Модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” (м. ЯЛТА)

УДК 378.637:81'25 (043.3)

Спеціальність 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ В УМОВАХ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ

БЕСЕДІНА Євгенія Володимирівна

Ялта - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор ЦОКУР Ольга Степанівна, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор МЕЩАНІНОВ Олександр Павлович, Чорноморський державний університет імені П. Могили, проректор із наукової роботи.

кандидат педагогічних наук, доцент ТАРХОВА Любов Анатоліївна, Севастопольський національний технічний університет, доцент кафедри теорії і практики перекладу.

Захист дисертації відбудеться „21” червня 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 53.130.01 при Республіканському вищому навчальному закладі „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) за адресою: 98635, м. Ялта, вул. Севастопольська, 2, ауд. 15.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) за адресою: 98635, м. Ялта, вул. Севастопольська, 2.

Автореферат розісланий „19” травня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н. В. Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В сучасних умовах розвитку національної системи вищої освіти України, що на підставі визнання перспективності принципів Болонської угоди спрямована на інтеграцію в єдиний європейський освітній простір, все більшу значущість набуває соціальний підхід (В. Андрущенко, В. Бакіров, О. Глузман, І. Зязюн, В. Кремень, О. Мещанінов та ін.), який ґрунтується на єдності задоволення потреб держави, суспільства й особистості. Останній ураховує чітку скерованість державної політики у сфері вищої освіти на її подальшу модернізацію (Конституція України, Закон України „Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті).

Натомість, проблема модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів, незважаючи на інтенсивний розвиток індустрії перекладу, до сьогодні не ставала предметом спеціальної уваги вчених. За усталеною традицією інтерес науковців (І. Алексеєва, Л. Бархударов, А. Гребенщикова, В. Золотухіна, В. Коміссаров, Н. Коміссарова, Л. Латишев, Н. Лихачова, Р. Мін'яр-Бєлоручев, М. Мирам, С. Ніколаєва, І. Халєєва, М. Цвіллінг, К. Шапошников, А. Швейцер, О. Шупта та ін.), які зробили суттєвий внесок у розробку проблеми професійної підготовки майбутніх перекладачів, переважно спрямовують питання щодо вдосконалення змісту, форм і методів їхньої іншомовної мовленнєвої підготовки. Однак, у нових - ринкових соціально-економічних умовах розвитку українського суспільства і сфери перекладацьких послуг, як наголошують науковці (Л. Голубенко, К. Касаткіна, Ж. Таланова, Л. Тархова, П. Тівіков та ін.), професійна підготовка майбутніх перекладачів не може обмежуватися тільки їхнім навчанням вільному володінню іноземними мовами та основам усного і писемного перекладу. Тому останнім часом модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів ними здебільшого пов'язується з актуалізацією проблеми набуття майбутніми перекладачами певної соціальної та професійно важливої якості особистості - конкурентоспроможності, що значною мірою визначає успіх їхнього самостійного працевлаштування й кар'єрного зростання.

Відтак, виникли суперечності між новим соціально-економічним статусом перекладача на ринку інтелектуальної праці як активного та конкурентоспроможного суб'єкта сфери перекладацьких послуг, і недостатнім концептуально-теоретичним та науково-методичним забезпеченням процесу модернізації його професійної підготовки в означеному напрямку.

Через це актуальність дослідження визначається необхідністю підготовки конкурентоспроможних перекладачів, здатних компетентно здійснювати професійну діяльність у нових умовах - інтенсивного розвитку міжнародного ринку перекладацьких послуг; нереалізованим потенціалом вищих навчальних закладів у цьому напрямку з огляду на вимоги сучасного етапу модернізації національної системи вищої освіти, що й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова „Концептуальні засади та психолого-педагогічні підходи до визначення методологічної сутності і дидактичного структурування інноваційних технологій навчання у вищій школі” (№0101U008291). Тему дослідження затверджено вченою радою факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (протокол №2 від 11 листопада 2008 року) та закоординовано в координаційній раді АПН України (протокол №2 від 31 березня 2009 року).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти.

Завдання дослідження:

1. конкретизувати зміст поняття „модернізація” в контексті сучасних наукових досліджень, виокремити специфіку провідних етапів модернізації національної системи вищої освіти, з'ясувати чинники актуалізації проблеми модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності;

2. розкрити сутність конкурентоспроможності майбутніх перекладачів як соціально значущого результату модернізації їхньої професійної підготовки в умовах диверсифікації університетської освіти, виявити її структуру, уточнити критерії, показники та рівні вияву;

3. спроектувати модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності, обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови, що забезпечують ефективність означеного процесу.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх перекладачів.

Предмет дослідження - шляхи модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти.

Гіпотеза дослідження - модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти відбуватиметься ефективніше, якщо її цілі, зміст, форми і методи спрямувати на формування в них конкурентоспроможності як нової соціально значущої якості особистості, зокрема, шляхом оновлення змісту загальногуманітарних дисциплін та їх контекстного викладання; забезпечення пріоритету продуктивного типу навчання фахових дисциплін; започаткування соціального партнерства з роботодавцями в сфері перекладу; варіативності форм перекладацької виробничої практики; оптимізації ресурсів інноваційного освітньо-наукового середовища вищого навчального закладу.

Методи дослідження - теоретичні: аналіз і узагальнення міжнародних, державних документів, нормативно-правових актів та наукової літератури з проблем модернізації і диверсифікації університетської освіти, навчально-методичних праць і передового педагогічного досвіду вищих навчальних закладів щодо вдосконалення змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх перекладачів; конкретизація сутності й схематизація структури конкурентоспроможності майбутнього перекладача як активного суб'єкта ринку перекладацьких послуг; проектування моделі модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності; оцінка та порівняння ефективності експериментальної та традиційної систем їхньої професійної підготовки; емпіричні: соціологічне опитування (анкетування, бесіда й інтерв'ювання) роботодавців сфери перекладу, викладачів і студентів факультетів/відділень лінгвістики і перекладу щодо проблем модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів як конкурентоспроможних на ринку праці професіоналів; частоти й ефективності впровадження нових методів і форм навчання; співбесіда і діагностування щодо інтенсивності вияву в майбутніх перекладачах компонентів структури конкурентоспроможності; цілеспрямоване спостереження за процесом і результатами модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів за традиційною й експериментальною стратегіями; педагогічний експеримент; статистичні: кореляційний аналіз, перевірка достовірності гіпотези за л-критерієм Колмагорова-Смирнова.

База дослідження. Основною базою дослідження виступили факультет лінгвістики та перекладу Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса) та факультет романо-германської філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. У формувальному експерименті, що проводився впродовж 2004-2009 н. р., брали участь студенти двох контрольних (33 особи) та двох експериментальних (46 осіб) груп. Загалом, дослідженням охоплено 267 професійних перекладачів, 185 викладачів та 429 випускників напряму підго-товки „Переклад”.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти; з'ясовано чинники її актуалізації в напрямку формування в них конкурентоспроможності; розкрито сутність конкурентоспроможності майбутніх перекладачів як соціально значущого результату модернізації їхньої професійної підготовки в умовах диверсифікації університетської освіти; визначено структуру конкурентоспроможності майбутніх перекладачів, обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність її формування;

- уточнено критерії (соціально-економічний, предметно-змістовий, організаційно-діяльнісний, соціально-психологічний та інтелектуально-евристич-ний), показники (інтегрованість у суспільство ринкової економіки, перекла-дацька компетентність, лідерська активність, здатність до створення позитивного іміджу, схильність до інновацій) та рівні вияву конкурентоспроможності майбутніх перекладачів (високий, достатній, середній, низький);

- набули подальшого розвитку положення теорії і методики професійної освіти за рахунок її збагачення моделлю модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що апробовано та впроваджено у процес професійної підготовки фахівців напряму підготовки „Переклад”: спецкурс „Перекладач в умовах розвитку ринку перекладацьких послуг”, програма і методичні рекомендації щодо організації нових форм виробничої практики майбутніх перекладачів - музейна (мистецтвознавець-перекладач) та екскурсійна (гід-перекладач), „Щоденник із перекладацької практики”. Концептуальні положення, науково-методичні рекомендації та висновки дослідження сприяли більш успішному працевлаштуванню майбутніх перекладачів за обраною спеціальністю.

Упровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено у процес професійної підготовки студентів факультету лінгвістики та перекладу Міжнародного гуманітарного університету (акт про впровадження №273 від 16.09.2009 р.), факультету романо-германської філології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (акт про впровадження №08.37-01-262 від 18.09.2010 р.), факультету іноземних мов Ізмаїльського інституту водного транспорту (акт про впровадження №34 від 22.10.2009 р.), лінгвістичного факультету Черкаського державного технологічного університету (акт про впровадження №№1677/01-12.02 від 09.11.2009 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням апробованого діагностичного інструментарію; експериментальною перевіркою основної гіпотези, висновків і рекомендацій; застосуванням методів, що є адекватними меті, завданням; кількісним аналізом експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на міжнародних „Konflikt pokolen czy roznic cywilizacyjnych?” (Siedce, 2007), „Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу” (Одеса, 2008), „Адаптаційні можливості дітей та молоді” (Одеса, 2008), „Инновационная деятельность как фактор устойчивого развития общества и государства” (Тирасполь, 2008), „Інтеграція учнівської і студентської молоді з особливими потребами у систему професійної освіти і сучасне життя” (Одеса, 2009), „Підготовка майбутніх фахівців в умовах глобалізації та євроінтеграціі” (Одеса, 2009), міжвузівській „Проблеми професійної підготовки фахівців” (Ізмаїл, 2007), „Підготовка майбутніх фахівців в умовах глобалізації та євроінтерграції” (Одеса, 2009) та щорічних науково-практичних конференціях, методологічних семінарах викладачів та аспірантів у Міжнародному гуманітарному університеті (м. Одеса) та Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова впродовж 2004 - 2010 рр.; доповідалися та набули позитивної оцінки на кафедрі педагогіки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Публікації. Результати дослідження відображено в 13 публікаціях, із них 6 - у фахових виданнях України, 7 - матеріали міжнародних науково-практичних конференцій, із них 2 - у співавторстві. Особистий внесок здобувача у роботу „О факторах повышения профессиональной адаптивности и конкурентоспособности будущих специалистов в вузе” у співавторстві з В. Желясковим полягає у визначенні сутності і структури конкурентоспроможності майбутніх перекладачів. У роботу „Формування потенціалу професійного саморозвитку майбутнього фахівця як актуальна проблема вищої школи”, виконану у співавторстві з В. Желясковим та Р. Цокур, особистий внесок здобувача полягає у визначенні потенціалу саморозвитку та професіоналізму особистості майбутнього перекладача.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 330 сторінок, з них 189 сторінок основного тексту, додатки - на 105 сторінках. У роботі вміщено 15 таблиць, 3 рисунки, що займають 15 самостійних сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 404 найменування (з них 53 - іноземною мовою).

модернізація педагогічний перекладач професійний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження; розкрито наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів, охарактеризовано методи дослідження, висвітлено дані щодо апробації і впровадження його результатів; подано інформацію щодо публікацій автора та структури дисертаційної роботи.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти” - конкретизовано зміст поняття „модернізація” в контексті сучасних наукових досліджень, виокремлено специфіку провідних етапів модернізації національної системи вищої освіти, з'ясовано чинники актуалізації проблеми модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності, розкрито сутність конкурентоспроможності майбутніх перекладачів як соціально значущого результату модернізації їхньої професійної підготовки в умовах диверсифікації університетської освіти, обґрунтовано педагогічні умови та спроектовано модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності.

Теоретичний аналіз наукових джерел засвідчив, що вперше поняття „модернізація” у значенні об'єктивного явища й особливого соціального процесу з'являється в науково-педагогічному обігу тільки в середині XX сторіччя. У контексті сучасних досліджень модернізація в освітній сфері суспільства визначається як: підвищення складності педагогічної системи в результаті зростання її структурної й функціональної диференціації, інтеграції її нових елементів, збільшення адаптивних спроможностей до зовнішніх викликів (В. Отрут); перетворення нормативних і ціннісних систем (І. Бестужев-Лада, М. Можейко); процес створення механізму стійкого розвитку системи освіти, забезпечення її відповідності викликам XXI сторіччя, соціальним і економічним потребам країни, запитам особистості, суспільства, держави (В. Андрущенко, В. Байденко, В. Бакіров, М. Згуровський, В. Кремень, Л. Герасіна, О. Навроцький, В. Хорос та ін.); приведення змісту й методів, форм і технологій підготовки майбутніх фахівців у відповідність із сучасними суспільними й науковими вимогами (О. Глузман, І. Зязюн, Л. Кондрашова, О. Мещанінов, Н. Ничкало та ін.).

Доведено, що модернізація передбачає передусім кардинальну зміну освітньої парадигми і, відповідно, перетворення всієї системи чи окремих її елементів та інститутів так, щоб своєчасно реагувати на нові тенденції в розвитку певної держави і цивілізації загалом. Зв'язок першого і другого аспектів модернізації вищої освіти, особливо під дією чинників глобалізації й євроінтеграції очевидний, оскільки із зміною соціально-економічного середовища, характеру інтересів різних споживачів освітніх послуг повинні адекватно змінюватися й пріоритети, орієнтири, зміст і напрямки освітньої діяльності вищих навчальних закладів. Вивчення особливостей процесу модернізації національної системи вищої освіти дозволило встановити, що з початку кардинальних перетворень правомірно визначити чотири провідних етапи, а саме: перший етап (кінець 80-х - середина 90-х рр. ХХ сторіччя) - період реформаторської ейфорії; другий етап (друга половина 90-х рр. ХХ сторіччя) - етап усвідомлення необхідності переходу від реформи освіти до її модернізації та усталеного розвитку; третій етап (із 2000 - по 2005 рр.) - етап розробки офіційного курсу модернізації національної системи освіти; четвертий етап - інтеграції в єдиний європейський освітньо-науковий простір, який відображає особливості сучасного стану розвитку освіти (з 2005 рр. до сьогодні), що розпочався з моменту підписання Україною Болонської декларації.

Зазначимо, що у загальнонауковому розумінні, диверсифікація - це міра різноманітності в сукупності. Вживання поняття „диверсифікація” в педагогічних джерелах здебільшого пов'язане з ситуаціями кризи в освіті (В. Ангеловські, В. Борисенков, Л. Гурч, В. Журавський, Т. Мангер, В. Оганесов та ін.). Пояснюється це тим, що в освітній сфері суспільства саме під час кризи значно зростає інтенсивність змін або чисельність інноваційних проектів щодо визначення шляхів її виходу з кризового стану. Як закономірний наслідок, одним з напрямків модернізації системи вищої професійної й університетської освіти виступає диверсифікація. Під диверсифікацією університетської освіти розуміємо певне соціально-економічне явище й відповідний соціально-педагогічний процес, пов'язаний із формуванням її нової - гуманістичної парадигми, що забезпечує конкурентну перевагу випускника як професіонала, здатного до адекватної й конструктивної відповіді на духовні запити суспільства, культурні потреби соціуму, нові вимоги сучасного ринку праці.

Аналіз та узагальнення результатів міждисциплінарних досліджень дозволили встановити, що найбільш впливовими чинниками актуалізації проблеми модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів є глобалізація, євроінтеграція, інформатизація та комерціалізація сфери перекладу, оскільки саме вони позитивно вплинули на перспективний розвиток професії перекладача у новому тисячолітті:

- по-перше, з точки зору зростання обсягів ринку перекладів, оскільки соціальні зміни викликали до життя зміни в характері (масштабність і масовість) і функціях перекладу, бо в майбутньому в основному перекладається ділова проза й праці з природничих наук, техніки, у центрі уваги перебувають професійні мови, з'явилися нові види перекладу - радіо й телепередач, магнітофонних записів, характерною ознакою яких є віддаленість перекладача від місця конференції, технічний редактор текстів у спеціальній галузі комунікації тощо;

- по-друге, з огляду на розширення кола потенційних клієнтів ринку перекладу, що вимагає наявності нової професійно значущої якості сучасного перекладача - конкурентоспроможності, структуру якої зумовлено ефективністю реалізації та регуляції ним провідних систем професійних відносин у сфері перекладу. Серед них такі, як-от: „Перекладач-Професія” (сфера професійної ідентифікації, самоактуалізації й самореалізації); „Перекладач-Текст” (сфера міжмовної та міжкультурної комунікації, реалізації перекладацької компетентності); „Перекладач-Колеги” (сфера ділового спілкування та кар'єрного зростання, змагання, суперництва й завойовування престижу); „Перекладач-Замовник” (сфера соціально-рольової комунікації та перекладацького сервісу, створення позитивного іміджу); „Перекладач-Роботодавець” (сфера соціального партнерства, створення нових перекладацьких технологій та реалізації інновацій).

Відповідно до означених вищезгаданих сфер відносин виявлено основні компоненти структури конкурентоспроможності майбутнього перекладача (особистісний, кваліфікаційний, діловий, корпоративний, інноваційний). Доведено, що конкурентоспроможність - це соціально важлива якість майбутнього перекладача, яка відображає його властивості як активного, соціально зрілого й свідомо діючого суб'єкта ринку перекладацьких послуг, здатного до успішного працевлаштування з урахуванням його мінливої кон'юнктури, завойовування в сфері перекладацького сервісу бажаного фінансового статусу, місця і ролі, створення інновацій і підтвердження позитивного іміджу серед колег, клієнтів, кар'єрного зростання у виробничих об'єднаннях в умовах конкуренції. Загалом, висвітлені вище положення слугували основою для теоретичного обґрунтування педагогічних умов (див. рис. 1) і проектування моделі модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності.

У другому розділі - „Дослідно-експериментальна робота з апробації моделі модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти” - виявлено структуру конкурентоспроможності майбутніх перекладачів, уточнено критерії, показники, схарактеризовано рівні її вияву, розроблено методичне забезпечення моделі модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності, експериментально перевірено її ефективність.

Упродовж дослідно-експериментальної роботи доведено, що конкурентоспроможність - це інтегральна за структурою якість майбутнього перекладача, що у своєму складі передбачає наявність таких провідних компонентів, як-от:

- особистісний - відображає міру інтегрованості майбутнього перекладача у суспільство з ринковою економікою та адаптованості до умов розвитку ринку перекладацьких послуг на підставі розуміння законів економіки й бізнесу, збалансованої потреби у домінуванні та високого рівня домагань;

- кваліфікаційний - висвітлює ступінь входження майбутнього перекладача у сферу перекладу як особливого різновиду професійної діяльності; розуміння її цілей, завдань, сутності, специфіки шляхом вияву перекладацької компетентності, відповідної лінгвокомунікативної культури; професійної мобільності і позитивної мотивації щодо перекладацької діяльності;

- діловий - відбиває ознаки лідерської активності майбутнього перекладача у сфері своєї професії як особливого виду соціальних - перекладацьких послуг через вияв потреби у досягненнях і професійному/кар'єрному зростанні, а також менеджерських здібностей і рішучості щодо проектування, практичної реалізації прийнятих рішень;

- корпоративний - відображає здатність майбутнього перекладача створювати і підтримувати власний позитивний професійний імідж на підставі вияву мотивації до успіху, адекватної самооцінки та впевненості в своїх силах у критичних ситуаціях, комунікативного контролю, що сприяє його швидкій адаптації і завойовування довіри у спілкуванні з учасниками перекладацького сервісу;

- інноваційний - висвітлює творчу спрямованість особистості майбутнього перекладача як суб'єкта ринку перекладацьких послуг через вияв потреби в саморозвитку і постійному самовдосконаленні, творчого підходу до будь-якої справи, схильність до інновацій та їх трансферту з одних галузей в інші.

Суть експерименту з апробації моделі модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності (див. рис. 1) полягає в тому, щоб на підставі практичного застосування визначених педагогічних умов сформувати в них нову соціально значущу якість особистості - конкурентоспроможність через пробудження і розвиток кожного з п'яти компонентів її структури в їх єдності.

Перша педагогічна умова - оновлення змісту загальногуманітарних дисциплін та їх контекстне викладання - передбачала не тільки врахування логіки предметного й соціального контексту майбутньої професії перекладача (А. Вербицький), але й уведення нових блоків навчальної інформації. Її реалізація здійснювалася під час опанування майбутніми перекладачами курсів „Основи економічної теорії”, „Соціологія”, „Педагогіка„ і „Психологія”, логіка викладу яких вибудовувалася за принципом професійної спрямованості. При викладанні курсу „Основи економічної теорії” введено новий змістовий модуль „Ринок перекладу: сутність, сучасний стан і перспективи розвитку”, що включав теми: „Ринковий механізм і економічна діяльність установ сфери перекладу”, „Конкуренція на ринку перекладацьких послуг”, „Сучасний стан

Рис. 1. Модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти

формування ринку фахівців у сфері перекладацьких послуг”. Для більш поглибленого орієнтування в умовах конкурентного середовища, що має місце на ринку перекладу, студентам-перекладачам рекомендувалося ознайомитися з конкретним підприємством (перекладацька агенція, бюро) як потенційним місцем майбутньої професійної діяльності. При цьому, з урахуванням форми його власності, студенти мали виконати такі пошуково-дослідницькі завдання, вивчивши: організаційну структуру підприємства, основні показники його господарської діяльності за 2 - 3 роки; перелік застосованого обладнання. Їм пропонувалося познайомитись з організацією вивчення попиту на перекладацькі послуги, особливостями практики укладання угод із замовниками перекладу; формами й методами економічного впливу. При викладанні психології введено нові теми: „Професійна діяльність перекладача у ХХI сторіччі”, „Особливості професійного спілкування перекладача” і „Особистість перекладача: ознаки конкурентоспроможності”, для проведення яких переважно застосовувалися засоби візуалізації та проблемного навчання. На семінарських заняттях досить часто впроваджувалися методи „творчих прецедентів”, які орієнтували студентів до виконання таких видів пошуково-дослідницьких завдань, як автобіографічні історії, аналіз професійних ситуацій, твори-роздуми, портфоліо, проект тощо, мозкові атаки („Особистість ефективного перекладача ХХ і ХХІ століття”), ігрового моделювання й розігрування професійних ситуацій (наприклад, конфліктна ситуація з замовником перекладу; підготовка перекладача до офіційних переговорів, презентація діяльності фірми в конкурентному середовищі; конкурс професійної майстерності перекладача, депресія перекладача), що імітували соціально-рольову поведінку перекладача. Певної уваги приділено й методам самопізнання й самодіагностики майбутніми перекладачами власних особистісно-професійних якостей як конкурентоспроможних фахівців. При вивченні курсу „Соціологія” майбутні перекладачі залучалися до поглибленого вивчення тем, що стосувалися проблем первинної та вторинної зайнятості, сутності і форм соціальної допомоги, соціальних технологій щодо успішного працевлаштування. Особливий інтерес викликала ділова гра „Соціограма перекладача: традиції і перспективи проектування”, під час якої майбутні перекладачі залучалися до творчих груп - генерування ідей, їх захист і критика, остаточне прийняття рішень. Враховуючи потужний виховний потенціал курсу „Педагогіка” щодо усвідомлення майбутніми перекладачами особистісного сенсу в набутті необхідних ознак конкурентоспроможності на ринку праці, перебудовано спрямованість змісту кожної з навчальних тем у логіці їхньої майбутньої професійної діяльності, а також ураховано й перспективи вторинної зайнятості (в якості викладачів іноземної мови), для чого введено нові теми („Освіта в суспільстві ринкової економіки: ринок освітніх послуг і проблеми педагогічного менеджменту”; „Викладач у системі ринку освітніх послуг і менеджменту в сфері мовної освіти”), переважно застосовано активні методи й інтерактивні форми (лекції-презентації і візуалізації, лекції-дискусії, лекції вдвох, лекції-прес-конференції) й засоби навчання. Крім того, застосовано метод „портфоліо” (Л. Тархова), розуміючи під ним портфель персональних досягнень майбутніх перекладачів щодо набуття необхідних компонентів конкурентоспроможності. Складовими портфоліо виступили банки: теорій і концепцій, проблемних науково-педагогічних ситуацій, власних ідей, результатів самостійних мікродосліджень, рефлексивних самоспостережень, пропозицій і рекомендацій.

Реалізація другої педагогічної умови - забезпечення пріоритету продуктивного типу навчання фахових дисциплін - вимагала передусім послідовного вдосконалення процесуальної складової педагогічної взаємодії викладачів і майбутніх перекладачів під час їхньої спільної пізнавальної, пошуково-дослідницької і творчої діяльності, зміщуючи акценти з навчання на самонавчання і неперервну професійну самоосвіту. Через це відбулося намагання перетворити навчання з майбутньої професії перекладача у спільне творче осмислення світу на полікультурній основі, що згуртовувало всіх учасників освітнього процесу і сприяло більшій реалізації майбутніми перекладачами власного „Я”, самопобудови ними себе як ефективних суб'єктів ринку перекладацьких послуг, носіїв перекладацької компетентності. Викладання фахових дисциплін („Вступ до перекладознавства”, „Теорія перекладу”, „Практика перекладу”, „Теорія й практика міжкультурної комунікації”, „Практична фонетика”, „Практична граматика”, „Домашнє читання”, „Практика усного й писемного мовлення” та ін.) спрямовано на формування уявлення про значно розширений зміст майбутньої професійної діяльності перекладача в новому суспільстві, її поліфункціональний і творчий характер, створення позитивної мотивації студентів на успішне професійне становлення. Для цього досить часто застосовувалися метод проектів (інформаційні, практико-орієнтовані, дослідницькі, ігрові, творчі), рольової й ділової гри, інтелект-карти (як інструмент для відображення процесу мислення й структурування інформації у візуальній формі), а також серія проблемних, пошуково-дослідницьких і творчих завдань і відповідних ситуацій (ситуації-оцінки, ситуації-ілюстрації, відео-ситуації).

Третя педагогічна умова - започаткування соціального партнерства з роботодавцями у сфері перекладу - передбачала виконання керівниками профільних кафедр певних функцій, а саме: вивчення попиту на кваліфікованих фахівців-перекладачів, пошук потенційних роботодавців, складання угод про цільову підготовку випускників напряму підготовки „Переклад” для конкретних підприємств; пошук більш престижних місць для проходження виробничої перекладацької практики майбутніми перекладачами з перспективою їхнього подальшого працевлаштування; організація участі представників зацікавлених перекладацьких агенцій, фірм у визначенні змісту освіти і напрямків професійно спрямованого виховання майбутніх перекладачів, розробки еталонів і моделей щодо їхніх професійних характеристик; проведення експертних опитувань серед управлінського персоналу перекладацьких бюро з метою отримання інформації про „слабкі місця” у підготовці майбутніх перекладачів до виконання професійних ролей і виробничих функцій в умовах конкуренції на ринку перекладацьких послуг. Для цього шляхом організації циклу заходів - круглих столів („Сучасний стан розвитку сфери перекладу”), науково-методичних нарад і семінарів („Конкурентоспроможний перекладач: провідні вимоги щодо працевлаштування”) налагоджено відповідні організаційно-педагогічні зв'язки з провідними організаціями, що стали у подальшому основними базами не тільки для виробничої практики майбутніх перекладачів, але й для їхнього подальшого працевлаштування. Серед них: Асоціація перекладачів та філологів, Головне управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації, Туристична агенція „Аджун-інтернешнл”, Агенція „Work and Travel”, Шлюбна агенція „Island of Love”, Британська Рада, ТОВ „Аспект”, „Квант”, „Кар'єра”, „Астор-Транс” та ін. Як наслідок, підставою для організації соціальної взаємодії і партнерства стали угоди, відповідно до яких розроблено план сумісних дій щодо вдосконалення якості професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності. Особливої уваги надано заходу „Ярмарок вакансій у сфері перекладацьких послуг”, що проводився сумісно з роботодавцями і провідними фахівцями-менеджерами перекладацьких агенцій, які посідали ролі суддів конкурсу перекладацької майстерності.

Четверта педагогічна умова - варіативність форм перекладацької виробничої практики - також реалізовувалася за підтримкою соціальних партнерів. На відміну від традицій в організації виробничої практики перекладачів, що здебільшого спрямовано на відпрацювання функцій професійної діяльності писемного перекладача, запоручившись підтримкою соціальних партнерів, зроблено спробу організації гнучкої неперервної виробничої перекладацької практики в єдності її предметного й соціального контекстів. Через це, студенти експериментальних груп, починаючи з 2 курсу, залучалися до виробничої (перекладацької) практики на базі перекладацьких офісів та організацій, що задіяно як соціальних партнерів. З огляду на особливості регіону дві інноваційні форми організації виробничої практики майбутніх перекладачів - музейна та краєзнавчо-екскурсійна перекладацькі практики, які відбувалися, відповідно, впродовж 2 і 3 курсів навчання майбутніх перекладачів. Означені види безвідривної виробничої практики ставили за мету: ознайомлення студентів експериментальних груп із професією перекладача і налагодження ділових стосунків із колегами та керівниками перекладацьких агенцій. Для проведення практик укладено угоди з музеями м. Одеси (задля створення необхідної ділової й професійної атмосфери щодо іншомовного супроводу екскурсій зарубіжних гостей і туристів виставками та визначними пам'ятками м. Одеси). Розроблена автором програма передбачала організацію у три етапи кожного з цих видів виробничої практики: освітньо-професійного, щопередбачав ґрунтовне дослідження проблем і тематики перекладу; адаптаційно-професійного - спрямовувався на підготовку писемного варіанту перекладу проекту екскурсії з обраної тематики; професійно-ділового - передбачав презентацію власного проекту іншомовного супроводу екскурсії в реальних умовах діяльності екскурсовода та гіда-перекладача. На 4 курсі перекладацькими агенціями надано робочі місця для набуття майбутніми перекладачами досвіду професійної діяльності під час проходження бакалаврської виробничої практики. Основний керівний документ - індивідуальний робочий навчальний план майбутнього перекладача з навчання професії, контроль результатів здійснювався в „Щоденнику з перекладацької практики”.

П'ята педагогічна умова - оптимізація ресурсів інноваційного освітньо-наукового середовища вищого навчального закладу - реалізовувалася завдяки активності всіх учасників експерименту. Для цього активізовано форми і методи науково-методичної, науково-дослідної, культурно-дозвіллєвої та виховної роботи кафедр, студентського самоврядування та відповідних культурних центрів (Британського, Німецького, Італійського, Іспанського та ін.). Викладачі, яких залучено до експерименту, за рахунок активізації форм виховної („Перекладацька клініка”, „Свято перекладача”, конкурси „Кращий перекладач року”, „Перекладацький хокей”, предметні олімпіади з перекладознавства, англійської мови, педагогіки, „Ярмарок роботодавців”, „Аукціон перекладацьких технологій” та ін.), культурно-дозвіллєвої („День факультету”, лекторії культурних центрів, зустрічі з видатними людьми та перекладачами, кураторські години тощо) та науково-дослідної роботи студентів намагалися розвинути творчу складову конкурентоспроможності майбутнього перекладача, спираючись на наявні ресурси. Цьому сприяв і авторський спецкурс „Перекладач в умовах розвитку ринку перекладацьких послуг”.

Для одержання достовірних результатів формувального експерименту під час його проведення реалізовано методику діагностичних зрізів (початкового, проміжного й прикінцевого), спрямованих на встановлення рівнів конкурентоспроможності майбутніх перекладачів за величиною коефіцієнту її сформованості (табл. 1).

Таблиця 1 - Результати експерименту з модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів

Умовні позначки:

ЕГ - експериментальна група;

КГ - контрольна група.

Як видно з табл. 1, після проведення експерименту випробувані з двох експериментальних груп виявили більш високі результати, ніж їхні сокурсники з обох контрольних груп. Формування конкурентоспроможності майбутніх перекладачів експериментальних груп переважно відбувалосяна високому(15-21%), достатньому (26-31%), середньому (41-43%) і низькому (7-16%) рівнях. На відміну від цього, традиційна система організації професійної підготовки майбутніх перекладачів сприяє формуванню конкуренто-спроможності переважно на високому ( 4%), достатньому (11-12%), середньому (42-45%) і низькому (33-34%) рівнях, при контингенті випускників (8-11%), у яких вона так і залишається в стадії формування при отриманні базової професійної освіти.

Загальна різниця в коефіцієнтах конкурентоспроможності між майбутніми перекладачами з експериментальних (0,593 і 0,635) і контрольних (відповідно, 0,386 і 0, 381) груп статистично значуща і складає величини 0,207 і 0,254, що доведено шляхом застосування засобів математичної статистики, зокрема л - критерію Колмагорова-Смирнова. Тим самим, досягнуті в експериментальних групах результати правомірно розглядати як закономірний наслідок реалізації запропонованої моделі модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у напрямку формування в них конкурентоспроможності. Цим підтверджено правомірність висунутої гіпотези дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти; розроблено теоретико-методологічне забезпечення означеного процесу в напрямку формування в них конкурентоспроможності як соціально й професійно значущої якості особистості.

Модернізація освіти є однією з основних характеристик її перспективного розвитку впродовж переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, що відображає боротьбу за володіння ресурсами, матеріальними цінностями та здатність до нововведень шляхом перенесення вже відомого в нові умови або творчого освоєння раніше не реалізованих можливостей. Стрімке зростання попиту на високоякісний переклад у всіх сферах розвитку сучасного суспільства ставить на порядок денний відтворення професійно підготовлених кадрів для сфери перекладацьких послуг. Це робить актуальною проблему модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти.

2. Модернізація, на відміну від природного процесу, що протікає стихійно, виявляє свою сутність як штучний організований процес виникнення нової якості, не властивої раніш її об'єкту. Виокремлено чотири провідних етапи модернізації національної системи вищої освіти, а саме: реформаторської ейфорії (кінець 80-х - середина 90-х рр. ХХ сторіччя); усвідомлення необхідності переходу від реформи освіти до її модернізації та усталеного розвитку (друга половина 90-х рр. ХХ сторіччя); розробки офіційного курсу модернізації національної системи освіти (з 2000 - по 2005 рр.); інтеграції в єдиний європейський освітній простір (із 2005 рр. до сьогодні), який розпочався з моменту підписання Україною Болонської декларації. Специфіка провідних етапів модернізації національної системи вищої освіти полягає в тому, що на сучасному етапі параметри реформ задаються європейською системою освіти, в той час як на попередніх трьох етапах це було предметом її самостійного осмислення в контексті національної традиції.

3. Найбільш впливовими чинниками актуалізації проблеми модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах сьогодення є глобалізація, євроінтеграція, інформатизація та комерціалізація сфери перекладу, оскільки саме вони позитивно вплинули на перспективний розвиток професії перекладача у новому тисячолітті, як з точки зору зростання обсягів ринку перекладів (масштабність і масовість), так і змін у характері та функціях перекладу, оскільки в подальшому, в основному, перекладатиметься ділова проза й праці з природничих наук, техніки, у центрі уваги перебувають професійні мови, з'явилися нові види перекладу - радіо й телепередач, магнітофонних записів (community interpreting, teleinterpreting), характерною ознакою яких є віддаленість перекладача від місця конференції, технічний редактор і творець текстів у спеціальній галузі комунікації (technical writing).

4. Розкрито сутність конкурентоспроможності як соціально значущого результату модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти, що розглядається як особливе соціально-економічне явище й соціально-педагогічний процес, пов'язаний із формуванням нової парадигми її функціонування за принципами неперервності, багаторівневості, додатковості, маневреності, інтеграції, добровільності й загальної доступності, особистісної спрямованості, єдності розвитку ініціативи й самоорганізації, фасилітації, синергізму, варіативності й поліфункціональності освітніх послуг, що забезпечує конкурентну перевагу особистості випускника як професіонала, здатного до адекватної й конструктивної відповіді на духовні запити суспільства, культурні потреби соціуму, швидко мінливі й усе зростаючі вимоги ринку праці. Під конкурентоспроможністю розуміється нова соціально значуща якість особистості майбутнього перекладача, яка дозволяє йому з урахуванням кон'юнктури ринку перекладацьких послуг та усвідомлення обсягу і переваг набутого „людського капіталу” - власних інтелектуальних ресурсів, потенційних можливостей і потреб - найбільш ефективно реалізовувати наявний індивідуально-професійний потенціал та витримувати лідерство у сфері перекладу в умовах конкуренції.

5. Виявлено, що конкурентоспроможність - це інтегральна за структурою якість майбутнього перекладача, яка функціонує в єдності особистісного, кваліфікаційного, ділового, корпоративного й інноваційного компонентів, що відображають його властивості як активного, соціально зрілого й свідомо діючого суб'єкта ринку перекладацьких послуг, здатного до успішного працевлаштування й професійної зайнятості з урахуванням його мінливої кон'юнктури, завойовування в сфері перекладацького сервісу бажаного фінансового статусу, місця і ролі, створення інновацій і підтвердження ефективного іміджу серед колег і клієнтів, неперервного саморозвитку та кар'єрного зростання у виробничих об'єднаннях в умовах конкуренції.

6. Уточнено, що конкурентоспроможність майбутніх перекладачів виявляється на чотирьох якісно відмінних один від одного рівнях - високому, достатньому, середньому і низькому. Їх вимір правомірно здійснювати за соціально-економічним, предметно-змістовим, організаційно-діяльнісним, соціально-психологічним та інтелектуально-евристичним критеріями, а також, відповідно, за такими показниками, як: інтегрованість у суспільство ринкової економіки, перекладацька компетентність, лідерська активність, здатність до створення позитивного іміджу та схильність до інновацій.

7. Спроектовано, теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано модель модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти, спрямованої на формування їхньої конкурентоспроможності. Доведено, що ефективність означеного процесу зумовлена реалізацією низки педагогічні умови, як-от: оновлення змісту загальногуманітарних дисциплін та їх контекстне викладання; забезпечення пріоритету продуктивного типу навчання фахових дисциплін; започаткування соціального партнерства з роботодавцями в сфері перекладу; варіативність форм перекладацької виробничої практики; оптимізація ресурсів інноваційного освітньо-наукового середовища вищого навчального закладу. Їх реалізація забезпечує формування конкурентоспроможності майбутніх перекладачів переважно на високому (15-21%), достатньому (26-31%), середньому (41-43%) і низькому (7-16%) рівнях. На відміну від цього, традиційно вживана система професійної підготовки майбутніх перекладачів сприяє формуванню їхньої конкуренто-спроможності переважно на високому (4%), достатньому (11-12%), середньому (42-45%) і низькому (33-34%) рівнях, при контингенті випускників (8-11%), у яких вона так і залишається в стадії формування при отриманні базової професійної освіти. На підставі цього доведено, що модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти - це спеціально спроектований, організований і скерований процес, що носить характер творчих перетворень і необхідних змін для досягнення певного результату - сформованості в них належного рівня конкурентоспроможності як нової соціально значущої якості особистості, затребуваної суспільством із ринковою економікою.

Однак результати поданого дослідження не вичерпують усіх аспектів запропонованої проблеми. Подальшої розробки потребує цілісна теорія модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів у єдності її довузівського, вузівського та післядипломного етапів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Публікації у наукових фахових виданнях:

2. Беседіна Є. В. Модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів у контексті сучасних концептуальних підходів / Є. В. Беседіна // Південноукраїнський правничий часопис: наук. ж. / редкол. О. Ф. Долженков (голов. ред.) та ін. - Одеса, 2008. - Вип. 4. - С. 284-288.

3. Беседіна Є. В. Шляхи й засоби модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації освіти / Є. В. Беседіна // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка: серія: пед. н. / редкол. В. В. Радул (голов. ред.) та ін. - Кіровоград, 2009. - Випуск 87. - С. 36-40.

4. Беседіна Є. В. Концептуальна модель професійної підготовки конкурентоспроможних перекладачів в умовах диверсифікації вищої освіти / Беседіна Є. В. // Педагогіка формування творчої особистості у вищих загальноосвітніх школах: зб. наук. пр. / редкол. Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 3 - С. 38-44.

5. Беседіна Є. В. Модернізація професійної підготовки майбутніх перекладачів: теоретико-методологічний аспект / Є. В. Беседіна // Науковий вісник ПДПУ ім. К. Д. Ушинського: зб. наук. пр. / редкол. А. М. Богуш (голов. ред.) та ін. - Одеса, 2009. - №4-5. - С. 18-24.

6. Беседіна Є. В. Проблема модернізації професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації освіти / Є. В. Беседіна // Наука і освіта: наук. пр. ж. ПНЦ АПН України. / редкол. О. Я. Чебикін (голов. ред.) та ін. - Одеса, 2009. - Вип. 3. - С. 46-51.

7. Беседіна Є. В. Актуальні проблеми професійної підготовки майбутніх перекладачів в умовах диверсифікації університетської освіти / Є. В. Беседіна // Науковий вісник ПДПУ ім. К. Д. Ушинського: зб. наук. пр. / редкол. А. М. Богуш (голов. ред.) та ін. - Одеса, 2009. - Спец. вип. - Ч. ІІ. - С. 3-10.

8. Статті в збірниках матеріалів конференцій:

9. Беседіна Є.Формування потенціалу професійного саморозвитку майбутнього фахівця як актуальна проблема вищої школи / Є. Беседіна, В. Желясков, Р. Цокур // Ciaglosc і zmiana w pedagogice XXІ wieku. / [pod red. naukowa Anny Klim-Klimaszewskiej]. - czesc IІ. - wyd-wо Акаdеmії Pоdlаskiеj. - Siedlce, 2007. - S. 287-293.

10. Беседина Е. В. Формирование качеств конкурентоспособной личности будущего переводчика в процессе профессиональной підготов-ки / Е. В. Беседина // Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу : матеріали міжн. наук.-практ. конф. / [за заг. ред. Л. М. Голубенко, О. С. Цокур]. - Ч. 2. - Одеса : ФОП „БВВ”, 2008. - С. 57-66.

11. Беседина Е. В. Конкурентоспособность как критерий качества профессиональной подготовки будущего специалиста в условиях развития рынка образовательных услуг / Е. В. Беседина // Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу : матеріали міжн. наук.-практ. конф. / [за заг. ред. Л. М. Голубенко, О. С. Цокур]. - Ч. 1. - Одеса : ФОП „БВВ”, 2008. - С. 7-10.

12. Беседина Е. В. О факторах повышения профессиональной адаптивности и конкурентоспособности будущих специалистов в вузе / Е. В. Беседина, В. Я. Желясков // Адаптаційні можливості дітей та молоді : матеріали міжн. наук.-практ. конф. / [під ред. А. І. Босенка]. - Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинсько-го, 2008. - С. 15-20.

13. Беседина Е. В. Экспликация понятия диверсификация в теорию высшего профессионального образования / Е. В. Беседина // Інтеграція учнівської і студентської молоді з особливими потребами у систему професійної освіти і сучасне життя : матеріали міжн. наук.-практ. конф. - Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2009. - С. 187-195.

14. Беседіна Є. В. Модернізація і диверсифікація як провідні чинники перспективного розвитку національної освіти в умовах глобалізації та євроінтеграції / Є. В. Беседіна // Підготовка майбутніх фахівців в умовах глобалізації та євроінтеграції : матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. / [за заг. ред. О. С. Цокур]. - Одеса : ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2009. - С. 6-9.