Розвиток системи підготовки вчителів початкових класів в Україні (друга половина ХХ сторіччя)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ вищий навчальний заклад

„Кримський гуманітарний унiверситет” (м. Ялта)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Розвиток системи підготовки вчителів початкових класів в Україні

(друга половина ХХ сторіччя)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Скоробогатова Марія Ростиславівна

Ялта - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Таврійському національному університеті імені В. I. Вернадського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Глузман Олександр Володимирович,

Республіканський вищий навчальний заклад

„Кримський гуманітарний унiверситет” (м. Ялта), ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Редькiна Людмила Іванівна,

Республіканський вищий навчальний заклад

„Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта),

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Нестеренко Лідія Петрівна,

Луганський національний університет імені Т. Шевченка,

доцент кафедри дошкільної та початкової освіти.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Становлення України як незалежної демократичної європейської країни спрямовано на розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально орієнтованої економіки, трансформацію й інтеграцію в європейський і світовий освітній простір. Принципи майбутньої держави започатковують її найменші громадяни - діти - виховання, навчання, розвиток моральних, національних уподобань і переконань яких здійснює перший учитель. Саме тому якість і темпи інтеграції освіти України в міжнародний освітній простір, зокрема, її вихід на європейський ринок освітніх послуг залежить від якості підготовки нової генерації вчителів початкових класів, високого рівня професійної, особистісної підготовки, навичок організаційної діяльності, здатності критично усвідомлювати досвід минулого й науково прогнозувати майбутнє. Надання суттєвої допомоги в підготовці сучасних учителів початкових класів високого рівня, у поєднанні з європейськими стандартами та глибинними традиціями української історії та культури, можливе за умови знань вітчизняного досвіду підготовки фахівців, що у свою чергу стане заставою творчого застосування педагогічної спадщини в умовах реформування освітньої системи України.

Підтвердження актуальності цієї ідеї знаходимо насамперед у наказі Міністерства освіти й науки України №612 від 13.07.2007 р. „Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України і її інтеграції в європейський і світовий освітній простір на період до 2010 року”, Законі України „Про вищу освіту”, Державній програмі „Вчитель”, де наголошується про необхідність підвищення рівня педагогічної освіти, інтеграції системи освіти України у світовий освітній простір за умови збереження й розвитку вітчизняних традицій, бо саме через педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної спадщини.

Аналіз педагогічних досліджень свідчить про стійкий інтерес до проблеми підготовки вчителів початкових класів. Історії педагогічної освіти й розвитку системи підготовки вчителів присвячено праці О. Абдулліної, Я. Бурлаки, Л. Вовк, В. Галузинського, М. Гриценко, П. Гусака, М. Євтуха, Н. Калениченко, М.Колмаковоп, Г. Корнєтова, Н. Кузьміної, В. Майбороди, Л. Медвідь, Є. Мединського, Л. Нестеренко, Ф. Паначина, А. Піскунова, З. Равкiна, Л. Редькіної, Ю. Руденко, О. Сухомлинськоп, М. Шабаєвоп, Л. Хомич, М. Ярмаченка. Питання філософії та нової парадигми освіти висвітлено у дослідженнях А. Алексюка, В. Андрущенка, С. Гончаренка, І. Зязюна, В. Кременя, В. Лугового, В. Паламарчука. Ґрунтовний матеріал із історії й теорії зарубіжної педагогічної освіти відображено в працях учених Б. Вульфсона, О. Глузмана, О. Леонтьєвої, З. Малькової, А. Парiнова, Л. Пуховської, О. Романенко, С. Синенко, Е. Таршис, I. Шлейфер.

Аналіз окремих аспектів підготовки вчителів початкових класів та розвитку початкової школи в Україні й за рубежем знайшло відображення у дисертаціях українських (К. Авраменко, С. Власенко, В. Гаманюк, Н. Глузман, В. Докучаєва, Л. Кекух, Л. Коржова, М. Овчинникова, Л. Онищук, О. Острянська, С. Паршук, О. Попова, М. Прокоф'єва, М. Севастюк, Ю. Соловйов) і російських (Ю. Вавiлов, Т. Вайзер, Е. Головнева, Т. Куранова, О. Мальцева, Г. Шайдуллiна) учених. Інноваційні ідеї підготовки вчителів початкових класів, упровадження педагогічної майстерності та творчості розкрито в роботах Ш. Амонашвiлi, В. Давидова, Л. Занкова, Н. Кічук, Є. Ляскi, В. Моляко, О. Пєхоти, О. Савченко, В. Сластьоніна.

Однак, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених підготовці вчителів початкової школи, означена проблема вимагає доповнень i уточнень. Зокрема, недостатньо вивчено й узагальнено різні історико-педагогічні аспекти проблеми розвитку системи підготовки вчителів початкових класів України, починаючи з післявоєнного періоду (1945 р.) і до початку сучасного реформування вітчизняної системи освіти, пов'язаною з її інтеграцією в європейський освітній простір (2005 р.). Знання державного історичного досвіду дозволять не тільки виявити позитивні й негативні особливості на шляху вдосконалення системи педагогічної освіти, але й творчо використовувати прогресивні ідеї національного досвіду, намітити його подальші перспективи. Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість та соціальна значущість обумовили вибір теми дослідження „Розвиток системи підготовки вчителів початкових класів в Україні (друга половина ХХ сторіччя)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Таврійського національного університету імені В. I. Вернадського „Розвиток педагогічної освіти в полікультурному середовищі: традиції й перспективи євроінтеграції” (реєстраційний номер 0106U003193). Тему дисертації затверджено вченою радою Таврійського національного університету імені В. I. Вернадського (протокол №4 від 20 квітня 2007 р.) і погоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №10 від 18 грудня 2007 р.).

Мета дослідження - визначити особливості й закономірності розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя.

Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:

1) проаналізувати стан проблеми у вітчизняній і зарубіжній історико-педагогічній науці на основі системного й цивілізаційного підходів;

2) розкрити зміст, структуру й функції підготовки педагогів початкових класів України в другій половині ХХ сторіччя;

3) визначити й обґрунтувати основні етапи розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні другої половини ХХ сторіччя;

4) здійснити ретроспективний аналіз системи підготовки фахівців для початкової школи України в другій половині ХХ сторіччя;

5) обґрунтувати можливість творчого використання національного передо-вого педагогічного досвіду й зарубіжних традицій підготовки вчителів почат-кових класів у сучасних умовах реформування вітчизняної освіти.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя.

Предмет дослідження - становлення і розвиток системи підготовки вчителів початкових класів України другої половини ХХ сторіччя.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання про сутність і соціальну обумовленість педагогічної освіти з її вимогами об'єктивності, науковості, доказовості; положення про діалектичний взаємозв'язок, взаємозумовленість явищ, необхідність їх висвітлення в конкретно-історичних обставинах; зв'язок історії з сьогоденням і доцільність творчого використання спадщини вітчизняного й зарубіжного досвіду в сучасній освітній практиці; обумовленість взаємозалежності між розвитком системи освіти й соціально-економічними, культурно-історичними умовами розвитку держави й суспільства. Методологія дослідження базується на системно-історичному підході (В. Афанасьєв, I. Блауберг, В. Садовський, Е. Юдiн), що націлює на виявлення системоутворюючих компонентів, зв'язків розвитку системи підготовки вчителів початкових класів і дозволяє розглядати систему як цілісне явище й цивілізаційному підході (Г. Корнєтов, А. Панарiн), заснованому на принципах забезпечення цілісної багаторівневої інтерпретації з урахуванням економічної, соціальної, політичної і національно-культурної детермінант суспільства та держави.

Методи дослідження. З метою всебічного пізнання предмета дослідження й розв'язання поставлених завдань використано комплекс загальнонаукових теоретичних методів, а саме: історико-педагогічний (аналіз законодавчих і нормативних документів, історико-педагогічної, психолого-педагогічної й методичної літератури, енциклопедій і словників, узагальнення бібліографічних джерел); порівняльно-історичний (аналіз і синтез архівних документів і матеріалів наукових досліджень); хронологічний (виявлення основних етапів розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя); ретроспективний (аналіз і синтез особливостей та закономірностей розвитку системи підготовки вчителів початкових класів на кожному з етапів розвитку досліджуваної системи); прогностичний (виявлення шляхів подальшого розвитку підготовки вчителів початкових класів у сучасних умовах розвитку системи освіти України).

Джерельною базою дослідження є документи й матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України в м. Києві (ф. 166); Державного архіву Автономної Республіки Крим (ф. Р-3026). Серед основних архівних справ: директивні документи про функціонування педагогічних навчальних закладів; звіти й доповідні записки про діяльність навчальних закладів, навчальні плани й програми, затверджені Міністерством освіти СРСР і Міністерством освіти України для навчальних закладів. Джерелами дослідження є також законодавчі і директивні документи Верховної Ради й Кабінету Міністрів СРСР, УРСР (з 1991 року України); матеріали з'їздів, конференцій, нарад, присвячені питанням підготовки педагогічних кадрів; наукова та методична література з історії педагогіки та матеріали періодичних видань другої половини ХХ сторіччя: „Вища освіта України”, „Голос України”, „Директор школи”, „Начальная школа”, „Нива знань”, „Організація початкової освіти”, „Педагогіка”, „Початкова освіта”, „Початкова школа”, „Рідна школа”, „Радянська школа”, „Советская педагогика”, „Управління освітою”, „Учительська газета”, „Шлях освіти”.

Хронологічні рамки дослідження. Нижня межа - закінчення Великої Вітчизняної війни (1945 р.). Цей період ознаменований необхідністю відновлення системи підготовки вчителів початкових класів після руйнівних наслідків війни. Верхня межа - 2005 р., обумовлена приєднанням України до Болонського процесу (2005 р.), час, коли відбувається реформування системи освіти, у тому числі підготовки вчителів початкових класів за новими єдиними європейськими вимогами і стандартами.

Наукова новизна здобутих результатів дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній педагогіці здійснено комплексне дослідження розвитку системи підготовки вчителів початкових класів України другої половини ХХ сторіччя з позиції цивілізаційного підходу; науково обґрунтовано етапи розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні у зазначений історичний період, визначено позитивні й негативні особливості, закономірності розвитку досліджуваної системи; конкретизовано зміст поняття „цивілізаційний підхід у сфері освіти”; уведено до наукового обігу раніше невідомі й маловідомі архівні джерела, історичні факти, які розширяють уявлення про розвиток системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половини ХХ сторіччя; набули подальшого розвитку прогресивні ідеї вітчизняного й зарубіжного досвіду підготовки вчителів початкових класів як обґрунтування можливостей його використання в сучасних умовах реформування української освітньої системи.

Практичне значення результатів дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть використовуватись у педагогічних училищах, коледжах, інститутах, університетах, інститутах післядипломної педагогічної освіти у процесі визначення змісту підготовки, перепідготовки педагогів початкової освіти; розробці курсів „Історія педагогіки”, „Педагогіка”; спецкурсів і спецсемінарів для вищих навчальних закладів, а також для написання підручників, навчальних посібників, навчально-методичної літератури, визначенні тематики курсових і випускних робіт.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження №995/01-22 від 01.12.2009 р.), Таврійського національного університету ім. В. I. Вернадського (довідка про впровадження №82-06.13/2948 від 11.12.2009 р.), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь) (довідка про впровадження №01.2-08/916), Сімферопольського педагогічного училища Республіканського вищого навчального закладу „Кримський інженерно-педагогічний університет” (довідка про впровадження №727 від 10.12.2009 р.), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (довідка про впровадження №83/09 від 07.12.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: „Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти в контексті Болонського процесу” (Ялта, 2008, 2009), „Вища школа України: удосконалення якості підготовки фахівців” (Черкаси, 2009), „Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України” (Ялта, 2007-2009), „Якість вищої освіти й проблеми підготовки фахівців у вищій школі” (Одеса, 2009), „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні й за рубежем” (Горлівка, 2009); міжнародному науково-методичному семінарі „Формування професійної культури педагога в полікультурному освітньому процесі” (Сімферополь, 2007); всеукраїнській науково-практичній конференції: „Шляхи гармонізації знань і якостей особистості в професійній підготовці майбутнього вчителя” (Кривій Ріг, 2009); регіональній науково-практичнiй конференції „Формування педагогічної культури студентів у системі вищої освіти України” (Сімферополь, 2008); науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. I. Вернадського (Сімферополь, 2007-2010), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський інженерно-педагогічний університет” (Сімферополь, 2008-2010); на засіданнях кафедр педагогіки Таврійського національного університету ім. В. I. Вернадського (Сімферополь, 2007-2010) і Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (Ялта, 2007-2010).

Публікації. Результати й основні положення дисертаційного дослідження відображено в 20 публікаціях, всі одноосібні, у тому числі: 10 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 10 - у збірках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зi вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, двадцяти чотирьох додатків, списку використаних джерел (366 найменувань). Загальний обсяг дисертації 265 сторінок, iз них - 195 сторінок основного тексту. Робота містить 25 таблиць, 6 рисунків, що займають 14 самостійних сторінок основного тексту.

ОСНОВНИй ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, вказано хронологічні межі дисертації, подано інформацію про джерела дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість, відображено апробацію і впровадження результатів наукового пошуку в практику роботи закладів освіти, подано відомості щодо публікацій автора та структури роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні й історичні аспекти підготовки вчителів початкових класів в Україні й за рубежем” проаналізовано розвиток системи підготовки педагогів початкових класів у зарубіжних країнах, окреслено шляхи творчого використання їхнього досвіду в сучасних умовах реформування вітчизняної системи освіти; розкрито зміст, структуру й функції підготовки вчителів початкової школи України в другій половині ХХ сторіччя, висвітлено принципи системного i цивілізаційного підходів, що є методологічною основною дослідження.

Системний підхід як методологічна основа історико-педагогічного дослідження проблеми підготовки фахівців початкової школи в Україні у другій половині ХХ сторіччя, дозволив:

- виділити необхідну й достатню кількість компонентів, що характери-зують систему підготовки вчителів початкових класів: мета, зміст, структура й функції підготовки фахівців, кількісно-якісні показники функціонування системи (навчальні заклади й терміни підготовки фахівців у них, контингент студентів, педагогічний склад), навчальні плани й програми навчання студентів, форми підготовки вчителів початкової школи, методи й технології навчання;

- упорядкувати ієрархічну структуру системи підготовки вчителів початкових класів і виявити взаємозв'язок, зміни й трансформацію таких компонентів, як от: зміст навчання студентів, структура й функції підготовки фахівців у галузі початкового навчання залежно від мети, завдань, соціально-економічних і культурно-історичних умов розвитку держави й суспільства протягом другої половини ХХ сторіччя.

Застосування цивілізаційного підходу до дослідження проблеми підготовки вчителів початкових класів України в розглянутий період дозволило:

- здійснити ретроспективний аналіз етапів розвитку системи підготовки вчителів початкової школи України в другій половині ХХ сторіччя;

- розкрити особливості розвитку системи підготовки вчителів початкових класів як компонента загальнодержавної освітньої системи в її взаємозалежності з економікою, політикою та національно-культурними особливостями країни;

- проаналізувати систему підготовки вчителів початкової школи західно-європейських країн із урахуванням орієнтації України на інтеграцію в європей-ський освітній простір, можливістю творчого використання зарубіжного пере-дового педагогічного досвіду і традицій.

Аналіз розвитку систем підготовки вчителів початкових класів Великої Британії, Німеччині й Франції дав можливість виділити стійкі європейські традиції й особливості, які можуть бути творчо використані в реформуванні системи підготовки вчителів початкових класів України. Для вітчизняної системи підготовки вчителів початкової школи найбільший інтерес являють:

- організація профорiєнтацiйноп роботи з майбутніми студентами факуль-тетів початкового навчання: діагностика фізичних i розумових здібностей абітурієнтів до навчання, співбесіда з абітурієнтами з метою виявлення здібностей до педагогічної діяльності, збір додаткової інформації про морально-етичний вигляд абітурієнтів;

- створення центрів професійно-педагогічної підготовки вчителів початкового навчання на базі середніх шкіл, які розглядаються як рівноправні партнери вищого навчального закладу;

- залучення найбільш досвідчених учителів початкових класів до партнерства з вищими педагогічними навчальними закладами.

Крім того, інтерес для системи підготовки вчителів початкових класів України становлять такі особливості зарубіжних систем вищої освіти, як умотивованість вибору педагогічної професії через підвищення фінансування системи освіти й підвищення рівня іміджу вчителів шляхом надання статусу державного службовця.

Використання системного й цивілізаційного підходів дозволило розкрити сутність і особливості розвитку основних компонентів досліджуваної системи, як от: мету, зміст, структуру й функцій підготовки вчителів початкових класів України в другій половині ХХ сторіччя, проаналізувати зміни, що відбувались у досліджуваній системі у зв'язку з соціально-економічними, політичними й культурними трансформаціями в суспільстві й державі. Так, у 50-i роки ХХ сторіччя, у зв'язку з руйнівними наслідками війни, мета підготовки вчителів початкових класів - ліквідація відсутнього кількісного складу. У 60-80-i роки ХХ сторіччя, у часи інтенсивного розвитку економіки країни й стабільного політичного стану, підготовка вчителів початкових класів сконцентрувалася на вдосконаленні їхньої якісної підготовки. З кінця 80-х років ХХ сторіччя основною метою системи підготовки вчителів початкової школи став розвиток націо-нальних особливостей і традицій.

У свою чергу, зміст, структура й функції підготовки вчителів початкових класів, як компоненти, що залежать від мети - соціального замовлення, також одержували відповідний розвиток. Зміст підготовки вчителів початкових класів у повоєнні роки, переважно, дублював зміст навчальних планів та програм старших класів середніх шкіл. У наступні роки в навчальних планах підготовки вчителів початкових класів, як у педагогічних училищах, так і на факультетах підготовки вчителів у вищих навчальних закладах поступово відбувалося збільшення кількості годин на вивчення дисциплін педагогічного циклу, практичну, психолого-педагогічну й методичну підготовку. Розширювалась професійно-педагогічна спрямованість навчання студентів - перелік основних дисциплін, спецкурсів і спецсемiнарiв, факультативних курсів. У навчальних планах збільшено кількість годин на лабораторну, самостійну й науково-дослідну роботу. Наприкінці ХХ сторіччя з навчальних планів підготовки вчителів початкових класів виключено дисципліни суспільно-політичного циклу й додано національно-регіональний компонент. Необхідною умовою при складанні навчальних планів стала наявність трьох циклів: гуманiтарно-соцiально-економiчноп, психолого-педагогічної та спеціальної підготовки.

Структура підготовки вчителів початкових класів у перше післявоєнне десятиліття, відповідно до поставленої мети, складалась із педагогічних класів (термін навчання 9 місяців), курсів (від 1 місяця), повної й короткотривалої підготовки в педагогічних училищах (від 1 року 10 місяців до 3 років 10 місяців). З 1956 року структура підготовки така: педагогічні училища з чотирирічним i дворічним термінами навчання, учительські (педагогічні) інститути з чотирирічним терміном навчання при підготовці вчителів за одною спеціальністю й п'ятирічним за подвійною спеціальністю. Наприкінці ХХ сторіччя у структуру підготовки вчителів закладено освітньо-кваліфікаційні рівні:

- педагогічні училища: молодший спеціаліст (3-4 роки);

- педагогічні коледжі: бакалавр (4-5 років);

- педагогічні інститути: бакалавр - спеціаліст (4-6 років);

- педагогічні університети: бакалавр - спеціаліст/магістр (5-6 років).

Функція підготовки вчителів початкових класів у повоєнні роки -формування у школярів необхідних знань і вмінь. У 50-i роки ХХ сторіччя основною функцією вчителів став усебічний гармонійний розвиток учнів, їхніх ідеологічних, розумових, моральних, естетичних і фізичних здібностей, а також підготовка до трудової діяльності. У 60-80-i роки ХХ сторіччя основна функція вчителів молодших класів сконцентрована на орієнтації школярів на творчу колективну навчальну діяльність, з огляду на вікові особливості учнів. Наприкінці ХХ сторіччя функцією підготовки вчителів початкових класів стала необхідність забезпечення диференційованого й індивідуально-творчого підходів в умовах широкої гуманітаризації й полікультурності педагогічного процесу на базі національного досвіду й традицій.

У другому розділі „Особливості й закономірності розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя” виділено та обґрунтовано основні етапи розвитку системи підготовки фахівців початкової школи України; здійснено ретроспективний аналіз розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя; виділено особливості й закономірності розвитку досліджуваної системи на кожному з етапів, окреслено шляхи творчого використання кращого вітчизняного педагогічного досвіду в сучасних умовах реформування системи освіти.

Із позиції системно-історичного й цивілізаційного підходів визначено й обґрунтовано етапи розвитку системи підготовки педагогів початкових класів у хронологічних межах 1945-2005 роки. Кожний етап визначався з позиції взаємозалежності та взаємозумовленості змін компонентів системи підготовки вчителів початкової школи відповідно до трансформацій у соціально-економіч-ному, політичному й культурному житті країни:

- 1945-1955 роки - відновлення системи підготовки педагогічних кадрів початкової школи у післявоєнні роки;

- 1956-1965 роки - становлення системи підготовки фахівців початкових класів у вищих навчальних закладах в умовах прогресивного розвитку країни;

- 1965-1991 роки - розвиток новаторських, альтернативних підходів до підготовки вчителів початкових класів у період застою й загострення загальної кризи радянської системи;

- 1991-2005 роки - трансформація системи підготовки педагогів початкової школи в умовах незалежної України та пп інтеграції в єдиний європейський освітній простір.

Ретроспективний аналіз системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя дозволив виділити особливості пп розвитку на кожному з етапів залежно від соціально-економічних, політичних, культурних особливостей країни та суспільства.

У 1945-1955 роках розвиток системи підготовки фахівців початкової школи спрямовано на відновлення довоєнних кількісних показників учителів, навчальних закладів. Встановлено, що існували різні типи освітніх закладів (педагогічні класи, педагогічні училища, курси при вчительських інститутах та інститутах удосконалення вчителів), форми навчання (очна, заочна й вечірня), терміни підготовки вчителів початкових класів (від двох тижнів до чотирьох років); здійснювався інтенсивний процес відновлення кількості педагогічних училищ і розширення їх мереж. Однак, процес поліпшення кількісних показників супроводжувався досить низьким рівнем якісної підготовки педагогів.

Планомірне поліпшення економічного стану й соціального життя суспільства, стабільна політична ситуація в країні сприяли у 1956-1964 роках підвищенню вимог до рівня науково-теоретичної, практичної, методичної підготовки вчителів. У зв'язку з цим відкрито перші факультети підготовки вчителів початкових класів у вищих навчальних закладах, а з 1956 року педагоги початкової школи одержали можливість здобувати вищу освіту у вчительських інститутах. Негативна особливість означеного етапу - неуважне ставлення на державному рівні до регіональних потреб у вчителях початкових класів і розподілу випускників за місцем їхньої майбутньої роботи. Це призвело до дефіциту фахівців із вищою освітою і надлишку кількості випускників, що закінчили педагогічне училище.

У 1965-1991 роках зростання економіки, з одного боку, й реформа загальноосвітньої школи, з іншого, сприяли підвищенню вимог до якісної підготовки вчителів початкових класів із вищою освітою. До позитивних особливостей зазначеного періоду належать: поступове впровадження в практику гуманістичних принципів педагогіки співробітництва, створення загальноосвітніх шкіл, у яких зароджувався й розвивався передовий педагогічний досвід. На цьому етапі збільшилося кількісне зростання факультетів із підготовки вчителів початкової школи у вищих навчальних закладів, здійснювалося підвищення обсягів фінансування системи освіти. До негативних особливостей означеного етапу віднесено надмірну централізацію системи освіти, здійснення постійного контролю діяльності навчальних закладів, що призвело до розвитку бюрократизму, формалізму, сприяло нехтуванню національним змістом у навчальних планах та програмах.

Розвиток вітчизняної системи педагогічної освіти у 1991-2005 роках насамперед пов'язаний зі становленням незалежності України, формуванням нормативно-правової бази, новими соціально-економічними, політичними можливостями, визначенням орієнтира на європейський освітній простір із збереженням власних національних традицій. Однак, нові особливості розвитку країни призвели до економічної, політичної кризи, у результаті якої з'явилась заборгованість по зарплаті вчителям і викладачам вищих навчальних закладів, скорочення мережі навчальних закладів, кількості ставок учителів. У цей час відкрилися приватні вищі навчальні заклади, які здійснювали підготовку педагогічних кадрів на платній основі; відбулося скасування обов'язкового розподілу випускників, скорочення кількості науково-педагогічних кадрів із вищої школи, посилилася плинність кадрів у середній школі, що сприяло збільшенню відсотка працюючих учителів пенсійного віку. До позитивних особливостей означеного етапу відносимо: реорганізацію кращих педагогічних училищ у педагогічні коледжі, провідних педагогічних інститутів - у педагогічні університети; становлення й розвиток системи ліцензування й акредитації навчальних закладів; формування багаторівневої системи підготовки педагогічних кадрів, що включає освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Аналіз позитивних і негативних особливостей системи підготовки вчителів початкових класів України в другій половині ХХ сторіччя, зіставлення кількісно-якісних показників динаміки розвитку досліджуваної системи, дозволили виділити такі напрями трансформації вітчизняної педагогічної освіти:

- покращення навчально-матеріальної бази загальноосвітніх шкіл і вищих навчальних закладів; піднесення рівня престижу вчительської професії, що забезпечено: наданням учителям державних соціальних гарантій, високої заробітної плати, стипендій, пенсій, винагород за високі результати навчальної та виховної роботи; різних пільг, у тому числі, за необхідністю, місцем проживання, особливо у сільській місцевості, оплатою комунальних платежів за рахунок держави, турботою за психічне й фізичне здоров'я педагогів;

- забезпечення початкової школи необхідною й достатньою кількістю фахівців, що досягалося в тих випадках, коли соціальне замовлення формувалося з урахуванням регіональних потреб та можливостей, а також забезпечувалося наявністю достатньої кількості різних типів навчальних закладів (педагогічне училище, педагогічний коледж, педагогічний інститут, педагогічний університет) і форм (денна, заочна, вечірня, екстернат) підготовки, наданням сприяння в працевлаштуванні випускників;

- підвищення якості науково-теоретичної, методичної й практичної підготовки вчителів початкових класів, надання їм можливості одержання спеціальності (спеціалізації) та кваліфікації не тільки в системі середньої спеціальної, але й вищої педагогічної освіти.

Історичний аналіз переконує в тому, що якісна професійна підготовка фахівців початкової школи на різних етапах здійснювалася з урахуванням таких особливостей: педагог початковий клас досвід

- стабільна політична ситуація в державі, достатнє фінансування системи освіти, зростання культури суспільства;

- функціонування необхідної й достатньої кількості факультетів підготовки вчителів початкових класів вищих навчальних закладів iз урахуванням регіональних, соціальних потреб;

- здійснення безперервної професійної освіти в багаторівневій освітній системі: „педучилище - педінститут”, „педколледж - педунiверситет”;

- зростання кількісно-якісних показників викладацького складу педагогічних навчальних закладів, розвиток аспірантури й докторантури;

- науково обґрунтована організація профорiєнтацiйноп роботи з учнями старших класів - майбутніх студентів факультетів початкового навчання;

- оптимізація змісту освіти, що включає узагальнені, межпредметнi й часткові знання, вміння й способи діяльності, елементи творчої й науково-дослідної роботи, досвід професійного спілкування;

- включення сучасних організаційних форм, активних методів і технологій навчання, що припускають застосування технічних та інформаційних засобів;

- оптимізація системи взаємодії зі студентами - майбутніми педагогами початкової школи, спрямованої на формування індивідуально-творчого стилю роботи з молодшими школярами;

- створення освітньо-методичного й дослідницького середовища, яке припускає необхідну кількість науково-методичної сучасної літератури, прове-дення для майбутніх фахівців початкових класів семінарів, конференцій.

Отже, зазначені особливості вітчизняної системи підготовки вчителів початкових класів України другої половини ХХ сторіччя повинні враховуватись і реалізовуватись за умови сучасної розробки стратегічних орієнтирів удосконалення педагогічної освіти.

ВИСНОВКИ

Результати історико-педагогічного дослідження системи підготовки вчите-лів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя на основі системного й цивілізаційного підходів, що проектують освітні трансформації залежно від соціально-економічних, політичних, національно-культурних особли-востей держави, суспільства, дозволили сформулювати узагальнюючі висновки.

1. У період побудови системи вищої педагогічної освіти в Україні особливого значення набуває підготовка вчителів початкових класів, яка закладає основи знань, умінь, способів діяльності, формує значущі особистісні якості, розвиває духовність, моральність дітей молодшого шкільного віку - майбутнього України.

Результати системно-історичного аналізу розвитку системи підготовки фахівців початкової школи у другій половині ХХ сторіччя дозволили виявити й узагальнити закономірності її еволюції. До них належать:

- взаємозумовленість кількісно-якісних показників педагогічних навчальних закладів (кількість навчальних закладів, їх матеріально-технічна база, склад викладачів, студентів) і якісного професійно-освітнього рівня підготовки вчителів початкових класів;

- залежність системи підготовки педагогів початкової школи, формування соціального замовлення на підготовку означеної категорії педагогічних працівників від соціально-економічних, політичних, національно-культурних особливостей і традицій суспільства й держави;

- зміна змісту освіти, форм організації й методів навчання студентів - майбутніх учителів початкових класів - залежно від ідеологічного, адміністративного керування країною та сферами соціально-культурного життя суспільства, у тому числі й системою середньої й вищої освіти;

- взаємозалежність реалізації соціального замовлення на підготовку висококваліфікованого вчителя початкових класів і престижності професії, що включає мотивацію абітурієнтів при вступі на факультети початкової освіти, майбутній характер від напруженості роботи фахівця початкової школи, матеріального забезпечення, соціальних гарантій;

- побудова демократичного суспільства, держави і реалізація нових принципів розвитку національної системи освіти: демократизація, автономізація, гуманізація, гуманітаризація, фундаменталізація, інтеграція, універсалізація, інтелектуалізація, індивідуалізація, диференціація навчання.

Саме ці закономірності виступають як головні стратегічні орієнтири й цінності в удосконаленні системи підготовки висококваліфікованих фахівців - учителів початкових класів.

2. Методологічною основою історико-педагогічного дослідження системи підготовки вчителів початкових класів у другій половині ХХ сторіччя визначено системний і цивілізаційний підходи, які дозволили проаналізувати стан проблеми у вітчизняній і зарубіжній історико-педагогічній науці, виділити ключові поняття, визначити стратегію дослідження, сформулювати його мету й завдання.

Результати історико-педагогічного аналізу розвитку системи підготовки вчителів початкових класів на основі означених підходів дозволили:

- окреслити компоненти й структурність досліджуваної системи: зміст навчання студентів, структуру й функції підготовки фахівців у галузі початкового навчання залежно від мети, завдань, соціально-економічних, культурно-історичних умов розвитку держави й суспільства;

- здійснити ретроспективний аналіз етапів розвитку системи підготовки вчителів початкових класів України в другій половині ХХ сторіччя як компонента загальнодержавної освітньої системи в її взаємозалежності з економікою, політикою, національно-культурними особливостями держави та суспільства;

- розкрити особливості системи підготовки педагогів початкових класів України та західноєвропейських країн із метою творчого використання передового педагогічного досвіду й традицій у сучасній вітчизняній системі освіти.

3. Дослідження історичного досвіду підготовки вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах дало можливість розкрити зміст, структуру й функції підготовки вчителів початкових класів України в другій половині ХХ сторіччя. Доведено, що зміст навчальних планів і програм майбутніх учителів початкових класів на першому етапі (1945-1955 роки) в основному дублював зміст освіти старших класів середніх шкіл; на другому етапі (1955-1965 роки) збільшилася як загальна кількість годин, так і обсяг навчального часу, що відводилися на вивчення циклу спеціальних дисциплін (педагогіка, психологія, методика, педагогічна практика); поліпшився стан викладання психології, педагогіки, історії педагогіки, шкільної гігієни, а також організації педагогічної практики студентів. Визначено, що на третьому етапі (1965-1991 роки) впроваджено велику кількість спецкурсів, факультативних курсів, спецсемiнарiв, збільшено кількість годин на самостійні види роботи. З кінця 80-х років ХХ сторіччя позитивною особливістю є впровадження в навчальні плани національного й регіонального компонентів. Разом iз тим, доведено, що негативною особливістю змісту освіти у зазначений історичний період була велика кількість дисциплін соціально-гуманітарного циклу. Структура підготовки вчителів початкових класів (навчальні заклади, терміни підготовки) двічі зазнала радикальних змін: перші зміни відбулися в 1956 році, коли у вчительських (педагогічних) інститутах відкрито факультети підготовки вчителів початкових класів, інші зміни здійснилися наприкінці 90-х років - початку ХХ сторіччя з появою педагогічних коледжів та університетів, введенням освітньо-кваліфікаційні рівні. Протягом досліджуваного періоду змінювалися й функції підготовки вчителів початкових класів. Визначено, що залежно від соціального замовлення, систему навчання студентів на факультетах початкового навчання спрямовано на підготовку вчителя-предметника (50-60-і роки ХХ сторіччя), вчителя-вихователя (60-80-і роки ХХ сторіччя), вчителя-психолога й соціального педагога (з 90-х років ХХ сторіччя).

4. Застосування системного й цивілізаційного підходів як методологічної основи історико-педагогічного дослідження дозволило визначити й обґрунтувати основні етапи розвитку системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя та їх характерні риси.

Перший етап (1945-1955 роки) - відновлення системи підготовки педагогів початкових класів у післявоєнні роки включав: обладнання і функціонування освітніх установ різних типів (педагогічних класів, училищ, курсів при вчительських інститутах та інститутах удосконалення вчителів), розвиток форм навчання (очна, заочна й вечірня), розмаїття термінів підготовки фахівців початкових класів (від двох тижнів до чотирьох років).

Другий етап (1956-1965 роки) - становлення системи підготовки вчителів початкових класів у вищих навчальних закладах в умовах прогресивного соціально-економічного розвитку країни й суспільства, які сприяли підвищенню вимог до рівня науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки педагогічних кадрів, коли підготовка майбутніх учителів початкових класів здійснювалась у вчительських інститутах.

Третій етап (1965-1991 роки) - розвиток новаторських, альтернативних підходів до підготовки вчителів початкової школи у часи застою й загострення загальної кризи радянської системи; впровадження гуманістичних принципів педагогіки співробітництва, створення шкіл, у яких набув розвитку передовий педагогічний досвід, зростання кількості факультетів підготовки вчителів початкових класів у вищих навчальних закладах.

Четвертий етап (1991-2005 роки) - трансформація системи підготовки вчителів початкових класів в умовах незалежності України, характерні риси якої: реорганізація педагогічних училищ у коледжі, педагогічних інститутів - в університети; становлення й розвиток системи недержавної вищої освіти, ліцензування й акредитація навчальних закладів; формування багаторівневої системи підготовки педагогічних кадрів.

5. Ретроспективний аналіз особливостей системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в другій половині ХХ сторіччя, зіставлення кількісно-якісних показників динаміки розвитку досліджуваної системи, дозволили виділити напрями трансформації вітчизняної педагогічної освіти:

- зростання рівня престижу вчительської професії, яке забезпечено наданням учителям державних соціальних гарантій, підвищення матеріальної зацікавленості;

- забезпечення початкової школи необхідною й достатньою кількістю фахівців, що досягалося в тих випадках, коли соціальне замовлення формувалося з урахуванням регіональних потреб, забезпечувалося наявністю різних структур і форм підготовки, сприянням в працевлаштуванні випускників;

- підвищення якості науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки вчителів початкових класів, надання їм можливості одержання спеціальності, кваліфікації в системі середньої спеціальної та вищої освіти.

6. Історико-педагогічний аналіз проблеми дозволив обґрунтувати можливість творчого використання національного передового педагогічного досвіду й зарубіжних традицій підготовки вчителів початкових класів у сучасних умовах реформування вітчизняної освіти. Прогресивний розвиток педагогічної освіти обов'язково включає зростання професійно-освітнього рівня та престижу професії педагога. Для цього, перш за все, необхідно: підвищити рівень соціальної захищеності вчителя початкової школи; поліпшити умови його праці; удосконалити систему профорiєнтацiйноп роботи; впровадити програми адаптації педагогів; удосконалювати механізми соціального замовлення, працевлаштування випускників вищих навчальних закладів і керування вчительськими кадрами; оптимізувати підвищення кваліфікації й перепідготовку педагогів початкових класів.

7. Історико-педагогічне дослідження проблеми підготовки вчителів початкових класів в Україні у другій половині ХХ сторіччя, визначення основних етапів, закономірностей, особливостей змісту, структури, функцій підготовки, форм, методів навчання студентів, вивчення зарубіжного досвіду дозволили виділити перспективні напрями наукового пошуку, пов'язаного з удосконаленням підготовки вчителів початкової школи в системі вищої педагогічної освіти України. Актуальними аспектами дослідження цієї проблеми є:

- порівняльний аналіз систем підготовки фахівців початкових класів в Україні та за рубежем;

- підготовка вчителів початкових класів в умовах інтеграції України в загальноєвропейський освітній простір;

- визначення принципів і закономірностей функціонування сучасної моделі підготовки педагогів початкової школи;

- дослідження форм професійно-педагогічної підготовки вчителів початкових класів із урахуванням регіональних умов, сформованих національних традицій;

- обґрунтування й розробка педагогічних та інформаційних технологій підготовки фахівців початкової школи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Скоробогатова М. Р. Использование инновационных технологий в учебном процессе начальной школы / М. Р. Скоробогатова // Проблеми сучасноп педагогiчноп освiти. Серiя: Педагогiка i психологія : зб. наук. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - Вип. 15. - Ч. 2. - С. 74-79.

2. Скоробогатова М. Р. Модель гармонизации знаний и качеств будущего учителя начальных классов / М. Р. Скоробогатова // Педагогіка вищої та середньої школи: Збірник наукових праць / гол. ред. - Буряк В. К. - Кривий Ріг : КДПУ, 2009. - Вип. 25. - С. 361-366.

3. Скоробогатова М. Р. Основные зарубежные модели подготовки учителей начальних классов / М. Р. Скоробогатова // Проблеми сучасноп педагогiчноп освiти. Серiя: Педагогiка i психологія : зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Вип. 20. - Ч. 2. - С. 194-201.

4. Скоробогатова М. Р. Тенденции развития начального образования Германии и Италии / М. Р. Скоробогатова // Проблеми сучасноп педагогiчноп освiти. Серiя: Педагогiка i психологія : зб. наук. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Вип. 18. - Ч. 2. - С. 102-106.

5. Скоробогатова М. Р. Условия и факторы развития педагогической культуры в системе подготовки учителей начальних классов Украины в конце ХХ ст. / М. Р. Скоробогатова // Проблеми сучасноп педагогiчноп освiти. Серiя: Педагогiка i психологія : зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Вип. 19. - Ч. 1. - С. 65-71.

6. Скоробогатова М. Р. Моделi підготовки вчителів початкових класiв у вищий школі Украпни / М. Р. Скоробогатова // Вісник Черкаського ун-ту. Серія: Педагогічні науки. - Черкаси, 2009. - Вип. 148. - С. 50-55.

7. Скоробогатова М. Р. Новаторський педагогічний досвід вчителів початкових класів другої половини ХХ сторіччя / М. Р. Скоробогатова // Науковий часопис Національного пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Серія 16, Творча особистість учителя : проблеми теорії і практики : зб. наук. праць / відп. ред. Н. В. Гузій. - К. : НПУ, 2009. - Вип. 9 (19). - С. 72-77.

8. Скоробогатова М. Р. Развитие системы профессиональной подготовки учителей начальних классов в странах ЕС / М. Р. Скоробогатова // Наука и образование. Спецвипуск : проект „Якiсть вищоп освiти та проблеми підготовки фахівців у вищiй школi”. - Одеса, 2009. - №7. - С. 197-201.

9. Скоробогатова М. Р. Системный подход к исследованию развития системы подготовки учителей начальних классов / М. Р. Скоробогатова // Науковi працi. Серія: Педагогіка, психологія i соцiологiя. - Донецьк : Дон НТУ, 2009. - Вип. 5 (155). - Ч. II. - С. 264-267.

10. Скоробогатова М. Р. Цивилизационный и системно-исторический подходы к исследованию системы подготовки учителей начальних классов / М. Р. Скоро-богатова // Проблеми сучасноп педагогiчноп освiти. Серiя: Педагогiка i психологія: зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2009. - Вип. 21. - Ч. 4. - С. 227-234.

Матерiали конференцiй та тези доповiдей

11. Скоробогатова М. Р. Инновационные технологи в учебном процессе начальной школы / М. Р. Скоробогатова // Професiоналiзм педагога в контекстi Європейського вибору Украпни : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 20-22 вересня 2007 р. - Ялта, 2007. - С. 260-262.

12. Скоробогатова М. Р. Поликультурная региональная подготовка учителей начальных классов. / М. Р. Скоробогатова // Научный журнал „Ученые записки” : материалы междунар. науч.-метод. семинара „Формирование профессиональной культуры педагога в поликультурной образовательной среде”, 16-17 мая 2007 г. - Симферополь, 2007. - №7. - С. 110-113.

13. Скоробогатова М. Р. Сравнительный анализ тенденций развития началь-ного образования Германии и Италии / М. Р. Скоробогатова // Розвиток мiжна-родного спiвробiтництва в галузi освiти у контекстi Болонскього процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 5-6 березня 2008 р. - Ялта, 2008. - С. 81-85.

14. Скоробогатова М. Р. Характеристика основных моделей подготовки учите-лей начальных классов / М. Р. Скоробогатова // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 18-19 вересня 2008 р., м. Ялта : зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Ч. 2. - С. 110-113.

15. Скоробогатова М. Р. Моделювання підготовки майбутніх вчителів почат-кових класiв у ВНЗ Украпни / М. Р. Скоробогатова // Вища школа : удосконалення якостi підготовки фахiвцiв : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 16-17 квiтня 2009 р. - Черкаси, 2009. - С. 52-54.

16. Скоробогатова М. Р. Развитие системы подготовки учителей начальних классов в условиях интеграции современных образовательных систем / М. Р. Скоробогатова // Професiоналiзм педагога в контекстi Європейського вибору Украпни : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 20-22 вересня 2009 р. - Ялта, 2009. - С. 131-134.

17. Скоробогатова М. Р. Роль поликультурно-ориентированного учителя начальной школы в культурно-образовательной среде / М. Р. Скоробогатова // Январские педагогические чтения: гармонизация культурно-образовательной среды как педагогическая проблема. - Симф. : Крымучпедгиз, 2009. - С. 165-168.

18. Скоробогатова М. Р. Система профессиональной подготовки учителей начальных классов в странах ЕС / М. Р. Скоробогатова // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. „Якість вищої освіти та проблеми підготовки фахівців у вищій школі”, 22-23 жовтня 2009 р. - Одеса : Букаєв Вадим Вікторович, 2009. - С. 92-94.

19. Скоробогатова М. Р. Цивилизационный подход в единой образовательной среде (на примере системы подготовки учителей начальной школы) / М. Р. Скоробогатова // Розвиток мiжнародного спiвробiтництва в галузi освiти у контекстi Болонського процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 5-7 березня 2009 р. - Ялта, 2009. - С. 94-97.

20. Скоробогатова М. Р. Цивилизационный подход к исследованию системы подготовки учителей начальных классов / М. Р. Скоробогатова // Январские педагогические чтения : педагогиическая наука : проблемы и перспективы. - Симферополь : Крымучпедгиз, 2009. - С. 165-168.

Анотацiп

Скоробогатова М. Р. Розвиток системи підготовки вчителів початкових класів в Україні (друга половина ХХ сторіччя). - Рукопис.

...