Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації Росії та України (1991–2009 рр.)

Констатовано швидке зростання в Росії та Україні чисельності аспірантів, на що вплинуло бажання молоді поліпшити свої кар'єрні шанси та уникнути (це стосується хлопців) призову в армію й участі у бойових діях. За 1995-2009 рр. загальна кількість аспірантів Росії збільшилась майже в 2,5 рази, в Україні приблизно в 1,95 раз; кількість докторантів в Росії збільшилась майже на половину, в Україні в 1,3 раз.

Виявлені небажані розриви між наукою та університетами, інститутами різноманітних академій. Існує суперечність в Україні між орієнтацією вищої школи і системи підготовки науковців на майбутнє і суспільство знань та запитами реального ринку праці, який через домінування низьких технологічних укладів просто не потребує випускників ВНЗ і кандидатів наук з високим творчим потенціалом. Не випадково роботодавці вважають для себе однаково важливими фахову компетентність людей „новачків” і підвищення рейтингу своїх фірм за рахунок утримання у їх штаті людей „культурних, високоосвічених та ще й з науковими ступенями”.

Вивчено досвід Росії в забезпеченні підвищення якості роботи аспірантури і докторантури шляхом проведення експериментів з вдалими теоретичними моделями, що сприятиме перетворенню Російської Федерації в лідера з нанонаук і нанотехнологій, рекомендовано використати ці досягнення в Україні.

4. Вказано, що провідні зовнішні тенденції в діяльності аспірантури і докторантури в Росії і Україні у ХХІ ст. спрямовані до уніфікованої континентальної докторської підготовки, що відбувається в „докторських школах” з досягненням інтенсифікації участі науковців у реалізації цілей Лісабонської стратегії, інтеграції науки та вищої освіти до Європейського освітнього простору; внутрішні тенденції потребують узгодження законодавства, скерованого на відновлення європейського лідерства у технологіях виробництва та якості освіти, рівномірного розподілу наукових та науково-педагогічних кадрів по галузям наук та по території України.

5. Установлено, що участь Російської Федерації та України в Болонському та інших європейських процесах позитивно вплинула на пошук модернізаційних шляхів підготовки кадрів вищої кваліфікації в цих країнах. Спочатку Болонський процес охоплював лише традиційну вищу освіту і пропонував впровадження двоступеневої системи - бакалаврату й магістратури, в подальшому він охопив і третій цикл вищої освіти - підготовку докторів філософії (PhD), хоча поки що Росія і Україна не мають наміру повністю відмовитися від своєї традиційної системи „кандидат - доктор”.

Доведено, що найбільш доцільною для сучасного стану Росії та України є орієнтація на залучення творчої частини молоді у сферу науково-технічної освіти, на збільшення її привабливості, посилюючи, зокрема, економічну, правову і мовну підготовку випускників технічних та інженерних вищих навчальних закладів. Формування повноцінного студентського контингенту - майбутнього науково-інженерного корпусу Росії та України - слід вважати одним із найважливіших сьогоднішніх проблем обох держав.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати такі рекомендації: модернізувати чинну систему підготовки кадрів вищої кваліфікації оновленням законодавства, включенням до системи вищої освіти України підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; науково обґрунтувати ризики уніфікації „кандидата наук” з „доктором філософії”, на державному рівні законодавчо створити експериментальні майданчики із запровадженням програм європейських „докторських шкіл”, при цьому ступінь „доктор наук” вважати найвищим освітньо-кваліфікаційним рівнем із статусом „дослідник-професіонал”; уніфікувати терміни та визначення наукової та науково-технічної діяльності при підготовці наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації з європейськими стандартами. Необхідно завершити створення Національної рамки кваліфікацій України як невід'ємної складової національної системи кваліфікацій, яка визначить вимоги до рівня компетентності кадрів вищої кваліфікації, стане базою для розроблення відповідних державних стандартів, галузевих рамок кваліфікацій, системи сертифікації кваліфікацій, відправною точкою у формулюванні реальних цілей і завдань післядипломної освіти, створення науково обґрунтованих докторських програм та іншої навчальної літератури для категорій осіб, які навчатимуться в аспірантурі та докторантурі.

Обґрунтовані висновки можуть бути корисними під час підготовки лекцій і семінарських занять з порівняльної педагогіки (наприклад „Порівняльний аналіз підготовки фахівців вищої кваліфікації в Білорусії та Росії”, „Вища освіта України і Болонський процес”), в яких розглядається робота аспірантури і докторантури; при ухваленні рішень щодо подальшого розвитку національної науки та освіти.

Дослідження не вичерпує всіх питань із теми і надалі має продовжуватися з метою своєчасного моніторингу тих змін у вищій освіті ІІІ циклу, що полягатиме у постачанні науковцями технологій високої якості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ущапівська Г. П. Росія і Україна - спільне і відмінності у розвитку систем вищої освіти у новому столітті / Г. П. Ущапівська // Вища освіта України. - 2005. - № 4. - С. 192-200.

2. Ущапівська Г. П. Аспірантура європейського регіону у новому столітті - масова чи класична? / Г. П. Ущапівська // Вища освіта України. - 2006. - № 3. -С. 435-448.

3. Ущапівська Г. П. Європейські інтеграційні процеси і зміни у підготовці науково-викладацьких кадрів вищої кваліфікації / Г. П. Ущапівська // Вища освіта України. - 2007. - № 2. - Додаток 1. - Т. 3. - С. 43-46.

4. Чорнойван Г. П. З російського досвіду моніторингу та забезпечення якості вищої освіти й наукових досліджень і дисертацій / Г. П. Чорнойван // Вища освіта України. - № 2. - Тематичний випуск „Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії”. - 2009. - С. 281-290.

5. Чорнойван Г. П. Розвиток кадрового забезпечення: проблеми та перспективи в Росії та Україні / Г. П. Чорнойван // Актуальні проблеми гуманітарної освіти : зб. наук. пр. - К. ; Кременець : РВЦ КОГПІ ім. Т.Шевченка, 2010. - Вип. 6. - С. 198-203.

6. Ущапівська Г. П. Проблема забезпечення якості вищої освіти в Україні і Росії та демографічні негаразди / Г. П. Ущапівська // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків : матеріали VІ науково-практ. конф., 29 берез. 2006 р., м. Київ. - К. : Мед. ін-т УАНМ, 2006. - С. 147-149.

7. Ущапівська Г. Демографічні негаразди та проблеми забезпечення якості вищої освіти в сучасній Україні / Г. Ущапівська // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість : матеріали ІХ Всеукр. наук.-практ. конф., 25-27 квіт. 2006 р., м. Київ : у 5 т. - К. : Європ. ун-т, 2006. - Т. 1. - С. 156-159.

8. Ущапівська Г. П. Спільне і відмінності у змінах викладання природничих наук в Росії та Україні / Г. П. Ущапівська // Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій технічній школі : зб. наук. пр. - Кривий Ріг : Видавн. від. НМетАУ, 2006. - С. 82-86.

9. Ущапівська Г. П. Стратегічні зміни в підготовці науковців вищих кваліфікацій: зарубіжний досвід / Г. П. Ущапівська // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків : матеріали VІІ науково-практ. конф., 28 берез. 2007 р., м. Київ. - К. : Мед. ін-т УАНМ, 2007. - С. 139-140.

10. Чорнойван Г. П. Проблема „продуктивної компететності” і плани перетворення аспірантури у сегмент вищої освіти / Г. П. Чорнойван, К.В. Корсак // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків : матеріали ІХ наук.-практ. конф., 26 берез. 2009 р., м. Київ. - К. : Мед. ін-т УАНМ, 2009. - С. 148-149.

Размещено на Allbest.ru