Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

УДК: 371.13(438)(09): 736:37.037

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПОЛЬЩІ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Пасічник Володимир Романович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому інституті розвитку людини Університету “Україна”, Міністерство освіти і науки України, та Кєльцінському гуманітарно-природничому університеті імені Яна Кохановського, Польща.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор,дійсний член НАПН України Євтух Микола Борисович, Національна Академія педагогічних наук України, академік-секретар.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Кемінь Володимир Петрович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка, декан факультету романо-германської філології;

доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, завідувач кафедри теоретичних основ і методики викладання фізичного виховання;

доктор педагогічних наук, професор Тимошенко Олексій Валерійович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, директор Інституту фізичного виховання та спорту.

Захист відбудеться “16” грудня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01601, м.Київ-30, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий “21” жовтня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Сиротюк

АНОТАЦІЇ

Пасічник В.Р. Підготовка вчителів фізичної культури у Польщі (друга половина ХІХ - початок ХХІ століття ) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2010.

У дисертаційному дослідженні здійснено історико-педагогічний аналіз професійної підготовки вчителів фізичної культури в Польщі (друга половина ХІХ - початок ХХІ століття) в контексті змін, що відбувались у системі фізичного виховання школярів у цей історичний період. Визначені та теоретично обґрунтовані основні історичні етапи розвитку системи підготовки вчителів фізичної культури у Польщі: етап створення перших інституцій, в яких проводилась підготовка вчителів гімнастики для шкіл, починаючи з ХІХ століття по 1918 р.; етап формування національної системи фізкультурної освіти (1918 - 1939 рр.); післявоєнний етап, який мав особливі періоди (40 - 50, 60 - 70, 80 - 90 роки), обумовлені змінами у системі підготовки спеціалістів фізичного виховання і спорту й відзначився створенням академій фізичного виховання у Познані, Кракові, Вроцлаві, Гданську та Катовицах; сучасний етап реформування шкільної та вищої освіти у Польщі наприкінці ХХ - початку ХХІ століття.

Розроблена і теоретично обґрунтована модель професійних компетенцій випускників польських ВНЗ, які готують майбутніх учителів фізичної культури. Сформованість цих компетенцій дозволить їм успішно реалізувати педагогічні функції, спрямовані на комплексне вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань у школі.

В роботі визначені найбільш актуальні аспекти організації і змісту сучасної підготовки вчителів фізичної культури у Польщі, які можна використати у модернізації системи підготовки фахівців цієї галузі у вищих навчальних закладах України.

Ключові слова: вищий навчальний заклад, професійна підготовка, вчитель фізичної культури, система фізичного виховання, фізична культура, навчальний план, модель, студент, учень.

вчитель фізичний професійний навчальний

Пасечник В.Р. Подготовка учителей физической культуры в Польше (вторая половина ХIХ - начало ХХI столетия) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2010.

В диссертации, на основе проведенных исследований установлено, что система профессиональной подготовки учителей физической культуры в Польше формировалась и совершенствовалась на разных исторических этапах в тесной взаимосвязи с эволюцией школьного образования. Основные этапы становления и развития национальной системы физического воспитания школьников и подготовки специалистов физической культуры и спорта были обусловлены историческими, военно-политическими, экономическими и социально-культурными факторами.

В работе определены и теоретически обоснованы основные исторические этапы развития системы подготовки учителей физической культуры в Польше: этап создания первых институций, которые проводили подготовку учителей гимнастики для школ с Х1Х столетия до 1918 г.; этап формирования национальной системы физкультурного образования в 1918 - 1939 гг.; послевоенный этап, который имел свои специфические периоды (40 - 50, 60 - 70, 80 - 90 гг.), обусловленные изменениями в системе подготовки физкультурных кадров, создание академий физического воспитания в Познани, Кракове, Вроцлаве, Гданьске, Катовицах; современный этап реформирования школьного и высшего образования в Польше в конце ХХ и начале ХХI столетия (переход к интеграции с государственными и общественными структурами Европейского Союза).

Каждый из этих исторических этапов имеет свои характерные особенности, они взаимосвязаны с требованиями общества и государственными заданиями, которые ставились перед школьным и высшим образованием. Установленные этапы отображают динамику социально-экономического развития Польши, ее политического строя, развития науки о физическом воспитании подрастающих поколений, потребности польских школ в квалифицированных учителях физической культуры.

Разработана и теоретически обоснована модель профессиональных компетенций выпускников польских ВУЗов, которые осуществляют подготовку учителей физической культуры. Наличие этих компетенций дает им возможность успешно реализовать педагогические функции, направленные на комплексное решение оздоровительных, образовательных и воспитательных задач на уроках и в различных формах спортивно-массовой работы с учащимися во внеурочное время.

Выпускник факультета физического воспитания ВУЗа или академии физического воспитания, у которого сформированы данные компетенции имеет необходимые общенаучные, психолого-педагогические и специальные знания, относящиеся к организации и методике проведения уроков, рекреационных занятий и спортивных секций; перспективного и оперативного планирования учебно-воспитательной работы, розработки авторских программ для каждого класса; использования информационных технологий и интернета для получения необходимых знаний в области физического воспитания детей и молодежи; умений использовать средства физической культуры в воспитании у школьников положательных моральных и волевых качеств.

Определены наиболее актуальные аспекты в организации и содержании современной подготовки будущих учителей физической культуры в Польше, которые можно использовать в модернизации системы подготовки педагогов данного предмета в практике украинских ВУЗов. В частности: законодательное обеспечение функционирования учебных заведений разного типа; расширение автономии ВУЗов и введение двух квалификаций (лицензиат и магистр) в высшем образовании; обязательное проведение со студентами летних, зимних и туристских лагерных сборов; создание общепольской компютерной базы библиотек и широкое использование мультимедиальных средств в учебном процессе со студентами; создание преподавателям ВУЗов благоприятных условий для публикации авторских учебников, научных монографий, методических пособий, сборников научно-практических конференций; обмен научно-педагогическими кадрами и студентами между зарубежными учебными заведениями и своей страны; проведение переодических ротаций руководящих кадров (деканов, проректоров, ректоров) ВУЗов, которые могут быть избраны не более, чем на два срока, в соответствии с Законом о высшем образовании Польши.

Ключевые слова: высшее учебное заведение, профессиональная подготовка, учитель физической культуры, система физического воспитания, физическая культура, учебный план, модель, студент, школьник.

Pasichnyk V.R. Training Physical Culture Teachers in Poland (the second half of the 19^th - the beginning of the 21^st centuries). - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of doctor of pedagogical sciences after specialist 13.00.01 - General Pedagogy and History of Pedagogy. - Dragomanov National Pedagogical University - Kyev, 2010.

The dissertation focuses on the historical and pedagogical analysis of professional and pedagogical training physical culture teachers in Poland in the second half of the 19^th - the beginning of the 21^st centuries in the context of those changes which have taken place in the system of school children's physical education during this historical period. It defines and theoretically motivates the principal historical periods in the development of the system of physical culture teachers' training in Poland: the period of creating the first institutions for training school teachers of gymnastics beginning from the 19^th century up to 1918; the period of forming the national physical education system (1918 - 1939); the post-war period with its specific periods (the 1940 - 50s, the 1960 - 70s, the 1980 - 90s) conditioned by the changes in the training system of physical culture personnel and by establishing physical culture academies in Poznan, Cracow, Wroclaw, Gdansk and Katowice; and the modern period of reforming schooling and higher education in Poland at the end of the 20^th and the beginning of the 21^st centuries.

The dissertation elucidates and theoretically substantiates the model of professional and pedagogical competence of the graduates of Polish higher schools training future physical culture teachers. Availability of such competence will enable them to successfully perform pedagogical functions aimed at integral accomplishing health-improvement and educational tasks at school.

The work also characterizes the most topical aspects of the organization and content of the modern system of physical culture teachers' training in Poland which can be used in Ukrainian institutions of higher education for modernizing the system of training specialists in this field.

Key words: institution of higher education, professional training, physical culture teacher, system of physical education, physical culture, curriculum, model, student, pupil.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вихід вітчизняної освіти на загальноєвропейський рівень, гуманізація й демократизація навчально-виховного процесу у загальноосвітніх школах України, застосування нових педагогічних технологій, пошук оптимальніших концептуальних підходів до розвитку національної освіти, зумовлюють зростання наукового і практичного інтересу до вивчення зарубіжного досвіду підготовки вчителів у вищих навчальних закладах. Слід зауважити, що близькою нам за географічним розташуванням, культурою, багатовіковими історичними зв'язками та слов'янським менталітетом є Польща. Ця країна має цікаві традиції та великий досвід у розвитку системи фізичного виховання дітей і молоді. Однією з основних навчальних дисциплін, що вивчається з першого класу учнями польських та українських загальноосвітніх шкіл, є “фізична культура”. Потужний потенціал цієї навчальної дисципліни полягає в тому, що вона не лише сприяє покращенню стану здоров'я учнів, їхньому фізичному розвиткові та руховій підготовленості, але й позитивно впливає на їхні духовні, моральні, вольові та соціальні якості.

Однак оздоровчі, виховні та освітні завдання цієї навчальної дисципліни можуть бути реалізовані лише за умови якісної фахової підготовки майбутнього вчителя фізичної культури. У різних країнах світу педагог, який викладає цей предмет у загальноосвітній школі, має свою дефініцію: вчитель фізичної культури, фізичного виховання або педагог спорту. В основному, це залежить від назви навчальної дисципліни у навчальному плані школи. В Україні викладача такої навчальної дисципліни традиційно називають вчителем фізичної культури. Тому ми, виконуючи дисертаційне дослідження, притримувались цієї позиції.

Жодну концепцію подальшого удосконалення системи фізичного виховання підростаючих поколінь неможливо реалізувати у повному обсязі без добре підготовлених спеціалістів цієї галузі, які виконують головну роль в організації та проведенні навчально-виховного процесу і позакласної роботи з фізичної культури та спорту в школі. Вчитель є носієм загальнолюдських і національних цінностей. Відповідно до завдань фізичного виховання і професійних функцій він здійснює конструктивну, організаційну та комунікативну діяльність з учнями різних вікових груп (Я.Бєльський, Е.Вільчковський, Л.Волков, О.Дубогай, А.Конох, О.Куц, Н.Москаленко, Л.Сущенко, О.Тимошенко, Б.Шиян, А.Цьось, З.Яворський та ін.). Аналіз української науково-педагогічної та спеціальної літератури виявив, що проблема професійно-педагогічної підготовки спеціалістів фізичного виховання у Польщі не досліджувалась вітчизняними вченими.

Починаючи з 1999 року у Польщі розпочалася глибока та всеохоплююча реформа освіти, важливим елементом якої стало удосконалення системи професійно-педагогічної підготовки вчителя фізичної культури, що зумовлено змінами науково-методичних вимог до його професійної діяльності, які стосуються організації навчально-виховного процесу на засадах раціонального врахування існуючих умов функціонування школи, інтегративного навчання учнів у молодших класах, поступового введення щоденних уроків з фізичного виховання в усіх класах основної школи, гімназії та ліцею. Реформування системи шкільної освіти обов'язково передбачає модернізацію системи підготовки педагогічних кадрів, без яких, на думку вчених багатьох країн (Вол.Бондар, Ж.Делор, М.Євтух, А.Капська, В.Кемінь, В.Кремень, Т.Левовицький, В.Луговий, Н.Ничкало, В.Кузь, Ч.Куписієвич, В.Оконь, Г.Падалка, О.Савченко, С.Сисоєва, Я.Щепанський, М.Шкіль та ін.), жодна реформа не може бути успішно реалізована.

У процесі становлення й розвитку системи підготовки вчителів фізичної культури у ВНЗ Польщі накопичений цікавий досвід, об'єктивне вивчення і переосмислення якого з позиції сучасних поглядів на цей процес, може сприяти прискоренню модернізації професійної підготовки спеціалістів у цій галузі в Україні.

Актуальність даного дослідження зумовлена цінністю польського досвіду підготовки майбутніх учителів фізичної культури та необхідністю використання його позитивних компонентів у національній системі підготовки фахівців цього профілю у ВНЗ України. Слід підкреслити, що такі дослідження є основою для широкого порівняльно-історичного вивчення загальних й специфічно національних явищ в європейській педагогіці вищої школи. Враховуючи соціально-педагогічне значення та актуальність проблеми підготовки майбутніх учителів фізичної культури у польських ВНЗ і використання позитивних аспектів цього досвіду з метою застосування його в системі вищої освіти при підготовці спеціалістів фізичного виховання в Україні, темою дисертаційного дослідження було обрано - “Підготовка вчителів фізичної культури у Польщі (друга половина ХІХ - початок ХХІ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень Кєльцінського гуманітарно-природничого університету імені Яна Кохановського, філія в м. Петрков-Трибунальський (Польща), ВN № 28 (р) 2004 - 2009 рр. У межах теми розроблено модель професійних компетенцій (праксеологічних, комунікаційних, креативних, інформаційних та моральних) випускників польських вищих навчальних закладів, які навчались за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр фізичного виховання”, визначено основні історичні етапи розвитку системи підготовки вчителів фізичної культури у Польщі за період ХIХ - початок ХХI століття.

Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 4 від 30.04.2004 р.) та узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 23.11.2004 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей, тенденцій та напрямів розвитку професійної підготовки вчителів фізичної культури у Польщі з другої половини ХІХ - початку ХХІ століття в контексті змін, що відбувались у системі фізичного виховання дітей та молоді в цей історичний період.

Завдання дослідження:

1. Вивчити еволюцію системи професійної підготовки вчителів фізичної культури у Польщі (друга половина ХІХ - початок ХХІ століття).

2. Охарактеризувати особливості розвитку системи фізичного виховання дітей та молоді у Польщі з ХVІ до початку ХХІ століття, встановити її обумовленість якістю підготовки фахівців цієї галузі.

3. Розкрити організаційну структуру та зміст професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури на сучасному етапі реформування освіти у Польщі.

4. Визначити стан фахової підготовленості випускників польських та українських вищих навчальних закладів до виконання ними функціональних обов'язків учителя фізичної культури у загальноосвітній школі.

5. Теоретично обґрунтувати та розробити модель професійних компетенцій майбутнього вчителя фізичної культури щодо теоретико-методичної та спеціальної підготовленості, які повинні бути сформовані у нього в процесі навчання у вищому навчальному закладі.

6. Здійснити порівняльний аналіз систем підготовки вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах Польщі та України, виявити перспективні можливості творчого використання корисного польського досвіду в цій галузі освіти у практиці вітчизняних ВНЗ.

Об'єкт дослідження: процес педагогічної освіти фахівців фізичної культури і спорту у вищих навчальних закладах Польщі.

Предмет дослідження: зміст та організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у Польщі в другій половині ХIХ - початку ХХI століття.

Концепція дослідження. Формування системи підготовки спеціалістів фізичного виховання у Польщі відбувалось на кожному історичному етапі з врахуванням попереднього досвіду, який використовувався при її подальшій модернізації. Професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури у польських навчальних закладах була зумовлена соціально-історичними, військово-політичними, економічними, загальноосвітніми та соціокультурними чинниками. Вона формувалась і удосконалювалась у тісному взаємозв'язку з розвитком шкільної освіти загалом. Її розвиток відображений у науково-методичному доробку польських вчених у цій галузі науки, які в комплексі впливали на організаційні та змістові аспекти технології підготовки педагогічних кадрів з фізичної культури для загальноосвітніх шкіл.

Зміст підготовки фахівців цієї галузі зумовлений, у першу чергу, характером і особливостями їхньої майбутньої професійної діяльності. Тому при їхній підготовці необхідно обов'язково враховувати всі ті зміни, що відбуваються у період модернізації системи фізичного виховання дітей та молоді й обумовлені реформуванням шкільної освіти у країні.

Сучасна система підготовки майбутніх учителів фізичної культури повинна базуватись на взаємозв'язку та залежності при засвоєнні студентами комплексу знань, умінь і навичок із суспільних, природничих, психолого-педагогічних наук, спеціальних та спортивних дисциплін, які в комплексі й забезпечують професійну підготовленість випускників ВНЗ до виконання ними своїх функціональних обов'язків у різних типах шкіл. Для її удосконалення необхідно розробити модель професійних компетенцій випускника ВНЗ з обов'язковим врахуванням при цьому думки студентів щодо якості їх теоретико-методичної підготовки з різних предметів, передбачених навчальним планом, а також педагогічної практики. Це дозволить внести певні корективи в організації і змісті дидактичного процесу на факультетах фізичного виховання ВНЗ та академій фізичного виховання.

Вивчення досвіду організації підготовки вчителів фізичної культури в Польщі буде корисним для творчого використання його у системі підготовки спеціалістів фізичного виховання в українських ВНЗ. До деяких аспектів цього досвіду належать: двоступенева структура вищої освіти (ліцензіат і магістратура), надання майбутньому вчителеві фізичної культури другої педагогічної спеціальності (біологія, географія, валеологія тощо), обов'язкове проведення літніх та зимових табірних зборів для студентів стаціонарної та заочної форм навчання, широке застосування технічних засобів навчання й комп'ютерних технологій у дидактичному процесі, можливості для використання міжнародних освітніх проектів (грантів) та ін.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, основні положення системного підходу як методології пізнання педагогічних явищ, фактів, процесів; діалектичний принцип взаємозв'язку й взаємообумовленості закономірностей і явищ соціальної дійсності; діяльнісний, структурно-функціональний, прогностичний підходи до системи професійної освіти майбутніх учителів фізичної культури; принципові положення нормативних документів у галузі реформування освіти, фізичної культури і спорту у Польщі та Україні наприкінці ХХ - початку ХХI століття.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки, що стосуються питань сучасної філософії освіти (В.Андрущенко, І.Бех, І.Зязюн, В.Кремень, В.Луговий та ін.); професійної підготовки вчителя в Україні та за кордоном (Вол.Бондар, Л.Вовк, В.Волошин, М.Євтух, С.Гончаренко, П.Гусак, Т.Катарбинський, В.Кемінь, В.Кузьміна, Т.Левовицький, Н.Ничкало, В.Оконь, С.Сисоєва, Л.Сущенко, А.Конох, Б.Шиян, Ф.Шльосек, З.Яворський, ін.); теорії та методики фізичного виховання дітей та молоді (Я.Бєльський, В.Болобан, Ч.Банах, М.Булатова, Л.Волков, Е.Вільчковський, Н.Денисенко, О.Дубогай, А.Куц, Т.Круцевич, І.Муравов, М.Носко, М.Станкін, Р.Тршесневський, З.Кравчик, І.Копчинська-Сікорська, Р.Пшевенда та ін.); організації дидактичного процесу у фізкультурних вищих навчальних закладах (С.Арасимович, Г.Арзютов, Б.Бергер, С.Балбенко, М.Віленський, С.Волошин, М.Данилко, В.Завацький, С.Жуковська, І.Йонкіш, З.Гілевич, А.Конох, В.Маслов, В.Платонов, О.Тимошенко, А.Цьось, Ю.Шкребтій, ін.); історії фізкультурно-спортивної освіти (О.Вацеба, М.Герцик, І.Гай, І.Гондек, Е.Приступа, Л.Сущенко, І.Хелмецький та ін.); порівняльної педагогіки (Н.Абашкіна, М.Лещенко, Т.Машчак, Л.Пуховська, Р.Пахоцінський, О.Сухомлинська, З.Яворський та ін).

Джерельна база дослідження. У процесі наукових досліджень було використано 441 джерело, з них 28 архівних. Здійснено історико-педагогічний аналіз 32 справ із фондів історичних архівів мм. Варшави, Кракова, Познані, Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Проаналізовано законодавчі та нормативні акти, циркуляри, що регламентували на різних історичних етапах (починаючи з ХІХ - початку ХХІ століття) організацію системи підготовки фахівців фізичного виховання та спорту; узагальнюючи наукові праці з проблем історії розвитку системи фізичного виховання школярів та підготовки вчителів фізичної культури у Польщі; сучасні дисертаційні дослідження, монографії, статті польських, російських та вітчизняних учених, які досліджували проблеми підготовки фахівців фізичної культури та спорту, фізичного виховання дітей та молоді; довідково-енциклопедичну літературу; навчальні плани та програми 12 вищих навчальних закладів, 3-ох педагогічних училищ (колегій) Польщі та України, які здійснювали підготовку вчителів фізичної культури.

Методи дослідження. Для розв'язання означених завдань та досягнення мети дослідження використовувався комплекс загальнонаукових методів: метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставлялись опубліковані у педагогічній та спеціальній (з проблем фізичного виховання) літературі теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепцій, моделей професійної підготовки спеціалістів фізичної культури і спорту, модернізації системи фізичного виховання дітей та молоді, визначення особливостей у підготовці майбутніх учителів фізичної культури в польських та українських ВНЗ; метод історико-педагогічного аналізу архівних джерел з історії та педагогічної літератури, законодавчих актів, циркулярів, документів для встановлення характерних особливостей історичних періодів розвитку професійної підготовки вчителів фізичної культури у Польщі; методи масового збору інформації - анкетування, опитування, аналіз навчальної документації (плани, програми), дискусії, обговорення, бесіди, спостереження для розробки моделі професійних компетенцій випускників факультетів фізичного виховання польських ВНЗ; метод теоретичного узагальнення для формулювання загальних висновків і рекомендацій з питань підготовки вчителів фізичної культури; методи математичної статистики із застосуванням комп'ютерних технологій для об'єктивного аналізу кількісних показників та якісної інтерпретації отриманих результатів дослідження.

Експериментальна база та основні етапи дослідження. Дослідження проводилось упродовж 2001 - 2009 рр. і здійснювалось у три етапи.

На першому етапі (2001 - 2004 рр.) було визначено наукову проблему та стан її розробки в теоретичному і практичному аспектах, аналізувалась філософська, історична, педагогічна та спеціальна література з теми дослідження, вивчався досвід професійної підготовки вчителів фізичної культури у польських та українських вищих навчальних закладах; проводився аналіз навчально-методичної документації ВНЗ, що здійснювали підготовку фахівців з фізичного виховання і спорту. Було теоретично обґрунтовано концепцію, сформульовано об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, розроблено програму подальшої дослідницької роботи.

На другому етапі (2005 - 2006 рр.) тривало вивчення літературних джерел з питань фізичного виховання дітей та молоді, підготовки вчителів фізичної культури у польських вищих навчальних закладах в історичному плані; аналізувались архівні документи, проводилось анкетування учнів ліцеїв, а також випускників польських та українських ВНЗ, які здійснювали підготовку вчителів цієї спеціальності.

На третьому етапі (2007 - 2009 рр.) було узагальнено теоретичні і практичні результати досліджень, розроблено модель професійних компетенцій випускників польських ВНЗ, які навчались за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр фізичного виховання”; зроблено порівняльний аналіз підготовки майбутніх учителів фізичної культури у ВНЗ Польщі та України; сформульовано основні висновки і рекомендації, оформлено текст дисертації.

Дослідно-експериментальна робота проводилась у Кєльцінському гуманітарно-природничому університеті імені Яна Кохановського (філія в м.Петрков-Трибунальський), Варшавській (філія в м. Біла Підляска), Катовицькій академіях фізичного виховання, Гданській академії фізичного виховання і спорту, Львівському державному університеті фізичної культури, Харківській державній академії фізичної культури, Волинському національному університеті імені Лесі Українки, Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. В експериментальній роботі взяло участь 329 студентів - випускників польських та українських ВНЗ, а також 305 учнів загальноосвітніх ліцеїв Лодзинського воєводства (Польща).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше, на основі історико-педагогічного аналізу архівних джерел, літератури та законодавчих актів і документів визначено та обґрунтовано історичні етапи становлення і розвитку системи підготовки вчителів фізичної культури в Польщі: етап створення перших інституцій, в яких здійснювалась підготовка вчителів гімнастики для шкіл, починаючи з другої половини ХІХ століття до 1918 р. (початок розбудови незалежної Польщі); етап формування польської системи освіти 1918 - 1939 рр. (міжвоєнний період); післявоєнний етап, який мав свої специфічні періоди (40 - 50, 60 - 70, 80 - 90 роки); етап реформування шкільної та вищої освіти у Польщі наприкінці ХХ - початку ХХІ століття;

виявлено взаємозв'язок організації підготовки фахівців цієї педагогічної галузі з розвитком системи фізичного виховання дітей та молоді у загальноосвітніх польських школах;

зроблено порівняльний аналіз змісту підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищих навчальних закладах Польщі та України;

розроблено модель професійних компетенцій випускників польських ВНЗ, які навчались за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр фізичного виховання”, щодо теоретико-методичної та спеціальної підготовленості;

уточнено поняттійно-термінологічний апарат, що стосується таких дефініцій як “компетенція”, “компетентний”, “компетентність”, “професійні компетентності” (праксеологічні, комунікативні, креативні, моральні, інформаційні), “професійна підготовка майбутнього вчителя фізичної культури”;

введено до наукового обігу 28 архівних джерел, нові факти й теоретичні ідеї, що стосуються модернізації системи підготовки фахівців фізичного виховання й ґрунтуються на результатах дослідження;

подальшого розвитку набули положення щодо вдосконалення структурування змісту професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури з урахуванням вимог реформування освіти у Польщі та інтеграції її у Європейське співтовариство.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у науковому обґрунтуванні професійних компетенцій майбутніх учителів фізичної культури при комплексній реалізації ними оздоровчих, навчальних і виховних завдань у процесі фізичного виховання дітей та учнівської молоді, засвоєння яких повинно враховуватись у дидактичному змісті системи підготовки педагогів цього фаху. Розроблено і впроваджено навчальний план підготовки вчителів фізичної культури та валеології (pedagogiki zdrowia) із фахової кваліфікації - ліцензіат (три роки навчання) і магістр (два роки навчання після закінчення ліцензіатського курсу) у Кєльцінському гуманітарно-природничому університеті імені Яна Кохановського (філія в м. Петрков-Трибунальський); робочі програми з таких навчальних дисциплін: “Теорія і методика фізичного виховання”, “Історія фізичної культури”, “Історія, теорія і методика педагогіки здоров'я”, “Методика профілактики захворювань та шкідливих звичок у школярів”, “Рекреація і туризм”; розроблено й впроваджено у навчальний процес програми педагогічних практик у різних типах шкіл, літніх та зимових табірних зборів студентів.

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищих навчальних закладах, в яких здійснюється підготовка спеціалістів за кваліфікаційним рівнем “ліцензіат” та “магістр”, на лекційних і семінарських заняттях з професійно-орієнтованих дисциплін у студентів, а також при моніторингу їхніх знань; в системі післядипломної освіти фахівців цієї галузі.

Впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні напрацювання, що розкриті у дисертаційному дослідженні, використані в процесі професійної підготовки вчителів фізичної культури Волинського національного університету імені Лесі Українки (акт № 3/1539 від 14.04.2010 р.), Кєльцінського гуманітарно-природничого університету імені Яна Кохановського, філія в м. Петрков-Трибунальський (акт № 8 від 16.05.2009 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (акт № 25 від 15.01.2009 р.), Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” (акт № 182 від 5.11.2008 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (акт № 12 від 10.12.2009 р.), Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (акт № 6/105 від 14.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в системному історико-педагогічному аналізі та узагальненні теоретичних, методологічних і методичних положень щодо професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у польських навчальних закладах (протягом другої половини ХІХ - початку ХХІ століття); становленні та розвитку системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл (в період ХVІ - початок ХХІ століття); у вивченні та аналізі сучасного досвіду професійної підготовки фахівців фізичної культури та спорту у ВНЗ Польщі та України; науковому обґрунтуванні й впровадженні навчальних програм з окремих предметів, педагогічної практики, літніх та зимових табірних зборів студентів; розробці моделі професійних компетенцій випускників польських вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку вчителів фізичної культури. У матеріалах конференцій і статтях підготовлених у співавторстві (Е.Вільчковський, А.Вільчковська), автору належать: обґрунтування підходів до модернізації професійної підготовки вчителя фізичної культури та вдосконалення системи фізичного виховання школярів, порівняльний аналіз різних зарубіжних моделей функціональних обов'язків фахівців фізичної культури, загальні висновки.

Вірогідність отриманих результатів дослідження та висновків забезпечено методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; ретроспективним логіко-системним аналізом значного обсягу публікацій, архівних матеріалів та документів; поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних результатів дослідження, їх обговоренням на міжнародних та всеукраїнських науково-методичних конференціях, а також позитивними наслідками їх впровадження.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення та результати дослідження викладено у доповідях на 28 наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, міжнародних: “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002), “Педагогічні технології у фізичному вихованні” (Петрков-Трибунальський - Польща, 2004), “Актуальні проблеми розвитку руху - спорт для всіх на тлі європейської інтеграції України” (Тернопіль, 2004), “Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання” (Львів, 2004), “Культурні і виховні цінності олімпійського руху” (Петрков-Трибунальський - Польща, 2004), “Напрями підготовки вчителів - проблеми і перспективи“ (Плоцьк - Польща, 2005), “Сучасні тенденції і напрями фізичного виховання у школі на тлі освітніх вимог Європейського Союзу” (Петрков-Трибунальський - Польща, 2005), “Фізичне виховання і спорт в сучасному суспільстві” (Луцьк, 2005), “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2006), “Теоретичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології “ (Київ, 2007), “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх”: досвід, досягнення, тенденції” (Тернопіль, 2007), “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (Дніпропетровськ, 2007), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2008), “Фізичне виховання та спортивне вдосконалення студентів: сучасні інформаційні технології” (Одеса, 2008), “Современная семья и проблемы семейного воспитания” (Могилів - Білорусь, 2008), “Фізична культура і здоров'я сучасної людини” (Лодзь - Польща, 2008), “Международные чтения, посвященные памяти академика С.Я.Батышева“ (Миколаїв, 2008), “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх: досвід, досягнення, тенденції” (Тернопіль, 2009), “Сучасні біомеханічні технології у фізичному вихованні дітей та молоді” (Луцьк, 2009), “Фізична культура, спорт і здоров'я нації” (Вінниця, 2009), “Сучасні тенденції та перспективи розвитку фізичного виховання, здоров'я і професійно-педагогічної підготовки різних верств населення” (Київ, 2010); всеукраїнських: “Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні” (Рівне, 2006), “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (Вінниця, 2006), “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2008), “Теоретико-методичні основи організації фізичного виховання молоді” (Львів, 2008); всепольських: “Сучасні проблеми фізичного виховання в школі” (Петрков-Трибунальський - Польща, 2005), “Підготовка сучасних педагогів - стратегії, концепції, ідеї” (Плоцьк -Польща, 2007), “III наукова конференція. Підготовка сучасних педагогів - стратегії, концепції, ідеї” (Плоцьк - Польща, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 60-ти наукових та науково-методичних працях, з них 26 праць - одноосібні, зокрема, монографія; 26 статей у наукових виданнях Польщі та провідних наукових фахових виданнях України, 8 статей у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських і всепольських науково-практичних конференцій.

Кандидатська дисертація “Система підготовки вчителя історії у Польщі (80 - 90-ті роки ХХ століття)”, була захищена в 2001 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел 441 найменування, з них 352 - іноземні публікації. Загальний обсяг дисертації - 490 сторінок. Робота містить 18 таблиць, 25 рисунків і 5 додатків (на сторінках 404 - 444).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, викладена концепція та методи дослідження, методологічні й теоретичні основи; розкрито наукову новизну, практичне значення дисертаційного дослідження та особистий внесок здобувача в отриманні результатів наукового пошуку; доведено вірогідність отриманих результатів; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Становлення і розвиток системи фізичного виховання у Польщі в період ХVІ - початку ХХ століть” здійснено ретроспективний аналіз архівних матеріалів, документів, наукових праць та публікацій відомих польських педагогів (С.Петрици, А.Моджаєвський, М.Рей, В.Очко, А.Олізаревський, Е.Снядецький, Г.Йордан та ін.) щодо обґрунтування і пропагування позитивного впливу засобів фізичної культури на зміцнення здоров'я людини, покращення її фізичного розвитку, виховання позитивних моральних якостей у дітей та молоді. Вони поставили питання про необхідність підготовки вчителів фізичної культури та проведення в школах занять з фізичного виховання для учнів, які б дозволили краще підготувати їх до майбутнього суспільного життя, а юнаків - до військової служби.

Для розвитку національної системи фізичного виховання дітей та молоді значну роль відіграла Комісія Народної Освіти (1773-1794 рр.). Її заслуга у галузі фізичного виховання полягає не тільки в обґрунтовані важливості фізичних вправ для всебічного розвитку школярів та впровадженні їх в навчально-виховний процес шкіл, а головне, в привертанні уваги поляків до цієї проблематики, визначені суспільного значення фізичної культури. В цій педагогічній сфері діяльність КНО була новаторською не тільки для Польщі, а й прикладом для інших європейських держав.

Втрата Польщею незалежності наприкінці ХVІІІ століття загальмувала подальший розвиток народної освіти. Однак, прогресивні педагоги, лікарі, філософи та письменники (Л.Берковський, Д.Давід, В.Гладиш, Г.Пірамович, Ц.Клосс, Ю.Ланге, Х.Кучальська, Е.Пясецький та ін.) не дивлячись на несприятливі умови, що склалися на польських землях в той історичний період у зв'язку з окупаційним режимом та обмеженням прав польського суспільства, виявляли ентузіазм, ініціативу, дбали про покращення здоров'я, фізичної підготовленості та піднесення патріотичного духу свого народу.

Особливу роль у пропаганді національної системи фізичного виховання підростаючих поколінь та популяризації теоретико-методичних знань з цієї галузі мали книжки та спеціальні журнали (“Огляд педагогічний”, “Сокіл”, “Рух” ін.), які видавались у різних регіонах Польщі, починаючи з другої половини XIX століття. В цих публікаціях порушувались найважливіші проблеми фізичного виховання: національні традиції фізичної культури; науково-методичні основи фізичного виховання; оздоровчі, освітні та виховні аспекти фізичних вправ. Вони сприяли також створенню наукових основ польської фізичної культури та формуванню зв'язків між фізичним вихованням і іншими науковими галузями.

Першою організацією, яка розпочала активно займатися проблематикою підготовки спеціалістів фізичного виховання у Польщі була асоціація “Гігієнічного руху” (1869 р.). Вона об'єднувала лікарів, педагогів, журналістів і ставила за мету популяризацію фізичної культури та спорту серед учнівської молоді на південно-західних землях Польщі. Громадська діяльність цієї асоціації сприяла створенню різних організаційних структур і проведення масових заходів з фізичної культури та спорту (спортивні секції, клуби, змагання з різних видів спорту тощо), визначення правового статусу учителя фізичної культури в школі та кваліфікаційних якостей, потрібних для педагогів цієї професії, а також, створенню перших Державних Екзаменаційних Комісій (1874 р.), яким надавалось право проводити екзамени для отримання педагогічної кваліфікації учителя фізичної культури.

В період з другої половини ХІХ та початку ХХ століття у Польщі виникли три типи осередків, що розпочали підготовку вчителів фізичної культури. До них належали: курси гімнастичного товариства “Сокіл”, школа гімнастики та масажу Х.Кучальської, курси (студія) при Ягеллонському університеті в м. Кракові, в яких зміст та організація дидактичного процесу не поступалися західноєвропейським навчальним закладам, які здійснювали підготовку вчителів цього напряму освіти. Це було перша спроба створення більш чіткої системи підготовки кваліфікованих спеціалістів фізичного виховання для різних типів шкіл, що мало важливе значення для піднесення престижу професії вчителя фізичної культури.

Особливу роль у становленні системи підготовки вчителів фізичної культури у Польщі відіграли курси при Ягеллонському університеті, які надавали можливість студентам з інших факультетів університету здобувати додаткову кваліфікацію учителя гімнастики й працювати у середніх школах. На відміну від курсової підготовки, яку здійснювало гімнастичне товариство “Сокіл”, в університеті більша увага приділялась теоретико-методичній тематиці з фізичного виховання дітей та молоді. У значно більшому обсязі проводились практичні заняття з гімнастики, легкої атлетики, рухливих та спортивних ігор, плавання. На цих курсах викладали професори університету, які, у порівнянню із курсовою підготовкою, що здійснював “Сокіл”, забезпечували більш високий науковий і дидактичний рівень викладання теоретичних і методичних дисциплін.

Підготовка спеціалістів фізичного виховання у Польщі в цей історичний період відбувалась у різних суспільно-політичних умовах, оскільки країна перебувала під протекторатом Австро-Угорщини, Росії та Прусії. Вона мала відмінний зміст та форми організації. Зміни у навчальних планах та програмах на курсах підготовки фахівців фізичного виховання відбувались залежно від усвідомлення громадськістю та керівництвом органів освіти значення і ролі фізичного виховання у загальній системі навчання та виховання школярів. Підготовка кількохсот спеціалістів фізичного виховання до 1918 року дозволило після отримання Польщею незалежності ввести обов'язковий навчальний предмет “Фізичне виховання” у всіх типах шкіл та відкрити в усіх польських університетах (1919 р.) кафедри фізичного виховання.

У другому розділі “Стан фізичного виховання у польських школах та підготовка спеціалістів фізичної культури в період 1918 - 1939 рр.” відображено особливості фізичного виховання учнів у міжвоєнний період, зміст навчальної роботи і її ефективність у загальноосвітніх школах; розкрито професійну підготовку фахівців фізичної культури та спорту в цьому історичному періоді, яка здійснювалась у Познанському, Ягеллонському університетах та Варшавському центральному інституті фізичного виховання.

На основі аналізу науково-методичної літератури, навчальних планів та програм з фізичного виховання школярів цього історичного періоду було зроблено висновок, що система фізичного виховання учнів польських шкіл зробила значний поступ у 20 - 30-х роках ХХ століття порівняно з попередніми історичними періодами. Були визначені основні завдання шкільної системи фізичного виховання, розроблені та затверджені державні програми з цієї навчальної дисципліни, зросли вимоги щодо кваліфікаційного рівня вчителів фізичної культури, були розширені їхні можливості при самостійній реалізації ними змісту навчальних програм.

У багатьох польських школах у другій половині 30-х років покращився стан матеріальної бази (особливо у промислових регіонах та великих містах), змінилось ставлення керівників шкіл та органів освіти (на позитивне) щодо місця та значення фізичного виховання у загальній системі всебічного виховання підростаючих поколінь. Підвищенню авторитету фізичного виховання сприяли також громадські спортивні організації (товариства, клуби, харцерські організації), які здійснювали широку спортивно-масову роботу у позаурочний час з дітьми та молоддю. Слід відзначити, що у кращому положенні щодо організації та реалізації завдань фізичного виховання були гімназії, у порівнянні з іншими типами шкіл, особливо сільськими, які мали значно гіршу спортивну базу (відсутність гімнастичних залів, фізкультурних приладів та інвентарю), а також недостатню кількість кваліфікованих учителів фізичної культури.

Початок ХХ століття, а також наступне двадцятиріччя, стали періодом подальшого розвитку польської теорії і методики фізичного виховання. Це було зумовлено зміною ідеологічних засад у суспільстві, поглибленням досліджень з цієї проблематики, збільшенням науковців, які досліджували питання програмно-нормативного та методичного забезпечення навчально-виховного процесу учнівської молоді. 20 - 30-ті роки були періодом активного втілення ідей представників польської теоретичної думки у галузі фізичного виховання та спорту у практику діяльності навчальних закладів Польщі. Провідні польські вчені (Е.Пясецький, С.Сікорський, В.Осмолський та ін.), а також українські діячі у галузі фізичної культури (І.Боберський, С.Гайдучек, Т.Франко та ін.), які проживали на території Галичини, підготували й опублікували ряд методичних посібників для вчителів фізичної культури з питань організації та змісту навчальної та позакласної роботи з учнями різних вікових груп з фізичного виховання та спорту. Вони користувались значним попитом не лише у педагогів, а також серед учнівської молоді, студентів та ентузіастів здорового способу життя, харцерів, батьків.

Аналіз літератури та архівних документів щодо організації та змісту підготовки вчителів фізичної культури у трьох вищих навчальних закладах, які функціонували в той історичний період у Польщі, дає підстави стверджувати, що випускники Познанського, Ягеллонського університетів та Варшавського центрального інституту фізичного виховання отримували належну теоретико-методичну підготовку до педагогічної праці у школі. Тривалість навчання у цих ВНЗ становила три роки. По завершенні навчання випускники, які складали екзамени з позитивними оцінками, отримували кваліфікацію - “магістр фізичного виховання”, що надавало їм право працювати у всіх типах навчальних закладів. Навчальні плани на факультетах фізичного виховання університетів не мали суттєвих відмінностей щодо кількості навчальних дисциплін та їх обсягу. Більший акцент в них був зроблений на природничі дисципліни. Це було пов'язано з тим, що випускник університету отримував другу спеціальність - учителя біології або географії. У Центральному інституті фізичного виховання більше уваги приділялось спортивній підготовці студентів, особливо з олімпійських видів спорту, тому що в цьому навчальному закладі здійснювалась підготовка спеціалістів з фізичної культури більш широкого профілю. Крім вчителів, у ньому також навчались майбутні організатори та інструктори фізичної культури і спорту.

Варшавський центральний інститут фізичного виховання (ЦІФВ) став першим в Польщі спеціальним вищим навчальним закладом який безпосередньо підлягав державній військовій адміністрації. Представники військових кіл не тільки стали ініціаторами створення ЦІФВ, вони також фінансували будівництво навчальних корпусів і спортивних комплексів цього закладу. Крім того, більшість викладачів ЦІФВ були представниками військово-спортивних організацій. У свою чергу університети підпорядковувалися Міністерству освіти. Слід зазначити, що підготовку вчителів в університетах характеризувала більш ґрунтовна теоретична база з різних навчальних дисциплін, де теорія і методика фізичного виховання була інтегрована з широким комплексом природничих і гуманітарних наук. До того ж випускники факультету фізичного виховання університетів мали можливість отримати додаткову педагогічну спеціальність вчителя біології або географії у відмінності від студентів ЦІФВ. Незважаючи на те, що ЦІФВ мав на той час найкращу матеріальну базу і спортивне обладнання, він значно поступався у наукових дослідженнях з проблем фізичної культури і спорту факультетам фізичного виховання Познанського та Ягеллонського університетів.

Підготовка фахівців фізичного виховання у вищих навчальних закладах Польщі у 20-30-х роках ХХ століття була насамперед спрямована на забезпечення середньої школи висококваліфікованими педагогами. Водночас потреби основної школи повинні були задовольняти випускники семінарій (з дворічним терміном підготовки), а також вищі курси підвищення кваліфікації учителів, які спеціалізувались у галузі фізичного виховання і виконували функцію післядипломної підготовки педагогів. Ці курси функціонували у великих містах (Варшава, Познань, Краків, Лодзь).

Характерною тенденцією у підготовці вчителів фізичної культури у той історичний період у Польщі була концентрація на гімнастичну підготовку спортивних педагогів в основу якої була покладена шведська система гімнастики. Модель учителя - гімнаста, який також має добру теоретико-методичну підготовленість у галузі фізичної культури, була домінуючою у системі підготовки студентів факультетів фізичного виховання Познанського і Ягеллонського університетів.