Соціалізація молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку

Причини та актуальність створення соціальних гуртожитків. Розробка та експериментальна перевірка ефективності системи соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, яка має за мету соціалізацію молоді, що позбавлена батьківського піклування.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.07.2015
Размер файла 68,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Луганський національний університет імені Тараса Шевченка"

Соціалізація молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку

13.00.05 - соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Доннік Марія Сергіївна

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному закладі "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Харченко Сергій Якович,

Державний заклад "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", завідувач кафедри соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Коношенко Сергій Володимирович,

Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки і методики трудового навчання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Куторжевська Любов Іванівна,

Полтавський національний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка,

доцент кафедри соціальної і корекційної педагогіки.

Захист відбудеться 20 жовтня 2011 р. о 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Державному закладі "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного закладу "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 19 вересня 2011 року.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Успішний розвиток і благоустрій кожної держави залежить від політичної та економічної стабільності життя, рівня морального розвитку представників владних структур та населення, від того, наскільки влада переймається проблемами суспільства чи вдала соціальна політика ведеться на території держави. Достатньо серйозним кроком у сфері реалізації соціальної політики, одним із завдань якої виступає здійснення соціально-педагогічної допомоги населенню, що опинилося в складних життєвих обставинах, було створення мережі спеціалізованих закладів - соціальних установ і служб соціального захисту. Подібні спеціалізовані заклади покликані забезпечувати виконання державних завдань щодо подолання наслідків сімейних проблем, надання соціально-психологічної допомоги населенню, здійснення соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, реалізацію допомоги ВІЛ-інфікованим дітям та молоді, роботу з ін'єкційними споживачами наркотиків, запобігати виникненню алкогольної й наркотичної залежності та проявів девіантної поведінки, суїцидальних намірів, забезпечувати навчання та підготовку волонтерів тощо.

Створення спеціалізованих закладів у мережі соціальних установ і служб соціального захисту розширює сферу діяльності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, яке у 2010 році почало здійснювати організаційно-методичне керівництво багатьма спеціалізованими закладами, в тому числі і соціальними гуртожитками (до 2010 року заклади соціального спрямування підпорядковувалися Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту).

Актуальність створення соціальних гуртожитків пов'язана із постійним зростанням кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Розв'язуючи питання подальших життєвих перспектив випускників інтернатних закладів, влада створила нову ланку в мережі спеціалізованих закладів ? соціальний гуртожиток, покликаний забезпечувати вихованців шкіл-інтернатів тимчасовим житлом, а також здійснювати успішний процес їх соціалізації шляхом формування активної життєвої позиції та навичок самостійного життя, необхідних за межами закладу.

Перші соціальні гуртожитки вже розпочали свою роботу у 2006 році, їх діяльність корегувалася Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 8 вересня 2005 р. Згідно з цим положенням визначалося, що соціальний гуртожиток виконує роль не тільки тимчасового житла, але й здійснює процес соціалізації випускників інтернатних закладів, надає допомогу в підготовці до подальшого самостійного життя, захищає права та інтереси молоді, позбавленої батьківського піклування, а також сприяє підвищенню інформованості щодо психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та юридичних питань. Крім того, положення визначає вікову категорію вихованців закладу (від 15 до 23 років) та дозволяє надати їм статус "осіб-сиріт" та "молоді, позбавленої батьківського піклування".

Ураховуючи достатньо невеликий період існування соціальних гуртожитків, зазначимо, що основні наукові напрацювання в галузі соціалізації осіб-сиріт та молоді, позбавленої батьківського піклування, стосуються лише деяких аспектів загального процесу соціалізації, а також психолого-педагогічних проблем їх вихованців. Тому питання соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, у соціальному гуртожитку вимагає детального та комплексного дослідження з соціально-педагогічних позицій.

Обрана нами проблема актуалізує у собі дослідження багатьох напрямків педагогічного, філософського, соціологічного, культурологічного, психологічного спрямування. Зокрема, проблемами соціалізації особистості займалися О. Біла, І. Богданова, Т. Василькова, Ю. Василькова, Л. Коваль, Я. Коломинський, В. Куєвда, В. Лисовський, А. Мудрик, А. Петровський, А. Реан, С. Хлєбік, Є. Якуба, М. Ярошевський тощо. Питанням соціально-педагогічної роботи з дітьми і молоддю присвячено роботи І. Беха, О. Безпалько, І. Звєрєвої, І. Іванової, А. Капської, А. Рижанової, С. Харченка та ін. До розробки та вивчення технологій соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів зверталися Р. Вайнола, М. Галагузова, Н. Заверико, Л. Кузнєцова, Л. Мардахаєв, М. Шакурова. Для педагогічного дослідження особливостей процесу соціалізації провідного значення набувають дисертації Ю. Загороднього, Н. Лавриченко, Г. Овчаренко, П. Плотнікова, С. Савченка, О. Севаст'янової, Л. Харченко, автори яких розглядають процеси соціалізації молоді у різних сферах життєдіяльності. Проблемам особистісного характеру вихованців шкіл-інтернатів приділяють увагу О. Антонова-Турченко, М. Аралова, Я. Гошовський, І. Дубровіна, I. Iванова, О. Ігнатова, Л. Кані-шевська, Б. Кобзар, В. Мухіна, Л. Осьмак, I. Пєша, А. Прихожан, Н. Толстих, В. Юницький, В. Яковенко, одностайно підкреслюючи комплекс специфічних рис, притаманних означеній категорії осіб, що негативно впливають на успішність процесу соціалізації мешканців інтернатних закладів.

Разом із тим, серед дисертаційних досліджень у галузі проблем соціалізації молоді ще недостатньо робіт, де б розглядалися соціально-педагогічні аспекти соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку. Крім того, теоретична складність зумовлена відсутністю науково обґрунтованих підходів до організації діяльності установи, а також інноваційних методик щодо процесу соціалізації вихованців соціального гуртожитку.

Аналіз наукової бази та практичної роботи фахівців щодо процесу соціалізації осіб-сиріт та молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку засвідчив, що актуальність проблеми дослідження визначається протиріччями між: об'єктивною потребою в посиленні ролі успішної соціалізації вихованців соціального гуртожитку і недостатньою теоретичною та методичною розробкою методів та засобів цього процесу; існуючою системою впливів на мешканців закладу та їх соціально-психологічним розвитком; діяльністю фахівців соціального гуртожитку, спрямованою на засвоєння вихованцями знань, умінь і навичок у сфері встановлення соціальних контактів, та реальним процесом соціальної взаємодії. Тому достатньо гостро постає проблема пошуку нових, більш ефективних форм та методів соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на підвищення рівня соціалізації мешканців соціального гуртожитку.

Виявлення вищезазначених суперечностей, недостатня наукова розробка обраної проблеми та необхідність її глибокого і послідовного вирішення на рівні соціально-педагогічної теорії й практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Соціалізація молоді, позбав-леної батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося згідно з планом науково-дослідної роботи ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" в межах комплексної наукової теми "Теоретико-методичні основи змісту й технології соціальної роботи" (державний реєстраційний номер 0103U004993). Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 23.12.2008 року).

Об'єкт дослідження - процес соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку.

Предмет дослідження - система соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямована на підвищення рівня соціалізації вихованців закладу.

Мета дослідження - науково обґрунтувати, змістовно розробити та експериментально перевірити ефективність системи соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямованої на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що досягнення високого рівня соціалізації мешканців соціального гуртожитку можливе у тому випадку, якщо буде розроблена система соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, що включатиме такі компоненти: мету, яка спрямована на створення сприятливих умов соціалізації осіб, що проживають у соціальному гуртожитку, та їх підготовку до самостійного життя; зміст, що відображає створення соціально-виховного середовища, спрямованого на здійснення комплексного соціалізуючого процесу із залученням фахівців соціального гуртожитку; форми та методи соціально-педагогічної діяльності, спрямовані на реалізацію планування молодими людьми своїх життєвих перспектив, формування навичок ефективної взаємодії з оточуючими, самостійного прийняття відповідальних рішень, вирішення існуючих проблем, задоволення потреб у забезпеченні прав особистості, попередженні негативних явищ у молодіжному середовищі; суб'єкт системи, а саме адміністрацію соціального гуртожитку, соціального педагога та психолога і соціальних педагогів провідних закладів соціального спрямування, які постійно надають психологічну і соціальну підтримку вихованцям закладу; об'єкт системи ? мешканців соціального гуртожитку із притаманним їм комплексом соціально-психологічних особливостей, віковими відмінностями, характером стосунків та терміном перебування в закладі інтернатного типу.

У відповідності до об'єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз наукової літератури з окресленої проблеми.

2. Виявити сутність та зміст соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку.

3. Проаналізувати сучасний стан процесу соціалізації вихованців інтернатного закладу.

соціальний гуртожиток батьківське піклування молодь

4. Науково обґрунтувати систему соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямовану на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування.

5. Упровадити систему соціально-педагогічної діяльності, спрямовану на соціалізацію вихованців закладів інтернатного типу та експериментально перевірити її ефективність.

Для розв'язання поставлених завдань та досягнення визначеної мети застосовано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, соціологічної, соціально-педагогічної, психолого-педагогічної літератури з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження, здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми для виявлення та з'ясування стану її розробленості; узагальнення, порівняння і систематизація для визначення сутності та змісту процесу соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку; моделювання для розробки системи соціально-педагогічної діяльності закладу, покликаної сприяти успішному процесу соціалізації вихованців соціального гуртожитку; емпіричні: анкетування, інтерв'ювання, індивідуальні бесіди, спостереження, методи вивчення документів, експертної оцінки, самооцінки для проведення констатувального етапу експерименту; дослідно-педагогічна робота експериментального характеру з метою перевірки висунутої гіпотези; методи математичної статистики для визначення статистичної достовірності отриманих у ході експерименту результатів.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про взаємозумовленість соціальних явищ і процесів у конкретно-історичних умовах, соціальну сутність особистості; комплексний, системний, особистісно орієнтований, середовищний підходи; загально-теоретичні уявлення про взаємозв'язок процесів соціалізації, виховання й розвитку особистості.

Теоретичну основу дослідження складають: теорії й концептуальні положення системного (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Садовський, Е. Юдін), середовищного (Л. Буєва, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селиванова, В. Петровський, В. Ясвін) та особистісно орієнтованого (І. Бех, В. Давидов, О. Кононко, М. Левківський, О. Пєхота, О. Савченко, І. Якиманська) підходів; наукові положення щодо соціалізації особистості (Г. Андрєєва, С. Батенін, І. Звєрєва, І. Кон, Н. Лавриченко, Ю. Левада, Б. Ломов, М. Лукашевич, А. Мудрик, В. Москаленко, М. Рожков, С. Савченко, Н. Смелзер), соціально-педагогічної діяльності з дітьми та молоддю (О. Безпалько, М. Галагузова, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Ф. Мустаєва, Р. Овчарова, А. Рижанова, С. Харченко, С. Хлєбік), соціально-психологічних особливостей вихованців інтернатних закладів, поведінки депривованих дітей (М. Аралова, Л. Виговська, І. Дубровіна, Л. Канішевська, Й. Лангмейер, З. Матейчик, В. Мухіна, А. Прихожан, А. Рузська, Н. Толстих), організації діяльності та виховного процесу в інтернатних закладах (А. Аблятипов, А. Бондар, В. Галузинський, Б. Кобзар, С. Коношенко, Є. Постовойтов, В. Покась, В. Слісаренко, В. Яковенко).

Нормативно-правову базу дослідження складають: Постанова Кабінету Міністрів України № 878 від 08.09.2005 р. "Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"; Наказ Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді № 61 від 26.11.2007 р. "Про затвердження Інструкції з обліку роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також особами з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, які перебувають у соціальних гуртожитках"; Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" № 2998-ХІІ від 05.02.1993 р., Закон України "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26.04.01 р.; Наказ Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005 р. "Про затвердження Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України".

Експериментальну базу дослідження склали 17 соціальних гуртожитків України (загальна сукупність станом на 2008 рік). До участі в експерименті було залучено 357 осіб, з яких 306 ? вихованці соціальних гуртожитків, 51 ? представники адміністрації гуртожитків, соціальні педагоги установи та провідні спеціалісти закладів соціального спрямування, що знаходяться у постійному контакті із мешканцями гуртожитку.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямовану на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування; подальшого розвитку набули наукові уявлення про процес соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в закладах інтернатного типу; соціально-педагогічні засади впливу соціально-виховного середовища на становлення та розвиток вихованців інтернатних закладів; удосконалено форми і методи соціально-педагогічної діяльності з особами-сиротами та молоддю, позбавленою батьківського піклування.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено систему соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямовану на соціалізацію осіб-сиріт та молодь, позбавлену батьківського піклування; розроблено тематичний цикл патріотично-громадянських заходів, комплексна програма трудової соціалізації та тренінгові курси для вихованців соціального гуртожитку, спрямовані на підвищення рівня їх соціалізації.

Результати дисертаційної роботи можуть бути використані у діяльності соціальних гуртожитків та шкіл-інтернатів, у процесі підготовки соціальних педагогів та соціальних працівників у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, у процесі перепідготовки фахівців соціально-педагогічного профілю.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Кіровоградського міського соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (довідка про впровадження № 172/01?07 від 20.10.2010 року), Котовського міського соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Одеської області (довідка про впровадження № 139 від 27.10.2010 року), Тарутинського соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Одеської області (довідка про впровадження № 41 від 21.10.2010 року) та у навчально-виховний процес ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" (довідка про впровадження № 1/3718 від 27.12.2010 року).

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та результати виконаної роботи обговорювались і отримали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка"; на засіданнях кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки, на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2008 ? 2011 рр.), на засіданнях методичної ради соціальних гуртожитків м. Котовська, смт. Тарутино, м. Кіровограда. Основні положення дисертації доповідались на ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: європейський вектор розвитку вищої школи" (Луганськ, 2009), на V Міжнародній науково-практичній конференції "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми" (Київ, 2010).

Публікації. Результати дисертації відображено у 10 одноосібних публікаціях, з яких 8 статей ? у наукових фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та 5 додатків на 24 сторінках. Робота містить 13 таблиць, 9 рисунків. Загальний обсяг дисертації 244 сторінки. Список використаних джерел містить 229 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено ступінь її наукової розробки, об'єкт, предмет, мету і завдання; сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні засади дослідження; представлено наукову новизну, практичне значення результатів дисертаційної роботи, подано відомості про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі "Теоретико-методичні основи соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку" здійснено аналіз теоретичних основ соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, визначено сутність, зміст та особливості сучасного процесу соціалізації вихованців у соціальному гуртожитку, проаналізовано реальний стан соціалізації мешканців інтернатного закладу.

Аналіз наукових джерел з питань соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, засвідчив складність та багатогранність означеної проблеми, яка зумовлюється поєднанням відносно самостійних наукових напрямів, інтегруючи великий фонд надбань з філософії, соціології, педагогіки, культурології, психології тощо.

На основі узагальнення поглядів науковців (Г. Андрєєва, С. Батенін, І. Звєрєва, І. Кон, Н. Лавриченко, Ю. Левада, Б. Ломов, М. Лукашевич, А. Мудрик, В. Москаленко, М. Рожков, С. Савченко, Н. Смелзер) ми визначили "соціалізацію" як двобічний процес засвоєння та активного відтворення особистістю системи соціальних зв'язків через діяльність та спілкування шляхом входження в соціальне середовище.

Під час дослідження було встановлено, що процес соціалізації кожної людини має певні етапи: первинний і вторинний; загальний та професійний; дотрудовий, трудовий і післятрудовий (Г. Андрєєва, Я. Гілінський, А. Коваленко, М. Корнєва, А. Мудрик А. Ребер). Складовими цього процесу, на думку Г. Авер'янової, Н. Дембицької, А. Капської, Н. Лавриченко, С. Савченка, С. Харченка, є: стихійна, відносно спрямована та соціально-контрольована соціалізація. Процес соціалізації сучасної молоді характеризується трьома періодами (пошуку себе, інтеграції в суспільство й періодом інтенсивної творчої праці), відбувається у відповідності із вирішенням особистістю низки завдань (природно-культурних, соціально-культурних і соціально-психологічних) та зумовлюється наявними в молоді особистісними і соціальними проблемами.

Підґрунтям соціалізаційного процесу виступає життєва компетентність, яка свідчить про спроможність індивіда взаємодіяти з оточенням та відповідати запитам суспільства. Формуванню життєвої компетентності дітей-сиріт приділяють увагу в школах-інтернатах, де майбутні мешканці соціальних гуртожитків набувають життєвої компетентності, яка інтегрує в собі компетентність здорового способу життя, трудову, статево-рольову, моральну, комунікативну та громадянську компетентності (В. Вугрич, Л. Єременко, І. Єрмаков, О. Ігнатова, Л. Канішевська, Л. Кузьменко, С. Свириденко, Л. Сохань, В. Шкуркіна).

Аналіз нормативних документів та реальної практики роботи соціальних гуртожитків дозволив виділити специфіку функціонування закладу, провідну мету та завдання діяльності. Відповідно до "Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування," соціальний гуртожиток ? це заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років. Головною метою діяльності закладу виступає соціальна адаптація вихованців шляхом формування активної життєвої позиції, засвоєння норм та цінностей суспільства; підготовка до самостійного життя; забезпечення житлом.

Специфіка роботи соціального гуртожитку зумовлюється соціально-психологічними проблемами молоді, позбавленої батьківського піклування, які об'єднують у такі групи: соціально-економічні, міжособистісні, внутрішньоособистісні, проблеми сім'ї, залежностей, здоров'я, ВІЛ/СНІДу, зайнятості тощо. Відповідно до виокремлених проблем фахівці соціальних гуртожитків надають вихованцям такі види соціальних послуг: психологічні, соціально-побутові, юридичні, соціально-педагогічні, інформаційні, соціально-медичні, соціально-економічні, що регламентуються "Інструкцією з обліку роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування…".

Зважаючи на те, що провідним фахівцем соціального гуртожитку виступає соціальний педагог, від компетентної діяльності якого залежить ефективність процесу соціалізації вихованців, ми приділяємо особливу увагу особистісним якостям спеціаліста та специфіці реалізації соціально-педагогічної діяльності. До провідних особистісних якостей фахівця відносимо: толерантність, готовність до професійного зростання, володіння педагогічною майстерністю, високий рівень культури, мотиваційну готовність до процесу соціалізації вихованців інтернатного закладу (наполегливість, цілеспрямованість, бажання створювати, накопичувати, аналізувати продукти професійної діяльності, участь у науково-дослідній роботі, прагнення до самовдосконалення), володіння етичними принципами та нормами поведінки відповідно до Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України (конфіденційність, гуманізм, пріоритетність інтересів клієнтів, толерантність, доступність послуг, довіра і взаємодія у вирішенні проблем клієнтів та ін.).

Аналіз сучасного стану процесу соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку проводився за розробленими критеріями (громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації) і рівнями соціалізації (високий, середній та низький), які мали якісно-кількісну визначеність еталону.

Результати дослідно-педагогічної роботи на початковому етапі дослідження констатували перевагу низького й середнього рівнів соціалізації, що свідчить про досить невисоку якість соціально-педагогічної діяльності гуртожитку, спрямованої на підвищення рівня соціалізації мешканців установи. Проведений аналіз сучасного стану процесу соціалізації вихованців детермінує негайне створення науково обґрунтованої та ефективної системи соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямованої на соціалізацію мешканців закладу.

У другому розділі - "Розробка та впровадження системи соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямованої на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування" - здійснено наукову розробку та обґрунтування системи соціально-педагогічної діяльності закладу, процесу її впровадження в мережу соціальних гуртожитків України, аналіз результатів практичної реалізації.

В основу наукового обґрунтування системи соціально-педагогічної діяльності гуртожитку, спрямованої на соціалізацію вихованців, було покладено вихідну концепцію, яка визначала стратегічні й тактичні напрямки дослідження та містила провідні концептуальні ідеї.

Основна концептуальна ідея полягала в тому, що сутність діяльності соціального гуртожитку ми розглядали не як окреме соціально-педагогічне явище, а як цілісну педагогічну систему, оптимальне функціонування якої передбачалося через створення соціально-виховного середовища, сформованого на засадах гуманістичної філософії. Важливими концептуальними положеннями виступили ідеї, пов'язані з тим, що процес соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, зумовлюється соціально-психологічними проблемами майбутніх мешканців гуртожитку (комплексом психологічних, емоційних, поведінкових рис, сформованих в умовах системи інтернатних закладів); залежить від рівня мотиваційної готовності адміністрації та соціального педагога до виконання професійних обов'язків, дотримання етичних правил, норм поведінки і принципів соціально-педагогічної діяльності; передбачає наявність необхідних знань фахівців закладу щодо особливостей громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації вихованців; а також визначається застосуванням раціональних форм і методів соціально-педагогічної діяльності, спрямованих на формування активної життєвої позиції, самостійності, незалежності, правової захищеності та життєвої компетентності мешканців закладу.

Розробка системи соціально-педагогічної діяльності зумовлювалася такими сутнісними аспектами функціонування закладу: різновіковий склад мешканців, а також постійний потік нових вихованців, що призводило до нестабільності колективу та конфліктних стосунків; часова регламентація роботи (8-годинний робочий день), хоча деякі проблеми мешканців вимагали негайного вирішення незалежно від часових обмежень; відсутність комплексної спрямованості діяльності закладу на загальний процес соціалізації вихованців, подолання лише ситуативних проблем мешканців під час перебування в установі; відсутність мотивації вихованців до будь-якої діяльності, що пояснювалася ними як перебування в установі, що виконує функцію житла, а не навчального закладу.

Під час побудови системи соціально-педагогічної діяльності гуртожитку за основу був взятий системний підхід як методологічна основа соціально-педагогічних досліджень. Система соціально-педагогічної діяльності закладу, спрямована на соціалізацію вихованців, мала таку структуру: мету, зміст, об'єкт, суб'єкт, форми і методи, що відповідали структурі педагогічної роботи.

Метою системи соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на соціалізацію мешканців гуртожитку, визначено підвищення рівня громадянської, статево-рольової й трудової соціалізації вихованців та їх підготовку до самостійного життя поза інтернатними установами.

Завдання системи соціально-педагогічної діяльності розглядалися через створення соціально-виховного середовища, в межах функціону-вання якого відбувався вплив на мешканців; формування власного життєвого досвіду для успішного входження у соціальне середовище поза закладом; створення умов для усвідомлення вихованцями гуртожитку важливості успішної соціалізації кожного члена суспільства, а також розуміння ними наслідків низького рівня соціалізації. Слід зазначити, що необхідною умовою успішного функціонування соціально-виховного середовища виступає обов'язкова активність його об'єктів, тобто молоді надається право бути повноцінним учасником цілепокладання соціалізаційного процесу, вибору форм та методів соціалізації.

Наступним компонентом системи соціально-педагогічної діяльності закладу, спрямованої на соціалізацію мешканців, виступав зміст соціально-педагогічної роботи, що полягав у реалізації процесу громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації мешканців гуртожитку шляхом створення соціально-виховного середовища, покликаного здійснювати вплив на вихованців гуртожитку через організацію специфічних відносин всередині цього середовища. Під соціально-виховним середовищем ми розуміємо середовище безпосереднього та опосередкованого впливу на особистість на мікрорівні, сукупність об'єктивних чинників, що створюють сприятливі умови життєдіяльності особистості, передачу їй суспільно-історичного досвіду людства і національної культури, що впливає на формування соціально-адаптивних можливостей, статево-рольову ідентифікацію та розвиток трудових якостей.

Іншим компонентом системи були форми і методи соціально-педагогічної роботи із організаторами соціально-виховного середовища та мешканцями закладу. Робота зі спеціалістами соціальної сфери полягала у підвищенні їхньої компетентності у галузі методики створення соціально-виховного середовища шляхом проведення бесід, лекцій, презентацій, круглих столів, прес-конференцій, диспутів тощо, під час яких відбувалося ознайомлення із науковими поглядами провідних психологів, педагогів, соціальних працівників, а також створювалися умови для обміну досвідом. Крім того, було проведено попередній інструктаж, а також організовано щотижневі консультації з означених питань протягом усієї дослідно-педагогічної роботи експериментального характеру. Соціально-педагогічна діяльність із вихованцями інтернатного закладу по підвищенню рівня громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації відбувалася у трьох формах: індивідуальній, груповій та масовій.

Індивідуальна робота реалізувалася шляхом проведення щотижневих консультацій, спрямованих на подолання наявних проблем в осіб, негативних проявів поведінки, вдосконалення особистісних якостей, набуття соціально адекватних форм поведінки та дотримання правил і норм, прийнятих у суспільстві. Також здійснювалася виховна діяльність у формі систематичних бесід на теми особистої гігієни, навичок самообслуговування, комунікативних проблем поза соціальним мікросередовищем гуртожитку. В рамках зазначеної роботи раз у півріччя проводився конкурс "Краща кімната", переможці якого отримували заохочувальні призи.

Групова робота здійснювалася у трьох напрямках одночасно і характеризувалася спрямованістю соціально-педагогічної діяльності на громадянську, статево-рольову та трудову соціалізацію мешканців соціального гуртожитку. Відповідно до завдань громадянської соціалізації було розроблено і реалізовано тематичний цикл патріотично-громадянських заходів, спрямований на інформування щодо суспільно-політичного, економічного та соціально-культурного рівня життя країни; набуття мешканцями мотиваційної готовності до громадянської діяльності; готовності виконувати суспільні доручення; формування якостей, притаманних справжньому громадянину: національної самосвідомості, культури міжнаціональних відносин, патріотизму, гуманності, працелюбності, відповідальності за честь і справи колективу, усвідомлення важливості кожного у суспільстві.

Комплексна програма трудової соціалізації вихованців гуртожитку включала сприяння професійній поінформованості та усвідомленню корисності праці; вияву мотивації до трудової діяльності; формуванню вмінь та навичок побутової, обслуговуючої, продуктивної праці; розвитку почуття обов'язку, відповідальності, бережливості, підприємливості, пунктуальності, працелюбності, старанності, ініціативності, наполегливості, цілеспрямованості, ділової активності.

Тренінг "Статево-рольова соціалізація мешканців інтернатного закладу" (для вихованців мав назву "Благополучна сім'я", "Кохання та шлюб", "Я та моя майбутня дитина" тощо) містив ознайомлення із загальною низкою стандартів, зразків поведінки, правил, цінностей, норм, вимог, очікувань стосовно належності до певної статі; формування чітких уявлень про функцій сім'ї, особливості побудови взаємовідносин із представниками протилежної статі; створення умов для набуття якостей, необхідних сучасному чоловіку і жінці (чесності, довіри, поваги, розуміння, вірності, сумлінності, щирості, готовності допомогти та підтримати в скрутних ситуаціях тощо).

Окремим блоком системи визначено тренінг "Спілкування", що на початковому етапі реалізації системи соціально-педагогічної діяльності закладу сприяв знайомству представників соціально-виховного середовища та був спрямований на налагодження психологічного контакту між мешканцями закладу, підвищення їх мотивації до взаємодії, зняття бар'єрів спілкування, створення сприятливого психологічного клімату всередині групи, корегування негативного ставлення вихованців до оточуючих, формування почуття довіри та згуртованості. Важливість тренінгу окресленої тематики не викликає сумнівів у зв'язку із наявними проблемами вихованців, що проявляються у відсутності навичок спілкування з людьми поза закладом інтернатного типу, труднощами у встановленні контактів із дорослими та однолітками, у відчуженості і недовірі до людей.

Масова робота із мешканцями соціального гуртожитку складалася із волонтерської діяльності та розважальних заходів. Волонтерська діяль-ність включала організацію систематичних зустрічей із представниками громадських організацій з метою залучення до волонтерської діяльності та ознайомлення з основними напрямками роботи. Крім того, мешканці соціального гуртожитку брали участь у вуличних акціях, присвячених сучасним проблемам соціуму: боротьбі із ВІЛ/СНІДом, алкоголізмом, тютюнопалінням, наркоманією, проституцією; роздавали листівки, буклети та газети у місцях перебування великої кількості людей; надавали допомогу дітям шкіл-інтернатів та вихованцям дитячих будинків, розуміючи їх проблеми як ніхто інший. Упровадження розважальних заходів характеризувалося систематичним проведенням святкових конкурсів, концертів, вікторин, спартакіад, концертів-зустрічей тощо.

Наступний компонент системи ? мешканці соціального гуртожитку, які характеризувалися наявним комплексом соціально-психологічних особливостей, віковими відмінностями, характером взаємостосунків та терміном перебування в закладі інтернатного типу.

Останнім компонентом системи соціально-педагогічної діяльності закладу була адміністрація соціального гуртожитку, соціальний педагог, а також психологи і соціальні педагоги закладів соціального спрямування, які постійно надавали психологічну та соціальну підтримку мешканцям закладу.

Упровадження системи соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку, визначалося роботою у двох напрямках: із організаторами соціально-виховного середовища та із мешканцями закладу. Динаміка процесу соціалізації вихованців соціального гуртожитку простежувалася в ході дослідно-педагогічної роботи експериментального характеру за розробленими критеріями: громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації. Отримані дані представлені у таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика соціалізованості вихованців соціального гуртожитку на початковому й підсумковому етапах експериментальної роботи

Критерії

Рівні у %

До

Після

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

Громадянська соціалізація

низький

72

69

53

68

середній

25

27

38

28

високий

3

4

9

4

коефіцієнт

1,31

1,35

1,56

1,36

Статево-рольова соціалізація

низький

64

64

53

64

середній

32

33

37

32

високий

4

3

10

4

коефіцієнт

1,40

1,39

1,57

1,40

Трудова соціалізація

низький

52

56

42

55

середній

40

38

41

38

високий

8

6

17

7

коефіцієнт

1,56

1,50

1,75

1,52

Вірогідність результатів формувального етапу експерименту підтверджено за допомогою критерію ч2 Пірсона у сфері громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації респондентів експериментальної групи. Отримані показники свідчать про високу ефективність розробленої та апробованої у ході формувального експерименту системи соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на соціалізацію мешканців гуртожитку.

Результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання наукової проблеми соціалізації сиріт та молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку, що визначається у розробці, обґрунтуванні та практичному впровадженні системи соціально-педагогічної діяльності закладу, яка забезпечує ефективність цього процесу.

2. Теоретичний аналіз проблем дослідження зумовив визначення соціалізації як двобічного процесу і результату засвоєння та активного відтворення особистістю системи соціальних зв'язків через діяльність та спілкування шляхом входження в соціальне середовище. Соціалізація сучасної молоді відбувається у відповідності із рівнем вирішення молодою людиною низки завдань (природно-культурних, соціально-культур-них і соціально-психологічних), характеризується трьома періодами (пошуку, інтеграції в суспільство й періодом інтенсивної творчої праці) та зумовлюється особистісними і соціальними проблемами.

3. Установлено, що передумовою соціалізації майбутніх вихованців соціального гуртожитку виступає процес формування життєвої компетентності учнів шкіл-інтернатів, покликаний створювати всі необхідні умови для успішного формування громадянської, комунікативної, моральної, здоров'язберігаючої, трудової, статево-рольової компетентності. Реалізація цих завдань здійснюється за допомогою залучення певних форм та методів навчально-виховної роботи, ефективність яких, у свою чергу, залежить від компетентності спеціаліста соціальної сфери.

4. Виявлено, що основною метою діяльності соціального гуртожитку виступає створення сприятливих умов для успішного входження осіб віком від 15 до 23 років у соціальне середовище поза закладами інтернатного типу та адаптація мешканців до змінних умов соціуму. Процес соціалізації вихованців соціального гуртожитку має свою специфіку та спирається на загальні моделі, що дає можливість розглядати його як самостійний об'єкт вивчення і дозволяє встановити особливості функціонування закладу, окреслити соціально-психологічні проблеми мешканців гуртожитку та виявити характеристики соціально-педагогічної діяльності фахівців установи.

5. Вивчення сучасного стану процесу соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку проводилося за розробленими критеріями (громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації) і рівнями соціалізації (високим, середнім та низьким), які мали якісно-кількісну визначеність еталону. Означене дослідження специфіки функціонування закладу і соціалізованості вихованців показало низький рівень громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації мешканців, а також довело відсутність єдиної системи соціально-педагогічної діяльності гуртожитку, куди б упорядковано входили всі доцільні форми та методи роботи спеціаліста соціальної сфери, спрямовані на підвищення рівня соціалізованості осіб.

6. У процесі дослідження вперше розроблено і впроваджено у соціальні гуртожитки систему соціально-педагогічної діяльності закладу, покликану сприяти успішному процесу соціалізації мешканців, що об'єднала в собі традиційні, спеціально адаптовані форми та методи й нові розроблені методики. Система мала таку структуру: мету, об'єкт, суб'єкт, зміст, форми і методи, що відповідало традиційній структурі педагогічної роботи.

7. Відповідно до структури, визначено мету системи соціально-педагогічної діяльності, що полягала у підвищенні рівня громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації вихованців соціального гуртожитку. Завданням системи соціально-педагогічної діяльності виступив вплив на мешканців закладу через створення соціально-виховного середовища, в межах функціонування якого відбувалося формування знань, розвиток умінь та навичок, набуття власного життєвого досвіду для успішного входження у соціальне середовище поза закладом. Зміст системи соціально-педагогічної роботи розкривався через створення соціально-виховного середовища та основних передумов успішного його функціонування (наявності об'єктів, впливу суб'єктів, позитивної спрямованості діяльності соціального педагога на підвищення рівня громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації вихованців закладу). Об'єктом системи були мешканці соціального гуртожитку, які характеризувалися наявним комплексом соціально-психологічних особливостей, віковими відмінностями, характером стосунків та терміном перебування в закладі інтернатного типу. Суб'єктом виступила адміністрація соціального гуртожитку, соціальний педагог, а також психологи і соціальні педагоги закладів соціального спрямування, які постійно надавали психологічну та соціальну підтримку вихованцям закладу. Останній компонент системи ? форми і методи соціально-педагогічної діяльності, адаптовані відповідно до досліджуваного контингенту осіб.

8. Упровадження системи соціально-педагогічної діяльності гуртожитку, спрямованої на підвищення рівня соціалізації мешканців, передбачало роботу у двох напрямках: із організаторами соціально-виховного середовища (підвищення їх компетентності у галузі розвитку та становлення означеного середовища) та із вихованцями закладу (індивідуальні, групові та масові форми). Аналіз результатів впровадження системи соціально-педагогічної діяльності закладу щодо соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, засвідчив високу динаміку зростання показників громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації вихованців соціального гуртожитку.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. У подальшому необхідно зосередити увагу на розробці новітніх прикладних соціально-психолого-педагогічних технологій роботи із вихованцями соціальних гуртожитків; вивченні досвіду роботи зарубіжних країн щодо проблеми соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку.

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях

1. Доннік М.С. Соціалізація молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку / М.С. Доннік // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2009. - №1. - С.16 - 21.

2. Доннік М. Соціальний гуртожиток - шлях до самостійності випускників шкіл-інтернатів / М. Доннік // Наук. записки. ? Вип.83. - Серія: Пед. науки. - Кіровоград, 2009. - С.66 - 70.

3. Доннік М.С. Теоретичний аналіз соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування / М.С. Доннік // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім.М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія: зб. наук. праць. - Вип.29/Редкол.: В.І. Шахов (голова) та ін. - Вінниця: ТОВ фірма "Планер", 2009. - С.251 ? 256.

4. Доннік М. Соціальний педагог як провідний фахівець соціального гуртожитку / М. Доннік // Наукові записки. - Вип.88. - Серія: Пед. науки. - Кіровоград, 2010. ? С.92 ? 96.

5. Доннік М.С. Дослідження рівня соціалізації мешканців Кіровоградського міського соціального гуртожитку / М.С. Доннік // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2010. - № 9. - С.84 ? 92.

6. Доннік М.С. Значення соціального середовища у процесі становлення вихованців соціального гуртожитку / М.С. Доннік // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010. - №1. - С.36 ? 44.

7. Доннік М. Технології соціально-педагогічної діяльності фахівця соціального гуртожитку / Марія Доннік // Наукові записки. - Вип.91. - Серія: Пед. науки. - Кіровоград, 2010. ? С.79 ? 83.

8. Доннік М.С. Методи формування життєвої компетентності вихованців соціального гуртожитку / М.С. Доннік // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2009. - № 17 (180). - Ч. ІІ. ? С.175 ? 180 (Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: європейський вектор розвитку вищої школи: матер. міжнар. наук. - практ. конф., 3 ?5 листопада 2009 р.).

9. Доннік М.С. Соціальний гуртожиток як провідний інститут соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування / М.С. Доннік // Зб. наук. пр. Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка.Т. XII. ? Ч.І. ? К., 2010. ? С. 197 ? 208 (Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і приклад-ні проблеми: зб. матеріалів V Між нар. наук. - практ. конф., 18 берез. 2010 р.).

10. Доннік М.С. Обдарованість та соціально-педагогічна занед-баність: порівняльний аспект (на прикладі ліцеїстів та вихованців соці-альних гуртожитків) / М.С. Доннік // Пед. вісник. ? 2010. ? №3?4 (15?16). ? С.43 ? 47 (Психолого-педагогічні умови розвитку обдарова-ності особистості: матеріали Всеукраїн. наук. - практ. семінару,20 - 21 квіт. 2010 р.).

11. Доннік М.С. Соціалізація молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку. ? Рукопис.

Анотації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. ? Державний заклад "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", Луганськ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку.

У дисертації розглянуто теоретико-методологічні основи процесу соціалізації вихованців закладу, здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування; виявлено сутність та зміст соціалізаційного процесу мешканців соціального гуртожитку; виділено критерії громадянської, статево-рольової та трудової соціалізації вихованців та досліджено їх реальний рівень сформованості. Вперше науково розроблено й обґрунтовано на теоретичному, змістовому та технологічному рівнях систему соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямовану на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування; структурними компонентами якої виступають мета, об'єкт, суб'єкт, зміст, форми і методи соціально-педагогічної роботи.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.