Педагогічні умови гендерного виховання студентів у вищих педагогічних навчальних закладах

Размещено на http://allbest.ru

Східноукраїнський національний Університет

імені Володимира Даля

УДК 378.147: 796.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.07 - теорія та методика виховання

ХОР'ЯКОВ Володимир Анатолійович

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, доцент БОРИСОВ Вячеслав Вікторович, Слов'янський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри педагогіки і методики технологічної підготовки.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор Дем'янчук Анатолій Степанович, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука (м. Рівне) Міністерства освіти і науки України, ректор;

кандидат педагогічних наук ШЕВЧЕНКО Алла Миколаївна, Євпаторійський інститут соціальних наук Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) Міністерства освіти і науки Автономної республіки Крим, викладач кафедри української та російської філології.

Захист відбудеться 27 грудня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд. 215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розіслано 26 листопада 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиН.В. Фунтікова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена процесами гуманізації і гуманітаризації, що відбуваються в сучасній освіті. Вищі навчальні заклади ще недостатньо орієнтовані на звільнення майбутніх фахівців від упереджених статевих стереотипів. Сучасні міжстатеві стосунки визначаються, з одного боку, традиційними патріархальними настановами, з іншого - відчувається посилення егалітарних тенденцій, демократизму, рівності між чоловіком і жінкою, що пояснюється зростанням соціальної активності жінок, їх професійними, кар'єрними інтересами.

Незважаючи на зміни у статево-рольових уявленнях молодих людей, реальна поведінка останніх зорієнтована переважно на традиційний устрій життя, а статеві стереотипи мало піддаються динамічним перетворенням. Однією з причин духовної кризи молоді є лібералізація статевої моралі та неготовність сучасної системи освіти вирішувати такі проблеми. Зважаючи на це, прогресивна політика з виховання культури міжстатевих стосунків студентів має ґрунтуватися на принципах нової стратегії рівних можливостей, яка може впроваджуватися, насамперед, через ті соціальні інститути, які займають незаангажовану позицію стосовно молодіжних проблем.

Соціалізація чоловіків і жінок формується в різних соціально-психологічних умовах. Гендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини:

а) освоєння прийнятих моделей чоловічої та жіночої поведінки, відносин, норм, цінностей і стереотипів;

б) вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поведінки для чоловіків і жінок. Засвоюються насамперед колективні, загальнозначущі норми. Вони стають частиною особистості й підсвідомо нею керують. Уся інформація, що пов'язана з диференційованою поведінкою, відбивається у свідомості людини у вигляді гендерних схем.

Основні агенти соціалізації - соціальні групи та контексти: родина, однолітки, засоби масової інформації, робота, клуби за інтересами, церква. Завдання гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів повинно стати одним із пріоритетних в системі виховання, бо є проблемою не тільки індивідуальною, що зачіпає інтимні сфери особистості, але і соціальною, що стосується здоров'я молоді, впливає на уявлення юнаків та дівчат про значущість інституту сім'ї і якість відтворення популяції в цілому.

Гендерне виховання для студентів вищих навчальних закладів, а особливо молодших курсів, має важливе життєве значення. Вступ до вищого навчального закладу є для них новою життєвою ситуацією, іноді переломною в становленні і визнанні жіночої/чоловічої індивідуальності, що характеризується потребою у коханні, інтимних почуттях, переусвідомленні взаємовідносин статей як цінності.

Вивчення досвіду виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів свідчить, що досить часто виховання студентів здійснюється поверхово. Процес гендерного виховання не є складовою цілісного навчально-виховного процесу ВНЗ, хоча є інтерес до цієї проблеми самих студентів. Спроби організації на практиці гендерного виховання студентів ВНЗ не завжди ефективні, бо суперечність застарілих соціально-нормативних еталонів з новим змістом статевих ролей часто призводить до соціальних і особистісних конфліктів. Дана ситуація ускладнюється недостатнім рівнем загальної культури і культури міжстатевих стосунків людей, що спричинює статеву деморалізацію юнаків і дівчат. Це викликає необхідність пошуку науково обґрунтованих можливостей гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів та обумовлює актуальність дослідження.

Проблема статі викликала інтерес в суспільстві з давніх часів і досліджувалась істориками, філософами, етнографами, фізіологами, медиками. Значний внесок в дослідження цієї проблеми зробили в ХХ столітті педагоги: Е. Бабаян, Е. Бахтель, Д. Зарідзе; психологи: Т. Бендас, В. Бітенський, В. Братусь, І. Кон, А. Личко, Н. Максимова, Н. Фелінська, Б. Херсонський; соціологи: А. Габіані, Я. Гданський, С. Дідковська, В. Козак, Г. Лукачек, В. Маляренко, А. Міллер, С. Таратухін.

З проблеми гендерного виховання слід виділити три напрями досліджень: психологічний підхід, орієнтований на статеву просвіту, розгляд проблеми з позицій сексології і фізіології, психогігієни (С. Голод, Д. Ісаєв, В. Каган, І. Кон та ін.); етичний підхід, що зосереджує увагу на морально-етичних аспектах статево-рольового виховання, формування почуття гідності, шляхетності хлопчиків та дівчаток, юнаків та дівчат (О. Богданова, Н. Кудрова, О. Кунц, Г. Шемшуріна і ін.); функціональний підхід, присвячений підготовці молоді до особистого життя і шлюбно-сімейним стосункам (І. Гребенніков, К. Кіндрат, С. Ковальов, О. Кунц, І. Комановський і ін.), формуванню сексуальної культури (Ю. Гаврілов, А. Мєрєнков), формуванню культури міжстатевих взаємостосунків (С. Вихор, А. Дем'янчук, В. Кравець).

Вихованню юнаків та дівчат на основі диференційованого підходу присвячені дослідження: орієнтовані на використання народних традицій (Т. Абаєва, Ю. Бурцева, М. Стельмахович, Ю. Руденко, А. Шевченко та ін.); увага в яких приділяється особливостям виховання і перевиховання юнаків (О. Баранівська, А. Вахрушев, В. Караковський), дівчат (Н. Пономаренко, В. Чередніченко); особливостям взаємовідносин із однолітками своєї і протилежної статі, формування індивідуально-інтимних відносин (С. Голод, В. Колбановський, А. Хріпкова). Роботи зі статевого і диференційованого виховання створили передумови для дослідження проблеми гендерного виховання. Цінність результатів досліджень із проблеми статевого виховання полягає у вивченні фізіологічних і психологічних особливостей дівчат і юнаків, механізмів формування морального відношення молоді до статі та сексуальності, взаємовідносин статей, диференційоване виховання за статевою ознакою зробило внесок в розвиток жіночої і чоловічої своєрідності, заклало підмурки відмови від безстатевої педагогіки.

Проблема гендерної нерівності в педагогічній освіті обумовлюється особливостями професійної підготовки майбутніх учителів і наявними гендерними стереотипами. Існує негласний розподіл навчальних дисциплін на „жіночі” та „чоловічі”. Відповідно до цього від дівчат очікують успіхів у жіночих науках, а від юнаків - у чоловічих. До жіночих відносять іноземні мови, рідну мову, біологію, історію. До чоловічих - фізику, хімію, матеріалознавство. Чоловічі предмети вважаються важчими, для їх вивчення потрібні „вроджені здібності”, а успішність з них - важливішою. Натомість вважається, що жіночі предмети неважко добре вивчити при достатній старанності. ЮНЕСКО виокремлює певні елементи статевої дискримінації в освітніх і виховних програмах.

Для того, щоб перейти до більш конструктивної взаємодії статей, важливо розвивати в учнів здатність бачити в „іншому” людину з іншим світоглядом, логікою мислення, культурою, відчуттями і поважати їх. Освіта як найважливіший соціальний інститут, що виконує функцію трансляції системи цінностей, норм, ролей від одного покоління до іншого, надає вражаючі уроки гендерних відносин, які на даний час характеризуються гендерною асиметрією. Очевидно, що відтворені школою жорсткі стереотипи і стандарти відносно жіночності і мужності в умовах побудови егалітарного суспільства стають об'єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців в світі змінюваних соціальних феноменів. Освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства і культури в цілому, демонструючи в своєму середовищі нерівний статус чоловіків і жінок. Деконструкція традиційних культурних обмежень розвитку потенціалу особистості залежно від статі, створення умов для максимальної самореалізації хлопців і дівчат в процесі педагогічної взаємодії є найважливішою метою гендерної освіти. Її розвиток дозволяє сформувати уявлення про те, що стать не є підставою для дискримінації в будь-якій сфері життя і дає можливість випускникам шкіл здійснити вільний вибір шляхів і форм своєї самореалізації. Таким чином, розуміння майбутніми педагогами гендерних проблем, оволодіння основними положеннями гендерної концепції стає актуальним завданням у сфері виховання і освіти молоді.

Поняття „гендерне виховання” більш широко розуміється в соціальному контексті. Під гендерним вихованням студентів ми розуміємо цілеспрямовану педагогічну діяльність з опанування юнаками та дівчатами адекватними статевими ролями, які відповідають очікуванням суспільства, розвитку і становленню чоловічої/жіночої індивідуальності, орієнтованої на здоровий образ життя; формування культури взаємовідносин статей, що сприяє позитивній статево-рольовій соціалізації в процесі реальної життєдіяльності вищого навчального закладу.

Значний внесок у розвиток проблеми гендерного виховання зробили А. Бандура, В. Каган, І. Кон, В. Кравець, М. Джонсон, Е. Маккобі, М. Мід, Дж. Стоккард та ін.

Методологічне значення для нашого дослідження мають положення про цілісний педагогічний процес М. Євтуха, Б. Коротяєва, В. Сєрікова, положення міждисциплінарного і рольового підходів В. Борисова, В. Кагана, І. Кона, В. Сластьоніна.

Аналіз існуючих досліджень і практики виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів дозволив виявити суперечності:

- між вимогами, що ставляться новими умовами соціального життя і інертністю педагогічної освіти;

- недостатньою теоретичною розробленістю в педагогіці проблеми гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів і практикою виховання;

- існуючими підходами до фізичного виховання, які склалися у вищих навчальних закладах і зорієнтовані лише на покращення фізичних якостей, практичного досвіду, та вимогами щодо необхідності навчити студентів використовувати набуті знання і вміння для забезпечення собі здорового способу життя та підтримання і збереження репродуктивного здоров'я.

Ці суперечності обумовили постановку проблеми дослідження: педагогічні умови гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів.

На наш погляд, є важливим виявити специфіку гендерного виховання юнаків/дівчат, педагогічні умови ефективного гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів, що і обумовило вибір теми дослідження: „Педагогічні умови гендерного виховання студентів у вищих педагогічних навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи „Інноваційно-змістова парадигма базових гуманітарних дисциплін в діяльності вищих навчальних закладів в контексті світових історико-культурних процесів” (№ держреєстрації 0106U002685). Тема дисертації затверджена Вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (протокол № 2 від 30.09.2008 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.11.2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних педагогічних закладів.

Відповідно до мети визначені завдання дослідження:

· на основі вивчення та аналізу літератури визначити сутність гендерного виховання студентів вищих педагогічних педагогічних навчальних закладів;

· проаналізувати сутність основних наукових дефініцій у галузі проблеми статево-рольового виховання студентів в умовах вищих педагогічних навчальних закладів і методологічних підходів до її вивчення;

· визначити критерії гендерної вихованості студентів;

· обґрунтувати модель процесу гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів на підставі врахування їх вікових і статевих особливостей, визначення мети, завдань і домінуючих компонентів на кожному з етапів, відбору змісту і виявлення ефективних засобів формування статево-рольової вихованості;

· розробити систему педагогічних умов гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів та експериментально перевірити їх ефективінсть.

Об'єкт дослідження - процес гендерного виховання студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - педагогічні умови гендерного виховання студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові положення в галузі філософії виховання, психології, педагогіки, фізіології, педагогічної та психологічної антропології про розвиток і виховання особистості у віковому становленні (Р. Абдираїмова, О. Аліксійчук, І. Аршавський, І. Бех, В. Борисов, О. Лурія, С. Рубінштейн, Г. Шевченко), положення про цілісний педагогічний процес (М. Євтух, В. Ільїн, Б. Коротяєв, В. Краєвський, В. Сєріков і ін.), положення системного, гендерного та рольового підходів (В. Каган, І. Кон, В. Кравець, В. Сластьонін), концепція проектування педагогічних умов і засобів (В. Безпалько, В. Бондар, А. Киверялг і ін.), ідеї здорового образу життя юнаків і дівчат, оздоровлення популяції в цілому (Л. Алєксєєва, І. Брехман, В. Філєнков, Б. Шиян і ін.).

Для розв'язання визначених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні - вивчення та аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури з метою визначення стану розробленості та теоретичного обґрунтування проблеми дослідження; аналіз, синтез, класифікація, систематизація, узагальнення для визначення понятійного апарату дослідження, уточнення змісту ключових понять дослідження „гендерне виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів”, „статево-рольове виховання студентів”; проектування моделі і визначення системи педагогічних умов, що забезпечують реалізацію моделі гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів; емпіричні - бесіда, тестування, вивчення масового й передового педагогічного досвіду; педагогічний експеримент для констатування наявного рівня сформованості гендерної вихованості студентів і реалізації системи педагогічних умов гендерного виховання студентів у вищих педагогічних навчальних закладах; статистичні - для статистичної обробки результатів педагогічного експерименту з метою визначення ефективності розробленої системи педагогічних умов гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що: вперше на теоретико-методологічному рівні представлена у цілісному вигляді проблема гендерного виховання студентів в освітньо-виховному просторі вищого педагогічного навчального закладу, розроблено систему педагогічних умов гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів; дана сутнісна характеристика гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів з позицій діяльнісного та рольового підходів, доведено логічний взаємозв'язок понять „гендерний” і „статево-рольовий”; удосконалено уявлення про зміст понять „гендерне виховання”, „гендерна вихованість”, критерії і показники рівнів гендерної вихованості студентів, зміст, форми, методи гендерного виховання майбутніх педагогів; набули подальшого розвитку теоретичні і методичні засади гендерного виховання студентської молоді.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці наукових рекомендацій і пропозицій для викладачів, що являють собою певну систему взаємопов'язаних методичних прийомів міжособистісних суб'єкт-суб'єктних відносин, які визначають способи дії викладачів і студентів. Результати дослідження мають загальне педагогічне значення, оскільки можуть бути використані при складанні виховних планів, розробці навчальних посібників, підручників, а також у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів.

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів: Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (довідка № 2890/01 від 31.12.2009 р.)., ПВНЗ „Краматорський економіко-гуманітарний інститут” (довідка № 47-а від 25.06.2009 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 68-09-295 від 29.12.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження систематично обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2006 - 2009 рр.). Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Фізичне виховання - здоров'я студентів” (м. Донецьк, 2005); на Міжнародній науково-практичній конференції “Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування” (м. Краматорськ, 2008); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми соціальної педагогіки: теорія і практика” (м. Чернігів, 2007), на Регіональній науково-практичній конференції „Олімпізм і молода спортивна наука України” (м. Луганськ, 2005), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасна українська сім'я: гендерні проблеми та шляхи їх подолання” (м. Чернігів, 2009).

Достовірність отриманих результатів забезпечувалась теоретичним підтвердженням вихідних позицій, використанням комплексу взаємодоповнюючих теоретичних і експериментальних методів дослідження, успішною реалізацією розробленої моделі гендерного виховання студентів молодших курсів педагогічних вищих навчальних закладів, стабільним повторенням отриманих результатів дослідно-експериментальної роботи.

Особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає у тому, що автор розкрив зв'язок між статевим самовизначенням і мотивацією здорового способу життя; схарактеризував виховну роботу з фізичного виховання студентів в контексті Болонського процесу з урахуванням гендерного підходу, розкрив тенденції дослідження напрямів гендерного виховання, визначив систему педагогічних умов статево-рольового виховання студентів молодших курсів вищих навчальних закладів, визначив логічний взаємозв'язок понять „гендерний” і „статево-рольовий” обґрунтував використання системного підходу для визначення структури статево-рольової вихованості, обґрунтував необхідність врахування гендерного аспекту при розробці програм фізичного виховання студентів.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено в 10 публікаціях, з яких 7 надруковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатку, списку використаних джерел, який містить 222 найменування. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок, обсяг основного тексту - 162 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність визначеної проблеми, висвітлено ступінь її розробленості, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об'єкт та предмет дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження, доведено вірогідність та обґрунтованість здобутих результатів, подано відомості щодо апробації основних положень дисертації, публікацій автора та структури роботи.

У першому розділі „Теоретичні основи гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів” проаналізовано наукову літературу з теми дослідження, що дало можливість простежити ґенезу гендерного виховання молоді. Представлено історико-генетичний аналіз проблеми, дається змістовна характеристика основ статево-рольового виховання. Доведено, що проблема взаємостосунків статей була однією з найбільш актуальних у різні історичні епохи.

На основі аналізу літератури, передової педагогічної практики встановлено, що поняття „гендерне виховання” має більш широкий соціальний контекст ніж поняття „статево-рольове виховання”. Під гендерним вихованням студентів, ми розуміємо цілеспрямовану педагогічну діяльність з: опанування дівчатами і юнаками адекватними статевими ролями, що відповідають очікуванням сучасного українського суспільства, розвитку і становленню жіночої/чоловічої індивідуальності, орієнтованої на здоровий образ життя; формування культури взаємостосунків статей, що сприяє позитивній статево-рольовій соціалізації в процесі реальної життєдіяльності вищого навчального закладу.

Гендерне виховання - все те, що виховує здорову і цілісну особистість жінки і чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати свої фізіологічні і психологічні особливості у відповідності з існуючими соціальними і моральними нормами і завдяки цьому встановлювати оптимальні відносини з людьми своєї і протилежної статі у всіх сферах життя.

Акцентовано увагу на тому, що, сутність гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів - це цілеспрямована педагогічна діяльність з формування культури взаємовідношень статей, розвитку жіночої/чоловічої індивідуальності, орієнтована на здоровий спосіб життя юнаків та дівчат, майбутніх батьків та матерів, відповідальних за створення повноцінної сім'ї (функції збереження здоров'я, сексуальна, репродуктивна).

Доведено, що гендерне виховання студентів доцільно розглядати як цілеспрямовану педагогічну діяльність з розвитку особистості юнака/дівчини, різних сфер індивідуальності (інтелектуальної, мотиваційної, діяльнісної, емоційної, саморегуляції) й статево-рольового виховання, спрямованого на опанування статево-рольовим репертуаром, навичками відповідної статево-рольової поведінки, культурою взаємовідносин статей, збереження здоров'я, в тому числі, сексуального.

Встановлено, що гендерну вихованість можна визначити як систему - сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і зв'язках між собою, утворюючи тим самим певну єдність. Іншими словами, категорія „гендерна вихованість” визначається нами через філософську категорію „системи”, яка характеризує об'єкт з точки зору його цілісності, причому цілісності специфічно розчленованої. статевий гендерний педагогічний освіта

Гендерна вихованість особистості - це сукупність таких елементів: усвідомлення стратифікації статей; статево-рольова ідентифікація; взаємодія з партнерами своєї і протилежної статі.

Запропонована нами структура гендерної вихованості особистості ґрунтується на методологічних принципах системного підходу до проблеми гендерного виховання.

1. Усвідомлення стратифікації статей. У багатьох культурах дві статі розглядаються як нерівні. Це явище носить назву стратифікація статей( тобто їх нерівність). Вона має місце і в сучасних феноменах. які вивчає гендерна педагогіка і психологія. статева диференціація - універсальний біологічний процес, який культура тільки оформлює і усвідомлює з тими чи іншими варіаціями. Більшість дослідників виділяють декілька факторів які впливають на стратифікацію статей: статевий розподіл праці, освіта, власність, влада, ставлення церкви і влади в цілому і сексуальна поведінка.

2. Статево-рольова ідентифікація. Це словосполучення означає і ототожнення себе з певною статтю, і ставлення до себе як представника певної статі, і засвоєння відповідних форм поведінки і формування особистісних характеристик. у зв`язку із статево-рольовою ідентифікацією у людини виникає цілісне уявлення про себе з раннього дитинства людина ототожнює себе із певною статтю. У неї виникає суб`єктивне „почуття статі” і розвиваються певні характеристики особистості - маскулінні або фемінні. При цьому вони можуть не співпадати із статтю - чоловік може мати фемінні риси, а жінка - маскулінні, а також зустрічатися сполучення тих та інших рис. Однією із складових статево-рольової ідентичності є формування сексуальної орієнтації і вибору бажаного сексуального партнера.

В сучасній нашій культурі поєднуються елементи маскулінності і фемінності - чоловічі риси (лідерство, сміливість, рішучість, незалежність) видаються більш привабливими на раціональному рівні, але на емоційному рівні більш позитивне ставлення до ремінних якостей (співчуття, розуміння інших. незахищеність завжди цінувались нашим народом), і можливо в цілому - до жінок.

Дослідження літературних даних виявило розбіжності у визначенні структурних моделей статево-рольової ідентичності. Це спричинено різноманітністю психологічних теорій, їх розбіжностями в питаннях щодо первинності елементу маскулінності або фемінності й можливостей їх співіснування. В психоаналітичних концепціях З. Фрейда, К. Хорні, К. Юнга та в теорії „зв'язку з об'єктом” є думка, що між маскулінністю та фемінністю існує відношення боротьби, в інших теоріях статі - компліментарності.

В ряді концепцій (теорія З. Фрейда, К. Хорні та теорія „зв'язку з об'єктом”: Л. Вейтсман, Ф. Парсонс) існує ідея, що психіка людини не може одночасно містити як маскулінні, так і фемінні елементи. Якщо ж обидва ці елементи і співіснують, то вони не рівноцінні: один елемент охоплює зрілі тенденції, а другий - інфантильні, або регресивні (аналітична теорія К.Юнга, теорія генезису маскулінності: Ю. Альошина, А. Волович). Деякі автори вважають, що ознакою психічного здоров'я є співіснування двох психічних іпостасей - маскулінності та фемінності (представники теорії соціального научіння: А. Бандура, Р. Кент, K. O'Лірі, Л. Сербін, І. Тонік; та нової психології статі: С. Бісарія, C. Джеклін, E. Маккобі, C. Харвей). Такі розбіжності утруднюють чітке виділення типів статево-рольової ідентичності.

Виділення типів статево-рольової ідентичності тісно пов'язане з проблемою визначення статево-рольових моделей. Авторами виділяється дві основні статево-рольові моделі: континуально-альтернативна та ортогональна (О. Вейнінгер, С. Бем, Д. Ісаєв, В. Каган). Порівнюючи ці дві основні статево-рольові моделі, необхідно сказати, що вони не є взаємовиключними. Насправді визначені моделі пояснюють різні випадки статево-рольової ідентичності особистості.

За континуально-альтернативною моделлю між маскулінністю та фемінністю при максимальному прояві існує відношення взаємовиключення, а при середньому між ними виникає відношення взаємонезалежності. Таким чином, континуально-альтернативна модель валідна лише для полюсів маскулінності та фемінності, а при середньому їх прояві валідною є ортогональна модель, за якою маскулінність та фемінність взаємонезалежні. Останнє пов'язане з концепцією психологічної андрогінії, сформульованою С. Бем, О. Вейнінгером, У. Мейнуорингом, В. Фліссом.

На наш погляд, це обмежує можливості обох наведених статево-рольових моделей у трактуванні співвідношення чоловічого та жіночого в людині. І оскільки визначені моделі не є взаємовиключними, ми вважаємо за необхідне використовувати обидві моделі при вивченні такого явища як статево-рольова ідентичність особистості. На індивідуально-психологічному рівні статево-рольова ідентичність розглядається на основі континуально-альтернативної моделі, а на соціально-психологічному - ортогональної.

3. Взаємодія з партнерами своєї і протилежної статі. Цей елемент має чотири аспекти: конкурентна і кооперативна поведінка з партнерами різної статі, продуктивність роботи в залежності від статевої структури групи, лідерство і вербальна і невербальна поведінка чоловіків і жінок під час переговорів. Як показують дослідження взаємодія з партнерами своєї і протилежної статі не є спадковою. а задається суспільством.

Ідеї Г.Шевченко про самостійний вид духовно-практичної діяльності, яка володіє самоцінністю у соціальному становленні сучасної молодої особи дали нам підстави для обґрунтування педагогічних умов і розробки моделі процесу гендерного виховання студентської молоді на підставі врахування їх вікових і статевих особливостей, визначення мети, завдань і домінуючих компонентів на кожному з етапів, відбір змісту і виявлення ефективних засобів формування статево-рольової вихованості.

У нашому розумінні модель процесу гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів виступає як єдність змістовного і процесуального боків, постає перед студентами як певна проблема (завдання, проект) і має в собі типові атрибути діяльності, що передбачають взаємовідносини між викладачем і студентами, а з іншого боку постає як система дій студентів.

Модель гендерного виховання студентів містить наступні компоненти:

1. Когнітивний компонент має за мету фіксацію у свідомості студентів позитивних моделей статево-рольової поведінки.

2. Рефлексивно-оціночний компонент віддзеркалює органічний зв'язок між ціннісними явищами, фактами, ідеями, що розглядаються й ставленням до них студентів.

3. Особистісно-сенсовий компонент проявляється у виникнення позитивної статево-рольової поведінки.

4. Аксіологічний компонент. Проявляється в усвідомленні студентами вищої цінності свого психічного і репродуктивного здоров`я, переконаності в необхідності вести здоровий образ життя, який дозволяє найбільш повно здійснити поставлені цілі, використати власні розумові і фізичні можливості. Реалізація аксіологічного компоненту відбувається завдяки побудові виховання на принципі валеології.

5. Мотиваційний компонент.

6. Гносеологічний компонент, пов`язаний з набуттям необхідних для тендерної соціалізації знань і умінь, пізнанням себе, своїх потенційних можливостей.

7. Андрологічний компонент. При проектуванні ми виходили з позиції того, що Україна мала великі втрати населення у Другій світовій війні та під час голодомору 1937р. і зараз спостерігається депопуляція майже по всім регіонам.

8. Фізкультурно-оздоровчий компонент передбачає опанування засобами діяльності, що спрямовані на підвищення рухової активності через різноманітні фізичні вправи. цей компонент забезпечує засвоєння особистісних якостей, які підвищують загальну працездатність.

Модель процесу гендерного виховання студентів вузів базується на теоретичних принципах природовідповідності (дозволяє юнакам і дівчатам реалізовувати особливості своєї жіночої/чоловічої індивідуальності), культуровідповідності (враховує специфіку культури етносу, взаємовідносин статей в сім'ї, окремих субкультур), реальності (дозволяє виходити із ситуації, яка конкретно склалася), свободи (враховує свободу вибору індивіда), соціальності (враховує об'єктивні і суб'єктивні стосунки в процесі статево-рольової соціалізації), взаєморозуміння (передбачає толерантне ставлення до інших поглядів, думок), валеологічному (враховує аспект збереження здоров'я, особливо репродуктивного).

Визначено три стратегії реалізації моделі гендерного виховання:

- оптимальна стратегія: високий рівень допрофесійного самовизначення. відповідність приймаємої статево-рольової ідентичності характеру професійної діяльності,адаптивна поведінка, інтеграція тендерних характеристик в образ - Я,прийняття чоловічої або жіночої ролі;

- конфліктна стратегія: середній рівень професійного самовизначення, протилежна власній біологічній статі ідентифікація (фемінізація юнаків і висока маскулінізація дівчат), орієнтація на минуле або майбутнє, конфліктні стратегії поведінки, внутрішньоосбистісний конфлікт між вимогами середовища і статево-рольовою поведінкою;

- дезадаптивна стратегія: низький рівень професійного самовизначення, відсутність професійних планів, інтересів, не диференційованість маскілінних і ремінних характеристик, негативний образ - Я.

На основі запропонованої моделі гендерного виховання студентів, стратегії реалізації цієї моделі, опитувань, спостережень, аналізу анкетування ми виділили чотири рівні гендерної вихованості: І рівень - високий; ІІ рівень - достатній; ІІІ рівень - середній; ІV рівень - низький.

Критеріями гендерної вихованості є: сформованість статевої ідентичності, яка характеризується новоутворенням: спроможністю ідентифікувати свою статево-рольову поведінку з позитивною статево-рольовою поведінкою представників своєї статі, оптимальним чином адаптуватися до умов студентського середовища, готовністю засвоювати зовнішні форми взаємовідносин статей (норми етикету); сформованість статевої диференціації, в результаті якої з'являється новоутворення: спроможність диференціювати позитивну статево-рольову поведінку від негативної, знаходити шляхи встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї та протилежної статі в усіх сферах життєдіяльності (соціальній, виробничій ,відпочинку, шлюбі, батьківстві, емоційно-міжособистісних стосунків статей); розвиток різних сфер чоловічої/жіночої індивідуальності, який сприяє новоутворенню: усвідомленню власного образу «Я», переваг та слабких боків своєї жіночої/чоловічої індивідуальності, адекватному усвідомленню переживань, пов'язаних з бажаннями духовної й фізичної близькості з особами протилежної статі; формування спроможності протистояти тиску чужої волі, робити власний вибір як суб'єкта взаємовідносин, розуміючи його наслідки й відповідаючи за результати своєї статево-рольової поведінки; підтримання фізичного й репродуктивного здоров'я на рівні, необхідному для нормальної життєдіяльності, спрямування до самовдосконалення, гармонійних взаємовідносин статей.

У другому розділі „Реалізація моделі гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів” обґрунтовано й апробовано систему педагогічних умов, яка дозволяє ефективно реалізувати модель процесу гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів у цілісному навчально-виховному процесі вузів, успішно вирішувати завдання статево-рольового виховання, які характерні для періоду навчання у вузі, не порушуючи природного розвитку дівчат та юнаків студентського віку та сприяючи їх позитивній статево-рольовій соціалізації

Однією з умов ефективного гендерного виховання є організація педагогічних ситуацій, які мають за мету - виховання культури відносин однієї статі до іншої, оволодіння навичками відповідної статево-рольової поведінки. Під структуруванням розуміють моделювання проблемної педагогічної ситуації, яка має форму завдання й потребує вирішення. Впорядкування ситуації зводиться до вибору моделі найбільш оптимальної поведінки з метою зміни ситуації в бік, необхідний для суспільства й особистості.

Наступна умова - зняття упередженості при спілкуванні між представниками статей. Так ми пропонуємо використовувати наступні шляхи зняття упередженості у стосунках представників різної статі:

1. Створення таких сприятливих ситуацій, в яких би люди сприймали один одного як рівні за своїм статусом. В умовах вищого навчального закладу це можна зробити, наприклад, за допомогою рольових ігор та соціально-психологічного тренінгу, який в останні роки набув поширення і в різних трудових об'єднаннях.

2. Створення в ВНЗ консультативної психологічної служби з числа студентів магістрантів спеціальності „Психологія” на чолі з психологом-практиком, яка повинна навчати кожного члена малої групи правильно сприймати і оцінювати людей, виробляти уміння і навички міжособистісного спілкування.

3. Стимулювання і заохочення прямих міжособистісних контактів між представниками різних статей.

4. Засвоєння народних традицій.

5.Організація інформаційної підтримки.

В якості необхідних педагогічних умов гендерного виховання пропонується введення організаційних умов: навчальний курс „Безпека життєдіяльності”, спеціальний факультатив „Здоров'я”, курс „Гендерна психологія і педагогіка”, спортивні й культурно-масові заходи в цілісному навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Гендерне виховання можливе лише в умовах толерантного навчального середовища: створення атмосфери ненасильства та безпечної взаємодії у колективі педагогів, в студентському колективі, використання демократичного стилю педагогічного керівництва; організацію психолого-педагогічної підтримки та психологічної захищеності членів колективу; організації діалогу та співробітництва в колективі.

Визначивши діалогову інтерпретацію знання як необхідну умову для реалізації моделі гендерного виховання, ми пропонуємо алгоритм планування розробки заходу формування гендерної вихованості студентів педагогічних вищих навчальних закладів (див. табл.1).

Таблиця 1

Планування заходу з гендерного виховання студентів

Компоненти планування	Зміст планування
1. Факти до проблеми	Наводяться факти, що описують та обґрунтовують актуальність і ступінь пріоритетності тієї проблеми гендерного виховання, на яку спрямований захід. Факти мають бути якісними, доступними для перевірки.
2. Детермінанти здоров'я	Наводяться детермінанти здоров`я, що стосуються тієї проблеми здоров`я, на яку спрямований захід, і це має бути підтверджено фактами. Визначаються ті детермінанти, на яких позначиться захід, обґрунтовується, чому саме так подається спосіб позитивного впливу на визначені детермінанти.
3. Поняття і теорії	Наводяться теоретичні засади заходу, визначаються його відповідність і співвідношення до мети, цінностей, головних принципів і положень теорії виховання.
4. Моделі планування	Наводяться моделі, схеми планування, впровадження та оцінки заходу, процеси, що використовуватимуться в плануванні, розробці, впровадженні та оцінці. Прогнозується ступінь адекватності й користі запропонованих моделей, схем, процесів.
5. Найуспішніші практики формування гендерної вихованості	Наводяться найуспішніші практики формування гендерної вихованості, які використовує захід і визначається, як їх принципи і положення впливатимуть на планування, опрацювання, впровадження заходу, оцінку його ефективності.
6. Пропонована реакція	Описуються стратегії формування гендерної вихованості, види діяльності, які застосовані заходом, тобто реакція на існуючу проблему здоров'я, стосовно якої здійснюється захід. Визначається зв`язок стратегій і видів діяльності з вищеописаними п`ятьма компонентами плану.
7. Наявні факти на користь ефективності пропонованої реакції	Наводяться факти, що свідчать про ефективність заходу стосовно розв`язання даної проблеми взагалі і диференційовано щодо: результатів і процесів; головних побічних наслідків; різнорівневих наслідків (особистих, суспільних, національних); економічних наслідків (доходів, економії тощо); неекономічних наслідків (соціальних, політичних, культурних, екологічних); небажаних наслідків. Підтверджується адекватність цих фактів.
8. Очікувані потенційні результати, впливи і наслідки	Наводиться прогноз наслідків, впливів і результатів, яких слід очікувати від заходу взагалі і диференційовано щодо: результатів і процесів; головних побічних наслідків; різнорівневих наслідків (особистих, суспільних, національних); економічних наслідків (доходів, економії тощо); неекономічних наслідків (соціальних, політичних, культурних, екологічних); небажаних наслідків.
9. Оцінка	Наводиться механізм перевірки ефективності заходу.

На формування стилю гендерної поведінки молоді впливають, як мінімум, шість сфер життєдіяльності: індивідуальний стан, сім`я, однолітки, школа або колектив, де вона працює, товариство та суспільство в цілому. У кожній з цих сфер життєдіяльності залежно від умов формуються як стимулюючі, так і захисні чинники. Слід зауважити, що всі означені сфери знаходяться в інтерактивних стосунках з індивідом. Точну природу зв`язків між наявністю факторів ризику формування позитивного стилю гендерної поведінки індивіда із стимулюючими та захисними факторами проти появи ризиків у різних сферах життєдіяльності остаточно ще не визначено, проте теоретичні та емпіричні дані засвідчують, сам факт наявності цих зв`язків. У процесі експерименту також були виявлені особливості поведінки студентів у змішаних групах.

Проведене дослідження підтверджує ефективність розробленої системи педагогічних умов гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

1. Виявлена сутність гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів з позиції цілісного, міждисциплінарного й рольового підходів, яка полягає у цілеспрямованій педагогічній діяльності з: оволодіння дівчатами та юнаками адекватними статевими ролями, які відповідають очікуванням суспільства; формування культури взаємовідносин статей, розвитку й становленню жіночої/чоловічої індивідуальності, орієнтованої на здоровий спосіб життя майбутніх батьків й матерів, відповідальних за створення повноцінної сім'ї (функції збереження здоров'я, сексуальна, репродуктивна).

2. Визначено логічний взаємозв'язок понять „гендерний” і „статево-рольовий”. Сутність ґендерного виховання полягає у запереченні принципу „рівність у тотожності” та прийнятті ідеї „рівність у відмінностях”. Конкретизовано методи реалізації ґендерного виховання (тестування, міні-лекція, відкрите і приховане педагогічне спостереження, дискусія, проблемний виклад матеріалу, мозковий штурм, побудова уявних і реальних педагогічних ситуацій). Гендерне виховання орієнтується на досягнення сексуального здоров'я, яке визначається Всесвітньою організацією охорони здоров'я у вигляді комплексу фізичних, емоційних, інтелектуальних й соціальних аспектів сексуальної поведінки людини, збагачуючих її особистість, збільшуючих спроможність до кохання й зменшуючи, таким чином, розповсюдженість сексопатологічних порушень.

3. Встановлено, що відбір критеріальних підстав гендерної вихованості як мети й результату гендерного виховання визначений його компонентним складом (когнітивний, емоційно-оціночний, особистісно-сенсовий, поведінковий). Доведено, що критеріями гендерної вихованості є: сформованість статевої ідентичності, яка характеризується новоутворенням: спроможністю ідентифікувати свою статево-рольову поведінку з позитивною статево-рольовою поведінкою представників своєї статі, оптимальним чином адаптуватися до умов студентського середовища, готовністю засвоювати зовнішні форми взаємовідносин статей (норми етикету); сформованість статевої диференціації, в результаті якої з'являється новоутворення: спроможність диференціювати позитивну статево-рольову поведінку від негативної, знаходити шляхи встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї та протилежної статі в усіх сферах життєдіяльності (соціальній, виробничій, відпочинку, шлюбі, батьківстві, емоційно-міжособистісних стосунків статей); розвиток різних сфер чоловічої/жіночої індивідуальності.

4. Обґрунтовано на загальних теоретичних принципах (природовідповідності, культуровідповідності, реальності, свободи, толерантності, соціальності, валеології) модель процесу гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів, яка виступає як єдність змістовного і процесуального боків, постає перед студентами як певна проблема (завдання, проект) і має в собі типові атрибути діяльності, що передбачають взаємовідносини між викладачем і студентами, а з іншого боку постає як система дій студентів.

Процес гендерного виховання містить чотири етапи: інформаційний, ціннісно-орієнтаційний, сенсо-пошуковий, регулятивний. В ході етапів відбувається послідовний перехід на новий якісний рівень гендерної вихованості у відповідності до її проявів. Рівні статево-рольового виховання виступають показниками гендерної вихованості студентів молодших курсів вищих навчальних закладів (сформовані уявлення про емоційно-турботливі, розуміючі відносини чоловіка й жінки, які реалізуються через привласнені відповідні цінності, накопичений особистісний досвід позитивної гендерної поведінки, закріплені стійкими проявами адекватного статево-рольового репертуару, позитивної статево-рольової поведінки). Успішна реалізація моделі дає можливість більш глибоко й багатостороннє підходити до організації життєдіяльності студентів.

5. Розроблено систему педагогічних умов гендерного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів та експериментально перевірена їх ефективність.

Система педагогічних умов: організаційних, специфічних й методичних дозволила ефективно реалізувати модель процесу гендерного виховання студентів вищих навчальних закладів у цілісному навчально-виховному процесі вузів, успішно вирішувати завдання статево-рольового виховання, які характерні для періоду навчання у вищому навчальному закладі, не порушуючи природного розвитку дівчат та юнаків студентського віку та сприяючи їх позитивній статево-рольовій соціалізації.

Організаційні - обумовлені потенціалом змісту статево0рольового виховання, які знайшли відображення в розроблених курсах: факультативному курсі „Здоров'я”, спецкурсі „Культура взаємовідносин статей”, навчальному курсі „Безпека життєдіяльності”, спортивних та культурно-масових заходах, включених до цілісного навчально-виховного процесу у вузі.

Специфічні - передбачають емоційно-комфортну й духовно-моральну атмосферу вузу (або факультету), насичену знаками й символами здорового способу життя, культури взаємовідносин статей, яка характеризується повагою почуттів дівчат та юнаків, довірливим та поважливим спілкуванням педагогів та студентів.

Методичні умови - система педагогічних ситуацій гендерного виховання (організація типових педагогічних ситуацій, структурування проблемних педагогічних ситуацій, впорядкування ситуацій статево-рольової соціалізації) - дають можливість більш глибоко й багатостороннє підходити до організації життєдіяльності студентів, включати статево-рольову соціалізацію юнаків та дівчат до сфери педагогічного впливу.

6. Проведена експериментальна робота дозволила сформулювати принципи реалізації статево-рольового виховання в гендерній моделі освітньо-виховної системи:

а) демократичність. При гендерному підході у навчанні юнаки та дівчата мають рівні права на отримання знань і участь в суспільному житті навчального закладу, вони взаємодіють на основі партнерських стосунків.

б) відповідність вимогам часу. При гендерному підході до навчання особливо актуальним є єдність дій викладачів і батьків. Це положення вимагає взаємодії із родинами студентів для узгодження цілей, завдань виховання на основі єдності дій і поваги до студента як представника своєї статі, при дотриманні прав людини.

До важливих напрямів подальших досліджень належить розробка начальних програм і підручників з гендерного виховання для системи підвищення кваліфікації вчителів. Подальший розвиток дослідження вбачаємо у формуванні рефлексивної гендерної культури викладачів і студентів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Хорьяков В. А. Формування мотивації здорового способу життя / Хор'яков В.А., Безугла Л.І., Мосенз В.О. // Проблеми освіти. Випуск 49. - Київ: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. - С. 192 - 197.

2. Хорьяков В. А. Модульна технологія навчання з фізичного виховання студентів ВНЗ в контексті Болонського процесу / Хор'яков В. А., Безугла Л. І. // Теорія та методика фізичного виховання. - 2007. - № 4 (30). - С. 39 - 41.

3. Хорьяков В. А. Профилированная физическая подготовка как детерминанта формирования функциональной системы деятельности / В.И. Филипков, В.А. Романенко, В.А. Хорьяков, В.А. Мосенз // Вісн. Черніг. держ. пед. ун-ту. Сер: Пед. науки. - 2007. - Вип. 44. - С. 309 - 311.

4. Хор'яков В. А. Характеристика основних тенденцій дослідження завдань і змісту статево-рольвого виховання молоді / Борисов В., Хор'яков В. // Гуманізація навчально-виховного процесу:збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І.Сипченка]. - СДПУ, 2007. - Вип. 38. - С. 46 - 51.

5. Хор'яков В. А. Використання системного підходу для визначення структури статево-рольової вихованості / Хор'яков В. А. // Наукові зап. Зб. наук. пр. НПУ ім. Драгоманова- К., 2008. - Вип. 71. - С. 219 - 227.

6. Хор'яков В. А. Система педагогічних умов статево-рольового виховання студентів молодших курсів вищих навчальних закладів / Хор'яков В. А. // Гуманізація навчально-виховного процесу:збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І.Сипченка]. - СДПУ, 2008. - Вип. 61.- С. 49 - 53.

7. Хор'яков В. А. Системный подход к формированию функциональной системы деятельности посредством профилированной физической подготовки / Хорьяков В. А. Мосенз В. А., Романенко В. А., Крайняя Н. В., Соколова В. Ю. // Вісн. Черніг. держ. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. Фіз. виховання та спорт. - 2009. - Вип. 64 - С. 437 - 439.

Статті в інших виданнях:

8. Хорьяков В. А. Теоретико-методологические аспекты разработки региональных программ физического воспитания студентов восточной Украины / Е.А. Слипушко, В.А. Романенко, О.В. Батрак, В.И. Филенков, В.А. Хорьяков, А.Н, Перехрест. // Фізичне виховання - здоров'я студентів. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [24 листоп. 2005]. - Донецьк: ІПШІ, 2005. - С. 106 - 107.: рос.

9. Хорьяков В. А. Управление и мониторинг процесса физической подготовки студентов / В.А. Хорьяков // Олимпизм и молодая спортивная наука Украины: Материалы ІІІ регион. науч.-практ. конф. [17-20 жовтня 2005]. - Луганск, 2005. - С. 214 - 215.

10. Хорьяков В. А. Прикладные аспекты оптимизации физического статуса студентов / В. А. Хорьяков // Олимпизм и молодая спортивная наука Украины: Материалы ІІІ регион. науч.-практ. конф. [17-20 жовтня 2005]. - Луганск, 2005. - С. 215 - 216.

...