Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 378.633.011.32.03 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Студентська академічна група, як об'єкт виховання на початковому етапі навчання у вищих економічних навчальних закладах

13.00.07 - теорія і методика виховання

Шевчук Ірина Володимирівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник - академік АПН України, доктор філософських наук, професор Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, ректор університету.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Міщик Людмила Іванівна, Глухівський державний педагогічний університет, завідувач кафедри соціальної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Краснощок Інна Петрівна, Кіровоградський національний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки.

Захист дисертації відбудеться: «18» лютого 2010 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.053.09 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано «15» січня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Вольнова.

Загальна характеристика дослідження

Актуальність дослідження. Концепція виховання дітей і молоді в системі освіти, затверджена Міністерством освіти та науки у 1996 році, базується на науково-теоретичних і методологічних засадах національного виховання. Вона лягла в основу організації виховної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів. Однак динамічні зміни, що відбуваються в суспільстві, потребують постійного вдосконалення системи виховної роботи, наближення її форм і методів до потреб сьогодення. Це стосується, перш за все, студентів i викладачів вищих навчальних закладів, перед якими в умовах демократизації освітньо-виховної діяльності постає проблема адаптації до нових реалій освітнього процесу. Така ситуація спонукає як до пошуку ефективних шляхів розвитку системи вищої освіти в цілому, так і до розробки оптимальних підходів при формуванні академічної групи та вихованні кожного студента в умовах вищої школи.

Особливо актуальними означені питання виступають у вищих навчальних закладах економічного профілю. Це зумовлено тим, що соціально-професійна конкретизація й урахування індивідуальних особливостей студентів у межах академічної групи практично не завжди здійснюються або не здійснюються взагалі. Це, безперечно, знижує ефективність освітньо-виховного процесу, негативно позначається на особистісному та професійному зростанні студентів, періоді їх адаптації до соціокультурних умов вищих економічних навчальних закладів.

Порушені питання не нові в педагогічній науці. Так, у ряді наукових праць розкрито соціально-психологічні особливості студентського періоду та його роль у саморозвитку і професійній самореалізації особистості (Л. Анциферова, В. Бодров, Р. Вайнола, М. Варбан, О. Карпенко, Є. Климов, Т. Рєзнік, В. Семиченко, Н. Шапошнікова та ін.); розроблено ряд питань щодо психології малої групи та оптимізації роботи в студентській групі (В. Агеєв, У. Бенніс, І. Бойко, Р. Міддлмен, К. Огієнко, Н. Осипова, К. Рудестам, Г. Шепард та ін.); розглянуто питання адаптації особистості до колективу, групи (Г. Балл, О. Зотова, І. Кряжева, А. Налчаджян, А. Фурман та ін.) та окреслено особливості протікання цього процесу в студентів молодших курсів (Е. Аміріді, Д. Андреєва, С. Гапонова, Л. Зданевич, Г. Левківська, Л. Міщик, В. Сорочинська, В. Штифурак та ін.)

Різні аспекти освітньо-виховної роботи зі студентами представлено у дослідженнях В. Андрущенка, В. Астахової, І. Беха, Л. Бєлової, А. Капської, І. Краснощок, К. Михайльової, О. Невмержицького, Д. Пащенка, Н. Чернухи, В. Ягупова та ін. Окремі питання організації цього процесу зі студентами економічних вузів висвітлюють І. Васильєв, О. Вишневська, О. Михайлов, Г. Чаплицька та ін., зокрема, у наукових працях І. Авдєєвої, С. Гури, І. Мельникової, В. Рябченка, В. Сергєєвої, К. Шамлян та ін. розкрито питання технології роботи куратора академічної групи.

Досягнуті здобутки як теоретичного, так і практичного плану сприяють покращенню адаптування студентів до умов навчальної групи, цілеспрямованому проведенню групової освітньо-виховної роботи. Разом з тим недостатньо розробленими залишається низка питань: активізація особистої спрямованості студентів на здобуття фахової освіти, свідомий вибір професійних і соціальних орієнтирів для подальшої діяльності після закінчення вищого економічного навчального закладу та використання з цією метою інтерактивних методик. Одним із найбільш перспективних сучасних шляхів усунення цих недоліків є використання при вирішенні педагогічних цілей психологічних засобів. Окремі аспекти означеного питання вже розкрито у психолого-педагогічній науці: ігрові техніки описують П. Баранов, Ю. Громико, Ю. Друзь, Х. Кедьюсон, С. Наумов, С. Попов, Б. Сазонов, Н. Сазонтьєва, Ч. Шефер, Г. Щедровицький та ін.; потенціал тренінгової роботи зі студентами висвітлюють Л. Зданевич, І. Вачков, О. Прутченков, О. Сидоренко, Т. Яценко та ін.; загалом методи активного навчання та виховання аналізують Т. Глухова, В. Ковалевський, К. Мілютіна та ін. Але при цьому розробленої системи виховання студентів-першокурсників в умовах академічної групи вищої школи економічного профілю, що не лише пропонувала б використання означених методик, але й спиралася на врахування особливостей психологічних типів студентів, їх майбутньої фахової орієнтації ні в теорії, ні на практиці поки що немає. Актуальність окресленої проблеми й обумовила вибір теми дослідження: «Студентська академічна група як об'єкт виховання на початковому етапі навчання у вищих економічних навчальних закладах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри сучасних європейських мов Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ та є складовою плану науково-дослідної роботи Інституту вищої освіти АПН України.

Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту вищої освіти АПН України (протокол №3 від 27.02.2003 р.) та узгоджена у бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №3 від 25.03.2003 р.).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад виховання студентів в умовах академічної групи та експериментальній перевірці модернізованої освітньо-виховної системи роботи зі студентами академічних груп вищої школи економічного профілю.

Відповідно до мети окреслено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати сучасні методологічні основи освітньо-виховної роботи та виявити основні підходи, що застосовуються у даному процесі.

2. Виявити особливості студентської академічної групи як освітнього середовища виховання і як об'єкта наукового дослідження.

3. Обґрунтувати модернізовану освітньо-виховну систему роботи зі студентами академічних груп, розкрити шляхи її впровадження в академічній групі вищого навчального закладу економічного профілю.

4. Окреслити критерії та показники педагогічного впливу модернізованої освітньо-виховної системи на життєдіяльність студентської академічної групи в період першого року навчання у вищій школі економічного профілю.

5. Експериментально перевірити результативність впровадження модернізованої освітньо-виховної системи роботи в академічних групах вищого економічного навчального закладу.

Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес у вищих економічних навчальних закладах.

Предмет дослідження: особливості виховного процесу та шляхи модернізації його організації в академічних групах вищих економічних навчальних закладів.

З метою вирішення поставлених завдань було використано сукупність взаємодоповнюваних методів дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, класифікація та узагальнення) дозволили вивчити мотивацію фахового вибору абітурієнтів, особливості формування малих груп студентів-першокурсників, специфіку організації виховної роботи з ними; метод моделювання використано з метою побудови модернізованої освітньо-виховної системи; емпіричні (методи соціометрії, тестування, опитування, співбесіди) сприяли виявленню труднощів в адаптуванні студентів до умов вищої школи, встановленню показників педагогічного впливу модернізованої освітньо-виховної системи на життєдіяльність студентської академічної групи; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) дав змогу перевірити ефективність запропонованої модернізованої освітньо-виховної системи; встановлення достовірності отриманих результатів здійснювалося за допомогою методів математичної статистики.

Методологічною і теоретичною основою дослідження стали: концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів, у яких знайшли відображення питання підготовки і виховання фахівців на сучасному етапі розвитку національної освіти (Закони України «Про вищу школу», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти); наукові положення щодо технологізації виховного процесу (І. Бех, О. Невмержицький, В. Сухомлинський та ін.), технологій роботи куратора академічної групи (І. Авдєєва, Л. Бєлова, І. Мельникова, К. Огієнко та ін.), змісту групових форм роботи (І. Вачков, А. Петровський, К. Рудестам, О. Сидоренко та ін.); теорії професіоналізації діяльності (В. Бодров, А. Капська, М. Пряжніков, В. Семиченко, В. Сорочинська та ін.), психолого-педагогічні підходи щодо адаптації студентів (Е. Аміріді, С. Гура, Л. Зданевич, І. Цимбал, Н. Шапошнікова та ін.); ідеї організації ефективного навчання і виховання майбутніх економістів (О. Вишневська, О. Михайлов, Г. Чаплицька та ін.).

Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше науково обґрунтовано модернізовану освітньо-виховну систему роботи зі студентами академічних груп вищого економічного навчального закладу (складові: навчально-організаційний підхід, соціально-психологічна групова адаптація, особистісна орієнтація адаптації студента до умов вищої школи економічного профілю, розвиток творчого ставлення студента до навчання); розроблено критерії і показники педагогічного впливу модернізованої освітньо-виховної системи на життєдіяльність студентської академічної групи в період першого року навчання у вищому навчальному закладі економічного профілю (згуртованість і взаємна підтримка, адаптаційний період, навчальна успішність, креативність студентів);

- уточнено зміст понять «виховна технологія у вищій школі», «академічна студентська група», «соціально-психологічна адаптація студентів», «соціальна зрілість студента економічного профілю», «психологічний тип особистості»; розкрито концептуальні підходи до освітньо-виховної роботи (навчально-діяльнісний, колективно-груповий, фахово-адаптаційний, особистісно-орієнтований, інтегративно-диференційований), стрижнем якої стала диференціація студентів за психотипами; удосконалено зміст та напрямки роботи куратора зі студентами академічної групи (адаптаційна робота зі студентськими групами; діяльнісно-рольові ігри; співбесіди за фаховою спрямованістю; проведення додаткових занять і консультацій);

- отримали подальший розвиток метод психотренінгу та діяльнісно-рольові ігри як засоби скорочення адаптаційного періоду студентів першого курсу в умовах академічної групи вищої школи економічного профілю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному: розроблено тренінгову програму, що базується на врахуванні психотипу особистості студентів та орієнтується на надання їм допомоги в адаптації до освітнього середовища вищого економічного навчального закладу; обґрунтовано специфіку використання діяльнісно-рольових ігор, що дозволило скоротити термін адаптації студентів-першокурсників до умов академічної групи та підвищити їх навчальну успішність, спрямувати до самоосвіти і прояву креативності. Обґрунтовано напрямки, впроваджено форми і методи роботи куратора академічної групи, що сприяло осмисленню студентами власного статусу в колективі, усвідомленню необхідності майбутнього фахового розвитку й особистісних потреб у досягненні певного соціального статусу в дорослому житті. Матеріали дослідження можуть бути використані при плануванні освітньо-виховної роботи у вищій школі та при проведенні кураторських годин зі студентами перших курсів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ (довідка № 01-27/2716 від 23.09.2009 р.), Вінницької філії ПВНЗ «Європейський університет» (довідка № 171-1 від 19.05.2009 р.) та Приватного вищого навчального закладу «Університет економіки і підприємництва» (довідка № 338 від 05.05.2009 р.). На різних етапах роботи дослідженням було охоплено 4503 студенти перших курсів (400 студентів під час формувального експерименту), 16 педагогів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації знайшли відображення у доповідях і виступах на наукових та науково-практичних конференціях: міжнародних - «Викладач і студент у системі вищої освіти: проблеми діалогу, співпраці, взаємодії» (Львів, 2003), «Управління якістю освіти» (Київ, 2003), «Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства» (Львів, 2005), «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2006), «Наука в информационном пространстве» (Дніпропетровськ, 2008), «Розвиток наукових досліджень - 2008» (Полтава, 2008); всеукраїнських - «Психолого-педагогічні основи формування здорового способу життя серед студентської молоді» (Одеса, 2003), «Перспективні педагогічні технології в системі неперервної освіти» (Київ, 2004), «Гуманітарна освіта в Україні: моніторинг якості» (Вінниця, 2004); регіональній - «Сучасні технології в навчальному процесі» (Вінниця, 2003); щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 одноосібних наукових працях. З них: 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 5 тез доповідей.

Загальний обсяг особистого доробку становить 2,9 друкованих аркушів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, додатків і списку використаних джерел (254 найменування, з них 4 - іноземною мовою). Робота містить 18 таблиць і 25 рисунків на 22 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 242 сторінки тексту, з них 179 сторінок основного тексту, 7 додатків вміщено на 41 сторінці.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету та завдання, визначено теоретично-методологічні засади і методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, представлено структуру дисертації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади виховання студентів в умовах академічної групи вищого економічного навчального закладу» - проаналізовано сучасний стан розробки питань організації освітньо-виховної роботи у вищій школі; виявлено особливості студентської академічної групи як освітнього середовища виховання та висвітлено чинники ефективної організації в ній освітньо-виховного процесу; визначено концептуальні підходи до виховання студентів у вищій школі економічного профілю на початковому етапі їх навчання.

Демократизація сучасного суспільства, окрім інших змін, вимагає реформування системи вищої освіти. Виховання вільної та відповідальної особистості неможливе при використанні авторитарних педагогічних підходів, які не зорієнтовані на складний внутрішній світ кожної молодої людини. Це зумовлює необхідність застосування таких виховних систем, технологій і методик, які б повністю реалізували ідеї співпраці та співтворчості студентів між собою і з викладачами, а також сприяли б підвищенню зацікавленості студентів у найбільш повному засвоєнні обраної спеціальності.

Методологічною основою для аналізу проблем виховання спеціалістів у вищих економічних навчальних закладах визначено сучасні підходи до наукового пізнання: системний, синергетичний, культурологічний. Проведений науковий пошук, що базувався на принципі класифікації, дозволив виявити 544 дисертаційні роботи за тематикою виховання в розділі «Освіта і наука» (1998-2005 рр.). Розподіл робіт згідно віку об'єкта виховання показав, що питання виховання студентів посідає третє місце (15,6 %). Класифікація означених 85 робіт за виховною спрямованістю засвідчила поряд зі зростанням частки досліджень, присвячених питанням виховання студентів економічних спеціальностей, загалом незначну їх кількість (близько 5 %). Їх аналіз за спрямованістю виявив, що економічним напрямкам виховання (у тому числі у вищій школі економічного профілю) присвячено всього чотири роботи (0,74 %). Це актуалізувало потребу у розробці та застосуванні науково-обгрунтованих педагогічних технологій у вищій школі.

З'ясовано, що під виховними технологіями в умовах вищої школи розуміють системи та методи виховної роботи, зорієнтовані на своєрідний перехідний період у житті юнаків - становлення їхньої особистості щодо прийняття відповідальних рішень і вміння ставити «дорослі» цілі й задачі. Означене дозволило зробити висновок про можливість та необхідність обґрунтування модернізованої освітньо-виховної системи роботи зі студентами вищої школи економічного профілю. Наголошено, що така система повинна органічно реалізовуватись у навчально-виховному процесі, базуватися на врахуванні особистісних рис студентів, активізації їх потягу до самоосвіти, підвищенні зацікавленості у майбутній професійній діяльності та може бути застосована в межах академічної групи за умови активної дії куратора. Це обумовило детальне вивчення означених аспектів.

Виявлено, що сучасна економічна освіта повинна вирішувати подвійне завдання: по-перше, забезпечувати загальний розвиток майбутнього фахівця (формування інтелектуальних, моральних, духовно-творчих, естетичних, психофізичних якостей); по-друге, сприяти професійному розвитку, що передбачає наявність загальних здібностей для вирішення спеціальних професійних завдань. Однак практика доводить, що сьогодні у вищих економічних навчальних закладах виховні методи вирішують, як правило, першу задачу, а освітні методи - другу. Причому часто вони існують окремо одні від одних у межах номінальних освітньо-виховних систем.

Констатовано, що освітньо-виховні системи роботи зі студентами вищих економічних навчальних закладів уже розроблялися. Разом з тим попри спробу комплексного підходу до їх створення, простежується надання їм надто загального характеру або надмірне захоплення вузькою економічною спеціалізацією. Такий підхід відчужує i викладача, i студента як від предмета вивчення, так i від цінності навчання, призводить до зниження освітньої мотивації та негативно позначається на результатах освітньої діяльності. Це зумовило необхідність визначення концептуальних підходів до побудови модернізованої освітньо-виховної системи у вищій школі: навчально-діяльнісний (навчання майбутньої професії при поєднанні з вихованням через навчання), особистісно-орієнтований (вивчення групи з визначенням характерів її членів, подальший синтез загальної структури групи, врахування індивідуальних рис її членів через проведення психологічних тренінгів, спрямованих на виховання академічної групи та адаптацію студентів-першокурсників, які входять до неї), інтегративно-диференційований (послідовна система дій викладача та студентів з метою вирішення загальних і професійних завдань), колективно-груповий (реалізація принципів педагогіки паралельного впливу), фахово-адаптаційний (забезпечення адаптивної освітньої діяльності з наголосом на фаховій орієнтації).

Доведено, що модернізовані освітньо-виховні процеси у вищій школі економічного профілю сучасного рівня повинні ґрунтуватися на врахуванні організаційно-психологічного клімату академічної групи (незрілий, відстаючий, перспективний, зрілий) та забезпечувати створення у ній відповідних психологічних умов щодо використання сучасних освітньо-виховних методик. Означене передбачило розгляд сутності поняття «студентська академічна група», під яким ми розуміємо тимчасову малу соціальну групу, члени якої об'єднані спільними навчальними цілями і задачами, вступають у навчально-виховну взаємодію з викладачами, кураторами та між собою.

Практика засвідчила, що активний вплив на актуалізацію внутрішніх резервів студентів академічної групи, їх повноцінну творчу самореалізацію як в освітній, так і в інших сферах життєдіяльності здійснює куратор. Виявлено, що в модернізованому освітньо-виховному процесі куратор повинен виконувати нову роль - тренера, який взаємодіє з командою. Одним із інструментів впливу куратора на студентську групу визначено психологічний тренінг, який передбачав використання сукупності активних методів практичної психології з метою розвитку здібностей студентів до навчання, формування у них навичок самопізнання і саморозвитку.

Встановлено, що одним із чинників організації успішного освітньо-виховного процесу є врахування освітніх мотивацій студентів вищих економічних закладів освіти. Показово, що майже п'ята частина респондентів називають такий мотив їх вибору як «близькість до місця постійного проживання»; серед студентів, які навчаються у філіях, ця частка сягає 60%. Часто отримання вищої економічної освіти мотивується не стільки професійним інтересом, скільки одержанням бази знань для наступного інваріантного вибору (55%). Біля 35% респондентів значущою вважають таку мотивацію як «прагнення пережити, відчути етап «студентського життя».

Іншим важливим чинником, який обумовлює зміст успішної освітньо-виховної роботи зі студентами, визначено особливості сприйняття ними навчальної економічної інформації. З цих позицій студентів молодших курсів було поділено на такі групи: активні (23%), добросовісні (47%), індиферентні (20%), безвідповідальні (10%). При цьому виявлено, що означений чинник тісно пов'язаний з рівнем сформованості у студентів творчого ставлення до професійних знань (високий, достатній, середній, низький). Його встановлено на основі таких показників: стійкий характер пізнавального інтересу, активність студентів (володіють лише 11% опитаних); рівень засвоєння знань і системність знань (нестійкий - 54% і ситуативний - 46%); рівень сформованості умінь (у 70% переважає репродуктивний); характер оцінних суджень (5% - творчий підхід) і прояв уміння знаходити та оцінювати помилки (у 68% відсутня критичність).

Передбачено, що врахування означених чинників буде здійснюватися через керований освітньо-виховний процес, який базується на таких компонентах: мотиваційно-цільовий (вивчення мотивації студентів, створення ситуацій успіху тощо), когнітивний (опанування студентами професійними знаннями, оцінними навичками під час лекцій, бесід, дискусій, аналізу додаткових джерел, які зорієнтовані на особливості поведінки спеціаліста в умовах переходу до ринкових відносин, встановлення міжпредметних зв'язків), процесуальний (формування вмінь і навичок на основі проблемних і ситуаційних завдань, мікровикладання, самостійної роботи, рольових та ділових ігор тощо), контрольно-результативний (виявлення педагогами результатів готовності студентів до творчої професійної діяльності, самоаналіз студентами своєї діяльності, складання програм індивідуальної корекції). Окреслені компоненти враховано при обґрунтуванні модернізованої освітньо-виховної системи роботи з академічною групою.

Виявлено, що важливим внутрішнім чинником, який впливає на навчальні результати та свідоме оволодіння студентами обраною економічною спеціальністю, є їх соціально-психологічна адаптація, під якою розуміємо входження молодої особистості в нове для неї предметне та соціальне середовище академічної групи, становлення її як активно функціонуючої частини, об'єкта і суб'єкта відносин цього середовища.

Передумовою обґрунтування та практичного застосування комплексної системи адаптаційних заходів, спрямованих на набуття професійних знань, побудову відносин із навколишнім оточенням, формування нового образу «Я-концепції» стало вивчення особливостей адаптаційного періоду студентів на початковому етапі їх навчання. Результати опитування показали, що у перші тижні навчання студенти відчувають задоволення від досягнення важливої мети та впевнені, що зможуть ефективно навчатися і готуватися до майбутньої професійної діяльності. Через 2-3 місяці така ситуація змінюється дискомфортними переживаннями, пов'язаними з труднощами у навчанні, проблемами міжособистісних контактів, особистісного самовизначення (відсутність у першокурсника адекватних очікувань та усвідомлення власної ролі в навчанні, психологічний захист - «мені погано, тому що я вибрав не той вуз») і формуванням нової соціальної ролі. Більшість із цих проблем обумовлені ускладненою соціально-психологічною адаптацією, тобто пристосуванням до умов навчання та входженням у нову групу товаришів. Встановлено, що цей період триває впродовж усього першого року навчання і, на думку першокурсників, завершується цілком успішно.

Разом з тим вивчення динаміки групової пам'яті студентських груп показало, що при традиційному підході до виховання, переломним в аспекті становлення психологічної готовності студентів до майбутньої професійної діяльності є не перший, а саме третій курс, коли завершено адаптацію до умов навчання у вищій школі. З'ясовано, що саме у цей період завершується формування соціальної зрілості студента економічного профілю. Її визначено як якісний ступінь розвитку особистості студента в умовах соціального середовища академічної групи та вищого економічного закладу освіти, що забезпечує творче входження студента у різні види культури (насамперед в економічну) і сприяє його соціально-професійному зростанню. Встановлено, що поняття соціальної зрілості особистості взаємопов'язане зі змістом зрілості середовища її існування, в даному випадку академічної групи. Це зумовило необхідність прискорення адаптації студентів до умов академічної групи. Доведено, що вказаний період можна скоротити за рахунок модернізації освітньо-виховної роботи зі студентами-першокурсниками з акцентом на застосуванні методик адаптації до умов академічної групи. Це забезпечить наближення характерного для третього курсу психо-соціального перелому, зробить такий емоційний перехід більш рівномірним, нівелює негативний вплив ситуацій утворення, існування і розпаду тимчасових колективів, зміни місця особистості в групі та залежності цього місця від психотипу особистості.

Психологічний тип особистості визначено як концептуальну модель, яка містить суттєві та специфічні соціально-психологічні особливості певної групи людей, що проявляються в їх діяльності. Кожний характер має певний психотип. Психотип характеру становить певний набір індивідуальних рис, притаманних тій чи іншій особистості. Враховуючи означене, одним із чинників адаптації студентів до умов академічної групи було визначено врахування їх психотипів. Для цього використано анкетування й опитування студентів першого курсу з метою встановлення психотипів (акцентуація характеру, самооцінка, ставлення до обраної спеціальності); групування першокурсників за психотипами; обгрунтування змісту ділових ігор з урахуванням майбутньої спеціальності та психотипів; надання рекомендацій викладачам щодо роботи зі студентами тих чи інших психотипів.

У другому розділі - «Модернізація освітньо-виховної системи роботи як умова успішного виховання студентів академічних груп вищого навчального закладу економічного профілю» - розкрито основні етапи та напрямки впровадження модернізованої освітньо-виховної системи роботи зі студентами академічної групи, обґрунтовано критерії та показники її впливу на формування і життєдіяльність студентської академічної групи в період першого року навчання у вищій школі, висвітлено зміст реалізації виховної функції куратора академічної групи в освітньо-виховному процесі як педагогічної умови ефективного впливу на студента, проаналізовано результати експериментального дослідження.

Обґрунтовані у попередньому розділі теоретичні положення покладено в основу розробки модернізованої освітньо-виховної системи роботи зі студентами академічної групи. Її реалізацію передбачено згідно наступних етапів: 1) встановлення мотивації студентів щодо навчання за обраним фахом, наявності професійних здібностей, ставлення до обраної спеціальності, психотипу, самооцінки шляхом анкетування й опитування студентів, застосування методів спостереження та інтерв'ю; 2) визначення рівнів навчальної успішності студентів; 3) групування першокурсників за їх психотипами (методика К. Леонгарда і Г. Шмішека); 4) встановлення зв'язку уявлень про майбутню спеціальність із психотипами студентів; 5) заохочення студентів до роботи з педагогом (викладачем або куратором); 6) розробка та впровадження комплексної тренінгової програми - блоки вправ у формі діяльнісно-рольових ігор, які ґрунтуються на майбутній спеціальності студентів і в яких враховано їхні психотипи через присвоєння ігрових соціальних ролей; 7) надання рекомендацій викладачам щодо роботи зі студентами тих чи інших психологічних типів; 8) встановлення міри впливу вжитих заходів на рівень навчальної успішності студентів, їх адаптацію до умов академічної групи вищого економічного закладу освіти, самооцінку студентів та їх ставлення до майбутньої спеціальності; 9) надання студентам рекомендацій щодо пріоритетності вивчення тих чи інших дисциплін для досягнення поставленої мети навчання.

З метою скорочення періоду адаптації першокурсників до умов академічної групи вищої школи економічного профілю, врахування психотипу характеру кожного зі студентів та сприяння їх професійному саморозвитку окреслено основні напрямки впровадження модернізованої освітньо-виховної системи. Моніторинг їх педагогічного впливу на формування і життєдіяльність студентської академічної групи в період першого року навчання у вищій школі економічного профілю здійснювався за неоднорідними показниками, що зумовило необхідність висвітлення їх динаміки в ході впровадження кожної зі складових модернізованої освітньо-виховної системи.

До ключових складових модернізації освітньо-виховної системи роботи ми відносимо:

1. Навчально-організаційний підхід, який полягав у комплексному створенні освітніх умов для студентів академічної групи та керівній ролі педагогів (викладачів, кураторів) у процесі їх адаптації до нової системи навчання вищої школи економічного профілю. Вказаний підхід вимагав організації інформаційного, ділового та психологічного міжсуб'єктного обміну, розширення соціально-психологічного простору такого обміну і переходу від шкільної системи навчання до навчальної системи вищої школи. При цьому доцільно використовувати потенціал інституту наставництва, систему наукових грантів і покращувати розуміння студентом обраного фахового напряму.

Показником впливу окресленої складової визначено згуртованість і взаємну підтримку студентів. Для його вимірювання доцільно застосувати методи оцінки групової динаміки (індекс групової згуртованості Сішора, показник соціально-психологічної атмосфери колективу за Ф. Фідлером, соціометричне опитування).

Реалізація на практиці означеного підходу зумовила позитивні тенденції соціальних змін в ЕГ. Зокрема, на основі соціометричних досліджень виявлено, що збільшився відсоток студентів, до яких інші звернулись би по допомогу, запросили до спільної діяльності, дозвілля тощо. Аналіз індексу групової згуртованості, що свідчить про соціальний стан групи, її привабливість для студентів, які в ній навчаються, показав: в усіх ЕГ він зріс у середньому від 15,4 до 22,8 балів, тоді, коли в КГ з 15,5 до 17,6 балів (при max - 25 балів). Показник соціально-психологічної атмосфери колективу в ЕГ зріс від 4,4 до 6,8 балів, а в КГ - від 3,8 до 4,6 балів (при max - 8 балів).

2. Соціально-психологічна групова адаптація, що полягала у процесі групової адаптації студентів, посіданні кожним із них свого місця в академічній групі відповідно до власних рис характеру (психологічних типів), у впливі соціокультурного середовища вищої школи і нових навчальних умов на особистість студента тощо. Встановлено, що це відбувається на основі спілкування студентів у межах академічної групи та поза її межами (оскільки група не є ізольованою), їхньої спільної роботи над навчальними завданнями, спільного проведення позанавчального часу тощо. В процесі діяльнісно-рольових ігор, розв'язання запропонованих викладачем ситуацій, ініційованих ним дискусій студенти можуть «приміряти» на себе ті або інші соціальні ролі, що у кінцевому результаті веде до розуміння ними особистої соціальної ролі в академічній групі й узгодження з нею.

Показником активного пристосування індивіда до соціокультурного середовища вищої школи в цілому і, зокрема, академічної групи, визначено скорочення адаптаційного періоду.

Позитивний вплив форм роботи, передбачених в межах цієї складової, засвідчило вивчення самооцінки студентів. В ЕГ вона зросла на 20 % від низької до середньої та високої, тоді, коли у КГ цей показник не змінився (93 % - низький рівень). Це свідчить про формування у студентів ЕГ почуття впевненості, соціальної та особистісної ідентичності, а також підтверджує можливість завершення періоду адаптації і формування соціальної зрілості приблизно втричі швидше.

3. Особистісна орієнтація адаптації студента до умов вищої школи економічного профілю, яка полягала в особистісному підході до кожного зі студентів, урахуванні психологічних особливостей їх характеру (психотипів, акцентуацій), актуалізації навчальної мотивації, конкретизації розуміння майбутньої спеціальності. Встановлено, що цьому сприяє кураторство, навчання за індивідуальним планом, наставництво, або тьюторство, при якому за кожним викладачем закріплюється від двох до п'яти студентів. Констатовано, що такий підхід дає змогу надати заняттям характеру бесіди, діалогу, передачі знань від досвідченого старшого товариша до молодших; організаційно-діяльнісні та діяльнісно-рольові ігри, що мають фахову спрямованість, сприяють становленню особистісної та професійної самооцінки студентів.

Показником, який визначав на цьому етапі динаміку розвитку особистості студента в академічній групі, була його навчальна успішність, що вимірювалася під час навчального процесу через врахування поточних оцінок.

Про позитивну динаміку розвитку особистості студента в групі можна судити за результатами оцінювання успішності студентів за профільними навчальними дисциплінами (референтні оцінки - 3-5). Зокрема, в ЕГ за результатами літньої сесії в порівнянні з зимовою цей показник зріс на 9% (від 82,5% до 91,5%), у КГ - на 3 % (від 79 % до 82 %). Причому, якщо в ЕГ середній бал варіював від 4,1 до 4,5 уже без «трійок», то в КГ від 3,9 до 4,1 ще з наявними «трійками».

4. Розвиток творчого ставлення студента до навчання ґрунтувався на визначенні цілей навчання, формуванні інтересу до професійних знань, покращенні їх засвоєння, активізації потягу до самоосвіти та саморозвитку, самоконтролі. Складовими частинами формування такого ставлення цього визначено чотири компоненти: мотиваційно-цільовий, когнітивний, процесуальний і контрольно-результативний. Підкреслено, що провідну роль тут відіграє вплив рольових ігор.

Показником позитивного впровадження означеної складової доцільно вважати креативність. Згідно із цим показником ініціатива та пропозиції надходять як від студентів особисто, так і від групи в цілому, тобто студенти усвідомлюють себе спочатку як частину певної підгрупи академічної групи (бригади на лабораторній роботі, групи за інтересами, групи товаришів), а згодом і групи в цілому. Креативність доцільно оцінювати на основі власних спостережень дослідника, аналізу творчих робіт студентів, особливостей їх роботи на семінарах і тренінгах, а також спираючись на дані тестів самоперевірки і самооцінки студентів.

Про успішність процесу модернізації щодо розвитку творчого ставлення студентів до навчання в ЕГ свідчить: досягнення ними стійкого пізнавального інтересу та активності (11% => 36%), реконструктивного рівня засвоєння знань (9% => 46%); переважання продуктивного рівня сформованості умінь (70%), зростання критичності оцінних суджень (5% => 33%) і прояву вміння знаходити та оцінювати помилки (32% => 68%).

Окремі показники, визначені відповідно до описаних складових, дозволяють встановити базовий критерій впливу модернізованої освітньо-виховної системи на формування і життєдіяльність студентської академічної групи в період першого року навчання у вищому навчальному закладі економічного профілю - адаптованість.

Експериментальне впровадження складових модернізованої освітньо-виховної системи дозволило встановити, що для здійснення динамічного зворотного зв'язку виховної діяльності куратора з метою покращення адаптованості студентів академічної групи першого курсу вищого економічного навчального закладу, необхідно мати певний інструмент впливу на цих студентів. Таким інструментом у нашому дослідженні було визначено чотири основні види діяльності куратора зі студентами: 1) адаптаційна робота зі студентськими групами, спрямована як на групову, так і на особистісну адаптацію студентів, залучення їх до творчої науково-практичної роботи; 2) діяльнісно-рольові ігри з урахуванням психотипів студентів; 3) співбесіди за фаховою спрямованістю за допомогою викладачів-фахівців із різних спеціальностей; 4) додаткові заняття і консультації з метою активізації прагнень студентів до самоосвіти і формування навичок самоконтролю.

Педагогічними умовами реалізації соціально-виховної функції куратора визначено сукупність методів і комплекс заходів щодо проведення активних дій з метою адаптації першокурсників до умов академічної групи вищої школи економічного профілю. До них належать означені нижче дії куратора щодо впливу на студентів і зворотного відстежування наслідків цього впливу.

Серед основних напрямків роботи куратора зі студентами визначено: введення студентів в освітнє середовище (знайомство студентів між собою, з кафедрою, факультетом, навчальним закладом, своїми правами і обов'язками); участь у справах кафедри, факультету, навчального закладу (збори, демонстрації, День першокурсника, День театру тощо); робота в межах групи (вечори, походи в музей, театр, на природу, спільні поїздки, групові бесіди тощо); індивідуальна робота зі студентами та їх батьками; освітньо-методична робота (допомога у написанні наукових робіт (рефератів), підготовці до контрольних та лабораторних, пошуку та виборі необхідної літератури тощо). Встановлено, що зміст загальногрупових форм роботи може передбачати: відвідування закладів культури (театрів, виставок, музеїв), спортивні заходи, туристичні походи на природу, екскурсійні поїздки до визначних місць, видання стінної газети.

До мінімально необхідної тематики кураторських годин включено: розв'язання повсякденних проблем і поточних питань, які з'явилися у студентів групи; обговорення актуальних питань сучасного життя («Розуміння і захист власних прав», «Міський і сільський спосіб життя», «Цінність родини для сучасної молоді» тощо); проведення зустрічей з випускниками навчального закладу, провідними фахівцями, представниками громадських організацій; проведення ділових ігор та індивідуальних бесід зі студентами (щодо виконання ролі студента, відвідування, навчання).

Доведено, що одним із найбільш ефективних методів реалізації виховної функції куратора є проведення ним тренінгової роботи, що обумовлюється специфікою академічної групи та наявністю в ній умов для реалізації психолого-педагогічних групових практик. Під тренінговою групою ми розуміємо академічну групу, студенти якої за допомогою педагога-тренера вступають у своєрідне інтенсивне спілкування (здебільшого під час рольових ігор), що базується на врахуванні психотипу особистості та орієнтоване на надання допомоги кожному студенту в адаптації до навчання в умовах системи вищої школи економічного профілю та у фаховому самовдосконаленні (у тому числі розвитку самосвідомості). З цією метою було розроблено та реалізовано комплексну тренінгову програму, що включала 10 тематичних блоків. Метою тренінгу було визначено підвищення ефективності навчальної поведінки в економічному закладі освіти, початкове ознайомлення з обраним фаховим напрямком, розкриття власної сутності та її реалізація у відповідності до обраного напрямку діяльності, активізація самостійного розв'язання навчальних проблем, допомога у визначенні власного соціального статусу в студентській групі, розумінні потреби особистісної самоосвіти, самоконтролю.

Основною формою роботи під час проведення тренінгу було вибрано діяльнісно-рольові ігри та вправи. Такі ігри у вищій школі економічного профілю доцільно застосовувати на першому курсі, оскільки тоді вони не тільки стимулюють потяг студентів до самоосвіти і підвищують рівень їхньої відповідальності, а й допомагають студентам академічної групи зрозуміти одне одного, зменшують термін адаптації до умов навчального закладу. Передбачено, що в таких іграх студенти зможуть побудувати власні фірми і банки (блоки 4-5 «Формула організації»), «попрацювати» в них на різних «посадах» (блок 10 «Королівство»), взяти участь у конкурентній боротьбі (блок 6 «Дві фірми», блок 7 «Два банки») тощо. При побудові тематичних блоків враховано, щоб розвиток «економічної діяльності» студентів відбувався за наростаючою - від дрібних фірм до створення великих концернів, від приватної діяльності до загальнодержавної. Після виконання кожного із таких блоків вправ куратору-ведучому доцільно проводити детальний аналіз процесу гри та кінцевих результатів. Така робота сприяє тому, що кожен студент може скласти для себе уявлення про свою роль і місце як у майбутній професійній діяльності, так і в соціумі в цілому. Безсумнівно, застосування таких ігор на кураторських годинах вимагає серйозної попередньої підготовки від самого куратора.

Доведено, що при проведенні діяльнісно-рольових ігор у студентських групах перших курсів ролі доцільно розподіляти за попередньо визначеними психотипами, наприклад: 1. Демонстративний тип - найкраще сприймає ігрові ролі, пов'язані з генерацією ідей (менеджер середньої і вищої ланки; спеціаліст з реклами тощо); 2. Педантичний тип - цікавиться ролями, що пов'язані з відповідальним ставленням до завдання, скрупульозною роботою (менеджер нижчої або середньої ланки, банківський службовець, касир, продавець тощо); 3. Гіпертимний тип - вибирає ігрові ролі, пов'язані з роботою з людьми, ініціативною діяльністю (заступник директора, агент з продажу, комерційний агент, продавець тощо) та ін.

При цьому куратору необхідно проводити систематичну діагностичну роботу з групою за такими параметрами, як: соціальні характеристики групи, успішність студентів групи (зацікавленість у навчанні, здібності, динаміка успішності за рік), соціометрична та психологічна характеристики групи (взаємини в колективі, групи спілкування, інтереси студентів, рівень відповідальності, активність тощо).

Таким чином, результати контрольного зрізу, отримані після впровадження нами вказаних вище основних видів роботи куратора зі студентами в рамках модернізованої освітньо-виховної системи роботи засвідчили в експериментальних груп статистично значуще зростання показників у середньому на 15-25 %. Це дозволяє говорити про позитивний вплив обґрунтованої нами модернізованої освітньо-виховної системи роботи зі студентами академічних груп вищої школи економічного профілю. Доведено, що відповідний комплекс адаптаційних заходів, система діяльнісно-рольових ігор, врахування психотипів студентів, що здійснюються під цілеспрямованим керівництвом куратора, сприяють професійному саморозвитку студентів, розширенню їх практичних і теоретичних умінь, побудові адекватних відносин із навколишнім оточенням, формуванню нового образу «Я-концепції».

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми виховання студентів в умовах вищої школи економічного профілю, яке виявляється в обґрунтуванні модернізованої освітньо-виховної системи роботи зі студентами академічної групи. Результати теоретичного й експериментального дослідження засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

1. Значний вплив на професійне становлення студентів здійснюють професійна спрямованість у вищих навчальних закладах, значущість навчального завдання та власна активність. Переломним в аспекті становлення психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності, зазвичай, є третій курс, коли завершено адаптацію до умов навчання у вищому навчальному закладі. Підкреслено, що вказаний термін можна скоротити за рахунок модернізації освітньо-виховної системи роботи з урахуванням психотипів характеру кожного зі студентів. При цьому особливої актуальності набуває використання особистісно зорієнтованих виховних технологій, адаптаційних методик, діяльнісньо-рольових ігор і вправ. Водночас, частка наукових праць, присвячених вихованню у вищих економічних закладах освіти є досить невеликою (5% від загальної кількості робіт з виховання), що робить роботу актуальною.

2. Методологічною основою для аналізу проблем виховання спеціалістів у вищих навчальних закладах визначено сучасні підходи до наукового пізнання: системний, синергетичний, культурологічний. Констатовано, що системи освітньо-виховної роботи зі студентами вищої школи економічного профілю вже розроблялися. Разом з тим, попри спробу комплексного підходу до їх створення, простежується надання їм надто загального характеру або надмірне захоплення вузькою економічною спеціалізацією. Такий підхід відчужує i викладача, i студента як від предмета вивчення, так i від цінності навчання, призводить до зниження освітньої мотивації (60% студентів, які навчаються у філіях, називають такий мотив їх професійного вибору як «близькість до місця постійного проживання») та негативно позначається на результатах освітньої діяльності (лише 23% активні, 11% мають стійкий характер пізнавального інтересу). Це зумовило визначення базових підходів до побудови модернізованої освітньо-виховної діяльності у вищій школі: навчально-діяльнісний, особистісно-орієнтований, інтегративно-диференційований, колективно-груповий, фахово-адаптаційний.

3. Зазначається, що модернізовані освітньо-виховні процеси вищої школи економічного профілю повинні ґрунтуватися на врахуванні організаційно-психологічного клімату академічної групи та забезпечувати створення у ній відповідних психологічних умов щодо використання сучасних освітньо-виховних методик. Означене передбачило розгляд сутності поняття «студентська академічна група», під яким ми розуміємо тимчасову малу соціальну групу, члени якої об'єднані спільними навчальними цілями і задачами, вступають в освітньо-виховну взаємодію з викладачами, кураторами та між собою. Констатовано, що активний вплив на актуалізацію внутрішніх резервів студентів групи, їх повноцінну творчу самореалізацію як в освітній, так і в інших сферах життєдіяльності здійснює куратор. Підкреслено, що в модернізованому освітньо-виховному процесі куратор повинен виконувати нову роль - тренера, котрий взаємодіє з командою.

4. Передумовою обґрунтування та практичного застосування комплексної системи адаптаційних заходів, спрямованих на набуття професійних знань, розширення практичних і теоретичних умінь, побудову відносин із навколишнім оточенням, формування нового образу «Я-концепції», стало вивчення особливостей адаптаційного періоду студентів на початковому етапі їх навчання. Результати опитування показали, що для студентів початкових курсів притаманні дискомфортні переживання, пов'язані з труднощами у навчанні, проблемами міжособистісного контакту, недостатністю самовизначення (відсутність адекватних очікувань і усвідомлення власної ролі в навчанні, психологічний захист - «мені погано, тому що я вибрав не той вуз») та формуванням нової соціальної ролі. Більшість із цих проблем обумовлені ускладненою соціально-психологічною адаптацією. На основі цього базовим критерієм педагогічного впливу модернізованої освітньо-виховної системи на формування і життєдіяльність студентської академічної групи визначено адаптованість, якій відповідають чотири показники: згуртованість і взаємна підтримка, адаптаційний період, навчальна успішність та креативність студентів.

5. На основі аналізу наявних у практиці виховних методик було запропоновано модернізовану освітньо-виховну систему, що базується на чотирьох ключових складових: навчально-організаційному підході, який полягав у комплексному створенні умов для навчання студентів академічної групи вищого економічного закладу освіти та керівній ролі педагогів (викладачів, кураторів) у процесі їх адаптації до нової системи навчання; соціально-психологічній груповій адаптації, що полягала у пристосуванні студентів до освітньої діяльності в умовах академічної групи, посіданні кожним із них свого місця в ній відповідно до рис власного характеру (психологічних типів) та соціальному впливі навколишнього середовища і нових навчальних умов на особистість студента тощо; особистісній орієнтації процесу адаптації студента до умов вищої школи економічного профілю, що полягала в індивідуальному підході до кожного зі студентів, урахуванні психологічних особливостей його характеру (психотипів, акцентуацій), актуалізації навчальних мотивацій, конкретизації уявлення про майбутню спеціальність; розвитку творчого ставлення студента до навчання, що ґрунтувалося на визначенні цілей навчання, формуванні інтересів до професійних знань, покращенні їх засвоєння, активізації потягу до самоосвіти та саморозвитку, самоконтролі.