Інтерактивні технології навчання суспільних дисциплін як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Інтерактивні технології навчання суспільних дисциплін як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

13.00.09 - теорія навчання

Сердюк ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

Кривий Ріг - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Окса Микола Миколайович,

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького,

доцент кафедри педагогіки і педагогічної майстерності.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Малафіїк Іван Васильович,

Рівненський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри загальної і соціальної педагогіки та акмеології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Вієвська Муза Георгіївна,

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»,

доцент кафедри педагогіки і психології.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідження проблеми. Динамічний темп розвитку сучасної цивілізації на кожному новому рубежі потребує від системи освіти більш мобільної реакції на зміни в економіці, виробництві, науці й у суспільстві в цілому. Сьогодення вимагає від особистості широкого діапазону можливостей, розвиненого інтелекту, здатності до постійної самоосвіти й самовдосконалення, спрямованості на творчу самореалізацію.

У зв'язку з новими вимогами суспільства виникає потреба в цілеспрямованому осмисленні принципово нових завдань освіти та їх практичної реалізації. Згідно з Державною програмою «Освіта. Україна ХХІ ст.», «Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті», оновлення змісту освіти й приведення його у відповідність до сучасних потреб суспільства є головною складовою реформи освіти в Україні.

Успішне здійснення освітньої реформи нерозривно пов'язане зі зміною освітньої парадигми, з переходом від культуроцентричної до антропоцентричної концепції освіти. Принципова відмінність полягає в тому, що головним завданням освіти стає не трансляція соціокультурного досвіду від покоління до покоління, а формування гармонійно розвиненої, творчої особистості, спрямованої на реалізацію власного інтелектуального, духовного, професійного потенціалів. Нова освітня парадигма базується на принципах демократизації, гуманізації, гуманітаризації, системності, цілісності, технологізації, диференціації освіти, на діяльнісному, особистісно орієнтованому дидактичному, суб'єкт-суб'єктному психологічному підходах до навчання. У центрі освітнього процесу знаходиться суб'єкт, який активно діє й усвідомлено опановує основи міжкультурної, пізнавальної, соціальної компетенції.

Із цих позицій дієвість засобів, методів, форм активізації навчально-пізнавальної діяльності особи, яка навчається, постає однією з актуальних проблем дидактики.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що науковцями були сформульовані теоретично-методичні побудови, теоретично обґрунтовані та експериментально досліджені численні методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності. У педагогічній практиці найбільш ефективними засобами активізації навчально-пізнавальної діяльності зарекомендували себе методи проблемного навчання (А. М. Алексюк, Д. В. Вількеєв, Т. В. Кудрявцев, І. Я. Лернер, В. І. Лозова О. М. Матюшкін, М. І. Махмутов, В. А. Моляко, В. Оконь, М. М. Скаткін, О. М. Топузов, А. В. Фурман, Т. І. Шамова), метод навчальних проектів (Н. В. Альохіна, К. О. Баханов, О. С. Залужний, І. Г. Єрмаков, М. В. Кларін, О. М. Коберник, А. С. Макаренко, Є. С. Полат, О. Г. Стаднік), різноманітні форми модульного навчання (А. М. Алексюк, В. І. Бондар, К. Я. Вазіна, В. М. Гареєв, В. О. Огнев'юк, І. Б. Сенновський, П. І. Третьяков, А. В. Фурман, А. А. Хучинський, П. А. Юцявічене).

На сучасному етапі одним з перспективних шляхів активізації особистісної позиції учасників освітнього процесу, на думку фахівців, є застосування інтерактивних технологій навчання. Організація навчально-виховного процесу з використанням інтерактивних технологій формує соціокультурну компетентність студентів, навички спільної навчально-пізнавальної діяльності, критичного мислення, розширює їхні пізнавальні можливості у здобутті, аналізі й застосуванні інформації, а також є базою для професійного становлення.

Застосування інтерактивних технологій дозволяє створити динамічну, гнучку систему навчання, що забезпечує безперервне, дозоване, адаптоване до реальної ситуації керування взаємодією педагога й осіб, які навчаються. Навчання ведеться в режимі активної взаємодії слухачів з педагогом і між собою на такому рівні загальнокультурного й інтелектуального розвитку, на якому знаходяться суб'єкти навчання. Інтерактивні технології дають змогу створювати таке навчальне середовище, де процес набуття теоретичних знань тісним чином пов'язаний з опануванням студентами відповідними видами діяльності, а групові форми організації навчання розглядаються як основний механізм розвитку особистості.

Питаннями активної позиції особистості в процесі навчання, визначення, пояснення сутності інтерактивних технологій і використання їх у навчально-виховному процесі займалися такі дослідники, як Н. Г. Балицька, К. О. Баханов, О. А. Біда, Г. П. Волошина, О. В. Єльникова, Г. І. Коберник, О. М. Коберник, Н. А. Коломієць, О. В. Коротаєва, О. М. Пєхота, Л. В. Пироженко, Н. С. Побірченко, О. І. Пометун, Н. Г. Суворова, П. В. Шевчук.

Загальнопсихологічні підходи щодо вирішення проблем сутності та структури діяльності, психологічні й дидактичні принципи структурування навчально-пізнавальної діяльності розглядались у працях Ю. К. Бабанського, С. П. Бондар, Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Д. Б. Ельконіна, В. І. Євдокимова, Л. В. Кондрашової, О. М. Леонтьєва, В. О. Онищука, С. Л. Рубінштейна, О. Я. Савченко, Д. М. Узнадзе, В. Д. Шадрікова; водночас А. П. Беляєва, О. С. Домінський, О. О. Гаврилюк, Н. С. Журавська, Є. Ф. Зеєр, М. І. Єрецький, Л. І. Костельна, В. Т. Лозовецька, С. М. Мамрич, З. О. Решетова вивчали проблеми організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Проте проблема організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації на основі використання інтерактивних технологій і їх впливу на зміну рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студентів не була предметом спеціального дослідження.

Аналіз освітньої практики свідчить про те, що існують протиріччя:

- між потребами суспільства й виробництва в самостійно і творчо діючих фахівцях і принципами побудови навчально-виховного процесу, зорієнтованого на трансляцію культурного досвіду;

- між вимогами сьогодення щодо підготовки професіоналів, готових до творчої взаємодії, командної роботи, та здатністю сучасної вітчизняної системи освіти здійснювати підготовку таких спеціалістів.

Це зумовило вибір теми дисертації - «Інтерактивні технології навчання суспільних дисциплін як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації».

Зв'язок роботи з науковими планами й темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, яка працює над темою «Гуманізація управління навчально-виховним процесом закладів освіти» (№ 0107V006181). Тему дисертації затверджено вченою радою Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 4 від 23.01.2008) та Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 30.09.2008).

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації засобами інтерактивних технологій у процесі вивчення суспільних дисциплін.

На основі мети сформульовані такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу фахової наукової літератури уточнити визначення навчально-пізнавальної активності, її рівні та критерії.

2. Уточнити визначення поняття «інтерактивні технології», класифікацію інтерактивних технологій, особливості їх застосування в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

3. Розробити й науково обґрунтувати модель навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій.

4. Виявити й експериментально перевірити дидактичні умови ефективного використання інтерактивних технологій як засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Об'єкт дослідження: навчально-пізнавальна діяльність студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Предмет дослідження: дидактичні умови використання інтерактивних технологій як засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що застосування в навчально-виховному процесі інтерактивних технологій навчання дозволить активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, що детермінує підвищення якості їх загальноосвітньої підготовки, прискорить процес їх соціалізації, актуалізує в них потребу в саморозвитку за умов:

- розробки моделі навчання суспільних дисциплін, що ґрунтується на використанні інтерактивних технологій;

- забезпечення функціонування технологічного циклу й системи навчальних модулів з обов'язковим урахуванням реальних навчальних можливостей студентів і їх психолого-емоційних характеристик;

- розробки якісного комплексу дидактичних засобів, який включає авторську робочу навчальну програму, банк інтерактивних технологій, банк проблемних навчальних завдань, комплекс дидактичного інструментарію.

Методологічну основу дослідження склали: концепція людини як унікальної системи, що саморозвивається; положення про системний підхід до безперервної освіти протягом життя, загальнопсихологічна теорія діяльності; діяльнісний принцип навчання, концепція навчального колективу як механізму розвитку особистості; положення про конструктивність впливу групових форм діяльності й навчального колективу на формування особистих та інтелектуальних якостей суб'єкта.

Теоретична основа дослідження базується на наукових працях, у яких викладені: основні положення сучасної вітчизняної парадигми освіти (А. М. Алексюк, Г. О. Балл, І. Д. Бех, В. І. Бондар, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, С. О. Сисоєва, А. В. Фурман); загальнопсихологічні підходи щодо вирішення проблем сутності й структури діяльності (Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Д. М. Узнадзе); психологічні й дидактичні принципи структурування навчально-пізнавальної діяльності (Ю. К. Бабанський, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, В. І. Євдокимов, Л. В. Кондрашова, В. О. Онищук, М. М. Скаткін, В. Д. Шадріков); вирішення проблем активізації навально-пізнавальної діяльності (К. Я. Вазіна, І. Я. Лернер, В. І. Лозова, С. Д. Максименко, М. І. Махмутов, Т. І. Шамова, Г. І. Щукіна); характеристики інтерактивних технологій навчання (Н. Г. Баліцька, К. О. Баханов, О. А. Біда, Г. П. Волошина, М. М. Окса, Л. В. Пироженко, Н. С. Побірченко, О. І. Пометун); педагогічні підходи щодо використання групових форм організації навчально-пізнавальної діяльності (Х. Я. Лийметс, К. Ф. Нор, В. О. Онищук, І. Б. Первін, О. Г. Ярошенко).

Під час дослідження були використані такі методи:

- теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація, педагогічне моделювання, теоретичне прогнозування) застосовувались для вивчення психолого-педагогічної літератури й інноваційного досвіду за проблемою дослідження; визначення поняттєво-категоріального апарату, уточнення сутності й особливостей використання інтерактивних технологій; розробки моделі навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій;

- емпіричні методи (тестування, анкетування, бесіди, пряме й опосередковане спостереження, вивчення продуктів навчально-пізнавальної діяльності студентів, рефлексія власної професійної діяльності, аналіз педагогічної діяльності викладачів) використовувались для визначення якісних і кількісних змін у навчально-пізнавальній діяльності студентів;

- педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), який проводився з метою перевірки ефективності моделі навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій;

- статистичні методи використовувались для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами.

Експериментальна база дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Мелітопольського державного промислово-економічного технікуму (довідка № 1-10/771 від 29.12.2008), Запорізького коледжу радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету (довідка № 038 від 27.01.2009), Первомайської філії Медичного коледжу «Монада» (довідка № 180/Л від 24.12.2008), Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії (довідка № 707 від 25.11.2008), КЗ «Мелітопольське училище культури» ЗОР (довідка № 106 від 03.02.2009), Харківського механічного технікуму ім. О. О. Морозова (довідка № 67/03 від 25.02.2009).

Організація та етапи дослідження. Дослідження відбувалось протягом 2003-2008 рр. та складалося з трьох етапів.

Перший етап (2003-2005 рр.) -- теоретично-методичний: аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової фахової літератури, присвяченої проблемам організації та активізації навчально-пізнавальної діяльності, використання інтерактивних технологій, визначення власних методологічних, науково-педагогічних й методико-технологічних позицій відповідно до предмета, об'єкта, мети та гіпотези дослідження, розробка моделі навчання суспільних дисциплін із використанням інтерактивних технологій.

Другий етап (2005-2007 рр.) - дослідно-експериментальний: розробка та реалізація програми експериментальної роботи, визначення дидактичних умов активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів засобами інтерактивних технологій; здійснення констатувального та формувального експерименту з метою перевірки ефективності дидактичних умов використання інтерактивних технологій.

Третій етап (2007-2008 рр.) - аналітичний: науково-теоретичний аналіз, узагальнення, статистична обробка отриманих результатів і матеріалів експериментальної роботи; практична апробація досліджуваної моделі в декількох вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, проведення теоретично-практичних семінарів з викладачами цих навчальних закладів з метою розкриття сутності авторської моделі, дидактичних умов і методичних принципів її функціонування.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

- теоретично обґрунтовано доцільність та актуальність використання інтерактивних технологій задля створення освітньо-розвиваючого простору для кожного студента у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації;

- уточнено й конкретизовано критерії навчально-пізнавальної активності та їх показники, апробовано методику діагностування їх рівнів (високий, середній, низький) у процесі навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій;

- уточнено й емпірично перевірено дидактичні умови ефективного застосування інтерактивних технологій;

подальшого розвитку дістали:

- теоретичні положення щодо визначення понять «інтерактивне навчання», «інтерактивні технології», «інтерактивні методи»;

- класифікація інтерактивних технології за ознаками дидактичної мети, домінуючих форм організації навчально-пізнавальної діяльності, домінуючих методів навчання, домінуючих засобів навчання, що дало змогу більш ефективно їх використовувати;

- структура навчального заняття з використанням інтерактивних технологій.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці:

- моделі навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації;

- технологічного інструментарію для ефективного використання інтерактивних технологій: авторська навчальна робоча програма, система модулів, система проблемних завдань, критерії для визначення рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студента;

- методичних рекомендацій щодо застосування моделі навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій.

Вірогідність та обґрунтованість основних положень і отриманих результатів забезпечено методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням комплексу адекватних методів дослідження, які відповідають об'єкту, предмету, меті та завданням; репрезентативністю вибірки; узагальненням результатів експериментальної роботи; можливістю відтворення експерименту; використанням методів статистичного аналізу експериментальних даних на всіх етапах педагогічного дослідження.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на таких конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності» (Полтава, 2008), Міжнародна науково-практична конференція «Наука і практика - 2008» (Полтава, 2008), Міжнародна науково-практична конференція «Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії» (Мелітополь, 2008), Міжнародна науково-практична конференція «Вища школа України: удосконалення якості підготовки фахівців» (Черкаси, 2009), Всеукраїнська науково-практична конференція «Педагогічне мислення в контексті теоретико-методичної спадщини А. С. Макаренка і сучасної педагогіки» (Рівне, 2008), Всеукраїнська науково-методична конференція «Підготовка фахівців у системі професійної освіти: проблеми, технології, перспективи» (Кривий Ріг, 2009), Всеукраїнська науково-практична конференція «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 робіт, з них 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 статті - в інших виданнях, 6 статей - у матеріалах конференцій та одні методичні рекомендації.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел з 282 найменувань, містить 7 таблиць, 17 рисунків і викладена на 277 сторінках. Обсяг основного тексту - 171 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологічні й теоретичні основи, методи дослідження, сформульовано його мету, гіпотезу, завдання; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; наведено дані про апробацію результатів роботи та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи використання інтерактивних технологій навчання як засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності» здійснено теоретичний аналіз наукової психологічної та педагогічної літератури, присвяченої проблемам навчально-пізнавальної діяльності, її структури, дидактичним методам її активізації, інтерактивним технологіям як одному з засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Теоретичний аналіз висновків психологічної та педагогічної наук (Ю. К. Бабанський, В. І. Бондар, С. П. Бондар, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Л. В. Кондрашова, Н. В. Кузьміна, І. Я. Лернер, І. В. Малафіїк, Є. І. Машбіц, О. В. Онищук, О. Я. Савченко, М. М. Скаткін, А. В. Хуторськой, В. Д. Шадріков, Г. І. Щукіна) щодо сутності та структури діяльності в цілому й навчально-пізнавальної діяльності зокрема дозволив виокремити такі основні генезисні структурні елементи останньої: потребово-мотиваційний етап, етап цілепокладання, орієнтовно-виконавчий етап, рефлексивно-оціночний етап.

На основі розуміння базисного алгоритму навчально-пізнавальної діяльності навчально-пізнавальну активність розглянуто як сукупність особистісних рис, котрі зумовлюють внутрішню потребу до пізнання й саморозвитку та її задоволення через ефективне здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Активізація навчально-пізнавальної діяльності трактується як цілеспрямована діяльність викладача щодо сприяння розвиткові потреби в пізнанні й саморозвитку в особи, яка навчається, та забезпечення для цього необхідних умов.

Критеріями навчально-пізнавальної активності виступають, по-перше, усвідомленість діяльності як її вмотивованість і усвідомлене цілепокладання; по-друге, раціональність як вибір оптимальних або, за необхідністю, винайдення нових, засобів, методів, інструментів для досягнення мети; по-третє, результативність як позитивна характеристика підсумків навчально-пізнавальної діяльності та рівня її оцінки й самооцінки.

Виокремлено чотири рівні активності:

1) рівень пасивної діяльності: суб'єкт не усвідомлює необхідність навчання, він не зацікавлений у результатах діяльності, відсутні відповідні зовнішні впливи щодо стимулювання його навчально-пізнавальної діяльності;

2) рівень зовнішньостимульованої активності: суб'єкт не має відповідного комплексу потреб та ієрархії внутрішніх мотивів щодо здійснення навчально-пізнавальної діяльності, проте під впливом зовнішніх чинників вимушений діяти; така діяльність є механістичною, внутрішньо не прийнятою суб'єктом, тому має формальний характер;

3) рівень внутрішньовмотивованої активності: суб'єкт усвідомлює особистісну необхідність навчально-пізнавальної діяльності як методу задоволення його потреб, ієрархія його внутрішніх мотивів має певний рівень сформованості, проте він не завжди раціонально й адекватно до зовнішніх обставин організує таку діяльність і може потребувати стимулюючого впливу зовнішніх факторів;

4) рівень системної активності: суб'єкт діє усвідомлено, має сформовану ієрархію внутрішніх мотивів, раціонально й ефективно здійснює діяльність відповідно до плану, досягає конструктивних результатів.

Діяльність викладача щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності має бути спрямована на розвиток усіх її фаз - потребово-мотиваційної, цілепокладальної, орієнтовно-виконавчої та рефлексивно-оціночної, - рівні розвитку яких і визначають загальний рівень активності навчально-пізнавальної діяльності.

Зазначено, що у фаховій літературі (Н. Г. Балицька, К. О. Баханов, О. А. Біда, Г. П. Волошина, О. В. Єльникова, Г. І. Коберник, О. М. Коберник, Н. А. Коломієць, О. В. Коротаєва, О. М. Пєхота, Л. В. Пироженко, Н. С. Побірченко, О. І. Пометун, Н. Г. Суворова) одним з перспективних способів навчання в наукових і науково-методичних працях розглядається використання інтерактивних технологій.

Наголошено на необхідності чіткого розмежування понять «інтерактивне навчання», «інтерактивні технології» та «інтерактивні методи». Під інтерактивним навчанням розуміється пізнавальний розвиток особистості шляхом організованої, цілеспрямованої навчальної взаємодії суб'єкта з навчальним середовищем. Інтерактивні технології трактуються як дидактичні технології, що характеризуються досягненням запланованих педагогічних результатів шляхом організації та здійснення активної навчальної взаємодії суб'єкта навчально-виховного процесу з навчальним середовищем. Інтерактивні методи визначаються як спосіб організації активної взаємодії суб'єкта навчання з навчальним середовищем з метою досягнення визначених дидактичних результатів. Системоутворюючим ядром інтерактивної технології виступає сукупність цілеспрямовано підібраних інтерактивних методів.

Запропоновано класифікацію інтерактивних технологій, в основу якої покладені такі критерії:

- дидактична мета: інформаційні, розвиток дієво-практичної сфери, розвиток механізмів самокерування особистості, розвиток сфери творчих якостей, розвиток ключових компетентностей;

- домінуючі форми організації навчально-пізнавальної діяльності: індивідуальні, парні, групові, колективні;

- домінуючі методи навчання: інформаційні, проблемно-пошукові, імітаційно-ігрові, дослідницькі;

- домінуючі засоби навчання: гомоорієнтовані (основний партнер у взаємодії - людина або група осіб) і техноорієнтовані (переважання технічних засобів навчання).

Виокремлено й проаналізовано функції, притаманні викладацькій діяльності при використанні інтерактивних технологій:

- проективно-організаційна: викладач здійснює необхідні організаційні заходи для продуктивного проведення заняття;

- інформаційно-комунікативна: викладач надає необхідну навчальну інформацію, отримує й аналізує інформацію від студентів;

- мотивувально-стимулююча: викладач створює умови для активної навчально-пізнавальної діяльності;

- регулятивно-комунікативна: викладач організовує та спрямовує навчально-пізнавальну діяльність студентів;

- контрольно-оціночна: викладач контролює якість отриманого результату, створює умови для рефлексивної діяльності студентів.

Застосування інтерактивних технологій супроводжується розширенням комунікативних зв'язків між суб'єктами навчання, які характеризуються трьома видами взаємовідносин: студент - педагог, студент - робоча мікрогрупа, студент - академічна група.

Структура заняття з використанням інтерактивних технологій розглянута як послідовність таких етапів:

1) організаційний: мобілізація студентів до початку заняття;

2) інформаційний: повідомлення теми, мети заняття, коротка характеристика його перебігу;

3) мотиваційний: мотивація активної навчально-пізнавальної діяльності студентів;

4) функціональний: сукупність навчальних ситуацій, спрямована на досягнення загальної мети заняття, адекватно до змісту й цільових завдань яких обираються інтерактивні технології навчання;

5) рефлексивний: оцінювання кінцевого результату заняття, самоаналіз і самооцінка.

На підставі здійсненого в першому розділі аналізу наукової літератури в другому розділі «Дослідно-експериментальна перевірка дидактичних умов ефективного використання інтерактивних технологій» охарактеризовано основні етапи дослідно-експериментальної роботи, визначені дидактичні умови використання інтерактивних технологій, розкрито зміст морфологічного, структурного, функціонального й генезисного аспектів розробленої моделі навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій, проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

Дидактичні умови розглянуті як змістова характеристика компонентів, що формують систему навчання. На основі теоретичного аналізу особливостей застосування інтерактивних технологій виокремленні такі дидактичні умови їх ефективного використання: наявність банку інтерактивних технологій, їх застосування відповідно до мети, завдань заняття, рівня підготовленості суб'єктів навчання до інтеракції; зміщення акцентів у навчанні з передачі знань на опанування спо-собами дії з ними; раціональне поєднання інтерактивних технологій з іншими технологіями й методами навчання; дидактична завершеність кожного використання інтерактивної технології; розробка й застосування відповідних дидактичних засобів (робоча навчальна програма, система модулів, дидактичний інструментарій) для конструктивного використання інтерактивних технологій; диференційований та індивідуальний підхід до студентів.

Виявлений комплекс дидактичних умов виступив як визначальний фактор в організації навчання суспільних дисциплін за дослідною моделлю, яку було взято за основу розробки програми формувального експерименту (рис. 1).

Генезисною складовою моделі є технологічна циклічна зміна трьох фаз (цільової, пошукової, результативно-рефлексивної) а функціональною - цілеспрямована організація цільового, пошукового, продуктивного й рефлексивного просторів для саморозвитку безпосередніх суб'єктів навчального процесу.

Перша фаза - формулювання та введення в навчальну проблему. Спираючись на початкові знання студентів, викладач спільно з ними визначає навчальну проблему. Задля активізації внутрішньої мотивації на цьому етапі слід пов'язати навчальну проблему з особистим досвідом студентів. Це дозволяє сформувати в кожної особи, яка навчається, потребу у вирішенні цієї проблеми, активізувати її внутрішні цілі (цільовий простір). Друга фаза - самостійна діяльність студентів у робочих мікрогрупах - спрямована на розв'язання поставленої навчальної проблеми. Студенти, спільно працюючи в мікрогрупах, створених заздалегідь, визначають тактику пошуку вирішення й виробляють власне бачення проблеми, що формує пошуковий простір.

Третя фаза - колективне вирішення навчальної проблеми в рамках академічної групи на навчальному занятті. Педагог, використовуючи систему інтерактивних технологій, створює продуктивний простір, у межах якого досягається мета заняття. У підсумку виробляється спільне рішення навчальної проблеми, формуються вихідні знання, здійснюється рефлексія (рефлексивний простір).

При розробці критеріального апарату щодо визначення ефективності експериментальної моделі ми виходили з розуміння того, що рівень активності навчально-пізнавальної діяльності суб'єкта дорівнює нижчому рівню активності суб'єкта на будь-якому етапі діяльності (потребово-мотиваційному, цілепокладальному, орієнтовно-виконавчому, результативному, рефлексивно-оціночному). Тому ефективність використання інтерактивних технологій як засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності можна засвідчити в тому випадку, якщо результати формувального експерименту продемонструють підвищення рівня активності студентів на всіх етапах навчально-пізнавальної діяльності. Вагомим активізуючим впливом інтерактивних технологій на навчально-пізнавальну діяльність є навчання в умовах спільної діяльності, яка має позитивну кореляцію з підвищенням рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студентів.



Рис. 1. Модель навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій

На основі вищевикладених позицій було виокремлено п'ять основних критеріїв ефективності дослідної моделі: потребово-мотиваційний, цілепокладальний, орієнтовно-виконавчий, якісно-результативний, рефлексивно-оціночний.

Результати змін у формуванні потребово-мотиваційної сфери свідчать, що в процесі роботи підвищився рівень усвідомленості студентами експериментальних груп необхідності отримання освіти (з 85,7 % до 96 %), збільшилась частка домінування мотиву прагнення до успіху (з 34 % до 41,8 %), змінився загальний рівень предметної вмотивованості (високий рівень - з 17 % до 23,4 %, середній рівень - з 64,6 % до 62,8 %, низький рівень - з 18,4 % до 13,8 %).

Підсумкові результати формувального експерименту зафіксували позитивну динаміку в розвитку прийняття командної роботи й готовності до неї в студентів експериментальних груп. Під впливом конструктивних результатів активного співробітництва в робочих мікрогрупах, які були досягнуті як у навчанні, так і в міжособистісних стосунках, були зафіксовані прогресивні зміни в ставленні студентів експериментальних груп до спільної діяльності. У сприйнятті групи як самостійної цінності показники збільшились з 22,4 % до 32,6 %; кількість респондентів, що показали схильність до нейтрального ставлення, зменшилась з 26,5 % до 19 %; показники оцінки групи з погляду її корисності збільшились з 32,7 % до 41,5 %; кількість респондентів, які не мали чітко вираженої позиції з цього питання, зменшилась з 18,4 % до 6,9 %.

Студенти експериментальних груп показали більш якісний результат навчально-пізнавальної діяльності. Якщо вихідні показники успішності студентів контрольних і експериментальних груп не мали помітної диференціації, то в результаті формувального експерименту кількість студентів експериментальних груп, котрі показали низький рівень опанування основними компетенціями, що виходять зі структури історичної свідомості, зменшилась на 3 % (з 9,1 % до 6,1 %), то серед студентів контрольних груп такий показник склав 0,5 %. На 6,9 % (з 34,3 % до 27,9 %) та на 4,1 % (з 34,3 % до 30,2 %) відповідно зменшилась кількість студентів, що показали середній рівень успішності. Зростання кількості студентів експериментальних груп, що продемонстрували достатній рівень опанування навчальним матеріалом, склало 4,1 % (з 38,8 % до 42,9 %) для експериментальних груп та 1,2 % для контрольних груп. Показники для високого рівня успішності зафіксували зростання на 5,3 % (з 17,8 % до 23,1 %) та на 2,4 % (з 17,8 до 20,2 %) відповідно.

Діагностика рівнів розвитку предметно-діяльнісних здібностей студентів, як необхідних складових активної навчально-пізнавальної діяльності, у процесі дослідно-експериментальної роботи показала, що використання інтерактивних технологій створює ефективні педагогічні умови для позитивної динаміки такого розвитку. На рис. 2 представлено співвідношення прогресу розвитку предметно-діяльнісних здібностей у студентів контрольних і експериментальних груп у відсотковому вираженні.

Рис. 2. Прогрес у розвитку предметно-діяльнісних здібностей студентів

Таким чином, результати експериментально-дослідної роботи засвідчили позитивну динаміку розвитку всіх обраних критеріїв активності навчально-пізнавальної діяльності: усвідомленості (розвиток потребово-мотиваційної та цілепокладальної сфери навчально-пізнавальної діяльності), раціональності (позитивна зміна рівня сформованості проективних здібностей як уміння обирати необхідні засоби, методи, форми діяльності, виконавчих здібностей як уміння здійснювати заплановані дії, навичок командної роботи), результативності (підвищення якості результату навчально-пізнавальної діяльності й рівня сформованості рефлексивних здібностей як уміння об'єктивного самоаналізу й самооцінки). Це дало підстави говорити про позитивний вплив використання інтерактивних технологій на підвищення рівня активності навчально-пізнавальної діяльності й розглядати інтерактивні технології як ефективний засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Позитивні результати впровадження експериментальної моделі навчання були зумовлені: 1) дотриманням визначених дидактичних умов організації навчання з використанням інтерактивних технологій; 2) опрацюванням теоретичної та методичної бази щодо організації навчання з використанням інтерактивних технологій, опануванням їх практичного застосування; 3) цілісністю моделі навчання, яка характеризується визначеними стратегічними установками стосовно базових компонентів моделі; 4) організацією навчального процесу відповідно до структури навчально-пізнавальної діяльності: у вигляді циклічного формування чотирьох технологічних просторів - цільового, пошукового, продуктивного, рефлексивного, - що дозволило створити певний освітньо-розвиваючий простір, необхідний для творчого опанування змістом навчальної дисципліни, розвитку комплексу потреб, здібностей, загальнолюдських і професійних якостей, формулювання студентами власної громадянської позиції.

Узагальнення результатів теоретичного аналізу фахової літератури й дослідно-експериментальної роботи дозволяє зробити такі висновки.

Аналіз фахової літератури засвідчив, що науковці приділяють багато уваги теоретичним розробкам сутності навчально-пізнавальної активності, її рівнів, критеріїв, методам активізації й упровадженню їх у педагогічну практику. На сучасному етапі активність розглядається як риса особистості, що характеризує її ставлення до діяльності.

1. Спираючись на структурний аналіз навчально-пізнавальної діяльності та виходячи з того, що детермінантою діяльності виступає комплекс потреб, навчально-пізнавальна активність розглянута як сукупність особистісних рис, котрі зумовлюють внутрішню потребу до пізнання й саморозвитку та її задоволення через ефективне здійснення навчально-пізнавальної діяльності. При цьому критеріями активності виступають усвідомленість, раціональність, результативність.

Запропоновано виокремлювати чотири рівні навчально-пізнавальної активності: 1) рівень пасивної діяльності; 2) рівень зовнішньостимульованої активності; 3) рівень внутрішньовмотивованої активності; 4) рівень системної активності. навчальний пізнавальний виховний

2. Проведений аналіз педагогічної наукової літератури показав, що одним зі шляхів організації навчально-виховного процесу відповідно до діяльнісного, компетентнісно орієнтованого дидактичного й суб'єкт-суб'єктного психологічного підходів до навчання розглядається використання інтерактивних технологій. Наголошено на необхідності чіткого розмежування понять «інтерактивне навчання», «інтерактивні технології», «інтерактивні методи». «Інтерактивним навчанням» названо пізнавальний розвиток особистості шляхом організованої, цілеспрямованої навчальної взаємодії суб'єкта з навчальним середовищем. Інтерактивні технології визначаються як дидактичні технології, що характеризуються досягненням запланованих педагогічних результатів шляхом організації та здійснення активної навчальної взаємодії суб'єкта навчально-виховного процесу з навчальним середовищем. Інтерактивні методи розглядаються як спосіб організації активної взаємодії суб'єкта навчання з навчальним середовищем з метою досягнення визначених дидактичних результатів. Системоутворюючим ядром інтерактивної технології виступає сукупність цілеспрямовано підібраних інтерактивних методів.

Розроблено класифікацію інтерактивних технологій за дидактичною метою, за домінуючими формами організації навчально-пізнавальної діяльності, за домінуючими методами навчання, за домінуючими засобами навчання.

Встановлено, що особливості викладацької діяльності в умовах застосування інтерактивних технологій визначає виконання таких функцій: проективно-організаційної, інформаційно-комунікативної, мотивувально-стимулюючої, регулятивно-комунікативної, контрольно-оціночної.

Зазначено, що навчально-пізнавальна діяльність студентів в умовах інтеракції характеризується розширенням комунікативних зв'язків, які створюють необхідну основу для особистісного розвитку студентів. Такі зв'язки характеризуються трьома видами взаємовідносин: студент - педагог, студент - робоча мікрогрупа, студент - академічна група.

3. Розроблено й науково обґрунтовано модель навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій.

Генезисною складовою моделі є технологічна циклічна зміна трьох фаз (цільової, пошукової та результативно-рефлексивної), а функціональною - цілеспрямована організація викладачем цільового, пошукового, продуктивного й рефлексивного просторів, спрямованих на активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів.

4. Результати дослідно-експериментальної роботи показали, що організація навчально-виховного процесу з використанням інтерактивних технологій забезпечила підвищення рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Відповідно до гіпотези та завдань дослідження були виявлені й експериментально перевірені дидактичні умови ефективного використання інтерактивних технологій. Комплекс дидактичних умов, що забезпечив продуктивне функціонування дослідної моделі, складається з таких компонентів: наявність банку інтерактивних технологій, їх застосування відповідно до мети, завдань заняття, рівня підготовленості суб'єктів навчання до інтеракції; зміщення акцентів у навчанні з передачі знань на опанування спо-собами дії з ними; раціональне поєднання інтерактивних технологій з іншими технологіями й методами навчання; дидактична завершеність кожного використання інтерактивної технології; розробка й застосування відповідних дидактичних засобів (робоча навчальна програма, система модулів, дидактичний інструментарій) для конструктивного використання інтерактивних технологій; диференційований та індивідуальний підхід до студентів.

У результаті впровадження дослідної моделі навчання зафіксовані істотні зміни за основними критеріями активності навчально-пізнавальної діяльності:

1) підвищення загального рівня пізнавальної вмотивованості студентів і позитивна динаміка в зміні кількості студентів з більш високим рівнем пізнавальної вмотивованості, спрямованістю на досягнення успіху;

2) подальший розвиток цілепокладальної сфери навчально-пізнавальної діяльності;

3) зростання рівня прийняття й готовності до командної роботи, рівня самооцінки щодо психологічної комфортності навчальної співпраці;

4) позитивні зміни в організації та здійсненні навчально-пізнавальної діяльності;

5) формування рефлексивної здібності, що створило умови для використання студентами більш об'єктивного самоаналізу й самооцінки;

6) підвищення рівня опанування студентами компетенцій, що виходять з історичного знання.

Результати дослідження підтвердили правильність висунутої гіпотези, мета, що була поставлена перед дослідженням, досягнута, його завдання виконані.

Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності, зокрема й засобами інтерактивних технологій, глибока та багатогранна й не вичерпується проведеним дослідженням. Залишається актуальною проблема розробки нових та удосконалення існуючих дидактичних засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності, що зумовлено потребою суспільства, яка постійно збільшується, у творчих, самостійно діючих, спрямованих на постійний саморозвиток фахівцях. У подальших дослідженнях на науковий розгляд заслуговують питання за такими напрямами:

1) удосконалення організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації на основі технологічного використання засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності;

2) вирішення проблеми узгодженої підготовки фахівців в умовах багаторівневої професійної освіти в системі «ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації - ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації».

Наукова розробка зазначених проблем сприятиме подальшому вдосконаленню підготовки й професійного становлення молодого покоління фахівців в Україні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Статті в наукових фахових виданнях

1. Сердюк Т. В. До проблеми впливу навчального колективу на миследіяльність студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації / Т. В. Сердюк // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наукова монографія / за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 12. - С. 127-130.

2. Сердюк Т. В. До проблеми психолого-педагогічного аспекту формування готовності у студентів І курсу вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації до колективної навчальної діяльності / Т. В. Сердюк // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наукова монографія / за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - № 1. - С. 137-140.

3. Сердюк Т. В. До проблеми таксономії цілей навчальної діяльності у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації / Т. В. Сердюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. / редкол.: М. І. Сметанський (голова) та ін. - Вип. 25. - Винниця : ТОВ «Планер», 2008. - С. 45-48.

4. Сердюк Т. В. Розвиток рефлексивних здібностей студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації засобами інтерактивного навчання / Т. В. Сердюк // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наукова монографія / за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2009. - № 2. - С. 136-139.

5. Сердюк Т. В. Формування предметної вмотивованості засобами інтерактивних технологій / Т. В. Сердюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. / редкол.: М. І. Сметанський (голова) та ін. - Вип. 26. - Винниця : ТОВ «Планер», 2009. - С. 56-60.

6. Сердюк Т. В. До проблеми впливу лідерів на діяльність навчальних груп в умовах застосування інтерактивних технологій навчання / Т. В. Сердюк // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - Вип. 149. - Черкаси, 2009. - С. 54-56.

7. Сердюк Т. В. Візуалізація навчального матеріалу з історії як прийом інтерактивного навчання / Тетяна Сердюк // Історія в школах України. - 2009. - № 10. - С. 21-24.

ІІ. Матеріали конференцій

8. Сердюк Т. В. Актуальність педагогічної спадщини А. С. Макаренка в контексті сучасних методів організації колективної навчальної діяльності / Т. В. Сердюк // «Педагогічне мислення в контексті теоретико-методичної спадщини А. С. Макаренка і сучасної педагогіки» : тези доповідей на Всеукраїнській науково-практичній конференції (27-28 березня 2008 року, м. Рівне), присвяченої 120-й річниці з дня народження А. С. Макаренка. - Рівне : РДГУ, 2008. - С. 42-45.

9. Сердюк Т. В. Педагогічні ідеї А. С. Макаренка у сучасних педагогічних технологіях (на прикладі технології колективної миследіяльності) / Т. В. Сердюк // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності», присвяченої 120-й річниці з дня народження видатного педагога. - Полтава, 2008. - С. 303-306.

10. Сердюк Т. В. Організація колективної діяльності студентів на навчальних заняттях у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації / Т. В. Сердюк // «Наука та практика - 2008» : зб. матеріалів Міжнародної науково-практична конференції. - Полтава, 2008. - С. 232-236.

11. Сердюк Т. В. Формування толерантності у осіб, що навчаються, шляхом використання технології колективної миследіяльності / Т. В. Сердюк // «Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії» : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 травня 2008 р). - Мелітополь, 2008. - С. 198-201.

12. Сердюк Т. В. До питання визначення активності та рівнів активності навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / Т. В. Сердюк // Підготовка фахівців у системі професійної освіти: проблеми, технології перспективи : матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції (Кривий Ріг, 9-10 квітня 2009 р.). - Кривий Ріг : Видав. центр КТУ, 2009. - С. 363-365.

13. Сердюк Т. Діалектика інноваційних процесів в освіті / Тетяна Сердюк // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції : зб. матеріалів ХІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 13-15 травня 2009 р.) - У 2-х т. / Редкол.: І. І. Тимошенко (відпов. ред.) та ін. - К. : Вид-во Європ. у-ту, 2009. - Т. 2. - С. 249-251.

ІІІ. Інші видання

14. Сердюк Т. В. До проблеми активізації навчальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / Т. В. Сердюк // Педагогічні науки та освіта : збірник наукових праць Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. - Вип. ІІІ. - Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2008. - С. 183-190.

15. Сердюк Т. В. Потреба у саморозвитку як детермінанта активної навчально-пізнавальної діяльності студентів / Т. В. Сердюк // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - Вип. 9. - Мелітополь, 2008. - С. 138-143.

IV. Навчально-методичні матеріали

16. Сердюк Т. В. Використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі / Укладач Т. В. Сердюк. - Мелітополь, 2007. - 48 с.

АНОТАЦІЇ

Сердюк Т. В. Інтерактивні технології навчання суспільних дисциплін як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 - теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет. - Кривий Ріг, 2010.

Дисертація присвячена проблемі активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації засобами інтерактивних технологій.

Проаналізовано дидактичні підходи щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності, уточнено поняття «навчально-пізнавальна активність», «активізація навчально-пізнавальної діяльності», рівні активності та її критерії.

Уточнено зміст поняття «інтерактивні технології навчання», структуру навчального заняття з використанням інтерактивних технологій, запропоновано класифікацію інтерактивних технологій.

Науково обґрунтовано й апробовано модель навчання суспільних дисциплін з використанням інтерактивних технологій для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, виявлені дидактичні умови її ефективного функціонування (наявність банку інтерактивних технологій, їх застосування відповідно до мети, рівня підготовленості суб'єктів навчання до інтеракції; розробка й застосування відповідних дидактичних засобів).

Ключові слова: навчально-пізнавальна діяльність, навчально-пізнавальна активність, інтерактивні технології, дидактичні умови, модель навчання суспільних дисциплін.

Сердюк Т. В. Интерактивные технологии обучения общественным дисциплинам как средство активизации учебно-познавательной деятельности студентов высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Криворожский государственный педагогический университет. - Кривой Рог, 2010.

Диссертация посвящена проблеме активизации учебно-познавательной деятельности студентов высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации средствами интерактивных технологий.

Актуальность проблемы обусловлена противоречиями: 1) между потребностями общества и производства в самостоятельно и творчески действующих специалистах и принципами построения учебно-воспитательного процесса, ориентированного на трансляцию культурного опыта; 2) между потребностью современного производства в профессионалах, готовых к творческому взаимодействию, командной работе, и способностью современной отечественной системы образования осуществлять подготовку таких специалистов. Как один из способов преодоления подобных противоречий рассмотрено использование интерактивных технологий обучения в учебно-воспитательном процессе высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации.

Проанализированы дидактичные подходы относительно активизации учебно-познавательной деятельности, определения уровней активности учебно-познавательной деятельности и их критериев, рассмотрены понятия «учебно-познавательная активность», «активизация учебно-познавательной деятельности». Предложены следующие критерии активности: осмысленность, рациональность и результативность деятельности.

...