Формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

УДК [378:37.03].009

ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Маріна Олена Володимирівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Науково-дослідний інститут педагогіки та психології ім. В.О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, заступник директора, професор кафедри загальної педагогіки.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

Танько Тетяна Петрівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

декан факультету дошкільної освіти;

кандидат педагогічних наук,

Гармаш Світлана Анатоліївна,

доцент кафедри філософії і психології

Донецького державного університету управління.

Захист відбудеться «16» березня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.053.06 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою:

61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий «13» лютого 2010 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Попова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Професійна підготовка майбутніх учителів розпочинається у якісно нових для них умовах навчально-виховного процесу, в якому вони не лише здобувають професійні знання, а і формують систему взаємин із викладачами та одногрупниками. Від характеру міжособистісних відносин студентів-першокурсників вищих педагогічних навчальних закладів залежить успішність їхнього навчання, професійна мотивація, психологічне здоров'я.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури свідчимо, що проблема формування міжособистісних відносин завжди привертала увагу науковців. Дослідження проблеми відбувалось у таких напрямах: загальні питання формування міжособистісних відносин вивчали В. Бесчастний, Л. Буєва, Л. Виготський, О. Винославська, Дж. Капрара, Д. Карнегі, Я. А. Коменський, І. Кон, В. Куніцина, В. М'ясищев, П. М'ясоїд, М. Ніколс, Н. Обозов, А. Петровський, А. Реан, К. Роджерс, І. Сайтарлі, Л. Столяренко, В. Сухомлинський, З. Хелус, Л. Штайнберг та інші.

Взаємини в студентських та учнівських колективах висвітлювали у своїх працях Н. Анікєєва, В. Богословський, А. Макаренко, А. Петровський, В. Секун, С. Соловейчик, В. Шпалинський та інші; моральні аспекти взаємин - Т. Адорно, І. Бех, Д. Лихачов та інші; соціальний аспект міжособистісних відносин став предметом вивчення П. Бергера, В. Лабунської, К. Рубчевського, Н. Смелзера та інших.

Окремі аспекти дослідження проблеми формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників розкривались у процесі вивчення: психологічного клімату колективу (В. Воднік, Б. Лебедєв та інші); завдань підготовки педагогічних кадрів (М. Донченко, В. Лісовський, А. Троцко та інші); окремих питань організації спілкування в колективах (Л. Барановська, К. Вердербер, Р. Вердербер, С. Гармаш, Л. Голодюк, В. Горяніна, О. Опалюк, Л. Рай, Ю. Сербалюк, І. Чернишов, О. Швед та інші); формування комунікативних умінь (А. Баркер, М. Васильєва, А. Гольдштейн, В. Гриньова, А. Мудрик та інші); адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ (А. Бондаревська, О. Гречишкіна, С. Гура, Л. Зданевич, А. Кавалеров, Л. Литвінова, Н. Лосєва, А. Налчаджян, О. Панченко, Л. Шпак та інші).

На сьогодні існують праці, у яких розкрито такі аспекти формування міжособистісних відносин як-от: формування культури міжособистісних відносин (С. Яшник), формування толерантних відносин (Я. Довгополова), особливості формування міжособистісних відносин студентів технічних ВНЗ (Т. Сергійчик). Проте сам процес формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників вищих педагогічних навчальних закладів не був предметом спеціального дослідження, а також не визначено педагогічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу. Разом із тим, результати анкетування студентів-першокурсників Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (усього опитано 648 осіб) також підтверджують прогалини в цій галузі, зокрема невдоволеність станом міжособистісних відносин висловили 70 % респондентів; потребували допомоги в налагодженні та розвиткові взаємин 81 %.

Аналіз наукових досліджень дає підстави свідчити, що, незважаючи на значну увагу вчених до означеної проблеми та наявність результатів дослідження окремих її аспектів, проблема формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників ВНЗ залишається недостатньо вивченою. Розв'язання зазначеної проблеми стримує низка виявлених суперечностей, зокрема:

між вимогами суспільства до компетентності педагогічних кадрів та реальним рівнем підготовки викладачів до формування й підтримки міжособистісних відносин студентів;

між наявністю труднощів студентів-першокурсників у налагодженні й підтримці міжособистісних відносин та недостатньою теоретичною та практичною підготовкою молодих людей до їх подолання;

між необхідністю розробки й запровадження ефективних форм і методів формування міжособистісних відносин та домінуванням традиційних підходів до розв'язання проблеми.

Отже, актуальність означеної проблеми, її недостатня розробленість, об'єктивна потреба суспільства у висококваліфікованих педагогічних кадрах, а також необхідність усунення суперечностей обумовили вибір теми дослідження: «Формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах» (РК № 1-200199U004104). Тему дисертації затверджено вченою радою професорів Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 1 від 23.02.2007р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 22.05.2007 р.).

Мета дослідження - визначити вплив теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених педагогічних умов на формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету.

Відповідно до мети дослідження визначені такі завдання:

На підставі аналізу наукової літератури уточнити суть понять «відносини», «міжособистісні відносини», виявити особливості міжособистісних відносин студентів-першокурсників.

Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників педагогічного університету.

Уточнити критерії та показники рівнів сформованості міжособистісних відносин майбутніх учителів.

Об'єкт дослідження - взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу у вищому навчальному педагогічному закладі.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету.

У ході дослідження було висунуто припущення про те, що процес формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників буде ефективним, якщо забезпечити:

реалізацію принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора і студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету (із метою полегшення адаптаційного процесу, актуалізуючи та збагачуючи досвід взаємодії та формування відносин, набутий у школі);

створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат у колективі, спрямований на формування комунікативних умінь майбутніх учителів (з метою забезпечення сприятливої атмосфери для спілкування й вирішення навчально-виховних завдань, налагодження толерантних, доброзичливих, гуманних відносин, розвитку товариськості та взаємодопомоги).

Методологічними й теоретичними засадами дослідження є основні положення теорії пізнання про діяльність та її соціальну природу; особистість як сукупність усіх суспільних відносин; принципи міждисциплінарності та варіативності; теоретичні підходи й положення вітчизняної й зарубіжної педагогіки та психології щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості в процесі прилучення до загальнолюдських цінностей; державні документи про діяльність вищих навчальних закладів; філософські, психологічні педагогічні положення про взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об'єктивної дійсності; наукові теорії, що розкривають особливості діяльності та розвитку особистості (Л. Виготський, С. Гармаш, І. Кон, В. М'ясищев та інші); положення й висновки щодо питань професійної підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах (В. Богословський, В. Гриньова, В. Лозова, О. Попова, Л. Рибалко, Т. Смирнова, В. Стрельніков, Т. Танько, А. Троцко та інші); проблем наступності та неперервності навчання (К. Делікатний, Р. Овезов, О. Плотнікова, та інші), особливостей роботи кураторів студентських груп (Р. Абдулов, Ю. Борисенко, І. Гетьман, Н. Лосєва, С. Омельченко, С. Романова, А. Троцко, Г. Фіщук та інші); формування сприятливого мікроклімату в студентських групах (О. Волкова, Н. Анікєєва, Б. Паригін та інші), забезпечення мотивації навчання (Ю. Друзь, В. Лозова, А. Маркова, Т. Матіс, А. Орлов та інші); організації групової роботи (Л. Дябел, А. Макаренко, А. Петровський, Т. Сергійчик, В. Шпалинський та інші), формування комунікативних умінь (М. Васильєва, Н. Волкова, В. Кан-Калік, О. Леонтьєв А. Мудрик та інші); морального виховання (В. Бутенко, Г. Матюшин, Р. Овезов та інші); адаптації студентів-першокурсників (О. Плотнікова, К. Рубчевський та інші).

Відповідно до завдань дослідження та перевірки висунутої гіпотези було запроваджено комплекс методів:

теоретичних: аналіз та синтез наукової літератури, порівняння, зіставлення та узагальнення теоретичних і дослідних даних із метою вивчення стану досліджуваної проблеми та вивчення категоріального апарату дослідження;

емпіричних: обсерваційні (спостереження та вивчення продуктів діяльності), діагностичні (анкетування, опитування, тестування, бесіди); педагогічний експеримент з метою виявлення ефективності створення комплексу педагогічних умов формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників;

статистичних: методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Експериментальною базою дослідження був Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. До експериментальної роботи, яка проводилась впродовж 2005-2008 років, було залучено 324 студенти та 23 викладачі.

Наукова новизна й теоретична значущість отриманих результатів полягають у тому, що:

уперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету (реалізація принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора і студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету; створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат у колективі, спрямований на формування комунікативних умінь майбутніх учителів); з'ясовано особливості організації та моніторингу процесу формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету;

уточнено поняття «міжособистісні відносини студентів-першокурсників» як стосунки, що виникають між студентами впродовж першого року навчання у ВНЗ під час їхньої взаємодії та спілкування при виконанні навчально-виховних завдань, у громадській роботі, у процесі позааудиторного спілкування тощо; критерії й показники (мотиваційно-ціннісний: прагнення до взаємодії; змістово-процесуальний: виявлення якостей (доброзичливість, відкритість, щирість, толерантність, відповідальність тощо) і сформованість умінь (комунікативних, організаторських, уміння запобігати конфліктам); згуртованість групи; ступінь сприятливості мікроклімату формуванню міжособистісних відносин); рефлексивно-коригувальний: адаптованість студентів до навчально-виховного процесу ВНЗ, адекватність самооцінки);

подальшого розвитку набули форми й методи (робота в динамічній статичній і варіаційній парах, метод проектів тощо), спрямовані на підвищення ефективності педагогічних умов формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що педагогічні умови формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників пройшли експериментальну перевірку, що дає можливість реалізувати їх у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів.

Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (акт про впровадження № 01-470 від 23.09.08) та Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (акт про впровадження № 01-12/239 від 30.05.08).

Теоретичними положеннями та практичними напрацюваннями, викладеними в дослідженні, можна послугуватися під час проведення аудиторних та позааудиторних занять у процесі професійної підготовки майбутніх учителів, при написанні курсових і дипломних робіт у вищих педагогічних навчальних закладах, у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів, у підготовці підручників, навчальних посібників із педагогіки.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень, запровадженням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних об'єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження, експериментальною перевіркою гіпотези, поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження, впровадженням результатів дослідження у практику педагогічного закладу.

Апробація результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дисертації та виступи на науково-практичних і міжнародних конференціях «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2006), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ - Переяслав-Хмельницький, 2006), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Массандра, 2007), «Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України» (Ялта, 2007).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено в 19 одноосібних публікаціях, із них 10 статей у провідних фахових виданнях України, 4 - в інших виданнях, 5 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (230 найменувань, із них 4 іноземними мовами). Робота містить 9 додатків (на 20 сторінках), 11 таблиць (на 10 сторінках), 2 рисунки. Загальний обсяг дисертації 229 сторінки, із них 174 сторінки ? основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

першокурсник адаптація відносини міжособистісний

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість отриманих результатів дослідження, доведено їх вірогідність та обґрунтованість, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів експериментальної роботи.

У першому розділі «Теоретичні питання формування міжособистісних відносин студентів» розкрито суть понять «ставлення», «відносини», «міжособистісні відносини», визначено особливості міжособистісних відносин студентів-першокурсників, теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування міжособистісних відносин студентів перших курсів педагогічного університету.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави свідчити, що вчені досліджують поняття «стосунки» у широкому розумінні (Л. Виготський, В. М'ясищев): ставлення особистості, пов'язані з її потребами (фізіологічними та психологічними); у спілкуванні стосунки пов'язані з відображенням та взаємодією людини з людиною; відношення є одночасно процесом і результатом спілкування та взаємодії. Воно включає поняття «відносини», «взаємини», «взаємодія» та «ставлення».

У нашому дослідженні поняття «відносини» розглянуто стосовно взаємодії між суб'єктами педагогічного процесу та «ставлення» щодо спрямованості дії на об'єкт або суб'єкт (до середовища; людей, які оточують; особистості; довкілля тощо). Відносини особистості формуються та змінюються під впливом кількох груп факторів, серед яких особлива роль належить особистісним і груповим факторам становлення системи відносин людини. Для позначення міжособистісних відносин уживають термін «взаємини» для того, щоб підкреслити, що міжособистісні відносини є результатом взаємного сприйняття, пізнання, впливу, оцінювання. У дисертації доведено, що міжособистісні відносини формуються в процесі взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу.

Серед понять «стосунки», «міжособистісні відносини», «взаємини», «міжгрупові відносини» найширшим є поняття «стосунки», що розглядається як психологічний зв'язок суб'єкта з об'єктом (це може бути сам суб'єкт, інша людина, предмети зовнішнього світу або соціальна група). Поняття «міжособистісні відносини» охоплює стосунки між людьми, а «міжгрупові відносини» - між соціальними групами. Поняття «взаємовідносини» відображає якість сформованих відносин, а саме їх взаємність, ступінь симетричності.

Виокремлюють два типи відносин особистості - засновані на безпосередніх відносинах між людьми та опосередкованого характеру або соціальні відносини.

Особливий тип відносин становлять суспільні відносини як взаємозв'язки між соціальними спільнотами та їх властивостями, що виникають у процесі спільної діяльності. Цей вид відносин можна класифікувати відповідно до сфери розгляду: класові, національні, групові, сімейні (на рівні соціальних спільностей); виробничі, навчальні, театральні (на рівні зайнятих тією або іншою діяльністю груп); міжособистісні (на рівні взаємозв'язків між людьми в групах); внутрішньоособистісні (емоційно-вольові установки суб'єкта стосовно кого-небудь іншого).

Теоретичний аналіз літературних джерел (В. Куніцина, В. М'ясищев, Н. Обозов, А. Петровський, Т. Сергійчик та інші) дав можливість визначити «міжособистісні відносини» як суб'єктивні зв'язки між людьми, які об'єктивно виявляються в характері та способах міжособистісної взаємодії, тобто взаємних впливів, які виявляють люди один до одного в процесі їхньої спільної діяльності та спілкування.

У дослідженні розглядали міжособистісні відносини студентів-першокурсників як стосунки, що виникають між студентами впродовж першого року навчання у ВНЗ під час їхньої взаємодії та спілкування при виконанні навчально-виховних завдань, у громадській роботі, у процесі позааудиторного спілкування тощо.

У дисертації обґрунтовано, що питання міжособистісних відносин у студентському колективі є особливо важливим, оскільки навчально-виховний процес передбачає виникнення відносин між його учасниками. Для того, щоб цей процес виявився ефективним, важливо, щоб студенти вміли правильно налагоджувати взаємини всередині колективу. Вступаючи у спілкування та взаємодію всередині своєї групи, молоді люди виявляють свої ставлення, що ґрунтуються або на безпосередніх зв'язках між ними, або їх відсутності до впливу іншого, активному спілкуванні, або замкнутості. У групах, де немає або слабко виражені загальні цілі, завдання й цінності, які б прийняли всі члени групи і які могли б опосередковувати особисті взаємини, подібна безпосередня взаємодія є переважною. В іншому випадку взаємодія має опосередкований характер: взаємини між членами групи опосередковуються цінностями та цілями спільної діяльності, що в ній прийняті.

Аналіз праць науковців (В. М'ясищев, К. Роджерс, В. Ромек, Т. Сергійчик та інших) дає підстави свідчити, що формування позитивних міжособистісних відносин студентів зумовлює ефективність перебігу навчально-виховного процесу. Під позитивними розуміємо взаємини студентів-першокурсників, які ґрунтуються на нормах та принципах моралі, характеризуються розвиненою емпатією, доброзичливістю, відкритістю, справедливістю, взаємодопомогою, чесністю, колективізмом та співпрацею учасників. Сформувати моральні взаємовідносини можливо лише за умов пропагування моральних норм і цінностей, тому особливо важливим є забезпечення наступності в моральному вихованні студентів-першокурсників, у процесі якого відбувається цілеспрямоване формування моральної свідомості, розвиток моральних почуттів і ставлення, виховання звичок моральної поведінки.

На підставі вивчення наукових праць (А. Батаршев, І. Гетьман, К. Делікатний, М. Донченко, Л. Дябел, Р. Овезов, О. Плотнікова, Т. Сергійчик, Л. Столяренко, А. Троцко, Г. Фіщук), з'ясовано, що особливостями міжособистісних відносин студентів-першокурсників є те, що вони виникають і будуються на спонтанній основі, без урахування психологічних та індивідуальних особливостей один одного, на основі симпатій та антипатій, поверхових суджень один про одного. На початку навчання у ВНЗ відбувається переоцінка сформованих у школі цінностей і життєвих орієнтирів, студенти сприймають вивірені ролі як єдині правильні моделі поведінки, їм складно сприймати зміни; кожен студент має різну мотивацію навчання, а, отже, студенти-першокурсники поводяться і ставляться до навчання та одногрупників по-різному; формування відносин відбувається спочатку в атмосфері напруження, конфліктності, іноді навіть ворожості, зумовлених якісно новими умовами навчання та взаємодії, у процесі пристосування до нових умов життя та праці (для іногородніх студентів). Тож необхідно створювати певні педагогічні умови, які й забезпечуть ефективність формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників.

Першою умовою формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників є реалізація принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора і студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету.

У дисертації доведено важливість та необхідність організації взаємодії студентів упродовж першого року навчання в різних видах аудиторної та позааудиторної роботи, адже при цілеспрямованій організації спільної діяльності та міжособистісного спілкування студенти-першокурсники вступають у стосунки, вирішуючи різні навчально-виховні завдання, беручи участь у громадській діяльності, у різноманітних позааудиторних заходах тощо, а це надає їм можливість краще пізнати один одного різнобічно: дізнатися про інтереси, якості та здібності один одного, правильно обрати друзів на основі симпатій, спільних інтересів, мотивації навчання тощо. Цілеспрямована організація взаємодії студентів-першокурсників допомагає уникнути більшості міжособистісних конфліктів, краще розкрити творчий потенціал окремої особистості, зняти напругу у стосунках. Від того, наскільки успішно буде протікати цей процес, залежить характер та якість формування міжособистісних відносин.

З'ясовано, що викладачам, які організовують взаємодію студентів, слід реалізувати принцип наступності у формуванні міжособистісних відносин у навчально-виховному процесі, що передбачає збереження позитивних надбань школи та сімейного виховання у сфері міжособистісних відносин та ціннісних орієнтацій, збагачення цього досвіду на якісно новому рівні. Спираючись на досвід студентів та актуалізуючи їхні знання успішної взаємодії та налагодження стосунків, викладачі та куратори мають допомагати молодим людям поступово звикати до нових умов навчання, уникати стресових ситуацій, скоріше адаптуватись до нових умов життєдіяльності, надавати можливість співпрацювати та демонструвати свої кращі якості, ділитися позитивним досвідом із налагодження взаємин із одногрупниками.

Другою умовою формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету є створення такого середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат у колективі, спрямований на формування комунікативних умінь майбутніх учителів.

У дисертації доведено, що взаємини між студентами виникають під час спілкування в процесі спільної діяльності, взаємодії, коли виконання завдання потребує від них узгоджених дій відповідно до вимог викладачів. Навчання у ВНЗ - це період активного спілкування молодих людей між собою, але у перший період навчання у молодих людей виникають певні проблеми з організацією міжособистісного спілкування (труднощі у віднайдені співрозмовників за спільними інтересами, сором'язливість, недовірливість, розгубленість, протилежні бажання та прагнення, різні манери та стилі спілкування, різне самопочуття на момент спілкування тощо). Для ефективного спілкування та формування позитивних міжособистісних відносин із одногрупниками та викладачами студенти мають володіти та оперувати комунікативними вміннями (способами, що дають можливість успішно спілкуватися з метою досягнення навчально-виховних цілей).

Важливо також ураховувати, що вільне, невимушене та засноване на довірі спілкування можливе лише за умови гарного самопочуття студента у групі. Ефективне спілкування відбувається в атмосфері доброзичливості, співчуття та взаємодопомоги, тобто якщо в колективі існує сприятливий мікроклімат. Тож необхідно створювати мікроклімат у студентському колективі - емоційно-психологічний настрій колективу, у якому на емоційному рівні відбиваються особистісні й ділові взаємини членів колективу, що визначаються їхніми ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами.

Мікроклімат студентського колективу зумовлюється ставленням студентів до навчання й педагогічної діяльності та один до одного.

Мікроклімат включає настрій студентів, їхній моральний стан, психологічну сторону міжособистісних зв'язків, ставлення молодих людей до навчання й колективу, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси та смаки, стиль керівництва, вміння спілкуватися та встановлювати контакт тощо. Переважний у колективі настрій визначає не лише міру залучення кожного в життя групи, а й характер, спрямованість та ефективність участі в ній, тобто мікроклімат у студентській групі як притаманний конкретному колективу стійкий психічний настрій, значно впливає на взаємини у діадах «студент-студент», «студент-студенти» і «студент-викладач», на ставлення студентів до навчання та навколишнього світу.

Сприятливий мікроклімат у студентській групі створює оптимальні умови для спілкування та формування таких комунікативних умінь: орієнтуватися в комунікантах; ураховувати їхні індивідуальні й вікові особливості; відчувати й підтримувати зворотний зв'язок; застосовувати вербальні й невербальні засоби комунікації (жести, міміку, пантоміміку); паралінгвістичну систему знаків у комунікативній ситуації (голос, тональність, діапазон); екстралінгвістичну систему знаків у комунікативній ситуації (темп мовлення, логічний наголос, паузи); орієнтуватися в нестандартних ситуаціях; діяти в конфліктних ситуаціях; слухати; налагоджувати психологічний контакт; аналізувати ситуацію. Саме ці вміння є ключовими у формуванні міжособистісних відносин студентів-першокурсників.

У другому розділі «Експериментальна перевірка педагогічних умов формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету» розкриваються загальні питання організації та проведення педагогічного експерименту.

Для перевірки гіпотези щодо педагогічних умов формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників проведено педагогічний експеримент, до якого було залучено 23 викладачі фахових дисциплін і кураторів студентських груп та 324 студенти перших курсів факультетів іноземної філології, українського мовно-літературного факультету імені Г.Ф. Квітки-Основ'яненка та факультету російської мови та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, з яких було утворено експериментальну групу ЕГ(160 осіб) і контрольну групу КГ (164 особи).

На констатувальному етапі експерименту визначили вихідні рівні сформованості міжособистісних відносин студентів-першокурсників груп ЕГ і КГ за визначеними критеріями й показниками. Було з'ясовано, що більшість студентів відчувають потребу в педагогічній допомозі в налагодженні стосунків, оскільки переживали труднощі у встановленні контактів та організації взаємодії, формуванні відносин з одногрупниками, Більшість студентів із опитаних 324 осіб не могли зрозуміти характер взаємин у групі, зазначали наявність мікрогруп, характеризували стосунки як байдужі та незрозумілі. Такі відповіді є свідченням невизначеності характеру міжособистісних відносин та наявності байдужого ставлення один до одного студентів-першокурсників, що дало підстави схарактеризувати мікроклімат у студентських групах як не досить сприятливий.

Формувальний етап експериментального дослідження проходив у процесі вивчення психолого-педагогічних і фахових дисциплін, а також під час проведення кураторських годин та в позанавчальний час.

Забезпечення першої педагогічної умови, тобто реалізації принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора та студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету, відбувалось через залучення студентів-першокурсників до різних видів аудиторної та позааудиторної діяльності (до підготовки і проведення групових і загальноуніверситетських виховних заходів, державних свят; свят країни, мова якої вивчається; до роботи в мікрогрупах, статичній, динамічній та варіаційній парах; виконання проектів; участі в іграх-тренінгах; виконання міні-доручень; участі у дискусіях; аналізу життєвих ситуацій), а також надання інформативно-ознайомлювальної допомоги, що сприяє прискоренню адаптивних процесів першокурсників. Реалізація принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, кураторів і студентів відбувалось у діадах «студент-студент», «студент-викладач», «студент-куратор».

Для кращого ознайомлення студентів із особливостями функціонування ВНЗ, організації перших спроб взаємодії з викладачами та кураторами академічних груп, для формування позитивного ставлення до навчання й педагогічної діяльності кураторами та викладачами фахових дисциплін було проведено інформативні зустрічі студентів-першокурсників із викладачами і старшокурсниками; ознайомлювальні бесіди «Мій університет - моя гордість», «Навчання як шлях до професійної кар'єри», «Як підготуватися до сесії» тощо; оглядову екскурсію Харковом (взаємодія в діаді «студент-куратор»).

Особливу увагу приділяли активізації ціннісно-орієнтаційної сфери студентів-першокурсників, адже якщо майбутні вчителі, будуючи міжособистісні відносини в групі, об'єднані спільними прагненнями, цілями навчання та спільними ціннісними орієнтаціями, то група буде згуртованою, готовою прийти на допомогу кожному члену, зможе спільно вирішувати поставлені перед нею навчально-виховні завдання, уникати конфліктних ситуацій; члени групи будуть із легкістю вступати у взаємодію та співпрацювати з усіма одногрупниками, скоріше адаптуються до нових умов навчання. При організації взаємодії студентів-першокурсників передусім прагнули сформувати їхнє стійке бажання залучитися до цього процесу.

Для реалізація принципу наступності, який має важливу роль у формуванні міжособистісних відносин, спільно з викладачами фахових дисциплін та кураторами груп спиралися на набутий студентами досвід із налагодження та підтримки відносин у школі та сім'ї, зокрема складали «Конституцію стосунків людини», «Правила взаємин з одногрупниками». Під час бесіди «Які вони, взаємини: учитель - учень?» обговорювали шкільний досвід формування відносин, наголошували на аспектах, що мали значення для нових умов навчання, впливаючи в такий спосіб на ціннісно-орієнтаційну єдність першокурсників. Також вносили доповнення у зміст занять із основ педагогічної майстерності та психології (ознайомлювали студентів із творами та поглядами Д. Карнегі, В. Сухомлинського та інших; запроваджували на заняттях ігри-тренінги, метод проектів; для надання студентам додаткових знань щодо підтримки й налагодження міжособистісних відносин і для здійснення педагогічного керування та організації взаємодії студентів. На заняттях також обговорювали значення у формуванні позитивних відносин такту, увічливості, уваги до іншого тощо; навчали студентів аналізу і вирішенню конфліктних ситуацій, адже швидко вирішуючи такі ситуації, студенти уникають тривалих образ, обговорення негативних якостей один одного й інших факторів, що шкідливо впливають на формування позитивних міжособистісних відносин (взаємодія в діадах: «студент-студент», «студент-куратор»).

В експериментальній роботі здійснювали педагогічне управління процесами організації та контролю першого досвіду взаємодії студентів, залучаючи їх до різних видів аудиторної та позааудиторної діяльності. Зокрема залучали студентів до підготовки та проведення державних свят, свят англомовних країн, загальноуніверситетських виховних заходів, як-от: «Похід першокурсників», «Конкурс педагогічної майстерності», «Дебют». Участь у різноманітних виховних заходах давала студентам можливість виявити та продемонструвати свої таланти і здібності; віднайти однодумців, друзів за інтересами та захопленнями; сформувати в студентів-першокурсників стійке прагнення до взаємодії; дізнатися більше один про одного, кураторів і викладачів фахових дисциплін; обмінюватися досвідом, уміннями, порадами; спробувати себе у різних ролях; самореалізуватися; розвинути соціокультурну та комунікативну компетенції, викликала інтерес студентів-першокурсників до процесу навчання у ВНЗ (взаємодія в діадах: «студент-студент», «студент-куратор», «студент-викладач»).

Для підвищення інтересу студентів до навчання в педагогічному ВНЗ викладачі фахових дисциплін на заняттях також прагнули підвищити цікавість викладу (цікаві приклади, досвід студентів, парадоксальні факти), запроваджували незвичайні форми викладення матеріалу, що викликало подив студентів; актуалізацію шкільних знань у майбутньому житті; запровадження методів заохочення та осуду; залучали студентів до ситуацій дискусії, аналізу життєвих ситуацій, роз'яснення суспільної й особистісної значущості навчання, педагогічної діяльності, виконання міні-доручень (взаємодія в діадах: «студент-студент», «студент-викладач»).

Також спільно з викладачами фахових дисциплін організовували роботу студентів у мікрогрупах (з трьох або чотирьох осіб); упроваджували метод проектів; на кураторських годинах і під час занять навчали студентів пояснювати свої успіхи та невдачі. Прагнули, щоб студенти оволоділи знаннями зі здійснення саморефлексії та оцінювання своїх можливостей, що допомагало їм аналізувати власні вчинки й оцінювати свої можливості, свідомо будувати відносини, розуміти поведінку одногрупників і доходити висновків із досвіду налагодження та підтримки стосунків. Організовуючи роботу студентів у мікрогрупах, створювали таку взаємодію і спільну працю молодих людей, за якої всі члени групи мали попрацювати один із одним (робота у статичних, динамічних, варіаційних парах тощо), надавали студентам можливість краще познайомитися між собою, із куратором своєї академічної групи й викладачами фахових дисциплін, дізнатися про уподобання, таланти та інтереси кожного члена групи, що, у свою чергу, допомагало їм віднайти спільні інтереси й налагодити дружні взаємини (взаємодія в діадах: «студент-студент», «студент-куратор», «студент-викладач»).

Для вивчення результатів проведеної роботи по реалізації принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора і студентів у процесі адаптації першокурсників до начально-виховного процесу педагогічного університету, надання студентам можливості самоаналізу й закріплення вмінь і навичок групової взаємодії було проведено ігри-тренінги («Із днем народження!», «Зрозумій мене», «Портрет групи», «Сто відповідей», «Цінності», «Безкорислива увага», «Уміння вислухати», «Сканування почуттів» тощо). Отже, принцип наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора і студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету було реалізовано за допомогою проведення інформативних зустрічей, ознайомлювальних бесід, екскурсій, внесення доповнень у зміст занять із основ педагогічної майстерності та психології, навчання студентів аналізу й усуненню конфліктних ситуацій, цікавість викладу матеріалу, організацію роботи студентів у мікрогрупах, запровадження методу проектів, ігор-тренінгів.

Реалізуючи другу педагогічну умову, що передбачала створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат у колективі, спрямований на формування комунікативних умінь майбутніх учителів залучали студентів-першокурсників до участі в навчально-виховній, громадській та позанавчальній діяльності в такий спосіб, щоб вони відчували емоційний комфорт у групі, поводилися вільно й невимушено, уникали конфліктних ситуацій, надавали необхідну допомогу один одному, підтримували та заохочували одногрупників, позитивно ставилися до навчання та педагогічної діяльності.

Створюючи сприятливий мікроклімат у студентській групі, спрямований саме на розвиток комунікативних умінь, забезпечували оптимальні умови першокурсникам для спілкування та налагодження контактів із групою, що, у свою чергу, сприяло формуванню позитивних міжособистісних відносин.

Реалізуючи другу педагогічну умову, із викладачами психолого-педагогічних і фахових дисциплін та кураторами груп провели спецсемінар із метою переконання педагогів у важливості створення сприятливого мікроклімату в студентській групі, спрямованого на формування комунікативних умінь. Зокрема, ознайомлювали викладачів із засобами створення сприятливого мікроклімату в студентських групах (проведення ігор-тренінгів, тематичних бесід тощо), комунікативними вміннями, які формували в процесі експериментальної роботи і які вважали важливими у формуванні міжособистісних відносин; працями, порадами й досвідом А. Баркера, В. Гриньової, О. Істратової, Д. Карнегі Д. Лихачева, Дж. Роса, І. Сайтарлі, К. Фопеля та інших щодо створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат, спрямований на формування комунікативних умінь. Разом із викладачами й кураторами груп обговорювали організацію підготовки студентами цікавих фактів та мінівиступів до занять; також було проведено ознайомлення викладачів і внесення доповнень до змісту занять та узгодження їх із певними темами навчальних курсів, зокрема «Основи педагогічної майстерності», «Психологія».

Для комплексного формування комунікативних умінь, що є взаємопов'язаними й часто потребують одночасної реалізації, спільно з викладачами фахових, психолого-педагогічних дисциплін та кураторами було дібрано та запроваджено заходи, що були спрямовані на формування кількох умінь одночасно.

Із метою формування комунікативних умінь було вжито таких заходів: підготовка до публічного виступу, підготовка та проведення презентацій, включення у навчальний процес завдань, пов'язаних із так званим «вільним спілкуванням», залучення як партнерів спілкування осіб, які не є студентами групи (інших викладачів, носіїв мови), ігри-тренінги, проведення бесід і дискусій, підготовка цікавих фактів та міні-виступів до занять, варіації в широких межах умов спілкування, аналіз конфліктних ситуацій, аналіз педагогічних ситуацій, розігрування комунікативних ситуацій як із попередньою підготовкою, так і без неї, перегляд та обговорення навчальних відеофільмів, читання й обговорення літературних творів, написання творів за переглянутими фільмами та прочитаними творами художньої літератури, організація роботи у статичних, динамічних, варіаційних парах.

Ці завдання сприяли зміцненню згуртованості студентської групи, розвитку творчих, ділових і моральних якостей студентів-першокурсників.

Із метою аналізу ефективності створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат, спрямований на формування комунікативних умінь, було також проведено ігри («Знайди своє місце», «Вузлик на пам'ять», «Слухаємо себе» тощо), що сприяли виробленню «командного духу», підтримці сприятливого мікроклімату в студентській групі, розвитку та вдосконаленню всіх вищезазначених комунікативних умінь.

На контрольному етапі педагогічного експерименту було здійснено аналіз результатів перевірки ефективності педагогічних умов формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників.

На підставі аналізу результатів експериментальної роботи довели, що відбулись позитивні зміни у взаєминах студентів-першокурсників за всіма критеріями і показниками, про що свідчать дані таблиці.

На підставі даних опитування також довели, що задоволення станом міжособистісних відносин студентів групи ЕГ підвищилось на 30,62 %, групи КГ - на 7,32 %, що є свідченням позитивних результатів проведеної роботи. Воднораз потребу в допомозі у формуванні міжособистісних відносинах виявили 16,88 % опитаних у групі ЕГ та 47 % у групі КГ.

Таблиця

Узагальнені результати експериментальної роботи (приріст у %)

Отже, порівняльний аналіз результатів констатувального та контрольного етапів дослідження дав підстави довести ефективність реалізації педагогічних умов формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників.

Результатами проведеного дослідження підтвердили гіпотезу і на цій підставі дійшли таких висновків:

З'ясовано, що поняття «відносини» відбивають взаємодію між суб'єктами педагогічного процесу, а «міжособистісні відносини» - суб'єктивні зв'язки між людьми, що виникають за умов їхньої взаємодії та спілкування; системи установок, орієнтацій, очікувань, стереотипів та інших диспозицій членів групи стосовно своїх колег, за допомогою яких люди сприймають та оцінюють один одного.

Установлено, що особливості міжособистісних відносин студентів-першокурсників, які виявляються під час їхньої взаємодії та спілкування при виконанні навчально-виховних завдань, у громадській роботі, у процесі позааудиторного спілкування тощо, полягають у тому, що вони виникають і будуються на спонтанній основі, без урахування психологічних та індивідуальних особливостей один одного, на основі симпатій та антипатій, поверхових суджень один про одного на фоні переоцінки сформованих у школі цінностей і життєвих орієнтирів; формування відносин відбувається часто в атмосфері напруження, конфліктності, іноді навіть ворожості, зумовлених якісно новими умовами навчання та взаємодії.

Доведено, що успішність формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників забезпечується впровадженням у навчально-виховний процес педагогічного університету таких педагогічних умов: (реалізація принципу наступності в організації взаємодії викладачів фахових дисциплін, куратора і студентів у процесі адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу педагогічного університету; створення освітнього середовища, характерною ознакою якого є сприятливий мікроклімат у групі, спрямований на формування комунікативних умінь).

На підставі аналізу результатів дослідження встановлено приріст щодо ставлення першокурсників до навчання та педагогічної діяльності (+15,6 % - позитивне, +7,5 % - нейтральне та -23,1% - негативне у ЕГ; +5,5 % - позитивне, +2,4 % - індиферентне і - 7,9 % - негативне. Також помітили позитивні зміни в мотивації навчання (+17,5 - висока мотивація навчання, +13,13 % - середня, ?30,63% - низька у групі ЕГ; +4,27 % ? висока мотивація навчання, +6,7% - середня, -10,97% - низька у групі КГ), в успішності навчання (+18,75 % - відмінна, +9,38 % - добра успішність, -15% - задовільна, -13,13% - незадовільна в групі ЕГ; +4,88% - відмінна, +7,93% - добра, -9,15% - задовільна, -3,66 % - незадовільна у групі КГ). 

3. Уточнено критерії та показники рівнів сформованості міжособистісних відносин майбутніх учителів: мотиваційно-ціннісний (прагнення до взаємодії); змістово-процесуальний (виявлення якостей: доброзичливість, відкритість, щирість, толерантність, відповідальність тощо; сформованість умінь: комунікативних, організаторських, уміння запобігати конфліктам; згуртованість групи; ступінь сприятливості мікроклімату формуванню міжособистісних відносин); рефлексивно-коригувальний: (адаптованість студентів до навчально-виховного процесу ВНЗ, адекватність самооцінки).

Положення дисертаційного дослідження не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення потребує проблема формування міжособистісних відносин студентів як системи впродовж всього навчання їх у вищому навчальному закладі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Статті в наукових фахових виданнях

1. Маріна О. В. Вплив процесу навчання у вищій школі на формування міжособистісних відносин студентів / О. В. Маріна // Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. статей. - Ялта, 2007. - Вип.15. - Ч.1. - С. 169-172. - (Сер. Педагогіка і психологія).

2. Маріна О. В. Комунікативні уміння як фактор успішності навчально-виховного процесу / О. В. Маріна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 49. - С. 147-150.

3. Маріна О. В. Концепція ставлень особистості в педагогічній психології / О. В. Маріна // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. праць / за ред. член-кор. АПН України Г. В. Троцко. - Х. : ХНПУ, 2006. - Вип. 17 - С. 53-57.

4. Маріна О. В. Мораль в системі культури // Розвиток особистісного потенціалу та професійних навичок майбутнього фахівця : зб. наук. праць. - Х. : Стиль Іздат, 2006. - С. 139-144.

5. Маріна О. В. Наступність як компонент неперервної професійної освіти // Проблеми підготовки викладачів до здійснення завдань сучасної освіти : зб. наук. праць. - Х. : Стиль Іздат, 2006. - С. 127-133.