Дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу у навчанні іноземних мов учнів старшої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Джава Надія Арсентівна

УДК: 37.026: [371.3: 81`243]

ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ

13.00.09 - теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному лінгвістичному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Спіцин Євгеній Сергійович, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Скидан Сергій Олександрович, Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри української та іноземних мов; кандидат педагогічних наук, доцент Арделян Олена Вікторівна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри перекладу та загального мовознавства.

Захист відбудеться «12» травня 2010 року о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розіслано «9» квітня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Метою освіти в Україні є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого потенціалу народу, - йдеться в Законі України «Про освіту». Система освіти, яка протягом багатьох років давала позитивні результати, уже не відповідає вимогам середньої та вищої школи. Будучи ефективною й виправданою за попередніх соціальних умов, що вимагали від особи лише опанування певного обсягу знань, необхідних для її професійної діяльності, стара педагогіка стала перешкодою на шляху сучасного навчання. Усвідомлення цього факту поставило педагогіку перед необхідністю перегляду усталених раніше технократичних парадигм і парадигм освітньої моделі, орієнтованих на авторитарну передачу знань, сприяння утвердженню пріоритету загальнолюдських, гуманістичних цінностей, актуалізації гуманітарних знань. Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)», Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті проголошують освітніми пріоритетами забезпечення гармонійного й різнобічного розвитку особистості, формування в неї цілісної картини світу, що спонукає до реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні. «Освіта України - це освіта для людини, - визначено у Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи. - Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити». Розв'язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчання, спрямованого насамперед на розвиток особистості учня, яка є ключовою в особистісно-орієнтованому навчанні.

Закон України «Про середню освіту» передбачає якісне реформування середньої освіти на основі особистісно-орієнтованого підходу в педагогічному процесі. Реалізація такого підходу забезпечить самостійність мислення учнів, відповідальність за власну діяльність і майбутнє, готовність учитися упродовж життя. Парадигма особистісно-орієнтованої освіти передбачає особистісно-орієнтований підхід у навчанні; особистісно-орієнтований підхід у вихованні; філософсько-психологічне обґрунтування особистісно-орієнтованого підходу. «Осмислення прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення», як зазначається в «Основних напрямках наукових досліджень з педагогіки і психології України», повинне стати необхідною передумовою всебічного розуміння дослідниками нових проблем, що постали перед педагогічною наукою та практикою. Специфіка сучасної освіти виявляється сьогодні в тому, що відбувається зміна цілей освіти: від «освіти на все життя» до «освіти крізь все життя». Освітня система повинна бути спроможною не тільки озброювати знаннями того, хто навчається, а й формувати потребу в безперервному самостійному оволодінні ними.

Особливої актуальності набуває сьогодні інтеграція завдань гуманітаризації освіти та розвитку духовних якостей особистості - суб'єкта навчання та виховання. У суспільстві підвищилася роль іноземних мов, а також статус навчального предмета «Іноземна мова», головною метою якого повинен стати розвиток в учнів здатності до міжкультурної комунікації. Пріоритетним виступає завдання навчання іноземних мов як засобу спілкування. Перед учителями виникає необхідність пошуку підходів, методів і засобів навчання, що сприяють підвищенню мовної компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Провідною парадигмою в реформуванні середньої освіти є особистісно-орієнтоване навчання, зокрема особистісно-орієнтований підхід. Для впровадження цього підходу в практику школи вчителі повинні оволодіти його механізмами і прийомами. Такий досвід дає гуманістична педагогіка, неопрагматизм, екзистенціалізм, вільне виховання (США та Європа 70_х рр.), педагогіка співробітництва (СРСР, 80-ті рр.), народна педагогіка та ін. Ідеями особитісно-орієнтованого підходу у навчанні пронизані погляди відомих педагогів минулого: Дж. Дьюї, М. Монтессорі, І. Песталоцці, Ж. Руссо, К. Ушинського, Г. Торей та ін. За повної відмінності концептуальних поглядів їх об'єднує прагнення виховати вільну особистість, зробити саме учня центром усього педагогічного процесу, дати учню можливості активної пізнавальної діяльності. Ці близькі концепції можна об'єднати загальною назвою ліберальна педагогіка, яка протистоїть педагогіці авторитарній і технократичній.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури свідчить, що проблема впровадження особистісно-орієнтованого підходу в навчальний процес не лишалася поза увагою дослідників. Питання побудови освітніх технологій на основі особистісно-орієнтованого підходу теоретично обґрунтовано у працях багатьох учених (Б. Ананьєв, А. Асмолов, Ф. Ахтенхаген, Є. Бондаревська, М. Берулова, І. Бех, Л. Виготський, П. Гальперін, Б. Гершунський, Р. Герцог, В. Давидов, Д. Ельконін, Г. Зельтенфус, І. Зимня, І. Іванов, І. Ільясов, М. Каган, Ф. Кайзер, Г. Камінскі, О. Ковальов, В. Краус, О. Леонтьєв, В. Лєдньов, А. Маркова, В. Моляко, А. Петровський, О. Пєхота, К. Платонов, С. Подмазін, В. Прехтл, В. Рибалка, К. Роджерс, С. Рубінштейн, Т. Селевко, В. Сєріков, С. Сисоєва, Т. Сущенко, Н. Тализіна, Х. Хекхаузен, І. Якиманська.

Розробка теорії особистісно-орієнтованого навчання - одна з актуальних проблем у лінгводидактиці, будучи багатоаспектною, вона стосується з`ясування сутності наукового підходу, його дидактичних засад, формування вмінь самоорганізації, рефлексії, вироблення критеріїв оцінювання змін в особистісних структурах учнів.

Сьогодні в Україні апробовано модель особистісно-орієнтованого навчання С. Подмазіна, комбіновану систему М. Гузика, програму «Крок за кроком» Н. Бібік, окремі аспекти цієї проблеми досліджують І. Єрмаков, О. Пєхота, О. Савченко, А. Старєва, М. Чобітько та ін.

Однак у психолого-педагогічній літературі недостатньо розкриті дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання іноземних мов і підвищення ефективності навчання іноземних мов шляхом реалізації такого підходу. Саме за умови особистісно-орієнтованого підходу учень виступає в навчально-виховному процесі суб'єктом пізнання та спілкування, а розвиток особистості здійснюється з урахуванням її можливостей та інтересів, що сприяє глибшому й системному засвоєнню, зокрема іноземних мов.

Актуальність дослідження полягає в необхідності оптимізувати впровадження вимог принципу гуманізації в освітньо-виховний процес і можливості використання для цього особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи.

Проаналізовані літературні джерела з питань розвитку особистості в процесі навчання іноземних мов, соціально-педагогічна значущість проблеми та її недостатня теоретична й методична розробка, відсутність фундаментальних психолого-педагогічних досліджень, вимоги суспільства до сучасного рівня володіння іноземною мовою, переважання традиційного навчання над особистісно-орієнтованим, об'єктивна потреба в спеціалістах, які володіють іноземною мовою, особистий досвід практичної роботи вчителем та викладачем німецької мови дали підстави для обрання теми дослідження «Дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу у навчанні іноземних мов учнів старшої школи».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 2 від 29.09.2008) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 9 від 25.11.2008).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи, визначити дидактичні засади її ефективного функціонування.

Для реалізації поставленої мети визначено такі завдання:

1) з'ясувати ступінь розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній та лінгводидактичній літературі;

2) з`ясувати можливості використання особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи;

3) визначити дидактичні засади й побудувати модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи, обґрунтувати її зміст та структуру;

4) перевірити ефективність розробленої моделі для інтенсифікації процесу навчання іноземних мов учнів старшої школи та розробити методичні рекомендації для вчителів щодо використання особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов.

Об'єкт дослідження: процес навчання іноземних мов у старших класах середньої школи.

Предмет дослідження: дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи.

Гіпотеза дослідження: процес навчання іноземних мов у старших класах середньої школи буде здійснюватися на якісно новому рівні та сприятиме інтенсифікації процесу навчання в цілому за умови впровадження дидактичної моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи, яка включає:

дидактичні засади: в основі навчання - позитивна Я-концепція особистості: талановитою є кожна дитина; навчання на основі успіху, відмова від примусу; суб'єкт-суб'єктна взаємодія (учитель - учень); особистісно-орієнтований підхід може бути реалізований тільки в межах нової парадигми освіти (шість тенденцій Б. Гершунського);

принципи: гуманістичного спрямування змісту навчання; життєвої орієнтації, психологічної комфортності, діяльності, комунікативного спрямування змісту навчання; автентичності; формування позитивної мотивації навчання; принципу варіативності та творчості;

професійно-педагогічні, психологічні та методичні умови: інноваційні організаційні форми, методи й засоби навчання, використання методик і технологій, що забезпечують реалізацію особистісно-орієнтованого підходу з урахуванням принципів реформування освіти відповідно до тенденцій її трансформації.

Методологічною основою дослідження є основні положення Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Державної національної програми «Освіта (Україна ХХІ століття)»; Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти; Державного стандарту базової і повної середньої освіти (іноземні мови); філософські положення про зумовленість мети, змісту освіти суспільними потребами й запитами; про зв'язок теорії та практики; гуманізації й гуманітаризації освіти; основні засади особистісно-орієтованого підходу до навчання іноземних мов.

Теоретичною основою дослідження є основні положення особистісно-орієнтованого підходу в навчанні (І. Бех, В. Давидов, О. Кононко, М. Левківський, О. Пєхота, Л. Проколієнко, О. Савченко, В. Cєріков, І. Якиманська); дослідження психологами вікових та індивідуальних особливостей старшокласників, закономірностей їх розвитку (Є. Аркін, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Запорожець, С. Кулачківська, Г. Люблінська); педагогічні аспекти міжособистісної взаємодії (В. Кан-Калик, Ю. Кулюткіна, Л. Кондрашова, А. Мудрик, Л. Рувінський, Л. Савенкова); дидактичні та методичні основи формування змісту навчання в середній школі та у вищих навчальних закладах (Ю. Бабанський, С. Гончаренко, Г. Климентенко, В. Краєвський, І. Лернер, Л. Ляховицький, О. Савченко, В. Скалкін); принципи навчання іноземних мов (І. Бім, В. Бухбіндер, Н. Гез, С. Ніколаєва, Ю. Пассов, В. Плахотник, В. Редько, Г. Рогова).

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження:

теоретичні: вивчення та аналіз філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з метою розгляду загальних теоретичних питань з проблеми дослідження; аналіз і узагальнення педагогічного досвіду вчителів з метою моделювання процесу навчання іноземних мов на основі особистісно-орієнтованого підходу, зіставлення та узагальнення отриманих результатів дослідження;

емпіричні: діагностичні й обсерваційні для здійснення педагогічного спостереження та самоспостереження; праксиметричні з метою аналізу педагогічного досвіду й результатів діяльності вчителів іноземних мов шкіл м. Рівного та області;

педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) з метою перевірки ефективності функціонування запропонованої моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов;

методи математичної статистики - для опрацювання результатів експерименту, аналізу отриманих даних і з'ясування кількісних залежностей між явищами та процесами, що вивчалися.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі загальноосвітніх шкіл м. Рівного: №№ 3, 8, 13, 15, 24 та педагогічного ліцею при Рівненському державному гуманітарному університеті. Експериментом охоплено 240 старшокласників і 22 вчителі іноземних мов зі стажем роботи понад 5 років.

Дослідно-експериментальна перевірка запропонованої моделі особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов здійснювалася в такій послідовності:

I етап - підготовчий (2005/6 н. р.): а) обґрунтування мети та завдань дослідження, складання плану експериментальної роботи; б) визначення об'єктів дослідження та критеріїв оцінки їх діяльності; в) побудова моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання іноземних мов учнів старшої школи.

II етап - констатувальний (2006/7 н. р.): а) визначення рівня навчальних досягнень учнів; моніторинг знань з предмета; б) визначення нормативно-правової бази та науково-методичного забезпечення експерименту; в) вивчення особистісно-орієнтованих технологій і методик; г) визначення ідей упровадження моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процес навчання іноземних мов; д) створення комп`ютерної бази даних про ефективний передовий досвід учителів іноземних мов шкіл №№ 3, 8, 13, 15, 24 та педагогічного ліцею м. Рівного в упровадженні особистісно-орієнтованого підходу в процес навчання; е) розробка навчальних програм з іноземних мов особистісно-орієнтованого спрямування.

III етап - формувальний (2007/8 н. р.): а) робота творчої групи «Творимо урок разом»; б) школа молодого вчителя; в) робота клубу «Обдарована дитина»; г) організація роботи шкільного прес-центру; д) проведення уроків на основі особистісно-орієнтованого підходу; е) участь учителів у фахових конкурсах; є) дослідження ефективного передового досвіду вчителів іноземних мов шкіл №№ 3, 8, 13, 15, 24 та педагогічного ліцею м. Рівного.

IV етап -завершальний (2008/9 н. р.): а) порівняння даних констатувального та формувального експериментів; б) теоретичне та методичне узагальнення результатів проведення експериментального дослідження.

Наукова новизна й теоретична значущість одержаних результатів.

Уточнено та поглиблено сутність особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи як засобу інтенсифікації процесу навчання та стимулювання мовленнєвої діяльності учнів.

Уперше розроблено й експериментально перевірено дидактичну модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи, визначено етапи її реалізації, одержано результати експериментального навчання, які підтверджують ефективність запропонованої дидактичної моделі.

Обґрунтовано дидактичні засади моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи (учень у школі - суб'єкт навчальної діяльності; мета освіти - становлення особистості; в основі навчання - позитивна Я-концепція: талановитою є кожна дитина).

Удосконалено форми роботи в процесі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в утіленні в навчальний процес експериментальних шкіл запропонованої моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи. Результати дослідження впроваджено в навчання іноземних мов шкіл м. Рівного № 3 (довідка № 164 від 18.06.2009), № 8 (довідка № 257 від 20.05.2009), № 13 (довідка № 289 від 19.06.2009), № 15 (довідка № 200 від 23.05.09), № 24 (довідка № 153 від 18.05.2009) та педагогічного ліцею при РДГУ (довідка № 104 від 25.06.2009), шкіл Рівненської області, у педагогічний процес Рівненського державного гуманітарного університету.

Фактичний матеріал, основні положення й висновки дослідження можуть бути використані для написання нових праць, присвячених проблемам особистісно-орієнтованого навчання, створення підручників, посібників з дидактики, а також у наукових розробках з дидактики, підготовці спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів.

Одержані в роботі наукові результати є самостійним внеском автора в теоретичне обґрунтування основних ідей і положень досліджуваної проблеми.

Вірогідність й аргументованість основних висновків дисертаційної роботи забезпечуються теоретико-методологічною обґрунтованістю її вихідних положень, результатами експериментальної перевірки гіпотези дослідження; репрезентативністю експериментальних даних; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних меті та завданням дослідження; підтверджуються результатами експериментально-педагогічної роботи, упровадженням результатів дослідження в практику роботи загальноосвітніх шкіл.

Апробація та впровадження результатів здійснювалися на міжнародних науково-практичних конференціях «Специфіка навчання та вивчення німецької мови як іноземної в освітніх закладах України в контексті Європейських рекомендацій та Болонського процесу» (Львів, 2005); «Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання у закладах освіти» (Рівне, 2007), регіональній науково-практичній конференції «Особистісно зорієнтований підхід до навчання української мови і літератури», (Рівне, 2008), щорічних підсумкових науково-практичних конференціях та методичних семінарах кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету та кафедри романо-германської філології Рівненського державного гуманітарного університету, на курсах підвищення кваліфікації вчителів німецької мови Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Публікації. За темою дослідження опубліковано 7 одноосібних наукових праць, з яких 5 статей у фахових наукових виданнях України, 1 стаття в іншому виданні та 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (281 найменування на 24 сторінках, з них 14 - іноземною мовою) і 13 додатків на 30 сторінках, містить 14 таблиць на 16 сторінках, 1 схему, 1 рисунок і викладена на 227 сторінках. Обсяг основного тексту -174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, гіпотезу, завдання, методологічну й теоретичну основу дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, вірогідність і аргументованість основних висновків, наведено дані про впровадження й апробацію результатів дослідження, подано відомості про публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Сутність особистісно-орієнтованого підходу та особливості його використання у навчанні іноземних мов» представлено результати теоретичного аналізу проблеми, розкрито методологічні основи та уточнено педагогічну сутність базових понять дослідження, визначено основні дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, обґрунтовано модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов, проведено аналіз багатозначних понять «підхід» та «особистість».

Виявлено й обґрунтовано місце особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання. Загальним для особистісно-орієнтованого підходу є створення умов для розвитку та саморозвитку особистості, реалізація педагогом відповідальності за результати освітнього процесу, побудова відповідних до рівня розвитку дітей видів діяльності на основі діалогу та співробітництва, тобто різноманітність професійної діяльності педагогів у межах методики, стилю, концепцій, індивідуального життєвого досвіду, педагогічних систем тощо.

На основі узагальнення спільних для всіх інтерпретацій поняття особистісно-орієнтованої системи навчання та особистісно-орієнтованого підходу в цій системі, Державного стандарту базової і повної середньої освіти (іноземні мови) та Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти уточнено місце особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання іноземних мов учнів старшої школи.

Доведено, що функція особистісно-орієнтованого підходу полягає в забезпеченні особистісного розвитку кожного суб'єкта навчально-виховного процесу, визнанні за учнем права на самовизначення та самореалізацію в процесі пізнання через оволодіння власними способами навчальної діяльності.

З метою теоретичного обґрунтування дидактичної моделі здійснено аналіз загальнодидактичних і методичних принципів конструювання змісту навчання іноземних мов, визначено ті з них, які найповніше відповідають предмету дослідження й адекватно співвідносяться з дидактичними засадами, на яких воно здійснюється, узгоджуючись з основними положеннями особистісно-орієнтованого підходу як концептуальної основи моделювання змісту навчання іноземних мов.

Відповідно до мети навчання іноземних мов виокремлено й систематизовано загальні принципи конструювання змісту навчального процесу: співробітництва, співтворчості вчителя й учня, активності, диференціації та індивідуалізації, інтерактивної діалогічної взаємодії, розвивального характеру навчання, усебічного розвитку особистості. Обґрунтування цих принципів указує на можливі шляхи їх реалізації в процесі моделювання змісту навчання іноземних мов як навчального предмета для загальноосвітніх шкіл.

Виходячи з мети, завдань, гіпотези дослідження розроблено модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов (рис 1), основою якої є визнання за учнем права вільно творити себе, виходячи з власних здібностей, як повноправного суб'єкта процесу навчання, що мотивує прагнення до самореалізації, вияв самостійності в навчальній діяльності.

Проведене дослідження свідчить про необхідність підвищення інтересу учнів до вивчення іноземних мов; подальших пошуків шляхів і умов ефективного використання особистісно-орієнтованого підходу з метою інтенсифікації навчального процесу та активізації самостійної й творчої роботи вчителів і учнів; доведення до відповідності специфіці особистісного розвитку учня, задіяного в процес проектування своєї освіти, змісту, цілей, структури навчального процесу з іноземних мов; організації освітнього процесу на таких освітніх технологіях і видах діяльності, які навчатимуть учнів реалізовувати свій потенціал відповідно до навчального предмету.

У другому розділі «Експериментальна перевірка ефективності моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу у навчанні іноземних мов учнів старшої школи» на основі педагогічного експерименту, анкетування вчителів іноземних мов, практичного досвіду роботи в школі обґрунтовано можливість організації навчального процесу на основі особистісно-орієнтованого підходу з урахуванням визначених дидактичних засад його реалізації.

Проаналізовано стан педагогічної практики з досліджуваної проблеми, розкрито методику проведення експериментальної роботи, конкретизовано її зміст та здійснено аналіз результатів формувального експерименту.

Педагогічний експеримент проводився протягом 2005-2009 рр. на базі загальноосвітніх шкіл №№ 3, 8, 13, 15, 24 м. Рівного та педагогічного ліцею при РДГУ.

Згідно з визначеною метою та актуальністю проблеми розроблено етапи, визначена сутність діяльності творчої групи та очікувані результати - підвищення рівня готовності педагогічних колективів до реалізації особистісно-орієнтованого підходу, відповідного науково-методичного забезпечення.

На підготовчому етапі (2005/6 н. р.) проаналізовано педагогічні явища, які існують у повсякденній практиці шкіл, здійснено науковий пошук педагогічних ідей з проблеми особистісно-орієнтованого підходу, діагностовано готовність учителів до впровадження запропонованої моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процес навчання іноземних мов.

На цьому етапі відбулося створення сталого складу творчої групи, науково-теоретичне вивчення проблеми (визначення, уточнення понять і категорій особистісно-орієнтованого підходу), ознайомлення з методиками проведення педагогічних досліджень; визначення шляхів упровадження моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процес навчання іноземних мов; вивчення особистісно-орієнтованих технологій і методик; створення комп`ютерної бази даних про ефективний передовий досвід учителів іноземних мов шкіл №№ 3, 8, 13, 15, 24 м. Рівного з упровадження особистісно-орієнтованого підходу в процес навчання іноземних мов; визначення рівня навчальних досягнень учнів; визначення ідей упровадження моделі особистісно-орієнтованого підходу в процес навчання іноземних мов.

Дослідження обмежувалося встановленням впливу запропонованого змісту навчання іноземних мов на показники, які визначили його залучення до педагогічної практики вчителів іноземних мов.

До чинників, які впливають на результати порівняльного експерименту, віднесено контингент учнів (рівень знань із загальноосвітніх предметів, обсяг базових знань з іноземної мови); матеріально-технічну базу шкіл, де проводився експеримент; психологічні характеристики учнів, з якими проводилися заняття: контрольні та експериментальні; компетентність учителів і достовірність отриманих результатів.

Згідно з цими чинниками на підготовчому етапі експериментального дослідження здійснено порівняльний аналіз заданих показників для контрольної та експериментальної груп з метою з`ясування їхнього впливу на результати експерименту.

Аналіз контингенту учнів передбачав визначення їхньої середньої успішності навчання, якості підготовки з іноземних мов і кількості навчальних годин у контрольній та експериментальній групах, відведених державною програмою навчання іноземних мов, яку прийнято за основу для розрахунків. Формально рівень базових знань учнів експериментальної та контрольної груп можна вважати однаковим, що дає змогу виключити вплив цього чинника на результати експерименту.

Матеріально-технічна база шкіл, де проводилися заняття, також не вплинула на результати експерименту, оскільки технічними засобами користувалися учні як контрольної, так і експериментальної груп.

На констатувальному етапі (2006/7 н. р.) здійснено забезпечення принципу самоцінного ставлення педагогів до базових педагогічних ідей особистісно-орієнтованого навчання, моделювання методичної системи конкретного педагогічного колективу, апробацію, визначення оптимального взаємозв'язку компонентів системи, якісне підвищення загальної ефективності освітнього процесу.

На цьому етапі визначалася та конкретизувалася система засобів взаємодії учасників (керівників, учителів, методистів, батьків, учнів) навчально-виховного процесу, спрямованих на розкриття та розвиток індивідуальних особливостей кожної дитини. Предметом вивчення й упровадження в практику навчальних закладів міста стали такі аспекти організації системи впровадження запропонованої дидактичної моделі: створення умов для активної спільної навчальної діяльності в різноманітних навчальних ситуаціях («педагогіка співробітництва», організація процесу навчання в групах, ігрова діяльність, індивідуальні заняття, завдання з урахуванням власного темпу засвоєння матеріалу, навчання в процесі спілкування); суб'єкт-суб'єктні стосунки в системі особистісно-орієнтованого навчання; використання креативних методів навчання; розробка та захист індивідуальних і колективних наукових проектів; проблеми мотивації навчання та педагогічної діяльності в системі особистісно-орієнтованого навчання.

На цьому етапі в систему роботи шкіл міста введено окремі елементи особистісно-орієнтованого підходу (використання програм особистісно-орієнтованого змісту навчання, розробка різнорівневих авторських дидактичних матеріалів, створення ситуацій успіху тощо); організовано роботу творчої групи «Творимо урок разом», роботу клубу «Обдарована дитина», роботу шкільного прес-центру, участь учителів у фахових конкурсах, вивчення ефективного передового досвіду вчителів іноземних мов шкіл №№ 3, 8, 13, 15, 24 м. Рівного.

Метою формувального етапу (2007/8 н. р.) була апробація моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов з метою перевірки ефективності її функціонування.

Використання методів аналізу різної документації, навчально-методичної літератури; спостереження за позааудиторною педагогічною діяльністю вчителя; бесіди з учителями, головами методичних об`єднань, завучами; анкетування учнів і вчителів дало можливість визначити рівні професіоналізму вчителів: творчу спрямованість учителя, структуру мотивів, творчі здібності, емоційно-вольові якості, теоретичні знання, творчі вміння.

Поглиблення концепції особистісно-орієнтованого підходу вимагало подальшого розгляду теоретичних аспектів проблеми та організації методичної роботи на особистісно-орієнтованій основі, до чого залучалися науковці, методисти обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Організовано й упроваджено в практику система роботи з педагогічними працівниками, яка мала на меті створення сприятливих психологічних, методичних, професійно-педагогічних умов для організації особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу в школі. Структурними компонентами такої системи в місті стали: робота міських методичних об'єднань з англійської, німецької та французької мов; робота предметних кафедр, постійно діючі семінари з інших навчальних дисциплін, творча група вчителів німецької мови, школа молодого вчителя; школа педагогічної майстерності; дві науково-практичні конференції; щорічний аукціон педагогічних ідей, методичний фестиваль уроків з іноземних мов.

На завершальному етапі (2008/9 н. р.) узагальнено експериментальні дані, сформульовано загальні висновки з проблеми дослідження, систематизовано дослідні матеріали та результати наукового пошуку, упорядковано бібліографічний додаток наукового дослідження, здійснено загальне оформлення роботи.

Проведено контрольний зріз успішності учнів з іноземних мов та констатовано збільшення кількості учнів, які мають знання високого та достатнього рівнів, відсутність учнів зі знаннями початкового рівня, зміну характеру стосунків між учителем та учнем. Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці, зростання інтересу до навчання іноземних мов дозволяє стверджувати, що запропонована модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов сприяла створенню умов для максимального розкриття творчого потенціалу вчителя, розвитку природного потенціалу особистості учня, реалізації особистісно-орієнтованого змісту освіти (навчальні плани, програми, дидактичний матеріал, методи, прийоми роботи). Дані результатів успішності учнів експериментальної та контрольної груп з усіх предметів та з іноземної мови за 2008/9 н. р. подано в табл. 1.

Виявлено, що навчання на основі особистісно-орієнтованого підходу є більш ефективним, ніж на основі усталених дидактичних підходів. Кількість низьких оцінок в учнів експериментальних груп є значно нижчою, ніж в учнів контрольних груп. Приріст оцінок у групах, де вчителі проводили заняття на основі моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу, порівняно з контрольною групою становив 14 % з усіх предметів і 17 % з іноземної мови, у контрольній - 4 % з усіх предметів та 5 % з іноземної мови. Констатовано зміну ставлення учнів до вивчення іноземної мови. На основі кількісного аналізу визначено рівні зацікавленості предметом «Іноземна мова» в кінці формувального експерименту.

особистісний підхід навчання успішність

Таблиця 1 - Характеристика успішності навчання учнів експериментальної та контрольної груп у кінці педагогічного експерименту

Група	Кількість учнів	Середній бал з усіх предметів	Середній бал з іноземної мови	Приріст оцінок у групах
				з усіх предметів	з іноземної мови
ЕГ	122	9,0	9,2	14 %,	17 %
КГ	118	8,3	8,2	4 %	5 %



Таблиця 2 - Діагностика рівня зацікавленості учнів експериментальної та контрольної груп навчальним предметом у кінці експерименту

Група	Кількість учнів	Низький рівень	Середній	Високий
ЕГ	122	26 %	52 %	22 %
КГ	118	42 %	46 %	12 %

Як свідчать дані таблиць, позитивна динаміка характерна як для експериментальної так і для контрольної груп. За умови організації навчання на основі особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання іноземних мов покращилася середня успішність з усіх предметів, у тому числі з іноземної мови, зросла цікавість учнів до предмету.

Установлено позитивну динаміку як на середньому, так і на високому рівнях. У контрольній групі це 46 % проти 38 % на середньому рівні та 12 % проти 10 % на високому рівні. В експериментальній цей показник вищий: 50 % проти 35 % на середньому рівні та 22 % проти 12 % на високому рівні.

Таким чином, здобула підтвердження гіпотеза про те, що чинний зміст навчання іноземних мов на основі особистісно-орієнтованого підходу позитивно вплинув на продуктивність навчальної та педагогічної діяльності.

Зміст навчального матеріалу характеризувався автентичністю, відповідністю потребам сучасного рівня суспільства, базувався на визначених дидактичних засадах особистісно-орієнтованого підходу:

1) в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

2) головна дійова особа в навчальному процесі - учень;

3) суб'єкт - суб'єктна взаємодія (вчитель - учень);

4) дотримання психологічних, професійно-педагогічних та методичних умов реалізації особистісно-орієнтованого підходу;

5) формування внутрішніх позицій педагога для перетворення учня з об`єкта на суб'єкт навчання;

6) особистісно-орієнтований підхід може бути реалізований тільки в межах нової парадигми освіти (6 тенденцій Б. Гершунського);

7) використання методик і технологій, що забезпечують реалізацію особистісно-орієнтованого підходу;

8) реалізація підходу з урахуванням принципів реформування освіти відповідно до тенденцій її трансформації;

9) особистісна спрямованість принципів освітнього процесу повинна впливати на цінності освітнього процесу: талановитою є кожна дитина;

10) урахування умов, пов`язаних з індивідуальними особливостями старшокласників;

11) урахування досвіду викладання, зокрема іноземних мов, в українських школах.

Проведене дослідження свідчить про зростаючу увагу вчителів-практиків до проблеми застосування особистісно-орієнтованих педагогічних технологій. Цей висновок зроблено на підставі аналізу відповідей учителів. 57 % відсотків опитаних указують на необхідність навчання учителів особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, а також механізмів їх упровадження й проектування.

У результаті проведеного дослідження і власного практичного досвіду запропоновано такі механізми формування й утримання учнями мотивації впродовж тривалого періоду:

- щирий інтерес вчителя до іноземної мови та культури країни, мова якої вивчається;

- становлення вчителя в процесі пізнання як лідера, авторитетного в усіх сферах взаємодії й спілкування з учнями;

- формування мотивації в учнів на основі власного прикладу вчителя, його зацікавленості, відкритості, відданості справі навчання учнів;

- чергування різноманітних видів цікавої навчальної діяльності;

- уведення в навчальні посібники цікавого, наповненого захоплюючим змістом країнознавчого, соціокультурного матеріалу, незвичайних завдань;

- використання соціокультурних знань не тільки як засобу спілкування на міжособистісному рівні, але і як засобу збагачення духовного світу особистості на основі набуття знань про культуру країни, мова якої вивчається;

- використання автентичних матеріалів: газетних і журнальних статей, інформаційних комп`ютерних технологій;

- використання мотивуючої ролі оцінки учнів, у тому числі невербальної - оцінки поглядом, жестом, словом.

На основі проведеного аналізу висновувало, що для створення умов розвитку особистості в навчальному процесі доцільно використовувати педагогіку співробітництва, педагогіку оптимізму та успіху, проблемне навчання, діалог як форму творчої діяльності, рефлексивну позицію викладачів і учнів у навчальному процесі, евристичні методи навчально-творчої діяльності, самостійну роботу учнів як ефективний засіб розвитку творчої особистості.

На кінець навчального року в експериментальній групі зменшилася кількість учнів з низьким рівнем мовної компетентності. У контрольній групі збільшився відсоток учнів із середнім і зменшився з низьким рівнем мовної компетентності, однак цей відсоток менший порівняно з експериментальною групою. Але відсоток його зростання значно вищий в експериментальній групі. Оскільки на стосунки в групі міг впливати ряд факторів, спільних для обох груп, то відмінним фактором були дидактичні засади особистісно-орієнтованого підходу. Результатом роботи можна вважати й створення більш сприятливого середовища для оволодіння навчальним матеріалом завдяки впровадженню інтерактивних форм організації процесу навчання, що забезпечило подолання психологічного бар`єру під час спілкування, спонукало до активної мовленнєвої діяльності зазвичай неактивних і невстигаючих учнів та свідчило про підвищення мотивації учіння. Розвинені на основі особистісно-орієнтованого підходу певні якості - розкутість, невимушеність, активність самостійність, культура спілкування, почуття колективізму - відіграють значну роль для становлення особистості учнів. Позитивні зміни у сфері особистісного розвитку досліджуваних, що виникли в процесі запровадження нової моделі організації навчання, відображені в таких параметрах: підвищення активності учнів у спілкуванні з педагогом; збільшення кількості ініціативних реплік під час ігрової діяльності; здійснення адекватних мовленнєвих дій на основі пропонованого іншомовного матеріалу; зменшення вживання зразків рідного мовлення на заняттях з іноземної мови; вмотивоване використання мовленнєвих зразків; виявлення в учнів інтересу до іншомовної культури тощо.

Доведено, що достовірне зростання усіх показників свідчить про позитивний вплив визначених дидактичних засад на розвиток самопізнання, самовдосконалення та самореалізації особистості дитини. Розроблені відповідні методи, засоби, форми сприяють не лише підвищенню рівня розвитку іншомовного мовлення старшокласників, а й їх особистісному зростанню.

Проведений експеримент підтвердив правильність висунутої гіпотези та засвідчив ефективність експериментальної моделі.

У дослідженні зроблено теоретичне узагальнення й запропоновано нові підходи до організації навчального процесу з іноземних мов у старшій школі на основі особистісно-орієнтованого підходу, визначено місце особистісно-орієнтованого підходу в системі навчання, його значення для інтенсифікації процесу й результату навчання іноземних мов, активізації навчальної діяльності учнів та вчителів, що виражається в таких конкретних висновках.

1. Проаналізовано теоретичні основи особистісно-орієнтованого підходу у навчанні та його місце в сучасній педагогічній системі, з'ясовано ступінь розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній та лінгводидактичній літературі. У ході вивчення проблеми реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчальному процесі встановлено: більшість учителів не використовує особистісно-орієнтований підхід, дотримуючись традиційної технології навчання. Майже 50 % учнів знаходиться на низькому рівні самоорганізації, що впливає і на рівень мотивації навчання.

Отже, особистісно-орієнтований підхід означає перегляд усталених уявлень про:

а) процес навчання переважно як повідомлення знань, формування умінь, навичок, тобто переважно організації засвоєння навчальних знань;

б) поширену ще до сьогодні схему спілкування, взаємодії вчителя та учнів як суб'єктно-об'єктних стосунків;

в) об'єкт навчання, у ролі якого продовжує ще в ряді випадків виступати мовна система, тобто мовні (лексика, граматика, фонетика та ін.) знання, а не самі комунікативні дії учнів.

На теоретичному рівні узагальнення в структуру загальнодидактичної моделі процесу навчання входять: суспільні цілі навчання як соціальне замовлення школі, зміст освіти як мета й результат навчання, способи взаємодії соціального досвіду та його споживачів, критерії оцінювання результатів освіти й навчання.

2. З'ясовано можливості використання особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов. Навчальні заняття з іноземної мови організовано з урахуванням вимог особистісно-орієнтованого підходу до навчання: під час їх проведення відбувалося спільне визначення освітніх, виховних, розвивальних цілей уроку; переведення мотивації вивчення теми в площину особистісної значущості для кожного учня; чітке простеження пріоритету особистості учня в організації власної діяльності та діяльності класу в процесі визначення етапів орієнтації; спільне визначення мети, проектування, організація виконання плану навчальної діяльності; само- та взаємоконтроль, оцінювання навчальних досягнень. Учитель орієнтував процес на особистісні досягнення учня. Організація навчання ґрунтувалася на врахуванні суб'єктного досвіду вчителя.

Пріоритетною в навчанні іноземних мов повинна бути орієнтація не на засвоєння учнями змісту навчання, а на засвоєння способів навчально-пізнавальної діяльності, на розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів у процесі оволодіння новими предметними знаннями.

3. Теоретично обґрунтовано й практично перевірено, що ефективність реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов досягається завдяки використанню сукупності дидактичних засад реалізації особистісно-орієнтованого підходу: педагогічні стосунки базуються на принципах гуманізації та демократизації; талановитою є кожна дитина; в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості; навчання на основі успіху, відмова від примусу; переоцінка підходів до змісту освіти; суб'єкт-суб'єктна взаємодія (вчитель - учень); дотримання психологічних, професійно-педагогічних, методичних умов реалізації особистісно-орієнтованого підходу; формування внутрішніх позицій педагога для перетворення учня з об`єкта на суб'єкт навчання; особистісно-орієнтований підхід може бути реалізований тільки в межах нової парадигми освіти (6 тенденцій Б. Гершунського); використання методик і технологій, що забезпечують реалізацію особистісно-орієнтованого підходу з урахуванням принципів реформування освіти відповідно до тенденцій її трансформації.

Таким чином, навчання та педагогічне спілкування в умовах особистісно-орієнтованого підходу повинне реалізовуватися за схемою S1-S2, де S1 - це вчитель, людина, яка викликає справжній інтерес до предмета спілкування, до себе як партнера, інформативна особистість, цікавий співрозмовник; S2 - це учень, спілкування з яким розглядається вчителем як співробітництво в розв'язанні навчальних завдань. У такому процесі навчання доцільне співробітництво самих учнів у розв'язанні навчальних завдань для того, щоб формувався колективний суб'єкт і реалізовувався принцип комунікативного спрямування змісту навчання. Іншими словами, у навчальному процесі повинна працювати схема «суб'єкт» S1(учитель)-S2+S3+S4+…+ Sn(учні), у результаті чого утворюється єдиний взаємодіючий колективний суб'єкт (Sзаг).

Метою освіти, організованої в інноваційному режимі, є розвиток в учнів можливості засвоювати новий досвід на основі цілеспрямованого формування творчого та критичного мислення, розвиток здібностей до навчально-пізнавальної діяльності та рольового імітаційного моделювання. Тобто навчання має бути тісно пов'язане з творчим пошуком, постійним збагаченням досвіду учнів, спрямоване на одержання соціального результату на всіх етапах життя людини.

З урахуванням принципів відповідності соціальному замовленню суспільства, гуманістичного спрямування змісту навчання, зв'язку теорії з практикою, відповідності змісту навчання віковим, інтелектуальним можливостям учнів (доступності), принципу діяльності, диференціації навчання, комунікативного спрямування змісту навчання, автентичності, життєвої орієнтації навчання, формування позитивної мотивації навчання, системності, інтеграції навчального матеріалу, наступності та перспективності, урахування єдності змістового та процесуального аспектів навчання, гнучкості, принципу мінімакса, психологічної комфортності, принципу варіативності та творчості побудовано дидактичну модель реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи, обґрунтовано послідовність етапів такої моделі.

4. Експериментально підтверджено, що ефективність розробленої моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов досягається завдяки використанню сукупності дидактичних засад: створення особистісно-орієнтованого середовища, урізноманітнення навчальних форм занять, створення ситуацій успіху, урахування індивідуальних особливостей учнів. Такі засади забезпечують формування вмінь пояснення, аналізу, узагальнення й критичного оцінювання фактів і діяльність осіб, оцінювання подій та діяльності людей з позицій загальнолюдських цінностей, самостійного добування інформації з потрібної теми, аргументованого відстоювання власних поглядів, участі в дискусіях, «круглих столах», конференціях, виявлення розбіжностей у позиціях, критичного ставлення до тенденційної інформації. Аналіз динаміки навчальних досягнень учнів показав, що за показниками середнього балу, успішність учнів експериментальної групи (ЕГ) зросла в 1,1 разу. Приріст оцінок з іноземної мови становив 17 %. На основі результатів формувального експерименту доведено, що визначена сукупність дидактичних засад забезпечує ефективність реалізації особистісно-орієнтованого підходу у навчанні іноземних мов.

На основі моделі реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов для вчителів загальноосвітніх шкіл розроблено методичні рекомендації, які можуть бути використані в практиці роботи школи, під час написання підручників і посібників з іноземних мов для учнів старшої школи.

Здійснене дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, пов'язаних з дидактичними засадами реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання іноземних мов. Потребують додаткового вивчення питання подальшого вдосконалення системи особистісно-орієнтованої освіти старшокласників; адаптації вчителів іноземних мов до цієї системи; створення нових методик, які сприятимуть не тільки поліпшенню міжособистісних стосунків і психологічного клімату в класі, підвищенню рівня мовної компетентності учнів та особистих соціальних мотивів навчальної діяльності.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Dzhava N. Konsequenzen fьr ein handlungsorientiertes Methodenkonzept / N. Dzhava // Специфіка навчання та вивчення німецької мови як іноземної в освітніх закладах України в контексті Європейських рекомендацій та Болонського процесу : наук.-метод. зб. - Львів, 2005. - Вип. 12. - С. 10-12.

2. Джава Н. А. Проблемні методи навчання іноземних мов. Дискусія / Н. А. Джава // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. - Рівне. - 2005. - № 3. - С. 49-52.

3. Джава Н. А. Особистісно-діяльнісний підхід у навчанні іноземної мови / Н. А. Джава // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : наук.-метод. зб. - Рівне, 2007. - Вип. 38. - С. 202-204.

4. Джава Н. А. Модель особистісно-діяльнісного підходу у навчанні іноземних мов / Н. А. Джава // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. - Рівне. - 2008. - № 1. - С. 49-52.

5. Джава Н. А. Організація навчального процесу з урахуванням визначених дидактичних засад реалізації особистісно-орієнтованого підходу / Н. А. Джава // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. - Рівне. - 2008. - № 4. - С. 229-232.

6. Джава Н. А. Методичні рекомендації для вчителів іноземних мов загальноосвітніх навчальних закладів / Н. А. Джава. - Рівне. - 2008. - 68 с.

7. Джава Н. А. Шляхи впровадження особистісно-орієнтованого підходу у процес навчання іноземних мов / Н. А. Джава // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць. - К. : КНЛУ, 2009. - Вип. 39. - С. 136-138.



АНОТАЦІЯ

Джава Н. А. Дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу у навчанні іноземних мов учнів старшої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2010.

У дисертації досліджено дидактичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземних мов учнів старшої школи, визначено його зміст та особливості організації навчального процесу в загальноосвітніх школах.

...