Розвиток професійної компетентності педагогічних кадрів у системі діяльності відділу освіти районної державної адміністрації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ”

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АРТЮХ МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ

УДК 371. 113

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ У СИСТЕМІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

13.00.06 - теорія і методика управління освітою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в інституті Педагогіки НАПН України

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук,

Кнорр Надія Валеріївна,

Херсонський державний аграрний університет, кафедра екоології, доцент

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент

Ващенко Людмила Миколаївна,

ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України, проректор з науково-педагогічно та навчальної роботи - директор ЦІППО ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України

кандидат педагогічних наук

Набок Микола Васильович,

НАПН України, вчений секретар відділення вищої школи

Захист відбудеться 09 червня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26 455 03 в ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України за адресою: 04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розіслано 06 травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Аналіз тенденцій останніх реформ української системи освіти свідчить, що одним з пріоритетних завдань сьогодення є забезпечення якості дошкільної, початкової, загальної середньої, позашкільної, професійної та вищої освіти. Забезпечення такої освіти кожній дитині у стратегічних державних документах визначене глобально як «дотримання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації прав громадян на освіту, локально - як основна мета управління діяльністю освітянських інституцій і навчальних закладів». Розв'язанням означеної проблеми на практиці переймаються всі освітянські заклади та управлінські установи ієрархічної структури системи освіти, зокрема районні відділи освіти як первинні ланки системи управління освітою.

Нагальність оновлення змісту й структури освіти на принципах демократизму й професіоналізму визнається не лише провідними українськими вченими та науковцями-дослідниками (педагогами, психологами, управлінцями) - А. Алексюк І. Бех, Н. Бібік В. Бондар, Г. Ващенко Л. Ващенко, Н. Волянюк, С. Гончаренко, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, І. Зязюн, В. Кремень, В. Луговий, Т. Лукіна, В. Мадзігон, С. Максименко, В.І. Маслов, В.С. Маслов, О.Мороз, Н. Ничкало, В. Олійник, В. Пікельна, О. Пометун, О. Савченко, О. Сухомлинська, Л. Хоружа, А. Чміль та ін., а й багатьма державними документами стратегічного характеру - Національною доктриною розвитку освіти (2002), Державною цільовою комплексною програмою «Вчитель» (2002), концепцією педагогічної освіти (2004), концепцією розвитку педагогічної майстерності (2008), концепцією освіти для дорослих (2009).

Названі документи та праці зазначених авторів зауважують, що професійна компетентність (ПК) педагогічних кадрів сьогодні виступає не лише об'єктивною умовою успішного виконання працівниками своїх функціональних обов'язків, а й необхідною умовою соціальних перетворень на місцевому, регіональному та державному рівнях.

Системне вивчення літератури та сучасної практики з означеної проблеми дозволило окреслити сегментне коло об'єктивних чинників, що зумовлюють необхідність розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів, які працюють на селі:

швидкозмінність структури потреб суспільства взагалі й локальної спільноти сільського населення щодо змісту професійної діяльності педагога;

технічний прогрес, який збільшив вимоги до інформативного складника професійної компетентності педагога;

збільшення інформаційного навантаження в поєднанні із швидким «застаріванням » загальних і професійних знань;

пріоритетність «лінійних взаємодій» - уміння працювати в команді, брати відповідальність на себе не лише за власні дії, а й за роботу всього колективу.

Ці факти яскраво підкреслюють значущість проблеми вдосконалення діяльності районних відділів освіти з підвищення ефективності управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів (методистів, вчителів, вихователів, психологів, керівників гуртків тощо).

Огляд останніх наукових публікацій переконує, що проблема професійного вдосконалення педагогічних працівників знаходить своє відображення в працях сучасних вітчизняних і російських вчених: А. Алферова, М. Громкової, Л. Іванової, О. Карпенка, Л. Мітіної, О. Овчарук, О. Пєхоти, Л. Пуховської та зарубіжних дослідників: Р. Бернса, Ф. Вейнерта, Д. Рейчена, І. Сандберга. Орієнтирами в нашому дослідженні виступають праці В. Адольфа, Н. Бібік, В. Бондаря, А. Добудько, А. Жиліної, І. Зязюн, Е. Клімова, А. Маркової, О. Овчарук, О. Савченко, С. Трубачева, Л. Хоружа та ін., у яких проаналізовані шляхи вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників різних категорій, та дослідження В. Бегея, В.Грузкова, Г. Єльникової, В. Загвязінського, О. Зайченко, Л. Калініної, О. Купченко, В. Кукушина, у яких узагальнені досвід і наведені теоретичне підґрунтя розвитку регіональної системи освіти.

У процесі теоретичного осмислення проблеми дослідження використані нові підходи до професійного розвитку педагогічних кадрів, які останнім часом запроваджені в системі післядипломної педагогічної освіти (Л. Даниленко, А. Зубко, Л. Каращук, Н. Клокар, В. Маслов, В. Олійник, Н. Протасова та ін.).

Зіставляючи теоретичні здобутки з названої проблеми та висновки останніх досліджень з власними пріоритетами управлінської діяльності дисертанта, серед провідних чинників, які обумовили вибір теми дослідження, виділяємо два головні:

необхідність оновлення змісту діяльності районного відділу освіти, яка зумовлена сучасними тенденціями розвитку регіональної системи освіти;

затребуваність науково обґрунтованих теоретичних праць з проблеми моделювання організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів.

Теоретичне й практичне значення удосконалення управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів районним відділом освіти зумовлена необхідністю подолання низки суперечностей, які виявлені дисертантом у процесі вивчення проблеми, зокрема між:

сучасними вимогами суспільства до особистості педагога та якістю його професійної діяльності;

зростанням обсягу, модернізацією функцій управлінської діяльності та недосконалістю нормативно-правової бази, що її регламентує;

необхідністю докорінної зміни характеру взаємозв'язків між усіма учасниками освітнього процесу й неготовністю значної частини педагогічних кадрів до відповідних змін;

новими вимогами суспільства та соціальними запитами до рівня професійної компетентності педагогічних кадрів і неготовністю сучасної системи післядипломної педагогічної освіти до їх повноцінного задоволення;

необхідністю переходу до науково-обґрунтованого управління функціонуванням і розвитком регіональних освітніх систем і непідготовленістю органів освіти, педагогічних працівників до такої роботи.

Зазначені протиріччя та провідні чинники зумовили вибір теми дослідження: «Розвиток професійної компетентності педагогічних кадрів у системі діяльності відділу освіти районної державної адміністрації»

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України «Функціональний підхід до управління загальноосвітніми навчальними закладами» (державний номер реєстрації 0102U000326). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки НАПН України 7 вересня 2006 року, протокол № 8 та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (від 25.09.2007 р. протокол № 7).

Мета дослідження: створити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель системи організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів та розробити методичні рекомендації щодо її запровадження.

Відповідно до мети дослідження сформульований комплекс завдань:

Здійснити теоретичний аналіз проблеми професійної компетентності педагогічних кадрів у філософській, соціологічній, психолого-педагогічній, методичній вітчизняній та зарубіжній літературі.

Уточнити зміст понять «управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів» і «організаційно-педагогічна діяльність районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів».

Розробити, теоретично обґрунтувати і практично апробувати зміст, форми і методи моделі системи організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів сільської місцевості.

Виявити, обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність системи організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації з розвитку професійної компетентності педагогічних працівників.

Розробити практичні рекомендації працівникам районних органів управління освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів сільської місцевості.

Об'єкт дослідження: процес розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів сільської місцевості.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічна діяльність районного відділу освіти з підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів сільської місцевості.

Методи дослідження визначені його метою, завданнями та підходами, реалізованими в ході дослідно-експериментальної роботи. Провідними методами виступали:

теоретичні: аналіз філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної літератури, нормативно-правових документів у галузі освіти з метою уточнення сутності понять «професійна компетентність», «педагогічні працівники»; систематизація документації при вивчені організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації; узагальнення й порівняння емпіричних даних для створення моделі організаційно-педагогічної дальності; прогностичні - (моделювання) і проектування;

емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, опитування, тестування), обсерваційні (пряме включене спостереження); праксиметричні (в процесі вивчення досвіду діяльності районних відділів освіти й узагальнення результатів); експериментальні (при проведенні констатувального і формувального етапів педагогічного експерименту); статистичні - аналіз опрацювання емпіричних матеріалів).

Методологічною основою дослідження є основні загальнотеоретичні положення філософії, психології, соціології й педагогіки про трансформацію освітніх систем,їх вплив на розвиток людини й суспільства (І. Зязюн, В. Кремень, Н. Ничкало та ін.); теорії управління та освітнього менеджменту як її повноцінної складової (Л. Даниленко, Л. Карамушка, В. Кремень, В.І. Маслов, В. Олійник, П. Третьяков та ін.); єдність теорії та практики, зв'язок явищ дійсності в процесі професійної підготовки (С. Батишев, А. Беляєва, А. Новіков, І. Смірнов та ін.); системний підхід у розгляді педагогічних явищ (Ю. Бабанський, В. Краєвський, І. Лернер та ін.); культурологічну спрямованість розвитку особистості в процесі безперервної освіти (Е. Бондаревська, С. Гессен, В. Горовая, В. Конєв, В.С. Маслов та ін.); взаємодію й комунікацію суб'єктів освітнього процесу (М. Каган, І. Зимня, Г. Цукерман та ін.).

Теоретичну основу дослідження становлять теорії організації, функціонування та розвитку педагогічних систем (В. Безпалько, Н. Кузьміна, В. Сімонов та ін.); теорії управління (В. Бондар, Б. Гершунський, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Калініна, В. Краєвський, В. Маслов, М. Поташник, Т. Шамова та ін.); положення професійної та педагогічної освіти (В. Андрущенко, Б. Гершунський, В. Загвязинський, І. Зязюн, В. Кремень, Г. Філіпчук та ін.); психолого-педагогічні основи розвитку творчої особистості в умовах неперервної професійної освіти (І. Бех, Н. Бібік, Л. Карамушка, В. Мадзігон, Н. Ничкало, О. Савченко, О. Сухомлинська та ін.); тестологія та основи педагогічної кваліметрії (Б. Блум, Н. Гронлунд, К. Інгенкамп, Д. Кеттелл, А. Майоров, І. Цатурова та ін.); наукові основи якості освіти, удосконалення контролю за її підвищенням (В. Аванесов, В. Лазарєв, А. Моісеєв, П. Підкасистий, М. Поташник, Е. Ямбург та ін.); наукові праці, присвячені механізмам мотивації поведінки людини (В. Врум, В. Ковальов, А. Маслоу).

Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося поетапно протягом 2004-2009 років.

На першому етапі (2004-2005 рр.) був вивчений стан опрацювання проблеми розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів у педагогічній теорії та практиці. Сформований науковий апарат і висунута загальна гіпотеза дослідження, створена програма й методика наукового пошуку. Проведені локальні експерименти щодо вивчення структури та основних характеристик професійної діяльності педагогів; організаційних і мотиваційних факторів розвитку професійної компетентності.

На другому етапі (2006-2007 рр.) був зібраний та систематизований матеріал з метою наукового обґрунтування змісту й структури «ядра» професійної компетентності педагогічних кадрів, моделі діяльності районного відділу освіти щодо розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів; створена методика констатувального та формувального етапів експерименту, виконана експериментальна частина дослідження.

На третьому етапі (2008-2009 рр.) здійснений та формувальний етап експерименту й відкоригована змістовна модель організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти, перевірені гіпотетичні припущення; проведене порівняння даних експерименту; сформульовано висновки, систематизований та узагальнений дослідницький матеріал безпосередньо в дисертаційній роботі та наукових публікаціях; оприлюднені основні положення та висновки дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше створена й теоретично обґрунтована змістовна модель системи організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів сільської місцевості та експериментально перевірена її ефективність; обґрунтовані підходи трансформації відділу освіти районної державної адміністрації (ВО РДА) на основі його часткової реструктуризації та запровадженні мережевої взаємодії суб'єктів - представників культури, медицини, освіти; виокремленні зміст і структура субстрату («ядра») професійної компетентності педагогічних кадрів без урахування специфіки їх професійної діяльності; виокремлено рівні професійної компетентності педагога, запропоновано методику оцінювання; уточнені сутність поняття «управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів», «організаційно-педагогічна діяльність відділу освіти районної державної адміністрації з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів», «професійна компетентність педагогічного працівника», провідні стимули й мотиваційні фактори удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників сільської місцевості.

Удосконалені мета, основні функції й напрямки діяльності атестаційно-діагностичного центру (АДЦ) при районному відділі освіти як спеціалізованої організаційної структури, що володіє повноваженнями щодо запровадження тестів і методологією організації тестування педагогічних кадрів у між курсовий період.

Подальшого розвитку набуло концептуальне запровадження локальних програм з підвищення ефективності управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів; положення щодо вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів впливу на розвиток професійної компетентності педагогічних кадрів (вік, гендерна ознака, стаж педагогічної діяльності, кваліфікаційна категорія, мотиви, ціннісні орієнтації) у міжкурсовий період.

Практичне значення одержаних результатів полягає в оновленні змісту й структури організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти, запровадженні нових форм і методів управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів; технологій управлінського супроводу та тестування як провідного засобу атестації педагогічних працівників; укладання методичних рекомендацій з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів.

Укладені теоретичні положення та одержані результати дослідження можуть бути використані в системі роботи автономних структур управління та в системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження були впроваджені в діяльність Козелецького та Чернігівського районних відділів освіти (довідки № 01-26/113 від 09.03.2010 р., № 232 від 15.03.2010 р., довідка відділу освіти Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області № 1-120 від 11.03.2010 р.).

Експериментальна база дослідження. Пошуково-експериментальна робота була виконана на базі Козелецького та Чернігівського відділів освіти районних державних адміністрацій Чернігівської області. Усього дослідженням охоплено 457 педагогічних працівників 44 освітніх закладів системи середньої освіти, 34 директори навчальних закладів різних типів,11 працівників районних відділів освіти, 7 методистів РМК.

Апробація результатів дисертаційного дослідження була здійснена у процесі безпосередньої професійної діяльності дисертанта як заступника голови районної державної адміністрації під час створення й реалізації локальної програми «Професіонал», проведенні атестації педагогічних кадрів за допомогою тестування, через проведення семінарських занять і тренінгів для педагогічних працівників району. Основні положення й результати дослідження були предметом обговорення на таких Міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми духовності в психології розвитку особистості» (Ніжин, 2008), «Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського в контексті сучасних проблем початкової освіти» (Чернігів, 2010); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми соціальної педагогіки: теорія і практика» (Чернігів, 2007), «Теорія і практика розвитку ключових компетенцій учнів 12-річної школи » (Київ, 2008), звітній науковій конференції інституту педагогіки НАПН України за 2009 р. «Зміст і технології шкільної освіти» (Київ 2010 р.); регіональному науково-практичному семінарі «Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства» (2008); районних семінарах-практикумах «Особливості сучасного оновлення управління діяльністю районного відділу освіти» (2006), «Організаційна діяльність районних відділів освіти з професійної компетентності педагогічних кадрів» (2007); засіданнях наукової лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України; були використані під час проведення виробничих нарад відділів освіти, тематичних семінарів, консультацій, у процесі укладання методичних рекомендацій.

Публікації: основні теоретичні положення й методичні рекомендації знайшли відображення у 8 публікаціях, у т.ч. 7 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації - 193 сторінки, основний зміст дисертації викладений на 170 сторінках. Список використаної літератури включає 320 найменувань (11 іноземною мовою), з яких 7 - ресурси Інтернету. Робота містить 6 додатків, 8 таблиць, 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступi дисертації обґрунтовано актуальнiсть теми дослідження, визначено його мету і завдання, об'єкт і предмет, методологічні засади, теоретичні основи та методи дослiдження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, визначено зв'язок роботи з науковими програмами й темами Інституту педагогіки АПН України; обґрунтовано вірогідність здобутих результатів, наведено вiдомостi щодо їх апробацiї та впровадження.

Перший розділ «Теоретико-прикладний аналіз питання розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів» присвячено аналізу наукових праць і сучасних досліджень щодо розвитку поглядів учених та дослідників на зміст поняття «професійна компетентність педагогічних кадрів»; тлумачення споріднених понять таких як: «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність працівника», «педагогічна компетентність». Встановлено, що поняття «професійна компетентність педагогічних кадрів» (ПК ПК) є складною поліструктурною системою, в якій використовується понятійно-категоріальний апарат багатьох наукових дисциплін, зокрема, психології, професійної педагогіки, акмеології, аксіології та андрагогіки. У контексті нашого дослідження професійна компетентність педагогічних кадрів розглядається, як інтегральне утворення, що репрезентоване системою теоретичних знань, практичних умінь, соціально значущих і професійно важливих якостей особистості, сформованої мотиваційно ціннісної сфери та набутого досвіду, діалектичний взаємозв'язок яких забезпечує результативність його професійної педагогічної діяльності.

З метою розширення аспектності вивчення поняття «професійна компетентність педагогічного працівника», у дисертації запропоноване застосування субстратного підходу в синергетичному поєднанні з андрогогічним та аксіологічним, що дає можливість визначити ядро професійної компетентності педагогічного працівника (ПКПП) - незмінний субстрат, виділений на високому рівні абстрагування. Ґрунтуючись на аналізі праць вітчизняних і зарубіжних авторів, міжнародних і європейських документів, ядро ПК педагогічного працівника окреслене поєднанням трьох модулів: нормативного, професійного і особистісного .

З урахуванням концептуальних засад дослідження, динаміку рівнів ПК педагогічного працівника визначаємо як розвиток змісту поняття; умовою й фактором розвитку вважаємо організаційно-педагогічну діяльність суб'єктів управління.

У дослідженні розглянута діяльність однієї з ключових ланок ієрархічної структури управління районного відділу освіти, який забезпечує реалізацію державної освітньої політики з урахуванням її місцевої специфіки. Вивчення досвіду функціонування кількох відділів освіти районних державних адміністрацій окремих областей України дозволило встановити їх сучасні повноваження, мету й завдання управлінської діяльності щодо розвитку ПК педагогічних працівників. Спираючись на теоретичні надбання освітнього менеджменту та державні документи, які визначають сутність і специфіку діяльності відділу освіти районної державної адміністрації, під управлінням розвитком ПК педагогічних працівників у процесі дослідження був розглянутий такий розподіл функцій управління між суб'єктами взаємодії - структурами керівної підсистеми, який забезпечує оптимальні умови для функціонування й розвитку керованої підсистеми.

У межах дослідження організаційно-педагогічна діяльність відділу освіти районної державної адміністрації розглянута з трьох позицій: з точки зору її організації (ієрархічна система з горизонтальними й вертикальними зв'язками), взаємодії суб'єктів (багатоканальний процес з визначеними напрямами диференційованих інформаційних потоків) та в процесуальному аспекті (комплекс циклічних актів вироблення й реалізації рішень). Розв'язанню завдань дослідження сприяло детальне вивчення функцій, методів (адміністративних - 64 % застосування, соціально-психологічних - 27 % випадків, економічних - 9 % використання) та управлінських впливів на об'єкти управління.

Особливе місце в дослідженні відведене вивченню змісту діяльності районних методичних служб, яка покликана сприяти підвищенню ПК педагогічних працівників. Установлено, що переважна більшість таких структур - це методичні кабінети, окремі випадки - методичні центри (інформаційні чи наукові). Шляхом контент-аналізу виявлені такі напрями методичної роботи з розвитку ПК педагогічних працівників: організація післядипломної освіти, навчально-методичне консультування, експертна оцінка якості діяльності; здійснення довідкової роботи. Ґрунтуючись на власному управлінському досвіді, вважаємо за необхідне й організацію системи науково-методичної, соціально-психологічної адресної підтримки та управлінського супроводу професійно орієнтованої діяльності педагогічних працівників, а також трансформацію змісту й форм підвищення професійної кваліфікації й процедури атестації.

З метою з'ясування реального рівня ПК педагогічних працівників, кола проблем щодо його розвитку та шляхів їх розв'язання, проведений констатувальний експеримент (457 педагогічних працівників різних спеціальностей, категорій і досвіду 44-х освітніх закладів двох районів Чернігівської області). У результаті експерименту встановлено, що ПК респондентів потребує розвитку через: оновлення освітніх закладів працівниками (37 %), низькі нормативні показники (30 %); недостатню кваліфікацію та досвід управлінської діяльності суб'єктів управління (40 %); низьку мотивацію професійного вдосконалення (16 %); завищену самооцінку та превалювання непродуктивних методів самоосвіти.

Результати анкетування респондентів за діагностичними картками дозволили встановити, що більшість працівників (62 %) має недостатній рівень професійно необхідних знань у галузі психології та педагогічної інноватики, хоча бере участь в окремих методичних заходах; меншість респондентів (38 %) виразила готовність до професійного розвитку, хоча й не виявляє системну активність у цьому. Установлено також відсутність науково обґрунтованого управлінського супроводу розвитку професійної компетентності педагогічних працівників з боку адміністрацій освітніх закладів, працівників методичних служб та відділів освіти районних державних адміністрацій.

Результати констатувального експерименту дозволили визначити такі шляхи розв'язання кола проблем щодо предмета дослідження: трансформація структури районного відділу освіти, змісту й форм діяльності районних методичних служб району; урахування адресності методичних і адміністративних послуг та управлінської підтримки; використання внутрішніх резервів району (системи культури, освіти та науки, медицини тощо).

У другому розділі «Система організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів» представлено обґрунтування системи організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів, практично апробовано зміст, форми і методи розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів у системі діяльності районного відділу освіти - яке здійснене з використанням методу моделювання, що дозволило уточнити мету, принципи й засади організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти в цьому напрямі, розкрито зміст понять «модель» і «моделювання системи».

Для досягнення мети дослідження дисертантом побудована структурно-функціональна модель системи організаційно-педагогічної діяльності ВО РДА з розвитку професійної компетентності педагогічних працівників як об'єкт, який на достатньому рівні відтворює суттєві властивості свого оригіналу - ПК педагогічних працівників, в особливій, символічній формі виражає структурні й кількісні зв'язки між параметрами визначених контурів ПК, відображає бажаний стан об'єкта-оригіналу й через це виступає засобом управління з його досягнення.

З точки зору взаємодії із середовищем, модель є відкритою, гнучкою щодо внутрішньої структури й зв'язків між складниками ; реальною, оскільки враховує конкретні умови життєдіяльності району сільської місцевості та рівні управління розвитком ПК педагогічних працівників.

Відповідно до предмета дослідження модель системи організаційно-педагогічної діяльності ВО РДА репрезентована такими блоками: змістовно-цільовим, організаційно-функціональним, процесуальним, ресурсним, соціального партнерства, контрольно-діагностичним. Побудована образно-процесуальна модель відтворює цикл управлінських функцій, розкриває форми, методи й прийоми управління. Реалізація побудованої моделі передбачена в освітньо-культурному просторі району, який створений шляхом налагодження мережевої взаємодії партнерів - соціальних і освітніх інституцій, культурних і медичних установ району. У дисертації обґрунтовані доцільність і продуктивність створення «пористої мережі» спільної діяльності «вузлів» мережі (соціальних партнерів), запровадження якої дозволяє підвищити ефективність управління освітніми процесами в районі, зокрема щодо розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів. взаємодії. При цьому, зазначений підхід розглянутий у дослідженні не як альтернатива адміністративного управління освітою в районі, а як паралельна система, що дозволяє реалізовувати суспільно-державне або адміністративно-громадське управління. Продуктивність взаємодії учасників експерименту ґрунтується на таких засадах: діагностичновизначені цілі, поелементний контроль за їх досягненням; змістовна цілісність, що полягає в дотриманні внутрішньої логіки діяльності; різнобічність забезпечення - створення позитивно насиченого середовища психологічного комфорту й продуктивної соціальної взаємодії.

Для практичної реалізації моделі організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації створена модель системи управлінської діяльності, яку слід розуміти в дослідженні як певний конструкт, у межах якого здійснене управління розвитком професійної компетентності педагогічних працівників (ПК ПП), відтвореним у моделі об'єкта-оригіналу. Підґрунтям функціонування запропонованої системи обрані: експериментально визначений зміст роботи з педагогічними працівниками (методичні сесії, майстер-класи спеціалістів, стажування в педагогів-майстрів, тренінги і консультації з проблемних питань професійної діяльності), маршрутна технологія навчання дорослих (індивідуальний вибір форм, методів і засобів), управлінський супровід і адміністративна підтримка (провідні механізми впливів на об'єкти управління); оцінка й рефлексія професійно орієнтованої діяльності (прийоми самоактуалізації об'єктів управління).

Управлінська практика засвідчує, що мета організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти ґрунтується на визначених засадах, реалізована у створених умовах (сукупність чинників, під впливом яких вона здійснюється) із застосуванням певних технологій і детермінує результат. Відповідно до цього, описово-текстуальна модель організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації репрезентована блоками, окреслимо їх зміст і структуру та створимо графічне зображення (рис. 1).

Змістовно-цільовий блок, відповідно до системного підходу, мета виступає системо-утворювальним чинником, «вихідним поняттям для прогнозування й планування діяльності», який визначає форми, засоби й способи впливу на поведінку суб'єктів системи. З точки зору структури, мета - це об'єктивно зумовлена, логічна ієрархія цілей і функцій, які має реалізовувати побудована модель системи. Отже, цільовий компонент першого блоку моделі включає стратегічні і тактичні цілі, детерміновані в змісті, формах і методах діяльності суб'єктів управління. При цьому, поведінку об'єкта управління - діяльність педагогічних працівників - ми розглядаємо як цілеспрямований процес, що включає мотиваційно-смисловий, когнітивний та діяльнісно-практичний компоненти; поведінку суб'єктів управління - працівників відділу освіти районної державної адміністрації розглядаємо як збагачення управлінського досвіду шляхом налагодження мережевої взаємодії.

До другого, організаційно-функціонального, блоку моделі системи віднесено такі позиції:

- організаційна структура відділу освіти та його структурних підрозділів (ієрархію структурних елементів/підрозділів);

- планування роботи з розвитку ПК ПП;

- організація з впровадження заходів з розвитку ПК ПП;

- нормативне забезпечення функціонування відділу освіти та його структурних підрозділів ;

- функції управління ;

- координація (управлінської діяльності);

- контроль та оцінювання рівня розвитку ПП.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель системи організаційно-педагогічної діяльності ВО РДА з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів

професійний компетентність педагогічний

Ресурсний блок моделі організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації з розвитку професійної компетентності педагогічних працівників об'єднує матеріально-технологічну базу всіх структур взаємодії, фінансові та соціально-економічні можливості, культурно-освітнє середовище району, склад задіяних спеціалістів, інформаційні канали.

Соціально-партнерський блок моделі-системи включає технології методи й прийоми взаємодії суб'єктів (об'єктна ідентифікація, вербальна й невербальна комунікації, рольова стратифікація).

Мережева взаємодія партнерів побудована за такими принципами: цілісності освітньої політики; комплексності й пропорційності розвитку; збалансованості між отриманими результатами та витраченими ресурсами; добровільність установлення зв'язків; рівноправність і партнерство; спільна технологічна та кадрова підтримка; розподілена відповідальність.

З урахуванням практики застосування, до переваг пористої мережевої взаємодії, у порівнянні з традиційною організацією заходів, відносимо:

своєчасність отримання, адресність і дієвість інформації;

функціонування об'єктів мережі в режимі стабільного розвитку;

спрямування зусиль на досягнення загальних результатів діяльності;

можливість ресурсного обміну та обміну досвідом;

організація спільних заходів (районних свят, соціальних акцій тощо);

розширення вибору (використання того, що перебуває поза можливостями одного закладу).

Призначенням контрольно-діагностичного блоку моделі системи організаційно-педагогічної діяльності ВО РДА є отримання аналітичної й статистичної інформації для здійснення поточного коригування, формулювання висновків про результати проміжних процесів та успішність діяльності системи взагалі. Зауважимо, що значна увага в дослідженні присвячена виконавчим та контролювальним діям працівників відділу освіти районної державної адміністрації - тим, які вносять реальні зміни в дійсність та дозволяють задавати й корегувати напрям реформаційних змін.

Процесуальний блок, як встановлено в процесі розробки моделі, що нововведення, вступаючи в активну взаємодію з соціальними партнерами місцевості, формують відповідне процесуальне середовище, у межах якого відбувається взаємовплив і виявляється взаємозалежність між конкретним освітнім середовищем та рівнем розвитку особистості. У місцевому контексті дане середовище є соціально-педагогічною сферою, яка сприяє формуванню освітньої політики та освітньої культури, виступає об'єктом розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів, забезпечує різноманітність освітніх потреб та інтересів. У вузькому смислі освітнє середовище є результатом змін педагогічної культури. Модель системи організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів реалізується поетапно.

На інформаційному етапі виявляються можливості змін окремих елементів системи, організаційних структур, змісту, технологій освіти тощо; вивчається та аналізується стан функціонування об'єкту змін, ресурсні можливості його забезпечення; формується проблема пошуку розвитку ПК ПП.

Логіко-операційний етап передбачає вироблення та прийняття управлінських рішень на основі формалізації нововведення. Реалізується через пошук та виявлення альтернативи; аналіз очікуваних результатів; добір діагностичних методик.

Організаційний етап забезпечує вплив на об'єкт управління з метою добору та розстановки педагогічних кадрів, доведення завдань до безпосередніх виконавців, координацію процесу розвитку ПК ПП на етапах його впровадження, здійснення контролю та оцінювання. Управлінська рефлексія здійснюється через апробацію нововведення; забезпечення інформаційного супроводу процесу розвитку; діагностування поточних та кінцевих результатів, які узгоджуються з метою пошуку розвитку ПК ПП. Отримання результатів рівня розвитку продукту переводить процес на рівень поширення нововведення. Тому на продуктивному етапі результати пошуку аналізуються, як тенденції подальших змін та прогнозування. Це підтверджує положення про те, що нововведення є процесом циклічним і має здатність постійно оновлюватися. Утворене єдине освітнє середовище стимулює розвиток професійної компетентності педагогічних кадрів.

З метою з'ясування ефективності створеної системи організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації здійснена її практична апробація в 11 освітніх закладах Чернігівського району Чернігівської області (327 осіб). Відповідно до логіки наукового дослідження створені однорідні експериментальні й контрольні групи, визначені завдання й етапи, окреслені методи проведення й узагальнення результатів формувального експерименту.

На засадах системного, діяльнісного й синергетичного підходів побудована факторно-критеріальна модель оцінювання ефективності побудованої моделі, компонентами якої виступають параметри відповідних модулів ядра ПК, кількісні і розрахункові показники експериментальної апробації, критерії оцінювання. Загальний коефіцієнт ефективності організаційно-педагогічної діяльності ВО РДА з розвитку ПК педагогічних працівників визначених дисертантом як функція результативності забезпечення функціонування системи освіти педагогічних працівників (коефіцієнт реалізації Кр), продуктивності мережевої взаємодії партнерів (коефіцієнт продуктивності Кв) та ступеня досягнення заданих цілей (коефіцієнт досягнення Кд).

Результати опитування та анкетування педагогічних працівників ЕГ надали можливість стверджувати, що завдяки:

створенню інформаційно-аналітичного центру та налагодженню функціонування локальної комп'ютерної мережі, що об'єднала партнерів мережевої взаємодії, удвічі зросла швидкість отримання документів, збільшилася можливість працювати в мережі Internet у середньому на 16 %;

спільному використанню ресурсних можливостей партнерів мережевої взаємодії та розширенню діапазону організаційних і змістовних можливостей, зросла на 7 % можливість працювати із сучасною літературою, на 12 % збільшена кількість часу на продуктивний обмін досвідом, збагачений досвід професійно орієнтованої діяльності, переважальними стали активні форми підвищення кваліфікації, з'явилися й стали популярними нові форми - стажування та участь у майстер-класах;

усвідомленій рефлексії й застосуванню більш об'єктивних критеріїв і аргументованих показників самооцінювання відбувся перерозподіл кількості працівників за встановленими рівнями розвитку ПК - зменшилася кількість респондентів, які вважали свій рівень високим (особливо для категорії вчителів) і збільшилася кількість респондентів, які вважають рівень розвитку ПК достатнім.

Аналіз результатів заповнення діагностичних карток педагогічними працівниками засвідчив, що серед усіх категорій респондентів можна спостерігати позитивну динаміку складників когнітивного й процесуального компонентів ядра ПК педагогічних працівників; зростання загального культурного рівня педагогічних працівників; активізацію їх професійної діяльності. Позитивна динаміка в розвитку професійно необхідних рис і здібностей педагогічних працівників свідчить про зростання їх соціальної активності, що забезпечує найбільшу продуктивність мережевої взаємодії.

Об'єктивна оцінка динаміки зазначених складників ПК педагогічних працівників отримана за допомогою кваліфікаційного тесту, побудованого дисертантом, та експертної оцінки портфоліо. Проведені обчислення показали, що при значеннях коефіцієнта реалізації Кр=0.86, коефіцієнта продуктивності Кв=0.81 та коефіцієнта досягнення Кд=0.79 коефіцієнт ефективності складає Кеф=0.82, а отже - побудована автором модель розвитку професійної компетентності педагогічних працівників за визнаними критеріями, є ефективною.

Підсумовуючи результати апробації створеної дисертантом системи, зазначаємо, що обраний підхід до управління розвитком ПК педагогічних працівників через організаційно-педагогічну діяльність відділу освіти районної державної адміністрації є ефективним і його можна характеризувати такими перевагами: цілісністю - забезпечення єдності видів і типів професійно орієнтованої діяльності педагогічних працівників; реалістичністю - досягнення реальних результатів, заданих нормативною моделлю завдяки адекватним меті, формам, методам, засобам і прийомам роботи з дорослими, визначеними процедурною моделлю; мотивованістю - базування професійно орієнтованої діяльності педагогічних працівників на зовнішніх управлінських впливах, які переходять у внутрішні мотиватори.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дає підстави сформулювати такі висновки:

1. У процесі дослідження встановлено, що для розкриття змісту й структури поняття «професійна компетентність» дослідники застосовують чимало підходів, серед яких найбільш уживаними є системний, особистісний, діяльнісний, когнітивний, функціональний і синергетичний. Більшість науковців трактують це поняття як базове під час визначенні змісту професійної компетентності фахівця певної галузі (професії) і погоджуються, що воно є комплексним, складним за структурою, динамічним за характером і змістовно залежним від конкретно-соціальної ситуації в країні. З огляду на авторські праці провідних вчених, уточнено зміст поняття «професійна компетентність працівника»: інтегральна професійно-особистісна характеристика, що обумовлює якість виконання професійних функцій відповідно до посадових обов'язків і звичних в соціумі на якийсь момент норм і стандартів. Відповідно до цього, істотними ознаками професійної компетентності педагогічного працівника вважалося: готовність до виконання різноманітних функцій педагогічної діяльності; наявність професійно значущих знань і вмінь; сформованість професійно необхідних особистісних рис, сукупність яких обрана як базова «точка відліку» практичної частини дослідження - професійного потенціалу педагогічного працівника.

На підґрунті субстратного підходу визначено змістове «ядро» поняття «професійна компетентність педагогічного працівника»: незмінний субстрат, виділений у досліджуваному класі об'єктів на високому рівні абстрагування. Автором окреслені контури структурних модулів ядра (нормативного, професійного, особистісного), побудовані його конструктивна структурно-змістова та оціночно-параметрична моделі.

2. На підґрунті теоретичних праць із соціального управління, під управлінням розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів розумівся розподіл функцій управління між суб'єктами взаємодії (управлінськими структурами), який забезпечує оптимальні умови (ефективне й планомірне використання людських, матеріальних, інформаційних і технологічних ресурсів) для функціонування й розвитку керованої системи. Управління розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів було розглянуте як: складна організаційно-структурна система із встановленими вертикальними й горизонтальними зв'язками; складний, багатоканальний процес із визначеними напрямами зв'язку та внутрішньою диференціацією інформаційних потоків; комплекс взаємообумовлених циклічних процесів вироблення й реалізації рішень.

З'ясовано, що організаційно-педагогічній діяльності районних відділів освіти притаманна множинність суб'єктів управління, багатоаспектність, цілеспрямованість, циклічність, наявність сигнально-інформаційного носія (плану, програми, концепції), завдяки якому керівна система впливає на керовану.

3. Для визначення кола проблем і основних тенденцій розвитку професійної компетентності педагогічних працівників освітніх закладів сільської місцевості за авторською методикою проведений констатувальний експеримент (457 педагогічних працівників 44-ти освітніх закладів системи середньої освіти Чернігівської області). Встановлено, що кількість педагогічних працівників, професійна компетентність яких за нормативними показниками потребує розвитку, складає понад 30 % респондентів; проблеми в управлінні розвитком професійної компетентності педагогічних кадрів пов'язані з недостатньою обізнаністю суб'єктів управління із сучасними нормативно-інструктивними документами та науковими напрацюваннями вітчизняних і зарубіжних учених, відсутністю адресності в науково-методичній роботі, обмеженням задіяних ресурсів і можливостей, а також тим, що серед працівників районних відділів освіти й методичних кабінетів майже третина малодосвідчених спеціалістів або фахівців пенсійного віку.

На підставі результатів констатувального експерименту визначені такі напрями розвитку професійної компетентності педагогічних працівників: трансформація змісту й форм організаційно-методичної роботи, укріплення матеріально-технічної бази освітніх закладів, налагодження адресної науково-методичної підтримки; створення спеціалізованої організаційної структури, яка забезпечуватиме систематичне об'єктивне визначення рівня сформованості ПК, запровадження нових механізмів управлінського супроводу. До галузей розвитку професійної компетентності педагогічних працівників віднесені навчання дорослих, професійно орієнтована та культурно-освітня діяльність (як спосіб розширення досвіду), турбота про здоров'я, продуктивний обмін досвідом.

У процесі дослідження здійснене проектування організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з метою налагодження ефективного управління розвитком професійної компетентності педагогічних працівників. Описово-текстуальна модель системи організаційно-педагогічної діяльності відділу освіти районної державної адміністрації репрезентована такими блоками: змістовно-цільовим, організаційно-функціональним, процесуальним, соціальне партнерство, контрольно-діагностичним, ресурсним. Моделювання системи роботи здійснене в кілька етапів через побудову діагностичної, нормативної, процедурної та оцінної моделей ПК з урахуванням моделі відхилень/похибок.

4. Автором створена й реалізована цільова програма діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів «Професіонал», яка складається з таких компонентів: трансформація процесу (змісту, форм і методів) післядипломної педагогічної освіти; сприяння професійному розвитку через збагачення особистісно-професійного потенціалу; запровадження механізму адміністративної підтримки - системи адміністративного моніторингу та управлінського супроводу.

Оцінка ефективності створеної системи роботи відділу освіти районної державної адміністрації здійснена шляхом порівняння об'єктивно отриманих даних щодо приросту ПК педагогічних працівників за окресленими модулями та результативності управлінської діяльності суб'єктів управління. Визначено чотири рівні сформованості професійної компетентності та такі параметри оцінювання: стан здоров'я, моральність вчинків, продуктивність виробничих стосунків; суспільна оцінка, загальна культура, когнітивний і процесуальний компоненти (знання, уміння), досвід професійно орієнтованої діяльності; професійно необхідні риси та здібності, професійний інтелект, ціннісні орієнтації й мотиви діяльності. Визначені такі одиничні критерії ефективності: коефіцієнти результативності забезпечення функціонування системи освіти педагогічних працівників; продуктивності мережевої взаємодії; ступеня досягнення заданих цілей.

Об'єктивна оцінка динаміки зазначених складників професійної компетентності педагогічних працівників отримана за допомогою кваліфікаційного тесту, успішність виконання якого показали: результативність забезпечення Кр=0,86; продуктивність взаємодії Кп=0,81; ступінь досягнення мети Кд=0,79. За отриманим значенням коефіцієнта ефективності Кеф=0,82 зроблено висновок про високу ефективність створеної дисертантом системи роботи районного відділу освіти розвитку професійної компетентності ПП.

5. Необхідними для забезпечення управлінського супроводу управлінням розвитку професійної компетентності педагогічних працівників визначені такі кроки. 1) Запровадження тестових технологій у систему педагогічної атестації педагогів. 2) Залучення вузьких спеціалістів до проведення консультацій та системи тренінгів. 3) Організація впродовж навчального року тематичні проекти змістовного дозвілля для окремих груп педагогічних працівників. 4) Активізація наступних форм підвищення кваліфікації: стажування; груповий обмін досвідом; педагогічні десанти працівників методичних і соціально-педагогічної служб району. 5) Створення програми стимулювання запровадження ефективних педагогічних інновацій.

Таким чином, досягнуто мету і реалізовано визначені завдання дослідження - теоретично обґрунтовано і практично апробовано систему організаційно-педагогічної діяльності районного відділу освіти з розвитку професійної компетентності педагогічних працівників. Разом з цим, проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми і тому потребує свого подальшого розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Артюх М. С. Розробка локальних освітніх програм, як шлях розвитку регіональної системи освіти / М. С. Артюх // Наукові записки НДУ. - 2005. - № 6. - С. 107-110.

2. Артюх М. С. Особливості сучасного оновлення управління діяльністю районного відділу освіти / М. С. Артюх // Освіта і управлінні. - 2006. - Т. 9, число 2. - С. 55-58.

3. Артюх М. С. Організаційна діяльність районних відділів освіти з підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів / М. С. Артюх // Вісник ЧДПУ. - 2008. - Вип. 50. - С. 18-22.

4. Артюх М. С. Життєва компетентність як основа професійної компетентності педагогічних кадрів / М. С. Артюх // Вісник ЧДПУ. - 2008. -Вип. 53. - С. 253-256.

5. Артюх М. С. Тестові технології як інструмент вимірювання рівня професійності педагогів / М. С. Артюх // Вісник ЧДПУ. - 2008. - Вип. 58. - С. 108-112.

6. Артюх М. С. Особистісний потенціал розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів / М. С. Артюх // Актуальні проблеми психології. - Київ-Ніжин, 2008. - Т. 10, вип. 6, ч. 1. - С. 90-91.

7. Артюх М. С. Розвиток професійної компетентності педагогічних кадрів у системі діяльності районного віділу освіти / М. С. Артюх // Вісник ЧДПУ. - 2011. -Вип. 79. - С. 135-137.

8. Артюх М. С. Стратегія діяльності районного відділу освіти з підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів / М. С. Артюх // Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства : зб. наук. праць. - Київ-Миколаїв : В-во «Іліон», 2008. - С. 62-67.

...