Дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 373.31

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ СТАРШОЇ ШКОЛИ

13.00.09 - теорія навчання

КОЛОВА Алла Геннадіївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Науково-дослідний інститут педагогіки і психології ім. В.О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Гавриш Ірина Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри теорії та методики професійної освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент Бєляєв Сергій Борисович, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, завідувач кафедри педагогіки і психології.

Захист відбудеться «22» _червня 2010 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. 216, м. Харків, 61002.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В, м. Харків, 61168).

Автореферат розісланий «21» _травня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Підготовка молодих поколінь до життя й виконання соціальних функцій, пов'язаних з професійною діяльністю є пріоритетною для школи. Для старшокласників вимоги найближчого майбутнього пов'язані із професійним вибором, зміною соціального статусу, новим рівнем взаємин зі значущими дорослими (батьками, педагогами, роботодавцями тощо), вступом в іншу соціальну групу, придбанням самостійності у вирішенні низки проблем тощо, тобто з виконанням нових соціальних функцій. Воднораз зміна соціально-економічної ситуації в країні вимагає пошуку нових підходів до організації навчального процесу, які забезпечують підготовку старшокласників до діяльності в мінливих умовах сьогодення, організації доцільного спілкування з іншими людьми для встановлення ділових контактів. За даними проведеного пілотажного дослідження (спостереження, бесіди з учителями і учнями), більшість сучасних старшокласників орієнтовано на успішну навчальну діяльність, від якої залежить майбутня професійна кар'єра; для них сьогодні більш значущими стають успішність у школі, навчання на підготовчих курсах, заняття з репетиторами, позаурочна навчальна діяльність тощо.

Володіння вміннями організовувати й здійснювати ділове спілкування (від постановки мети до аналізу отриманих результатів), придбаними старшокласниками до вступу в доросле життя, багато в чому визначає успішність адаптації до нових умов і ситуацій, у яких їм треба буде діяти в новій соціальній ролі, може ускладнити адаптацію випускників до самостійного життя в нових соціально-економічних умовах суспільства. Проте, вивчення масової практики сучасної школи дає підстави свідчити про відсутність цілеспрямованої роботи з формування в учнів умінь спілкування взагалі та вмінь ділового спілкування зокрема. Проблемам спілкування завжди приділялася серйозна увага як психологами (Б. Ананьєв, А. Бодальов, Л. Буєва, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Рубінштейн та інші), так і педагогами (В.Кан-Калік, С. Кондратьєва, А. Мудрик, В. Ляудис та інші).

Ділове спілкування виникає під час виконання будь-якої суспільно значущої сумісної діяльності і має важливе значення для її успішності. Особливо важливим ділове спілкування є для професійної діяльності в системі «людина-людина»: юристів, менеджерів, журналістів тощо. У діловій взаємодії визначаються ролі її учасників - керівників і підлеглих, підприємців і клієнтів, продавців і покупців, посадових осіб, функції яких обумовлені специфікою їхньої службової діяльності. Крім того, на сьогоднішній день з'явилися такі професії, як референт, менеджер персоналу, фахівець з реклами й по зв'язках із суспільством та інші, що ґрунтуються на комунікативній діяльності - діловому спілкуванні. Саме тому цей вид спілкування приваблює увагу багатьох сучасних дослідників у різних галузях науки ? психології, соціології, менеджменті, педагогіці.

Проблемі ділового спілкування присвячено праці Г. Бороздіної, А. Васильєвої, Л. Власова, Ж. Ліхачової, С. Жукової, Ю. Жукова, В. Сементовської та інших. Одним з перших до питання спілкування в процесі навчальної діяльності звернувся Б. Ананьєв. У теперішній час різні аспекти діяльності спілкування в педагогічному процесі вивчають В. Андрєєв, О. Баєва, Г. Бороздіна, Л. Власов, Ю. Ємельянов, А. Журавльов, А. Панасюк, А. Свенцицький, В. Сементовська та інші. Проте, проблема формування вмінь ділового спілкування старшокласників у навчальному процесі не стала предметом спеціального дослідження.

Актуальність зазначеної проблеми посилюється виявленими суперечностями, що існують у практиці сучасної школи:

· між усвідомленням важливості вирішення завдань підготовки старшокласників до виконання нових соціальних функцій, успішного виконання професійної діяльності та недостатньою відтвореністю їх у змісті освіти середньої школи;

· між потребою загальноосвітніх навчальних закладів у науково-методичному вирішенні проблеми формування вмінь ділового спілкування старшокласників та наявним станом науково-методичного забезпечення цього процесу в практиці загальноосвітніх навчальних закладів.

Отже, актуальність, недостатня теоретична розробленість проблеми та необхідність вирішення зазначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи».

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація виконана згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах» (РК № 1-200199004104). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 2 від 24.02.2008р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 23.09.2008р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування, розробці й експериментальній перевірці ефективності технології формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи для підвищення якості їхньої підготовки до життя та здійснення майбутньої професійної діяльності.

Відповідно до мети дослідження визначено завдання дослідження:

На підставі аналізу наукової літератури з'ясувати суть понять «ділове спілкування», «уміння ділового спілкування старшокласників»; теоретично обґрунтувати дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи.

Розробити технологію забезпечення дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників у навчальному процесі та експериментально перевірити її ефективність.

Уточнити критерії та показники рівнів сформованості в старшокласників умінь ділового спілкування.

Об'єкт дослідження - навчальний процес старшої школи.

Предмет дослідження - забезпечення дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників у навчальному процесі.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що ефективність формування вмінь ділового спілкування старшокласників підвищиться, якщо забезпечити дидактичні засади цього процесу (мету, принципи, зміст, форми і методи, моніторинг) розробленням і впровадженням відповідної технології, що передбачає такі етапи: мотиваційно-підготовчий (забезпечення позитивної мотивації учасників навчального процесу щодо формування вмінь ділового спілкування старшокласників, підготовка вчителів до здійснення цього процесу), інформаційно-когнітивний (надання старшокласникам необхідної інформації та засвоєння учнями знань, необхідних для здійснення ділового спілкування), процесуально-діяльнісний (безпосереднє оволодіння старшокласниками вміннями ділового спілкування в процесі навчальної взаємодії, набуття ними досвіду спілкування у спеціально організованій діяльності щодо формування вмінь ділового спілкування), оцінно-корекційний (аналіз і корекція рівнів сформованості вмінь ділового спілкування у старшокласників на основі моніторингу).

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські, психолого-педагогічні положення про людину як найвищу цінність; про активність особистості, її розвиток у процесі спілкування та взаємодії з навколишнім світом; дослідження, в яких розкривається суть, структура, види спілкування (Б. Ананьєв, Г. Андрєєва, Л. Буєва, В. Грехнєв, М. Каган, В. Кан-Калік, О. Киричук, Л. Коломінський, О. Леонтьєв, Б. Ломов, А. Мудрик, В.Паригін та інші); праці, у яких досліджуються різні аспекти ділового спілкування, у тому числі вміння ділового спілкування (Г. Бороздіна, А. Васильєва, Л. Власов, Ж. Ліхачова, Ю. Жуков, С. Жукова, В. Сементовська та інші), дослідження особливостей навчально-виховного процесу як процесу суб'єкт-суб'єктної взаємодії його учасників (М. Васильєва, В.Гриньова, В. Загвязинський, О. Макагон, К. Слесик та інші).

Із метою виконання визначених завдань і перевірки гіпотези були запроваджені такі методи дослідження:

· теоретичні - аналіз наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, визначення поняттєво-категоріального апарату, теоретичного обґрунтування дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників, розроблення їх забезпечення;

· емпіричні - анкетування, опитування, тестування, спостереження, бесіда, діалог, методи експертного оцінювання, самооцінки, вивчення продуктів навчально-пізнавальної діяльності старшокласників, педагогічний експеримент для виявлення ефективності розробленої технології формування вмінь ділового спілкування;

· методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Експериментальною базою дослідження були загальноосвітні школи № 22, 29, 51 м. Харкова.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

· уперше теоретично обґрунтовано дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи, до яких віднесено мету формування вмінь ділового спілкування (підвищення якості навчання та підготовки старшокласників до майбутньої життєдіяльності); вимоги до формування вмінь ділового спілкування (організація педагогічно доцільної взаємодії вчителя і учнів, керування процесом навчання на основі співпраці, демократичного стилю спілкування); відбір змісту навчального матеріалу (визначення і реалізація можливостей навчальних предметів щодо формування вмінь ділового спілкування); методи навчання (практичні - практичні і лабораторні роботи, вправи; інтерактивні - ділова гра, «мозкова атака», метод ситуацій); організаційні форми навчання (колективні і групові, парна робота, факультатив); моніторинг процесу формування вмінь ділового спілкування; запропоновано класифікацію вмінь ділового спілкування старшокласників (організаційно-конструктивні, власне комунікативні, аналітико-рефлексивні вміння); розроблено технологію забезпечення дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників у навчальному процесі, що передбачає такі етапи: установчо-підготовчий або пропедевтичний (забезпечення позитивної мотивації учасників навчального процесу щодо формування вмінь ділового спілкування старшокласників, підготовка вчителів до здійснення цього процесу), інформаційно-когнітивний (надання старшокласникам необхідної інформації та засвоєння учнями знань, необхідних для здійснення ділового спілкування), процесуально-діяльнісний (безпосереднє оволодіння старшокласниками вміннями ділового спілкування в процесі навчальної взаємодії, набуття ними досвіду спілкування у спеціально організованій діяльності щодо формування вмінь ділового спілкування), оцінно-корекційний (аналіз і корекція рівнів сформованості вмінь ділового спілкування у старшокласників на основі моніторингу);

· уточнено суть поняття «ділове спілкування» як системи комунікативних норм, умінь і прийомів, що реалізується у процесі взаємодії суб'єктів сумісної діяльності, об'єктом якої є суспільно значуща спільна справа, поняття «уміння ділового спілкування старшокласників» як способи їхньої комунікативної діяльності в процесі навчання, засновані на правилах ділового спілкування, нормах ділового етикету, що забезпечують ефективність перебігу цього процесу, сприяють формуванню ділового стилю спілкування; критерії та показники (мотиваційний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний) рівнів сформованості умінь ділового спілкування; подальшого розвитку набули питання організаційних форм навчання старшокласників.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що технологія формування вмінь ділового спілкування старшокласників пройшла експериментальну перевірку й дає підстави осмислити та реалізувати її в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Матеріали дисертації впроваджено в навчальний процес загальноосвітніх шкіл № 22 (довідка № 01-14/356 від 01.10.2007), № 29 (довідка № 228 від 19.11.2007), № 51 (довідка № 129 від 28.11.2007) м. Харкова.

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, доцільно використовувати у процесі підготовки та перепідготовки вчителів, проведенні факультативних занять з учнями, а також у підготовці підручників, навчальних посібників із педагогіки, під час написання студентами курсових і дипломних робіт у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Вірогідність та обґрунтованість висновків дисертації забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, запровадженні методів, що відповідають меті, завданням, об'єкту, предмету дослідження; експериментальною перевіркою гіпотези, кількісним та якісним аналізом експериментальних даних, позитивними результатами експерименту, можливістю його повторення; доказовістю й логічною несуперечливістю висновків.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Скороводи (2006-2009 рр.), на конференціях, семінарах, ініційованих Міністерством освіти і науки України, Головним управлінням освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації. Основні положення, висновки й результати доповідалися у виступах на науково-практичних конференціях «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ-Переяслав-Хмельницький, 2006), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Масандра, 2007), «Інноваційно-інформаційні технології в освіті та управлінні: теорія, досвід, проблеми» (Трускавець, 2007), «Освіта і доля нації. Антикризовий потенціал освіти і виховання» (Харків, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 15 одноосібних публікаціях, із них 8 статей у провідних наукових фахових виданнях, 3 - в інших виданнях, 4 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації обумовлені логікою наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (276 найменувань), 15 таблиць. Загальний обсяг дисертації - 175 сторінок, основний текст відображено на 156 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів наукового пошуку; доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування старшокласників у процесі навчання» - на підставі аналізу наукової літератури розкрито суть понять «ділове спілкування», «уміння ділового спілкування», розглянуто особливості організації ділового спілкування школярів, теоретично обґрунтовано дидактичні засади та етапи технології формування вмінь ділового спілкування старшокласників.

Спілкування є універсальним явищем суспільного життя, що охоплює її різноманітні сторони. Тож спілкування розглядають філософи, соціологи, психологи, педагоги. Це зумовило різноманітні підходи до тлумачення його суті. Так, спілкування розглядають як взаємодію суб'єктів (О. Бодальов, В. М'ясищев); як вид діяльності (М. Каган, В. Сагатовський, Д. Ельконін); як комунікацію, взаєморозуміння (Н. Обозов, В.Соковнін); як одну зі сторін буття людини поряд із діяльністю (Г.Андрєєва, Л.Буєва, М.Лісіна, Б.Ломов).

Розглянувши різні підходи до розуміння суті спілкування, ми поділяємо точку зору дослідників, які визначають спілкування як складний процес взаємодії суб'єктів, спрямований на узгодження й об'єднання їхніх зусиль із метою досягнення загального результату в умовах взаєморозуміння, взаємодопомоги, взаємопідтримки й взаємовідповідальності.

Спілкування може виникати й реалізовуватися як у межах спільної діяльності, так і поза неї. З огляду на це, виділяються два види спілкування: неформальне (вільне) і функціонально-рольове (ділове). Ділове спілкування виникає під впливом необхідності здійснення реальної або передбачуваної спільної діяльності й спрямоване на одержання спільного результату, продукту цієї діяльності.

Аналіз наукових праць (С. Амеліна, Г. Бороздіна, Л. Власова, С. Жукова, Ю. Жуков, Ж. Ліхачова, Н. Михайловська, В. Сементовська та інших) дали можливість уточнити зміст поняття «ділове спілкування» як системи комунікативних норм, умінь і прийомів, яка реалізується у процесі взаємодії суб'єктів сумісної діяльності, об'єктом якої є суспільно значуща спільна справа.

У дослідженні розкрито функції ділового спілкування, а саме: інформаційну (обмін, передача і прийом інформації у формах повідомлення думок, поглядів, задумів, рішень учасників спілкування; набуття індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування); організаційну (засвоєння норм соціально-типової поведінки, взаємне орієнтування й узгодження дій під час організації спільної діяльності з виконання справи); експресивну (виявлення змісту взаємодії, взаємопізнання і взаєморозуміння партнерами один одного, зміна поведінки, особистісних мовленнєвих якостей партнера, його намірів, установок, дій, здійснення впливу на аудиторію, створення психологічного фону взаємодії через породження емоційних переживань і станів).

Виходячи з наведених визначень та логіки процесу навчання, взаємодію суб'єктів останнього в діадах «учитель-учень» і «учень-учень» можна розглядати як ділове спілкування, метою якого є вирішення навчальних завдань. Отже, школярі пов'язані під час навчально-пізнавальної діяльності на уроці і поза ним спільною діяльністю під керівництвом педагогів, у процесі якої на перший план виступає функціонально-рольове спілкування, дії учасників якого визначені цілями, змістом діяльності, їхніми правами й обов'язками.

У контексті нашого дослідження на основі аналізу наукових джерел виділили об'єктивні (обстановка, час, освітленість, просторове положення партнерів, зовнішні перешкоди) і суб'єктивні (стать, вік, соціальне положення, індивідуальні характеристики, психічний і фізичний стан партнерів) чинники успішності ділового спілкування школярів.

У дисертації вміння ділового спілкування старшокласників визначено як способи їхньої комунікативної діяльності в процесі навчання, засновані на правилах ділового спілкування, нормах ділового етикету, які забезпечують ефективність перебігу цього процесу, сприяють формуванню ділового стилю спілкування. Дослідження проблеми ділового спілкування дають підстави свідчити, що його успішність визначається комплексом умінь.

При визначенні видів умінь ділового спілкування старшокласників виходили із узагальнення процесуального змісту комунікативного акту, компонентами якого є: організація спілкування; безпосередні практичні дії, спрямовані на досягнення мети спілкування; здійснення рефлексії та оцінка результату спілкування.

Процес формування умінь ділового спілкування має двосторонній характер, оскільки на успішне його протікання й результативність впливають всі учасники (і педагоги, і старшокласники), але провідна роль в організації даного процесу належить педагогові, який своїми діями може надати приклад (еталон) ділового спілкування.

Дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування старшокласників у процесі навчання нами розуміються як сукупність певних положень, вимог, способів реалізації педагогічної теорії, упровадження яких у практику школи підвищує якість навчального процесу і сприяє підготовці старшокласників до майбутньої професійної діяльності.

До педагогічних засад віднесено:

· мету формування вмінь ділового спілкування (підвищення якості навчання та підготовки старшокласників до майбутньої життєдіяльності);

· вимоги до формування вмінь ділового спілкування (організація педагогічно доцільної взаємодії вчителя і учнів, керування процесом навчання на основі співпраці, демократичного стилю спілкування);

· відбір змісту навчального матеріалу (визначення і реалізація можливостей навчальних предметів щодо формування вмінь ділового спілкування);

· методи навчання (практичні - практичні і лабораторні роботи, вправи; інтерактивні - ділова гра, «мозкова атака», метод ситуацій);

· організаційні форми навчання (колективні і групові, парна робота, факультатив);

· моніторинг процесу формування вмінь ділового спілкування.

діловий спілкування старшокласник навчання

Таблиця 1 Уміння ділового спілкування старшокласників

Види
Організаторсько-Конструктивні	визначати мету і завдання спілкування; складати орієнтовний план своїх дій у процесі спілкування; прогнозувати можливі наслідки спілкування; синтезувати наявні знання й виробляти нестандартні гіпотези; узагальнювати нові ідеї; організовувати спільну діяльність; займати адекватну рольову позицію.
Власне комунікативні (процесуальні)	передавати раціональну і емоційну інформацію; користуватися вербальними і невербальними засобами передачі інформації; переконувати співбесідника; правильно будувати мову та інші публічні виступи; уміння вести ділову бесіду, діалог, суперечку, полеміку, дебати, ділову нараду, переговори, диспут, «круглий стіл», торги; вирішувати конфлікти; уміння ділового листування; перцепції і емпатії; активного слухання; самопрезентацїї.
Аналітико- рефлексивні	здійснювати проміжні контрольно-корекційні дії у процесі досягнення мети спілкування; аналізувати проблему; здійснювати рефлексію і об'єктивно оцінювати результат; аналізувати конфлікти, кризові ситуації, конфронтації і вирішувати їх; формулювати наступні цілі і завдання ділового спілкування.

Реалізація дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування в учнів старшої школи вимагає розробки відповідної технології цього процесу.

Уміння формуються в діяльності. Тож, виходячи із її структури, яка включає мету, мотиви, знання, дії, результат, технологію формування умінь ділового спілкування старшокласників представлено у вигляді таких етапів:

І етап - установчо-пропедевтичний (підготовчий), який передбачає постановку педагогом й усвідомлення старшокласниками цілей і завдань вдосконалення наявних знань, умінь і навичок ділового спілкування, діагностику учнів відповідно до мети і завдань розглянутого процесу й підготовку педагогів і старшокласників до його реалізації.

ІІ етап - інформаційно-когнітивний, у процесі реалізації якого старшокласники отримують необхідну інформацію та засвоюють знання, необхідні для здійснення ділового спілкування.

ІІІ етап - процесуально-діяльнісний, на якому старшокласники без посередньо оволодівають уміннями ділового спілкування в процесі навчальної взаємодії, набувають досвіду спілкування у спеціально організованій діяльності щодо формування вмінь ділового спілкування.

IV етап - оцінно-корекційний, у процесі реалізації якого на основі даних моніторингового дослідження визначається результативність процесу формування умінь ділового спілкування старшокласників.

У другому розділі - «Експериментальна перевірка технології забезпечення дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників у навчальному процесі» - розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, проаналізовано результати експериментальної роботи.

Для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент на базі загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів № 22, 29, 51 м. Харкова. Експериментальну групу Е склали 201 учень, контрольну - 127 учнів. Експеримент проводився в природних умовах, не порушуючи перебігу навчально-виховного процесу.

Із метою отримання даних про вихідний рівень сформованості у старшокласників умінь ділового спілкування та з'ясування позиції вчителів і учнів щодо проблеми дослідження на констатувальному етапі експерименту запроваджували комплекс методів, у тому числі: анкетування та індивідуальні бесіди з учителями і старшокласниками для з'ясування характеру їхнього ставлення до ділового спілкування; тести для виявлення відповідних знань, умінь і навичок у школярів; експертні тести для діагностики умінь ділового спілкування у старшокласників; серію психологічних тестів для визначення загального рівня розвитку та емоційного стану школярів; анкетування для виявлення ставлення школярів до навчальної діяльності та визначення адекватності самооцінки; спостереження. Для одержання необхідної інформації використали також методику «недописаної тези», що допомогла виявити, уточнити ставлення школярів до певних явищ життя, ступінь інформованості, ціннісні орієнтації тощо.

З'ясували, що 90% старшокласників у цілому розуміють суть спілкування, хоча виділяють лише деякі його аспекти, а 10% старшокласників утруднилися дати відповідь. Тільки 10% старшокласників можуть назвати відмінності неформального й ділового спілкування. 30% старшокласників пов'язали ділове спілкування з певною професією; 28% - з виконанням спільної справи і 26% - з навчанням у школі. Усього 12% опитаних визначили, що ділове спілкування виникає в процесі групової роботи на уроці; 4% не змогли виразити своє судження. 40% респондентів пов'язували результативність спільної справи із професіоналізмом його учасників, а також з такими якостями особистості, як організованість (21%) і відповідальність (15%). Значна частина старшокласників (79%) оцінила ступінь прояву вмінь здійснювати ділове спілкування як середню й низьку.

Отримані на констатувальному етапі дані були враховані в подальшій експериментальній роботі.

Формувальний експеримент здійснювали одночасно за двома основними напрямами. По-перше, на уроках створювали ситуації спільної діяльності, а також використовували можливості змісту кожного навчального предмету для формування вмінь ділового спілкування (наприклад, підготовка тез для усного і писемного мовлення з метою дотримання норм ділового мовного етикету на уроках рідної та іноземної мови; організація колективних досліджень, експериментів на уроках фізики, хімії; використання мнемонічних вправ для вивчення основних команд мови програмування на уроках інформатики тощо). По-друге, із групами старшокласників проводилися спеціально організовані факультативні заняття, які давали можливість учням поглиблювати досвід ділового спілкування (аналізувати ситуації спілкування, обирати найбільш ефективний шлях для досягнення мети спільної діяльності, умінь планувати й реалізовувати таку діяльність тощо).

Під час організації і проведення експериментальної роботи виходили з того, що будь-який урок (навчальне заняття) це, передусім, ? ділове спілкування вчителя з класом як колективом і з кожним учнем окремо, де має створюватися загальна (єдина для всіх) - учителя і учнів - атмосфера сумісного пошуку, роботи, де має виникати азарт сумісних зусиль, творчість, ініціатива, самостійність (В. Грехнєв). Така організація забезпечує готовність учнів до ділового спілкування в подальшій життєдіяльності, у тому числі професійній діяльності.

Для уточнення змісту факультативних занять за темою «Основи ділового спілкування» ми попросили старшокласників написати твори-роздуми «Людина серед людей», «Я хочу, щоб мене зрозуміли...», «Якщо в мене конфлікт?», «Якби я був начальником ...». Матеріал творів дозволив нам окреслити коло питань, які й вирішувалися спільно на спеціально організованих заняттях: як оцінювати інших людей; які потрібні вміння й навички для ділового спілкування; які ділові уміння особистості й як їх формувати; як будувати взаємодію з партнерами зі спільної діяльності, як вирішити конфлікт тощо. Крім того, твори-міркування допомогли вибору форм занять і дали матеріал для обговорення на цих заняттях.

Головною метою формувального експерименту була реалізація етапів технології щодо забезпечення дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників у процесі навчання. Для кожного з етапів визначались мета і завдання, відбирався зміст навчального матеріалу, обирались форми і методи їх реалізації.

На всіх етапах реалізації розробленої технології широко запроваджували групові форми навчально-пізнавальної діяльності та інтерактивні методи навчання, особливу увагу серед яких приділяли ситуаційно-рольовим іграм, що імітують реальні ситуації спільної діяльності й спілкування, аналіз й обговорення запропонованих старшокласниками рішень заданих ситуацій спілкування.

На першому - установчо-підготовчому (пропедевтичному) - етапі технології вирішували такі завдання: сформувати позитивні мотиви школярів до участі в діловому спілкуванні в різних ситуаціях спільної діяльності у процесі навчання; актуалізувати потреби старшокласників у засвоєнні знань про особливості й засоби ділового спілкування; забезпечити демократичний стиль спілкування педагогів і школярів; підвищити рівень професійної компетентності вчителів щодо формування вмінь ділового спілкування старшокласників у процесі навчання.

Формуванню позитивної мотивації до оволодіння старшокласниками вміннями ділового спілкування сприяло проведення бесід, дискусій, вирішення складних і конфліктних «життєвих» ситуацій.

Школярам доводили важливість оволодіння вміннями ділового спілкування. На практичних заняттях здійснювалося тестування, метою якого було виявлення провідних типів психологічних бар'єрів, що виникають у процесі сумісної навчальної діяльності, а також здатності старшокласників до їх подолання в процесі ділового спілкування.

Теоретико-методичну підготовку вчителів-предметників до формування вмінь ділового спілкування старшокласників у процесі навчання здійснювали в методичних об'єднаннях. Ця підготовка передбачала оволодіння вчителями методикою формування вмінь ділового спілкування, ознайомлення з різноманітними діагностичними, розвивальними й корекційними методиками. Із цією метою у експериментальних школах був проведений науково-методичний семінар «Формування вмінь ділового спілкування старшокласників», що передбачав визначення можливостей змісту кожного навчального предмету щодо формування в старшокласників зазначених умінь. На другому - інформаційно-когнітивному - етапі технології старшокласникам надавали необхідну інформацію, необхідну для здійснення ділового спілкування.

Факультативні заняття проходили у формі лекцій і бесід, у ході яких старшокласники могли продемонструвати отримані раніше знання, обговорити коло питань за позначеними ними самими темами і проблемами («Види й засоби спілкування», «Ділове спілкування (ділова бесіда, переговори)», «Фільтри «я-слухання» у спілкуванні», «Знаки уваги в спілкуванні» тощо). У процесі лекції часто виникали дискусії, ініціаторами яких були самі старшокласники. Крім того, вони одержували домашнє завдання: закінчити певну тезу або пропозицію, незакінчені в лекції, висловити своє судження в писемній формі із приводу того або іншого явища, або дати оцінку тієї або іншої ситуації спілкування. Такі завдання переслідували дві цілі: стимулювати самостійне одержання додаткових знань із проблем спілкування; виявити зміни в рівні інформованості в тій же галузі.

На першому занятті було встановлено й прийнято систему дозволів і заборон, що регулюють взаємини всіх учасників практикуму з позицій їхніх прав і обов'язків, а також моральних норм, правил і етики поведінки. Необхідність прийняття такої системи була обумовлена тим, що наявний у старшокласників досвід міжособистісних відносин імовірно не завжди був позитивним, і без знань тактики поведінки в різних ситуаціях спілкування воно часто не досягало позитивного результату, тому дотримання норм і правил взаємодії на заняттях виробляло стійку потребу їх використання у реальних ситуаціях життєдіяльності.

На третьому - процесуально-діяльнісному - етапі реалізації запропонованої нами технології старшокласники безпосередньо оволодівали вміннями ділового спілкування в процесі навчальної взаємодії, набували досвіду спілкування у спеціально організованій діяльності щодо формування вмінь ділового спілкування.

Разом з учителями-предметниками визначили стратегію організації начальної діяльності старшокласників: а) у міру придбання учнями досвіду надавали їм свободу вибору складу груп і способів організації й здійснення спільної діяльності; б) групові форми навчальної діяльності старшокласників обумовлювалися завданнями уроку і його змістом; формування груп старшокласників здійснювалося з урахуванням «ділових характеристик» однокласників (партнерів по спільній діяльності); складання й функціонування груп для спільної навчальної діяльності здійснювалося під керівництвом учителів, які визначали коло завдань для спільного групового рішення й здатних допомогти розподілу функцій усередині групи.

Отже, склад груп для здійснення спільної діяльності не був постійним. Зміни групового складу на різних уроках переслідувало такі цілі: досягнення мети завдань уроку - засвоєння старшокласниками навчального матеріалу; придбання учнями вмінь організовувати й здійснювати спільну діяльність із урахуванням ділових умінь особистості партнерів; одержання досвіду ділового спілкування в процесі спільної навчальної діяльності з різними партнерами незалежно від міжособистісних відносин.

Вироблення вмінь ділового спілкування під час сумісної діяльності в групі (загальна стратегія) здійснювали в три фази. На першій фазі педагог давав учням докладну інструкцію, що містила набір стандартних дій, необхідних для успішності спілкування членів кожної групи, на які розбитий на даному уроці клас. Цей набір включав відомості про особливості групової роботи й наступний інструктаж про послідовність роботи усередині групи: взаємоінформування, планування, розподіл завдань тощо. На другій фазі дії ускладнювалися, але залишалися ще стандартними для внутрішньогрупового міжрольового спілкування; їх засвоєння школярами проходило через багаторазове відтворення цих прийомів на декількох уроках. На третій фазі школярам повідомлялися найскладніші прийоми ділового спілкування, давалася інструкція з ефективного їх застосування, у тому числі на конкретних уроках для досягнення основної мети навчальної діяльності - засвоєння навчального матеріалу.

Ситуації, що аналізувалися на заняттях, пропонували й самі старшокласники: їхній реальний досвід або їх не задовольняв, або міг мати варіанти, невідомі в цей момент (можливі варіанти, які, на думку старшокласників, завжди є в різних обставинах). При цьому аналізувалися ситуації, пов'язані не тільки з діловим спілкуванням на уроках у груповій спільній діяльності, але й зі спілкуванням неформальним, у якому назрівали конфлікти (ці ситуації виникали у відносинах з батьками, однокласниками, знайомими, друзями).

Ми дотримувалися такої послідовності розвитку вміння діяти у функціонально-рольовій позиції й тренування рольової позиції в діловому спілкуванні: обговорення типової ситуації; співвіднесення гіпотетичних і «реальних» дій старшокласників у такій ситуації; «програвання» рольових позицій; співвіднесення з реальними рольовими позиціями; обговорення дій школярів у природно сформованих ситуаціях.

Наприклад, для обговорення обрали (за пропозицією самих старшокласників) ситуацію, що часто зустрічається: на уроці передбачалася самостійна робота, про що були попереджені заздалегідь, але переважна більшість учнів класу до уроку виявилося не готовими. Обговорюючи ситуацію, школярі висловлювали такі пропозиції: «скасувати самостійну роботу...»; «дати час на підготовку, а потім провести...»; «провести самостійну роботу на наступному уроці, а на цьому пояснити новий матеріал»; «провести самостійну роботу, щоб покарати тих, хто не підготувалися...» тощо.

Кожна пропозиція аналізувалася із чотирьох позицій: потребнісно-мотиваційної (чого хочуть старшокласники в результаті вирішення ситуації); когнітивно-пізнавальної (чи знають, як досягти мети), операційно-діяльнісної (чи вміють застосовувати способи досягнення мети) і стилю взаємин (чи застосовуються способи взаємин відповідно до даних обставин). Обговорювалися найрізноманітніші пропозиції, аж до полярних (від «попросити вчителя...» до «прогуляти урок»). У підсумку обговорення більшість старшокласників погодилася з тим, що рішення ситуації має бути конструктивним, яке задовольняє всіх суб`єктів (вчителі-учні), а головне, сприяти успішному протіканню навчального процесу. Природно, школярі підкреслювали, що багато чого в ході й результаті вирішення ситуації залежить від педагога.

Ця обставина викликала необхідність ускладнити зміст занять, використавши ситуаційно-рольові ігри, що імітують реальну дійсність (у нашому випадку - ситуації спілкування в спільній груповій діяльності). Клас ділився на три групи: дві - «актори», одна - «експерти» - спостерігачі. Рольові дії імпровізувалися, що давало можливість учасникам обирати різні варіанти вирішення ситуації. Оскільки ситуація «програвалася» як мінімум у двох варіантах, до того ж «експерти» вносили свої зауваження, обговорення мало часом дуже бурхливий характер. Однак, відстоюючи й рольові, і свої особисті позиції, старшокласники знаходили більш конструктивне вирішення ситуації, що сприяло досягненню мети діяльності й задовольняло б усіх.

Програючи ситуації, старшокласники виконували різні ролі: «учителів», «відмінників», «невстигаючих», «порушників дисципліни», «байдужих» тощо. Часто роль не відповідала реальному положенню виконавців. Так, «тихоня» міг грати «порушника дисципліни» і навпаки, «відмінник» - «невстигаючого» тощо.

Участь старшокласників у грі сприяла формуванню в них уміння швидко аналізувати ситуацію, приймати рішення, здійснювати їх, бачити реальну відповідну реакцію. Природно, ситуаційно-рольова гра не відтворювала повною мірою реальну дійсність й у ній завжди спостерігався елемент умовності. Але вона дала старшокласникам, які «програвали» певну роль, можливість «входити в чужий внутрішній світ», швидко орієнтуватися в обставинах, приймати правильне рішення, коректувати власну поведінку відповідно ситуації.

Після проведення декількох занять із ситуаційно-рольовими іграми дійшли висновку, що в реальному житті старшокласникам не вистачає техніки реалізації бажаних дій (вони знають, як треба діяти, але не діють з різних «технічних» причин: не вміють слухати, розуміти, зазнають труднощів у виборі тону, не розвинені перцептивні вміння тощо). Тому за спільним рішенням було проведено тренінги щодо вдосконалювання техніки спілкування.

На уроках і факультативних заняттях широко запроваджували інтерактивні методи: дискусійні (групова дискусія, аналіз ситуацій морального вибору, «мозковий штурм» тощо); ігрові (дидактичні творчі ігри, зокрема ділові та рольові ігри), що сприяли обміну інформацією й думками, оцінками й особистісним досвідом, удосконаленню умінь ділового спілкування та творчої взаємодії.

Також на практичних заняттях було запроваджено систему тренінгових вправ із метою створення штучного середовища комунікації, у якому розглядалися й вирішувалися різні проблемні ситуації, що допомагало знизити рівень виявлення фрустрації у спілкуванні й ситуаціях ділової взаємодії.

На останньому, оцінно-корекційному етапі, проводили діагностику, результати якої аналізували й послугувалися ними для корекції й удосконалення процесу формування умінь ділового спілкування старшокласників, а також прагнули до виявлення труднощів, що виникають у старшокласників під час здійснення сумісної навчальної діяльності через брак знань. На кожному уроці (занятті) старшокласники аналізували власні дії в реальних ситуаціях спільної діяльності й ділового спілкування, співвідносячи їх з тими діями, які вони планували (хотіли б) здійснити.

На контрольному етапі експерименту виявлено розбіжності в динаміці показників сформованості вмінь ділового спілкування старшокласників експериментальної та контрольної групи за визначеними критеріями й показниками: мотиваційним (позитивна мотивація старшокласників до участі в діловому спілкуванні), когнітивним (знання з питань ділового спілкування;); процесуальним (застосування умінь ділового спілкування в різних ситуаціях сумісної діяльності на уроці та поза ним); рефлексивним (сформованість рефлексивних умінь, адекватність самооцінки).

Результати експериментальної роботи подано в таблиці 2. Зазначимо, що кожне з умінь ділового спілкування старшокласників оцінювали за 5-ти бальною шкалою.

Таблиця 2 Результати експериментальної роботи (приріст у %)

Рівні	Групи
	Експериментальна група Е (201 особа)	Контрольна група К (127 осіб)
Сформованість організаційно-конструктивних умінь
Високий (26-35 балів)	+20,7	+8,1
Достатній (11-25 балів)	+20,0	+21,0
Адаптивний (1-10 балів)	-40,7	-29,1
Сформованість власне комунікативних (процесуальних) умінь
Високий (41-50 балів)	+24,8	+7,9
Достатній (16-40 балів)	+25,3	+8,4
Адаптивний (1-15 балів)	-50,1	-16,3
Сформованість аналітико-рефлексивних умінь
Високий (16-20 балів)	+21,9	+7,9
Достатній (9-15 балів)	+24,2	+8,1
Адаптивний (1- 8 балів)	-46,1	-15,7

Аналіз отриманих результатів свідчить, що педагогічний експеримент підтвердив правильність висунутої гіпотези.

Узагальнення результатів теоретичного пошуку, експериментального дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. На підставі аналізу наукової літератури:

· уточнено суть поняття «ділове спілкування» як системи комунікативних норм, умінь і прийомів, яка реалізується у процесі взаємодії суб'єктів сумісної діяльності, об'єктом якої є суспільно значуща спільна справа;

· визначено поняття «уміння ділового спілкування старшокласників» як способи їхньої комунікативної діяльності в процесі навчання, засновані на правилах ділового спілкування, нормах ділового етикету, які забезпечують ефективність перебігу цього процесу, сприяють формуванню ділового стилю спілкування;

· запропоновано класифікацію вмінь ділового спілкування старшокласників (організаційно-конструктивні, власне комунікативні, аналітико-рефлексивні вміння);

· теоретично обґрунтовано дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи, до яких віднесено мету формування вмінь ділового спілкування (підвищення якості навчання та підготовки старшокласників до майбутньої життєдіяльності); вимоги до формування вмінь ділового спілкування (організація педагогічно доцільної взаємодії вчителя і учнів, керування процесом навчання на основі співпраці, демократичного стилю спілкування); відбір змісту навчального матеріалу (визначення і реалізація можливостей навчальних предметів щодо формування вмінь ділового спілкування); методи навчання (практичні - практичні і лабораторні роботи, вправи; інтерактивні - ділова гра, «мозкова атака», метод ситуацій); організаційні форми навчання (колективні і групові, парна робота, факультативи); моніторинг процесу формування вмінь ділового спілкування.

2. Розроблено технологію забезпечення дидактичних засад формування вмінь ділового спілкування старшокласників у навчальному процесі, що передбачає такі етапи: установчо-підготовчий або пропедевтичний (забезпечення позитивної мотивації учасників навчального процесу щодо формування вмінь ділового спілкування старшокласників, підготовка вчителів до здійснення цього процесу), інформаційно-когнітивний (надання старшокласникам не обхідної інформації та засвоєння учнями знань, необхідних для здійснення ділового спілкування), процесуально-діяльнісний (безпосереднє оволодіння старшокласниками вміннями ділового спілкування в процесі навчальної взаємодії, набуття ними досвіду спілкування у спеціально організованій діяльності щодо формування вмінь ділового спілкування), оцінно-корекційний (аналіз і корекція рівнів сформованості вмінь ділового спілкування у старшокласників на основі моніторингу).

Експериментально перевірено її ефективність. Установлено, що заправадження розробленої технології позитивно вплинуло на якість навчальної діяльності старшокласників: підвищився рівень пізнавального інтересу; розширилися знання норм сучасної ділової мови та обсяг лексичного запасу; підвищився рівень сформованості вмінь використовувати мовні засоби відповідно до мети, умов, ситуації спілкування, володіння вербальною і невербальною технікою спілкування; розвинулися рефлексивні вміння, адекватність самооцінки тощо.

3. Уточнено критерії (мотиваційний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний) та показники рівнів сформованості в старшокласників умінь ділового спілкування.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальших наукових пошуків потребує виявлення засобів формування вмінь ділового спілкування у процесі позакласної виховної роботи старшокласників, дослідження ефективності розробленої технології у соціалізації та професійному самовизначенні особистості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Колова А.Г. Структура спілкування /А.Г.Колова //Проблеми підготовки викладачів до здійснення завдань сучасної освіти: Зб. наук. пр. - Харків: Стиль-Іздат, 2005. - С.59-66.

2. Колова А.Г. Сутність професійної успішності вчителя /А.Г.Колова // Проблеми формування ціннісних орієнтирів професійної діяльності: Зб. наук. пр. - Харків: Стиль-Іздат, 2005. - С.98-103.

3. Колова А.Г. Готовність старшокласників до ділового спілкування в сучасних умовах /А.Г.Колова //Умови і фактори формування особистісно-орієнтованих підходів до навчання: Зб. наук. пр. - Харків: Стиль-Іздат, 2006. - С. 89-95.

4. Колова А.Г. Пропедевтичний етап формування готовності старшокласників до ділового спілкування /А.Г.Колова //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2006. - Вип. 39. - С.187-191.

5. Колова А.Г. Відносини педагога з учнями як основа ділового спілкування /А.Г.Колова //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Запоріжжя: 2006. - Вип. 40. - С.224-228.

6. Колова А.Г. Репродуктивний етап формування готовності старшокласників до ділового спілкування /А.Г.Колова //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2007. - Вип. 42. - С.214-216.

7. Колова А.Г. Сутність умінь ділового спілкування старшокласників /А.Г.Колова //До проблем формування професійно значущих якостей фахівця: Зб. наук. пр. - Харків: Стиль-Іздат, 2008. - С.86-92.

8. Колова А.Г. Сформованість умінь ділового спілкування особистості як підґрунтя ефективної професійної діяльності /А.Г.Колова // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова: Зб. наук. пр. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. - Вип. 3. - С.73-78.

Статті в інших виданнях

9. Колова А.Г. Компетентність як шлях організації ефективної професійної діяльності /А.Г.Колова // Вісник Київського славістичного університету: Зб.наук.пр. - К.: КСУ, 2005. - Вип.24. - С.83-89.

10. Колова А.Г. Проблема спілкування в психолого-педагогічній літературі /А.Г.Колова // Вісник Київського славістичного університету: Зб.наук.пр. - К.: КСУ, 2006. - Вип.27. - С.84-88.

11. Колова А.Г. Продуктивний етап процесу формування готовності старшокласників до ділового спілкування /А.Г.Колова // Освітянські обрії: реалії та перспективи: Зб.наук.пр. - К.:ІПТО, 2007. - № 1 (1). - С.100-102.

Матеріали конференцій, тези доповідей

12. Колова А.Г. Успішність діяльності вчителя /А.Г.Колова // Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ-Переяслав-Хмельницький, 22-25 травня 2006р.). - Київ-Переяслав-Хмельницький, 2006. - С.58-59.

13. Колова А.Г. Особливості процесу ділового спілкування старшокласників /А.Г.Колова // Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Массандра, 28-31 травня 2007р.). - К.: ІПТО, 2007. - С.39-40.

14. Колова А.Г. Характер взаємин учителів і учнів /А.Г.Колова // Інноваційно-інформаційні технології в освіті й управлінні: теорія, досвід, проблеми: Матеріали науково-практичної конференції (Трускавець, 28-31 жовтня 2007р.). - К.: ІПТО, 2008. - С.18-20.

15. Колова А.Г. Формування вмінь ділового спілкування старшокласників в умовах соціокультурної кризи / А.Г. Колова // Освіта і доля нації: Антикризовий потенціал освіти і виховання: Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції Харків: ХНПУ, 2009. - С. 101-102.

Анотації

Колова А.Г. Дидактичні засади формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2010.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування вмінь ділового спілкування учнів у навчальному процесі старшої школи.

...