Педагогічні погляди та просвітницька діяльність Василя Олексійовича Біднова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

УДК 37 (091) (477) “19” (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Педагогічні погляди та просвітницька діяльність Василя Олексійовича Біднова (1874-1935 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Алєйкіна Валентина Василівна

Кіровоград - 2010

Дисертацією є рукопис педагогічний філософський біднов

Робота виконана в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Коробченко Ангеліна Анатоліївна, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри педагогіки і педагогічної майстерності.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Віра Олександрівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Радул Ольга Сергіївна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки.

Захист відбудеться “11” березня 2010 року об 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, 1-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

реферат розісланий “ 9 ” лютого 2010 року.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Подальший розвиток школи і педагогіки в Україні неможливий без осмислення й усвідомлення досвіду минулого. Найважливішими умовами пізнання педагогічних істин є об'єктивна оцінка історичної реальності, нерозривний зв'язок історії педагогіки з сучасністю, виявлення прогностичного значення історико-педагогічних фактів, явищ, ідей. Особливо актуальним звернення до історії стає в переломну епоху, коли здійснюється пошук нових шляхів розвитку. В умовах поглиблення соціально-економічних реформ, що проводяться в Україні, освіта покликана сприяти виробленню нового менталітету, формуванню нової суспільної свідомості, а також зруйнувати старі стереотипи. Це обумовлює новий підхід у дослідженні педагогічного досвіду минулого.

Історія педагогіки включає історію педагогічних ідей, історію педагогічних систем, історію соціалізації. Але все це є результатом творчого пошуку окремих постатей, які активно діяли в історико-педагогічному процесі. Тому при вивченні історії педагогіки головну увагу слід приділяти окремо взятій особистості в єдності усіх її соціальних проявів. Звернення до педагогічної спадщини українських учених, письменників, громадських діячів дає змогу повернути забуті та втрачені імена, більш ґрунтовно вивчити історичні закономірності становлення й розвитку української педагогіки, забезпечити єдність і наступність історико-педагогічного процесу.

На сьогоднішній день дослідниками історії педагогіки до наукового обігу були повернуті імена А.Л.Лотоцького, О.Я.Кониського, І.І.Огієнка, С.Л.Рудницького, С.Ф.Русової, С.О.Сірополка, І.М.Стешенка, О.А.Янати та інших.

Гідне місце в цій плеяді займає і професор Василь Олексійович Біднов (1874-1935), визначний учений-історик, освітній, громадський і політичний діяч, автор понад 180 праць з освіти та культури, історії України, історії церкви та запорізького козацтва, історіографії. Протягом усієї педагогічної та просвітницької діяльності В.О.Біднов активно займався питаннями громадянського виховання, виховання молоді на традиціях козацької педагогіки, поширенням знань серед широких верств населення. З іменем вченого пов'язано входження в освіту таких педагогічних ідей, які значно випередили свій час і є основою для їх плідного розвитку в наші дні. Погляди В.О.Біднова на вироблення стабільної державної політики в галузі народної освіти, піднесення ролі української школи в житті суспільства, на її провідну роль у мовному вихованні учнів вагомі і сьогодні.

Життєвий шлях, громадсько-політична та наукова діяльність В.О.Біднова висвітлювалися в працях сучасників ученого - Д.І.Дорошенка, І.П.Мазепи, С.П.Наріжного, С.Ф.Русової, Є.Х.Чикаленка. У 50-х - 80-х роках ХХ ст. життєвий шлях і творчу діяльність В.О.Біднова майже не досліджували. Лише у 1952 р. за кордоном, у Пітсбурзі, були надруковані спогади протоієрея Петра Білона - одного з учнів В.О.Біднова, з яких ми дізнаємося про викладацьку діяльність педагога у Кам'янець-Подільському університеті, про його особистісні і професійні якості. Виключенням також є праці Н.Д.Полонської-Василенко, розміщені на сторінках журналу “Український історик” (1965,1983). У них фрагментарно висвітлюється діяльність В.О.Біднова в Українському вільному університеті (Прага).

Посилений інтерес до творчої спадщини В.О.Біднова спостерігався у 90-х роках ХХ століття. В працях В.П.Ляхоцького, Ю.А.Мицика, В.І.Ульяновського за хронологічним принципом висвітлюються основні етапи його біографії, діяльності, творчості тощо.

Громадсько-політичну та наукову діяльність В.О.Біднова грунтовно вивчав І.В.Саламаха. Внесок В.О.Біднова у дослідження історії запорізького козацтва аналізувала в своїх працях С.В.Абросимова. Діяльність В.О.Біднова в катеринославських культурно-просвітницьких товариствах досліджували Ю.С.Земський, М.П.Ковальський, М.П.Чабан. Історіографічний напрямок творчості В.О.Біднова розглянула в своїй праці О.Д.Школьна.

Окремі аспекти педагогічної діяльності В.О.Біднова частково висвітлені в роботах А.В.Портнова, присвячених дослідженню наукової і освітньої діяльності української політичної еміграції в міжвоєнній Польщі, а також у роботах О.М.Завальнюка, присвячених організації і діяльності Кам'янець-Подільського університету.

На важливість вивчення просвітницько-педагогічної спадщини В.О.Біднова вказують Л.В.Божук, Л.Л.Прокопенко, О.А.Удод.

Ім'я вченого поступово повертається до наукового обігу. Про підвищення інтересу до його постаті і праць свідчить перевидане у 2002 р. в Білорусії грунтовне монографічне дослідження В.О.Біднова “Православная церковь в Польше и Литве”. В роботі наведений цікавий історичний матеріал, який стосується ХІV-ХVIII століть. Розкриваються особливості впливу церкви на школу в цей період. Вказується на те, що церква розділила важку долю своїх народів і не втратила своєї етно- і культуроутворюючої ролі. В монографії розміщена грунтовна наукова розвідка В.М.Киселева та І.В.Саламахи про автора даної роботи як історика церкви та поданий повний список його наукових праць.

Аналіз вищезазначених публікацій дає підставу для висновку, що більшість авторів досліджували діяльність В.О.Біднова як історика України, історика церкви, історіографа, а також громадського і політичного діяча. Проте немає цілісного дослідження, в якому б висвітлювалася діяльність В.О.Біднова як педагога і просвітника, були проаналізовані його педагогічні погляди.

Тому, нерозробленість проблеми, а також її значимість для сучасної теорії і практики освіти та виховання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Педагогічні погляди та просвітницька діяльність Василя Олексійовича Біднова (1874-1935 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького “Гуманізація управління навчально-виховним процесом закладів освіти” (державний реєстраційний номер 0107U006181). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 4 від 20 грудня 2006 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології України (протокол № 7 від 25 вересня 2007 р.)

Мета дослідження полягає у з'ясуванні сутності педагогічних поглядів В.О.Біднова та розкритті змісту його просвітницької діяльності.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

- проаналізувати стан висвітлення теми дисертації у вітчизняній та зарубіжній літературі й визначити напрями подальшого дослідження;

- розкрити етапи життєвого і творчого шляху педагога;

- встановити головні чинники формування В.О.Біднова як педагога, просвітника та громадського діяча;

- систематизувати погляди В.О.Біднова на освіту і виховання молоді;

- виявити основні напрями, зміст і форми просвітницької діяльності В.О.Біднова;

- розкрити значення педагогічних ідей В.О.Біднова і обґрунтувати можливість їх практичного використання у розв'язанні проблем сучасної педагогічної теорії і практики.

Об'єкт дослідження - педагогічна спадщина Василя Олексійовича Біднова.

Предмет дослідження - просвітницька і педагогічна діяльність Василя Олексійовича Біднова, його ідеї в галузі національної освіти й виховання.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи:

- загальнонаукові (концептуальний аналіз філософської, історичної, педагогічної літератури з метою виявлення вихідних положень дослідження (визначення об'єкту, предмету, мети, завдань дослідження); аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, узагальнення і систематизація отриманої в ході дослідження наукової інформації для формулювання й обґрунтування висновків за результатами дослідження) з метою вивчення педагогічного доробку В.О.Біднова з позицій того часу і сучасної науки;

- пошуково-бібліографічний та проблемно-цільовий - для аналізу, систематизації і класифікації архівних фондів, бібліотечних каталогів і друкованих джерел з теми дослідження;

- історико-педагогічні (персоналістично-біографічний метод - в центрі уваги дисертаційного дослідження перебувала особистість В.О.Біднова, його життєвий і творчий шлях; історико-ретроспективний - уможливив відбір фактологічного матеріалу з метою встановлення об'єктивної картини життя та діяльності В.О.Біднова; виокремлення даних педагогічної і просвітницької діяльності вченого; проблемно-хронологічний - дав змогу розглянути діяльність педагога в динаміці, змінах і часовій послідовності, з'ясувати еволюцію поглядів В.О.Біднова на народну школу, його світоглядних цінностей та переконань; порівняльно-зіставний метод дав можливість порівняти, зіставити між собою досліджувані явища, події, факти біографії педагога; парадигмальний - дав можливість розглянути розвиток педагогічних ідей В.О.Біднова з позицій науки, її внутрішньої динаміки).

Джерельну базу дослідження склали: філософська, історична, історико-педагогічна література, а також література з проблем громадянського виховання, козацької педагогіки тощо.

Базовим джерелом для написання роботи стали праці В.О.Біднова: монографії, посібники, лекції, журнальні та газетні статті, рецензії, опублікований епістолярій. Детально вивчались та аналізувались публікації у періодичній пресі, в яких характеризується життєвий шлях та наукова спадщина В.О.Біднова.

У процесі роботи над дисертацією використано фактологічні дані документів і матеріалів фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) (ф. 1072, 3795, 3859, 3889, 4465); Центрального державного історичного архіву України (м.Києв) (ЦДІАК України) (ф. 711); Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (ІР НБУВ) (ф. ІІІ, 175); Державного архіву Дніпропетровської області (ф. 469); Дніпропетровського історичного музею імені Д.І.Яворницького (Відділ фондів) (ф. 10).

В дослідженні використовувались матеріали періодичної преси кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. (газети, журнали, вісники). Серед них: “Діло”, “Дніпрові хвилі”, “Духовний Сіяч”, “Екатеринославская земская газета”, “Екатеринославские Епархиальные ведомости”, “Життя Поділля”, “Киевская старина”, “Книголюб”, “Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии”, “Літературно-науковий вісник”, “Народная жизнь”, “Наш шлях”, “Новий шлях”, “Правда”, “Приднепровский край”, “Релігійно-науковий вісник”, “Свято Поділля”, “Студентський вісник”, “Тризуб”, “Трудовий шлях”, “Украинская жизнь”, “Україна”. Важливим джерелом стали сучасні періодичні видання (“Освіта”, “Освіта України”, “Педагогіка і психологія”, “Початкова школа”, “Український історичний журнал”, “Шлях освіти”).

Ми також спиралися на сучасні дисертаційні дослідження (О.В.Балицька, Г.В.Бєлан, Л.В.Кравчук, А.А.Марушкевич, Т.А.Стоян), в яких розкриваються особливості становлення і розвитку національної системи освіти і педагогічної думки в Україні та педагогічна спадщина окремих її представників.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя В.О.Біднова, тобто охоплюють період з 1874 по 1935 рр. Разом з цим, у дисертації міститься інформація про події, що мали місце поза межами зазначеного періоду. Такі дані подаються в підрозділі 1.2. “Життєвий і творчий шлях В.О.Біднова”, де йдеться про наслідки освітньої політики в Україні наприкінці ХІХ ст., та у підрозділі 3.4. “Значення просвітницько-педагогічних ідей В.О.Біднова для вирішення сучасних проблем освіти та виховання”. Науково-педагогічна та просвітницька діяльність ученого аналізується з 1902 по 1935 роки.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше: здійснено комплексний аналіз педагогічної та просвітницької діяльності В.О.Біднова, систематизовано основні педагогічні погляди та зміст просвітницької діяльності В.О.Біднова; охарактеризовано головні чинники формування В.О.Біднова як педагога, просвітника та громадського діяча; дано оцінку педагогічному доробку вченого з позицій сучасної науки; запроваджено до наукового обігу нові матеріали з різних архівів України; удосконалено та доповнено: біографічні дані життя й творчості вченого; джерелознавче поле проблематики шляхом його розширення; дістали подальшого розвитку: аналіз, зміст та основні напрями педагогічної і просвітницької діяльності В.О.Біднова; ідеї та досвід педагога в контексті модернізації національної системи освіти.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що запропоновані у ньому матеріали про життя, педагогічну та просвітницьку діяльність В.О.Біднова можуть бути використані для поглибленої розробки відповідних розділів з історії національної освіти і науки; при читанні вузівських курсів з історії України, історії педагогіки, історіографії; при укладанні навчальних посібників, підручників, хрестоматій з історії освіти і шкільництва в Україні; в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників; у роботі наукових гуртків, факультативів, творчих груп та інших науково-пошукових об'єднань загальноосвітньої і вищої школи; під час проведення культурно-просвітницької роботи зі студентами та учнями. Основні ідеї і практичний досвід В.О.Біднова доцільно використовувати у процесі написання курсових, дипломних та магістерських робіт, під час педагогічної практики майбутніх учителів у загальноосвітніх школах.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (2006-2009), на наукових конференціях різного рівня: міжнародних (Міжнародна конференція “Вища школа України: удосконалення якості підготовки фахівців” (Черкаси, 2009); ІІІ Міжнародна Інтернет-конференція “Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2007); всеукраїнських (Дванадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки (Київ, 2007); 6-а Всеукраїнська наукова конференція “Актуальні питання історії науки і техніки” (Полтава, 2008); 7-а Всеукраїнська наукова конференція “Актуальні питання історії науки і техніки” (Київ, 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція “Другі Донцовські читання. Історія і сучасність української національної ідеї” (До 125-річчя з дня народження Д.Донцова) (Мелітополь, 2008); Тринадцята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів (Київ, 2008); Чотирнадцята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів (Київ, 2009)).

Результати наукового дослідження впроваджувались в навчально-виховний процес Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/2067 від 26 листопада 2009 р.), Бердянського державного педагогічного університету (акт № 57/2145-01.08 від 24 листопада 2009 р.), Нікопольського училища Криворізького державного педагогічного університету (акт № 4 від 25 листопада 2009 р.), Комишуваcької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (довідка № 86 від 8 грудня 2009 р.)

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 15 одноосібних публікаціях автора, з них 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 5 статей в інших наукових виданнях, 6 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Зміст роботи відповідає логіці наукового дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 18 додатків (на 22 сторінках), списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 416 найменувань (з них - 75 архівних справ). Загальний обсяг дисертації 240 сторінок, з них основного тексту - 179 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, аргументовано джерельну базу та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дослідження і впровадження основних результатів дисертації.

У першому розділі - “Формування В.О.Біднова як педагога, просвітника та громадського діяча” - з'ясовано ступінь дослідженості проблеми у науковій літературі, проаналізовано життєвий і творчий шлях В.О.Біднова та встановлено головні чинники формування його педагогічних поглядів, визначено провідні напрями і методи дослідження.

Здійснений нами історіографічний огляд показав, що творча спадщина В.О.Біднова, як і багатьох інших представників української національної педагогіки, тривалий час була забороненою і не досліджувалася, відтак залишалася невідомою. У процесі наукового пошуку опрацьовано значний масив літератури, широке коло архівних, друкованих і рукописних джерел, що висвітлюють різноманітні аспекти життя і діяльності педагога, найповніше розкривають педагогічні погляди вченого.

Встановлено, що життєвий шлях, громадсько-політична та наукова діяльність В.О.Біднова висвітлювалася в працях учених минулого (Д.І.Дорошенка, І.П.Мазепи, С.П.Наріжного, Н.Д.Полонської-Василенко, С.Ф.Русової, С.О.Сірополка, Є.Х.Чикаленка), а також сучасних дослідників (С.В.Абросимової, Л.В.Божук, Л.А.Гаркуші, Ю.С.Земського, М.П.Ковальського, В.П.Ляхоцького, Ю.А.Мицика, А.В.Портнова, І.В.Саламахи, О.А.Удода, В.І.Ульяновського, М.П.Чабана, О.Д.Школьної). Цілісне дослідження педагогічної спадщини В.О.Біднова не проводилося.

Ретроспективний аналіз життєвого й творчого шляху В.О.Біднова дозволяє стверджувати, що В.О.Біднов належав до яскравих представників української інтелігенції кінця ХІХ - початку ХХ століття. Його спадщина невіддільна від епохи, в який він жив. Формування В.О.Біднова як педагога, просвітника та громадського діяча відбувалося в складних умовах відродження української нації, державності, розвитку культурно-освітнього руху в Україні.

Дослідження літературних джерел з історії педагогіки уможливило краще розуміння особливостей розвитку шкільництва в Україні наприкінці ХІХ - поч. ХХ століття. Завдяки працям А.М.Алексюка, В.О.Вихрущ, Л.П.Вовк, І.А.Добрянського, В.П.Кравця, О.О.Любара, В.К.Майбороди, С.П.Постернака, В.В.Постолатія, О.В.Сухомлинської, С.М.Філоненка, М.Д.Ярмаченка ми ознайомились з діяльністю навчальних закладів, основними напрямками освітньої політики зазначеного періоду, освітянською діяльністю видатних педагогів, які мали великий вплив на формування світогляду В.О.Біднова.

В процесі дослідження встановлено, що головними чинниками формування В.О.Біднова як педагога, просвітника та громадського діяча стали: 1) сім'я, в якій йому прищеплювалася любов до України, рідної мови та народу - носія багатовікової національної культури та традицій; 2) соціальне оточення, в якому зростав майбутній педагог; 3) система освіти, в умовах якої здійснювалося його навчання (Широчанська земська школа, Херсонське духовне училище, Одеська духовна семінарія, Київська духовна академія); 4) спілкування з культурно-просвітницькими діячами свого часу - М.Ф.Комаровим, О.Я.Кониським, Є.Х.Чикаленком; 5) участь у провідних науково-просвітницьких товариствах і організаціях Києва, Катеринослава, Кам'янець-Подільського, Кременця, Праги, Варшави; 6) активна політична та громадська діяльність.

Завдяки систематизації та узагальненню творчої спадщини В.О.Біднова в її динаміці на основі історико-системного і логіко-теоретичного методів ми виділили три основних періоди його освітньої діяльності:

Перший період (1896-1903 рр.) пов'язаний із початком педагогічної діяльності вченого. З 1896 р. В.О.Біднов працював учителем у церковно-приходській початковій школі м.Миколаєва та законоучителем ще п'яти земських шкіл цього ж міста. Одночасно на добровільних засадах вів заняття у недільній школі для дорослих. Після закінчення Київської духовної академії викладав в Астраханській духовній семінарії. В цих навчальних закладах В.О.Біднов набув початкового досвіду педагогічної роботи і твердого переконання щодо виняткової ролі народної освіти. Вчений публікує свої перші праці.

Другий період (1903-1922 рр.) присвячений переважно громадсько- просвітницькій, педагогічній та організаторській діяльності В.О.Біднова. Для цього періоду характерними є виразні намагання вченого поєднати просвітницьку діяльність із національно-визвольним рухом в Україні. Глибоко усвідомивши причини важкого становища української нації, що не мала власної державності, В.О.Біднов не тільки критикував незадовільний стан народної освіти, але й активно боровся доступними для нього методами проти існуючої системи. Педагогічну діяльність В.О.Біднов продовжив у старших класах приватної чоловічої гімназії І.Х.Виноградова у Катеринославі, жіночій гімназії Н.С.Горьковцевої в тому ж місті, Катеринославській духовній семінарії, Кам'янець-Подільському народному університеті, Кременецькій духовній семінарії. Працював на педагогічних курсах під керівництвом І.Я.Акінфієва.

Дослідження показало, що просвітницька діяльність В.О.Біднова на цьому етапі була пов'язана з товариством “Просвіта” (м.Катеринослав, м.Кам'янець-Подільський), Катеринославською ученою архівною комісією, Науковим товариством імені Т.Г.Шевченка у Львові, Українським науковим товариством (м.Київ, м.Кам'янець-Подільський), Кирило-Мефодіївським братством (м.Катеринослав, м.Кам'янець-Подільський), Українським учительським товариством (м.Катеринослав).

Заслугою педагога стало те, що у 1917 р. він організував і очолив першу українську гімназію в Катеринославі, став засновником Українського народного університету в Ланцуті у 1921 році (Польща).

В.О.Біднов багато працював, займався самоосвітою, читав та публікував результати своїх досліджень. У своїх працях педагог намагався розкрити найактуальніші питання, пов'язані із розбудовою українського шкільництва. В цей час окреслюються провідні напрями подальших творчих пошуків ученого у галузі освіти.

Третій період (1922-1935 рр.) життя та діяльності професора В.О.Біднова розпочинається після його переїзду до Праги і характеризується активізацією педагогічної, наукової та організаторської діяльності вченого. Педагогічна діяльність В.О.Біднова на цьому етапі пов'язана з Українським вільним університетом у Празі, Варшавським університетом, Українською Господарською академією у Подєбрадах, Українським Науковим інститутом у Варшаві. Під час роботи у вищих навчальних закладах педагог удосконалював власну лекційну майстерність. Завдяки своїй сумлінній викладацькій діяльності В.О.Біднов набув високого педагогічного авторитету. Яскраво виявилися організаторські здібності вченого. Вчений займався організацією Української дитячої школи у Варшаві, брав участь у створенні таких науково-просвітницьких інституцій, як Ліга української культури (м.Прага), Українське історично-філологічне товариство (м.Прага), Музей визвольної боротьби України (м.Прага) тощо. На наш погляд, цей період життєдіяльності В.О.Біднова відзначився найбільш повною реалізацією його творчого потенціалу як ученого, блискучого лектора і викладача. Педагог набув значного наукового та методичного досвіду.

Визначені в дисертаційному дослідженні хронологічні межі кожного періоду освітньої діяльності В.О.Біднова зумовлені роботою вченого на якісно новому професійному рівні, виконанням нових посадових обов'язків, превалюванням одного творчого напряму над іншим.

Періодизація освітньої діяльності В.О.Біднова дала змогу грунтовніше розкрити основні напрями творчої діяльності педагога: педагогічну діяльність, дослідження проблем громадянського виховання молоді; погляди на виховання учнів і молоді засобами козацької педагогіки; дослідження проблем історії педагогіки; культурно-просвітницьку працю, видавничо-редакторську та публіцистичну діяльність.

У другому розділі - “Педагогічні погляди В.О.Біднова” - розкрито погляди В.О.Біднова на стан народної освіти в Україні, розглянуто позиції педагога щодо громадянського виховання молоді, виховання учнів і молоді засобами козацької педагогіки, проаналізований доробок педагога як дослідника історії розвитку освіти в Україні.

Вивчення педагогічної спадщини В.О.Біднова дає підстави стверджувати, що в процесі педагогічної діяльності, а також у своїх працях педагог творчо розвивав ідеї народності, патріотизму і духовності.

Наукова та літературна спадщина В.О.Біднова щодо навчання, освіти та виховання молоді - багатопланова і різноманітна. Вона включає в себе численні книги, статті, нариси, опубліковані в журналах, часописах, газетах. Учений був людиною енциклопедичних знань, широких наукових, духовних і громадських інтересів. У своїх працях учений розкрив основні шляхи оволодіння освітою широких верств населення, знаннями волелюбного народу України, великими пластами духовності, що були вироблені протягом багатьох віків нашими предками.

В.О.Біднов був глибоко переконаний, що виховання гідного громадянина України повинно бути спрямоване передусім на формування у молоді почуття патріотизму, любові до Батьківщини і рідного народу. Основою громадянського виховання в Україні педагог вважав формування національної самосвідомості українського етносу. Він визначив основні критерії сформованості національної самосвідомості. Ними є усвідомлення особистістю своєї національної належності; володіння мовою своєї нації та шанобливе ставлення до неї; знання історії своєї національної спільноти, вміння робити адекватні висновки з неї та діяти відповідно до них; володіння національною культурою, сприяння її розвиткові; розуміння сутності національного інтересу та готовність діяти відповідно до нього; відчуття власної відповідальності за долю нації, народу. Особливу роль у формуванні громадянської зрілості молодого покоління, на думку В.О.Біднова, відіграють предмети українознавчого циклу: рідна мова, історія, географія, краєзнавство, рідна література та етнографія.

Праці В.О.Біднова з історії освіти стали однією з перших спроб подати українському читачеві стислий огляд історії освіти в Україні від найдавніших часів. В ділянці історії освіти вчений зосередив свої зусилля на вирішенні двох завдань. По-перше, відновити об'єктивну картину розвитку освіти в Україні, а по-друге, використати історико-науковий аналіз для розвінчання та відхилення закорінених в науковій літературі міфів.

Дослідженням встановлено, що педагог прагнув до якомога об'єктивнішого висвітлення перебігу історії освіти в Україні. Заслугою В.О.Біднова стало те, що він грунтовно і всебічно висвітлював у своїх працях розвиток тих чинників, завдяки яким поширювалася освіта в Україні, з'ясовував ті умови, що сприяли чи, навпаки, заважали розвиткові української освітньої справи, розкривав її еволюцію у зв'язку з соціальними, політичними, економічними змінами в житті українського народу. До позитивних чинників він відносив: прийняття у 988 р. християнства; появу літописання; утворення і діяльність братських шкіл, а також Острозької і Києво-Могилянської академії; появу книгодрукування; створення перших навчальних посібників, наукових праць, філософської літератури українською мовою. Негативними чинниками називав: майже повну відсутність вчителів, які володіють українською мовою, а також наукової літератури, написаної рідною мовою; розповсюдження єзуїтського виховання на українських землях; схоластичний спосіб навчання в освітніх закладах.

У своїх статтях, доповідях В.О.Біднов неодноразово вказував на могутній виховний потенціал козацької педагогіки. На його думку, глибоке осмислення цілей, завдань і шляхів виховання молоді в ті далекі часи допоможе краще збагнути самих себе, свою історію, розв'язати складні проблеми виховання підростаючого покоління в період розбудови нашої держави. Численні праці педагога є важливим джерелом пізнання історії козаччини, усвідомлення козацької психології, традицій, лицарської моралі. Вивчаючи цю проблему, В.О.Біднов подав обширний матеріал про освіту, культуру і церковну організацію на Січі. У своїх роботах ратував за відродження козацьких виховних традицій, за поширення знань серед учнів і молоді про козацький національно-визвольний рух, про заслуги козаків у боротьбі з чужоземними загарбниками. Висока мораль, національна свідомість, гідність і честь, патріотизм, мужність, громадянська активність - ось ті якості, на виховання яких у підростаючого покоління звертав свою увагу В.О.Біднов.

Був переконаний, що відродження гуманістичної духовності неможливе без знання джерел української історії, культури, народної педагогіки, пізнання народного досвіду козацького виховання. На його думку, виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління громадян України повинно здійснюватися на історично сформованих засадах козацького світогляду та здорового способу життя. Неодноразово В.О.Біднов у своїх працях, наукових доповідях наголошував, що беручи приклад з видатних гетьманів, провідників національно-визвольного козацького руху, молодь оволодіває кодексами лицарської честі і звитяги, починає розуміти глибину народної мудрості, що утверджує пріоритет волі, гідності, людської шляхетності. Вважав за необхідне ознайомлювати учнів із духовними традиціями козацьких родів.

Привертають увагу викладені в працях В.О.Біднова думки про виховний вплив української культури, літератури, церкви. Чільне місце відводить педагог багатій виховній спадщині відомих українських просвітителів, ролі мови у житті народу, школи, церкви, нації. Вчений дав настанови, як треба виховувати дітей в національному дусі. Основний зміст виховного процесу вбачав у прищепленні любові до свого народу, народної творчості, рідної мови і церкви.

Головною перешкодою у налагодженні національної освіти В.О.Біднов вважав відсутність підручників та навчальних посібників з історії України. У зв'язку з цим, педагог підготував працю “Що читати по історії України” (1919, 1920). Став одним із авторів збірника лекцій “Українська культура” (за редакцією Д.В.Антоновича) (1934, 1940, 1947, перевиданий у 1993 р.). Тут розміщені його лекції: “Школа й освіта на Україні”, “Українська церква”.

Автором чітко продумана побудова лекцій, простежується логічний зв'язок між їх окремими частинами, дається всебічний аналіз поставлених питань. Також ми можемо відзначити наявність в лекціях достатньої кількості яскравих, переконливих прикладів, обґрунтувань, документів і наукових доказів. Зміст лекцій з історії розвитку школи й освіти на Україні В.О.Біднов прагнув скомпонувати таким чином, щоб у стислій формі і суворо логічно були викладені основні віхи та етапи історії освіти в Україні.

Заслугою В.О.Біднова стало написання численних статей на педагогічні теми, опублікованих в часописах “Дніпрові хвилі”, “Духовний Сіяч”, “Життя Поділля”, “Книголюб”, “Літературно-науковий вісник”, “Наш шлях”, “Свято Поділля”, “Релігійно-науковий вісник”, “Студентський вісник”, “Тризуб”.

У третьому розділі - “Просвітницька діяльність В.О.Біднова” - проаналізовано участь педагога в роботі культурно-просвітницьких товариств і організацій національного спрямування, визначено просвітницькі ідеї педагога в публіцистичній та епістолярній спадщині, як видавця та редактора, а також розкрито значення педагогічних ідей В.О.Біднова і обґрунтувано можливість їх практичного використання у розв'язанні проблем сучасної педагогічної теорії і практики.

Просвітницька діяльність В.О.Біднова була спрямована передусім на розвиток українського суспільства, на піднесення культурного та освітнього рівня населення України. Просвітник був активним борцем за національну школу, українську мову, культурний розвиток нації.

Серед основних напрямів просвітницької діяльності педагога ми виділили такі: участь у різних культурно-просвітницьких товариствах і організаціях, видавничо-редакторська та публіцистично-педагогічна робота.

Зміст просвітницької діяльності В.О.Біднова визначив усвідомлення педагогом необхідності поширення освіти серед широких верств населення. Працюючи в товариствах, В.О.Бідновим було багато зроблено для популяризації української ідеї, піднесення духу українського народу, утвердження державотворчих процесів.

В.О.Біднов став одним із фундаторів і активним членом товариства “Просвіта” в Катеринославі у 1905 році. З лекціями, які влаштовувала “Просвіта” В.О.Біднов об'їздив багато сіл та містечок Катеринославщини. Брав активну участь у з'їздах “Просвіти” в різних містах України. На просвітницькій ниві підтримував дружні і творчі стосунки з Б.Д.Грінченком, М.І.Дмитрієвим, С.П.Шелухіним. Став одним із організаторів численних філій Катеринославської “Просвіти” в селах Амур, Мандриківці, Мануйлівка, Діївка, Гупалівка, Кринички, Єнакієво, Перещепинське. Був редактором “Вісника товариства “Просвіта””.

Заслугою В.О.Біднова стала організація українознавчих курсів для вчителів на Катеринославщині. Тут читалися лекції з історії України, української мови та літератури, географії, дитячої літератури. В 1917-1918 рр. виступав лектором на курсах українознавства в Бердянську, Катеринославі, Луганську, Мелітополі, Олександрівську й Павлограді.

Основними формами просвітницької діяльності В.О.Біднова були: організація першої української гімназії в Катеринославі, Української дитячої школи у Варшаві; Українського народного університету в Ланцуті; участь у тематичних українських національних вечорах, концертах, наукових засіданнях (з нагоди вшанування пам'ятних дат, імен та подій - м.Катеринослав, м.Ланцут), всеукраїнських, міжнародних з'їздів; читання лекцій, наукових рефератів, їх обговорення (як учасник Українського історично-філологічного товариства, Ліги української культури); влаштування музейних архівів; публікація праць з теорії і практики культурно-просвітницької роботи у вітчизняних та зарубіжних часописах, журналах (“Дніпрові хвилі”, “Добра порада”, “Книголюб”, “Літературно-науковий вісник” “Тризуб”, “Український студент” та ін.), а також підготовка перших україномовних історіографічних оглядів з історії України.

Підтвердженням великого значення педагогічного доробку В.О.Біднова для теорії і практики національного шкільництва, внеску в освітньо-виховну роботу є той факт, що його було обрано почесним членом “Музею імені Поля” (м.Катеринослав), “Українського наукового товариства” (м.Київ, м.Кам'янець-Подільський), “Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка” (м.Львів).

Поєднуючи активну роботу в просвітницьких товариствах і організаціях національного спрямування (“Просвіта” (м.Катеринослав, м.Кам'янець-Подільський), Катеринославська губернська учена архівна комісія, Кирило-Мефодіївське братство (м.Кам'янець-Подільський), Українське наукове товариство (м.Київ, м.Кам'янець-Подільський), Українське Історично-філологічне товариство (м.Прага), Наукове товариство імені Т.Шевченка (м.Львів), Ліга української культури (м.Прага), Музей визвольної боротьби (м.Прага)) з підготовкою численних публікацій, В.О.Біднов активно впливав на пробудження національної свідомості рідного народу. За підтримки та активної участі педагога студенти-українці заснували у Празі Товариство української культури. Він вважав, що саме культурно-просвітницькі організації мають допомогти населенню в організації самоосвіти.

Просвітницькою спрямованістю характеризується видавнича та редакторська діяльність В.О.Біднова. Вони були невід'ємною складовою його педагогічної спадщини. Це був один із напрямів просвітницької діяльності педагога. Саме через друковане слово необхідно, на думку В.О.Біднова, доносити до широких верств народу українську ідею, яка сприятиме його духовному відродженню. Видавнича праця зайняла чільне місце в просвітницькій діяльності В.О.Біднова. Де б не працював педагог, він усюди входив до складу певних груп видавців або сам організовував видавничу справу. Так, педагог, як палкий шанувальник творчості Тараса Григоровича Шевченка, у 1922 р. в Кременці взяв найактивнішу участь у роботі комітету по виданню творів Т.Г.Шевченка та публікації матеріалів, пов'язаних з його життєвим і творчим шляхом. Завдяки цьому побачили світ книжки: “Малий Кобзар” та “Коротка біографія Т.Г.Шевченка”. Очолював комісію з перекладу Біблії українською мовою.

В.О.Біднов був редактором двотижневика “Дніпрові хвилі”, тижневика “Вісник товариства “Просвіта””, українського відділу земської газети “Народная жизнь” (згодом - “Народне життя”), просвітянської газети “Живе слово”. Ініціював видання журналу “Релігійно-науковий вісник” у таборі Олександрів у Польщі (1921).

Публіцистичні твори, написані В.О.Бідновим, відзначаються високою громадянською позицією. Основна ідея, яка об'єднує їх, це прагнення до самовизначення українського народу, до побудови незалежної України, відродження рідної культури і школи. Глибоке почуття патріотизму автора спонукає читачів до роздумів над становищем українського народу. Своїми роздумами педагог закликав людей до активної участі у громадському житті. В своїх працях В.О.Біднов висвітлював актуальні проблеми його сучасності. Серед праць слід відзначити такі, як: “К вопросу об издании украинской научно-популярной литературы” (1905), “Українська періодична преса” (1906), “Українська школа” (1918), “Церковна справа на Україні” (1919, 1921), “Культурний рух на Україні в часи революції” (1919), “Влада і народ” (1919), “Перший Універсал Центральної Української Ради” (1919), “19 февраля” (1920), “Великий князь український Святослав Перший” (1921), “Дбаємо про автокефалію своєї церкви” (1922), “Християнська доброчинність: історичні відомості” (1929), “Дзвони: Короткі історичні відомості” (1931).

Вчений залишив низку цікавих спогадів про відомих українських письменників, політичних діячів, служителів церкви, письменників, педагогів, істориків, астрономів, з якими пощастило спілкуватися й співпрацювати на громадському полі, або чиєю творчістю він був захоплений. Серед них розвідки про В.Б.Антоновича, Д.В.Антоновича, С.Т.Голубєва, М.С.Грушевського, О.О.Ейхельмана, А.Ф.Кащенка, М.І.Комарова, О.Я.Кониського, М.І.Костомарова, К.П.Михальчука, М.І.Петрова, С.В.Петлюру, І.П.Пулюя, О.О.Русова, А.О.Скальковського, С.Й.Смаль-Стоцького та інших.

Дослідженням встановлено, що культурно-просвітницька діяльність В.О.Біднова є великим внеском у теорію і практику національного шкільництва. Ідеї педагога не втратили сьогодні своєї актуальності і можуть бути важливим джерелом для модернізації національної системи освіти.

Здійснене нами історико-педагогічне дослідження життя, науково-педагогічної, просвітницької та громадської діяльності Василя Олексійовича Біднова дало можливість сформулювати наступні висновки:

1. Історіографічний огляд проблеми засвідчив, що до цього часу немає цілісного і всебічного аналізу педагогічної спадщини В.О.Біднова, зокрема не досліджені його педагогічні погляди і просвітницька діяльність. На основі опрацювання широкої джерельної бази встановлено, що доробок ученого на ниві освіти є цінним джерелом для сучасної педагогічної науки. Є всі підстави вважати розгляд педагогічних поглядів і просвітницької діяльності В.О.Біднова актуальною історико-педагогічною проблемою.

2. Аналіз життєвого і творчого шляху В.О.Біднова показав, що все своє життя вчений присвятив Україні, розбудові національної освіти та виховання. Його педагогічна і просвітницька діяльність відповідала назрілим потребам часу, була підпорядкована розв'язанню головних соціально-педагогічних завдань. Життя В.О.Біднова охоплює період від 70-х рр. ХІХ ст. до 30-х рр. ХХ ст., у тому числі безпосередня педагогічна та просвітницька діяльність тривала понад 40 років. Займав такі посади, як помічник інспектора Катеринославської духовної семінарії, директор першої української гімназії в Катеринославі, голова Катеринославської “Просвіти”, голова Кирило-Мефодіївського братства у Кам'янець-Подільському, декан богословського факультету Кам'янець-Подільського університету, ректор Українського народного університету в Ланцуті (Польша) тощо.

В освітній діяльності В.О.Біднова нами виділено три основних періоди: Перший період (1896-1903 рр.) пов'язаний із початком педагогічної діяльності вченого, його участю у молодіжних організаціях. У цей час публікуються його перші праці. Другий період (1903-1922 рр.) присвячений переважно громадсько-просвітницькій, педагогічній та організаторській діяльності. Третій період (1922-1935 рр.) життя та діяльності В.О.Біднова розпочинається після його переїзду до Праги і характеризується активізацією педагогічної, наукової та організаторської діяльності вченого.

У ході наукового пошуку нами були визначені основні напрями подальшого дослідження: педагогічна діяльність, дослідження проблем громадянського виховання молоді; погляди на виховання учнів і молоді засобами козацької педагогіки; дослідження проблем історії педагогіки; культурно-просвітницька праця, видавничо-редакторська та публіцистична діяльність.

3. У дисертації виявлені і охарактеризовані головні чинники, які впливали на формування В.О.Біднова як педагога, просвітника та громадського діяча. Серед них: 1) сім'я, в якій йому прищеплювалася любов до України, рідної мови та народу - носія багатовікової національної культури та традицій; 2) соціальне оточення, в якому зростав педагог; 3) система освіти, в умовах якої здійснювалося навчання (Широчанська земська школа, Херсонське духовне училище, Одеська духовна семінарія, Київська духовна академія); 4) спілкування з культурно-просвітницькими діячами свого часу - М.Ф.Комаровим, О.Я.Кониським, Є.Х.Чикаленком; 5) участь у провідних культурно-просвітницьких товариствах і організаціях Києва, Катеринослава, Кам'янець-Подільського, Кременця, Праги, Варшави; 6) активна політична та громадська діяльність.

4. Погляди В.О.Біднова на освіту та громадянське виховання зумовлювалися соціально-економічними, політичними і культурно-освітніми умовами функціонування українського суспільства, нагальною потребою якого було збереження національної духовної ідентичності підростаючих поколінь українців, що перебували під пресом денаціональних впливів з боку пануючих режимів. У їх основі лежить ідеал школи, що опирається на рідну культуру, з яскраво вираженим національним характером виховання, українознавчим змістом освіти. У центрі педагогічних ідей вченого - становлення творчої активної особистості з глибокими громадянськими якостями: національною самосвідомістю, гідністю, силою волі, патріотизмом, високою моральністю. В.О.Біднов, як палкий прихильник і послідовник К.Д.Ушинського, пропагував ідею народності у вихованні, вивчення рідної мови вважав одним із головних завдань школи. Навчання і виховання В.О.Біднов розглядав як єдиний процес, спрямований на всебічний розвиток молоді, який передбачав єдність морального, розумового, духовного виховання, виховання на традиціях українського народу, зокрема козацької педагогіки. Досліджуючи історію запорізького козацтва, вчений подав обширний матеріал про освіту, культуру і церковну організацію на Січі. Він ратував за відродження козацьких виховних традицій, за поширення знань серед учнів і молоді про козацький національно-визвольний рух, про заслуги козаків у боротьбі з чужоземними загарбниками.

Головною перешкодою у налагодженні національної освіти В.О.Біднов вважав відсутність підручників та навчальних посібників з історії України. У зв'язку з цим, педагог підготував працю “Що читати по історії України” (1919, 1920). Став одним із авторів збірника лекцій “Українська культура” (за редакцією Д.Антоновича) (1934, 1940, 1947, перевиданий у 1993 р.).

В.О.Біднов зробив великий внесок у написання наукових праць з історії освіти. Ним зібрано, опрацьовано і систематизовано величезний матеріал з історії освіти і школи в Україні. Заслугою В.О.Біднова є те, що він, спираючись на широкий масив архівних джерел, правдиво показав історію розвитку освіти та педагогічної думки на Україні.

5. Серед основних напрямів просвітницької діяльності педагога ми виділили такі: участь у культурно-просвітницьких товариствах і організаціях національного спрямування, видавничо-редакторська та педагогічно-публіцистична робота. Зміст просвітницької діяльності В.О.Біднова визначило усвідомлення педагогом необхідності поширення освіти серед широких верств населення. Просвітницька діяльність В.О.Біднова була пов'язана з товариством “Просвіта” (м.Катеринослав), Катеринославською ученою архівною комісією, Науковим товариством імені Т.Г.Шевченка у Львові, Українським науковим товариством (м.Київ, м.Кам'янець-Подільський), Українським учительським товариством (м.Катеринослав),Кирило-Мефодіївським братством (м.Кам'янець-Подільський), Лігою української культури (м.Відень, м.Прага). Працюючи в них, В.О.Біднов багато зробив для популяризації української ідеї, піднесення духу українського народу, утвердження державотворчих процесів.

Основними формами просвітницької діяльності В.О.Біднова були: організація шкіл, Українського народного університету в Ланцуті, участь у тематичних українських вечорах, концертах, наукових засіданнях, всеукраїнських, міжнародних з'їздах; читання лекцій, наукових рефератів, їх обговорення; улаштування музейних архівів; публікація праць з теорії і практики культурно-просвітницької роботи у вітчизняних та зарубіжних часописах, журналах (“Вісник товариства “Просвіта””, “Добра порада”, “Дніпрові хвилі” та ін.), а також підготовка перших україномовних історіографічних оглядів з історії України.

Встановлено, що видавничо-редакторська і публіцистично-педагогічна діяльність вченого підкорювалися одній меті - формуванню національної свідомості українців, гордості від приналежності до української нації, прагненню до відродження і створення власної держави.

Важливою справою, якою займався В.О.Біднов протягом життя, був переклад Святого Письма на українську мову. Педагог входив до спеціальних комісій, створених у Кам'янець-Подільському, Кременці, Варшаві. Завдяки його активній участі також побачили світ “Малий Кобзар” та “Коротка біографія Т.Г.Шевченка”. Входив до складу робочої групи з видання 16-томного зібрання творів Т.Г.Шевченка.

6. Дослідженням встановлено, що ідеї, запропоновані педагогом не втратили своєї актуальності і можуть бути творчо використані у розв'язанні проблем сучасної педагогічної теорії і практики. Серед них: посилення ролі громадянського виховання у навчально-виховному процесі шкіл різних типів; визначальний вплив на формування громадянської зрілості молодого покоління предметів соціально-гуманітарного циклу: рідної мови, історії, краєзнавства, рідної літератури, етнографії; співпраця школи з сім'єю та громадськими організаціями; необхідність формування лицарських якостей у учнів і молоді засобами козацької педагогіки; університет як найбільш сприятливе середовище для формування інтелігентної особистості і джерело відродження та збагачення духовного потенціалу суспільства.

Наше дослідження є першою спробою розкрити основні педагогічні погляди та зміст і напрями просвітницької діяльності В.О.Біднова. Звичайно, не можна було охопити всі ті проблеми навчання та виховання, які розробляв учений-педагог. Перспективними напрямами дослідження вважаємо внесок В.О.Біднова у розробку методики викладання історії, а також управлінську діяльність педагога.

Результати проведеного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях автора

Статті в наукових фахових виданнях

1. Алєйкіна В.В. Педагогічна діяльність В.О.Біднова (1874-1935) / В.В.Алєйкіна // Історико-педагогічний альманах. - 2007. - Вип.2. - С. 56-61.

2. Алєйкіна В.В. В.О.Біднов про виховання молоді засобами козацької педагогіки / В.В.Алєйкіна // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний часопис. - Переяслав-Хмельницький, 2008. - Вип.13. - С. 10-16.

3. Алєйкіна В.В. Василь Біднов (1874-1935) як історик освіти / В.В.Алєйкіна // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія № 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: зб. наук. праць. - Вип. 7. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. - C. 139-150.

4. Алєйкіна В.В. Проблема формування особистості українського інтелігента у вищому навчальному закладі (на матеріалах педагогічної спадщини В.О.Біднова (1874-1935)) // Вісник Черкаського університету. Серія Педагогічні науки. - Черкаси, 2009. - Вип. 149. - С. 67- 69.

Статті в інших наукових виданнях

5. Алєйкіна В.В. Василь Олексійович Біднов - вчений, педагог, громадський діяч (1874-1935) / В.В.Алєйкіна // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2006. - Вип. № 26. - С. 3-10.

6. Алєйкіна В.В. Василь Олексійович Біднов (1874-1935) та його твір “Що читати по історії України” / В.В.Алєйкіна // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. № 28. - С. 3-10.

7. Алєйкіна В.В. Просвітницька діяльність В.О.Біднова (1874-1935) / В.В.Алєйкіна // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - Мелітополь. 2007. - Вип. 8. - С. 108-120.