Формування умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів вищих педагогічних навчальних закладів

1

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

13.00.02 - Теорія та методика навчання образотворчого мистецтва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Плазовська Любов Василівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис:

Робота виконана у Національному педагогічному університеті імені

М.П Драгоманова, Міністерство освіти і науки України м. Київ

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

БОНДАР Володимир Іванович

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

директор Інституту педагогіки і психології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

МЄДНІКОВА Галина Сергіївна

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

професор кафедри культурології

Інституту філософської освіти і науки; кандидат педагогічних наук, доцент

МУЖИКОВА Ірина Мирославівна

Полтавський національний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка,

доцент кафедри образотворчого мистецтва.

Захист відбудеться 13 жовтня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.08 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601,м.Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 11 вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В.Козир

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Відповідно до „Концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір”, Державної національної програми “Освіта: Україна ХХ1 століття”, Закону України “Про освіту” динамічно змінюються перспективи розвитку вищої школи й відбувається впровадження освітніх інновацій, що забезпечують методологічне, змістове та технологічне наповнення системи освіти.

Зазначене вимагає підготовки художньо-педагогічних кадрів до роботи в умовах реалізації інноваційної політики держави, що актуалізує проблеми розвитку активності й творчих здібностей молоді за допомогою інноваційного навчання. До ключових проблем художньо-естетичного та духовного рівня освіти належить якість підготовки сучасного педагога мистецького фаху. Це актуалізує проблему підвищення фахової кваліфікації майбутніх учителів образотворчого мистецтва як базису їх подальшої художньо-педагогічної діяльності, що визначає її предметний зміст і ціннісно-смисловий вектор. Окреслене зумовлює необхідність розробки методичного забезпечення підготовки студентів у руслі набуття ними фахової компетентності, питомою складовою якої вбачаються вміння художньо-образного аналізу. Сформованість таких умінь дозволяє охоплювати й відкривати нові формотворчі грані образності пластичних структур, семантики, колористики, ритмо-метричних характеристик, сакральних свобод у мистецтві і в декоративному, як питомій його складовій. Зазначене актуалізує ідею образотворення (за Д.Чижевським) як світорозуміння, цілісного світовідчуття, світосприймання й художнього відбиття, що втілюють ідеал цілісності самої особистості, її багатогранної внутрішньої духовної гармонії.

Вітчизняні вчені наголошували на винятковому значенні навчання й виховання особистості засобами мистецтва в її соціально-культурному становленні, що відображено у працях М.Драгоманова, Г.Ващенка, І.Огієнка, С.Русової, Г.Сковороди, К.Ушинського, Л.Толстого, І.Франка, Д.Чижевського й дістало подальшого розвитку у дослідженнях Л.Виготського, О.Леонтьєва, А.Мелик-Пашаєва, О.Потебні, О.Семашка, Ю.Фохт-Бабушкіна, Б.Юсова та інших.

Моральні й естетичні аспекти виховання, методичне забезпечення активізації образотворчої й мистецької діяльності студентів висвітлені у дослідженнях Б.Ананьєва, А.Баляна, В.Бутенка, Г.Мєднікової, Г.Падалки, М.Пічкура, М.Резніченка, В.Шацької, Г.Шевченко. Проблемам педагогіки мистецтва вищої школи, розвитку творчих здібностей особистості присвятили наукові пошуки Г.Бєда, Н.Волков, В.Зінченко, О.Кайдановська, О.Каленюк, М.Кириченко, В.Кузін, Л.Медведєв, А.Пучков, Н.Ростовцев, О.Щолокова.

Вагомим внеском в теорію мистецької освіти стали дослідження механізмів художнього сприймання Р.Арнхейма, А.Бакушинського, А.Моля, Г.Руубера, П.Якобсона та теорія розуміння художніх творів О.Брудного, Г.Костюка, Н.Менчинської, О.Никифорової, В.Шкловського, що вплинули на розробку спектру художньо-аналітичних вмінь майбутніх учителів мистецького профілю І.Гринчук, О.Рудницькою, О.Плотніковою.

Надбання педагогічної науки свідчать про увагу до проблеми поліпшення якості художньо-педагогічної підготовки вчителів образотворчого фаху. Водночас, науково-дослідна робота вчених не дає цілковитого розкриття проблеми формування всього діапазону професійних умінь учителів такого профілю.

Специфіка роботи майбутнього вчителя образотворчого мистецтва передбачає володіння багатьма спеціальними уміннями, серед яких вміння художньо-образного аналізу (надалі ХОА) творів декоративного мистецтва мають забезпечувати його художньо-аналітичну діяльність, яка уможливлює залучення учнів до цінностей різних його видів з опануванням ними змісту художнього образу в творі, цілісності його духовного й естетичного ефектів. Аналіз змісту та організації фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва показав, що традиційний підхід заважає інтеграції змісту дисциплін образотворчого циклу, якої вимагає формування вмінь ХОА декоративних творів. Виявилися суперечності між потребою суб'єкт-суб'єктних стосунків із ціннісно орієнтованою взаємодією вчителя й учня і збереженням лінійної моделі образотворчої освіти студентів на практиці, що гальмує набуття досвіду такої взаємодії; необхідністю формування вмінь ХОА й відсутністю відповідного методичного забезпечення (педагогічних технологій, програм, підручників). Розв'язання окреслених суперечностей актуалізує теоретичне обґрунтування якісно нових підходів до змісту й організаційного та методичного забезпечення образотворчої освіти студентів, що і визначило вибір теми дисертаційного дослідження - “Формування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів вищих педагогічних навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, як складова частина загального наукового напряму “Зміст, форми, методи та засоби фахової підготовки майбутнього вчителя”. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 7 від 30 січня 2003р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 27 вересня 2005 р.).

Мета дослідження полягає у розробленні й теоретичному обґрунтуванні, експериментальній перевірці методичного й організаційного забезпечення формування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі навчання образотворчого мистецтва.

Об'єкт дослідження - процес фахової підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - методичні засади формування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва майбутніх учителів образотворчого профілю.

Для досягнення поставленої мети було визначено завдання дослідження: образний декоративний уміння учитель

На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва як складової предметної компетентності майбутнього вчителя образотворчого фаху.

Визначити структуру вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у процесі оволодіння студентами навчального матеріалу дисциплін образотворчого циклу.

Розробити модель формування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва студента в процесі навчання.

Визначити критерії, показники та рівні сформованості у студентів вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва.

Експериментально перевірити результативність запропонованої методики формування умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва майбутніх учителів образотворчого профілю.

Методологічною та теоретичною основою дослідження виступили філософські положення про творчу сутність особистості та особливості її прояву в усіх сферах життєдіяльності (В.Андрущенко, М.Каган, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); досвід як особлива форма художньо-практичного освоєння світу, психолого-педагогічні положення про взаємозалежний зв'язок між розвитком психіки, свідомості та діяльності (Б.Ананьєв, Л.Виготський, Г.Костюк, І.Лернер, С.Симоненко); теоретичні положення про розвиток професійної майстерності та творчості вчителя (О.Абдулліна, В.Бондар, І.Зязюн, В.Кан-Калик, О.Мороз, О.Хижна); теорія образотворчого мистецтва, сприймання й розуміння художніх творів (Б.Ананьєв, Р.Арнхейм, О.Брудний, Г.Мєднікова, Н.Менчинська, О.Нікіфорова); мова мистецтва як сукупність історично сформованих, особливих для кожного виду мистецтва матеріальних засобів та прийомів створення художнього образу (В.Блудова, Б.Віппер, Г.Руубер, Д.Узнадзе, П.Якобсон); наукові дослідження з фахового спрямування й становлення майбутнього спеціаліста (А.Бакушинський, О.Кайдановська, Б.Неменський, В.Моляко, Г.Селевко, Б.Юсов).

Основою в реалізації поставлених завдань стали наступні методи:

теоретичні: аналіз наукових джерел філософсько-естетичного, педагогічного, методичного, мистецтвознавчого, психологічного напрямків; систематизація, класифікація та узагальнення наукової інформації з метою визначення сутності, змісту, структури досліджуваних умінь ХОА майбутніх учителів образотворчого мистецтва та педагогічного керівництва їх становленням; розгляд концепцій художньо-образотворчої освіти; аналіз навчальних програм і планів, посібників, підручників, методичних рекомендацій з досліджуваного напрямку;

емпіричні: моделювання (конструювання моделі формування умінь), спостереження, анкетування, опитування, бесіда, педагогічний експеримент, аналіз практики навчання дисциплін образотворчого циклу, творчі завдання, самоаналіз, самооцінка, експертне оцінювання, ситуативні методи, статистична обробка результатів дослідження.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в Інституті педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені. К.Д.Ушинського, Богуславському гуманітарному коледжі імені. І.С.Нечуя-Левицького, Київському університеті імені Бориса Грінченка, До експерименту було залучено 258 студентів, 29 викладачів.

Дослідження обраної проблеми здійснювалося у три етапи.

Перший етап (1998 - 2001 рр.) мав теоретично-пошукове спрямування, коли вивчалася психолого-педагогічна, філософська, мистецтвознавча література, монографії, визначалися об'єкт, предмет, мета, завдання, основні методи дослідження, було скомпоновано програму та методику експерименту.

Другий етап (2002 - 2005 рр.) включав дослідно-експериментальну роботу (проведення констатувального, формувального експериментів, апробацію комплексу методів, що забезпечують формування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів.

Третій етап (2005 - 2010 рр.) передбачав здійснення експериментальної перевірки дієвості розроблених формувальних методик та ефективності організаційного забезпечення; а також, систематизацію й уточнення рекомендацій дослідження, впорядкування висновків, визначення перспектив подальшої розробки наукової проблеми, оформлення тексту.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження в тому, що вперше;

виявлено сутність умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у майбутніх учителів образотворчого профілю, яка полягає у розкритті їх поліфункціональності й мегаконструктивності в процесі навчання образотворчого мистецтва, що уможливлює ефективність педагогічного керування процесом формування означених умінь;

розроблено методику формування вмінь ХОА декоративних творів у студентів вищих педагогічних навчальних закладів у їх фаховій підготовці з використанням зворотного зв'язку в процесі навчання дисциплін образотворчого циклу;

уведено в науковий обіг поняття „художньо-образний аналіз” (ХОА), що дозволило конкретизувати структуру вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва майбутнього вчителя як складової його предметної компетентності, що сприяло вдосконаленню діагностики сформованості цих умінь та врегулюванню процедур їх формування;

виокремлено критерії, показники та рівні вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів.

Практичне значення полягає у розробці рекомендацій щодо методики формування вмінь ХОА творів декоративного мистецтва у практиці освоєння дисциплін образотворчого циклу; впровадженні програми “Аналіз творів образотворчого мистецтва” в навчальний процес (протоколи Вченої ради НПУ імені М.П.Драгоманова № 10 від 25.05.2000, № 7 від 31.01.2008). Матеріали дослідження можуть застосовуватись у розробці програм та методичних рекомендацій з методики навчання образотворчого мистецтва, використовуватись у виконанні дипломних проектів, магістерських робіт.

Основні положення дисертації впроваджено у навчальний процес Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (довідка № 1003 від 15.10.2009), Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (довідка № 292 від 04.06.2010), Богуславського гуманітарного коледжу імені І.С.Нечуя-Левицького (довідка № 149 від 18.06.2010), Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/1206 від 25.05.2010).

Апробація результатів дослідження. Здобуті висновки та основні положення дослідження обговорювались на методичних семінарах з питань художньої образотворчої освіти та на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також доповідались на Міжнародних науково-теоретичних конференціях „Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття” (Київ, 2005); „Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства”, (Київ, 2000); Всеукраїнських „Зміст загальної середньої образотворчої освіти і підготовка вчителів образотворчого мистецтва” (Київ, 2000), „Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку молодших школярів” (Переяслав-Хмельницький, 2003); науково-методичному семінарі „Методика роботи з підручниками з дисциплін художньо-естетичного циклу” (Київ, 2006).

Публікації. Основні теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження відбиті в 15 одноосібних авторських публікаціях, з них 1 навчальний посібник, 11 в наукових фахових виданнях, 3 у збірках статей.

Структура дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, переліку використаної літератури (274 найменування, з них 7 іноземною мовою) та додатків. Загальний обсяг дисертаціїї складає 247 сторвнок, основного тексту 178 сторінок. У роботі наведено 11 таблиць, 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, викладено стан висвітлення проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано завдання дослідження, викладено теоретичні та методологічні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано дані про апробацію і результати, наведено відомості про їх впровадження та подано структуру дисертації.

У першому розділі - „Теоретичні основи формування умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів” - подано результати аналізу філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої, методичної літератури з проблеми дослідження й наукове обґрунтування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у майбутнього вчителя образотворчого фаху, виходячи із сукупності його мистецьких знань, практичних творчих умінь, художньо-педагогічних позицій та ціннісних орієнтацій, що уможливлюють самореалізацію особистості у фаховій діяльності. Сутність їх полягає у притаманній особистості властивості діяти цілеспрямовано, усвідомлено, креативно (розумово і практично), що надає їй можливість виконувати широкий спектр логічних, конструктивно-творчих, комунікативних, художньо-аналітичних, трансляційних функцій в образотворчій та педагогічній діяльності. Таким чином це є новоутворення, яке виникає в процесі аналітико-синтетичної діяльності, грунтується на інтегративному використанні засвоєних знань і вмінь, що екстраполюється в художньо-педагогічну діяльність.

Узагальнення результатів вивчення наукових джерел з досліджуваної проблеми дозволило розкрити шерег специфічних понять, а саме: „художній образ”, „художньо-образний аналіз”, „інтерпретація”, „сприйняття”, „художньо-образна аналітична діяльність”.

Підтверджено, що формування вмінь художньо-образного аналізу є одним із шляхів розвитку особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Художньо-образну аналітичну діяльність розглянуто як багатоаспектний, поліфункціональний і багаторівневий процес, що розкриває здатність особистості проникати у суть художнього образу твору, відзеркалює її естетичний образотворчий досвід, мобільність асоціативних і трансляційно-вербальних зв'язків у процесі здійснення фахової комунікації.

Встановлено, що вміння ХОА у педагогічній літературі не конкретизувалися, їх розгляд не має сталої традиції. Тому проблема їх формування у студентів для освоєння ними все більшого спектру знань про художній образ як твірну основу декоративного мистецтва вимагає розгляду змістових, структурних, методичних, технологічних основ процесу опанування мовою мистецтва. Категорія вмінь ХОА творів пластичного мистецтва взагалі й декоративного, зокрема, є багатомірною, оскільки охоплює аспекти історичної трансформації змісту та ролі мистецтва та естетичного досвіду конкретної особистості. Тому формування у студентів таких умінь об'єднує в собі змістовий, психологічний, соціальний аспекти й вимагає опори на гуманно-особистісні технології та індивідуалізацію мистецької освіти. Підтримуючи позицію О.Шевнюк, про залучення до контексту теоретико-педагогічних досліджень методології суб'єктного підходу, база якого була закладена працями Б.Ананьєва, В.Андрущенка, Г.Балла, С.Рубінштейна, та інших, ми погоджуємося з визнанням здатності педагога не лише до передачі загальнолюдських цінностей у персональну структуру цінностей учнів, але й до самостійної їх інтерпретації та продуктивного творення.

Таким чином, необхідність формування естетичної культури студентів засобами мистецтва та базису оцінної діяльності, що висвітлені у А.Баляна, С.Коновець, М.Резніченка, С.Свида, Б.Теплова. В.Бутенка, використання для цього різних аспектів механізму художнього сприймання, окреслених у дослідженнях Р.Арнхейма, А.Бакушинського, А.Моля, П.Якобсона і теорії розуміння художніх творів О.Брудного, Г.Костюка, Н.Левітова, Н.Менчинської, В.Шкловського дозволило виявити потребу і можливість включення у фаховий апарат майбутнього вчителя образотворчого мистецтва саме вмінь ХОА як способу розуміння й осягнення творів декоративного мистецтва.

У дослідженні доведено, що завдання образотворчого навчання не вичерпуються навчанням практичної образотворчої грамоти. Важливіше навчити застосовувати теоретичні знання і практичні вміння й навички у самостійній педагогічній діяльності. Уміння ХОА утворюють сплав ідеального продукта (візуального мислення) з можливістю його об'єктивації в матеріалізованій формі. Слід враховувати, що структура процесу художньо-образного аналізу включає два характерних для художньої діяльності аспекти - духовний (на основі візуального мислення вибудовування власного варіанта бачення художнього образу твору) та практичний (реалізація, вербальна трансляція його інтерпретованого змісту). Це два різновекторні, різнофункціональні види діяльності. Перший спрямований на осягнення художньо-змістової сутності творів декоративного мистецтва, другий - на трансляцію результату такого осягнення. Підсумком вказаної діяльності виступає розуміння художнього твору, яке може бути чисто індивідуальним варіантом прочитання його художнього тексту, як матеріалізована форма проявляється у комунікативній передачі змісту особистісного бачення художнього образу твору студентом. Тому в контексті дослідження ми розглядаємо діагностику художньо-образного аналізу як виявлення здатності ще й до художньо-інтерпретаційної діяльності. Критерії та показники стану досліджуваних умінь відповідно зорієнтовані на діагностування як процесу аналітично-інтерпретаційної діяльності, так і її результату. Тому предметом діагностики виступає весь комплекс якостей, що характеризує процес і результат художньо-образної аналітичної діяльності. Отже, ми маємо підстави трактувати художньо-образний аналіз твору декоративного мистецтва як інтегроване уміння, що формується в результаті осягнення предмета аналізу й реалізується на практиці способом інтерсеміотичної транспозиції, у даному випадку, перекодуванням власних особистих вражень і реакцій від сукупності осягнення інтелектом духовного і матеріального змісту художнього образу твору у вербальну форму. Тому ХОА вбачається нами механізмом, що сприяє консолідації візуального і вербального досвіду особистості.

Узагальнення окресленого вище уможливило виділення в структурній будові досліджуваних умінь ХОА п'яти компонентів: мотиваційного, когнітивного, емоційного, креативного й комунікативного.

Мотиваційний компонент умінь засвідчує позитивну настанову на твір декоративного мистецтва, посилює потребу вдосконалення своєї кваліфікації і становить стрижень творчої художньо-педагогічної діяльності, дозволяє мобілізувати усвідомлення естетичної цінності творів мистецтва й задає основу вибудовування інших компонентів у цілісну структуру. Когнітивний охоплює теоретичні знання і знахідки смислу сполучень елементів будови твору за концепцією його автора, поєднує взаємодію системного творчого досвіду і мобільності транспозиціонування (переведення зі знакової мови у вербальну) в інтелектуально-логічній діяльності. Емоційний компонент засвідчує осягнення естетичної основи композиції твору як чуттєвого посилу, опанування спектром художніх емоцій, що дозволяє здійснювати педагогічну рефлексію, розкодування інтуїтивних механізмів пошуку гармонії. Креативний компонент передбачає модальність асоціативного мислення до змісту виразних засобів, що уможливлює сплав у загальну конфігурацію всіх елементів структури композиційного рішення в процесі його осягнення й результативність процесу прочитання художнього тексту твору. Комунікативний компонент реалізує міру здійснення й об'єктивації усієї сукупності елементів аналітичного акту в процесі спілкування з творами декоративного мистецтва, а також можливості проекції цього спілкування й осягнення в педагогічне русло, в учнівську аудиторію, яка робить перші кроки на шляху освоєння мистецьких надбань і потребує в цьому допомоги.

У другому розділі - „Експериментальна робота з формування умінь художньо-образного аналізу майбутнього вчителя образотворчого мистецтва” - розглянуто й обґрунтовано методичні аспекти формування у студентів умінь ХОА творів декоративного мистецтва. Визначено критерії, показники та стан сформованості досліджуваних умінь, окреслено діагностичні характеристики рівнів їх сформованості.

Характеристика змісту компонентів умінь ХОА та необхідність врахування якостей особистості послужили матеріалом для виділення таких критеріїв: аксіолого-орієнтаційного, когнітивно-операційного, естетико-перцептивного, творчо-діяльнісного, процесуально-самостійного, які з показниками подано в таблиці 1.

З використанням розроблених критеріїв та відповідних показників до них було встановлено чотири рівні сформованості вмінь ХОА творів декоративного мистецтва: системний, продуктивний, репродуктивний, низький. Діагностування було спрямовано на виявлення рівня сформованості означених умінь у студентів згідно з мотиваційним, когнітивним, емоційним, креативним і комунікативним компонентами. Врахування окресленого дозволило наступний розподіл.

Системний рівень сформованості умінь художньо-образного аналізу студентів має характеристики: яскраво вираженої потреби у творчій діяльності й досягненні вагомих результатів її матеріалізованого втілення, піднесеності почуттів, обізнаності галузей декоративного мистецтва; наявності широкого спектру оцінних суджень, здатності до евристичного пошуку нового; вигадливості й пластичності образного мислення, яскравості виразу естетичних вражень, наполегливості у прояві персонального бачення і обґрунтування власних дій, здатності до застосування герменевтичних прийомів висловлювання, розвиненістю фантазії й уяви. Слід відзначити, що такі студенти здатні не тільки творити, а й давати характеристики творчого доробку колег по навчанню (Г.Єрмаш) і професійних художників, мають певні задатки до художньої критики.

Продуктивний рівень характеризується певною обмеженістю творчого потенціалу, що має прояв у спонтанному, нерегулярному пошуку творчих вирішень навчальних завдань, у використанні відомих зразків; достатньою активністю у розгляді композиційних рішень, але тривіальністю вербального вислову, нестабільною потребою у художній творчості та вибагливістю до особистих досягнень, хоча досить виявленою здатністю до оцінної роботи.

Репродуктивний рівень демонструє низьку активність в роботі як з власними композиціями, так і з експонованим художнім матеріалом, слабку орієнтацію в галузях образотворчого мистецтва, сприймання творів декоративного мистецтва носить розважальний характер. Ці респонденти виявили певну здатність проявити творчу ініціативу але не знайшли способи продуктивно діяти в процесі діалогового спілкування.

Низький рівень свідчить про довільність і спонтанність вибору художнього матеріалу, низьку активність, слабкий досвід спілкування з творами образотворчого мистецтва, суттєві помилки термінологічного характеру.

В умовах навчання студенти, освоюючи дисципліни гуманітарного, психолого-педагогічного, предметного (образотворчого) циклів, отримують певну суму знань. Ці знання; по-перше, за своїм змістом і структурою відповідають меті й логіці предмета вивчення кожної конкретної дисципліни; по-друге, спрямовані на сферу застосування, що визначена предметом вивчення дисципліни; по-третє, знання, що потрібні для художньо-образного аналізу, розпорошені по цілому спектру дисциплін за змістом, а ще і в часовому інтервалі. Тому навчальний матеріал для здійснення формування вмінь ХОА повинен виокремлюватися, відбиратися, систематизуватися і викладатися студентам у відповідності до змісту художньо-образного аналізу й процедур аналітичної діяльності.

На базі методологічних основ дослвдження і матеріалів пошукового етапу експерименту розроблена методика його констатувального етапу, де були включені анкетування, опитування, діагностичні завдання, спостереження.

Таблиця 1

Характеристики критеріїв та показників сформованості

у студентів умінь ХОА декоративних творів

Елементи аналізу включалися в завдання з кольорознавства, декоративної композиції, живопису, пленеру. В процесі обговорення результатів виконання творчих завдань вивчалися вміння деяких студентів трансформувати художньо-змістову канву композиції у вербальний план, транспозиціонувати графічний текст у вербальний. Дебати проводилися й в умовах підготовки до захисту екзаменаційних і дипломних робіт студентів.

Аналіз виконання завдань першого діагностичного зрізу виявив репродуктивний і низький рівень сформованості компонентів умінь художньо-образного аналізу. Це засвідчило спонтанну природу їх утворення, недостатню увагу до формування комунікативних аспектів художньо-аналітичної діяльності студентів. Таким чином, не формується мотивація майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до збагачення й поглиблення теоретичного і практичного рівня образотворчих знань і умінь.

У творчому аспекті художньо-образний аналіз декоративного твору реалізується перетворенням його в аналіз з інтерпретаційним акцентом як об'єкта художнього тлумачення, а у дидактичному є способом аналізу системи дій, що становлять змістову сутність шляхів художньої творчості, які ведуть до нових мистецьких відкриттів і які неодмінно слід передати вихованцям.

Отже, результати зафіксовані констатувальним експериментом, виявили переважно репродуктивний та низький рівень сформованості умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва у студентів (78,2%). Останнє підтвердило, що усталена традиція образотворчого навчання не забезпечує формування достатнього діапазону умінь майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, належного рівня візуального мислення, що гальмує розвиток його художньо-аналітичних умінь. Формування умінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва - найрозгалуженішої галузі художньої творчості, вимагає спеціального навчання й додаткового організаційно - методичного забезпечення.

Формувальний експеримент виявив динаміку рівнів сформованості умінь ХОА у студентів згідно з обґрунтованою моделлю. У процесі експерименту здійснено конструктивну трансформацію основ образотворчого навчання студентів у контексті завдань дослідження з урахуванням розробленої організаційної системи формування вказаних умінь.

Процесуальна основа формувального експерименту спиралась на викристалізування теоретично обґрунтованих компонентів образотворчого навчання студентів, що диктувалося потребами експериментального дослідження з метою уточнення його організаційної структури. У перебігу навчального процесу кожен з компонентів фахової підготовки студентів займає нішу в системі взаємозв'язків їх професійної підготовки. Тому організаційна система формування умінь художньо-образного аналізу у різних формах образотворчого навчання включає: принципи організації художньої творчої роботи, педагогічні умови, етапи формування вказаних умінь, методи навчально-творчої діяльності.

Принципи: антропологічності й особистісно орієнтованого підходу до навчання, посилення мотивації творчого зростання у виконанні щонайширшого спектру художніх і творчих педагогічних завдань, діалогової взвємодії в ході реалізації аналітичних процедур; інтегральності, що на основі творчої і культурної рефлексії дозволяє видавати цілісний продукт.

Педагогічні умови навчального процесу: поступальний рух від цілей до результату шляхом суб'єкт-суб'єктної співпраці в становленні культури художнього спілкування, сприяння зростанню міри активності, глибини всебічної участі в процесі навчання і самонавчання, розвитку і саморозвитку, клімат підтримки.

Етапи: як нормативно-регламентуюча основа формування умінь художньо-образного аналізу. Етапність підпорядковувалася змісту компонентів, що уможливило доцільну компоновку елементів умінь в динамічну структуру, яка унаочнювалася усвідомленою творчою трансляцією виробленого студентом матеріалу. Услід за В.Якуніним методи розглядаються нами як способи управління, що завдяки функціям інформаційного, проблемного, творчого цілеспрямування забезпечують інтегративну сторону навчально-творчої діяльності й уможливлюють впровадження активних форм навчання та технологій моделюючого навчання. Метод конкретних педагогічних ситуацій сприяв систематизації отриманих знань, формуванню елементів самоосвітньої діяльності і художнього мислення студентів. Завдання з визначення персональної позиції в оцінній роботі, складання опорної розповіді, резюме, розповіді-естафети з включенням поліваріантних контекстів сприяли формуванню елементів умінь, уможливлювали поліпшення комунікативних якостей студентів.

Крім активних методів, в процесі навчання для його узгодження з рівнем сучасної проектно-творчої парадигми освіти, яка передбачає моделювання знань та інтегративну їх подачу викладачем, впроваджувалися такі форми роботи зі студентами, які уможливлювали уточнення, збагачення й консолідацію знань з дисциплін образотворчого циклу та формування умінь ХОА творів декоративного мистецтва. Такі вміння мають можливості екстраполяції в загальний спектр умінь образотворчого спрямування.

Орієнтувальний етап був спрямований на зростання й усталення інтересу студентів до освоєння педагогічної і спеціальної образотворчої інформації, оволодіння доцільним обсягом теоретичних понять, на пропедевтику формування розгорнутих узагальнених прийомів і дій аналітичного процесу. Дослідно-експериментальна робота на цьому етапі включала визначення вихідного рівня здатності до художньо-образної творчої та аналітичної діяльності; освоєння системи практичних завдань з трансформації та інтерпретації, послідовного проходження аспектних тренувальних вправ. Активне спілкування дозволяло взаємовдосконалюватися всім учасникам творчого процесу.

Робота спиралася на проблемно-пошукові методи, екстраполяцію в навчально-творчі завдання семантичних виражальних засобів в різні техніки, на обговорення естетичних ефектів трансформації семантики залежно від художньої техніки, що уможливило педагогічний результат - наочний прояв потреби у художньо-творчій діяльності, оволодіння доцільним спектром теоретичних знань, формування певного рівня володіння уміннями здійснювати ХОА з елементами інтерпретації.

Етап творчо-діяльнісного формування сукупності всіх компонентів умінь передбачав їх становлення на основі забезпечення гнучкої варіативності навчання та розвитку у студентів навичок самоуправління пізнавальною діяльністю. Взаємодія раціональної та чуттєвої складових процесу засвоєння студентами змісту знань образотворчого циклу реалізувалася шляхом додаткового методу їх структуралізації (з опорою на універсалії категорій граничних підвалин, що функціонують в якості основних в історико-культурному контексті мистецтва) та методів проблематизації (визначення аксіологічної або прагматичної домінанти) певного відрізку навчання образотворчого мистецтва. Аналіз динаміки формування когнітивного компонента вмінь ХОА, яка проявилася у міграції 25,1% студентів експериментальної групи на системний і 24,9% на продуктивний рівні їх сформованості (відповідно, в контрольній групі - 5,7% і 28,4%), підтвердиив ефективність розроблених чинників впливу.

Стан емоційного компонента образотворчої освіченості студентів набував розвитку завдяки опорі на особистісно орієнтований підхід, який забезпечував трансформацію образотворчих знань в особистісні смисли життєдіяльності майбутніх фахівців як персонально значущі ціннісні орієнтири. Відстеження динаміки вказаного компонента виявилося у збільшенні в експериментальній групі числа студентів (29,6% порівняно з 5,7% в контрольній), здатних до інтерпретації художніх текстів декоративних творів в їх ціннісному вимірі.

Формування креативного компонента передбачало активну участь студентів у композиційній і художньо-аналітичній діяльності. Тут потребувалось актуалізувати персональні ціннісні смисли своїх власних робот і знаходити ці сенси в творах колег. Робота з історичним матеріалом в умовах художньої експозиції окреслювала більш глибинні ознаки елементів синтезу в процесі аналізу твору студентом, що забезпечувалася реалізацією механізмів „повернення чуттєвого досвіду” (О.Леонтьєв) і бінарності сприйняття текстів культури. В результаті проведеної роботи досягнуто переведення 32,2% студентів експериментальної групи на системний рівень. Комунікативний компонент формувався з опорою на процесуальні моделі комунікації. Початковою складовою цього процесу студенти опанували шляхом засвоєння семантичного тезаурусу декоративної галузі мистецтва.

Результативно-рефлексивний етап - визначався оцінкою готовності майбутніх фахівців до художньо-педагогічної діяльності, встановлювалась їх спроможність програмувати адекватність дій до програми аналітичної діяльності. Тут студенти самостійно створювали діалогові та дискутивні ситуації з використанням педагогічно орієнтованої та адаптованої вербальної характеристики декоративного твору.

Освоєння герменевтичного методу інтерпретації змісту на основі роботи з різними варіантами бачення одного й того ж твору, а також аналізу інтерпретацій колег сприяло формуванню навичок онтологічного розуміння культурних явищ. Реконструкція авторського смислу текста твору й на цій основі власне трактування його смислів дозволили перейти до моделювання художніх дебатів, навчальних діалогів. Реалізація трансляції з можливістю вислову альтернативних зразків прочитання твору сприяла формуванню у студентів досвіду використання діалогових стратегій в комунікації, освоєнню ними толерантності як основи педагогічної етики.

Окреслені етапи йшли майже паралельно, оскільки студенти одночасно виконували композиційні вправи, осмислювали подані викладачем зразки й пояснювали результати практичної роботи.

В результаті формувального експерименту досягнуто переведення 30,6% студентів експериментальної групи на системний рівень, 12,5% з них на продуктивний рівень (відповідно дані контрольної групи - 3,9% і 39,6 %).

Рис. 1. Стан сформованості вмінь ХОА студентів експериментальної та

контрольної груп на початку і в кінці експерименту

Вивчення образотворчих і гуманітарних дисциплін дозволило оволодіти студентам уміннями образотворчої роботи та інтерпретації художніх творів, а з впровадженням у практику образотворчої освіти студентів методики формування вмінь ХОА зросли рівні їх володіння знаннями, цінностями, способами художньо-аналітичної діяльності, які виступають необхідними умовами самореалізації як компетентного фахівця.

Перевірка вірогідності отриманих результатів щодо формування вмінь ХОА творів декоративного мистецтва в умовах реалізації моделі й розробленого організаційного забезпечення підтверджувалась шляхом аналізу динаміки формування їх компонентів у студентів експериментальної групи порівняно з контрольною з математичним опрацюванням отриманих даних. Аналіз результатів підсумкового контрольного зрізу показує, що в процесі навчання у студентів було сформовано комплекс умінь ХОА, які в своїй сукупності становлять основний зміст способу художньо-образної аналітичної діяльності й інтерпретаційного її супроводу.

Таким чином, зіставлення й узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи дозволимо стверджувати, що теоретично і дидактично обґрунтована педагогічна методика формування вмінь ХОА творів декоративного мистецтва у студентів підвищує якість їх образотворчої підготовки у вищому навчальному закладі і може використовуватись для поліпшення їх фахової компетентності.

Висновки

У дисертаційному дослідженні подано теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми формування вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва в майбутніх учителів образотворчого профілю у вищому навчальному закладі, що полягає у визначенні методологічних основ, педагогічних умов, розробці й апробації моделі та організаційного забезпечення навчального процесу. Результати теоретичного й експериментального дослідження засвідчили прогностичну доцільність запропонованої моделі, підтвердили її ефективність у вирішенні поставлених завдань, на основі чого сформульовано такі висновки.

1. Унаслідок узагальнення теоретичного аналізу джерел філософсько-естетичного, педагогічного, мистецтвознавчого, психологічного напрямків та вивчення практики підготовки вчителів образотворчого мистецтва, доведено, що з існуючим у педагогіці мистецтва розмаїттям поглядів, науковці сходяться на потребі розвитку творчого потенціалу даної категорії педагогічних працівників, що на грунті вітчизняних надбань уможливить становлення сучасної генерації вчителів образотворчого мистецтва, спрможних реалізовувати освітні завдання, спрямовані на творчий розвиток учнів. Однак нинішній стан розробки цих проблем є недостатнім і не забезпечує поширення на систему шкільної освіти спектру художніх явищ, активним провідником яких має стати кваліфікований вчитель образотворчого мистецтва. Останнє лишає актуальним пошук нових підходів та урізноманітнення змісту навчання образотворчого мистецтва, що уможливить формування комплексу вмінь учителя образотворчого профілю, специфіка діяльності якого передбачає володіння багатьма спеціальними уміннями. Серед них уміння ХОА декоративних творів, що мають забезпечувати його художньо-аналітичну діяльність, яка уможливлює залучення дітей та юнацтва до цінностей різних видів декоративного мистецтва з опануванням ними змісту втіленого мистцем художнього образу, цілісності його духовного й естетичного ефектів.

2. Врахування наукових концепцій діяльнісної основи вмінь дозволяє розглядати їх як окремі компоненти діяльності студентів у процесі навчання, а вміння ХОА як засіб розкриття художньої форми твору можуть набути спеціального спрямування в ході аналізу творів різних галузей мистецтва (образотворчого, музичного, хореографічного тощо). Вони мають інтегративний характер, дозволяють виробити програму прочитання образних значень, увійти в будь-яку систему художньої мови, дати аналіз художнього явища в контексті соціально-культурного середовища. Нами пропонується изначення вмінь художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва як новоутворення, що вибудовується в процесі аналітико-синтетичної діяльності особистості, грунтується на інтегративному використанні широкого діапазону попередньо засвоєних художньо-педагогічних знань і вмінь, які екстраполюються в простір її фахової діяльності. Художньо-образний аналіз ми розглядаємо як вид діяльності, у ході якої студент набуває досвіду осягнення художньої мови творів декоративного мистецтва та спектру засобів подачі змісту цього осягнення на аудиторію.

3. Визначено структуру вмінь ХОА творів декоративного мистецтва студентів вищого педагогічного навчального закладу на основі їх тотожності до творчих педагогічних умінь вчителя. Змістом когнітивного компонента є сукупність образотворчих і супутніх знань, що розкриває значущі смисли структури композиційного рішення і визначає характер проектування майбутнім вчителем творчої діяльності учнів на персоналізованій платформі; мотиваційного - разом з потребою мистецького саморозвитку глибоке усвідомлення педагогічно-виховних можливостей і цінностей декоративного мистецтва в розвитку естетичних уподобань учнів; емоційного - система загальнокультурних цінностей у ракурсі особистісних смислів; креативного - активна композиційна і художня аналітична діяльність з конкретизацією впливу відстежених естетичних ефектів та асоціативних вражень; комунікативного - сукупність усталених і персональних принципів трансляції значущих елементів у цілісності композиційної будови твору. Виявлено взаємозв'язки вказаних компонентів у структурі вмінь художньо-образного аналізу, що обумовило свідоме їх застосування до широкого діапазону мистецьких творів.

4. Надбання науковців з теорії і практики образотворчого навчання дозволили виявити слабку співвіднесеність дисциплін образотворчого циклу у впливові на культуру педагогічної художньої комунікації, що і викликало розробку нової системи й організаційного забезпечення, яке б сприяло становленню комплексу вмінь ХОА як властивості особистості здійснювати логічні, евристичні, креативні, комунікативні, трансляційні функції в процесі творчої художньої і комунікативної діяльності. Встановлено, що формування вмінь ХОА має посісти одну з провідних позицій в системі образотворчого навчання студентів вищих педагогічних закладів, запропоновано модель поетапного формування окресленого феномена. В ході реалізації орієнтувального етапу підкрікріплювалась і формувалась мотивація студентів до розвитку вмінь ХОА творів декоративного мистецтва, на творчо-діяльнісному етапі увага студентів зосереджувалась на освоєнні комлексу доцільних дій, результативно-рефлексивний етап містив оцінку й самооцінку готовності студентів до застосування вмінь ХОА в просторі їх майбутньої фахівої діяльності.

5. Аналіз результатів підсумкового контрольного зрізу показує, що в процесі навчання у студентів було сформовано комплекс умінь ХОА, які в своїй сукупності становлять основний зміст способу художньо-образної аналітичної діяльності й інтерпретаційного її супроводу. Системний рівень їх сформованості в експериментальній групі - 31,4 %, у контрольній 4,6 %. Продуктивний рівень відповідно - 51,7% (Е г), 61,5% (К г). Репродуктивний рівень - 17,8 (Е г), 35,8% (К г).

6. Рекомендації, розроблені в процесі експериментальної роботи, сприяють системному підходу до процесу формування вмінь ХОА студентів, зміцненню їх професійного тезаурусу. Разом з тим сформульовано коло питань, які доцільно дослідити у майбутньому, оскільки масштабність проблеми і зміни соціокультурної ситуації розкривають нові аспекти навчання студентів дисциплін образотворчого циклу і вимагають розробки теорії і практики мистецької освіти у світлі трансформації сучасних суспільних систем. У подальшому вбачається доцільним вивчення й обґрунтування питань візуального й лінгвістичного смислоутворення в процесі аналізу художніх творів декоративної галузі мистецтва та можливості доцільного педагогічного впливу на його становлення; розвитку потребують питання екстраполяції сучасних візуальних практик у навчальне середовище мистецької освіти.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

Плазовська Л.В. Уміння художньо-образного аналізу як складова професійної компетентності вчителя образотворчого мистецтва / Л.В. Плазовська // Наук. часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання. Вип 8. - К. : Вид-во НПУ імені М.Драгоманова, 2008. - С. 88 - 93.

Плазовська Л.В. Розпис текстилю - одвічне джерело образотворення / Л.В. Плазовська // Мистецтво і освіта. - К. : 2007. - № 2. - С. 16, 55 - 59.

Плазовська Л.В. Ретроспектива позицій художньої педагогіки - теоретична основа процесу опанування дисциплінами образотворчого циклу майбутнього учителя художнього фаху / Л.В. Плазовська // Наук. часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання. Вип 3. - К. : Вид-во НПУ ім. М.Драгоманова, 2006. - С.155 - 163.

Плазовська Л.В. Дискурсивна домінанта в розумінні студентами змісту художнього образу декоративного твору / Л.В.Плазовська // Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття : Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова - К. : НПУ, 2005. - С. 208 - 212.

Плазовська Л.В. Аспектний підхід до художньо-образного аналізу творів декоративного мистецтва / Л.В. Плазовська ?? Мистецтво і освіта. - 2005. - № 4. - С. 9 - 11.

Плазовська Л.В. Естетика художнього образу - опора у навчанні студентів основам художньо-образного аналізу / Л.В. Плазовська // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Сер. 17. Теорія і практика навчання та виховання : Збірник наукових праць. - К. : НПУ, 2004. - Вип.1. - С. 119 -123.

Плазовська Л.В Особливості художньо-образного мислення вчителів образотворчого мистецтва та формування елементів умінь художньо-образного аналізу /Л.В. Плазовська // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, П.-Хмельницький. - 2003.

Плазовська Л.В. Особливості формування художньо-образних аналітичних умінь у студентів педагогічних факультетів / Л.В. Плазовська // Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. - К. : 2002. С. 119 - 121.

Плазовська Л.В. Елементи теорії кольору в процесі образотворчого навчання / Л.В Плазовська // Наукові записки : збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. - К. : НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001. - Вип. 42. - С. 3 - 5.