Система післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в контексті неперервної освіти

Підходи до інтерпретації поняття "неперервна освіта" педагога. Аналіз феномену післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії й виявлення специфіки її розвитку на історичних етапах. Стандарти та критерії ефективності професійного розвитку вчителів.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.07.2015
Размер файла 73,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Система післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в контексті неперервної освіти

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Бойко Вікторія Валеріївна

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник -

доктор педагогічних наук, професор,

АЛФІМОВ Валентин Миколайович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

декан факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних

педагогічних працівників,

завідувач кафедри управління освітою.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

КУЗНЄЦОВА Олена Юріївна,

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

завідувач кафедри іноземних мов;

кандидат педагогічних наук, доцент

ЛІТВІНОВ Олександр Іванович,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

доцент кафедри практики іноземних мов.

Захист відбудеться 22 червня 2011 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд.215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розіслано 20 травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Фунтікова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах інтеграційних процесів, які відбуваються у сьогоденному світі, перед педагогічною освітою України постали нові завдання. Вони потребують нових підходів до підготовки фахівця, здатного до креативної діяльності, відповідного реагування на вимоги часу, поглиблення й удосконалення професійних компетенцій тощо. Завдання щодо необхідності постійного професійного розвитку вчителів відображено в законах України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Національній доктрині розвитку освіти України ХХІ століття", "Концепції педагогічної освіти", Державній програмі "Учитель". Згідно з вищезазначеними документами, в Україні повинен забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя.

Зважаючи на викладені вище міркування, актуалізується проблема неперервності освіти як умови становлення нової освітньої парадигми у сучасному інтегрованому суспільстві. Безперервна освіта може розглядатися як навчання протягом усього життя індивідуума, що забезпечується особистісною мотивацією до самоосвіти, актуалізації власного потенціалу через структуру і зміст певної системи освіти.

У сучасному світі, де знання та вміння становлять основу суспільства, стратегії навчання впродовж життя потрібні для того, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці, творчо застосовувати нові технології, виявляти занепокоєність щодо глобальних проблем та брати активну участь у їхньому подоланні на локальному, регіональному та планетарному рівнях.

Добре відомо, що якісна освіта - це, перш за все, високопрофесійні педагогічні кадри. В умовах, коли змінюється освітня парадигма, професійна компетентність учителя набуває надзвичайно важливого значення. Це, у свою чергу, підвищує вимоги не лише до якості підготовки майбутнього вчителя та подальшого вдосконалення його професійних якостей на початку освітньої діяльності, але і протягом усього періоду роботи у навчальному закладі. Ці вимоги реалізуються через систему післядипломної педагогічної освіти. Саме в цьому полягає її головна місія.

Вчені більшості країн дотримуються думки, що отримання професії вчителя в університеті або коледжі - це лише перший крок до її опанування. Важливу роль у становленні спеціаліста відіграє саме післядипломна освіта, причому вона може бути як формальною (курси підвищення кваліфікації, семінари, дослідницька робота, наставництво тощо), так і неформальною (вивчення спеціалізованої літератури, перегляд освітніх програм, спілкування з колегами тощо).

Сучасний світ являє собою цілісну соціально-політичну і освітньо-культурну систему. Тому проблеми, що виникають в одній країні, неминуче призводять до змін в інших. Інтеграція освіти України в світовий освітній простір, зокрема її приєднання до Болонського процесу, потребує наукового дослідження історії та сучасного етапу розвитку післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи у контексті ідей неперервності, інтеграції і демократизації освіти, а також виявлення перспективних напрямів і тенденцій у цій галузі. Для України реформування післядипломної педагогічної освіти є одним із стратегічних пріоритетів розвитку національної системи освіти, що зумовлено інтенсивними змінами, які відбуваються в соціально-політичному й економічному житті країни.

Проблема неперервної педагогічної освіти є актуальною для багатьох країн світу. У розвинених країнах світу, принаймні європейських, постійний професійний розвиток розглядається як необхідність.

У теорії та практиці підготовки педагогів у Великій Британії чимало уваги приділено післядипломній педагогічній освіті як безпосередньо за місцем освіти (in-service education for teachers - INSET), так і неперервному професійному розвитку (Сontinuing Professional Development - CPD).

У 1990-х роках Велика Британія взяла курс на здійснення загальноєвропейської стратегії розвитку післядипломної педагогічної освіти з метою підвищення якості європейської освіти в цілому і розвитку професіоналізму вчителя зокрема: з'явилися дослідження з проблем підготовки та підвищення кваліфікації вчителів, було накопичено певний позитивний практичний досвід у цій галузі.

Постійне оновлення освіти взагалі та педагогічної зокрема призводить до структурних та змістових змін у післядипломній освіті. За останні десятиріччя у Великій Британії підвищився інтерес до післядипломної підготовки вчителів: з'явилася низка досліджень, документів, що безпосередньо пов'язані з даною проблемою, в науковий обіг було введено термін "неперервний професійний розвиток", післядипломна освіта почала розглядатися в контексті концепції "навчання впродовж усього життя" тощо.

Проблеми теорії і практики післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії розглядалися в роботах таких провідних британських науковців, як М. Барбер (M. Barber), Дж. Мак Біт (J. McBeat), Р. Болам (R. Bolam), К. Галтон (C. Galton), Д. Гаргевс (D. Hargeaves), Р. Гарднер (R. Gardner), Е. Герденсон (E. Henderson), Д. Гопкінс (D. Hopkins), Мак Грегор (R. Mc Gregor), Л. Грей (L. Grey), К. Дей (C. Day), Е. Джеймс (E. James), Дж. Еліот (J. Elliot), А. Йогев (A. Yogev), Дж. Мак Кроун (J. McCrone), А. Мак Махон (A. McMahon), Д. Найт (D. Knight), Дж. Робінсон (J. Robinson), Д. Свейн (D. Swain), М. Соулсбі (M. Soulsby), Л. Стенхауз (L. Stenhouse), П. Уелш (P. Welsh), М. Флекное (M. Flecknoe) та інших.

Українськими та російськими педагогами також проводилися дослідження підготовки та професійного розвитку вчителів у Великій Британії. Так, дисертаційні дослідження Ю. Алфьорова, Т. Андреєвої, О. Леонтьєвої, Д. Сабірової, Н. Яцишин, А. Парінова присвячені аналізу підготовки педагогічних кадрів у Великій Британії у різні історичні періоди.

Фундаментальні дослідження з різних галузей педагогічної освіти у розвинених країнах світу були здійснені Я. Бельмаз, О. Бочаровою, Б. Вульфсоном, Т. Десятовим, М. Євтухом, Т. Кошмановою, Т. Левченко, М. Лещенко, З. Мальковою, Л. Пуховською, А. Саргсян, О. Сухомлинською, В. Червонецьким та ін.

Проблеми підвищення кваліфікації вчителів та післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії аналізуються в дослідженнях таких науковців, як Л. Акмаєв (Росія), Ю. Кіщенко, С. Синенько (Україна).

Опрацювання робіт з досліджуваної проблематики засвідчує, що, незважаючи на сталий інтерес до неї багатьох учених, у вітчизняній педагогічній науці досліджень, присвячених цілісному вивченню досвіду післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії, які б охоплювали початок ХХІ століття, немає, хоча зазначені вище праці вчених слугують серйозним підґрунтям для здійснення даного дослідження. Так, в умовах оновлення педагогічної освіти у Великій Британії не знайшла всебічного висвітлення проблема післядипломної освіти вчителів у контексті неперервної освіти, включаючи аналіз останніх документів у галузі післядипломної освіти педагогів і досліджень британських науковців, не приділено достатньої уваги таким аспектам проблеми, як поняття "неперервний професійний розвиток", стандарти професійного розвитку педагогів Великої Британії, критерії ефективності постійного професійного розвитку вчителів, становлення молодого фахівця.

Брак досліджень із зазначеної проблематики та потреба в них для подальшого оновлення і розвитку післядипломної педагогічної освіти на засадах принципу неперервності в Україні формують протиріччя, що стало підставою для вибору теми дисертаційного дослідження: "Система післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в контексті неперервної освіти".

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. "Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Державний реєстраційний № 0104U000529) та в межах проекту "Педагогічна освіта: європейський вимір" (Державний реєстраційний № 0108U000529).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (протокол № 9 від 23.05.2007 р.) і погоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2007 р.).

Мета дослідження - проаналізувати і узагальнити теоретичні ідеї і практичний досвід організації післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в контексті неперервної освіти; визначити можливість їхнього використання для подальшого вдосконалення і розвитку аналогічної системи в Україні.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

- розкрити сучасні підходи до інтерпретації поняття "неперервна освіта” педагога;

- здійснити теоретичний аналіз феномена післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії та виявити специфіку її розвитку на історичних етапах;

- проаналізувати форми та методи післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії;

- висвітлити стандарти та критерії ефективності професійного розвитку вчителів у Великій Британії;

- розкрити особливості професійної підтримки вчителів-початківців у Великій Британії;

- визначити можливості використання в Україні британського досвіду післядипломної освіти педагогів на засадах неперервності.

Об'єкт дослідження - система післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії.

Предмет дослідження - теоретичні засади, форми, методи та стандарти неперервної післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії.

неперервна освіта педагог британія

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять: принципи системного підходу до пізнання, які передбачають взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об'єктивної дійсності (економіки, політики, культури, освіти тощо); логіко-історичний, феноменологічний та комплексний підходи до наукового дослідження; принципи науковості, історизму, цілісності, соціальної зумовленості, об'єктивності, культуровідповідності, єдності національного і загальнолюдського, теорії і практики навчання і виховання, освіти і самоосвіти; найважливіші положення теорії пізнання і теорії навчання; положення, викладені в міжнародних та національних документах щодо вчителя, його підготовки та діяльності.

Теоретичною основою дослідження постають: положення методології порівняльної педагогіки (Б. Вульфсон, О. Джуринський, Г. Дмитрієв, В. Кларін, М. Лещенко, З. Малькова, Л. Пуховська, В. Червонецький та ін.), концептуальні положення щодо організації та розвитку системи післядипломної педагогічної освіти (М. Красовицький, С. Крисюк, В. Маслов, В. Олійник, В. Пікельна, Н. Протасова, Т. Сущенко), роботи британських науковців з проблем теорії та практики післядипломної освіти вчителів (Р. Болам, Дж. Еліот, Д. Гопкінс, Е. Джеймс, Л. Стенхауз, Е. Герденсон, А. Йогев, Р. Гарднер, К. Дей, Дж. Робінсон, Мак Грегор, Д. Гаргевс, П. Уелш, М. Барбер, Соулсбі, Свейн, Мак Біт, Галтон, Л. Грей, А. Мак Махон, М. Флекное, Д. Найт, Мак Кроун).

У дослідженні було використано комплекс методів: а) теоретичні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, систематизація, зіставлення, аналогія) для визначення вихідних теоретико-методологічних позицій дослідження; б) історичні (порівняльно-історичний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, генетичний) забезпечили можливість виявити умови, за яких формувалася система післядипломної освіти на неперервній основі в одній з найбільш розвинених країн світу - Великій Британії, дослідити стан розробленості проблеми неперервної освіти в даній галузі педагогічної теорії і практики, розкрити зміст та сучасні педагогічні технології професійного розвитку британських педагогів; в) соціологічні (систематизація і аналіз фактів, вихідних даних джерел, журнальних публікацій), що надало можливість виявити та узагальнити кількісні та якісні показники рівня професійного розвитку вчителів у системі післядипломної освіти у Великій Британії.

Джерельну базу дисертаційного дослідження становить наукова література з фондів Національної бібліотеки України ім. Вернадського, Донецької обласної наукової бібліотеки ім. Н.К. Крупської, Російської державної бібліотеки, електронних бібліотек "Questia”, "ERIC”, "Teacher Training Resource Bank”, "Teachernet”, праці британських та вітчизняних науковців з проблеми післядипломної освіти вчителів (Б.Л. Вульфсон, В.М. Кларін, М.П. Лещенко, З.О. Малькова, В.Я. Пилиповський, Л.П. Пуховська, Н.Г. Протасова, В.І. Пуцов, Т.І. Сущенко, Л. Акмаєв, Ю. Кіщенко, С. Синенько, Р. Болам, Дж. Еліот, Д. Гопкінс, Е. Джеймс, Л. Стенхауз, Е. Герденсон, А. Йогев, Р. Гарднер, К. Дей, Дж. Робінсон, Мак Грегор, Д. Гаргевс, П. Уелш, М. Барбер, Д. Соулсбі, Д. Свейн, Мак Біт, Галтон, Л. Грей, А. Мак Махон, М. Флекное, Д. Найт, Мак Кроун), матеріали періодичних видань ("Charated Teacher Magazine”, "Journal of In-service Education”, "Educational Management and Administration”, GTC Magazine "Teaching”, "Педагогіка", "Шлях освіти", "Рідна школа", "Вища школа", "Вища освіта України", "Педагогіка та психологія"), документи міжнародних організацій стосовно вчителя, його статусу, функцій, професійної підготовки і діяльності (ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейської асоціації педагогічної освіти, Комісії Європарламенту), законодавчі акти в галузі освіти Міністерства освіти та вмінь Великої Британії, Загальної ради вчителів Англії та Уельсу, Шотландії, Північної Ірландії, Управління (відомства) зі стандартів в освіті, Агенції розвитку вчителів, матеріали комп'ютерної мережі Інтернет.

Наукова новизна дослідження. У дисертації вперше у вітчизняній педагогіці на матеріалах Великої Британії дана комплексна характеристика післядипломної освіти учителів у контексті неперервної освіти, враховуючи останні зміни у підході до вирішення цієї проблеми, розкриті сучасні підходи до інтерпретації поняття "неперервна освіта” педагога, розглянуті стандарти професійного розвитку вчителів в Англії, Уельсі, Шотландії, Північній Ірландії; дістав подальшого розвитку аналіз проблеми неперервної післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії та специфіки її історичного розвитку; удосконалено знання про види, форми, методи, критерії ефективності постійного професійного розвитку вчителів, професійну підтримку вчителів-початківців у школах Великої Британії; у науковий обіг введено нові матеріали щодо проблеми післядипломної освіти вчителів у Великій Британії.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що її основні положення і висновки можуть бути використані в подальшому вдосконаленні та реформуванні післядипломної педагогічної освіти в Україні; матеріали дисертації можуть використовуватися в науково-дослідній і викладацькій роботі при підготовці навчально-методичних посібників, лекційних курсів і семінарських занять у системі післядипломної освіти, а також спецкурсів з порівняльної педагогіки; результати дослідження сприятимуть більш ефективному здійсненню порівняльного аналізу післядипломної педагогічної освіти у різних країнах світу.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (довідка № 1088/01 від 18.05.2010 р.), Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 394/02 від 12.05.2010 р.).

Обґрунтованість і достовірність отриманих наукових результатів і його висновків обумовлена чіткими методолого-теоретичними позиціями, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів наукового пошуку відповідно до мети і завдань дисертаційної роботи, використанням широкої джерельної бази.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були предметом обговорення та одержали схвалення на міжнародних конференціях: V Міжнародна науково-практична конференція "Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії" (Донецьк, 2008), Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих науковців "Молодий науковець ХХІ століття" (Кривий Ріг, 2008), Міжнародна науково-практична конференція "Професіоналізм педагога у контексті європейського вибору України" (Ялта, 2008), IV та V Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном", (Горлівка, 2009; 2010); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-методична конференція "Проблеми підготовки педагогів професійного навчання: теорія та практика (Кривий Ріг, 2007), Всеукраїнська науково-методична конференція "Сучасна освіта та інтеграційні процеси - досвід, проблеми, перспективи" (Краматорськ, 2008); у доповідях на наукових семінарах кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов та публікаціях.

Особистий внесок здобувача у праці, написаній у співавторстві з Я.М. Бельмаз, полягає в розробці першої та другої лекцій.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць (9 з них одноосібні), з них 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 статті в інших наукових виданнях та методичні рекомендації.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (205 найменувань, з них - 138 англійською мовою). Загальний обсяг роботи - 194 сторінки, з них - 173 сторінки основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету, завдання, об'єкт, предмет, теоретико-методологічні основи й методи дослідження, джерельну базу, наукову новизну, практичне значення, надано відомості про апробацію результатів роботи, її структуру та публікації автора.

У першому розділі "Післядипломна педагогічна освіта в контексті навчання впродовж всього життя" розкриті сучасні підходи до інтерпретації неперервної освіти педагога в сучасному розумінні; проведено та представлено результати теоретичного аналізу феномена післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії; охарактеризовано новий підхід до організації післядипломної освіти вчителів у Великій Британії - "неперервний професійний розвиток".

Відповідно до нових вимог з боку суспільства та держави змінюються ролі і функції педагога. Фігура вчителя стає ключовою в контексті навчання протягом усього життя. У зв'язку з підвищеною динамічністю освітнього середовища, феномен неперервної освіти набуває ще більш актуального значення. Створення нової освітньої системи, перехід від парадигми навчання до парадигми освіти - історично довгий і суперечливий процес. Розвиток ідеї неперервності освіти, зокрема педагога, пов'язаний з гуманістичною парадигмою, коли у центрі уваги опиняється людина, особистість, її бажання та здібності, їх розвиток.

Установлено, що термін "неперервна освіта" вперше вживається в матеріалах ЮНЕСКО (1968), а після публікації доповіді комісії під керівництвом Е. Фора (1972) було прийнято рішення ЮНЕСКО, згідно з яким неперервну освіту було визнано основним принципом, "керівною структурою" для нововведень або реформ освіти в усіх країнах світу. З того часу проблема неперервної освіти обговорюється в усьому світі, представниками різних освітніх організацій, з'являються публікації, документи, які безпосередньо пов'язані із зазначеною проблемою.

Визначено, що проблема неперервності освіти та шляхи її ефективного розв'язання обговорювалася на рівні міжнародних конференцій. Квінтесенцією неперервної освіти, в тому числі й педагогічної, є її зверненість до людини, гуманістична сутність мети, спрямованої на розвиток людини, задоволення її нагальних життєвих потреб, перманентного зростання і вдосконалення професійних знань і вмінь, високої конкурентоспроможності на ринку праці. Ключовими поняттями неперервної освіти є: освіта, що продовжується, довічна освіта, перманентна освіта, освіта, що поновлюється, освіта дорослих, подальше навчання, післядипломне навчання, компенсаторне навчання та ін. Встановлено, що проблематика неперервної освіти розглядається у "горизонтальному" і "вертикальному" розрізі. У соціально-освітньому аспекті неперервної освіти на перший план виступає принцип спадкоємності її ланок, а також розгалужених каналів неформальної освіти за межами базової. Реалізація неперервної освіти у такому разі спирається на її "вертикальну інтеграцію", тобто спадкоємність ступенів формальної освіти від дошкільного до післядипломної освіти. Важливою змістовною ознакою неперервної освіти є "горизонтальна інтеграція", тобто співвідношення освіти, що отримується поза формальною освітньою системою (у тому числі спонтанно набутими знаннями і життєвим досвідом), з освітою у рамках навчальних закладів і спеціально організованих освітніх програм.

Аналіз сучасних підходів до інтерпретації поняття "неперервна освіта педагога" дає підстави стверджувати, що неперервна професійна освіта охоплює чимало етапів підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення: навчання у загальноосвітньому закладі, у позашкільній діяльності, під час дозвілля, професійне навчання й адаптацію, а також реалізацію особистого потенціалу, особистих нововведень у професійній та постпрофесійній діяльності. Як зазначає британський педагог П. Джарвіс (Jarvis), ідея "навчання впродовж усього життя" передбачає, що людина набуває нові знання в міру необхідності, протягом усієї кар'єри. Говорячи про неперервну педагогічну освіту, більшість педагогів демонструють збіг думок про те, що первинна підготовка до педагогічної професії розглядається як базова стадія в процесі освіти вчителів, тому що у зв'язку з постійним оновленням і розвитком загальних і педагогічних знань, з реформами, що відбуваються у сфері освіти, неможливо передати всі ті необхідні знання, уміння та навички, які знадобляться у навчально-виховному процесі.

Післядипломна освіта має сприяти забезпеченню потреб держави, зокрема, у кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, які здатні компетентно та відповідально виконувати посадові функції, впроваджувати новітні технології, сприяти подальшому соціально-економічному розвитку суспільства. Сутність післядипломної освіти полягає у спеціалізованому вдосконаленні освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь і навичок на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Доведено, що предметом післядипломної професійної освіти є професійний розвиток, саморозвиток і самоактуалізація фахівця. У центрі уваги розвитку концепцій неперервної педагогічної освіти у Великій Британії опинилася проблема співвідношення теоретичної та практичної підготовки вчителів у додипломний та післядипломний періоди. Ключовою тенденцією цих змін є поступова відмова від теоретичної підготовки й орієнтація на практичну підготовку та перепідготовку вчителів.

Дослідження післядипломної педагогічної освіти вчителів у Великій Британії під історичним кутом зору дозволило виявити його специфіку на окремих етапах:

1) 1940-1950-і роки - період інформаційно-раціонального підходу до підготовки вчителя;

2) 1950-1960-і роки - період критики теоретичного характеру підготовки майбутніх вчителів;

3) 1960-1970-і роки - період розробки теорій, що базується на шкільній практиці;

4) 1970-1980-і роки - період розробки ідей неперервної педагогічної освіти, що спирається на шкільну практику;

5) 1980-1990-і роки - період утвердження практично-орієнтованих концепцій розвитку неперервної педагогічної освіти;

6) 1990-і роки - період актуалізації концепції педагогічного дослідження діяльності у колах влади та освітньої практики Великої Британії;

7) початок ХХІ століття - створення нової концепції неперервного професійного розвитку, згідно з якою увага зосереджується на особистості самого вчителя.

Вивчення й аналіз наукових джерел з проблеми післядипломної освіти вчителів у Великій Британії дозволив стверджувати, що кінець ХХ - початок ХХІ століття - це новий етап розвитку неперервної педагогічної освіти у Великій Британії, який характеризується створенням нової концепції неперервного професійного розвитку, згідно з якою увага зосереджується на особистості самого вчителя. У британському суспільстві давно дійшли до переконання, що в атмосфері творчого та наукового пошуку в галузі освіти одне залишається незмінним - це професійний розвиток учителя. З точки зору британського вченого Х. Тіррелл (Н. Tyrrell), учительський корпус є основним, а значить найбільш ефективним засобом еволюції школи як явища. Саме вчителі є найбільш цінним ресурсом, який з успіхом використовує керівництво шкіл, уряд і батьки в справі виховання і навчання дітей у широкому спектрі освітніх послуг. Отже, неперервна освіта вчителів усіх рівнів є вирішальним фактором будь-якої освітньої стратегії в контексті покращення стану суспільства в цілому і окремої особистості зокрема.

Досліджено, що у Великій Британії підвищення кваліфікації вчителів тривалий час пов'язувалося насамперед з терміном INSET (in service education for teachers), що означає внутрішньослужбове підвищення кваліфікації вчителів, або підвищення кваліфікації за місцем роботи. Наприкінці 1990-х років відбувається зміна у термінології, замість терміну INSET все частіше використовується CPD - Continuing Professional Development (неперервний професійний розвиток - НПР). Сутність нового підходу до підвищення кваліфікації вчителів полягає в професійному розвитку, що складається з особистого досвіду навчання та тих свідомих і запланованих видів діяльності, які безпосередньо або опосередковано стають корисними для того, хто навчається, групи або школи та завдяки яким спостерігається підвищення якості викладання. Це процес, коли вчитель сам або разом зі своїми колегами протягом усіх етапів своєї професійної кар'єри розглядає, оновлює, розширює свої дії та обов'язки в контексті моральної мети викладання, коли вчителі отримують та розвивають знання, вміння, навички, необхідні для професійного зростання, планування, роботи з дітьми, молоддю та колегами.

У розділі охарактеризовано поняття "неперервний професійний розвиток". Післядипломна освіта вчителів розглядалась західними, в тому числі й британськими вченими (Р. Болам, М. Фуллан, Р. Шмук, Е. Гендерсон, Д. Гопкінс) як багатовимірне і багатоаспектне явище з широким колом функцій і завдань. За вузьким визначенням, післядипломна педагогічна освіта пов'язується з підвищенням кваліфікації вчителів у контексті постійного оновлення шкільної системи. У широкому розумінні - це неперервне професійне і особистісне навчання вчителів.

Установлено, що Департамент освіти та вмінь Великої Британії (Department for Education and Skills) приділяє велику увагу такій актуальній у наш час проблемі, як підвищення кваліфікації вчителів шкіл. Національна угода 2003 року "Підвищення стандартів" призвела до потреби підвищити відповідальність та вимоги до усіх працівників шкіл. У досягненні мети цієї Національної угоди особливе місце посідає підвищення кваліфікації вчителів, їхній неперервний професійний розвиток.

У роботі доведено, що освітні організації Великої Британії, співпрацюючи разом, намагаються створити та започаткувати таку програму неперервного професійного розвитку вчителів, яка б не лише відповідала вимогам та потребам сьогодення, а й готувала вчителів до праці у світі, що швидко змінюється.

У дослідженні показана поступова зміна акцентів післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в різні історичні періоди від теоретичної підготовки на практичне вдосконалення та саморозвиток і самоосвіту.

У другому розділі "Особливості організації післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії у 90-х роках ХХ століття - на початку ХХІ століття" проаналізовано форми та методи післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії у 90-х роках ХХ - на початку ХХІ століття; висвітлено критерії ефективності неперервного професійного розвитку вчителів у Великій Британії; розглянуто стандарти професійного розвитку вчителів у Великій Британії; розкрито особливості професійної підтримки вчителів-початківців у Великій Британії.

Установлено, що у Великій Британії відсутня єдина централізована система підвищення кваліфікації вчителів. У 70-і рр. ХХ століття вже було накопичено певний позитивний досвід післядипломної освіти вчителів та розроблено низку видів та форм їхнього професійного розвитку.

Аналіз практики неперервного професійного розвитку вчителів у Великій Британії дозволяє зробити висновок про різноманітність його форм. Британські педагоги класифікують форми післядипломної педагогічної освіти за різними критеріями: за місцем проведення, за терміном, за завданням, за джерелом ініціативи. За місцем проведення виділяють такі форми професійного розвитку вчителів: в межах школи (дні професійного розвитку для вчителів всієї школи, взаємовідвідування та взаємооцінювання, спільне планування занять тощо), в межах шкільної кооперації (відвідування інших шкіл, участь у конференціях, професійні тренінги тощо) та позашкільна діяльність (відвідування курсів підвищення кваліфікації, дистанційна освіта, обмінні програми тощо). За терміном курси підвищення кваліфікації можуть бути довготривалі (2 і більше років), середньотривалі (від 10 тижнів до 2 років) та короткотривалі (менше 10 тижнів). За завданнями форми післядипломної освіти бувають такими: отримання дипломів магістра, бакалавра або доктора освіти; підвищення освітнього рівня працюючих вчителів, включаючи їх підготовку до певних професійних ролей, самоосвіта. За джерелом ініціативи розрізняють внутрішні, зовнішні та індивідуальні форми підвищення кваліфікації.

До внутрішніх належать заходи, що заплановані й організовані школою або індивідуально самим учителем. До такого типу форм належать організація занять для групи вчителів, регулярні методологічні семінари для вчителів на базі школи, шкільні конференції, семінари, "круглі столи", дискусії, організація робочих груп для розробки навчальних програм, планів, навчальних матеріалів у межах школи, створення інформаційних та методичних центрів для забезпечення потреб конкретної школи, організація груп наставників із досвідчених педагогів, лекторів, інспекторів для допомоги у професійному становленні молодих спеціалістів. запровадження днів професійного розвитку, ознайомчі візити до інших шкіл.

Зовнішні форми - це курси та заняття, що організовуються у вчительських центрах при місцевих управліннях освітою, в університетах, інститутах післядипломної освіти, в спеціалізованих центрах з професійного розвитку вчителів (курси різного терміну навчання, організація проектів чи творчих груп при центрах, дослідницька робота, консультації, що організовані вчительськими центрами для вчителів, адміністраторів та інших педагогічних працівників; міжшкільні, регіональні семінари та конференції тощо). До індивідуальних форм підвищення кваліфікації належать творча відпустка, отримання наукового ступеня, самооцінювання тощо.

Велика Британія не залишилася осторонь європейської освітньої інтеграції. Це виявляється у багатоаспектності її зв'язків у галузі освіти, в тому числі й післядипломній. Насамперед підвищилася роль мобільності вчителів, що відповідно висуває нові вимоги перед сучасними вчителями (знання іноземних мов, культур інших народів та країн, відповідність стандартів викладання та освіти до загальноєвропейських тощо). Ефективною формою професійного розвитку вчителів у даному контексті є програми обміну. Програми обміну вчителями як форми післядипломної педагогічної освіти надають можливість краще познайомитися з досвідом роботи своїх закордонних колег, запозичити нові ідеї та технології викладання, співставити педагогічні концепції і парадигми вітчизняних та зарубіжних учених.

Таким чином, підвищення кваліфікації вчителів може бути втілено у різних форм. На кожному етапі професійної кар'єри професійний розвиток вчителів відбувається різними шляхами.

У розділі охарактеризовано методи підвищення кваліфікації вчителів, які включають як загальноприйняті педагогічні прийоми (лекції, дискусії, дистанційне навчання, семінари тощо), так і специфічні методи саме для вищезазначеної діяльності (консультації, активні методи розв'язання проблем, аналітичний метод, симулятивний метод).

Консультації можуть бути як одноразові, так і періодичні, наприклад, керівництво науковою роботою.

Активні методи розв'язання проблем формують критичне мислення педагога. До таких методів належить демонстрація моделей викладання, відвідування уроків з наступним аналізом і обговоренням, конференції, семінари, "круглі столи", розробка навчальних програм та матеріалів тощо.

Аналітичний метод передбачає аналіз певного передового педагогічного досвіду, заняття, уроку, педагогічної діяльності колег, аналіз знань та поведінки учнів на уроці; аналіз навчальних матеріалів, програм, підручників; самоаналіз та самомоніторинг вчителя.

До симулятивного методу відносять організацію рольової гри, мікровикладання, практичні заняття.

Доведено, що у Великій Британії, як і в багатьох інших країнах, проблема ефективності освіти на всіх її рівнях є надзвичайно актуальною. Тому освітяни Великої Британії приділяють велику увагу оцінці якості післядипломної освіти вчителів. Разом з тим, проведене дослідження свідчить, що ситуація у післядипломній освіті не завжди задовольняє самих учителів. У Великій Британії немає єдиних вимог до професійного розвитку вчителів. Проблема критеріїв якості підвищення кваліфікації розглядається в двох аспектах:

1) оцінювання вчителів після проходження курсів;

2) оцінювання діяльності самої системи підвищення кваліфікації або її окремих елементів. Британськими вченими, наприклад, пропонуються такі критерії оцінювання курсів підвищення кваліфікації: актуальність для учасників; відповідність і корисність інформації; експертиза організатора курсів; критичний аналіз і самоаналіз самих учасників; розширення перспектив учасників: можливість досягнення змін у особистій та професійній сфері. Найбільш результативним вважається комплекс, у якому гармонійно співіснують такі методи, як теоретична підготовка, моделювання, практика, керівництво щодо отриманих знань, умінь та навичок.

Виявлено, що розробка нових професійних стандартів актуалізувалася з моменту прийняття Національної угоди 2003 року "Підвищення стандартів", у якій наголошувалося на необхідності підвищити відповідальність та вимоги до всіх працівників шкіл. Це спонукало до співпраці Департаменту освіти та вмінь з Агенцією розвитку вчителів, результатом якої стала підготовка низки конче необхідних документів ("Стратегія для вчителів", "Національні пріоритети для вчителів", "Гарантія якості"). У них підкреслювалася важливість професійного розвитку вчителів та надавалися рекомендації щодо його вдосконалення.

Професійні стандарти - це вимоги до професійних характеристик, знань та вмінь, які забезпечують поступовий професійний розвиток на кожному етапі кар'єри.

Установлено, що з вересня 2007 року в Англії та Уельсі діють нові професійні стандарти. Схема професійних стандартів для вчителів є частиною ширшої схеми стандартів для всього шкільного персоналу. Структура професійних стандартів для вчителів визначає характеристику їхньої діяльності на кожному етапі кар'єри. Згідно з новими стандартами, у післядипломній освіті працюючих учителів визначають наступні кваліфікаційні рівні: кваліфікований учитель, учитель основного рівня, вчитель з вищим рівнем оплати (вчитель з післяпочатковим рівнем), учитель-відмінник, учитель з удосконаленими вміннями. Оскільки в Об'єднаному Королівстві кожна частина має свій орган управління освітою, то Шотландія і Північна Ірландія розробляють власні професійні стандарти для вчителів.

В процесі професійного становлення вчителя у Великій Британії значна увага приділяється першому року роботи в школі. Саме у цей період відбувається адаптація вчорашнього випускника педагогічного коледжу або університету до специфіки роботи в школі. У британській педагогіці цьому питанню надають чимало уваги. Агенцією підготовки та розвитку вчителів було запроваджено так званий "період вступу на посаду" (induction period). Його було розроблено для того, щоб забезпечити всіх молодих спеціалістів підтримкою протягом першого року роботи в школі. Він поєднує в собі програму особистого розвитку, підтримку та професійний діалог з моніторингом та оцінюванням діяльності відповідно до професійних стандартів. Цікавим надбанням британських педагогів у питаннях адаптації молодого вчителя є Профіль початку та розвитку кар'єри. Його було розроблено з метою допомогти молодому спеціалісту розмірковувати над своїм професійним розвитком з основних ключових позицій стосовно всього адаптаційного періоду та його результату. Ключовою фігурою в процесі адаптації молодого фахівця є наставник. Зміст роботи, роль та функції наставника завжди були і залишаються дискусійними. Наставник відіграє ключову роль і має вагомі та численні зобов'язання. Він виконує різні види діяльності, включаючи підтримку, керівництво, оцінювання, управління, тренування та допомогу. Для ефективної підтримки молодих спеціалістів розроблено циклічну систему підготовки наставників, яка включає в себе стажування самого наставника та підвищення його педагогічної майстерності. Єдиної моделі підготовки вчителів-наставників не існує. Різні установи післядипломної підготовки вчителів працюють за різними моделями.

Проведений аналіз теоретичних ідей та практичного досвіду післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії дають підстави рекомендувати для подальшого вдосконалення та оптимізації післядипломної педагогічної освіти в Україні основні здобутки британського досвіду організації процесу професійного розвитку вчителів, а саме:

- усвідомлення пріоритету проблем формування післядипломної педагогічної освіти в контексті неперервного професійного розвитку;

- запровадження та підтримка нового підходу до післядипломної освіти вчителів - неперервного професійного розвитку;

- альтернативні шляхи професійного розвитку вчителів, розмаїття його форм і методів;

- підвищення ролі мобільності вчителів та запровадження такої форми підвищення кваліфікації, як міжнародні програми обміну;

- участь усіх учасників післядипломної освіти у складанні планів, розробці завдань тощо;

- досвід розробки стандартів професійного розвитку вчителів для відповідної диференціації кожного етапу кар'єри;

- широке впровадження системи професійної підтримки молодих фахівців, програми підготовки та професійно-педагогічної підтримки вчителів-наставників.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки.

1. У дисертації показано теоретичне узагальнення і розв'язання проблеми організації післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії в контексті навчання впродовж усього життя. Основна увага приділяється питанням розвитку теорії і практики професійного розвитку британських учителів, а також вивченню видів, форм та методів післядипломної освіти, стандартам професійного розвитку вчителів у Великій Британії.

2. З'ясовано, що поняття "неперервна освіта" можна тлумачити з позиції становлення особистості, освітнього процесу та організаційних структур. Тобто, по-перше, неперервна освіта знаходить своє вираження у багаторівневості і системності освітніх педагогічних структур за рахунок наступності, перспективності і спадкоємності як базових складових неперервності освіти. По-друге, освітня парадигма передбачає формування особистості вчителя у світлі випереджувального зростання її можливостей. Результат такого розвитку може бути продіагностований через окремі професійно-педагогічні якості, набуті особистістю у процесі навчання. По-третє, поняття "неперервна освіта" знаходить вираження у змісті методів і форм підготовки вчителя, які відтворюються в конкретних організаційних моделях, що носять інноваційний характер і являють собою рушійну силу і засіб формування особистості вчителя.

3. Дослідженням встановлено, що проблема післядипломної освіти та професійного розвитку вчителів є актуальною для британських педагогів, про що свідчить ціла низка наукових праць та офіційних документів стосовно вищезазначених питань. У Великій Британії післядипломна освіта, як і інші її види і форми, розвивається на ідеях неперервності, які підтримуються, насамперед педагогічною спільнотою Європи та Сполучених Штатів Америки. Дослідженням встановлено, що більшість педагогічної громадськості Великої Британії спирається на дефініцію, запропоновану ЮНЕСКО, згідно з якою неперервна освіта означає будь-якого роду свідомі дії, які взаємно доповнюють одна одну і відбуваються як в рамках системи освіти, так і за її межами в різні періоди життя; ця діяльність орієнтована на здобуття знань, всебічний розвиток здібностей особистості, включаючи вміння вчитися і підготовку до виконання різноманітних соціальних і професійних обов'язків, а також участі у соціальному розвитку в межах країни і на світовому рівні.

Аналіз термінології, яка використовується для означення післядипломної освіти в англійському контексті, свідчить, що наприкінці 90 х рр. ХХ століття відбувається зміна термінології, замість терміну INSET все частіше використовується CPD. При застосуванні терміна "неперервний професійний розвиток" акцент робиться на тому, що сам учитель є відповідальним за свій професійний розвиток.

Дослідження якісних змін ґенези післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії дозволило визначити основні етапи цього процесу і виявити специфіку кожного з них.

4. З'ясовано, що британські педагоги розглядають поняття "неперервний професійний розвиток" у полісемічному контексті, як розвиток, що відбувається на різних рівнях: у школі, на рівні співпраці декількох шкіл, на позашкільному (зовнішньому) рівні. НПР втілюється у різних формах, як формальних, так і неформальних. В основі класифікації форм підвищення кваліфікації вчителів лежать різні критерії, а саме: місце проведення (шкільні, міжшкільні, позашкільні), термін (довгострокові, середньострокові, короткострокові), завдання (отримання диплому, підвищення освітнього рівня, самооцінювання і самовдосконалення), джерело ініціативи (зовнішні, внутрішні, індивідуальні).

Виявлено, що в арсеналі методів, які використовуються для підвищення кваліфікації вчителів, найчастіше зустрічаються лекції, бесіди, дискусії, драматизація, рольові та ситуативні ігри, метод проектів, дослідницькі методи, консультації, активні методи розв'язання проблем, аналітичний метод, симулятивний метод тощо.

Встановлено, що труднощі в оцінці якості післядипломної освіти пов'язані з відсутністю єдиного набору критеріїв, які мають стати відправним моментом у визначенні якості програм та курсів. Визначено, що спільними критеріями оцінки курсів підвищення кваліфікації вчителів можна вважати ґрунтовну теоретичну базу курсів, моделювання або демонстрацію практичних занять, відтворення роботи в класі, зворотній зв'язок від надання матеріалів до учасників навчального процесу, постійний зв'язок з практикою.

5. Аналіз нових професійних стандартів, що діють з вересня 2007 року в Англії та Уельсі, дає підставу стверджувати, що структура професійних стандартів для вчителів визначає характеристику вчителів на кожному етапі кар'єри. Стандарти являють собою схему кар'єри вчителів і роз'яснюють, як виглядає прогрес на кожному етапі. Для того, щоб досягти наступної стадії у кар'єрі, вчителю необхідно продемонструвати, що він відповідає певним стандартам.

6. Доведено, що у британській системі неперервної педагогічної освіти особливе місце посідає перший рік роботи в школі, адаптаційний період. У ході дослідження було з'ясовано, що в перший рік роботи молоді спеціалісти отримують систематичну професійну підтримку з боку адміністрації школи, організацій післядипломної освіти, вчителів-наставників, що допомагає їм краще адаптуватися до роботи в школі.

Установлено, що в британській системі неперервної освіти педагогів актуальною залишається проблема підготовки вчителів-наставників, які є важливою ланкою професійної підтримки молодих спеціалістів. При зміні статусу такі вчителі самі потребують підтримки, яка здійснюється через спеціальні програми професійного розвитку. Єдиної програми не існує, всі вони мають свої характерні особливості залежно від вимог, що висуваються до наставників та стажерів.

7. Ретельний аналіз наукових праць з проблеми післядипломної педагогічної освіти у Великій Британії дозволяє стверджувати, що досвід професійного розвитку викладачів у зазначеній країні є позитивним для вдосконалення післядипломної педагогічної освіти України. Зокрема, на увагу заслуговують такі теоретичні ідеї та практичні надбання: підхід до післядипломної педагогічної освіти як до постійного професійного розвитку, розширення альтернативних шляхів підвищення кваліфікації вчителів, розробка оновлених стандартів професійного розвитку вчителів, система професійної підтримки вчителів-початківців, програми професійно-педагогічної підготовки наставників.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. До перспективних напрямів її дослідження можна віднести вивчення неперервного професійного розвитку в контексті європейського виміру, ступеня готовності молодих спеціалістів до педагогічної діяльності, порівняльний аналіз британської системи післядипломної освіти з іншими країнами, підвищення кваліфікації викладачів вищої школи.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

Статті у провідних фахових виданнях

1. Бойко В.В. Нова концепція постійного професійного розвитку вчителів у Великій Британії: історія створення / В.В. Бойко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: збірник наукових праць / [редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред. ) та ін.] - Запоріжжя, 2007. - Вип.44. - С.90 - 93.

2. Бойко В.В. Безперервна педагогічна освіта як альтернатива традиційній / В.В. Бойко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: збірник наукових праць / [редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред. ) та ін.]. - Запоріжжя, 2007. - Вип.45. - С.45 - 50.

3. Бойко В.В. Становлення післядипломної освіти вчителів у Великій Британії (1970-ті - поч. 1990-х рр.) / В.В. Бойко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: збірник наукових праць / [редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред. ) та ін.]. - Запоріжжя, 2008. - Вип.51. - С.57 - 61.

4. Бойко В.В. Аналіз основних пріоритетів розвитку навчання впродовж усього життя / В.В. Бойко // Проблеми сучасної педагогічної освіти: збірник статей. - Серія: педагогіка і психологія. - Ялта: РВВ КГУ, 2008. - Вип. 19. - Ч.3. - С.113 - 118.

5. Бойко В.В. Критерії ефективного постійного професійного розвитку вчителів у Великій Британії / В.В. Бойко // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: педагогіка, психологія і соціологія. - Донецьк: ДВНЗ "ДонНТУ", 2008. - С.15 - 18.

6. Бойко В.В. Підготовка наставників молодих учителів у Великій Британії / В.В. Бойко // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Серія 16: творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: збірник наукових праць / [ред. кол.: Н.В. Гузій (відп. редактор) та ін.]. - Вип.11 (21). - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. - С.78 - 82.

7. Бойко В.В. Підтримка вчителів-початківців у Великій Британії / В.В. Бойко // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. - Вип. LI / [за загальною ред. проф.В.І. Сипченка]. - Слов'янськ: СДПУ, 2010. - С.165 - 171.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.