Підготовка вчителів фізичної культури у Польщі

У третьому розділі “Розвиток фізичного виховання школярів та професійно-педагогічна підготовка фахівців фізичної культури і спорту у 40 - 60-х роках ХХ століття” розкрито функціонування системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл після закінчення Другої світової війни. Проаналізовано стан професійної підготовки фахівців з фізичної культури і спорту в різних навчальних закладах Польщі.

Починаючи з 1945 року фізичне виховання школярів розглядалось у Польщі як інтегративний елемент їх загального виховного процесу, тісно пов'язаного із суспільним, трудовим, моральним та патріотичним вихованням. Навчальна програма з фізичного виховання у всіх класах основної і середньої школи передбачала дві обов'язкові години з цього предмету щотижня та дві години факультативних занять призначених на рухливі та спортивні ігри, за наявності відповідної бази (спортивний зал або фізкультурний майданчик). Однак слід зазначити, що у зв'язку з нестачею вчителів фізичної культури та відсутністю матеріальної бази (особливо спортивних залів) у значній частині шкіл не реально було реалізувати повністю вимоги програми з цієї навчальної дисципліни.

Після Другої світової війни у Польщі почала діяти єдина система освіти, керівництво якою здійснювала державна адміністрація на чолі з Міністерством народної освіти ПНР. Модель загальноосвітньої школи складалась з основної школи (1 - 7 класи) та трирічного ліцею (для бажаючих вступити до ВНЗ). Завдяки зусиллям уряду та громадськості в ПНР протягом досить нетривалого періоду (10 - 15 років) почали функціонувати нові навчальні заклади. У післявоєнні роки шкільна освіта у Польщі була спрямована на залучення до систематичного безкоштовного навчання всіх дітей і молоді та ліквідацію неписьменності серед дорослого населення, незалежно від їхнього соціального статусу. Все це дозволило за п'ять років поліпшити рівень освіченості серед польського населення (понад один мільйон громадян закінчили курси ліквідації неграмотності).

Однією із складних проблем шкільної освіти у післявоєнні роки було те, що бракувало вчителів фізичної культури, які мали відповідну спеціальну підготовку. Тому за рішенням Міністерства народної освіти ПНР для випускників середніх шкіл були організовані курси (з річним терміном їх тривалості) підготовки вчителів фізичної культури. Підготовка спеціалістів фізичної культури та спорту з вищою освітою здійснювалась на факультетах фізичного виховання Вроцлавської, Краківської, Познанської медичних академій та Варшавської академії фізичного виховання, які в період з 1945 по 1950 рік підготували 637 учителів фізичної культури для різних типів навчальних закладів.

На початку 50-х років було завершено перший етап створення нової системи фізичного виховання дітей та молоді у Польщі. Серед найбільш вагомих досягнень можна назвати: позитивні зміни у шкільних програмах з фізичного виховання, розвиток масової фізичної культури і спорту не тільки в містах, але й у сільських регіонах країни. Була відбудована спортивна база, зруйнована під час Другої світової війни, що дозволяло проводити заняття з фізкультури і спорту, а також масові змагання серед дітей, молоді і дорослого населення. Серед позитивних змін у відбудові цієї галузі слід відзначити: організацію широкої курсової підготовки вчителів фізичної культури у країні та залучення до праці у навчальних закладах і спортивних клубах спеціалістів, які розпочали свою педагогічну діяльність ще у передвоєнні роки.

Період розвитку фізкультурної освіти у Польщі в другій половині 40-х та 50-х роках можна вважати як етап підвищення вимог до теоретико-методичної та спортивної підготовки майбутніх учителів фізичної культури. У навчанні студентів розширювались міжпредметні зв'язки загальнотеоретичних дисциплін (педагогіка, психологія, анатомія, фізіологія та ін.) із спеціальними предметами (теорія і методика фізичного виховання, рекреація школярів різних вікових груп, методика спортивних дисциплін та ін.). Обсяг практичних умінь та навичок, які необхідно було сформувати у студентів факультетів фізичного виховання ВНЗ та АФВ, поступово розширювався у зв'язку з уведенням до навчальних планів нових спортивних дисциплін. Слід зазначити, що нова система післявоєнної підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту у ВНЗ Польщі у значній мірі була зорієнтована на організацію і зміст підготовки фахівців цієї галузі в СРСР.

У четвертому розділі “Особливості фізичного виховання підростаючих поколінь та стан підготовки спеціалістів фізичної культури у Польщі в 70 - 90-х роках ХХ століття” розглянуто розвиток системи фізичного виховання учнів польських шкіл, позитивні та негативні аспекти функціонування цієї галузі педагогічної освіти; проаналізовано професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури в періоди 1970 - 80-х та 90-х років у ВНЗ Польщі.

Політична та економічно-господарська криза другої половини 70-х та 80-х років у Польщі, введення військового стану у країні негативно вплинуло на стан здоров'я, рухову підготовленість та якість фізичного виховання підростаючих поколінь. Поглиблення кризи фізичного виховання школярів було також викликано відсутністю у значній частині шкіл, особливо сільських, відповідно підготовлених учителів та кваліфікованого проведення навчальних та позакласних занять з цієї навчальної дисципліни (у школах не вистачало приблизно 10 тисяч учителів фізичної культури). Діагностика стану фізичного виховання дітей та молоді у різних регіонах Польщі засвідчила, що режим гіподинамії був сталим елементом їхнього стилю життя.

Рішення з'їздів вчителів, всепольських науково-практичних конференцій з проблем фізичної культури і спорту, на яких їх учасники неодноразово звертались до Уряду та Міністерства освіти з пропозицією збільшити години на предмет фізичне виховання у загальноосвітніх школах не приносили очікуваних наслідків. Увага органів фізичної культури та спорту була спрямована, переважно на підготовку здібної молоді (в клубах, спортивних секціях) до виступів на всепольських і міжнародних змаганнях. Вважалось, що успішні виступи польських спортсменів, особливо на чемпіонатах Європи, Світу та Олімпійських іграх, наочно демонстрували перевагу соціалістичного ладу над капіталістичним у цій галузі. В цей період Урядом не було зроблено суттєвих кроків до покращення фізичного розвитку й рухової підготовленості дітей та учнівської молоді у порівнянні з попередніми 50-60 роками XX століття.

Для фізичного виховання школярів у 70-80-ті роки негативне значення мала концепція, яка за головний критерій оцінки школи у цьому напрямку виховання вважала спортивні досягнення учнів на різних позашкільних спортивних змаганнях. Внаслідок цього основна увага вчителів зосереджувалась на вузькій групі найбільш здібних у спортивному відношенні і добре фізично підготовлених учнях. У значній частині шкіл мало місце обмеження масових форм фізичної культури та спорту серед школярів і тому фізичне виховання обмежувалось лише урочними формами, що спричинило значне скорочення факультативних занять з цього предмету, зменшення обсягу краєзнавчо-туристичної та рекреаційної роботи із учнями.

Навчально-виховний процес у польських школах у 70 - 80-х роках характеризувався тим, що вчителі всіх навчальних дисциплін, й фізичної культури зокрема, були обмежені у своїй педагогічній діяльності інструкціями Міністерства освіти та його місцевих органів щодо дидактичного процесу й організації позакласних занять з фізичної культури та спорту. Обов'язковим було використання тих засобів фізичної культури, які регламентували державні програми та інструктивні документи. Все це сприяло формальному виконанню вчителями фізичної культури своїх навчально-виховних обов'язків, а також обмежувало пошук інновацій у їхній педагогічній діяльності.

Міністерство освіти і вищої школи ПНР розпочало у 1966 році реформування системи підготовки спеціалістів у галузі “фізична культура і спорт”, головним завданням якого було збільшення терміну навчання у ВНЗ з чотирьох до п'яти років. Це давало можливість значно підвищити теоретико-методичний та фаховий рівень професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Закінчення вчительського інституту (з трирічним терміном навчання) надавало його випускникам освітню кваліфікацію ліцензіата з можливістю продовжувати навчання на дворічному магістерському циклі на факультетах фізичного виховання ВНЗ. Після захисту магістерської роботи вони отримували освітню кваліфікацію “магістр фізичного виховання і спорту”.

На підставі аналізу навчальних планів польських ВНЗ, які здійснювали підготовку вчителів фізичної культури у 1970 - 1990 роках було встановлено, що зміст навчального процесу факультетів фізичного виховання ВНЗ порівнянно з АФВ мав ряд особливостей. Передусім відмінності полягали у концепції підготовки спеціалістів цієї галузі. Навчання студентів в академіях фізичного виховання мало характер підготовки фахівців більш широкого профілю, які могли працювати не тільки учителями у загальноосвітніх школах, але й тренерами у спортивних клубах та інструкторами, що провадили спортивно-масову роботу на промислових підприємствах. На факультетах фізичного виховання ВНЗ дидактичний процес студентів був чітко спрямований на підготовку майбутніх учителів. Про це свідчить більша кількість навчального часу, що призначалася для їхньої психолого-педагогічної підготовки.

Наступна відмінність полягала в тому, що професійна підготовка на факультетах фізичного виховання ВНЗ зосереджувалась на тих спортивних дисциплінах, які входили до шкільних програм (гімнастика, легка атлетика, плавання, рухливі та спортивні ігри, зимові види спорту). Натомість в АФВ кількість спортивних дисциплін, запропонованих для студентів, була значно різноманітнішою, особливо у напрямку їхньої спортивної спеціалізації.

Слід зазначити, що у 80-х роках відзначається певне зростання загальної кількості науково-викладацьких кадрів у АФВ порівняно з попереднім періодом (70-х років). Однак при досить широкому зростанні кількості студентів як на стаціонарному, так і на заочному відділах цих навчальних закладів ще відчувалась недостатня кількість висококваліфікованих викладачів фізичної культури для повноцінної організації навчально-виховного процесу зі студентами ВНЗ. Особливо складною була ситуація з нестачею викладачів, які мали науковий ступінь доктора наук (лише 2,3% від загальної кількості професорсько-викладацького складу на кінець 1985 року мали цей науковий ступінь), а також занадто повільне підвищення молодими викладачами своєї професійної майстерності та наукового розвитку. Все це негативно впливало на якість навчального процесу, яка була пов'язана з недостатнім застосуванням сучасних педагогічних технологій.

Аналіз педагогічних і фахових джерел за цей період, зокрема К.Бухти, Є.Гая, Х.Грабовського, З.Жуковської, К.Хондзелка, З.Яворського та ін. дозволяє визначити суттєві недоліки у професійній підготовці вчителів фізичної культури як: недостатні рівень підготовленості абітурієнтів до вступу у ВНЗ фізичного виховання і спорту; неефективне використання дидактично-технічних засобів; невдала організація різних форм самостійної роботи та недостатня індивідуалізація навчального процесу. Не забезпечувались у процесі навчання міжпредметні зв'язки між теоретико-методичними навчальними дисциплінами з фізичного виховання та іншими предметами, що негативно позначалось на професійній підготовці майбутніх учителів. Значно знизився рівень успішності навчання студентів. Наступило також різке обмеження державного фінансування вищих навчальних закладів.

У п'ятому розділі “Реформування фізкультурної освіти у Польщі наприкінці ХХ та початку ХХІ століття” проаналізовано сучасний стан фізичного виховання дітей та учнівської молоді, а також особливості професійної підготовки майбутніх учителів з цієї навчальної дисципліни у ВНЗ Польщі в зв'язку з вимогами нової реформи освіти.

Аналіз науково-методичної літератури та документів директивних органів свідчить про те, що наприкінці 90-х років ХХ століття у шкільній освіті Польщі відбулись суттєві зміни, що стосувались також модернізації системи фізичного виховання дітей та молоді. У 1996 році Сейм Польщі прийняв Закон “Про фізичну культуру”, який передбачав поступове збільшення обов'язкових занять з фізичного виховання (до п'яти на тиждень) в усіх типах шкіл. В розкладі уроків планується три години з фізичного виховання, а інші - дві години є також обов'язковими, вони проводяться з учнями у позаурочний час (в другій половині дня). У наш час це єдина країна в Європі, де уроки фізичного виховання запропоновано проводити щоденно. Тому ця навчальна дисципліна за загальним обсягом годин у шкільному навчальному плані посідає перше місце (за дванадцять років навчання учнів).

Відповідно до вимог Реформи та Закону “Про фізичну культуру” в модернізації системи фізичного виховання учнів різних типів польських шкіл головна роль відводиться вчителю фізичної культури. Він отримав значну можливість піднести фізичне виховання учнів своєї школи на більш високий рівень (це стосується, перш за все, навчально-виховного процесу та позакласної спортивно-масової роботи), довести своєю педагогічною працею його значущість для всебічного розвитку особистості кожного учня. Він є ініціатором ідей, спрямованих на посилення ефективності фізичної культури у розв'язанні оздоровчих, освітніх та виховних завдань в навчально-виховному процесі з фізичного виховання та при проведенні позакласних занять з фізкультури і спорту. Вчитель отримав право складати власну програму для кожного класу, а також користуватись різними авторськими навчальними та виховними програмами, які публікуються у Польщі масовим тиражем.

У підготовці вчителів фізичної культури у 90-х роках ХХ століття можна відмітити наступні основні зміни: демократизація і гуманізація вищої освіти; надання вищим навчальним закладам більш широкої автономії; початок діяльності недержавних (приватних) вищих навчальних закладів, які розпочали підготовку фахівців фізичного виховання; значний зріст безпосередніх наукових і партнерських контактів польських вищих навчальних закладів з науковими і освітніми закладами західноєвропейських країн.

Реформування освіти в Європі впродовж 1990 - 2000 років було спричинено впливом багатьох внутрішніх та зовнішніх чинників, з одного боку - збереженням культурно-національних традицій, а з іншого - формуванням європейського освітнього простору, інтеграційних економічних і політичних процесів. У системі підготовки сучасних педагогічних кадрів її успіх забезпечують демократичні закони, нові схеми управління із залученням широкої освітянської громадськості та посилення автономії ВНЗ. Структура вищої освіти стала двоступеневою (ліцензіат і магістратура), з поступовим переходом від однопредметної підготовки вчителів фізичної культури до двопредметної. Однак відомо, що фундаментальна підготовка сучасного вчителя фізичної культури полягає не лише у формальному засвоєнні навчальної інформації з тих навчальних дисциплін, що передбачені навчальними планами ВНЗ, а головне, в широті та ґрунтовності знань, сформованості відповідних умінь і навичок у студентів, які забезпечують у перспективі професійну мобільність фахівців фізичної культури та спорту, поширюють їх професійні компетентності, формують готовність до оперативного реагування на зміни, пов'язані з модернізацією шкільної освіти і потребу до систематичного підвищення особистого фахового рівня.

Входження Польщі до Європейського Союзу (травень 2004 р.) поставило нові, більш складні, вимоги до підготовки вчителів фізичної культури у ВНЗ. Зокрема, організація та зміст її повинні бути спрямовані на оволодіння студентами сучасними знаннями, що відображають найважливіші тенденції і явища, в яких функціонує Європейське суспільство: збільшення співпраці в освіті між країнами Євросоюзу, можливість широкого обміну викладачами й студентами між ВНЗ та ін. Швидке збільшення кількості ВНЗ за останнє десятиріччя, в основному, за рахунок недержавних навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка фахівців фізичного виховання, спричинило, що потреби шкіл у спеціалістах цієї галузі не тільки були задоволені, але й виникла проблема з працевлаштуванням випускників факультетів фізичного виховання АФВ і ВНЗ у навчальні заклади різних освітніх структур. Можливість їхнього працевлаштування диктувалась, в основному, попитом на кадри в цій галузі, для якого вирішальне значення мала ситуація на регіональному ринку праці.

Більшість вищих навчальних закладів Польщі, що здійснюють підготовку спеціалістів фізичного виховання і спорту, забезпечені необхідним спортивним обладнанням і інвентарем. Одну із найкращих матеріальних баз серед польських ВНЗ для підготовки вчителів фізичної культури має Варшавська АФВ. Для проведення практичних занять з різних видів спортивних дисциплін та спортивного тренування студентів в цій академії є сучасні спортивні об'єкти: легкоатлетичний і гімнастичний спортивні комплекси для проведення тренувального процесу і змагань з командних видів спорту; критий басейн; спеціалізовані спортивні зали обладнані для тренування з різних видів боротьби, боксу, фехтування, важкої атлетики; два легкоатлетичні стадіони, на одному з яких проводяться міжнародні змагання; тенісні корти (літній й зимовий). Для проведення літніх табірних зборів є водні спортивні бази.

У шостому розділі “Порівняльний аналіз підготовки вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах Польщі та України” подано результати оцінки власної професійної підготовки студентів - випускників факультетів фізичного виховання ВНЗ та АФВ Польщі та України, проаналізовано навчальні плани ВНЗ цих країн, представлено модель професійних компетенцій майбутніх учителів фізичної культури.

Модернізація системи підготовки спеціалістів фізичного виховання та спорту у ВНЗ Польщі та України, починаючи з другої половини 90-х років ХХ століття, на відміну від подібного процесу у країнах Західної Європи, відбувається у досить складних умовах трансформації суспільства від соціалізму до капіталістичного ринку. В Україні були започатковані нові освітньо-кваліфікаційні рівні в системі вищої освіти: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. У Польщі існує лише два рівні: ліцензіат і магістр. Однак, у зв'язку з прийняттям Україною Болонської Декларації та поступовим її входженням у західноєвропейський освітній простір існує перспектива переходу вищої освіти на двоступеневий рівень, характерний для польських освітніх закладів.

Для вдосконалення організації та змісту навчання спеціалістів фізичної культури і спорту у ВНЗ важливим є врахування думки студентів щодо якості викладання психолого-педагогічних, загальнонаукових, біологічних та спеціальних дисциплін, мотиваційно-оціночних суджень щодо обраної професії, а також об'єктивна оцінка власних професійних можливостей при викладанні навчальної дисципліни “Фізичне виховання” у школах різного типу. З метою визначення думки майбутніх учителів фізичної культури, її аналізу та узагальнення було проведено анкетування студентів - випускників восьми ВНЗ Польщі та України. В анкетуванні брали участь 187 українських та 142 польських респонденти, питання в анкетах були ідентичні. Слід відзначити, що подібні соціологічні дослідження студентів потрібно проводити періодично (через 3 - 4 роки) у ВНЗ з метою об'єктивного аналізу якості змісту навчального процесу з різних дисциплін, як одного з важливих критеріїв оцінки праці викладачів, а також для внесення змін та доповнень в існуючі навчальні плани й програми з певних предметів.

Порівняльний аналіз системи підготовки вчителів фізичної культури у польських та українських ВНЗ свідчить про те, що незважаючи на подібність завдань, організаційних форм (лекції, семінарські, практичні та лабораторні заняття), які застосовуються у навчальному процесі, оцінювання знань студентів; вимог щодо написання дипломних і магістерських робіт тощо у підготовці майбутніх учителів фізичної культури в кожній з цих країн існують свої особливості. Вони пов'язані із змістом навчальних планів ВНЗ, кількістю годин, визначених на окремі навчальні дисципліни, загальним обсягом академічних годин у цих планах і т. ін. Аналіз навчальних планів польських та українських ВНЗ свідчить про те, що обсяг годин, відведених на викладання спеціальних дисциплін у планах українських навчальних закладів більший, порівняно з польськими навчальними планами, майже у три рази. Це відбувається, в основному, за рахунок годин запланованих на самостійну роботу студентів, чого немає у польських навчальних планах. Також в аналогічних планах українських ВНЗ передбачена дещо більша кількість годин та обсяг навчальних дисциплін з усіх предметних циклів підготовки спеціалістів фізичної культури. Вважаємо, що це розширює науково-методичну та практичну підготовку українських студентів до їхньої майбутньої роботи в школі.

У навчальних планах ВНЗ Польщі передбачено обов'язкове проведення зимових, літніх та туристичних табірних зборів для студентів стаціонарної та заочної форм навчання. Вони дають можливість сформувати у них практичні вміння і навички щодо проведення різноманітних рекреаційних і туристичних форм з дітьми та молоддю. В українських ВНЗ ця форма навчальних занять при підготовці фахівців фізичного виховання не завжди має висвітлення у навчальних планах. Тому керівництву ВНЗ бажано звернути увагу на цей важливий аспект при плануванні змісту навчального процесу у підготовці вчителів фізичної культури.

На основі аналізу науково-методичної літератури та вивчення практики досліджуваної проблеми нами була розроблена структурно-функціональна модель професійних компетенцій випускників факультетів фізичного виховання польських ВНЗ та АФВ, які навчаються п'ять років і по закінченню цих навчальних закладів отримують ступінь “магістра фізичного виховання” (рис.1). В основу її були покладені рекомендації Комітету педагогічних наук Польської академії наук щодо моделі вчителя школи та наш понад десятирічний досвід праці у Гуманітарно-природничому університеті імені Яна Кохановського (м.Кєльце, Польща). Розроблена модель містить вимоги щодо професійної підготовленості майбутнього вчителя фізичної культури розкриває його основні фахові компетенції, наявність яких дозволяє успішно виконувати педагогічні функції, спрямовані на реалізацію оздоровчих, освітніх та виховних завдань у навчальній та позакласній роботі з фізичного виховання школярів.

Висновки

1. На підставі проведених досліджень встановлено, що система підготовки вчителів фізичної культури у Польщі формувалась та удосконалювалась на різних історичних етапах у тісному взаємозв'язку з еволюцією шкільної освіти загалом. Основні етапи становлення та розвитку національної системи фізичного виховання школярів та професійної підготовки майбутніх спеціалістів фізичної культури і спорту були зумовлені соціально-історичними, військово-політичними, економічними, загальноосвітніми та соціокультурними чинниками. До них належать: етап створення окремих інституцій, в яких здійснювалась підготовка вчителів фізичної культури (гімнастики) для загальноосвітніх шкіл, починаючи з ХІХ століття до 1918 року (початок розбудови незалежної Польщі); етап формування польської системи фізкультурної освіти 1918 - 1939 рр. (міжвоєнний період), підготовка спеціалістів у Познанському, Ягеллонському університетах та Варшавському ЦІФВ; післявоєнний період, який мав свої специфічні етапи (40 - 50, 60 - 70, 80 - 90 роки), обумовлені певними змінами у системі підготовки фахівців фізичного виховання і спорту, створення АФВ у Познані, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Катовицях, організація факультетів фізичного виховання при університетах та педагогічних інститутах; сучасний етап реформування шкільної та вищої освіти у Польщі наприкінці ХХ та початку ХХІ століття (перехід до інтеграції з державними і суспільними структурами Європейського Союзу). Кожен з цих історичних етапів має свої характерні особливості, пов'язані із вимогами суспільства та державними завданнями, що ставились перед цією галуззю освіти. Визначені етапи відображають динаміку соціально-економічного розвитку Польщі, її політичний устрій, розвиток науки з фізичної культури та спорту, потреби польських шкіл у кваліфікованих учителях фізичної культури.

2. Результати аналізу архівних документів та історичних матеріалів дають підстави констатувати, що до середини ХІХ століття професійна підготовка вчителів фізичної культури у Польщі не здійснювалась. Незначна кількість спеціалістів з гімнастики, які працювали у школах, закінчували навчальні заклади в інших країнах (Швеція, Чехія та ін.). Тільки у другій половині ХІХ століття у Польщі виникли три осередки підготовки вчителів гімнастики для шкіл: курси товариства “Сокіл”, школа гімнастики та масажу Х.Кучальської і курси (студія) при Ягеллонському університеті у м. Кракові. Це було початком створення національної системи підготовки спеціалістів фізичної культури (гімнастики) для різних типів польських шкіл.

У зв'язку із різними суспільно-політичними умовами, що існували в польських протекторатах підлеглих Австро-Угорщині, Росії та Прусії, зміст та форми курсової підготовки вчителів гімнастики мав деякі відмінності. Зокрема, у регіонах Західної Галичини у підготовці вчителів під патронатом “Сокола” перевага надавалась методиці навчання шведської гімнастики і рухливим іграм. Подібна концепція у підготовці спеціалістів фізичної культури реалізувалась на курсах Х.Кучальської, де навчались також і жінки, які мали право викладати гімнастику у жіночих гімназіях. На двох-трирічних курсах при Ягеллонському університеті підготовка фахівців фізичного виховання передбачала більш широку програму. Поряд з практичними заняттями з гімнастики, легкої атлетики, рухливих та спортивних ігор, плавання, слухачам курсів також пропонувався цикл лекцій з анатомії, фізіології та інших навчальних дисциплін, що їх викладали професори цього навчального закладу. Якість підготовки спеціалістів фізичної культури, які навчались у ті часи в Ягеллонському університеті не поступалась випускникам цього профілю у навчальних закладах Західної Європи.

3. Встановлено, що після отримання Польщею незалежності (1918 р.) гострою проблемою шкільної освіти була недостатня кількість кваліфікованих кадрів для викладання навчальної дисципліни “Фізичне виховання” у загальноосвітніх школах. Починаючи з 1920 року в різних регіонах країни (Варшава, Львів, Познань, Краків) створюються однорічні державні курси підготовки спеціалістів фізичного виховання, переважно для працюючих учителів, які не мали цієї кваліфікації, а також для випускників середніх шкіл та вчительських семінарій, при наявності у них доброї фізичної підготовленості. У 1924 році були відкриті Вищі вчительські курси, на яких здійснювалась двопрофільна підготовка вчителів фізичної культури та співів. Вони функціонували у Польщі до початку другої світової війни.

Починаючи з 20-х років підготовка вчителів фізичної культури з вищою освітою здійснювалась у Познанському (з 1922 р.), Ягеллонському (з 1927 р.) університетах та Варшавському центральному інституті фізичного виховання (з 1925 р.), пізніше цей навчальний заклад було реорганізовано в Академію фізичного виховання (АФВ) ім. Й.Пілсудського (1938 р.). Тривалість підготовки майбутніх учителів в університетах становила три роки, а в інституті фізичного виховання - два роки (з 1936 р. термін навчання був збільшений до трьох років). Випускники факультетів фізичного виховання Познанського та Ягеллонського університетів отримували також другу спеціальність - учителя біології або географії.

Таким чином ці ВНЗ започаткували національну систему підготовки фахівців фізичної культури та спорту (науково обґрунтували навчальні плани, програми з різних предметів та апробували їх у багаторічній практиці). Протягом міжвоєнного періоду було підготовлено 1448 спортивних педагогів з вищою освітою. Якість їхньої професійної підготовки була на досить високому науково-методичному рівні та відповідала тогочасним європейським стандартам щодо спеціалістів даної галузі.

4. За результатами дослідження встановлено, що розвиток системи фізичного виховання та спорту у Польщі в період 1945 - 60-х років відбувався в умовах зміни політично-господарського ладу, країна ввійшла до соціалістичного табору. За досить короткий інтервал часу було здійснено ряд реформ, спрямованих на покращення фізичного виховання дітей та молоді; створено державні керівні органи фізичної культури та спорту; розпочалась активна відбудова матеріальної бази навчальних закладів; налагоджено організацію навчального процесу з фізичного виховання у школах різних типів; опрацьовані та впроваджені у школах нові навчальні плани і програми; почав інтенсивно розвиватись масовий дитячо-юнацький спорт; було відроджено довоєнну систему підготовки спеціалістів у цій галузі. Підготовка вчителів фізичної культури з вищою освітою для загальноосвітніх шкіл в період 1945 - 1960 рр. була зосереджена у Варшавській АФВ та на факультетах фізичного виховання Познанської та Краківської медичних академій. Зміст підготовки цих фахівців майже не відрізнявся від підготовки спеціалістів цієї галузі, яка здійснювалась у Польщі у міжвоєнний період. Тривалість навчання студентів у цих закладах була три роки. Підготовка фізкультурних кадрів проводилась з однієї спеціальності - “фізична культура і спорт” (в період 1945 - 1973 рр.), після закінчення ВНЗ випускник отримував освітню кваліфікацію - “магістр фізичного виховання і спорту”.

У цей період у підготовці фахівців цієї галузі реалізувалась концепція універсального спеціаліста, здатного працювати не тільки у школах, а також у спортивних структурах (спортивні школи, товариства, клуби). Однак така багатопрофільна підготовка спеціалістів фізичного виховання певною мірою негативно позначалась на більш ґрунтовній підготовці студентів до педагогічної діяльності у школі. Поряд з названими ВНЗ підготовку вчителів фізичної культури для початкових та основних шкіл, починаючи з 1950 року, здійснювали 16 педагогічних ліцеїв, де навчання майбутнього вчителя тривало три роки.

В період 1960 - 1970 рр. система підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту у Польщі мала багато спільного з аналогічною системою вищої освіти в Україні. В цей час підготовка фізкультурних кадрів здійснювалась у Варшавській АФВ та відкритих за рішенням Уряду Познанському, Вроцлавському, Краківському та Катовицькому інститутах фізичного виховання. Вона відбувалась з однієї спеціальності - “фізичне виховання та спорт”, а навчання студентів тривало чотири роки. Крім цих навчальних закладів, підготовка вчителів фізичної культури для початкових та основних шкіл здійснювалась у дворічних вчительських інститутах та педагогічних ліцеях. Випускники цих ВНЗ отримували ґрунтовну фахову підготовку для майбутньої педагогічної діяльності в усіх типах шкіл, спортивних секціях клубів, товариств, центрів рекреації та реабілітації. Разом з цим у країні не вистачало вчителів фізичної культури з вищою освітою для загальноосвітніх шкіл, особливо у сільській місцевості та малих містах.

Друга половина 70-х та 80-і роки минулого століття характеризувались у Польщі поглибленням кризи у системі освіти, яка була викликана зовнішніми та внутрішніми чинниками. Головними з них були: обмаль учителів у значній кількості польських шкіл; зниження масовості рекреаційних занять у дітей та молоді, а також у шкільному туризмі; недостатнє державне фінансування у галузі фізичного виховання і спорту підростаючих поколінь; слабка матеріальна база, особливо сільських шкіл. У 80-х роках у школах країни не вистачало приблизно 10 тисяч учителів фізичної культури. Тому уроки з цієї навчальної дисципліни часто проводили випускники середніх шкіл, які, у кращому випадку, закінчили короткотермінові курси з фізичної культури і не мали належної спеціальної підготовки для її викладання.

За результатами порівняльного аналізу навчальних планів академій фізичного виховання 80 - 90-х років минулого століття та нових планів в цих ВНЗ на початку ХХІ століття встановлено, що в сучасних навчальних планах є намагання наблизити їх зміст та організацію навчального процесу польських студентів до європейських стандартів. У більшості європейських країн студенти фізкультурних ВНЗ отримують другу педагогічну спеціальність на підставі більш широкої освітньої бази. Слід підкреслити демократичний та інноваційний характер польських ВНЗ, розширення автономії навчальних закладів, впровадження у навчальний процес сучасних технологій, адаптацію змісту підготовки майбутніх спеціалістів у цій галузі до загальноприйнятих європейських стандартів.

5. На основі вивчення науково-теоретичних публікацій та нормативно-правових документів Міністерства освіти Польщі можна вважати, що сучасна польська система фізичного виховання школярів має достатній кадровий та науково-методичний потенціал для реалізації основних вимог реформи освіти (1999 р.), але разом з тим не позбавлена недоліків, що гальмують подальше її удосконалення. До них належать: невідповідність матеріальної бази ряду шкіл, особливо сільських, сучасним вимогам в реалізації завдань фізичного виховання школярів; певний консерватизм учителів, особливо тих, які мають педагогічний стаж понад 20 років і не бажають змінювати свою технологію праці відповідно до вимог реформи шкільної освіти; повільний темп модернізації системи професійної підготовки майбутніх спеціалістів фізичної культури та спорту у ВНЗ, яка б враховувала сучасні вимоги нової реформи освіти щодо організації навчально-виховного процесу та позакласної фізкультурно-масової роботи у польських школах.

6. За результатами власних досліджень, теоретико-методологічного аналізу сучасної педагогічної та спеціальної літератури була розроблена модель професійних компетенцій випускників факультетів фізичного виховання ВНЗ, яка відображає вимоги до професійної підготовленості майбутнього вчителя фізичної культури, його основні фахові компетенції, наявність яких дозволяє йому успішно виконувати педагогічні функції, спрямовані на комплексне вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань у школі. Випускник фізкультурного ВНЗ, який володіє цими компетенціями, має відповідні загальнонаукові, психолого-педагогічні та спеціальні знання, що стосуються організації та методики проведення уроків фізичного виховання, позакласних рекреаційних занять; перспективного та оперативного планування навчально-виховної роботи, розробки авторських програм для кожного класу; використання інформаційних технологій та Інтернету для отримання необхідних знань у галузі фізичного виховання дітей та молоді; вмінь застосовувати відповідні методи та прийоми виховання у школярів позитивних моральних і вольових якостей засобами фізичної культури.

7. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури з проблеми дослідження свідчить, що за роки незалежності України помітно зріс інтерес вітчизняних науковців до вивчення зарубіжних систем професійної освіти, зокрема, підготовки спеціалістів з фізичної культури та спорту, оскільки недостатня розробленість цієї проблеми вітчизняними та західноєвропейськими науковцями гальмує процес удосконалення системи фізичного виховання у світі. У контексті національних здобутків у галузі фізичного виховання країн Західної Європи цінний багаторічний досвід підготовки фізкультурних кадрів має Польща, де за останнє десятиріччя активно реформуються освітня та культурна сфери, зокрема й галузь фізичного виховання різних вікових груп населення та система підготовки спеціалістів фізичного виховання. Незважаючи на те, що реформування існуючої системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури визначається специфічними національними, соціально-економічними та політичними умовами кожної країни, є деякі інваріантні аспекти вдосконалення ефективності цієї галузі вищої освіти, які зумовлені комплексом спільних загальних завдань та концептуальних підходів, що постали на сучасному етапі модернізації освіти в Україні та Польщі.

Узагальнюючи організацію та зміст системи підготовки польських фахівців цієї галузі, можна стверджувати, що окремі концептуальні засади щодо модернізації системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури у ВНЗ Польщі можуть бути застосовані у практиці українських освітніх структур, зокрема, з питань розробки стандартів шкільної та вищої педагогічної освіти; законодавчого забезпечення діяльності закладів освіти різного типу; посилення автономії ВНЗ та введення двоступеневої підготовки (ліцензіат і магістр) у вищій освіті; диференційованого підходу при оплаті педагогічної праці залежно від рівня кваліфікації вчителя; при обов'язковому проведенні зі студентами стаціонарного та заочного відділів літніх, зимових та туристичних табірних зборів; створенні загальнопольської комп'ютерної бази бібліотек і ширшому застосуванні мультимедійних засобів у навчальному процесі; належному забезпеченні студентів необхідним спортивним обладнанням та інвентарем під час проведення практичних занять зі спортивної підготовки; створенні умов викладачам ВНЗ для публікування авторських підручників, наукових монографій, методичних посібників, збірників конференцій (майже всі польські ВНЗ мають видавничі відділи та власні друкарні); досить широкі можливості для реалізації міжнародних освітніх проектів (грантів), обміну науково-викладацькими кадрами та студентами між навчальними закладами західноєвропейських країн та Польщі; проведенні регулярних ротацій керівних кадрів (деканів, проректорів, ректорів) ВНЗ, які можуть бути обрані максимум на два строки (каденції), що обумовлено Законом про вищу освіту Польщі.

Проведене дослідження не вичерпує всіх можливих аспектів підготовки фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах Польщі. Подальшого вивчення потребують проблеми, що стосуються порівняльного аналізу досвіду підготовки фахівців фізичної культури у ВНЗ різних країн світу; оновлення змісту підготовки вчителів цієї спеціальності у вищих навчальних закладах у зв'язку з інтегрованими професіями, питаннями забезпечення навчального процесу студентів сучасними дидактичними засобами; наступність теоретико-методичної та практичної підготовки спеціалістів фізичного виховання і спорту в системі ВНЗ та їхній післядипломній освіті.

список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

1. Пасічник В.Р. Підготовка вчителів фізичної культури у Пoльщi (друга половина ХІХ-початок ХХІ століття) /Володимир Романович Пасічник - Київ: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2009. - 346 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Пасічник В.Р. Сучасний стан фізичного виховання учнів основних шкіл Польщі /В.Р.Пасічник //Наукові записки. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2004. - С. 130 - 133.

3. Пасічник В.Р. Основні тенденції підготовки вчителів фізичного виховання у Польщі в період 40 - 50 років XX століття /В.Р.Пасічник // Сучасні оздоровчо-реабітаційні технології. Збірник наукових праць. - Луцьк, 2005. - № 1. - С. 25 - 30.

4. Пасічник В.Р. Підготовка вчителів фізичного виховання у вищих навчальних закладах Польщі в період 1918 - 1939 рр. /В.Р.Пасічник // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2005. - С. 71 - 77.

5. Пасічник В.Р. Професійно-педагогічна підготовка вчителів у вищих навчальних закладах Польщі на тлі європейської інтеграції /В.Р.Пасічник //Наукові записки. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2005. - № 1. - С. 150 - 153.

6. Пасічник В.Р. Фізичне виховання учнівської молоді у Польщі (ХIХ-ХХ століття) /В.Р.Пасічник // Молода спортивна наука України. Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту. - Львів, 2006. - Вип. 6. - Т. 3. - С. 207 - 214.

7. Пасічник В.Р. Розвиток польської теоретичної думки у галузі фізичного виховання (історичний аспект). - Фізична культура, спорт та здоров'я нації /В.Р.Пасічник //Збірник наукових праць присвячений 50-річчю інституту фізичного виховання і спорту. - Вінниця, 2006. - Вип. 6. - С. 26 - 31.

8. Пасічник В.Р. Провідні концепції підготовки спеціалістів фізичного виховання у Польщі наприкінці XIX та на початку ХХ століть /В.Р.Пасічник // Наукові записки. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2006. - № 4. - С. 172 - 177.

9. Пасічник В.Р. Особливості підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту у Польщі в період 60 - 70-х років ХХ століття /В.Р.Пасічник // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні. Збірник наукових праць. - Рівне, 2006. - Вип. IV. - C. 45 - 50.

10. Пасічник В.Р. Функції сучасного вчителя фізичного виховання у школах Польщі /В.Р.Пасічник//Збірник наукових праць з галузі фізичного культури і спорту. Молода спортивна наука України.- Львів 2007. - Вип. 11. - С. 82 - 83.

11. Pasicznik W. Podstawowe kompetencjк nauczyciela wychowania fizycznego /В.Р.Пасічник // Збірник наукових праць. Теоретичні та методологічні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології. - Харків, 2007 - С. 302 - 305.

12. Пасічник В.Р. Особливості фізичного виховання дітей дошкільного віку та учнів загальноосвітніх шкіл Польщі у 70 - 80 рр. ХХ століття /В.Р.Пасічник //Спортивний вісник Придніпров'я. - Дніпропетровськ, 2007. - № 2-3. - С. 49 - 53.

13. Пасічник В.Р. Передумови зародження і розвитку системи підготовки спеціалістів фізичного виховання в Краківському та Познанському університетах (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) /В.Р.Пасічник // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Міністерство освіти і науки України, Харківська державна академія дизайну і мистецтв (Харківський художньо-промисловий інститут). - Харків, 2007. - № 10. - С. 110 - 113.

14. Пасічник В.Р. Основні проблеми підготовки вчителів фізичного виховання в Польщі у 90-х роках ХХ століття /В.Р.Пасічник //Молода спортивна наука України. Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту. - Львів, 2008. - Вип. 12. - Т. 4. - С. 160 - 166.

15. Пасічник В.Р. Головні тенденції професійно-педагогічної підготовки вчителів фізичного виховання у Польщі у період 1980 - 1990 рр. /В.Р.Пасічник //Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - Чернігів, 2008. - Вип. 55. - Т. 1. - С. 28 - 33.

16. Пасічник В.Р. Про деякі аспекти професійної підготовки вчителів фізичного виховання в Польщі (2000 - 2005 роки) /В.Р.Пасічник //Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Збірник наукових праць Волинського університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - Т. 1. - С. 227 - 231.

17. Пасічник В.Р. Розвиток фізичного виховання в Польщі у післявоєнний період (друга половина 40 - 50-ті роки ХХ століття) /В.Р.Пасічник //Спортивний вісник Придніпров'я. - Дніпропетровськ, 2008 - С. 67 - 70.

18. Пасічник В.Р. Основні напрями розвитку фізичного виховання в сучасних школах Польщі / В.Р.Пасічник // Молода спортивна наука України. Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту. - Львів, 2009. - Вип. 13. - Т. 2. - С. 122 - 126.

19. Пасічник В.Р. Організація педагогічних практик у підготовці вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах Польщі /В.Р.Пасічник //Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Глухів, 2009. - Вип. 14. - С. 144 - 147.

20. Пасічник В.Р. Зміст чинних навчальних планів сучасної підготовки вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах Польщі і України /В.Р.Пасічник//Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2010. - № 1. - С. 207 - 211.

21. Пасічник В.Р. Виникнення і розвиток системи підготовки вчителів фізичної культури в Польщі (друга половина ХIХ - початок ХХI століття) /В.Р.Пасічик //Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Чернігів, 2010. - Вип. 76. - С. 238 - 242.

22. Пасічник В.Р. Модель професійних компетенцій випускників фізкультурних вищих навчальних закладів Польщі /В.Р.Пасічник//Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Наукова монографія за редакцією проф. С.Єрмакова, Міністерство освіти і науки України, Харківська державна академія дизайну і мистецтв. - Харків, 2010. - № 5. - С.102 - 104.

23. Пасічник В.Р. Підготовка вчителів фізичної культури у польських вищих навчальних закладах у післявоєнних роках /В.Р.Пасічник //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2010. - № 30. - С. 136 - 140.

24. Пасічник В.Р. Стан діяльності вчителів фізичної культури у Польщі (дійсність, труднощі, перспективи) /Пасічник В.Р. //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - Бердянськ, 2010. - № 2. - С. 83 - 87.

25. Пасічник В.Р. Реалізація основних напрямків Болонського процесу у підготовці вчителів фізичної культури у польських ВНЗ /Пасічник В.Р //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Наукова монографія за редакцією проф. С.Єрмакова. Міністерство освіти і науки України. Харківська державна академія дизайну і мистецтв. - Харків, 2010. - № 6 - С. 87 - 89.

26. Пасічник В.Р. Валеологічна освіта студентської молоді у вищих навчальних закладах /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Чвенар //Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - Т. 1. - С. 133 - 137.

27. Пасічник В.Р. Фізичне виховання дітей 7-10 років у світлі нової реформи освіти у Польщі /В.Р.Пасічник, Я.Бєльський, Е.С.Вільчковський //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. Педагогічні науки. - Бердянськ, 2002. - № 3. - С. 19 - 27.

28. Пасічник В.Р. Реформування системи фізичного виховання у Польщі /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська //Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - Т. 1. - С. 12 - 13.

29. Пасічник В.Р. Туризм і краєзнавство з неповносправними дітьми та молоддю у Польщі /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Чвенар //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка. - Тернопіль, 2003. - №1. - С. 104 - 105.

30. Пасічник В.Р. Педагогічні ідеї Януша Корчака у вихованні дітей та молоді /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська //Збірник наукових праць, спец. випуск гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХI столітті. - К.: Науковий світ, 2003. - С. 24 - 27.

31. Пасічник В.Р. Фізичне виховання школярів у країнах Західної Європи /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Чвенар // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка. - Тернопіль, 2004. - С. 133 - 137.

32. Pasicznik W., Wilczkowski E. Zasady pracy samodzielnej studentуw kierunku wychowania fizycznego /W.Pasicznik, E.Wilczkowski // Zeszyty Naukowe Paсstwowej Wyїszej Szkoіy Zawodowej w Pіocku. - Pіock, 2005. - Т. 4. - Cz. 1 - S. 613 - 618.

33. Пасічник В.Р. Роль учителя фізичного виховання в організації занять з учнями фізкультури і спорту (з досвіду польських шкіл) /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Чвенар, С.Миколайчик //Збірник наукових праць Волинського державного університети імені Лесі Українки. - Луцьк, 2005. - С. 19 - 22.

34. Пасічник В.Р. Самооцінка вчителями фізичного виховання своєї професійної підготовки /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська // Сучасні оздоровчо-реабілітаційні технології. Збірник наукових праць. - Луцьк, 2005. - № 1. - С. 186 - 191.

35. Пасічник В.Р. Особливості професійно-педагогічної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих навчальних закладах Польщі /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський //Сучасні інформаційні технології та інноваціїні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. - Київ-Вінниця, 2006. - С. 270 - 274.

36. Pasicznik W. Rozwijanie motywacji do aktywnoњci ruchowej u uczniуw w mіodszym wieku szkolnym /W.Pasicznik, E.Wilczkowski, A.Wilczkowska, E.Marek // Kultura w praktyce edukacyjnej. - Јуdї, 2006. - S. 31 - 37.

37. Пасічник В.Р. Ставлення до фізичної культури учнів польських ліцеїв /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні. Збірник наукових праць.- Рівне, 2006. - Вип. IV. - С. 113 - 117.

38. Pasicznik W. Wspуіczesny model specjalisty wychowania fizycznego i sportu na Ukrainie /W.Pasicznik, E.Wilczkowski // Zeszyty Naukowe PWSZ w Pіocku. - T.6. - Cz. I. - Pіock, 2007. - S. 331 - 336.

39. Пасічник В.Р. Особливості підготовки вчителів фізичного виховання у країнах Європи /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський //Збірник наукових праць. Теоретичні та методичні засади педагогічної освіти. - Харків, 2007. - С. 525 - 531.

40. Пасічник В.Р. П'єр Кубіртен - педагог, просвітник і визначний діяч культури (до 70-ої річниці смерті) /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська //Спортивний вісник Придніпров'я. - Дніпропетровськ, 2007 - № 2 - 3. - С. 85 - 90.

41. Пасічник В.Р. Життєвий шлях та педагогічна спадщина Фридріха Фребеля /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська //Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. - К, 2007. - Вип. 8. - С. 3 - 6.

42. Pasicznik W. Aktualne problemy mіodzieїy akademickiej /W. Pasicznik, E.Wilczkowski // Piotrkowskie Studia Pedagogiczne. Pedagogika zdrowia i wychowania fizycznego. - Piotrkуw-Trybunalski 2007. - Т. 13. - S. 119 - 126.

43. Пасічник В.Р. Шляхи відродження сучасних Олімпійських ігор /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська, А.Дибовський, А.Чвенар //Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Збірник наукових праць Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - Т. 1. - С. 13 - 17.

44. Пасічник В.Р. Підготовка студентів польських вищих навчальний закладів до валеологічної освіти школярів /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський, А.Е.Вільчковська //Збірник наукових праць. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. - Київ-Вінниця, 2008 - Вип. 16. - С. 328 - 332.

45. Пасічник В.Р. Самооцінка професійної підготовки студентами -випускниками факультетів фізичного виховання університетів та фізкультурних ВНЗ України і Польщі /В.Р.Пасічник, Е.С.Вільчковський //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Наукова монографія за редакцією проф. С. Ермакова. Міністерство освіти і науки України. Харківська державна академія дизайну і мистецтв (Харківський художньо-промисловий інститут). - Харків, 2008. - №8. - С. 27 - 34.