Формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 378.011.3: 616 - 051 (043.3)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

НЕЛОВКІНА БЕРНАЛЬ Олена Анатоліївна

Луганськ 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Савченко Сергій Вікторович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, ректор університету, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Волкова Наталія Павлівна, Дніпропетровський університет економіки та права, професор кафедри практичної психології;

кандидат педагогічних наук, Лебединець Тетяна Михайлівна, Медичний коледж Харківського національного медичного університету, директор.

Захист відбудеться 28 жовтня 2010 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 25 вересня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Черв'якова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми дослідження. Провідною стратегією розвитку сучасної вищої медичної освіти в Україні є необхідність підготовки широкоосвіченого лікаря-професіонала, здатного гнучко переорієнтовувати спрямування та зміст своєї діяльності відповідно до потреб різних сфер медицини. Тільки лікар, який володіє знаннями та вміннями, що забезпечують ефективне вирішення професійних завдань лікарської діяльності з діагностування, лікування, профілактики й реабілітації хворих, а також має сформовану лікарську поведінку та клінічне мислення, може задовольнити потреби кожного пацієнта й посиленi вимоги суспільства до якості медичних послуг. Це ставить перед системою вищої медичної освіти складне завдання вдосконалення навчально-виховного процесу підготовки майбутніх лікарів з метою підвищення рівня їхньої професійної спрямованості.

Різнобічні аспекти формування професійної спрямованості особистості відображено в працях вітчизняних і російських психологів та педагогів, зокрема: теоретико-методологічні засади професійної орієнтації та самовизначення молоді (О. Голомшток, Е. Зеєр, В. Ільїн, Л. Йовайша, Є. Климов, І. Кон, В. Кревневич, О. Наїн, Є. Павлютенков, О. Сейтешев, М. Тітма, Б. Федоришин, П. Шавір та ін.); проблеми формування професійної спрямованості особистості в системі вищої освіти (С. Архангельський, В. Волкова, Т. Данилова, К. Делікатний, О. Джура, М. Дьяченко, Е. Зеєр, В. Зінченко, Є. Климов, Н. Кузьміна, А. Маркова, О. Новиков, В. Піщулін, О. Романовський, О. Ростунов, В. Сластьонін, Н. Тализіна, М. Чобітько, В. Шадриков, С. Яремчик та ін.); питання професійного становлення майбутніх лікарів (Р. Альошина, В. Барухович, І. Булах, О. Волосовець, М. Воронов, І. Геленко, А. Дьомін, А. Зіменковський, П. Кондратенко, О. Кривонос, І. Кузнецова, Т. Лебеди-нець, В. Москаленко, М. Мруга, О. Ольшевська, В. Ороховський, А. Поляков, Ю. Поляченко, О. Уваркіна, О. Чалий, О. Шушляпін та ін.).

Виходячи з розуміння значення й ролі лікарів у збереженні здоров'я нації, сучасних вимог щодо якості їх професійної підготовки, науковці вважають за необхідне для ефективного формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей упроваджувати в навчальний процес при викладанні професійно орієнтованих дисциплін принципи доказової медицини, розвивати професійну культуру майбутніх лікарів, формувати відповідні професійні знання, уміння й навички. Проте питанням формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання майже не приділяється уваги, незважаючи на визначальну роль загальнокультурної та природничо-наукової освіти в професійній підготовці лікарів.

Останнє зумовлено відірваністю процесу професійної підготовки майбутніх лікарів від клінічної бази в лікарнях у зв'язку з розвитком ринкових відносин та недосконалістю в цьому контексті нормативно-правової бази, використанням на початковому етапі навчання застарілих методик, які не забезпечують саморозвиток особистості студента, відсутністю спадковості та взаємозв'язку між змістом дисциплін початкового етапу навчання й блоку професійної підготовки. Зазначені проблеми актуалізуються утвердженням думки, що в медичних ВНЗ навчаються виключно молоді люди, які свідомо обрали цю професію. Тому в навчальних планах підготовки лікарів не передбачено вирішення питань, пов'язаних з дидактичною, психологічною, соціальною адаптацією першокурсників.

Дослідження стану розв'язання в теорії й практиці проблем формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання дозволило виявити низку суперечностей між:

– потребою суспільства в суттєвому підвищенні рівня професійної підготовки майбутніх лікарів і недостатнім усвідомленням учасниками навчального процесу значення загальнокультурної та природничо-наукової освіти в цьому процесі;

– необхідністю поєднання теоретичної й практичної підготовки на різних етапах професійного навчання студентів медичних спеціальностей та недостатнім відображенням цих аспектів у змісті дисциплін початкового етапу навчання;

– необхідністю формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання та невизначеністю педагогічних умов, що сприяють ефективності досліджуваного процесу.

Ураховуючи недостатню теоретичну розробленість указаної проблеми, соціальну значущість і практичну необхідність підготовки майбутніх лікарів, темою дисертаційної роботи було обрано „Формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексної теми: „Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0103U004993). Тему дисертаційної праці затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 5 від 16.06.2009 р.).

Об'єкт дослідження - процес формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування в студентів медичних спеціальностей професійної спрямованості на початковому етапі навчання.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності формування професійної спрямованості майбутніх лікарів на початковому етапі навчання в процесі їх професійної підготовки.

В основу дослідження була покладена гіпотеза: формування професійної спрямованості майбутніх лікарів на початковому етапі навчання як цілісного феномену зі специфічними педагогічними ознаками буде ефективним за умов:

· упровадження засобів педагогічного моніторингу формування професійної спрямованості студентів як важеля управління ефективністю зазначеного процесу;

· формування в студентів-медиків умінь та навичок здійснення навчально-пізнавальної діяльності у вищій медичній школі як засобу їх дидактичної адаптації;

· розвитку професійного (клінічного) мислення майбутніх лікарів як одного з головних завдань їх професійного становлення.

Відповідно до мети, предмета та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

1. На підставі аналізу наукової літератури визначити теоретичні засади формування професійної спрямованості особистості.

2. Розкрити сутність та структуру професійної спрямованості майбутніх лікарів як цілісного феномену.

3. Дослідити можливості процесу професійної підготовки студентів медичних спеціальностей щодо формування професійної спрямованості майбутніх лікарів на початковому етапі навчання у ВНЗ.

4. Розробити та науково обґрунтувати структурно-функціональну модель формування професійної спрямованості особистості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання.

5. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективного формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі їх навчання.

6. Використовуючи розроблену систему критеріїв та показників, експериментально перевірити ефективність реалізації визначених педагогічних умов формування професійної спрямованості майбутніх медиків на початковому етапі навчання.

Методологічну основу дослідження становлять: положення теорії пізнання про активну роль особистості в засвоєнні знань, теорії поетапного формування розумових дій; концепція активізації пізнавальної діяльності та самостійності студентів, виховання та розвитку творчого мислення особистості; концепція компетентнісного, особистісно орієнтованого та системного підходів до організації навчання; принципи загальної психології про єдність свідомості й діяльності; стратегія формування мотивації навчання. професійний спрямованість студент медичний

Теоретичну основу дослідження становлять наукові ідеї, концептуальні положення й теоретичні засади стосовно: змісту освіти та основ теорії навчання (А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, В. Бондар, В. Загвязинський, В. Краєвський, В. Лєдньов, П. Підкасистий, І. Підласий, С. Смирнов); компетентнісного підхіду до професійного розвитку фахівця (Н. Бібік, В. Болотов, А. Мітяєва, М. Мруга, В. Сєриков, А. Хуторськой, Л. Хоружа); системного підходу (Ю. Конаржевський, Н. Кузьміна, З. Решетова, В. Садовський, Е. Юдін); особистісно орієнто-ваного підходу до виховання й професійної освіти фахівців (І. Бех, Є. Бондаревська, М. Вікуліна, В. Загвязинський, В. Жернов, О. Наїн, О. Новиков, Л. Овсянкіна, С. Подмазін, О. Сердюк, В. Сєриков, Л. Сьому-шина, М. Чобітько); теорії й практики моделювання (Л. Апостель, С. Архангельський, М. Вартофський, В. Вєніков, Н. Волкова, Р. Габдреєв, В. Краєвський, В. Штофф); психології формування спрямованості особистості (Л. Божович, О. Іванова, О. Ковальов, І. Кон, О. Леонтьєв, В. Мерлін, В. Мясищев, К. Платонов, З. Решетова, С. Рубінштейн); загальних питань професійної орієнтації та самовизначення молоді (О. Голомшток, Е. Зеєр, В. Ільїн, Л. Йовайша, Є. Климов, І. Кон, О. Наїн, Є. Павлютенков, О. Сейтешев, М. Тітма, Б. Федоришин); різних аспектів формування професійної спрямованості студентів ВНЗ (С. Архангель-ський, К. Делікатний, М. Дьяченко, Е. Зеєр, Є. Климов, Н. Кузьміна, А. Маркова, О. Ростунов, В. Сластьонін, С. Смирнов, Н. Тализіна); теорії і практики педагогічного моніторингу (О. Абдулліна, В. Горб, А. Денисенко, В. Зайчук, О. Локшина, Т. Лукіна, О. Ляшенко, А. Майоров, О. Мітіна, А. Пульбере, З. Рядова, С. Сіліна, Н. Фоменко, Г. Цехмістрова), професійної підготовки лікарів (Р. Альошина, В. Барухович, І. Булах, Г. Василенко, О. Волосовець, М. Воронов, І. Геленко, А. Дьомін, А. Зіменковський, П. Кондратенко, І. Кочін, О. Кривонос, І. Кузнецова, Ю. Кундієв, М. Купновицька-Сабадош, Т. Лебединець, В. Москаленко, М. Мруга, О. Ольшевська, В. Ороховський, А. Поляков, Ю. Поляченко, О. Уваркіна, О. Чалий, О. Шушляпін).

Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз психолого-педагогічної та медичної літератури з проблеми дослідження для визначення теоретичних засад формування професійної спрямованості особистості майбутніх лікарів, його понятійно-категоріального апарату; узагальнення й систематизація наукових положень з метою розробки та обґрунтування педагогічних умов формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей; моделювання для створення структурно-функціональної моделі процесу формування досліджуваної якості фахівців медичного профілю; контент-аналіз нормативно-правових документів, робочих планів i програм для з'ясування існуючої системи професійної підготовки лікарів в Україні та світі й визначення шляхів її вдосконалення; емпіричні - анкетування, бесіди, спостереження, тестування, експертна оцінка для визначення рівня сформованості професійної спрямованості; верифікація отриманої інформації шляхом зіставлення даних дослідження; педагогічний моніторинг для вивчення стану та динаміки сформованості професійної спрямованості досліджуваної категорії майбутніх фахівців; педагогічний експеримент для перевірки педагогічних умов формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася в Луганському державному медичному університеті, Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка, Харківському медичному університеті впродовж 2005 - 2009 рр. Усього дослідженням було охоплено 793 особи, з них: 748 студентів, 28 викладачів, 17 молодих лікарів закладів охорони здоров'я м. Луганська та Луганської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: уперше розроблено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання; теоретично обґрунтовано сутність поняття „професійна спрямованість студентів медичних спеціальностей”; подальшого розвитку набули наукові уявлення про професійну підготовку студентів медичних спеціальностей, моделювання процесу формування професійної спрямованості, критерії та рівні сформованості професійної спрямованості майбутніх лікарів зі встановленням кількісних показників щодо оцінювання ефективності досліджуваного процесу при упровадженні відповідних педагогічних умов; удосконалено форми, методи й засоби процесу фахової підготовки майбутніх лікарів на початковому етапі навчання у вищих медичних навчальних закладах.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх достатній готовності до впровадження в навчальний процес медичних ВНЗ: розроблено робочу програму та навчально-методичне забезпечення з пропедевтичного курсу „Університетська освіта”; методичні рекомендації для викладачів вищих медичних навчальних закладів з підготовки завдань та інструктивних матеріалів для студентів молодших курсів, спрямованих на розвиток навчально-пізнавальних умінь і навичок; інформаційні матеріали та відповідні методичні рекомендації для викладачів та студентів щодо розв'язання проблемних, ігрових ситуацій і використання кейс-методу в процесі викладання дисциплін початкового етапу навчання; положення про організацію та проведення педагогічного моніторингу сформованості професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей.

Результати дослідження можуть бути використані в професійній підготовці фахівців у галузі медицини, у системі їх допрофесійної підготовки, у самостійній діяльності студентів молодших курсів.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчально-виховний процес Луганського державного медичного університету (довідка про впровадження № 7/518 від 16.03.2010 р.), Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (довідка про впровадження № 04-11/146 від 15.02.2010 р.), Харківського медичного університету (довідка про впровадження № 917-04 від 31.05.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки дослідження обговорювалися та здобули позитивну оцінку на засіданнях кафедри українознавства та гуманітарних наук, біології, пропедевтики внутрішніх хвороб Луганського державного медичного університету, кафедри біології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, Харківського медичного університету, кафедри педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації було виголошено на науково-практичних конференціях різного рівня: Міжнародній - „Ціннісні пріоритети освіти XXI століття: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ, 2009); Всеукраїнській - „Цінності особистості у контексті викликів сучасності” (Київ, 2009).

Публікації. Зміст і результати дослідження викладено в 6 одноосібних статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (278 найменувань, з них 13 іноземними мовами), 13 додатків на 39 сторінках. Робота містить 8 рисунків та 10 таблиць. Загальний обсяг роботи - 263 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, розкрито ступінь її розробленості; визначено об'єкт, предмет, мету дисертаційної роботи, сформульовано гіпотезу та завдання; охарактеризовано методологічні й теоретичні засади, методи дослідження; висвітлено наукову новизну й практичне значення дисертації; подано інформацію щодо апробації та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - „Теоретико-методичні засади формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей” - представлено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми формування професійної спрямованості студента, розкрито сутність понять „професійна спрямованість” та „професійна спрямованість студентів медичних спеціальностей” як цілісного феномену, досліджено стан і можливості процесу професійної підготовки студентів медичних спеціальностей щодо формування професійної спрямованості майбутніх лікарів на початковому етапі навчання.

Педагогічною наукою накопичений достатній досвід створення дієвої системи професійної підготовки особистості. У цьому процесі вирішального значення набуває формування професійної спрямованості особистості, яку психологи й педагоги розглядають як найбiльш важливу якість особистості, яка забезпечує її ефективне професійне навчання та діяльність в обраній галузі. Розмаїття підходів і методів дослідження зумовили відсутність у науці єдиного підходу до визначення феномену „професійна спрямованість”. Більшість науковців розуміють сутність цього поняття як систему особистісних якостей, які визначають потребу та задоволення в здійсненні відповідної професійної діяльності (В. Мерлін, О. Москалюк, Г. Щукіна), психологічну готовність людини до вибору напряму майбутньої професійної діяльності (В. Попков), най-важливіший чинник професійного становлення особистості (Є. Климов, В. Мерлін), інтерес або вибіркове ставлення до професії (О. Голомшток, В. Зінченко, О. Іванова, Л. Йовайша, В. Кревневич, М. Чобітько), цілеспрямовану поведінку людини при виборі професії (В. Волкова, І. Дуранов, М. Станкін).

У нашому дослідженні ми розглядаємо професійну спрямованість як багатобічне явище, яке є складовою загальної спрямованості особистості й визначається системою потреб, провідних мотивів, бажань, переконань, інтересів, цілей, планів особистості щодо оволодіння та реалізації себе у сфері обраної професії, її намаганням активно втілити їх у реальне життя. Цей феномен характеризується змістовними й динамічними характеристиками, знаходиться під значним впливом таких чинників, як покликання, здібності, професійні інтереси й ціннісні орієнтації, та значною мірою формується в процесі професійної підготовки особистості.

Аналіз наукової літератури дозволив виявити в структурі професійної спрямованості такі складники: мотиваційно-ціннісний, змістовно-процесуальний та діяльнісний. Мотиваційно-ціннісний компонент ми розглядаємо як такий, що цілеспрямовує діяльність особистості з метою забезпечення її потреб, бажань i переконань реалізувати себе в обраній професії, викликає стійкий інтерес до неї. Сутність змістовно-процесуального компонента проявляється в оволодінні майбутнім фахівцем професійно спрямованими знаннями, уміннями та навичками, завдяки яким власне й здійснюється професійна діяльність. Цей компонент професійної спрямованості завжди буде мати специфічні риси відносно певної професії. Третій - діяльнісний - компонент професійної спрямованості відображає взаємний вплив професійної спрямованості та навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців, що реалізується у формуванні й збагаченні різноманітних функцій професійної діяльності та розширенні її сфер.

Узагальнення поглядів Е. Зеєра, Б. Ількевича, В. Піщуліна, О. Ростунова, М. Чобітька, В. Шадрикова та інших науковців свідчить, що процес формування професійної спрямованості особистості студентів є двобічним, тобто він є результатом систематичного оволодіння професійними знаннями, уміннями й навичками майбутньої професійної діяльності, з одного боку, а з іншого - це цілеспрямований вплив на мотиваційну сферу особистості, формування й розвиток професійно значущих індивідуальних якостей суб'єкта. Такий підхід до розуміння формування професійної спрямованості дозволив розглядати цей процес у контексті компетентнісного підходу щодо професійного розвитку сучасного фахівця медичного профілю й теоретично обґрунтувати відповідну модель.

Аналіз загальних світових підходів до підготовки студентів медичних спеціальностей виявив, що всі вони ґрунтуються на моделях підготовки лікаря, головним недоліком яких є недостатнє врахування спрямованості та її впливу на розвиток особистісних якостей, формування відповідної системи цінностей, створення мотивів ефективної навчально-пізнавальної діяльності.

Окреслення основних завдань професійної діяльності лікаря, індивідуально-психологічних якостей, якими він має володіти, дозволило обґрунтувати сутність професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей як цілісний феномен зі специфічними педагогічними ознаками та складову спрямованості їхньої особистості, що виявляється в наявності професійно значущих ідеалів, інтересів, настанов, принципів, схильностей, здібностей, бажань і мотивів, які забезпечують цілеспрямовану навчально-пізнавальну діяльність студентів з набуття знань та вмінь, необхідних для проведення обстеження, діагностування, лікування, відповідних медичних маніпуляцій, взаємодії з хворими й колегами, оцінки впливу різних чинникiв на стан хворих, розробки й упровадження заходів профілактики захворювань та підтримки здорового способу життя людини.

На сучасному етапі в систему вищої медичної освіти України впроваджено принципи Європейської системи професійної підготовки фахівців. Розроблений галузевий стандарт підготовки студентів за напрямом „Медицина” передбачає формування всебічно розвиненого, компетентного спеціаліста, здатного до ефективного розв'язання широкого кола професійних завдань. Проте проведений аналіз теоретичних підходів та наявної практики підготовки лікарів, навчальних планів з їхньої підготовки, робочих програм дисциплін початкового етапу навчання й результатів констатувального експерименту виявив суттєві проблеми формування кожного з компонентів професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей та цього феномену в цілому.

Констатувальний етап педагогічного експерименту проводився в реальних умовах навчально-виховного процесу Луганського державного медичного університету серед студентів спеціальностей напряму „Медицина” - „Лікувальна справа”, „Педіатрія” та „Стоматологія”.

При встановленні рівня сформованості професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей було досліджено вплив дисциплін початкового етапу навчання на формування змістовно-процесуального компонента зазначеного феномену, при цьому ми намагалися визначити, наскільки зміст дисциплін цього етапу має професійне спрямування й сприяє успішності подальшого навчання студентів та їхнього професій-ного зростання. Було встановлено, що найбільший влив на формування змістовно-процесуального компонента серед дисциплін соціально-економічного та гуманітарного циклу мають „Історія медицини” (2,27), „Основи педагогіки. Основи психології” (1,98), „Ділова українська мова” („Українська мова за професiйним спрямуванням”) (1,84) та „Філософія” (1,76); природничо-наукового блоку - „Анатомія людини” (2,35), „Мікробіологія, вірусологія та імунологія” (2,37), „Гістологія, цитологія та ембріологія” (1,86); професійно орієнтованого блоку - „Догляд за хворими” (3,46). Отримані результати засвідчили, що рівень сформованості зазначеного компонента є нижче середнього.

Визначення рівня сформованості мотиваційно-ціннісного компонента професійної спрямованості відбувалося шляхом дослідження мотивів вибору професії лікаря, вступу до медичного ВНЗ та мотивів навчальної діяльності студентами медичних спеціальностей. Вивчення мотивів вибору студентами професії лікаря, яке проводилося на основі застосування адаптованої методики Є. Павлютенкова, виявило перевагу мотивів, пов'язаних зі змістом праці (81,45 %), можливістю отримувати в процесі професійної діяльності моральне задоволення та працювати в колективі (62,2 %). Аналіз мотивів вступу молоді до медичного університету свідчить про розуміння студентами необхідності здобути вищу освіту з метою самореалізації в суспільстві, усвідомлення соціальної значущості професії лікаря, наявність особливої професійної атмосфери вже в період навчання у ВНЗ. При цьому встановлено, що далеко не всі студенти пов'язують майбутню професійну діяльність безпосередньо з процесом лікування хворих (57,7 %). Окрім того, вибір цієї професії біля 50 % опитуваних здійснили під впливом батьків та сімейних традицій, не маючи при цьому власного бажання щодо оволодіння професією лікаря й глибокого переконання в її значущості. Базуючись на методиці В. Каташова, було досліджено також мотивацію навчальної діяльності студентів медичних спеціальностей і виявлено, що значна частина студентів (46,7 %) мають середній рівень навчальної вмотивованості. Узагальнення результатів вивчення мотиваційної сфери майбутніх лікарів дало можливість дійти висновку про середній рівень сформованості цього компонента.

При визначенні сформованості діяльнісного компонента головна увага приділялася з'ясуванню рівня розвиненості навчально-пізнавальних умінь і навичок студентів І - ІІ курсів. За результатами опитувань, виконання контрольно-діагностичних завдань було виявлено: невміння студентів працювати з лабораторним обладнанням (47,2 %); недостатній рівень навичок оформлення результатів роботи (85, 6 %); складності в роботі з хіміко-біологічними речовинами, (72,3 %) та різними джерелами й узагальнення інформації (86,4 %); складності у виконанні творчих завдань (43,3 %) та організації самостійної діяльності (54,7%).

На підставі результатів констатувального етапу експерименту, що виявив середній рівень сформованості професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей, особливо наявність нестійкої мотивації до навчання, слабкого розвитку навичок навчально-пізнавальної та творчо-пошукової діяльності студентів, а також визначення можливостей процесу професійної підготовки лікарів на початковому етапі навчання щодо формування їхньої професійної спрямованості було зроблено висновок про необхідність розробки педагогічних умов ефективного формування зазначеного феномену.

У другому розділі - „Обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання” - розроблено структурно-функціональну модель формування професійної спрямованості майбутніх лікарів та визначено її методологічні засади; обґрунтовано педагогічні умови формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання на основі розробленої моделі; охарактеризовано перебіг та результати експериментальної роботи.

Спираючись на положення, що моделювання педагогічного процесу є засобом узгодження різних його компонентів з метою наближення до ідеального образу підготовки майбутнього фахівця, було доведено необхідність застосування цього методу для розробки теоретичної моделі формування професійної спрямованості майбутніх медиків як наукового підґрунтя її вдосконалення.

На основі теоретико-методологічних узагальнень та результатів констатувального експерименту було розроблено структурно-функціональну модель формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання, яка представлена послідовною взаємодією взаємозумовлених загальною метою блоків - орієнтувального, змістового, методологічного та організаційно-управлінського. Теоретико-методологічні засади моделі становлять базові положення компетентнісного, особистісно орієнтованого та системного підходів.

У процесі обґрунтування моделі формування професійної спрямованості майбутніх лікарів було розроблено критерії, показники та рівні сформованості досліджуваного феномену, що дає можливість визначити ефективність реалізації обраних нами педагогічних умов формування професійної спрямованості студентів. До критеріїв оцінювання рівня сформованості професійної спрямованості віднесено: спрямованість на діяльність лікаря; спрямованість на оволодіння професією; професійну ідентичність; професійну компетентність; індивідуально-творчий стиль професійної діяльності майбутнього лікаря. Для кожного з критеріїв було визначено показники їх прояву та рівні сформованості компонентів професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей: низький, середній, достатній, високий.

Розроблена структурно-функціональна модель формування професійної спрямованості майбутніх лікарів дозволила визначити педагогічні умови як сукупність об'єктивних та суб'єктивних чинників ефективної реалізації зазначеного процесу.

Аналіз наукових праць, широкої практики формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей, перш за все на початковому етапі навчання, результати констатувального експерименту дозволили визначити педагогічні умови, реалізація яких забезпечує ефективне формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання, а саме: упровадження засобів педагогічного моніторингу формування професійної спрямованості студентів як важеля ефективного управління цим процесом; формування в студентів-медиків навичок здійснення навчально-пізнавальної діяльності у вищій медичній школі як засобу їх дидактичної адаптації; розвиток професійного (клінічного) мислення майбутніх лікарів як одного з головних завдань їх професійного становлення.

Формувальний етап педагогічного експерименту мав варіативний характер, проводився впродовж 2006 - 2009 років у експериментальних групах обраних нами спеціальностей (студенти спеціальності „Лікувальна справа” ввійшли до складу експериментальної групи, а зі студентів спеціальностей „Педіатрія” та „Стоматологія” було сформовано контрольну групу). Порівняння результатів цього впливу дозволило здійснити оцінку ефективності визначених педагогічних умов, апробація яких мала на меті з'ясування ефективності формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання.

Реалізація першої педагогічної умови була пов'язана з упровадженням засобів педагогічного моніторингу, який передбачав: збір даних про стан сформованості професійної спрямованості студентів; відстеження ефективності запроваджених педагогічних впливів; аналіз та коригування результатів формування компонентів професійної спрямованості з метою усунення чинників негативного впливу на формування професійної спрямованості майбутніх лікарів, підвищення ефективності та результативності зазначеного процесу тощо. Були проаналізовані навчальні програми, підручники з дисциплін початкового етапу навчання для встановлення наявності міжпредметних зв'язків з дисциплінами професійного блоку; розроблені анкети, тести, обрані методики дослідження, визначені критерії, показники, рівні для оцінювання ступеня сформованості професійної спрямованості.

Реалізація цієї педагогічної умови супроводжувалась обговоренням проблеми формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей та стану її сформованості серед викладачів різних кафедр Луганського державного медичного університету та керівників факультетів навчального закладу. Проведення спільної роботи дало змогу визначити основні напрямки й засоби підвищення ефективності формування досліджуваного феномену та забезпечило плідну спільну діяльність суб'єктів навчального процесу в цьому напрямку.

Друга педагогічна умова - формування в студентів-медиків навичок здійснення навчально-пізнавальної діяльності у вищій медичній школі як засобу їх дидактичної адаптації - полягала у визначенні можливостей кожної з дисциплін початкового етапу навчання щодо забезпечення розвитку в студентів умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності у вищій школі. З цією метою до змісту гуманітарних та соціально-економічних дисциплін був розроблений комплекс завдань для: практичних занять, самостійної аудиторної та позааудиторної роботи студентів, самоосвітньої діяльності, а також критерії оцінювання кожного виду діяльності студентів. При цьому змісту діяльності надавалося професійного спрямування, створювалися умови для її самостійного планування, що сприяло підвищенню її результативності. Основні види діяльності студентів були спрямовані на опрацювання різноманітної літератури, укладання словників термінів, підготовку рефератів та доповідей, розв'язання практичних завдань, роботу з електронними засобами інформації. Для проведення практичних та лабораторних занять з природничо-наукових дисциплін були розроблені інструкції. З метою розвитку навчально-пізнавальних умінь та навичок діяльності студентів у вищій медичній школі нами була розроблена й запропонована робоча програма пропедевтичного курсу „Університетська освіта”, який успішно був упроваджений у навчальний процес.

Активізація діяльності майбутніх лікарів в аудиторній та позааудиторній роботі дала змогу реалізувати третю педагогічну умову. Упровадження цієї педагогічної умови передбачало застосування в навчальному процесі активних форм та методів навчання, а саме: проблемних ситуацій - при викладанні дисциплін „Основи психології. Основи педагогіки”, „Анатомія людини”, „Філософія”, „Соціологія та медична соціологія”; ігрових методів - при вивченні дисциплін „Іноземна мова”, „Ділова українська мова” („Українська мова за професійним спрямуванням”), „Історія медицини”, „Основи психології. Основи педагогіки”; дискусійних форм роботи - при викладанні дисциплін „Історія України”, „Історія медицини”, „Мікробіологія, вірусологія та імунологія”; кейс-методу - у процесі набуття знань з „Іноземної мови”, „Основ економічних теорій”, „Соціології та медичної соціології”, „Філософії”. Використовувалися й уже існуючі ігри, проблемні ситуації, кейси, і розроблені самостійно, виходячи з особливостей професійної підготовки лікарів. Упроваджувалися різні види завдань з метою розвитку світоглядних позицій студентів, формування ціннісних орієнтирів, притаманних діяльності лікаря, уміння обґрунтовано робити вибір, використовувати набуті теоретичні знання для розв'язання реальних життєвих і професійних ситуацій. Розроблені види завдань сприяли не лише розвитку професійного (клінічного) мислення майбутніх лікарів, але й забезпечували емоційну забарвленість процесу фахової підготовки майбутніх лікарів, його особистісну значущість, посилювали вплив на розвиток професійної мотивації. Крім того, був скоригований навчальний матеріал провідних тем дисциплін природничо-наукового циклу з метою вибудовування міжпредметних зв'язків з дисциплінами професійного блоку.

Реалізація означених педагогічних умов забезпечила оволодіння студентами навичок навчально-пізнавальної діяльності у вищій медичній школі, їх дидактичну адаптацію, посилила мотивацію навчання майбутніх лікарів та рівень набутих ними на початковому етапі навчання професійних знань і навичок, сприяла розвитку професійного (клінічного) мислення студентів.

Зіставлення результатів рівнів сформованості професійної спрямованості в контрольних та експериментальних групах довело ефективність реалізації в навчальному процесі визначених у дослідженні педагогічних умов. Загальна оцінка впливу педагогічних умов завдяки розрахунку відповідних показників свідчить, що перша педагогічна умова забезпечує координацію процесу формування професійної спрямованості; друга - зумовлює наповнення діяльнісного компонента; третя - сприяє формуванню змістовно-процесуального та мотиваційно-ціннісного компонентів професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей.

Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив позитивну динаміку зростання показників рівня сформованості професійної спрямованості майбутніх лікарів (див. табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл студентів медичних спеціальностей КГ та ЕГ до й після експерименту за рівнями сформованості професійної спрямованості (у %)

Достовірність різниці та статистична значущість результатів формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей експериментальної та контрольної групи підтверджено розрахунками t-критерію Стьюдента, що підтверджує вірогідність результатів експериментальної роботи.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують ефективне формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей.

2. На підставі аналізу наукової літератури розкрито теоретичні засади професійної спрямованості особистості як цілісного феномену, що визначається системою потреб, провідних мотивів, бажань, переконань, інтересів, цілей, планів особистості щодо оволодіння обраною професією та намаганнями активно втілити їх у реальне життя.

З'ясовано, що професійна спрямованість містить у своїй структурі змістовно-процесуальний, мотиваційно-ціннісний та діяльнісний компоненти.

Ефективне формування професійної спрямованості студентів здійснюється завдяки оволодінню фаховими знаннями, уміннями й навичками, розвитку професійно важливих якостей спеціаліста, ціннісних орієнтирів з урахуванням ідеалів майбутньої діяльності, професійних планів особистості.

3. Обґрунтовано зміст професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей як складової спрямованості їх особистості, що виявляється в наявності професійно значущих ідеалів, інтересів, настанов, принципів, схильностей, здібностей, бажань та мотивів, які забезпечують цілеспрямовану навчально-пізнавальну діяльність студентів з набуття знань і вмінь, необхідних для проведення обстеження, діагностування, лікування, відповідних медичних маніпуляції, взаємодії з хворими й колегами, оцінки впливу різних чинників на стан хворих, розробки й упровадження заходів профілактики захворювань та підтримки здорового способу життя людини.

4. Аналіз процесу професійної підготовки студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання дозволив виявити посередню ефективність формування професійної спрямованості майбутніх лікарів, основними причинами чого визначено: відірваність процесу фундаментальної медичної освіти від реальної медичної практики; панування застарілих методик навчання; розрив міждисциплінарних зв'язків навчальних предметів природничо-наукового та професійного блоку; недостатнє професійне спрямування змісту дисциплін початкового етапу навчання, що не забезпечує відповідної вмотивованості студентів до оволодіння професією лікаря, професійної самореалізації; низький рівень розвитку вмінь навчально-пізнавальної та творчо-пошукової діяльності; нестійку мотивацію до навчання за обраною професією.

5. Теоретично обґрунтовано та розроблено структурно-функціональну модель формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей, яка ґрунтується на компетентнісному, особистісно орієнтованому та системному підходах і є послідовною взаємодією орієнтувального, змістового, методологічного та організаційно-управлінського блоків з метою формування всіх складників професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання завдяки реалізації певних педагогічних умов.

6. Теоретично обґрунтовано та доведено доцільність реалізації в навчальному процесі медичного ВНЗ педагогічних умов, які забезпечили ефективне формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання, а саме: упровадження засобів педагогічного моніторингу формування професійної спрямованості студентів як важеля ефективного управління цим процесом; формування в студентів-медиків навичок здійснення навчально-пізнавальної діяльності у вищій медичній школі як засобу їх дидактичної адаптації; розвиток професійного клінічного мислення майбутніх лікарів як одного з головних завдань їх професійного становлення.

Реалізація визначених педагогічних умов здійснена завдяки вдосконаленню організації навчально-пізнавальної діяльності майбутніх лікарів на початковому етапі навчання; використанню проблемних, ігрових, ситуативних (кейс-метод) та інших методів активного навчання; створенню сприятливої атмосфери взаємодії між викладачами та студентами, розробленню та впровадженню пропедевтичного курсу „Університетська освіта”.

7. На основі зіставлення отриманих у проведеному педагогічному експерименті результатів, їх кількісного та якісного аналізу виявлено, що комплексна реалізація педагогічних умов призвела до суттєвих статистично значущих змін у рівні сформованості кожного складника професійної спрямованості й досліджуваного феномену в цілому.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійної спрямованості та її формування в навчальному процесі ВНЗ.

До перспективних напрямків подальших наукових розробок відносимо: формування професійної спрямованості майбутніх лікарів у процесі вивчення дисциплін професійного блоку з визначенням відповідних педагогічних умов; урахування в процесі формування професійної спрямованості студентів медичних ВНЗ особливостей проведення лікарської практики, а також необхідності подальшої інтеграції української медичної школи до світового освітнього медичного простору; визначення домінант формування компонентів професійної спрямованості для різних спеціальностей медичної підготовки студентів.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Неловкіна Берналь О. А. Формування комунікативної компетентності сучасного лікаря в контексті світових підходів / О. А. Неловкіна Берналь // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. Вип. 13. Кн. 2. К., 2009. С. 481 - 490.

2. Неловкіна Берналь О. А. Технологія організації та проведення моніторингу якості вищої освіти / О. А. Неловкіна Берналь // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. 2009. № 23. С. 112 - 118.

3. Неловкіна Берналь О. А. Модель підготовки спеціаліста в контексті компетентнісного підходу / О. А. Неловкіна Берналь // Освіта Донбасу. 2010. № 1. С. 73 - 78.

4. Неловкіна Берналь О. А. Соцiально-професійна підготовка сучасного лікаря: американський та європейський підходи / О. А. Неловкіна Берналь // Соц. педагогіка: теорія та практика. 2010. № 1. С. 101 - 114.

5. Неловкіна Берналь О. А. Сутність професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей / О. А. Неловкіна Берналь // Освіта Донбасу. 2010. № 3. С. 80 - 84.

6. Неловкіна Берналь О. А. Педагогічні умови формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей / О. А. Неловкіна Берналь // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. 2010. № 10. С. 170 - 179.

АНОТАЦІЯ

Неловкіна Берналь О. А. Формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010.

Дисертаційну роботу присвячено проблемі підвищення ефективності процесу формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання як необхідної складової їх професійного розвитку.

Представлено теоретичний аналіз наукової літератури, розкрито сутність понять „професійна спрямованість” та „професійна спрямованість студентів медичних спеціальностей” як цілісного феномену; на основі аналізу стану й можливостей процесу формування професійної спрямованості майбутніх лікарів на початковому етапі навчання розроблено її структурно-функціональну модель; обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови розвитку професійної спрямованості фахівців медичного профілю на початковому етапі навчання шляхом упровадження педагогічного моніторингу, забезпечення дидактичної адаптації студентів-медиків та розвитку їх професійного (клінічного) мислення.

Ключові слова: професійна спрямованість, професійна спрямованість студентів медичних спеціальностей як цілісний феномен, педагогічні умови, педагогічний моніторинг, дидактична адаптації студентів медичних спеціальностей, професійне (клінічне) мислення.

АННОТАЦИЯ

Неловкина Берналь Е. А. Формирование профессиональной направленности студентов медицинских специальностей на начальном этапе обучения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04. - теория и методика профессионального образования. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2010.

В диссертации разработаны и обоснованы педагогические условия эффективного формирования профессиональной направленности студентов медицинских специальностей на начальном этапе обучения.

Установлено, что профессиональная направленность определяется системой потребностей, ведущих мотивов, желаний, интересов, убеждений, целей, планов личности по овладению и осуществлению выбранной профессии; состоит из мотивационно-ценностного, содержательно-процессуального и деятельностного компонентов.

Профессиональная направленность студентов медицинских специальностей является составляющей направленности их личности, что проявляется в наличии профессионально значимых идеалов, интересов, установок, принципов, склонностей, способностей, желаний и мотивов, которые обеспечивают целенаправленную учебно-познавательную деятельность студентов по овладению знаниями и навыками для проведения обследования, диагностики, лечения, выполнения соответствующих медицинских манипуляций, взаимодействия с больными и коллегами, оценки влияния факторов на состояния больных, разработки и внедрения профилактики заболеваний и поддержанию здорового образа жизни.

В исследовании представлены результаты анализа возможностей широкой практики высших медицинских учебных заведениях с точки зрения формирования профессиональной направленности будущих врачей, что дало возможность сделать заключение о достаточно низком уровне формирования исследуемого феномена и наличии субъективных и объективных причин этого.

Разработана структурно-функциональная модель формирования профессиональной направленности студентов медицинских специальностей на начальном этапе обучения, которая базируется на компетентностном, личностно ориентированном и системном подходах.