу учіння, на якість підготовки майбутніх економістів. Студенти вступають до вищого навчального закладу зі сформованим індивідуальним навчальним стилем, який потрібно коригувати, оптимізувати для роботи в інших умовах.

Проблемі оптимізації навчально-виховного процесу та окремих його компонентів присвячено наукові праці Ю. Бабанського, А. Алексюка, С. Архангельського, В. Беспалька, В. Бондаря, С. Васекіна, А. Верхоли, К. Гомоюнова, С. Гримблата, О. Демінського, В. Дияка, Н. Євтихієвої, З. Єсаревої, В. Загвязинського, Т. Ільїної, В. Кан-Калика, Ч. Куписевича, К. Кусько, І. Лернера, В. Лозової, Е. Лузік, О. Матюшкіна, К. Метешкіна, О. Молчанюк, І. Огородникова, В. Онищенка, М. Поташніка, П. Підкасистого, М. Піскунова, Г. Щукіної, М. Черпінського, М. Скаткіна, С. Скидана, І. Cосіна, Н. Тализіної, А. Тащева, А. Хуторського, В. Якуніна.

Наявність значної кількості наукових праць, однак, не дала змогу всебічно розкрити проблему оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів у теоретичному та методичному аспектах. Поза увагою дослідників залишилися питання створення сприятливих умов для оптимізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та їхніх індивідуальних навчальних стилів. Нині існують лише окремі технологічно зорієнтовані рекомендації, які сприяють формуванню деяких способів учіння студентів: як раціонально організовувати власну діяльність (С. Архангельський); як ефективно навчатися в університеті (К. Баккнол); як здійснювати самоуправління самостійною роботою (Ю. Комар, Л. Журавська, Г. Романова); з наукової організації навчальної праці студентів (В. Онишенко, М. Піскунов). Виконання поставлених сьогодні перед вищою школою завдань з підвищення якості професійної підготовки вимагає переосмислення ідеї оптимізації учіння студентів. По-перше, впровадження інноваційної системи організації навчання потребує нових підходів, нових методів і форм процесу оптимізації учіння студентів; по-друге, у психолого-педагогічних наукових дослідженнях проблема індивідуальних навчальних стилів студентів розглядається передусім як психологічне явище, без широкого впровадження результатів у повсякденну практику, без методичних рекомендацій щодо їхньої корекції та оптимізації; по-третє, підвищення якості професійної підготовки майбутніх економістів пов'язане з потребою подолання суперечностей: між об'єктивними вимогами вищого навчального закладу до навчальної праці студентів і їхнім суб'єктним досвідом та здатністю відображати ці вимоги; між зростанням інтенсивності навчальної праці студентів та їхніми вміннями використовувати ефективні способи здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Отже, актуальність і недостатня наукова розробленість означеної проблеми, усвідомлення необхідності розв'язання зазначених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Педагогічні умови оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів". Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що здійснюються у відділі педагогіки та психології вищої школи Інституту вищої освіти АПН України за темою: "Психолого-педагогічні засади проектування інноваційних технологій викладання у вищій школі", державний реєстраційний номер 0108U000944. Автором досліджувалася трансферно-інверсійна модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 2 від 23 січня 2006 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 24 квітня 2007 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу.

З огляду на це визначено такі завдання дослідження:

– здійснити системний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури та визначити напрями дослідження;

– розкрити стан проблеми оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів;

– розробити типологію індивідуальних навчальних стилів студентів на основі виокремлення структурно-функціональних компонентів;

– обґрунтувати педагогічні умови оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів;

– розробити й експериментально перевірити трансферно-інверсійну модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів у процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Об'єкт дослідження - навчально-пізнавальна діяльність студентів вищих економічних навчальних закладів.

Предмет дослідження - педагогічні умови оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні - теоретичний аналіз наукових джерел з теми дослідження, законодавчих і нормативних документів вищої школи, сучасних концепцій і технологій навчання, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду вищої школи з проблем оптимізації учіння з метою визначення стану проблеми оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів, визначення основних понять дослідження; емпіричні - спостереження за студентами у процесі їх психолого-педагогічної підготовки, усне і письмове опитування студентів (бесіда, інтерв'ю, анкетування, тестування); метод аналізу результатів діяльності; моделювання; метод експертних оцінок з метою визначення структурно-функціональних компонентів та критеріїв оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) з метою реалізації трансферно-інверсійної моделі оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів та перевірки гіпотези дослідження; статистичні методи обробки експериментальних даних (кореляційний аналіз за Ч. Спірменом, факторний аналіз, t-критерій Ст'юдента; "хі-квадрат-критерій" чІ Пірсона) з метою кількісного та якісного аналізу результатів дослідження та перевірки достовірності гіпотези. Для статистичної обробки даних було використано комп'ютерну програму SPSS for Windows (версія 10.5).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: теоретично обґрунтовано та виокремлено структурно-функціональні компоненти індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів (організаційний, когнітивний, процесуальний, мотиваційний, особистісний); розроблено типологію індивідуальних навчальних стилів студентів; виявлено педагогічні умови та критерії оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів (рівень навчальної самоорганізації; рівень засвоєння знань; рівень збалансованості орієнтувальних, виконавчих, контрольних дій; рівень мотивації досягнення успіху; рівень самоефективності студентів); теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено трансферно-інверсійну модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів;

удосконалено: індивідуальні диференційовані навчальні завдання, спрямовані на оптимізацію індивідуальних навчальних стилів студентів у процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу;

уточнено: зміст поняття "індивідуальний навчальний стиль студента", "оптимізація індивідуальних навчальних стилів студентів";

подальшого розвитку дістали: положення, які стосуються змісту, методів і форм оптимізації учіння на основі науково обґрунтованого уявлення про оптимальний індивідуальний навчальний стиль студента.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що створено придатну для застосування методику діагностики типів індивідуальних навчальних стилів студентів; впроваджено у навчальний процес під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу трансферно-інверсійну модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів та методику її реалізації, яка забезпечує підвищення рівнів самоорганізації, самоефективності, мотивації студентів у навчальній діяльності, формування раціональних способів діяльності.

На основі результатів дослідження розроблено (у співавторстві) 5 навчально-методичних посібників з дисциплін "Психологія та педагогіка", "Психологія діяльності та навчальний менеджмент", які містять систему завдань з урахуванням індивідуальних навчальних стилів студентів та використовуються в організації самостійної роботи студентів та індивідуально-консультативної роботи викладачів; 1 навчальний посібник для викладачів "Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі", в якому автор подає методичні рекомендації щодо поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання у ході оптимізації індивідуальної та групової навчальної діяльності студентів.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося у навчальному процесі, а також під час підвищення кваліфікації викладачів у Київському національному економічному університеті імені В. Гетьмана в рамках тренінгової програми "Формування психолого-педагогічної компетентності викладачів" (довідка від 26 травня 2009 р.); у навчальному процесі: Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем'янчука м. Рівне (довідка № 04/471 від 15 травня 2009 р.), Національного транспортного університету (довідка № 774/13 від 19 травня 2009 р.); Краматорського економіко-гуманітарного університету (довідка № 18 від 30 червня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. У 6-ти навчально-методичних посібниках, написаних у співавторстві, дисертантом підготовлено теми, матеріали до практичних занять, у змісті яких враховується вплив індивідуальних навчальних стилів студентів на організацію навчання, вибір методів навчання, здійснення контролю з метою їхньої оптимізації. Ідеї співавторів у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях відділу педагогіки і психології вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України (2004-2009 рр.), повідомлялися та обговорювалися на засіданнях науково-методичної секції, теоретичному семінарі кафедри педагогіки і психології Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана (2003-2009 рр.); на науково-методичному семінарі Інституту вищої освіти АПН України "Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України" (Київ, 2007); на науково-методичних та науково-практичних конференціях Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (2000-2009 рр.); на Міжнародному Тижні освіти дорослих "Освіта дорослих для культури ціложиттєвого навчання" (Київ, 2007); на Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів" (Рівне, 2007); на Міжнародних науково-практичних конференціях: "Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання" (Київ, 2007); "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти" (Київ, 2007); "Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії" (Донецьк, 2008); "Проблеми впровадження кредитно-модульної системи очима студентів та викладачів" (Харків, 2008); "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти" (Київ, 2008); "Місія викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх викликів" (Львів, 2008); "Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України" (Київ, 2008); "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології" (Київ, 2009); на І Міжнародному науковому конгресі "Креативність і творчість" (Київ, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 31 публікації, у тому числі: 16 одноосібних статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 статті в іншому виданні, 8 тезах доповідей у матеріалах науково-методичних та науково-практичних конференцій, 6 навчально-методичних посібниках (у співавторстві) обсягом 14 авт. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 22 додатків, списку використаних джерел, який містить 276 найменувань (із них 17 зарубіжних видань). Загальний обсяг дисертації: 263 сторінки комп'ютерного набору, із них 196 сторінок основного змісту. Дисертація містить 28 таблиць, 21 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної теми дослідження; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, мету, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, обґрунтовано їхню вірогідність.

У першому розділі - "Теоретичні основи проблеми оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів" - проаналізовано стан досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі; висвітлено психолого-педагогічні аспекти особливостей навчально-пізнавальної діяльності студентів та її призначення в системі професійної підготовки майбутніх економістів; проаналізовано основні підходи до вивчення індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів; обґрунтовано доцільність застосування комплексного підходу до оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів на змістовому, методологічному, процесуальному, моделюючому та технологічному рівнях дослідження.

На основі теоретичного аналізу проблеми дослідження визначено, що важливим завданням професійної підготовки майбутніх економістів є підготовка конкурентоспроможних і висококваліфікованих фахівців, здатних приймати оптимальні рішення, використовувати оптимальні способи дій у професійній діяльності, здатних до самоуправління, самовдосконалення та самоосвіти. На реалізацію окресленого завдання спрямована навчально-пізнавальна діяльність студентів.

Спираючись на наукові праці Ю. Бабанського, Л. Виготського, Т. Габай, В. Давидова, О. Дубасенюк, Д. Ельконіна, М. Євтуха, Е. Зеєра, І. Зимньої, Т. Ільїної, І. Ільясова, М. Князян, В. Козакова, Ч. Купісевича, О. Леонтьева, Й. Лінгарта, П. Лузана, А. Реана, С. Рубінштейна, О. Савченко, Л. Фрідмана, Г. Щукіної, навчально-пізнавальну діяльність можна розглядати як особливу форму учіння, специфіка якої визначається тим, що її метою і результатом є зміни самого суб'єкта, які полягають в оволодінні ним певними способами дій, а не у зміні предметів, з якими діє суб'єкт (студент). Інакше кажучи, зміни психічних властивостей та поведінки тих, хто навчається, залежать від результатів їхніх власних дій.

Детальний аналіз організаційно-психологічної структури навчально-пізнавальної діяльності вказує на індивідуальні відмінності способів та прийомів її здійснення, які проявляються в індивідуальних навчальних стилях студентів.

У психолого-педагогічних наукових дослідженнях проблема індивідуального навчального стилю знаходить своє відображення в концепції індивідуального стилю діяльності (ІСД) Є. Климова, В. Мерліна, Є. Ільїна, В. Толочка, М. Щукіна на основі фундаментальних наукових праць Б. Ананьєва, Л. Виготського, П. Гальперіна, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна.

Отже, для позначення індивідуальних відмінностей виконання навчально- пізнавальної діяльності студентів ми вводимо поняття "індивідуальний навчальний стиль студента" - (далі ІНСС) як динамічна, індивідуально-своєрідна система способів та прийомів здійснення навчально-пізнавальної діяльності, зумовлена його індивідуально-психологічними властивостями, зовнішніми умовами та вимогами діяльності. На наш погляд, в індивідуальному навчальному стилі студента проявляється узгодженість його індивідуально-психологічних властивостей різних ієрархічно підпорядкованих рівнів у структурі інтегральної індивідуальності (внутрішні умови) та вимог діяльності навчання (зовнішні умови).

Серед досліджень індивідуальних стилів навчальної діяльності та стилів самоорганізації навчання учнів та студентів заслуговують на увагу наукові праці вітчизняних учених-дослідників О. Андроса, А. Байметова, С. Жданової, О. Калініної, Н. Копейної, Л. Музичко, О. Силіної, О. Тарєвої, О. Хохліної; зарубіжних учених (К. Дунн та Н. Дунн, Д. Колб, Б. Лівер, П. Хані та А. Мамфорд). Спільним для цих досліджень є визначення стилю учіння (у нашому дослідженні - індивідуальний навчальний стиль студента) як індивідуальної системи способів, прийомів учіння, що забезпечує успішність діяльності.

Аналіз практичної роботи з першокурсниками засвідчує, що студенти вступають у вищий навчальний заклад зі сформованим індивідуальним навчальним стилем, який потрібно коригувати, оптимізувати для роботи в інших умовах. У нашому дослідженні основним завданням є оптимізація індивідуальних навчальних стилів зусиллями самих студентів у процесі їхньої спільної діяльності з викладачами, наприклад, під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, які входять до програми професійної підготовки майбутніх економістів.

Важливим напрямком дослідження є уточнення сутності поняття "оптимізація" індивідуальних навчальних стилів студентів, яке не лише відображує особливості підвищення ефективності та вдосконалення навчальної праці, а й вносить нові елементи у традиційну педагогічну систему з професійної підготовки майбутніх фахівців. Наше дослідження знаходить своє відображення в основних положеннях теорії оптимізації навчального процесу Ю. Бабанського, який оптимізацією називає науково обґрунтований вибір і здійснення найкращого для даних умов варіанта навчання з точки зору успішності вирішення його завдань і раціональності витрат часу учнів та вчителів. Запропонований ним показник оптимальності (від лат. optimus - найкращий) стосується якісних параметрів способу отримання результату навчання. Водночас установлено, що у вітчизняній педагогічній науці оптимізація індивідуальних навчальних стилів студентів комплексно не досліджувалася.

Нами обґрунтовано доцільність оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів на основі структурно-функціональної будови стилів та їх параметрів: оптимальності, компенсаторності, адаптивності, результативності. По-перше, інтегративний функціонально-стильовий параметр оптимальності індивідуального навчального стилю студентів слугує мірою конструктивної (деструктивної) активності студента у навчально-пізнавальній діяльності; по-друге, вказує на те, що процес оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів можна здійснювати шляхом позитивного педагогічного впливу на показники тих компонентів стилю, які становлять певні рівні стильових ознак, якостей чи вмінь студентів у навчально-пізнавальній діяльності.

Оптимізація ІНСС передбачає: мінімізацію негативного впливу деяких чинників зовнішнього освітнього середовища і тих індивідуально-психологічних властивостей, які негативно позначаються на способах дій, продуктивності та результативності навчально-пізнавальної діяльності, а також максимальне використання потенційних можливостей студентів.

У висновках до розділу на основі результатів комплексного аналізу наукової літератури визначено найважливіші напрями подальшого дослідження.

У другому розділі - "Обґрунтування педагогічних умов оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів" - сформульовано гіпотезу та наведено методику емпіричного дослідження структурно-функціональної організації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів; розроблено типологію, виокремлено компоненти індивідуального навчального стилю; обґрунтовано педагогічні умови та розроблено трансферно-інверсійну модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів.

В основу нашого дослідження покладено гіпотезу: оптимізація індивідуальних навчальних стилів студентів буде успішною, якщо під час навчального процесу вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу використовувати трансферно-інверсійну модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів на основі поєднання інноваційних та традиційних технологій навчання; застосовувати ергономічний підхід до організації та проведення навчального процесу у вищих економічних навчальних закладах; забезпечити мотивацію навчально-пізнавальної діяльності студентів. індивідуальний навчальний оптимізація інверсійна

Для реалізації окреслених завдань впродовж 2000-2006 років здійснено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 675 студентів І-ІІ курсів денної форми навчання, віком від 17 до 20 років: з них 322 студенти Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана, 186 студентів Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С. Дем'янчука м. Рівне, 167 студентів Національного транспортного університету; було використано комплекс психодіагностичних методик, метод спостереження, бесіди, аналіз продуктів діяльності. Методика дослідження складається з трьох блоків:

1. Дослідження стильових характеристик навчально-пізнавальної діяльності студентів: регулярність у навчанні, наявність способів та прийомів учіння, зумовлених силою/слабкістю нервової системи (методика ІСНД Н. Копейної); рівні саморганізації студентів у навчальній діяльності (методика О. Андроса); рівні засвоєння знань студентів (визначались за аналізом продуктів діяльності); рівні збалансованості орієнтувальних (ОД), виконавчих (ВД), контрольних (КД) (авторська методика); рівні самоефективності студентів у навчанні (методика А. Стайковича, Ф. Лутанса).

2. Дослідження індивідуально-психологічних особливостей студентів, які впливають на результативність і успішність їхнього навчання та становлять ієрархічно підпорядковані рівні у структурі інтегральної індивідуальності: нейро-психодинамічні властивості студентів досліджували за методикою діагностики основних властивостей темпераменту Г. Айзенка, методикою ОСТ В. Русалова для визначення структури темпераменту, "Теппінг-тестом" Є. Ільїна; особистісні та соціально-психологічні властивості студентів досліджували за допомогою запитальників Т. Елерса "Мотивація досягнення успіху", "Мотивація уникнення невдач", методики М. Алєксєєвої для дослідження ієрархії реально діючих мотивів учіння, запитальника Шмішека для дослідження акцентуйованих рис особистості, методики ТСІ Р. Амтгауера для визначення рівня та структури інтелекту, методики РПС Т. Дубовицької для визначення рівня професійної спрямованості студентів, методики Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна для дослідження рівня реактивної (ситуативної) та особистісної тривоги, опитувальника РСК Дж. Роттера для вимірювання локусу контролю особистості, методики В. Смекала та М. Кучери для дослідження типів спрямованості особистості", медодики Г. Казанцевої для дослідження самооцінки особистості, методики К. Роджерса для визначення соціально-психологічної адаптованості/дезадаптованості особистості, методики Г. Пригіна для визначення автономності - залежності у навчальній діяльності.

3. Дослідження взаємозв'язків між стильовими ознаками НПД, показниками навчальної успішності та індивідуально-психологічними властивостями студентів.

За результатами дослідження було виявлено статистично значущі взаємозв'язки між стильовими ознаками навчально-пізнавальної діяльності, показниками навчальної успішності та деякими індивідуально-психологічними властивостями студентів. Це дало можливість обґрунтувати доцільність виокремлених компонентів індивідуальних навчальних стилів студентів, які підлягають процесу оптимізації, таких як: організаційний - відображує здатність студента до самоорганізації - самостійної організації навчально-пізнавальної діяльності та самоуправління нею; когнітивний - відображує індивідуальні особливості пізнавальної сфери особистості, які проявляються у рівнях засвоєння знань; процесуальний - відображує співвідношення орієнтувальних (ОД), виконавчих (ВД), контрольних дій (КД) у структурі стилю; динаміку, темп виконання; мотиваційний - синтезує систему мотивів учіння, навчально-професійної спрямованості, яка відображує прагнення особистості до успіху; визначає її спрямованість; особистісний - відображує систему внутрішніх умов навчальної діяльності студентів, яка характеризує самоефективність особистості у навчальній діяльності. В основу критеріїв оптимізації ІНСС покладено рівні: навчальної самоорганізації; збалансованості орієнтувальних, виконавчих, контрольних дій; мотивації досягнення успіху; самоефективності особистості; рівень засвоєння знань. Факторний аналіз даних інтеркореляцій усіх досліджуваних стильових ознак, показників навчальної успішності та індивідуально-психологічних властивостей надав можливість обґрунтувати типологію, описати 6 типів ІНСС та частоту їхніх проявів серед загальної вибірки респондентів: 1) оптимальний, творчий (17,6 % осіб); 2) обтяжливий, продуктивний (16,1 % осіб) - результати у навчанні досягаються значними психофізичними перевантаженнями та витратами часу; 3) соціально-активний (8,5 % осіб) - характеризується високою соціальною ергічністю, спрямованістю на спілкування, низьким рівнем мотивації успіху у навчанні; 4) необтяжливий, результативний (27,8 % осіб) - характеризується зниженими психофізичними та часовими витратами в учінні; 5) обтяжливий, деструктивний (18,6 % осіб) - характеризується низьким рівнем самоорганізації, наявністю "ривків" та "спадів" в учінні; 6) необтяжливий, деструктивний (11,4 % осіб) - характеризується низьким рівнем мотивації успіху у навчанні, низькими показниками навчальної успішності.

Отже, отримані дані свідчать, що: по-перше, стильова організація навчально-пізнавальної діяльності студентів є певною структурою, елементи якої виступають показниками оптимальності/деструктивності індивідуального навчального стилю студентів; по-друге, вказують, що оптимізувати ІНСС можна на основі типології ІНСС, виокремлених компонентів стилів та критеріїв оптимізації ІНСС.

Теоретичний аналіз проблеми та емпіричне дослідження, внаслідок якого було виокремлено компоненти структури стилю, надало можливість обґрунтувати педагогічні умови оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів. Це:

1. Поєднання інноваційних та традиційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу.

2. Застосування ергономічного підходу до організації та проведення навчального процесу у вищих економічних навчальних закладах.

3. Забезпечення мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів. З метою реалізації ідеї оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів було розроблено на основі педагогічних умов трансферно-інверсійну модель оптимізації ІНСС, метою якої є: розробка етапів спільної діяльності викладачів і студентів для поступового, послідовного, логічно обґрунтованого формування в студентів оптимальних ІНСС (рис. 1).

Модель включає трансферну та інверсійну складові оптимізації ІНСС. Трансферна складова моделі оптимізації ІНСС означає перенесення дії, способу виконання, операції, навичок для наслідування, трансформації та присвоєння їх у процесі учіння з метою підвищення його продуктивності та результативності. Інверсійна складова моделі означає порушення усталеного (інструктивно-нормативного) порядку формування, розвитку та становлення індивідуального навчального стилю - від заданої викладачем цілі до студента на зворотний - від студента до заданої цілі. В основу трасферно-інверсійної моделі лягли виокремлені критерії оптимізації ІНСС. Модель має шість етапів: діагностувальний, орієнтовно-цільовий, управлінсько-коригувальний, мотиваційно-орієнтовний, змістово-композиційний, результативний. Кожен етап характеризується наявністю інтелектуальної та практичної діяльності двох суб'єктів навчання, прогнозуванням результатів, критичним аналізом прийняття рішень, оцінкою оптимізації ІНСС.

У третьому розділі - "Результати експериментального дослідження педагогічних умов оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів" - розглянуто зміст та методику педагогічного експерименту, експериментально перевірено педагогічні умови і трансферно-інверсійну модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів, проаналізовано результати формувального експерименту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структурно-логічна схема трансферно-інверсійної моделі оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів

Педагогічний експеримент складався з констатувального та формувального етапів, який здійснено впродовж 2007-2009 років. До констатувального експерименту були залучені студенти першого курсу економічних спеціальностей Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана, Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С. Дем'янчука м. Рівне, Краматорського економіко-гуманітарного університету (всього 137 студентів). У ході констатувального експерименту було виявлено таке: у структурі ІНСС всі компоненти впливають на навчальну успішність, але найбільшою мірою це стосується організаційного та особистісного компонентів. Встановлено, що із 6-ти типів ІНСС оптимізації підлягають: 1) обтяжливий, продуктивний тип; 2) соціально-активний тип; 3) необтяжливий, результативний тип; 4) обтяжливий, деструктивний тип; 5) необтяжливий, деструктивний тип. За результатами спостереження, тестування, аналізу продуктів діяльності було виявлено особливості способів, прийомів здійснення навчальної діяльності; особливості мотиваційної та особистісної сфери, які зумовлюють ці способи.

Констатовано, що результативність учіння не є універсальним показником оптимальності ІНСС (високі результати у навчанні можуть досягатися через значні психофізичні витрати та погіршення функціональних станів студентів). Кінцевим результатом оптимізації ІНСС має стати зростання усіх показників стильових компонентів, а також навчальної успішності студентів, лише тоді її можна вважати успішною.

Метою формувального експерименту була реалізація трансферно-інверсійної моделі оптимізації ІНСС, яка передбачала підвищення рівнів навчальної самоорганізації, засвоєння знань, збалансованості орієнтувальних, виконавчих, контрольних дій у процесуальному компоненті, рівня мотивації досягнення успіху, рівнів самоефективності студентів внаслідок формування відповідних вмінь та якостей студентів. У формувальному експерименті брали участь експериментальна (98 осіб) та контрольна (92 особи) групи. До складу груп увійшли студенти другого курсу Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана, в яких було виявлено нераціональні, деструктивні типи ІНСС, що підлягають оптимізації. У експериментальній та контрольній групах виокремлено підгрупи студентів, яким були притаманні 5 типів ІНСС, крім оптимального, творчого: 1) ЕГ-1, КГ-1 - "обтяжливий, продуктивний" тип ІНСС; 2) ЕГ-2, КГ-2 - "соціально- активний" тип ІНСС; 3) ЕГ-3, КГ-3 - "необтяжливий, результативний" тип ІНСС; 4) ЕГ-4, КГ-4 - "обтяжливий, деструктивний" тип ІНСС; 5) ЕГ-5, КГ-5 - "необтяжливий, деструктивний" тип ІНСС.

Формувальний вплив трансферно-інверсійної моделі оптимізації ІНСС забезпечувався в процесі засвоєння студентами другого курсу навчальної дисципліни "Психологія діяльності та навчальний менеджмент". Її реалізація здійснювалася за відповідною методикою. Окремі елементи моделі оптимізації ІНСС були пов'язані зі змістом робочої навчальної програми. Ті елементи моделі, що потребували специфічної форми організації та мали зміст, який виходив за межі змісту навчальної дисципліни, реалізовувались під час спеціально організованих занять зі студентами експериментальної групи. Було використано різні форми і методи, які поєднували традиційні технології навчання (лекції, пояснення, бесіди, опитування, практичні заняття) та інноваційні (робота в "малих групах", дидактичні ігри, тренінги, конференції). Заняття в експериментальній групі було організовано із дотриманням ергономічних вимог до навчального процесу у ВНЗ: організаційно-методичне забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних норм у ході експериментальної роботи, створення комфортних умов та позитивного емоційного фону під час роботи. З метою забезпечення належної мотивації студентів у виконанні всіх видів завдань було застосовано методи мотивації та стимулювання навчання, проведено мотиваційний тренінг.

Для визначення ефективності трансферно-інверсійної моделі оптимізації ІНСС здійснено порівняльний аналіз рівнів прояву всіх компонентів стильової структури учіння студентів за виокремленими критеріями експериментальної та контрольної групи до початку формувального експерименту та після його завершення. Узагальнений аналіз отриманих результатів подано в табл.1.

Таблиця 1. Результати формувального експерименту

Результати формувального експерименту свідчать про значні позитивні зміни показників за визначеними критеріями процесу оптимізації ІНСС, а також показників навчальної успішності в експериментальній групі порівняно з контрольною. Для підтвердження позитивних змін у структурі стилю по кожному критерію до і після експерименту було застосовано ч² Пірсона ("хі-квадрат-критерій"), який статистично вказує на ці зміни. Його значення при ймовірно припустимих похибках на рівні (р?0,05) та відповідного ступеня свободи (n - 1 =2), де ч² табличне = 5,9: рівень самоорганізації (ч² = 12,0); рівень засвоєння знань (ч² = 9,7); рівень збалансованості ОД, ВД, КД (ч² = 7,4); рівень мотивації досягнення успіху (ч² = 10,9); рівень самоефективності (ч² = 10,6). Отже, отримані значення ч² Пірсона по кожному структурному компоненту ІНСС перевищують табличне (ч² табл. = 5,9). Проаналізовано показники навчальної успішності студентів експериментальної та контрольної груп до та після формувального експерименту. Виявлені розбіжності цих показників в експериментальній групі є статистично значущими, що підтверджується t-критерієм Ст'юдента. Статистичний аналіз усіх показників за визначеними критеріями оптимізації ІНСС свідчить про позитивні зміни у структурі стилів студентів експериментальної групи.

Формувальний експеримент довів ефективність педагогічних умов і трансферно-інверсійної моделі оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів. Це дає підстави вважати, що цілей дослідження було досягнуто.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови і трансферно-інверсійну модель оптимізації ІНСС. Одержані результати експериментального дослідження підтверджують гіпотезу. Реалізовані мета і завдання дають можливість зробити наступні висновки, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Системний аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми виявив, що проблемі оптимізації навчально-виховного процесу та окремих його компонентів присвячено значну кількість наукових праць. Водночас поза увагою дослідників залишилася проблема оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів. Аналіз науково-практичних досліджень підтверджує: більшість студентів вступають до ВНЗ зі сформованим індивідуальним навчальним стилем, що не відповідає об'єктивним вимогам до діяльності студентів, відтак його потрібно коригувати, оптимізувати для роботи в інших умовах. Одним із шляхів підвищення якості професійної освіти є оптимізація способів та прийомів здійснення навчально-пізнавальної діяльності студентів. Істотні особливості навчально-пізнавальної діяльності студентів проявляються у тому, що метою і результатом вказаної діяльності є зміни самого суб'єкта, які полягають в оволодінні ним певними способами дій, а не у зміні предметів, з якими діє суб'єкт. Особливості організаційно-психологічної структури навчально-пізнавальної діяльності вказують на індивідуальні відмінності її здійснення суб'єктами цієї діяльності, які проявляються в індивідуальних навчальних стилях студентів (далі ІНСС).

Для подальшого дослідження сформульовано визначення поняття індивідуального навчального стилю студента як динамічної, індивідуально-своєрідної системи способів та прийомів здійснення навчально-пізнавальної діяльності, зумовленою його індивідуально-психологічними властивостями, зовнішніми умовами та вимогами діяльності.

2. У дисертації обґрунтовано доцільність оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів на основі структурно-функціональної будови ІНСС. Інтегративний функціонально-стильовий параметр оптимальності ІНСС вказує на те, що оптимізація ІНСС має здійснюватися зусиллями студентів внаслідок підвищення рівнів стильових ознак, їхніх якостей чи вмінь у навчанні. Оптимізація ІНСС передбачає: мінімізацію негативного впливу деяких чинників зовнішнього освітнього середовища і тих індивідуально-психологічних властивостей, які негативно позначаються на способах дій, продуктивності та результативності навчально-пізнавальної діяльності, а також дає змогу максимально використовувати потенційні можливості студентів.

3. За результатами емпіричного дослідження структурно-функціональної організації ІНСС виявлено статистично значущі кореляційні зв'язки між стильовими характеристиками, показниками навчальної успішності студентів та деякими індивідуально-психологічними властивостями різних рівнів у структурі інтегральної індивідуальності. З'ясовано: за кількістю позитивних статистично значущих зв'язків, які визначають значний вплив у структурі ІНСС, є навчальна самоорганізація; мотивація досягнення успіху; рівень засвоєння знань; збалансованість орієнтувальних, виконавчих, контрольних дій; самоефективніть особистості студентів.

4. Встановлено, що особливості прояву всіх стильових ознак і показників досліджуваних властивостей студентів утворюють комплекси (типи) і характеризують певні ІНСС. Наявність таких комплексів підтверджено за допомогою факторного аналізу, за результатами якого було розроблено типологію ІНСС. В основу типології ІНСС було покладено структурні компоненти: організаційний, когнітивний, процесуальний, мотиваційний та особистісний, які мають різні прояви та співвідношення і характеризують 6 типів ІНСС: 1) оптимальний, творчий; 2) обтяжливий, продуктивний, 3) соціально-активний; 4) необтяжливий, результативний; 5) обтяжливий, деструктивний; 6) необтяжливий, деструктивний. Характеристика типів ІНСС дала можливість встановити, що оптимізації підлягають всі типи, крім творчого оптимального типу.

5. Виявлено, що необхідними педагогічними умовами оптимізації ІНСС є: поєднання інноваційних і традиційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу; застосування ергономічного підходу до організації та проведення навчального процесу у вищих економічних навчальних закладах; забезпечення мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

У ході дослідження виокремлено критерії оптимізації ІНСС. Це: рівень навчальної самоорганізації; рівень засвоєння знань; рівень збалансованості орієнтувальних, виконавчих, контрольних дій; рівень мотивації досягнення успіху; рівень самоефективності особистості.

6. Теоретично обґрунтовано та її експериментально перевірено трансферно-інверсійну модель оптимізації ІНСС та методику її реалізації у процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу. Ефективність моделі доведено результатами формувального експерименту. Його результати свідчать про значні позитивні зміни показників за визначеними критеріями оптимізації ІНСС, а також показників навчальної успішності в експериментальній групі порівняно з контрольною. Виявлено, що в студентів експериментальної групи відбулися зрушення у структурі ІНСС за виокремленими критеріями. Встановлений рівень зрушень у прояві структурних компонентів ІНСС є статистично значущим.

7. Підтверджено, що підвищення рівнів навчальної самоорганізації, рівнів засвоєння знань; рівнів збалансованості орієнтувальних, виконавчих, контрольних дій; рівнів мотивації досягнення успіху; рівнів самоефективності студентів обмежують негативний вплив тих властивостей особистості, які спричинюють становлення деструктивних ІНСС; сприяють розкриттю потенційних можливостей студентів у навчально-пізнавальній діяльності. Це свідчить про результативність оптимізації ІНСС, завдяки якій студенти можуть підвищити ефективність власної діяльності. Формувальний експеримент довів ефективність педагогічних умов та розробленої на їхній основі трансферно-інверсійної моделі оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі під час професійної підготовки студентів у вищих економічних навчальних закладах; в організації самостійної роботи студентів та індивідуально-консультативної роботи викладачів; у розробці тренінгових програм для підвищення кваліфікації викладачів; для розробки методичних рекомендацій з наукової організації навчальної праці студентів вищих економічних навчальних закладів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів. У подальших дослідженнях даної проблеми пропонується: розширення діагностичної та методичної бази з проблем формування та вдосконалення стильової поведінки студентів у процесі професійної підготовки; екстраполяція отриманих даних на інші навчальні дисципліни вищих економічних навчальних закладів; розроблення та впровадження інноваційних технології навчання з урахуванням індивідуальних навчальних стилів студентів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Борисенко Л.Л. Подолання стереотипів мислення як умова самоактуалізації особистості майбутніх викладачів економіки / Л.Л. Борисенко // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - К.: МДГУ, 2003. - Вип. 1. - С. 178-184.

2. Борисенко Л.Л. Індивідуальні навчальні стилі студентів як засіб ефективного навчання у вищій школі / Л.Л. Борисенко // Вересень. - 2006. - № 1-2 (34-35). - С. 47-55.

3. Борисенко Л.Л. Психолого-дидактичні чинники самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студентів / Л.Л. Борисенко // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць / за заг. ред. В.І. Сипченка. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. - Вип. ХХХІІ. - С. 244-252.

4. Борисенко Л.Л. Трансферно-інверсійна модель оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих навчальних закладів / Л.Л. Борисенко // Педагогічний процес: теорія і практика: зб наук. праць. - К.: ЕКМО, 2007. - Вип. 1. - С. 6-13.

5. Борисенко Л.Л. Стильові особливості навчальної діяльності дорослих / Л.Л. Борисенко // Педагогічний процес: теорія і практика: зб наук. праць. - К.: ЕКМО, 2007. - Вип. 4. - С. 14-25.

6. Борисенко Л.Л. Оптимізація індивідуальних навчальних стилів студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчання / Л.Л. Борисенко // Вища освіта України. - 2007. - Додат. 3, т. ІІ (6). - С. 29-36.

7. Борисенко Л.Л. Концепції співвідношення навчання і розвитку особистості в психолого-педагогічних дослідженнях / Л.Л. Борисенко // Наука і сучасність: зб. наук. праць Нац. педаг. ун. -ту ім. М. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ ім. М. Драгоманова, 2007. - Т. 60. - С. 13-22.

8. Борисенко Л.Л. Дослідження особливостей індивідуальних навчальних стилів студентів вищих навчальних закладів / Л.Л. Борисенко // Педагогічний процес: теорія і практика: зб. наук. праць. - К.: ЕКМО, 2007. - Вип. 3. - С. 31-42.

9. Борисенко Л.Л. Особливості організації самостійної роботи студентів з урахуванням індивідуальних навчальних стилів студентів / Л.Л. Борисенко // Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ ім. І. Франка. - 2007. - Вип. 15. "Педагогіка". - С. 36-45.

10. Борисенко Л.Л. Концепція оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів вищих економічних навчальних закладів / Л.Л. Борисенко // Проблеми освіти: наук. зб. - К.: Ін. -т інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2008. - Вип. 54 (Спецвипуск 1). - С. 65-70.

11. Борисенко Л.Л. Формування індивідуальних навчальних стилів студентів як шлях розвитку особистості в умовах інноваційної системи навчання у ВНЗ / Л.Л. Борисенко // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія "Педагогіка, психологія і соціологія". - Донецьк: ДВНЗ "ДонНТУ". - Вип. 2 (133). - 2008. - С. 169-174.

12. Борисенко Л.Л. Технологія оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів в умовах інноваційної системи навчання у ВНЗ / Л.Л. Борисенко // Нові технології навчання: наук.зб. - К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2008. - № 53. - С. 28-33.

13. Борисенко Л.Л. Застосування ергономічного підходу до оптимізації навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ / Л.Л. Борисенко // Вища освіта України. - 2008 р. - Додат. 3, т. ІІІ (10). - С. 35-41.

14. Борисенко Л.Л. Психолого-педагогічні аспекти дослідження функціональних станів студентів у навчальній діяльності / Л.Л. Борисенко // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. - 2009. - Вип. 25, ч. 2. - С. 207-214.

15. Борисенко Л.Л. Оптимальне співвідношення інноваційних та традиційних технологій навчання у процесі психолого-педагогічної підготовки викладачів економіки / Л.Л. Борисенко // Наукові праці. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - Вип. 99, т. 112 "Педагогіка". - С. 79-83.

16. Борисенко Л.Л. Навчально-пізнавальна діяльність студентів як основа формування творчої особистості / Л.Л. Борисенко // Креативність і творчість. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Соціологія. Психологія. Педагогіка". - К.: Гнозис, 2009. - Тем. вип. № 1. - С. 286-292.

ІІ. Статті в інших наукових виданнях:

17. Борисенко Л.Л. Психолого-дидактичні аспекти активізації пізнавальної діяльності / Л.Л. Борисенко // Актуальні питання культорології: [у 2-х т.].- Рівне: РДГУ, 2008. - Вип. 6, т 2. - С. 142-145.