Проблема формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

УДК 371.711 (09)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Проблема формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття)

Єрмакова Тетяна Сергіївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Іонова Олена Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, доцент Шпак Валентина Павлівна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри соціальної і корекційної педагогіки;

- кандидат педагогічних наук, професор Будаг'янц Георгій Миколайович, Інститут фізичного виховання та спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, директор.

Захист відбудеться "29" вересня 2010 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. №216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. №215-В.

Автореферат розісланий "27" серпня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Анотація

Єрмакова Т.С. Проблема формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2010.

У дисертації представлено цілісне дослідження питань формування здорового способу життя (ЗСЖ) старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття. Розкрито витоки ідей формування ЗСЖ школярів у світовій педагогічній думці, обґрунтовано етапи (50-ті - 60-ті рр. - етап постановки питань формування ЗСЖ школярів як педагогічної проблеми; 70-ті - 80-ті рр. - етап інтенсивного розвитку науково-методичних засад формування ЗСЖ старшокласників; 90-ті рр. - етап розвитку уявлень про формування ЗСЖ учнів як системи, заснованої на гуманістичних засадах) та виявлено провідні тенденції розвитку проблеми формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду. Узагальнено досвід (напрями, форми, методи, засоби) формування ЗСЖ старшокласників у розглядуваний період та визначено перспективи його використання в сучасній школі.

Ключові слова: старшокласники, здоровий спосіб життя, формування, етапи, тенденції, напрями, форми, методи, засоби.

Аннотация

Ермакова Т.С. Проблема формирования здорового способа жизни старшеклассников в отечественной педагогике (вторая половина ХХ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена целостному анализу теории и практики формирования здорового способа жизни (ЗСЖ) старшеклассников в отечественной педагогике второй половины ХХ столетия.

Выявлено, что развитию проблемы формирования ЗСЖ школьников в мировой педагогике способствовали работы античных философов, научные открытия и исследования разных аспектов здорового развития личности педагогами-гуманистами эпохи Ренессанса, Нового и Новейшего времени. Раскрыты особенности зарождения и развития проблемы формирования ЗСЖ школьников в Украине, что нашло свое отображение в народных традициях семейного воспитания, развитии педагогической мысли Киевской Руси, учебно-воспитательном опыте казацкой педагогики, работе братских школ и Киево-Могилянской академии, обосновании и внедрении в образовательную практику целостного подхода к становлению личности, разработке вопросов физического воспитания школьников и обеспечении гигиенических условий обучения.

С учетом особенностей общественно-политического, экономического и культурного развития страны, взаимосвязи государственной образовательной политики и общественно-педагогического движения, развития педагогической науки, повышения требований и разработки новых подходов к формированию ЗСЖ личности, изменений цели, принципов, форм и методов его осуществления определены этапы становления и развития проблемы формирования ЗСЖ старшеклассников в отечественной педагогике второй половины ХХ столетия, а именно: 50-60-е гг. - этап постановки вопросов формирования ЗСЖ старшеклассников как педагогической проблемы, что сопровождалось широким изучением вопросов сохранения здоровья школьников в психолого-педагогической науке, обоснованием В.Сухомлинским принципов воспитания (гуманизации, целостного подхода, учета возрастных и индивидуальных особенностей) как основы для формирования ЗСЖ школьников; 70-80-е гг. - этап интенсивного развития научно-методических основ формирования ЗСЖ старшеклассников, что характеризовался активной разработкой программ и выработкой рекомендаций относительно формирования ЗСЖ школьников, установлением врачебно-педагогического контроля над его осуществлением, утверждением категории "здоровый способ жизни", обогащением новым научным подходом (валеологичным) к исследованию ЗСЖ, всесторонним анализом и появлением специальных работ по изучаемой проблеме; 90-е гг. - этап развития представлений о формировании ЗСЖ школьников как системы, основанной на гуманистических началах, что ознаменовалось углублением теоретических разработок, ориентированных на интеграцию процессов образования, обучения и воспитания в формировании ЗСЖ школьников; появлением новых школьных предметов оздоровительной направленности, существенным расширением терминологического поля исследования ЗСЖ, определением принципов (индивидуальность здоровья и учет всех его аспектов, национальная направленность, вариативность) формирования ЗСЖ, обогащением форм и методов его осуществления.

Обобщен практический опыт формирования ЗСЖ старшеклассников в отечественной педагогике исследуемого периода. Выделено основные направления формирования ЗСЖ старшеклассников: организация учебной деятельности (изучение обязательных предметов оздоровительной направленности, а также факультативных курсов); воспитательная (школьная и внешкольная) деятельность; взаимодействие школы и семьи. Конкретизированы формы (уроки, факультативы, физкультурные занятия на протяжении учебного дня, валеологические и физкультурно-оздоровительные кружки, секции; проведение тематических лекций, конференций, чтений, олимпиад, соревнований, экскурсий, вечеров и др.) и методы (использование воспитательных ситуаций и режимных упражнений, проведение подвижных и сюжетно-ролевых игр, "круглых столов", тренингов; методы самовоспитания и др.) формирования ЗСЖ старшеклассников.

Определены перспективы использования опыта формирования ЗСЖ старшеклассников изучаемого периода в современной школе, а именно: повышение качества занятий физической культурой и спортом, усиление оздоровительной направленности содержания других школьных дисциплин; усовершенствование работы физкультурно-оздоровительных, валео-гигиенических кружков, тренинговых групп по ЗСЖ; углубление взаимодействия школы с внешкольными учебно-воспитательными учреждениями; содействие проведению школьниками самостоятельных оздоровительных занятий, в частности по месту жительства; использование форм пропаганды ЗСЖ с привлечением средств массовой информации; тесное сотрудничество школы с родителями, направленное на повышение педагогической культуры родителей, их ответственности на жизнь и здоровье детей.

Ключевые слова: старшеклассники, здоровый способ жизни, формирование, этапы, тенденции, направления, формы, методы, средства.

Annotation

Yermakova T.S. The Problem of High School Pupils' Healthy Life Style Forming in the National Pedagogy (the second part of the XXth century). - Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.01 - General Pedagogy and History of Pedagogy. - Kharkiv G.S.Skovoroda National Pedagogical University, Kharkiv, 2010.

The dissertation presents an integral research of the issues of high school pupils' healthy life style forming in the national pedagogy during the second part of the XXth century. The origin of the ideas of pupils' healthy life style forming in the world pedagogical thought is investigated, the stages (50-60s - the stage of setting the ground for the study of different issues of high school pupils' healthy life style forming as a pedagogical problem; 70-80s - the stage of intensive development of scientific and methodological foundation of high school pupils' healthy life style forming; 90s - the stage of investigating the problem of pupils' healthy life style forming as a system based on humanistic ideas) and leading tendencies in the development of the problem of high school pupils' healthy life style forming in the national pedagogy during the period under research are revealed and analysed. The experience (directions, forms, methods, means) of high school pupils' healthy life style forming during the investigated period is generalized. The perspectives of its implementation in modern-day schools are outlined.

Key words: high school pupils, healthy life style, forming, stages, tendencies, directions, forms, methods, means.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Однією з наскрізних стратегій розвитку сучасної школи є збереження здоров'я й забезпечення безпеки особистості через освіту. Найефективнішим засобом збереження й удосконалення здоров'я виступає здоровий спосіб життя (ЗСЖ) - певний образ життєдіяльності людини, який ґрунтується на культурних нормах, цінностях, формах і способах діяльності, що зміцнює здоров'я, сприяє гармонійному фізичному, духовному, соціальному розвитку людини (В. Кремень).

Разом із тим у формуванні ЗСЖ дітей і молоді спостерігаються істотні недоліки, пов'язані зокрема з недосконалістю організації навчально-виховної діяльності, проведення відповідних заходів із пропаганди й популяризації цінностей здоров'я, культивування ЗСЖ. Це підтверджується даними медико-педагогічних обстежень, за якими "ураженість" сучасних школярів хронічними захворюваннями сягнула межі 90%. Щороку лави Збройних сил України за станом здоров'я не поповнює кожний четвертий юнак призовного віку.

Особливо актуальною є проблема формування ЗСЖ учнів старшого шкільного віку. Адже серед старшокласників найбільше поширені паління, уживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин. Через перевантаженість навчанням більшість учнів старших класів страждає від недостатньої рухової активності, відсутності навичок організації й проведення здорового дозвілля, раціонального харчування.

Водночас саме старшокласників, які досягають віку громадянської зрілості, необхідно готувати до тих ролей, що вони будуть виконувати в недалекому майбутньому, коли почнуть самостійне життя. Успішність подальшого навчання або праці, створення своєї сім'ї й виховання дітей багато в чому залежить від стану здоров'я, а отже, від сприйняття ЗСЖ як ідеалу, безумовної цінності людського існування.

Одним із напрямів розв'язання проблеми формування ЗСЖ школярів є вдумливе осмислення, об'єктивна оцінка теоретичних і практичних надбань вітчизняної педагогічної думки минулих років. Особливо цінним у цьому контексті є звернення до освітньо-виховного досвіду педагогіки другої половини ХХ століття - періоду, який відзначався суттєвими змінами та здобутками в галузі формування ЗСЖ учнів.

Аналіз наукових джерел дозволив до сучасних шляхів наукової розробки проблеми формування ЗСЖ школярів віднести:

* дослідження соціально-педагогічних чинників, що впливають на стан здоров'я шкільництва (М. Безруких, В. Безрукова, О. Вакуленко, О. Іонова, О. Савченко, О. Яременко), обґрунтування психолого-педагогічних засад запобігання шкідливих звичок, формування ЗСЖ школярів (І. Бех, Т. Бойченко, В. Гіжевський, С. Кириленко, В. Оржеховська, С. Свириденко, М. Шарапа, В. Шпак);

* організацію формування ЗСЖ учнів у процесі фізичного (І. Бакіко, В. Білик, К. Горбаченко, О. Дубогай, В. Кузьменко, А. Мочарський, О. Шалар), валео-гігієнічного (Ю. Волинець, М. Гончаренко, Л. Жаліло, Г. Зайцев, Е.Казін, М. Нижник, Л. Попова), екологічного (Л. Демчук, С. Шмалєй), трудового (В. Мадзігон) виховання; у позакласній (О. Гауряк, О. Жабокрицька) та позашкільній (Т. Лясота, І. Шеремет) діяльності; розвиток свідомого ставлення й ціннісних орієнтацій учнів на ЗСЖ (С. Закопайло, Л. Корінчик, С. Лапаєнко);

* розробку питань взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні ЗСЖ дітей і підлітків (С. Омельченко), ролі родини (Т. Баєва, С. Свириденко, М. Шарапа) та засобів масової інформації (Т. Задоянчук, О. Яременко) у формуванні ЗСЖ учнів;

* підготовку фахівців до реалізації завдань формування ЗСЖ школярів (О. Авдєєва, Д. Бермудес, В. Бобрицька, Ю. Бойчук, Л. Дудорова, І. Поташнюк, Л. Сущенко, Є. Чернишова);

* висвітлення різних аспектів збереження здоров'я людини, формування її ЗСЖ в історії світової педагогічної думки (Г. Будаг'янц, Н. Василенко, В. Горащук, О. Лукашенко, Н. Побірченко, Г. Приходько).

Особливу значущість для цього дослідження мають історико-педагогічні дисертації, присвячені таким питанням, як: становлення й розвиток фізкультурного руху в СРСР (Н. Кулинко, А. Сунік) та УРСР (М. Гонжа, В. Русін, Ю. Теппер, Є. Чернова), підготовка майбутніх учителів фізичної культури в досліджуваний період (Т. Кравчук, І. Рядинська), формування ЗСЖ дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття (А. Чаговець).

Разом із тим на сьогодні відсутнє цілісне історико-педагогічне дослідження, у якому були б схарактеризовані теорія та практика формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття.

Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв'язання суперечностей, що мають місце в теорії та практиці педагогіки, а саме: між потенційними можливостями цивілізованого світу й незадовільним рівнем їх використання для збереження здоров'я сучасних школярів; між вимогами до особистості випускника школи та змістовим наповненням шкільної освіти, що має забезпечувати формування ЗСЖ учня; між накопиченим історико-педагогічним досвідом ефективного формування ЗСЖ школярів і відсутністю науково-методичного забезпечення його впровадження в діяльність сучасної школи.

Саме актуальність питань формування ЗСЖ школярів, їх недостатня розробленість, необхідність розв'язання означених суперечностей зумовили вибір теми дослідження "Проблема формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття)".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексних програм науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди "Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах" (РК №1-200199U004104). Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол №4 від 26.10.2007 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №9 від 27.11.2007 р.).

Мета дослідження - вивчити й узагальнити теорію, проаналізувати й систематизувати досвід формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття для використання творчих знахідок минулого в педагогічному процесі сучасної школи.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Розкрити витоки ідей формування ЗСЖ учнів у педагогічній думці, визначити внесок учених, педагогів другої половини ХХ століття в розвиток наукового й практичного вирішення досліджуваної проблеми.

2. Науково обґрунтувати етапи й визначити основні тенденції розвитку проблеми формування ЗСЖ старших школярів у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття.

3. Схарактеризувати досвід формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду.

4. Визначити перспективи використання творчих знахідок теорії та практики формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - процес формування ЗСЖ учнів старшої школи.

Предмет дослідження - теорія й практика формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття.

Методологічно-теоретичну основу дослідження становлять: положення сучасної науки про розгляд педагогічних явищ у соціокультурному аспекті, взаємозв'язок явищ навколишнього світу, діалектичне розуміння процесів суспільного розвитку; принципи науковості, історизму, об'єктивності; концептуальні положення нормативних документів щодо освіти України (закони України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства", "Про фізичну культуру і спорт"; "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті", Національна програма "Діти України", Цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я нації", Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації", Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства та ін.); наукові розробки з історії вітчизняної освіти (Л. Березівська, С. Золотухіна, О. Кузнецова, О. Микитюк, О. Сухомлинська, Л. Штефан), зокрема в галузі фізичного виховання особистості, формування її ЗСЖ (О. Вацеба, Е. Вільчковський, С. Єрмаков, Н. Побірченко, Г. Приходько, С. Філь, А. Цьось, Г. Шепеленко, В. Шпак); концепції вчених, педагогів досліджуваного періоду з питань формування ЗСЖ учнів (М. Амосов, М. Антропова, І. Брехман, П. Виноградов, Е. Вільчковський, Ю. Лисицин, О. Марзєєв, М. Пономарьов, Г. Просецька, Б. Шиян); ідеї педагогів-класиків щодо формування ЗСЖ підростаючого покоління (Я. Коменський, В. Лесгафт, Дж. Локк, А.Макаренко, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, І. Сікорський, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Р. Штайнер); сучасні психолого-педагогічні дослідження формування ЗСЖ, культури здоров'я особистості, її здоров'язберігаючої компетентності (М. Безруких, В. Безрукова, Н. Бібік, Т. Бойченко, Є. Вайнер, В. Горащук, О. Дубогай, О. Іонова, С. Кириленко, С. Омельченко, В. Оржеховська, Т. Ротерс, О. Савченко, Г. Серіков); праці з питань загальнотеоретичних засад навчання й виховання учнів (Ю. Бабанський, І. Бех, В. Буряк, В. Євдокимов, І. Лернер, В. Лозова, І. Прокопенко, М. Скаткін, А. Троцко).

Методи дослідження. У ході наукового пошуку використано комплекс методів, що традиційно застосовуються в історико-педагогічних дослідженнях, а саме: загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, зіставлення, узагальнення тощо) та історичні (порівняльно-історичний, історико-структурний, ретроспективний), що дало можливість простежити в динаміці становлення та розвиток ідей формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду.

Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використовувалися документи офіційного характеру колишнього СРСР (постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР, накази міністерств народної освіти СРСР та УРСР) і незалежної української держави (законодавчі й директивні акти Президента України, Верховної Ради й Кабінету Міністрів України; циркуляри Міністерства освіти і науки України) з розглядуваної проблеми; матеріали з'їздів, конференцій, нарад, присвячених питанням теорії та практики формування ЗСЖ учнів у різних соціальних інститутах; монографії і посібники з педагогіки, сучасна довідково-бібліографічна література. Опрацьовано педагогічні журнали досліджуваного періоду, а саме: "Радянська школа", "Рідна школа", "Наукові записки", "Воспитание школьников", "Імідж сучасного педагога", "Педагогіка і психологія", "Виховна робота", "Шлях освіти", "Советская педагогика", "Вісник фізичного виховання", "Фізкультурник України", "Теорія і практика фізичного виховання та спорту", "Физическая культура в школе", "Теория и практика физической культуры", "Педагогічні науки".

У ході дослідження аналізувалися архівні матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, м. Київ (ф.166); Державного архіву Харківської області (ф.2, 69, 166, 1606, 4695, 5090), Центрального державного архіву Дніпропетровської області (ф.416, 3101). У ході наукового пошуку використовувалися матеріали відкритих фондів і фондів рідкісної книги: Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського, Одеської державної наукової бібліотеки імені М.Горького, Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника, Харківської державної бібліотеки імені В.Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, бібліотеки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ століття як найбільш значущий у площині розвитку ідей формування ЗСЖ старшокласників. Їх обґрунтування частково збігається із загальною періодизацією розвитку педагогічної думки в Україні, запропонованою О. Сухомлинською. Нижня межа (50-ті рр. ХХ ст.) визначається такими основними чинниками, як актуалізація проблеми здоров'я, формування ЗСЖ школярів - учнівської молоді повоєнних років, вступ Олімпійського комітету СРСР до Міжнародного комітету (1951 р.), що посилило увагу до питань здоров'я школярів з боку держави. Верхня хронологічна межа (90-ті рр. ХХ ст.) пов'язана з вимогами забезпечення розвитку здоров'я учня через освіту, що було зумовлено загальними процесами демократизації й гуманізації системи освіти та активізувало пошуки засобів, форм і методів ефективного формування ЗСЖ учнівської молоді.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

* здійснено цілісне дослідження питань формування ЗСЖ старшокласників у конкретний історичний період, визначено внесок вітчизняних учених, педагогів другої половини ХХ століття в розробку теоретичних засад зазначеної проблеми (обґрунтування сутності ЗСЖ, принципів, підходів до його формування, напрямів, форм, методів, засобів здійснення в навчально-виховному процесі);

* обґрунтовано етапи й адекватні тенденції розвитку ідей формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття (50-ті - 60-ті рр. - етап постановки питань формування ЗСЖ школярів як педагогічної проблеми; 70-ті - 80-ті рр. - етап інтенсивного розвитку науково-методичних засад формування ЗСЖ старшокласників; 90-ті рр. - етап розвитку уявлень про формування ЗСЖ учнів як системи, заснованої на гуманістичних засадах) із урахуванням особливостей соціально-політичного, економічного й культурного розвитку країни, державної освітньої політики, суспільно-педагогічних вимог до рівня розвитку педагогічної теорії та практики, обґрунтування різних (фізкультурно-оздоровчого, гігієнічного, валеологічного, інтегрованого) підходів до формування ЗСЖ особистості;

* узагальнено досвід реалізації напрямів формування ЗСЖ учнівської молоді у шкільній практиці досліджуваного періоду: організація навчальної діяльності (уроків і факультативів оздоровчої спрямованості); здійснення виховної позакласної (проведення "класних годин", тематичних лекцій, конференцій, читань, вечорів, екскурсій, спортивних змагань, турнірів, конкурсів, олімпіад, функціонування валео-гігієнічних і фізкультурно-спортивних гуртків) та позашкільної (діяльність культурно-оздоровчих, туристично-спортивних позашкільних навчально-виховних закладів) роботи; взаємодія школи й сім'ї (створення методичних центрів, лекторських груп, консультаційних пунктів, проведення спільних заходів) у формуванні ЗСЖ школярів;

* визначено перспективи використання позитивного досвіду формування ЗСЖ старшокласників досліджуваного періоду в сучасній школі: підвищення якості занять фізкультурою та посилення оздоровчої спрямованості змісту інших шкільних дисциплін (забезпечення матеріальної й науково-методичної бази, розробка нових наскрізних навчальних планів і програм, уведення факультативних занять); відновлення роботи й розширення мережі фізкультурно-оздоровчих, валео-гігієнічних гуртків, тренінгових груп із ЗСЖ; поглиблення взаємодії школи з позашкільними навчально-виховними закладами; стимулювання учнів до самостійних оздоровчих занять, зокрема за місцем мешкання; використання форм пропаганди ЗСЖ із залученням засобів масової інформації; тісна співпраця школи з батьками, спрямована на підвищення педагогічної культури батьків, їхньої відповідальності за життя й здоров'я дітей.

Подальшого розвитку набули ідеї щодо суспільно-історичної, соціально-економічної й організаційно-педагогічної зумовленості розвитку теоретичного й практичного вирішення проблеми формування ЗСЖ старшокласників у зазначений період.

У науковий обіг уведено маловідомі архівні матеріали (всього використано 36 архівних джерел), документи, факти, що розширюють уявлення про формування ЗСЖ учнівської молоді.

Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається тим, що в ході наукового пошуку теоретичні положення, фактичний матеріал утілено в розробку спецкурсу "Формування здорового способу життя старшокласників: історичний аспект" для студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, матеріали якого впроваджено в навчально-виховний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка №07-969 від 08.04.2010), Інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №1/1925 від 25.03.2010), Харківської державної академії фізичної культури (довідка №368 від 30.03.2010).

Матеріали дослідження можуть бути використані в педагогічних коледжах, інститутах, університетах, закладах післядипломної освіти, інститутах удосконалення вчителів у процесі організації й визначення змісту підготовки педагогів; у розробці курсів "Педагогіка", "Історія педагогіки", спецкурсів і спецсемінарів у педагогічних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, а також під час написання підручників, навчальних посібників, іншої навчально-методичної літератури, здійснення всіх видів педагогічної практики. Низку окреслених питань можна використовувати як тематику для курсових, дипломних і магістерських робіт.

Особистий внесок автора в працях, написаних у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні основних положень досліджуваної проблеми, а також у науковій інтерпретації отриманих даних.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечується широким використанням наукових монографій, документів досліджуваного періоду, архівних матеріалів, а також системою застосованих методів, які відповідають меті, завданням, об'єкту, предмету дослідження; науковим аналізом фактологічного матеріалу в історико-генетичному, порівняльно-історичному, логічному й проблемному аспектах та належною апробацією матеріалів дисертації на конференціях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки дисертації були представлені на засіданнях кафедр загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2006-2010), на міжнародних науково-практичних конференціях "Освіта і доля нації" (Харків, 2007, 2008), "Современные дидактические проблемы физической культуры и оздоровительные программы в образовательном пространстве вуза" (Бєлгород, 2008), "Здоровьесберегающие технологии, физическая реабилитация и рекреация в вузах" (Бєлгород, 2008), на науковій конференції молодих науковців "Молода мистецька наука України" (Харків, 2007).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 11 публікаціях, що відтворюють зміст дисертації, із них - 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, 3 статті у збірниках матеріалів конференцій, 1 науково-методичні матеріали.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. У тексті міститься 2 таблиці (на 8 сторінках) та 5 додатків (на 15 сторінках). Загальний обсяг дисертації 255 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 186 сторінках, список використаних джерел складає 499 найменувань (із них 3 - іноземними мовами).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методологію дослідження, подано джерельну базу; розкрито наукову новизну й практичну значущість отриманих результатів; відображено апробацію результатів дослідження, визначено особистий внесок автора.

У першому розділі - "Теоретичні питання формування здорового способу життя учнів старших класів у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття" - на основі аналізу широкого спектру науково-педагогічних джерел з'ясовано суть категорії "здоровий спосіб життя", особливості формування ЗСЖ у старшому шкільному віці, розкрито витоки ідей щодо формування ЗСЖ учнів у світовій педагогічній думці, визначено етапи розвитку питань формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду, систематизовано внесок провідних учених, педагогів розглядуваного періоду в розвиток проблеми, що вивчається.

У процесі наукового пошуку встановлено, що сучасними дослідниками по-різному трактується поняття "здоровий спосіб життя". Так, одні науковці (Л. Корнічак, С. Омельченко) вважають ЗСЖ умовою й основою гармонійного людського життя; А. Цьось - нормою щоденного буття, важливою потребою людини; Л. Альошина - системою індивідуальних виявів особистості в різних сферах діяльності; Ю. Компанієць - плодом духовних і фізичних зусиль людини; О. Маюров - життям, наповненим духовністю, моральністю, повноцінним здоров'ям, щастям і працею. Така ситуація зумовлена складністю цієї категорії й свідчить про процес розвитку теорії ЗСЖ людини

Водночас більшість науковців (Н. Бібік, Ю. Бойчук, О. Вакуленко, М. Гончаренко, О. Жабокрицька, С. Закопайло, С. Кондратюк, С. Лапаєнко, В. Оржеховська, С. Омельченко, О. Савченко, О. Яременко) розглядають здоровий спосіб життя як спосіб життєдіяльності, що спрямований на збереження й зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я - свого й оточення. ЗСЖ включає такі основні елементи: раціональний режим праці й відпочинку, оптимальний раціон харчування, рухова активність, особиста гігієна, відсутність шкідливих звичок. Формування ЗСЖ як процес засвоєння певного способу життєдіяльності передбачає: усвідомлення цінності здоров'я та настанову на ЗСЖ; оволодіння знаннями про основні засади ЗСЖ; набуття вмінь урівноваження зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на здоров'я (спілкування, поведінки в умовах небезпечних і конфліктних ситуацій); навичок раціональної організації повсякденного життя (ритму праці й відпочинку, режиму харчування й рухової активності, особистої гігієни, викорінення шкідливих звичок). Як багатогранне й інтегральне явище ЗСЖ має формуватися в різних напрямах: у процесі просвіти, освіти особистості, а також її виховання в його різних змістових аспектах (гігієнічному, фізичному, трудовому, екологічному, валеологічному та ін.).

З'ясовано, що особливості формування ЗСЖ старшокласників зумовлені насамперед специфікою старшого шкільного віку (віку ранньої юності), яка виявляється (Л. Божович, А. Бодальов, М. Гамезо, В. Дубровіна, О. Ковальов, Р. Немов, М. Ярошевський) у розвитку самосвідомості, пізнавальних і професійних інтересів, здатності будувати життєві плани; виробленні стійкого світогляду, громадянських якостей людини. У юнацькому віці істотно знижується авторитет вихователя, учень прагне свободи й долає залежність від дорослих, стверджує себе як самостійну особистість. Отже, формування ЗСЖ юнака має ґрунтуватися й спиратися на його зростаючу самостійність і громадську активність, здатність брати на себе відповідальність за власне життя й здоров'я, бути невід'ємним складником напрацювання ціннісних орієнтирів та ідеалів учня, розвитку моральної свідомості, підвищення значущості індивідуальних контактів і уподобань. здоровий життя педагогіка старшокласник

У ході дослідження встановлено, що проблема формування ЗСЖ життя учнів має давнє історичне коріння. Постановці проблематики, пов'язаної зі ЗСЖ людини у світовій педагогічній думці, сприяли: праці античних філософів, теоретична та практична діяльність видатних мислителів, діячів доби Відродження (Т. Кампанелла, І. Меркуріаліс, Т. Мор, Ф. Рабле, В. да Фельтре), усебічна розробка й обґрунтування філософами, педагогами Нового і Новітнього часу шляхів формування ЗСЖ дітей (Я. Коменський, Дж. Локк, М. Монтессорі, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, С. Френе, Р. Штайнер).

Становлення та розвиток питань формування ЗСЖ людини у вітчизняній педагогіці пов'язані з народними традиціями сімейного виховання, розробкою перших педагогічних пам'яток Київської Русі (зокрема "Повчання Володимира Мономаха"), освітньо-виховним досвідом козацької педагогіки, діяльністю братських шкіл і Києво-Могилянської академії, ученням Г.Сковороди про здоров'я людини як її духовно-моральне вдосконалення.

Значний внесок у дослідження проблеми зроблено вітчизняними вченими, педагогами ХІХ - першої половини ХХ століття. Ними обґрунтовано й утілено в освітню практику різні підходи до формування ЗСЖ учнів у контексті: цілісного підходу до розвитку особистості (В. Бехтерев, В. Вахтеров, К. Вентцель, П. Каптерєв, Т. Лубенець, А. Макаренко, М. Пирогов, С. Русова, Л. Толстой, К.Ушинський, С. Шацький); формування фізичної культури людини (П. Лесгафт), забезпечення гігієни навчання й виховання (О. Доброславін, Ф. Ерисман, І. Мільман, І. Сікорський), становлення шкільної дисципліни "Фізична культура" (В. Блях, Т. Франко).

Проведений огляд засвідчив, що педагоги від античності до середини ХХ століття звертали особливу увагу на необхідність формування ЗСЖ, пропонували конкретні шляхи його забезпечення.

Доведено, що представниками вітчизняної педагогічної думки другої половини ХХ століття було внесено якісно нові зміни в розвиток проблеми формування ЗСЖ школярів. Водночас у дослідженні наголошується на тому, що підходи до розв'язання цієї проблеми були неоднозначними й змінювалися відповідно до змін пріоритетів вітчизняної системи освіти.

З урахуванням особливостей соціально-політичного, економічного й культурного розвитку країни, державної освітньої політики, суспільно-педагогічних вимог до рівня розвитку педагогічної теорії та практики, обґрунтування нових підходів до формування ЗСЖ особистості виділено три етапи становлення та розвитку проблеми формування ЗСЖ старшокласників у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду, які частково збігаються із загальною періодизацією розвитку педагогічної думки в Україні, науково обґрунтованою О. Сухомлинською.

Перший етап (50-ті - 60-ті рр. ХХ ст.) у дослідженні означено як етап постановки питань формування ЗСЖ старшокласників як педагогічної проблеми. На цьому етапі формування ЗСЖ школярів теоретично обґрунтовувалось як компонент і умова всебічного розвитку особистості.

Визначено, що на етапі, який вивчається, розвитку проблеми формування ЗСЖ старшокласників сприяли вступ Олімпійського комітету Радянського Союзу до Міжнародного комітету (1951 р.) та прийняття низки законів і урядових постанов, спрямованих на зміцнення здоров'я учнівської молоді шляхом розвитку фізичної культури, підвищення рівня її масовості.

Установлено, що термін "здоровий спосіб життя" на розглядуваному етапі мав обмежене використання. Як правило, досліджувана проблема розглядалася в контексті таких питань: фізичне виховання, що спрямоване на зміцнення організму школяра, удосконалення його рухових умінь і навичок (В. Белинович, Л. Жданов, А. Колосов, Н. Кулинко, М. Пономарьов, В. Філиппович, С. Рівес, В. Яковлев); гігієнічне виховання як сукупність заходів, що забезпечують прищеплення школярам санітарно-гігієнічних навичок, умінь особистої гігієни (С. Актаєв, М. Антропова, М. Болдирєв, С. Бриль, Е. Кривицька, В. Крижанівська, А. Ликова, О. Марзєєв, В. Морозов, С. Познанський, Г. Просецька, О. Селиванов, О. Смородинцева); трудове виховання як один із засобів фізичного розвитку учнів (Т. Бачинська, Б. Величковський, В. Вишневський, Д. Зисмін, Г. Просецька, О. Ясько).

Принципово ж інший - такий, що інтегрує вище розглянуті, - підхід до формування ЗСЖ школярів на досліджуваному етапі розроблявся українським дидактом-практиком В.Сухомлинським. Видатним педагогом було розвинено низку здоров'ятвірних ідей, обґрунтовано й утілено в освітню практику найважливіші принципи, реалізація яких сприяє збереженню й зміцненню здоров'я школярів, а саме: принцип гуманізації (визнання життя й здоров'я людини як цінностей, забезпечення умов для збереження здоров'я особистості в процесі навчання, зокрема запобігання втоми, створення атмосфери учнівського успіху, домінанти радісних переживань); принцип цілісного підходу до виховання (формування фізичного й духовно-морального здоров'я людини в їх єдності й взаємовпливі, що вимагає "поєднання роботи рук і творчості думки", тобто фізичної та розумової праці, а також використання оздоровчого впливу занять мистецтвом); принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів (постійне вивчення учня певного віку, стану його здоров'я; використання засобів "медичної педагогіки" у вихованні хворобливих школярів).

До найважливіших чинників, що сприяють формуванню ЗСЖ школярів, В.Сухомлинський відносив також узгоджену взаємодію сім'ї й школи, батьків і педагогів; позитивний вплив особистості вчителя на процеси розвитку учнів. Окрім цього, він намагався привернути увагу як педагогічної громадськості, так і керівництва країною (зокрема в листі до М. Хрущова, 1958 р.) до дидактогенної природи виникнення хвороб школярів (інформаційне перенасичення навчального процесу, його прискорений темп).

Варто наголосити на тому, що важливою ознакою розглядуваного етапу стало проведення перших комплексних психолого-педагогічних досліджень (М. Антропова, В. Волкова, А. Гжанський, В. Шурухіна), орієнтованих на виявлення впливу чинників освітнього середовища, насамперед навчального навантаження, на здоров'я учнів, їхню працездатність, ступінь утоми тощо. Позитивним моментом було також залучення наукових кадрів (зокрема українських психологів, педагогів на чолі з О. Руськом і Г. Костюком) до наукового обґрунтування нормативів навчального навантаження, визначення правильного співвідношення періодів навчання й відпочинку та ін.

Водночас разом із певними позитивними змінами в розв'язанні питань формування ЗСЖ школярів необхідно вказати на недостатню увагу вчених досліджуваного періоду до розкриття сутності, змісту ЗСЖ старшокласників, розробки форм і методів його формування. До того ж досить повільно відбувалося впровадження у практику результатів досліджень, спрямованих на усунення навчальних факторів здоров'язатратного характеру, перш за все перевантажень учнів.

Другий етап (70-ті - 80-ті рр. ХХ ст.) визначається як етап інтенсивного розвитку науково-методичних засад формування ЗСЖ старшокласників.

На підставі вивчення фактичних даних у дисертації доводиться думка, що розвиток проблеми формування ЗСЖ старшокласників на цьому етапі був тісно пов'язаний із залученням нашої країни до діяльності світової спільноти під егідою ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я). Ця діяльність була спрямована на пошук нових шляхів покращення здоров'я людини та позначалася плідною творчою працею науковців щодо вивчення питань оздоровлення підростаючого покоління.

Проведений науковий пошук (В. Глухов, В. Капітонов, В. Кожеваткін, А. Леонов, Б. Мінаєв, І. Мойсеєв, А. Пермяков, І. Решетень, П. Рудик, П. Савицький, Р. Харапуга, Б. Шиян) свідчить про те, що на розглядуваному етапі значно зміцнився авторитет фізичної культури й спорту, фізичне виховання учнівської молоді набуло масового характеру. Це було наслідком уведення нового Всесоюзного фізкультурного комплексу "Готовий до праці і оборони СРСР" (ГПО)" (1972 р.), а також проведення в Радянському Союзі перших Олімпійських ігор (1980 р.).

На досліджуваному етапі міцні позиції завоював і гігієнічний аспект формування ЗСЖ, що було зумовлено оздоровчою спрямованістю освітньої реформи (1984 р.), яка висунула перед школою завдання усунути перевантаження учнів, покращити постановку трудового виховання, забезпечити оволодіння школярами знаннями й уміннями в галузі гігієни; посилити зв'язок сім'ї й школи у справі виховання здорового покоління. Це спонукало науковців (Т. Благодарова, Г.Богданов, В. Горащук, В. Глухов, В. Журавльов, С. Зільман, Е. Кальченко, В. Капітонов, В. Кудінова, О. Селіванов, В. Холодова, І. Чемакін, С. Шевченко) до проведення значної кількості досліджень, спрямованих на вироблення рекомендацій щодо дотримання гігієнічних вимог у процесі навчання, налагодження зв'язку педагогічних і медичних установ (лікарсько-педагогічний контроль), до розробки комплексних експериментальних програм гігієнічного виховання учнів (питання особистої гігієни, профілактики шкідливих звичок тощо) як невід'ємного складника всього навчально-виховного процесу (введення спеціальних уроків - "годин здоров'я", включення окремих тем у шкільні дисципліни, організація факультативних занять та ін.).

На етапі, який вивчається, досліджувана проблема збагатилась новим поняттям - "валеологія". Уведений уперше І. Брехманом (1980 р.), цей термін виявився настільки ємним, що в подальшому валеологічний підхід почав оформлюватись у науковий напрям, який забезпечував накопичення інтегрованих знань про людину як складну біосоціальну систему та можливості психолого-педагогічного впливу на неї з метою збереження й зміцнення здоров'я, формування ЗСЖ. Окрім цього, у науковому колі міцно затвердилася сама категорія "здоровий спосіб життя". Численні дослідження цього поняття, що здійснювалися в межах міжнародного руху за ЗСЖ під егідою ВООЗ, було узагальнено Ю. Лисициним (1982 р.).

Однак і на цьому етапі розвиток досліджуваної проблеми неможливо оцінювати однозначно. З одного боку, він був плідним, оскільки психолого-педагогічний доробок того часу орієнтував школу на всебічне розв'язання питань формування ЗСЖ школярів. Із іншого боку, спостерігався значний розрив між високим рівнем теоретичного обґрунтування підходів до забезпечення ЗСЖ учнівської молоді та обмеженістю їх утілення в життя.

Третій етап (90-ті рр. ХХ ст.) - етап розвитку уявлень про формування ЗСЖ учнів як системи, заснованої на гуманістичних засадах. Виокремлення цього етапу пояснюється тим, що в цей час було прийнято низку нормативно-правових документів щодо системи освіти (зокрема закон України "Про загальну середню освіту", національні програми "Освіта" та "Діти України"), де життя й здоров'я людини визнано найвищими цінностями, а формування ЗСЖ школярів - пріоритетним завданням держави й школи. Закономірно, що така увага до питань ЗСЖ мала значні суспільно-педагогічні наслідки.

Аналіз тогочасних наукових джерел (І. Бех, С. Гончаренко, О. Дубогай, О. Ляшенко, Ю. Мальований, О. Савченко) засвідчує, що на розглядуваному етапі досліджувана проблема вирішувалася в контексті гуманізації й національної спрямованості змісту шкільної освіти, реалізації її оздоровчої функції. Це зумовило введення в навчальний процес шкіл таких дисциплін, як "Основи безпеки життя", "Основи валеології", "Основи здоров'я", а також авторських навчальних програм (зокрема "Основи здорового способу життя" С. Волкової та ін., "Здоров'я школяра" В. Горащука), орієнтованих на розвиток сталих мотиваційних настанов старшокласників на збереження здоров'я, формування їхнього ЗСЖ.

На етапі, що вивчається, науковцями було охоплене широке коло питань, пов'язаних із проблемою формування ЗСЖ школярів, зокрема: шляхи зміцнення здоров'я школярів, запобігання й подолання шкідливих звичок в учнівському середовищі (Г. Лопатка, В. Оржеховська, С. Шмалєй), науково-методичне забезпечення валеологічної освіти й виховання (В. Бобрицька, М. Гончаренко, М. Гриньова, С. Кириленко), підготовка школярів до самостійних занять фізичною культурою як засобу саморозвитку й самореалізації особистості (О. Шалар), формування у школярів знань про здоров'я людини (Т. Бойченко), виховання у старшокласниць прагнення до ЗСЖ (Г. Власюк), розробка й упровадження системи урочної та позаурочної роботи з формування поняття ЗСЖ у школярів (Г. Голобородько).

Протягом досліджуваного етапу відбулося розширення категорійного апарату, покликаного сприяти науковому опису проблеми ЗСЖ за рахунок уведення нових понять, зокрема: "педагогічна валеологія" (як синонімічні цій категорії використовувалися поняття "педагогіка здоров'я", "здоров'язберігаюча педагогіка") - новий напрям у педагогіці, що виникнув на стику наук (валеології, психології, педагогіки) та визначав провідними принципами формування ЗСЖ школярів індивідуальний характер здоров'я людини й урахування всіх його аспектів (фізичного, психічного, духовного, соціального); "школа здоров'я" (навчальний заклад, що реалізує комплексний підхід до збереження й зміцнення здоров'я школярів, формування їхнього ЗСЖ).

Важливо наголосити, що концептуальні положення здоров'язберігаючої педагогіки плідно впроваджувалися в освітню практику (організація діяльності вітчизняних "Шкіл здоров'я", що входили до європейської мережі відповідних закладів освіти, заснування українських вальдорфських шкіл та ін.). Проте це не мало масового характеру, що обмережувало можливості отримання школярами системних знань і вмінь формування ЗСЖ. Отже, на межі третього тисячоліття виник значний розрив між теоретичним обґрунтуванням механізмів формування ЗСЖ учнів і недостатньою розробкою його науково-методичного й організаційного забезпечення в освітній практиці.

У другому розділі - "Досвід формування здорового способу життя учнів старших класів у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття" - на основі вивчення архівних джерел, наукової літератури, педагогічної преси узагальнено досвід формування ЗСЖ старшокласників, проаналізовано відповідно до науково обґрунтованих етапів основні напрями його реалізації; накреслено перспективи використання прогресивного досвіду формування ЗСЖ школярів у сучасних умовах.

Аналіз архівної (протоколів засідань педагогічних рад і звітів про роботу шкіл, методичних рекомендацій відділів освіти, інститутів підвищення кваліфікації вчителів), психолого-педагогічної спадщини (В. Горяїнов, Л. Кохановська, В. Крижанівська, В. Морозов, С. Познанський, І. Решетень, П. Рудик, Ю. Сабиров, В. Спекторов, В. Яковлєв) дозволив зробити висновок про те, що формування ЗСЖ старшокласників у досліджуваний період реалізовувалось у таких головних напрямах: у процесі навчальної діяльності, виховної роботи, взаємодії школи й сім'ї.

Так, засвоєння знань про основи здоров'я, опанування учнівською молоддю вмінь ведення ЗСЖ у процесі навчання здійснювалося насамперед на уроках із шкільних дисциплін оздоровчого спрямування (фізична культура, трудове навчання, етика, біологія, зокрема розділ "людина та її здоров'я"; щоденна "година здоров'я", основи безпеки життя, основи здоров'я, основи валеології, допризовна підготовка та медико-санітарна підготовка). Важливими позаурочними формами, що сприяли формуванню ЗСЖ старших учнів, були факультативні курси ("Здоров'я та навколишнє середовище", "Етика і психологія сімейного життя", "Моє здоров'я", "Діяльність людини" та ін.); оздоровчо-фізкультурні заняття в режимі навчального дня (гімнастика до уроків, фізкультурні хвилинки й паузи, організоване проведення перерв та ін.), які дозволяли зняти напруженість, сприяли зміцненню здоров'я школярів, підвищенню якості їхнього навчання.

Не меншу значущість для формування ЗСЖ старших учнів мала виховна робота. Зокрема у школі цей напрям діяльності забезпечувався: проведенням "класних годин", присвячених питанням здоров'я та його зміцнення; організацією лекцій ("Етика поведінки та здоров'я", "Алкоголь і потомство", "Для вас, дівчата", "Для вас, хлопці"), спрямованих на санітарно-гігієнічну просвіту школярів; роботою медико-гігієнічних ("Юний медик", "Юний мікробіолог"), валеологічних ("Здоровий образ життя"), фізкультурно-спортивних гуртків (волейбол, баскетбол, хокей, гімнастика, шахи, шашки, настільний теніс, стрільба), навчальних груп із підготовки до здачі комплексу "ГПО", клубів суботнього й недільного днів, шкільних спортивно-оздоровчих і туристичних таборів, проведенням "Днів фізичної культури та спорту", спортивних олімпіад і змагань, товариських зустрічей, заходів валеологічної спрямованості ("Тижні екології й здоров'я", інсценовані "Вечори здоров'я", тематичні книжні виставки, читацькі конференції, театралізовані вистави "Суд над цигаркою", "Алкоголь - ворог людини", вікторини, конкурси, КВК тощо), екскурсій і походів, зустрічей із видатними спортсменами та ін.

Поза школою виховна робота реалізовувалася через діяльність спортивних секцій при дитячих юнацько-спортивних школах (ДЮСШ) і будинках піонерів, дитячих екскурсійно-туристичних станцій, фізкультурно-спортивних клубів, шкіл здоров'я, дитячих стадіонів, літніх піонерських таборів; організацію Всесоюзної спартакіади школярів, всесоюзних спортивних змагань "Старти надії", змагань дворових команд, спартакіад, спортивних свят за місцем мешкання, всесоюзних тематичних походів і експедицій, руху червоних слідопитів та ін.

У дисертації наголошується на негативних наслідках для формування ЗСЖ старшокласників значного зменшення кількості шкільних спортивних гуртків і позашкільних фізкультурно-оздоровчих закладів, руйнування системи оздоровлення й відпочинку учнів у літніх таборах, що відбулися протягом третього встановленого етапу (90-ті рр. ХХ ст.) через послаблення уваги до виховної роботи та недостатність державного фінансування.

Проведений науковий пошук уможливив виявлення важливої ролі громадських молодіжних організацій для виховання старшокласників загалом і формування їхнього ЗСЖ зокрема, а саме: комсомолу (радянський період), скаутського руху (часи незалежної України).