Формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки

АПН України

УДК 378.2:004:[81'253]

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Колос Юлія Зіновіївна

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Оновлення змісту сучасної освіти в контексті Болонського процесу пов'язане з цілеспрямованим здобуттям знань, що трансформуються в компетентності молодого фахівця. Тому важливо усвідомити, які саме компетентності необхідні для забезпечення його гармонійної взаємодії з сучасним інформаційним суспільством.

Головні завдання та перспективи розвитку у сфері освіти визначено Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, Національною програмою інформатизації, Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні. Процеси євроінтеграції та активна позиція України на міжнародній політичній та економічній арені роблять перекладача одним із важливих фігурантів цих відносин та потребують високого рівня його професійної підготовки.

Процеси глобалізації висувають нові вимоги до підготовки перекладача та якісно змінюють його роботу. Якщо раніше більшу частину перекладів становив художній переклад, то сьогодні переважають науково-технічні переклади, переклад юридичних документів, технічної документації. Розширення і розвиток ринку товарів та послуг спричинили гостру необхідність перекладу різноманітної супровідної документації, а науково-технічний прогрес породив нові види перекладів, серед яких - локалізація програмного забезпечення, переклад аудіовізуальних творів. За українським законодавством у сфері мовної політики українському глядачеві має подаватися продукт з дублюванням або титруванням українською мовою. Причому важливу роль у всіх випадках відіграє оперативність виконання перекладу.

Комп'ютерні засоби та інформаційні технології увійшли до усіх сфер діяльності людини. Не залишилася осторонь і професія перекладача. Ці засоби, з одного боку, надають перекладачеві допомогу, посилюючи інтелектуальні можливості, пришвидшуючи роботу та іноді спрощуючи її, а з іншого - висувають нові вимоги до рівня підготовки перекладача щодо застосування цих технологій у своїй професійній діяльності.

Водночас останніми роками спостерігається розрив між освітньою базою вищих навчальних закладів та вимогами ринку праці, що породив чимало нарікань з боку роботодавців на недостатню практичну підготовку майбутніх фахівців. Це призводить до тривалої адаптації на робочому місці, ускладнення працевлаштування і зниження престижу вищої освіти загалом. Про ці негативні явища йдеться в листі Міністерства освіти і науки України „Про практичну підготовку студентів” від 07.02.09 року. Сучасний роботодавець хоче бачити ініціативного робітника, творчу особистість, здатну самостійно долати труднощі та приймати рішення. Розв'язати окреслену проблему покликаний компетентнісний підхід в освіті. Компетентність особистості має сформуватися у процесі навчання і містити знання, вміння, навички, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості. Компетентнісний підхід має на меті виховання життєздатної особистості, що володіє усіма необхідними здібностями для втілення власного життєвого проекту, задоволення індивідуальних, а також соціальних потреб. Компетентна особистість - це компетентний громадянин, а також працівник, що здатний діяти на благо свого народу та держави.

Поняття компетентності дістало наукове обґрунтування у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Проблему компетентності та компетентнісного підходу аналізували Н. В. Баловсяк, Н. М. Бібік, Т. О. Вальфовська, А. В. Василюк, С. У. Гончаренко, І. В. Гушлевська, І. Г. Єрмаков, І. О. Зимня, С. Ф. Клепко, К. В. Корсак, Н. В. Кузьміна, О. І. Локшина, А. К. Маркова, О. В. Овчарук, O. І. Пометун, Дж. Равен, І. В. Родигіна, О. Я. Савченко, Л. В. Сохань, В. Ю. Стрельніков, І. М. Тараненко, А. В. Хуторськой, І. М. Чемерис, C. Є. Шишов, Е. Шорт, І. П. Ящук та ін. Теоретичні питання перекладу та особливості роботи перекладача досліджували В. І. Карабан, С. П. Ковганюк, В. Н. Комісаров, Л. К. Латишев, Р. К. Міньяр-Бєлоручев, Г. Е. Мірам, Г. В. Чернов, А. П. Чужакін, А. Д. Швейцер, А. Ф. Ширяєв та ін. Різні аспекти професійної підготовки перекладачів в Україні досліджували О. Б. Павлик, С. Ф. Панов, Т. В. Пастрик, З. Ф. Підручна, К. М. Скиба, Н. М. Соболь, Л. А. Тархова, О. В. Шупта, А. В. Янковець.

Проблеми інформатизації освіти та формування інформаційної культури особистості вчені досліджували в різних аспектах. Проблемам інформатизації освіти та застосуванню комп'ютерної техніки в навчальному процесі присвятили свої роботи І. Є. Булах, Б. С. Гершунський, Ю. О. Дорошенко, Т. В. Карамишева, Л. А. Карташова, Л. Л. Коношевський, Н. М. Лавриченко, В. В. Лапінський, І. І. Мархель, Є. С. Полат, І. В. Синельник, О. М. Сорока, Т. В. Солодкая, Н. Ф. Тализіна, В. М. Фатурова, Д. Є. Швець. Проблему формування інформаційної культури та інформаційної компетентності висвітлили у своїх працях Н. В. Апатова, Н. В. Баловсяк, А. Ф. Верлань, Л. С. Винарик, Г. В. Вишинська, Н. І. Гендіна, А. С. Гинкул, Н. Г. Джинчарадзе, М. І. Жалдак, О. П. Значенко, Н. І. Колкова, Ю. І. Машбиць, В. М. Монахов, Н. В. Морзе, В. Д. Руденко, І. Л. Скіпор, О. М. Тарасова, О. М. Щедрин та ін.

Отже, проблема формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки є актуальною, але недостатньо вивченою, теоретично та методично обґрунтованою, у тому числі в площині компетентнісно орієнтованого підходу. Це й визначило тему нашого дослідження „Формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки”.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка як складова теми „Дослідження терміносистеми педагогічної майстерності майбутнього вчителя” (державний реєстраційний номер 0107U002107).

Тему дисертації затверджено рішенням вченої ради Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 7 від 30 грудня 2004 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 25.04.2006 року).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування у майбутніх перекладачів інформаційно-технологічних компетентностей, що сприяють удосконаленню професійної підготовки майбутніх фахівців з перекладу.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. Вивчити стан дослідження проблеми в педагогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних закладів України.

2. З'ясувати поняття та структурні компоненти інформаційно-технологічних компетентностей (ІТК) майбутніх перекладачів, виходячи з особливостей професії перекладача та функцій інформаційних технологій у перекладацькій діяльності.

3. Обґрунтувати педагогічні умови формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, експериментально перевірити їх.

4. Визначити критерії, показники та рівні сформованості інформаційно-технологічних компетентностей у майбутніх перекладачів.

5. Розробити й експериментально перевірити методику формування ІТК перекладачів у процесі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу, удосконалити навчальні програми підготовки перекладачів із дисциплін комп'ютерного циклу.

Об'єкт дослідження: фахова підготовка майбутніх перекладачів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження: комп'ютерно-інформаційна підготовка майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки у вищому навчальному закладі.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що процес формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів буде ефективнішим у разі додержання таких педагогічних умов: здійснення освітнього процесу на основі особистісно орієнтованого підходу; застосування кредитно-модульної системи навчання та оцінювання; подолання розрізненості знань шляхом визначення міжпредметних зв'язків; додержання основних дидактичних принципів: зв'язку теорії з практикою, активності й самостійності, свідомості й міцності знань та ін.; застосування педагогічної технології контекстного навчання, а також активних та інтерактивних технологій; використання інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення перекладознавчих дисциплін.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовувались: методи теоретичного рівня - порівняння, аналіз психолого-педагогічної, філософської, перекладознавчої, навчально-методичної, нормативно-законодавчої літератури, систематизація, класифікація отриманої інформації, її синтез та узагальнення з метою визначення стану розробленості проблеми, а також для теоретичного та практичного обґрунтування педагогічних умов та методики формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів; емпіричні методи дослідження - бесіда, анкетування, спостереження, аналіз продуктів діяльності, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) - для отримання фактичних даних та визначення рівня сформованості інформаційно-технологічних компетентностей у студентів, виявлення у них мотивації до застосування інформаційних технологій у перекладацькій діяльності, встановлення причинно-наслідкових зв'язків та експериментальної перевірки методики та педагогічних умов формування ІТК; методи статистичної обробки даних для перевірки достовірності результатів проведеного експерименту.

Теоретико-методологічною основою дослідження є компетентнісний (І. Г. Єрмаков, І.О. Зимня, О. І. Пометун та ін.), особистісно орієнтований (І. Д. Бех, В. І. Бондар, О. Я. Савченко та ін.) та діяльнісний (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн та ін.) підходи у навчанні; концепція знаково-контекстного навчання (А. О. Вербицький), наукові положення та висновки щодо: професійної підготовки фахівців у вищій школі (С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, В. М. Мадзігон, А. І. Мельник, Н. Г. Ничкало та ін.); саморегуляції навчальної діяльності студентської молоді (М. В. Гриньова); специфіки професійної діяльності перекладача (Р. К. Міньяр-Бєлоручев, С. Ф. Панов, А. Ф. Ширяєв та ін.); формування основ інформаційної культури та інформаційної компетентності (Н. В. Баловсяк, Ю. О. Дорошенко, М. І. Жалдак, О. П. Значенко, Н. В. Морзе та ін.).

Організація дослідження. На першому, констатувальному етапі (2004-2005 рр.) було визначено стан теоретичної розробки проблеми у психолого-педагогічній літературі, проаналізовано досвід формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, сформульовано об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, проведено дослідження стану формування інформаційно-технологічних компетентностей перекладачів у вищих навчальних закладах України.

На другому, пошуково-формувальному етапі (2005-2008 рр.) визначено структурні компоненти ІТК майбутніх перекладачів та досліджено динаміку їх формування, розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови підвищення ефективності формування ІТК, виокремлено критерії, показники та рівні сформованості ІТК майбутніх перекладачів, розроблено методику експериментальної роботи, проведено констатувальний та формувальний експерименти.

На третьому, коригувально-узагальнювальному етапі (2008-2009 рр.) було здійснено теоретичний аналіз та узагальнення результатів експериментального дослідження, впроваджено теоретичні та практичні результати у навчальний процес ВНЗ та оформлено дисертацію.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Полтавського інституту економіки і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”, Полтавського факультету Київського національного університету культури і мистецтв, Львівського національного університету імені Івана Франка, Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола.

Усього в експериментальному дослідженні взяли участь 556 студентів. У формувальному експерименті узяли участь 293 студенти та 9 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Уперше визначено змістову, сутнісну та професійно орієнтовану структуру інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів; критерії та показники їхнього оцінювання, охарактеризовано рівні сформованості. Визначено й науково обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють формуванню інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів.

Уточнено сутність понять „компетентність”, „компетенція”, „інформаційно-технологічні компетентності” на основі узагальнення різних визначень, виділення в них спільного ядра.

Подальшого розвитку набула проблема сформованості інформаційно-технологічних компетентностей як складової професійної компетентності майбутніх перекладачів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні експериментальної методики формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів; удосконаленні навчальних програм професійної підготовки майбутніх перекладачів із дисциплін комп'ютерного циклу; побудові модульної структури змісту навчальних дисциплін комп'ютерного циклу.

Упровадження результатів дослідження в навчальний процес вищих навчальних закладів сприяло підвищенню рівня сформованості ІТК майбутніх перекладачів. Результати дослідження та навчально-методичні матеріали впроваджено у навчально-виховний процес Полтавського інституту економіки і права ВМУРоЛ „Україна (довідка № 6-37/84 від 05.06.09 р.), Полтавського факультету КНУКіМ (довідка № 03/09 від 29.04.09 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка № 2325/0137/33 від 11.06.09 р.), Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка № 685 від 16.10.08 р.), Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола (довідка № 1196-01 від 21.10.08 р.), Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 044/370-15 від 20.11.08 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що представлені наукові результати є самостійним внеском автора в теоретичне обґрунтування основних ідей і положень досліджуваної проблеми. У друкованих матеріалах, написаних у співавторстві з Л.Ф. Пашко, подано інтерактивну технологію кейс-методу, методу проектів та ділової гри, а також висвітлено теоретичні засади компетентнісного підходу, описано необхідність усвідомлення учнями важливості категорії часу у формуванні їхньої життєвої компетентності.

Вірогідність результатів наукового дослідження забезпечується: методологічними засадами дослідження, відповідністю основних положень дисертації результатам психолого-педагогічних і дидактичних досліджень; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, використанням методів математичної статистики; відповідністю методів дослідження його меті і завданням; позитивними результатами впровадження експериментальної методики навчання у практику вищої школи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювались та дістали схвалення на 6 конференціях міжнародного та 8 всеукраїнського рівня, зокрема Всеукраїнській науково-пошуковій конференції „Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (Запоріжжя, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення” (Полтава, 2005 р.), Другому педагогічному конгресі (Львів, 2006 р.), Другій міжнародній конференції “Intercultural communication in personality development, learning a foreign language and training interpreters” (Полтава, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Компетентнісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи” (Донецьк, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Місія викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх викликів” (Львів, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії” (Мелітополь, 2008 р.), Восьмій міжнародній науковій конференції „Міжкультурні комунікації: мова і суспільство” (Алушта, 2009 р.).

Публікації. Зміст роботи висвітлено у 16 публікаціях автора, серед яких 8 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття - у науковому виданні, 7 статей - у матеріалах конференцій. Одноосібних публікацій - 14.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи - 230 сторінок (основна частина - 187 сторінок). Робота містить 17 таблиць і 5 рисунків. П'ять додатків розміщено на 19 сторінках. Список використаних джерел налічує 235 позицій, з них 24 - іноземною мовою, розміщено на 25 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретико-методологічні засади та практичне значення роботи, подано відомості про експериментальну базу, апробацію та впровадження результатів дослідження, про структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі - „Теоретичні основи формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів” - подано огляд наукової літератури з теми, уточнено сутність основних понять, проаналізовано особливості роботи перекладача в сучасних умовах та визначено функції ІТК у професійній перекладацькій діяльності.

Аналіз педагогічної літератури засвідчив, що компетентнісно орієнтований підхід покликаний подолати невідповідність між професійною підготовленістю випускників вищих навчальних закладів та вимогами роботодавців, невпевненість молодих спеціалістів, брак досвіду у застосуванні знань у процесі прийняття рішень. В основу компетентнісного підходу покладено інтерпретацію змісту освіти, сформованого „від результату”. У результаті освіти у студента має бути сформована загальна компетентність (професійна), що складається із компетентностей з різних аспектів його професійної діяльності.

Вивчення науково-педагогічних джерел дало змогу зробити висновок, що у педагогічній науці існує три підходи до співвідношення понять „компетентність” і „компетенція”: а) більшість учених розмежовують ці поняття (Н.М. Бібік, О.М. Дахін, І.О. Зимня, О.І. Пометун, М.П. Ревуцький, О.П. Ситник, А.В. Хуторськой та ін.); б) компетенція - складова частина життєвої компетентності (І.Г. Єрмаков, Д.О. Пузіков); в) поняття „компетенція” та „компетентність” тотожні, чіткого розмежування немає (І.М. Черемис). У словниках ці поняття також часто ототожнюються. Практично всі науковці дійшли висновку, що компетентність - це здатність особи діяти в ситуації на основі наявних у неї знань та вмінь, і включають до компетентності ставлення та ціннісні орієнтації, а також досвід діяльності. Компетенція - це сфера (галузь) знань чи життєдіяльності, у якій особа виявляє свою компетентність чи некомпетентність. Компетентність може бути визначена як результат освіти та життєвої діяльності людини поза освітнім закладом, що системно поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід діяльності, ціннісні орієнтації, світогляд та особистісні якості людини, які вона здатна застосувати в конкретній ситуації для здійснення ефективної діяльності з метою виконання завдання або вирішення проблеми та отримання оптимального результату.

В умовах інформатизації суспільства, процесів інформатизації та комп'ютеризації всіх сфер людської діяльності особливого значення набуває здатність спеціаліста до швидкої обробки інформації, використання нових засобів діяльності, здатності до самонавчання, до професійної діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Володіння навичками роботи з комп'ютером розглядається сьогодні як друга грамотність і є обов'язковою умовою під час прийняття на роботу практично будь-якого фахівця.

Із зазначеними здатностями в педагогічній науці пов'язана низка понять: „інформаційна культура”, „комп'ютерна грамотність”, „медіаграмотність”, „медіакомпетентність”, „інформаційна грамотність”, „інформаційна компетенція”, „компетенції інформаційних технологій”, „інформаційна компетентність”, „компетентність з інформаційних і комунікаційних технологій”, „інформаційно-технологічна компетентність”, „технологічна грамотність”, „технологічна компетентність”. Так, поняття „грамотність” розглядається як мінімальний рівень компетентності, тому „інформаційна грамотність” є частковим прикладом „інформаційної компетентності”. Інформаційна культура є найбільш широким із зазначених понять і містить у собі всі названі поняття. Інформаційно-технологічні компетентності є практичною (діяльнісною) складовою інформаційної культури особистості.

Можна стверджувати, що інформаційно-технологічні компетентності спеціаліста - це результат освіти та життєвої діяльності особистості поза освітнім закладом, що системно поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід інформаційної діяльності та використання технічних засобів, ціннісні орієнтації, інформаційний світогляд та особистісні якості фахівця, що є необхідними та достатніми для ефективного здійснення професійної діяльності, у тому числі засобами інформаційних технологій, у конкретній професійній ситуації з метою виконання робочого завдання або вирішення проблеми та отримання оптимального результату.

До структури інформаційної компетентності Н.В. Баловсяк віднесла базову та спеціальну складові. У структурі ІТК спеціаліста ми виділили також фонову складову, до якої входять здатності, що зазвичай не використовуються працівником у професійній діяльності, а пов'язані з дозвіллям чи хобі.

Професійні завдання перекладача значною мірою передбачають інформаційну діяльність. Перекладач повинен уміти аналізувати повідомлення та виокремлювати інформацію, що має бути передана (семантичну, ситуаційну, структурну), розрізняти ключову та другорядну (супутню, уточнюючу) інформацію, вміти згортати та розгортати інформацію (під час нотування в послідовному перекладі та наступному використанні цих записів), створювати вторинні документи (реферати, анотації), вміти використовувати довідкові джерела (словники, енциклопедії, довідники тощо), у тому числі електронні, та орієнтуватися в них, вміти відповідно до стандартів оформляти бібліографію та посилання на джерела, правильно цитувати авторів тощо. Також перекладач повинен уміти використовувати технічні засоби, такі як система синхронного перекладу, засоби для відтворення аудіо- та відеоінформації, засоби спілкування (телефон, факс тощо). Невід'ємною складовою професійної компетентності перекладача сьогодні є володіння інформаційно-комунікаційними технологіями.

У професійній сфері на перекладача чекає чимало труднощів. Серед них - термінологічний “вибух” та поява фахових мов, які вимагають від спеціаліста з перекладу знання великої кількості термінів, фіксації нових термінів для подальшого використання та уникання синонімії; обмеженість перекладача в часі, відведеному на виконання завдання; розмаїття форматів документів, призначених для перекладу, тощо. Подолати деякі труднощі покликані новітні інформаційні технології, зокрема менеджери термінології, системи машинного та автоматизованого перекладу, автоматичні словники тощо.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що загальноприйнятою є класифікація перекладу за ступенем його автоматизації, а саме: 1) повністю автоматизований машинний переклад, 2) машинний переклад, що здійснюється з участю людини, 3) переклад, що здійснюється за допомогою комп'ютера, 4) безмашинний переклад.

Вивчення проблем машинного перекладу дало змогу зробити такі висновки: розробка систем машинного перекладу (СМП) є складним процесом і може порівнюватися зі створенням системи штучного інтелекту; створення досконалої системи машинного перекладу є поки що неможливим завданням через неможливість повної формалізації природних мов, якість наявних сьогодні продуктів є зазвичай низькою; водночас на цей продукт існує великий попит у зв'язку з процесами глобалізації, поширенням використання мережі Інтернет, здійсненням досліджень у галузі комп'ютерної лінгвістики та обробки природних мов; використання СМП виправдовує себе у застосуванні в обмежених предметних галузях та у застосуванні контрольованих мов для написання текстів для подальшого перекладу; навіть за низької якості СМП їхнє застосування дозволяє зекономити час, оскільки зазвичай правити готовий недосконалий переклад швидше, аніж набирати „з нуля”; СМП створює новий вид роботи для перекладача - редагування машинних перекладів. Застосування статистичних методів роботи СМП, що ґрунтуються на використанні великих корпусів текстів, а також поєднання кількох методів в одній системі сприятимуть поліпшенню якості перекладу СМП. Тому вивчення даних систем у курсі комп'ютерних дисциплін у процесі професійної підготовки перекладачів є доцільним і обов'язковим.

Проаналізувавши особливості роботи перекладача, доходимо висновку, що комп'ютер у перекладацькій діяльності може використовуватися для: 1) редагування тексту оригіналу та створення тексту перекладу; 2) довідкової допомоги під час перекладу (пошук перекладу слів, словосполучень, ідіоматичних виразів; тлумачення термінів зі сфери, у якій здійснюється переклад тексту, тощо); 3) здійснення власне перекладу; 4) організації спілкування із замовником чи колегами.

У другому розділі - „Організаційно-методичне забезпечення формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів” - наводяться динаміка формування структурних компонентів ІТК, педагогічні умови, що сприяють цьому процесу, критерії оцінювання рівнів сформованості ІТК.

Виходячи з об'єктів вивчення, яких стосується ІТК, можна побудувати змістову структуру ІТК перекладача, що складається з інформаційно-інтелектуальної та техніко-технологічної компонент. До першої з них входять інформаційно-операційна, інформаційно-пошукова, інформаційно-процесуальна та інформаційно-оцінна компоненти. Техніко-технологічна компонента ІТК поділяється на комп'ютерну та технічну складові. До першої входять програмна (системна й прикладна) та апаратна компоненти, а до технічної - володіння технікою зі створення й відтворення інформації та компетентність з використання техніки для комунікації.

Використавши структуру професійної ІТК спеціаліста (що складається з базової та спеціальної ІТК) й поєднавши її з отриманою змістовою структурою ІТК перекладача, було отримано модель ІТК перекладача. На основі здійсненого аналізу особливостей професії перекладача подано розгорнуту характеристику кожної з компонент моделі ІТК перекладача: базової інформаційно-інтелектуальної компоненти, базової техніко-технологічної компоненти, спеціальної інформаційно-інтелектуальної та техніко-технологічної компонент.

Урахувавши, що характерною ознакою компетентності є здатність до дії в конкретній ситуації, проаналізувавши етапи вирішення проблеми або виконання завдання та визначивши, які особистісні утворення впливають на даний процес, отримуємо сутнісну структуру інформаційно-технологічної компетентності перекладача, до якої увійшли такі компоненти: 1) інформаційний світогляд; 2) мотивація (до якісного виконання інформаційної діяльності, використання ІКТ, самовдосконалення тощо); 3) ціннісні орієнтації; 4) знання (поняття, факти, властивості, закономірності, методи, алгоритми, чуттєвий досвід); 5) уміння, навички, досвід діяльності (у тому числі творчої); 6) здатність до саморегуляції; 7) особистісні характеристики (властивості, значущі у професійній діяльності).

Аналіз навчальних планів та програм засвідчив, що розвиток ІТК відбувається у процесі вивчення не тільки дисциплін комп'ютерного циклу, а й усіх без винятку дисциплін та під час виконання курсових, дипломних, магістерських проектів.

Зважаючи на специфіку компетентнісного підходу, цілі формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, а також проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, доходимо висновку, що педагогічними умовами формування ІТК майбутніх перекладачів є: здійснення освітнього процесу на основі особистісно орієнтованого підходу; застосування кредитно-модульної системи навчання та оцінювання; подолання розрізненості знань шляхом визначення міжпредметних зв'язків; додержання дидактичних принципів (зв'язку теорії з практикою, активності й самостійності, свідомості й міцності знань та ін.); застосування педагогічної технології контекстного навчання, а також активних та інтерактивних технологій; використання інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення перекладознавчих дисциплін.

У ході експериментального дослідження для з'ясування результатів використано такі критерії оцінювання рівнів сформованості ІТК майбутніх перекладачів: світоглядно-мотиваційний (інтерес до підвищення рівня ІТК, усвідомлення необхідності цього в умовах інформаційного суспільства; уявлення про переваги та недоліки інформаційного суспільства та своє місце в ньому), когнітивно-інтелектуальний (володіння інтелектуально-інформаційними операціями; наявність глибоких міцних знань, усвідомлення міждисциплінарних зв'язків, самостійне опанування нових знань у галузі ІКТ), операціонально-діяльнісний (правильне та оптимальне виконання завдання, результат відповідає меті; уміння виконувати завдання самостійно чи в групі), експертний (регуляторний - здатність усебічно оцінити інформацію; правильно проаналізувати наявні умови та ресурси виконання завдання, накреслити план дій, вибрати адекватне завданню програмне та апаратне забезпечення; вчасно виявити помилку у виконанні завдання та виправити її; адекватно оцінити результат своєї діяльності порівняно з еталоном; оцінити власний рівень знань та усвідомити необхідність у самовдосконаленні), творчий (творчий підхід до виконання завдання; до вибору засобів виконання завдання).

За систему оцінювання сформованості критеріїв за рівнями використано трибальну систему: “3” - високий рівень сформованості компонента критерію сформованості ІТК; “2” - середній ; “1” - низький рівень сформованості компонента критерію.

Динаміка формування інформаційно-інтелектуальної компоненти ІТК полягає у послідовному переході між етапами: 1) інформаційна грамотність; 2) інформаційно-ціннісна орієнтація; 3) інформаційно-соціальна зрілість (Н. Баловсяк). У динаміці розвитку техніко-технологічної складової ми визначили такі етапи: 1) базова комп'ютерна грамотність; 2) базова комп'ютерна компетентність та спеціальна комп'ютерна грамотність; 3) професійна комп'ютерна компетентність.

Таким чином, ІТК перекладача формується у три етапи:

а) етап інформаційної та базової комп'ютерної грамотності;

б) етап інформаційно-ціннісної орієнтації, базової комп'ютерної компетентності та спеціальної комп'ютерної грамотності;

в) етап інформаційно-соціальної зрілості, професійної комп'ютерної компетентності.

У третьому розділі дисертації - “Експериментальне дослідження методики формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів” - наведено експериментальну методику формування ІТК, а також описано постановку експерименту та аналізуються експериментальні дані.

У третьому розділі подано методику формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, що полягає у додержанні визначених педагогічних умов, а також в оптимізації змісту освіти шляхом уведення до навчальних програм із дисциплін комп'ютерного циклу тем та розділів, які були недостатньо висвітлені в чинних програмах, про що свідчило вивчення навчальних планів та програм, а також дослідження стану формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, проведене у формі анкетування студентів-перекладачів різних навчальних закладів України (Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Полтавський факультет Київського національного університету культури і мистецтв, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка (філологічний факультет), які вже вивчили цикл комп'ютерних дисциплін.

Експериментальна методика формування ІТК майбутніх перекладачів поєднувала застосування кредитно-модульної системи навчання та рейтингової системи накопичення балів. Формами навчальної діяльності були лекційні та лабораторні заняття, а також самостійна робота студентів, що полягала в опрацюванні лекційного матеріалу та літератури, а також роботі над проектом та створення портфоліо. У процесі навчання за експериментальною методикою застосовувалась технологія контекстного навчання, що полягала в максимальному наближенні умов навчання до професійного середовища і відповідному професійно орієнтованому доборі завдань. інформаційний технологічний компетентність перекладач

Діяльнісний підхід у навчанні реалізовувався шляхом використання методів і технік активного та інтерактивного навчання, таких як лекція-бесіда, мозковий штурм, дискусія, метод аналізу ситуацій, ділові ігри, тренінги, метод портфоліо, метод проектів. Реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні сприяло створення вільної творчої атмосфери на заняттях, можливість вибору завдання та темпу його виконання. Для розвитку творчості, зокрема, креативно-технологічних здібностей студентів, ми використовували завдання з послідовним ускладненням умов, а також спеціально розроблені тренінги, що мали на меті навчити студентів творчо застосовувати інформаційні технології.

Експериментальне дослідження формування ІТК майбутніх перекладачів тривало з 2005 до 2009 року. Для педагогічного експерименту було відібрано 2 контрольні (73 і 71 студент) та 2 експериментальні (77 та 72 студента) групи, усього - 293 студенти.

Констатувальний експеримент у цих групах на основі обраної нами методики оцінювання рівня сформованої ІТК за кожним із критеріїв за 3-бальною шкалою засвідчив, що рівень сформованості інформаційно-технологічних компетентностей у студентів до початку формувального експерименту був приблизно однаковий (табл. 1).

Формувальний експеримент проводився на основі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу „Інформаційні системи і технології у перекладацькій діяльності”, „Практика в комп'ютерній лексикографії та комп'ютерному перекладі”, а також „Інтернет-технології у перекладі”. Навчання у контрольній групі проводилося за традиційною методикою та чинною програмою.

Таблиця 1. Порівняльний аналіз рівнів інформаційно-технологічних компетентностей в експериментальних групах до та після формувального експерименту

Рівні сформованості інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів після закінчення експерименту відображені на рис. 1.

Порівняльний аналіз засвідчив, що в результаті формувального експерименту в експериментальних та контрольних групах зменшилася кількість студентів з низьким рівнем сформованості інформаційно-технологічних компетентностей відповідно на 27,28% і 29,16% в експериментальних та на 5,48% і 5,64% в контрольних групах; збільшення кількості студентів спостерігалося на середньому рівні сформованості (на 14,29% і 16,67%; у контрольних групах - на 4,11% і 4,23%); збільшилась кількість студентів з високим рівнем сформованості (на 12,99% і 12,49%; у контрольних групах - на 1,37% та 1,41%).

Це свідчить про ефективність визначених педагогічних умов та методики формування інформаційно-технологічних компетентностей. Достовірність отриманих результатів було визначено методом варіаційної статистики.

Рис. 1. Результати формувального експерименту

Висновки

1. Розв'язання проблеми формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки виявляється у розкритті сутності, структури та змісту педагогічного поняття “інформаційно-технологічні компетентності майбутніх перекладачів”, дослідженні педагогічних умов та розробці методики формування ІТК майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки.

Аналіз значної кількості праць відповідно до завдань дослідження засвідчив про відсутність однозначного визначення понять „компетентність”, „компетенція” та їх співвідношення. У більшості класифікацій компетентностей здатність раціонально працювати з інформацією та комп'ютерною технікою уведено до кола ключових. Із цими вміннями пов'язаний ряд синонімічних педагогічних понять та термінів, в яких акцентовано на різних аспектах інформаційної діяльності.

Водночас до професіограми майбутнього перекладача ще донедавна не входили інформаційно-технологічні компетентності як необхідний та обов'язковий компонент, навіть навпаки - існує негативне ставлення до використання комп'ютера у процесі перекладу, особливо - систем машинного перекладу, що зумовлено низькою якістю результатів їх роботи. Розгляд сучасних тенденцій щодо соціального замовлення у сфері перекладу та виникнення нових видів завдань для перекладу вимагає формування у студентів-перекладачів умінь якісно нового рівня, необхідних для успішного розв'язання завдань із компетентним застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій.

Вивчення стану формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів у практичній діяльності вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації засвідчило, що до навчальних планів підготовки перекладачів у більшості вищих навчальних закладів із дисциплін комп'ютерного циклу уведено такі дисципліни, як „Інформатика та комп'ютерна техніка”, що за своїм змістовим наповненням по суті повторює програму навчання інформатики у старших класах школи, та „Комп'ютерні / інформаційні технології в перекладі”. Винятком є навчальний план з підготовки перекладачів у Полтавському інституті економіки і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”, що містить 4 дисципліни комп'ютерного циклу професійної спрямованості.

2. Інформаційно-технологічні компетентності перекладача - це результат освіти та життєвої діяльності поза освітнім закладом, який системно поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід інформаційної діяльності та використання технічних засобів, ціннісні орієнтації, інформаційний світогляд та особистісні якості фахівця, що є необхідними та достатніми для ефективного здійснення професійної перекладацької діяльності із застосуванням інформаційних технологій та отримання оптимального результату.

Інформаційний світогляд при цьому - це світогляд, зумовлений виникненням інформаційного суспільства, завдяки якому людина усвідомлює своє місце і призначення в ньому, здатна адекватно поводитися та ефективно діяти, будувати свій життєвий проект. Особа усвідомлює цінність інформації в нових умовах, закономірності інформаційних процесів, недоліки та переваги інформаційного суспільства, необхідність володіння сучасним інформаційно-комунікаційними технологіями, а також свої права та обов'язки як громадянина такого суспільства.

Було розроблено модель структурних компонентів ІТК перекладача. Відповідно до критерію професійної спрямованості інформаційно-технологічні компетентності перекладача складаються з базових (універсальних, однакових для всіх спеціалістів) та спеціальних компетентностей, що для кожної спеціальності будуть різними, а також фонових компетентностей, що зазвичай не використовуються у професійній діяльності. Базові та спеціальні компетентності становлять у своїй сукупності професійні ІТК перекладача. Зважаючи на об'єкти, яких стосується ця група компетентностей, побудовано змістову структуру ІТК перекладача, що складається з інформаційно-інтелектуальної та техніко-технологічної компонент. У структурі інформаційно-інтелектуальної компоненти, у свою чергу, виокремлено інтелектуально-операційну, інформаційно-пошукову, інформаційно-процесуальну та інформаційно-оцінну компоненти. Техніко-технологічну компоненту поділено відповідно на комп'ютерну (в якій розрізнено апаратну та програмну частини) та технічну складові. Виходячи з поняття компетентності як здатності діяти в ситуації, виділено сутнісну структуру ІТК перекладача, до якої увійшли інформаційний світогляд, мотиви, ціннісні орієнтації, знання, уміння, навички, досвід діяльності, здатність до саморегуляції, особистісні характеристики.

3. За результатами аналізу концепції компетентнісного підходу, цілей формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, результатів вивчення стану сформованості ІТК, а також психолого-педагогічної літератури визначено педагогічні умови формування ІТК майбутніх перекладачів: здійснення освітнього процесу на основі особистісно орієнтованого підходу; застосування кредитно-модульної системи навчання та оцінювання; подолання розрізненості знань шляхом встановлення міжпредметних зв'язків; додержання дидактичних принципів (зв'язку теорії з практикою, активності й самостійності, свідомості й міцності знань та ін.); застосування педагогічної технології контекстного навчання, а також активних та інтерактивних технологій; використання інформаційно-комунікаційних технологій у вивченні перекладознавчих дисциплін.

Розвиток ІТК відбувається в процесі вивчення не тільки дисциплін комп'ютерного циклу, а й усіх без винятку дисциплін та в процесі виконання курсових, дипломних та магістерських проектів.

4. У процесі дослідження визначено три рівні сформованості інформаційно-технологічних компетентностей: низький, середній, високий.

Для виявлення рівня сформованості ІТК було визначено критерії та їх показники: світоглядно-мотиваційний (інтерес до підвищення рівня ІТК, усвідомлення необхідності цього в умовах інформаційного суспільства; уявлення про переваги та недоліки інформаційного суспільства та своє місце в ньому), когнітивно-інтелектуальний (володіння інтелектуально-інформаційними операціями; наявність глибоких міцних знань, усвідомлення міждисциплінарних зв'язків, самостійне опанування нових знань у галузі ІКТ), операціонально-діяльнісний (правильне та оптимальне виконання завдання, результат відповідає меті; уміння виконувати завдання самостійно чи в групі), експертний (регуляторний - здатність усебічно оцінити інформацію; правильно оцінити наявні умови та ресурси виконання завдання, накреслити план дій, вибрати адекватне завданню програмне та апаратне забезпечення; вчасно виявити помилку у виконанні завдання та виправити її; адекватно оцінити результат своєї діяльності порівняно з еталоном; оцінити власний рівень знань та усвідомити необхідність у самовдосконаленні), творчий (творчий підхід до виконання завдання; до вибору засобів виконання завдання).

5. Анкетування, проведене у різних вищих навчальних закладах України, дало можливість визначити низку недоліків у висвітленні деяких тем у навчальних програмах та брак досвіду роботи з програмним та апаратним забезпеченням комп'ютера. Зокрема, недостатнє висвітлення прийомів ефективної роботи у текстовому редакторі; брак досвіду у використанні офісної техніки та технічних засобів перекладача; 74% студентів-перекладачів не знають інших прийомів пошуку інформації в мережі Інтернет, окрім простого пошуку за ключовими словами тощо. Здійснений зріз рівня навчальних досягнень засвідчив, що студенти погано орієнтуються у форматах файлів і програмних інструментах їх опрацювання, лише 54% студентів використовували СМП, 60,2% - автоматичні електронні словники. Виявлення недоліків навчальних програм уможливило скоригувати та оптимізувати зміст навчання комп'ютерних дисциплін.

Експериментальна методика формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів полягала у додержанні визначених педагогічних умов, в оптимізації змісту освіти шляхом уведення до навчальних програм із дисциплін комп'ютерного циклу тем та розділів, які були недостатньо висвітлені в чинних програмах, а також у здійсненні навчання на основі компетентнісного підходу.

Здійснений педагогічний експеримент підтвердив значну динаміку зростання рівня сформованості інформаційно-технологічних компетентностей студентів - майбутніх перекладачів та ефективність запропонованих педагогічних заходів з метою оптимізації процесу професійної підготовки майбутніх перекладачів. Порівняльний аналіз засвідчив, що в результаті формувального експерименту в експериментальних групах зменшилася кількість студентів з низьким рівнем сформованості інформаційно-технологічних компетентностей (відповідно до 15,58 % та 15,28 %); збільшення кількості студентів відбулося за середнім рівнем сформованості (66,23 % і 66,67 %); збільшилась кількість студентів з високим рівнем сформованості (18,18 % та 18,06 %). Це свідчить про ефективність визначених педагогічних умов та методики формування інформаційно-технологічних компетентностей.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Воно відкриває перспективу для подальших напрямів досліджень, а саме: формування інформаційно-інтелектуальної складової інформаційно-технологічних компетентностей перекладачів у процесі вивчення дисциплін перекладознавчого та лінгвістичного напрямів, проведення подальших педагогічних досліджень щодо розробки методики викладання редагування комп'ютерних перекладів та написання текстів контрольованими мовами.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Колос (Миронович) Ю. З. Типологія інтерактивних технологій у педагогічній науці / Л. Ф. Пашко, Ю. З. Миронович // ПостМетодика. - 2004. - № 5(57). - С. 2-3 (запропоновано інтерактивну технологію кейс-методу, методу проектів та ділової гри).

2. Колос (Миронович) Ю. З. Формування інформаційно-технологічних компетентностей у контексті реформування змісту вищої школи / Юлія Миронович // Імідж сучасного педагога. - 2005. - № 8 (57). - С. 28-29.

3. Колос (Миронович) Ю. З. Впровадження комп'ютерних засобів у навчальний процес як важливий фактор розвитку інформаційно-технологічних компетентностей особистості студента / Юлія Миронович // Імідж сучасного педагога. - 2005. - № 9-10 (58-59). - С. 91-93.

4. Колос (Миронович) Ю. З. Взаємозв'язок ідей В.О. Сухомлинського про самовиховання і категорії життєтворчості особистості / Ю. З. Миронович // Пед. науки : зб. наук. праць. - Полтава : ПДПУ, 2005. - Вип. 5(44). - С. 205-211.

5. Колос (Миронович) Ю. З. Інформаційно-технологічні компетентності у структурі особистості сучасного громадянина / Юлія Миронович // Вісник Львівського університету. Сер. педагогічна. - Львів, 2006. - Вип. 21. - Ч. 2. - С. 189-195.

6. Колос (Миронович) Ю. З. Володіння інформаційно-технологічними компетентностями як складова педагогічної майстерності сучасного викладача / Ю. З. Миронович // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. - Вип. 3. - Полтава, 2007. - С. 170-174.

7. Колос Ю. З. Організація суб'єкт-суб'єктної взаємодії при формуванні інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів / Ю. З. Колос // Вісник Львівського університету : Серія педагогічна. - Львів, 2009. - Вип. 25. - Ч. 2. - С. 282-286.

8. Колос Ю. З. Особистісно орієнтований підхід до формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів / Ю. З. Колос // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. праць. Вип. 6. - Полтава, 2009. - С. 210 - 214.

9. Колос Ю. З. Професійна підготовка перекладача в сучасному інформаційному суспільстві / Ю. З. Колос // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия „Филология. Социальные коммуникации”. - 2009. - Т. 22 (61). - № 1. - С. 596-600.

10. Колос (Миронович) Ю. З. Психолого-педагогічні аспекти вивчення особистості в процесі розвитку життєвої компетентності / Л. Пашко, Ю. Миронович // Матеріали Всеукр. наук.-пошук. конф. [“Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі”], (Запоріжжя, 7-8 жовтня 2004 р.) / Ін-т педагогіки АПН України, Ін-т соціології НАН України. - Київ-Запоріжжя, 2005. - С. 229-231 (наведено теоретичні засади компетентнісного підходу, описано необхідність усвідомлення учнями важливості категорії часу у формуванні їхньої життєвої компетентності).

11. Колос (Миронович) Ю. З. Креативні підходи до формування професійної компетентності у студентів вищих навчальних закладів / Юлія Миронович // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [“Психолого-педагогічні проблеми формування професіоналізму викладача вищої школи в умовах європейського виміру”], (Полтава, 15-16 лютого 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Полтав. держ. пед. ун-т. ім. В. Г. Короленка. - Полтава : ПДПУ, 2006. - С. 143-146.

12. Колос (Миронович) Ю. З. Використання мережі Інтернет у навчанні іноземної мови / Ю.З. Миронович // Матеріали конф. [“Третя Всеукраїнська науково-практична конференція „Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти”], (Полтава, 20-21 квітня 2006 р.) / Ін-т вищої освіти АПН України, Полт. ін-т економіки і права ВМУРоЛ „Україна”. - Полтава : ПІЕП, 2006. - С. 110-111.

13. Колос (Миронович) Ю. З. Формування інформаційно-технологічних компетентностей у вищій школі / Юлія Миронович // Зб. матеріалів конгресу [“Другий український педагогічний конгрес”], (Львів, 3-4 листопада 2006 р.) / АПН України, Львів. крайове тов. „Рідна школа”, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Львів : ТзОВ Камула, 2006. - С. 311-318.