Особливості вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

УДК 373.5:821.161.2 (043.3)

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ПРОЗИ В СТАРШИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.02 - теорія та методика навчання

(українська література)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЛІЛІК Ольга Олександрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор ЖИЛА Світлана Олексіївна, Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського, професор кафедри української мови і літератури.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор КУЦЕВОЛ Ольга Миколаївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри методики філологічних дисциплін;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник ЛОГВІНЕНКО Наталія Михайлівна, Інститут педагогіки НАПН України, старший науковий співробітник лабораторії літературної освіти.

Захист відбудеться 23 червня 2010 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки НАПН України (04053, м.Київ, вул. Артема 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитись у Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В.О.Сухомлинського (04060, м.Київ, вул.Берлінського, 9).

Автореферат розісланий 21 травня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова



Лілік О.О. Особливості вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки НАПН України, Київ, 2010.

У дисертації подано теоретично обґрунтовану й експериментально перевірену систему роботи вчителя-словесника з проблеми вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів. учень екзистенціальний проза навчальний

Сутність методики полягає у формуванні в учнів навичок сприйняття й аналізу екзистенціальної прози на основі використання здобутків літературознавства, філософії, педагогіки, методики вивчення літератури, оптимального добору методів, прийомів і форм навчальної діяльності. Експериментально доведено, що запропонована методика формує вміння аналізу екзистенціальної прози, сприяє вдосконаленню літературної освіти учнів, оптимізації навчально-виховного процесу, розвитку аналітичного мислення, підвищенню рівня знань з української та зарубіжної літератур, досягненню цілісності під час сприймання шкільного курсу літератури, активізує розвиток творчих здібностей учнів, виховує шанобливе ставлення до національної культури й мистецтва слова.

Матеріали дослідження є теоретико-методичною основою для подальшого вдосконалення процесу вивчення екзистенціальних творів у 10-11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Ключові слова: екзистенціалізм, екзистенціальна проза, особистість, екзистенція, “межова ситуація”, абсурд, методи навчання.



Лилик О.А. Особенности изучения экзистенциальной прозы в старших классах общеобразовательных учебных заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики НАПН Украины, Киев, 2010.

В диссертации представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная система работы учителя по проблеме изучения экзистенциальной прозы в старших класах общеобразовательных учебных заведений.

На основе анализа философских и литературоведческих источников были определены главные художественные особенности украинской экзистенциальной прозы; выделены в ней две группы: национально-экзистенциальная и интеллектуальная проза с экзистенциальными мотивами и соответственно предложены две модели школьного анализа.

На основе изучения тенденций современного образования определено состояние проблемы в методической науке и школьной практике и доказана необходимость создания методики изучения экзистенциальной прозы в старших классах общеобразовательных учебных заведений.

Методика изучения украинской экзистенциальной прозы - это научно обоснованная система форм, методов и приёмов учебной деятельности, философских, литературоведческих знаний и практических умений, направленных на реализацию учебных, воспитательных и развивающих заданий в процессе изучения художественных произведений с чертами художественной системы экзистенциализма.

Сущность методики состоит в формировании в учащихся навыков восприятия и анализа экзистенциальной прозы на основе использования достижений философии, литературоведения, педагогики, методики преподавания литературы, оптимального подбора методов, приемов и форм учебной деятельности. Экспериментально доказано, что предложенная методика формирует навыки анализа экзистенциальной прозы, содействует усовершенствованию литературного образования учащихся, оптимизации учебно-воспитательного процесса, повышению уровня знаний по украинской и зарубежной литератур, достижению целостности при восприятии школьного курса литературы, активизирует развитие творческих способностей старшеклассников, воспитывает уважительное отношение к национальной культуре и искусству слова.

В процессе проведения эксперимента определены критерии и уровни сформированности навыков анализа экзистенциальной прозы. На основе полученных в результате формирующего эксперимента данных сделаны выводы об эффективности разработанной методики.

Результаты исследования дают конкретный материал для дальнейших разработок проблемы изучения экзистенциальной литературы в старших классах общеобразовательных учебных заведений.

Ключевые слова: экзистенциализм, экзистенциальная проза, личность, экзистенция, “граничная ситуация”, абсурд, методы обучения.



Lilik Olha. Peculiarities of existential prose studying in the senior grades of secondary educational institutions. Manuscript.

The dissertation for the candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.02 - theory and methodology of teaching (Ukrainian Literature). - Institute of Pedagogics of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

The philosophical, literary, pedagogical and methodological principles of existential prose studying in the senior grades of secondary educational institutions are defined in the thesis.

The essence of the methods is the formation of pupils' perceptual and analyzing skills of existential prose studying based on the usage of the achievements in literature, philosophy, pedagogy, psychology, literature teaching methods and on the optimal selection of the best practices and techniques for training activity.

It is experimentally proved that the suggested methods contribute to cognitive activity of senior pupil during literature lessons; form analyzing skills of existential prose; promote the development of pupils' creative abilities and respectful attitude towards national culture and art of word; subserve ethical and aesthetic education.

Research material serve as the theoretical and methodological basis for further improving of studying process of existential works in the 10-11^th grades of secondary education institutions

Key words: existentialism, existential prose, personality, existentia, limiting situation, absurd, teaching methods.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті наголошено, що освіта - основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної й наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює й нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

Художня література є джерелом моральних, етичних і національних питань, розв'язання яких сприяє формуванню національно свідомої, усебічно розвиненої, творчої особистості. Основні державні документи, що регулюють зміст шкільної літературної освіти (“Державний стандарт базової й повної середньої освіти”, “Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі”), визначають такі її важливі завдання, як розгляд художньої літератури в контексті національної й світової культур, її взаємозв'язок із релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв; відображення характеру народу в національній літературі й культурі; зв'язок літературних напрямів і течій з естетичним пошуком митців інших видів мистецтв; аналіз художнього твору в контексті історико-літературного процесу з урахуванням його художньої специфіки, смислової й естетичної цілісності.

Сучасна вітчизняна літературознавча наука й практика відроджується після уніфікації художніх систем, оновлює свій інтерпретаційний інструментарій на основі кращих здобутків вітчизняної та світової наук, а науковець має можливість самостійно обирати методологічні засади свого дослідження. Новою інтерпретаційною базою для української художньої літератури стали екзистенціалістська, міфологічна, психоаналітична, структуралістична, ґерменевтична теорії.

Екзистенціалізм - одна з найпоширеніших філософських і художніх систем в українській і світовій культурі ХХ століття. Філософами й літературознавцями протягом останніх років було достатньо проаналізовано вітчизняні художні твори з позицій “філософії існування”. Ці напрацювання створюють об'єктивні можливості для побудови навчальної педагогічно-методичної системи вивчення української екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Проблемі шкільного аналізу художнього твору в контексті певного літературного напряму присвячено дослідження Г.Бєлєнького, О.Бандури, О.Богданової, Н.Волошиної, В.Голубкова, С.Леонова, В.Марка, Л.А.Мурача, Є.Пасічника, Г.Поспєлова, М.І.Прокоф'єва, М.Рибнікової, О.Романичевої, Б.Степанишина.

Окремі аспекти вивчення художнього твору, близькі до дисертаційної теми, були предметом розгляду А.Нагорної (методика застосування філософських джерел у процесі вивчення зарубіжної літератури), К.Таранік-Ткачук (стилістичний аналіз художнього твору на уроках зарубіжної літератури), Г.Токмань (екзистенційно-діалогічна концепція викладання української літератури), А.Уліщенка (методика вивчення української еміграційної прози), В.Уліщенко (методика вивчення модерністських творів на уроках зарубіжної літератури).

У визначенні теоретичних позицій проблеми вивчення екзистенціальної прози важливого значення набули дисертаційні дослідження: А.Градовського (компаративний аналіз в системі шкільного курсу літератури), С.Жили (методика вивчення української літератури у взаємозв'язках з суміжними мистецтвами), О.Куцевол (теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури), Н.Логвіненко (вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників), Г.Островської (методика вивчення епічного твору параболічного типу у шкільному курсі зарубіжної літератури), А.Ситченка (теоретико-методичні засади аналізу художнього твору у шкільному курсі літератури).

Отже, окремі аспекти “філософії існування” вже тривалий час відображено в дисертаційних дослідженнях і діяльності вчителів-практиків, але досі відсутня цілісна, основана на наукових принципах методика вивчення екзистенціальної прози. Тому на часі дослідження цього питання й розроблення спеціальної методики, яка сприяла б ефективному вивченню української екзистенціальної прози, усвідомленню школярами її етико-естетичного значення і художньої самобутності; визначала б її вплив на розвиток внутрішнього світу особистості, становлення її світоглядної позиції. Це цілком уписується в загальний процес реформування методичної науки, який відбувається шляхом оновлення змісту, форм і методів вивчення української літератури.

Оскільки сучасна методика вивчення літератури зорієнтована на засади концептуального аналізу, розроблення методики вивчення екзистенціальної прози важливе й необхідне також з огляду на потребу створення комплексної системи теоретично обґрунтованих і логічно послідовних етапів вивчення вітчизняного і світового літературного процесу. Це дасть змогу поставити вивчення літератури в шкільній практиці на наукову основу, підходити до розв'язання навчальних завдань цілісно, поетапно формуючи вміння й навички аналізу літературних творів у контексті певної художньої системи, сприятиме розвиткові філософського мислення учнів, глибшому проникненню в підтекст твору, уважнішому прочитанню тексту.

Недостатня теоретична й методична розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження: “Особливості вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з вимогами Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) і цілями, визначеними навчальною програмою з української літератури для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри української мови і літератури Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка “Актуальні проблеми вивчення української мови і літератури в школі та ВНЗ”.

Тему дисертації затверджено вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол №6 від 7.02.2007), узгоджено на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 20.06.2007).

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої й експериментально перевіреної методики вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань:

- визначити теоретичні (філософські, літературознавчі, дидактичні, методичні) засади вивчення екзистенціальної прози в старших класах ЗНЗ;

- розкрити сутність і художні особливості української екзистенціальної прози;

- проаналізувати сучасний стан проблеми в методичній науці та шкільній практиці;

- з'ясувати особливості вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів;

- розробити та експериментально перевірити методику вивчення екзистенціальних прозових творів у старших класах ЗНЗ.

Об'єкт дослідження - процес вивчення екзистенціальної прози на уроках української літератури в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи і прийоми вивчення екзистенціальної прози в 10-11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Теоретичною основою дослідження є філософія екзистенціалізму, у центрі уваги представників якої стоїть людина, її екзистенція, стосунки з навколишнім світом, її моральна позиція; праці українських філософів і етнопсихологів про екзистенційність як основу українського світогляду й філософування; дослідження вітчизняних літературознавців про особливості українського модернізму; філософський і літературознавчий аналіз екзистенціальних мотивів в українській літературі загалом і творчості окремих письменників зокрема; основні положення національно-екзистенціальної методології П.і В.Іванишиних.

Для реалізації мети і завдань використано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез філософської, літературознавчої, педагогічної й методичної літератури з метою узагальнення і систематизації інформації про художні особливості екзистенціальної прози, розроблення експериментальної методики; аналіз навчальних програм, шкільних підручників, посібників, публікацій науковців-методистів і вчителів-практиків, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду для з'ясування стану й основних підходів до розв'язання досліджуваної проблеми в науці й практиці роботи вчителів; емпіричні: анкетування вчителів та учнів, інтерв'ювання, бесіди з учителями й учнями, спостереження за навчально-виховним процесом, аналіз завдань зовнішнього незалежного оцінювання, творів учасників універсіади, робіт учнів-членів МАН України, Internet сайтів з метою з'ясування сучасного стану проблеми, визначення рівня готовності вчителів української літератури до аналізу екзистенціальної прози, виявлення знань старшокласників про екзистенціалізм, його основні категорії і положення; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи), аналіз письмових робіт та усних відповідей учнів, кількісний та якісний аналіз здобутих результатів з метою перевірки вірогідності результатів дослідження.

Відповідно до завдань робота над дисертацією проводилася протягом трьох етапів.

На першому етапі (2006) опрацьовано філософську, літературознавчу, методичну літературу з досліджуваної проблеми, вивчено й проаналізовано педагогічний досвід, визначено вихідні позиції дослідження.

На другому етапі (2006-2007) проведено констатувальний зріз, проаналізовано його результати, підготовлено матеріали для здійснення формувального експерименту, розроблено методику вивчення екзистенціальної прози в старших класах ЗНЗ.

На третьому етапі (2007-2009) проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності розробленої методики, проаналізовано його результати, підбито підсумки роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- уперше теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів;

- узагальнено і систематизовано визначені філософами і літературознавцями домінантні риси, властиві українській екзистенціальній прозі;

- з'ясовано особливості вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів;

- визначено критерії і рівні сформованості вмінь старшокласників аналізувати екзистенціальну прозу;

- удосконалено методику шкільного літературознавчого аналізу художнього твору;

- набула подальшого розвитку комплексна методична система вивчення вітчизняного і світового літературного процесу.

Практичне значення дослідження полягає у впровадженні в роботу вчителя науково обґрунтованої та експериментально перевіреної системи роботи з проблеми вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів. Розроблена методика допоможе вчителям-словесникам у процесі вибору оптимальних форм, методів і прийомів для забезпечення ефективного вивчення української і зарубіжної екзистенціальної прози, сприятиме підвищенню рівня літературної освіти старшокласників. Результати дослідження можуть також використовуватись учителями художньої культури, основ філософії, людини і світу як матеріали для факультативних занять у 10-12 класах загальноосвітніх навчальних закладів, викладачами для розроблення спецкурсів і спецсемінарів з методики викладання літератури у ВНЗ.

Експериментальною базою дослідження стали Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (довідка №58 від 25.03.2010), Бобровицька гімназія (довідка №197 від 28.09.2009) та ЗОШ №1 м. Бобровиці (довідка №42 від 5.10.2009), Рудьківська ЗОШ Бобровицького району (довідка №29 від 12.01.2010), Брусилівська ЗОШ Чернігівського району (довідка №158 від 15.12.2009), Редьківський навчально-виховний комплекс Чернігівського району (довідка №96 від 24.11.2009), Ічнянська гімназія імені С.Васильченка (довідка №21 від 04.03.2009) Чернігівської області, Кагарлицька ЗОШ №1 (довідка №148 від 08.12.2009), Переяслав-Хмельницька ЗОШ №7 (довідка №301 від 23.12.2009) Київської області, Глухівська ЗОШ №6 (довідка №279 від 20.01.2010) і ЗОШ №3 (довідка №21 від 18.01.2010), спеціалізована школа-інтернат імені М.І.Жужоми м.Глухова (довідка №33 від 14.01.2010) Сумської області, ЗОШ №47 м.Маріуполя (довідка №73 від 01.03.2010) Донецької області.

Апробацію результатів дисертації здійснено на конференціях і семінарах різних рівнів: міжнародних: “Українство у світі: Україна є там, де є українці” (Чернігів, 2008, 2009); всеукраїнських: “Українська література. Погляд з ХХІ століття” (Миколаїв, 2008), “Українська культуромовна особистість учителя: реалії та перспективи” (Глухів, 2008), “Феномен Михайла Коцюбинського в художніх вимірах українства” (Чернігів, 2009); всеукраїнських конференціях молодих учених: “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті” (Херсон, 2007), “Формування полікультурної мовної особистості в контексті нової парадигми освіти” (Чернігів, 2009), обласних науково-практичних конференціях, наукових читаннях, круглих столах.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес під час читання курсу української літератури на підготовчому відділенні Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (довідка №04-11/253 від 12.03.2010).

Узагальнені результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри української мови і літератури Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, курсах підвищення кваліфікації Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського (довідка №01-12/171 від 16.03.2010), засіданнях методоб'єднання вчителів української та зарубіжної літератур Чернігівського району Чернігівської області (довідка №368 від 19.04.2010).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових праць, у тому числі 12 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 269 сторінок, основного тексту - 185 сторінок. Список використаних джерел складає 393 найменування (на 33 сторінках). Дисертація містить 9 таблиць, 6 рисунків і 6 додатків на 51 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення, наведено дані про апробацію й впровадження здобутих результатів у шкільну практику.

У першому розділі - “Теоретичні засади вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів” - висвітлено теоретичні передумови дослідження, аналіз стану питання в філософії й літературознавстві, окреслено методологічну основу дослідницько-експериментальної роботи.

Екзистенціалізм - найпоширеніша у світі філософсько-етична, естетико-психологічна система, причиною появи якої стала криза в політичній, суспільній і духовній сферах, викликана раціоналізацією і механізацією мислення, глобальними масштабами усуспільнення й “конвеєризації” життя. Екзистенціалізм не був цілісною концепцією: між його представниками були істотні відмінності у світоглядних, релігійних і політичних позиціях. Аналіз філософських досліджень (Т.Андрійчук, Ю.Борєва, Б.Головка, Л.Левчук, Н.Михайловської, Ж.Ящук) дає можливість розглядати “філософію існування” під різними кутами зору: екзистенційну як один з напрямів університетської філософії Німеччини й екзистенціалізм як інтелектуальну моду (Б.Головко); як академічну, представниками якої були К.Ясперс, М.Гайдеґґер, і як філософську концепцію, що розвивалася на межі з літературою; як філософську систему і як певну систему умонастроїв, що знайшли своє втілення у творчості значної частини митців ХХ століття; екзистенційну філософію як напрям у філософії, екзистенціалістську естетику як напрям у естетиці та екзистенційність як рису світосприйняття (Ж.Ящук); розмежовують також релігійний і атеїстичний варіанти екзистенціалізму.

Дослідження літературознавчих праць (О.Астаф'єва, Т.Денисової, В.Іванишина, І.Василишина, Є.Косака, С.Павличко, В.Пахаренка, С.Финкельстайна, Ю.Шереха) дає змогу окреслити екзистенціалізм як художню систему модернізму, що сформувалася на основі синтезу таких форм суспільної свідомості, як філософія і література. Основні проблеми, які цікавили представників “філософії існування”, подавалися через призму мови філософських праць, у формі літературної критики, знаходили своє відображення в художніх творах.

Екзистенціальна проза - унікальний культурний феномен, що характеризується смисловою багатозначністю й має складну концептуальну структуру, в основі якої - фундаментальні положення “філософії існування”, які потребують попереднього всебічного осмислення для правильного “прочитання” тексту й характеристики образів.

На основі аналізу праць філософів-екзистенціалістів (Н.Аббаньяно, М.Бердяєва, О.Больнова, М.Гайдеґґера, А.Камю, Х.Ортеги-і-Гассета, Ж.-П.Сартра, К.Ясперса) було визначено групу дефініцій і тез, які становлять серцевину екзистенціальної філософії й формують концептуальне підґрунтя екзистенціальної літератури: екзистенція, абсурд, межова ситуація, відчуження, ворожість навколишнього світу, свобода вибору.

Українські філософи й етнопсихологи А.Бичко та І. Бичко, В.Лісовий, А.Колодний, С.Кримський, Н.Михайловська, В.Табачковський, Ж.Ящук, проаналізувавши історичний шлях формування нації та географічне розташування українських земель, доходять висновку, що екзистенційність є однією з характерних рис національного світогляду, основою українського філософування й образотворення. За межами України ідентичних поглядів на цю проблему дотримувалися О.Кульчицький, І.Мірчук, Д.Чижевський, М.Шлемкевич, В.Янів, С.Ярмусь.

Отже, у творчість українських письменників екзистенціальні ідеї прийшли не з філософських трактатів, а з джерел української ментальності, національної культурної традиції як бунт людини й митця проти абсурдної дійсності. Явище “українського екзистенціалізму” сягає своїм корінням витоків національної літератури: екзистенційні риси простежуються вже у творах Г.Сковороди, П.Юркевича, М.Гоголя, Т.Шевченка, П.Куліша. Особливо активізуються мотиви “філософії існування” в кризові періоди історії: у творчості митців к.ХІХ-поч.ХХст., періоду Розстріляного Відродження, творах письменників МУРу, у прозі шістдесятників, у сучасній українській літературі, адже події ХХ століття (революції, світові й громадянські війни, політика окупаційних режимів, відсутність власної державності, страх фізичного й морального знищення) сприяли формуванню трагічного світовідчуття. Поява екзистенціальних мотивів у вітчизняній літературі раніше, ніж вони з'явилися у творчості західноєвропейських митців, обумовлюється тим, що цивілізаційна криза, яка відчулася українськими письменниками раніше й з більшою гостротою, потребувала осмислення.

Дослідження екзистенціальної проблематики у творах вітчизняних письменників дало змогу зробити висновок, що український екзистенціалізм можна розглядати не як відгомін європейського, а як один із варіантів світового, як самобутнє й самодостатнє явище. Оскільки йдеться не про поодинокі прояви екзистенціальних ідей, а про загальні тенденції, можемо говорити не лише про екзистенційність як характерну рису вітчизняної культури, а про екзистенціалізм як художню систему, хоча вона й не набула завершеного варіанту через політичну ситуацію, що склалася на українських землях у 20-30-х роках ХХ століття.

В українській екзистенціальній прозі чітко окреслено дві основні групи:

- Інтелектуально-філософська проза з яскравими екзистенціальними мотивами, до якої належать твори В.Підмогильного, В.Домонтовича, Ю.Косача, романи Є.Плужника “Недуга”, М.Могилянського “Честь”;

- “Національно-екзистенціальна” проза, створена на матеріалах української історії: повість-поема О.Турянського “Поза межами болю”, романи Івана Багряного, У.Самчука, Василя Барки, “Сибірські новели” Б.Антоненка-Давидовича, твори Р.Андріяшика “Додому нема вороття”, “Люди зі страху”, драма на три життя “Солодка Даруся”, повість “Москалиця” М.Матіос.

Під час аналізу художніх особливостей інтелектуальної прози орієнтуємося на дослідження відомих філософів, естетиків, літературознавців: В.Агеєвої, Г.Бежнар, Н.Бернадської, Ю.Борєва, М.Гірняк, А.Горнятко-Шумилович, І.Куриленко, С.Павличко, Н.Синицької. Мотиви “філософії існування” у творчій спадщині В.Підмогильного розглядали О.Галета, В.Мельник, Л.Пізнюк, О.Романенко, М.Тарнавський, В.Шевчук, Ю.Шерех; паралелі між романами В.Домонтовича й працями філософів-екзистенціалістів проводили В.Агеєва, Т.Белімова, І.Василишин, М.Гірняк; спільність філософських пошуків Є.Плужника, М.Могилянського з представниками “філософії існування” була помічена Н.Колошук, Н.Шумило.

Серед проблем, до яких звертаються автори інтелектуального роману, людина в усьому різноманітті її відносин із навколишнім світом, її внутрішній світ, почуття й переживання, непевність епохи, життя в тоталітарному суспільстві (історична конкретика в інтелектуальній прозі існує лише як тло), раціоналізація і механізація людського існування, відірваність від ґрунту й утрачена автентичність, моральні й естетичні питання. Головна проблема - боротьба раціональної та ірраціональної сфер людини, а провідна філософська тема - сумніви в можливостях людського розуму. Основним об'єктом зацікавлення екзистенціальної літератури, як і філософії, є не суспільно-економічні, політичні, абстрактно-філософські проблеми, а передусім життя конкретної людини. Письменники-екзистенціалісти прагнуть дослідити “глибинно-особистісне існування людини”, її внутрішню сутність, а також пояснити буття, осмислити дійсність через призму існування особистості.

Основою художнього твору є філософські, наукові, міфологічні теорії та гіпотези, які митець прагне розв'язати через конфлікт ідей, філософських та етичних позицій, протистояння героїв, образну композицію, авторські погляди. Для таких творів характерний мінімум фабули, сюжету і дії, відсутність динамізму, гострих конфліктів і напруження. Конфлікт ідей не має однозначного розв'язання: його можна розглядати і як підтвердження, і як заперечення висловленої думки. Для передачі почуттів і емоцій людини, для відтворення її думок і переживань автори-екзистенціалісти використовують “потік свідомості”, внутрішні монологи й діалогізоване мовлення, ліричні відступи, філософські роздуми. Хід подій подано через їх сприйняття героями, рефлексії, марення, сни, мрії. В основі екзистенціального твору - особистість автора, вияв його власної сутності й життєвої позиції. Письменник свідомо чи несвідомо проектує власний внутрішній світ і свою “біографічну ситуацію” на художній текст.

Окремі аспекти національно-екзистенціальної прози проаналізовано в дослідженнях Ю.Бондаренка, І.Василишина, П. і В.Іванишиних, М.Кульчицької, Н.Медвідь, Н.Плетенчук, В.Пушко, І.Романової, О.Хмель.

У художніх творах другої групи національна проблематика тісно переплітається з екзистенціальною: філософські роздуми й художній сюжет поєднуються зі світовідчуттям і життєвим досвідом автора й базуються на трагічних сторінках української історії, а тому насичені національними сюжетами, образами й архетипами. Письменники досліджують не лише проблеми окремої особистості, а й світовідчуття всього народу в тоталітарному суспільстві, під час війни, революції, голодомору. У центрі їхньої уваги - буття української людини в абсурдних умовах денаціоналізації народу й нівелювання особистості. Герої екзистенціальних творів (згідно з “етикою трагічного стоїцизму” Альбера Камю) поділяються на абсурдних і стоїчних. Перші піддаються абсурду, долучаються до нього, а другі - гідно несуть тягар буття, не втрачаючи свого морального обличчя.

Характерною ознакою таких текстів є міфологізація дійсності, притчевість і алегоризм. В українській екзистенціальній прозі переважає стриманий виклад подій і коментарів до них; лексика позбавлена яскравого емоційного забарвлення; мова творів відображає мотиви “незахищеності”, “покинутості”, з одного боку, і “протистояння людини і світу”, з іншого. Концептуальний зміст посилюють кольоронайменування, описи природи й портретні характеристики героїв.

У художній літературі відображено такі основні категорії екзистенціалізму, як-от: “абсурд”, “абсурдна людина”, “свобода вибору”, “усвідомлення існування”, “самотність”, “відчуження”, “відчай”, “страх”, “нудота”, “межова ситуація”, “смерть”. Письменники-екзистенціалісти порушують питання провини й кари, відповідальності, “безґрунтянства”, свободи вибору, ставлення людини до смерті; досліджують стосунки “людина-світ”, “людина-суспільство”.

Аналіз основних екзистенціалів дає змогу зробити висновок, що класичний екзистенціалізм тяжіє до трагічного осмислення людського буття, але особливістю української екзистенціальної прози є віталізм (активна життєва позиція, що сприяє формуванню оптимістичної світонастанови, віри в майбутнє, у можливість перемоги над абсурдністю навколишньої дійсності).

У другому розділі - “Методичні основи вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів” - з'ясовано стан проблеми в методиці вивчення української літератури й сучасній шкільній практиці, обґрунтовано теоретичні засади дослідницько-експериментальної роботи, визначено особливості вивчення екзистенціальних прозових творів, запропоновано методику вивчення екзистенціальної прози в 10-11-х класах ЗНЗ, доведено ефективність створеної методики.

Аналіз результатів констатувальних зрізів, проведених у школах Чернігівської, Київської, Львівської, Донецької, Миколаївської, Сумської, Луганської областей, засвідчив, що учителів української літератури цікавить проблема дослідження рис тієї чи іншої художньої системи у творах, але переважна їх більшість має недостатній рівень знань із філософії й літературознавства про художню систему екзистенціалізму, її основні положення й категорії, не вирізняє рис “філософії існування” в художньому творі й не звертає на них увагу учнів. Лише незначна частина вчителів підходить до вивчення екзистенціальної прози послідовно, готова до її аналізу, прагне віднаходити зі школярами риси цієї художньої системи в текстах. Робота з вивчення екзистенціальної прози має епізодичний і нецілеспрямований характер. Це пов'язано з недостатньою кількістю чітких вказівок у шкільних програмах, теоретичного матеріалу в підручниках і посібниках, відсутністю науково обґрунтованої методики вивчення екзистенціальної прози.

Як наслідок, шляхом усного опитування, бесіди, анкетування й виконання творчих завдань виявлено низький рівень знань і вмінь аналізу екзистенціальної прози в старшокласників, зокрема: значні прогалини в розумінні учнями понять “літературний напрям”, “літературна течія”, “художня система”, “модернізм”, “екзистенціалізм”; низький рівень володіння основними категоріями “філософії існування” (“екзистенція”, “абсурд”, “відчуження”, “межова ситуація”), невміння їх знаходити в художніх текстах, що зумовило поверхове сприйняття екзистенціальних прозових творів. Здобуті результати підтвердили необхідність розроблення методики вивчення екзистенціальної прози.

В основу дослідницько-експериментальної роботи було покладено гіпотезу, суть якої полягає в тому, що процес вивчення екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів стане ефективним, якщо буде створено й впроваджено методику вивчення екзистенціальної прози в старших класах ЗНЗ. Це можливо, якщо:

· учитель-словесник матиме відповідний рівень загальної культури й професійної підготовки, володітиме необхідними знаннями про філософську й художню систему екзистенціалізму;

· ураховуватимуться особливості екзистенціальної прози як художньо-естетичного феномена;

· діяльність старшокласників передбачатиме нагромадження необхідних знань із філософії й літературознавства, а запропонований матеріал відповідатиме віковому й психологічному розвиткові учнів;

· робота вчителя спрямовуватиметься на внутрішній світ старшокласника, основною метою навчальної діяльності буде розвиток самостійності учнів, формування нових життєвих орієнтирів особистості;

· школярі будуть зорієнтовані на розв'язання дослідницьких і творчих завдань;

· забезпечуватиметься реалізація принципів системності й наступності в процесі вивчення екзистенціальної прози, зв'язку теоретичного матеріалу з творчістю конкретних письменників;

· оптимально поєднуватимуться форми, методи й прийоми вивчення екзистенціальної прози;

· упроваджуватимуться в роботу елементи компаративного вивчення української й зарубіжної літератур;

· буде створено адекватне методичне забезпечення.

Методика вивчення української екзистенціальної прози - це науково обґрунтована система форм, методів і прийомів навчальної діяльності, філософських, літературознавчих знань і практичних умінь, спрямованих на реалізацію навчальних, виховних і розвивальних завдань у процесі вивчення художніх творів з яскравими рисами художньої системи екзистенціалізму.

Мета методики вивчення української екзистенціальної прози - визначення найефективніших форм, методів і прийомів навчальної діяльності, що сприятимуть формуванню в старшокласників навичок сприйняття й аналізу екзистенціальної прози як особливого типу художньої літератури, усвідомленню учнями її особливостей, формуванню поняття про світовий і український літературний процеси, осмисленню й засвоєнню школярами національних і загальнолюдських цінностей, які несуть у собі прозові твори українських письменників-екзистенціалістів, морально-етичному зростанню учнів, вихованню національно свідомого громадянина.

Розроблення експериментальної методики потребувало: визначення специфіки української екзистенціальної прози, аналізу художніх особливостей цього культурного феномена; окреслення обсягу теоретичного (філософського й літературознавчого) матеріалу, необхідного для опанування учнями екзистенціальної прози; створення дидактичних матеріалів, застосування яких допомагатиме опрацюванню екзистенціальних прозових творів; підготовки методичних рекомендацій для вчителів, які працюють в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів; перевірки ефективності методики й визначення перспектив щодо її використання.

Організація навчальної діяльності учнів у процесі вивчення екзистенціальної прози підпорядковувалась основним дидактичним і методичним принципам, а також принципам, специфічним для вивчення української екзистенціальної прози: опори на оптимістичні (вітаїстичні) риси у творі; екзистенційності; діалогізму; поєднання екзистенціальних ідей з особливостями українського національного характеру; контекстного розгляду української екзистенціальної прози; інтегрованості.

На основі дослідження специфіки екзистенціальної прози було визначено особливості її вивчення й запропоновано дві моделі аналізу.

Інтелектуальну прозу з яскравими екзистенціальними рисами вивчали за такою моделлю:

§ Активізація наявних в учнів знань про філософську систему екзистенціалізму, основні її категорії й положення; їх доповнення й поглиблення.

§ Аналіз історичного й суспільного контексту.

§ Історія створення художнього тексту.

§ Характеристика екзистенціальних мотивів у творі.

§ Дослідження сутності інтелектуального конфлікту; аналіз різних поглядів на поставлену проблему, визначення авторської світоглядної концепції.

§ Аналіз образної системи. Різні аспекти буття: внутрішнє буття особистості, стосунки людина-світ, навколишній світ через призму героїв.

§ Характеристика композиційних особливостей.

Національно-екзистенціальна проза аналізувалася за такою моделлю:

§ Активізація наявних у старшокласників знань про філософську систему екзистенціалізму, її характерні риси, коло проблем, які намагаються розв'язати митці-екзистенціалісти.

§ Історичні й суспільні умови, чинники, які сприяли виникненню твору.

§ Його історична основа.

§ Дослідження екзистенціальної й національної проблематики.

§ Характеристика образної системи: стоїчні й абсурдні герої.

§ Композиційні особливості художнього тексту.

§ Символіка твору.

Програма дослідно-експериментального навчання передбачала два етапи: у 10 класі учні отримували основні відомості про художню систему екзистенціалізму, знайомилися з деякими категоріями “філософії існування”, визначали окремі екзистенціальні риси в прозових творах, аналізували екзистенціальну проблематику. Метою другого етапу (11 клас) було поглибити знання старшокласників про художню систему екзистенціалізму та її окремі категорії, удосконалити вміння аналізу екзистенціальної проблематики твору, формулювати світоглядну й філософську концепції митця, досліджувати екзистенціальний підтекст.

Вибір художніх одиниць для формувального експерименту був обумовлений наявністю в них категорій і положень, які окреслюються як екзистенціальні, порушеною екзистенціальною проблематикою, художньою цінністю й виховним потенціалом твору. Для практичної реалізації розроблених теоретичних орієнтирів запропоновано систему експериментальних форм: урок за повістю І.Франка “Перехресні стежки”, уроки-дослідження рис імпресіонізму й екзистенціалізму у творчості М.Коцюбинського, експресіоністичних і екзистенціальних мотивів у творах В.Стефаника, оглядовий урок “Художні обрії української прози 20-30-х років ХХ століття”, диспут “Боротьба розуму і почуттів в людині” за романом В.Підмогильного “Місто”, круглий стіл “Природа і сутність кохання” за романом В.Домонтовича “Доктор Серафікус”, читацька конференція за повістю-поемою О.Турянського “Поза межами болю”, інтегрований урок “Абсурдність радянської тоталітарної системи за романом Івана Багряного “Сад Гетсиманський”, читацька конференція за романом “Додому нема вороття” Р.Андріяшика, урок оглядового вивчення творчості М.Матіос “Творчість - це суцільна мрія про безмежність людини”, урок компаративного вивчення художніх творів українського й західноєвропейського письменників-екзистенціалістів на прикладі романів Альбера Камю “Чума” і Василя Барки “Жовтий князь”. Розроблено програму факультативу “Українська екзистенціальна проза” для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів.

Ознайомлення учнів експериментальних класів з екзистенціальною прозою здійснювалося таким чином: добір текстів з яскравими рисами екзистенціалізму; ознайомлення з теоретичним матеріалом про екзистенціалізм як філософську і художню системи; вибір таких форм, методів і прийомів навчальної діяльності, які спрямовували б зусилля учнів на аналіз екзистенціальних мотивів у художніх творах. У процесі експериментальної роботи вчителі скеровувалися на загальні методи навчання, описані й класифіковані Ю.Бабанським; визначені науковцем групи методів було конкретизовано з урахуванням специфіки екзистенціальної прози.

Для перевірки ефективності пропонованої методики проведено аналіз результатів формувального експерименту. Анкетування й інтерв'ювання вчителів, які працювали за експериментальною методикою, дало змогу зробити висновок, що її використання сприяло підвищенню рівня теоретичних (філософських і літературознавчих) знань учнів про літературний процес к.ХІХ - поч.ХХІ століття, систематизації знань старшокласників про художні системи модернізму, їх особливості та взаємозв'язки, розвиткові практичних умінь і навичок аналізу екзистенціальної прози, формуванню інтересу до цієї літератури, зацікавило їх проблемами, порушеними письменниками, відіграло важливу роль у вихованні патріотизму й високих моральних рис старшокласників.

Оцінювання учнівських робіт проведено відповідно до розроблених критеріїв, основними показниками яких є:

- розуміти теоретико-літературні поняття, пов'язані з категоріями “філософії існування”, уміти ними оперувати;

- аналізувати основний конфлікт твору, його екзистенціальний характер;

- досліджувати екзистенціальний підтекст художнього твору;

- з'ясовувати авторську концепцію й світогляд письменника за його художніми текстами.

За показниками всіх виконаних під час формувального експерименту завдань визначено чотири рівні осмислення екзистенціальної прози учнями старших класів загальноосвітніх навчальних закладів:

- високий рівень: старшокласники демонструють глибоке розуміння прочитаних творів, їх філософського підтексту, уміння аналізувати їх з позицій “філософії існування”, з'ясовувати авторську філософську концепцію, аналізувати екзистенціальний характер основного конфлікту; дають власну оцінку та самостійно роблять висновки щодо прочитаного. Школярі цієї групи формулюють повну розгорнуту відповідь на запитання, збагачену власними думками, вільно оперують категоріями екзистенціалізму;

- достатній рівень наявний у респондентів, які володіють знаннями про основні положення екзистенціалізму, філософські і літературознавчі поняття, проте не завжди їх використовують у своїх відповідях. Вони дають неповні відповіді на поставлені запитання, відчувають деякі труднощі під час формулювання авторської філософської концепції й аналізу екзистенціальних мотивів у творі;

- середній рівень: старшокласники неповно й поверхово відповідають на запитання, вони не розуміють авторської позиції в екзистенціальному тексті, досить слабко визначають філософську і світоглядну концепції письменника, рідко застосовують категорії й положення екзистенціалізму у своїх відповідях, у них відсутні власні критичні оцінки описаних подій і явищ; звертають увагу в основному на сюжет твору, відчувають значні труднощі під час аналізу філософського підтексту;

- низький рівень характерний для учнів, у яких не відчувається вміння аналізувати екзистенціальну прозу, визначати авторські погляди у творі, лексичний рівень не демонструє знайомство з категоріями “філософії існування”. Ці старшокласники сприймають твір на сюжетному рівні.

Показники свідчать про різницю між рівнем знань про художню систему екзистенціалізму і вмінь оперувати здобутими знаннями учнів експериментальних і контрольних класів. Висока результативність дослідницької роботи підтверджується даними: 77,41% учнів експериментальних класів виконали контрольні завдання на високому й достатньому рівнях. Кількість старшокласників, які не змогли правильно відповісти на запропоновані їм запитання й показали середній або низький рівні знань, значно менша в експериментальних класах (31,5 % і 11,8 % відповідно - у контрольних).

Якісний і кількісний аналіз результатів формувального експерименту дає підстави зробити висновок про ефективність пропонованої методики вивчення української екзистенціальної прози в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів.

На основі результатів дослідження було зроблено такі висновки:

1. Створення методики вивчення екзистенціальної прози в старших класах ЗНЗ обумовлено потребою розроблення нових підходів до шкільного аналізу художніх творів із урахуванням сучасного стану філософської й літературознавчої наук, а також необхідністю усвідомлення учнями закономірностей розвитку світового культурного процесу, вітчизняної літератури взагалі й прози зокрема як її органічної частини.

2. Шляхом дослідження стану проблеми в методичній науці та шкільній практиці, аналізу результатів констатувальних зрізів, проведених серед учнів старших класів, підтверджено актуальність і доцільність розроблення науково обґрунтованої й експериментально перевіреної методики вивчення екзистенціальної прози в старших класах ЗНЗ.

3. Аналіз і систематизація великого обсягу наукової інформації про художні особливості екзистенціальної прози загалом і української зокрема дали змогу умовно виділити в українській екзистенціальній прозі дві групи (інтелектуальна проза з екзистенціальними рисами й національно-екзистенціальна), згідно з якими запропоновано дві моделі її шкільного аналізу.

4. У процесі дослідження з'ясовано, що основні особливості вивчення літератури з яскравими рисами художньої системи екзистенціалізму полягають у тому, що:

- інформація про категорії й положення “філософії існування” має бути доступною й зрозумілою для старшокласників;

- формування в учнів уявлення про екзистенціалізм як художню систему модернізму допоможе простежити взаємозв'язки й точки перетину з іншими модерністськими художніми системами, виявити своєрідність і унікальність його як мистецького явища;

- доцільними є такі варіанти шкільного аналізу екзистенціальної прози: відбір основних категорій і положень “філософії існування”, їхній аналіз у тексті; визначення екзистенціального мегаконцепту в художньому творі, дослідження його проявів на всіх рівнях, зв'язок із рештою компонентів тексту; аналіз художньої одиниці в контексті філософської концепції конкретного західноєвропейського філософа-екзистенціаліста;

- пріоритетними є проблемно-тематичний (розкриття національної, соціальної, моральної, екзистенціальної проблематики, аналіз філософської чи наукової теорії автора) і пообразний (визначення абсурдних і стоїчних героїв) шляхи аналізу екзистенціального твору;

- для з'ясування філософської концепції письменника особливого значення набуває знайомство учнів із філософськими й літературознавчими працями, епістолярною спадщиною, публіцистикою, щоденниками;

- контекстне вивчення вітчизняної екзистенціальної прози дає змогу проаналізувати історичну й суспільну ситуацію, яка зумовила виникнення й формування українського екзистенціалізму;

- доцільним є встановлення асоціативних зв'язків -- частковосистемних (розгляд твору в контексті творчості митця), внутрішньопредметних (виявлення рис, спільних з творами інших письменників), міжпредметних (виявлення спільного з іншими видами мистецтв, суспільних наук тощо);

- аналіз взаємозв'язків українського й зарубіжного екзистенціалізму сприятиме усвідомленню учнями унікальності вітчизняного варіанта “філософії існування”, його стилістичної й тематичної своєрідності.

5. Доведено, що результативність методики вивчення екзистенціальної прози в старших класах ЗНЗ залежить від рівня підготовки вчителя до аналізу таких текстів, науково-методичного забезпечення - дидактичних матеріалів до уроків (таблиць, схем, тез із філософських і літературознавчих праць), доцільного застосування форм, методів і прийомів навчальної діяльності.

6. Дослідження засвідчило, що розроблена методика вивчення екзистенціальної прози сприяє вдосконаленню літературної освіти учнів, оптимізації навчально-виховного процесу, розвиткові аналітичного мислення, підвищенню рівня знань з української і зарубіжної літератур, досягненню цілісності під час сприймання шкільного курсу літератури, а також дає можливості простежити духовне зростання учнів.

7. Результати експериментального дослідження свідчать про те, що для вдосконалення процесу вивчення української екзистенціальної прози в старших класах доцільно в програмах з української літератури зосередити увагу на специфічних рисах, характерних для вітчизняної екзистенціальної прози; у підручниках і хрестоматіях подавати завдання, орієнтовані на з'ясування особливостей таких творів, а також їх сприйняття старшокласниками; у навчально-тематичних планах роботи курсів підвищення кваліфікації словесників передбачити лекції, семінарські й практичні заняття, що стосуються проблем, пов'язаних із вивченням української екзистенціальної літератури; запровадити відповідні спецкурси та семінари в системі роботи методичних об'єднань учителів. Актуальним є створення методики підготовки фахівців, здатних реалізувати запропонований підхід у викладанні літератури.

...