Формування системи знань і умінь з основ етикету в процесі професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Формування системи знань і умінь з основ етикету в процесі професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання

Агалець Інна Олександрівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Сидоренко Віктор Костянтинович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри методики навчання

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Борисов Вячеслав Вікторович, Слов'янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки і методики технологічної підготовки

кандидат педагогічних наук, доцент Павх Степанія Петрівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри трудового навчання

Захист відбудеться « 13 » травня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.18 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, к. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, к. 28

Автореферат розісланий « 13 » квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Полозенко

1. Загальна характеристика роботи

етикет професійний вчитель навчання

Актуальність теми обумовлена процесами гуманізації і гуманітаризації, що відбуваються в сучасній освіті. Особистість, усвідомлюючи себе як частину світової культури, на основі діалогу культур пізнає себе в своїй культурі, примножуючи культуротворчий досвід людства. Про актуальність такого явища неодноразово говорив Президент НАПН України, академік В. Кремінь: “Суспільство стає все більш людиноцентристським. Індивідуальний розвиток особистості за таких умов стає, з одного боку, основним показником прогресу, а з іншого - головною передумовою подальшого розвитку суспільства. Ось чому найпріоритетнішими сферами в XXI ст. стають наука, що продукує нові знання, та освіта, що олюднює знання і насамперед забезпечує індивідуальний розвиток людини”. Забезпечити цей шлях покликана культурологічна парадигма освіти з її орієнтацією на особистість, на розуміння найважливіших фактів соціального буття.

Вичерпавши себе, техногенна цивілізація зумовила необхідність переходу до іншого, нового шляху розвитку суспільства і цивілізації. Вона полягає в зміні пріоритетів, де в центрі уваги постає особистість майбутнього педагога, його культура, професіоналізм, а знання і вміння, якими він володіє, перетворюються з самоцілі навчання в засіб його професійного розвитку.

Таким чином, йдеться про заміну раціонального знання на парадигму культуродоцільності і культуротворчості освіти, про заміну основного смислового знаку освіти “раціоналізм” на знак “культура поведінки”. При цьому поступово відбувається поворот від абсолютизації цінності раціональних наукових знань (“знаннєцентризм”) до усвідомлення, освоєння і реалізації в освітній практиці гуманітарних і культурних цінностей (“культуроцентризм”).

Зазначене вище спонукало до необхідності перегляду і переосмислення співвідношення культури - індивіда - освіти - суспільства в тому сенсі, що культура повинна трактуватися як результат історичного розвитку суспільства; індивід, культуру його поведінки необхідно розглядати з гуманістичних позицій творчої особистості, що самовизначається, само реалізується; освіта - як генетичний код (матриця) суспільства і культури.

У більшості сучасних педагогічних досліджень йдеться не про формування окремих професійних якостей і властивостей особистості майбутнього вчителя з певними властивостями, а про створення умов повноцінного прояву і розвитку особистісних функцій людини.

Проблема професійної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання має багато невирішених аспектів, хоча вона завжди перебувала в полі зору науковців, зокрема: В. Андріяшина, І. Волощука, А. Вихруща, О. Гедвілло, В. Гетти, Р. Гуревича, В. Гусєва, П. Дмитренка, О. Коберника, В. Кузьменка, В. Мадзігона, Л. Оршанського, В. Сидоренка, Г. Терещука, В. Титаренко, О. Торубари, Д. Тхоржевського, В. Юрженка, М. Янцура та інших. Різноманітним питанням змісту та методики підготовки вчителів трудового навчання присвячені дослідження Ю. Бєлової, В. Борисова, В. Буринського, В. Васенка, І. Каньковського, Л. Козачок, М. Корця, Т. Кравченко, В. Курок, Є. Мегема, Д. Лазаренка, В. Назаренка, А. Плутка, Б. Прокоповича, Г. Разумної, Д. Рудика, Б. Сіменача, В. Стешенка, В. Харламенко, М. Ховрича, В. Чепка тощо. Разом із тим, проблема вивчення основ етикету майбутніми вчителями трудового навчання порушується вперше.

Аналіз результатів теоретичних напрацювань і практичних здобутків вищої педагогічної освіти, становлення системи формування етикетних умінь і навичок у всебічно розвиненої особистості майбутнього вчителя трудового навчання зустрічає на своєму шляху суперечності загальнопедагогічного характеру між: необхідністю гуманізації освіти, особистісно орієнтованим підходом до навчання й виховання та відсутністю у структурі вищої педагогічної освіти дисципліни “Основи етикету”; бажанням студентської молоді опанувати основи етикету та відсутністю теоретико-педагогічного, методичного й кадрового забезпечення цієї дисципліни; зростанням впливу засобів масової інформації та необхідністю активної творчої діяльності, сприйняття сучасної і традиційної культури поведінки відповідно до сформованих естетичних смаків.

Недостатня розробленість питань навчання студентів основ етикету спонукала до пошуків ефективних шляхів вирішення проблеми, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування системи знань і умінь з основ етикету в процесі професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М.П.Драгоманова, затвердженого вченою радою університету (протокол №6 від 25.12.2003 р). Науковий напрям: “Зміст освіти, форми, методи і засоби підготовки вчителів”. Наукове дослідження входить до комплексної теми науково-дослідних робіт “Теоретико-методичні основи структури та змісту ступеневої підготовки вчителя трудового навчання”, номер державної реєстрації 0198U001733. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №5 від 27.01.2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №9 від 28.11.2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає: у розробці, теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці змісту і методики формування системи знань і умінь з основ етикету в процесі професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Відповідно до мети дослідження було визначено такі завдання:

1. Проаналізувати генезу та передісторію етикету в європейській культурі та визначити роль і місце культури етикету в структурі практичної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

2. Визначити вимоги до змісту навчально-виховного матеріалу з основ етикету майбутніми вчителями трудового навчання.

3. Розробити програму з дисципліни “Основи етикету” та науково обґрунтувати методичні підходи до формування у майбутніх учителів трудового навчання знань, умінь і навичок з основ етикету.

4. Розробити й експериментально перевірити модель вивчення основ етикету в майбутніх учителів трудового навчання.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутнього вчителя трудового навчання.

Предмет дослідження - зміст і методика формування системи знань і умінь з основ етикету в процесі професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Для реалізації вищезазначених завдань і перевірки вихідних положень було використано такі методи науково-педагогічних досліджень:

- теоретичні: системний аналіз та узагальнення філософської, психологічної, педагогічної, спеціальної літератури з проблеми підготовки майбутніх учителів трудового навчання з основ етикету, уточнення основних дефініцій дослідження, а також визначення методичних підходів до формування у майбутніх учителів трудового навчання знань і умінь з основ етикету;

- емпіричні: анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, педагогічний експеримент, за допомогою яких проводилося спостереження за навчальним процесом вивчення основ етикету і поведінки студентів, вивчалися рівні сформованості компетентності з основ етикету майбутніх учителів трудового навчання;

- статистичні: методи математичної статистики з метою обробки результатів дослідно-експериментальної роботи для кількісного та якісного аналізу розробленої моделі вивчення основ етикету у майбутніх учителів трудового навчання.

Наукова новизна одержаних результатів: дослідження полягає у тому, що:

- вперше визначено й обґрунтовано зміст і методику формування у майбутніх учителів трудового навчання знань і вмінь з основ етикету; розроблено модель вивчення основ етикету у майбутніх учителів трудового навчання в процесі професійної підготовки; визначено критерії та рівні засвоєння знань і умінь з основ етикету майбутніми вчителями трудового навчання;

- уточнено сутність поняття компетентності з основ етикету;

- подальшого розвитку набули методичні підходи до формування знань і умінь з основ етикету у майбутніх учителів трудового навчання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні у навчальний процес вищих навчальних закладів методики формування знань і вмінь з основ етикету у майбутніх учителів трудового навчання; розробці навчальної програми з дисципліни “Основи етикету” та методичних рекомендацій до неї.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в практику роботи вищих навчальних закладів різних регіонів України, зокрема: Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (довідка № 04-11/538 від 05.06.2008 р.), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/1253 від 23.06.2008 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 620 від 08.07.2008 р.), Херсонського державного університету (довідка № 07-12/491 від 06.04.2009 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 68-09-82 від 20.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в: аналізі та систематизації основних положень із проблем дослідження; теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; наукових статтях, написаних одноосібно; розробці змісту та структури навчальної програми з дисципліни “Основи етикету” для вищих навчальних закладів напряму підготовки “Технологічна освіта” та відповідного їй навчального посібника “Основи етикету” для студентів вищих педагогічних навчальних закладів у співавторстві з В.К.Сидоренко. Ідеї співавтора публікації у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи викладено у доповідях на засіданнях кафедри трудового навчання і креслення Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протоколи: №6 від 07.11.2007 р.; №3 від 22.10.2008 р.; №4 від 30.10.2009 р.) та у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасні інформаційні технології та інформаційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м. Вінниця, 10-12 травня 2006 р.); “Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики (присвячена пам'яті академіка Д.О.Тхоржевського)” (м. Полтава, 12-14 квітня 2007 р.); “Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді” (м. Тернопіль, 19-20 жовтня 2007 р.); “Проблеми трудової і професійної підготовки на початку XXI століття”, присвячена 35-річчю створення технологічного факультету Слов'янського державного педагогічного університету (м. Слов'янськ, 24-25 січня 2008 р.); “Підготовка вчителів трудового та професійного навчання у XXI сторіччі” (м. Київ, 16-17 травня 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження знайшли своє відображення у 10 публікаціях, із них - 8 одноосібні статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 навчальна програма (гриф МОН України лист №1.4/18-Г-1027 від 25.06.2007) - одноосібна; 1 навчальний посібник (гриф МОН України лист № 1.4/18-Г-1090 від 14.05.2008) - у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), 5 додатків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки друкованого тексту, з яких 195 - основний зміст роботи. У тексті містяться 1 рисунок, 8 таблиць.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, представлено особистий внесок здобувача, подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі “Культура етикету в структурі практичної підготовки майбутніх учителів трудового навчання” проаналізовано наукову літературу з теми дослідження, що дало можливість простежити генезу та історичні етапи становлення етикету в європейській культурі від часів первісного суспільства до сьогодення, розкрито значення елементів етикету як загальнокультурної складової формування особистості майбутнього вчителя трудового навчання.

Встановлено, що поняття “етикет” має відносно недавнє походження. З точки зору дослідників походження терміна “етикет” має дві версії. І. Добродомов стверджує, що французьке слово “еtiquette” походить від голландського “stick” і означає “кілочок” або “пеньок”, до якого прив'язувався папірець із назвою товару. З часом у мові паризької знаті під словом “етикет” розуміли більш вузьке значення - записка з повідомленням про порядок проведення церемоніальних дій при дворі монарха. В. Даль - автор “Тлумачного словника живої великоросійської мови”, надає значеннєвої наповненості змісту терміна “етикет”: як “чин, порядок, світський звичай зовнішніх обрядів і пристойності; умовна манірна ввічливість; церемоніал; зовнішня обрядність”, що характеризується декором етикету поведінки і спілкування.

На різних історичних етапах розвитку суспільства етикет виконував різноманітні соціальні функції. У сучасній літературі етикет розглядають як сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків. Правила етикету створюють умови справедливих і стійких взаємин між людьми залежно від їхніх вікових, соціальних, службових відмінностей. Етикет розкриває, яким конкретно чином реалізуються в поведінці вимоги моральності як вічні цінності, що ґрунтуються на детально розроблених правилах чемності, делікатності та такту. Правила етикету - це логічне поєднання морально-прекрасного і життєво-доцільного.

Виявлено, що формуванню в молодого покоління навичок культурної поведінки і спілкування в нашому суспільстві приділяється недостатня увага.

Реальний стан низького рівня виховання підтверджує думку, що нині існує соціальна потреба в етикеті. Етикет все більше стає актуальним у соціальних контактах, будучи універсальним регулятором комунікації в суспільстві. Опанування етикетних поведінкових правил допоможе закласти гідний поведінково-нормований фундамент відносин у суспільстві.

Встановлено, що культура особистості складає триєдине ціле і виявляється у вигляді: внутрішньої спонтанної культури, сконцентрованої в духовному світі людини; інформаційної системи, що забезпечує збереження, напрацювання і передачу знань; функціональної культури, тобто поведінки і спілкування людей у товаристві - культурі безпосереднього постійного розвитку. Індивідуальний розвиток людини відбувається завдяки засвоєнню трансльованого в культуру соціального досвіду.

У своєму дослідженні ми дотримуємося позиції, що етикетна культура - це феномен із певним об'ємом необхідних знань і вмінь, який необхідний у педагогічній діяльності. Вона є одночасно розгалуженою системою етикетної поведінки із етикетних способів спілкування та реалізацією особистісних можливостей учителя у всіх різновидах. Етикетна культура вчителя виявляється тоді, коли він на основі інформації (психолого-педагогічної, соціально-ситуативної), цілей і завдань може передбачити поведінку й судження учнів та здійснювати цілеспрямований вплив на них. Навчально-виховна діяльність такого вчителя зростає до рівня загальності, а етикетна культура виступає “каталізатором” вияву індивідуальності як кожного з членів учнівства, так і самого вчителя.

Етикетне регулювання призводить до виконання системи певних непорушних вимог, що складають основу, яка набуває стійких форм, що матеріалізуються в зразках - прикладах. Поведінка і спілкування, що зумовлені тим чи іншим зразком етикетної культури на сучасному етапі розвитку суспільства набувають необхідності бути частиною професійної діяльності та на рівні сприйняття почуттів набуватимуть значущості, особливо в професійній діяльності майбутнього педагога.

Обґрунтовано, що високий рівень професійної підготовки майбутнього вчителя, його ділові творчі якості у поєднанні з духовною культурою базуються на поведінковій культурі етикету, яка є вагомою частиною навчально-виховного процесу і висуває до нього такі вимоги: потреба в безперервному розширенні й оновленні знань - інтелектуальний потенціал; незадоволеність досягнутим, а отже потреба в творчому зростанні професійного рівня; вміння бути вихователем і організатором у колективі, що означає особисту дисциплінованість, толерантність до незвичного; вміння працювати з людьми (увага і чуйність, здатність вести за собою); моральне здоров'я (чесність і порядність, принциповість, скромність, почуття людської гідності), вольові якості (єдність слова і справи); обов'язкова вимогливість до власного зовнішнього вигляду, який є взірцем, розвинений естетичний смак.

Аналіз стану розробленості проблеми формування в особистості елементів етикету як загальнокультурних складових майбутнього вчителя свідчить, що у педагогічній літературі ця проблема порушується лише у зв'язку з вирішенням загальних і суміжних питань, наприклад:

- гуманізація навчально-виховного процесу вищої школи (М. Євтух, Н. Крилова, Р. Скульський, І. Смолюк);

- формування особистості вчителя у системі вищої педагогічної освіти (І. Зязюн, О. Мороз, В. Сластьонін, О. Щербаков);

- формування професійно-педагогічної культури майбутніх учителів (В. Гриньова, І. Ісаєв, Т. Левашова).

Доведено, що обґрунтування загальнокультурних складових формування особистості майбутнього вчителя для професійної діяльності залишається однією із найбільш актуальних проблем тому, що з перебігом часу потребує перегляду й удосконалення, пошуку цільових, змістовних і технологічних механізмів, адекватних новій ситуації соціального розвитку. Специфічні соціально-економічні умови XXI сторіччя висувають вимоги до формування відповідного зразка особистості. Якщо в XIX і до кінця XX століття панувала “економічна людина”, як охарактеризував її К. Маркс, то наприкінці XX століття - особистість, за Е. Фромом, набуває ринкового характеру. В умовах ринку значення етикетної поведінки зростає і впливає на місце зайнятості, статус, кар'єру. Вміння поводитися, манери поведінки стають характеристикою як соціальних, так і професійних якостей людини. В основі відносин на ринку праці цінуються особистісні якості, що надають можливість відповідати бажаному зразку.

Акцентовано увагу на тому, що формування особистісної культури майбутнього вчителя трудового навчання має розглядатися як процес збагачення індивідуальності, в якому перехрещується формування загальнокультурних складових етикетної поведінки і становлення якості інтелігентності, яка в своїй основі передбачає єдність освіти, виховання і культурності, що виявляється в орієнтації способу життя, високоморальної поведінки і професійної діяльності, які відповідають соціальним очікуванням суспільства, а отже - саморозвитку майбутнього вчителя. Система етикетних знань і вмінь особистості майбутнього вчителя є процесом їх накопичення та якісної реалізації у поведінковій діяльності. Набуття досвіду етикетних відносин у професійній підготовці відбувається під час проведення як колективних занять, так і на індивідуальному рівні, коли норми і правила етикету стають сформованими особистісними характеристиками.

У другому розділі “Теоретичні підходи до забезпечення процесу формування культури етикету майбутніх учителів трудового навчання” визначено роль і місце основ етикету в структурі підготовки майбутніх учителів трудового навчання, обґрунтовано змістове наповнення елективного курсу “Основи етикету” і здійснено моделювання процесу вивчення основ етикету майбутніми вчителями трудового навчання.

Виявлено, що в сучасних умовах навчальний процес повинен здійснюватися не шляхом суб'єкт-об'єктних відносин, а як обмін культурними цінностями на рівні особистісного спілкування в процесі як колективної, так і індивідуальної роботи. Одним із засобів, що допомагають полегшити та організувати міжособистісні контакти вчителя й учнів, є навчання і виховання культурі поведінки та спілкування, тобто прищеплення правил і норм етикету. В умовах ринку значення етикетної поведінки не просто зростає, воно стає силою, що впливає на набуття статусу, успіху, кар'єри майбутніх учителів.

За допомогою втілення культури етикетних знань в освітню практику виокремлено закономірності особистісного і професійного розвитку: формування системи знань з елементів етикету як процес освітньої взаємодії людини з соціальним середовищем, який за своїми функціями є навчально-виховним; набуття етикетних знань, умінь і навичок - орієнтація на загальнокультурну і професійну особистість; розвиток особистості за допомогою набутих знань основ етикету зумовлює усвідомлене відчуття власного росту до професійного вдосконалення; “Основи етикету” як навчальна дисципліна спонукає особистість своїм впливом до творчої діяльності (навчальної, професійної, загальнолюдської); реалізація етикетного діалогічного принципу (форми) передбачає особистісно-рівноправні позиції викладача і студентів - майбутніх учителів, вчителя і його учнів.

Майбутній учитель трудового навчання як суб'єкт відповідальної поведінки, що є цінністю у сприйнятті інших людей, самого себе, володіючи системою якостей компетенції, які підкреслюють його самобутність і готовність до творчої праці, зможе успішно конкурувати на ринку праці серед представників не тільки педагогічних спеціальностей, а й представників інших професій. За таких умов зміниться його статус в освітніх закладах.

Таким чином, набуття знань, розвиток, удосконалення особистісних і професійних здібностей та якостей студентства за допомогою практичного опанування етикетних правил поведінки і спілкування стане особливою компетенцією професійної компетентності майбутнього вчителя трудового навчання. Така компетенція допоможе забезпечити професійну мобільність майбутнього спеціаліста, розширюючи його професійну компетентність, при цьому не відкидаючи завдання, методи, форми і засоби, що вже історично склалися. Тобто, вона може виступати структурним компонентом підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

В основу визначення змісту елективного курсу “Основи етикету” було покладено такі принципи навчання: високої активності (орієнтування на максимум можливостей студентів у навчально-виховному процесі; відповідності змісту дисципліни рівневі соціокультурного і професійного замовлення вищого навчального закладу і суспільства на розвиток й самовдосконалення майбутніх учителів трудового навчання; адекватності поєднання змістового і процесуального аспектів діяльності, який полягає в тому, що складові дисципліни “Основи етикету” відповідатимуть методам, способам і засобам діяльності вчителя трудового навчання; структурної єдності в доборі практичного і теоретичного складових змісту навчально-виховного матеріалу.

Спираючись на вищезазначені принципи, для відбору матеріалу навчальної дисципліни “Основи етикету” визначені такі критерії:

1. Висока соціальна і професійна значущість - зміст дисципліни містить сучасні навчально-виховні засади в освіті XXI століття. Нами обґрунтовується роль етикетної культури та її структурних складових у соціопрофесійній підготовці майбутніх учителів трудового навчання, що відповідає вимогам сучасного суспільства до особистості майбутнього вчителя трудового навчання.

2. Доступність. Зміст дисципліни враховує початково закладений виховний рівень знань, вікові особливості студентства, тобто є доступним для сприйняття.

3. Оптимальність. Його сенс полягає в тому, що обсяг відібраних матеріалів узгоджується з відповідною кількістю годин, визначених для його опанування.

4. Забезпеченість. Зміст дисципліни забезпечується методичними матеріалами, відповідною методикою та навчально-матеріальною базою (засоби навчання).

Беручи до уваги принципи навчання і критерії відбору змісту навчальної дисципліни “Основи етикету”, визначено вимоги до змісту навчально-виховного матеріалу: 1) розкриття загального характеру змісту матеріалу, враховуючи міжпредметні зв'язки з іншими дисциплінами, інтегрування, тобто об'єднання і використання раніше набутих знань і вмінь студентів; 2) відповідність темі заняття, безпосередній зв'язок із життєвою практикою, зважаючи на ціннісні соціокультурні і професійні пріоритети; 3) орієнтація на формування загальнокультурного світогляду, грамотного володіння основами освітньої діяльності, розвиток складових етикетної компетенції, професійної компетентності; 4) проблемно-пошукові ситуації і застосування активних методів навчання; 5) дидактична значущість, яка досягається через реалізацію різновидів самостійної роботи з навчальною інформацією, розвиток творчого підходу в соціопрофесійних формах діяльності; 6) дотримання технологічної послідовності і систематичності у процесі формування знань і вмінь.

Розроблено зміст елективного курсу “Основи етикету”, який спрямовувався на вирішення таких завдань: розкрити культуропровідний підхід до визначених етапів розвитку соціопрофесійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання; сформувати поняття культури етикету як компетенції професійної компетентності майбутнього вчителя трудового навчання в його перетворювальній діяльності щодо створення духовних і матеріальних цінностей шляхом оволодіння ціннісними характеристиками елементів етикету; довести необхідність залучення основ культури етикету як структурного елемента соціопрофесійної культури вчителя; сприяти формуванню знань і вмінь з основ етикетної культури; підготувати майбутніх учителів трудового навчання до фундаменталізації навчання учнів через культуру етикету.

Розроблено навчальну програму елективного курсу “Основи етикету”. Передбачалося, що, засвоївши її зміст, студент повинен знати: поняття про етикет як складову частину суспільної та професійної культури; основи загального етикету - етичні аспекти повсякденного спілкування та систему правил поведінки; особливості засобів вербального і невербального спілкування; особливості соціально-психологічної взаємодії людей у процесі поведінки і спілкування; основи ділового етикету - етичні аспекти ділового спілкування та систему правил поведінки; особливості ділового протоколу; і відповідно вміти: грамотно працювати з літературними джерелами й іншими видами інформації; самостійно робити висновки з набутої інформації, використовуючи їх під час розгляду проблемних питань на лабораторно-практичних заняттях; володіти системою способів загального та ділового спілкування, системою детально розроблених правил поведінки; застосовувати свої знання з основ ділового протоколу; гнучко застосовувати обрані способи і засоби у процесі спілкування та поводження; визначати шляхи самовдосконалення, опанування прийомами вербального і невербального спілкування та системою детально розроблених правил поведінки для формування власного іміджу. Окреслені знання і вміння визначають зміст практичного навчання основам етикетної культури і є взаємозалежними.

Застосовуючи системно-структурний аналіз щодо моделювання вивчення основ етикету, на першому етапі дослідження було взято за основу процес розвитку особистості, її діяльність і професійні одиничні дії. Причому, і особистість, і її спрямованість, як і її діяльність, і окремі дії, можуть бути використані в їх загальному, особливому або одиничному значенні. Необхідно, щоб ця цілісність обов'язково була відмежована і визначена. Було з'ясовано, які елементи цієї цілісності є неподільними в межах даної системи і відносно її частини автономними.

На наступному етапі нашого дослідження було розкрито найбільш істотні і загальні зв'язки між елементами і між кожним із них і цілісністю. Це були як однобічні причинні зв'язки, так і зв'язки взаємозалежності, взаємовпливи в процесах функціонування, поведінки і розвитку цілого явища.

У нашому дослідженні модель вивчення основ етикету майбутніми вчителями - це модель їх соціокультурного особистісного розвитку. З урахуванням цих положень у дослідженні було визначено завдання побудови моделі вивчення основ етикету майбутніми вчителями як цілісної системи, здатної формувати знання і вміння вчителя в єдності з його особистісною культурою. Модель вивчення основ етикету майбутніми вчителями за такого підходу - це єдність особистісних “блоків”, що включають властивості і характеристики поведінки особистості, відображають її етично-світоглядні позиції з урахуванням сучасних запитів суспільства. Модель відображає характеристику нових знань випускника, система яких адекватно представлятиме цілісну наукову картину майбутньої культурологічної діяльності, необхідної для реалізації особистісних настанов педагога. Така “конструкція” моделі адекватно представляє структуру особистості вчителя, його готовність до культуротворчої діяльності, оскільки відображає особистість (за словами С. Рубінштейна), як єдність спонукального і виконавчого.

Створення моделі вивчення основ етикету і використання її як стратегії соціокультурного розвитку особистості майбутнього вчителя спонукало до виокремлення дослідницьких завдань: що? необхідно враховувати у майбутнього вчителя в процесі вивчення ним основ етикету і як, за допомогою яких форм і методів, це можна здійснити технологічно.

Доведено, що дидактична підсистема моделі характеризує міру опанування майбутнім учителем змістом навчального матеріалу, формами, методами, способами ефективної організації навчально-виховного процесу в реалізації культурологічних функцій навчання, а також культурологічну діяльність вчителя щодо планування і відбору засобів навчально-виховного процесу, реалізації плану, мети, самоаналізу і корегування своєї діяльності щодо розвитку культурно-етичного потенціалу своїх учнів.

Виховна підсистема характеризує культурологічну діяльність щодо забезпечення педагогічних і психологічних умов для формування майбутнього вчителя як інтелігентної особистості, через його активну життєву позицію, його творчий розвиток, самореалізацію потенційних можливостей у різних видах діяльності.

Організаційно-управлінська підсистема характеризує культурологічну діяльність вчителя щодо саморозвитку здібностей до самоврядності і комунікації, а також міри опанування вчителем формами і методиками, способами педагогічного управління.

Підсистема культурно-особистісного зростання характеризує культурологічну діяльність учителя щодо підвищення своєї загальної і професійної культури з самовиховання і саморозвитку професійно значущих якостей, особистісних властивостей педагога.

Творча підсистема передбачає зміст різновидів творчої діяльності вчителя. У творчому стилі діяльність учителя акумулює і відображає творчий досвід попередніх поколінь, причому він виходить за межі конкретного змісту діяльності і через це набуває узагальненої соціокультурної значущості.

Суспільно-педагогічна підсистема характеризує професійний і особистий рейтинг учителя, ефективність його взаємодії з учнями, батьками, колегами, громадськістю, творчими спілками тощо.

Підґрунтям створення моделі вивчення основ етикету майбутніми вчителями була система уявлень про культурологічний характер освіти і педагогічної культури вчителя, типи й основні властивості особистості, вироблені шляхом теоретичного сутнісного аналізу і, які знайшли життєве й експериментальне підтвердження.

Зважаючи на ці позиції і враховуючи висвітлені вище аспекти проблеми, в модель вивчення основ етикету майбутнього вчителя було включено: а) якості особистості, б) знання і вміння з основ етикету, які мають бути сформовані у студентів; в) систему ціннісних орієнтацій студентів; г) специфічні знання і вміння, що зумовлюються завданнями вивчення основ етикету відповідно до сучасних вимог щодо особистості педагога.

Цілісне розуміння системи вивчення основ етикету дозволило виокремити її системотвірні, інтеграційні властивості, що не зводяться до властивостей окремих компонентів. Такими провідними інтеграційними властивостями ми вважаємо властивості культурологічної спрямованості особистості вчителя в процесі його професійної діяльності. В зв'язку з цим компоненти підготовки з основ етикету (методологічний, дидактичний, етичний, комунікативний тощо) утворюють цілісність і динамічність культури поведінки особистості. З урахуванням одержаних висновків було побудовано модель вивчення основ етикету майбутніми вчителями.

У процесі розробки моделі нами враховувалися вимоги системно-цільового, цілісного, особистісного і культурологічного підходів, положення теорії управління, узагальнювалися погляди на сутність особистості, розвиток її особистісного потенціалу, що є предметом вивчення філософії, психології, соціології і фізіології.

Було встановлено, що вивченню основ етикету інваріантно властиві такі специфічні компоненти: аксіологічний, процесуальний або технологічний, когнітивний або соціально-пізнавальний, управлінсько-регулятивний. Урахування зазначених методологічних підстав дало можливість обґрунтувати модель вивчення основ етикету, складовими елементами якої є окреслені вище компоненти. Функціональне призначення компонентів вивчення основ етикету майбутніми вчителями полягає в такому.

Аксіологічний компонент характеризується усвідомленням суттєвих цінностей етикету. Досвід культури поведінки не просто передається вихованцям через вчителя, але й опосередковується його особистістю, відбивається через індивідуальний досвід, емоційно-ціннісні стосунки, породжує певну світоглядну систему.

Когнітивний компонент характеризується такими функціями, як систематизація інформації на єдиній концептуальній основі, в єдиній логіці. Когнітивний компонент передбачає також урахування принципу історизму в оцінці предметів і явищ дійсності та дозволяє трансформувати спонтанні, безпосередні стосунки людей у соціально-прийнятні дії. Основним показником когнітивного компонента є аналітичне мислення, тобто вміння виділити і визначити соціально значущу проблему, ситуацію, намітити соціокультурні процеси рішень, співвіднести ці процеси із сучасним станом суспільства і культури.

Процесуальний компонент має такі цілі: прогнозування і створення цілісної ситуації розвитку культури поведінки особистості; забезпечення умов для розвитку особистісних функцій у навчально-виховному процесі; координація педагогічно доцільної діяльності в процесі самовизначення людини.

Управлінсько-регулятивний компонент визначається саморозвитком психологічної культури поведінки особистості майбутнього вчителя, вмінням і готовністю особистості виявляти особисте ставлення до педагогічної реальності. Сприяє адекватному реагуванню на ситуацію, що відбувається, зіставленню зовнішніх ознак ситуації зі своїми уявленнями про неї і можливостями її вирішення. Сформованість управлінсько-регулятивного компонента дозволяє педагогові побачити новий образ учня, заснований на розумінні його як суб'єкта розвитку, визнання за особою права на вільний саморозвиток.

Варто зазначити, що сукупність визначених компонентів і їх функцій не претендує на повну характеристику процесу вивчення основ етикету. Кожен із них зумовлюється відповідною структурою педагогічної свідомості вчителя, а також його особистісними орієнтаціями.

Структурні компоненти моделі вивчення основ етикету представлено у таблиці 1.

У третьому розділі “Процес формування культури етикету майбутніх учителів трудового навчання” відображено процес формування компетентностей з основ етикету майбутнього вчителя трудового навчання, розкрито підходи до відбору інноваційних технологій навчання студентів основам етикету, наведено узагальнені результати дослідно-експериментальної роботи.

Таблиця 1 Структурні компоненти моделі вивчення основ етикету майбутніми вчителями

Розроблено критерії оцінювання рівнів сформованості компетентностей із основ етикету, які дають можливість диференційовано оцінювати рівні навчальних досягнень студентів за різними показниками. За результатами проведеного дослідження встановлено такі рівні навчальних досягнень студентів з основ етикету: початковий, базовий, продуктивний. На основі запропонованих нами критеріїв і показників була виявлена можливість формування компетентностей з основ етикету майбутнього вчителя трудового навчання на різних рівнях.

Процес формування компетентностей з основ етикету передбачав інтеграцію різних рівнів організації навчального процесу: на основі модульно-рейтингової технології (загальнодидактичний рівень) реалізується зміст навчання основ етикету (предметний рівень) у процесі формування вміння міжособистісного спілкування студентів шляхом виконання пошукових завдань (локальний рівень). Реалізація такої ієрархії рівнів організації навчального процесу створює продуктивне, творче середовище з поелементним рейтинговим контролем навчальних досягнень студентів, атмосферу пошуку нового, що сприяло формуванню у студентів інтересу та готовності до вивчення основ етикету.

Великого значення у процесі вивчення основ етикету майбутніми вчителями ми надаємо оволодінню і використанню ними особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання, які передбачають перетворення суперпозиції викладача і субординованої позиції студента в особистісно-рівноправні позиції. Таке перетворення пов'язане з тим, що викладач не стільки навчає і виховує, скільки актуалізує, стимулює студентство до загального культурологічного розвитку, створює умови для його самовдосконалення.

У процесі формування знань і вмінь з основ етикету у майбутніх учителів передбачалося, що:

1) зміст навчального матеріалу повинен містити системотвірний ціннісний компонент, що розкриває значущість змісту навчання для вдосконалення поведінки людини, утвердження її властивостей і достоїнств (моральних, інтелектуальних та естетичних);

2) у процесі засвоєння навчального матеріалу відтворюються такі функції особистості, як свобода вибору; цілепокладання, індивідуальність; етична й естетична оцінка предметного середовища і людських відносин;

3) способом представлення навчального матеріалу й організаційними засадами діяльності, яким властиві відповідні характеристики, є етичний вибір, ситуація, завдання, при вирішенні яких особистість включається в нові смислові стосунки: сам зміст, його “виходи” в соціальну і духовну сфери;

4) зростання наукоємності проектів і моделей навчальної діяльності з позицій їх культуродоцільності, заснованих на моделюванні професійних ситуацій, на опануванні професійного досвіду в умовах інтерактивних методів навчання (ділових ігор, тренінгів, моделювання педагогічних ситуацій).

Доведено, що одним із дієвих способів формування самостійної пошукової діяльності є застосування диференційованих завдань пошукового характеру, які поступово підводять до кінцевої мети підготовки студентів із урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Акцентується увага, що студенти не повинні пасивно сприймати готові факти, закони, поняття, судження, а креативно їх оцінювати. Завданням викладача було створення ситуацій, що спрямовують студентів на здійснення самостійної пошукової діяльності.

Запропоновані інноваційні особистісно-орієнтовані технології і методики формування культури педагогічного спілкування є основними педагогічними засобами, які процесуально сприяли вивченню основ етикету майбутніми вчителями.

Проведення експериментальної роботи щодо формування у студентів знань і вмінь з основ етикету дозволило дослідити результати їх сформованості. У студентів експериментальних груп процес формування знань і вмінь з основ етикету здійснювався системно, цілеспрямовано і був результативним. За всіма компонентами, виділеними нами, студенти в процесі своєї навчально-педагогічної діяльності виявили належний рівень підготовленості.

Аналізуючи підсумки дослідно-експериментальної роботи, ми дійшли висновку, що студенти експериментальних груп добре розумілися у сутності таких понять, як: “етикет поведінки”, “етикет спілкування”, “етикет учителя”, “імідж професійної поведінки”, “норма ділового етикету” тощо. Варто зазначити, що випробувані не лише могли дати визначення цим поняттям, але сам характер їх професійно-педагогічної діяльності відповідав теоретико-методологічній і практичній спрямованості процесів і явищ, що відображають наведені вище поняття. Готовність будувати свої взаємини з навколишнім оточенням на основі етикету, толерантності, емпатії, сприяла гуманізації та інкультурації педагогічної діяльності студентів експериментальних груп, включенню у всі форми педагогічної діяльності естетичного компонента, сприяла її естетизації, викликала симпатію і пошану до особистості вчителя.

Відносно процесуально-технологічної сфери, то студенти експериментальних груп чітко визначали мету вивчення основ етикету.

Когнітивний компонент знайшов своє відображення в результатах дослідно-експериментальної роботи в тому, що у студентів на всіх етапах професійно-педагогічної діяльності виявлялася потреба в підвищенні власних знань про етикет, культурологію, історію, мистецтво, психологію. У випробуваних спостерігалася стійка потреба в творчому перетворенні власної поведінки.

Управлінсько-регулятивний компонент вивчення основ етикету виявлявся в тому, що після проведення низки тренінгів особистісного зростання у студентів підвищився рівень самодостатності і впевненості в собі, знизився чинник байдужості до власного іміджу. За допомогою психодіагностичних методик, студенти самостійно могли визначати власний психологічний стан і здійснювати його корекцію.

Кількісні показники рівнів підготовленості майбутніх учителів з основ етикету наведені в табл. 2.

Таблиця 2 Показники рівнів підготовленості студентів з основ етикету, (%)

У процесі експериментальної роботи було виявлено більший інтерес і мотивацію студентів до формування процесуального і когнітивного рівнів підготовленості з основ етикету, ніж до аксіологічного й управлінсько-регулятивного. Так, в експериментальних групах студентів високий рівень сформованості процесуального компонента було виявлено в 41,7% випробуваних, уміння застосовувати психодіагностичні методики пізнання і самопізнання особистості - у 36,4% студентів. У цих же випробуваних високий рівень сформованості аксіологічного компонента підготовленості з основ етикету, вміння вироблення ціннісно-методологічної стратегії педагогічної діяльності було виявлено у 30,6% студентів, наявність творчого мислення, принцип історизму і соціальна детермінованість в оцінці поведінкових явищ і процесів, педагогічна інтерпретація - у 53,8% студентів.

У результаті проведення дослідно-експериментальної роботи щодо формування підготовленості студентів і вчителів з основ етикету, було виявлено закономірність: у випробуваних експериментальних груп легко формувався процесуальний і когнітивний рівень, ніж аксіологічний і управлінсько-регулятивний. В цілому ж загальний рівень сформованості підготовленості з основ етикету у студентів експериментальних груп вищий, ніж у вчителів-практиків із різним педагогічним стажем. Це пояснюється більшою мобільністю молоді, її активним бажанням якісно пізнати і змінити себе, включити нове в свою майбутню педагогічну діяльність. Велику роль у цьому процесі відіграє систематичність, послідовність, безперервність занять зі студентами, на відміну від роботи з учителями, які практикують. На результати також вплинули чинники надмірної завантаженості вчителів, їх втома, мотивація, важке матеріальне становище.

Порівняно з результатами контрольного експерименту у випробуваних експериментальних груп збільшився коефіцієнт кореляції між експертними оцінками і самооцінками рівнів сформованості знань і вмінь з основ етикету. Так, якщо у студентів контрольної групи величина залежності між експертними оцінками і самооцінками рівнів сформованості підготовленості з основ етикету складала 0,61, то у студентів експериментальних груп - 0,78, що свідчить про їх тісний зв'язок. Цей факт ми констатували і щодо вчителів-практиків, які брали участь у формувальному експерименті, хоча коефіцієнт кореляції між експертними оцінками і самооцінками рівнів сформованості їх підготовленості з основ етикету дещо нижчий, ніж у студентів експериментальних груп, однак існує помітний зв'язок - 0,75.