Управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ “УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ”

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

Зуб'як Роман Миколайович

Київ - 2010

Анотації

Зуб'як Р.М. Управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 - теорія та методика управління освітою. - ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України. - Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі створення науково обґрунтованої прогностичної моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості. У роботі виокремлюється низка проблем в управлінській діяльності керівників сільської школи, організації навчального процесу закладів ППО щодо впровадження компетентнісного підходу до формування й розвитку управлінського професіоналізму, створення насиченого освітнього середовища; обґрунтовується доцільність побудови прогностичної моделі адаптивного управління якісними процесами підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей і специфіки сільської місцевості.

Визначено, що управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості детермінується створенням відповідних умов, поточним регулюванням процесу на основі моніторингу та забезпеченням результатів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, які відповідають особливостям їхньої діяльності, запитам й освітнім потребам.

Розроблено модель управління якістю підвищення кваліфікації керівників закладів освіти сільської місцевості, факторно-критеріальну модель оцінки ефективності управління та субмодель управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості на кваліметричній основі.

Доведено доцільність використання моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників закладів освіти сільської місцевості, запропоновано рекомендації щодо технології впровадження даної моделі.

Ключові слова: післядипломна педагогічна освіта, процес підвищення кваліфікації, керівник навчального закладу сільської місцевості, управлінська/професійна компетентність, управління якістю.

Зубяк Р.Н. Управление качеством повышения квалификации руководителей общеобразовательных учебных заведений сельской местности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.06 - теория и методика управления образованием. - ГВУЗ “Университет менеджмента образования” НАПН Украины. - Киев, 2010.

В диссертации представлено теоретическое обобщение и новое решение научной проблемы приведения содержания и технологий повышения квалификации руководителей общеобразовательных учебных заведений сельской местности в институтах последипломного педагогического образования в соответствие с социально-экономическими изменениями в обществе и процессами интеграции Украины в европейское образовательное пространство, требующих внедрения компетентностного подхода к формированию и развитию управленческого профессионализма, создание насыщенного образовательной среды, адаптивного управления качественными процессами повышения квалификации с учетом особенностей и специфики сельской местности.

На основании теоретического анализа научной литературы, исследования деятельности институтов последипломного педагогического образования, особенности управления сельской школой можно сделать вывод, что управление качеством повышения квалификации руководителей общеобразовательных учебных заведений сельской местности возможно при условии:

понимание качества повышения квалификации руководителей общеобразовательного учебного заведения (ОУЗ) как сбалансированного соответствия условий, процесса и результата повышения квалификации потребностям слушателей ОИППО; граждан, обучающихся и участвуют в учебно-воспитательном процессе школы, которую возглавляет слушатель, и государственных требований по управленческой деятельности руководителя ОУЗ;

введение адаптивного управления учебным процессом ОИППО путем создания насыщенного образовательной среды для удовлетворения персональных образовательных потребностей руководителей школ сельской местности; ориентации процесса повышения квалификации на развитие ключевых компетентностей директора сельской школы при условии усиления процессов самообразования, самопознания и саморазвития; мониторинга условий, содержания, технологии, результата повышения квалификации руководителей ОУЗ сельской местности для целенаправленного текущего корректировки в соответствии с запросами слушателей, граждан, государства;

обеспечение персонифицированного (адресного) характера процесса повышения квалификации с учетом особенностей сельской местности.

Определено, что управление качеством повышения квалификации руководителей ОУЗ сельской местности детерминируется созданием соответствующих условий, текущим регулированием процесса на основе мониторинга и обеспечения результатов повышения квалификации руководителей ОУЗ сельской местности, которые соответствуют особенностям их деятельности, запросами и образовательными потребностями.

Разработана модель управления качеством повышения квалификации руководителей учреждений образования сельской местности (определены ее компоненты, критерии, показатели и т.д.).

В ходе исследования доказана целесообразность использования модели управления качеством повышения квалификации руководителей учреждений образования сельской местности, предложены рекомендации по технологии внедрения данной модели.

Результаты исследования раскрывают перспективы для дальнейшей разработки теоретических и практических аспектов поднятой проблемы.

Ключевые слова: последипломное педагогическое образование, процесс повышения квалификации, руководитель учебного заведения сельской местности, управленческая / профессиональная компетентность, управления качеством.

Zubyak R.N. Quality management training heads of educational institutions in rural areas. - Manuscript.

Thesis for Candidate of Science degree in speciality - 13.00.06 “The theory and methods of educational management”|formation|. - University of Educational Management of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The research is dedicated to the creation of scientifically based predictive model of quality management training heads of educational institutions in rural areas. A number of problems in the management of heads of rural schools, organizing of the educational process at In-Service Teachers Training Institutes concerning problems of implementation of competence approach to the formation and development of managerial professionalism, forming a rich educational environment is described in this paper and the necessity of building a predictive model of adaptive management processes by quality training taking into account peculiarities of rural areas is proved also.

Determined that the quality management training heads of educational institutions in rural areas is determined by creating the right conditions, the current regulatory process based on monitoring results and providing these results to training heads of educational institutions in rural areas that meet the characteristics of their activities, educational needs and requests.

The model of quality management training heads of educational institutions of rural areas, factor-criteria evaluation model of quality management based on methods of Qualimetry is developed.

The study has been demonstrated using a model of quality management training heads of educational institutions of rural areas, offered recommendations for technology implementation of this model.

Key words: Post-graduate teacher education, training process, the head of the institution of rural areas, management/professional competence, quality management.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі прогресивних змін у суспільстві формується узгоджена стратегія розвитку неперервної професійної освіти та її провідної галузі - післядипломної освіти. У такому контексті особливої актуальності набуває проблема управлінської підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) як професійних менеджерів, високоосвічених, компетентних управлінців, здатних до роботи в умовах конкуренції, підприємництва і ринкових відносин.

За цих умов управлінська діяльність керівника ЗНЗ набуває загальнодержавної соціально-педагогічної значущості, вимагає неперервної освіти.

Сучасні вітчизняні та зарубіжні науковці В. Афанасьєв, В. Бондар, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Калініна, В. Кричевський, В. Маслов, В. Мельник, М. Поташник, Т. Сорочан, Є. Хриков, Г. Федоров, Р. Шакуров та ін. розглядають управлінську діяльність керівника ЗНЗ як особливий вид професійної діяльності.

Проте сьогодні керівники ЗНЗ не мають спеціальної менеджерської освіти. Більше того, далеко не всі директори (заступники директорів) вчасно пройшли школу резерву керівників. Тому управління загальноосвітнім навчальним закладом часто здійснюється на рівні інтуїції, власного педагогічного (життєвого) досвіду чи просто сліпого виконання вказівок “зверху”. Зрозуміло, що такі працівники не можуть повною мірою реалізувати завдання сучасної освіти, а отже, відчувають гостру потребу в здобутті необхідних знань, постійному розвитку професійної компетентності.

Крім того, важливою нині є проблема забезпечення якості отримання знань і розвитку професійної компетентності керівників навчальних закладів. Як показує практика, більшість з них не надають належної уваги повноті змісту підвищення управлінської кваліфікації, опануванню менеджерських умінь, переорієнтації власного мислення в площину громадсько спрямованого управління. У процесі навчання не в повній мірі задовольняють свої освітні потреби.

Провідну роль у розв`язанні даного питання відіграють інститути післядипломної педагогічної освіти, які мають створити сприятливі умови для безперервного навчання, саморозвитку та самореалізації керівників ЗНЗ різних типів і форм власності, ураховуючи регіональні особливості, вимоги до керівних кадрів і рівня їхньої підготовки.

Ефективність навчання повинна визначатися не лише змістом отриманих знань, але й уміннями керівника використати їх на практиці для забезпечення якості навчально-виховного процесу, а також відповідності пропонованого змісту запитам.

Таким чином одним із пріоритетних завдань системи підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної педагогічної освіти є розробка й обґрунтування системи управління якістю навчання керівників ЗНЗ під час їхнього перебування на курсах підвищення кваліфікації.

У науковій літературі окреслені різні аспекти змісту, структури та розвитку післядипломної педагогічної освіти. Так, у працях вітчизняних учених В. Бондаря, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Єльникової, С. Крисюка, В. Маслова, В. Мельник, В. Олійника, Н. Протасової, В. Пуцова, Т. Сорочан вивчаються питання післядипломної педагогічної освіти, загальні та окремі напрями підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ.

Водночас сьогодні відсутні дослідження, предметом яких було б теоретичне обґрунтування та апробація системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, у т. ч. сільської місцевості.

Отже, виникає суперечність між:

наявним рівнем управлінської підготовки та вимогами, що ставляться суспільством і державою до сучасного керівника ЗНЗ сільської місцевості;

необхідністю оптимізації забезпечення якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, особливо сільської місцевості, та відсутністю наукових розробок щодо управління якістю підвищення кваліфікації директорів сільських шкіл в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти (ОІППО).

Аналіз літературних джерел, нормативної бази, вивчення дисертаційних досліджень, практичного стану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ підтверджують, що питання якості навчального процесу недостатньо розроблене в науці, не забезпечене освітніми стандартами, тому не відповідає сучасним вимогам. Також мало вивчена проблема теоретичного обґрунтування та апробації системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, у т. ч. сільської місцевості.

Важливість пошуку ефективних шляхів вирішення окресленого питання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України (до 5 травня 2008 р. - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України) при розробці теми: “Теоретичні і методичні засади моделювання фахової компетентності керівників закладів освіти” (номер державної реєстрації 0106V002462).

Тему дослідження затверджено Вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 3 від 25 березня 2008 року) та зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 27 травня 2008 року).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування, розробка, та апробація системи (моделі) управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості для забезпечення оптимального рівня їх управлінської компетентності.

Для досягнення поставленої мети визначено завдання дослідження:

на основі аналізу наукової літератури розглянути основні положення, зміст та сутнісну характеристику професійної (управлінської) компетентності і якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ;

проаналізувати практичний стан та особливості організації підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, у т.ч. сільської місцевості;

обґрунтувати, розробити та апробувати модель управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості;

розробити технологію та інструментарій упровадження моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості;

підготувати науково-методичні рекомендації щодо впровадження системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

Об'єктом дослідження є процес підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом - принципи, зміст, форми, методи та технологія управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

У роботі ми виходили з припущення, що управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості можливе за умови:

розуміння якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ як збалансованої відповідності умов, процесу і результату підвищення кваліфікації потребам слухачів ІППО; громадян, що навчаються і беруть участь у навчально-виховному процесі школи, яку очолює слухач, та державних вимог щодо управлінської діяльності керівника ЗНЗ;

уведення адаптивного управління навчальним процесом в ОІППО шляхом створення насиченого освітнього середовища для задоволення персональних освітніх потреб керівників шкіл сільської місцевості; орієнтації процесу підвищення кваліфікації на розвиток ключових компетентностей директора сільської школи за умови посилення процесів самоосвіти, самопізнання та саморозвитку; моніторингу умов, змісту, технології, результату підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості для цілеспрямованого поточного коригування відповідно до запитів слухачів, громадян, держави;

забезпечення персоніфікованого (адресного) характеру процесу підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей сільської місцевості.

У методологічному плані підґрунтям практичної реалізації завдань управління якістю підвищення кваліфікації керівників сільських шкіл стали праці, у яких розглядаються сутність і розвиток системи післядипломної педагогічної освіти (В. Бондарь, Л. Даниленко, С. Крисюк, В. Маслов, В. Мельник, В. Олійник, Н. Протасова, В. Пуцов); проблеми післядипломної педагогічної освіти керівників ЗНЗ (Є. Березняк, Г. Єльникова, Л. Калініна, Н. Коломінський); управління закладами післядипломної педагогічної освіти (Н. Клокар, М. Лапенок, Л. Покроєва, Т. Сорочан, Т. Сущенко); питання якості освіти (В. Кальней, О. Ляшенко, М. Поташник, В. Приходько); питання управління якістю освіти, зокрема на державному рівні (І. Булах, В. Качалов, Т. Лукіна) та інше.

Методи дослідження. Для розв'язання окреслених завдань використовувався комплекс методів дослідження:

теоретичні: системно-структурний, порівняльно-зіставний, з позицій яких було проаналізовано наукову літературу та матеріали, розміщені в мережі Інтернет, з метою з'ясування науково-практичних здобутків, необхідних для успішного розв'язання обраної нами проблеми; узагальнення, абстрагування, моделювання застосовувалися при створенні теоретичної моделі системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ; факторно-критеріального аналізу для створення субмоделей якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ та задоволення потреб громадян в управлінні сільською школою;

емпіричні: розглянуто нормативні, інструктивно-методичні матеріали, визначено шляхи їх застосування при створенні навчальних планів, програм підвищення кваліфікації з питань управління ЗНЗ; проведено серію вхідного та вихідного анкетування, опитування, інтерв'ювання, групові та індивідуальні бесіди, тестування, дискусії для вивчення стану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, особливостей його організації в сільській місцевості та з'ясування освітніх потреб слухачів ОІППО; обсерваційні: спостереження, метод рейтингу, самооцінки - для вимірювання якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, рівня їх управлінської діяльності, виявлення рівня задоволеності потреб керівників у додатковій освіті; методи кваліметрії для обробки даних; графічне відображення результатів;

експериментальні: розроблено та проведено констатувальний і формувальний експерименти як складові комплексного багатофункціонального методу дослідження, які дали можливість: з'ясувати суть, зміст, призначення прогностичної моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості; виявити основні труднощі, які виникають на шляху розробки та впровадження такої моделі; перевірити її ефективність.

Дослідницько-експериментальна робота проходила на базі Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. У ній брали участь 895 слухачів курсів підвищення кваліфікації, серед яких: 367 директорів ЗНЗ та 528 заступників директорів ЗНЗ сільської місцевості.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

уперше розроблено та теоретично обґрунтовано систему управління якістю підвищення кваліфікації керівника ЗНЗ сільської місцевості в інституті післядипломної педагогічної освіти; розкрито сутність, зміст та структуру управління якістю навчального процесу в ОІППО;

уточнено поняття “управлінська компетентність”, “якість підвищення кваліфікації”, “управління якістю підвищення кваліфікації”;

визначено критерії якості підвищення кваліфікації керівника ЗНЗ сільської місцевості в ОІППО;

набули подальшого розвитку фахові компетенції керівника ЗНЗ сільської місцевості.

Практичне значення дослідження в тому, що розроблені базові кваліметричні субмоделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості й науково-методичні матеріали щодо організації системи підвищення кваліфікації керівників сільської місцевості можуть бути використаними в практичній роботі ОІППО різних регіонів України з метою модернізації управління процесом підвищення кваліфікації на адаптивних засадах; субмоделі діяльності закладу освіти, задоволеності громадян в управлінні сільською школою можуть упроваджуватися для самоаналізу та атестації загальноосвітніх навчальних закладів, керівників; методичні рекомендації щодо впровадження розробленої системи управління якістю підвищення кваліфікації керівника ЗНЗ сільської місцевості можуть бути корисними для керівників ОІППО.

Результати дисертаційного дослідження успішно застосовуються у процесі роботи курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у Закарпатському ОІППО (довідка № 01-14/172 від 16.02.2010), Волинському ОІППО (довідка № 261/02-10 від 18.02.2010), Донецькому ОІППО (довідка № 35/02 від 17.02.2010), Івано-Франківському ОІППО (довідка № 01/55 від 12.02.2010), Полтавському ОІППО ім. М.В. Остроградського (довідка № 8-a від 05.02.2010).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: міжнародній - “Професійний розвиток педагога в системі безперервної післядипломної освіти” (Рівне, 2010); всеукраїнських - “Моделювання управлінської діяльності керівника навчального закладу” (Кам'янець-Подільський, 2008), “Актуальні проблеми формування навчально-виховного середовища в сільських загальноосвітніх навчальних закладах” (Івано-Франківськ, 2008); обласних - “Актуальні проблеми управлінської діяльності керівника освітнього закладу” (Івано-Франківськ, 2005); “Основні напрями та перспективи розвитку освітньої галузі області щодо забезпечення якісної освіти” (Івано-Франківськ, 2007); “Забезпечення реалізації державної політики щодо розвитку освіти в Івано-Франківській області” (Івано-Франківськ, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 8 публікаціях автора, у тому числі 4 з них - у провідних фахових виданнях, один навчальний посібник (у співавторстві) та науково-методичні рекомендації щодо впровадження системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

Особистий внесок здобувача в працях, опублікованих у співавторстві, полягає у створенні навчальних та навчально-тематичних планів, спецкурсів, положень, у тому числі про дистанційну форму навчання; визначенні шляхів розвитку методичної роботи, ефективності застосування моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників, у тому числі і сільської місцевості.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 169 сторінках. Робота містить 12 додатків, 19 таблиць, 13 рисунків. Список використаних джерел включає 235 найменувань, з них 6 - іноземними мовами.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження; охарактеризовано методи, етапи дослідницько-експериментальної роботи; розкрито наукову новизну й теоретичну та практичну значущість отриманих результатів; наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

Перший розділ “Підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів як проблема педагогічної науки та практики” містить аналіз проблеми в нормативних документах і науковій літературі щодо змісту й сутнісної характеристики професійної/управлінської компетентності та якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ.

Сучасні вітчизняні та зарубіжні науковці В. Афанасьєв, В. Бондар, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Калініна, В. Кричевський, В. Маслов, В. Мельник, М. Поташник, Т. Сорочан, Є. Хриков, Г. Федоров, Р. Шакуров та ін. розглядають управлінську діяльність керівника ЗНЗ як особливий вид професійної діяльності та виокремлюють її визначальні риси.

Аналізуючи наукові праці Л. Божович, І. Зімньої, І. Зязюна, Е. Клімова, Н. Кузьміної, В. Кухарева, А. Маркової, В. Олійника, В. Семиченко, Л. Славіної, В. Сластьоніна, інших ми розглядаємо професіоналізм як інтегративну якість особистості, яка характеризує ставлення людини до обраної професії, здійснює вплив на підготовку, створює систему стійкого домінування певних мотивів, визначає особливості поведінки і дій, забезпечує визначений рівень й успішність професійної діяльності.

Управлінська діяльність потребує від керівника ЗНЗ не тільки розуміння її соціально-професійної значущості, а й об'єктивного оцінювання своїх психофізичних, інтелектуальних, професійних можливостей, творчого потенціалу, необхідності неперервного професійного індивідуального розвитку й удосконалення базових навичок управлінської діяльності в системі підвищення кваліфікації. У цьому зв'язку важливим компонентом якостей керівника ЗНЗ, що визначають його здатність виконувати необхідний комплекс управлінських завдань та рішень, виступає компетентність.

Аналіз сутності та змісту поняття “управлінська компетентність керівника школи” в літературних джерелах свідчить, що в найбільш узагальненому вигляді характеристика цього поняття включає наступні блоки: професійний управлінський досвід; професійно значущі знання, уміння й особистісні якості; самостійність у прийнятті управлінських рішень; бачення стратегії та розвитку; керівництво та моніторинг освітнього процесу; мотивація та управління персоналом; управління розвитком та фінансами; внутрішня та зовнішня комунікація; творча активність і здатність до нововведень; культурний кругозір; професійні й соціальні цінності (В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Н. Кузьміна, В. Маслов, Є. Павлютенков, В. Симонов, П. Третьяков, Г. Федоров, А. Хуторський).

В умовах необхідності практичного освоєння нових форм і методів управлінської діяльності управлінцям-менеджерам навчальних закладів слід оволодіти такими загальними компетентностями, які інтегруються у професійну/управлінську компетентність. До них належать: стратегічна, соціальна, функціональна та кваліфікаційна компетентності.

Ми погоджуємося з Л. Васильченко та І. Гришиною, котрі визначають професійну компетентність директора школи як інтегральну професійно-особистісну якість, що характеризує здатність керівника вирішувати професійні задачі, використовуючи відповідні знання, професійний життєвий досвід, цінності і схильності.

Ураховуючи, що в переважної більшості керівників ЗНЗ відсутня спеціальна управлінська підготовка й те, що на державному рівні для них не передбачена атестація, науковці розглядають не кваліфікаційні вимоги до діяльності керівника навчального закладу, а наявність у нього відповідних компетентностей. Отже, діяльність ОІППО має спрямовуватись на розширення професійного профілю та розвиток професійної компетентності освітян.

Аналізуючи стан підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у закладах післядипломної педагогічної освіти Полтавської, Львівської, Черкаської, Донецької, Рівненської, Івано-Франківської областей, встановлено, що в них і системі післядипломної освіти загалом відсутні єдині підходи до забезпечення якості підвищення кваліфікації та її оцінки.

На основі аналізу наукових праць О. Ляшенка ми дійшли висновку, що якість підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ є збалансованою відповідністю умов, процесу й результату підвищення кваліфікації потребам слухачів ОІППО.

У ході аналізу літературних джерел, аналітичних матеріалів та власного досвіду виділено основні суперечності, які виникають у діяльності сільської загальноосвітньої школи, між: реальними освітніми можливостями закладу й потребою громадян в отриманні якісної освіти; необхідністю підвищення ефективності роботи школи та недостатнім науково-методичним забезпеченням навчального процесу; слабкою матеріально-технічною базою та великими затратами на її утримання (зменшується наповнюваність класів, великі площі залишаються й потребують належного утримання, у той же час розрахунок фінансування проводиться на одну дитину, великі затрати на енергозабезпечення, утримання обслуговуючого персоналу тощо); необхідною та наявною кількістю педагогічних працівників (викладання одним учителем кількох різних предметів, складність із залученням фахівців-сумісників до викладання предметів, які мають малу кількість годин у навчальних планах, організація позакласної та позаурочної роботи, старіння кадрів тощо); необхідністю підвищення ефективності роботи школи та чинними нормативами штатного розпису (наявність посад заступника директора школи, заступника директора з виховної роботи, педагога-організатора, лаборантів, практичного психолога, соціального педагога тощо залежить від кількості учнів, тому інколи директор виконує неспецифічні для нього обов'язки).

Потреба в послабленні цих та інших протиріч, урахування особливостей діяльності керівника сільської школи, специфіки організації його навчальної діяльності, аналіз досвіду зарубіжних країн є джерелом розвитку як системи післядипломної педагогічної освіти в цілому, так і окремих її ланок. Водночас це слугує підставою для розроблення й упровадження цілісної системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у нашій країні.

У другому розділі “Науково-теоретичне обґрунтування системи управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості” розкриті питання обґрунтування, розроблення та апробації моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості та відповідної технології її упровадження.

Аналіз джерел дозволив зробити висновок, що в Україні сьогодні діють різні підходи до підготовки нової генерації керівників. Значна увага у становленні професіонала-управлінця приділяється мотивації навчання, професіоналізму, розвитку рефлексії керівника й усвідомленню свого статусу та ролі в освіті, суспільстві. Тлумачення провідними вченими професіоналізму керівника ЗНЗ як особистісного утворення на макро- та мікрорівнях посприяло визначити, що сутністю підвищення кваліфікації є процес систематичного оновлення професійної компетентності працівників освіти. Головна мета цього процесу - приведення стану професійної компетентності відповідно до визначених стандартів, забезпечення поступового зростання керівника як особистості і як професіонала. Провідним завданням підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ є формування та розвиток їх професійної компетентності шляхом розширення теоретичного аспекту підготовки, розвитку вмінь і навичок за всіма напрямами діяльності управлінця; адаптування підготовки керівників та педагогічних працівників до вимог світових стандартів; підняття їхніх світоглядних позицій на рівень цілісного бачення освітянських проблем у перехідний період розвитку суспільства.

З'ясовано, що в системі післядипломної педагогічної освіти необхідно постійно досліджувати напрями освітніх потреб споживачів та забезпечувати їх задоволення шляхом високої якості навчального процесу, що можливо за умови варіативності вибору форм підвищення кваліфікації, розроблення та введення додаткових спецкурсів, організації науково-методичної роботи на основі проектно-впроваджувальної діяльності тощо.

У ході визначення структури якості для системи післядипломної педагогічної освіти виділено її зовнішні і внутрішні складові. До зовнішніх віднесено доступність до післядипломної освіти всім категоріям педагогічних працівників; задоволеність освітніх запитів педагогічного загалу; відповідність державним освітнім стандартам післядипломної освіти; відкриття перспектив професійного росту та соціального захисту педагогічних працівників. До внутрішніх - якість освітнього середовища, реалізації освітнього процесу, результатів освітнього процесу.

Таким чином установлено, що управління якістю підвищення кваліфікації являє собою створення відповідних умов, поточне регулювання процесу на основі моніторингу та забезпечення результатів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, які відповідають їхнім запитам та освітнім потребам.

У ході дисертаційного дослідження розроблена система, яка представлена моделлю управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

Вичленовування основних компонентів системи дозволяє виділити ключові дефініції та напрями розробки. А саме: методологічна, яка вміщує наукові підходи до управління; теоретичні аспекти адаптивного управління, моніторингові дослідження якості; змістова, що подається через розкриття сутності та специфіки системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, побудови персоналізованої субмоделі адаптивного управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у регіоні; діагностична, яка передбачає описання процедури діагностування та розроблення інструментарію діагностики; корекційна - описання інтерпретації результатів та розробки на цій основі програми розвитку системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

У ході дисертаційного дослідження розроблена система, яка представлена моделлю управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

Вичленовування основних компонентів системи дозволяє виділити ключові дефініції та напрями розробки. А саме: методологічна, яка вміщує наукові підходи до управління; теоретичні аспекти адаптивного управління, моніторингові дослідження якості; змістова, що подається через розкриття сутності та специфіки системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, побудови персоналізованої субмоделі адаптивного управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у регіоні; діагностична, яка передбачає описання процедури діагностування та розроблення інструментарію діагностики; корекційна - описання інтерпретації результатів та розробки на цій основі програми розвитку системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

Провідним у дослідженні стали теоретичні основи адаптивного управління й використання моніторингу для визначення ефективності та якості застосування створеної нами моделі. Для розгляду даних положень охарактеризовано розроблену в Івано-Франківській області регіональну модель підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, яка реалізує основні ідеї адаптивного управління.

Модель розроблялася на основі інтеграції різних форм підвищення кваліфікації педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти, у тому числі й інноваційних, а саме: очної, очно-дистанційної, дистанційної, перманентної, поетапної, бінарної (підвищення кваліфікації керівника ЗНЗ сільської місцевості як менеджера і як учителя-предметника).

Розв'язання проблеми підвищення кваліфікації керівників сільських навчальних закладів здійснюється за допомогою введення субмоделі адаптивного управління якістю даного процесу в регіоні.

Детермінаційний блок представлено нормативно-правовою, соціально-ціннісною інформацією управлінської структури щодо підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ (положення, освітньо-кваліфікаційні програми, методичні рекомендації тощо); претензійний - інформацією, яка надходить від замовників освітніх послуг про індивідуальні потреби, професійні запити, очікування потенційних слухачів (замовлення на проходження курсів підвищення кваліфікації від районних (міських) методичних кабінетів, анкетування керівників шкіл тощо).

В адаптаційному модулі здійснюється обробка інформації, за результатами якої приймається відповідне управлінське рішення. В його основі закладено персоналізований варіант вибору моделі курсової підготовки потенційними слухачами на наступний рік.

Отже, можна зробити висновки, що запровадження регіональної моделі підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості забезпечить наступне: практичну реалізацію основних ідей адаптивного управління якістю підвищення кваліфікації керівників; оптимізацію змісту, форм та методів післядипломної педагогічної освіти педагогічних та керівних кадрів; максимальне врахування регіональних особливостей, реальних потреб та індивідуальних запитів слухачів; гнучкість підвищення кваліфікації керівників шкіл як менеджерів освіти та вчителів-предметників до роботи освітньої системи в ринкових умовах; прогностичну спрямованість підвищення кваліфікації на підготовку конкурентноздатного та успішного менеджера освіти.

Саму технологію реалізації моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості можна представити у вигляді чотирьох блоків: визначення освітніх потреб керівника; вибір форм навчання та створення моделі; створення насиченого освітнього середовища; визначення якості та результативності навчального процесу. Вона (технологія) забезпечує реалізацію моделі управління даним процесом шляхом окреслення актуальних напрямів запровадження відповідних курсів та спецкурсів, створення насиченого освітнього середовища, визначення якості та результативності навчального процесу. Її ключовим елементом є факторно-критеріальна модель якості підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості” розкрито ефективність обраних дослідником методів та результативність розробленої моделі, технології тощо.

Для вирішення поставлених завдань розроблена програма проведення експерименту, визначені його етапи (підготовчий, констатувальний, формувальний, контрольний) та їх сутнісне наповнення, методи дослідження (історичного аналізу, опитування, анкетування, інтерв'ювання, групові та індивідуальні бесіди, тестування, дискусії, спостереження, метод рейтингу, самооцінки, освітнього моніторингу), використано технологію формувального експерименту, який проводився в природних умовах навчання директорів загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості.

У своєму дослідженні ми використовували два різновиди опитування - анкетування та інтерв'ювання.

Опираючись на отримані результати опитування визначили, що особливим попитом у керівників ЗНЗ сільської місцевості користуються перманентні (62%), поетапні (54%) і традиційні курси (51%). Перевага надається новим формам підвищення кваліфікації. Це вказує на те, що більшість директорів ЗНЗ сільської місцевості готові до удосконалення власної професійної компетентності шляхом запровадження нововведень.

Для визначення результативності даних форм організації курсів нами було проведене діагностування рівня професійної компетентності керівників ЗНЗ сільської місцевості за відповідною кваліметричною моделлю Г. Єльникової. Виміри проводилися на початку та наприкінці діяльності курсів за перманентною та традиційною формами навчання (експериментальні та контрольні групи).

Як наслідок, вдалось визначити, що результативність курсів за перманентною формою навчання значно вища порівняно з традиційними формами організації курсової підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості (табл. 1).

Таблиця 1. Рівень професійної компетентності керівників ЗНЗ сільської місцевості на початку та наприкінці навчання в експериментальних та контрольних групах (де ТФН - традиційна форма навчання; ПФН - перманентна форма навчання)

Етап навчання Групи	Початок навчання	Наприкінці навчання	Загальний приріст
			У межах одиниці	У відсотках
Групи за ТФН	0,64	0,79	0,15	15%
Групи за ПФН	0,62	0,84	0,22	22%

Як бачимо з таблиці 1, відбувається певний приріст наприкінці навчання в усіх групах, але більший показник приросту - 0,07 (7%) зафіксований в експериментальній групі за перманентною формою навчання. Аналіз отриманих даних дає підставу для висновку, що дана форма підвищення кваліфікації для керівників ЗНЗ сільської місцевості є ефективнішою за традиційну та сприяє отриманню більш позитивної динаміки розвитку професійної компетентності.

Для визначення якості застосування моделі ми взяли показник результатів тестування слухачів курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості. Воно проводилося з метою виявлення результативності та якості освітнього процесу через визначення рівня професійної компетентності такої категорії працівників після проходження ними курсів.

Наприкінці експерименту і в контрольних, і в експериментальних групах результати вивчення продемонстрували, що після проходження курсів підвищення кваліфікації відбувся певний приріст. Але цифри показують, що в контрольних групах, де навчання було організовано за традиційною формою, такий показник складав 13,9 балів. В експериментальних групах, де процес навчання проходив за перманентною формою та проводилося узгодження потреб слухачів зі змістом навчання з метою створення відповідного освітнього середовища, отриманий приріст 22,8 балів. Таким чином запропонована нами модель є ефективною та забезпечує якісний результат (табл. 2).

Таблиця 2. Зведені результати тестування слухачів курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості експериментальних та контрольних груп

Період Групи	На початку експерименту	Наприкінці експерименту
Контрольні	55,4	69,3
Експериментальні	49,7	72,5

Для підтвердження висновку про істотність зв'язку між уведенням моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості та рівнем їхньої професійної компетентності після проходження курсів підвищення кваліфікації проведено розрахунок критерію Стьюдента.

Отриманий результат t=16,67 перевищує критичне значення критерію Стьюдента (tкр.=2,88), а тому можемо зробити висновок про істотність зв'язку між уведенням моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості та рівнем професійної компетентності керівників ЗНЗ сільської місцевості після проходження курсів підвищення кваліфікації.

Для впровадження моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів розроблено науково-методичні рекомендації.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукової проблеми приведення змісту і технологій підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості в інститутах післядипломної педагогічної освіти відповідно до соціально-економічних змін у суспільстві та процесів інтеграції України в європейський освітній простір, які вимагають упровадження компетентнісного підходу до формування й розвитку управлінського професіоналізму, створення насиченого освітнього середовища, адаптивного управління якісними процесами підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей та специфіки сільської місцевості.

Вивчення стану теоретичної розробленості та нормативно-методичного забезпечення вирішення проблеми показало, що:

Післядипломна освіта є складовою частиною національної системи освіти, що функціонує відповідно до Конституції України, законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національної доктрини розвитку освіти в ХХІ сторіччі та інших нормативно-правових актів державного та регіонального рівнів, які забезпечують прогностичну та законодавчо-правову базу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, у тому числі й керівників ЗНЗ.

У науковій літературі питання післядипломної педагогічної освіти (ППО) розкриваються досить повно і різноаспектно. Учені розглядають сутність і розвиток системи ППО (В. Бондарь, Л. Даниленко, С. Крисюк, В. Маслов, В. Мельник, В. Олійник, Н. Протасова, В. Пуцов); проблеми післядипломної педагогічної освіти керівників ЗНЗ (Є. Березняк, Г. Єльникова, Л. Калініна, Н. Коломінський); управління закладами післядипломної педагогічної освіти (Н. Клокар, М. Лапенок, Л. Покроєва, Т. Сорочан, Т. Сущенко); проблеми якості освіти (В. Кальней, О. Ляшенко, М. Поташник, В. Приходько); питання управління якістю освіти, зокрема на державному рівні (І. Булах, В. Качалов, Т. Лукіна) та інші.

Післядипломна педагогічна освіта керівників навчальних закладів стала самостійним напрямом у розвитку науки і практики. З кінця 80-х років минулого століття в нашій країні почали розглядати управління не тільки як науку, але і як професію. Керівників-управлінців професійно готуються у різних сферах діяльності, у т. ч. освітній. Проте нами встановлено, що більшість директорів загальноосвітніх шкіл на сьогодні не має спеціальної управлінської підготовки.

Аналіз теоретичних джерел та наукових праць дав змогу визначити наступне:

ученими розглядається управлінська діяльність керівника ЗНЗ як особливий вид професійної діяльності. На перший план висувається проблема формування професіоналізму та управлінської компетентності керівників ЗНЗ у системі післядипломної педагогічної освіти. Узагальнення наукових доробок свідчить про розуміння професіоналізму як інтегративної якості особистості, яка характеризує ставлення людини до обраної професії, здійснює вплив на підготовку, створює систему стійкого домінування певних мотивів, визначає особливості поведінки і дій, забезпечує визначений рівень й успішність професійної діяльності;

виходячи з того, що основним видом діяльності керівників є управління ЗНЗ, виокремлюється їхня професійна (управлінська) компетентність, яка являє собою (за Л. Васильченко та І. Гришиною) інтегральну професійно-особистісну якість, що характеризує здатність керівника вирішувати професійні задачі, використовуючи відповідні знання, професійний життєвий досвід, цінності та схильності. Виокремлено мотиваційний, когнітивний, операційний, особистісний; рефлексивний компоненти професійної (управлінської) компетентності керівника ЗНЗ;

визначено, що якість освіти (за О. Ляшенком) у широкому розумінні є збалансованою характеристикою системи освіти, а в більш вузькому - це відповідність організованого процесу, досягнутих результатів та самої системи цілям, потребам споживачів, суспільства, держави (соціальним нормам/стандартам освіти). Виходячи з цього, ми розуміємо якість підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ як збалансовану єдність умов, процесу і результату підвищення кваліфікації потребам слухачів ОІППО. Визначено внутрішні (якість освітнього середовища; якість реалізації освітнього процесу; якість результатів освітнього процесу) та зовнішні (доступність, задоволеність освітніх запитів, відповідність державним освітнім стандартам тощо) складові якості системи ППО. З'ясовано, що в системі післядипломної педагогічної освіти необхідно постійно досліджувати напрями освітніх потреб слухачів та забезпечувати їх задоволення шляхом високої якості навчального процесу;

установлено, що управління якістю підвищення кваліфікації - створення відповідних умов, поточне регулювання процесу на основі моніторингу та забезпечення результатів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, які відповідають їх запитам та освітнім потребам.

Проаналізовано практичний стан підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у закладах ППО шести областей України. Встановлено, що для забезпечення якості кожний навчальний заклад самостійно будує систему її оцінки, яка базується на вимогах до змісту освітніх програм, кваліфікаційних характеристик професорсько-викладацького складу, матеріальної бази навчальних закладів, навчально-методичного забезпечення навчального процесу, якості засвоєння матеріалу слухачами. Єдині підходи до організації навчального процесу та поточного контролю за якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ практично відсутні.

Вирізнено основні проблеми, які впливають на стан сільської освіти: недостатнє фінансування; демографічна ситуація; недостатній штат педагогічних працівників; пасивна громадська позиція батьків, відокремленість навчальних закладів від місцевої територіальної громади та потенційних соціальних партнерів. Установлено, що особливості управління підвищенням кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості детермінуються особливостями їх управлінської діяльності, які, у свою чергу, пов'язані з особливостями та специфікою сільської місцевості, і що переважна більшість проблем може вирішуватися через удосконалення навчального процесу в ОІППО, основними складовими якого є зміст, технологія навчання, навчально-методичне забезпечення, а також створення насиченого освітнього середовища.

Важливим продуктом дисертаційного дослідження є розроблена система, представлена моделлю управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, та інструментарій адаптивного управління як факторно-критеріальна субмодель для вимірювання цієї якості.

Модель має чотири складові: методологічну (наукові підходи до управління, теоретичні аспекти адаптивного управління та моніторингових досліджень); змістову (базується на сутності та специфіці системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості, побудові персоналізованої субмоделі адаптивного управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ); діагностичну (процедура діагностування та розробка інструментарію діагностики); корекційну (інтерпретація результатів та розробка на цій основі програми розвитку системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості).

Ключовим елементом моделі є персоналізована субмодель адаптивного управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в регіоні, яка містить такі блоки: замовники освітніх послуг; виконавці освітніх послуг; адаптаційний модуль (Інформаційно-аналітичний центр); претензійний та детермінаційний блоки; узгоджена інформація; персоналізований варіант вибору форми підвищення кваліфікації.

Експериментальна перевірка моделі підтвердила доцільність її впровадження в навчальний процес ОІППО. Під час навчання в експериментальній групі використовувалася розроблена модель управління якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ. Вимірювання щодо результативності застосування цієї моделі проводилися в експериментальних і контрольних групах; вхідний і вихідний контроль - за кваліметричною моделлю професійної компетентності керівників ЗНЗ.

Для визначення якості застосування моделі ми взяли показник “результати тестування” слухачів курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості. Тестування проводилось з метою виявлення результативності та якості освітнього процесу при курсовій підготовці керівників ЗНЗ сільської місцевості через визначення рівня професійної компетентності керівників ЗНЗ сільської місцевості після проходження ними курсів. Отримані результати були оброблені за допомогою критерію Стьюдента.

Розрахунок критерію Стьюдента для даних щодо рівня професійної компетентності керівників ЗНЗ сільської місцевості показав наявність істотного зв'язку між уведенням моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості та рівнем їх професійної компетентності. За даними статистичної таблиці при р=1%, а=0,01, df=18, критичне значення критерію Стьюдента дорівнює 2,88 (tкр.=2,88). Отриманий результат t=16,67 перевищує критичне значення критерію Стьюдента (tкр.=2,88), а тому можемо зробити висновок про істотність зв'язку між уведенням моделі управління якістю підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості та рівнем професійної компетентності керівників ЗНЗ сільської місцевості після проходження курсів підвищення кваліфікації.

...