13

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Карпюк Роман Петрович

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

професійний адаптивний фізичний виховання

Актуальність теми. Стрімкі цивілізаційні процеси, технологічний, культурний і духовний прогрес спричинили трансформацію функцій майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання та виникнення нових вимог до якості освіти. Тому перед педагогічною спільнотою стоять надзвичайно важливі завдання, до яких належать традиційні (формування успішної, гармонійної, всебічно розвиненої, освіченої особистості) та інноваційні, що передбачають підготовку майбутніх фахівців до глобальної відповідальної ролі громадян Європи. Державі, суспільству необхідний фахівець, здатний перебудовувати свою діяльність відповідно до змін вимог ринку праці. Поворот освіти до особистості, підвищення її ролі в розвитку держави й суспільства, залежність успіху трудової кар'єри людини від високого рівня не тільки її загальної підготовки, а й професійної зумовлюють потребу в зміні підходу до цілей, змісту й організаційної структури професійної підготовки фахівців нової генерації.

Концептуальні положення щодо змісту і організації вищої освіти базуються на засадах Законів України “Про освіту” (1991), “Про вищу освіту” (2001), Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) (1992), Національної доктрини розвитку освіти (2002).

Закони України “Про фізичну культуру і спорт” (1993), “Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні” (2000), Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту (2004) дозволяють переосмислити цінності фізичної культури, у новому аспекті розглянути її функції щодо адаптивного фізичного виховання.

Дослідженню проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної парадигми освіти приділяли належну увагу, зокрема таким аспектам: питання філософії освіти (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.І.Луговий та ін.), неперервна професійна освіта (С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, Н.Г.Ничкало та ін.), професійна підготовка у вищій школі (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, В.І.Євдокімов, М.Б.Євтух, А.Й.Капська, В.С.Курило, О.Г.Мороз, О.С.Падалка, М.І.Шкіль, О.Г.Ярошенко та ін.) педагогічні технології у вищій школі (П.М.Гусак, О.М.Пєхота, С.О.Сисоєва та ін.). Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців досліджували вітчизняні вчені (В.І.Бобрицька, О.А.Дубасенюк, Т.І.Коваль, А.О.Лігоцький, Л.О.Хомич, Я.В.Цехмістер М.Г.Чобітько та ін.), зокрема професійну підготовку майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту розглянуто в працях вітчизняних (Г.М.Арзютова, О.Ц.Демінського, В.І.Завацького, А.П.Коноха, Л.П.Сущенко, О.В.Тимошенка, Б.М.Шияна, Ю.М.Шкребтія та ін.) і російських (Л.Е.Варфоломеєвої, М.Я.Виленського, Г.А.Степанової та ін.) науковців. Особливості підготовки фахівців з адаптивної фізичної культури розглядають як вітчизняні науковці (Р.В.Чудна та ін.), так і російські (Н.В.Астаф'єв, М.М.Башкирова, Т.П.Бегідова, С.П.Евсеєв, Л.М.Кулікова, Н.Л.Литош, Н.В.Луткова, І.І.Олейникова, О.П.Панфілов і Л.Л.Артамонова, Л.В.Шапкова та ін.). Теоретичні та методичні засади фізичного виховання розроблені такими вітчизняними науковцями, як Е.С.Вільчковський, Н.Ф.Денисенко, О.Д.Дубогай, Т.Ю.Круцевич, О.С.Куц та ін. Значна кагорта вітчизняних науковців (Ю.А.Бріскін, М.М.Линець, А.В.Магльований, Є.Н.Приступа та ін.) присвятили свої праці питанням, пов'язаним з основними напрямами оптимізації підготовки спортсменів-інвалідів. Теоретико-методичні основи спорту інвалідів як складової міжнародного олімпійського руху розглядав Ю.А.Бріскін.

Дослідженню питань, пов'язаних з проблематикою корекційної педагогіки, присвятили свої праці вітчизняні вчені В.І.Бондар, Т.П.Вісковатова, В.М.Синьов, Л.І.Фомічова, М.К.Шеремет та ін. Корекція стану здоров'я осіб з функціональними порушеннями різних органів засобами фізичного виховання не залишилася поза увагою вітчизняних дослідників Н.Г.Байкіна, І.М.Ляхова, Б.В.Сермеєв та ін. і російських (Т.П.Бегідової, С.І.Венєвцова, В.С.Дмитрієва, Л.А.Добриніної та ін.). Закордонні дослідники R.A.Cooper, R.Davis, G.Gehlsen, J.Wilkerson, K.P.De Pauw, C.Higgs, P.Babstock, J.Buck, С.Parsons, С.Sherrill, присвятили свій доробок питанням, пов'язаним з адаптивною фізичною активністю.

Актуальність і доцільність дослідження проблеми зумовлені також необхідністю подолання суперечностей, які виникають між:

– соціальною потребою суспільства у фахівцях з адаптивного фізичного виховання та недостатньою розробкою теоретичних і методичних засад професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах;

– сучасними вимогами, що висуваються до фахівця з адаптивного фізичного виховання, і недостатнім рівнем професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах;

– змінами в змісті фізкультурно-оздоровчої діяльності фахівця з адаптивного фізичного виховання та рівнем їх відображення у змісті, формах і методах підготовки студентів до застосування засобів фізичного виховання з метою соціалізації людей з особливими потребами.

Об'єктивна потреба і соціальне значення виховання здорової нації, необхідність удосконалення фізкультурної освіти для забезпечення ефективної діяльності фахівців нової генерації, недостатня теоретична розробка змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах визначили тему дисертаційного дослідження: “Теоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова з наукового напряму “Зміст освіти, форми, методи і засоби підготовки вчителів” (протокол № 5 від 27 січня 2004 р.) та є складовою наукової теми та загальної проблематики наукових досліджень кафедри фізичної реабілітації, а також відповідно до плану науково-дослідної роботи Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” з наукового напряму “Зміст, форми і методи підготовки майбутніх фахівців для галузі адаптивної фізичної культури” (протокол № 2 від 17 лютого 2005 р.). Автором розроблена модель професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах, визначені умови та шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Тема дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №2 від 27 вересня 2006 р.) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №9 від 28 листопада 2006 р.).

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та розробці теоретичних і методичних засад професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання дослідження:

Проаналізувати стан розробки проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних закладів.

Теоретично обґрунтувати та розробити концепцію компетентнісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Визначити критерії та показники сформованості готовності майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності.

Виявити організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Розробити навчально-методичний комплект для забезпечення компетентно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах у контексті компетентнісно орієнтованої парадигми освіти.

Концепція дослідження.

Концепція дослідження полягає у доведенні та обґрунтуванні положення щодо компетентнісної орієнтації навчального процесу як основи професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах, яка, в свою чергу, базується на забезпеченні єдності таких пріоритетних підходів до підготовки майбутніх фахівців, як: інноваційність, що означає формування у студентів здатності до самостійної діяльності, нестандартного мислення й ініціативності; гуманізація, що передбачає моральний і духовний розвиток студентів; інтегрованість, що характеризується спрямуванням навчального процесу на досягнення збалансованості інтересів майбутніх фахівців. Зазначене положення як концептуальна основа дослідження конкретизується у наступній системі ідей.

Принципи адекватності до сучасних вимог, технологічності, варіативності, динамічності, індивідуалізації і диверсифікації виступають теоретичним підґрунтям запропонованої моделі, що має бути зорієнтованою на випереджальні виміри розбудови національної освіти і системно охоплювати цільовий, теоретико-методологічний, змістовий, процесуальний, організаційний та оціночно-результативний блоки професійної підготовки студентів у вищих навчальних закладах.

Компетентнісна орієнтація професійної підготовки визначається створенням і дотриманням таких умов досягнення ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання, як забезпечення оптимального функціонування інноваційного навчально-виховного середовища вищого навчального закладу; розвитку творчого потенціалу особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання; забезпечення діалогу між викладачами і студентами у процесі їх суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Особливого значення набуває впровадження сучасних форм моніторингу знань, умінь і навичок студентів, зокрема використання комп'ютерних технологій для педагогічного оцінювання результатів їх професійної підготовки; надання процесу підготовки рефлексивного характеру; комплексне використання друкованих та електронних засобів навчання, впровадження традиційних і дистанційних форм навчання.

Підготовка конкурентоспроможних фахівців у сучасному динамічному світі має включати три рівні, кожен з яких відрізняється ступенем соціальної і особистісної спрямованості професійного становлення студентів і відображає динаміку розвитку їх компетентності від вузькоспеціальної через соціально-професійну до індивідуально-професійної.

Широка контекстність поняття “професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання” зумовлює здійснення наукового пошуку в таких аспектах: методологічному, теоретичному і практичному.

Методологічним концептом передбачалася структурна перебудова та реорганізація вищої фізкультурної освіти зі спеціалізації “Адаптивне фізичне виховання” на основі таких підходів:

- акмеологічного, який дозволяє розглянути особистість майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання як таку, що спроможна досягнути вершин у педагогічній та професійній діяльності;

- аксіологічного, який дозволяє розглядати особистість майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання як абсолютну цінність, представляє процеси виховання й навчання студента вищого навчального закладу як процеси ціннісного формування й самовизначення, інтеріорізації культурних цінностей, які в остаточному підсумку становлять аксіологічне освітнє “Я” особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання;

- компетентнісно орієнтованого, який розкриває аспекти формування компетентності майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі;

- культурологічного, який припускає розвиток базової культури особистості: культури життєвого самовизначення й саморозвитку творчої індивідуальності майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання; культури праці; політичної й економіко-правової культури; духовної й фізичної культури, культури міжнаціонального й міжособистісного спілкування;

- особистісно-діяльнісного, реалізація якого передбачає розгляд особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання як суб'єкта діяльності й спілкування, яка формуючись у діяльності й у спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності й спілкування;

- синергетичного, який розкриває принципи розвитку систем, що самоорганізуються. Зовнішня відкритість системи забезпечується гнучким реагуванням на швидко змінювану соціально-педагогічну ситуацію, прагненням чітко виконати соціальне замовлення. Внутрішня відкритість системи пов'язана із прагненням у кожному випадку підібрати для певного студента індивідуальну траєкторію розвитку з урахуванням його психологічних особливостей, здібностей і схильностей;

- системного, який забезпечує цілісність навчально-виховного процесу, сприяючи його оптимізації, і дозволяє розглядати процес професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання як єдину систему з різноманітними внутрішніми спадкоємними зв'язками.

Теоретичним концептом визначалася система дефініцій, покладених в основу розуміння сутності, змісту та структури професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах, вихідних критеріїв і показників сформованості готовності майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності.

Практичним концептом передбачалося експериментальне впровадження моделі професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Зазначені концептуальні положення покладені в основу формулювання загальної та часткових гіпотез.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що процес професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах буде ефективним, якщо система професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання буде спрямована на задоволення потреб галузі “Фізичне виховання, спорт і здоров'я людини” у кваліфікованих кадрах на рівні сучасних і перспективних вимог, стане одним з важливих засобів реалізації державної політики зайнятості й соціального захисту населення.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:

1. Професійна підготовка майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах буде ефективною, якщо вона стане динамічною системою з відносною автономією структурних блоків: цільового, теоретико-методологічного, змістового, процесуального, оціночно-результативного.

2. Рівень професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах підвищиться, якщо підвищаться рівні його складових: рівень вузькоспеціальної компетентності (рівень формує професійну спрямованість і систему знань, умінь і навичок, які сприяють набуттю досвіду розв'язання типових професійних завдань і проблем); рівень соціально-професійної компетентності (рівень об'єднує в собі соціальну й спеціальну компетентність і характеризує здатність індивіда ставити проблему професійної реалізації одночасно в соціальних й особистісних категоріях); рівень індивідуально-професійної компетентності (рівень спрямовується на самореалізацію майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання, формування його особистої філософії й досягнення особистого успіху).

3. Ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах зростає, якщо під час навчання формуються професійно значущі якості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання, особистісні структури і здатності, які дозволять йому самостійно вибудовувати вектор свого професійного зростання.

Методологічну основу дослідження забезпечили філософські, психологічні, педагогічні положення гуманістичного спрямування; основні положення теорії пізнання; теорії систем; загальнофілософські ідеї розуміння людини як абсолютної цінності й самоцілі суспільного прогресу; системний підхід до організації навчального-виховного процесу у вищих навчальних закладах, в яких здійснюється професійна підготовка майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання; культурологічний, аксіологічний, особистісно-діяльнісний, акмеологічний, синергетичний та системний підходи до формування особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання; принципові положення нормативних документів щодо професійної діяльності у галузі адаптивного фізичного виховання; нова парадигма вищої освіти в умовах відродження української нації.

Теоретичну основу дослідження становлять положення наукових праць із таких проблем: філософії освіти (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.І.Луговий та ін.), неперервної професійної освіти (С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва), професійної підготовки майбутніх фахівців (В.І.Бобрицька, О.А.Дубасенюк, М.Б.Євтух, Т.І.Коваль, А.О.Лігоцький, Л.О.Хомич, М.Г.Чобітько, Я.В.Цехмістер та ін.), професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (Г.М.Арзютов, О.Ц.Демінський, А.П.Конох, В.С.Курило, Л.П.Сущенко, Б.М.Шиян, Ю.М.Шкребтій та ін.), підготовки фахівців для галузі адаптивної фізичної культури у зарубіжних країнах (Р.В.Конькова, В.В.Кузін, М.Є.Кутепов, Р.В.Чудна та ін.), положення педагогічної науки про значення адаптивного фізичного виховання у формуванні особистості (С.П.Євсеєв, Т.Ю.Круцевич, Т.В.Федорова, І.Цвок, Р.В.Чудна, Л.В.Шапкова та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання означених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези використовувався комплекс загальнонаукових методів: теоретичних - метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставлялися наявні у психолого-педагогічної літературі та у літературі з теорії і методики адаптивного фізичного виховання теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепції професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах; метод структурно-системного аналізу, який було використано для розробки моделі професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах та аналізу результатів її впровадження у практичну діяльність вищих навчальних закладах України; метод узагальнення та систематизації, який дозволив зробити висновки при з'ясуванні теоретичних і методичних засад професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладання; емпіричних - локальний педагогічний експеримент щодо впровадження моделі професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах; методи анкетування, тестування, педагогічного спостереження, самоспостереження, реєстрації результатів, статистичної обробки одержаних даних для аналізу стану проблеми в практичній діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, відбору методик оцінювання ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах, методи математичної статистики, зокрема t-критерій Стьюдента та факторний аналіз, використовувалися для обробки результатів педагогічного експерименту

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Волинському національному університеті імені Лесі Українки, Запорізькому національному університеті, Луцькому інституті розвитку людини Університету “Україна”, Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Приватному вищому навчальному закладі “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука”, Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника та Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Всього експериментальним дослідженням було охоплено 8 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації; 1084 особи: 928 студентів вищих навчальних закладів і 156 викладачів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– вперше на основі цілісного наукового аналізу теоретично обґрунтовано та розроблено концепцію компетентнісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах; теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено модель професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах;

– уточнено понятійно-термінологічний апарат вищої фізкультурної освіти зі спеціалізації “Адаптивне фізичне виховання”, що стосується зокрема таких понять, як “професійна підготовка майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання”, “готовність майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності”, “адаптивне фізичне виховання”; структурні компоненти готовності майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності (мотиваційний, когнітивний, рефлексивно-діяльнісний та особистісний), критерії та показники сформованості готовності майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності;

– удосконалено форми і методи професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання з урахуванням ідей гуманізації та демократизації освіти, творчого розвитку особистості, можливостей використання комп'ютерних технологій;

– подальшого розвитку набули положення щодо розвитку і структурування змісту професійної підготовки фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах з урахуванням можливостей особистості майбутнього фахівця у виборі свого освітнього й професійного спрямування інтеграції України у світове співтовариство.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено: навчально-методичний комплект для професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України (навчальний план підготовки майбутніх фахівців зі спеціалізації “Адаптивне фізичне виховання”; навчальні програми з дисциплін “Вступ до спеціальності”, “Теорія та методика адаптивного фізичного виховання”, “Окремі методики фізичного виховання”, “Адаптивна рухова рекреація”, “Фізична реабілітація осіб з особливими потребами”, “Адаптивний спорт”, “Лікарсько-педагогічний контроль в адаптивному фізичному вихованні”, “Технічні засоби в адаптивному фізичному вихованні”; навчально-методичний посібник “Професійна підготовка фахівців для галузі адаптивної фізичної культури в зарубіжних країнах”; навчальний посібник “Термінологія вищої фізкультурної освіти з напрямку “Адаптивне фізичне виховання; методичні рекомендації з історії адаптивного спорту; тестові завдання з адаптивної фізичної культури; комп'ютерна програма “КСЛ: Тестувальний комплекс щодо формування готовності майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності” (у співавторстві з Л.П.Сущенко, О.М.Лінчуком, отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №27960 від 11.03.2009, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України); електронні версії посібників, методичних рекомендацій і тестових завдань.

Матеріали дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка бакалаврів і магістрів до майбутньої професійної діяльності у галузі адаптивного фізичного виховання, покладені в основу створення підручників, посібників, методичних рекомендацій та тестових завдань, а також моніторингу знань студентів.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено в систему професійної підготовки майбутніх фахівців у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (акт №10/7 від 26.01.2009), у Волинському національному університеті імені Лесі Українки (акт № 3/3250 від 07.10.2008), у Запорізькому національному університеті (довідка №01-25/101 від 26.12.2008), у Луцькому інституті розвитку людини Університету “Україна” (довідка №10 від 15.01.2009), у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (довідка № 02-10/2567 від 25.12.2008), у Приватному вищому навчальному закладі “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука” (довідка № 01/82 від 09.02.2009), у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (акт №428/01-11 від 10.03.2009).

Особистий внесок автора полягає у визначенні основних понять першого та третього модулів навчального посібника “Термінологія вищої фізкультурної освіти з напрямку “Адаптивне фізичне виховання”, написаного у співавторстві з Л.П.Сущенко; у визначенні особливостей професійної підготовки фахівців для галузі адаптивної фізичної культури в зарубіжних країнах і в Російській Федерації у навчально-методичному посібнику “Професійна підготовка фахівців для галузі адаптивної фізичної культури в зарубіжних країнах”, написаного у співавторстві з Л.П.Сущенко; у розробці історичного екскурсу до проблеми виникнення та розвитку адаптивного спорту у методичних рекомендаціях з історії адаптивного спорту, написаних у співавторстві з Л.П.Сущенко; у розробці 18 тестових завдань у тестових завданнях з адаптивної фізичної культури, написаних у співавторстві з Л.П.Сущенко; у розробці 10 тестових завдань у тестових завданнях з теорії та методики фізкультурно-оздоровчої роботи в центрах інваспорту, написаних у співавторстві з О.Г.Томащук; у розробці концептуальних ідей та висновків у матеріалах конференцій “Адаптивне фізичне виховання як передумова зміцнення здоров'я інвалідів” і “Магістральні напрями адаптивної фізичної культури”, написаних у співавторстві з Л.П.Сущенко; у моніторингу програм реабілітаційного супроводу навчання студентів з особливими потребами у публікації, написаної у співавторстві з Н.О.Бєліковою; в обґрунтуванні мети, завдань, вимог до знань та умінь студентів у навчальних програмах, написаних у співавторстві з Ю.М.Андрійчук, Н.О.Бєліковою, І.В.Савчуком, А.М.Сітовським та О. Г.Томащук.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних до об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; ретроспективним логіко-системним дослідженням значного обсягу літературних джерел, документів і матеріалів, педагогічних і психологічних праць, поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих результатів, їх математичною обробкою, а також позитивними наслідками експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у процесі експериментальної роботи, виступах на наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі на Міжнародних: “Здоров'я і освіта: проблеми і перспективи” (Донецьк, 2008), “Фізична культура, спорт і здоров'я” (Харків, 2008), “Здорове довкілля - здорова нація” (Бердянськ, 2008), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2008), “Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі” (Київ, 2008), “Молодь: освіта наука, духовність” (Київ, 2008), “Актуальные вопросы высшего профессионального образования” (Донецк, 2009), “Проблеми здоров'я і перспективи розвитку спорту, фізичного виховання молоді в сучасному світі” (Бердянськ, 2009); на Всеукраїнських: “Перший крок у науку” (Луганськ, 2008), (Луганськ, 2009), “Культура ХХІ століття: стан, проблеми, перспективи” (Рівне, 2009); “Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи розвитку” (Кіровоград, 2009), “Актуальні проблеми розвитку спорту для всіх: досвід, досягнення, тенденції” (Тернопіль, 2009), “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (Вінниця, 2009); на науково-практичній конференції “Інформаційні технології в системі підготовки фахівців у вищій школі” (Київ, 2008), на науковій конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2009), круглого столу “Сучасні проблеми фізичного виховання і розвитку учнівської та студентської молоді” (Київ, 2009), а також на засіданнях кафедри здоров'я і фізичної культури та кафедри фізичної реабілітації Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна”.

Кандидатська дисертація на тему “Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до розв'язання педагогічних ситуацій” захищена у 2005 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлено у 49 публікаціях, 33 з яких є одноосібними. Серед них 1 монографія, 1 навчальний посібник, 1 навчально-методичний посібник, 2 збірки тестових завдань, 1 методичні рекомендації, 8 навчальних програм з дисциплін, 23 статі у провідних наукових фахових виданнях, що затвердженні ВАК України, 12 статей і тез у збірниках Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 541 сторінка (основна частина - 381 сторінка, додатки - 87 сторінок). Список використаних джерел містить 620 найменувань, з них 44 роботи автора, 22 - іноземними мовами. Робота містить 62 таблиці, 59 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і доцільність її наукової розробки, визначені мета, завдання, об'єкт, предмет, викладено концепцію дослідження, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, доведено вірогідність отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теорія та методологія дослідження проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах” подано характеристику базових понять дослідження; розглянуто характеристику суб'єкта педагогічної діяльності майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання.

На підставі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет охарактеризовано основні поняття дослідження, які розподілено на три групи.

Введено у науковий обіг такі поняття:

– “професійна підготовка майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання як процес, який здійснюється у вищих навчальних закладах з метою підготовки кваліфікованого фахівця відповідного профілю, конкурентоспроможного на ринку праці, компетентного у створенні програм фізичного виховання людей з особливими потребами різних категорій і віку, здатного допомогти їм адаптуватися до умов навколишнього середовища, готового до постійного професійного зростання та соціальної професійної мобільності”;

– “підготовленість майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності розглядається як результат процесу комплексної організації навчально-виховних впливів, спрямованих на формування у студента вищого навчального закладу позитивного ставлення до фізкультурно-оздоровчої роботи з людьми з особливими потребами, оволодіння системою методологічних поглядів, переконань, теоретичних знань і концепцій, практичних умінь і навичок, необхідних для розв'язання професійних завдань у сфері адаптивного фізичного виховання”;

– “готовність майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності як інтегративне утворення особистості, що включає високу мотивацію вибору навчальної й професійної діяльності, професійно значущі якості особистості, сукупність професійно орієнтованих знань, умінь і навичок, а також досвід застосування засобів фізичного виховання з метою соціалізації людей з особливими потребами, покращення їх фізичних і психічних здібностей та вдосконалення функціональних можливостей”;

– “майбутній фахівець з адаптивного фізичного виховання як особистість, яка у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу здобуває кваліфікацію, розвиває креативне мислення, оволодіває й творчо осмислює принципи, засоби, методи і форми адаптивного фізичного виховання”;

– “творчий потенціал особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання як сукупність реальних можливостей, умінь і навичок, на основі якого будується й регулюється її діяльність, розвивається почуття відкритості до всього нового нестереотипного й оригінального та здатність швидко змінювати прийоми дій відповідно до нових умов діяльності у сфері адаптивної фізичної культури ”.

Уточнено сутність понять “адаптивна фізична культура” та “адаптивне фізичне виховання”. Адаптивна фізична культура розглядається як органічна частина загальної культури особистості і суспільства, сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створюються і використовуються суспільством для соціалізації людей з особливими потребами.

Адаптивне фізичне виховання розглядається як процес покращення фізичних і психічних здібностей людини з особливими потребами, розвитку її фізичних якостей, формування у неї рухових умінь та навичок, необхідних для адаптації до навколишнього середовища та інтеграції в сучасний соціальний і культурний простір.

Характеризуючи суб'єкт педагогічної діяльності майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання, зазначено, що визнання людей з особливим потребами як рівноправних членів суспільства, їхньої самоцінності, а також обов'язків держави щодо створення особливих умов для їхнього виховання й розвитку, творчої самореалізації - основа для формування стосунків з цієї категорією населення в процесі занять з адаптивного фізичного виховання.

З'ясовано, що слово “інвалід” поступово виходить із вжитку, витісняючись такими словосполученнями: “людина з особливими потребами”, “людина з обмеженнями окремих функцій”, “неповносправні особи”, “людина з обмеженими можливостями”, “людина з функціональними порушеннями”, “людина з обмеженими фізичними спроможностями”.

Доведено, що адаптивне фізичне виховання повинно бути спрямованим на розв'язання таких завдань: формування у людини з особливим потребами знань про цінності фізичної культури; виховання у неї адекватної оцінки власних фізичних і психічних можливостей, подолання її комплексів непевності, неповноцінності; виховання у неї усвідомленого й активного ставлення до здоров'я, систематичних занять фізичними вправами; формування позитивної мотивації, стійкого інтересу й потреби до фізкультурно-оздоровчої діяльності; виховання відповідальності, ініціативи, цілеспрямованості, творчості, наполегливості в подоланні труднощів; виховання дисципліни, вміння управляти своїми емоціями, підкорятися загальним правилам і нормам соціальної поведінки; формування навичок самовиховання: самоосвіти, самоорганізації, самодисципліни, самоспостереження, самооцінки, самоконтролю, самообмеження, саморегуляції та самореабілітації. Вказано, що формулювання завдань адаптивного фізичного виховання є лише необхідною спрямованістю педагогічного процесу. Успіх їх розв'язання визначається професіоналізмом, компетентністю, майстерністю фахівця з адаптивного фізичного виховання.

У другому розділі “Проблема професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у теорії і практиці вищої освіти” охарактеризовано проблему професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у педагогічній теорії; розглянуто сутність професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах; проаналізовано сучасний стан професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах України.

Виявлено складові професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання, до яких віднесено професіоналізм діяльності й особистості фахівця з адаптивного фізичного виховання; нормативну регуляцію; мотивацію на саморозвиток і професійні досягнення; рефлексивну самоорганізацію; творчий інноваційний потенціал особистості фахівця з адаптивного фізичного виховання; належний рівень здоров'я, фізичних і психічних кондицій у фахівця з адаптивного фізичного виховання.

У контексті професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах уточнено теоретичний зміст поняття “професійна компетентність майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання”, під яким розуміється інтегративна характеристика ділових і особистісних якостей студента, що відображає рівень його знань, умінь і навичок, достатніх для формування індивідуального педагогічного стилю у процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності з людьми з особливими потребами.

До вмінь, якими повинен володіти майбутній фахівець з адаптивного фізичного виховання, віднесено оцінні, гностичні, прогностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні та організаторські.

До психологічних особистісно-діяльнісних якостей, якими повинен володіти майбутній фахівець з адаптивного фізичного виховання віднесено емоційність, відкритість, терпимість щодо поведінки людей з особливими потребами, стресостійкість, оптимізм, розвинені інтуїція, пам'ять, логічне мислення, увага, творча уява, воля, мотиваційна сфера, самоактуалізаційна спрямованість, самосвідомість.

До розумових особистісно-діяльнісних якостей, якими повинен володіти майбутній фахівець з адаптивного фізичного виховання віднесено аналітичність, швидкість реакції, розвинену креативність, спостережливість, критичність мислення, рефлексивність, ситуативно-дієве мислення, гнучкість, глибина й широта мислення.

До поведінкових особистісно-діяльнісних якостей, якими повинен володіти майбутній фахівець з адаптивного фізичного виховання віднесено: комунікабельність, ініціативність і заповзятливість, здатність до імпровізації, відповідальність, дисциплінованість, сміливість і рішучість, цілеспрямованість, ризикованість (у розумних межах), самостійність щодо прийняття рішення стосовно фізичних можливостей людей з особливими потребами.

У процесі дослідження визначені структурні компоненти готовності майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання до професійної діяльності: мотиваційний, когнітивний, рефлексивно-діяльнісний, особистісний. Мотиваційний компонент передбачає наявність у студентів системи особистісних сенсів, мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, потреб, які спрямовані на роботу у сфері адаптивної фізичної культури; когнітивний компонент характеризує наявність у студентів сукупності знань про сутність та специфіку діяльності у сфері адаптивної фізичної культури; рефлексивно-діяльнісний компонент передбачає наявність у студентів комплексу вмінь і навичок щодо використання технологій оздоровлення людей з особливими потребами у структурі власної професійної діяльності; особистісний компонент передбачає наявність у студентів відповідних якостей, комунікативних здібностей, творчого потенціалу.

Показано, що особливості професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах України пов'язані з тим, що є досить новим напрямом професійної підготовки майбутніх фахівців. Підготовка фахівців здійснюється за спеціалізаціями, до яких віднесено “Адаптивне фізичне виховання” та “Паралімпійський спорт”. Спостерігається незначна кількість студентів вищих навчальних закладів, які отримують кваліфікації з названих спеціалізацій.

Результати дослідження підтвердили актуальність і доцільність розробки обраної теми дослідження. Аналіз результатів анкетування 928 студентів показав, що вважають за необхідне здійснювати підготовку майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання 74,87% студентів; вважають себе підготовленими до організації й проведення роботи з людьми з особливими потребами лише 16,21% студентів; володіють знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивної фізичної культури 28,69% студентів; володіють знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивного фізичного виховання 30,11% студентів; вважають себе підготовленими для майбутньої професійної діяльності зі спортсменами-інвалідами 20,27% студентів; володіють знаннями про сутність, мету та завдання фізичної реабілітації 25,62% студентів; володіють знаннями з історії розвитку спорту інвалідів 19,62% студентів; володіють знаннями про формування спортивного руху спортсменів-інвалідів в Україні 22,87% студентів; володіють уміннями підбирати з урахуванням сучасного стану науки й передової практики діагностуючі засоби та методи й оцінювати стан рівня розвитку морфофункціональних систем організму людини, залученої до регулярних занять адаптивним фізичним вихованням, 19,27% студентів; володіють уміннями вивчати з позиції сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, інноваційних практичних технологій мотиви людей з особливими потребами до оволодіння цінностями адаптивної фізичної культури 20,03% студентів; володіють уміннями визначати мету й завдання конкретного уроку та фізкультурно-оздоровчого заходу з особами з особливими потребами 31,52% студентів; володіють уміннями здійснювати перспективне, поточне й оперативне планування навчальних і фізкультурно-оздоровчих занять з людьми з особливими потребами 20,01% студентів; володіють уміннями розробляти програми спортивних свят, в яких беруть участь особи з особливим потребами 29,28% студентів; володіють уміннями здійснювати лікарсько-педагогічний контроль, профілактику травматизму, надавати першу долікарську допомогу, стежити за технікою безпеки 30,58% студентів.

Аналіз анкетування 156 викладачів засвідчив, що вважають за необхідне виокремити спеціалізацію “Адаптивне фізичне виховання” для професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах України 86,46% викладачів; вважають за необхідне створити спеціальність “Адаптивне фізичне виховання” для підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання у вищих навчальних закладах України 64,19% викладачів; вважають, що майбутній фахівець з адаптивного фізичного виховання повинен отримати кваліфікацію “Учитель фізичної культури, фахівець з адаптивного фізичного виховання” 55,44% викладачів, кваліфікацію “фахівець з фізичної реабілітації, фахівець з адаптивного фізичного виховання” - 32,16% викладачів, кваліфікацію “Вчитель фізичної культури, фахівець з виду спорту у паралімпійському спорті” - 5,92% викладачів, кваліфікацію “Тренер-викладач, фахівець з виду спорту у паралімпійському спорті” - 6,07% викладачів; задоволені наявним навчально-методичним забезпеченням, необхідним для здійснення професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання 22,58% викладачів.

У третьому розділі “Професійна підготовка майбутніх фахівців для галузі адаптивної фізичної культури в зарубіжних країнах” розкрито особливості професійної підготовки фахівців для галузі адаптивної фізичної культури в зарубіжних країнах; охарактеризовано професійну підготовку фахівців з адаптивної фізичної культури в Російській Федерації.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури (Р.В.Конькова, В.В.Кузін, М.Є.Кутепов, Р.В.Чудна та ін.) та інформації з мережі Інтернет показано, що у зарубіжних вищих навчальних закладах здійснюється підготовка майбутніх фахівців з Adapted Physical Education для роботи у галузі адаптивної фізичної культури, наведено фрагменти навчальних планів підготовки.

Показано, що у США програма Університету штату Огайо (США) спрямована на підготовку таких фахівців, як Physical Education Pedagogy, Adapted Physical Education and Physical Education Teacher (педагог фізичної культури, фахівець з адаптивного фізичного виховання й викладач фізичної культури). Цей університет випускає журнал “Адаптивна фізична активність” (APAQ), який є офіційним журналом Міжнародної федерації адаптивної фізичної активності (IFAPA). В Університеті штату Індіана у Школі здоров'я, фізичного виховання та рекреації здійснюють підготовку магістрів з адаптивної фізичної культури, які володіють знаннями з теорії управління основними процесами руху індивідуумів із фізичними недоліками. Наведено фрагменти навчальних планів різних американських університетів.

У Німеччині в Університеті Дортмунда здійснюється підготовка фахівців у департаменті “Реабілітація й педагогіка при розумовій неповноцінності”. Спеціальність “Реабілітація й педагогіка при розумовій неповноцінності” як перша sonderpдgogische спеціальність може комбінуватися з такими особливими педагогічними спеціальностями: “Реабілітація й педагогіка при психічних розладах і порушеннях правильного ставлення до навколишнього середовища”; “Реабілітація й педагогіка при фізичному недоліку”; “Реабілітація й педагогіка при навчальній затримці”; “Реабілітація й педагогіка при поміченій затримці”; “Реабілітація й педагогіка при мовних порушеннях, комунікативних порушеннях і слухових порушеннях”.

У Франції в університеті К.Бернара в м. Ліоні здійснюється підготовка викладачів фізичного виховання, фахівців з роботи з інвалідами, тренерів, спортивних менеджерів. На етапі спеціалізованого навчання студенти за профілями підготовки розподілені таким чином: викладачі фізичного виховання - 45 %; тренери - 15 %; фахівці з роботи з інвалідами - 10 %; спортивні менеджери - 30 %.

У Польщі випускники зі спеціальності “Реабілітація і здоров'я” підготовлені до відновлення справності, втраченої внаслідок хвороб і уражень, роботи з неповносправними, спрямованої на залучення їх до життя, формування справності осіб будь-якого віку, обслуговування технічних знарядь, які використовують в процесі реабілітації.

У Болгарії в Національній спортивній академії введено основний курс з адаптивної фізичної активності для студентів таких спеціальностей, як фізична культура, спортивні змагання і фізіотерапія.

У Чехії у Палацькому університеті Оломоуц здійснюють підготовку фахівців з адаптивної фізичної активності на декількох рівнях для роботи з дітьми і дорослими з функціональними обмеженнями.

У Латвії з 2000 року в Латиській академії спортивної освіти розпочалася підготовка фахівців з Adapted Physical Education (адаптивного фізичного виховання).

Доведено, що 29 університетів з багатьох європейських держав беруть участь у програмі підготовки кадрів Erasmus Mundus Master's Course - Європейський магістр з адаптивної фізичної активності, спрямовану на підготовку аспірантів, що вивчають дослідницьку методологію адаптивної фізичної активності та технічні аспекти фізичної діяльності, адаптованої для особливих груп населення.

Випускникам факультету рухової діяльності людини й масової фізичної культури в Австралії присуджують академічну ступінь доктора за спеціалізацією “Фізичне виховання інвалідів”.

Наведено приклади сайтів, які опікуються проблемами адаптивного фізичного виховання: Adapted Physical Activity Council (APAC) - Рада американської Асоціації активного способу життя й фітнесу (AAALF), P.E.Central - P.E.Центральний вебсайт для загального фізичного педагога; The National Center on Physical Activity and Disability - Національний центр фізичної активності й недієздатності; National Consortium for Physical Education and Recreation for Individuals with Disabilities (NCPERID) Національний консорціум для фізичної культури й відпочинку для недієздатних людей; Adapted Physical Education National Standards - Адаптивне фізичне виховання національні стандарти, веб-сайт спрямований на певне інформаційне забезпечення компетентності, необхідної для фахівця, який визнаний як CAPE (a Certified Adapted Physical Educator) (Сертифікований Педагог з адаптивного фізичного виховання).

Зазначено, що вища фізкультурна освіта в Росії є багаторівневою, номенклатура спеціальностей стала стрімко розширюватися відповідно до міжнародних традицій й потреб суспільства.

Аналіз літератури з адаптивної фізичної культури (С.П.Євсеєв, Н.Л.Литош, Л.В.Шапкова, Т.В.Федорова та ін.) дозволив обґрунтувати наукову значущість спеціальності, яка полягає у створенні методології комплексної адаптації інвалідів за допомогою фізичних вправ; у створенні нової дисципліни “Теорія й методика адаптивної фізичної культури” для недостатньо охопленого фізичною освітою контингенту; у розробці професійно-освітньої програми, що є новою галуззю знань, яка синтезує знання теорії й методики фізичної культури, гуманістичної психології, дефектології, медицини, патології, біологічної адаптології. Практична значущість спеціальності визначається діапазоном можливостей професійної діяльності майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання, яка може здійснюватися у сфері адаптивного фізичного виховання, адаптивного спорту, фізичної реабілітації; з людьми будь-якого віку, різних груп і категорій інвалідності, з різними ураженнями слуху, зору, інтелекту, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів; у різних ланках фізкультурного руху інвалідів: у дошкільних навчальних закладах, спеціальних школах-інтернатах, лікувальних установах, спортивних клубах, збірних командах з видів спорту.