Полікультурне виховання молодших школярів у позакласній роботі

Размещено на http://allbest.ru

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

УДК 373.1.02

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

13.00.07 - теорія та методика виховання

ХАРЬКОВА Наталія Миколаївна

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Республіканському вищому навчальному закладі

„Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент ГОРБУНОВА Наталія Володимирівна, Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Міністерства освіти і науки

Автономної Республіки Крим, докторант кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ТАНЬКО Тетяна Петрівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки України, декан факультету дошкільного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент КОРКІШКО Олена Геннадіївна, Слов'янський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри педагогіки.

Захист дисертації відбудеться 28 вересня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, аудиторія 215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 27 серпня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Фунтікова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність розробки питань полікультурного виховання школярів зумовлена посиленням процесів глобалізації економіки, виникненням взаємозалежності і взаємовпливу держав, а також пошуком і створенням умов для розвитку особистості, її самореалізації в сучасному світі, що швидко змінюється. У процесі полікультурного виховання формується уявлення особистості про різноманіття культур та їх взаємозв'язок, виховується толерантне відношення до відмінностей представників різних культур, прищеплюються національні та загальнолюдські цінності, розвиваються навички й уміння взаємодії в сучасному полікультурному світі на основі толерантності та взаєморозуміння і, таким чином, забезпечується культурно-соціальна ідентифікація особистості.

Принципи полікультурності та поліетнічності декларуються в нормативних документах у галузі освіти (закон „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Концепція 12-річної загальноосвітньої школи”, „Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті”, „Концепція національного виховання”, документи ООН, Ради Європи, ЮНЕСКО), у яких зазначається, що навчання та виховання повинні сприяти усвідомленню людиною свого коріння й місця в сучасному світі, прищепленню поваги до інших культур.

Проблема полікультурного виховання та освіти посідає чільне місце в науковому доробку видатних зарубіжних та вітчизняних учених. Зокрема визначено науково-теоретичні основи полікультурної освіти (О. Аракелян, В. Борисов, О. Гуренко, М. Данілевський, Г. Дмітрієв, В. Єршов, О. Ковальчук, Т. Менська, В. Ніке, Дж. Пайк, К. Слітер, О. Сухомлинська, М. Хайруддінов, Р. Хенві, Ю. Яковець); передумови впровадження основ полікультурного виховання в освітній процес України (М. Баяновська, Л. Голік, Т. Клинченко, М. Красовицький, В. Кузьменко, Г. Левченко); різні аспекти підготовки майбутніх учителів до полікультурного виховання школярів (Є. Бубнов, С. Вельгушева, Л. Волик, О. Джуринський, О. Дубовик, В. Міттер, С. Тішуліна, К. Юр'єва, Н. Якса); питання формування полікультурної компетентності вчителів та учнів (Р. Агадуллін, Л. Гончаренко, В. Кузьменко, Л. Перетяга); особливості полікультурного виховання старшокласників у контексті лінгвокультурологічного підходу (А. Солодка), специфіку полікультурного виховання школярів на основі особистісно-орієнтованого підходу (В. Бойченко). У дослідженнях Дж. Бенкса, С. Беннет, Л. Веденіної, О. Джуринського, О. Ковальчук, І. Лощєнової, В. Макаєва, З. Малькової, С. Ніето, Г. Палаткіної, І. Тараненко полікультурне виховання розглядається як виховання соціальних, комунікативних та емпатійних умінь учнів.

Принципове значення в контексті означеної проблеми мають дослідження, присвячені проблемі виховання толерантності (О. Асмолов, О. Газман, О. Грива, О. Клєпцова, Е. Койкова, А. Коржуєв, Н. Кудзієва, В. Лекторський, В. Попков, В. Сітаров, О. Соколова); регулюванню відносин людей різних національностей (Б. Ананьєв, В. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв); різним аспектам формування етнічної ідентичності і культури міжнаціональних відносин (Дж. Беррі, З. Гасанов, В. Заслуженюк, А. Здравомислов, В. Кочетков, Н. Лебедєва, В. Матіс, Л. Пуховська, О. Романова, Є. Степанов, A. Ямсков).

Актуальність проблеми полікультурного виховання учнів початкової школи зумовлена сприятливістю молодшого шкільного віку до виховних впливів, закладанням морально-культурних основ особистості молодшого школяра у зв'язку з активним формуванням його характеру, установок, стереотипів поведінки, мислення й світогляду, що надає можливість прищеплювати національні та загальнолюдські цінності, виховувати поважне відношення до іншої культури.

Вихованню молодших школярів присвячено праці Ш. Амонашвілі, Л. Божович, І. Каїрова, Н. Миропольської, І. Підласого. Різні аспекти виховання молодших школярів у позакласній роботі, яка має виняткові можливості для формування та розвитку повноцінної полікультурної особистості молодшого школяра, оскільки безпосередньо спрямована на підвищення освітнього й культурного рівня та набуття учнями вміння спілкуватися з представниками своєї та інших культур, розкрито в працях С. Карпенчук, Б. Кобзаря, Н. Кудикіної, Г. Пустовіта, Т. Сущенко (ключові положення теорії та методики виховної роботи), О. Коркішко (патріотичне виховання), О. Матвієнко (моральне виховання), К. Слесик (формування вміння спілкуватися).

Вивчення й аналіз проблеми полікультурного виховання молодших школярів у сучасній загальноосвітній школі дозволили виявити суперечності між:

- необхідністю вдосконалення підготовки учнів до життя в багатонаціональному середовищі та відсутністю цілеспрямованої роботи щодо полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі;

- потребою освітніх установ у науково-методичному супроводі процесу полікультурного виховання молодших школярів і монокультурною спрямованістю більшості методичних матеріалів;

- необхідністю формування у молодших школярів практичних навичок взаємодії з представниками інших культур і відсутністю методичного забезпечення реалізації цього аспекту навчально-виховного процесу школи.

Недостатньо розроблені теоретичні та методичні аспекти проблеми полікультурного виховання у позакласній роботі, потреба суспільства у толерантних, спроможних до діалогу громадянах, значущість молодшого шкільного віку у формуванні особистості зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження „Полікультурне виховання молодших школярів у позакласній роботі”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у межах наукової теми кафедри педагогіки Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) „Інтеграція змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів” (номер державної реєстрації №0105U009161, 0305U005832). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (протокол №5 від 26.12.2007 р.) та погоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №3 від 25.03.2008 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати технологію полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі та експериментально перевірити її ефективність.

Завдання дослідження:

- на основі вивчення наукової літератури проаналізувати теоретичні засади полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі та уточнити зміст поняття „полікультурне виховання молодших школярів”;

- виявити педагогічні умови полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі;

- визначити виховний потенціал позакласної роботи щодо полікультурного виховання учнів початкових класів;

- уточнити критерії та показники полікультурної вихованості учнів початкових класів та охарактеризувати її рівні;

- розробити технологію полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження - процес полікультурного виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - технологія полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі.

Методологічною базою дослідження стали положення про взаємозв'язок теорії та практики, роль діяльності в розвитку особистості, принципи гуманістичної педагогіки та психології, положення про розвиток особистості в полікультурному багатонаціональному просторі, етичні ідеї толерантності та філософія ненасильництва, педагогічні ідеї про виховання та його соціальні функції, а також законодавчі акти та концепції розвитку початкової освіти в Україні.

Теоретичною основою дослідження є теорія полікультурного виховання (О. Джуринський, Г. Дмітрієв, І. Лощєнова, Т. Менська, О. Сухомлинська); концепція діалогу культур (В. Біблер, І. Василенко, І. Гердер, І. Кант, С. Курганов, Ж.-Ж. Русо, В. Стьопін, В. Толстих); педагогіка співробітництва (Ш. Амонашвілі, О. Лисенкова, О. Полат, В. Шаталов); ідеї виховання культури міжнаціонального спілкування (З. Гасанов, В. Заслуженюк, В. Присакар); ідеї виховання толерантності у полікультурному середовищі (О. Асмолов, М. Боритко, О. Грива, Е. Койкова, В. Лекторський, М. Шимановський); теорія особистісно орієнтованої освіти (І. Бех, Є. Бондаревська, О. Пєхота); концепція культури світу (А. Ахороні, Л. Грехова, М. Кабатченко, О. Козлова, К. Петуховський).

У дослідженні використано комплекс методів: теоретичні: аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури з метою узагальнення теоретичних підходів до проблеми полікультурного виховання молодших школярів; узагальнення й інтерпретація наукових даних для уточнення основних понять дослідження; структурно-функціональний аналіз соціальних і педагогічних проблем становлення і розвитку полікультурної особистості школяра; емпіричні: аналіз програм, навчально-виховних планів роботи вчителів початкових класів, цілеспрямоване спостереження за роботою педагогів і діяльністю школярів у початковій школі з метою виявлення педагогічних умов полікультурного виховання молодших школярів; інтерв'ювання вчителів та учнів, анкетування з метою виявлення рівнів сформованості полікультурної вихованості молодших школярів; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) із метою перевірки ефективності технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі; статистичні: кількісний і якісний порівняльний аналіз експериментальних даних, обробка результатів методами математичної статистики з метою отримання достовірних результатів експериментальної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі вперше розроблено, обґрунтовано та реалізовано технологію полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі; виявлено педагогічні умови полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі; уточнено зміст поняття „полікультурне виховання молодших школярів”; критерії та показники полікультурної вихованості молодших школярів, охарактеризовано її рівні, виховний потенціал позакласної роботи у полікультурному вихованні учнів початкових класів; дістали подальшого розвитку підходи до полікультурного виховання молодших школярів.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в можливості використання її результатів у навчально-виховному процесі початкової школи; у розробці та впровадженні в практику роботи загальноосвітньої школи технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, методики діагностики рівнів сформованості полікультурної вихованості молодших школярів і системи завдань із полікультурного виховання учнів початкових класів; у використанні виховного потенціалу позакласної роботи у полікультурному вихованні молодших школярів.

Комплекс методів та прийомів роботи з полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі може бути використано з метою вдосконалення програм виховання в початковій школі, у практиці виховання молодших школярів у загальноосвітніх установах, включено в спецкурси і спецсемінари для студентів вищих педагогічних навчальних закладів і слухачів курсів підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес середніх загальноосвітніх закладів м. Армянська (довідка про впровадження №423/01-06 від 21.04.2009 р.), м. Красноперекопська (довідка про впровадження №71 від 27.03.2009 р.), м. Херсону (довідка про впровадження №32 від 16.05.2009 р.), м. Ялти (акт про впровадження №15/01 від 20.04.2009 р.), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (довідка про впровадження №51 від 12.03.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях „Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти” (Івано-Франківськ, 2008), „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2007-2009 рр.), „Інноваційні технології в освіті” (Алушта, 2008), „Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2004-2009 рр.), „Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу” (Ялта, 2005-2009 рр.), а також доповідалися на засіданнях кафедр педагогіки, гуманітарних наук Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) та набули позитивної оцінки (2006-2009 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 10 одноосібних статтях, з них 4 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 - у збірниках матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (267 найменувань, з них 13 джерел іноземними мовами). Загальний обсяг роботи складає 248 сторінок, з них 197 сторінок основного тексту. Робота містить 31 таблицю, 5 рисунків, що займають 11 самостійних сторінок основного тексту.

світогляд толерантність учень культура

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічну базу та теоретичну основу дослідження, описано використані методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи, подано відомості щодо апробації основних положень дисертації і впровадження отриманих результатів, публікації автора та структуру роботи.

У першому розділі - „Теоретичні основи проблеми полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі” - здійснено огляд літератури з проблеми полікультурного виховання, проаналізовано основні поняття дослідження, проведено контент-аналіз поняття „полікультурне виховання”, уточнено зміст поняття „полікультурне виховання молодших школярів”, виділено та описано компоненти структури полікультурної особистості, визначено виховний потенціал позакласної роботи з полікультурного виховання учнів початкової школи.

Різні аспекти виховання підростаючого покоління набувають все більшої актуальності в сучасному суспільстві, де співіснують та спілкуються представники різних культур та народів. Полікультурне виховання постає новим напрямом педагогічної теорії і практики, основні проблеми якого полягають у цілеспрямованій розробці теоретичних основ і практичному застосуванні етнічної та мовної різноманітності як необхідних складових процесу загальної освіти.

У процесі дослідження визначено, що в Україні на початку XX ст. ідеї полікультурності виявилися у використанні досягнень західноєвропейської педагогіки та психології для розвитку української школи. Поява терміну „полікультурний” у західній інтелектуальній культурі зумовлена дослідженнями питань співіснування декількох культур на території однієї країни. Історичне коріння полікультурної освіти знаходимо в боротьбі за права різних груп населення, які зазнавали дискримінації. Філософський аспект феномена полікультурної освіти пояснюється зменшенням значущості ідеалів монокультуризму, що знижують енергетичний потенціал суспільства в сучасному полікультурному світі.

Контент-аналіз наукових джерел свідчить про неоднозначність розуміння терміну „полікультурне виховання”, але надає можливість виокремити його суттєві риси. Полікультурне виховання розглядається як процес самовизначення особистості в сучасному світі (О. Гуренко, О. Джуринський, І. Тараненко), виховання поваги до оточуючих, їх способу життя та культури (М. Баяновська, В. Каврайський, З. Малькова, О. Сухомлинська), процес оволодіння особистістю загальнолюдськими та національними цінностями (Г. Дмітрієв, І. Єрмаков, Л. Скуратівський). В. Бойченко, Г. Коджаспірова, А. Реан, Н. Терентьєва розглядають полікультурне виховання як адаптацію особистості до багатоманітності культур навколишнього світу, міжкультурну взаємодію та розуміння інших культур. Дж. Бенкс, С. Бенет, І. Лощєнова, Г. Палаткіна, І. Тараненко вважають за необхідне в процесі полікультурного виховання не тільки прищеплювати учням розуміння і визнання права різноманітних культур на їх існування, але й розвивати соціальні якості особистості, формувати людину, здатну до активного й ефективного життя в полікультурному середовищі.

Таким чином, аналіз поглядів учених дозволяє визначити полікультурне виховання як процес ознайомлення з культурою, традиціями, цінностями інших народів, адаптацію особистості до різних цінностей у ситуації існування багатьох культур, орієнтацію на діалог культур, відмову від культурно-освітньої монополії щодо інших націй і народів, процес оволодіння особистістю системою національних і загальнокультурних цінностей, комунікативних умінь, що дозволяють здійснювати міжкультурну взаємодію на основі толерантності та взаєморозуміння. На нашу думку, полікультурне виховання слід розглядати ще й як виховання власної культури людини, ціннісного відношення до себе, оточуючих людей і навколишнього світу, її культурно-соціальну ідентифікацію.

Теоретичний аналіз наукових досліджень дозволив уточнити зміст поняття „полікультурне виховання молодших школярів”, схарактеризувати основні компоненти структури полікультурної особистості. Поняття „полікультурне виховання молодших школярів” розглядається нами як процес культурно-соціальної ідентифікації особистості молодшого школяра, спрямований на формування уявлення особистості про винятковість своєї культури та ознайомлення з культурою та цінностями інших народів, прищеплення учням початкових класів поважного відношення до іншого способу життя, цілеспрямоване формування практичних навичок взаємодії з оточуючими культурами на основі розвитку особистісних та соціальних якостей, комунікативних та емпатійних умінь молодшого школяра для життя в суспільстві.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виділено компоненти структури полікультурної особистості:

- когнітивні стратегії являють собою здатність особистості оцінювати ймовірні наслідки вчинків, а також здійснювати суб'єктивну регуляцію своєї поведінки;

- потреба в самовдосконаленні, яка передбачає підвищення культури мовлення та спілкування, саморозвиток, самоосвіту й самовиховання особистості які сприятимуть її життєвій самореалізації й особистісному росту, що відіграє важливу роль у створенні почуття внутрішньої гармонії з самим собою та з навколишнім світом;

- наявність ціннісних орієнтацій виявляється у необхідності особистості робити свідомий вибір щодо себе, оточуючих людей і навколишнього світу;

- мовна компетентність передбачає знання рідної та державної мов, які забезпечують розвиток полікультурної особистості та сприяють розширенню її кругозору;

- потреба в пізнанні пов'язана з необхідністю володіння різнобічною інформацією, яка сприяє формуванню незалежності оцінок особистості, мотивів її діяльності від думки оточуючих;

- толерантне відношення до себе та оточуючих людей виявляється у тому, що толерантність відіграє значну роль у гуманізації стосунків між людьми різних національностей;

- потреба в культурному самовизначенні - це створення й реалізація системи власних уявлень особистості про культурний простір, своє місце у ньому;

- потреба в спілкуванні передбачає необхідність обмінюватися інформацією з іншими людьми.

Особливість полікультурного виховання учнів початкових класів полягає в тому, що молодший шкільний вік характеризується сприйнятливістю до зовнішніх дій. У зв'язку з активним формуванням характеру, установок, стереотипів поведінки і мислення, світогляду особистості у цьому віці продуктивно відбувається оволодіння культурою, а розуміння, прийняття та використання мов і культур близьких і дальніх народів є передумовою толерантних взаємин у суспільстві та розвитку полікультурної вихованості молодших школярів.

У дисертації визначено виховний потенціал позакласної роботи у полікультурному вихованні молодших школярів. Специфіка позакласної роботи полягає в її добровільності, різноманітності, альтернативності форм спілкування як з однолітками, так і з учителями, ініціативності, що дозволяє підтримувати стійкий інтерес учнів щодо етнокультури різних народів.

Позакласна робота, виконуючи такі виховні функції, як творча, когнітивна, комунікативна, дозволяє створити умови для практичного застосування школярами навичок взаємодії у полікультурному суспільстві, оскільки учні вчаться співпрацювати один з одним, ставити себе на місце іншої людини; мотивує молодших школярів до отримання знання про свою та іншу культури за допомогою використання активних методів та прийомів роботи - проектна діяльність, моделювання життєвих ситуацій, організація свят, заочні подорожі, що збагачують досвід учнів, їхні знання про різноманітність людської культури; сприяє розвитку особистісних та соціальних якостей молодших школярів, їхніх комунікативних та емпатійних умінь.

Отже, існує необхідність розв'язання проблеми полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, насамперед розробки науково-практичного та методичного інструментарію полікультурного виховання.

У другому розділі - „Реалізація технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі” - розкрито зміст констатувального та формувального етапів експерименту, схарактеризовано критерії, показники полікультурної вихованості молодших школярів, запропоновано методику визначення рівнів сформованості полікультурної вихованості учнів початкових класів, обґрунтовано та експериментально перевірено технологію полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, проаналізовано результати експериментального дослідження.

Дослідно-експериментальна робота проводилась з учнями початкових класів протягом 2005-2009 рр. Експериментальною базою дослідження були загальноосвітні середні школи №№1, 3, 4 м. Армянська, №36 м. Херсона, №1 м. Красноперекопська. Педагогічним експериментом охоплено 386 учнів, 39 учителів початкових класів, 138 батьків. У формувальному етапі експерименту брали участь 192 учні початкових класів.

Організація дослідно-експериментальної роботи передбачала три стадії: пошуково-теоретичну, моделювальну, експериментальну.

На пошуково-теоретичній стадії вивчено та проаналізовано психолого-педагогічну, філософську, соціологічну літературу з проблеми дослідження.

На моделювальній стадії експерименту проведено аналіз навчально-виховних планів, анкетування вчителів та батьків, аналіз стандартів початкового навчання, розроблено технологію полікультурного виховання та методику констатувального етапу експерименту, яка передбачала завдання для визначення рівня сформованості полікультурної вихованості молодших школярів. На початку проведення експериментальної роботи визначено рівень обізнаності вчителів і батьків учнів щодо проблеми полікультурного виховання. З цією метою проведено анкетування 39 учителів початкових класів і 138 батьків молодших школярів. На думку 46,1% опитаних учителів шкільне виховання відповідає запитам сучасного суспільства, але педагоги не змогли вказати, в чому саме полягає ця відповідність. 23,1% респондентів не погоджуються з тим, що шкільне виховання відповідає вимогам сучасного життя. Аналіз результатів анкетування виявив, що під терміном „полікультурний” переважна більшість учителів розуміють використання в процесі виховання учнів знань про культуру різних народів; частина респондентів зазначила, що полікультурне виховання це виховання національних цінностей культур різних народів та глибоке вивчення культури оточуючих народів. На думку батьків учнів початкової школи, полікультурне виховання ознайомлює з культурою іншого народу (59,1%), формує досвід самовизначення дитини (15,2%), навчає вирішувати проблеми різного ступеня складності (19,5%). 4,3% батьків не визначилися з відповіддю на це запитання.

Експериментальна стадія включала констатувальний, формувальний і контрольний етапи. Метою констатувального етапу експерименту було виявлення рівня сформованості полікультурної вихованості молодших школярів. У зв'язку з цим, проаналізувавши роботи Р. Агадулліна, В. Бойченко, В. Кузьменко, А. Солодки, К. Юр'євої та використавши структуру полікультурної вихованості, описану в роботі В. Бойченко, уточнено критерії та показники рівнів сформованості полікультурної вихованості учнів початкових класів: соціокультурний критерій (на рівні усвідомлення себе як носія національної культури й учасника соціальних відносин) із показниками: знання про культуру і традиції свого народу, наявність інтересу до іншої культури, толерантність у відносинах із іншими людьми та готовність приймати їхні позиції й установки. Компетентнісний критерій (на рівні застосування знань про національну культуру й культурні відмінності в контактах із оточуючими людьми) з показниками: вміння підтримувати спілкування з оточуючими людьми, культура спілкування, наявність елементарних навичок розв'язання проблемних ситуацій у спілкуванні з людьми, готовність адаптуватися до соціальних змін. Емоційно-ціннісний критерій (на рівні емоційного відношення до національної і загальнолюдської культури) з показниками: повага національних традицій, наявність позитивного відношення до культури іншого народу, повага інших культурних і життєвих цінностей, готовність до емоційного сприйняття цінностей представників різних культур.

На підставі уточнених критеріїв та показників схарактеризовано чотири рівні сформованості полікультурної вихованості молодших школярів: високий, середній, задовільний, низький та запропоновано методику визначення рівнів сформованості полікультурної вихованості учнів початкових класів.

Учні початкової школи, які були віднесені до високого рівня сформованості полікультурної вихованості, легко вступають у розмову з оточуючими людьми, підтримують і завершують її. Молодші школярі називають особливості розмови з батьками, вчителями, друзями, незнайомими людьми; демонструють елементарні навички вирішення проблемних ситуацій у спілкуванні, проявляють толерантність по відношенню до інших людей, їхньої поведінки, готові до соціальної адаптації. Вони знають про культуру свого народу, виявляють повагу до національних традицій. Учні з високим рівнем сформованості полікультурної вихованості мають позитивне відношення до іншої культури, виявляють інтерес до її вивчення. Високий рівень характеризується також готовністю школярів до емоційного сприйняття культурних цінностей різних народів.

Молодші школярі з середнім рівнем сформованості полікультурної вихованості вміють вступати в розмову з оточуючими людьми, будують її відповідно до загальноприйнятих правил поведінки, здатні підтримувати й завершувати спілкування. Вони виявляють поважне відношення до національних традицій, знають українські свята, називають українські казки, пісні, прислів'я. Учні початкової школи, які були віднесені до середнього рівня сформованості полікультурної вихованості, мають позитивне відношення до культури іншого народу, виявляють готовність до вивчення нового про іншу культуру й до емоційного сприйняття культурних цінностей різних народів. До інших людей вони ставляться доброзичливо й виявляють терпіння. Водночас, молодші школярі, віднесені до середнього рівня, не показують готовність до соціальної адаптації, не мають навичок вирішення проблемних ситуацій у спілкуванні. Проявляючи інтерес до вивчення нового про іншу культуру, вони, водночас, не можуть висловити, що б саме хотіли дізнатися про культурну спадщину іншого народу, чому їм цікаві інші люди та їхні цінності

Задовільний рівень сформованості полікультурної вихованості характеризується здатністю школярів вступати в розмову з оточуючими людьми, підтримувати й завершувати її. Молодші школярі мають шанобливе відношення до національних традицій, знають про поширені українські свята, але не можуть висловити свою думку про них, не знають українських традицій. Вони мають позитивне відношення до культури іншого народу й емоційно готові сприймати інші культурні цінності, але не виявляють інтересу до їх вивчення. Хоча учні, віднесені до задовільного рівня, легко вступають у спілкування, вони не толерантні до думок і переконань інших людей, не завжди дотримуються загальноприйнятих норм і правил культури спілкування. У них відсутні навички вирішення проблемних ситуацій і готовність до соціальної адаптації.

Молодші школярі, які були віднесені до низького рівня, вступають у спілкування, підтримують і завершують його, водночас не завжди дотримуються правил культури спілкування. Вони не мають чіткого уявлення про культуру свого народу: знають назви українських свят, але не можуть докладно розповісти про них, навести приклади з власного досвіду, не обізнані з особливостями національної культури. За наявності проблемної ситуації у спілкуванні, вони не виявляють елементарних навичок рішення конфліктних ситуацій, нетолерантні до іншої думки, не готові до соціальної адаптації. Учні емоційно налаштовані сприймати цінності іншої культури, але не виявляють позитивного відношення до культури іншого народу й поваги до національних традицій.

Для визначення рівня сформованості полікультурної вихованості молодших школярів розроблено методику, яка передбачала виконання низки завдань: „Розкажи про традиції”, „Менеджер музею”, „Нове знайомство”, „Допомога”, „Граємо разом”, „Як би ти вчинив?” (для визначення рівня сформованості полікультурної вихованості за соціокультурним критерієм); „Я - співрозмовник”, „Нова казка”, „Безлюдний острів” (за компетентнісним критерієм). Для визначення рівня сформованості полікультурної вихованості за емоційно-ціннісним критерієм молодші школярі виконали завдання „Моя вистава”, „Жива пісня”, „Реставратор”.

Результати констатувального обстеження були такими: на високому рівні сформованості полікультурної вихованості перебували 3,22% учнів початкових класів у експериментальній групі та 3,15% школярів у контрольній групі. Кількість респондентів, у яких виявлено середній рівень, була такою: в експериментальній групі 16,64% учнів, у контрольній групі 17,59% учнів. Переважна більшість молодших школярів перебувала на задовільному рівні: 46,28% учнів експериментальної групи та 44,58% учнів контрольної групи. Низький рівень сформованості полікультурної вихованості визначено у 33,86% та 34,68% учнів експериментальної і контрольної груп відповідно.

Отже, отримані в процесі констатувального етапу експерименту результати засвідчили переважно задовільний та низький рівень сформованості полікультурної вихованості молодших школярів. Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що процес виховання в початкових класах недостатньо орієнтований на формування полікультурної особистості молодших школярів, що викликає необхідність проведення спеціальної роботи з полікультурного виховання учнів початкових класів у загальноосвітніх закладах.

На основі аналізу наукових джерел, результатів констатувального етапу експерименту розроблено технологію полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, яка орієнтована на особистісний розвиток і саморозвиток учня, використання етнічної та мовної різноманітності для формування практичних навичок взаємодії з навколишнім світом. Пріоритетними напрямками реалізації зазначеної технології виступають формування уявлень молодшого школяра про винятковість своєї культури та ознайомлення з культурою і цінностями інших народів, прищеплення учням шанобливого відношення до іншого способу життя; форми та методи виховання - продуктивні, творчі, пошукові, ілюстративні (діалог, створення ситуацій успіху, драматизація та моделювання ситуацій, рольові ігри, індивідуальні завдання, творчі роботи, екскурсії, організація свят, конкурсів, художніх марафонів, проектна діяльність).

Розроблена технологія характеризується цілісністю, бо всі її компоненти спрямовано на досягнення мети технології, технологія має незмінну (мета, етапи, принципи, умови) та змінну (зміст, методи, засоби виховної роботи) складові. Отже, технологія полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі має системний характер, відображає основні концептуальні ідеї та структурно охоплює чотири взаємопов'язаних етапи: гностичний, конструктивно-проектувальний, комунікативний, рефлексивно-оцінювальний. На кожному етапі визначено мету, принципи, функції (інформаційна, спонукальна, координуюча, розвивальна, виховна), педагогічні умови роботи з полікультурного виховання учнів початкових класів.

Роботу на першому, гностичному, етапі спрямовано на формування знань учнів про національну культуру та виховання позитивного відношення до культурного оточення. На цьому етапі реалізовувалася педагогічна умова - формування знань і уявлень школярів про національні культури та їхні особливості. В межах цього етапу проводилися бесіди про скарби народної мудрості: „Пісня - духовна основа життя народу (українські, англійські пісні)”, „Казки бабусі (українські та кримськотатарські казки, знайомство з англійською казкою)”, „Приказки, загадки та прислів'я різних народів”; свята „Масляна”, „День Матері”; заочні подорожі по рідному краю і Великобританії. Ця робота сприяла здійсненню міжкультурної комунікації, формуванню толерантного відношення молодших школярів до інших культур та її представників, вихованню шанобливого відношення до своєї культури.

Метою конструктивно-проектувального етапу був розвиток навичок соціального спілкування, навчання послідовно діяти залежно від ситуації. На другому етапі реалізовувалася така педагогічна умова - розвиток культури сприйняття молодшими школярами картини багатомовного світу. Змістом роботи цього етапу були проектна діяльність „Найцікавіше про мене, мою сім'ю, моїх друзів і моє місто”, „Українські та англійські свята”; організація художніх марафонів „Моє місто та його мешканці” (конкурс малюнків), що сприяло розвитку уявлень учнів початкових класів про різноманітність навколишнього світу, вміння орієнтуватися в життєвих ситуаціях, формуванню готовності вислуховувати співрозмовників та доброзичливого відношення до них.

Третій, комунікативний, етап спрямовано на розвиток культури спілкування молодших школярів із оточуючими людьми, створення умов для особистісного зростання учнів. Педагогічна умова цього етапу - реалізація полікультурного підходу до змісту та організації позакласної роботи з учнями початкової школи впроваджувалась через моделювання ситуацій „Знайомство. Привітання”, „У друга в гостях”, „У магазині”, „На вулиці”, „У місті”, „Я допомагаю мамі”, „Розмова по телефону”, „Виступ по телевізору”, „Інтерв'ю відомої людини”, „До нас приїхали гості з Лондону”. Це сприяло формуванню вміння критично ставитися до запропонованих ситуацій, усвідомленню молодшими школярами необхідності співпраці та взаєморозуміння з оточуючими людьми, розвивало їхні комунікативні вміння.

Реалізація такої педагогічної умови, як виховання толерантного відношення молодших школярів до інших народів, їх мови й культури відбувалася на четвертому, рефлексивно-оцінювальному, етапі. Метою означеного етапу було виховання доброзичливого відношення до оточуючих людей. Зміст роботи передбачав проведення циклу бесід „Про мене”, „Про спілкування”, „Про людей, які нас оточують”, „Про доброту”, „Про дружбу”, „Про мою сім'ю” та практичні завдання - „Мій паспорт”, „Вогник кохання”, „Пригости цукеркою”, „Таємний друг”, „Чарівний стілець”, що сприяло формуванню толерантного відношення молодших школярів до оточуючих людей та відповідальності за свої вчинки, усвідомленню учнями того, що у класі вони моделювали різні варіанти розвитку тієї чи іншої події, але в реальному житті школярі робитимуть один незмінний вибір. Після кожного етапу експериментальної роботи проведено проміжні контрольні зрізи, що засвідчили позитивні зміни щодо рівня сформованості полікультурної вихованості молодших школярів.

Для перевірки ефективності запропонованої технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі проведено контрольний етап, на якому учні виконували завдання, аналогічні констатувальному етапу експерименту. Порівняльні показники констатувального і контрольного етапів експерименту подано в табл. 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості полікультурної вихованості молодших школярів експериментальної та контрольної груп (у %)

Порівняльний аналіз констатувального та контрольного етапів експерименту дав можливість зафіксувати позитивну динаміку сформованості полікультурної вихованості учнів експериментальної групи. Так, суттєво збільшилася кількість учнів із високим і середнім рівнями сформованості полікультурної вихованості. В експериментальній групі високий рівень зріс із 3,22% до 17,16%, збільшилися показники і середнього рівня сформованості полікультурної вихованості - з 16,64% на констатувальному етапі експерименту до 39,09% на контрольному. Показники задовільного рівня змінилися на 18,71% - з 46,28% при констатації до 27,57% після контрольного зрізу; кількість молодших школярів, віднесених до низького рівня, знизилася з 33,86% до 16,18%.

Унаслідок реалізації технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі учні виявляють зацікавленість та шанобливе відношення до своєї та інших культур, їх представників, при виконанні завдань молодші школярі проявили витримку та врівноваженість, готовність до компромісу, вміння поводитися у незвичайних життєвих ситуаціях.

Незначні позитивні зміни відзначаємо і в контрольній групі. Високий рівень зріс із 3,15% до 5,66%, показники середнього рівня змінилися на 5,35% (з 17,59% до 22,94% відповідно).

Порівняння результатів, отриманих під час констатувального етапу експерименту з результатами, отриманими після проведення контрольного етапу експерименту, дозволило виявити позитивні кількісні й якісні зміни за всіма критеріями і показниками. Зростання рівня сформованості полікультурної вихованості учнів експериментальної групи підтверджує ефективність впровадження технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі.

На основі теоретичного аналізу та узагальнення результатів експериментального дослідження зроблено такі висновки:

1. Актуальність питання полікультурного виховання в сучасний період розвитку українського суспільства зумовлена побудовою глобального співтовариства, створенням відкритого демократичного суспільства, розвитком соціальної сфери, розширенням меж спілкування з іноземними громадянами, відродженням національних традицій. Полікультурність стає основоположним педагогічним принципом, що відображає культурне середовище, зосереджено на взаєморозумінні і культурному обміні, підкреслює загальнолюдський характер наукових знань.

Полікультурне виховання передбачає адаптацію особистості до різних цінностей у ситуації існування багатьох культур, орієнтацію на діалог культур, відмову від культурно-освітньої монополії щодо інших націй і народів, оволодіння особистістю системою національних і загальнокультурних цінностей, комунікативних, емпатійних умінь, що дозволяють школяреві здійснювати міжкультурну взаємодію, виявляти розуміння інших культур, а також толерантність стосовно інших носіїв.

2. Теоретичний аналіз досліджень із проблеми дозволив уточнити зміст поняття „полікультурне виховання молодших школярів”, яке розглядається як процес культурно-соціальної ідентифікації особистості молодшого школяра, спрямований на формування уявлення особистості про винятковість своєї культури, ознайомлення з культурою та цінностями інших народів, прищеплення учням початкових класів поважного відношення до іншого способу життя, цілеспрямоване формування практичних навичок взаємодії з оточуючими культурами на основі розвитку особистісних та соціальних якостей, комунікативних та емпатійних умінь молодшого школяра для життя в суспільстві. Виявлено наступні педагогічні умови полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі: формування знань і уявлень школярів про національні культури та їхні особливості, розвиток культури сприйняття молодшими школярами картини багатомовного світу, реалізація полікультурного підходу до змісту та організації позакласної роботи з учнями початкової школи, виховання толерантного відношення молодших школярів до інших народів, їх мови й культури.

3. Виховний потенціал позакласної роботи у полікультурному вихованні молодших школярів визначається її добровільністю, різноманітністю, альтернативністю форм спілкування та наступними функціями: творчою, когнітивною та комунікативною. Позакласна робота дозволяє створити умови для практичного застосування школярами навичок взаємодії у полікультурному суспільстві; мотивування молодших школярів до отримання знання про свою та іншу культури; розвитку особистісних та соціальних якостей молодших школярів, їх комунікативних та емпатійних умінь.

4. Уточнено критерії та показники сформованості полікультурної вихованості учнів початкових класів: соціокультурний, компетентнісний, емоційно-ціннісний. На підставі виділених критеріїв та показників схарактеризовано чотири рівні сформованості полікультурної вихованості молодших школярів: високий, середній, задовільний, низький.

5. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність технології полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, що включала чотири взаємопов'язаних етапи: гностичний, конструктивно-проектувальний, комунікативний, рефлексивно-оцінювальний. Для кожного етапу визначено мету, зміст роботи та прогнозований результат. Розроблена технологія полікультурного виховання молодших школярів базується на системі принципів діалогу, контрастивного вивчення культур, культуровідповідності, ціннісних орієнтацій, діяльнісно-творчого підходу, готовності до взаємної співпраці.

6. На контрольному етапі експерименту зафіксовано позитивні зміни в експериментальній групі. Так, значно збільшилася кількість учнів із високим та середнім рівнем сформованості полікультурної вихованості, зменшилася кількість респондентів, які були віднесені до задовільного та низького рівнів. Проведена експериментальна робота дозволила визначити позитивну динаміку рівня полікультурної вихованості молодших школярів у експериментальній групі порівняно з контрольною групою. Після застосування технології полікультурного виховання у позакласній роботі учні виявляють толерантність стосовно носіїв інших культур, відповідальність за свої вчинки, усвідомлюють різноманітність навколишнього світу.

Здійснене дослідження не охоплює всіх аспектів порушеної проблеми та не претендує на її остаточне розв'язання. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні та розробці питань полікультурного виховання учнів середньої і старшої школи, удосконаленні форм і методів роботи з полікультурного виховання учнів початкової школи, модернізації виховного процесу в початковій школі в процесі позакласної роботи.

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

Публікації у наукових фахових виданнях :

1. Харькова Н. М. Навчання іноземним мовам у системі підготовки дошкільників до навчальної діяльності / Н. М. Харькова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей : Вип. 17. Ч. II. - Ялта, 2008. - С. 153-157.

2. Харькова Н. М. Значущість полікультурного виховання у сучасному суспільстві / Н. М. Харькова // Духовність особистості : Методологія, теорія і практика : зб. наук. праць.- Вип. 6. - Луганськ, 2008. - С. 57-61.

3. Харькова Н. М. Гностичний етап технології полікультурного виховання молодших школярів / Н. М. Харькова // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць. - Вип. XLIV. - Слов'янськ : СДПУ, 2009. - С. 200-203.

4. Харькова Н. М. Технологія полікультурного виховання молодших школярів / Н. Н. Харькова // Проблеми освіти : зб. наук. праць. - Вип. 58. - Частина 2. - К., 2009. - С. 251-256.

Статті у збірниках матеріалів конференцій :

5. Харькова Н. М. Діагностика рівнів сформованості полікультурності молодших школярів / Н. М. Харькова // Інноваційні технології в освіті : міжнар. наук.-практ. конф. : тези докл. - Алушта, 2008. - С. 197-198.

6. Харькова Н. М. Іноземна мова як засіб виховання культури міжнаціонального спілкування / Н. М. Харькова // Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону : міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 кв. 2008 р. : зб. статей. - Вип. 4. - Ч. 2. - Ялта, 2008. - С. 154-157.

7. Харькова Н. М. Характеристика педагогічних умов полікультурного виховання молодших школярів / Н. М. Харькова // Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти : міжнар. педагогічн. читання, гр. 2008 р. : зб. статей. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 164-168.

8. Харькова Н. М. Критерії полікультурної вихованості молодших школярів / Н. М. Харькова // Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України : міжнар. наук.-практ. конф., вер. 2008 р. : зб. статей. - Ялта, 2008. - С. 33-37.

9. Харькова Н. М. Педагогічні основи полікультурного виховання / Н. М. Харькова // Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу : міжнар. наук.-практ. конф., 5-7 бер. 2009 р. : зб. статей. - Ялта, 2009. - С. 100-104.

10. Харькова Н. М. Виховання полікультурної особистості - головне завдання сучасної школи / Н. М. Харькова // Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону : міжнар. наук.-практ. конф., 9-11 кв. 2009 р. : зб. статей. Вип. 5. - Ч. 3. - Ялта, 2009. - С. 102-105.

АНОТАЦІЯ

Харькова Н. М. Полікультурне виховання молодших школярів у позакласній роботі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010.

У дисертації досліджено проблему полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі. Проаналізовано теоретичні засади полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, уточнено і науково обґрунтовано поняття „полікультурне виховання молодших школярів”. Полікультурне виховання ураховує культурні інтересі різних національностей, передбачає адаптацію людини до різноманітних цінностей у ситуації існування багатьох культур, оволодіння особистістю комунікативними та емпатійними уміннями, що дозволяють їй здійснювати міжкультурну взаємодію на основі толерантності та взаєморозуміння. Визначено педагогічні умови полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі та виховний потенціал позакласної роботи у полікультурному вихованні молодших школярів. Розроблено технологію полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, яка включала такі взаємозв'язані етапи: гностичний, конструктивно-проектувальний, комунікативний, рефлексивно-оцінювальний.

Ключові слова: полікультурне виховання молодших школярів, полікультурна особистість молодшого школяра, позакласна робота, педагогічні умови полікультурного виховання молодших школярів у позакласній роботі, технологія полікультурного виховання.

АННОТАЦИЯ

Харькова Н. Н. Поликультурное воспитание младших школьников во внеклассной работе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2010.

Диссертационное исследование посвящено проблеме поликультурного воспитания младших школьников во внеклассной работе. Уточнено и научно обосновано понятие „поликультурное воспитание младших школьников”. Поликультурное воспитание является новой областью педагогической теории и практики, основные проблемы которой заключаются в целенаправленной разработке теоретических основ и практического применения этнического и языкового разнообразия как необходимой составляющей общего образования; предусматривает изучение жизненных фактов и явлений с разных точек зрения.