Формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки

НАПН України

УДК 372.8:811.161.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

Подлевська Неля Володимирівна

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку національної школи характеризується посиленням уваги до мовної освіти, потребою формування особистості, яка відзначалася б свідомим ставленням до рідної мови, мовленнєвою активністю на всіх етапах володіння мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу, високою культурою спілкування в різних життєвих ситуаціях, індивідуальною манерою спілкування. Так, у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти України, Національній доктрині розвитку освіти, Концепції мовної освіти 12-річної школи, Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти наголошено на необхідності забезпечення в Україні прискореного, випереджувального, інноваційного розвитку освіти, формування в учнів комунікативної компетентності, яка охоплює не тільки знання мовної системи, володіння мовленням, а й дотримання правил мовленнєвої поведінки, соціальних норм мовленнєвого спілкування. Розв'язання цього завдання здійснюється шляхом оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності, які сприяють не лише виробленню вмінь і навичок створювати власні усні й письмові висловлювання, а й взаємодії і взаєморозумінню між людьми в процесі спілкування.

Важливими чинниками успішності спілкування є розвинене мовлення школярів, дотримання ними правил спілкування, культури поведінки і мовленнєвого етикету відповідно до ситуації спілкування на всіх етапах мовленнєвого розвитку. Особливого значення проблема культури спілкування набуває в основній ланці загальноосвітніх навчальних закладів, оскільки програмні вимоги 5-6 класів передбачають сформованість таких умінь.

Потреба спілкування є невід'ємною частиною життя людини, це процес обміну інформацією, налагодження стосунків. Навички спілкування необхідні, щоб впевнено почувати себе у колективі, тому правила культури спілкування повинні стати звичкою, адже завдяки їм спілкування стає гуманнішим, бо засновані вони на ввічливому і тактовному ставленні до людини. Культура спілкування, закладена в людині з дитинства, стає нормою її життя, а тому і проявляється у щоденних ситуаціях.

Теоретичні основи розвитку мовленнєвої діяльності ґрунтуються на здобутках сучасної науки, насамперед лінгвістики, лінгводидактики, психології, психолінгвістики, соціолінгвістики, комунікативної лінгвістики та ін.

Проблемі розвитку мовлення у навчально-виховному процесі надавали великого значення Я.Коменський, В.Сухомлинський, К.Ушинський. Означеній проблемі приділяли увагу у своїх працях Л.Айдарова, Л.Варзацька, М.Вашуленко, Н.Голуб, О.Горошкіна, Н.Грипас, Н.Дика, Т.Донченко, І.Зязюн, В.Каліш, В.Мельничайко, М.Пентилюк, Г.Сагач, Л.Скуратівський, М.Стельмахович, О.Хорошковська, Г.Шелехова та ін. У їхніх працях наголошується на необхідності формування в школярів культури спілкування як складової успішного мовлення, містяться цінні методичні рекомендації.

Дослідження П.Гальперіна, Л.Виготського, М.Жинкіна, О.Лурія, А.Маркової та ін. присвячено висвітленню психологічного аспекту розвитку мовлення. У працях Б.Баєва, І.Зимньої, О.О.Леонтьєва, І.Синиці та ін. розкриваються психофізіологічні механізми породження мовлення.

Терміном «культура спілкування» послуговувалися у своїх працях В.Гозман, О.Добрович, В.Кан-Калик, В.Матвєєв, А.Панов, Л.Петровська, Я.Радевич-Винницький, Т.Чмут та ін.

Протягом останніх років окремі питання формування культури мовлення і спілкування школярів розглядалися в дисертаційних дослідженнях О.Гуменюк, Н.Голуб, Н.Дикої, О.Кузьмич, К.Слесик, Л.Соловець, у яких представлено систему роботи з культури мовлення, досліджено особливості культури спілкування учнів релігійних шкіл, формування вмінь спілкування молодших школярів у позакласній роботі, у сім'ї, засобами фразеології.

Однак недослідженими залишаються важливі питання, пов'язані з методикою системного розвитку і формування вмінь і навичок культури спілкування учнів основної школи на уроках української (рідної) мови; потребують розроблення критерії добору вправ і завдань для формування вмінь культури спілкування; питання комплексного підходу до формування означених умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності; визначення місця цієї роботи в навчальному процесі тощо.

Оскільки саме у 5-6 класах закладаються фундаментальні основи знань, умінь і навичок учнів з усіх взаємопов'язаних змістових ліній шкільного курсу української (рідної) мови, а найважливішим періодом навчання етикету спілкування є молодший шкільний і молодший підлітковий віки (за дослідженнями психологів), тому і формування основних умінь культури спілкування повинно відбуватися в 11-12-річних дітей (з урахуванням наступності і перспективності з початковою школою).

Актуальність і недостатня розробленість проблеми, її значення для вдосконалення навчально-виховного процесу і задоволення вимог сучасного суспільства зумовили вивчення теоретичних і практичних аспектів проблеми формування культури спілкування, стану цієї проблеми в шкільній практиці, створення експериментальної методики щодо активного впровадження результатів дослідження у шкільну практику. Саме ці аспекти і визначили актуальність теми «Формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови» і вибору її для нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з вимогами Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) і цілями, визначеними чинною програмою з української мови для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Дисертаційне дослідження є складовою теми науково-дослідної роботи лабораторії навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України: «Науково-методичне забезпечення системи навчання української мови в середній загальноосвітній школі» (реєстр № 0102U000311).

Тему дисертаційного дослідження «Формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови» затверджено вченою радою Інституту педагогіки АПН України (протокол № 1 від 15 січня 2004 року), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 30 березня 2004 року).

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української (рідної) мови.

Мета дослідження потребувала розв'язання таких завдань:

1) проаналізувати стан досліджуваної проблеми в лінгвістичній, психолінгвістичній, педагогічній, методичній літературі та практиці навчання української (рідної) мови в загальноосвітніх навчальних закладах;

2) з'ясувати педагогічні умови формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови;

3) дібрати оптимальні методи, форми й засоби, що забезпечать успішне формування вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів;

4) розробити методику формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови, апробувати її в процесі експериментального навчання.

Об'єктом дослідження є процес формування в учнів 5-6 класів культури спілкування на уроках української мови загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом дослідження є зміст, методи, форми і засоби формування культури спілкування в учнів 5-6 класів ЗНЗ.

Методологічною основою дослідження є положення про комунікативну природу свідомості людини; нерозривний взаємозв'язок мови, мислення й мовлення; теорія мовленнєвої діяльності про породження мовлення; дані вікової і педагогічної психології; дослідження вчених-психологів з питань психології спілкування; мовознавчі дослідження з питань формування українського мовленнєвого етикету спілкування, комунікативних якостей мовлення особистості, про роль етикетного мовлення, культури спілкування у становленні особистості; законодавчі акти й концепції сучасної шкільної мовної освіти.

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і синтез психолого-педагогічної, лінгвістичної і методичної літератури з проблеми дослідження з метою створення лінгводидактичної моделі формування в школярів культури спілкування; логіко-теоретичний аналіз змісту програм і підручників з української мови, етики щодо наявності в них орієнтації на формування культури спілкування; визначення рівнів і розроблення критеріїв володіння культурою спілкування учнями 5-6 класів; теоретичне осмислення й узагальнення педагогічного досвіду вчителів для визначення стану роботи з формування вмінь культури спілкування учнів 5-6 класів у шкільній практиці; розроблення змісту і методики формування вмінь культури спілкування учнів на уроках української мови;

- емпіричні: педагогічні спостереження за навчальним процесом й аналіз уроків української мови з метою визначення недоліків і труднощів, з якими стикаються учні під час спілкування в усній і письмовій формах; анкетування та діагностування учителів, учнів, батьків з метою оцінювання рівня культури спілкування учнів 5-6 класів; аналіз учнівських робіт, усних і письмових відповідей реципієнтів для виявлення знань учнів 5-6 класів про культуру спілкування і рівня практичних умінь і навичок; бесіди з учителями й учнями з метою з'ясування шляхів підвищення рівня сформованості культури спілкування; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи); кількісний і якісний аналіз здобутих результатів для визначення ефективності пропонованої методики.

Дослідження проводилося в три етапи:

На першому етапі (2003-2004) визначалися теоретичні засади проведення дисертаційного дослідження (об'єкт, предмет, мета, завдання, методи дослідження); здійснювався аналіз лінгвістичної, психологічної й методичної літератури з проблеми, аналізувалися навчальні програми і підручники, вивчався педагогічний досвід учителів української мови ЗНЗ.

На другому етапі (2005-2006) проводився констатувальний зріз та аналіз його результатів; здійснювалося розроблення методики формування вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів; визначено вміння, які необхідно розвивати в учнів, критерії, на основі яких дібрано матеріал і розроблено завдання і вправи; підготовлено експериментальні матеріали для формувального експерименту.

На третьому етапі (2006-2009) проводилася дослідно-експериментальна робота відповідно до розробленої програми і методики дослідження; перевірялася ефективність пропонованої методики формування вмінь культури спілкування; здійснювався аналіз результатів дослідження, оформлялися результати роботи.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: уперше створено та експериментально перевірено методику формування вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови з урахуванням комунікативно-діяльнісного, особистісно зорієнтованого і соціокультурного підходів; визначено теоретичні засади культури спілкування; удосконалено прийоми, форми і засоби роботи з формування в школярів культури спілкування; подальшого розвитку набула робота з формування в учнів 5-6 класів навичок говоріння, застосування міжпредметних зв'язків, реалізація яких забезпечує підвищення рівня культури спілкування школярів.

Практичне значення визначається спрямованістю на підвищення рівня культури спілкування учнів 5-6 класів. Запропоновано систему вправ і завдань, що сприяє формуванню культури спілкування школярів, укладено довідник з мовленнєвого етикету і культури спілкування для учнів 5-6 класів. Створено і впроваджено в шкільну практику систему роботи з формування в учнів 5-6 класів культури спілкування, яка може використовуватися для вдосконалення чинних програм і підручників з української мови, створення методичних посібників, у практичній роботі вчителів, для підвищення їхньої кваліфікації в системі післядипломної освіти, проведення лекційних курсів, практичних занять з методики викладання української мови у процесі навчання студентів-філологів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі ЗНЗ №№ 25, 12, НВК №№ 4, 6, 10, НВО №№ 5, 28, гімназії №1 м.Хмельницького (довідка №1337 від 9.11.2009); ЗОШ I-III ступенів №2 (довідка №1248 від 3.12.2009) і №3 (довідка №261 від 3.12.2009) м.Жовква Львівської області; ЗНЗ №10, 18, 35 і фізико-математичної гімназії №17 м.Вінниці (довідка №14-01-03-9721 від 9.12.2009); Струсівської ЗОШ I-III ступенів ім.Степана Будного Теребовлянського району Тернопільської області (довідка №1 від 5.01.2010). Усього було охоплено 15 шкіл. До участі в експерименті було залучено 98 учителів, 738 учнів 5-6 класів, 86 студентів-філологів, 265 батьків.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України (Київ, 2003-2009); кафедри української філології Хмельницького національного університету (Хмельницький, 2003-2009); висвітлювалися в доповідях і виступах на науково-практичних конференціях: 1) міжнародних: «Проблеми типології граматичних одиниць» (Рівне, 2005), «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Хмельницький, 2007, 2009); 2) всеукраїнській: «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Хмельницький, 2005); 3) міжвузівських: «Соціальна робота - ознака демократизації суспільства» (Хмельницький, 2004), «Удосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічного складу як основа підвищення якості підготовки фахівців» (Хмельницький, 2005), «Проблеми якості практичної підготовки фахівців в умовах реформування системи вищої освіти» (Хмельницький, 2007); 4) звітних наукових конференціях Інституту педагогіки НАПН України: «Зміст і технології шкільної освіти» (Київ, 2005-2009).

Матеріали дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях міських і районних об'єднань, творчих групах учителів української мови і літератури; у процесі керівництва науковим гуртком «Основи культури спілкування» студентів Хмельницького національного університету (2004-2009) і науково-дослідницькою роботою студентів з проблеми підвищення якості спілкування (2004-2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 одноосібних праць, із них - 8 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 11 - у збірниках наукових праць, 1 - у посібнику.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (342 найменування на 28 сторінках) та 15 додатків (на 83 сторінках). Основний зміст дисертації викладено на 194 сторінках (загальний обсяг роботи 305 сторінок). У роботі міститься 10 рисунків, 15 таблиць, 6 діаграм.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету і завдання, методи й етапи роботи, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів, подано дані щодо їх апробації та впровадження в шкільну практику.

У першому розділі - «Наукові засади методики формування культури спілкування в учнів 5-6 класів» - розкрито суть і структуру поняття «культура спілкування», здійснено огляд лінгвістичних, психологічних, лінгводидактичних засад формування вмінь культури спілкування; з'ясовано основні аспекти здобуття знань про культуру спілкування; окреслено фактори, що впливають на розвиток навичок культурного спілкування.

Для розуміння суті поняття «культура спілкування» зроблено огляд праць, який дав підстави для висновку, що культура спілкування є складовою культури людини в цілому і містить три компоненти: психологічний (здатність розпізнавати психологічні настрої співрозмовника, адекватно реагувати на його поведінку), моральний (поєднання моральної свідомості і відповідної культури поведінки у різних життєвих ситуаціях) і мовленнєвий (дотримання культури мовлення, мовленнєвого етикету в щоденних ситуаціях спілкування).

Аналіз літератури з проблеми культури спілкування засвідчив, що спілкування вивчають як комплексний феномен: з погляду міжособистісних стосунків (О.Бодалєв, П.Вацлавик, Д.Джонсон), спільної діяльності (Г.Андрєєва, А.Коваленко, М.Корнєв, М.Пірен), структури діалогу (М.Ночевник, В.Семиченко, В.Циба), у взаємозв'язку з різними видами діяльності (А.Айві, П.Дерінг, Г.Костюк, О.О.Леонтьєв, М.Мескон). Найпершою потребою, яка виникає в онтогенезі, є потреба дитини у спілкуванні (Б.Ананьєв, П.Блонський, Л.Виготський, Г.Лебон, М.Рубакін, С.Рубінштейн), а проблема впливу людини на людину є центральною для культури спілкування (Г.Андрєєва, Е.Головаха, В.Кан-Калик, А.Коваленко, Б.Ломов, В.Москаленко, Л.Орбан-Лембрик, А.Петровський, М.Пірен, Т.Чмут, Т.Яценко). Особливої уваги щодо формування культури спілкування потребує підлітковий вік учнів (Л.Виготський, Г.Костюк, Є. Рогов, М.Савчин, Ст.Холл), який характеризується перехідним періодом та якісними змінами у психіці дитини, і коли спілкування відбувається з дорослими і ровесниками. У розкритті закономірностей дії механізмів мовлення спираємося на концепцію М.Жинкіна, основні положення І.Зимньої, О.О.Леонтьєва, за якими створення висловлювань під час спілкування має будуватися з урахуванням механізмів мовлення; на дослідження О.Лурія, С.Рубінштейна, які кваліфікують говоріння як процес вирішення завдань спілкування.

Важливим для створення нашої методики є врахування досліджень щодо підвищення рівня мовної і мовленнєвої культури у працях як вітчизняних лінгвістів (І.Білодід, Д.Ганич, М.Жовтобрюх, І.Ковалик, М.Пилипинський, В.Русанівський), так і російських дослідників (Б.Головін, В.Костомаров, О.Лаптєва, Л.Скворцов, Н.Формановська, Н.Шведова, Л.Щерба), які розробили теоретичні засади культури мовлення.

Аналіз науково-методичних праць (Н.Бабич, М.Білоус, С.Богдан, А.Коваль, Л.Мацько, М.Пентилюк, С.Петеріна, Л.Полюга, М.Стахів, М.Стельмахович) дав змогу приділити значну увагу в дисертації питанням українського мовленнєвого етикету як складової розвитку культури спілкування.

Дослідження О.Біляєва, М.Вашуленка, Л.Варзацької, Н.Голуб, І.Гудзик, Н.Дикої, Г.Іваницької, Л.Мацько, М.Пентилюк, К.Плиско, О.Хорошковської, Г.Шелехової та ін. щодо методики формування й розвитку комунікативної компетентності школярів дали підстави для висновку, що культура спілкування ґрунтується на знаннях мовного матеріалу, уміннях спілкуватися у всіх видах мовленнєвої діяльності, зосереджуючись на таких поняттях, як культура слухання, культура читання, культура говоріння, культура письма. Важливим є створення ситуацій спілкування та орієнтування у їх складових; урахування особистісної орієнтації навчання і розвитку мовлення учнів; здійснення міжпредметних зв'язків тощо.

Опрацювання лінгвістичної, психологічної і методичної літератури дає підстави стверджувати, що для методики формування культури спілкування необхідним є: створення системи вправ і завдань, яка спонукала б учнів 5-6 класів до мотивації навчальної діяльності; урахування концепцій психічних процесів з розвитку вмінь культури слухання, говоріння, письма; формування культури спілкування у взаємозв'язку з розвитком культури мовлення, мовленнєвого етикету, культури поведінки, з вихованням.

У другому розділі - «Стан роботи з формування в учнів 5-6 класів культури спілкування на уроках української мови у ЗНЗ» - проаналізовано програми, методичну літературу, підручники і посібники для з'ясування стану роботи з формування в школярів культури спілкування на уроках української мови у загальноосвітніх навчальних закладах і виявлення рівня сформованості навичок культури спілкування в учнів шляхом проведення констатувального зрізу.

Аналіз програм з української мови (з 1986 до 2005 років) засвідчив, що чинна програма для 12-річної школи позитивно відрізняється від попередніх програм тим, що в ній приділяється більше уваги роботі з формування культури спілкування учнів 5-6 класів, проте недостатнім є ознайомлення школярів зі стандартними етикетними ситуаціями, визначення місця такої роботи для засвоєння правил мовленнєвої поведінки і спілкування. Потребують чіткішої конкретизації знання, уміння й навички з формування культури спілкування, певного розширення тематики усних і письмових висловлювань учнів 5-6 класів на уроках української мови та ін.

У підручниках з української мови попередніх видань вправ і завдань, спрямованих на формування вмінь культури мовлення і культури спілкування, міститься для 5 класів 2,6 %, для 6 класів - 2,9%; у чинних підручниках: для 5 класів - 3,2 %, для 6 класів - 3,1%. Представлені у підручниках вправи і завдання певною мірою сприяють ознайомленню учнів із правилами етикету під час спілкування й розвитку мовленнєвих умінь учнів, проте їх недостатня кількість, подані вони не в системі, а отже, недостатньо орієнтують учителя на формування в школярів умінь використовувати формули мовленнєвого етикету в спілкуванні.

У посібниках з методики навчання української мови проблему формування культури спілкування учнів окремо не відображено (крім посібника за ред. М.Пентилюк, у якому зосереджено увагу на необхідності формування культури мовлення і спілкування у всіх видах мовленнєвої діяльності); спеціальних навчально-методичних посібників з формування культури спілкування в учнів 5-6 класів практично немає, хоча є деякі публікації з окремих питань мовного чи мовленнєвого етикету, правил спілкування і дотримання його культури, проте вони не мають певної системи і цілісності, а тому не можуть сприяти ефективній роботі вчителів з формування в учнів означених умінь і навичок.

Спостереження за навчальним процесом дали змогу виявити слабке уявлення учнів про норми культурного спілкування; несформованість у них достатньою мірою навичок говоріння і вміння слухати, що перешкоджає позитивному сприйняттю інформації і трансформуванню її у власне висловлювання; відсутність у вчителів достатньої теоретичної і практичної підготовки щодо процесу формування в учнів умінь і навичок культурного спілкування; епізодичне і фрагментарне використання вчителями спеціальних завдань і вправ; виникнення труднощів із визначенням місця такої роботи на уроці та відсутністю необхідного дидактичного матеріалу тощо.

Аналіз результатів зрізів дав змогу виявити низку завдань, які стоять перед учителем щодо формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови, а саме: 1) використовувати знання про мову як засіб спілкування з урахуванням життєво важливих функцій, які реалізуються у мовленнєвій діяльності, навчати учнів вибору фраз мовленнєвого етикету відповідно до ситуації спілкування; 2) формувати в учнів комунікативні вміння у всіх видах мовленнєвої діяльності, будувати висловлювання різного типу мовлення за опорними словами, схемами, за аналогіями, на основі сюжетно-рольових ігор тощо, дотримуючись мовленнєвого етикету; 3) створювати уявні ситуації, які сприяють розвиткові діалогічного й монологічного мовлення учнів з орієнтацією на співрозмовника чи слухача; 4) розвивати в учнів уміння і навички самонавчання і самовдосконалення як особистості для досягнення ефективного результату в щоденному спілкуванні, у встановленні міжособистісних стосунків.

У третьому розділі - «Експериментально-дослідне навчання за розробленою методикою і його результати» - визначено критерії добору змісту і системи вправ і завдань з культури спілкування для учнів 5-6 класів, зміст і програму дослідного навчання; описано і обґрунтовано методику експериментального навчання, представлено лінгводидактичну модель формування культури спілкування в учнів 5-6 класів; складено перелік умінь, які необхідно виробити в учнів; дібрано методи, форми і засоби навчання; висвітлено етапи й результати експерименту щодо формування вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови.

За основу визначення загальних умінь з культури спілкування взято систему вмінь, розроблену Т. Ладиженською, відповідно до теорії породження мовлення, адаптувавши вміння до віку і можливостей учнів: орієнтуватися в ситуації спілкування і змісті висловлювання; планувати і продукувати власні висловлювання; оцінювати мовленнєве повідомлення, визначати результати спілкування, коригувати їх.

Для формування культури спілкування нами визначено і спеціальні вміння: 1) будувати усні і письмові висловлювання з урахуванням вимог до мовлення (змістовність, логічність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність); 2) уважно слухати співрозмовника, дотримуючись культури поведінки; 3) відповідати на запитання співрозмовника та вміти ставити запитання з урахуванням етичності; 4) користуватися формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації спілкування; 5) дбати про фонетичний бік мовлення (мелодику, темп, силу звучання тощо), інтонаційні засоби оформлення висловлювання; 6) доречно користуватися невербальними засобами спілкування (поза, жести, міміка, погляд, вираз обличчя); 7)додержуватися правил поведінки у різних ситуаціях спілкування.

Вивчення теоретичного підґрунтя проблеми формування культури спілкування, проведення констатувальних зрізів рівня сформованості цих умінь в учнів 5-6 класів ЗНЗ дали можливість створити лінгводидактичну модель формування культури спілкування, основними чинниками якої є: а) психологічний; б) лінгвістичний; в) методичний.

В основі формування культури спілкування лежить формування культури мовлення учнів, здобуття знань щодо формул мовленнєвого етикету, набуття навичок культури поведінки в стандартних етикетних ситуаціях.

У систему роботи з формування культури спілкування в учнів 5-6 класів покладено основні загальнодидактичні принципи навчання і загальнометодичні принципи мови.

Для впровадження дослідної методики було використано не лише традиційні методи, а й методи і форми навчання, сконцентровані на учневі. Оскільки провідним нині є особистісно зорієнтований підхід до навчання, тому й організація навчання з культури спілкування передбачала застосування методів і прийомів позитивної атмосфери і мотивації навчальної діяльності учнів 5-6 класів (активне слухання, комплімент, мікрофон, мозковий штурм, ситуативне моделювання та ін.); формування емоційно-ціннісних орієнтацій, тобто усвідомлення, сприйняття, осмислення і застосування знань (робота в парах, малих групах, розігрування ситуації за ролями); організацію рефлексії пізнавальної діяльності, тобто систематизація засвоєного матеріалу, застосування здобутих знань і набутих умінь в умовах нової пізнавальної ситуації (акваріум, дискусія, круглий стіл).

Експериментальне навчання забезпечували й засоби навчання: мовлення вчителя й учнів; спеціально дібраний дидактичний матеріал (у т.ч. ілюстративний); телепередачі, відеозаписи (кінофрагменти), диктофонні записи, комп'ютерні програми, засоби комунікації (Інтернет, мобільний телефон).

Для реалізації дослідної методики було розроблено програму експериментального навчання, у якій відображено зміст роботи з формування вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови, а саме: визначено перелік тем, умінь і навичок з культури спілкування, які необхідно формувати; орієнтовні види вправ і завдань для їх розвитку; місце такої роботи у реалізації змісту чинної програми; дидактичні засоби навчання. Теоретичною основою експериментальної методики є вдосконалення знань з основ фонетики, граматики, орфографії, орфоепії, лексикології, стилістики, здобуття знань про вимоги до якісного мовлення, мовленнєвого етикету, правила поведінки у стандартних етикетних ситуаціях. Практичною основою є створена система вправ і завдань з культури спілкування, спрямована на формування культури спілкування у всіх видах мовленнєвої діяльності, з визначенням місця щодо застосування на різних етапах уроку і відповідно до виучуваних тем програми.

Формування вміння культури спілкування проводилося на уроках, безпосередньо присвячених опрацюванню цього виду роботи (спеціальні уроки, визначені чинною програмою), а також на уроках розвитку мовлення та вивчення мовного матеріалу, інтегруючи теми дослідного навчання у пропоновані чинною програмою (т.зв. крапельна методика).

Систему вправ і завдань поділено на такі види: 1) за ступенем творчості або за складністю: рецептивні; репродуктивні; продуктивні; 2) за метою проведення: підготовчі; тренувальні; контрольні; 3) за ступенем самостійності: колективні та індивідуальні; 4) за формою проведення: усні й письмові; 5) за місцем проведення: класні й домашні.

Усі вправи і завдання, дібрані для формувального експерименту, відповідають таким умовам: 1) оволодіння процесом спілкування здійснюється в усіх видах мовленнєвої діяльності і формах мовлення; 2) роль слухання (мовчазного і немовчазного) полягає у вміннях учнів активно слухати співрозмовника, орієнтуватися в ситуації спілкування, здатності сприймати інформацію, трансформувати її у висловлення власної думки, дотримуючись правил поведінки; 3) читання як репродуктивний вид мовленнєвої діяльності для культури спілкування - це вміння читати вголос і мовчки, дотримуючись правил поведінки під час читання; 4) говоріння (вербальна комунікація) здійснюється у формі монологу чи діалогу з дотриманням норм культури спілкування і використанням супровідних елементів невербальної комунікації; 5) дотримання культури писемного мовлення - це вміння розкривати основну думку у різних видах письмових текстів, дотримуючись норм мовленнєвого етикету і правил культури спілкування; 6) добір вправ і завдань здійснюється тематично відповідно до комунікативної спрямованості навчання; 7) певна частина вправ і завдань спрямована на засвоєння активного словника поширених формул мовленнєвого етикету і необхідного їх добору у відповідній ситуації; 8) основна частина вправ і завдань ситуативного характеру, що допомагає відтворенню ситуацій, наближених до реальних життєвих умов і форм спілкування, практичному засвоєнню правил культури спілкування, відповідає віковим особливостям учнів; 9) особливого значення у системі вправ і завдань надавалося таким, які забезпечують міжпредметний зв'язок у навчанні; 10) запропоновані види вправ і завдань носять системний і систематичний характер, подаються в логічній послідовності - від теоретичних до практичних, від простіших до складніших, від репродуктивних до творчих.

Для підвищення ефективності експериментальної роботи у процесі навчання виникла необхідність у створенні довідника з мовленнєвого етикету і культури спілкування, у якому містяться: 1) ситуації спілкування (пропоновані для вивчення у 5-6 класах); 2) формули мовленнєвого етикету відповідно до запропонованої ситуації спілкування і реплік-відповідей на них; 3) невербальні засоби поведінки у відповідній ситуації; 4) правила культури спілкування співрозмовників по мобільному телефону, у мережі Інтернет, під час читання тощо. Добір фраз до створюваного довідника узгоджувався з принципами доступності змісту; уживаності; необхідності і достатності.

Для аудіювання, читання вголос і мовчки для учнів 5-6 класів нами дібрано тексти з дитячої української художньої і публіцистичної літератури, у яких йдеться про спілкування, культуру спілкування, норми мовленнєвого етикету, правила поведінки у певних ситуаціях спілкування, які пропонувались учням на деяких уроках з розвитку вмінь аудіювання і читання з метою ознайомлення учнів з теоретичним матеріалом щодо правил вербальної і невербальної поведінки під час спілкування, мовленнєвого етикету.

Культура письмового спілкування полягає у формуванні вмінь створювати і оформляти тексти (монологічні й діалогічні) у письмовому вигляді (лист, запрошення, прохання, спілкування в мережі Інтернет, sms-повідомлення тощо) відповідно до норм культури спілкування (структура тексту, відповідність типу створюваного висловлювання, вибір формул мовленнєвого етикету, гарне і грамотне письмо тощо).

Більшість завдань розробленої системи мали ситуативно-творчий характер, спрямовані на розвиток уяви учнів, інтересу до навчання, свідоме ставлення до виконання завдань. Водночас такі завдання мають виховне значення, оскільки підвищують мовленнєву культуру, культуру поведінки і культуру спілкування.

Відповідно до завдань і змісту експериментальної методики у процесі формування вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови було виділено три етапи: підготовчий, основний і узагальнювальний, які реалізовувалися у межах кожної теми.

Для експериментальних класів дібрано завдання, які безпосередньо стосувалися: 1) знань про ситуації спілкування; 2) правил мовленнєвого етикету: форми вітання, знайомства, прощання, побажання, подяки, вибачення, прохання, співчуття, запрошення тощо; 3) правил культури поведінки під час спілкування (невербальна комунікація); 4) норм культури мовлення. культура спілкування урок мова

Рівень культури спілкування учнів 5-6 класів перевірявся за розробленими основними критеріями: а) за ступенем орієнтування в ситуації спілкування; б) за ступенем орієнтування в змісті висловлювання; в) за вмінням використовувати засоби вербальної і невербальної комунікації під час створення висловлювань; г) за вмінням контролювати власне мовлення. За цими критеріями оцінювався рівень сформованості вмінь учнів орієнтуватися в ситуації спілкування, сприймати, відтворювати і створювати висловлювання, використовуючи формули українського мовленнєвого етикету і невербальні засоби відповідно до ситуації спілкування.

Усі завдання оцінювалися за рівнями у балах: високий (10-12 балів), достатній (7-9 балів), середній (4-6 балів), низький (0-3 балів).

До високого рівня зараховувалися відповіді учнів, у яких чітко прослідковується вміння: слухати співрозмовника як учасника комунікативного акту, дотримуючись правил поведінки; створювати власне висловлювання як логічну і цілісну відповідь на почуте або прочитане; створювати діалогічні і монологічні висловлювання відповідно до запропонованої ситуації та мети спілкування; розкривати повноту створеного тексту; користуватися фразами українського мовленнєвого етикету; аргументувати свої думки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися співрозмовнику; грамотно писати (згідно з програмними вимогами) під час створення письмового мовлення; дотримуватися норм культури мовлення (визначеними програмою); виправляти своє мовлення відповідно до вимог культури спілкування; розуміти значення культури спілкування для розвитку, самовдосконалення, досягнення успіху під час спілкування. Достатнього рівня заслуговували учні, які в цілому за більшістю критеріїв відповідали високому рівню, проте містили деякі незначні помилки, неточності, недоліки. До середнього рівня зараховувалися роботи, які містять у собі лише основні аспекти, перераховані вище, але учні використовували їх не завжди доцільно. До низького рівня нами віднесено роботи, у яких учні виявляли елементарні вміння або не впоралися із завданням.

Джерелами для аналізу результатів експериментального навчання були письмові роботи (поточні й підсумкові), усні учнівські висловлювання, бесіди з учнями, учителями, батьками. Для виявлення рівня набутих школярами вмінь перевірка здійснювалася систематично за видами мовленнєвої діяльності, з використаннях різних видів вправ і завдань.

Експериментальна методика дала в цілому позитивні результати: учні експериментальних класів (ЕК) більшою мірою, ніж контрольних (КК), здобули знання щодо культури спілкування (табл.1).

Таблиця 1. Узагальнювальна таблиця сформованості вмінь культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови

Так, показник якості сформованих умінь культурного спілкування (високий, достатній рівні) в учнів 5-х ЕК вищий на 21,7%, ніж у КК; в учнів 6-х класів різниця між ЕК і КК становить 20,3%; середній рівень сформованих умінь учнів 5-х ЕК зменшився на 12,8% порівняно з учнями КК, а в 6-х ЕК зменшився на 14,0% порівняно з КК; аналогічно й зменшилася кількість учнів у експериментальних класах з низьким рівнем умінь: у 5-х ЕК- на 8,8%, а у 6-х ЕК - на 6,2% порівняно з КК.

Загальна результативність сформованості культури спілкування становить у 5-х ЕК - 60,8%, у 6-х ЕК - 73,1%, що в середньому становить 66,9%. Загальний показник різниці результатів між ЕК і КК становить 21%.

У цілому учні оволоділи матеріалом щодо правил поведінки у ситуаціях спілкування (звертання, привітання, знайомство, прохання, порада, пропозиція, вибачення, побажання, співчуття, вдячність, прощання, висловлення компліменту, згоди чи відмови, власного погляду тощо), набули вмінь користуватися формулами мовленнєвого етикету і невербальними засобами відповідно до ситуації спілкування, навчилися уважно вислуховувати співрозмовника, доречно ставити запитання, дотримуватися норм культури мовлення під час створення усних і письмових діалогічних і монологічних висловлювань, орієнтуватися у ситуації спілкування, стали ввічливішими, толерантнішими, вихованішими.

Після експериментального навчання було проведено анкетування серед учителів інших предметів, батьків з основним запитанням: «Чи помітили Ви зміни у манері спілкування учнів? Чи вплинуло це на якість навчання в цілому?». Так, 86,5% учителів інших предметів і 77% батьків відзначили, що діти стали ввічливішими, виваженішими у вчинках, свідомо сприймають чуже мовлення, продумують, як висловити власну думку, толерантніше ставляться до співрозмовника, уважніше слухають, аналізують почуте тощо. Усе це в свою чергу позитивно вплинуло на якість їхнього навчання. Також було з'ясовано думку учнів про рівень власної культури спілкування і рівня культури спілкування їхніх однокласників. Аналіз результатів анкетного опитування наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Узагальнювальна таблиця щодо набуття учнями 5-6 класів умінь культури спілкування (з опитування учителів, батьків, учнів)

Отже, процесу ефективності роботи з вироблення вмінь культури спілкування сприяло оптимальне поєднання дібраних методів, форм і засобів навчання із врахуванням психофізіологічних механізмів, що обслуговують процес мислительної і мовленнєвої діяльності.

Аналіз здобутих результатів процесу формування вмінь культури спілкування за експериментальною методикою засвідчив, що засвоєння школярами середнього шкільного віку формул мовленнєвого етикету і правил спілкування сприяє вдосконаленню їхніх навичок вербального і невербального спілкування, виробленню позитивної мотивації, підвищенню зацікавленості виучуваним матеріалом, розумінню необхідності дотримуватися культури у повсякденних життєвих ситуаціях.

Висновки

1. У сучасних підходах до навчання української мови формування культури спілкування в учнів загальноосвітніх навчальних закладів розглядається як один із істотних критеріїв досягнення їхнього мовленнєвого розвитку: це вміння поєднувати правила культури поведінки, дотримання норм культури мовлення і використання формул мовленнєвого етикету у відповідних ситуаціях спілкування. Досягнення успіху в щоденних життєвих справах відбувається завдяки гармонійним гуманним стосункам і високому рівневі культури спілкування.

2. Огляд педагогічної, психологічної і методичної літератури засвідчив, що проблема формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови недостатньо досліджена, що дало підстави для висновків про доцільність і своєчасність створення системи роботи з формування вмінь культури спілкування.

3. Аналіз стану формування культури спілкування в шкільній практиці, результатів констатувальних зрізів, проведених серед учнів 5-6 класів, виявив, що на уроках української мови проводиться недостатня робота, що не може сприяти досягненню успішності спілкування, негативно впливає на якість навчання і виховання у цілому.

4. Пропонована методика формування культури спілкування спирається на психолінгвістичні і лінгводидактичні засади навчально-пізнавальної діяльності, яка охоплює відповідний рівень сформованості в учнів 5-6 класів умінь дотримуватися культури спілкування в різних життєвих ситуаціях, позитивну внутрішню мотивацію, подолання труднощів шляхом засвоєння учнями теоретичних знань щодо правил поведінки під час спілкування, культури спілкування, українського мовленнєвого етикету; опрацювання системи вправ і завдань (здебільшого ситуативного характеру); застосування набутих умінь і навичок культури спілкування у щоденних життєвих ситуаціях не лише на уроках української мови, а й у позаурочний і позашкільний час.

5. Передумовами ефективності експериментальної методики є окреслення обсягу теоретичних відомостей про культуру спілкування, розроблення критеріїв добору змісту, системи вправ і завдань з культури спілкування; визначення місця цієї роботи у системі навчання української мови; переліку вмінь, необхідних для формування культури спілкування в учнів 5-6 класів, створення системи вправ і завдань, спрямованої на їх розвиток; добір оптимальних методів, форм і засобів навчання, урахування загальнодидактичних і методичних принципів у розробленні методики.

6. Дослідження показало, що формування вмінь культури спілкування можливе за умови цілеспрямованого застосування пропонованої методики, якою передбачено завдання і вправи в усіх видах мовленнєвої діяльності: під час сприймання (аудіювання і читання) і продукування (говоріння і письмо), дотримуючись правил спілкування; уміння вести діалог, монолог в усній і письмовій формах відповідно до ситуації спілкування, користуючись формулами українського мовленнєвого етикету; урахування міжпредметних зв'язків (етика, історія, українська література, зарубіжна література).

7. У процесі дослідження з'ясовано, що успішність роботи з формування вмінь культури спілкування залежить від раціонального використання активних форм роботи учнів на уроках, методів навчання (пояснення вчителя, бесіда, виконання вправ і завдань, спостереження за мовним процесом, робота з літературою; інтерактивне навчання: моделювання життєвих ситуацій, сюжетно-рольові ігри, тренінги, робота в парах, групах та ін.), від засобів навчання (у т.ч. і мультимедійних).

8. Дослідження засвідчило ефективність використаних методів, форм і засобів з достатньою опорою на довідковий матеріал. Цьому сприяли укладені дисертанткою: довідник з мовленнєвого етикету і правил культури спілкування для учнів; збірник завдань і вправ з формування вмінь культури спілкування; добірка текстів (про культуру спілкування) для читання та аудіювання; рекомендації для вчителів щодо використання методики формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови.

9. Аналіз результатів експериментального навчання засвідчив, що в ЕК рівень умінь культури спілкування порівняно із КК в середньому зріс на 21%, що сприяло підвищенню рівня мовленнєвої культури учнів у цілому.

Проведене дослідження не претендує на всебічний розгляд формування культури спілкування у школярів. Оскільки досліджувалася проблема формування культури спілкування на уроках української мови в учнів 5-6 класів, то до подальших напрямів дослідження проблеми вважаємо за доцільне віднести: формування культури спілкування в учнів 7-9 класів основної школи і 10-12 класів в умовах профільного навчання; простеження залежності культури спілкування учнів від культури мовлення вчителів, батьків, ровесників.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

1. Подлевська Н. В. Формування культури спілкування - одна із важливих проблем навчання мови / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і літ. у шк. - 2004. - № 3. - С. 18-20.

2. Подлевська Н. В. Ситуативно-діалогічні завдання на уроках рідної мови як спосіб формування культури спілкування в учнів 5 класу / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і літ. у шк. - 2005. - № 1. - С. 11-18.

3. Подлевська Н. В. Формування культури спілкування учнів 5-6 класів на уроках рідної мови методами інтерактивного навчання / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і літ. у шк. - 2005. - № 4. - С. 10-13.

4. Подлевська Н. В. Формування вмінь і навичок культурного спілкування в учнів 5-6 класів / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і літ. у шк. - 2006. - № 1. - С. 2-6.

5. Подлевська Н. В. Культура спілкування - складова професіограми майбутніх учителів-словесників / Неля Володимирівна Подлевська // Вісн. Глухів. держ. пед. ун-ту. Серія „Педагогічні науки” - Глухів : ГДПУ, 2006. - Вип. 7. - С. 250-256.

6. Подлевська Н. В. Відбір змісту і системи вправ і завдань з культури спілкування в учнів 5-6 класів / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і літ. у шк. - 2006. - № 6. - С. 5-10.

7. Подлевська Н. В. Формування вмінь культури спілкування у видах мовленнєвої діяльності / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і літ. у шк. - 2007. - № 2. - С. 2-5.

8. Подлевська Н. В. Формування культури спілкування в учнів по мобільному телефону / Неля Володимирівна Подлевська // Укр. мова і л-ра в шк. - 2009. - № 5. - С. 14-17.

9. Подлевська Н. В. Ситуативні завдання на уроках рідної мови як засіб формування культури спілкування / Неля Володимирівна Подлевська // Соціальна робота - ознака демократизації суспільства : матеріали міжвуз. наук.-практ. конф., (Хмельницький, 21-22 жовт. 2004 р.). - Хмельницький : ХНУ, 2004. - С. 84-90.

10. Подлевська Н. В. Культура спілкування як лінгводидактична проблема / Неля Володимирівна Подлевська // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі науки : зб. наук. пр. - Рівне : РДГУ, 2005. - Вип. 13. - С. 157-161.

11. Подлевська Н. В. Психологічні особливості формування культури спілкування в учнів 5-6 класів / Неля Володимирівна Подлевська // Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук : зб. наук. пр. викл. гуманіт. ін-ту Хмельн. нац. ун-ту. - Хмельницький : ХНУ, 2005. - С. 97-99.

12. Подлевська Н. В. Технології ситуативного (симуляційного) моделювання у формуванні культури спілкування / Неля Володимирівна Подлевська // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : матеріали I Всеукр. наук. конф., (Хмельницький, 12-13 трав. 2005 р.). - Хмельницький : ХНУ, 2005. - С. 283-284.

13. Подлевська Н. В. Формування культури спілкування у студентів-філологів / Неля Володимирівна Подлевська // Дидактика професійної школи: зб. наук. пр. ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України, Хмельн. нац. ун-т. - К. ; Хмельницький, 2005. - № 2. - С. 111-119.

14. Подлевська Н. В. Культура спілкування - як наука про якість користування мовою / Неля Володимирівна Подлевська // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. пр. Хмельн. нац. ун-ту. - Хмельницький : ХНУ, 2007. - Вип. 3. - С. 136-139.

15. Подлевська Н. В. Формування поняття про культуру спілкування в учнів у процесі розвитку їхніх читацьких умінь / Неля Володимирівна Подлевська // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. пр. Хмельн. нац. ун-ту. - Хмельницький : ХНУ, 2009. - Вип. 4. - С. 166-169.

16. Подлевська Н. В. Ситуативні завдання як засіб формування культури спілкування в учнів 5-6 класів / Неля Володимирівна Подлевська // Зміст і технології шкільної освіти: анотовані результати науково-дослідницької роботи Інституту педагогіки АПН України за 2004 рік : інформ. вид. - К. : Пед. думка, 2005. - С. 46-47.

17. Подлевська Н. В. Стан роботи над формуванням умінь культури спілкування на уроках української мови / Неля Володимирівна Подлевська // Зміст і технології шкільної освіти: анотовані результати науково-дослідницької роботи Інституту педагогіки АПН України за 2005 рік : інформ. вид. - К. : Пед. думка, 2006. - С. 80-81.

18. Подлевська Н. В. Шляхи підвищення культури спілкування у студентів-філологів / Неля Володимирівна Подлевська // Проблеми якості практичної підготовки фахівців в умовах реформування системи вищої освіти : матеріали міжвуз. наук.-метод. конф., (Хмельницький, 25 січня 2007 р.). - Хмельницький : НАДПСУ ім. Б. Хмельницького, 2007. - С. 151-152.

19. Подлевська Н. В. Методика формування культури спілкування в учнів 5-6 класів на уроках української мови / Неля Володимирівна Подлевська // Зміст і технології шкільної освіти: анотовані результати науково-дослідницької роботи Інституту педагогіки АПН України за 2008 рік : інформ. вид. - К. : Пед. думка, 2009. - С. 150-152.

20. Подлевська Н. В. Методика навчання української мови / Неля Володимирівна Подлевська // Практикум для студентів спеціальності 6.020303 „Філологія” (Українська мова і література). - Хмельницький : ХНУ, 2007. - 110 с.