Теоретико-методологічні засади змісту культурологічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах

Адекватне розуміння об'єкта й предмета культурологічного аналізу набуває особливої важливості в ході викладання культурології у вищій школі, оскільки від цього залежить обсяг знань, розробка структури культурологічних курсів у ВНЗ різного профілю й спеціалізації. Розкрито місце культурології в структурі соціогуманітарних наук та представлено її як підсистему загальної системи сучасного наукового знання. Розгляд еволюції поглядів щодо об'єкта, предмета й статусу культурології в сучасному гуманітарному просторі доводить, що знання про культуру має інтегрований характер. Це визначає міждисциплінарну природу цього напрямку, створюючи певні труднощі для з'ясуванням об'єкта й предмета його аналізу в межах навчальних курсів. Розкрито виховне значення курсу „Культурології”. Культурологічна підготовка майбутніх фахівців сприяє формуванню здатності до передбачення соціально-економічних, екологічних, моральних наслідків професійної діяльності, усвідомлення не лише утилітарних мотивів і цілей діяльності професіонала, а й смислів діяльності в її історико-культурному контексті. Зміст циклу культурологічних дисциплін виступає інформаційно-знаннєвою основою формування соціокультурної компетентності фахівця з вищою освітою, що є структурними елементами професійної культури.

Зміст навчальної літератури - це дидактична формула представлення наукового знання. Оптимальна дидактична модель культурологічного знання не залишається незмінною, що зумовлює зміну поколінь підручників. Подано характеристику дидактичних концепцій змісту навчальної літератури з курсу ,,Культурологія” 90-х рр. ХХ ст.-поч. ХХІ ст. Проаналізовано масив навчальної літератури з культурології та розроблено класифікацію її за типами, виокремивши: філософські, історичні, художні та комплексні підручники й посібники. У розділі розглянуто проблемно-змістовні та структурні характеристики підручників з культурологічних дисциплін з метою дослідження еволюції поглядів на предмет культурології не як науки, а, головним чином, як освітньої галузі.

Аналіз показав, що сформувалися наукові школи, які займаються розробкою підручників для ВНЗ, що презентують науки про культуру. Такі центри утворилися в Києві, зокрема, на чолі з А. Бичко, Л. Левчук, у Харкові на чолі з І. Цехмістром, В. Полікарповим, В. Шейком; у Львові - під керівництвом А. Яртися, С. Шендрика, В. Пічі, С. Черепанової. Авторами найбільш поширених підручників є Ю. Легенький, В. Лобас, М. Закович, І. Зязюн, О. Семашко, О. Щолокова, Н. Миропольська, Л. Масол, О. Шевнюк. У Москві сформувалося кілька наукових шкіл, що розробляють дидактичну модель культурологічного знання для представлення в гуманітарному просторі університетської освіти, найвизначнішими з них є колективи під керівництвом Н. Багдасар'ян, О. Радугіна, П. Гуревича, В. Розіна, А. Флієра та ін.; Ростові-на-Дону - під керівництвом Г. Драча, Л. Столяренка; Санкт-Петербурзі - під керівництвом М. Кагана, О. Карміна; Мінську - під керівництвом І. Лeвяша, А. Нєвєрова; Волгограді - під керівництвом А. Пігалєва. У перерахованих центрах розроблені різні концепції навчального курсу, а також підходи до його дидактичної інтерпретації.

Запропонована авторська класифікація підручників за низкою ознак: за підходами до аналізу культури (за типами парадигмально-концептуальної побудови); за вирішенням проблеми співвідношення історичних і локальних типів культур; за „широтою” та „звуженістю” проблемно-тематичних полів; за місцем художньої культури та глибиною висвітлення мистецької проблематики; за територіальною представленістю культур (формою поліетнічності). Аналіз еволюції концепцій змісту підручників та посібників показав, що для української навчальної літератури початку ХХІ ст., зорієнтованої на загальногуманітарну підготовку, характерною є розробка прикладного культурологічного знання - гуманітарного культурознавства зі значною питомою вагою художньої проблематики.

Концепції змістової структури різних типів навчальної літератури представляють підходи до педагогічного проектування проблематики навчальних курсів, що означає визначення сукупності змістових елементів, їх порядку та обсягу в освітній презентації культурологічного знання й значною мірою зумовлюють ефективність управління процесом навчання. Здійснений аналіз змісту підручників з „Етики”, „Естетики”, „Релігієзнавства”, „Культурології” виявляє тенденцію до „перетікання” тематики з одного культурологічного курсу в інший, посилення уваги до художнього компонента в їх змістовій структурі. Культурологічні навчальні курси можуть розглядатися як сукупність „споріднених” або „співвіднесених” дисциплін. Отримані факти свідчать про те, що культурознавча проблематика може вільно перекомпоновуватися та систематизуватися в різні навчальні курси.

Результати аналізу дозволили виявити особливості академічного культурологічного знання. Воно характеризується інтегративністю, поліконцептуальністю, високим ступенем рухливості предметних меж. Виявлено специфіку двох типів культурологічного знання: фахового та гуманітарного статусу, що доводить: гуманітарна культурологія - виключно академічне поле представлення різних аспектів історичної, філологічної, етнографічної проблематики, що робить закономірним перегляд структури змісту курсу з розширенням представленості інших наук про культуру. Обґрунтовано авторську позицію про доцільність включення в його змістову структуру таких ґалузей гуманітаристики, як літературознавство та етнографія. Проведений аналіз визначив методологічне підґрунтя для розробки теоретичної моделі презентації академічного культурологічного знання на основі відмови від предметоцентризму, доцільності утворення міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство” як дидактичної цілісності.

У третьому розділі „Мистецтво в системі культурологічної підготовки ВНЗ” представлено методологічний аналіз особливостей соціального функціонування мистецтва в інформаційному суспільстві; сучасної специфіки трансляції художньої культури каналами освіти та ЗМІ; концепцій художньої педагогіки й теорій медіа-освіти, що розкривають сутність підходів до розбудови художньо-естетичної освіти учнівської молоді в умовах домінування медіа. Подаються аналіз парадигмально-педагогічних інтерпретацій моделей використання мистецтва в національних школах художньої педагогіки різних країн світу. Розглянуто теоретичні й методичні проблеми викладання літератури в системі загальної освіти. Представлено результати дослідної роботи з виявлення художніх інтересів студентської молоді та рівня їхньої допредметної літературно-мистецької підготовки. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади інтеграції мистецтва в структуру змісту культурологічної підготовки, що реалізуються в міждисциплінарному фундаментальному циклі „Культурознавство”.

Специфіка соціального функціонування мистецтва в інформаційному суспільстві відзначається орієнтацією на формування „широкого поля культури”, можливістю багатоваріантного вибору в умовах вільного доступу до художніх цінностей, що забезпечується мережами телебачення та Інтернету, у той же час - домінантною орієнтацією на переважну популяризацію зразків сучасної масової культури. Це створює ситуацію недостатнього представлення художнього класичного надбання в актуальній культурі студентства (В. Бітаєв), яка формується переважно під впливом ЗМІ.

Посилення класичного художнього компонента в гуманітарній освіті розглядається нами як варіант технології „врівноваженого” представлення в актуальній культурі молоді „класичного” й „сучасного” мистецтва, включення вічних культурних цінностей у сучасну духовну культуру за умов домінування медіа, з їх специфічними принципами створення змісту медіа-текстів та способами подання медіа-інформації, що в цілому відповідають постмодерністським естетичним засадам. Обґрунтовано позицію, що в умовах інформаційного суспільства взаємодія соціального інституту освіти та ЗМІ як каналів трансляції художньої культури повинна вибудовуватися на принципах „компенсаційних заходів”, „конструктивної опозиції”, створення „альтернативних художніх домінант”. Запропоновано шляхи та засоби педагогічного реагування на зміни в трансляції художньої культури каналами телебачення та інших ЗМІ в процесі організації художньо-освітньої роботи в межах культурологічної підготовки. Розглядаючи мистецтво як інструмент урівноваження теоретичного й художнього, раціонального й емоційного, інтелектуального й чуттєвого аспектів культурологічної підготовки, засіб підвищення образного рівня представленості гуманітарного знання, потужний чинник підвищення загальноцивілізаційної культури студентства, визначено дидактичні підходи до інтеграції класичного мистецького надбання в загальноосвітню складову вищої освіти в умовах домінування медіа.

У національних школах художньої педагогіки різних країн світу сформувано теорії, чисельні методики та варіативні моделі використання мистецтва в системі загальної освіти, що відображено в дослідженнях І. Войнар, С. Шумана, Б. Наровчинського, М. Голашевської, Б. Суходоль-ського (Польща); М. Бензе, Г. Меллера, Г. Гіфхорна, Е. Венігера, Е. Шпрангера, В. Клафки, Г. Отто (Німеччина); В. Лоуенфельда, Г. Ріда, Е. Зигфельда, Е. Айснера В. Ленієра та ін. (США); Д. Кабалeвського, Б. Нєменського, Б. Лихачова, В. Квятковського, Ю. Фохт-Бабушкіна, І. Любинського, В. Скатерщикова, Н. Лейзерова, М. Кагана, О. Бурова, Б. Юсова, Г. Шевченко, Л. Печко, А. Вeрем'єва, Л. Предтеченської, Ю. Солодовникова, О. Пархоменко та ін. (Росія). Наукове тлумачення проблеми освоєння мистецтва в системі загальної освіти в середніх та вищих навчальних закладах представлено українськими дослідниками в найбільш вагомих роботах, зокрема О. Рудницької, Н. Миропольської, Л. Масол, О. Олексюк, О. Шевнюк, О. Щолокової, Л. Ващенко та ін. Аналіз поглядів сучасних фахівців з художньої педагогіки дозволяє зробити висновок, що провідною стає позиція, згідно з якою в умовах домінування медіа-культури роль гуманітарної підготовки як базисної структури формування світогляду студентства посилюється, підвищується значення інституту освіти з формування в учнівської молоді системи загальнокультурних та художніх інтересів, естетичних смаків.

Базуючись на світовому доробку в галузі художньої педагогіки та адаптуючи його до умов культурологічної підготовки студентів у ВНЗ, удаючись до концептуального синтезу теорій використання мистецтва в загальній освіті як методологічної основи, обґрунтовано теоретичні засади розробки дидактичних підходів до відбору художніх творів для включення в зміст культурологічної підготовки у ВНЗ. Визначені теоретико-методлологічні засади інтеграції мистецтва в змістову структуру культурологічної підготовки ґрунтуються на синтезі концепцій „виховання засобами мистецтва”, „соціально-морального освоєння мистецтва” (Б. Нєменський) та розвитку мистецтва в культурологічному контексті. Літературно-мистецька проблематика є лише однією із змістових ліній культурологічної освіти у вищій школі. Використання мистецтва в загальній освіті університетів, з точки зору дослідника, необхідно використовувати, в основному, як художній супровід розгляду гуманітарної проблематики. Обґрунтовано позицію, що в структурі гуманітарної культурологічної підготовки доцільно: використовувати мистецтво як педагогічний механізм інтелектуально-морального та емоційного розвитку особистості; розглядати мистецтво як інструмент раціонально-логічного осмислення світу; здійснювати дидактичний відбір художніх творів у зміст культурологічної підготовки відповідно до принципів аксіологізму та антропоцентризму; використовувати діалогічні форми взаємодії студентів з мистецтвом як засоби розвитку інтегральних психологічних якостей особистості, таких як: емпатія, рефлексія, креативність, комунікативність.

Художня література - потужний чинник вирішення завдання формування духовно-моральної й художньо-естетичної культури студентства. Література як елемент гуманітарної освіти представлена в провідних зарубіжних університетах, тоді як вітчизняна традиція не передбачає включення літератури в загальноосвітні програми ВНЗ. Аналіз проблем вивчення літератури в середніх загальноосвітніх закладах як за результатами розгляду теоретичних праць, так і за результатами дослідницької роботи, показує необхідність подальшого вдосконалення педагогічного процесу прилучення учнівської молоді до світового літературного спадку, доцільності його органічного продовження в умовах вищої школи. Такий висновок зроблено на підставі аналізу соціокультурної ситуації сьогодення; проблем викладання літератури в школі за матеріалами публікацій провідних фахівців-методистів Ю. Ковбасенка, І. Лімборського, Д. Наливайка, Т. Недайнової, З. Новлянської, М. Теплинського, О. Куцевол, Г. Кудіної, О. Скобельської та ін.; результатів вивчення літературних інтересів студентства, здійсненого під час нашого дослідження. Це дало підстави зробити методологічний висновок про обов'язковість включення літературного компонента в структуру міждисциплінарної культурологічної підготовки ВНЗ, необхідність розробки концепції інтеграції літературного твору в зміст циклу культурологічних дисциплін.

Розроблено модель інтеграції літературного твору в зміст міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”. Обґрунтовано дидактичну позицію щодо відбору літературних творів з метою включення в процес міждисциплінарної культурологічної підготовки не за історико-літературознавчим, а за проблемно-аксіологічним принципом, що зумовлено специфікою гуманітарного культурологічного знання та необхідністю реалізувати один з найбільш значущих педагогічних принципів - урахування вікових і соціально-психологічних особливостей студентів при формуванні змісту навчальної дисципліни.

Сформульовано вихідні положення щодо відбору літературних творів з метою включення в зміст культурологічних дисциплін та методів роботи з ними в умовах гуманітарної підготовки. Доведено, що доцільно представити літературні твори письменників усіх культурних регіонів світу з акцентом на вітчизняну літературу. Зміст літературних творів повинен відзначатися глибиною духовно-моральної проблематики, етичною визначеністю в межах загальнолюдських моральних цінностей. Зважаючи на процеси віртуалізації духовного життя та домінантно розважального представлення сучасного художнього продукту ЗМІ, відповідно до принципів створення альтернативних художніх домінант у межах культурологічної підготовки доцільно акцентувати увагу на літературних творах реалістичного напрямку, „у яких життя відображається у формі життя, а типові характери - у типових обставинах”. При осмисленні морально-етичних, соціально-психологічних, естетичних, світоглядних проблем у процесі вивчення культурологічних курсів „Культурологія”, „Етика”, „Релігієзнавство”, з позицій авторського підходу, доцільно спиратися в основному на літературу II половини ХIХ-ХХ століття, тому що вона є більш близькою соціальному досвіду сучасника, а тому й більш зрозумілою. Доцільно до змісту культурологічної підготовки включати літературні твори „малих форм”, оскільки це дозволяє реалізувати принципи обов'язкового прочитання оригіналу, безпосереднього контакту з мистецьким твором. За умов обмеженості часу та необхідності посилення зусиль на стимулювання глибокого осмислення класичного художнього спадку провідним методом освоєння літературного твору в гуманітарній культурологічній освіті повинен бути аналіз: соціологічний, культурологічний, етико-психологічний.

Важливим чинником літературної освіти в межах культурологічних дисциплін є вивчення біографій письменників. Світоглядно-виховний потенціал мистецтва в змістовій структурі культурологічної підготовки реалізується інтегрально, через художньо-тематичний зміст, високохудожні твори українського й зарубіжного мистецтва, що становлять у процесі гуманітарної освіти презентовану на найвищому рівні емоційності знаннєво-інформаційну основу, яка створює сприятливі передумови для вирішення завдань духовно-морального, художньо-естетичного, полікультурного виховання студентської молоді. У процесі дослідної роботи підтвердилися теоретичні положення про доцільність реалізації визначених дидактичних підходів до включення художнього твору в структуру змісту культурологічної підготовки, доведено ефективність моделі дидактичної організації змісту культурологічних дисциплін з інтеграцією літературно-мистецької спадщини на визначених теоретико-методологічних засадах.

У четвертому розділі ,,Проектування змісту міждисциплінарного фундаментального циклу культурологічної підготовки у ВНЗ” здійснено загальнотеоретичне представлення проблеми педагогічного проектування змісту культурологічної підготовки; на рівні проблемно-тематичних блоків у функціональній єдності їх елементів розроблено змістову структуру навчальних програм курсів „Етика”, „Культурологія”, „Релігієзнавство”, що утворюють дидактичну цілісність - міждисциплінарний фундаментальний цикл „Культурознавство”; обґрунтовано нові дидактичні підходи до відбору й систематизації навчального матеріалу при розробці змісту системоутворювального навчального курсу „Культурологія” з урахуванням його внутрішньої полідисциплінарності; співвіднесено та скоординовано структуру та зміст навчальних програм культурологічних дисциплін у вертикалі „школа - ВНЗ” на принципах спадкоємності, наступності, послідовності; представлено хід і результати дослідної роботи з апробації змістової моделі міждисциплінарного фундаментального циклу.

Загальнотеоретичний рівень представлення проблеми педагогічного проектування моделі культурологічної підготовки передбачає формування системи поглядів на зміст, мету та завдання, що базуються на аналізі нових соціокультурних вимог інформаційного суспільства до освітньої системи. Нові соціокультурні перетворення визначили соціальне замовлення до культурологічної складової гуманітарної підготовки майбутнього фахівця в сучасному світі, сукупність концептуальних ідей, на яких ґрунтуються теоретико-методологічні засади її модернізації.

Головна концептуальна ідея полягає в тому, щоб покласти в основу розбудови культурологічної підготовки принципи поліетнічності та полікультурності з метою забезпечення гармонійного співіснування представників різних етносів в умовах глобалізаційних процесів. Концептуальне положення про необхідність посилення ціннісно-нормативного аспекту культурологічної підготовки виходить з характеристики сучасності як кризової з етичної точки зору. Це зумовлює аксіологічний поворот в освіті, посилення ролі університетів у формуванні високих моральних якостей студентства, почуття моральної відповідальності як духовного пріоритету в сучасному світі. Концептуальним є положення про соціальне значення посилення орієнтації студентства на освоєння класичного художнього спадку в умовах домінування медіа як транслятора масової культури, посилення емоційно-ціннісного компонента в освіті.

Культурологічна підготовка студентів інтегрує як триєдину мету духовно-моральну, художньо-естетичну та полікультурну складові. Визначено систему завдань з кожної складової цієї підготовки у ВНЗ. Завдання полікультурної підготовки полягають у створенні умов для: засвоєння цінностей свого народу, оволодіння духовними скарбами української культури, що сприяє формуванню національної самосвідомості, зміцненню власної культурної ідентичності; ознайомлення з культурою народів, які живуть поруч та культурами народів світу, що сприяє формуванню толерантності в ставленні до представників інших етносів. Завданнями художньо-естетичної підготовки є створення умов для: оволодіння класичним художнім надбанням; формування художніх інтересів; безпосереднього контакту з творами світового мистецтва в навчальному процесі; розвитку здатності бути читачем, глядачем, слухачем. Завдання духовно-моральної підготовки передбачають: формування толерантного ставлення до представників різних конфесій, релігійного різноманіття світу; поглиблення розуміння моральних понять, норм, принципів, ідеалів, ієрархії цінностей, розвиток моральних почуттів у процесі соціально-морального освоєння мистецтва; осмислення етико-нормативних програм, етико-культурних зразків поведінки в процесі вивчення біографій видатних людей.

Педагогічне проектування змісту культурологічної підготовки є ефективною технологією вдосконалення процесу гуманітарної освіти у ВНЗ. Спроектовано модель осучасненого змісту культурологічної підготовки, що реалізується у формі міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”, предметна структура якого складається з курсів „Історія культури України”, „Культурологія”, „Релігієзнавство”, „Етика”.Модернізація культурологічної підготовки відповідно до визначених теоретико-методологічних засад зумовила такі шляхи проективної діяльності:

- внесення змін до номенклатури дисциплін у навчальному плані, що утворюють структуру підготовки;

- створення міждисциплінарного фундаментального циклу як дидактичної цілісності на основі відмови від предметоцентризму в презентації проблем духовної культури;

- оновлення структури змісту системоутворювального курсу міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”;

- розширення проблематики в середині міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”, уведення нових проблемних концентрів згідно з визначеними цілями та завданнями, не збільшуючи обсяг навчальної інформації;

- використання нових підходів до відбору, систематизації, адаптації та дидактичної редукції історико-культурного матеріалу при проектуванні міждисциплінарного культурологічного циклу як дидактичної цілісності;

- уведення нових наскрізних змістових ліній з метою забезпечення міждисциплінарного представлення етико-нормативних програм життєдіяльності, етико-культурних зразків поведінки та літературно-мистецького надбання;

- посилення ціннісно-емоційної репрезентації культурознавчого знання за рахунок відмови від сцієнтизму в представленні мистецької спадщини;

- співвіднесення та врахування допредметного рівня знань і міжпредметних зв'язків у культурологічній підготовці;

- уникнення дублювання та різності методичних підходів за рахунок координації в середині циклу, подолання формалізму в представленні навчального матеріалу;

- координація, узгодження та ущільнення навчального матеріалу споріднених культурологічних дисциплін;

- представлення гуманітарного знання в навчальному процесі на принципах системності, комплексності, термінологічної єдності, ієрархії освітніх програм, подолання фрагментарності культурологічної підготовки.

Дослідження проблем змісту підготовки ґрунтується на засадничих положеннях, розроблених у працях О. Гребенюка, В. Краєвського, В. Ледньова, І. Лернера, М. Скаткіна та ін.

Створення міждисциплінарного фундаментального циклу культурологічної підготовки у ВНЗ зумовлює формування нових підходів до відбору та систематизації навчального матеріалу, узгодження змісту в середині циклу та в середині кожного навчального курсу, що є його структурною одиницею. Змістові моделі навчальних програм курсів „Культурологія”, „Релігієзнавство”, „Етика” розроблено відповідно до обґрунтованих теоретико-методологічних засад модернізації культурологічної підготовки. Зміст міждисциплінарного фундаментального циклу спроектовано на основі співвіднесення та узгодження змісту навчальних програм культурологічних курсів у середині університетської гуманітарної підготовки та зіставлення зі структурою допредметної культурологічної підготовки у вертикалі „школа - ВНЗ”. Відповідно до розроблених теоретичних засад визначено підходи до координації, узгодження та ущільнення культурологічних знань як у середині кожного автономного курсу, так і в середині циклу на рівні навчальних програм. Визначено доцільність розгляду різних культурно-історичниx періодів у межах різних навчальних дисциплін. Культура Нового й Новітнього часу, що несе в собі потужний гуманістичний ідеал, більш сучасна за формою та значніша за впливом на історичні події сьогодення представлена як базова змістова основа навчального курсу ,,Культурологія”.

У процесі проектування змісту міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство” було визначено нові підходи до відбору та систематизації знань у межах навчального курсу „Культурологія” як його системоутворювальної структурної одиниці. Модель змісту навчального курсу „Культурологія” спроектовано при використанні механізмів адаптації, трансформації та дидактичної редукції культурологічного знання з урахуванням її реалізації на засадах міждисциплінарності. Обґрунтовано нові домінанти змістової концентрації матеріалу - літературного та етнологічного. Визначено доцільність інваріантів його змістово-смислової структури як базової основи різних типів програм-модулів у складі таких проблемних концентрів: теоретичного, історичного, літературно-мистецького, етнологічного, а також розроблено підходи до варіативного структурування навчального матеріалу на рівні навчально-освітніх програм. Визначено підходи до вирішення проблем посилення етико-нормативного аспекту та підвищення емоційності в процесі репрезентації творів класичного мистецтва на міждисциплінарному рівні через уведення інноваційних аспектів - наскрізних змістових ліній: літературної й біографічної.

Модернізацію змісту культурологічної підготовки на основі визначених теоретико-методологічних засад реалізовано через розробку міждисциплінарного фундаментального циклу. Завдяки використанню принципу інтеграції формуються нові підходи до змістово-смислового об'єднання навчального матеріалу. За рахунок змін існуючих дисциплінарних і предметно-тематичних підходів до розбудови навчально-освітніх програм у ВНЗ вирішується проблема ліквідації дублювання навчальної інформації, розширення проблематики навчальних курсів. Доведено, що розроблена модель оновленого відповідно до обґрунтованих теоретико-методологічних засад змісту міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство” дозволяє вирішити проблеми модернізації культурологічної підготовки студентів як гуманітарної складової професійної освіти у ВНЗ.

З метою перевірки ефективності спроектованої моделі культурологічної підготовки проведено дослідну роботу. Визначено критерії, показники й методи дослідження змін культурологічної свідомості студентів. Так, у контрольних групах (К) культурологічна підготовка здійснювалася за чинними навчальними програмами, а в експериментальних (Е) - за програмами з оновленим змістом, об'єднаних у міждисциплінарний фундаментальний цикл. У ході апробації осучасненої моделі змісту культурологічної підготовки виявлено динаміку показників культурологічної підготовки - рівня культурологічних знань у ґалузі: історії культури, етики, релігієзнавства, українознавства, літератури, мистецтва та змін художніх інтересів, що підтверджено перевіркою результатів дослідної роботи за допомогою критерію ч². З імовірністю 0,05 підтверджено, що має місце істотна позитивна відмінність у рівнях культурологічних знань та характеру художніх інтересів в учасників експериментальних груп порівняно з контрольними групами. Результати дослідження підтвердили, що осучаснення змісту навчально-освітніх програм відповідно до визначених теоретико-методологічних засад сприяє підвищенню рівня культурологічної підготовки студентів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми вдосконалення культурологічної підготовки студентів як гуманітарної складової професійної освіти у вищих навчальних закладах у соціокультурних умовах інформаційного суспільства, що полягає у визначенні теоретико-методологічних засад модернізації змісту культурологічної підготовки з урахуванням національно-культурних особливостей та світових тенденцій розвитку гуманітарної освіти у вищій школі.

1. Розкрито сутність концептуальних підходів до проблеми модернізації гуманітарної підготовки та її культурологічної складової у світовій і вітчизняній філософсько-педагогічній думці сучасності. З'ясовано, що проблеми модернізації гуманітарної підготовки та її культурологічної складової у вищій школі займають чільне місце в сучасних філософсько-педагогічних дослідженнях науковців різних країн світу, оскільки нові тенденції в розвитку суспільної свідомості визначають, з точки зору фахівців, необхідність переосмислення сутності, цілей, принципів її розбудови на сучасному етапі з урахуванням соціокультурних реалій інформаційного суспільства. Концепції модернізації гуманітарної підготовки розкривають підходи до реалізації духовно-морального, художньо-естетичного, полікультурного розвитку особистості, що є основою соціокультурної компетентності фахівця з вищою освітою.

Ретроспективний порівняльний аналіз філософсько-педагогічних концепцій свідчить, що сучасний стан розробки досліджуваної проблеми характеризується співіснуванням різноманітних підходів до її розв'язання, неоднозначного трактування основних категорій і ключових положень. При наявності різних підходів до розбудови загальнокультурної освіти у філософсько-педагогічних дослідженнях французьких учених авторитетною є наукова течія, що відстоює принципи фундаментальності на підставі культивування класичних надбань як основи розбудови культурологічної підготовки. Полікультурний зміст культурологічної освіти, як уважають американські педагоги, доцільно базувати на міждисциплінарному підході на основі компаративної методології, навчальні програми повинні передбачати розгляд усієї етнічної різноманітності країни та етнічного надбання власного народу.

У сучасній російській філософсько-педагогічній думці серед чисельних теоретичних розробок представлено концепції: культуровідповідності змісту університетської освіти потребам сучасного інформаційного суспільства з ринковою економікою ; „надмірності” освіти по відношенню до потреб суспільства, однією з головних ідей якої є формування духовної цілісної особистості, індивіда, „який випереджує дійсність”; гуманітарної освіти як духовної константи суспільства в соціумі, що динамічно змінюється. Для української філософсько-педагогічної думки характерним є розгляд проблеми культурологічної підготовки в більш широкому контексті - духовно-світоглядного розвитку молоді, формування її загальної культури. У вітчизняній педагогіці формується позиція, що нова освітня парадигма вищої школи орієнтує на багатоаспектне, різнобічне змістове об'єднання навчального матеріалу, уведення нових навчальних інтегративних дисциплін, які відображають динаміку сучасних наукових досліджень.

2. Компаративний аналіз предметно-структурних та проблемно-змістових моделей культурологічної підготовки дозволив виявити особливості розбудови гуманітарної складової професійної освіти в зарубіжних та вітчизняних вищих навчальних закладах. Доведено, що частка наук про культуру, мистецтво та вивчення класичного художнього надбання займають надзвичайно важливе місце в гуманітарній складовій професійної освіті. Домінантами культурологічної підготовки за кордоном є пріоритетність розгляду етичних проблем та морального розвитку студентів, реалізація принципів полікультурності й поліетнічності, значна увага до вивчення літературних творів як основи художньо-естетичної освіти, зорієнтованість на розвиток самостійного мислення, комунікаційних здібностей, формування критичного ставлення до інформації. У ході аналізу процесів становлення та розвитку гуманітарної освіти в Україні й високорозвинених країнах виявлено досвід, який може бути корисним для практичного розв'язання завдань добору науково обґрунтованого змісту, доцільних організаційних форм, ефективних методів культурологічної підготовки. Доведено, що програми загальноосвітньої підготовки в зарубіжних університетах вирізняє ґрунтовний підхід до вирішення проблем філософського, етичного, історичного, художнього, літературного пізнання. У результаті компаративного аналізу встановлено, що сучасні моделі культурологічної підготовки, які практикуються в університетах світу, характеризуються співіснуванням різноманітних підходів до формування змісту гуманітарних дисциплін.

Установлено, що модернізація культурологічної складової гуманітарної підготовки, яка почала формуватися у ВНЗ України на початку 90-х рр. ХХ ст., відбувається за двома напрямами: по-перше, оновлюється зміст традиційних навчальних дисциплін, змінюється їх вага в навчальних планах; по-друге, уводяться нові навчальні курси, змінюється структура культурологічної підготовки, що зумовило формування її варіативних моделей.

Компаративний аналіз систем культурологічної підготовки у вітчизняному та зарубіжному освітянському просторі уможливлює визначення спільного й відмінного в тенденціях вирішення вищеозначених проблем; вони, у найзагальнішому представленні, на нашу думку, є такими. Зарубіжний досвід культурологічної підготовки відзначається більшою утилітарністю, вітчизняний - більшою академічністю, теоретичністю; у вітчизняній педагогічній практиці логіка репрезентації світової культури відзначається послідовним історизмом, у зарубіжній - пріоритетом етнографізму. Огляд і порівняння дозволили виділити оригінальні риси національних освітніх систем і загальні тенденції розбудови структурно-змістових моделей культурологічної підготовки у вітчизняних та зарубіжних ВНЗ.

3. Подано теоретико-методологічне обґрунтування розбудови змісту культурологічної підготовки на засадах міждисциплінарності. У результаті аналізу проблеми визначення предмета культурології як науки й навчальної дисципліни та еволюції концепцій змісту навчальної літератури з культурологічних дисциплін установлено специфіку предметного поля гуманітарної культурології, що утвердилася у світових системах освіти як специфічно академічна університетська сфера знань. Поліконцептуальність підходів до культурології як науки визначає поліваріативність культурології як навчального курсу й зумовлює можливість та доцільність подальшої дидактичної розробки варіативних моделей змісту дисципліни на рівні навчально-освітніх програм. Доведено, що інтегративність є органічною, сутнісною характеристикою академічного культурологічного знання, у якому представлено розвиток різних ґалузей науки, освіти, усіх видів і жанрів мистецтва в контексті художньої культури.

Підвищена проникливість дисциплінарних меж академічної культурології створює, з одного боку, труднощі у визначенні змістово-предметного стрижня освітніх програм, а з іншого - робить методологічно виправданим варіативне включення в них різних проблемних блоків у якості дидактичних одиниць навчальної інформації. Спільність предметного, концептуально-пізнавального й проблемного простору гуманітарної культурології зумовлює доцільність перегляду структури змісту курсу з розширенням представленості інших наук про культуру згідно з авторською моделлю, - літературознавства та етнології.

У своїй основі проблематика курсів культурологічного циклу надзвичайно близька, оскільки духовна культура за своєю принциповою суттю є діалектичною системою в її антропологічних смислах і цінностях. Тому при виборі дидактичних одиниць дисциплінарного знання та його адаптації до різних цілей і завдань можна досягти гнучкості та динамізму, зберігаючи цілісність репрезентації духовної культури в процесі культурологічної підготовки. Це становить методологічну основу для зміни підходів до відбору, систематизації, адаптації, дидактичної редукції навчальної інформації при розробці змісту гуманітарного культурологічного знання в процесі педагогічного проектування осучасненої моделі культурологічної підготовки у ВНЗ. Результати теоретичного аналізу доводять правомірність розгляду змісту культурологічних дисциплін як дидактичної цілісності зі стійкими міждисциплінарними зв'язками, посилення інтеграції між спорідненими навчальними курсами; доцільність створення міждисциплінарного фундаментального циклу „Культуро-знавство” як гуманітарної складової професійної освіти у ВНЗ.

4. Визначено теоретико-методологічні засади інтеграції мистецтва в структуру змісту культурологічної підготовки. З'ясовано, що в сучасній університетській освіті недостатньо використовується емоційний, чуттєвий та образний рівні представлення й засвоєння знань, що значно знижує її ефективність. Широта проблемного поля культурології визначає ситуацію, де мистецтво - лише одна з підсистем при розгляді духовної культури, а літературно-мистецька проблематика є лише однією із змістових ліній культурологічної підготовки у ВНЗ. Установлено, що в університетській культурологічній підготовці створюються оптимальні умови для здійснення художньо-просвітницької діяльності, опанування мистецтвом за часопросторовими культурологічними контурами; розгляду художніх творів у аспектах вбудованості в: соціально-економічну та політичну атмосферу історичної епохи; стилістично-видову систему художньої культури; художнє життя країни.

Теоретико-методологічні засади інтеграції мистецтва в структуру змісту культурологічної підготовки розроблено на основі розгляду: специфіки соціального функціонування мистецтва в умовах інформаційного суспільства; парадигмально-педагогічної інтерпретації використання мистецтва в системі загальної освіти в концепціях національних шкіл художньої педагогіки різних країн світу; сучасних особливостей формування художньо-естетичної свідомості студентської молоді. Виходячи з положення про літературоцентризм культури, розроблено науково-педагогічні засади інтеграції літературного твору в зміст культурологічної підготовки. Відповідно до розробленої моделі літературний твір у культурологічній підготовці використовується як: ілюстрація розвитку суспільних процесів; джерело емоційно-образної інформації про життя людського духу; естетична самоцінність.

Доведено, що мистецький твір у змісті навчальних курсів „Етика”, „Культурологія”, „Релігієзнавство” міждисциплінарного фундаментального циклу доцільно використовувати в якості: фонового знання, що відзначається цілісністю та емоційністю відображення різних проблем життя, робить більш доступним розуміння смислів, значень, символів, дозволяє більш ґрунтовно тлумачити сутність ідей та ідеалів; основного джерела етико-психологічної інформації; ілюстрації соціально-культурного стану історичного періоду; ілюстрації духовно-релігійних пошуків особистості. Наголошено на організації безпосереднього контакту з мистецьким твором в умовах культурологічної підготовки студентів у ВНЗ.

5. Визначено теоретичні засади проектування змісту системоутворювального культурологічного навчального курсу в структурі міждисциплінарного циклу „Культурознавство”. Ураховуючи полідисциплінарність системоутворювального навчального курсу „Культурологія” в межах міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство”, обґрунтовано доцільність інваріантів його змістово-смислової структури як базової основи різних типів програм-модулів у складі таких проблемних концентрів: теоретичного, історичного, літературно-мистецького, етнологічного.

Історичний проблемний концентр розбудовано на основі вихідного положення про те, що європейська культура Нового та Новітнього часу в силу свого безперечно визначального впливу на сучасність на рівні наукових, освітніх, мистецьких досягнень потребує більш поглибленого вивчення. Така позиція зумовила виокремлення репрезентації історії культури Нового й Новітнього часу, її фундаментального й різноаспектного розгляду на рівні навчальної програми курсу „Культурологія” в межах міждисциплінарного циклу культурологічних дисциплін.

6. Обґрунтовано теоретичні засади проектування змісту комплексу культурологічних дисциплін, об'єднаних у дидактичну цілісність - міждисциплінарний фундаментальний цикл „Культурознавство”.

Спроектовано модель змісту дидактичної цілісності - міждисциплінарного фундаментального циклу „Культурознавство” на принципах інтеграції, урахування міжпредметних зв'язків та допредметної підготовки, відмови від предметоцентризму. Вихідним положенням при розробці навчальних програм міждисциплінарного фундаментального циклу став постулат, сутність якого полягає в тому, що поділ проблематики духовної культури на блоки й розподіл її на різні навчальні дисципліни в університетській гуманітарній освіті є дидактичною умовністю. Це зумовило доцільність представлення різних історичних періодів розвитку духовної культури в її науково-освітньому, морально-релігійному та художньо-мистецькому аспектах, не порушуючи історичної цілісності в межах різних навчальних дисциплін, об'єднаних у дидактичне новоутворення, створюючи умови для співвіднесення та врахування міжпредметних зв'язків, координації, узгодження й ущільнення навчального матеріалу, уникнення дублювання та фрагментарності в представленні культурологічного знання в гуманітарній складовій університетської освіти.

Ґрунтуючись на врахуванні змін у духовному просторі інформаційного суспільства та особливостей формування загальної культури студентства в сучасних умовах, визначено доцільність уведення нових наскрізних змістових ліній: літературно-мистецької та біографічної як засобів міждисциплінарного представлення класичної художньої спадщини, етико-нормативних програм поведінки видатних особистостей. Розроблено та теоретично обґрунтовано зміну підходів до відбору, систематизації, адаптації й дидактичної редукції історико-культурного матеріалу в контексті формаційного та цивілізаційного підходів при проектуванні змісту навчальних дисциплін культурологічного спрямування, що дозволяє співвіднести структурні елементи та врахувати допредметний рівень культурологічної підготовки, ліквідувати розрив між навчальними програмами різних освітніх рівнів, досягти наступності та послідовності як у навчальних програмах ВНЗ, так у вертикалі „школа - ВНЗ”.

7. У ході апробації нових навчальних програм культурологічних курсів, об'єднаних у міждисциплінарний фундаментальний цикл, доведено, що розроблена модель змісту культурологічної підготовки створює умови для стимулювання підвищення рівня культурологічних знань, глибини освоєння проблематики духовної культури, розвитку художніх інтересів. Це підтверджено статистичною перевіркою результатів дослідження за допомогою критерію ч². На основі оцінки рівня знань з культурологічної проблематики, глибини їх осмислення та зміни характеру художніх інтересів підтверджено ефективність практичного застосування в умовах культурологічної підготовки як гуманітарної складової професійної освіти оновленого змісту міждисциплінарного фундаментального курсу „Культурознавство” як знаннєво-інформаційної основи розвитку гуманітарних інтересів, формування ціннісних орієнтацій, підвищення загальної культури студентів, що становить основу соціокультурної компетентності майбутніх фахівців.

Подальшої розробки вимагають проблеми соціокультурного обґрунтування структури та змісту навчальних планів і навчальних програм загальноосвітньої підготовки у вищих навчальних закладах за умов інформатизації освіти. Удосконалення потребує підготовка викладачів ВНЗ до реалізації завдань з підвищення загальної культури, гуманітарної ерудованості, критичності та креативності мислення учнівської молоді в процесі викладання культурологічних дисциплін. Актуальними залишаються проблеми розробки трансдисциплінарних фундаментальних навчальних циклів формування професійної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ.

Основні публікації

1. Зюзіна Т.О. Культурологічна підготовка студентів у вищих навчальних закладах: теоретико-методологічні засади змісту освіти / Тетяна Опанасівна Зюзіна; Держ. закл. „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. - Луганськ: Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2009. - 384 с.

2. Зюзіна Т.О. Про деякі аспекти викладання курсу ,,Основи етики” в педагогічному вузі / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. держ. пед. ін-ту імені Тараса Шевченка. - 1997. - № 3. - С. 26-29.

3. Зюзина Т.А. О культурологическом подходе к решению вопросов образования и воспитания и некоторых аспектах его отражения в педагогической практике / Т.А. Зюзина // Вісн. Луган. держ. пед. ін-ту імені Тараса Шевченка, - 1997. - № 3. - С. 29-33.

4. Зюзіна Т.О. Курс ,,Україно(народо)знавство”: шляхами становлення / Т.О. Зюзіна // Освіта Донбасу. - 2001. - № 2. - С. 20-26.

5. Зюзіна Т.О. Виховний потенціал курсу „Україно(народо)-знавство” / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. держ. пед ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2001. - № 1. - С. 53-56.

6. Зюзіна Т.О. Курс україно- і народознавства: шляхи розвитку / Т.О. Зюзіна // Рід. шк. - 2001. - № 3. - С. 16-17.

7. Зюзіна Т.О. Впровадження нових художньо-естетичних дисциплін в практику середньої загальноосвітньої школи: погляд на проблему / Т.О. Зюзіна // Освіта Донбасу. - 2002. - № 5.- С. 23 - 25.

8. Зюзіна Т.О. Повернутись до слов'янської культури (про деякі проблеми впровадження курсу „Художня культура” в практику середньої загальноосвітньої школи) / Т.О. Зюзіна // Гуманітарні науки. - 2002. - № 1. - С. 106-110.

9. Зюзіна Т.О. Культура та мистецтво на орбіті сучасної школи (вчителю про джерела підготовки до викладання курсу ,,Художня культура”) / Т.О. Зюзіна // Освіта Донбасу. - 2003. - № 5. - С. 27-32.

10. Зюзіна Т.О. Науки про культуру та мистецтво в структурі гуманітарної університетської освіти: аналіз зарубіжних тенденцій / Т.О. Зюзіна // Вища шк. - 2005. - № 5.- С. 89-104.

11. Зюзіна Т.О. До проблеми методологічних засад культурологічної підготовки студентів / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2005. - № 12. - С. 64-70.

12. Зюзіна Т.О. Пошук оптимальної моделі культурологічної підготовки студентів університетів / Т. О. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2005. - № 7. - С. 34-43.

13. Зюзіна Т.О. Проблеми теорії та методики культурологічної підготовки студентів педагогічних університетів / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2005. - № 10. - С. 95-101.

14. Зюзіна Т.О. Компаративний аналіз проблеми визначення цілей і завдань гуманітарної культурологічної освіти / Т.О. Зюзіна // Зб. наук. пр. Бердян. пед. ун-ту (Педагогічні науки). - Бердянськ : БДПУ, 2006. - № 4. - С. 104 - 110.

15. Зюзіна Т.О. Використання зарубіжного досвіду культурологічного забезпечення навчального процесу у реформуванні університетської освіти в Україні / Т.О. Зюзіна // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Педагогіка і психологія. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 295. - С. 76-83.

16. Зюзіна Т.О. Ідеї постмодернізму та їх вплив на формування теорії та практики культурологічної освіти / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2006. - № 6. - С. 36-44.

17. Зюзіна Т.О. „Етичний компонент” гуманітарної культурологічної освіти в університеті / Т.О. Зюзіна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / редкол. Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 39.- C. 150-156.

18. Зюзіна Т. Художній розвиток студентства в процесі гуманітарної освіти за умов домінування медіа-культури / Т. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2006. - № 8.- С. 70-76.

19. Зюзіна Т.О. Місце культурологічної підготовки у вирішенні проблем формування духовної культури студентської молоді в інформаційному суспільстві / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка.- 2007. - № 12. - С. 55-61.

20. Зюзіна Т.О. Феномен „культурологізації” гуманітарної підготовки в університетах США (теоретико-методологічний аспект) / Т.О. Зюзіна // Освіта Донбасу. - 2007.- № 1.- С. 109-116.

21. Зюзіна Т.О. Реалізація принципів полікультурності та етизації в організації культурологічного напрямку гуманітарної освіти в університетах США (змістовно-процесуальний аспект) / Т.О. Зюзіна // Освіта Донбасу. - 2007.- № 3. - С. 86-94.

22. Зюзіна Т.О. Еволюція концепцій використання мистецтва в системі загальної освіти / Т.О. Зюзіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2008. - № 23. - С. 41-46.

23. Зюзина Т.А. Цикл культурологических дисциплин как фактор гуманитаризации образования и гуманизации воспитания в высшей школе. Эстетическая среда и развитие культуры личности (в школе и педвузе) / Т.А. Зюзина // Межвуз. сб. науч. тр. - М. - Луганск, 2000. - С. 101-105.

24. Зюзіна Т.О. Проблеми розбудови культурологічної освіти в Україні / Т.О. Зюзіна // Донец. вісн. наук. т-ва імені Шевченка. - Донецьк: Східний вид. дім, 2004. - Т. 5. - С. 391-397.

25. Зюзіна Т.О. Культурологічна підготовка як фактор вирішення проблеми поліетнічного виховання студентської молоді / Т.О. Зюзіна // Новий Колегіум. - 2005. - № 1 - 2. - С. 47-53.

26. Зюзіна Т.О. Проблема гуманітарної освіти та її культурологічного напрямку в зарубіжній філософсько-педагогічній думці другої половини ХХ-початку ХХI / Т.О. Зюзіна // Новий Колегіум. - 2006.- № 2. - С. 64-74.

27. Зюзіна Т.О. Методика викладання україно/народо/знавства у середній школі (для студентів педедагогічного вузу) / Т.О. Зюзіна. - Луганськ: ЛДПУ, 2000. - 28 с.

28. Зюзіна Т.О. Порівняльний аналіз та принципи формування змісту програм курсу „Україно/народо/знавство” / Т.О. Зюзіна // Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти: матеріали Всеукр. наук.-метод. конф. (м. Луганськ, 17 - 18 берез. 1998 р.) - Луганськ, 1998. - С. 34-36.

29. Зюзіна Т.О. Курс „Україно/народо/знавство” в системі національної освіти та виховання / Т.О. Зюзіна // Інновації в сучасному педагогічному процесі і теорія та практика: матеріали Всеукр. наук.-метод. конф. (м. Луганськ, 21-23 груд. 1998 р.). - Луганськ, 1998. - С. 48-52.

30. Зюзіна Т.О. Культурологічна освіта: тенденції розвитку / Т. О. Зюзіна // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 11-13 листоп. 2003 р.) - Луганськ, 2003. - Ч. 1. - С. 141-146.

31. Зюзіна Т.О. Пошук оптимальної моделі культурологічної освіти і виховання в поліетнічному середовищі в умовах реформування гуманітарної підготовки в Україні / Т.О. Зюзіна // Полиэтническая среда: культура, политика, образование: материалы Междунар. семинара (г. Луганск, 4-6 нояб. 2004 г.) / отв. ред. Л.Н. Синельникова и др.- Луганск - Цюрих - Женева, 2004. - Вып. 5: Социальные науки. - С. 421-427.

32. Зюзина Т.А. Курс ,,Основы этики” как фактор гуманитаризации образования в системе высшей школы / Т.А. Зюзина // Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия: тез. докл. Междунар. конгр. (г. Минск, 3-6 окт. 2000 г.): в 2-х кн. - Кн. 1. - Минск, 2000. - С. 172-174.

33. Зюзіна Т.О. Краєзнавчий аспект викладання курсу „Україно/народо/знавство” / ТО. Зюзіна // Луганщина: етнокультурний вимір: матеріали обл. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 26 квіт. 2001 р.). - Луганськ: Альма-Матер, 2001. - С. 334-336.