Формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

Пожидаєв Андрій Олександрович

УДК 378.635.5.032(477)

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ

КУРСАНТІВ У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент

Рибалко Людмила Сергіївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Бутенко Володимир Григорович,

Херсонський національний технічний університет, голова гуманітарного комплексу університету, завідувач кафедри державного управління, педагогіки та психології;

кандидат педагогічних наук

Марченко Ольга Геннадіївна,

Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба, викладач кафедри вищої математики.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: вул. Блюхера, 2, ауд. № 214-В, м. Харків, 61168.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Попова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Реформування військової сфери держави висуває нові вимоги до підготовки курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України. Однією з таких вимог є розвиток особистості курсанта, його внутрішнього потенціалу (нахилів до військової справи, інтересу до саморозвитку в правоохоронній діяльності, загальних і спеціальних здібностей, загальнолюдських якостей). Як відомо, розвиток особистості відбувається у діяльності.

Правоохоронна діяльність офіцера зобов'язує його виявляти і формувати свої організаторські здібності. Він має організовувати службу підлеглих (розподіл доручень, перевірку дорученої справи), взаємодію з іншими підрозділами внутрішніх справ, власну діяльність. Головними завданнями організаторської діяльності офіцера є упорядкування та налагодження роботи всього підрозділу, створення контактної групи як первинного колективу і як об'єкта організаторської діяльності, формування індивідуального стилю роботи з підлеглими.

Організаторські здібності офіцерів починають формуватися у навчальній та позанавчальній діяльності ВНЗ системи МВС України. Позанавчальна робота є тим сприятливим середовищем, в якому добровільно розкриваються організаторські здібності майбутніх офіцерів. Цьому сприяє робота в гуртках за інтересами, виконання громадських доручень, організація додаткових занять з фізичної культури, участь у художній самодіяльності.

Організаторські здібності особистості як предмет психологічного дослідження були вперше виділені у працях Л. Уманського та послідовників його наукової школи (Р. Кричевського, С. Саричева, О. Чернишова та інших) і стосувалися питань організації самоврядування школярів.

Психолого-педагогічний аспект формування організаторських здібностей особистості відбитий у таких напрямах, як:

Ш виховання організаторів в учнівському колективі (А. Макаренко, В. Сухомлинський, С. Шацький);

Ш виявлення педагогічних засад організаторської роботи зі старшо-класниками (С. Кондратьєв, А. Лутошкін);

Ш обґрунтування потреби у формуванні організаторських здібностей учнів та студентів (В. Гольнєва, Б. Красовський, А. Поденко, Л. Савченко);

Ш дослідження організаторських здібностей у майбутніх керівників прикордонних підрозділів (Л. Мотозюк);

Ш розроблення та запровадження технології, педагогічних умов формування лідерських якостей майбутніх учителів та офіцерів (А. Видай, О. Маковський, Н. Семченко).

У науковій літературі аналізуються структура, зміст, види позанавчальної діяльності студентів та курсантів, вивчаються перспективні шляхи згуртування студентських та курсантських колективів (О. Бандурка, В. Бутенко, М. Донченко, Л. Кондрашова, Л. Лисенко, О. Медведєва, А. Троцко та інші). організаторський здібність курсант МВС навчальний

Водночас проблема формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України не була предметом спеціального дослідження. Аналіз наукових праць та власного практичного досвіду дав змогу виявити суперечності стосовно зазначеної проблеми, а саме:

Ш між соціальним замовленням щодо якісної підготовки майбутніх офіцерів до організації правоохоронної служби та недостатнім використанням професійно-педагогічного потенціалу навчальної та позанавчальної діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України;

Ш між декларуванням ідеї підвищення якості підготовки курсантів та недостатньою розробкою і запровадженням педагогічних технологій, спрямованих на розвиток особистості майбутнього офіцера у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів системи МВС України;

Ш між теоретичним доведенням необхідності розвитку організаторських здібностей майбутніх командирів та недостатнім науково-методичним забезпеченням їх готовності до розкриття внутрішнього потенціалу організатора у позанавчальній діяльності.

Актуальність, недостатній рівень теоретичної дослідженості і практичної розробленості зазначеної проблеми, необхідність подолання визначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження «Формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складником комплексної програми науково-дослідницької роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, що виконується за проблемою «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх та вищих навчальних закладах» (РК № 1-20 0199 004104).

Тему дисертації узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 26 грудня 2006 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному і науково-методичному забезпеченні процесу формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України для підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. З'ясувати сутність організаторських здібностей курсантів та теоретично обґрунтувати їх складники.

2. Науково обґрунтувати та перевірити ефективність технології формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України.

3. Уточнити критерії, показники, рівні готовності курсантів до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності.

Об'єкт дослідження - позанавчальна діяльність вищого навчального закладу системи МВС України.

Предмет дослідження - технологія формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що якість професійної підготовки майбутніх фахівців вищих навчальних закладів системи МВС України підвищиться, якщо здійснити науково-методичне забезпечення запровадження педагогічної технології як конкретних дій виховників (планування, організація, аналіз результатів, удосконалювання позанавчальної роботи) та самостійних дій курсантів (складання плану самовиховання організаторських здібностей, оволодіння додатковими знаннями та вміннями організаторської діяльності, написання самозвіту, участь у самоврядуванні), які реалізуються поетапно, а саме: на стимулювально-планувальному, змістовно-операційному, аналітико-рефлексивному, самоорганізаційному етапах з метою формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів у позанавчальний час.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять наукові ідеї про людину як найвищу цінність, єдність особистісного і соціального, індивідуального і колективного, про роль практики у пізнанні та перетворенні дійсності. Провідними у дослідженні є суттєві положення особистісно-діяльнісного, системного, акмеологічного підходів до проблеми формування особистості (А. Деркач, В. Кремінь, Н. Кузьміна, О. Пєхота, Л. Рибалко, О. Сухомлинська та інші); загальнопсихологічної теорії здібностей (Л. Доблаєв, В. Дружинін, О. Ковальов, В. Моляко, К. Платонов, Б. Теплов та інші); теорії самовиховання (А. Арет, О. Главацька, С. Єлканов, Л. Рувинський та інші); військової освіти, її директив (Закон України «Про Збройні сили України», Воєнна доктрина України, Концепція виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України тощо); військової психології та педагогіки (І. Біжан, В. Давидов, Д. Коваленко, М. Нещадим, В. Ортинський, Я. Подоляк та інші); практичної підготовки курсантів до військової професії (Т. Брик, В. Зонь, О. Каверін, І. Кравченко, О. Марченко, С. Яворський та інші); формування готовності студентів та курсантів до професійної діяльності (М. Дьяченко, С. Кубіцький, В. Молотай та інші); технологічного забезпечення навчально-виховного процесу у середніх та вищих навчальних закладах (М. Кларін, В. Паламарчук, Г. Селевко та інші).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використано методи дослідження: теоретичні - вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури з метою розкриття основних дефініцій досліджуваної проблеми і теоретичного обґрунтування складників організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України; аналіз нормативної документації щодо організації навчально-виховного процесу у ВНЗ системи МВС України; порівнювання методик і технологій навчання і виховання молоді у цивільних і військових вищих навчальних закладах; емпіричні - анкетування, тестування, бесіда, інтерв'ю, спостереження з метою вивчення початкового стану та динаміки сформованості організаторських здібностей курсантів, педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої технології; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Дослідження здійснювалося протягом 2006 2009 років.

Експериментальною базою дослідження був командно-штабний факультет Академії внутрішніх військ МВС України. Дослідницька робота у зазначеному напрямі проводилася на факультеті засобів військового зв'язку Військового інституту телекомунікацій і інформатизації при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», а також у Харківському національному університеті внутрішніх справ (Навчально-науковий інститут підготовки фахівців кримінальної міліції).

Наукова новизна та теоретична значущість одержаних результатів дослідження полягають у тому, що:

Ш уперше теоретично обґрунтовано складники організаторських здібностей курсантів (мотиваційно-цільовий, когнітивно-діяльнісний, оцінювально-коригувальний); розроблено класифікацію організаторських здібностей курсантів (інтелектуально-креативні, емоційно-вольові, морально-правові, комунікативно-лідерські, самоорганізації); науково обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність технології формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України, яка являє собою конкретні дії виховників (планування, організація, аналіз результатів, удосконалювання позанавчальної роботи) та самостійні дії курсантів (складання плану самовиховання організаторських здібностей, оволодіння додатковими знаннями й уміннями організаторської діяльності, написання самозвіту, участь у самоврядуванні), що реалізуються поетапно, а саме: на стимулювально-планувальному, змістовно-операційному, аналітико-рефлексивному, самоорганізаційному етапах з метою формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів у позанавчальний час;

Ш уточнено поняття «організаторські здібності курсантів» як новоутворення, що є результатом цілеспрямованого сполучення загальних і спеціальних індивідуально-психологічних особливостей суб'єкта, які зумовлюють готовність до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності та забезпечують успішність оволодіння професійними обов'язками правоохоронця; критерії готовності з відповідними показниками: мотиваційно-цільовий (інтерес до самореалізації в організаторській діяльності); когнітивно-діяльнісний (знання й уміння організаторської діяльності, можливості їх формування у позанавчальній діяльності); оцінювально-коригувальний (уміння здійснювати самооцінку та коригувати розвиток власних організаторських здібностей у позанавчальній діяльності); критерій сформованих якостей організатора (якості особистості майбутнього офіцера як організатора: громадська енергійність, ініціативність, здатність «вести за собою» та ін.); рівні виявленої готовності;

Ш подальшого розвитку набули такі напрями формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України, як: цілеспрямована організація вільного часу майбутніх офіцерів; розвиток умінь самоорганізації курсантів у процесі самовиховання.

Практична значущість результатів дослідження полягає у тому, що матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки майбутніх офіцерів до формування організаторських здібностей у підлеглих; у процесі розроблення практичних рекомендацій щодо організації позанавчальної роботи з курсантами для виховників, керівників підрозділів у ВНЗ системи МВС України.

Матеріали дослідження впроваджено у педагогічний процес Академії внутрішніх військ МВС України (акт № 123 від 15 вересня 2009 р.), факультету засобів військового зв'язку Військового інституту телекомунікацій і інформатизації при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» (акт № 57 від 17 вересня 2009 р.), Харківського національного університету внутрішніх справ (Навчально-науковий інститут підготовки фахівців кримінальної міліції) (акт № 12-а від 11 вересня 2009 р.).

Технологія формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України може бути використана у перепідготовці та підвищенні кваліфікації офіцерських кадрів. Отримані результати науково-дослідної роботи щодо класифікації організаторських здібностей та їх діагностики доцільно використовувати під час розроблення професіограм майбутніх офіцерів різних військових спеціальностей.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; упровадженням результатів дослідження у діяльність вищих навчальних закладів системи МВС України.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Методологія і методи інтерактивного навчання у середній та вищій школі» (Умань, 2009); «Наукове забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України» (Харків, 2009); «Проблеми управління якістю підготовки фахівців в умовах інтеграції в міжнародний освітній простір» (Рівне, 2009); «Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань» (Харків, 2009); «Управління якістю підготовки фахівців» (Одеса, 2009).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 наукових працях, серед них 7 - у збірниках, що входять до переліку фахових наукових видань, 3 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (218 найменувань, із них 9 - іноземними мовами) та 13 додатків. Ілюстративний матеріал подано у 25 таблицях. Загальний обсяг роботи становить 273 сторінки (196 сторінок основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу дослідження, його методолого-теоретичні засади, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України» на основі аналізу психолого-педагогічної літератури доведено актуальність проблеми формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності ВНЗ системи МВС України, виявлено професійно-педагогічний потенціал позанавчальної діяльності вищого навчального закладу системи МВС України, у межах якого можливим є формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів, теоретично обґрунтовано складники організаторських здібностей курсантів, наведено класифікацію організаторських здібностей майбутніх офіцерів.

З позиції теорії здібностей, суттєві положення якої розкриті у працях учених Л. Доблаєва, В. Дружиніна, О. Ковальова, В. Моляко, К. Платонова, Б. Теплова та інших, організаторські здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості особистості, її властивості або якості, які забезпечують успішну організаторську діяльність людини. Організаторські здібності не можуть зводитися лише до знань, умінь і навичок особистості, однак забезпечують їх швидке набуття, фіксацію та ефективне практичне застосування. Здібності особистості до організаторської діяльності розвиваються в різних видах діяльності, у тому числі й у правоохоронній.

До організаторської діяльності правоохоронців віднесено організацію власної діяльності (самоорганізацію), організацію служби підлеглих (розподіл доручень, визначення завдань і повноважень виконавців, організацію виконавчої дисципліни та відповідальності за доручену справу), організацію взаємодії з іншими підрозділами внутрішніх справ.

Практика свідчить, що діяльність офіцерів правоохоронних органів значно відрізняється від діяльності їх колег інших силових структур. Передусім це зумовлено завданнями адміністративно-політичного характеру. Головне в них - охорона і оборона державних об'єктів, державної власності, боротьба зі злочинністю, підтримка безпеки і обороноздатності держави. Різноманітні за характером службово-бойові завдання зумовлюють необхідність пошуку і розроблення відповідних форм і способів дій підрозділів військ, підвищення рівня організації службово-бойової діяльності. Адже офіцер внутрішніх військ, крім реалізації управлінських функцій, загальних для будь-якого керівника, повинен організовувати: охорону об'єктів, вантажів, підсудних осіб, що взяті під варту, засуджених, окремих осіб з можливим використанням інженерно-технічних засобів охорони, зброї, спеціальних засобів та засобів активної оборони. Він також організовує патрулювання для підтримання громадського порядку; перевірку документів, особистих речей осіб, які підозрюються у скоєнні правопорушення; огляд окремих ділянок місцевості, транспорту, приміщень організацій і установ різних форм власності. Затримання правопорушників та проведення первинних слідчих дій, пошук, а у разі виявлення - захоплення (знищення) правопорушників у місцях їх імовірного перебування, а також виявлення і вилучення предметів, що їм належать, які можуть бути речовими доказами, потребують від офіцера навичок організаторської діяльності. Командиру правоохоронного підрозділу потрібно вміти організувати взаємодію з місцевими органами влади, підрозділами інших силових структур. Для виконання поставлених завдань важливу роль відіграє робота з місцевим населенням, активістами громадських формувань.

Організаторська діяльність людини не є самоціллю; стосовно до основної діяльності вона має вторинний, виконавчий характер. Результатом інтегрування організаторської та правоохоронної діяльностей є сформовані якості організатора, якими оволодіває майбутній командир.

З використанням результатів дослідження Л. Уманського схарактеризовано якості організатора-командира:

Ш психологічна вибірковість (спостереження за роботою підлеглих, розуміння їх і прогнозування доброзичливих взаємин між командиром і підлеглими);

Ш практично-психологічна спрямованість розуму (розподіл роботи у підрозділі, встановлення зв'язків між командиром і підлеглими та між самими підлеглими);

Ш психолого-педагогічний такт (дотримання почуття міри у взаємовідносинах з підлеглими, виявлення толерантності у стосунках з людьми різного рангу та звання),

Ш громадська енергійність («зараження» своєю енергією підлеглих, позитивний вплив на розвиток у них стенічних почуттів та сили волі),

Ш вимогливість (сміливе висунення вимог до підлеглих, володіння різними формами вимогливості: вказівкою, гумором, наказом, натяком, питаннями, пропозицією, проханням, розпорядженням);

Ш організаторська проникливість (розуміння внутрішнього стану підлеглих, їх настрою та почуття, допомога у виявленні організаторських здібностей);

Ш схильність до організаторської діяльності (добровільне прийняття на себе організаційних обов'язків, самостійне включення до організаторської діяльності);

Ш здатність до активного психологічного впливу (використання вербальних і невербальних засобів впливу на підлеглих, сприяння саморозвитку як власного, так і підлеглих).

Слід зазначити, що вітчизняні та зарубіжні вчені організаторські здібності людини розглядають як один із аспектів лідерства (А. Видай, А. Каширін, Е. Лукьянчиков, О. Маковський, М. Маслянов, О. Скрипніков, Ю. Юрчук та інші). При цьому організатора називають лідером, а організаторські здібності - рисами, особливостями, психологічними характеристиками лідера. Дослідники підкреслюють, що лідер може бути, а може і не бути офіційним керівником групи; а оптимальним же варіантом є синтез лідера і керівника в одній особі.

Різні типології лідерства, що пропонуються у науковій літературі, розширили уяву про харизму командира, стилі його спілкування і діяльності. Харизму командира визначено як особливий тип взаємин між командиром і підлеглими, що ґрунтується на комбінації специфічних умінь командира впливати на підлеглих та на ситуації, в яких вони взаємодіють. Важливим є те, щоб командир був трансформованим лідером, тобто таким, що впливає на підлеглих з позиції гуманізму, демократичних стосунків між людьми. У межах такого підходу складаються сприятливі умови для самореалізації командира і підлеглих.

У дослідженні виявлено професійно-педагогічний потенціал позанавчальної діяльності вищого навчального закладу системи МВС України, у межах якого можливим є формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів. Потужність цього потенціалу складають: спрямованість курсантів на самореалізацію та саморозвиток сутнісних сил, зокрема й організаторських здібностей, у виховній, громадській, науково-дослідницькій, самовиховній видах позанавчальної діяльності; згуртованість колективу і побудова службових взаємин у курсантських колективах на засадах гуманізму та миротворчості; чітке планування та організація позанавчальної роботи з майбутніми офіцерами в умовах додержання режиму і розпорядку роботи закритого вищого навчального закладу; орієнтування позанавчальної діяльності правоохоронців на виховання чоловіка як захисника Батьківщини; постійне вдосконалювання викладачами та виховниками власного організаторського досвіду роботи з курсантами: використання методів, прийомів, форм, технічних засобів, які сприяють виявленню талантів та обдарувань майбутніх офіцерів.

У дисертації теоретично обґрунтовано складники організаторських здібностей курсантів: мотиваційно-цільовий, когнітивно-діяльнісний, оцінювально-коригувальний.

Науковим підґрунтям мотиваційно-цільового складника є головні положення змістовних і процесуальних теорій мотивації, які використовуються в організаційній психології та у процесі вивчення організаційної поведінки (В. Доблаєв, А. Занковський, Л. Почебут, В. Чикер та інші). Метою формування організаторських здібностей курсантів є виявлення та реалізація прихованих якостей організатора у позанавчальній роботі. Опитування курсантів (усього 440 осіб) дало змогу визначити головний мотив формування організаторських здібностей майбутніх командирів у позанавчальній роботі інтерес до самореалізації в організаторській діяльності як прагнення досягати успіху та запобігати невдачі у правоохоронній справі (27,95 %); відповідальне ставлення до ризику (26,59 %); колективістська спрямованість (доброзичливе сприйняття індивідом групи, співпраця з лідером, участь у згуртуванні колективу) (23,86 %); прагнення поєднувати основну професійну та організаторську діяльності, що й формує відповідне ставлення майбутнього офіцера до себе, оточуючих, професії (21,60%).

Когнітивно-діяльнісний складник подано знаннями та вміннями, що є необхідними для самопізнання та саморозвитку власного потенціалу організаторської діяльності.

У дисертації увагу сконцентровано на оволодінні майбутніми офіцерами знаннями про основи організаторської діяльності, розвиток організаторських здібностей як структурних складників особистості, види позанавчальної діяльності та можливості розкриття в них власних потенційних сил, структуру колективу і побудову взаємин у ньому, педагогічну майстерність (знання педагогічної техніки, мовлення офіцера, педагогічного спілкування, організації педагогічної взаємодії з підлеглими). Відзначено, що курсантам необхідно знати психологію правопорушників, види девіацій (алкоголізм, наркоманія, суїцидія, сексуальні збочення, протиправна поведінка), а також чинники, що спричиняють їх виникнення. Майбутній командир повинен знати, як організувати підлеглий особовий склад під час виконання службово-бойових завдань, наприклад, у разі охорони громадського порядку (розподілити обов'язки серед патрульних, організувати перевірку документів, провести обшук або огляд речей).

Автором розроблено таку класифікацію організаторських здібностей майбутніх офіцерів: інтелектуально-креативні здібності (здатність виявляти винахідливість, ерудованість, творчість); морально-правові здібності (прагнення бути людиною відповідальною, гуманною, дисциплінованою); емоційно-вольові здібності (здатність виявляти емоційну стійкість, мужність, стриманість, рішучість); комунікативно-лідерські здібності (здатність до комунікабельності, конгруентності, спостережливості); здібності до самоорганізації (здатність складати режим дня і додержуватись його, розподіляти доручення, займатися самовихованням, раціонально використовувати робочий час, складати самозвіт, адекватно оцінювати власний потенціал організатора).

У роботі подано вміння курсантів, що характеризують рівень розвитку їхніх організаторських здібностей:

Ш інтелектуально-креативні вміння, тобто вміння швидко аналізувати події та реагувати в екстрених ситуаціях; глибоко й різнобічно оволодівати знаннями у військовій галузі, інтегрувати її ідеї з ідеями інших галузей науки і сфери життя; привносити нову думку у вирішення проблем службово-бойової діяльності;

Ш морально-правові вміння, а саме вміння: відповідально ставитися до підлеглих, турбуватися про них; чітко виконувати вимоги, правила, настанови Дисциплінарного статуту Збройних сил України; додержуватися морально-правових норм у поведінці з правопорушниками, справедливо оцінювати ситуацію;

Ш емоційно-вольові вміння, або вміння контролювати вияв почуттів в екстрених випадках та виявляти власні вольові зусилля у надзвичайних ситуаціях; сміливо і наполегливо приймати рішення у складних ситуаціях, завзято долати труднощі у військових справах; знаходити порозуміння у ланках «командир - підлеглий», «командир - командування» та правильно використовувати надану владу;

Ш комунікативно-лідерські вміння, тобто вміння виявляти товариськість у спілкуванні, встановлювати контактні професійні зв'язки; об'єднувати і керувати іншими людьми з метою успішного виконання службових завдань; дотримуватися професійного такту в діях і поведінці, набуваючи авторитету командира;

Ш уміння самоорганізації подано як уміння курсантів складати і додержуватися режиму дня, плану роботи підрозділу; чітко розподіляти доручення; правильно виконувати накази; раціонально використовувати робочий час; не витрачати власні сили на зайві справи; адекватно оцінювати власний потенціал; передбачати успіх організаційних позанавчальних заходів та власну перемогу в них.

Характеристика оцінювально-коригувального складника побудована на матеріалі, який доводить необхідність вивчення зв'язку між розвитком організаторських здібностей і самооцінки курсантів.

Теоретично обґрунтовано технологію формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу, яка являє собою конкретні дії виховників (планування, організація, аналіз результатів, удосконалювання позанавчальної роботи) та самостійні дії курсантів (складання плану самовиховання організаторських здібностей, оволодіння додатковими знаннями та вміннями організаторської діяльності, написання самозвіту, участь у самоврядуванні), що реалізуються на стимулювально-планувальному, змістовно-операційному, аналітико-рефлексивному, самоорганізаційному етапах.

Отже, виявлені теоретичні положення та практичний досвід автора доводять важливу роль організаторських здібностей у діяльності офіцера правоохоронних органів, необхідність та доцільність формування таких здібностей у курсантів вищого навчального закладу системи МВС України у позанавчальній діяльності. Передбачено, що якість формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів забезпечується відповідною технологією.

У другому розділі «Експериментальна перевірка ефективності технології формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України» було розроблено науково-методичне забезпечення технології формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності, підібрано прийоми, методи, форми позанавчальної виховної та самовиховної роботи з майбутніми офіцерами, реалізація яких позитивно впливає на сформованість організаторських здібностей, розкрито питання підготовки та проведення педагогічного експерименту з перевірки ефективності технології, проаналізовано результати дослідження.

Педагогічний експеримент проводився протягом 20062009 років, до якого було залучено 440 курсантів і 4 виховники на командно-штабному факультеті Академії внутрішніх військ МВС України. Запровадження розробленої технології здійснювалося на 14 курсах у позанавчальній діяльності курсантів.

На констатувальному етапі педагогічного експерименту було визначено діагностичний інструментарій дослідження з метою з'ясування вихідного рівня сформованості готовності курсантів до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності; уточнено критерії з відповідними показниками: мотиваційно-цільовий (інтерес до самореалізації в організаторській діяльності), когнітивно-діяльнісний (якість знань про власні організаторські здібності: повнота, гнучкість; уміння організаторської діяльності: інтелектуально-креативні, емоційно-вольові, морально-правові, комунікативно-лідерські, самоорганізації), оцінювально-коригувальний (адекватність самооцінки та вміння коригувати розвиток власних організаторських здібностей у позанавчальній діяльності), критерій сформованих якостей організатора (якості особистості майбутнього офіцера як організатора: громадська енергійність, ініціативність, здатність «вести за собою» тощо); визначено експериментальні та контрольні групи. Вибірку становили групи Е₁ (48 осіб), Е₂ (52 особи), Е₃ (46 осіб), К (74 особи).

Як свідчать результати констатації, у курсантів недостатньо сформована готовність до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності.

Формувальний експеримент був спрямований на планування та організацію позанавчальної виховної та самовиховної роботи у вищому навчальному закладі системи МВС України з метою поетапного формування організаторських здібностей курсантів. Реалізація технології формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів у позанавчальний час вимагала розроблення її науково-методичного забезпечення (плану роботи гуртка «Екстремал», змісту лекцій з теорії самовиховання, методики проведення тренінгових занять, ситуаційних вправ, завдань для самовиховання тощо).

На відміну від контрольних груп, в яких у позанавчальній роботі з курсантами не використовувалася розроблена технологія, майбутні офіцери експериментальних груп додатково працювали в гуртку «Екстремал». Експеримент мав варіативний характер. У групі Е₁ організаторські здібності курсантів формувалися шляхом їх залучення до позанавчальної виховної роботи, у групі Е₂ - під час організації самовиховної роботи, у групі Е₃ - через поєднання позанавчальної виховної та самовиховної роботи в зазначеному вище гуртку.

У групі Е₁ на стимулювально-планувальному етапі формування організаторських здібностей курсантів виховники намагалися переконати їх, наприклад, у процесі ранкового інформування, у необхідності розвитку організаторського потенціалу для ефективного здійснення правоохоронної діяльності. У коротких повідомленнях офіцерів та курсантів ішлося про організованість як важливу якість командира, зв'язок етики правової поведінки військовослужбовця із самоорганізацією. Переорієнтація мотиваційно-цільової сфери майбутніх офіцерів на виявлення і реалізацію мотивів організаторської діяльності відбувалася завдяки додержанню ними режиму дня, чіткому виконанню поставлених службово-навчальних завдань.

Змістовно-операційний етап передбачав поступовий перехід від керівництва виховниками процесу формування організаторських здібностей курсантів до ефективного самоуправління цим процесом. Оволодіння знаннями та вміннями організаторської діяльності майбутніми офіцерами відбувалося після основних занять у гуртку «Екстремал». У гуртку досвідченими виховниками інтелектуально-креативні здібності курсантів формувалися в процесі гри «Синтез думок» з метою підвищення розумової мобільності, проведення круглого столу з теми: «Відмінні знання - наш внесок у розбудову та реформування військ»; морально-правові здібності - під час колективного обговорення етичного кодексу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України; емоційно-вольові здібності - у розв'язанні педагогічних ситуацій, проведенні циклу бесід з теми: «Конфлікти у військових колективах та шляхи їх вирішення»; комунікативно-лідерські здібності - у процесі проведення комунікативних тренінгових вправ з теми: «Як побудувати взаємовідносини у військовому колективі, підтримувати дружні стосунки з товаришами по службі?»; здібності до самоорганізації - під час, наприклад, проведення конкурсу до Дня Збройних сил України з теми: «Військова служба - справа справжніх чоловіків».

На аналітико-рефлексивному етапі курсанти вчилися аналізувати результати власної діяльності. Глибокому аналізу сприяли методики для самопізнання (анкета «Чи цілеспрямована Ви людина?», вправа «Чи знаєте Ви себе?», складання карти своїх цілей), зразок питань, відповідь на які вимагає аналізу власних потреб.

Реалізація самоорганізаційного етапу передбачала створення умов для самовизначення потреби в організаторській діяльності, виконанні ролі організатора в курсантському самоуправлінні, сформованості ініціативності у виборі виховних заходів. Постановка і виконання колективних службово-навчальних завдань спрямовувалися на формування самоуправління як особистісної риси майбутнього командира.

У групі Е₂ значна увага приділялася самовихованню курсантів. Було виявлено, що самовиховна діяльність має великий потенціал для формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів, а саме: вони добровільно і самостійно вибирали її напрям, не обмежувались у часі та виборі засобів досягнення результатів.

Визначення мети і мотивів самовиховання курсантів здійснювалося на стимулювально-планувальному етапі. Виявлено, що суттєвим мотивом самовиховання майбутніх командирів є прагнення до успіху. Стимулювання розвитку організаторських здібностей майбутніх офіцерів у самовиховній діяльності здійснювалося завдяки вправам, в яких використовувалися елементи психоенергосугестії. Позитивне враження на курсантів справили прийоми ейдетики, які допомагали побудувати стратегію досягнення ідеалу сучасного військового.

На змістовно-операційному етапі курсантам пропонувалося прослухати цикл лекцій з теми: «Теоретико-методичні основи самовиховання особистості» (16 годин), а також узяти участь у тренінгових заняттях у гуртку «Екстремал». На лекціях майбутні офіцери знайомилися з теоретичними основами самовиховання: перевагами та недоліками самовиховної діяльності, методами (самоінформування, самоаналіз, самоінструктування, самоспостереження, самонаказ, самозвіт). На тренінгових заняттях вони оволодівали методичними прийомами самовиховання (складання плану виховання в собі якостей організатора, інструктування з метою самовиховання впевненості та ін.), які є універсальними і використовуються у формуванні всіх груп організаторських здібностей курсантів.

На аналітико-рефлексивному етапі особливу увагу привернуло звітування курсантів про результати самовиховання у процесі складання портфоліо, написання щоденників, публічне презентування результатів, яке позитивно вплинуло на формування їх адекватної самооцінки.

Самоорганізаційний етап виявлявся у самостійному вивченні і додержанні курсантами положень Дисциплінарного статуту Збройних сил України, складанні завдань для самовиховання, сформованості відповідальної поведінки.

У групі Е₃ формування організаторських здібностей відбувалося одночасно у процесі організації наставниками виховної та самовиховної позанавчальної діяльності вищого навчального закладу системи МВС України.

За активну участь у позанавчальній діяльності курсантам оголошували подяку, надавали додаткове звільнення, нагороджували грамотою, повідомляли батькам про зразкове виконання поставлених завдань.

Контрольний етап педагогічного експерименту передбачав аналіз результатів запроваджуваної технології.

Науково-методичне забезпечення та поетапне здійснення позанавчальної роботи вищого навчального закладу системи МВС України позитивно вплинули на сформованість готовності курсантів до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності, про що свідчать результати експериментальної роботи (див. табл. 1).

Зміни, що відбулися у групі Е₁, пояснюються практичним залученням курсантів у позанавчальну виховну роботу вищого навчального закладу системи МВС України. У них з'явився інтерес до організаторської роботи у позанавчальний час, що сприяло активній участі у проведенні виховних заходів. Робота організатора вимагала від курсантів розкриття додаткових ресурсів (знань, умінь), вольових зусиль, упевненості в собі, вільного часу.

Збільшення кількості курсантів високого та середнього рівнів сформованості готовності до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності у групі Е₂ викликано посиленою роботою над собою, адекватним оцінюванням власних можливостей, позитивним впливом прийомів самоорганізації та самовиховання на розвиток їх внутрішнього потенціалу.

У групі Е₃ організаторські здібності формувалися на стику зовнішнього виховного впливу офіцерів і внутрішньої роботи майбутніх командирів над собою. Установлення гармонії між зовнішнім та внутрішнім, що і є однією з функцій самоорганізації курсантів, вплинуло на зменшення кількості досліджуваних з низьким рівнем сформованої готовності до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності. Позитивним моментом стало збільшення кількості майбутніх офіцерів середнього рівня сформованої готовності. У дослідженні цю тенденцію визнано перспективною.

Таблиця 1

Узагальнені результати експериментальної роботи (приріст у %)

Критерії, показники (рівні, характер вираження) сформованості готовності курсантів до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності	Е1 (48 осіб)	Е2 (52 особи)	Е3 (46 осіб)	К (74 особи)
Мотиваційно-цільовий критерій: Ш інтерес до самореалізації в організаторській діяльності: · стійкий · ситуативний · відсутній	+6,25 +10,42 -16,67	+5,77 +11,54 -17,31	+10,87 +17,39 -28,26	+2,70 +1,36 -4,06
Когнітивно-діяльнісний критерій: Ш характер засвоєння знань про організаторську діяльність, розвиток організаторських здібностей: · творчий · реконструктивний · репродуктивний	+6,25 +10,41 -16,66	+9,61 +15,39 -25,00	+8,69 +23,92 -32,61	+2,72 +2,70 -5,42
Ш рівні сформованості організаторських умінь: · високий (правильно відтворює логіку і послідовність операцій (дій) організаторської діяльності, виявляє причини зв'язку між ними) · середній (відтворює неповний обсяг операцій (дій) організаторської діяльності, частково виявляє причини зв'язку між ними) · низький (допускає багато помилок у процесі формування вмінь, не вміє організувати інших людей)	+16,66 - 4,16 -12,50	+13,46 +1,93 -15,39	+17,39 +8,70 -26,09	+2,69 +4,06 -6,75
Оцінювально-коригувальний критерій: Ш самооцінка розвитку власних організаторських здібностей: адекватна неадекватна: · завищена · занижена	+45,84 -41,67 -4,17	+32,69 -40,38 +7,66	+56,52 -50,00 -6,52	+5,40 -4,06 -1,34
Критерій сформованих якостей організатора : Ш якості особистості (громадська енергійність, ініціативність, здатність «вести за собою» та ін.): · високий (постійно «заражає» своєю позитивною енергією інших, виступає ініціатором колективних справ, група сприймає як організатора та лідера) · середній (не завжди «заражає» своєю позитивною енергією інших, іноді виступає ініціатором колективних справ, не всі одногрупники сприймають як організатора та лідера) · низький (байдужий до проблем іншої людини, здатний виконувати роль виконавця в колективних справах, група не сприймає як організатора та лідера)	+6,25 +6,25 -12,50	+1,92 +13,05 -11,54	+10,87 +13,05 -23,92	+1,35 +2,70 -4,05

У цілому в усіх експериментальних групах спостерігалися підвищення мотивації курсантів до успіху, зниження мотивації запобігання невдачі, розвиток схильності бути обережним у ризикових ситуаціях, гармонійне існування «Я»-колективного та «Я»-індивідуального, формування адекватної самооцінки, перенесення знань та вмінь організаторської діяльності у навчальний процес.

Достовірність отриманих результатів підтверджено методами математичної статистики (критерій Стьюдента).

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів теоретичного пошуку та експериментальної роботи дозволяє дійти певних висновків.

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з'ясовано сутність організаторських здібностей курсантів як таких новоутворень, які є результатом цілеспрямованого сполучення загальних і спеціальних індивідуально-психологічних особливостей суб'єкта та зумовлюють готовність до виявлення і розвитку здібностей організатора у позанавчальній діяльності, а також забезпечують успішність оволодіння професійними обов'язками правоохоронця.

Зазначено, що у вищому навчальному закладі системи МВС України курсанти мають можливість виявляти і розвивати організаторські здібності у виховному, громадському, науково-дослідницькому, самовиховному видах позанавчальної діяльності. На формування якісних характеристик організатора позитивно впливають згуртованість колективу і налагодження службових взаємин у курсантських колективах, а також постійне вдосконалювання викладачами та виховниками власного організаторського досвіду роботи з майбутніми офіцерами. Розвиток організаторських здібностей курсантів дисциплінують чітке планування та організація режиму і розпорядку роботи закритого вищого навчального закладу.

У дисертації обґрунтовано складники організаторських здібностей курсантів:

Ш мотиваційно-цільовий складник як спрямування мотиваційно-цільової сфери курсантів на саморозкриття в організаторській діяльності з метою досягнення успіху в правоохоронній роботі;

Ш когнітивно-діяльнісний складник як оволодіння знаннями та вміннями організаторської діяльності майбутніми офіцерами для підвищення якості їх професійної підготовки;

Ш оцінювально-коригувальний складник як формування адекватної самооцінки майбутніх командирів з метою коригування результатів правоохоронної та організаторської діяльності.

2. Розроблено класифікацію організаторських здібностей курсантів, до якої увійшли такі групи, як інтелектуально-креативні, морально-правові, емоційно-вольові, комунікативно-лідерські, самоорганізації, які зумовлені специфікою військової служби правоохоронців, а саме: організація охорони населення, розподіл обов'язків серед підлеглих, прийняття правильного рішення в екстремальних ситуаціях.

3. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність технології формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України, яка являє собою конкретні дії виховників та самостійні дії курсантів, що реалізуються поетапно, зокрема: на стимулювально-планувальному, змістовно-операційному, аналітико-рефлексивному, самоорганізаційному етапах з метою формування організаторських здібностей майбутніх офіцерів у позанавчальний час, а також розроблено її науково-методичне забезпечення.

4. Уточнено критерії готовності курсантів до виявлення і розвитку організаторських здібностей у позанавчальній діяльності з відповідними показниками: мотиваційно-цільовий (інтерес до самореалізації в організаторській діяльності), когнітивно-діяльнісний (знання та вміння організаторської діяльності, можливості їх формування у позанавчальній діяльності); оцінювально-коригувальний (уміння здійснювати самооцінку та коригувати розвиток власних організаторських здібностей у позанавчальній діяльності); критерій сформованих якостей організатора (якості особистості майбутнього офіцера як організатора: громадська енергійність, ініціативність, здатність «вести за собою» та ін.); а також виявлено рівні готовності (високий, середній, низький).

Аналіз результатів проведеної експериментальної роботи свідчить про позитивні зміни: їх виявлено у мотивації організаторської діяльності, рівнях знань, умінь, сформованості організаторських здібностей. Більш вагомі результати отримані у групі Е₃, оскільки поєднання виховної та самовиховної позанавчальної роботи посилює розвиток адекватності самооцінки й ефективність процесу формування організаторських здібностей.

Отже, позанавчальна виховна робота позитивно впливає на розвиток активності, ініціативності, відповідальності, дисциплінованості курсантів, які брали активну участь в організації виховних заходів, набуваючи досвіду організатора, лідера в курсантському колективі.

Надалі слід звернути увагу на розроблення педагогічних умов розвитку організаторських здібностей курсантів, вивчення впливу гендерних особливостей майбутніх офіцерів на сформованість їх організаторських здібностей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Статті в наукових фахових виданнях

1. Пожидаєв А. О. Наукові підходи до проблеми формування організаторських здібностей курсантів вищого навчального закладу системи МВС України/А. О. Пожидаєв // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 13: Проблеми трудової та професійної підготовки : зб. наук. праць - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - Вип. 3. - С. 137-142.

2. Пожидаєв А. О. Формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України/ А. О. Пожидаєв // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. праць / за ред. чл.- кор. АПН України А. В. Троцко. - Х., 2006. - Вип. 22. - С. 143-148.

3. Пожидаєв А. О. Педагогічний аспект формування організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України / А.О.Пожидаєв // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка : зб. наук. праць - Х.; Луганськ, 2007. - С. 304-310.

4. Пожидаєв А. О. Формування організаторських здібностей курсантів вищого навчального закладу системи МВС України в контексті теорії лідерства / А. О. Пожидаєв // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 13: Проблеми трудової та професійної підготовки : зб. наук. праць - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. - Вип. 3. - С. 122-127.

5. Пожидаєв А. О. Аналіз результатів дослідження розвитку організаторських здібностей курсантів у позанавчальній діяльності вищого навчального закладу системи МВС України / А.О.Пожидаєв // Нова педагогічна думка; Рівнен.облас. ін-т післядиплом. пед. освіти. - Рівне, 2009. - С. 176-182.

6. Пожидаєв А. О. Діагностика сформованості організаторських здібностей у курсантів вищого навчального закладу системи МВС України / А. О. Пожидаєв // Збірник наукових праць Уманського державного пед. ун-ту імені Павла Тичини / гол. ред. Мартинюк М. Т. . - Умань : ПП Жовтий О. О., 2009. - Ч. 3. - С. 152-158.

7. Пожидаєв А. О. Залучення курсантів вищого навчального закладу системи МВС України до організаторської діяльності як умова підвищення якості їхньої професійної підготовки / А. О. Пожидаєв // Теорія та методика навчання та виховання: зб. наук. праць / за ред. чл.- кор. АПН України А. В. Троцко - Х., 2009 - Вип.23. - С. 119-125.

...