Теорія і практика трудової підготовки дівчат у школах України (кінець ХІХ–ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН УКраїни

УДК 37.035.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теорія і практика трудової підготовки дівчат у школах України (кінець ХІХ-ХХ століття)

13.00.02 - теорія та методика трудового навчання

Слюсаренко Ніна Віталіївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, доцент Вихрущ Анатолій Володимирович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри психологічних і педагогічних дисциплін.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасному суспільстві відбуваються позитивні перетворення, пов'язані зі зміною соціальної ролі жінок, з підвищенням їхнього статусу в світовому співтоваристві. Зрозуміло, що соціальні запити щодо ефективного використання духовного та економічного потенціалу жінок, потреби застосування ґендерного підходу в процесі реформування змісту освіти та використання традицій жіночої освіти в розбудові навчальних закладів є надзвичайно актуальними для сьогодення.

Важливість теми дослідження підтверджується цілою низкою суперечностей, які супроводжують трудову підготовку дівчат, а саме: між декларуванням необхідності здійснення в загальноосвітніх школах якісної трудової підготовки та наявними рівнем і можливостями її здійснення; між соціальними запитами суспільства щодо використання трудового потенціалу жінок та рівнем трудової підготовки дівчат; між використанням трудового потенціалу жінок та їхніми можливостями; між швидко зростаючою роллю жіноцтва в державотворчих процесах та відсутністю науково обґрунтованої системи трудової підготовки дівчат.

Вихідні концептуальні положення з трудового навчання та виховання учнівської молоді закріплено в урядових та освітянських законодавчих і нормативно-правових документах, навчальних планах і програмах, зокрема в чинній програмі з трудового навчання для загальноосвітніх шкіл.

Трудова підготовка підростаючого покоління постійно знаходила відображення в дослідженнях науковців. До неї в різні часи зверталися П. Блонський, Д. Дьюї, О. Захаренко, Г. Кершенштейнер, А. Лай, А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Ткаченко, К. Ушинський, С. Шацький та ін.

Загальнотеоретичні підходи до розв'язання проблем трудового навчання і виховання знайшли відображення в дослідженнях П. Атутова, В. Мадзігона, В. Полякова, В. Сидоренка, В. Симоненка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського, С. Чистякової та ін. Окремі аспекти трудового навчання і виховання учнів вивчали І. Волощук, Й. Гушулей, О. Коберник, В. Мадзігон, В. Оржеховська, Л. Оршанський, В. Стешенко та ін. Проблеми організації навчальної праці, інтеграції трудового навчання з іншими навчальними дисциплінами висвітлено в роботах В. Вдовиченка, Л. Денисенко, Г. Левченка, В. Тименка та ін.

Історію становлення і розвитку в школах України кінця ХІХ - ХХ століття трудової підготовки учнів відображено в дослідженнях В. Бондаря, А. Вихруща, С. Дем'янчука, Н. Калініченко, М. Кареліна, В. Кухарського, М. Левківського, С. Мазуренко, В. Нечипорук, В. Рака, Т. Сороки та ін.

Деякі аспекти трудової підготовки молоді подано у дослідженнях, що висвітлюють спадщину видатних педагогів, діяльність яких спрямовувалася на організацію ефективної трудової підготовки підростаючого покоління (Н. Дічек, А. Іванко, С. Карпенчук та ін.); характеризують окремі компоненти трудової підготовки (О. Бєлошицький, І. Ковальова, О. Колодійчук, В. Макарчук та ін.); розглядають системи освіти зарубіжних країн (Н. Абашкина, Н. Балацька, Р. Сойчук, Н. Костенко, Н. Кравець, М. Сметанський, Л. Фаннінгер та ін.); аналізують підготовку вчителів праці (М. Корець, В. Кузьменко, Є. Кулик та ін.); осмислюють трудове навчання та виховання учнів у сучасних загальноосвітніх школах України (Й. Гушулей, В. Мадзігон, Є. Павлютенков та ін.).

В останні десятиріччя науковцями виконано ряд історико-педагогічних досліджень, пов'язаних з освітою жіноцтва та трудовою підготовкою дівчат у різні етапи історії України. Багато праць присвячено становленню і розвитку науково-педагогічної думки та освіти в Україні та її регіонах (В. Вихрущ, Л. Вовк, Н. Гупан, Т. Завгородня, І. Зайченко, С. Золотухіна, М. Євтух, В. Кравець, В. Курило, І. Курляк, Т. Лутаєва, О. Попова, Л. Рябовол, О. Сухомлинська, Т. Тхоржевська, М. Ярмаченко та ін.). Їх аналіз дозволяє отримати інформацію про те, яку освіту отримували дівчата в різні історичні періоди, які вміння і навички в них формувалися, як здійснювалася їхня підготовка до трудової діяльності.

Значно більше інформації з цього питання відображено в працях з історії розвитку освіти дівчат та ґендерної проблематики. Це історико-педагогічні роботи (О. Аніщенко, І. Волкова, Л. Єршова, О. Кісь, Л. Применко та ін.), а також праці з питань діяльності в Україні жіночого руху, ґендерної соціалізації, ґендерного виховання та освіти, міжстатевих стосунків, статевого виховання і т. ін. (М. Зубілевич, Г. Лактіонова, З. Нагачевська та ін.).

За останні роки вченими, які вивчають історію нашої країни, висвітлено окремі питання щодо ролі жінок, процесу їх соціалізації та освіти. Проте із загального контексту майже не виокремлювалися питання підготовки дівчат до майбутньої трудової діяльності. Відсутні також науково-обґрунтовані історико-педагогічні дослідження з даної проблематики.

Водночас розв'язання існуючих протиріч можливе шляхом здійснення цілісного аналізу змісту, форм і методів трудової підготовки дівчат у школах України попередніх історичних періодів та творчого використання національного досвіду в сучасних умовах розбудови і входження України в європейський освітній простір. Саме цим зумовлено вибір теми дослідження „Теорія і практика трудової підготовки дівчат у школах України (кінець ХІХ - ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень Херсонського державного університету з теми „Актуальні проблеми підготовки вчителів сучасної школи” (державний реєстраційний номер 0198U007532) та Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з теми „Теоретико-методологічні основи вдосконалення системи освіти та поліпшення її кадрового забезпечення” (державний реєстраційний номер 0104U010624).

Тему дисертації затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 1 від 7 вересня 2009 року) та погоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 29 вересня 2009 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення, аналіз та узагальнення теоретичних і практичних засад трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх навчальних закладах України кінця ХІХ - ХХ століття задля творчого врахування їх у діяльності сучасних шкіл.

Завдання дослідження:

- визначити теоретико-методологічні засади дослідження та охарактеризувати його понятійно-термінологічний апарат;

- обґрунтувати етапи та підетапи становлення і розвитку трудової підготовки дівчат, виявити вплив на неї соціально-економічних, політичних, культурно-освітніх, психолого-педагогічних чинників;

- на основі ретроспективного аналізу джерельної бази проаналізувати та узагальнити стан дослідження трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх навчальних закладах України кінця ХІХ - ХХ століття;

- систематизувати й узагальнити законодавчу та нормативно-правову базу реалізації трудової підготовки учнівської молоді в досліджуваний період;

- виявити позитивні і негативні сторони організації трудового навчання та виховання дівчат в означений період;

- проаналізувати ідеї українських освітніх і громадських діячів, літераторів, просвітителів, педагогів щодо трудової підготовки молоді;

- визначити шляхи розбудови та перспективи розвитку трудової підготовки дівчат в Україні.

Об'єкт дослідження - трудова підготовка учнівської молоді в Україні кінця XIX - XX століття.

Предмет дослідження - розвиток теорії і практики трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх навчальних закладах України досліджуваного періоду.

Концепція дослідження. Стрижневою ідеєю дослідження є висвітлення трудової підготовки дівчат як цілісної системи, що поєднує засвоєння ними необхідних для подальшої трудової діяльності знань, формування психологічної готовності до праці, практичної компетенції, бажання, потреби та звички виконання трудових дій, виховання інтересу до праці; реалізується у процесі вивчення основ наук, трудового і професійного навчання, суспільно корисної продуктивної праці, трудового виховання і профорієнтаційної роботи; базується на ґендерному підході й спрямовується на підвищення конкурентоспроможності жінки в соціальній і виробничій сферах життєдіяльності.

Концепція дослідження поєднує три взаємопов'язані концепти: методологічний, теоретичний, практичний.

Методологічний концепт ґрунтується на принципах науковості та системності, цілісності та історизму, єдності теорії та практики, які покладено в основу структурної, функціональної та теоретичної моделей трудової підготовки учнів, а також на врахуванні історичного досвіду трудового навчання і виховання дівчат.

Теоретичний концепт передбачає виявлення, аналіз та обґрунтування основних положень теорії та практики трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх школах України кінця ХІХ - ХХ століття, а також виявлення соціально-економічних, політичних, культурно-освітніх, психолого-педагогічних чинників, які здійснювали вплив на становлення й розвиток трудової підготовки дівчат та спричиняли зміни в її меті, завданнях, змісті, формах, методах і засобах.

Практичний концепт має в своїй основі ґрунтовний критично-конструктивний аналіз, оцінювання та узагальнення позитивного історичного досвіду трудової підготовки дівчат у школах України, які можуть стати підґрунтям для розв'язання проблем, що виникають у сучасній трудовій підготовці дівчат та допоможуть спрогнозувати її перспективи.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань на різних етапах наукового пошуку використано комплекс взаємодоповнювальних теоретичних та емпіричних методів дослідження.

Теоретичні:

- науково-бібліографічний метод вивчення архівних та бібліотечних фондів, їх класифікації та систематизації для визначення опорної джерельної бази з трудової підготовки підростаючого покоління;

- історико-логічний, ретроспективний та концептуально-порівняльний аналіз джерельної бази з метою вивчення, порівняння, систематизації та узагальнення вітчизняного досвіду трудової підготовки підростаючого покоління;

- контент-аналіз наукової літератури та нормативних документів з теми дослідження з метою систематизації та узагальнення джерельної бази;

- понятійно-термінологічний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація та інтеграція отриманих даних;

- історико-ретроспективний та історико-типологічний аналіз, який дозволив виокремити етапи, підетапи, провідні ідеї та тенденції трудової підготовки дівчат у школах України кінця XIX - XX століття;

- хронологічно-системний, проблемно-пошуковий та історико-генетичний методи для обґрунтування генези трудової підготовки учнів в Україні, формулювання висновків, рекомендацій та визначення подальших напрямів дослідження проблеми.

Емпіричні:

- вивчення та аналіз нормативно-правових документів, передового педагогічного досвіду регіональних загальноосвітніх закладів з трудової підготовки школярів;

- анкетування та опитування сучасних учителів щодо обізнаності їх із досвідом трудової підготовки молоді в різні історичні періоди;

- моделювання навчально-виховних ситуацій для обґрунтування критеріально-комплексного підходу до аналізу об'єкта дослідження.

У ході дослідження використано також багаторічний досвід автора як учителя трудового навчання, керівника гуртків трудового спрямування та творчої групи вчителів (1986-1998 рр.); викладача курсів підвищення кваліфікації керівників та вчителів загальноосвітніх закладів у Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів та Миколаївському інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів (1998-2009 рр.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вперше:

- комплексно досліджено і теоретично узагальнено вітчизняний досвід трудової підготовки дівчат в історичній ретроспективі;

- визначено й розкрито соціально-економічні, політичні, культурно-освітні, психолого-педагогічні чинники трудової підготовки дівчат, основні тенденції її становлення у загальноосвітніх школах кінця XIX - XX століття;

- охарактеризовано особливості трудової підготовки дівчат у різні періоди розвитку вітчизняної школи;

- визначено структурні компоненти трудової підготовки дівчат та їх значення для формування особистості;

- розширено історико-педагогічні відомості про мету, зміст, форми, методи і засоби трудової підготовки дівчат у школах України;

- введено в науковий обіг невідомі і маловідомі документи, історичні факти та статистичні дані з історії трудової підготовки дівчат;

- обґрунтовано шляхи розбудови трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх школах незалежної України та перспективи її подальшого розвитку.

У процесі дослідження уточнено:

- основні дефініції теоретико-методичних основ трудової підготовки («трудове навчання», «трудове виховання», «трудова підготовка», «трудова підготовка дівчат»);

- можливості виховного потенціалу трудової підготовки, зокрема щодо морального, естетичного, статевого та ґендерного виховання дівчат;

- специфіку і особливості професійної підготовки вчителів трудового навчання в різні періоди розвитку освіти в Україні;

- внесок вітчизняних педагогів у розвиток трудової підготовки учнів та шляхи творчого використання їхньої спадщини в сучасній загальноосвітній школі.

Подальшого розвитку набули:

- характеристика підходів до трудової підготовки учнів у вітчизняних загальноосвітніх школах;

- дослідження впливу трудової підготовки на формування особистості, усвідомлення нею своєї ролі та місця в житті суспільства.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що обґрунтовані в ньому теоретичні положення і висновки можуть бути враховані в процесі подальшого вдосконалення підходів до трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл.

Практичне застосування одержали монографії «Трудова підготовка молоді на Херсонщині: історико-педагогічний аспект», «Становлення та розвиток трудової підготовки дівчат у школах України кінця ХІХ - ХХ століття». За результатами дослідження розроблено спецкурси для вчителів трудового навчання, класних керівників та вихователів: «Трудова підготовка дівчат в історії розвитку української школи» та «Організація та управління процесом виховання учнів середніх навчальних закладів Великої Британії». До них видано відповідні програми та три навчальних посібники: «Організація трудової підготовки учнів на Херсонщині (друга половина ХХ століття)», «Трудова підготовка дівчат в історії розвитку української школи» (гриф МОН України), «Виховання учнів у середніх навчальних закладах Великої Британії».

Основні результати дослідження впроваджено в навчальний процес Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (акт про апробацію і впровадження № 10/61 від 22.10.09), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт про впровадження № 1091 від 10.11.09), Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (акт про впровадження № 552 від 13.10.09), Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт про апробацію № 902/16-24 від 19.11.09), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (акт про апробацію та впровадження № 01-07/468 від 09.10.09), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт про апробацію № 01-08/06-01/907 від 14.10.09), Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (акт про апробацію та впровадження № 01/546 від 13.10.09), Херсонського державного університету (акт про впровадження № 07-12/1357 від 20.10.09), Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (акт про апробацію і впровадження № 04-11/464 від 01.10.09).

Науково-теоретичні результати і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі підготовки навчальних програм, підручників, навчальних посібників і хрестоматій для вищої школи із дисциплін психолого-педагогічного циклу, під час викладання у вищих педагогічних навчальних закладах різних рівнів акредитації курсів із загальної педагогіки, історії педагогіки, історії України та методики трудового навчання, спецкурсів і спецсемінарів, а також у наукових дослідженнях магістрантів, аспірантів та докторантів, під час проходження студентами педагогічної практики, у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл.

Окрім цього, результати і висновки дослідження сприятимуть удосконаленню фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, підвищенню рівня кваліфікації вчителів трудового навчання в системі післядипломної педагогічної освіти, модернізації трудового, профільного і професійного навчання школярів.

Джерельною базою дослідження стали наукові праці та публікації провідних вітчизняних та зарубіжних учених кінця ХІХ - початку ХХІ століття (монографії, рукописи дисертацій, автореферати, підручники, навчальні та методичні посібники, статті), законодавчі та нормативні акти, статистичні збірники, матеріали з'їздів, конференцій, нарад з народної освіти, навчальні плани, програми шкільних дисциплін і навчальна література досліджуваного періоду, матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ф. 1, 2, 166, 177, 582, 1738, 2201, 2581, 4805, 5111), Центрального державного історичного архіву України (ф. 275, 347, 442, 707), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ф. 1), Архіву Міністерства освіти і науки України (ф. 166), Державного архіву Херсонської області (ф. 193, 413, 2139, 2217, 2239, 2419, 2424, 2684, 2798, 2938, 3260, 3310, 3316, 3363, 3428, 3706), Державного архіву Миколаївської області (ф. 229), Центрального державного історичного архіву у м. Львові (ф. 319), архівних фондів Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (звіти, довідки, накази, інформація про передовий педагогічний досвід, матеріали регіональних експериментів з трудової підготовки школярів); вітчизняна історико-педагогічна та психолого-педагогічна література досліджуваного періоду і сучасних років; матеріали офіційного характеру, зокрема, звіти та інструктивно-методичні матеріали педагогічних з'їздів, конференцій, жіночих нарад, в яких висвітлювались теоретичні та науково-методичні питання трудової підготовки дівчат, досвід її організації і вплив на формування та соціалізацію особистості; суспільно-політичні видання, інтернет-ресурси.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період кінця XIX - XX століття. Нижня межа визначається тим, що в кінці XIX століття сформувалися теоретичні основи трудової підготовки дівчат, здійснено спроби поєднання загальноосвітньої і трудової підготовки тощо. Верхня межа (кінець ХХ століття) зумовлюється тим, що після здобуття Україною незалежності проблема трудової підготовки учнівської молоді набула нового забарвлення, у цей період здійснено численні спроби щодо пошуку шляхів оновлення трудової підготовки дівчат.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, що містить результати дослідження, отримані автором особисто. У праці, написаній у співавторстві з Н. Мороз «Виховання учнів у середніх навчальних закладах Великої Британії» (м. Херсон, 2008), авторськими є розділи 4 і 6, а також належить ідея, організація та методологічні і методичні засади її написання. Ідеї та розробки співавтора навчального посібника для написання дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати наукового дослідження обговорено на міжнародному конгресі (Черкаси, 2005 р.), міжнародному науковому колоквіумі (Осієка, Хорватія, 2007 р.), 25 міжнародних: Алушта (2006 р.), Вінниця (2002, 2004, 2006, 2008 рр.), Горлівка (2006 р.), Донецьк (2004, 2005, 2008, 2009 рр.), Івано-Франківськ (2005 р.), Київ (2003, 2004, 2006, 2008 рр.), Київ-Житомир (2005 р.), Одеса (2005 р.), Полтава (2006, 2007 рр.), Сімферополь-Алушта (2005 р.), Тернопіль (2007 р.), Херсон (2004, 2005, 2006 рр.), Хмельницький (2003 р.); 31 всеукраїнській: Вінниця (2004 р.), Житомир (2007 р.), Кіровоград (2004 р.), Луганськ (2006 р.), Переяслав-Хмельницький (2004 р.), Херсон (2001, 2002 (2), 2003 (2), 2004 (3), 2005(4), 2006, 2007, 2008 (3), 2009 рр.), Чернігів (2007, 2008 рр.), Чернівці (2003 (2), 2006 рр.); 5 міжрегіональних та регіональних: Київ-Житомир (2004 р.), Миколаїв (2009 р.), Сімферополь (2005 р.), Херсон (2006, 2009 рр.); 4 обласних (Херсон, 2002, 2004, 2007, 2008 рр.) науково-практичних та науково-методичних конференціях; 8 міжнародних, всеукраїнських та регіональних педагогічних читаннях: Івано-Франківськ (2004, 2008 рр.), Кіровоград-Павлиш (2008 р.), Миколаїв (2004 р.), Полтава (2005 р.), Переяслав-Хмельницький (2006 р.), Херсон (2006, 2009 рр.); 5 всеукраїнських та обласних семінарах: Глухів (2005 р.), Київ (2005 р.), Миколаїв (2007 р.), Умань (2005 р.), Херсон (2007 р.); на семінарах і нарадах освітян, курсах підвищення кваліфікації вчителів Херсонської та Миколаївської областей (2002-2009 рр.); під час проведення телевізійних передач та радіоефірів (Херсон, 2008-2009 рр.); отримані в ході дослідження результати доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та психології Херсонського державного університету, кафедри менеджменту освіти та вченої ради Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (2004-2009 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації відображено в 77 публікаціях: 2 монографіях, 45 статтях у фахових виданнях України; 4 навчальних посібниках (два з них мають гриф Міністерства освіти і науки України), 19 статтях у наукових збірках і періодичних виданнях, 7 матеріалах та тезах науково-практичних конференцій.

Кандидатську дисертацію „Розвиток творчих здібностей учнів 5_9 класів на уроках обслуговуючої праці засобами ігрової діяльності” (спеціальність 13.00.02 - теорія та методика трудового навчання) було захищено в 2001 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (789 найменувань), 6 додатків. Загальний обсяг тексту дисертації становить 646 сторінок. Основний текст - 396 сторінок. Робота містить 35 таблиць, 3 рисунки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, вибір теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет наукової роботи; сформульовано концепцію; охарактеризовано методи дослідження; розкрито його наукову новизну, практичне значення, подано джерельну базу дослідження; аргументовано його хронологічні межі; наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження» - проаналізовано історіографію проблеми дослідження, понятійно-термінологічний апарат, здійснено історико-генетичний аналіз становлення й розвитку трудової підготовки дівчат та виокремлено етапи даного процесу в школах України кінця ХІХ - ХХ століття.

У процесі дослідження окресленої проблеми вивчено та проаналізовано широку джерельну базу, яку в ході роботи умовно розподілено на такі групи: праці з питань становлення і розвитку науково-педагогічної думки та освіти в Україні та її регіонах; праці з історії розвитку освіти дівчат та ґендерної проблематики; праці, присвячені проблемам становлення і розвитку в школах України кінця ХІХ - ХХ століття трудової підготовки учнів; праці, що висвітлюють спадщину видатних педагогів, діяльність яких спрямовувалася на організацію ефективної трудової підготовки підростаючого покоління; праці, об'єктом дослідження яких є трудова підготовка учнів в загальноосвітніх навчальних закладах зарубіжних країн; праці, присвячені проблемам підготовки вчителя трудового навчання до професійної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах України; результати досліджень науковців із проблем трудового навчання та виховання хлопців і дівчат у сучасних загальноосвітніх школах України.

Аналітичне опрацювання джерельної бази дозволило констатувати, що кожна з названих груп містить наукові роботи, які тією чи іншою мірою характеризують особливості становлення й розвитку трудової підготовки підростаючого покоління в школах України кінця ХІХ - ХХ століття.

Проте детальне вивчення джерельної бази засвідчує, що в більшості монографій, навчальних посібників, дисертаційних досліджень та наукових статей бракує об'єктивного наукового аналізу трудової підготовки дівчат. Лише окрему інформацію з даного питання містять історико-педагогічні дослідження А. Вихруща, С. Дем'янчука, Н. Калініченко, М. Кареліна, О. Кісь, В. Кухарського, С. Мазуренко, О. Максимчук, В. Рака, Т. Сороки, а також спадщина А. Макаренка, В. Сухомлинського, І. Ткаченка, Д. Тхоржевського та ін.

Проведений аналіз дисертаційних досліджень, пов'язаних з трудовою підготовкою підростаючого покоління, довів, що розробку проблеми розпочато в 40-ві роки ХХ століття. Відтоді і дотепер кількість дисертацій стрімко збільшувалася, а їх тематика урізноманітнювалася.

Термінологічна характеристика понятійного апарату здійснювалася на підґрунті робіт учених минулого і сьогодення. У процесі дослідження виявлено, що семантичні розвідки різноманітних понять, пов'язаних з трудовою підготовкою, містять дослідження П. Атутова, А. Вихруща, Н. Калініченко, Г. Левченка, В. Мадзігона, Л. Оршанського, Є. Павлютенкова, В. Сидоренка, Г.Терещука, Д.Тхоржевського та інших сучасних науковців.

Аналіз дефініцій «праця», «трудове виховання», «трудове навчання» тощо засвідчив, що в наукових джерелах та психолого-педагогічній літературі вміщено цілий ряд їх визначень. Одне з перших тлумачень поняття «праця» знаходимо в народній педагогіці. Його трактування містять також наукові роботи В. Даля, А. Макаренка, К. Маркса, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін. При цьому в кожному визначенні відображено найсуттєвіші ознаки вищеназваних термінів.

Зауважимо, що подібні поняття містять також різноманітні лексикографічні посібники, де вміщено детальні роз'яснення маловідомих педагогічних термінів та розтлумачено широковживані поняття, пов'язані з трудовою діяльністю людини, та дисертаційні дослідження, автори яких пропонують власні визначення лише на основі детального аналізу аналогічних термінів, роз'яснених попередниками.

Аналіз та узагальнення даних дослідження дали змогу констатувати, що в усіх названих джерелах серед найбільш важливих та широко вживаних понять, пов'язаних з трудовою діяльністю людини, як правило, виділяють та пояснюють наступні: «праця», «трудове виховання», «трудове навчання», «трудова діяльність», «трудова підготовка», «трудова підготовка учнів». Водночас категорійно-поняттєвий апарат трудової підготовки підростаючого покоління досить об'ємний і потребує уточнення та впорядкування. Окрім цього, окремі поняття, зокрема термін «трудова підготовка дівчат», не зважаючи на широке застосування, не знайшли належного висвітлення у психолого-педагогічній та довідниковій літературі.

Проведене дослідження дозволило трактувати термін «трудова підготовка дівчат» наступним чином - це цілісна система, що поєднує засвоєння ними необхідних для подальшої трудової діяльності знань, формування психологічної готовності до праці, практичної компетенції, бажання, потреби та звички виконання трудових дій, виховання інтересу до праці; реалізується у процесі вивчення основ наук, трудового і професійного навчання, суспільно корисної продуктивної праці, трудового виховання і профорієнтаційної роботи; базується на ґендерному підході й спрямовується на підвищення конкурентоспроможності жінки в соціальній і виробничій сферах життєдіяльності.

Виявлено, що в попередні періоди у вітчизняній та зарубіжній педагогіці закладено теоретичні основи трудової підготовки учнівської молоді. Ученими доведено виховне значення правильно організованої праці; визначено її роль і місце у процесі формування особистості, види праці для дівчат і хлопців, зміст трудової діяльності на кожному віковому етапі; обґрунтовано необхідність запровадження праці як навчальної дисципліни у школу, здійснення політехнічного навчання та професійної підготовки учнів, поєднання навчання з продуктивною працею; визначено орієнтовний зміст трудового навчання і виховання, принципи, що складають їх підґрунтя, та найбільш доцільні форми, методи і засоби, завдання, що мають бути вирішені у процесі трудового виховання.

У дисертаційній роботі відображено результати історико-генетичного аналізу становлення й розвитку трудової підготовки дівчат та встановлено, що її характер цілком пов'язаний з історією людства, протягом якої жіноцтво завжди прагнуло до участі в суспільних процесах і майже весь час відігравало другорядні ролі. З часів виникнення людства і до сьогодні для будь-якого суспільства характерним є розподіл праці між представниками жіночої та чоловічої статей, яка, як правило, відрізняється, що зумовлює необхідність здійснення відповідної трудової підготовки підростаючого покоління.

Вивчення і осмислення традицій, звичаїв, особливостей виховання молоді в різні історичні періоди дає можливість розглянути історію трудової підготовки як цілісний процес, встановити взаємозалежність його розвитку й соціально-економічного, політичного, культурологічного розвитку України і на цій основі вибудувати генезу трудової підготовки дівчат у вітчизняних школах кінця ХІХ - ХХ століття.

Аналіз навчальних планів та програм загальноосвітньої школи, педагогічної спадщини, архівних джерел, інших документів і матеріалів дозволяє стверджувати, що протягом зазначеного періоду змінювався зміст трудової підготовки дівчат у школах України. На підґрунті зазначеного в ході дослідження виокремлено та охарактеризовано наступні етапи і підетапи її становлення й розвитку в період кінця ХІХ - ХХ століття: 1) початковий: кінець ХІХ століття - 1917 р.; 2) реорганізації: перший підетап - 1917-1936 рр.; другий - 1937-1954 рр.; 3) відродження: 1955-1968 рр.; 4) модернізації: перший підетап - 1969-1984 рр.; другий -1985-1990 рр.; 5) пошуку шляхів оновлення: з 1991 року. Установлено, що кожен із них має чіткі хронологічні межі, що зумовлено низкою соціально-економічних, політичних, культурно-освітніх, психолого-педагогічних чинників, а також свідчить про поступовий розвиток змісту, форм, методів і засобів трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх школах України та постійне уточнення її мети.

У другому розділі - «Особливості трудової підготовки дівчат (кінець XIX - початок XX століття)» - здійснено аналіз педагогічної спадщини К. Ушинського та виявлено його погляди щодо трудової підготовки дівчат; простежено генезу трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх школах України кінця ХІХ - початку XX століття та вплив соціально-економічних, політичних, культурно-освітніх чинників на її характер.

На основі аналізу джерельної бази виявлено, що трудова підготовка дівчат у школах України кінця XIX - початку XX століття зумовлювалася вищеназваними чинниками, серед яких важливу роль відігравали: традиції та звичаї українського народу щодо ґендерного розподілу ролей у сім'ї та суспільстві; розширення та вдосконалення системи освіти, зростання кількості жіночих навчальних закладів; поширення фемінізації та, як наслідок, досить швидка зміна соціального статусу жіноцтва.

З'ясовано, що значний внесок у розробку теорії та практики трудової підготовки молоді у ХІХ - на початку ХХ століття зробили відомі освітяни, літератори, просвітителі, педагоги і громадські діячі. Зокрема, К. Ушинський одним із перших указав на неабияке значення праці у формуванні підростаючого покоління, сформулював завдання трудового виховання, описав досвід організації трудової підготовки дівчат у школах західних країн ХІХ століття та запропонував упроваджувати його у вітчизняних школах.

Ознайомлення з науковим доробком педагога дозволяє констатувати, що в ХІХ столітті у школах західних країн, по-перше, серед навчальних дисциплін були предмети трудового спрямування, а по-друге, вихованці виконували польові роботи та господарські обов'язки. Тобто здійснювалося і трудове навчання, і трудове виховання учнів. Значну увагу трудовій підготовці дівчат приділяли в багатьох жіночих школах Німеччини, Франції, Швейцарії. Зокрема, у них викладали рукоділля, адже знання з цієї дисципліни були потрібні для ведення хатнього господарства, для навчання, виховання та догляду за власними або чужими дітьми.

Проведене дослідження дало нам змогу визначити погляди К. Ушинського та раціональні ідеї, які він виокремив у педагогічному процесі жіночих шкіл західних держав. Установлено, що й сьогодні вони успішно реалізуються при проведенні уроків трудового навчання для дівчат.

У розділі проаналізовано стан трудової підготовки дівчат у школах України кінця ХІХ - початку XX століття та простежено її генезу. Виявлено, що метою трудової підготовки дівчат у ті часи була підготовка до виконання побутової праці, пов'язаної із веденням домашнього господарства. Проте здійснювалася вона переважно в родині, оскільки, по-перше, значна частина дівчат не мала можливості відвідувати школу, а по-друге, предмети трудового циклу в школах України часто були необов'язковими.

З'ясовано, що найпоширенішим необов'язковим предметом, який вивчали дівчата, було рукоділля. Його викладали в багатьох навчальних закладах, зокрема, він уходив до обов'язкових дисциплін усіх жіночих закладів освіти та до необов'язкових дисциплін у мішаних школах. В окремих школах дівчат навчали також садівництва і городництва, шовківництва, бджільництва, ручної праці.

Ґрунтовний аналіз архівних матеріалів свідчить, що наприкінці ХІХ століття нормативних документів, які б визначали зміст, обовязкову кількість годин на вивчення рукоділля та тривалість уроку з цієї дисципліни, не було. Тому регіонально він характеризувався різним змістом і обсягом. Окрім цього, заклади освіти відчували утруднення у створенні необхідної матеріально-технічної бази, залученні кваліфікованих фахівців, придбанні навчальної та довідкової літератури, наочних посібників, інструментів і матеріалів тощо.

Разом із тим уже наприкінці ХІХ століття висловлено пропозиції щодо включення рукоділля до шкільної програми в якості обов'язкової дисципліни; виділення на його вивчення чітко визначеної кількості годин; розробки навчальних програм з цієї дисципліни та їх структури; залучення до проведення уроків учителів, які отримали спеціальну підготовку; застосування різноманітної наочності та принципів і методів навчання, які традиційно покладали в основу викладання інших навчальних дисциплін. Крім цього, було надано конкретні рекомендації щодо індивідуалізації та диференціації навчання на уроках рукоділля, здійснення на них міжпредметних зв'язків, проведення вступного, поточного і заключного інструктажів, дотримання санітарно-гігієнічних норм, використання наочності, організації роботи із зошитами. У подальшому вони знайшли поширення у процесі трудової підготовки дівчат у вітчизняних школах.

Результати аналізу наукових джерел засвідчили, що в кінці ХІХ - на початку XX століття навчальні програми з предметів трудового циклу складали на науковому підґрунті, за принципом «від простого до складного». Ними передбачалося послідовне виготовлення чітко визначеного ряду виробів, послідовне засвоєння певних прийомів та інструментів або виконання відповідних робіт. Водночас, програми здебільшого не враховували особливостей тієї чи іншої статі.

На початку ЧЧ століття необов'язкові предмети трудового циклу поступово набули більш суттєвого значення у процесі формування особистості та широкого розповсюдження. У жіночих закладах найпоширенішою навчальною дисципліною залишалося рукоділля, викладання якого було поставлено найбільш раціонально. Дівчатам надавали широкі можливості отримати знання, виробити вміння й навички з даної дисципліни. Проте організація навчального процесу не відповідала єдиним вимогам, бо лише деякі школи працювали за програмами, було обмаль методичної літератури, наочних посібників, відповідного обладнання та фахівців, але ці та інші причини не завадили процесу збільшення кількості шкіл, в яких дівчата мали можливість навчатися рукоділлю. Поступово збільшувалася також кількість шкіл, де представниць жіночої статті навчали інших дисциплін трудового спрямування. Крім цього, почала більш чітко окреслюватися структура трудової підготовки дівчат, яка поєднувала різні форми урочної та позаурочної роботи.

У третьому розділі - «Зміст та організація трудової підготовки дівчат у 1917-1954 роках» - визначено, що в 1917-1936 роках трудове виховання було системоутворювальним стрижнем загальної освіти; розглянуто основні підходи до вирішення питань трудової підготовки дівчат у 1937-1954 роках.

На основі аналізу джерельної бази зроблено висновок, що протягом 1917-1954 років здійснено кілька спроб реорганізувати систему трудової підготовки учнів загальноосвітніх шкіл України. Однак усі вони були невдалими, оскільки як ідеалізація даної системи (1917-1936 рр.), так і її нівелювання (1937-1954 рр.) не дали бажаного результату.

У 1917 році разом із виникненням нової держави розпочався новий етап становлення в загальноосвітніх навчальних закладах трудової підготовки. Але його початок був дещо несподіваним, і школи до нього не були готові (не існувало обов'язкових програм, належної матеріально-технічної бази, відповідної нормативно-правової бази та ін.). Зазначене гальмувало ефективність трудової підготовки, унеможливлювало перетворення продуктивної праці учнів на основу навчально-виховного процесу школи, призводило до того, що праця, яка мала посідати чільне місце в освітніх закладах, значною мірою носила формальний характер.

Під час дослідження визначено, що трудова підготовка дівчат і хлопців у школах України в 1917-1936 роки суттєво не відрізнялася. Зокрема, усіх учнів 1-го ступеня єдиної трудової школи навчали виготовляти вироби з деревини та металу, а також рукоділля, вирізування та картонажних робіт.

З'ясовано, що досить ефективною формою підготовки дівчат і хлопців до майбутньої трудової діяльності в єдиній трудовій школі була продуктивна праця. У школі 1-го ступеня передбачалися такі види продуктивної праці: приготування їжі, виготовлення простих видів дитячого одягу, плетіння різних виробів, робота з картоном і папером, праця на городі, прості теслярсько-будівельні роботи, догляд за домашніми тваринами і кімнатними рослинами. А для дітей більш старшого віку (11-13 років), окрім перерахованих вище робіт, планувалося наступне: теслярсько-будівельні роботи, столярні роботи, виробництво взуття, малярні роботи, пов'язані з декоративним мистецтвом, слюсарні роботи, палітурна справа та ін.

У 20-ті роки ввели нові навчальні плани й програми, котрі передбачали застосування комплексних програм, бригадно-лабораторного методу навчання та методу проектів. Чільне місце в них посідала праця. До змісту програм включали обробку деревини й металів, палітурну справу, електромонтаж, домоводство, сільськогосподарську працю та ін. Проте нові програми не завжди забезпечували систематичність знань, часто порушували логіку навчальних предметів, що призводило до формалізму в навчанні.

Установлено, що в цей період вивчення школярами трудової діяльності людей відбувалося під час колективної роботи в класі, самоврядування, роботи на пришкільних ділянках, самообслуговування, роботи у шкільних майстернях, екскурсій, виховних заходів тощо.

Пошук шляхів удосконалення трудової підготовки дівчат в 20-ті роки спонукав до введення до навчального плану деяких навчальних закладів дисципліни „Рукоділля”, але Наукпедком Укрсоцвиху переважно дозволяв навчати учнів рукоділлю лише в межах клубної роботи.

Негативно впливала на розвиток трудової підготовки дівчат ідеологічна спрямованість системи освіти цього періоду, основним завданням якої стало безстатеве навчання і виховання майбутніх будівників комунізму, а також відсутність відповідного навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Разом із тим, визнання того, що у процесі трудової підготовки учнів важливу роль відіграє наявність матеріально-технічної бази, зумовило масове створення шкільних майстерень, які були оснащені необхідним обладнанням. Працюючи в майстернях, учні мали можливість ознайомитися із трудовими процесами, набути трудових умінь і навичок, а також забезпечувати потреби школи.

Усі три концентри єдиної трудової школи було зорієнтовано на підготовку дівчат і хлопців до життя, майбутньої трудової діяльності. Водночас, це не забезпечувало якісної загальноосвітньої підготовки учнів. Пошук шляхів подолання зазначеного недоліку, на жаль, привів до прийняття в 1937 році рішення про відміну викладання у школах праці, внаслідок якого ліквідовано шкільні майстерні та пришкільні земельні ділянки, звільнено відповідних фахівців.

У подальші роки (1937-1954) трудова підготовка дівчат у школах України частково здійснювалася у процесі викладання інших навчальних предметів, а також шляхом участі в роботі гуртків, у виконанні різних видів суспільно корисної праці, під час самообслуговування тощо.

У 1943-1954 роках розв'язувати проблему трудової підготовки дівчат допомагало запровадження в семирічних і середніх школах обласних і крайових міст, а також великих промислових центрів Радянського Союзу роздільного навчання хлопців і дівчат. У жіночих школах трудова підготовка спочатку здійснювалася лише через виховну роботу, а в другій половині 40-х років у 8-10 класах викладали рукоділля, педагогіку, стенографію. Особлива увага приділялася організації гуртків. При багатьох жіночих школах створили гуртки художньої вишивки, рукоділля, юннатів та ін. Дівчата також працювали на шкільних городах, брали участь у всіх сільськогосподарських роботах під час збиральної кампанії, виконували суспільно корисні роботи.

Завдяки налагодженій виховній роботі шкіл та позашкільних закладів, суспільно корисній роботі та самообслуговуванню трудова підготовка дівчат здійснювалася досить ефективно. Проте вона спрямовувалася в основному на виховання радянської жінки - будівника соціалізму, здатної брати активну участь в індустріалізації країни, прискорювати її розвиток та примножувати економічний рівень.

Водночас, спроби реорганізувати трудову підготовку учнів, які було здійснено в 1917-1954 років, хоч і були невдалими, але мали позитивні наслідки, оскільки в цей період не лише застосовувалися вже відомі форми, методи та засоби трудового навчання і виховання підростаючого покоління, а й виникали та апробовувалися нові.

У четвертому розділі - «Відродження трудової підготовки дівчат у 1955-1968 роках» - на основі вивчення законодавчої та нормативно-правової бази закладів освіти, статистичних матеріалів розкрито особливості організації трудової підготовки дівчат у загальноосвітніх школах, а також її зміст, форми і методи; проаналізовано педагогічну спадщину В. Сухомлинського та вітчизняних педагогів і визначено їхній внесок у становлення та розвиток трудової підготовки у школах України.

У 1955-1968 роках особливу роль у всіх змінах, що відбувалися у трудовій підготовці учнів у школах України, відігравала управлінська діяльність керівних органів країни, а також партійних і комсомольських організацій. Підтверджує зазначене аналіз історико-педагогічної літератури та архівних документів. Серед них чимало звітів, наказів, довідок, доповідей, рішень, які спрямовувалися на поліпшення трудової підготовки школярів.

З'ясовано, що серед названих документів одними із найбільш суттєвих були: „Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР” (1958 р.) та „Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР” (1959 р.), які констатували наявність відриву навчання від життя та слабку підготовленість випускників шкіл до практичної діяльності, а також наголошували на необхідності побудови навчально-виховної роботи школи у взаємозв'язку з вивченням основ наук, політехнічного навчання і трудового виховання, широкого залучення школярів до доступних для них форм суспільно корисної праці, а головним завданням загальноосвітньої школи проголошували підготовку учнів до життя і суспільно корисної праці, подальше підвищення рівня загальної і політехнічної освіти тощо.

Крім цього, було розроблено численні положення, навчальні програми тематичні плани та інші директивні документи, що внормовували трудову підготовку учнів, яка здійснювалася під час виконання ними різних видів робіт у майстернях, навчально-виробничих бригадах, на пришкільних ділянках тощо, та залучали до неї батьків, виробничників, громадськість.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що в 1955-1968 роках розпочато поступове формування науково обґрунтованого змісту трудової підготовки дівчат у школах України. У 1954-1955 навчальному році трудове навчання ввели до навчальних планів 1_5 класів, у 1956-1957 - усіх інших класів загальноосвітньої школи. У 1958-1965 роках у навчальних планах було й виробниче навчання, а з 1957-1958 навчального року введено факультативний курс «Домоводство», який у 1959-1960 навчальному році став обов'язковим навчальним предметом. До того ж трудова підготовка дівчат продовжувала здійснюватися у процесі позаурочної, позашкільної діяльності, суспільно корисної роботи і самообслуговування, а також через нові її форми - учнівська виробнича бригада та виробниче навчання.

Аналіз навчальної програми з домоводства засвідчив, що зміст цього предмета був побудований згідно з принципом зв'язку навчання з життям, а його завданням стала підготовка дівчат до дорослого життя, трудової діяльності, раціонального виконання різних видів побутової праці. У процесі вивчення домоводства у свідомості дівчат утверджувалася потреба ґендерної соціалізації як умови входження в навколишній світ.

Наприкінці 60-х років ХХ століття 5-10 класи загальноосвітніх шкіл України перейшли на нові програми із трудового навчання, де зроблено чіткий розподіл видів робіт для дівчат і хлопців, які навчалися в міських та сільських школах. Вони були подібними до програми з домоводства та спрямовувались, передусім, на навчання дівчат раціонального ведення домашнього господарства та виконання різних видів побутової (а подекуди й виробничої) праці.

У дисертації наголошено, що в 1955-1968 роках трудова підготовка підростаючого покоління, а отже й дівчат, являла собою складну систему, що поєднувала різноманітні форми, методи і засоби. У цей період поряд з уроками трудового навчання (до них належали практичні заняття в майстернях по металу, електромонтажні роботи, технічне моделювання, уроки домоводства), та різними формами позаурочної, позашкільної діяльності, суспільно корисної роботи, самообслуговування виникли та отримали широке розповсюдження нова форма трудової підготовки молоді - учнівська виробнича бригада. Вона швидко стали ефективним засобом як трудового виховання та навчання, так і організації виробничої праці дівчат.

У 1958-1965 роках підготовка учениць загальноосвітніх шкіл до майбутньої трудової діяльності здійснювалася також у процесі виробничого навчання. Проте при його організації врахували далеко не всі вимоги, а тому бракувало необхідних програм, підручників і посібників зі спеціальних дисциплін. Недостатню увагу приділяли визначенню профілів виробничого навчання, створенню матеріально-технічної бази, підготовці фахівців. Це призвело до того, що в 1966 році в школах без належних умов для виробничого навчання, його відмінили або організували замість нього практикуми з конкретних видів праці.

Разом із тим, 1955-1968 роки можна вважати найбільш сприятливими для розвитку в загальноосвітніх школах України трудової підготовки дівчат, оскільки в цей період їх хоч і продовжували виховувати як майбутніх будівників комуністичного суспільства, але почали враховувати їхні інтереси та відповідно вибудовувати зміст трудового навчання і виховання.

У 1955-1968 роках сформульовано, обґрунтовано та впроваджено чимало ідей щодо раціональної та ефективної організації у школах України трудової підготовки учнів. Автором багатьох із них був В. Сухомлинський.

Аналіз наукового доробку педагога доводить, що він сформулював принципи трудового навчання та здійснив класифікацію праці школярів за такими ознаками: за суспільною значущістю; співвідношенням навчальної й виховної мети; роллю й місцем у здійсненні розумового, морального, естетичного, фізичного виховання, політехнічної освіти; співвідношенням розумових та фізичних зусиль; характером знарядь праці; результатами трудової діяльності; оплатою. Крім цього, В. Сухомлинський, як і К. Ушинський, наголошував на необхідності психологічної та практичної підготовки молоді до трудової діяльності, а також підготовки до вільного і свідомого вибору ними своєї майбутньої професії, свого життєвого шляху. На виконання зазначених завдань спрямовувалася діяльність усього педагогічного колективу Павлиської школи. Учні мали можливість брати участь у роботі різноманітних гуртків, численних трудових традиціях школи, займатися улюбленою працею, працювати в шкільних майстернях та сільському господарстві, опановувати масові виробничі спеціальності та ін. Для цього у школі створили всі умови.