Методика навчання вправ координаційної спрямованості майбутніх учителів музики у процесі фізичного виховання

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

- розроблено модель педагогічної системи управління професійною готовністю майбутніх учителів музики;

- виявлено й обґрунтовано взаємозв'язок рівня розвитку спеціальних координаційних здібностей та психофункціональних показників організму з успішністю оволодіння професійними уміннями й навичками студентів музично-педагогічних спеціальностей;

- визначено критерії оцінювання спеціальної координаційної підготовленості та на цій основі розроблено структуру комплексного контролю навчальних досягнень майбутніх учителів музики на заняттях з фізичного виховання;

- обґрунтовано методику комплексної спеціальної координаційної підготовки студентів музично-педагогічних спеціальностей у процесі фізичного виховання;

удосконалено організацію занять з фізичного виховання майбутніх учителів музики з урахуванням особливостей їх професійної діяльності та музичної спеціалізації;

дістали подальшого розвитку питання стану здоров'я, мотивації та рухової підготовленості студентської молоді вищих педагогічних закладів освіти.

Практичне значення одержаних даних полягає у:

- практичній розробці комплексної системи спеціальних вправ координаційної спрямованості та її впровадженні в навчально-виховний процес фізичного виховання студентів музично-педагогічних спеціальностей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 07-10/2696 від 08 грудня 2009 р.), Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (довідка № 04.11/1174 від 11 грудня 2009 р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Cковороди» (довідка № 872 від 14 грудня 2009 р.) з метою формування у них професійно значущих навичок, розвитку прикладних рухових якостей, формування методичних умінь використання координаційних вправ у процесі самопідготовки та майбутньої педагогічної діяльності;

- створенні структури комплексного оцінювання успішності студентів з дисципліни «Фізичне виховання» на основі педагогічного контролю за рівнем координаційної підготовленості майбутніх учителів музики.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України» 2008 року (м. Суми), І Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні тенденції та перспективи розвитку фізичного виховання, здоров'я і професійно-педагогічної підготовки різних верств населення» 2009 року (м. Київ); IV науковій конференції «Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі» 2009 року (м. Чернігів); науково-звітних конференціях викладачів НПУ імені М.П. Драгоманова (2007 - 2009 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в 5 одноосібних публікаціях, серед яких 4 статті у спеціалізованих фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття у збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку

умовних скорочень, вступу, 3 розділів, висновків, додатків та списку

використаних джерел (224 найменування, з них 16 зарубіжних авторів) та викладена на 242 сторінках, з яких 171 сторінка основного тексту. Робота містить 22 таблиці, 14 рисунків та 7 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваного питання, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, вказано сферу апробації та впровадження у практику результатів дослідження, надано інформацію про публікації автора, структуру та обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи фізичного виховання студентів - майбутніх учителів музики» представлено загальні відомості про сучасні тенденції в організації процесу фізичного виховання у вітчизняних та зарубіжних вищих навчальних закладах, особливості фізичного виховання студентів з урахуванням майбутньої професії вчителя музики. Подано коротку характеристику умов навчання та професійної діяльності майбутніх учителів музики. Розкрито зміст і структуру координаційних здібностей та їхнє значення у професійній підготовці студентів музично-педагогічних спеціальностей.

Дослідження провідних учених з питань фізичного виховання у вищих навчальних закладах (А.С. Домашенка, Р.Т. Раєвського та ін.) підтверджують його недостатню гуманістичну і професійну спрямованість; вказують на відсутність чіткого системного підходу до процесу психофізичної підготовки студентів, яка має успішно функціонувати в умовах ускладнення вимог суспільства до професійної готовності майбутніх фахівців; доводять відсутність науково обґрунтованої моделі системи фізичного виховання в країні в цілому і конкретно в кожному вищому навчальному закладі відповідно до профілю підготовки, а також професійної спеціалізації студентської молоді.

Професійна діяльність учителів музики характеризується, окрім важливих педагогічних, психічних та особистісних якостей, притаманних педагогічній діяльності взагалі, ще й наявністю окремих виконавських навичок, а також специфічними умовами навчання та праці, які накладають додатковий відбиток на структуру прикладної фізичної підготовки студентської молоді. Професійні рухи вчителів музики висувають особливі вимоги до якостей моторики та функціонування сенсорних систем організму майбутніх фахівців, адже сама структура рухів при грі на музичному інструменті та диригуванні має високу координаційну складність.

Пояснення складних механізмів управління точнісними рухами під час виконання твору на музичному інструменті знаходять відображення у працях М.О. Бернштейна, П.К. Анохіна, А.С. Ровного та ін. Гра на музичному інструменті обумовлена чіткою налагодженою взаємодією спеціальних рухових навичок, психічних функцій та сенсорних систем організму (Є.П. Ільїн, О.А. Талліна, Ю.А. Цагареллі). Точність просторової орієнтації рук забезпечується міжм'язовою та сенсомоторною координацією, динаміка і тембр звучання - м'язовою силою та точністю диференціювання зусиль, темп і метроритмічна сторона виконання музичного твору - статичною й динамічною витривалістю, швидкістю рухів (С.Г. Корлякова), правильність виконання перевіряється слуховою сферою і забезпечується увагою, пам'яттю та стійкістю до нервово-емоційного напруження (Є.П. Ільїн).

Аналіз і систематизація знань щодо особливостей професійної діяльності майбутніх учителів музики обґрунтовують необхідність посилення уваги до спеціалізованої координаційної підготовки студентів музично-педагогічних спеціальностей в процесі фізичного виховання і впровадження диференційованих методик навчання вправ координаційної спрямованості.

Питання особливостей фізичного виховання майбутніх учителів музики представлені в літературі лише поодинокими дослідженнями, немає централізованих методичних розробок, рекомендацій, навчальних посібників з питань його організації у ВНЗ музично-педагогічного профілю. Увага фахівців зупинялася лише на дослідженні студентів консерваторій, оздоровчій спрямованості фізичного виховання професійних музикантів, профілактиці й корекції порушень постави та інших професійних захворювань виконавців на музичних інструментах.

У другому розділі «Обґрунтування методики навчання вправ координаційної спрямованості студентів музично-педагогічних спеціальностей» обґрунтовано систему адекватних методів дослідження, що відповідають його меті й завданням, описано процес організації дослідження, розроблено модель педагогічної системи управління професійною готовністю майбутніх учителів музики, подано результати анкетування, експертного опитування та констатувального етапу педагогічного експерименту, теоретично обґрунтовано і практично розроблено диференційовану методику навчання вправ координаційної спрямованості майбутніх учителів музики.

Визначаючи методологічний підхід до дослідження, передусім ми орієнтувалися на необхідність здійснення точної постановки проблеми із змістовної і формальної точок зору до поставлених завдань. Таким чином було відібрано загальноприйняті сучасні методи організації дослідження, багаторічне використання яких у практиці педагогіки, психології та фізичного виховання підтвердило їхню інформативність та надійність. Разом з тим, певна особливість цього вибору полягала в тому, що до переліку обраних методик дослідження входили також сучасні комп'ютеризовані методики, що тестують психофізіологічні якості й показники розвитку організму.

У дослідженні взяли участь студенти 1-3 курсів навчальних секцій фізичного виховання (основної медичної групи), які здобувають кваліфікацію вчителя музики та грають на клавішних або струнних музичних інструментах. Дисертаційне дослідження проводилося в три етапи з 2005 по 2009 рр.

Багатоетапність дослідження визначала формування кожного наступного етапу після закінчення попереднього.

Під час констатувального етапу педагогічного експерименту здійснено аналіз соматичного здоров'я, загальної фізичної підготовленості та спеціальної координаційної підготовленості студентів музично-педагогічних спеціальностей,

вивчено їхні індивідуальні навчальні досягнення з дисциплін циклу професійної

та практичної підготовки.

У процесі дослідження здійснено аналіз питань особливостей музичної

діяльності, основних вимог до педагогічної професії, психологічних та медико-біологічних аспектів формування успішного фахівця у науково-методичній літературі, а також експертне опитування спеціалістів з фахової підготовки майбутніх учителів музики, що дозволило визначити ряд факторів, які характеризують професійну готовність майбутнього фахівця як поліструктурну динамічну педагогічну систему та побудувати узагальнену модель педагогічної системи управління професійною готовністю майбутніх учителів музики (рис. 1).

Рис. 1. Модель педагогічної системи управління професійною готовністю майбутніх учителів музики

На об'єкт управління (майбутнього вчителя музики) в процесі всього періоду навчання у вищому закладі освіти здійснює безпосередній вплив ряд незалежних один від одного факторів, а саме: медико-біологічних (спосіб життя, рухова активність, наявність чи відсутність професійних захворювань або порушень, функціональний стан організму), соціальних (умови життя й мотивація), психофізичних (фізичний розвиток, загальна фізична підготовка та професійно-прикладна фізична підготовка). Суб'єкт управління (викладач фізичного виховання) за допомогою системи заходів забезпечує цілеспрямований адекватний вплив на процес формування професійної готовності майбутнього фахівця (фізичну, психофізичну та функціональну її сторони), раціонально керує компонентами підготовки, грамотно розставляючи пріоритети та здійснюючи прогнозування успіху в досягненні бажаного результату.

З метою виявлення соціального статусу майбутніх учителів музики, їхніх інтересів та мотиваційних прагнень, самооцінки фізичного стану, визначення суб'єктивних характеристик впливу професійної діяльності на організм та основних вимог до організації фізкультурно-спортивної роботи зі студентською молоддю проведено анкетування, в результаті якого встановлено, що понад 84% студентської молоді веде відносно здоровий образ життя; близько третини (32%) до вступу в університет займалося спортом; окрім відвідування обов'язкових занять з фізичного виховання 46% студентів самостійно займається фізичними вправами, зокрема ранковою гігієнічною гімнастикою, оздоровчим бігом тощо. Головними причинами відвідування обов'язкових занять з фізичного виховання є бажання успішно скласти залік і отримати позитивну оцінку (66%), прагнення підвищити рівень фізичної підготовленості (42%), розуміння позитивного впливу фізичних вправ на організм (57%). Щодо фізкультурно-спортивних інтересів студентів, то перевагу віддано плаванню (30%), ритмічній гімнастиці (33%) та спортивним іграм (33%).

Аналіз соматичного здоров'я студентської молоді за методикою Г.М. Апанасенка та загальної фізичної підготовленості за допомогою Державних тестів і нормативів доводить, що більшість студентів 1-3 курсів музично-педагогічних спеціальностей має їхні рівні в межах від низького до середнього. Близько половини юнаків має рівень соматичного здоров'я нижче середнього (48%), осіб з низьким рівнем - 8%, з середнім рівнем - 40%, рівень вище середнього має лише 4% молоді. Серед студентів нами не виявлено осіб з високим рівнем соматичного здоров'я. Більше половини дівчат має рівень здоров'я нижче середнього (52%), тоді як у 16% студенток низький стан соматичного здоров'я. Дівчат, що мають середній рівень здоров'я, - 28%, студенток з рівнем соматичного здоров'я вище середнього - 4%. Високого рівня соматичного здоров'я у досліджуваних студенток не виявлено.

Студентів, які мають рівень розвитку рухових якостей вище середнього, виявлено16%, середній рівень - у 36% досліджуваних, кількість юнаків з рівнем розвитку фізичних якостей нижче середнього - 44%. Осіб з низьким рівнем фізичної підготовленості - 4%, а таких, що мають високий рівень фізичної підготовленості, не виявлено. Так, загалом рівень фізичної підготовленості дівчат вищий, ніж у юнаків: 12% студенток має рівень розвитку фізичних якостей вище середнього, 51% має середній рівень, кількість дівчат з рівнем фізичної підготовленості нижче середнього та низьким - відповідно 32% та 5%. Експертне опитування серед професорсько-викладацького складу Інституту мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова показало, що з усієї сукупності музичних навичок у діяльності вчителя музики найважливішими є гра на музичному інструменті, диригування та спів, причому навчанню двом першим приділяється найбільша увага.

Аналіз залежності успішного оволодіння навичками майбутньої професійної діяльності вчителів музики від рівня розвитку координаційних здібностей дозволив побудувати структуру комплексної координаційної підготовленості студентів музично-педагогічних спеціальностей відповідно до статі та музичної спеціалізації. Так, структура комплексної координаційної підготовленості юнаків-клавішників (фортепіано, піаніно, акордеон, баян) включає 9 показників: швидкість простої та складної рухових реакцій, частоту рухів верхніх кінцівок, статичну рівновагу, вестибулярну стійкість, здатність до часової орієнтації, швидкість переробки зорової інформації, інтенсивність уваги та пам'ять. До структури комплексної координаційної підготовленості студенток-клавішниць (фортепіано, піаніно, акордеон, баян) входить 10 показників: швидкість простої та складної реакцій, частота рухів верхніх кінцівок, статична рівновага, вестибулярна стійкість, відчуття зусиль, часова орієнтація, швидкість переробки зорової інформації, інтенсивність уваги та пам'ять. До структури комплексної координаційної підготовленості студентів-струнників (бандура, гітара, скрипка) входить 7 показників: швидкість простої та складної сенсомоторних реакцій, статична рівновага, вестибулярна стійкість, часова орієнтація, диференціювання відстані та пам'ять. Структура комплексної координаційної підготовленості студенток-струнниць (бандура, гітара, скрипка) включає 9 показників: швидкість простої рухової реакції, частота рухів верхніх кінцівок, статична рівновага, вестибулярна стійкість, відчуття зусиль, диференціювання відстані, швидкість переробки зорової інформації, інтенсивність уваги та пам'ять.

При розробці методики навчання вправ координаційної спрямованості майбутніх учителів музики враховувалася низка важливих факторів, які визначали диференційований підхід, а саме: стать, мотиваційні прагнення (фізкультурно-спортивні інтереси, бажання займатися фізичними вправами), спеціалізація студентів (клас музичного інструменту), які визначали алгоритм побудови самої методики, підбір засобів фізичного виховання за складністю, параметрами навантаження та методів їхнього застосування (рис. 2).

Відповідно до цих чинників здійснювалося планування компонентів фізичного навантаження за наступними показниками: різновидом і характером вправ координаційної спрямованості для розвитку професійно важливих рухових якостей та характеристик психіки, обсягом та інтенсивністю, тривалістю відпочинку, кількістю та чергуванням, способом (методом) їхнього виконання тощо.

Важливим при підборі вправ координаційної підготовки було виключення

Рис. 2. Алгоритм побудови методики навчання вправ координаційної спрямованості майбутніх учителів музики

з арсеналу засобів таких, що негативно впливають на частоту рухів, рухливість суглобів кистей, можуть спричинити травми пальців рук, знизити їх чутливість, наприклад: виси та упори на кільцях, перекладині, брусах, штовхання ядра, метання на дальність, елементи волейболу, важкої атлетики тощо. вчитель координаційний підготовленість психофізіологічний

У підготовчій частині заняття з фізичного виховання, під час ранкової гімнастики або самостійних занять у режимі дня студентами використовувалися комплекси загальнорозвиваючих вправ координаційної спрямованості в русі та на місці, без предметів та з предметами, починаючи від м'язів шиї та закінчуючи м'язами гомілок і ступнів.

При проведенні комплексів планувалося не менше 12 вправ, спрямованих на розвиток одного чи декількох різновидів координаційних здібностей. Підібрані вправи були локального, регіонального та глобального характеру і виконувалися під рахунок або музичний супровід. Комплекс вправ тривав до 15 хв з використанням різновидів пересувань, вправ у русі та на місці. Відпочинок між серіями вправ планувався оптимальним для запобігання появи координаційних порушень або до відновлення пульсу до 100 уд/хв. Щотижня частково або повністю змінювалися послідовність вправ, умови їхнього виконання, вихідні положення тощо для попередження запам'ятовування та постійного збереження уваги. Для юнаків у комплекс включалися силові вправи з чергуванням вправ на розслаблення м'язів, для дівчат застосовувалися вправи з ритмічної гімнастики під музичний супровід. При використанні музичного супроводу періодично змінювали композиції, поступово ускладнюючи їх.

В основній частині занять з фізичного виховання майбутніх учителів музики використовувалися вправи з легкої атлетики: бігові та стрибкові вправи (біг зі зміною напрямку за сигналом, біг з перешкодами, біг на задані відрізки дистанції, стрибки з заданою величиною зусиль тощо), спортивні та рухливі ігри, різноманітні естафети, вправи балістичного характеру, як наприклад, метання м'яча в ціль (окрім метань на дальність та штовхання ядра, які негативно впливають на рухливість променево-зап'ясних суглобів).

При виборі рухливих та спортивних ігор слід керуватися недопущенням травматизму, тому в якості засобів координаційної підготовки використовувалися елементи баскетболу, міні-футболу, гандболу, настільного тенісу, бадмінтону (окрім волейболу, оскільки існує найбільша ймовірність травмування пальців рук) та рухливі ігри відповідної спрямованості, а також застосовувалися вправи, що вимагають швидкості виконання й кмітливості. Наприклад, за допомогою баскетболу розвивалася точність просторових, часових, кінестетичних, просторово-часових, просторово-кінестетичних параметрів рухів, уміння миттєвого адекватного реагування на зміну ситуації або подразник, удосконалювалися увага та рухова пам'ять.

За допомогою гімнастичних та акробатичних вправ здійснювався вплив на покращання координації рухів, рівноваги та вестибулярної стійкості, просторової орієнтації студентів. На заняттях з майбутніми вчителями музики застосовувалися перекиди вперед та назад, стійки на лопатках, на голові та руках, перевороти боком та різноманітні їх комбінації. Для дівчат використовувалися елементи художньої гімнастики: вправи з предметами для розвитку дрібної моторики та просторово-кінестетичної орієнтації, вправи на гімнастичній колоді: різновиди ходьби, повороти на 90° й 180° на носках та у напівприсіді, комбінації з цих елементів. Єдиними забороненими при виборі гімнастичних вправ були виси та упори, оскільки вони негативно впливають на частоту рухів верхніх кінцівок і знижують їхню чутливість. Між видами рухової діяльності та в заключній частині заняття використовувалися вправи на розслаблення м'язів та запобігання їхнього надмірного напруження.

Застосування ритмічних і танцювальних вправ під музичний супровід, особливо на заняттях з дівчатами, сприяло не тільки ритмічному вихованню, але й емоційному забарвленню занять. За належних погодних умов надавалася перевага заняттям на свіжому повітрі.

Складність рухових дій коливалася в межах 40% - 70% від максимально допустимого рівня, перевищення якого не дозволяє чітко виконувати поставлене завдання: зберігати рівновагу, відтворювати часові, просторові та кінестетичні параметри рухів.

При плануванні навантажень дотримувалися наступних параметрів:

1) орієнтовний час безперервної роботи в межах 15-30 с у пульсовому режимі до 140 уд/хв, тривалість окремої вправи до 120 с або до появи втоми;

2) тривалість відпочинку між серіями вправ 1-2 хв для попередження втоми та координаційних порушень, з фізіологічної точки зору - до відновлення пульсу до 100 уд/хв;

3) під час відпочинку в окремих випадках, а також у заключній частині заняття слід планувати вправи на розслаблення та розтягнення м'язів.

Вивчення взаємозв'язку успішності формування професійно значущих умінь і навичок студентів з рівнем їх спеціальної координаційної підготовленості дозволило визначити зміст диференційованої методики залежно від статі та музичної спеціалізації. Такий підхід, поряд з урахуванням мотиваційних прагнень, сприяв реалізації індивідуального підходу у фізичному вихованні студентської молоді.

Серед засобів координаційної підготовки юнаків-клавішників особливе значення мають вправи на розвиток швидкості складних рухових реакцій, частоти рухів, вестибулярної стійкості та рівноваги, часової орієнтації, уваги та пам'яті. Також до змісту занять включалися вправи для розслаблення м'язів, на загальну координацію тіла та почуття ритму.

При розробці методики координаційної підготовки дівчат-клавішниць найперше враховувалося обов'язкове використання вправ, спрямованих на розвиток швидкості складних рухових реакцій, частоти рухів, часової та кінестетичної орієнтації, вестибулярної стійкості та рівноваги, уваги та пам'яті. Їх необхідно чергувати з вправами для довільного розслаблення м'язів та загальну координацію тіла.

До арсеналу вправ координаційної підготовки юнаків-струнників включалися вправи на відтворення часових та просторових характеристик рухів, вправи на розвиток швидкості складних рухових реакцій, рівноваги та вестибулярної стійкості, уваги та пам'яті.

На заняттях вправами координаційного характеру з дівчатами-cтрунницями найбільшу увагу приділяли розвитку швидкості складних рухових реакцій, частоти рухів, просторової та кінестетичної орієнтації, вестибулярної стійкості та рівноваги, уваги та пам'яті.

Підвищення ефективності процесу психофізичної підготовки, яка більшою мірою реалізується за допомогою спеціальної координаційної підготовки, можливе при дотриманні наступних педагогічних умов: раціонального планування навчального матеріалу з фізичного виховання шляхом включення вправ координаційної спрямованості; реалізації індивідуального підходу шляхом диференціації студентів за певними ознаками; грамотної організації фізичного виховання в цілому та окремих занять в системі; комплексного підходу до діагностики, вдосконалення координаційних здібностей та контролю за рівнем їхнього прояву, що передбачає розробку робочих програм з фізичного виховання, які містять спеціалізовані методики та наявності педагогічної системи контролю.

У третьому розділі «Дослідно-експериментальна перевірка ефективності методики навчання вправ координаційної спрямованості в процесі фізичного виховання студентської молоді» подано характеристику структури та змісту програми з дисципліни «Фізичне виховання» майбутніх учителів музики, системи педагогічного контролю за виконанням завдань навчальних модулів та технологію оцінювання навчальних досягнень студентів з даної дисципліни, описано формувальний етап педагогічного експерименту.

Програма з фізичного виховання майбутніх учителів музики побудована за кредитно-модульною технологією та містить 7 навчальних модулів за семестрами навчання, а також систему педагогічного контролю. Кожний модуль містить такі змістові модулі: теоретична підготовка, загальна фізична підготовка, професійно-прикладна фізична підготовка, методична підготовка.

Зміст навчального матеріалу враховує мотиваційні прагнення студентів, професійно-прикладний характер засобів педагогічного впливу, не виключаючи при цьому оздоровчу спрямованість фізичного виховання.

Для оцінювання успішності студентів з дисципліни «Фізичне виховання» використовуються поточний та підсумковий види контролю. Для контролю за виконанням завдань змістових модулів проводилася систематична перевірка розуміння та запам'ятовування навчального матеріалу, оволодіння методикою навчання вправ координаційної спрямованості, складання комплексу та самостійного його проведення, складання нормативів оцінювання загальної та спеціальної рухової підготовленості.

Поточний контроль індивідуальних навчальних досягнень з дисципліни «Фізичне виховання» студентів музично-педагогічних спеціальностей здійснюється за виконанням завдань навчального модулю. Щосеместру за рейтинговою системою відбувається оцінювання у балах спеціальних теоретичних знань, рівня методичної підготовленості, рівнів загальної фізичної та комплексної координаційної підготовленості. Поточний контроль успішності може передбачатися у формі заліку у встановлених навчальним планом семестрах. При визначенні рейтингу студентів враховується їх відвідуваність на заняттях як фактор активності й систематичності роботи. В окремих випадках можливе врахування участі в університетських спортивних змаганнях з видів спорту як додатковий засіб заохочення студентської молоді.

Набір балів за 100-бальною шкалою оцінювання визначає щосеместровий рейтинг студента та індивідуальний рівень навчальних досягнень з кожного навчального модуля дисципліни «Фізичне виховання». При цьому студент може отримати за виконання завдань змістовних модулів 60 балів, за активність та систематичність роботи - 40 балів. (табл. 1).

Підсумковий контроль здійснюється за результатами 7 поточних контролів за семестрами навчання, його метою є підвищення рейтингової оцінки. Результат підсумкового контролю вноситься до диплому про базову вищу освіту. Підсумкова оцінка визначається шляхом обчислення середньої арифметичної результатів поточного контролю.

Оцінювання теоретичних знань відбувається за спеціально розробленими тестовими завданнями, методичних - за вмінням самостійного розроблення й проведення комплексу вправ координаційної спрямованості, фізичної підготовленості - за допомогою Державних тестів і нормативів. Для контролю за виконанням завдань спеціальної координаційної підготовки майбутніх учителів музики нами розроблено навчальні норми для оцінювання рівня розвитку координаційних здібностей.

До диференційованих оціночних таблиць комплексної координаційної підготовленості в залежності від статі та музичної спеціалізації студентів

Таблиця 1 Структура поточного контролю індивідуальних навчальних досягнень студентів музично-педагогічних спеціальностей з дисципліни «Фізичне виховання»

* Примітка: участь у загальноуніверситетських спортивних змаганнях передбачає додаткову кількість балів для підвищення рейтингової оцінки студента.

увійшли наступні показники: швидкість простої та складної сенсомоторних реакцій, частота рухів верхніх кінцівок, статична рівновага, вестибулярна стійкість, відчуття зусиль, часова орієнтація, диференціація відстані, швидкість переробки зорової інформації та інтенсивність уваги.

За допомогою розроблених оціночних норм викладач фізичного виховання має змогу отримати інформацію про рівень комплексної координаційної підготовленості студентів-майбутніх учителів музики залежно від статі та музичної спеціалізації, яка виражається якісно та кількісно за сумою балів. Таким чином здійснюється оцінювання індивідуальних навчальних досягнень студентів за виконання завдань змістового модулю «Професійно-прикладна фізична підготовка».

Аналіз динаміки функціональних показників та фізичної підготовленості студентів музично-педагогічних спеціальностей у результаті педагогічного експерименту доводить, що впроваджена експериментальна методика не погіршує показників здоров'я та рівня розвитку рухових якостей майбутніх учителів музики.

У результаті застосування методики навчання вправ координаційної спрямованості у процес фізичного виховання студентів музично-педагогічних спеціальностей відмічено позитивну динаміку рівня спеціальної координаційної підготовленості. Так, приріст показників статичної рівноваги студентів експериментальної групи складає 18,6% у юнаків та 8,1% у дівчат (p<0,05), тоді як контрольної групи - відповідно 2,1% та 2,7% (p>0,05); приріст показників вестибулярної стійкості студентів експериментальної групи складає 10,7% у юнаків та 28,8% у дівчат (p<0,05), у контрольній групі - відповідно 1,8% та 0,02% (p>0,05); приріст показників точності диференціації м'язових зусиль студентів експериментальної групи складає 11,5% у юнаків та 14,7% у дівчат (p<0,05), тоді як контрольної групи - відповідно 3,6% та -5,4% (p>0,05). Що стосується покращання часових параметрів рухів, то в експериментальній групі воно становить 13,3% у юнаків та 14,3% у дівчат (p<0,05), у студентів контрольної групи - відповідно 0,04% (p>0,05) та 8,3% (p<0,05); приріст показників просторової орієнтації студентів експериментальної групи складає 10% у юнаків та 14,3% у дівчат (p<0,05), тоді як контрольної групи - відповідно -20% (p>0,05) та 12,5% (p<0,05). Крім того, у студенток музично-педагогічних спеціальностей експериментальної групи достовірно підвищилися показники частоти рухів верхніх кінцівок (6,8% при p<0,05), тоді як зміни контрольної групи не достовірні (0,02% при p>0,05).

Результати досліджень дозволяють говорити про те, що застосування методики навчання вправ координаційної спрямованості на заняттях з фізичного виховання значно підвищило ефективність формування професійно значущих умінь та навичок студентів музично-педагогічних спеціальностей. Так, аналіз навчальних досягнень майбутніх учителів музики з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки показав, що у юнаків експериментальної групи рівень професійної успішності збільшився на 9,2%, а у дівчат - на 6,3% (p<0,05), тоді як у студентів контрольної групи відповідно 3,8% та 3,4% (p>0,05).

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано новий підхід до розв'язання питання щодо формування професійно значущих умінь та навичок на основі навчання вправ координаційної спрямованості під час занять фізичними вправами студентів музично-педагогічних спеціальностей.

Результати проведеного теоретичного й експериментального дослідження підтвердили правомірність провідних положень, засвідчили ефективність розв'язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання наступних висновків:

1. Теоретико-методологічний аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури дозволив встановити, що специфіка професійної діяльності майбутніх учителів музики висуває особливі вимоги до розвитку рухових якостей студентської молоді, зокрема, певних координаційних здібностей та характеристик психіки, які формують структуру професійних рухів і здійснюють безпосередній вплив на успішність фахової підготовки студентів музично-педагогічних спеціальностей. Недостатня кількість наукових досліджень, спрямованих на визначення взаємозв'язку координаційних здібностей з професійно значущими уміннями й навичками майбутніх учителів музики, та з питань особливостей їх координаційної підготовки суттєво знижує ефективність формування професійно важливих умінь та навичок студентів музично-педагогічних спеціальностей у процесі фізичного виховання.

2. Вивчення структури та закономірностей формування професійного становлення фахівців у дослідженнях провідних учених та аналіз особливостей навчання і професійної діяльності майбутніх учителів музики дали підстави для побудови моделі педагогічної системи управління професійною готовністю студентів музично-педагогічних спеціальностей, де показані фактори, які певною мірою впливають на покращання навчальних досягнень. Так, на об'єкт управління (майбутнього вчителя музики) в процесі всього періоду навчання у вищому закладі освіти здійснює безпосередній вплив ряд незалежних один від одного факторів, а саме: медико-біологічні (рівень здоров'я, спосіб життя, рухова активність, наявність чи відсутність професійних захворювань або порушень), соціальні (умови життя й мотивація), психофізичні (фізичний розвиток, загальна фізична підготовка та спеціалізована психофізична підготовка). При цьому через суб'єкт управління (викладача фізичного виховання) за допомогою спеціальної системи педагогічних заходів забезпечується цілеспрямований адекватний вплив на процес формування професійної готовності, а саме фізичну, психофізичну та функціональну її сторони, раціонально відбувається управління компонентами підготовки, грамотно розставляються пріоритети та здійснюється прогнозування успіху в досягненні бажаного результату.

3. У результаті констатувального етапу експерименту, який включав вивчення стану здоров'я та загальної фізичної підготовленості майбутніх учителів музики, визначено та підтверджено існуючі дані про те, що рівень соматичного здоров'я та рухова підготовленість студентів вищих навчальних закладів знаходяться в межах від низького до середнього. Зокрема, студентів обох статей з низьким, нижче середнього та середнім рівнями соматичного здоров'я по 96%, тоді як юнаків та дівчат з рівнем здоров'я вище середнього всього по 4%, а з високим рівнем здоров'я нами не знайдено. Що стосується фізичної підготовленості, то 84% юнаків має її рівень в межах від низького до середнього, 16% має рівень розвитку рухових якостей вище середнього, а студентів з високим рівнем фізичної підготовленості нами не виявлено. Рівень розвитку фізичних якостей в межах від низького до середнього має 88% дівчат, студенток з рівнем фізичної підготовленості вище середнього - 12%, а дівчат з високим рівнем розвитку рухових якостей не виявлено.

4. За допомогою дослідження професійно важливих психофізичних якостей та взаємозв'язку їх розвитку з рівнем навчальних досягнень з фахових дисциплін визначено структуру комплексної координаційної підготовленості студентів музично-педагогічних спеціальностей відповідно до статі та музичної спеціалізації. Так, професійно значущими показниками юнаків для клавішних інструментів є швидкість простої та складної рухові реакції, частота рухів верхніх кінцівок, статична рівновага, вестибулярна стійкість, часова орієнтація, швидкість переробки зорової інформації, інтенсивність уваги та пам'ять (p<0,05); дівчат для клавішних інструментів - швидкість простої та складної реакцій, частота рухів верхніх кінцівок, статична рівновага, вестибулярна стійкість, відчуття зусиль, часова орієнтація, швидкість переробки зорової інформації, інтенсивність уваги та пам'ять (p<0,05). Що стосується струнних інструментів, то інформативними показниками, які сприяють формуванню професійно важливих умінь та навичок юнаків є швидкість простої та складної сенсомоторних реакцій, статична рівновага, вестибулярна стійкість, часова орієнтація, диференціювання відстані та пам'ять (p<0,05); дівчат - швидкість простої рухової реакції, частота рухів верхніх кінцівок, статична рівновага, вестибулярна стійкість, відчуття зусиль, диференціювання відстані, швидкість переробки зорової інформації, інтенсивності уваги та пам'ять (p<0,05).

5. У дослідженні розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально апробована диференційована методика навчання вправ координаційної спрямованості майбутніх учителів музики з урахуванням професійно значущих навичок. Підвищення ефективності процесу психофізичної підготовки, який більшою мірою реалізується в процесі спеціальної координаційної підготовки, можливе при дотриманні наступних педагогічних умов: раціонального планування навчального матеріалу з фізичного виховання шляхом включення вправ координаційної спрямованості; реалізації індивідуального підходу шляхом диференціації студентів за певними ознаками; грамотної організації фізичного виховання в цілому та окремих занять в системі; комплексного підходу до діагностики, вдосконалення координаційних здібностей і контролю за рівнем їх прояву, що передбачає розробку робочих програм з фізичного виховання, які містять спеціалізовані методики, наявність педагогічної системи їх оцінювання.

Дослідженням визначено критерії оцінювання рівня спеціальної координаційної підготовленості майбутніх учителів музики й на цій основі створено структуру модульно-рейтингового контролю навчальних досягнень студентів музично-педагогічних спеціальностей з дисципліни «Фізичне виховання».

6. Результати досліджень рівня здоров'я та тестування фізичних якостей студентів музично-педагогічних спеціальностей після педагогічного експерименту доводять, що впроваджена експериментальна методика не погіршує показників соматичного здоров'я та рівня фізичної підготовленості майбутніх учителів музики. При цьому ефективність впровадженої методики у процес фізичного виховання виявилася в позитивній динаміці рівня спеціальної координаційної підготовленості. Так, приріст показників статичної рівноваги студентів експериментальної групи складає 18,6% у юнаків та 8,1% у дівчат (p<0,05), тоді як контрольної групи - відповідно 2,1% та 2,7% (p>0,05); приріст показників вестибулярної стійкості студентів експериментальної групи складає 10,7% у юнаків та 28,8% у дівчат (p<0,05), у контрольній групі - відповідно 1,8% та 0,02% (p>0,05); приріст показників точності диференціації м'язових зусиль студентів експериментальної групи складає 11,5% у юнаків та 14,7% у дівчат (p<0,05), тоді як контрольної групи - відповідно 3,6% та -5,4% (p>0,05). Що стосується покращання часових параметрів рухів, то в експериментальній групі воно становить 13,3% у юнаків та 14,3% у дівчат (p<0,05), у студентів контрольної групи відповідно 0,04% (p>0,05) та 8,3% (p<0,05); приріст показників просторової орієнтації студентів експериментальної групи складає 10% у юнаків та 14,3% у дівчат (p<0,05), тоді як контрольної групи - відповідно -20% (p>0,05) та 12,5% (p<0,05). Крім того, у студенток музично-педагогічних спеціальностей експериментальної групи достовірно підвищилися показники частоти рухів верхніх кінцівок (6,8% при p<0,05), тоді як зміни контрольної групи не достовірні (0,02% при p>0,05).

7. Удосконалення навчально-виховного процесу з фізичного виховання створює нові можливості для покращання фахової підготовки студентів музично-педагогічних спеціальностей. При цьому результати досліджень дозволяють говорити про те, що застосування методики навчання вправ координаційної спрямованості на заняттях з фізичного виховання значно підвищило ефективність формування професійно значущих умінь та навичок студентів музично-педагогічних спеціальностей. Так, аналіз навчальних досягнень майбутніх учителів музики з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки показав, що у юнаків експериментальних груп рівень професійної успішності збільшився на 9,2%, а у дівчат - на 6,3% (p<0,05), тоді як у студентів контрольної групи відповідно 3,8% та 3,4% (p>0,05).