Педагогічні засади діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії

Виявлено умови побудови діалогічної взаємодії. Систематизація матеріалу досліджень британських педагогів (Е. Берна, Дж. Райда, Дж. Сведера) дозволила виявити ті умови, без яких діалогічна взаємодія, на їхню думку, не може відбутися: по-перше, спонтанність сприйняття змісту матеріалу, одночасність його сприйняття, спільність реакцій співрозмовників; по-друге, інформативність (учитель і учні повинні володіти різним обсягом і характером інформації, щоб могла відбутися взаємодія в процесі діалогу); по-третє, взаємодія “на рівних” (учитель і учень виступають як суб'єкти, рівноцінні партнери); по-четверте, цілеспрямована підготовка (вчитель планує діалогічну взаємодію з учнями, здійснюючи моделювання інваріантних і варіативних ситуацій; по-п'яте, обов'язковість “фасцинації” (партнери взаємодії намагаються зачарувати один іншого своїми знаннями, мовою, шанобливим ставленням). Суттєвою для нашого педагогічного дослідження є точка зору Б. Скіннера, який, розглядаючи діалогічне спілкування як обмін діяльностями, вважає, що в комунікативному процесі відбувається не тільки “рух інформації”, а й активний обмін нею. Особливу роль для кожного учасника він відводить значимості інформації за умови, що вона не просто прийнята, а і зрозуміла, осмислена. Отже, виявлені умови підвищення ефективності діалогічної взаємодії дозволяють обґрунтувати їх найважливішу, на наш погляд, передумову. Вона полягає в наявності ситуації довіри в спілкуванні, яка сприяє появі повної відвертості та відкритості в спілкуванні вчителя й учнів, а отже, народженню діалогу.

У третьому розділі - “Використання теорії і досвіду діалогічної взаємодії шкіл Великобританії в умовах модернізації освіти в Україні” - проаналізовано сучасні наукові джерела щодо вивчення загальнотеоретичних аспектів цієї проблеми вітчизняних учених (Г. Алексевич, А. Алексюк, М. Бахтін, В. Біблер, О. Бодальов, В. Борисенков, Б. Братусь, В. Миронов, В. М'ясищев, О. Савченко, А. Сбруєва, Ю. Сенько) та дослідження британських науковців (Р. Берд, Дж. Бойл, Е. Дейв, Д. Джонсон, Дж. Діаз, В. Кар, Е. Кінг, Р. Кокс, Дж. Кук, А. Корбет, Дж. Лембіот, Е. Маркман, С. Харрідс, Е. Херд, Т. Хоундеріч та ін.) у площині проблеми забезпечення педагогічного діалогу. Доведено, що для використання прогресивних ідей і досвіду британських педагогів велике значення мають ідеї британського вченого М. Беднара, який розподіляє діалогічну взаємодію на ділову (formal) й міжособистісну (interpersonal). Для першої характерне спілкування, пов'язане з головною функцією освітньої системи: передачею дитині знань, умінь і навичок, необхідних для її соціалізації (суспільно-історичний досвід людей, а також знання). Освоюючи навколишній світ, учень прагне визначити своє місце серед інших людей. Для другої, міжособистісної, основне припадає на спілкування вчителя й учня, предметом якого виступають їхні стосунки, їх власне ставлення до самих себе, уявлення про свій образ у очах партнера. Принципова відмінність міжособистісного спілкування від ділового полягає в тому, що предмет спілкування не здатний об'єктивно існувати в зовнішньому відносно учасників діалогу світі, а народжується тільки у взаємодії вчителя з учнями й поза ними існувати не може. У цьому полягає загальний підхід до використання прогресивних здобутків загальноосвітніх шкіл Великобританії.

З'ясовано, що в умовах модернізації освіти в Україні доцільно реалізовувати такі наукові ідеї британських учених: 1) будувати взаємодію на основі рівності партнерів, гармонізації інтересів, шанобливого ставлення суб'єктів взаємодії один до одного; 2) поєднувати діалогічні й монологічні моделі, надаючи пріоритет діалогічним; 3) спрямовувати взаємодію не лише на засвоєння знань, а і на розвиток особистості, розкриття кожним свого “Я”; 4) знати і розуміти вчителем учнів. До досвіду, який корисно запроваджувати у вітчизняних навчальних закладах, важливо віднести такі елементи методики організації діалогічної взаємодії: відкрита й вільна інтерпретація учнями змісту матеріалу, який пропонується вчителем; планування і реалізація міжособистісної й соціальної взаємодії “на рівних”, формування й досягнення в процесі взаємодії співмислення і співтворчості вчителя й учнів; моделювання ситуацій взаємодії за допомогою знакових засобів і схем та ін.

Дані локального пілотажного експерименту на основі 1) анкетування вчителів (форма відповідей - усна чи письмова) з метою виявлення труднощів у організації діалогічної взаємодії та встановлення, яка спільна діяльність із дітьми на уроці використовується найчастіше для організації діалогу; 2) дослідження форм організації діалогічної діяльності на уроці, які використовуються найчастіше; 3) вивчення, які технології, методи і прийоми організації діалогу є найпродуктивнішими; 4) з'ясування відмінності традиційного уроку від уроку-діалогу довели: а) здатність учня робити власний вибір; б) можливість школярів упевнено відстоювати свої права; в) вміння вчителя здійснювати педагогічний уплив гуманістичного, а не авторитарного характеру; г) вміння стимулювати до співпраці учня з учнем; д) готовність суб'єктів педагогічного діалогу захищати свободу особистості; е) необхідність активної й свідомої участі вчителя в удосконаленні діалогічної взаємодії як передумова забезпечення демократичного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії.

До факторів, що гальмують розвиток взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх школах Великобританії, можна віднести: нерозробленість єдиної методичної системи для вчителя й обов'язкових вимог до учнів у зв'язку з сильною децентралізацією і відсутністю єдиної концепції освіти; ізольованість і недостатнє використання досвіду країн-лідерів світової освіти; традиційність у педагогічному процесі навчальних закладів; недостатній зв'язок початкової і старшої загальноосвітньої школи.

ВИСНОВКИ

У дисертації відповідно до мети і завдань здійснено аналіз діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії, на основі чого досягнуто вирішення наукового завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних засад діалогічної взаємодії, виявленні прогресивних здобутків загальноосвітніх навчальних закладів Великобританії для використання їх у сучасних умовах модернізації вітчизняної освіти. Одержані в процесі дослідження результати дозволяють зробити висновки, що мають теоретичне і практичне значення.

1. Проаналізовано історико-педагогічний аспект комунікативної системи в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії. Визначено основні етапи її еволюції: І (ХІV-ХV ст.) - етап становлення та емпіричних пошуків, ІІ (ХVIII-ХІХ ст.) - етап активної науково-емпіричної розробки та практичної реалізації, ІІІ (70-і роки ХХ- початок ХХІ ст.) - етап науково-теоретичного обґрунтування та всебічного вдосконалення. Розкрито особливості організації діалогічної взаємодії в британській шкільній освіті на кожному з обґрунтованих етапів. Визначено внутрішні (поєднання традицій і оновлення середньої освіти Великобританії, розпочате в 50-х рр. XX ст., її децентралізація й автономізація, розширення функцій учителя) і зовнішні (інтеграція і створення Співдружності, активний соціально-економічний розвиток суспільства, вдосконалення підготовки педагогічних кадрів) чинники, які визначали розвиток проблеми комунікативної взаємодії на різних освітніх етапах.

Розробленість проблеми досліджувалася на основі хронологічного й освітнього принципів. У основу хронологічного аспекту дослідження покладено визначені етапи еволюції комунікативної взаємодії. На першому етапі дослідження проблеми характеризувалося емпіричністю, відносини вчителів і учнів мали невизначений, переважно нормативний, авторитарний характер, що дістало відображення в працях Х. Грайса, П Едмонса, Дж. Остіна та ін.. На другому етапі розроблення проблеми активізувалося у зв'язку з прийняттям у 1864 р. “Закону про публічні школи”, Акту Фостера (Elementary Education Act) у 1870 р., уведенням обов'язкового безкоштовного навчання дітей до 14 років та іншими нормативними актами. Учені С. Артур, П. Гаррет, Д. Фактор та ін. досліджували діалог не лише як засіб навчання, а як сутнісну характеристику людини, обґрунтовували рівнозначність “Я” і “Ти”, місце кожного учня в навчальній взаємодії, що було важливим у зв'язку зі збільшенням кількості й різновидності навчальних закладів. На третьому етапі термін навчання в загальноосвітніх навчальних закладах Великобританії зростає. Учені доводять необхідність реорганізації змісту і методів навчання. У наукових працях Дж. Андерсона, М. Бейкера, Н. Бербелеса, Дж. Блісса, В. Карра проблема набула конкретизації. Вона була обґрунтована як головний чинник засвоєння знань, виховання та взаєморозуміння, вчені вели дискусії щодо функцій діалогу. В основу діалогу було покладено принцип рівноправ'я.

За освітнім принципом діалогічна взаємодія вивчалася окремо в початковій і основній загальноосвітній школі за такими напрямами: 1) сутність засобів навчання; 2) фактори, що впливають на оновлення змісту і засобів навчання; 3) вимоги до вчителя щодо здійснення взаємодії. Учені М. Аммайа-Вільямс, Р. Діаз, А. Дуглас, С. Ніл здійснювали диференціацію дослідження відповідно до віку дітей та типу загальноосвітніх шкіл.

Про ступінь дослідженості проблеми свідчить те, що на науково-емпіричному рівні було обґрунтовано: а) поняття “діалогічна взаємодія”; б) зміст поняття “педагогічна можливість діалогу”; в) засоби і функції діалогу, а також д) правила його проведення.

2. Виявлено принципи побудови діалогічної взаємодії вчителя й учнів у навчальних закладах Великої Британії. Діалогічна взаємодія в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії здійснюється на таких принципах: рівноцінності партнерів, вільної інтерпретації, холістського сприйняття світу, емпатії, самодетермінації, культурної глобалізації. Розкрито теоретичну сутність діалогічної взаємодії як форми спілкування в педагогічному процесі, що визначається поєднанням у освіті традицій і новаторства, відповідністю гуманістичним перетворенням британського суспільства, єдністю соціальних, раціональних та емоційних складників діалогічної взаємодії в пошуках нового та ін.

3. Обґрунтовано основні моделі діалогічної взаємодії вчителя й учнів: 1) модель “діалогічних завдань” (діалогічні завдання передбачають створення проблеми на уроці з метою її розв'язання у вигляді ігрових вправ, моделювання ситуації (“вчитель-учень”, “учень-учні”); 2) модель “мовленнєвої форми” (відображає ідею діалогу в навчанні, залучення учня, його досвіду, навичок логічного й критичного мислення, продуктивного спілкування з іншими); 3) “наочно-графічні”, “знаково-символічні” моделі (“наочно-графічна” модель зводить складне до сукупності простих елементів сприйняття, здійснюючи комунікативну взаємодію, що дуже важливо за використання діалогічної взаємодії під час уроку), “знаково-символічна” модель (дає можливість виокремити суть предмета вивчення, тобто сприяє розвитку мислення й уяви); 4) “усна” й “письмова” моделі (для більшості навчальних предметів письмові завдання розглядаються як підготовчі, які передбачають виконання операцій у зовнішньому мовленні й зазвичай використовуються на початкових етапах засвоєння репродуктивної інформації, усні завдання використовуються і як підготовчі, і як основні). Виявлено типи взаємодії: за способом взаємодії ? діалог із провідною роллю одного із суб'єктів та “на рівних”; за характером взаємодії - мотиваційна, критична, конфліктна, наукова, моральна, духовно-змістова; розрізняють інформаційний та інтерпретаційний типи взаємодії; структуру, яка охоплює такі компоненти: вступну бесіду пропедевтичного характеру, впорядковану систему питань та відповідей, навчальні настанови вчителя, узагальнюючі висновки вчителя та їх усвідомлення учнями; механізми (суб'єкти навчально-виховної діяльності, технології, педагогічні ситуації, методи та форми діалогічної взаємодії); рівні (низький, що передбачає критичність мислення; середній ? аргументованість та відстоювання власної позиції, готовність до самооцінки; високий ? здатність до самоаналізу, вміння досягати згоди, що є одним із головних чинників продуктивного інтелектуального пошуку).

4. Схарактеризовано специфіку педагогічного діалогу в урочній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів Великобританії (відповідність програмі та темі уроку, досягнення критичного співмислення та співтворчості, відстоювання власної позиції, засвоєння знань, опанування вміннями і навичками евристичним шляхом та ін.) та в позаурочній роботі (пріоритетність виховного впливу, спонукання учня до самореалізації та творчої самодіяльності, формування взаємоповаги і самоповаги та ін.).

5. Виявлено прогресивні ідеї та досвід діалогічної взаємодії в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії, доведено доцільність їх використання у вітчизняних загальноосвітніх закладах в умовах модернізації вітчизняної освіти: ідеї ? організація відкритої й вільної інтерпретації змісту взаємодії, соціальної й особистісної взаємодії вчителів і учнів “на рівних” та ін.; обґрунтовані моделі, типи, структури, теоретико-методичні положення, технології та технологічні компоненти: знання і розуміння кожного учня, шанобливого взаємоставлення, обов'язковість “фасцинації”; моделювання ситуацій взаємодії за допомогою знакових засобів і схем, гармонізація інтересів учнів і вчителя, досягнення духовного саморозкриття партнерів взаємодії, спрямування взаємодії не лише на засвоєння знань, а насамперед - на формування особистості, її моральний розвиток та ін.

Подальшого вивчення потребує зіставно-порівняльний аналіз комунікативної системи вітчизняних і британських навчальних закладів.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романко І. Г. Діалог вчителя і учнів як основа взаєморозуміння в освітніх закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Імідж сучасного педагога. 2007. Вип.1-2 (70-71). С. 82 - 84.

2. Романко І. Г. Інтерпретація діалогу в психолого-діалогічних дослідженнях в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Постметодика. 2007. № 3 (74). С. 37 - 39.

3. Романко І. Г. Теоретичні основи дослідження педагогічних можливостей діалогу в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка. Серія: «Педагогічні науки». 2007. Вип. 5 (57). С. 203 - 207.

4. Романко І. Г. Педагогічний діалог у діяльності вчителя Великої Британії / І. Г. Романко // Вісник Черкаського нац. ун-ту ім. Богдана Хмельницького. Серія: «Педагогічні науки». 2008. Вип. 124. С. 13 - 16.

5. Романко І. Г. Механізм діалогічної взаємодії учителя та учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Рідна школа. 2009. № 12. С. 65 - 68.

6. Романко І. Г. Діалогічні завдання в загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії / І. Г. Романко // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка. Серія: «Педагогічні науки». 2010. Вип.1. С. 39 - 42.

7. Романко І. Г. Сутність діалогу в діяльності вчителя Великої Британії / І. Г. Романко // Імідж сучасного педагога. 2010. № 5 (104). С. 24 - 25.

8. Романко І. Г. Використання педагогічного діалогу у діяльності вчителя Великої Британії / І. Г. Романко // Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції: Всеукр. наук.-практ. конф., 27-28 берез. 2008 р.: зб. матеріалів. Черкаси, 2008. С. 13 - 14.

9. Romanko I. Dialogue during the educational process in schools of Great Britain / I. Romanko // XIII National Conference of the Educational Association of Teachers of English to Speakers of Other Languages in Ukraine: ukr. nat. conf., 14-16 apr., 2008: abstracts. Poltava, 2008. P. 102.

10. Романко І. Г. Педагогічні аспекти діалогу в контексті освіти у дослідженнях педагогів загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії / І. Г. Романко // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: міжнар. наук. конф., 20-21 лют. 2008 р.: зб. матеріалів. Суми, 2008. С. 80 - 82.

11. Романко И. Г. Использование теории и опыта диалогического взаимодействия учителя и учеников в школах Великобритании в условиях модернизации образования в Украине / И. Г. Романко // Дидактика иностранных языков: современные образовательные стратегии и технологии: междунар. методолог. сем., 14 янв. 2010: сб. материалов. Кишинёв, 2010. С. 59 - 63.

АНОТАЦІЯ

Романко І. Г. Педагогічні засади діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. - Полтава, 2010.

У дисертації здійснено аналіз теоретико-методичних основ діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії. Схарактеризовано історико-педагогічний аспект комунікативної взаємодії в контексті розвитку середньої освіти поетапно. Визначено сутність педагогічного діалогу, його типи в діяльності вчителя Великобританії. Розкрито специфіку діалогічної взаємодії вчителя й учнів у урочній та позаурочній діяльності шкіл Великобританії. Обґрунтовано засоби забезпечення діалогічної взаємодії в загальноосвітніх навчальних закладах Великобританії. Досліджено структуру, механізми та рівні діалогічної взаємодії вчителя й учнів, охарактеризовано моделі комунікативної взаємодії вчителя й учнів; виявлено комплекс вимог до вчителя в організації діалогічної взаємодії для її успішного здійснення в навчально-виховній діяльності. Здійснено аналіз використання діалогічної взаємодії в школах Великобританії на основі розробленого локального пілотажного експерименту.

Встановлено, що до факторів, які гальмують розвиток взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх школах Великобританії, можна віднести: нерозробленість єдиної методичної системи для вчителя й обов'язкових вимог до учнів у зв'язку з сильною децентралізацією і відсутністю єдиної концепції освіти; ізольованість і недостатнє використання досвіду країн-лідерів світової освіти; переваги традицій над новаторством у педагогічному процесі навчальних закладів; недостатній зв'язок початкової і старшої загальноосвітньої школи.

Ключові слова: Велика Британія, діалогічна взаємодія, діалог, учитель, учні, загальноосвітні навчальні заклади, ідеї, досвід.

АННОТАЦИЯ

Романко И. Г. Педагогические основы диалогического взаимодействия учителя и учеников в общеобразовательных учебных заведениях Великой Британии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Полтавский национальный педагогический университет имени В. Г. Короленка. - Полтава, 2010.

В диссертации впервые осуществлен анализ диалогического взаимодействия учителя и учеников в общеобразовательных учебных заведениях Великой Британии; исследован историко-педагогический аспект коммуникативной системы; определены основные этапы эволюции коммуникативного взаимодействия в общеобразовательных учебных заведениях Великой Британии: І (ХIV-ХV ст.) - этап становления и эмпирического развития взаимодействия, ІІ (ХVIII-ХІХ ст.) - этап активной научно-эмпирической разработки и практической реализации, ІІІ (70-е гг. ХХ ? начало ХХІ ст.) - этап научно-теоретического обоснования диалогического взаимодействия; описана специфика развития коммуникативного взаимодействия на протяжении каждого из них.

Обоснованы: а) понятие “диалогическое взаимодействие”, б) содержание понятия “педагогическая возможность диалога” как единство условий (что необходимо иметь), в) способа (как надо действовать), г) функции (что можно получить в результате создания этих условий и применения указанных способов), а также д) правила проведения диалога во время педагогического процесса.

Исследование проблемы взаимодействия учителя и учеников изучалось по хронологическому и образовательному принципах в таких направлениях: 1) суть способов образования и их влияние на развитие личности учеников; 2) реализация требований к учителю в осуществлении диалогического взаимодействия; 3) выявление основных факторов, которые влияют на обновление содержания и способов обучения.

Раскрыты характерные признаки сути диалогического взаимодействия: а) взаимопонимание, которое помогает прийти к согласию, а потом и синтезу позиций участников; б) партнерство, которое означает суверенность, равноправие взаимодействующих субъектов, когда не теряются неповторимые особенности (активность, самостоятельность и др.) каждого партнера и свобода его поведения; в) взаимное самораскрытие партнеров, которое обеспечивает достижение ими духовного единства.

Определены компоненты критического мышления: интерпретация, анализ, логика, умение строить заключения, объяснение, осуществлять саморегулирование (Х.Ниеми). Выявлено, что во время диалогического взаимодействия в учеников развиваются их познавательные интересы и способности, формируется мировоззрение, совершенствуются моральные качества, интеллектуальные и духовные силы воспитанника, формируются научная и образная картины мира. Диалогическое взаимодействие во время урока имеет свою специфику, которая состоит в соответствии диалога программе, теме и цели урока, формировании критического мышления, отстаивании собственной позиции и достоинства и др. Во внеурочной деятельности приоритетность предоставляется воспитательному влиянию, побуждению учеников к самореализации, творческой самодеятельности, формированию уважения и самоуважения и т.п.

Обоснованы отличия традиционного урока от урока-диалога: а) способность ученика делать собственный выбор; б) возможность школьников уверенно отстаивать свои права; в) умение учителя осуществлять педагогическое влияние гуманистического, а не авторитарного характера; г) умение стимулировать к сотрудничеству ученика с учеником; д) готовность субъектов педагогического диалога защищать свободу личности; е) активное и сознательное участие учителя в диалогическом взаимодействии как предпосылка обеспечения демократического процесса в общеобразовательных учебных заведениях Великобритании.

Ключевые слова: Великобритания, диалогическое взаимодействие, диалог, учитель, ученик, общеобразовательные учебные заведения, идеи, опыт.

SUMMARY

I. G. Romanko. The pedagogical basis of of dialogical interaction between teacher and pupils in general educational schools of Great Britain. - Manuscript.

The theoretical and methodological basis of dialogical interaction between teacher and pupils in general educational schools of Great Britain in this dissertation has been analyzed. The historical and pedagogical aspects of communicative system by stages have been characterized.

The main evolution stages of communicative interaction in general educational schools of Great Britain have been determined: І (ХIV-ХV cnt.) - the stage of formation and empirical development of interaction; ІІ (ХVIII-ХІХ сnt.) - the stage of active scientific and empirical elaboration and practical realization; ІІІ (70years ХХ ? beg. ХХІ сnt.) - the stage of scientific and theoretical basis of dialogical interaction. The notion of 1) “dialogical interaction”, 2) “pedagogical dialogue potentials”, 3) functions, 4) the rules of dialogue realization during educational process are based.

The ground of pedagogical dialogue, its types in teacher s work of Great Britain have been defined. The character of dialogical interaction between teacher and pupils at in-class and off-class work has been revealed. The methods of dialogical interaction in general educational schools of Great Britain have been provided. The structure, mechanisms and standards of dialogical interaction between teacher and pupils have been investigated, the models of communicative system have been characterized, requirements system of teacher in organization of dialogical interaction and its successful realization in educational work has been investigated. The analyses of dialogical interaction using in schools of Great Britain on the base of local experiment has been perfumed.

Key words: Great Britain, dialogical interaction, dialogue, pupil, teacher, general educational schools, ideas, experience.

Размещено на Allbest.ru