Теорія та методика розвитку словника дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД „ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА РОЗВИТКУ СЛОВНИКА ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Горбунова Наталія Володимирівна

Одеса - 2011

Анотація

Горбунова Н.В. Теорія та методика розвитку словника дітей старшого дошкільного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук із спеціальності 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Державний заклад „Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, 2011.

У дисертації представлено комплексний аналіз проблеми розвитку словника дітей старшого дошкільного віку. Обґрунтовано системний підхід до вивчення слова, принципи організації словникової роботи з дітьми старшого дошкільного віку, діяльнісний, компетентнісний підходи до організації словникової роботи, змістовий аспект розвитку словника дітей старшого дошкільного віку в різних видах мовленнєвої діяльності; визначено тенденції та стадії оволодіння дитиною словом в онтогенезі, педагогічні умови розвитку словника дітей старшого дошкільного віку (створення позитивного емоційного тла для занурення дітей у комунікативно-мовленнєве середовище; дотримання послідовності етапів розвитку словника дітей (занурення, орієнтація, диференціація, активне вживання) за пріоритетності індивідуальних форм словникової роботи над загальногруповими; інтеграція цілеспрямованої словникової роботи в різні види мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова); взаємодія дошкільного навчального закладу з родинами в роботі з розвитку словника дітей); виявлено критерії (мотиваційний, когнітивно-змістовий, експресивно-оцінний), показники та схарактеризовано рівні розвитку словника дітей старшого дошкільного віку; науково обґрунтовано, розроблено лінгводидактичну модель і експериментальну методику розвитку словника старших дошкільників у різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова).

Ключові слова: розвиток словника, діти старшого дошкільного віку, словникова робота, збагачення словника, уточнення, активізація словника, педагогічні умови, види мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова).

Аннотация

Горбунова Н.В. Теория и методика развития словаря детей старшего дошкольного возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Государственное учреждение «Южно-Украинский национальный педагогический университет имени К. Д. Ушинского», Одесса, 2011.

Диссертация посвящена проблеме развития словаря детей старшего дошкольного возраста. В работе научно обоснована сущность понятия «развитие словаря детей старшего дошкольного возраста» с позиций системного, коммуникативного, деятельностного подходов. Развитие словаря детей старшего дошкольного возраста рассматривается в работе как суть процесса, отображающего позитивную динамику количественных и качественных изменений за счет усвоения слов различных категориальных групп. Процесс развития словаря заключается в сосредоточении внимания не только на количественном накоплении словарного запаса, но и качественном за счет расширения семантических полей.

В исследовании обоснованы теоретико-методические основы проблемы развития словаря детей старшего дошкольного возраста. В частности, определено, что развитие словаря старших дошкольников обуславливается совокупностью внешних и внутренних факторов, а именно: специальная организация языковой среды, правильная речь воспитателя, соответствующее дидактико-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса в дошкольных учебных заведениях, внедрение технологий обогащения словарного запаса на разных этапах дошкольного детства.

Определены критерии и показатели развития словаря детей старшего дошкольного возраста: мотивационный (интерес к смыслу слова, инициативность словоупотребления, стремление к словотворчеству и словоизменению); когнитивно-содержательный (точность словоупотребления, количество и целесообразность слов, используемых ребенком в тематических группах, понимание значения слов и умение их пояснить); экспрессивно-оценочный (наличие в речи образных выражений, поговорок, пословиц, экспрессивной лексики, взаимооценка правильности использования лексики другими, самооценка правильности использования лексики). На основе определенных критериев и показателей охарактеризованы уровни развития словаря детей старшего дошкольного возраста: высокий, выше среднего, средний, ниже среднего, недостаточный.

В диссертации теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия развития словаря старших дошкольников: создание позитивного эмоционального фона для погружения детей в коммуникативно-речевую среду; соблюдение последовательности этапов развития словаря детей (погружение, ориентация, дифференциация, активное использование) по приоритетности индивидуальных форм словарной работы над общегрупповыми; интеграция целенаправленной словарной работы в разные виды речевой деятельности (художественно-речевая, учебно-речевая, речеигровая); взаимодействие дошкольного учебного заведения с семьями в работе по развитию словаря детей.

Разработана и апробирована лингводидактическая модель развития словаря старших дошкольников, включающая три последовательные этапа работы: обогатительно-репродуктивнй, учебно-уточняющий, продуктивно-развивающий. На протяжении всех трех этапов реализовывалось такое педагогическое условие, как обеспечение последовательности этапов развития словаря детей (погружение, ориентация, дифференциация, активное употребление) с соблюдением приоритетности индивидуальных форм словарной работы над общегрупповыми. Целью работы первого этапа - обогатительно-репродуктивного - было обогащение словаря старших дошкольников, воспитание интереса к содержанию слова. В ходе первого этапа работы реализовывалось такое педагогическое условие, как создание положительного эмоционального фона для погружения детей в коммуникативно-речевую среду. Содержание работы этого этапа включало просмотр театрализованных представлений, чтение литературных текстов, упражнения-игры, лексические упражнения. Работу на учебно-уточняющем этапе проводили с целью уточнения понимания детьми значения слов и умения их пояснить; обеспечения усвоения синонимов, антонимов, омонимов, образных слов, точности словоупотребления. На втором этапе происходила ориентация детей в словарном запасе и его дифференциация в процессе учебно-речевой деятельности, что позволило систематизировать словарь, обеспечивало усвоение синонимов, антонимов, многозначных слов. На этом же этапе реализовывалось такое педагогическое условие, как взаимодействие дошкольного учебного заведения с семьями в работе по развитию словаря детей. Содержание работы второго этапа включало: упражнения на образование смысловых оттенков значений слов (имен существительных, прилагательных, глаголов), подбор антонимов, синонимов, омонимов, упражнения на развитие восприятия образного слова, занятия с отработкой понимания значения слов. Цель третьего этапа - продуктивно-развивающего - стимулирование активного употребления слов в речи ребенка через речеигровую деятельность; развитие способности к взаимооценке и самооценке правильности употребления лексики. На этом этапе работы реализовывалось такое педагогическое условие, как: интеграция целенаправленной словарной работы в разные виды речевой деятельности (художественно-речевая, учебно-речевая, речеигровая). Содержание третьего этапа работы включало: упражнения, упражнения-игры, сюжетно-ролевые игры, полилоги, создание и презентацию деятельностного проекта.

Ключевые слова: развитие словаря, дети старшего дошкольного возраста, словарная работа, обогащение словаря, уточнение, активизация словаря, педагогические условия, виды речевой деятельности (художественно-речевая, учебно-речевая, речеигровая).

Annotation

Gorbunova N.V. Theory and methods of developing the vocabulary of older pre-school children. - Manuscript.

Thesis for a Doctorate Degree in Pedagogical Sciences. Speciality: 13.00.02 - Theory and Methods of Teaching: Ukrainian Language. - State Establishment „The South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky”, Odessa, 2011.

Thesis is devoted to the complex research of the problem of developing the vocabulary of older pre-school children. System approaches to studying the word, the principles of organizing teaching vocabulary to older pre-school children, practical and competence approach to organizing teaching vocabulary to older pre-school children, the aspect of content of older per-school children's vocabulary in different kinds of speaking activities are grounded; the characteristic of semantic word's structure is given; peculiarities of understanding and using words by older per-school children, the regularities and stages of acquisition the word by a child in ontogenesis are defined; pedagogical terms are theoretically grounded (creating positive emotional background and dipping children in language communicative surrounding, abidance of the sequence of steps developing the vocabulary of older pre-school children (dipping, orientation differentiation, active using) with the priority of individual vocabulary work forms on group ones, integration of purposeful vocabulary work in different language skills (academic speech, art speech, playing speech), interaction of pre-school studying establishment and parents on developing vocabulary), criteria (motivational, cognitive-content, expressive-evaluative) and indexes are specified, levels of acquisition the vocabulary by older pre-school children; the model of developing the vocabulary of older pre-school children is developed and the efficiency of its methodical support is experimentally approved.

Key-words: developing of the vocabulary, older pre-school children, vocabulary work, gaining vocabulary, clarifying, activating vocabulary, pedagogical terms, kinds of speech activity (art-speech, academic-speech, playing-speech).

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження зумовлена активним, усеохоплюючим упровадженням рідної мови в контексті розвитку української державності і визначається стратегічним завданням - виховання мовної особистості з властивими їй національно-культурними та світоглядними пріоритетами. Рівень мовленнєвої культури виявляє достатній словниковий багаж, уміння точно і доречно використовувати його у різних ситуаціях спілкування. Проте, на жаль, реальний рівень володіння мовленням засвідчує гостроту проблеми, що зумовлюється необхідністю розв'язання сукупності завдань, значущість яких наголошується в державних документах (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХЙ столітті, програма „Діти України”, Закони України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Базовий компонент дошкільної освіти в Україні”); актуалізацією у контексті особистісно зорієнтованого підходу в освіті питання щодо формування дитячої картини світу, одним із засобів відбиття якої виступає мовлення дитини; зміною освітніх пріоритетів і ціннісних орієнтирів, що вимагає оновлення змісту та процесуальних характеристик освітнього середовища дошкільного навчального закладу передусім в аспекті організації мовленнєвої роботи з дітьми, пов'язаних із забезпеченням пріоритету досвіду пізнання над научуванням, урізноманітнення способів організації дітей, форм і методів словникової роботи. Водночас реалізація цих завдань ускладнюється зміною освітніх пріоритетів і ціннісних орієнтирів, невідповідностями між оновленим змістом дошкільної освіти, представленим у Базовому компоненті дошкільної освіти, та дещо застарілими підходами до створення освітнього середовища в реальній практиці дошкільного навчального закладу, зокрема організації мовленнєвої роботи з дітьми.

Вивчення теоретичних джерел і досвіду роботи дошкільних навчальних закладів, знайомство з традиційними й інноваційними підходами до організації мовленнєвої роботи, зокрема лексичної, аналіз чинних програм навчання та виховання дітей дошкільного віку, аналітичний огляд методичних розробок засвідчують, що робота з розвитку словника цілеспрямовано проводиться переважно в процесі регламентованого навчання, обмежуючись завданнями конкретного заняття, без зв'язку з подальшою мовленнєвою роботою, закріпленням словникового запасу, активним його застосуванням дітьми в щоденній мовленнєвій практиці. Такий підхід спричинює недостатній рівень розвитку словника більшості дошкільників, утруднює реалізацію наступності дошкільного навчального закладу та школи в аспекті збагачення словника як стрижня дитячого мовленнєвого розвитку. Особливо проблема загострюється в ситуації перебування дітей у полімовному оточенні, характерному для Криму та деяких областей України. Для успішного розв'язання завдань словникової роботи з дошкільниками необхідна оновлена методика, яка б, ураховуючи означену специфіку, на основі багаторівневої організації лексичної роботи забезпечила б прозорість і наступність завдань розвитку словника в різних видах мовленнєвої діяльності: художньо-мовленнєвої, навчально-мовленнєвої та мовленнєво-ігрової.

Проблема розвитку словника дітей досліджувалась ученими в різноманіт-них аспектах: етапність засвоєння слова як сигналу в контексті взаємодії сигнальних систем дійсності (І. Горєлов, Н. Данилова, М. Кольцова, І. Павлов, К. Сєдов); фонетичні, лексичні та граматичні особливості дитячого мовлення на початкових етапах розвитку (О. Гвоздєв, К. Крутій, Н. Рибніков, Т. Ушакова, С. Цейтлін, О. Шахнарович, Н. Швачкін, Н. Юр'єва); збагачення словника дітей раннього віку (Ю. Аркін, В. Гербова, Г. Ляміна, Г. Розенгарт-Пупко); особливості становлення та розвитку словника дітей (В. Логінова, В. Коник, М. Коніна, В. Яшина); залежність розвитку мовлення від спільної з дорослим діяльності (М. Єлагіна, М. Лісіна, Н. Лєпська, В. Ядешко); закономірності, принципи та методи розвитку мовлення дітей раннього віку (А. Богуш, К. Крутій, Г. Ляміна, Т. Науменко, Л. Олійник, Л. Павлова, О. Саприкіна, Л. Федоренко, Т. Юртай-кіна). Проблема розвитку словника дошкільнят є досить складною та багатоаспектною, тому розв'язанню її присвячено роботи психолінгвістів, лінг-вістів, педагогів, методистів, дефектологів (А. Арушанова, А. Богуш, О. Гвоздєв, Л. Калмикова, Л. Колунова, Г. Ніколайчук, Ф. Сохін, В. Тищенко, М. Шеремет). Фундаментальні загальнонаукові положення проблем лексикології виявляють системні відносини саме в лексиці та її зв'язки з іншими рівнями мови (О. Ахманова, В. Виноградов, В. Звегінцев, О. Потебня, А. Уфімцева, Д. Шмельов).

Стрижневим моментом низки наукових досліджень (Л. Бірюк, Н. Гавриш, А. Ількова, Н. Кирста, Л. Колунова, Н. Кудикіна, Г. Куршева, А. Лаврентьєва, С. Макаренко, Ю. Руденко, Є. Савушкіна, А. Смага, О. Сомкова, Є. Струніна, О. Ушакова, М. Швачкін, Т. Юртайкіна) виступило вивчення особливостей засвоєння семантики слів, уточнення, розширення значень уже відомих слів у певному контексті, використання тематичного принципу введення лексики, асоціативного поєднання слів. Спеціальні дослідження (А. Арушанова, А. Богуш, Л. Калмикова, К. Крутій, М. Лаврик, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ніколайчук, Е. Федеравичене) дали змогу визначити лінгводидактичні та педагогічні умови формування механізму структурування смислів слова, а також якісного розвитку словника. Особливості оволодіння словником у ситуації білінгвізму досліджувались А. Богуш, О. Негневицькою, К. Протасовою, Н. Родіною.

Вивченню психологічних закономірностей лексики присвячено низку досліджень таких науковців, як П. Блонський, Л. Виготський, А. Захарова, Д. Ельконін, І. Колобова, О. Леонтьєв, О. Лурія, Д. Ніколенко, М. Попова, Є. Соботович, Ф. Сохін. У межах лінгвістичного підходу вчені визначають слово як продукт мовленнєвої діяльності з власною внутрішньою структурою та категоріальними ознаками (Л. Булаховський, І. Гальперін, І. Ковалик, В. Костомаров, Л. Лосєва, Г. Солганік, З. Франко). Психолінгвістичний компонент проблеми розвитку словника дошкільників ґрунтується на уявленні про місце лексичного багатства в структурі мовленнєвої діяльності, різноманітні психофізіологічні механізми породження мовлення (Л. Бауер, Т. Бернштам, І. Зимняя, О. Леонтьєв, П. Олерон, І. Синиця, П. Фресс, Т. Ушакова).

Вивчення теоретичних засад і практики організації лексичної роботи в дошкільних навчальних закладах засвідчило наявність суперечностей між:

– необхідністю оновлення змісту та методів організації лексичної роботи, нагальною потребою в технологізації процесу розвитку словника дошкільників і сучасним станом лексичної роботи в умовах інтегрованого освітнього простору дошкільного навчального закладу;

- розгалуженими педагогічними інноваціями в аспекті організації словникової роботи та реальним рівнем якості навчально-методичного забезпечення освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах;

- рівнем вимог до мовленнєвої компетентності особистості дітей дошкільного віку й усталеністю традиційних методик розвитку дитячого словника.

Нагальна потреба в розв'язанні визначених суперечностей зумовила вибір теми дисертаційного дослідження „Теорія та методика розвитку словника дітей старшого дошкільного віку”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось у межах наукових тем кафедри української філології „Парадигма соціокультурних комунікацій у літературно-мовному просторі та її роль у методиці викладання української мови і літератури” (№ держреєстрації 01070001594) за планом наукової роботи Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) та „Актуальні проблеми лінгводидактики в сучасних закладах освіти” (№ держреєстрації 0104U005504), що входить до тематичного плану кафедри філологічних дисциплін Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Тему дисертації затверджено вченою радою Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (протокол № 10 від 28 травня 2004 року), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології при НАПН України (протокол № 1 від 27 січня 2006 року).

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад і експериментальної методики розвитку словника дітей старшого дошкільного віку в різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова) на основі багаторівневої організації лексичної роботи та педагогічних умов її реалізації.

Завдання дослідження:

1. Визначити та науково обґрунтувати концептуальні засади розвитку словника старших дошкільників.

2. Розкрити сутність поняття „розвиток словника дітей старшого дошкільного віку” з позицій різних наукових підходів.

3. З'ясувати особливості розуміння та використання лексики дітьми в різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова).

4. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні розвитку словника старших дошкільників.

5. Виявити й теоретично обґрунтувати педагогічні умови розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.

6. Розробити, науково обґрунтувати та експериментально апробувати лінгводидактичну модель і методику розвитку словника старших дошкільників у різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова).

7. Визначити тенденції та стадії розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт дослідження - мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови та методика розвитку словника дітей старшого дошкільного віку в різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова). лексика словник дошкільник

Гіпотеза дослідження ґрунтувалася на припущенні, що розвиток словника старших дошкільників буде ефективним за умови забезпечення невід'ємної від загального особистісного, психічного розвитку дитини багаторівневої організації лексичної роботи, якщо на:

стратегічному рівні - інтегрувати цілеспрямовану словникову роботу в освітнє середовище, контекст якого задається метою виховання творчої мовленнєвої особистості;

тактичному рівні - реалізувати сукупність педагогічних умов (створення позитивного емоційного тла для занурення дітей у комунікативно-мовленнєве середовище; дотримання послідовності етапів розвитку словника дітей (занурення, орієнтація, диференціація, активне вживання) за пріоритетності індивідуальних форм словникової роботи над загально-груповими; інтеграція цілеспрямованої словникової роботи в різні види мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова); взаємодія дошкільного навчального закладу з родинами в роботі з розвитку словника дітей);

оперативному рівні - регулярно проводити моніторинг розвитку словника старших дошкільників на основі використання розробленого критеріального апарату та діагностичних комплексів.

Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що оптимальні умови розвитку та збагачення словника дітей старшого дошкільного віку забезпечуються інтеграцією цілеспрямованої словникової роботи в освітнє середовище дошкільного навчального закладу із забезпеченням взаємопов'яза-ного впливу на розвиток словника різних видів мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова).

Дослідження ґрунтується на сучасних концепціях і положеннях про мовну освіту громадян України, в яких визначено нове розуміння процесу формування мовленнєвої культури як закономірних, послідовних і неперервних змін, що відбуваються в процесі становлення національно свідомої мовної особистості на всіх етапах життєдіяльності людини від дошкілля до зрілого віку.

Зважаючи на складність і багатоплановість досліджуваної проблеми, реалізувати провідну ідею виявилося можливим лише за умови системного підходу, що й дало змогу визначити концепцію дослідження, яка інтегрує в собі такі теоретичні положення:

Стратегія розгортання процесу розвитку словника старших дошкільників базується на системному (зумовлюється усвідомленням мови як системи, тобто сукупності взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів; слова в мові становлять цілісну систему однорівневих одиниць, пов'язаних між собою різноманітними відносинами, що характеризуються багатозначністю, узгодженістю з іншими словами. Водночас слово виявляє себе на лексичному рівні самостійним складним цілісним системним утворенням. Методика розвитку словника старших дошкільників у різних видах мовленнєвої діяльності також належить до категорії систем, оскільки як цілісне утворення виступає упорядкованою множиною взаємопов'язаних компонентів і реалізується на різних рівнях організації словникової роботи); діяльнісному (підставами для його визначення є той факт, що процес розвитку словника має діяльнісну природу та відбувається в процесі різних видів дитячої діяльності, які здійснюють разом із мовленням взаємозбагачувальний вплив. Найефективніші умови для розвитку словника дитини створюються забезпеченням взаємопов'язаного впливу різних видів мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова), в кожній із яких розв'язуються специфічні завдання розвитку словника); компетентнісному (забезпечує формування низки компетенцій, якими має оволодіти кожний мовець (загальні компетенції (знання світу, соціокультурні знання, практичні вміння та навички) та лінгвістичні, комунікативні, соціолінгвістичні, дискурсивні) та комунікативному підходах (різні форми комунікації виступають вирішальним чинником розвитку словника дітей, причому розвиток словника старших дошкільників розглядається як процес, пов'язаний із позитивною динамікою кількісних і якісних змін, зумовленою освоєнням слів категоріальних груп, що перебувають на різних рівнях осмислення та дають можливість дитині свідомо залучати багатство власного словника у різноманітних ситуаціях буття). Об'єднуючим стрижнем організації словникової роботи є врахування загальних закономірностей розвитку словника дітей старшого дошкільного віку в різних видах діяльності, водночас у кожній із яких словникова робота виявляє свою специфіку.

Розвиток словника у старших дошкільників зумовлюється низкою чинників: внутрішніх (бажання та потреба оволодівати рідною мовою для здобуття, транслювання інформації; прагнення номінувати предмети, об'єкти довкілля; дотримання певної послідовності фаз розвитку) та зовнішніх (занурення дітей у розвивальне мовленнєве середовище; інтеграція словникової роботи в інтегроване освітнє середовище; методичний супровід розвитку словника дошкільників із урахуванням різноманітних форм організації словникової роботи в освітньому середовищі дошкільного навчального закладу; впровадження інноваційних технологій розвитку словника).

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, перевірки гіпотези застосовувалися такі методи дослідження: теоретичні - системний аналіз та узагальнення наукової, методичної літератури з проблеми розвитку словника старших дошкільників; методи історико-генетичного, парадигмального та системного аналізу філософського, психолого-педагогічного, культурологічного, соціологічного, лінгвістичного, психолінгвістичного, лінгводидактичного наукових фондів для теоретичного узагальнення провідних підходів до розвитку словника старших дошкільників; ретроспективний аналіз національного та зарубіжного досвіду - для встановлення підходів щодо аналізу, оцінки й інтерпретації моделей змісту словникової роботи з дітьми старшого дошкільного віку; теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду вихователів із метою аналізу стану досліджуваної проблеми в практиці дошкільних навчальних закладів; емпіричні: аналіз документації дошкільних навчальних закладів, педагогічних університетів із метою виявлення стану досліджуваної проблеми; лонгітюдний експеримент для оцінювання рівня розвитку словника старших дошкільників, перевірки ефективності експериментальної методики розвитку словника дітей старшого дошкільного віку в різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова); діагностувальні методи (експрес-анкетування; інтерв'ювання, тестування вихователів і майбутніх вихователів щодо організації словникової роботи; бесіди; спостереження за мовленням дітей старшого дошкільного віку з метою визначення особливостей розвитку словника в різних видах мовленнєвої діяльності; проектування, моделювання, верифікації - для перевірки ефективності експериментальної моделі розвитку словника старших дошкільників; прогностичний аналіз - для з'ясування тенденцій і стадій розвитку словника дітей старшого дошкільного віку; статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних із метою отримання достовірніших результатів щодо рівнів розвитку словника старших дошкільників.

База дослідження. Експериментальна робота здійснювалася на базі дошкільних навчальних закладів №№ 6, 38 м. Ялти, № 37 „Лелека” м. Євпаторії, № 115 м. Дніпропетровська, №№ 9, 24, 25 м. Харцизька Донецької області, №№ 14, 20, 48 м. Шахтарська Донецької області, №№ 151, 204, 397 відділу освіти Київської районної ради м. Донецька, №№ 224, 302, 365 Пролетарського району м. Донецька. На констатувальному етапі експерименту брало участь 631 дитина старшого дошкільного віку, 238 вихователів, 35 методистів дошкільних навчальних закладів, 17 інспекторів міських та районних відділів освіти, 189 батьків старших дошкільників; на формувальному етапі - 319 старших дошкільників.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше розроблено та науково обґрунтовано концептуальні засади організації словникової роботи в дошкільному навчальному закладі (наукові підходи, принципи); розроблено, науково обґрунтовано лінгводидактичну модель розвитку словника дітей старшого дошкільного віку; виявлено та теоретично обгрунтовано педагогічні умови (інтеграція цілеспрямованої словникової роботи в різні види мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова); створення позитивного емоційного тла для занурення дітей у комунікативно-мовленнєве середовище; дотримання послідовності етапів розвитку словника дітей (занурення, орієнтація, диференціація, активне вживання) за пріоритетності індивідуальних форм словникової роботи над загально-груповими; взаємодія дошкільного навчального закладу з родинами в роботі з розвитку словника дітей); розкрито сутність поняття „розвиток словника дітей старшого дошкільного віку” з позицій різних наукових підходів; виявлено особливості розуміння значення слів та використання їх дітьми в різних видах мовленнєвої діяльності; визначено критерії (мотиваційний із показниками: інтерес до змісту слова; ініціативність слововживання; прагнення до словотворення та словозміни; когнітивно-змістовий, що виявляється в точності слововживання; кількості та доречності слів, які вживає дитина в тематичних групах; розуміння значення слів і вмінні їх пояснити; експресивно-оцінний, показниками якого є наявність у мовленні образних виразів, приказок, прислів'їв, експресивної лексики; взаємооцінка правильності вживання іншими слів лексичного запасу; самооцінка правильності вживання власної лексики); визначено тенденції та стадії розвитку словника старших дошкільників; уточнено поняття „слово”, „лексика”, „лексичне значення слова”, „словникова робота”, характеристику кількісного та якісного обсягу словникового запасу дітей старшого дошкільного віку; набули подальшого розвитку теорія та методика словникової роботи зі старшими дошкільниками.

Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні психологічних, лінгвістичних, психолінгвістичних і лінгводидактичних підходів до організації словникової роботи; систематизації методів, прийомів, технологій словникової роботи з дітьми старшого дошкільного віку; характеристиці принципів організації словникової роботи з дітьми старшого дошкільного віку.

Практична значущість дослідження полягає в розробці та можливості застосування експериментальної методики розвитку словника старших дошкільників у різних видах мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова) у практиці дошкільних навчальних закладів; у цілеспрямованому застосуванні мовно-ігрового трансформера-тренажеру „Малятко-мовлятко”. Розроблений, експериментально перевірений методичний супровід організації лексичної роботи в дошкільному навчальному закладі (система занять, мовленнєві завдання, вправи, ігри) може бути успішно використаний для підвищення якості словникової роботи передусім у дошкільних закладах полімовного регіону. Запропоновано систему роботи, що базується на засвоєнні дітьми лексики на рівні усвідомлення та вживання слів у мовленні. Одержані експериментальні результати розширюють і збагачують традиційні підходи до організації словникової роботи, її інтеграції в різні види мовленнєвої діяльності (художньо-мовленнєва, навчально-мовленнєва, мовленнєво-ігрова). Підготовлено навчально-методичний посібник „Технології розвитку словника дошкільників”. Розроблено програму та започатковано роботу постійно дієвого семінару для вихователів дошкільних навчальних закладів „Організація словникової роботи в дошкільному навчальному закладі”. Результати дослідження можуть використовуватися під час лекцій і семінарських занять із дисципліни „Дошкільна лінгводидактика” в педагогічних вищих навчальних закладах, педколеджах, інститутах післядипломної освіти педагогічних працівників, а також у розробці програм і методичних посібників для роботи з дошкільнятами. Запропонована лінгводидактична модель розвитку словника старших дошкільників розкриває динаміку змін ролі дорослого („дорослий-дитина”, „дитина-дорослий”, „дитина-дитина”, „батьки-дитина”) залежно від рівня розвитку словника дітей старшого дошкільного віку, моделі навчально-методичного забезпечення і може бути впроваджена в роботу дошкільних навчальних закладів різного типу.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи педагогів дошкільних навчальних закладів № 38 м. Ялти (акт про впровадження № 3 від 04.09.2009 р.), № 6 м. Ялти (акт про впровадження № 1 від 15.01.2009 р.), № 37 „Лелека” м. Євпаторії (акт про впровадження № 1 від 02.11.2009 р.), № 115 м. Дніпропетровська (акт про впровадження № 2 від 07.09.2010 р.), №№ 9, 23, 24, 25 м. Харцизька Донецької області (акт про апробацію № 2 від 15.03.2009 р.), №№ 13, 14, 20, 48 м. Шахтарська Донецької області (акт про впровадження № 27 від 04.02.2008 р.), №№ 56, 17 Мар'їнського району Донецької області (акт про впровадження № 3 від 04.06.2009 р.), №№ 151, 204, 397 відділу освіти Київської районної ради м. Донецька (акт про впровадження № 2 від 10.12.2008 р.), №№ 224, 302, 333, 365 Пролетарського району м. Донецька (акт про впровадження № 2 від 10.12.2008 р.) і в лекційному курсі, який читався в Республіканському вищому навчальному закладі „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (акт про впровадження № 26/02 від 20.11.2008 р.), Бердянському державному педагогічному університеті (акт про впровадження № 32/01 від 11.02.2009 р.), Комунальному закладі „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (акт про впровадження № 452 від 23.12.2010 р.), Слов'янському державному педагогічному університеті (акт про впровадження № 68-10-262б від 21.10.2010 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечена теоретичним обґрунтуванням вихідних положень експериментальної роботи, адекватністю її методів предмету та завданням, поєднанням кількісного та якісного аналізу, репрезентативністю вибірки, статистичною значущістю здобутих показників, конкретністю математичної обробки, значним обсягом емпіричних даних, тривалим масовим експериментом.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися, обговорювалися на науково-практичних і науково-методичних конференціях, семінарах різного рівня: міжнародних („Дні науки 2005”, „Дні науки 2006” (Дніпропетровськ, 2005, 2006); „Инновационные подходы к профессиональной подготовке педагогических кадров: опыт и пути решения” (Барановичи, 2006); „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2007, 2009); „Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2007, 2008, 2009); „Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу” (Ялта, 2008)); всеукраїнських („Професіоналізм педагога” (Ялта, 2004); „Январские педагогические чтения: актуальные проблемы модернизации образовательного процесса” (Симферополь, 2006); „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006); „Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2006); „Мова як чинник формування громадянина України” (Запоріжжя, 2008)); науково-методичних семінарах та звітних наукових конференціях Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) впродовж 2004-2010 рр. Ключові положення дослідження обговорювалися та набули позитивної оцінки на засіданнях кафедр педагогіки та управління навчальними закладами, педагогічної майстерності вчителів початкових класів і вихователів дошкільних закладів, української філології та методики викладання, методик дошкільної та початкової освіти Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), методик дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Т.Г. Шевченка впродовж 2004-2010 рр.

Публікації. Теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення в 62 опублікованих роботах, із них 43 статті в науково-фахових виданнях України, 14 статей у журналах і збірниках матеріалів конференцій, 2 програмах, 1 монографії, 1 навчальному посібнику, 1 хрестоматії.

Особистий внесок здобувача в роботах у співавторстві полягає: в розробці й упровадженні діагностувальних матеріалів вивчення рівнів розвитку словника старших дошкільників; доборі методичних матеріалів із урахуванням психологічних, вікових, індивідуальних особливостей дітей старшого дошкільного віку; ознайомленні педагогів із експериментальними матеріалами та методикою використання цих матеріалів під час лексичної роботи з дошкільниками; узагальненні власного педагогічного досвіду.

Матеріали кандидатської дисертації „Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності”, захищеної у 2001 році, в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (713 найменувань, із них 21 - іноземною мовою) і 9 додатків на 65 сторінках. У роботі вміщено 13 таблиць, 4 рисунки, що займають 3 самостійні сторінки основного тексту. Загальний зміст дисертації становить 378 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У „Вступі” обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання роботи, концептуальні засади, сформульовано гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість отриманих результатів дослідження, подано відомості щодо публікацій автора та структуру роботи.

Перший розділ - „Лінгвістичні засади словникової роботи з дітьми дошкільного віку” - присвячено висвітленню сучасного стану досліджуваної проблеми, обґрунтуванню методологічних засад дослідження, характеристиці семантичної структури слова.

Застосування в якості методологічного - системного підходу до вивчення слова, лексики, мовлення, мовленнєвої діяльності дало змогу встановити їх системні характеристики.

Проблема слова належить до однієї з найбільш дискусійних лінгвістичних проблем, оскільки саме воно (слово) є основною одиницею мови. Аналіз лінгвістичних джерел дозволив констатувати, що слово потребує системного вивчення та розглядається з таких позицій:

- слово як одна з основних мовних одиниць, що має значення, є елементом системи, виявляє себе на лексичному рівні, є складним цілісним системним утворенням;

- загальна „черговість” формування основних підсистем мови, безумовно, витримується в онтогенезі мови, і така сама загальна послідовність у роботі над різними компонентами (підсистемами) мови, що зумовлює потребу дотримання в структурі „мовної роботи” із засвоєння системи мови;

- розгляд питання про внутрішню будову мови, її словниковий склад дозволяє дійти загального методологічного висновку: для формування повноцінних мовних уявлень про знаки мови, успішного засвоєння всієї системи рідної мови необхідне засвоєння знань як про парадигматичну, так і синтагматичну системи мови;

- процес якісного, свідомого розвитку словника відбувається шляхом „обростання” лексичними зв'язками з іншими словами.

Слово виступає центральною одиницею, що пронизує всю мовну систему; основним будівельним матеріалом висловлювань, за допомогою яких реалізується спілкування між людьми; є основною одиницею найменування фактів дійсності, а також сприймань, думок, почуттів людини, викликаних цими фактами. Слово як мовна одиниця потребує відповідного своїй природі визначення, яке б відмежувало його від найближчих мовних одиниць (морфеми й речення), сусіднього слова. Насамперед потребує аргументації чільне місце слова в системі мови, яке зумовлюється тим, що інші одиниці мови (фонеми, морфеми, словосполучення, речення) тією чи тією мірою сприймаються на тлі слова, пов'язані системними відносинами з ним. Слово є представником усіх компонентів мови - фонетики (складається зі звуків мови), лексики (позначає, кодує будь-яке явище дійсності, несе смислове навантаження), граматики (у цьому випадку існує в певній граматичній формі). Статус фонеми як одиниці мови визначається її роллю у смисловій і формальній диференціації слів, морфеми як мінімальної значущої одиниці мови - конструюванням слова, а речення як найвищої в ієрархії значущої одиниці мови - словами в ролі його складників (Ш. Баллі, В.В. Виноградов, Г. Глісон, М. Кочерган).

Дослідження різних аспектів тлумачення сутності поняття „слово” як основної одиниці мови свідчить, що в сучасній науці склалися різні підходи до визначення його сутнісних характеристик. Залежно від вживання слова у контексті як особливої форми відображення дійсності, воно виступає поняттям, образом, значенням, символом, знаком, зображенням, а також може бути стимулом до дій. У лінгвістиці значення слова трактується як структура, що складається з кількох ієрархічно пов'язаних між собою субструктур як багатошаровий комплекс, конституантами якого є семантика, прагматика, синтетика. У результаті термінологічного аналізу уточнено сутність одного з ключових понять дослідження „лексичне значення”, що є узагальненим відображенням однорідних предметів, дій, явищ, якостей, тісно пов'язаним із граматичним значенням і яке полягає у фіксуванні приналежності слова до тієї або тієї частини мови, характеризуючи відносини між їх формоутворювальними варіантами в межах парадигми кожного слова (В. Виноградов, А. Загнітко, Н. Фоміна). До категоріальних ознак слова науковці відносять: внутрішню впорядкованість звуків (складових слова); наголос; лексичне значення; можливість поділу на менші мовні одиниці, морфеми; поєднання з іншими словами в реченні за допомогою змістового, граматичного зв'язку, стилістичну своєрідність, зумовлену сферою та частотністю вживання, приналежністю до певного стилю мови, емоційним забарвленням чи його відсутністю, приналежністю до певного лексичного прошарку (В. Виноградов, І. Вихованець, Д. Ганич, К. Городенська, Н. Зарубіна, Л. Мацько, О. Мацько, О. Сидоренко, М. Шанський, М. Шмельов).

На системність лексики вказують такі факти: можливість тлумачення будь-якого слова іншими словами тієї самої мови; можливість описати семантику слів за допомогою обмеженого числа елементів - семантично найбільш важливих слів, так званих елементарних слів; системність і впорядкованість об'єктивного світу, що відображений у лексиці (О. Реформатський). Лексика української мови, яка склалась у процесі її тривалого історичного розвитку та становить продукт багатьох епох, є надзвичайно багатою, що дає змогу вербалізувати найтонші відтінки душевних переживань, найскладніші наукові поняття, найрізноманітніші стосунки між людьми, водночас вона безперервно розвивається, що зумовлено розвитком суспільства (Л. Мацько, Л. Паламар, М. Пентилюк). Лексика або словниковий склад, визначаючи змістову, предметну сторону мовлення, найповніше та найточніше репрезентує особу мовця, його розумовий розвиток, рівень його претензій і можливостей, стан загальної та мовленнєвої культури, соціальну позицію.

У другому розділі - „Психологічні засади розвитку словника в дошкільному віці” - висвітлено особливості оволодіння дитиною словом в онтогенезі, розуміння дітьми значення слова, визначено психологічні засади розвитку словника дітей дошкільного віку.

Для розуміння механізмів становлення й розвитку словника дитини важливими є наукові положення психологічної науки, пов'язані з характеристиками психічних процесів, що становлять основу розвитку словника.

Вказуючи на значення слова як особливої форми відображення дитиною дійсності, науковці акцентують увагу на його здатності подвоювати світ, викликати будь-які образи незалежно від їх реальної наявності, виступати засобом соціалізації, оволодіння соціальним досвідом (А. Валлон, А. Венгер, Д. Ельконін).

У дослідженні на основі вивчення психолінгвістичної природи розвитку словника дитини з'ясовано особливості оволодіння значенням слова в онтогенезі: встановлення зв'язку „предмет - слово” відбувається на підставі засвоєння дій; свідоме використання понять здійснюється після усвідомлення відношень, залежностей між предметами, явищами, людьми; дія стає більш усвідомленою, якщо поняття опановано; через слово дитина переходить поступово до більш узагальнених форм мислення; специфічність свідомості у відображенні світу реалізується через значення; розуміння мовлення не розвивається паралельно та синхронно зі свідомим використанням слів (Дж. Грін, І. Горєлов, А. Залєвська, Л. Калмикова, О. Леонтьєв, К. Сєдов, Д. Слобін, О. Шахнарович).

На основі теоретичного аналізу доведено, що розвиток словника дитини невідривний від цілісного процесу розвитку мовлення, залежить від здатності сприймати та розрізняти на слух слова, співвідносити їх звукову форму зі змістом, чітко їх вимовляти; від засвоєння лексичних і граматичних одиниць; розвитку „чуття мови” (О. Гвоздєв, М. Єлісєєва), що зумовлює засвоєння дитиною засобів виразності; на швидкість зростання словника впливають процеси становлення, розвитку органів мовленнєвотворчої системи: апарату мовлення, мозку - інтелекту й емоційної сфери, дитячої мовленнєвої пам'яті, багатства життєвого досвіду й розвитку видів діяльності (Н. Гавриш, О. Гвоздєв).

Особливості психічного розвитку в старшому дошкільному віці пов'язані зі змінами у психічній сфері. Поступово провідне місце у структурі пізнавальних процесів посідає мислення, в його переході від наочно-дієвого до наочно-образного та логічного. Змістову характеристику інтелектуальної діяльності старших дошкільників визначають словесно-логічні операції: планомірність аналізу, диференційованість узагальнень, абстрагування й узагальнення (Л. Виготський, А. Венгер, О. Дьяченко, Д. Ельконін, О. Леонтьєв).

Розвиток мислення зумовлює збагачення й удосконалення смислової сторони мовлення дошкільника в кількісному та якісному відношеннях. Старший дошкільний вік характеризується новим етапом в опануванні мовлення, яке стає більш контекстним: дитина не тільки ним користується, але й усвідомлює його будову. Серед характерних особливостей розвитку мовлення старших дошкільників науковці також називають: суттєве збагачення словникового запасу (до п'яти тисяч слів), зокрема запасу похідних слів, покращення смислової точності мовлення, зростання питомої ваги поширених і складних речень у зв'язному мовленні; здатність варіювати лексичними значеннями, користуватись узагальнювальними словами, групувати предмети за родовою ознакою, відображати за допомогою слів операції порівняння та зіставлення; появу регулювальної, планувальної й інструктивної функцій мовлення, розвиток фонематичного сприйняття (М. Алексєєва, А. Богуш, Л. Калмикова, Г. Лаврентьєва, М. Львов, Г. Смага, Є. Струніна, О. Ушакова, Т. Ушакова, Н. Харченко, С. Цейтлін, В. Яшина та ін.). Поступове зростання складу мовлення є наслідком розширення життєвого досвіду, ускладненням діяльності та спілкування з дорослими.

Підтверджено, що процес розуміння значення слова проходить декілька послідовних стадій: попередня реакція лише на звукову сторону слова, інтонацію, з якою воно вимовляється; орієнтування у значенні окремих слів-назв одиничних знайомих предметів; розуміння значення слів різного ступеня узагальнення. Вивчаючи особливості процесу словотворення, „вибух” якого припадає на початок дошкільного віку з поступовим „згасанням” наприкінці цього періоду, вчені вказують на причини цього явища. Дитина проходить шлях від неусвідомленого узагальнення словотвірних моделей, засвоєних із мовлення дорослих, літературних творів, власного життєвого досвіду до прагнення говорити відповідно до мовних норм, що співпадає із зростаючим дитячим мовленнєвим досвідом (Л. Ельмслєв, М. Жинкін, В. Зінченко, С. Кацнельсон).

Визначено, що оволодіння словотвірними категоріями мовлення складають процеси інтуїтивного аналізу фактів почутого мовлення та пов'язаних із ними екстралінґвальних відношень, формування на цих засадах мовних узагальнень, їх абстрагування та генералізація. У процесі словотворення відбувається семантичний синтез, для якого характерним є узагальнення значень певних номінацій і формування нової узагальненої номінації, у результаті чого формуються дитячі уявлення про предмети, їх властивості, зв'язки. Ученими (К. Крутій, А. Лаврентьєва, М. Лаврик) виокремлено три етапи оволодіння дошкільниками словотворенням: накопичення в первинному словнику мотивованої лексики, чітке виокремлення морфологічних елементів; використання морфологічних елементів у такому вигляді, в якому вони були виділені у слові, активне засвоєння словотвірних моделей без чергування та зміни основ; засвоєння норм і правил словотворення, самоконтроль, формування критичного ставлення до мовлення.

Одним із чинників активізації творчих процесів у мовленні, становлення мовленнєвотворчої діяльності, в якій діти відображають власні уявлення, емоційний стан, художні фантазії, естетичні переживання, науковці (А. Аніщук, А. Богуш, Л. Березовська, Л. Колунова, С. Макаренко, Ю. Руденко) називають збагаченням словникового запасу.

У третьому розділі - „Лінгводидактичні засади організації словникової роботи в дошкільному навчальному закладі” - висвітлено стан означеної проблеми в сучасній теорії лінгводидактики, обґрунтовано наукові підходи, схарактеризовано принципи щодо організації словникової роботи з дітьми старшого дошкільного віку.

Розвиток словника дітей старшого дошкільного віку розглядаємо як процес, пов'язаний із позитивною динамікою кількісних і якісних змін за рахунок засвоєння слів категоріальних груп, що перебувають на різних рівнях осмислення. Існують різноманітні наукові підходи до визначення сутності означеного поняття. Так, один із підходів полягає в наданні пріоритету кількісному накопиченню словника в процесі ознайомлення з довкіллям і художньою літературою (В. Гербова, В. Логінова, Ю. Ляховська, Є. Радіна, Ю. Руденко). Згідно з іншим підходом, разом із кількісним збагаченням словника надзвичайної уваги потребує формування свідомого ставлення дитини до смислової сторони слова, тобто цілеспрямована робота над якісним освоєнням лексики (Л. Колунова, С. Макаренко, Г. Смага, Ф. Сохін, Є. Струніна, В. Харченко та ін.). Доведено, що розвиток словника дітей стимулюється взаємопов'язаним впливом різних видів дитячої діяльності, зокрема художньо-мовленнєвої, навчально-мовленнєвої, мовленнєво-ігрової.

Словникову роботу розуміємо як спеціально організовану діяльність, спрямовану на виховання уваги дітей до змістової сторони слова, мовлення в цілому, розуміння і тлумачення значення слів, на збагачення, активізацію та розвиток словника із застосуванням інтерактивних методів, прийомів, технологій.