Теоретико-методологічні засади змісту культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Теоретико-методологічні засади змісту культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах

Зюзіна Тетяна Опанасівна

Луганськ 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Хриков Євген Миколайович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, директор Інституту післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Кучерявий Олександр Георгійович, Донецький національний університет, завідувач кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, доцент Ткачова Наталія Олександрівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри педагогіки;

доктор філософських наук, доцент Мізіна Лариса Борисівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (м. Луганськ), професор кафедри світової філософії та естетики.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Черв'якова.

Анотація

вищий освіта школа фахівець

Зюзіна Т.О. Теоретико-методологічні засади змісту культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010.

У дисертаційній роботі запропоновано новий підхід до розв'язання комплексної проблеми модернізації змісту культурологічної підготовки як гуманітарної складової професійної освіти у вищих навчальних закладах. Розроблено теоретико-методологічні засади модернізації змісту культурологічної підготовки у ВНЗ на основі врахування вітчизняних традицій і світових тенденцій розбудови змісту гуманітарної освіти в соціокультурних умовах інформаційного суспільства. Теоретично обґрунтовано та спроектовано модель структури й змісту міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”.

Науково обґрунтовано та апробовано нові підходи до інтеграції мистецтва в структуру змісту гуманітарної культурологічної підготовки студентів. Розроблено й упроваджено в навчально-виховний процес авторські програми курсів „Культурологія”, „Етика”, „Релігієзнавство”, „Методика викладання культурологічних дисциплін у вищих навчальних закладах”.

Ключові слова: гуманітарна підготовка студентів у вищих навчальних закладах, теоретико-методологічні засади модернізації змісту культурологічної підготовки, загальноосвітні культурологічні дисципліни, міждисциплінарний фундаментальний цикл „Культурознавство”.

Аннотация

Зюзина Т.А. Теоретико-методологические основы содержания культурологической подготовки студентов в высших учебных заведениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2010.

Диссертационное исследование посвящено проблеме модернизации содержания культурологической подготовки студентов в высших учебных заведениях в условиях информационного общества. Актуальность проблемы исследования обусловлена необходи-мостью разработки теоретико-методологических основ обновления содержания культурологической подготовки в высших учебных заведениях Украины с учетом национально-культурных особенностей и мировых тенденций развития гуманитарной составляющей высшего профессионального образования.

Теоретико-методологические основы модернизации содержания культурологической подготовки как гуманитарной составляющей профессионального образования в вузе обоснованы в процессе: рассмотрения концептуальных подходов к проблеме формирования содержания гуманитарной подготовки и ее культурологической составляющей, представленных в работах современных отечественных и зарубежных философов и педагогов; компаративного анализа моделей формирования содержания культурологической подготовки в украинских и зарубежных высших учебных заведениях; анализа современных концепций дидактической интерпретации культурологического знания; раскрытия специфики социального функционирования искусства в условиях информационного общества; изучения современных особен-ностей формирования культурологического сознания студенчества.

В результате анализа проблемы определения предмета культурологии как науки и учебной дисциплины, а также эволюции концепций содержания учебной литературы по культурологическим дисциплинам установлено специфику предметного поля гуманитарной культурологии, которая утвердилась в мировой образовательной практике как специфически академическая университетская сфера знаний. Поликонцептуальность подходов к культурологии как науки определяет поливариативность культурологии как учебного курса и обуславливает возможность и целесообразность дидактической разработки вариативных моделей ее содержания на уровне учебных программ. Предпринятый анализ деятельности научных школ по разработке концепций содержания учебной литературы для высшей школы, сформировавшихся в границах образовательного пространства СНГ, показал наличие тенденций к общности проблематики в содержании смежных культурологических дисциплин, подтвердил, что интегративность является органической, сущностной характеристикой академического культурологического знания.

Теоретический анализ проблемы предметных полей смежных культурологических дисциплин определил методологический вывод об усилении межпредметных связей внутри образовательной области и целесообразности формирования междисциплинарного фундаментального цикла культурологической подготовки „Культуроведение” как дидактической целостности. Исследование современных тенденций развития академической культурологии показало, что все более значительное место в ее проблемном поле начинает занимать художественная составляющая.

Это определило необходимость обоснования теоретико-методологических основ интеграции искусства в систему культурологической подготовки. Теоретико-методологические основы интеграции искусства в структуру содержания культурологической подготовки разработаны на основе рассмотрения: специфики социального функционирования искусства в условиях информационного общества; парадигмально-педагогической интерпретации использования искусства в системе общего образования, представленных в концепциях национальных школ художественной педагогики разных стран мира; современных особенностей формирования художественно-эстетического сознания студенческой молодежи. Изучение художественной литературы как мощного фактора решения задач формирования духовно-моральной и художественной культуры молодежи предусмотрено общеобразовательными программами ведущих университетов мира.

Анализ отечественного опыта изучения литературы доказал необходимость дальнейшего педагогически управляемого контакта с литературой, целесообразности его органического продолжения в условиях высшей школы. Это определило методологический вывод об обязательности включения литературного компонента в структуру междисциплинарной культурологической подготовки в вузе. Разработаны научно-педагогические основы интеграции литературного произведения в структуру содержания культурологической подготовки. Новые дисциплинарные и проблемно-тематические походы к разработке содержания культурологической подготовки на междисциплинарной основе позволили устранить дублирование учебной информации, расширить проблематику учебных курсов, углубить изучение различных историко-культурных периодов в вузе, решить задачу системности, последовательности и преемственности в представлении культурологического знания на уровне учебных программ в вертикали „школа - вуз”.

Ключевые слова: гуманитарная подготовка студентов в высших учебных заведениях, теоретико-методологические основы модернизации содержания культурологической подготовки, общеобразовательные культурологические дисциплины, междисциплинарный фундаментальный цикл „Культороведение”.

Annotation

Zyuzina T.O. Theoretical and methodological basis of the contents of cultural training of students in higher educational establishments. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the Doctor of Science in pedagogy, speciality 13.00.04 - Theory and Methods of Professional Education - Luhansk Taras Shevchenko National University. - Luhansk, 2010.

The dissertation introduces a new approach to solving the complex problem of modernization of the contents of Cultural disciplines in the block of social and humanitarian training in higher educational establishments. The author of the research has developed the concept of cultural and humanitarian training in higher educational establishments considering new social and cultural requirements for the general education in conditions of informational society. The new approach to integration of art in the structure of contents of humanitarian cultural training of students has been justified and experimentally proved. Original programs for courses of “Cultural Studies”, “Ethics”, “Religion Studies”, “Teaching Methods of Cultural Subjects in Higher Educational Establishments” have been introduced and realized in educational process.

Key words: humanitarian training in higher educational establishments; theoretical and methodological basis cultural training contents modernization; general cultural studies; interdisciplinary fundamental course “Culture Studies”.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Розвиток України в умовах інформаційного суспільства та входження до європейського освітнього простору зумовлює необхідність реформування системи вищої освіти на засадах гуманізації й гуманітаризації. Модернізація змісту підготовки фахівців з вищою освітою, радикальне оновлення навчально-освітніх програм, їх перманентна адаптація до сьогоднішніх та прогнозованих потреб - головні вимоги до університетської освіти в умовах інформаційного суспільства.

Зміст освіти є важливим чинником формування фундаменту базової культури особистості. ,,Універсальність вищої освіти передбачає, що вона повинна не тільки давати знання, але в першу чергу виховувати людину, у період кризи цінностей відігравати етичну роль спрямовуючого характеру”, - наголошується в документі ЮНЕСКО „Вища освіта у ХХІ столітті. Підходи та практичні заходи”.

Загальносвітові тенденції розвитку вищої освіти є тими орієнтирами, згідно з якими розробляються концептуальні підходи та практичні заходи з модернізації змісту підготовки фахівців у ВНЗ як на європейському, так і на національному рівнях. Осмислюючи зарубіжний досвід як орієнтир для реформування освіти у вищих навчальних закладах, у вітчизняній практиці увагу зосереджено переважно на вивченні та впровадженні технології управління навчальним процесом у вищій школі, що сприяло досягненню значних успіхів здебільшого в напрямках інформатизації навчального процесу, уведення модульно-рейтингової системи, розвитку форм контролю знань, проектних та дослідницьких форм академічної роботи. Значно менше уваги, на наш погляд, приділено вивченню питання пріоритетів формування змісту освіти, проблем розробки сучасної структури та змісту підготовки фахівців у вищій школі. Сьогодні вітчизняні вчені вказують на необхідність удосконалення змісту загальної освіти у ВНЗ. Частина науковців дотримується точки зору, що розширення номенклатури соціально-гуманітарних дисциплін як шляху реалізації гуманітаризації вищої професійної освіти не призвело до якісних змін. Достатньо поширеними залишаються явища дублювання навчального матеріалу, неузгодженості методичних вимог, використання застарілих методик викладання, нескоординованості змісту як у середині циклу соціогуманітарних дисциплін, так і з позиції цілей професійної підготовки. Формування змісту підготовки сучасних фахівців без глибокого аналізу „міжпредметних” зв'язків та врахування процесів реформування освіти в середній загальноосвітній школі України призводить, як зауважують педагоги, до порушення принципів наступності, системності, послідовності, невідповідності та нескоординованості змісту навіть в одній і тій же освітній галузі.

У міжнародних документах однією з фундаментальних потреб розвитку вищої освіти визначено необхідність постійного вдосконалення та оновлення змісту навчальних дисциплін на засадах міждисциплінарної та трансдисциплінарної інтеграції. У педагогіці вищої школи утверджується точка зору, що в освітньому процесі ВНЗ першочергову роль повинні відігравати міждисциплінарні цикли, які вміщують найбільш фундаментальні знання й стають базою для формування загальної та професійної культури майбутніх фахівців. Мова йде про якісно нові цілі освіти, принципи відбору й систематизації знань.

Аналіз існуючих навчальних планів і програм указує на необхідність їх модернізації з метою приведення у відповідність до соціокультурних умов інформаційного суспільства. Усе це повною мірою стосується й культурологічної складової гуманітарної підготовки, що є основою формування загальногуманістичних цінностей особистості. Соціокультурне обґрунтування модернізації змісту культурологічної підготовки у ВНЗ в умовах інформаційного суспільства є органічною складовою загальнопедагогічного кола актуальних проблем вітчизняної вищої школи, проте не стало предметом самостійного наукового дослід-ження. Цим зумовлено актуальність та доцільність розробки теоретико-методологічних засад модернізації змістової компоненти культурологічної підготовки як гуманітарної складової професійної освіти студентів за рахунок створення міждисциплінарного фундаментального циклу.

Серед важливих завдань, які ставляться в Україні перед освітою в нових соціокультурних умовах, особливу місію відводять гуманітарній підготовці. Проблеми гуманізації та гуманітаризації вищої освіти комплексно розглянуто в працях В. Андрущенка, І. Беха, В. Безклубенка, В. Бітаєва, С. Гончаренка, В. Кременя, К. Корсака, В. Курила, В. Лутая, М. Лукашевича, В. Мудрака, М. Поповича, О. Сидоренка, Ю. Терещенка, С. Шейкa та ін. Питання гуманітарної складової професійної підготовки у вищій школі знайшли відображення в роботах українських учених В. Дзоз, Б. Коротяєва, М. Култаєвої, Е. Лузік, О. Невмежерицького, Л. Товажнянського та ін. Розробка теоретико-методологічних засад формування змісту освіти представлена в працях І. Лернера, М. Скаткіна, В. Краєвського, В. Ледньова, О. Гребенюка та ін.

В українській педагогічній науці теоретичне обґрунтування культурологічної освіти у вищій школі отримало ґрунтовну й багатоаспектну розробку. Проблеми гуманітарної освіти, культурологічної підготовки майбутніх учителів представлено в дослідженнях І. Зязюна, Л. Кондрацької, Л. Настенко, Г. Падалки, О. Рудницької, О. Шевнюк, О. Щолокової та ін. Культуру як чинник становлення особистісних і професійних якостей студентів вищої школи розглянуто в роботах Г. Васянович, О. Коломієць, М. Лещенко, О. Олексюк, Г. Онкович; моделі культурологічної підготовки фахівців різного спрямування - у працях З. Донець, Т. Рейзенкінд, В. Маслова; методичне забезпечення окремих компонентів культурологічної освіти студентів - Д. Берестовської, С. Дичковського, Г. Філіпчук, Г. Тарасенко. У той же час зауважимо, що основний масив робіт присвячено проблемам культурологічної освіти та культурологічної підготовки майбутніх учителів.

Результати аналізу фундаментальних наукових праць, нормативних документів та сучасного стану культурологічної підготовки як гуманітарної складової професійної освіти у ВНЗ дозволив виявити низку суперечностей між:

суспільним запитом щодо підвищення загальної культури студентства як основи їх професійного становлення, створення спільного культурного простору заради ефективної соціальної взаємодії та абстрактно-теоретичним характером змісту освіти, фрагментарністю представлення культурологічного знання в освітньому просторі ВНЗ;

соціальним замовленням освітній системі щодо реалізації ідеї полікультурності в поліетнічному середовищі, етизації суспільної свідомості учнівської молоді та нерозробленістю теоретико-методологічного обґрунтування вирішення проблеми;

необхідністю модернізації культурологічної підготовки, удосконалення й оновлення змісту культурологічних дисциплін на засадах міждисциплінарної інтеграції та традиційним предметоцентристським підходом до формування змісту культурологічних дисциплін;

реформуванням загальної мистецької освіти в середній загальноосвітній школі України та недостатнім урахуванням цих інновацій при розробці змісту культурологічних дисциплін у вищих навчальних закладах з метою досягнення спадкоємності, наступності, послідовності у вертикалі „школа - ВНЗ”, наявністю розриву та неузгодженості між навчально-освітніми програмами різних освітніх рівнів у межах культурологічної підготовки;

новими формами соціального функціонування мистецтва в інформаційному суспільстві та традиційними підходами до інтеграції художньої культури в навчальний процес у ВНЗ.

Розв'язання зазначених суперечностей потребує вирішення проблеми дослідження, яка полягає в необхідності вдосконалення культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах, розробки концептуальних положень, нових підходів до реалізації завдань її духовно-моральної, художньо-естетичної та полікультурної складових, пошуків механізмів перманентної модернізації змісту. З огляду на виявлені суперечності й науково-практичні потреби в їх розв'язанні, а також з урахуванням недостатньої дослідженості вище-означених проблем та доцільності їх розробки було обрано тему дисертаційної роботи „Теоретико-методологічні засади змісту культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах комплексної науково-дослідної теми Луганського національного університету імені Тараса Шевченка „Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0103U004993). Тему дисертації затверджено Вченою радою Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 7 від 27 лютого 2004 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 15 червня 2004 р.).

Об'єкт дослідження - культурологічна підготовка студентів у вищих навчальних закладах як гуманітарна складова професійної освіти.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади змісту культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах в умовах інформаційного суспільства.

Мета дослідження - полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад модернізації змісту культурологічної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах в умовах інформаційного суспільства.

Концепція дослідження. Розробка концепції модернізації змісту культурологічної підготовки у вищих навчальних закладах здійснювалася на підставі методологічного аналізу проблеми, який уможливлює виділення трьох аспектів, що зумовлюють його оновлення з урахуванням: соціокультурних потреб суспільства; особливостей формування загальної культури студентства в умовах інформаційного суспільства; тенденцій розвитку культурології як наукової галузі. Зважаючи на складність і багатоплановість досліджуваної проблеми, теоретичні положення щодо модернізації змісту культурологічної підготовки було зінтегровано на засадах системного підходу й представлено як модель змісту культурологічної підготовки, що відповідає новим соціокультурним реаліям та розробляється з урахуванням системи чинників:

- змін у трансляції духовної культури в інформаційному суспільстві, її нові змістовні характеристики й технологічно-операційні способи подання, що впливають на характер формування свідомості молоді та її ціннісних домінант;

- потреб суспільства в культивуванні духовних - світоглядних, етичних та естетичних - цінностей, розвитку особистісної сутності студентів нарівні з їхньою професійною підготовкою у вищій школі;

- вимог суспільства до посилення ролі ВНЗ у збереженні та розвитку міжнародної, національної, регіональних культур в умовах плюралізму поліетнічних спільнот;

- світових тенденції розбудови гуманітарної освіти та її культурологічного напрямку у вищих навчальних закладах;

- вимог суспільства до ВНЗ як осередків формування загальної культури, центрів універсальної, фундаментальної, класичної освіти;

- стратегії модернізації університетської освіти шляхом створення міждисциплінарних фундаментальних циклів навчальних дисциплін;

- стратегії вдосконалення вищої освіти за рахунок посилення аксіолого-антропологічної складової підготовки, урівноваження теоретичної та художньої, раціональної та емоційної, інтелектуальної та чуттєвої складових її змісту;

- поліваріативності дидактичної інтерпретації та внутрішньої полідисциплінарності культурологічного знання при формуванні змісту навчальних дисциплін;

- особливостей соціального функціонування мистецтва в умовах домінування медіа, що зумовлюють зміни в художніх інтересах молоді, її ціннісних орієнтаціях і стилі мислення;

- змін у змісті художньо-естетичної освіти в середній загальноосвітній школі України, зумовлені реформуванням у зв'язку з переходом на 12-річний термін навчання.

Теоретико-методологічні засади модернізації змісту культурологічних дисциплін циклу соціогуманітарної підготовки у вищих навчальних закладах визначено в процесі: розгляду проблеми гуманітарної освіти та її культурологічної складової на концептуальному рівні; компаративного аналізу вітчизняного й зарубіжного досвіду культурологічної підготовки на предметно-структурному та проблемно-змістовому рівні; аналізу сучасних концепцій дидактичної інтерпретації культурологічного знання; виявлення специфіки соціального функціонування мистецтва в умовах домінування медіа; урахування особливостей формування культурологічної свідомості студентства в умовах інформаційного суспільства.

Культурологічна підготовка студентів як складова гуманітарної освіти досліджується як відкрита, складна, динамічна система, побудована на основі органічної єдності загального, особливого та одиничного. Зміст культурологічної підготовки як загальне зумовлюється новими соціокультурними потребами інформаційного суспільства та новою ситуацією соціального функціонування мистецтва в умовах домінування медіа; як особливе - має певну специфіку складової соціогуманітарної освіти у вищій школі; як одиничне - відображає залежність розробки її структури від підходів кожного ВНЗ до конструювання елективного компонента освіти.

Відповідно до мети, предмета й концепції дослідження було визначено такі завдання:

Розкрити сутність концептуальних підходів до проблеми модернізації гуманітарної підготовки та її культурологічної складової у світовій та вітчизняній філософсько-педагогічній думці сучасності.

Виявити особливості предметно-структурних та проблемно-змістових моделей культурологічної підготовки у вітчизняних і зарубіжних вищих навчальних закладах.

Розробити теоретико-методологічні засади міждисциплінарної інтеграції змісту культурологічної підготовки у ВНЗ на основі системного аналізу дидактичної інтерпретації культурологічного знання та еволюції концепцій змісту навчальної літератури.

Обґрунтувати теоретико-методологічні засади інтеграції мистецтва як однієї з визначальних складових сучасного культурознавства в структуру змісту культурологічної підготовки фахівців у вищій школі.

Визначити теоретичні засади проектування змісту системоутворювального культурологічного навчального курсу в структурі міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”.

Обґрунтувати теоретичні засади проектування змісту комплексу культурологічних дисциплін, об'єднаних у дидактичну цілісність - міждисциплінарний фундаментальний цикл ,,Культурознавство”.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення теорії особистості, теорії пізнання, теорії культури; культурологічна, сцієнтистська та особистісно орієнтована теорії змісту загальної освіти; соціологічні теорії мистецтва; теорії художньої педагогіки; теоретичні положення системного, історичного, логічного, парадигмального, компаративного підходів.

Теоретичною основою дисертації дослідження є наукові праці з: методології розбудови університетської освіти в інформаційному суспільстві (М. Адлер, В. Бакіров, А. Блум, Т. Брамельд, О. Глузман, Дж. Дьюї, Ч. Керрі, Ч. Крітенден, Ф. Макмарін, Д. Ньюмен, Г. Ностранд, Х. Ортега-і-Гассет, М. Попович, В. Руденко, В. Садовничий, М.-Б.Собел, Е. Хірш, К. Ясперс); проблем гуманітарної підготовки фахівців у вітчизняній вищій школі (В. Дзоз, М. Култаєва, Е. Лузік, О. Невмежерицький, Л. Товажнянський), за кордоном (А. Блум, К. Бодело, Р. Жолі, М. Лебель, А. Ліжер, Л. Лур'є, Є. Лобанова, А. Миронов, Т. Миролюбова, А. Нєдосєкіна, Ю. Огородніков, О. Огурцов, Н. Піщулін Ф. Робер, Р. Естабле) та в компаративістських дослідженнях (Б. Вульфсон, Г. Дмитрієва, І. Радіонова, О. Романовський, А. Сбруєва, Л. Талалова); теорії культури (Е. Дюркгейм, Ю. Жданов, М. Каган, О. Лосєв, А. Тойнбі, Л. Уайт, О. Шпенглер); з естетики (С. Аверінцев, М. Бахтін, В. Біблер, Л. Баткін, Р. Барт, О. Воєводін, Г. Гадамер, Г. Гачев, Л. Закс, А. Зись, Е. Ільєнков, Н. Киященко, В. Кізіма Д. Лихачов, Ю. Лотман, Ж-Ф. Ліотар, М. Мамардашвілі, М. Попович); із соціології культури та мистецтва (В. Житков, Л. Іонін, А. Моль, Г. Маклюен, О. Семашко, Г. Силласте, К. Соколов); з культурології (Г. Аванесова, Л. Воронкова, Г. Драч, Б. Єрасов, В. Межуєв, В. Розін, О. Флієр, А. Шеманов); з психології мистецтва (Б. Ананьєв, Б. Асаф'єв, Н. Бєрхін, Л. Виготський, В. Кукс, А. Мелік-Пашаєв, Дж. Мандер, Р. Рокс, Б. Теплов); дидактики вищої школи (А. Алексюк, С. Архангельський, А. Вербицький, В. Данильчук, В. Загвязинський, І. Козловська, В. Лозова, А. Орлов, В. Сєриков, Д. Чернілевський); теоретико-метологічних засад формування змісту освіти (І. Лернер, М. Скаткін, В. Краєвський, В. Ледньов, О. Гребенюк); різних аспектів науково-педагогічного проектування змісту підготовки фахівців у вищій школі: Т. Дубовицька (зміст педагогічної підготовки майбутніх учителів), Л. Кондрацька (зміст культурологічної підготовки майбутніх учителів художньо-естетичного циклу), С. Смирнов (зміст гуманітарної та соціально-економічної підготовки), С. Харченко (зміст соціально-педагогічної підготовки у ВНЗ), О. Шевнюк (зміст культурологічної освіти майбутніх учителів); з проблем художньо-естетичного виховання (Е. Айснер, О. Буров, А. Верем'єв, І. Войнар, Л. Печко, В. Скатерщиков, Ю. Фохт-Бабушкін), зокрема, використання мистецтва в системі загальної освіти (Л. Ващенко, Б. Кабалевський, Л. Ма-сол, Н. Миропольська, Б. Нєменський, О. Олексюк, Г. Отто, О. Пархо-менко, Л. Предтеченська, О. Рудницька, Ю. Солодовников, Г. Шевченко, О. Щолокова, Б. Юсов; теорії медіа-освіти (Л. Баженова, Ж. Гонне, І. Ка-руна, Н. Кирилова, Ю. Кристєва, М. Мартіно, Л. Мастерман, С. Пензін, Д. Рашкофф, Ю. Серебряникова, Ю. Усов, О. Федоров, А. Шаріков).

Досягненню мети й розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження: теоретичних: історико-генетичного, парадигмального, компаративістського та системного аналізу філософської, психолого-педагогічної, культурологічної, соціологічної, мистецтвознавчої літератури для з'ясування розробленості проблеми, визначення сутності базових понять дослідження; синтез і концептуалізація - для формулювання основних положень дослідження; ретроспективний аналіз світового та національного педагогічного досвіду - для розкриття сутності парадигмально-педагогічних інтерпретацій використання мистецтва в системі загальної освіти; проектування - для розробки змістової структури міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”; прогностичний аналіз і моделювання - для розробки підходів до міждисциплінарного освоєння мистецтва в процесі культурологічної підготовки, посилення аксіологоантропологічного аспекту презентації культурологічного знання; емпіричних: дослідної роботи з упровадження моделі змісту культурологічної підготовки, розробленої на міждисциплінарних засадах; діагностичних (анкетування, тестування, бесіди, опитування) для виявлення допредметної культурологічної підготовки, особливостей художніх інтересів, специфіки естетичної свідомості студентства; обсерваційних методів (включеного педагогічного спостереження, самоспостереження, самооцінки) для виявлення рівня знань з культурознавчої проблематики; методів математичного опрацювання результатів дослідної роботи з упровадження моделі змісту культурологічної підготовки.

Наукова новизна результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що: уперше визначено теоретико-методологічні засади модернізації змісту культурологічної підготовки як гуманітарної складової професійної освіти у ВНЗ в умовах інформаційного суспільства; обґрунтовано модель міждисциплінарного представлення культурологічного знання в гуманітарній складовій професійної освіти у ВНЗ; розкрито теоретико-методологічні засади інтеграції мистецтва в структуру змісту міждисциплінарної культурологічної підготовки ВНЗ; розроблено теоретичні засади проектування змісту системоутворювального культурологічного навчального курсу та комплексу споріднених культурологічних дисциплін, об'єднаних у дидактичну цілісність - міждисциплінарний фундаментальний цикл ,,Культурознавство”;

подальшого розвитку набули наукові уявлення про особливості розбудови культурологічної підготовки як гуманітарної складової професійної підготовки у ВНЗ України в 90-х роках ХХ ст.-поч. ХХІ ст.; еволюцію концепцій змісту навчальної літератури з культурологічних дисциплін у вітчизняному академічному просторі 90-х рр. ХХ ст.-поч. ХХІ ст.; взаємодію соціального інституту освіти й ЗМІ як засобів трансляції художньої культури в інформаційному суспільстві;

удосконалено форми, методи та засоби дидактичної презентації культурологічного знання в навчальних програмах різних освітніх рівнів у вертикалі „школа - ВНЗ” на принципах наступності, послідовності, системності.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що його положення й висновки можуть стати підставою для визначення нових підходів до педагогічних досліджень з формування змісту різних напрямків гуманітарної підготовки; представлений у дисертації фактичний матеріал, а також зроблені узагальнення можуть бути використані при підготовці наукових та навчальних видань з порівняльної педагогіки, художньої педагогіки, проблем проектування змісту міждисциплінарних навчальних циклів; у процесі викладання курсів, спецкурсів, спецсемінарів у вищих навчальних закладах і в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Висунуті теоретичні положення доведено до конкретної реалізації у вигляді розробленого змісту міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”, авторських навчальних програм та навчально-методичного забезпечення курсів „Культурологія”, „Етика”, „Релігієзнавство”, „Методика викладання культурознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах”, „Методика викладання культурологічних дисциплін у ВНЗ”. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані для вдосконалення структури елективної складової гуманітарної підготовки, розробки навчальних програм з культурологічних дисциплін, у процесі освітньої діяльності вищих навчальних закладів і науково-практичній підготовці магістрантів, аспірантів, у системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дисертаційної праці впроваджено в практику роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/2694 від 23.09.2009 р.), Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (довідка № 2082 від 18.09.2009 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 68-09-258 від 11.09.2009 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/06-01/113 від 27.11.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорювалися та здобули позитивну оцінку на засіданнях навчально-методичної ради, кафедри педагогіки, кафедри культурології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу університету.

Основні положення дисертації було обговорено на: Міжнародних конгресах, форумах, наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, читаннях: конгрес „Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия” (Мінськ, 2000), V-й Міжнар. конгрес україністів (Чернівці, 2002); конференція „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” (Луганськ, 2003); „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004); „Полиэтническая среда: культура, политика, образование” (Луганськ, 2004); ,,Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005); форум „Воспитание гражданина, человека культуры и нравственности - основа социальной технологии развития современной России” (Ростов-на-Дону, 2006); „Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття в контексті міжкультурних контактів” (Луганськ - Москва, 2006); Четверті Новгородцевські читання „Ідея права і держава” (Луганськ, 2006); „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2007); „Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації” (Харків, 2007); Всеукраїнських науково-методичних, науково-практичних конференціях: „Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти” (Луганськ, 1998); „Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1998); „Мистецька освіта в Україні: проблеми, пошуки, перспективи” (Луганськ, 2005); „Стратегія розвитку художньої освіти та естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ столітті” (Луганськ, 2006); ,,Стратегія розвитку художньої освіти та естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ столітті” (Луганськ, 2007); „Формула творчості: теорія і практика мистецької освіти” (Луганськ, 2008); ,,Формула творчості: теорія і методика мистецької освіти” (Луганськ, 2009); Регіональних, обласних науково-практичних конференціях: „Луганщина: етнокультурний вимір” (Луганськ, 2001); ,,Слобожанщина: соціокультурний вимір” (Луганськ, 2003); „Технологія навчання дорослих: зміст, структура, основні характеристики” (Луганськ, 2005); „Рідна мова як основний носій культурної самоідентичності нації” (Луганськ, 2009); „Книга і читання: перспективи в суспільстві знань” (Луганськ, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 40 одноосібних публікаціях, у тому числі: в 1 монографії, 1 навчально-методичному посібнику, 21 статті в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих матеріалів становить 32,6 друкованих аркушів.

Кандидатська дисертація ,,Освоєння моральної культури старшокласниками в умовах клубного об'єднання” (спеціальність 13.00.01 - теорія та історія педагогіки) була захищена в Інституті педагогіки АПН України в 1993 р. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації (дослідження) не використовуються.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми й доцільність її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, мету, викладено концепцію дослідження, охарактеризовано його методологічні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі ,,Культурологічна складова гуманітарної підготовки в університеті як феномен педагогічної теорії та практики” представлено погляди вітчизняних та зарубіжних філософів і педагогів другої половини ХХ ст.-початку ХХІ ст. на проблему модернізації культурологічної підготовки в інформаційному суспільстві; здійснено компаративний аналіз змістових моделей культурологічної підготовки в зарубіжних та вітчизняних вищих навчальних закладах; охарактеризовано особливості формування, становлення та розвитку культурологічної складової гуманітарної освіти у вищих навчальних закладах України.

Культурологічну підготовку у вищих навчальних закладах як гуманітарну складову професійної освіти ми розглядаємо як процес і результат засвоєння студентами системи знань у галузі наук про культуру, формування емоційно-ціннісного ставлення до духовного спадку людства, набуття досвіду діяльності у сфері національної та загальнолюдської культури. Зміст культурологічної підготовки - це сукупність знань, які визначають науково-теоретичну готовність у галузі наук про культуру. Наукові підходи до визначення змісту підготовки студентів базуються на загальнодидактичних уявленнях про зміст освіти та вимогах, що до них висуваються. Культурологічна підготовка в структурно-предметному аспекті являє собою цикл дисциплін, включених до гуманітарної складової професійної освіти, та представлена в навчальних планах вищих навчальних закладів України навчальними курсами „Історія культури України”, „Культурологія”, „Релігієзнавство”, „Основи етики та естетики”. Розгляд проблеми змісту культурологічної підготовки в дидактичному аспекті передбачає наукове обґрунтування змістово-смислового наповнення культурологічних дисциплін.

Теоретичний аналіз та узагальнення положень, які містяться в роботах провідних вітчизняних та зарубіжних педагогів і філософів другої половини ХХ-початку ХХІ ст., дозволяють виділити концептуальні підходи до формування культурологічної складової гуманітарної освіти, з'ясувати уявлення про її місце в системі професійної підготовки фахівця у вищій школі, уточнити підходи до проектування змісту, охарактеризувати чинники, що впливають на форми її інституалізації в освітньому просторі.

Розгляд концептуальних підходів щодо проблеми розбудови університетської гуманітарної освіти та її культурологічної складової, впливу постмодерністської педагогіки на формування теоретичних засад культурологічної освіти у вищій школі, розробки змісту культурознавчих дисциплін, шляхів підвищення загальної культури студентської молоді в зарубіжній філософсько-педагогічній думці другої половини ХХ ст.-поч. ХХІ ст. здійснено на основі аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних учених М. Адлера, А. Блума, Р. Бєланової, Б. Вульфсона, О. Глузмана, О. Дубовик, Г. Дмитрієва, Л. Зязюн, І. Морена і І. Брюне, П. Міллера, О. Огурцова, А. Сбруєвої, Л. Талалової, С. Фіна і Д. Равича, Е. Хірша та ін. Принципи полікультурної освіти в поліетнічному середовищі в країнах Євросоюзу розглянуто на основі праць Б. Барца, Й. Габермана, А. Гофрона. Значний внесок у розробку теоретико-методологічних засад культурології як наукової й навчальної дисципліни зробили російські вчені. У науковому плані проблема співвідношення гуманітарної й професійної складової у вищій освіті, ролі й місця культурологічних дисциплін у гуманітарної підготовки знайшли своє відображення в низці досліджень російських учених В. Данильчука, Л. Лур'є, Є. Лобанової, А. Миронова, Т. Миролюбової, Ю. Огороднікова, Н. Піщуліна, В. Руденко, В. Садовничого, В. Сєрикова, С. Смирнова. Культурологічна підготовка як наукова проблема розглядається в роботах Г. Аванесової, Л. Воронкової, Г. Драча, Б. Єрасова, В. Межуєва, В. Розіна, О. Флієра, А. Шеманова та інших російських філософів і педагогів. Проблеми культурологічної освіти, культурологічної підготовки у вищій школі ґрунтовно подано в дослідженнях українських педагогів С. Дичковського, З. Донець, Л. Кондрацької, О. Коломієць, В. Маслова, Л. Настенко, Г. Онкович, О. Шевнюк, О. Щолокової.

З'ясовано, що культурологічна підготовка сьогодні трактується як інтегральний напрямок, який поєднує духовно-моральну, художньо-естетичну та полікультурну складові гуманітарної освіти. Розробка проекту змісту культурологічної підготовки передбачає структурування та визначення змістових домінант навчальних курсів, що репрезентують в академічному просторі ВНЗ проблематику таких складових духовної культури як мораль, релігія, наука та освіта, література й мистецтво. Установлено, що у філософсько-педагогічній думці новітнього часу - як зарубіжній, так і вітчизняній - сформувалася позиція щодо функцій гуманітарної освіти в інформаційному суспільстві:

- готувати людину до життя за межами професії, оскільки динаміка розвитку соціуму диктує необхідність професійних змін протягом життя;

- готувати представників різних професій до соціального спілкування, що диктує необхідність пріоритетної орієнтації молоді на загальнолюдські цінності, моральну відповідальність, яка дасть можливість розуміти одне одного заради ефективного вирішення суспільних проблем;

- сприяти формуванню позитивної особистісної філософії, здатності до самоорганізації, підвищення загальної культури студентів;

- здійснювати підготовку нового покоління до життя в полікультурному суспільстві, заснованому на принципах демократії та ідеалах суспільної злагоди й соціальної справедливості.

Аналіз наукової літератури дозволив уточнити функції, що притаманні циклу культурологічних дисциплін як органічній складовій гуманітарної освіти в сучасній вищій школі в умовах інформаційного суспільства, а саме: суспільної консолідації представників різних професійних груп; створення спільного культурного простору; формування культурологічної свідомості, духовного розвитку студентської молоді.

Ґрунтуючись на врахуванні комплексу соціокультурних та загальнодидактичних вимог до культурологічної підготовки в умовах інформаційного суспільства, визначено систему відповідних принципів формування її змісту та чинників, що їх зумовлюють:

- полікультурності: процеси глобалізації зумовили співіснування представників різних культур на рівній основі, що визначає необхідність представлення в освітянському просторі культур усіх народів світу, тобто вирішення проблем полікультурного виховання в поліетнічному середовищі;

- етизації: визнання моральної кризи як однієї з провідних тенденцій сучасного суспільного розвитку зумовило необхідність у системі освіти вирішити завдання формування орієнтації молоді на загальнолюдські цінності, сприяти перетворенню ідеї особистої відповідальності в домінанту моральної свідомості;

- універсалізму: вимоги до підвищення загальної культури молодого покоління зумовлюють необхідність посилення уваги до всебічного духовного (морального-етичного, художньо-естетичного, полікультурного) розвитку особистості в процесі культурологічної підготовки як складової світоглядного становлення студентської молоді;

- культивування класичних взірців духовної культури: вимоги соціуму щодо сприяння становленню особистості в умовах подальшої віртуалізації духовного простору визначають необхідність подолання в змісті освіти та формах її організації розриву з класичною традицією та надмірної орієнтації на абсолютизацію новітніх соціокультурних цінностей, актуалізації творів „золотого фонду„ художньої культури;

- інтегративності: дидактична інтерпретація культурологічного знання як динамічного соціогуманітарного простору, відкритого різним загальним та галузевим теоріям, визначає необхідність презентації проблематики духовної культури на засадах інтеграції;

- міждисциплінарності: вимоги до вдосконалення процесу підготовки у ВНЗ на основі відмови від предметоцентризму зумовлюють орієнтацію на створення міждисциплінарних фундаментальних навчальних циклів культурологічного спрямування - дидактичної цілісності зі стійкими міждисциплінарними зв'язками;

- наступності та послідовності: потреба в забезпеченні взаємозв'язку в навчальних програмах ВНЗ та у вертикалі „школа - ВНЗ” визначає необхідність ліквідувати розрив між навчально-освітніми програмами різних освітніх рівнів за рахунок урахування допредметного рівня підготовки, співвіднесення та узгодження навчального матеріалу споріднених культурологічних дисциплін.

Здійснений нами аналіз теорії та практики культурологічної складової гуманітарної освіти у вищій школі України дозволяє охарактеризувати особливості його розвитку. Так, в Україні формування культурологічної складової гуманітарної освіти відбувалося, починаючи з початку 90-х рр. ХХ ст. З'ясовано, що в процесі її становлення формувалися різні структурно-предметні моделі підготовки. При цьому, здійснювалася перманентна модернізація змісту як нових культурологічних курсів „Теорія та історія світової і вітчизняної культури”, „Культурологія”, „Українська етнографія”, так і комплексу навчальних університетських дисциплін, які традиційно транслюють прикладне філософське знання, що подекуди стали відноситися до культурологічних: „Етики”, „Естетики”, „Релігієзнавства”, аналіз методологічних і методичних проблем розробки їх змісту представлено в розділі. З'ясовано, що інтегративність курсу „Культурологія” робить сталою тенденцію до блочного структурування навчального матеріалу в процесі дидактичної організації його змісту. Це забезпечує динамізм та можливість його трансформації залежно від обізнаності аудиторії в галузі культури й мистецтва та її цільової зорієнтованості. Узагальнення практичного досвіду дає підстави зробити висновок, що в українських ВНЗ сформувалися варіативні методики викладання культурологічних дисциплін, використання нових технологій, значного арсеналу активних форм і методів навчання.

Компаративний аналіз дозволив виявити спільне й відмінне в змістових моделях культурологічної підготовки в Україні та за кордоном. У теорії та практиці гуманітарної підготовки учнівської молоді за кордоном активно розробляється й реалізується завдання етизації освіти. Це виявляється в збільшенні обсягу навчальних годин на вивчення курсу „Етика” та спецкурсів, що дають змогу осмислювати студентам морально-етичні проблеми соціального й професійного життя, історичних і зображених у художніх творах подій і ситуацій. У вітчизняному академічному просторі необхідність етизації усвідомлюється на теоретичному рівні, проте ще не стало стійкою тенденцією в розвитку університетської освіти, що зумовлює необхідність подальшого вдосконалення, розробки моделі, яка дозволить вирішувати цю проблему комплексно.

Полікультурна освіта на Заході зорієнтована на вирішення завдань поліетнічного виховання. „Міжкультурна компетентність” є провідним соціально-освітнім орієнтиром і тлумачиться як позитивне ставлення до розмаїття культур, мов, звичаїв, поглядів в усіх галузях життя. Мета полікультурної освіти, наприклад, в американських університетах, визначається як поглиблення й розширення розуміння студентами расово та етнічно неоднорідного суспільства, створення умов для запобігання виникненню конфліктів на міжнаціональному ґрунті. У вітчизняному освітньому просторі мета полікультурної освіти визначається як формування культурологічного світовідчуття, виховання в студентів зацікавленості та поваги до культур народів світу, розуміння загальнолюдського й специфічного в цих культурах, уваги до глобальних, загальносвітових подій, розуміння їх характеру та наслідків для долі народів світу, розвиток навичок системного підходу до вивчення світових процесів, визнання різних поглядів на світові явища й події. У процесі розкриття проблематики наук про культуру в зарубіжних ВНЗ домінує зорієнтованість на етнографічний компонент, тобто, передусім, увага зосереджується на ознайомленні студентів зі звичаями, традиціями, віруваннями, ментальністю, народною художньою творчістю, фольклором, громадським побутом, матеріальною культурою. У вітчизняному освітньому просторі в представленні наук про культуру переважає філософсько-історичний підхід. Навчальний курс „Етнографія України”, який висвітлює етнографічну проблематику в гуманітарній складовій університетської освіти, отримав статус елективного, що породжує проблему розробки моделі репрезентації етнографічного матеріалу в змісті підготовки.

Порівняння змістових моделей культурологічної підготовки дозволяє зробити висновок, що зарубіжний досвід культурологічної підготовки відзначається більшою утилітарністю, вітчизняний - більшою академічністю, логіка репрезентації світової культури відзначається в зарубіжній практиці пріоритетом етнографізму, у вітчизняній - послідовним історизмом.

Невідповідність вітчизняної моделі змісту навчальної дисципліни „Культурологія” світовим тенденціям, на нашу думку, полягає у: надмірній теоретичності та раціональності в репрезентації культурологічного знання в навчальному просторі, недостатньому слідуванні принципам аксіологізму, антропоцентризму, персоніфікації; нереалізованості концепції літературоцентризму культури (при наявності чіткої тенденції до представлення літературної складової у вищій школі за кордоном), обмеженості представлення мистецтвознавчого та художнього компонентів культури; недостатній репрезентації етнокультурної проблематики. Актуальними проблемами при розробці концепцій змісту навчального курсу „Етика”, на наш погляд, є: визначення ціннісних домінант як змістових концентрів навчального курсу (зокрема, співвідношення світських і релігійних цінностей); співвідношення нормативного й дескриптивного, раціонального й гуманітарного дискурсів у репрезентації етичного знання; посилення ціннісно-емоційного компонента. Таким чином, проведений аналіз дозволяє зазначити, що процес удосконалення гуманітарної освіти у ВНЗ України потребує вирішення комплексу проблем осучаснення змісту, як традиційних, так і нових навчальних дисциплін культурологічного спрямування.

У другому розділі „Культурологічне знання та його дидактична інтерпретація” розглянуто проблеми визначення предмета культурології як науки та навчальної дисципліни; передумови появи й тенденції розвитку культурології в науковому просторі та у вітчизняній педагогічній практиці; осмислення предмета культурологічного аналізу у вітчизняній гуманітаристиці; розкриття виховного потенціалу циклу культурологічних курсів як складових системи сучасної соціогуманітарної підготовки у ВНЗ; представлено еволюцію концепцій змісту навчальної літератури з культурологічних дисциплін як відображення генезису становлення академічного культурознавчого простору у вищій школі.

Процес становлення наукового культурологічного знання в його основних методологічних аспектах триває, при цьому активно проходить розвиток культурології як освітньої галузі. Аналіз праць провідних фахівців, які стояли біля витоків формування наукової й навчальної дисципліни „Культурологія”, - Г. Аванесової, Н. Багдасар'ян, А. Бичко, П. Гуревича, Г. Драча, Б. Єрасова, М. Кагана, В. Кутирева, Л. Левчук, Ю. Легенького, В. Лобаса, В. Межуєва, Е. Орлової, В. Розіна, О. Фліера та ін., дозволяє констатувати ситуацію, що предметне поле вітчизняної культурології знаходиться в стадії концептуального оформлення.