Методика застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки НАПН України

УДК: 372.894: 37.013

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Методика застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі

13.00.02 - теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни)

Мирошниченко Володимир Олександрович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Бердянському державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор БАХАНОВ Костянтин Олексійович, Бердянський державний педагогічний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри всесвітньої історії, правознавства та методики навчання історії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор МОВЧАН Ольга Миколаївна, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат педагогічних наук, доцент ТЕРНО Сергій Олександрович, Запорізький національний університет, доцент кафедри історії України.

Захист відбудеться « 30 » червня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Автореферат розіслано « 26 » травня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Мацейків

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Непередбачуваність економічного й технологічного розвитку сучасного суспільства висуває на перший план проблему прогнозування і проектування різного роду людської діяльності, вимагає від освіти підготовки молодого покоління, адаптованого до життя в умовах суспільства, що постійно змінюється, здатного приймати самостійне рішення та брати відповідальність за його виконання.

У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено, що освіта XXI століття - це освіта для людини, її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, уміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання й уміння для творчого розв'язання проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Відтак, молодій людині необхідно допомогти жити й досягати успіху в новому інформаційному суспільстві, що в значній мірі залежить від здатності особистості організувати своє життя як проект: бачити далеку і найближчу перспективу знаходити й залучати необхідні ресурси, накреслювати план дій і, здійснивши його, оцінювати ступінь досягнення поставлених цілей. Реалії сьогодення вимагають від історичної освіти впровадження нових методів, прийомів і технологій навчання, до яких належить проектна технологія навчання історії. Основою проектної технології є розвиток в учнів пізнавальних навичок, критичного мислення, уміння самостійно конструювати власні знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дає підстави називати її технологією нового постіндустріального суспільства.

Особливої актуальності проблема застосування проектної технології в навчанні набуває у старших класах, коли в учнів спостерігається посилена активність пізнавальних процесів, а разом з нею й мотивація професійного самовизначення та зацікавленість у навчанні, відбувається розвиток самосвідомості, виникає прагнення до активної діяльності. Проте, учні десятих класів, на відміну від випускників, є менш умотивованими й потребують додаткового стимулу у вивченні шкільних предметів, зокрема й історії. Застосування проектної технології у процесі навчання історії учнів 10 класу дозволяє оптимізувати навчальний процес, полегшити засвоєння ними нового матеріалу.

Сучасний етап розвитку шкільної історичної освіти в Україні виявив низку суперечностей, серед яких головними є протиріччя між потребою суспільства в громадянах із високорозвиненою історичною компетентністю і недостатньою орієнтацією на це широкої шкільної практики навчання історії; між індивідуальним характером засвоєння учнями знань і колективними формами організації навчальної діяльності; між необхідністю широкого використання сучасних технологій навчання, до яких належить проектна технологія, і слабкою підготовленістю до цього навчально-виховного середовища; між потребою у формуванні суспільно активної особистості та недостатньою спрямованістю на це процесу навчання. Розв'язання цих суперечностей можливе за умов використання в навчанні новітніх педагогічних технологій, у тому числі проектної.

Питання реалізації проектної технології навчання знайшли своє відображення в дослідженнях та публікаціях американських педагогів: Дж. Дьюї, В. Кілпатрика, Е. Коллінгса, які працювали на початку ХХ століття, та у працях сучасних дослідників: В. Гузєєва, Н. Матяш, Я. Пахомової, Є. Полата, Г. Селевка, І. Сергєєва, І. Чечель (Росія); К. Баханова, І.Дичківської, І. Єрмакова, Г. Ісаєвої, О. Любарської, О. Пєхоти, О. Пометун, С. Шевцової (Україна). Останнім часом вітчизняні вчені-методисти все частіше звертаються до різних аспектів упровадження проектної технології у практику навчання історії в школі: теоретичні засади (К. Баханов, О. Пометун, Г. Фрейман), історичний аспект (А. Булда, Н. Гупан, О. Дятлова, І. Єрмаков, В. Майборода, Б. Мельниченко, О. Пометун, Л. Пироженко, А. Приходько, Т. Самоплавська), механізм реалізації технології (К. Баханов), застосування окремих проектів у позаурочній діяльності (П. Вербицька, В. Мисан, П. Кендзьор, Ю. Комаров, Т. Ремех, О. Пометун та ін.), організація життєтворчих проектів на уроці історії (К. Баханов, В. Нищета).

Проте, не достатньо вивченим у вітчизняній методиці залишається питання організації навчання історії старшокласників на основі проектної технології та способи її інтеграції в сучасну систему навчання історії, відсутнє цілісне дослідження застосування проектної технології у процесі навчання історії.

Актуальність проблеми і потреба в науково обґрунтованій методиці застосування проектної технології навчання історії у старшій школі зумовили вибір теми дослідження - "Методика застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми кафедри всесвітньої історії, правознавства та методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету "Впровадження компетентнісного підходу до навчання історії". Тему дисертації затверджено рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету (протокол № 2 від 27.09.2007р.) й узгоджено з рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 9 від 27.11.2007р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику застосування проектної технології у навчанні історії в 10 класі.

Завдання дослідження:

1) на основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури висвітлити сутність проектної технології та особливості її використання у навчанні історії;

2) визначити та теоретично обґрунтувати методичні умови застосування проектної технології у навчанні історії;

3) виявити потенціал досвіду використання проектної технології навчання, що існує в історико-методичній традиції;

4) визначити ефективність проектної технології під час її епізодичного використання у навчанні історії в 10-му класі;

5) розробити та експериментально перевірити методику застосування проектної технології у процесі навчання десятикласників історії; розробити методичні рекомендації щодо практичної її реалізації.

Об'єктом дослідження є процес навчання історії учнів 10-х класів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - застосування проектної технології у навчанні історії в 10-му класі загальноосвітньої школи.

Окреслені завдання розв'язуються із застосуванням таких методів дослідження:

теоретичних - історико-педагогічний аналіз і синтез психологічної, педагогічної, методичної літератури та узагальнення отриманої інформації з метою дослідження сутності, структури, особливостей та умов використання проектної технології як ефективного засобу формування учнівських компетентностей на уроках історії; аналіз навчально-методичної літератури з метою дослідження педагогічного досвіду використання проектної технології навчання історії в загальноосвітніх навчальних закладах; порівняльний аналіз для виявлення поглядів різних дослідників, методистів, практиків на функції і роль проектної технології в навчанні історії; теоретичного моделювання, на основі якого обґрунтовано структуру та елементи розробленої педагогічної методики застосування проектної технології навчання історії учнів 10-го класу загальноосвітньої школи;

емпіричних - анкетування, пряме й непряме спостереження, тестування, бесіди з учителями історії, вивчення шкільної документації, складання творчих завдань, аналіз продуктів самостійної та творчої діяльності учнів, за допомогою яких вивчався вплив проектної технології на якість навчальних результатів десятикласників з історії; педагогічний експеримент з метою виявлення ефективності розробленої методики застосування проектної технології у навчанні історії учнів 10-го класу, а також методичних умов її ефективного використання;

статистичних - методи математичної статистики, обробки даних, графічне подання результатів експерименту, поелементний порівняльний аналіз результатів констатувального та формувального етапів дослідження з метою відстеження динаміки рівнів історичної компетентності учнів 10 класів як показника ефективності запропонованої методики та встановлення наукової достовірності отриманих результатів дослідження.

Теоретико-методологічною основою дослідження є технологічний, особистісно-орієнтований, компетентнісний підходи до процесу навчання, психолого-педагогічні теорії розвитку особистості (І. Бех, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); філософські положення системного підходу як методологічного способу пізнання особливостей розвитку педагогічних явищ; принципи взаємозв'язку навчання і розвитку; ідеї проектного навчання (Дж. Дьюї, В. Кілпатрик, Е. Коллінгс); основи вітчизняної методики навчання історії (Н. Андрієвська, В. Бернадський, О. Вагін, П. Гора, І. Лернер та ін.) та сучасної історико-методичної теорії (К. Баханов, В. Власов, Т. Ладиченко, О. Пометун та ін.).

Організація дослідження.

На першому етапі (2005-2007 рр.) проаналізовано вітчизняну та зарубіжну педагогічну, психологічну, філософську, методичну літературу; опрацьовано нормативну документацію; розроблено і визначено теоретичні засади дослідження, розроблено програму проведення експериментального дослідження, сформульовано запитання анкет, тестів, бесід для вчителів та учнів, визначено навчальні заклади, які братимуть участь в експерименті, проведено пілотний експеримент.

На другому етапі (2007-2008 рр.) проведено та узагальнено констатувальні зрізи, у процесі яких визначено ступінь застосування проектної технології навчання історії в практиці загальноосвітніх шкіл, її ефективність під час епізодичного використання у навчанні десятикласників історії за допомогою дослідження рівня сформованості історичних компетентностей учнів як показника результативності навчальної діяльності. Здійснювався пошук і розробка ефективної методики, здатної розв'язати виявлені у процесі констатувального експерименту проблеми навчання.

На третьому етапі (2008-2009 рр.) проводився формувальний експеримент, у ході якого впроваджувалася проектна технологія у процес навчання історії в 10-му класі. В експериментальних класах апробовувалися розроблені методичні рекомендації з упровадження проектної технології як засобу підвищення рівня історичних компетентностей учнів. У контрольних класах навчання здійснювалося за традиційними методиками.

На четвертому етапі (2009-2010 рр.) проводився контрольний експеримент, у ході якого перевірялася результативність запропонованої методики використання проектної технології на уроках історії в 10-му класі. Були проаналізовані проектні роботи учнів, проведено систематизацію та узагальнення даних експериментального дослідження, сформульовано висновки.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилась як особисто автором, так і вчителями ЗОШ І-ІІІ ступенів: Чернігівської загальноосвітньої школи ім. А.Темника, спеціалізованої школи "Надія" селища Чернігівки, сіл Богданівки, Верхнього Токмака, Владівки, Новоказанкуватого, Новомихайлівки, Новополтавки, Обіточного, Панфілівки, Просторого, Стульнєвого Чернігівського району Запорізької області; №1, 3, 5, 11 і 16 м. Бердянська; №11, 29 м. Чернігова протягом 2007-2010 рр.

Дослідженням було охоплено 495 учнів десятих класів і 36 учителів історії міста Бердянська, селища Чернігівки та сіл Чернігівського району Запорізької області, міста Чернігова.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

- уперше науково обґрунтовано методику застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі; виявлено методичні особливості використання проектної технології в навчанні історії як засобу підвищення рівня сформованості предметно-історичних компетентностей учнів; визначено методичні умови застосування проектної технології навчання історії; виявлено методичний потенціал досвіду використання проектної технології навчання історії; визначено ефективність застосування проектної технології навчання історії під час її епізодичного та систематичного використання.

- уточнено характерні ознаки проектної технології навчання історії; класифікацію навчальних проектів з історії; поняття "проектна технологія навчання" стосовно предмету дослідження; систему оцінювання проектної діяльності учнів у навчанні історії в контексті компетентнісного підходу.

- набули подальшого розвитку ідеї технологізації процесу навчання історії в школі, організації проектного навчання, упровадження компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання історії в загальноосвітній школі.

Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в практику навчання історії в загальноосвітній школі рекомендацій щодо використання проектної технології на уроках історії в 10 класі. Матеріали дисертації і методичного посібника "Організація проектної діяльності учнів на уроках історії в 10-му класі" можуть бути використані авторами при написанні підручників, навчальних та методичних посібників зі шкільних курсів історії. Науково-експериментальні результати дослідження та його висновки можуть бути використані для розробки шкільних спецкурсів, факультативів, а також методичних рекомендацій у системі післядипломної освіти й підвищення кваліфікації вчителів історії.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес загальноосвітніх шкіл міста Бердянська (довідка про впровадження №275 від 26.02.2010 р.), Чернігівського району (довідка про впровадження №01-22/117 від 02.03.2010р.) Запорізької області, міста Чернігова (довідка про впровадження № 01-26/29 від 03.03.2010р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю та комплексним використанням методів, їх адекватністю меті та завданням дослідження, репрезентативністю експериментальних даних, кількісним та якісним аналізом зібраних даних з використанням методів математичної статистики, а також практичною перевіркою ефективності використання проектної технології на уроках історії в 10-х класах.

Апробація результатів дослідження. Узагальнені теоретичні положення й практичні рекомендації впроваджувалися протягом усього періоду дослідно-експериментальної роботи. Отримані результати дослідження обговорювались у виступах на Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Концептуальні засади сучасної шкільної історичної освіти" (Бердянськ, 2007), а також міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і методичних конференціях: "Розвиток критичного мислення на уроках суспільствознавчих дисциплін" (Бердянськ, 2008), "Північне Приазов'я у філософсько-історичному та філологічному вимірі" (Бердянськ, 2008), "Запровадження компетентнісного підходу в навчанні гуманітарних предметів" (Бердянськ, 2009), "Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах" (Харків, 2009) та доповідях на наукових семінарах кафедри всесвітньої історії, методики навчання історії та правознавства Бердянського державного педагогічного університету, засіданнях методоб'єднання вчителів історії м. Бердянська та Чернігівського району Запорізької області.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 6 друкованих працях автора, із них один методичний посібник і 4 статті, опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Усі публікації одноосібні.

Обсяг і структура. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 200 сторінок, із них - 151 сторінка основного змісту, 239 найменувань на 22 сторінках списку використаних джерел, 6 найменувань додатків на 20 сторінках. Робота містить 15 таблиць і 10 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми дослідження, розкрито сутність і загальний стан її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну, практичне значення дослідження, особистий внесок здобувача, подано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади застосування проектної технології у навчанні історії» визначено і проаналізовано понятійний апарат дослідження, розкрито основні аспекти проектної технології навчання історії як дидактичної категорії, обґрунтовано методичні умови застосування проектної технології навчання історії, висвітлено питання становлення та розвитку проектної технології у методиці навчання історії в школі, охарактеризовано історичну компетентність як комплексний результат проектної діяльності.

Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури дозволили визначити педагогічну технологію як спосіб виконання навчальних завдань, заснований на системі взаємодії учасників педагогічного процесу, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв'язання конкретних кінцевих результатів. Відтак проектною технологією навчання є системний метод організації навчального процесу, комплекс різних способів активного навчання, за допомогою яких учні досягають визначених результатів (компетентностей) у процесі планування й виконання практичних проектів.

Проведений теоретичний аналіз проблеми дозволив зробити висновок, що проектна технологія ґрунтується на принципах індивідуальної праці, творчості, колективної взаємодії і свободи учнів. Вона реалізується за допомогою як колективної, групової (дискусії, ігри, вистави) так і індивідуальної форми навчання (самостійна робота з джерелами, написання статей, творів, складання задач, тестів). Проектна діяльність контролюється вчителем і самими учнями. Перевірка виконання завдань здійснюється на всіх етапах проектування. Навчальні проекти розрізняють за: типом отриманого продукту (інформаційні, дослідницькі, творчі, практико-орієнтовані, рольові, ігрові, ознайомлювально-орієнтовані проекти); тривалістю виконання (коротко-, середньо- і довгострокові); кількістю учасників (індивідуальні, парні, групові); характером партнерських взаємодій між учасниками проектування (кооперативний, змагальний, конкурсний); ступенем складності (простий, складний або комплексний, що передбачає різні типи й форми творчої діяльності), тощо.

У результаті узагальнення напрацювань учених-методистів з дослідження учнівської проектної діяльності, визначено етапи проектної технології навчання історії: пошуковий (визначення теми проекту, пошук і аналіз проблеми, постановка мети проекту); аналітичний (збір і вивчення інформації, аналіз наявної інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова алгоритму діяльності, складання плану реалізації проекту); практичний (виконання запланованих технологічних операцій, поточний контроль якості, внесення змін у роботу); презентаційний (підготовка презентаційних матеріалів, презентація проекту, вивчення можливостей використання результатів проекту); контрольний (аналіз результатів виконання проекту, оцінка якості виконання проекту).

Дослідження загальних положень проектної технології дозволило виявити її можливості у межах застосування до процесу навчання історії в 10-му класі. Під проектною технологією навчання історії треба розуміти цілеспрямований, чітко контрольований системний метод організації навчального процесу, за допомогою якого учні набувають історичних знань, умінь, ставлень та практичного досвіду (компетентностей) у процесі планування й виконання навчальних проектів, орієнтованих на створення і презентацію учнем специфічного для цього предмета продукту (текст, художнє зображення, вистава, відеофільм, мультимедійна презентація, макет).

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити методичні умови застосування проектної технології навчання історії, а саме: підготовленість учителя історії до організації проектування; актуальність та значущість для учнів проблеми, що розв'язується під час проектної діяльності; забезпечення педагогом системної організації проектної діяльності учнів; виконання учнівських проектів у школі та вдома; ставлення вчителів до проектної діяльності учнів як до складової їхньої соціальної практики; забезпечення педагогом самостійної діяльності учнів з планування, здійснення та оцінювання результативності проекту; проведення вчителем розподілу ролей і відповідальності всіх учасників проекту; дотримання всіма учасниками проектування чіткої структурованості змістовної частини проекту; застосування дослідницьких методів під час роботи над проектом; заохочення педагогом активного використання різноманітних методів роботи з інформацією; забезпечення необхідних консультацій, педагогічної, психологічної та інформаційної підтримки учнів з боку вчителів та інших фахівців під час роботи над проектом.

У ході дисертаційного дослідження було здійснено ретроспективний аналіз досвіду використання проектної технології у навчанні історії в школі, який дав підстави стверджувати, що проектна технологія була предметом вивчення педагогів і вчених багатьох країн, основою для створення різних нововведень в історичній освіті (навчання через дію, дослідницька робота, творча робота в групі, індивідуалізація процесу навчання, робота з історичними джерелами, театралізація, тощо).

Становлення проектної технології навчання історії відбувалося у світовій педагогічній практиці в чотири періоди: 1) розробка теоретичних засад і перше масове використання методу проектів (кінець ХІХ - початок ХХ ст.); 2)узагальнення практичного досвіду і широке впровадження методу проектів у навчально-виховний процес (початок ХХ ст. - 60-ті рр. ХХ ст.); 3) становлення проектної технології навчання (1960 - кінець 1980-х рр.); 4) широка світова практика використання проектної технології (кінець 1980-х рр. - до сьогодення). На відміну від загальносвітової, вітчизняна практика використання навчальних проектів має свої особливості, які полягають у виокремленні в межах другого періоду двох етапів - масове впровадження методу проектів у шкільне навчання в 1920-х - початку 1930-х рр. і період епізодичного використання методу проектів за межами уроку у 1930-х - кінці 1980-х рр.; визначення кінцевої межі третього і початку четвертого періоду датується початком 1990-х рр.

У дисертації визначено, що показником результативності проектної технології є рівень компетентностей учнів. Компетентністю є якість особистості, що характеризується комплексом практичного досвіду, ставлень та складних умінь, які базуються на знаннях, що дозволяє ефективно здійснювати діяльність або певну функцію. Систему компетентностей складають міжпредметні, галузеві та предметні компетентності. До останніх належать компетентності часу, простору, інформаційна, мовленнєва, логічна та аксіологічна. Було встановлено, що рівні сформованості предметних компетентностей загалом збігаються з рівнями навчальних досягнень учнів (низький, середній, достатній і високий), що дає змогу встановити критерії їх оцінювання.

У другому розділі «Експериментальна методика застосування проектної технології на уроках історії в 10-му класі та перевірка її ефективності» визначено рівень ефективності епізодичного застосування проектної технології у навчанні історії за допомогою дослідження сформованості історичних компетентностей учнів, викладено авторську методику організації роботи за проектною технологією навчання історії в 10-му класі, розглянуто перебіг і аналіз результатів експерименту.

Проведений констатувальний експеримент показав, що вчителі певною мірою використовували проектну технологію навчання історії, але епізодично та безсистемно.

У результаті проведеного аналізу програм, анкетування, спостереження за практикою викладання та індивідуальних бесід з учителями історії було з'ясовано, що великий за обсягом програмовий матеріал і мінімум відведеного для його вивчення часу є однією з головних причин низької результативності навчання учнів, проте й учителі, й учні позитивно ставляться до використання проектної технології навчання, оскільки вона найкраще поєднує теоретичний історичний матеріал із сучасним життям і тому найкраще відповідає компетентнісному підходу в освіті.

Дослідження результатів епізодичного застосування проектної технології, що проводилось за допомогою визначення рівня сформованості історичних компетентностей учнів показало, що у десятикласників низький рівень сформованості історичних компетентностей (домінування середнього рівня компетентностей і тенденція до переважання низького рівня над високим). Найнижчі показники зафіксовані з компетентностей: аксіологічної (28% низького рівня), інформаційної (27%) і мовленнєвої (27%). Рівень сформованості історичних компетентностей - часу, простору і логічної є дещо вищим (оскільки ці компетентності, за своєю суттю, є менш складнішими та мають бути сформовані ще в основній школі). Дослідження показало, що існує суттєва різниця в розвитку історичних компетентностей в учнів суспільно-гуманітарного й інших профілів. Таким чином, констатувальний експеримент засвідчив слабку ефективність епізодичного застосування проектної технології і довів необхідність розробки і впровадження методики застосування проектної технології у процес навчання історії у 10-му класі, спрямованої на формування і розвиток предметно-історичних компетентностей учнів.

Під час формувального експерименту учителям, які брали в ньому участь, було запропоновано до використання у процесі навчання історії десятикласників систему різноманітних проектів. Для експериментальних класів суспільно-гуманітарного профілю було розроблено 23 проекти (у класах інших профілів - 14) з історії України й з всесвітньої історії та один міжпредметний макропроект. Вироблена в процесі наукового дослідження та впроваджена у навчання історії методика застосування проектної технології передбачає врахування цільового, суб'єкт-суб'єктного, змістовного й організаційно-технологічного компонентів (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Методика застосування проектної технології навчання історії

Розроблена методика застосування проектної технології навчання історії включає: 1) визначення мети діяльності, спрямованої на розвиток учнівських історичних компетентностей; 2) планування очікуваних результатів роботи відповідно до функцій і структури історичних компетентностей; 3) визначення структури технології відповідно до етапів проектної діяльності; 4) побудову узагальненого алгоритму проектування із зазначенням конкретного змісту діяльності вчителя та учнів на кожному з етапів діяльності; 5) створення атмосфери співпраці всіх суб'єктів проектної діяльності, свободи і творчості; 6) визначення місця застосування проектної технології навчання історії в системі уроків; 7) визначення форм матеріального вираження учнівських проектів та їхнього захисту (презентації); 8) розробку критеріїв оцінювання проектної діяльності десятикласників з історії. Як наслідок, результатом упровадження в навчання історії розробленої методики стало підвищення рівня учнівських історичних компетентностей за допомогою системи методичних впливів, спрямованих на застосування проектної технології навчання історії.

Під час упровадження проектної технології в навчанні історії у десятих класах вчителі, які брали участь в експерименті, мали враховувати інтелектуальні і психологічні особливості учнів цієї вікової групи (постійна опора на досвід учнів, використання міжпредметних та позапредметних знань), встановлювати суб'єкт-суб'єктні відносини з учнями в процесі навчання, визначати тему та проблематику проектів шляхом виокремлення особистісно значущих аспектів навчальних тем, у триєдиній (розвивальна, навчальна, виховна) меті діяльності віддавати перевагу розвивальному компоненту, формулювати очікувані результати роботи у вигляді конкретних якостей (історичних компетентностей) десятикласників, дотримуватися алгоритму проектування стосовно діяльності учителя й учнів, здійснювати проектну діяльність за допомогою різних форм організації навчання (урок або його частина, заходи в системі позакласної або науково-дослідної роботи з історії), цілеспрямовано використовувати бесіди, дискусії, демонстрації, ілюстрації, мозковий штурм, інформаційну підтримку, порівняльний аналіз і конкурси як методи проектної технології навчання, на практичному етапі проектної діяльності передбачати самостійне виконання учнем запланованих технологічних операцій у позаурочний час, спрямовувати учнів на оформлення результатів проектів у вигляді відеофільмів, альбомів, комп'ютерних газет, бюлетенів, альманахів, сайтів, костюмів, листів, макетів, творів-есе, аналітичних статей, атласів, пересувних виставок, експозицій музеїв тощо, на презентаційному етапі проектної діяльності здійснювати підготовку напрацьованих матеріалів до захисту, власне презентацію проекту (театралізована вистава, гра, конференція, демонстрація відеофільму, комп'ютерна презентація, демонстрація моделей, тощо) і вивчення можливостей використання результатів проектування, під час цієї діяльності створювати атмосферу невимушеності, співпраці, творчого пошуку, здійснювати оцінювання учнівських проектів комплексно (зовнішня оцінка діяльності, оформлення й виконання роботи, її презентація) відповідно до заздалегідь визначених критеріїв, під час підсумкового контролю розглядати весь проектний досвід учня шляхом аналізу об'єму і змісту його портфоліо досягнень.

На контрольному етапі дослідження було виявлено вплив методики застосування проектної технології навчання історії на рівень предметно-історичних компетентностей учнів, узагальнено результати зовнішнього спостереження за учнями, тестування, аналізу виконання школярами проектів, проаналізовано якісно-кількісні результати дослідження, сформульовано й обґрунтовано висновки.

Під час використання проектної технології в експериментальних класах нами проводилося зовнішнє спостереження за роботою і поведінкою учнів. У процесі експерименту були зафіксовані позитивні якісні зміни. Уже на початку роботи в учасників проектів спостерігалися позитивні зрушення у навчанні в порівнянні з іншими учнями. У них особливо активно розвивалося уміння самостійно працювати з додатковою літературою, вони демонстрували більш глибокі знання матеріалу з окремих розділів історії. Підвищився рівень навчально-пізнавальної активності учнів. Посилився інтерес десятикласників до творчої діяльності та рефлексії особистого досвіду. В учнів розвинулося вміння працювати в "команді", підпорядкувати свої інтереси інтересам колективу, вести за собою, аргументовано відстоювати власну точку зору. Робота над проектами сприяла поліпшенню емоційної атмосфери, що знайшло своє відображення у проявах взаємної підтримки, доброзичливості, гуманності, толерантності. Проектна діяльність дала певні соціальні ефекти: поліпшення комунікації учнів за межами навчальної групи, професійне самовизначення стало більш свідомим.

Результати експерименту свідчать, що методика застосування проектної технології навчання історії (експериментальні класи), поряд з іншими методиками, що застосовувались у цей період у контрольних класах, мають стабільний позитивний і рівномірний вплив на всі складові предметно-історичних компетентностей учнів 10-х класів. В експериментальних класах рівень розвитку історичних компетентностей десятикласників був зафіксований вищим, ніж у контрольних. Найбільше зростання спостерігається з аксіологічної, мовленнєвої й інформаційної компетентності. У класах із суспільно-гуманітарним профілем навчання (як у контрольних, так і експериментальних) зафіксовані дещо вищі якісні зміни, ніж у класах з іншими профілями (Таблиця 1). У поданій таблиці одиниця К₁ - це індекс фактичної результативності констатувального експерименту в балах (кількість учнів з високим рівнем Ч 3 бали + кількість учнів з достатнім рівнем Ч 2 бали + кількість учнів з середнім рівнем Ч 1 бал + кількість учнів з низьким рівнем Ч 0 балів), а К₂ - індекс фактичної результативності формувального експерименту, отриманий аналогічно. З таблиць видно, що за всіма критеріями якісний приріст індексів фактичної результативності експериментальних і відповідно контрольних класів виявився позитивним (вираженим додатною величиною: (К₂-К₁) > 0), але застосування традиційних методик у навчанні історії не веде до відчутних змін у рівнях історичних компетентностей у десятикласників контрольних класів, тоді, як показники компетентностей учнів, які навчалися за експериментальною методикою, мають значну тенденцію до збільшення достатнього та високого рівнів предметно-історичних компетентностей, що впливає на якісний приріст індексів фактичної результативності в експериментальних класах.

Таблиця 1. Динаміка якісних змін історичних компетентностей у десятикласників

Таким чином, контрольний експеримент довів ефективність методики застосування проектної технології у формуванні предметно-історичних компетентностей під час навчання десятикласників історії.

проектний технологія навчання історія

Висновки

1. Характерними ознаками проектної технології навчання є її загальні властивості як педагогічної технології: системність, керованість, ефективність, відтворюваність, цілеспрямованість, відкритість, гнучкість, чітке дотримання контролю й оптимізація процесу навчання, а також специфічні риси проектної навчальної діяльності, що відображаються в поняттях "проект" і "проектування". Під проектом розуміється спеціально організований учителем і самостійно виконуваний учнями комплекс дій, спрямованих на створення у процесі навчання творчого продукту. Проектування - це цілеспрямована діяльність, яка дозволяє знайти рішення навчальної проблеми через пошук способів її розв'язання, дослідницьку діяльність, захист проекту і контроль. Головними завданнями проектної діяльності є розвиток учнівських компетентностей, створення сприятливих умов для навчання, стимулювання й уміння самостійно навчатися; принципами - творчість, свобода, індивідуальна праця, колективна взаємодія; формами організації навчання - індивідуальна й колективна; етапами - пошуковий, аналітичний, практичний, презентаційний і контрольний; методами - "мозковий штурм", обговорення проблемних питань, самостійна робота з джерелами, доповідь, дискусія, драматизація, контроль, самоконтроль тощо.

Особливостями застосування проектної технології в навчанні історії є спрямованість проектів на розвиток історичних компетентностей і критичного мислення учнів; використання інформаційних, дослідницьких, творчих, короткотривалих (міні-проекти) і середньострокових проектів; орієнтація проектів з історії на створення учнем певного продукту (текст, художнє зображення, відеофільм, мультимедійна презентація, веб-сайт, стіннівка, костюм, атлас, макет тощо) і його презентацію (демонстрація відеофільму, доповідь, гра, екскурсія, телепередача, конференція, вистава тощо).

2. Методичними умовами застосування проектної технології навчання історії є готовність учителя історії до організації проектування, ставлення педагога до навчальних проектів з історії як до системоутворювальної складової соціальної практики учнів, урахування учителем актуальності та значущості для учнів проблеми проекту і форми її розв'язання в залежності від конкретної спрямованості на певну історичну компетентність, забезпечення педагогом самостійної діяльності учнів з планування, реалізації та оцінювання проекту і заохочення активного використання різноманітних методів роботи з історичною інформацією, забезпечення необхідних консультацій, педагогічної, психологічної й інформаційної підтримки з боку вчителів та інших фахівців під час роботи над проектом.

3. У результаті ретроспективного аналізу було виявлено високий методичний потенціал досвіду використання проектної технології в навчанні історії в школі, який полягає в можливості використання практичних розробок минулого в сучасних умовах, а саме: індивідуалізації навчання за допомогою організації проектної діяльності, використання можливостей роботи в позаурочний час, надання пізнавальній діяльності дослідницького характеру, залучення до роботи з обдарованою молоддю, застосування методів проектування для творчої роботи в групах, роботи з історичними джерелами, театралізації на уроках історії тощо. Дослідження розвитку та становлення методу проектів і проектної технології в теорії та практиці навчання історії в школі дає підстави стверджувати, що проектна діяльність протягом ХХ ст. була важливим елементом навчання. Використання проектної технології навчання історії в сучасній школі сприяє новій якості історичної освіти.

4. У результаті дослідження стану використання проектної технології навчання історії було виявлено, що ця практика ведеться вчителями епізодично, безсистемно. Показники ефективності такого застосування проектної технології в навчанні десятикласників історії, що були визначені на основі компетентнісного підходу, дозволили зробити висновок про невисокий рівень сформованості історичних компетентностей в учнів 10 класів (про це свідчить домінування середнього рівня історичних компетентностей і тенденція до переважання низького рівня над високим). Найнижчі показники десятикласники мають з аксіологічної, мовленнєвої та інформаційної компетентностей, з огляду на це особливої уваги потребують навчальні аспекти розуміння історичних подій, людських цінностей минулого та самоідентифікації учня в історичному процесі. Результати в класах суспільно-гуманітарного і класах іншого профілю відчутно відрізняються (у класах із суспільно-гуманітарним профілем за всіма параметрами зафіксовані вищі показники щодо сформованості історичних компетентностей) через різні умови навчання. Статистичні підрахунки засвідчили, що рівні сформованості історичних компетентностей учнів експериментальних та контрольних класів на цьому етапі дослідження не мали статистично значущої різниці.

5. Розроблена методика застосування проектної технології навчання історії передбачає наявність цільового, суб'єкт-суб'єктного, змістовного й організаційно-технологічного компонентів. Їх урахування забезпечувало надання меті діяльності компетентнісного спрямування (орієнтації на формування предметно-історичних компетентностей); передбачення очікуваних результатів роботи над кожним окремим проектом і визначення сукупної результативності проектування; створення атмосфери співпраці учнів і вчителя, учнів між собою, свободи і творчості; визначення змістових ресурсів історії - особистісно значущих аспектів навчальних тем і факторів мотивації навчальної діяльності (навчальних проблем, суперечностей); побудову уроку відповідно до структури проектної технології навчання історії та до вимог щодо діяльності вчителя та учнів; створення учнями проектів з різними видами кінцевих продуктів (твір, художнє зображення, вистава, відеофільм, мультимедійна презентація, тощо); захист-презентацію учнями проектів; комплексне оцінювання учнівських проектів відповідно до заздалегідь визначених критеріїв.

Згідно з розробленою методикою, експериментальне навчання за проектною технологією відбувається у п'ять етапів: пошуковий - учитель мотивує учнів до вибору й обговорення теми проекту, консультує, організовує обговорення завдання за процесом і допомагає сформулювати проблему, учні шукають суперечності, формулюють і усвідомлюють проблему, визначають мету діяльності, дають назву проекту; аналітичний - учитель спрямовує процес пошуку інформації учнями, пропонує різні варіанти і способи збереження й систематизації зібраної інформації, організовує процес аналізу альтернативних рішень, процес контролю розробленого плану діяльності й ресурсів, пропонує систему оцінювання результатів, учні проводять пошук, збір, систематизацію й аналіз інформації, здійснюють процес планування, оцінюють ресурси, визначають своє місце (роль) у проекті, демонструють продукт своєї діяльності на цьому етапі; практичний - учитель стежить за учнівською проектною діяльністю і за необхідності консультує, учні самостійно виконують заплановані дії, здійснюють поточний самоконтроль і обговорюють його результати, за необхідності консультуються з учителем; презентаційний - учні вибирають форму презентації, готують і проводять презентацію, учитель організовує захист учнями проектів на уроці чи позакласному заході, залучаючи до його підготовки інших школярів, учителів, батьків; контрольний - учні й учитель беруть участь в обговоренні й оцінці проекту.

Експериментальна перевірка методики застосування проектної технології навчання історії у 10-му класі загальноосвітніх шкіл довела її ефективність у формуванні та розвитку історичних компетентностей десятикласників. Зокрема, після проведення формувального експерименту зросли показники для високого й достатнього та зменшилась для низького й середнього рівнів сформованості учнівських історичних компетентностей. У порівнянні з констатувальним експериментом після проведення формувального етапу дослідження значно якісно підвищилися показники з інформаційної, мовленнєвої та аксіологічної історичних компетентностей. В експериментальних класах рівень розвитку історичних компетентностей в учнів став помітно вищим, ніж у контрольних. Після завершення експерименту було зафіксовано статистично значущу різницю в числових показниках рівня сформованості історичних компетентностей учнів експериментальних та контрольних класів. Статистична обробка результатів дисертаційного дослідження щодо достовірності ефективності експериментальної методики довела зв'язок між рівнем сформованості історичних компетентностей десятикласників та проектною технологією навчання історії; вплив упровадження цієї технології на рівень сформованості в десятикласників історичних компетентностей доведений з імовірністю 95% (довірча ймовірність 0,95); залежність рівня сформованості історичних компетентностей від упровадження в навчальний процес проектної технології навчання історії. Зовнішнє спостереження за діяльністю учнів показало, що в процесі формувального експерименту відбулися позитивні якісні зрушення: в експериментальних класах у порівнянні з контрольними з погляду навчальної успішності, пізнавальної активності, підсилення інтересу до творчої діяльності, усвідомлення особистого досвіду, уміння працювати в команді тощо.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати низку практичних рекомендацій учителям історії, зокрема: спиратися у власній педагогічній діяльності на технологічний і компетентнісний підхід до організації навчання; культивувати демократичний та відкритий стиль спілкування з учнями на основі суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин; широко знайомитися з вітчизняним і світовим досвідом використання проектної технології в шкільній історичній освіті; ініціювати обговорення застосування проектної технології у навчанні історії на методичних об'єднаннях учителів, у творчих групах та на предметних кафедрах; активно впроваджувати у власну практику викладання історії проектну технологію навчання; зосереджувати проектну діяльність на актуальних потребах учнів; корегувати методику впровадження проектної технології навчання історії відповідно до навчальних можливостей учня; широко використовувати у власній практиці психолого-педагогічну діагностику та моніторинг компетентнісного зростання учнів; прагнути до постійного вдосконалення власної педагогічної діяльності.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми, зокрема подальшого вивчення потребують методичні підходи до застосування проектної технології у навчанні історії учнів в інших класах загальноосвітніх шкіл, дослідження методичних засад застосування проектної технології під час навчання інших суспільствознавчих предметів, вплив проектної технології навчання на мотивацію учнівської діяльності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мирошниченко В.О. Організація проектної діяльності учнів на уроках історії в 10-му класі / В.О. Мирошниченко / За заг. ред. К.О. Баханова. - Х.: Вид. група "Основа", 2009. - 157с.

2. Мирошниченко В.О. Становлення методу проектів у методиці навчання історії / В.О. Мирошниченко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (педагогічні науки). - №2. - Бердянськ: БДПУ, 2007. - С. 69 - 75

3. Мирошниченко В.О. Розвиток критичного мислення учнів засобами проектної технології на уроках історії / В.О. Мирошниченко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (педагогічні науки). - №4. - Бердянськ: БДПУ, 2008. - С.26- 32

4. Мирошниченко В.О. Історичні компетентності сучасних десятикласників: моніторинговий аспект / В.О. Мирошниченко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (педагогічні науки). - №2. - Бердянськ: БДПУ, 2009. - С. 221 - 228

5. Мирошниченко В.О. Проектна технологія навчання історії як дидактична категорія / В.О. Мирошниченко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (педагогічні науки). - №4. - Бердянськ: БДПУ, 2009. - С. 98 - 104

6. Мирошниченко В.О. Предметна компетентність учнів як ключовий орієнтир сучасного навчання історії у школі / В.О. Мирошниченко // Історія та правознавство. - 2007. - №32 (132). - С. 2 - 5

Анотації

Мирошниченко В.О. Методика застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни). - Інститут педагогіки НАПН України, Київ, 2010 р.

У роботі досліджено проблему застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі загальноосвітньої школи. Проаналізовано підходи вчених-методистів до можливостей використання проектної технології у процесі навчання історії в школі, висвітлено сучасний стан проблеми у практиці загальноосвітніх шкіл України.

Визначено і проаналізовано понятійний апарат дослідження, розкрито основні аспекти проектної технології навчання історії як методичної категорії, обґрунтовано методичні умови застосування проектної технології навчання історії, висвітлено питання становлення та розвитку проектної технології в методиці навчання історії в школі, охарактеризовано історичну компетентність як комплексний результат проектної діяльності.

У дослідженні висвітлено питання ефективності застосування проектної технології в навчанні історії в 10-му класі на основі компетентнісного підходу, описано зміст і організацію роботи десятикласників за проектною технологією навчання історії, наведено методичні рекомендації, подано результати експериментальної перевірки розробленої автором дослідження методики застосування проектної технології у процесі навчання історії в 10-му класі загальноосвітніх закладів України, що засвідчують факт зростання показників навчальних результатів, зокрема предметно-історичних компетентностей учнів.

Ключові слова: педагогічна технологія, проектна діяльність, проектна технологія, проектна технологія навчання історії, метод проектів, компетентність, предметно-історичні компетентності.

Мирошниченко В.О. Методика использования проектной технологии в процессе обучения истории в 10- м классе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (история и обществоведческие дисциплины). - Институт педагогики НАПН Украины, Киев, 2010 г.

В диссертации исследована проблема применения проектной технологии в процессе обучения истории в 10-м классе общеобразовательной школы. Проанализированы подходы ученых-методистов к возможностям использования проектной технологии в процессе обучения истории в школе, освещено современное состояние проблемы в практике общеобразовательных школ Украины.