Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни

Мисак Богдан Павлович

Тернопіль - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.

Наукові керівники: доктор педагогічних наук, професор,

академік АПН України

Стельмахович Мирослав Гнатович;

кандидат педагогічних наук, доцент

Костів Володимир Іларійович,

Науково-дослідний центр „Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Борисов В'ячеслав Вікторович,

Краматорський економіко-гуманітарний інститут,

проректор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Винничук Олег Теофілович,

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри педагогіки.

Захист дисертації відбудеться 8 квітня 2010 року о 14.³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 58.053.01 при Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: зала засідань (каб. № 30), вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розіслано “5” березня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Самостійність Української держави вимагає адекватного їй військового захисту. Україна як незалежна держава і суб'єкт міжнародного права, виходить з того, що захист Вітчизни є справою всього народу. Збройні сили України на етапі переходу на контрактну основу мають бути сильними як сучасною технікою, мобільністю, так і міццю високого патріотизму, морального духу, тіла й розуму.

На жаль, значна частина учнівської молоді, що засвоює військові знання, проявляє недостатню громадянсько-патріотичну, фізичну, соціально-психологічну і військово-професійну готовність до захисту Вітчизни.

Педагогічні проблеми готовності учнівської молоді до служби в Збройних силах України вивчали В. Івашковський, Г. П'янковський, М. Томчук, В. Ягупов; підготовку юнаків до служби в Збройних силах України у процесі вивчення предмету „Захист Вітчизни” досліджували Г. Єдинак, О. Кириченко, Я. Конотопенко, В. Третяков; розвиток прикладної фізичної підготовки у школярів, здорового способу життя розкрили в наукових працях Б. Ведмеденко, О. Винничук, О. Дубогай, М. Зубалій, Г. Терещук, А. Цьось, Б. Шиян; формування військово-патріотичних якостей учнівської молоді висвітлили в своїх працях О. Аксьонова, А. Артюшенко, М. Варій, А. Злотніков.

В останні роки з'явилися дослідження, пов'язані з впливом народної педагогіки, патріотичних традицій на духовно-моральний розвиток учнівської молоді в контексті формування готовності до захисту Вітчизни: В. Каюков, О. Кириченко, І. Охрименко, Л. Петрук, Ю. Підборський, Ю. Руденко, М. Чепіль. Окремі аспекти військово-патріотичного виховання на засадах народної педагогіки розкриті в працях науковців і діячів західної діаспори: Г. Ващенка, Д. Донцова, В. Іванишина, В. Кравціва, Є. Маланюка, О. Оглоблина, С. Петлюри, С. Русової, І. Тиктора.

Проте проблема формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни в умовах переходу до професійної армії досліджена недостатньо. У цьому аспекті в останні роки з'явилася низка досліджень російських вчених (Константинов С., 2002; Мєшкова С., 2002; Ощепков О., 2007; Радіонов Є., 2002 та ін.). У вітчизняній педагогіці не обґрунтовано шляхи включення школярів у педагогічно доцільні види військово-патріотичних відносин, не розкрито взаємодію державних і суспільних інституцій у системі підготовки юнаків до захисту Вітчизни, не з'ясовано особливості формування військово-патріотичної культури учнівської молоді в загальноосвітніх навчальних закладах.

Актуалізують дослідження наявні суперечності між: запитами суспільства в справі підготовки молоді до захисту Вітчизни і готовністю її до виконання військового обов'язку; процесом виховання військово-патріотичних якостей в учнівської молоді та низькою ефективністю, формалізмом, заорганізованістю, недостатнім рівнем науково-методичного забезпечення, ускладненою соціально-економічною ситуацією в Україні та світі.

Соціально-педагогічна значущість цієї проблеми, недостатнє її висвітлення педагогічною наукою зумовили вибір теми дослідження: „Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт НДЦ „Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника і пов'язане з планами НМЦ „Українська етнопедагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника: „Українська етнопедагогіка у контексті розвитку сучасної теорії й практики виховання та навчання” - № 0206U006346. Тему дисертації затверджено вченою радою Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (протокол № 11 від 01. 07. 2008 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 30. 09. 2008 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати теоретичні основи формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни, охарактеризувати сутність і сучасний стан досліджуваної проблеми;

2) визначити прогресивний вплив військово-патріотичних традицій на формування військово-патріотичної готовності молоді до захисту Вітчизни;

3) обґрунтувати концептуальну модель військово-патріотичної культури особистості як мету і результат формування її військово-патріотичної готовності до захисту Вітчизни;

4) експериментально перевірити педагогічні умови формування досліджуваного феномена засобами розвитку фізичної готовності - важливої складової військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни.

Об'єкт дослідження: військово-патріотична готовність молоді до захисту Вітчизни як складова військово-патріотичної культури особистості.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування військово-патріотичної готовності учнів загальноосвітніх навчальних закладів до захисту Вітчизни.

Методологічною й теоретичною основою дослідження є: системно-структурний підхід у дослідженні суспільних процесів та явищ, концепції особистісного розвитку (В. Ганжін, В. Ільїн, В. Кузьмін, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Станкевич та ін.); положення сучасної педагогічної і психологічної науки про особистість як активного суб'єкта діяльності й розвитку (І. Бех, Т. Завгородня, З. Карпенко, В. Кравець, С. Максименко, В. Поліщук, В. Татенко, Г. Терещук, М. Фіцула, Н. Чернуха й ін.); психолого-педагогічні механізми народно-педагогічного впливу (В. Борисов, Н. Лисенко, Ю. Руденко, Р. Скульський, М. Стельмахович, В. Струманський, Б. Ступарик, В. Чайка, М. Чепіль); теоретичні розробки проблеми військово-патріотичного виховання та формування готовності молоді до військової служби (В. Івашковський, М. Зубалій, О. Кириченко, Я. Конотопенко, Г. П'янковський, М. Томчук, В. Шевченко, Б. Шиян, В. Ягупов та ін.); концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів із питань формування готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни.

Досягненню мети й розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження: теоретичних - вивчення філософської, історичної, психолого-педагогічної літератури для визначення теоретичних основ дослідження; аналіз і синтез педагогічних фактів, ідей і висновків, моделювання для обґрунтування моделі військово-патріотичної культури учнівської молоді до захисту Вітчизни; вивчення, узагальнення та систематизація педагогічного досвіду для розробки й визначення основних тенденцій формування готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни; емпіричних - педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент, спостереження, анкетування, бесіди, тестування, самооцінка для визначення й прогнозування стану різнобічної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни, узагальнення експериментальних даних та формулювання висновків.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася в три етапи. На першому (1996-2000 рр.) здійснено теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з проблеми формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни, проаналізовано зарубіжний досвід в аспекті окресленої проблеми, визначено мету, завдання і предмет дослідження. На другому (2000-2004 рр.) реалізовано констатувальний і формувальний етапи експерименту, розроблено модель військово-патріотичної культури учнівської молоді до захисту Вітчизни. На третьому (2004-2009 рр.) проведено експериментальну перевірку педагогічних умов формування інтегративних військово-патріотичних якостей учнівської молоді - складових готовності майбутніх захисників Вітчизни, узагальнено і систематизовано результати експерименту, підведено підсумки дослідження, сформульовано основні висновки та рекомендації.

Експериментальна робота проводилась на базі ліцеїв м. Івано-Франківська - професійного - політехнічного, професійного - будівельного, фізико-технічного, вищого художнього професійного училища № 3, вищого професійного училища № 21, навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи-ліцею № 23 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Крихівецької і Загвіздянської загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Усього в експерименті взяли участь 588 учнів, 39 викладачів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

· вперше обґрунтовано комплекс педагогічних умов формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни (забезпечення пріоритетності фізичної, громадянсько-патріотичної, психологічно-вольової, військово-професійної підготовки, побудованої на засадах етнопедагогічного досвіду виховання патріотичних якостей, розвитку національної самосвідомості української молоді; реалізація системного підходу в цілеспрямованій взаємодії вихователів і вихованців через усвідомлення механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної діяльності особи, приєднання школярів до педагогічно доцільних видів військово-патріотичних відносин, поетапне формування фізичних, громадянських, психологічно-вольових якостей; координація зусиль сім'ї, школи, державних і громадських суспільно-політичних організацій у розвитку й самовдосконаленні інтегративних якостей майбутніх захисників Вітчизни); розроблено модель військово-патріотичної культури особистості, структурні компоненти якої виділено на рівні трьох підсистем: 1) механізму ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної діяльності особи; 2) військово-патріотичних відносин і якостей особистості; 3) військово-патріотичних якостей і спрямованості військово-патріотичної діяльності особи;

· уточнено можливості залучення учнів у педагогічно доцільні види військово-патріотичних відносин, у систему розвитку й самовдосконалення їх інтегративних військово-патріотичних якостей; показано участь суспільно-політичних організацій у формуванні досліджуваної інтегральної властивості; конкретизовано критерії і показники визначення військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни;

· подальшого розвитку набуло визначення можливостей використання військово-патріотичних традицій українського народу в формуванні військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено концепцію військово-патріотичного виховання молоді, впроваджену на регіональному рівні; результати дослідження можуть бути використанні в розробці теоретико-методологічних засад процесу формування фізичної готовності - складової військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни, безпосередньо в практиці допризовної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів до військової служби, у самоосвітній діяльності учнівської молоді. Матеріали дисертації також можна використати в діяльності суспільно-політичних організацій, у навчальній діяльності студентів ВНЗ різного рівня акредитації, в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Результати дослідження впроваджено в педагогічний процес загальноосвітніх навчальних закладів м. Івано-Франківська - професійного політехнічного ліцею (дальше ППЛ), (довідка № 118 від 25.12.2005 р.), вищого художнього професійного училища № 3 (довідка № 331 від 12.05.2006 р.), професійного будівельного ліцею (довідка № 74-01 / 12 від 19.11. 2006 р.), фізико-технічного ліцею (довідка № 83 від 22.06.2007 р.), вищого професійного училища № 21 (довідка № 123 від 14.09.2005 р.), навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи-ліцею № 23 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 380 від 7.12.2006 р.); в Крихівецькій і Загвіздянській ЗОШ І-ІІІ ступенів Тисменицького району Івано-Франківської області (довідки № 34 від 21.12.2006 р.)

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та результати дослідження було обговорено на: міжнародних конференціях „Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.” (Івано-Франківськ, 1997), „Духовна вісь України: Галичина - Наддніпрянщина - Донеччина" (Івано-Франківськ, 2004); всеукраїнських конференціях „Українська система виховання: проблеми, перспективи” (Івано-Франківськ, 1999), „Українська етнопедагогіка у контексті розвитку сучасних теорій виховання та навчання” (Івано-Франківськ, 2005), „Морально-патріотичне виховання дітей та молоді: етнографічні засади” (Косів, Вижниця, 2006), „Формування культури родинного виховання: проблеми і перспективи” (Івано-Франківськ, 2008); регіональній конференції „Іван Франко та національне і духовне відродження України” (Івано-Франківськ, 1996), „Формування релігійної культури дітей і молоді: проблеми і перспективи” (Івано-Франківськ, 2007); обласній конференції „Друга світова війна: людський вимір” (Івано-Франківськ, 2005), щорічних звітних наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (1998 - 2009); курсах підвищення кваліфікації викладачів із предмету „Захист Вітчизни” Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, у виступах дисертанта перед студентами ПНУ імені Василя Стефаника, вчителями та учнями загальноосвітніх навчальних закладів, на „круглих столах” у військових з'єднаннях і частинах Західного оперативного командування.

Публікації. Результати дослідження відображені в 20-ти одноосібних публікаціях автора, з них 9 - у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (312 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 c., основна частина займає 168 с., її доповнюють 15 додатків, 22 таблиці та 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі „Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни як педагогічна проблема” подано результати аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження, з'ясовано сутність та стан готовності учнівської молоді до виконання свого конституційного обов'язку, охарактеризовано можливості народно-педагогічного досвіду виховання військово-патріотичних рис молоді на сучасному етапі, обґрунтовано модель військово-патріотичної культури особистості.

Підготовку учнівської молоді до захисту Вітчизни розглядаємо як цілеспрямований процес взаємодії соціальних інституцій (сім'ї, школи, суспільно-політичних організацій) із вихованцями з метою набуття ними різнобічної військово-патріотичної готовності особистості до захисту Вітчизни. Сутність формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни вбачається у вихованні в молоді почуття любові до Батьківщини, гордості за приналежність до свого народу, в дбайливому ставленні до української мови, прищепленні пошани до національних героїв, потреби зробити свій внесок у служіння Україні, підвищенні рівня фізичної підготовленості, розвитку психологічно-вольових якостей, твердого характеру, у вивченні й відмінному володінні бойовою технікою та озброєнням, загалом у формуванні високої військово-патріотичної культури особистості (дослідники -В. Борисов, О. Винничук, Т. Гавлітіна, М. Зубалій, В. Івашковський, В. Каюков, О. Кириченко, І. Колодій, П. Онищук, Р. Петронговський, Г. П'янковський, М. Томчук).

В умовах переходу Збройних сил України на професійну армію, у зв'язку з курсом країни на європейську інтеграцію суттєво підвищуються вимоги до моральних, професійних якостей молоді, її фізичної підготовленості, громадянсько-патріотичної і психологічно-вольової налаштованості. Для більшості учнівської молоді отримання знань, умінь і навичок за програмою загальноосвітньої дисципліни „Захист Вітчизни” є першим і часто єдиним засобом формування військово-патріотичної готовності до захисту Вітчизни.

Характерними особливостями формування сучасної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни є: усвідомлення нею основного положення, що сила захисників Вітчизни криється не лише в умілому володінні військовою технікою, а й у розумінні того, що громадяни України захищають власну Українську державу, мають проявляти професіоналізм, мужність, високу гуманістичну сутність національного духу і державницької ідеї; включення до інваріантного компонента змісту базової освіти предмета „Захист Вітчизни” (правонаступника „Допризовної підготовки”) суттєво відрізняється метою, змістом і рівнем підготовки учнів; усвідомлення більшістю педагогічних працівників потреби в удосконаленні допризовної підготовки здійснюється на основі відродження прогресивних військових традицій; необхідність підвищення якісної військово-патріотичної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів зумовлюється скороченням Збройних сил України, переходом у перспективі на контрактну основу їх комплектування та меншою кількістю призову юнаків на строкову службу.

Вивчення стану військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Української держави дало змогу виявити недоліки цього процесу: маючи вагомі першопричини, продовжують функціонувати й на сучасному етапі: нинішня суспільно-економічна криза (труднощі з фінансування закладів освіти, культурно-виховних установ, низька ефективність заходів військово-патріотичного виховання) ускладнює процес підготовки учнівської молоді до захисту Вітчизни, який здійснюється епізодично, непослідовно; наявне слабке теоретичне обґрунтування сутності основних компонентів військово-патріотичної готовності молоді, недостатньою мірою забезпечується зв'язок вчинкової фізичної, громадянсько-патріотичної і психологічно-вольової діяльності, відсутня система включення школярів у педагогічно доцільні види відносин із метою розвитку й самовдосконалення відповідних військово-патріотичних якостей; слабка увага в навчальних закладах приділяється військово-професійній підготовці через відсутність навчально-матеріальної бази з вогневої підготовки; існує суперечність між фактичним станом фізичної підготовленості учнів до військової служби і сучасними вимогами армії до майбутніх солдат; спостерігається прагнення окремих керівників освіти скоротити до мінімуму чи взагалі вилучити з навчальних планів освітніх закладів предмет „Захист Вітчизни” та військово-патріотичне виховання молоді, перекласти виконання цієї роботи на громадські організації, партії, рухи, товариства, діяльність яких із цієї проблеми є недостатньою; принижується статус викладача цього предмету.

Проведений теоретичний аналіз стану військово-патріотичної роботи показав значну роль у цьому процесі: народної педагогіки, яка використовує кращі здобутки традицій княжої доби, козаччини, січового стрілецтва, героїзму воїнів Другої світової війни та визвольних змагань; надбання церкви, релігії у вихованні в учнівської молоді поваги до Української держави, яка спрямовує свою увагу на плеканні в неї патріотичних почуттів, гордості за свій народ.

Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни передбачає включення взаємопоєднані напрями: викладання предмету „Захист Вітчизни”, включення школярів у військово-патріотичну діяльність, організовану освітніми навчальними закладами, державними й суспільними товариствами; спеціальну підготовку в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України. Найважливіша роль у цьому процесі належить військово-патріотичному вихованню учнівської молоді, яке тлумачимо як взаємодію виховних інституцій і вихованців з метою створення відповідних умов, пов'язаних із розвитком й самовдосконаленням особистісних військово-патріотичних якостей, необхідних для захисту Вітчизни.

Обґрунтовано основні принципи військово-патріотичного виховання з метою логічного поєднання педагогічних та соціально-психологічних аспектів формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни: державної спрямованості, народності, постійного врахування в педагогічній роботі динамічних змін, підвищення ролі духовного виховання, історизму, природовідповідності, безперервності.

Виділено такі види військово-патріотичної готовності особи до захисту Вітчизни, які втілюються у формуванні фізичної, світоглядно-громадянської, психологічно-вольової та військово-професійної культур.

Синтетична складність військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни як етапного результату сформованості військово-патріотичної культури особистості, полягає в тому, що вона поєднує декілька основних її складових - сукупності фізичних, громадянських, вольових та військових якостей, кожен з яких має відповідну структуру й поєднання певних інтегративних елементів. Загальна військово-патріотична культура особи визначається як інтегральна системна властивість, що характеризується мірою сформованості суспільно-значущих інтегративних фізичних, громадянських, вольових, військових якостей, генетично заданих і соціально набутих у процесі приєднання особи до відповідних видів відносин і циклів функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної діяльності особистості.

Теоретичне моделювання досліджуваного феномена дало змогу обґрунтувати його концептуальну модель, в основі якої - сучасні досягнення психології і педагогіки, потрактовані на засадах структурно-функціонального й системно-синергетичного підходів до аналізу суспільних процесів і явищ.

Охарактеризовано елементи підсистем цілісної системи військово-патріотичної культури особистості, що складають такі структурні компоненти формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді (рис. 1): нарівні першої підсистеми внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної поведінки - формування й задоволення потреб особистості; усвідомлення норм, ціннісних орієнтацій, зразків, налаштувань у прояві військово-патріотичної діяльності; адекватність самооцінки та рівня домагань особистості відповідно до створеного суспільного блага та реалізації в його умовах потенційних можливостей особи; здійснення мотиваційного вибору в дихотомічних ситуаціях сили і кволості, справедливості і несправедливості, волі й абулії; на рівні другої підсистеми - військово-патріотичні (фізичні, громадянсько-патріотичні, вольові, військово-професійні) ставленння особи та військово-патріотичні якості; на рівні третьої підсистеми - військово-патріотичні якості та військово-патріотична спрямованість як дві лінії якісної характеристики військово-патріотичної культури особистості.

Виділено в складі військово-патріотичної культури учнівської молоді такі інтегративні якості особистості, що виступають основними показниками її військово-патріотичної готовності: фізичної готовності - могутність і атлетичність, енергійність і міцність, сила та витривалість, стійкість і мобільність, незламність і непохитність, прудкість і моторність, різкість і динамічність, вправність і пружність, стрункість і пластичність, гнучкість і спритність, рівноважність і ритмічність, влучність і точність; громадянсько-патріотичної готовності - національна ідентичність і міжнаціональна толерантність, прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм, громадянська гідність і громадянський обов'язок, національний менталітет і національна самосвідомість, державна патріотичність і державницький оптимізм, громадянська дисциплінованість і громадянська активність, відданість і вірність справі національного державотворення, збереження родоводу, честі родини, громади та демократичність, повага національних традицій і приязнь до громадянських обрядів, національна одномовність і національна гордість, етнічний плюралізм та етнічна екзофілія, громадянська відповідальність і громадянська мужність (Н. Дерев'янко); вольової готовності - цілеспрямованість і наполегливість, ретельність і відповідальність, передбачливість і організованість, стійкість і твердість, принциповість і впевненість, сміливість і мужність, рішучість та ініціативність, невтомність і послідовність, самостійність і незалежність, енергійність і настирливість, терпеливість і завзятість, зосередженість і витривалість (І. Дідух).

У другому розділі „Педагогічні умови формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни” подано генезис функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної діяльності особистості, обґрунтовано ефективні шляхи його реалізації, розкрито особливості включення школярів у педагогічно доцільні види військово-патріотичних відносин, у результаті яких формуються військово-патріотичні якості, необхідні майбутньому захисникові Вітчизни, показано участь державних і громадських суспільно-політичних організацій у мобілізації молоді на досягнення загальної готовності до захисту Вітчизни.

На рис. 2 зображено генезис вчинкової діяльності у сфері однієї зі складових військово-патріотичної готовності - фізичної готовності особистості, де показано взаємозв'язок структурних елементів на рівні першої підсистеми в процесі потрапляння особи у проблемну дихотомічну ситуацію вибору та здійснення вчинкової дії-ставлення з позиції сили чи кволості. Реалізацію цієї моделі вбачаємо в усвідомленні психологічних механізмів вчинкової діяльності у цілісній системі загальної культури учнівської молоді, тобто врахування функціонально-динамічних аспектів здійснення окремого циклу дії-ставлення особистості, встановлення взаємозалежності таких елементів у їхній

функціональній єдності (суспільних вимог, потреб фізичного розвитку особистості, норм фізичної поведінки, цінностей фізичної готовності, рівня домагань у зіставленні з самооцінкою, установок у сфері фізичної діяльності, функцій мотиваційно-смислової регуляції фізичної діяльності особистості).

Реалізація військово-патріотичного вчинку в процесі конкретної ситуації зумовлюється суспільними вимогами до зразка, ідеалу фізичної (іншої) розвиненості особи, усвідомлюючи які учнівська молодь зіставляє їх із реальними умовами життєдіяльності, з потребами - спонукальною рушійною силою актуалізації самооцінки й рівня домагань особистості, певних установок, у результаті чого під впливом внутрішніх і зовнішніх стимулів формується мотиваційна сфера й завершується процес виконання конкретної (фізичної, вольової, громадянської) чи загалом - військово-патріотичної дії-ставлення.

Доведено, що ефективному формуванню військово-патріотичних якостей у процесі різнобічної підготовки учнівської молоді до захисту Вітчизни сприяє включення школярів у педагогічно доцільні види відносин, які постають головними в процесі виконання військового обов'язку. У сфері громадянських відносин такими діями-ставленнями учнів є: згуртування молоді на основі основної національної ідеї - боротьби народу за волю і державність України, пізнання своїх історичних коренів; забезпечення співгармонійності розвитку інтегративних якостей особистості в системі громадянської культури. У сфері вольових відносин - ставлення до мети і перешкод на її шляху; до виконання завдань і обов'язків; до зміни обставин та життєвих випробовувань; до прийняття рішення та ініціації дій; у сфері фізичних відносин - ставлення до тренувань, систематичних занять спортом і величини фізичних навантажень; до фізичних вправ, комбінацій та ігор; до зміцнення м'язів спини та пропорційного співвідношення ваги і росту тіла; до концентрації фізичної сили і протистояння (спротиву).

Обґрунтовано шляхи реалізації цієї моделі, що забезпечує формування досліджуваної інтегральної властивості. Формування високого рівня військово-патріотичної готовності до захисту Вітчизни є ефективним за умов відповідної професійної кваліфікації (психолого-педагогічної готовності) викладача, шкільного психолога, всіх, причетних до цієї справи осіб (усвідомлення ними змісту компонентів готовності; організації інноваційної стратегії суб'єкт-суб'єктних відносин «викладач - учень» в умовах особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу; високотехнологічної організації навчальних занять; пріоритетності поєднання викладання предмету „Захист Вітчизни” з героїко-патріотичним вихованням старшокласників). військовий патріотичний захист готовність

Найбільш доцільними виявилися такі види діяльності викладача з предмету „Захист Вітчизни”: створення стрілецьких, автомобільних, авіамодельних, радіотехнічних гуртків, клубів, комп'ютеризація навчального процесу з предмету „Захист Вітчизни”, організація навчально-військових ігор, удосконалення методики викладання предмета, вивчення і врахування вікових особливостей школярів у навчально-виховному процесі.

Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни потребує психолого-педагогічного супроводу, об'єднання зусиль освітянських закладів, державних та громадських організацій. Показано шляхи впливу державних структур на процес формування в учнівської молоді військово-патріотичної готовності, включення юнаків і дівчат у педагогічно доцільні види військово-патріотичних відносин.

У формуванні військово-патріотичної готовності особистості диференційована участь: військкоматів і військових частин, які надають повсякденну допомогу навчальним закладам в організації допризовної підготовки, занять із предмету „Захист Вітчизни”, надають свою матеріальну базу для навчання; патріотичної організації Спілки офіцерів України, яка внесла вагомий вклад у розробку й реалізацію концепції військово-патріотичного виховання; товариства сприяння обороні України, головне завдання якого - навчати військово-професійної майстерності, проводити спортивний вишкіл, доповнювати заходи військово-патріотичного виховання; ветеранських організацій, які залучають молодь до вшанування воїнів Другої світової війни і визвольних змагань, формують у молодого покоління позитивні військово-патріотичні якості; національно-патріотичних, в т. ч. молодіжних організацій - „Українське козацтво”, „Чайка”, „Сокіл”, „Козацьке братство”, „Джура”, „Січ”, „Пласт” та ін.; засобів масової інформації, товариств „Знання”, „Просвіта” у пропаганді військової тематики через пресу, радіо, телебачення; церкви, завдання якої - формування потреби в служінні Вітчизні, захисті національних інтересів, як найвищого духовного обов'язку.

Показано, як рівень сформованої загальної військово-патріотичної готовності впливає на морально-психологічний стан учнів, сприяє розвитку інтегративних якостей їхньої військово-патріотичної культури, яка є реальним результатом підготовки учнівської молоді до виконання військового обов'язку.

Результати дослідно-експериментальної роботи дали змогу визначити такі рівні сформованості військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни (табл. 1).

Таблиця 1. Рівні сформованості військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни

Так, кількість учнів експериментальних навчальних закладів із високим рівнем сформованості громадянсько-патріотичної готовності (ГПГ) збільшилася на 20,8 % у порівнянні з контрольними закладами, фізичної готовності (ФГ) - на 13,1 %, вольової готовності (ВГ) - на 21,5 %. Високий рівень сформованості загальної військово-патріотичної готовності (ВПГ) учнівської молоді до захисту Вітчизни збільшився в експериментальних навчальних закладах освіти на 18,5 % у порівнянні з контрольними навчальними закладами.

Відповідно, зменшилася кількість учасників експерименту (в порівнянні з контрольними навчальними закладами) з низьким рівнем громадянсько-патріотичної готовності - на 26,2 %; фізичної готовності - на 20,5 % і психологічно-вольової готовності - на 33 %. Значно зменшилася кількість учасників із низьким рівнем загальної військово-патріотичної готовності - на 26,6 %.

Дослідно-експериментальна робота засвідчує, що військово-професійна підготовка учнівської молоді має поєднуватись в єдиному комплексі навчально-виховних завдань, становити цілісну структуру формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни. Тому формувати військово-професійну готовність доцільно в юнацькому віці під час засвоєння різних навчальних предметів (природничих, гуманітарних), але найбільшою мірою на заняттях із предмету „Захист Вітчизни”. Загальна військово-професійна готовність до захисту Вітчизни визначається рівнем розвитку знань із військово-історичних, правових та політичних засад, навичок і умінь, необхідних молодому воїнові з основ організації повсякденної діяльності військ, з вогневої, стройової, тактичної, прикладної фізичної підготовки.

Результати дослідження дають підстави для таких висновків:

1. Із потребою виховання нової людини зростає розуміння необхідності, підвищення в молоді рівня патріотичного світогляду, формування почуття любові до Батьківщини, свого народу, його традицій, мови, культури і святинь, різнобічної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни.

Створення професійної армії значно підвищує роль формування військово-патріотичної готовності до захисту Вітчизни саме учнівської молоді, оскільки основна робота з військової професійної орієнтації проводиться під час здобуття молоддю загальної середньої освіти.

Ключові невирішені сьогодні проблеми формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни такі: предмет „Захист Вітчизни” ще не став рушійною силою, який навчає і виховує учнівську молодь в дусі любові до Вітчизни, відзначається низькою ефективністю, формалізмом, заорганізованістю, недостатнім рівнем інформаційно-методичного забезпечення; спостерігається значне падіння соціальної активності молоді, її духовна спустошеність; проявляється низький рівень соціальних мотивів готовності до служби у війську, героїко-патріотична робота недостатньою мірою формує бойовий, морально-психологічний дух, слабо сприяє фізичному вихованню молоді; дедалі більшого поширення набирає пияцтво, паління, наркоманія, грубість серед учнівської молоді; знижена можливість військово-професійної підготовки юнаків і дівчат через застарілу матеріальну базу, вилучення зброї з кабінетів „Захист Вітчизни” освітянських закладів, відсутність баз такої підготовки в межах окремого міста, району.

2. Підготовку учнівської молоді до захисту Вітчизни трактуємо як цілеспрямований процес взаємодії соціальних інституцій (сім'ї, школи, державних і громадських суспільно-політичних організацій) із вихованцями з метою набуття ними різнобічної військово-патріотичної готовності до захисту Вітчизни. Сутність формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни полягає у розвитку в неї високої національної свідомості, вірності традиціям українського народу та його війська, здатності до виконання громадянського й конституційного обов'язку - безпеки й захисту України.

Військово-патріотичну готовність учнівської молоді до захисту Вітчизни розглядаємо результатом єдності педагогічного, соціально-психологічного впливу на особистість, наявністю позитивної мотивації юнаків до виконання військового обов'язку в особливий період. Вона включає фізичну, громадянсько-патріотичну, психологічно-вольову та військово-професійну готовності й передбачає відповідний рівень сформованості якостей майбутнього захисника Вітчизни.

3. Розроблено модель військово-патріотичної культури особистості, структурні компоненти якої виділено на рівні трьох підсистем: 1) механізму ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної діяльності особи; 2) військово-патріотичних відносин і якостей особистості; 3) військово-патріотичних якостей, поєднаних у симптомокомплекси (в складі громадянсько-патріотичної культури - національна ідентичність, міжнаціональна толерантність, відданість справі національного державотворення, демократичність, громадянська відповідальність; фізичної - сила, витривалість, прудкість, гнучкість і спритність; вольової культури - цілеспрямованість, енергійність, ініціативність, організованість, мужність) і спрямованості військово-патріотичної діяльності особи (в громадянській культурі - патріотична, націоналістична, шовіністична; у фізичній - координаційно-міометрична спрямованість рухових дій-ставлень і якостей назовні (м'язеве напруження частин тіла чи загалом людини перевищує зовнішнє навантаження); координаційно-ізометрична (рівноважна) спрямованість рухів (у випадку повної відповідності величини зовнішнього навантаження й напруги м'язів); координаційно-поліометрична спрямованість рухових дій всередину (зовнішнє навантаження більше напруги м'язів), у вольовій культурі - активна, інертна, пасивна). Обґрунтовано функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції фізичної діяльності особистості, показано можливості включення учнів у педагогічно доцільні види військово-патріотичних (фізичних, громадянських, вольових) відносин.

4. Військово-патріотичну культуру учня трактуємо як сукупне інтегративне утворення особистості з генетично заданими й соціально набутими військово-патріотичними якостями, що розвиваються в результаті функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції поведінки суб'єкта в процесі залучення його в систему соціальних відносин. Складові елементи військово-патріотичної культури особистості є водночас основними показниками рівня її сформованості та інтегративними якостями.

5. Обґрунтовано педагогічні умови формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни: системне поєднання фізичної, громадянсько-патріотичної, вольової, військово-професійної підготовки, побудованої на засадах етнопедагогічного, українознавчого досвіду виховання різнобічних інтегративних якостей; усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу взаємозв'язку компонентів досліджуваної інтегральної властивості, функціональних складових механізму ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної діяльності особистості; залучення учнівської молоді у педагогічно доцільні види військово-патріотичних відносин; розвиток у допризовників фізичних, громадянсько-патріотичних і психологічно-вольових якостей у процесі виховання й навчання; педагогічний і психологічний супровід підготовки учнівської молоді до виконання військового обов'язку; об'єднання зусиль сім'ї, освітянських закладів, державних і громадських організацій у формуванні військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни.

6. Вивчення предмету „Захист Вітчизни” необхідно здійснювати з урахуванням таких вимог: систематичного аналізу рівня відповідних знань, умінь і навичок учнівської молоді через рейтингове оцінювання; регулярного методичного спрямування позакласної та позашкільної роботи з військово-патріотичного виховання, максимального використання допомоги підшефних військових частин, курсів цивільної оборони, суспільних організацій і рухів.

Найважливішими напрямами роботи освітянських закладів у контексті досліджуваної проблеми є: прийняття Державної програми військово-патріотичного виховання; широке використання потенційних можливостей навчального процесу, його взаємозв'язків із позакласною та позашкільною роботою; зміцнення міжпредметних зв'язків.

7. Важливе значення у формуванні готовності молоді до захисту Вітчизни, в пробудженні національної гордості відіграють дитячі та юнацькі організації „Пласт”, „Сокіл”, „Січ”, „Луг”, „СУМ”, „Молода просвіта”, „Тризуб”, „Джура”, „Українське козацтво”, за допомогою яких найповнішою мірою реалізується поєднання у військово-патріотичному вихованні народних чеснот і заповідей християнської моралі з ідеями української нації та її державності (виховання в молоді зрілого, інтелігентного, патріотичного ставлення до своєї нації, активної громадської позиції, національної гідності й самосвідомості, любові до своєї Батьківщини - України, готовності захищати свій рідний край; здатність до глибокого психологічного розуміння й інтерпретації життєвих подій і ситуацій).

8. Уточнено участь державних і громадських суспільно-політичних організацій у мобілізації учнівської молоді на досягнення загальної готовності до виконання військового обов'язку в умовах переходу на контрактну основу військової служби: здійснення підготовки учнівської молоді до захисту Вітчизни в ході викладання однойменного предмету в загальноосвітніх, професійно-технічних закладах (засвоєння знань, умінь і навичок соціально-психологічної і військово-професійної готовності допризовниками); підготовка допризовників з військово-технічних спеціальностей навчальними закладами ТСОУ та ПТУ (надання додаткових спеціальностей, пов'язаних із майбутньою військовою діяльністю); формування високих морально-бойових якостей, проведення патріотичного виховання молоді організаціями Українського козацтва, Спілкою офіцерів України, ветеранами Другої світової війни, визвольних змагань, воїнами-афганцями.

Результати дослідження окреслюють перспективи вивчення народно-педагогічного досвіду молоді у формуванні її військово-патріотичної готовності до захисту Вітчизни, особливостей розвитку військово-патріотичних якостей учнів різних вікових груп у контексті реалізації запропонованої моделі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Мисак Б. Прогресивні педагогічні традиції українського народу як засіб виховання воїнів-патріотів / Б. Мисак // Джерела : науково-методичний вісник. - Івано-Франківськ, 1997. - № 1. - С. 56-62.

2. Мисак Б. Військово-патріотичне виховання молоді на сучасному етапі / Б. Мисак // Обрії : науково-педагогічний журнал інституту післядипломної педагогічної освіти. - Івано-Франківськ, 1998. - № 1. - С. 24-27.

3. Мисак Б. Виховання допризовної молоді на взірці величі патріотичного духу Павла Чубинського / Б. Мисак // Джерела : науково-методичний вісник. - Івано-Франківськ, 2000. - № 1/2. - С. 92-95.

4. Мисак Б. Підготовка мужніх захисників України - головний компонент військово-патріотичної роботи / Б. Мисак // Джерела : науково-методичний вісник. - Івано-Франківськ, 2002. - № 1/2. - С. 110-114.

5. Мисак Б. Теоретичні аспекти підготовки учнівської молоді до служби в Збройних силах України / Б. Мисак // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2003. - № 4. - С. 156-160.

6. Мисак Б. Участь державних адміністрацій, військових комісаріатів, суспільно-політичних організацій і рухів у військово-патріотичній роботі з учнівською молоддю / Б. Мисак // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : збірник наукових праць / наук. ред. М. Євтух. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. - Вип. 26. - С. 97-101.

7. Мисак Б. Особливості формування фізичної культури сім'янина / Б. Мисак // Вісник Прикарпатського національного ун-ту імені Василя Стефаника. Серія Педагогіка. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. 22/23. - С. 216-220.

8. Мисак Б. Особливості цілісної системи сучасної підготовки молоді до захисту Вітчизни / Б. Мисак // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: збірник наукових праць. - Чернівці, 2008. - Вип. 392 : Педагогіка та психологія. - С. 80-85.

9. Мисак Б Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни (Результати експериментального дослідження) / Б. Мисак // Джерела : науково-методичний вісник. - Івано-Франківськ, 2008. - № 1/2. - С. 54-61.

10. Мисак Б. Виховний ідеал у творчості І. Франка / Б. Мисак // Іван Франко і національне та духовне відродження України: збірник наукових статей / наук. ред. С. Возняк. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 128-130.

11. Мисак Б. Роль молодіжних організацій Галичини у вихованні молоді/ Б.Мисак // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ, 21-22 листопада 1996 р.) / М-во освіти і науки України, Прикарпатський національний ун-т імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 39-400.

12. Мисак Б. Чубинський П. - взірець людини-патріота / Б. Мисак // Вісті комбатанта. - Торонто ; Нью-Йорк. - 1997. - № 2. - С. 11-14.

13. Мисак Б. Філософсько-педагогічні основи військово-патріотичного виховання молоді / Б. Мисак // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія // наук. ред. Л. Орбан. - Івано-Франківськ, 1998. - Вип. 2, ч. 2. - С. 118-126.

14. Мисак Б. Проблеми патріотичного виховання молоді на сучасному етапі / Б. Мисак // Українська система виховання: проблеми, перспективи : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ, 16-17 жовт. 1999р.) / Прикарпатський національний ун-т імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 244-247.

15. Мисак Б. Військово-патріотичне виховання молоді як умова формування національної самосвідомості, чинник процесів державотворення в Україні / Б. Мисак // Україна соборна : зб. наук. праць / наук ред. В Литвин, В. Смолій. - К., 2005. - Вип. 2, ч. 2. - С. 129-133.

16. Мисак Б. Героїчні сторінки Великої Вітчизняної війни як засіб військово-патріотичного виховання учнівської молоді / Б. Мисак // Друга світова війна: людський вимір : матеріали обласної наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ, 10-11 жовт. 2005 р.) / М-во освіти і науки України, ОІППО. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 25-29.

17. Мисак Б. Принципи підготовки учнівської молоді до захисту Вітчизни на засадах української народної педагогіки / Б. Мисак // Українська етнопедагогіка у контексті розвитку сучасних теорій виховання та навчання / наук. ред. Н. Лисенко. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 108-113.

18. Мисак Б. Особливості цілісної системи сучасної підготовки молоді до захисту Вітчизни / Б. Мисак // Морально-патріотичне виховання дітей та молоді: етнографічні засади : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Косів-Вижниця, 26-28 жовтня 2006 р.) / М-во освіти і науки України, науково-дослідна лабораторія „Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство”. - Вижниця, 2006.- С. 83-86.

19. Мисак Б Духовно-релігійний ідеал Г. Ващенка у військово-патріотичному вихованні учнівської молоді / Б. Мисак // Формування релігійної культури дітей і молоді: проблеми і перспективи : матеріали регіональної наук. практ. конф. (Івано-Франківськ, 30-31 жовт. 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Прикарпатський національний ун-т імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 159-164.

20. Мисак Б. Формування військово-патріотичної готовності молоді до захисту Вітчизни в контексті національно-визвольної ідеї / Б. Мисак // Галичина : Всеукр. наук. і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - Івано-Франківськ, 2009. - № 15/16. - С. 735-738.

АНОТАЦІЯ

Мисак Б.П. Формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2010.

Дисертацію присвячено питанням формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни. Обґрунтовано сутність формування фізичної, громадянської, психологічно-вольової та загальної військово-патріотичної готовності юнаків та дівчат до виконання свого конституційного обов'язку, охарактеризовано стан підготовки сучасних школярів до захисту Вітчизни.

Розроблено модель формування військово-патріотичної культури особистості до захисту Вітчизни (структурний та функціональний її компоненти), виявлено ефективні шляхи її реалізації.

Обґрунтовано педагогічні умови формування військово-патріотичної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни (виховання, розвиток і самовдосконалення різнобічних фізичних, громадянсько-патріотичних, психологічно-вольових, військово-професійних якостей, побудоване на засадах етнопедагогічного, українознавчого досвіду і розвитку національної самосвідомості української молоді; усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу функціональних складових механізму ціннісно-нормативної регуляції військово-патріотичної культури особистості; включення учнівської молоді у педагогічно доцільні види військово-патріотичних відносин; психолого-педагогічний супровід підготовки учнівської молоді до виконання військового обов'язку та мобілізації учнівської молоді на досягнення загальної готовності до виконання військового обов'язку в процесі взаємодії освітніх установ, сім'ї, державних і громадських суспільно-політичних організацій).