Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України

УДК 378. 09: 796.2 (043.3) (072)

13. 00. 04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

кандидата педагогічних наук

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДИК У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Корносенко Оксана Костянтинівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти НАПН України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Пінчук Євген Анатолійович, Інститут вищої освіти НАПН України, провідний науковий співробітник відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, доцент Кравченко Любов Миколаївна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри культурології;

- кандидат педагогічних наук, доцент Гринченко Ігор Борисович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, доцент кафедри спортивних ігор.

Захист відбудеться 19 травня 2010 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 8-й поверх).

Автореферат розіслано 19 квітня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Олексюк

Анотації

Корносенко О.К. Підготовка майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2010.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності. Здійснено системний аналіз наукових праць та визначено напрями з теми дослідження. Уточнено й конкретизовано зміст понять "ігрова методика", "професійна компетентність фахівця фізичної культури щодо використання ігрових методик у загальноосвітньому навчальному закладі", "педагогічна технологія підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності". Охарактеризовано використання ресурсно-диференційованого підходу до професійної підготовки фахівця фізичної культури та наукові основи диференційованого навчання рухливих ігор у загальноосвітньому навчальному закладі. Розроблено модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик. Розкрито технологію підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності та експериментально перевірено її ефективність.

Ключові слова: професійна підготовка, ресурсно-диференційований підхід, професійна компетентність, ігрові методики, модель фахівця фізичної культури, педагогічна технологія.

Корносенко О.К. Подготовка будущих специалистов физической культуры к использованию игровых методик в профессиональной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования НАПН Украины. - Киев, 2010.

В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научного задания подготовки будущих специалистов физической культуры к использованию игровых методик в профессиональной деятельности. Совершен системный анализ научных работ и определены направления по теме исследования. Уточнено и конкретизировано содержание понятий "игровая методика", "профессиональная компетентность специалиста физической культуры к использованию игровых методик в общеобразовательном учебном заведении", "педагогическая технология подготовки будущих специалистов физической культуры к использованию игровых методик в профессиональной деятельности". Обосновано использование ресурсно-дифференцированного подхода к профессиональной подготовке и разработаны научные основы дифференциации обучения подвижным играм в общеобразовательной школе. Эта разработка рассматривается как внешний ресурс в подготовке будущих специалистов физической культуры к использованию игровых методик в профессиональной деятельности. Главной идеей применения подвижных игр является обязательный учет возрастных особенностей - основных линий развития (физиологического, физического, социально-морального, познавательного, креативного) ребенка и учебного материала. Определены компетентности, формирующиеся в процессе обучения подвижным играм в общеобразовательной школе.

Разработана модель специалиста физической культуры, компетентного по отношению к использованию игровых методик на основе базовых и предметных компетенций, благодаря чему учитываются потребности и интересы студентов, как будущих специалистов. В структуре профессиональной компетентности специалиста физической культуры выделены группы компетенций, содержание которых определяется сущностью профессиональной деятельности: общенаучные, общепрофессиональные и специальные. Предметные компетенции являются интегрированной частью специальных и формируют профессиональную компетентность на уровне учебной дисциплины. К структуре специальных компетенций отнесены: профессионально-функциональные, профессионально-коммуникативные, двигательные и социально-личностные.

Розкрыта педагогическая технология подготовки будущих специалистов физической культуры к использованию игровых методик в проффесиональной деятельности, являющаяся процессуальной системой последовательно выполняемых субъектами учебно-воспитательного процесса заданий и действий, которые постепенно реализуются и позволяют достичь желаемого результата. Эффективность педагогической технологии обусловливается не только ее содержанием, но и взаимосвязью ее элементов: цели, этапов, содержания обучения, внешних и внутренних ресурсов, взаимодействия субъектов учебного процесса, результата. Педагогическая технология основана на личностной реализации внутренних ресурсов будущего учителя, предусматривает применение активных методов - проблемного, проектного обучения, метода моделирования типичных педагогических ситуаций, учебных игр. В своем единстве это формирует грамотность, образованность, эрудированность будущих специалистов, умение самостоятельно приобретать новые знания, моделировать творческую профессиональную деятельность, формировать способность к дальнейшему развитию через самообразование, то есть профессиональную компетентность.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, ресурсно-дифференцированый подход, профессиональная компетентность, игровые методики, модель специалиста физической культуры, педагогическая технология.

Кornosenko O.K. Preparation of future specialists of physical culture to the use of playing methods in professional activity. - Manuscript.

Dissertation for the academic grade of Candidate of Science (Education) according to the speciality 13.00.04 - theory and methodology of professional education. - Higher education institute of National Academy of Pedagogical Sciences - Kyiv, 2010.

In dissertation theoretical generalization and new decision of scientific tasks of preparation of future specialists of physical culture is resulted to the use of playing methods in professional activity. The analysis of the systems of scientific labours and certainly directions is carried out from the theme of research. Maintenance of concepts is specified and specified "playing method", "professional competence of specialist of physical culture in relation to the use of playing methods in general educational establishment", "pedagogical technology of preparation of future specialists of physical culture to the use of playing methods in professional activity". The use of the resource-differentiated going near professional preparation of specialist of physical culture and scientific bases of the differentiated studies of mobile games is described in general educational establishment. The model of specialist of physical culture, competent in relation to the use of playing methods is developed. Technology of preparation of specialists of physical culture is exposed to the use of playing methods in professional activity and its efficiency is experimentally tested.

Key words: professional training, resource-differentiated approach, professional competence, play tear, model of physical culture specialist, education technology.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стрімкий розвиток міжнародних зв'язків, соціально-культурних і економічних відносин, інтеграційні процеси, що відбуваються в Європі, прагнення України стати повноцінним членом європейської та світової спільноти визначили зміну цільових орієнтирів професійної освіти. Ці модернізаційні перетворення стосуються і аспектів підготовки фахівця фізичної культури як активної особистості, здатної продуктивно використовувати внутрішні і зовнішні ресурси та забезпечувати функціонування національної системи фізичного виховання у світлі реформ загальноосвітньої школи.

Основні нормативно-правові документи, що окреслюють проблеми фізичної культури та спорту, - Закон України "Про фізичну культуру та спорт", Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХI ст.), Цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров`я нації", Концепція загальної середньої освіти, Концепція фізичного виховання в системі освіти України, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти - вказують на посилення значення оздоровчої функції фізичної культури та забезпечення диференційованого підходу до різних груп учнів, що передбачає реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості. Одночасно спостерігається значне погіршення здоров`я українців, зокрема - учнівської молоді, зумовлене відсутністю технологій збереження здоров`я та ціннісного ставлення до власного фізичного стану. Це потребує активного і раннього залучення дітей до занять фізичною культурою, одним з ефективних засобів і методів якої є рухливі ігри. У процесі рухливої гри її освітня, розвивальна й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку, гра розширює пізнавальні можливості дітей, здійснює оздоровчий вплив на організм.

Важливу роль у виконанні поставлених завдань відіграє вчитель фізичної культури, оскільки від ефективності його діяльності залежить гармонійність розвитку учнів. Сучасна загальноосвітня школа потребує професійно компетентного вчителя, здатного здійснювати диференційовану педагогічну діяльність на демократичних і гуманістичних засадах. На потребу істотних змін у професійній підготовці майбутнього педагога, адекватних сучасним освітнім пріоритетам і завданням, вказує й Концепція загальної середньої освіти. Вона проголошує напрям професійної переорієнтації вчителя - від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії, від маніпулятивної, авторитарної педагогіки до особистісно зорієнтованої, до відносин, що ґрунтуються на співробітництві і співтворчості. Водночас проведене в рамках дослідження усне і письмове опитування фахівців фізичної культури, учнів, їхніх батьків свідчить, що актуальним для фізичного виховання дітей різного віку стає прищеплення майбутнім учителям умінь раціонального, творчого і нестандартного мислення у процесі організації дитячої гри (зазначили 57,2% опитаних учителів фізичної культури), здатності вирішувати багатофакторні завдання, самостійно вчитися впродовж життя і поновлювати свої знання (40,8% опитаних батьків та 43,8% учнів-старшокласників). Отже, підготовлені вищою школою фахівці не тільки мають оволодіти певною системою знань, а й уміти творчо, раціонально застосовувати їх на практиці, постійно вдосконалюючи власні ресурси, розробляючи оригінальні диференційовані методики використання рухливих ігор у процесі фізичного виховання дітей.

Аналіз численних наукових джерел засвідчив, що дослідженням проблем професійної педагогічної підготовки фахівців завжди приділялася належна увага, зокрема таким її аспектам, як: теоретико-методологічні засади неперервної професійної освіти (Є. Барбіна, С. Гончаренко, І. Зязюн, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.); впровадження освітніх технологій у процес професійної підготовки фахівців (В. Безпалько, О. Гохберг, А. Кіктенко, Л. Кравченко, І. Лернер, В. Паламарчук, О. Пєхота, Г. Селевко, Н. Фролов та ін.); модульні технології професійної підготовки фахівців (А. Алексюк, І. Богданова, В. Бондар, Ф. Козак, П. Сікорський, Б. Сверида, Н. Шиян та ін.). Переважна більшість праць учених присвячена пошукам нових освітніх технологій підготовки фахівців гуманітарного, технічного, економічного, фізико-математичного та природничого профілів. Водночас питання підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик вирішуються фрагментарно або стосуються окремих їхніх видів, що висвітлено у працях науковців і методистів (Г. Бабушкіна, В. Видріна, І. Гринченка, Ю. Железняка, М. Кричфалушого, В. Наумчука, О. Петуніна, Г. Пономарьова, С. Філя, А. Цьося, А. Чорноштана, О. Шабаліної, А. Шангіна, Б. Шияна, Ю. Шкребтія, В. Яловика та ін).

Отже, проблема підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у загальноосвітньому навчальному закладі залишається не дослідженою. Незважаючи на значні зрушення та перебудовні процеси в системі вищої педагогічної освіти оновлення потребують методологічні підходи, педагогічні технології і методи професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури. Особливого значення при цьому набувають новизна, відповідність світовим стандартам та рівень методичного забезпечення навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Суперечність між суспільними вимогами до професійної підготовки вчителів фізичної культури та реальним рівнем знань і умінь студентів щодо виховання здорової, життєрадісної, фізично досконалої, гармонійно і творчо розвиненої дитини засобами рухливих ігор, потреба вдосконалення процесу підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик зумовили вибір теми дослідження "Підготовка майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукової теми відділу педагогіки і психології вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України "Психолого-педагогічне проектування особистісно зорієнтованих технологій навчання і виховання у вищих навчальних закладах" (державний реєстраційний № 0103U000963). У межах цієї теми дисертанткою досліджувалися проблеми підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 6/10 від 25 червня 2007 р.), узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 30 вересня 2008 р.).

Мета дослідження полягає в розробленні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:

- здійснити системний аналіз наукових праць та визначити напрями з теми дослідження;

- уточнити й конкретизувати зміст понять: "ігрова методика", "професійна компетентність фахівця фізичної культури щодо використання ігрових методик у загальноосвітніх навчальних закладах", "педагогічна технологія підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності";

- охарактеризувати використання ресурсно-диференційованого підходу до професійної підготовки фахівця фізичної культури та наукові основи диференційованого навчання рухливих ігор у загальноосвітньому навчальному закладі;

- розробити модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик;

- експериментально перевірити педагогічну технологію підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх фахівців фізичної культури у вищих навчальних закладах ІІІ - ІV рівнів акредитації.

Предмет дослідження - підготовка майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

Для досягнення сформульованої мети і вирішення завдань розроблено програму дослідження, в якій використано комплекс взаємопов`язаних методів дослідження:

- аналіз психолого-педагогічної літератури і досліджень з фізичної культури для визначення стану розробленості досліджуваної проблеми;

- системно-структурний аналіз і педагогічне проектування - для виявлення особливостей застосування ігрового методу, методологічних підходів, педагогічних технологій, уточнення базових понять дослідження, обґрунтування ролі та значення ігрового методу у загальноосвітній школі, особливостей застосування ресурсно-диференційованого підходу до підготовки фахівців;

- синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, моделювання - для розробки моделі фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик, визначення спеціальних та предметних компетенцій, яких потребує учитель фізичної культури у процесі навчання рухливих ігор у загальноосвітній школі, конструювання педагогічної технології підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності;

- анкетування, бесіди і спостереження за навчальною діяльністю викладачів вищих навчальних закладів, які викладають дисципліну "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав" та вчителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл - для виявлення кращих зразків педагогічного досвіду;

- аналіз результатів оцінювання - для визначення рівня сформованості предметних компетенцій щодо застосування ігрового методу майбутніми фахівцями фізичної культури; обговорення уроків, позакласних заходів, результатів практик - для перевірки ефективності педагогічної технології;

- педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) - для виявлення ефективності запропонованої педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності; порівняльний, кількісний та якісний аналіз, математичні статистичні методи - для встановлення та підтвердження достовірності результатів експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

- обґрунтовано використання ресурсно-диференційованого підходу до підготовки майбутніх фахівців та наукові основи диференційованого навчання рухливих ігор у загальноосвітній школі, що передбачає на засадах реалізації особистісних ресурсів учителя фізичної культури врахування вікових особливостей учнів, головних ліній їхнього розвитку (фізіологічного, фізичного, соціально-морального, пізнавального, креативного) та освітніх пріоритетних завдань;

- визначено як внутрішній особистісний ресурс компетентності, які формуються у процесі навчання рухливих ігор в загальноосвітній школі: ігрова, рухова, соціально-моральна; залежно від ступеня оволодіння учнями навчальним матеріалом з рухливих ігор визначено рівні компетентності в його засвоєнні;

- розроблено модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик у загальноосвітніх навчальних закладах; виділено в структурі базових компетенцій професійно-функціональні, професійно-комунікативні, рухові, соціально-особистісні та предметні, які відображують вимоги до рівня підготовленості фахівця фізичної культури щодо навчання дітей рухливих ігор, а у структурі предметних - ігрові, навчально-методичні, організаційно-управлінські, контрольно-оцінні, морально-етичні; визначено основні рівні сформованості предметних компетенцій та розроблено критерії оцінювання їх;

удосконалено:

- педагогічну технологію підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності, яка обумовлюється взаємозв`язком елементів: мети, етапів, змісту навчання, зовнішніх і внутрішніх ресурсів, взаємодії суб`єктів навчального процесу, результату;

уточнено:

- зміст понять "ігрова методика", "професійна компетентність фахівця фізичної культури щодо використання ігрових методик у загальноосвітніх навчальних закладах" та "педагогічна технологія підготовки майбутніх фахіців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності";

подальшого розвитку набули:

- ідеї щодо формування професійно значущих умінь фахівців фізичної культури, пов`язаних з диференційованим використанням ігрових методик у професійній діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані у дослідженні теоретичні положення й висновки, експериментальні дані уможливили підтвердження ефективності підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності. Удосконалено педагогічну технологію підготовки майбутніх фахівців фізичної культури через викладання навчальної дисципліни "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав". Виявлено значущі результати педагогічного дослідження та використано їх при розробленні: навчальної програми курсу "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав" (на основі кредитно-модульної системи); методичного посібника "Організаційно-методичні аспекти застосування рухливих ігор на уроках фізичної культури в школі" (Полтава, 2005) для практичних занять студентів; методичних рекомендацій до лекційного курсу на основі ресурсно-диференційованого підходу до навчання рухливих ігор у загальноосвітній школі (Полтава, 2008); методичних рекомендацій для самостійної роботи "Національні українські ігри та методика їх проведення" (Полтава, 2008). Теоретичні положення та практичні розробки в рамках нашого дослідження доцільно впроваджувати у процес професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури в педагогічних і спеціалізованих вищих навчальних закладах.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка № 2026 / 01-37/53 від 27 травня 2009 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 604 від 22 вересня 2009 р.), Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 03-130 від 12 червня 2009 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 1470 від 12 жовтня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що в наукових статтях, написаних у співавторстві з Є. Пінчуком та П. Хоменком, автору належать ідеї, присвячені розробці використання ресурсно-диференційованого підходу до навчання рухливих ігор у загальноосвітній школі, моделі фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик у загальноосвітньому навчальному закладі та педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик. Здобутки співавторів у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового пошуку обговорено на таких науково-практичних конференціях:

- міжнародних: "Творча особистість учителя як передумова інноваційних процесів у системі освіти" (Полтава, 2005); "Інноваційний зміст фізичного виховання в умовах реформування вищих навчальних закладів України ІІІ - ІV рівня акредитації" (Полтава, 2006); "Інновації у вищій освіті" (Ніжин, 2007); "Викладання курсу "Фізичне виховання" у ВНЗ: альтернативні пріоритети й багатовекторність перспектив" (Полтава, 2007); "Організаційно-педагогічні умови управління виховним процесом у підготовці майбутніх педагогів: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи" (Переяслав-Хмельницький, 2009); "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології" (Тернопіль, 2009);

- всеукраїнських: "Конструктивні підходи у забезпеченні єдності навчально-виховного процесу фізичного виховання різних ланок освіти" (Полтава, 2004); "Роль фізичної культури та спорту в становленні та зміцненні генофонду України" (Полтава, 2006); "Освіта та здоров`я студентської молоді: проблеми та перспективи" (Полтава, 2009).

Публікації за темою дослідження. Основний зміст і результати дослідження висвітлено в 17 наукових публікаціях: 10 статей у наукових фахових виданнях, 7 з яких одноосібні; 3 статті у збірниках матеріалів і тез конференцій; 3 методичні рекомендації, 1 навчальна програма.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 10 додатків і списку використаних джерел (287 найменувань, з них іноземними мовами - 6). Загальний обсяг дисертації - 256 сторінок, з них основного тексту - 189. Містить 12 таблиць і 16 рисунків.

Основний зміст дисертації

професійний фахівець навчання ігровий

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження з обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, розкрито наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача, подано дані про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - "Використання ігрових методик у професійній діяльності фахівців фізичної культури як проблема педагогічної науки і практики" - за допомогою методів ретроспективного і системного аналізу, порівняння нормативних документів, вивчення комплексу наукових, методичних джерел і даних педагогічного досвіду виявлено сутність і переваги гри у навчально-виховному процесі сучасної школи; здійснено вивчення нормативно-правової бази та досвіду використання ігрових методик у системі середньої освіти і професійної підготовки фахівців фізичної культури; проаналізовано практику професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик.

Установлено, що гра як метод, форма або засіб навчання і виховання широко використовується педагогікою як у роботі зі школярами, так і в підготовці майбутніх учителів до професійної діяльності. У професійній підготовці вчителів гру розглядають як: активний метод навчання; форму імітації середовища майбутньої професійно-педагогічної діяльності; засіб формування в студентів професійних умінь і розвитку здатності вирішувати практичні завдання і розв`язувати психолого-педагогічні ситуації. В освітньому процесі загальноосвітнього навчального закладу гру розуміють як нетрадиційну форму навчання і виховання, засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.

Здійснено системний аналіз філософсько-психологічних і педагогічних проблем застосування ігрового методу: у соціальній філософії (М. Бойченко, В. Болгаріна, К. Ісупов, К. Клаус), психології гри (Б. Ананьєв, М. Басов, П. Блонський, Л. Виготський, Д. Ельконін, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн), стосовно дидактичних ігор і різних підходів до їх класифікації (О. Вербицький, І. Куліш, Н. Савчук, Л. Тополя, О. Шафранська), розвитку методики використання ігор у процесі навчання учнів як нетрадиційної форми та засобу активізації пізнавальної навчальної діяльності школярів (М. Алейніков, І. Волобуєва, Л. Макарова, О. Ноздрьова, Л. Тополя), застосування навчально-педагогічних ігор (В. Бенера, М. Воровка, І. Куліш, Н. Сулаєва, В. Ткаченко, П. Щербань). Крім того, розглянуто використання рухливих ігор з дітьми молодшого шкільного віку (Г. Воробей, А. Вольчинський, С. Марченко, С. Мудрик) та у навчально-тренувальному процесі і корекційно-виховній роботі (вітчизняних учених - Л. Буркова, В. Грицюк, Т. Євтухова, І. Звізда, В. Коров`яков, О. Шлапаченко і зарубіжних авторів - А. Лошер, П. Лавега, Т. Мет`юс, С. Олесо Климент, У. Стумп, Х. Фаст Месит).

У розділі на основі аналізу нормативно-правової бази та досвіду використання ігрових методик у системі середньої освіти і професійної підготовки фахівців фізичної культури наголошується, що освітньо-професійна програма підготовки бакалаврів за спеціальністю 010100 "Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура" напряму підготовки 0101 "Педагогічна освіта" Галузевого стандарту вищої освіти включає у вимогах до професійно компетентного фахівця з фізичної культури володіння комплексом умінь і виконання функцій, які забезпечують зорієнтованість на використання у навчально-виховному процесі ігрових методик. Для цього призначений нормативний навчальний курс "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав".

Проте аналіз ряду навчальних програм цього курсу свідчить про загальну тенденцію до скорочення аудиторних годин, збільшення кількості годин на індивідуальну і самостійну роботу, що, в свою чергу, зумовлює зміну підходів до викладання даного курсу. Водночас аналіз освітньо-кваліфікаційної характеристики за цією спеціальністю виявив: неузгодженість вікової диференціації навчання дітей рухливих ігор із навчальними програмами дисципліни "Фізична культура" в загальноосвітній школі; відсутність чітких критеріїв оцінювання ігрових видів навчальної діяльності як учнів, так і студентів. Кожен автор програми інтерпретує навчальний матеріал на свій розсуд, що зумовлює формування різних моделей фахівців.

На підставі підсумкового результату анкетування студентів, учителів фізичної культури і викладачів факультету фізичного виховання зроблено висновки, що рухливі ігри мають можливості й потреби для використання в усіх розділах навчальної програми в загальноосвітній школі. Водночас студенти, які вступають на факультети фізичного виховання педагогічних університетів, мають недостатній рівень знань із застосування рухливих ігор на уроці фізичної культури. Це свідчить про те, що вчителі фізичної культури шкіл, навіть усвідомлюючи переваги цього методу навчання, не часто або неправильно застосовують його на уроках, особливо в старших класах, тоді як педагоги зі стажем понад 20 років викладання фізичної культури, наголошуючи на диференційованому навчанні ігрових методик мають недостатню теоретичну й методичну підготовку для його здійснення. Викладачі вищих навчальних закладів порівняно краще за вчителів загальноосвітніх шкіл оцінюють застосування рухливих ігор у роботі зі школярами, а відтак впевнені у потребі диференційованого підходу і цілеспрямованого використання особистісних ресурсів майбутніх фахівців. При цьому виявлено майже повну відсутність методичних рекомендацій і дидактичних матеріалів з даної проблеми, не визначено чітких критеріїв для диференціації навчання.

Виявлені проблеми потребують розроблення теоретичних і організаційно-методичних засад підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності, що дало підстави для вибору таких напрямів дослідження:

- створення моделі фахівця фізичної культури для реалізації мети: підготовки майбутнього вчителя до використання ігрових методик у професійній діяльності;

- розроблення педагогічної технології підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик, яка включає: розробку використання ресурсно-диференційованого підходу до підготовки майбутніх фахівців та наукові основи застосування диференційованого підходу до навчання рухливих ігор у загальноосвітній школі; розробку критеріїв оцінювання компетентностей учнів занальноосвітніх шкіл у процесі навчання рухливих ігор; авторську навчальну програму з дисципліни "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав"; технологічні механізми підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

У другому розділі - "Методолого-теоретичні та технологічні основи підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик" - визначено комплекс методів дослідження, описано механізм експериментальної перевірки педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності; охарактеризовано використання ресурсно-диференційованого підходу до вирішення завдань дослідження; розроблено модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик; розкрито педагогічну технологію підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

У процесі дослідження використано теоретичні, емпіричні, статистичні методи та комплексний педагогічний експеримент. Теоретичні методи застосовувалися як засіб аналізу джерел розвитку проблеми, умов, підходів, принципів, що забезпечують функціонування професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури. Порівняльно-історичний, причинно-наслідковий, структурний аналіз, вивчення і систематизація сутності понять, ідей, дослідження нормативно-правових джерел, матеріалів з досвіду роботи кращих учителів, методистів, викладачів, опрацювання галузевих стандартів, шкільних навчальних програм та програм вищих навчальних закладів тощо. Гіпотезою дослідження є припущення, що за наявності теоретично обґрунтованої технології підготовки відбудеться формування компетентнісної складової, пов`язаної з використанням ігрових методик у професійній діяльності фахівців фізичної культури.

Методи визначення ефективності педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності такі: взаємооцінка, анкетування (самооцінка), тестування, інтерв'ю (з використанням підходів Л. Кравченко), метод експертних оцінок (Г. Єльникова); методи графічного зображення, встановлення ступеня міри центральної тенденції, кореляції, мінливості тощо (В. Павлов), комплекс методик психолого-педагогічної діагностики та самодіагностики. Для з`ясування достовірності отриманих результатів у ході перевірки поданої педагогічної технології застосовано статистичний критерій ч² .

Охарактеризовано використання ресурсно-диференційованого підходу до вирішення завдань дослідження, в основі якого лежить взаємоузгодження потреб учня у фізичному розвитку і збереженні здоров`я та інтересів і можливостей майбутнього вчителя фізичної культури у професійному формуванні, яке відбувається в процесі використання ігрових методик. Педагогічна особистісно центрична, гуманістична, індивідуалізована, здоров`язберігальна та ресурсно реалізуюча сутність цього підходу передбачає: інтегровану єдність ресурсної складової, яка стосується суб`єкта професійної підготовки - майбутнього вчителя фізичної культури (особистісна та соціальна зорієнтованість; суб`єкт-суб`єктні відносини викладачів і cтудентів; індивідуально-елективна траєкторія розвитку майбутнього вчителя) та диференційованої складової, що стосується суб`єкта майбутнього педагогічного впливу - учня (індивідуальний розвиток фізичних якостей; відповідність ігрових методик віку дітей; етапність, наступність, цілісність процесу фізичного виховання).

Розроблено модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик. У процесі моделювання виявлено, що традиційна підготовка враховує лише один бік професіоналізму - формування знань, умінь і здібностей майбутнього вчителя фізичної культури. Сучасне розуміння моделювання результатів навчання у вищих навчальних закладах можливе на основі компетентнісного підходу, який багатоаспектно враховує потреби, інтереси, особистісні ресурси студентів і учнів, запити суспільства. До складу моделі фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик, належать компетенції: загальнонаукові, загальнопрофесійні та спеціальні. Спеціальні відображують специфіку професійної діяльності вчителя фізичної культури. Вони включають компетенції діяльнісного (професійно-функціональні, професійно-комунікативні, рухові) і особистісного (соціально-особистісні) характеру, що передбачають сформованість у педагога світоглядної позиції, соціальну, особистісну та педагогічну зрілість. Предметні компетенції є інтегрованим компонентом спеціальних, формують професійну компетентність на рівні конкретної навчальної дисципліни. До предметних компетенцій дисципліни "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав" належать: ігрові, навчально-методичні, організаційно-управлінські, контрольно-оцінні, морально-етичні. Визначено і обґрунтовано чотири рівні сформованості предметних компетенцій (низький, середній, достатній та високий) та відповідні критерії оцінювання.

У розділі розроблено педагогічну технологію підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності, яка є процесуальною системою послідовно виконуваних суб`єктами навчально-виховного процесу завдань і дій, що поступово реалізуються і дають змогу досягти бажаного результату. Ефективність педагогічної технології обумовлюється не тільки її змістом, а й взаємозв`язком її елементів: мети, етапів, змісту навчання, зовнішніх і внутрішніх ресурсів, взаємодії суб`єктів навчального процесу, результату, що показано на рис. 1.

Мету технології розглядають як досягнення відповідності результату навчання створеній моделі фахівця на основі предметних компетенцій. Формування предметних компетенцій майбутнього вчителя фізичної культури відбувається у три основні етапи: адаптаційний, операційно-технологічний (репродуктивний), креативний (продуктивний). Кожен етап має певні цілі, спрямовані на результат, що дає можливість дослідити динаміку формування компетенцій і вносити відповідні корективи у навчальний процес. Зміст навчання розкриває навчальна програма дисципліни "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав", яка визначає систему наукових знань, світоглядних і морально-етичних ідей, практичних умінь і навичок реалізуючись через аудиторну, самостійну, індивідуальну роботу, різні види контролю, навчальну практику.

Рис 1. Педагогічна технологія підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності

Важливим чинником, що впливає на ефективність реалізації усіх елементів технології є зовнішні ресурси, вони характеризують процес формування компетентного фахівця (організаційні та педагогічні умови, в яких перебуває студент, навчаючись у вищому навчальному закладі). Розглядаючи зовнішні ресурси як важливий фактор функціонування педагогічної технології, відзначимо, що саме реалізація педагогічних і організаційний умов навчання забезпечує формування внутрішніх ресурсів майбутніх фахівців фізичної культури - спеціальних і предметних компетенцій. Особливу роль у розроблені технології відіграє взаємодія суб`єктів навчального процесу. Вона передбачає застосування адекватних методів навчання: традиційних (словесні, наочні, практичні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні) і таких, що активізують самостійно-пізнавальну і креативну діяльність та мають евристичну спрямованість на повне виявлення ресурсів особистості. Це: проблемне і проектне навчання, моделювання типових ситуацій і навчальні ігри. Суб`єкт-суб`єктна взаємодія ґрунтується на взаємній активності, співпраці, співтворчості викладача та студентів, що створює умови для розвитку творчої самореалізованої особистості фахівця фізичної культури.

У третьому розділі - "Аналіз результатів проведеного педагогічного експерименту з упровадження технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності" - здійснено кількісний та якісний аналіз результатів дослідження; розроблено з урахуванням особливостей професійної підготовки фахівців фізичної культури до використання ігрових методик матеріали для всіх етапів експерименту; впроваджено у навчальний процес факультетів фізичного виховання педагогічних університетів експериментальну технологію та перевірено її ефективність.

У ході формувального і підсумкового етапів експерименту виявлено зростання кількісних показників компетентності майбутнього учителя фізичної культури щодо використання ігрових методик, яке виявляється в збільшенні відсотка правильних відповідей на запитання творчого характеру, більш якісного та методично правильного проведення рухливої гри та організації й проведення уроків сюжетно-ігрового характеру. Рівень самостійності майбутніх фахівців фізичної культури в експериментальній та контрольній групі був майже однаковим, про що свідчить виконання завдань підсумкового контролю; констатовано відсутність істотної відмінності в оцінках відповідей на запитання репродуктивного характеру, про що йдеться в табл. 1. Репродуктивно-наслідувальна активність студентів виявлялася у засвоєнні зразків, запам'ятовуванні інформації, почутої від викладача чи взятої з методичного посібника. Проте оцінювання творчо-пошукових завдань, результатів практик в експериментальних групах засвідчує зростання оцінок на 27 середньостатистичних балів, тоді як у контрольних - лише на 9.

Таблиця 1. Результати впровадження педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності

Доведено ефективність використання ресурсно-диференційованого підходу до підготовки фахівців фізичної культури, що на практиці виявляється як уміння студента: методично грамотно вибрати гру, яка відповідає віковим особливостям учнів (фізіологічному та психологічному розвитку, фізичним можливостям), їхнім інтересам і вподобанням, з використанням власних ресурсів правильно обирати способи пояснення гри, ведучого, комплектувати команди, ускладнювати гру та реалізувувати здібності й можливості дітей різного віку, які відповідають соціально-моральному, емоційно-ціннісному, пізнавальному та креативному показникам розвитку власних особистісних ресурсів.

З узагальнення результатів випливає висновок: в експериментальній групі кількість студентів, які досягли достатнього і високого рівня професійної компетентності та самореалізації особистісних ресурсів, збільшилася на 15% та 7% відповідно, порівняно з контрольною групою, а початкового та середнього рівня - зменшилася на 8% та 14%. Це свідчить про ефективність сконструйованої педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності. Про ефективність розробленої педагогічної технології свідчать також позитивні зміни рівня сформованості кожної з предметних компетенцій: після проведення експерименту рівень сформованості предметних компетенцій експериментальної групи становить 84%, а контрольної - 65%, що підтверджує готовність майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик. Середньостатистичний приріст показників сформованості предметних компетенцій студентів експериментальної групи відносно контрольної становить 19%, що показано на рис. 2.

Рис. 2. Підсумкові результати сформованості предметних компетенцій учасників експерименту (у відсотках)

Отже, навчання за експериментальною педагогічною технологією підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності дало змогу 51% студентів експериментальної групи досягти достатнього рівня сформованості предметних компетенцій та оволодіти відповідним рівнем самостійності, активності, ініціативності, критичного мислення, прагнення до самоосвіти та самовдосконалення. Практична реалізація педагогічної технології сприяла появі інтересу студентів під час підготовки до майбутньої діяльності, давала змогу створювати позитивні мотиваційні, педагогічні і психологічні умови самореалізації особистісних ресурсів, а в своїй сукупності вирішувати завдання диференціації навчання у процесі фізичного виховання школярів.

Завдяки розрахункам статистичного критерію однорідності ч2 доведено достовірність отриманих результатів та підтверджено правильність сформульованого припущення про належну ефективність пропонованої педагогічної технології підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності. Одержані результати експериментального дослідження підтверджують гіпотезу. Результати реалізації мети і завдань дають можливість зробити такі висновки та рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Здійснено системний аналіз наукових праць та визначено напрями з теми дослідження. Виявлено великий потенціал та значення рухливих ігор для формування особистості, фізичного розвитку та оздоровлення дітей. Установлено, що ігрова діяльність забезпечує належні умови для вирішення завдань фізичного виховання, оскільки в ній активним чинником формування особистості постає колективна діяльність, існує реальна можливість для самовираження, прояву індивідуальних рис. Доведено, що рухливі ігри посідають провідне місце в програмах фізичного виховання загальноосвітніх навчальних закладів та системі позакласної роботи з фізичної культури, хоча й не містять рівнів і критеріїв оцінювання ігрової діяльності школярів та прикладів і характеристик рухливих ігор для старшокласників; вітчизняна система підготовки майбутніх учителів фізичної культури не має науково обґрунтованої моделі фахівців, діяльність яких пов`язана з використанням ігрових методик. Потребує розроблення теоретичне й організаційно-методичне забезпечення нормативного навчального курсу "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав" для спеціальності "Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура".

2. У ході дисертаційного дослідження уточнено, що "ігрова методика" означає упорядковану сукупність методів упливу на організм учня, які передбачають створення умовного "сюжету", "ролей" та значною мірою випадкової зміни ситуацій, активізують діяльність, сприяють розвитку рухових якостей та формують особистість відповідно індивідуальних можливостей її розвитку.

Поняття "педагогічна технологія підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності" уточнено як сукупність структурних компонентів: мети, етапів, змісту навчання, зовнішніх і внутрішніх ресурсів, взаємодії суб`єктів навчально-виховного процесу, результату, що поетапно і комплексно реалізуютьcя в навчально-виховному процесі, а результати їхнього функціонування забезпечують реальні гарантії досягнення загальної мети - формування предметних компетенцій майбутніх фахівців фізичної культури.

Поняття "професійна компетентність фахівця фізичної культури щодо використання ігрових методик у загальноосвітньому навчальному закладі" трактується як інтегрований комплекс знань, умінь, якостей, компетенцій особистості, тобто - її внутрішніх ресурсів, які творчо, раціонально, диференційовано розвиваються у процесі професійної діяльності, постійно вдосконалюються та надають можливість розробляти оригінальні методики диференційованого використання рухливих ігор у процесі фізичного виховання дітей.

3. Охарактеризовано використання ресурсно-диференційованого підходу до підготовки фахівця фізичної культури та основи диференційованого навчання рухливих ігор у загальноосвітньому навчальному закладі. Його розглядають як такий, що інтегрує загальні і спеціальні вимоги до компетентності вчителя фізичної культури, що дає можливість поєднати специфіку праці вчителя та рівня знань, умінь і навичок кожного учня і враховує вікові особливості дитячого організму і періоди становлення та ресурси особистості фахівця.

Для ефективної реалізації власних ресурсів у процесі навчання рухливим іграм студенти мають оволодіти системою диференціації навчання. Це передбачає роботу з різнорівневим складом школярів при використанні різних засобів, методів та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, які дають змогу розвивати дітей у відповідності до їхніх можливостей, враховуючи зміни, які поетапно відбуваються в життєвому досвіді індивіда.

4. Створено модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик. На основі аналізу освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів за спеціальністю 010100 Галузевого стандарту вищої освіти та узагальнення психолого-педагогічної літератури визначено модель фахівця фізичної культури, компетентного щодо використання ігрових методик, яка включає загальнонаукові, загальнопрофесійні і спеціальні компетенції. До структури спеціальних компетенцій належать: професійно-функціональні, професійно-комунікативні, рухові та соціально-особистісні, а до предметних компетенцій дисципліни "Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав" - ігрові, навчально-методичні, організаційно-управлінські, контрольно-оцінні, морально-етичні компетенції.

5. Розкрито педагогічну технологію підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до використання ігрових методик у професійній діяльності. Системний аналіз поняття "педагогічна технологія" виявив ряд підходів до її сутності та структури, дав змогу розглядати її як багатофакторний феномен, що поєднує у ході професійної підготовки мету, етапи, зміст навчання, зовнішні та внутрішні ресурси, взаємодію суб`єктів навчального процесу, результат, що послідовно реалізуються суб`єктами навчально-виховного процесу і дають змогу сформувати бажаний еталон фахівця. Перевірка педагогічної технології підтвердила її ефективність: 51% учасників експериментальних груп набули достатнього рівня професійної компетентності та 16% - високого рівня. Середньостатистичний приріст результатів сформованості предметних компетенцій студентів експериментальної групи відносно контрольної становить 19%. Практична реалізація поданої педагогічної технології підвищує рівень зацікавленості студентів у підготовці до майбутньої діяльності і передбачає володіння певним рівнем самостійності, активності, ініціативності, критичного мислення, прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, дає змогу розв'язати завдання формування фахівця фізичної культури, здатного до реалізації особистісних ресурсів у процесі диференційованого навчання дітей рухливих ігор.