Формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи

Проаналізувати сучасний стан (ступінь теоретичної і практичної розробленості) досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній і юридичній літературі.

Теоретично обґрунтувати сутність і зміст поняття «правова компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи», розробити теоретичну модель правової компетентності.

Визначити методики дослідження і виявити рівні сформованості правової компетентності працівників вищої школи.

Обґрунтувати організаційні і педагогічні умови, що забезпечують формування у науково-педагогічних працівників вищої школи правової компетентності.

Розробити й експериментально перевірити програму правової підготовки науково-педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV рівнів акредитації.

Розробити методичні рекомендації для керівників ВНЗ III-IV рівнів акредитації щодо покращення науково-методичної роботи з розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників.

Об'єкт дослідження: формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи.

Предмет дослідження: зміст, технології та умови формування правової компетентності науково-педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації. правовий компетентність школа методичний

Методи дослідження. З метою визначення розробленості проблеми в теорії і практиці освіти, конкретизації предмету і мети дослідження використовувалися методи теоретичного рівня пізнання: аналіз літературних джерел, нормативної, правової і навчально-методичної документації, що присвячена правовому забезпеченню наукової і професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищої школи; теоретичне моделювання на засадах системного підходу - для побудови концептуальної моделі правової компетентності працівника вищої школи. Виявлення рівнів правової компетентності працівників ВНЗ III-IV рівнів акредитації здійснювалося на основі методів емпіричного рівня: анкетування, спостереження, тестування, вивчення продуктів діяльності. Для визначення достатності й ефективності педагогічних умов і запропонованого змісту формування правової компетентності використовувався педагогічний експеримент. У ході перевірки й узагальнення емпіричних результатів дослідження застосовувалися методи математичної статистики. Отримані дані піддавалися статистичному аналізу з подальшою якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Обробка статистичних даних проводилася за допомогою статистичної комп'ютерної програми SPSS (версія 12).

Наукова новизна одержаних результатів: вперше розроблена і обґрунтована модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи: уточнений і теоретично обґрунтований зміст правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи, її структурних компонентів, визначено рівні і критерії розвитку; визначена сутність і специфіка правової компетентності науково-педагогічного працівника вищої школи; виявлені тенденції розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи за традиційних умов організації науково-методичної роботи у ВНЗ III-IV р.а.; визначені організаційні і педагогічні умови формування правової підготовки науково-педагогічних працівників вищої школи в системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а.; подальшого розвитку отримала практика формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи що полягає у визначені критеріїв формування правової компетентності, методики оцінки рівнів їх сформованості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена й експериментально перевірена програма формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а., що включає спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти», технологію визначення рівнів сформованості правової компетентності, рекомендації для самостійної роботи, дидактичний комплекс умов і засобів формування правової компетентності; методичні рекомендацій для керівників ВНЗ III-IV р.а. щодо покращення науково-методичної роботи з розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників.

Запропонована програма може застосовуватися також у системі післядипломної освіти і підвищенні кваліфікації науково-педагогічних працівників; для професійної підготовки магістрів при розробці лекційних курсів, практичних занять, спецкурсів, для навчання аспірантів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджувалися в роботу: Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «УМО» НАПН України (довідка про впровадження № 01-02/319 від 01.10.2009 р.), Одеської національної морської академії (акт про використання результатів дисертаційної роботи від 12.01.2010 р.), Севастопольського міського гуманітарного університету (довідка про впровадження № 124 від 12.11.2009р.).

Апробація результатів дисертації здійснювалася на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема міжнародних: Ломоносов-2007» (м. Севастополь, 3-4 травня 2007 р.), «Психологічні проблеми становлення фахівця в умовах соціальних трансформацій» (м. Київ, 24 листопада 2009 р.), «Вища освіта України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (м. Київ, 26-28 листопада 2009 р.); всеукраїнських «Ломоносовські читання» 2007 р.) (м. Севастополь, 3-4 травня 2007 р.), «Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 11-12 квітня 2007 р.), «Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 18 травня 2009 р.).

Публікації. Зміст і результати роботи відображено у 6-ти одноосібних статтях у наукових спеціальних виданнях, затверджених ВАК України та 2-х тезах наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний об'єм дисертації складає 268 сторінок. Основний текст дисертації викладений на 171 сторінках. Робота містить 7 рисунків, 20 таблиць, 13 додатків на 74 сторінках. Список використаних джерел складає 216 найменувань.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ ДІСЕРТАЦІЇ

У вступі - обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення роботи, подано відомості про впровадження та апробацію результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи» - обґрунтована необхідність формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи як актуальної потреби суспільства, проведений аналіз тенденцій розвитку суспільства і системи освіти на сучасному етапі, розглянуто теоретичні і практичні проблеми формування правової компетентності.

Формування правової свідомості громадян стало пріоритетним напрямом державної політики. Зокрема, формування правової компетентності науково-педагогічних працівників є актуальною потребою сучасного суспільства та обумовлено рядом об'єктивних причин: становленням України як демократичної правової держави, формуванням громадянського суспільства, прискоренням темпів соціально-економічного розвитку; модернізацією загальної і професійної освіти, становленням нової освітньої парадигми, змінами соціально-професійній ролі науково-педагогічних кадрів у формуванні системи правових відносин в суспільстві; розвитком процесу інформатизації, формуванням єдиного інформаційного і правового поля в рамках процесу євроінтеграції; орієнтацією професійної підготовки на використання можливостей кожного навчального предмету для формування у майбутніх фахівців професійної компетентності і особистісного розвитку, що забезпечує лише успіх в професійній діяльності; суттєвим збільшенням інформативності правового поля, в якій науково-педагогічні працівники організовують свою професійну і наукову діяльність.

Значущість питань правової освіти і правового виховання особи, їх державне значення подані у багатьох наукових публікаціях з даної тематики, в яких розглядаються питання: розвитку правової педагогіки (М.В.Моніхина, В.В.Пономарьова, І.Ф.Рябко, Є.В.Татарінцева, Н.М.Яковлєва та ін.); формування правової культури і захисту прав особи (О.В.Аграновська, О.О.Ганзенко, В.В.Головченко, Д.А.Оксамитний, А.П.Семітко, А.В.Скуратівський та ін.); формування правосвідомості (К.Т.Бельський, Г.С.Остроумова, І.Ф.Рябко, Н.Я.Соколова, І.Є.Фарбер та ін.); формування правової культури і правової свідомості майбутнього вчителя (Г.П.Васянович, В.І.Владимирова, Я.В.Кічук, М.К.Подберезський, А.С.Саломаткін та ін.).

Дослідженню проблем правової компетентності присвячені роботи М.І.Городиського, І.М.Дарманської, В.В.Одарія та ін.; питання формування правової компетентності студентів розглядав С.С.Воєводін, правової компетентності майбутнього вчителя - С.В.Гурін та інші.

Необхідність правової освіти педагогічних працівників обґрунтовується в роботах Г.А.Балла, І.А.Зязюна, В.Г.Кременя та ін. Психологічний досвід з проблеми засвоєння правових знань узагальнений у роботах Б.С.Братуся, І.С.Кона, Т.І.Тітаренка та ін.

Аналіз теоретичних джерел дозволив встановити, що поняття «компетентність» давно використовується у філософській, педагогічній, психологічній і правовій літературі, проте широке поширення воно отримало відносно недавно, у зв'язку з упровадженням компетентнісного підходу в освіті. У рамках цього підходу найчастіше компетентність розглядається як певний рівень інтеграції знань, умінь, навичок, досвіду і особистісних якостей фахівця, який забезпечує ефективність і якість виконуваної ним професійній діяльності.

Однією із важливих її компонентів є правова компетентність, оскільки її сформованість забезпечує ефективну реалізацію правового аспекту науково-педагогічної діяльності, здатність робити вплив на процес формування правосвідомості, правової культури всіх учасників навчально-виховного процесу у ВНЗ засобами педагогічної дії.

Аналіз теоретичних джерел дозволив зробити висновок, що правова компетентність виявляється у здатності здійснювати конкретну практичну науково-педагогічну діяльність на правових засадах, глибоких знаннях законів і нормативних актів; в умінні спиратися на нормативну базу при реалізації науково-викладацької діяльності; у розумінні правових принципів діяльності всіх учасників освітнього процесу у ВНЗ і способів правового регулювання їх відносин; у ціннісному ставленні до права як до обов'язкової складової науково-педагогічної діяльності; готовності і здатності захищати і впроваджувати правові відносини в професійній діяльності.

У ході теоретичного аналізу науково-педагогічної і спеціальної літератури нами визначено сучасні тенденції, що впливають на формування правової компетентності науково-педагогічних працівників: а) тенденції розвитку суспільства - подальше становлення демократичних інститутів, забезпечення правових гарантій та механізмів їх захисту, побудова цивільного суспільства, прискорення темпів соціально-економічного розвитку країни; б) тенденції розвитку вищої освіти - розвиток, обумовлений становленням нової освітньої парадигми; модернізація вищої освіти; зміни у соціально-професійної ролі науково-педагогічних працівників; розвиток процесів інформатизації; формування єдиного інформаційного і правового поля; в) тенденції розвитку професійної діяльності науково-педагогічних працівників - зростання інформативності правового поля; підвищення рівня знань про юридичні норми, механізми захисту правових інтересів й інтелектуальної власності; дотримання правових норм у взаємовідносинах з іншими суб'єктами навчального процесу.

Щодо теоретичних і практичних проблем формування правової компетентності науково-педагогічних працівників, то нами з'ясовано, що вони полягають у: а) правова підготовка визнається важливим і актуальним аспектом професійної підготовки, але результативність її залежить від усвідомлення важливості і необхідності опанування правової інформації; б) в правової освіті необхідний комплексний системний підхід, що включає в себе набуття знань, формування вмінь їх застосовувати та усвідомлення необхідності правової поведінки; в) юридична теорія і практика правове виховання в основному покладають на правоохоронні органи, а правову підготовку - на професійну юридичну освіту, що зменшує ефективність правової підготовки науково-педагогічних працівників. Оскільки виховання, навчання - педагогічні категорії, тому мета, зміст, форми цієї роботи потребують коректування в рамках педагогічного підходу.

У другому розділі - «Структура і зміст правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи» - розкрито обрані нами методи дослідження правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи; розроблено теоретичну модель правової компетентності; представлено результати діагностики сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV р.а. Сутність правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи визначена, як складна, інтегративна професійно-особистісна властивість, зміст якої характеризується сукупністю її складових, до яких ми віднесли аналітико-прогностичну, організаційно-управлінську, правовиховну, профілактичну, правозахисну.

З метою визначення змісту правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи здійснено аналіз особливостей професійної науково-педагогічній діяльності, конкретизовано вимоги до сучасного викладача вищої школи, визначено специфіку нормативно-правових відносин у сучасній вищій школі. Основними об'єктами аналізу виступали: завдання й умови науково-педагогічній діяльності, особливості професійного становлення викладача вищої школи, специфіка правових відносин у сфері освіти, складові професійної і правової компетентності педагога.

За своєю структурою правова компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи розглядається як утворення, що містить три взаємозалежних, взаємозумовлених компоненти: мотиваційно-ціннісній, що характеризує їх правову орієнтацію; когнітивний, що характеризує правовий світогляд; поведінковий, що характеризує правову поведінку. Для кожного компонента визначено показники сформованості: для мотиваційно-ціннісного - обізнаність, інтерес, особистісний сенс у здобутті правових знань, усвідомлене ставлення до права як цінності, наявність позитивних правових установок; для когнітивного - об'єм, повнота правових знань, уміння аналізувати, узагальнюівати правову інформацію, порівнювати правові факти і явища, глибина, системність, міцність правових знань; для поведінкового - здатність реалізувати правові норми у безпосередній практичній діяльності, ефективність цієї діяльності, правова комунікативність.

Рівні розвитку правової компетентності визначені, як міра якісного і кількісного розвитку всіх її складових.

Також у складі правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи нами виділені окремі складові (компетенції), що відповідають функціям його діяльності: аналітико-прогностична, організаційно-управлінська, правовиховна, профілактична і правозахисна.

Узагальнена модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи представлена на рисунку (див. рис. 1).

Виділено три рівні сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи: 1. Адаптивний (низький) рівень характеризується відсутністю сформованих мотивів правової поведінки, уявлень про правові стосунки; відсутністю прагнення поповнювати знання та готовності використовувати право в практичних ситуаціях; наявність поверхневих знань в області освітнього права; низький рівень правової комунікації. 2. Нормативний (середній) рівень - усвідомленням необхідності правової інформації, пониженим рівнем об'єктивності, самостійності та критичності оцінки правових явищ, відсутністю конкретних знань освітнього права та процедур захисту своїх прав, наявністю помилок при аналізі нормативно-правових актів і оформленні документів. 3. Креативний (високий) рівень - стійким інтересом до правових явищ, розумінням цінності правових стосунків у професійній діяльності та цивільному житті, усвідомленням і дотриманням своїх прав і прав інших людей, знанням і розумінням природи правових явищ, нормативно-правових актів; здатністю самостійно проводити пошук і аналіз нормативно-правових актів, вирішувати правові ситуації, звертатися у випадках ускладнень за кваліфікованою юридичною допомогою.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи

Для перевірки реального стану сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи нами був проведений констатуючий експеримент, у ході якого застосовувався ряд дослідницьких методів - анкетування, педагогічне спостереження, вирішення практичних правових питань, за допомогою яких діагностувались рівні сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи.

Констатуючий експеримент проводився в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», м. Київ; у Севастопольському міському гуманітарному університеті, м. Севастополь; у Московському державному університеті ім. М.В.Ломоносова (Чорноморська філія, м. Севастополь), в Одеській національній морській академії в 2007-2010р. Всього до констатуючого експерименту було залучено 184 особи.

Одержані результати констатуючого експерименту засвідчили недостатній рівень сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV р.а. за 5-бальною шкалою оцінювання, наявність завищеного рівня самооцінки своїх правових знань та вмінь у порівнянні з актуальним рівнем їх розвитку. Найбільше розходження виявлено в організаційно-управлінській функціональній складовій правової компетентності (табл.1).

Таблиця 1

Співвідношення оцінки і самооцінки функціональних складових правової компетентності

У ході дослідження виявлено, що 62,8% респондентів відчували труднощі у зв'язку з недостатністю правових знань, невмінням вирішувати практичні правові питання науково-педагогічної діяльності; у 4,5% респондентів відмічено наявність правового нігілізму (загальне негативне, поверхневе, неуважне ставлення до права). Правова компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи у 59,7% викладачів має адаптивний, а у 29,8% - нормативний рівні сформованості; найслабкіше представленими в загальній структурі правової компетентності є поведінковий і когнітивний компоненти - лише 2,4% та 10,5% респондентів мають високий рівень сформованості відповідних компонентів.

У третьому розділі - «Розробка та реалізація програми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи» - розкривається зміст програми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а., обґрунтовуються організаційні і педагогічні умови її реалізації, методичні принципи, форми та прийоми, аналізуються результати впровадження.

У процесі навчання викладачів ВНЗ III-IV р.а. за розробленою нами програмою формування правової компетентності у системі науково-методичної роботи: формувалась й актуалізувалась система знань і практичного досвіду з питань професійних правових відносин між суб'єктами освітянського простору; здійснювалась педагогічна підтримка процесу самонавчання та самостійності у розв'язанні різноманітних професійних правових ситуацій; застосовувалися різноманітні інтерактивні методи навчання.

Розроблена навчальна програма ґрунтувалась на принципах науковості, системності, гуманістичної спрямованості і контекстуальності розвивальних впливів; діяльності, практичної орієнтації та індивідуалізації навчання; проблемності, діалогічності і рефлексивної спрямованості пропонованих завдань; активізації взаємодії і співтворчості всіх учасників; комплексності використаних засобів і прийомів. Її змістова частина включала 36-годинний спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти»; технологічна - активні форми, методи і засоби навчання викладачів ВНЗ у науково-методичній системі роботи ВНЗ III-IV р.а.

Реалізація даної програми на рівні науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а. відбувалась за таких умов:

а) на рівні системи науково-методичної роботи:

– застосуванням принципів управління методичною роботою у ВНЗ;

– особистісно-орієнтованою організацією навчальних занять в системі методичної роботи ВНЗ;

– спрямованістю на формування правових цінностей, знань, умінь, навичок науково-педагогічних працівників вищої школи;

– створенням необхідних умов для осмислення цінності права, власних правових дій, установок;

– підвищенням загального рівня знання і розуміння нормативно-правовий бази освіти,

– підвищенням здатності використання і застосування знань права в науково-педагогічній діяльності;

б) на рівні організації навчальних курсів:

– методичним забезпеченням;

– практичною спрямованістю змісту;

– індивідуалізацією професійно-правової підготовки викладачів вищої школи;

– урахуванням специфіки правових ситуацій науково-педагогічної діяльності сучасного викладача;

– включенням викладачів в активну пізнавальну і практичну правову діяльність;

– сприянням усвідомленню потреби в підвищенні правової компетентності і загальної правової культури;

– формуванням ціннісно-смислового ставлення до права і правових аспектів діяльності викладача ВНЗ.

Реалізація програми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV р.а. відбувалась через спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти», дидактичний комплекс умов і засобів (дискусії, проблемні кейс-завдання, вирішення ситуаційних завдань, досвід практичного застосування правових знань, он-лайн консультації), тестові завдання для самоконтролю і самоаналізу правової компетентності.

Спецкурс включає теоретичну і практичну частини, змістовно зв'язані між собою і складається з трьох блоків:

I. Інформаційного - містив у собі надання правових знань про діючі нормативно-правові акти, що регулюють сферу освіти, особливості правових відносин в даній сфері, юридичних процедур захисту своїх прав. Як дидактичні засоби були використані: проблемні лекції, дискусії, імітаційні вправи, діагностичні методи.

II. Практичного - був спрямований на формування правових умінь. Проводилися практичні заняття, які містили тренінгові вправи, ділові ігри, використовувалися кейси-завдання. Передбачалися також оцінка та самооцінка знань і вмінь, обмін практичним правовим досвідом. При реалізації змісту спецкурсу використовувалися різні форми контролю знань і вмінь науково-педагогічних працівників, такі як: аналіз правових ситуацій, вирішення практичних правових завдань, розв'язування тестових завдань.

III. Рефлексивного - був спрямований на формулювання позитивного ставлення до чинного законодавства України, ціннісного ставлення до правових відносин, актуалізацію особистої зацікавленості, мотивації викладачів в підвищенні правової компетентності. Проводився аналіз типових проблемних професійних ситуацій в діяльності викладача ВНЗ III-IV р.а. з позицій права, шляхи їх вирішення Використовувалися: діалог з елементами дискусії, проблемні ситуації, рефлексивні завдання.

У відборі змісту спецкурсу, виборі форм і методів навчання та контролю знань і вмінь з освітнього права брали участь слухачі курсів підвищення кваліфікації (науково-педагогічні працівники ВНЗ III-IV р.а.) Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (далі - ЦІППО) ДВНЗ «Університет педагогічної освіти», м. Київ.

У формуючому експерименті брали участь аспіранти ЦІППО ДВНЗ «УМО» НАПН України - 43 особи, викладачі Одеської національної морської академії - 37 осіб (експериментальна група). Контрольна група - викладачі Севастопольського міського гуманітарного університету - 23 особи; Московському державному університеті ім. М.В.Ломоносова (Чорноморська філія, м. Севастополь). Всього - 124 особи.

Ефективність реалізації запропонованого спецкурсу визначалась на основі результатів анкетування та контрольного діагностування науково-педагогічних працівників експериментальної групи, порівняння їх із результатами контрольної групи за всіма компонентами та за загальним показником правової компетентності

Результати підсумкового діагностичного зрізу свідчать, що проведена робота призвела до позитивних змін у всіх структурних компонентах правової компетентності (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл респондентів контрольної та експериментальної груп за рівнями сформованості правової компетентності (%)

Після формуючого експерименту. 43,8% респондентів мають високий рівень сформованості когнітивного (порівняно з 8,8% на початку експерименту); 32,5% - поведінкового компоненту правової компетентності (порівняно з 1,3%); відмічено також зменшення кількості слухачів цієї групи, що мають низький рівень розвитку цих компонентів: когнітивного - зменшилося з 22,5% до 2,4%, поведінкового - з 70,0% до 20,0%. За якісними і компонентними показниками підтверджено, що учасники спецкурсу придбали відповідну систему знань з основ права, галузевого законодавства; засвоїли зміст нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у вищій школі; склали чітке уявлення про стратегії юридичних процедур захисту прав.

В експериментальній групі кількість викладачів, що мають високий рівень мотиваційного компоненту правової компетентності, збільшилась на 40,0%, а тих, що мають низький рівень - знизилася до 0%. У викладачів значно зріс інтерес, особиста зацікавленість у правових аспектах професійної діяльності.

Різниця в кількісних даних до та після проведення експерименту є статистично значущою за критерієм ц* - кутового перетворення Фішера, значення якого склало ц0,05 =1,64; ц0,01 =2,28, на 1% рівні значущості - р?0,01.

Проведено також дослідження функціональних складових правової компетентності за результатами оцінки та самооцінки за 5-бальною шкалою (табл. 3).

Таблиця 3

Співвідношення оцінки і самооцінки функціональних складових правової компетентності учасниками контрольної й експериментальної груп ( у відносних одиницях)

Аналіз результатів свідчить, що в процесі формуючого експерименту відбулася корекція самооцінки у слухачів спецкурсу, а саме - самооцінка окремих складових стала об'єктивнішою, наближена до об'єктивної оцінки. Оцінка складових правової компетентності за тестом наблизилася до самооцінки рівнів розвитку складових учасниками експериментальної групи на підсумковому етапі формуючого експерименту.

Сталося підвищення рівня сформованості всіх функціональних складових: організаційно-управлінської, правовиховної, профілактичної, правозахисної, аналітико-прогностичної.

Підвищення критичності самооцінки слухачів на етапі підсумкової діагностики, на нашу думку, є результатом системного вивчення правових аспектів діяльності викладача вищої школи, аналізу практичних ситуацій професійної діяльності, практичної апробації своїх правових умінь.

Запропонована програма формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а. підтвердила свою ефективність, в результаті чого нами розроблено відповідні рекомендації для керівників ВНЗ щодо створення:

- постійно-діючого інформаційно-аналітичного бюлетеня для викладачів з правових знань, за який має відповідати юридична служба ВНЗ;

- постійно діючої сторінки правових знань і запитань для викладачів на сайті ВНЗ, за який має відповідати юридична і технічна служба ВНЗ;

- постійно діючого спецкурсу для нових співробітників ВНЗ, майбутніх пенсіонерів, аспірантів і докторантів, за який має відповідати провідна кафедра, кафедра права, науковий чи науково-методичний відділ, відділ по роботі з персоналом, юридичний відділ ВНЗ;

- постійно діючих правових консультацій для викладачів, за які має відповідати кафедра права, науковий чи науково-методичний відділ, відділ по роботі з персоналом, юридичний відділ ВНЗ.