Формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК [371.84 : 371.13] (043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Луценко Ірина Володимирівна

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Бутенко Людмила Леонідівна, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Волкова Наталія Павлівна, Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля, професор кафедри практичної психології;

кандидат педагогічних наук, доцент Авдіянц Ганна Георгіївна, Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки.

Захист дисертації відбудеться 21 квітня 2011 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розіслано 21 березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Черв'якова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний період розвитку всіх галузей економічного та соціально-політичного життя в Україні, загальні глобалізаційні процеси у світі, розвиток нових інформаційних технологій, наукомістких систем, вимагають залучення фахівців, які мають якісну науково-дослідницьку підготовку, а останнє визначається перш за все якістю освіти.

Сучасний молодий фахівець має бути готовим протягом усього життя до зміни своєї діяльності, до її ускладнення, зміни способу життя, тому випускник ВНЗ повинен оволодіти навичками професійної мобільності, самостійного, повноцінного наукового мислення. Повною мірою це стосується й підготовки педагогічних кадрів. Відповідно до нових суспільних потреб виникла необхідність здійснення пошуку нових шляхів розвитку творчої особистості, формування дослідницької культури педагога, організації науково-дослідної роботи майбутніх учителів.

Залучення до науково-дослідної діяльності дозволяє забезпечити навчання студентів методології раціонального й ефективного освоєння та використання знань, найповніше реалізувати індивідуальний підхід; активно сприяє оволодінню сучасних методів і технологій у галузі науки, техніки, виробництва, методологією й практикою планування, оцінки ризику, вибору оптимальних рішень в умовах сучасних соціально-економічних відносин; розвиває здатність використовувати наукові знання в ситуаціях, що швидко змінюються, відповідати вимогам професійної діяльності.

Згідно з провідними документами Болонського процесу, Європейської асоціації університетів навчальні заклади повинні забезпечити інтеграцію й розвиток науково-дослідної діяльності на всіх етапах процесу навчання, дозволяючи студентам набувати досвіду науково-дослідної роботи й заохочуючи інтерес до неї як до можливої майбутньої професії. Європейський університетський простір орієнтується на положення Будапештської ініціативи відкри-того доступу до наукового гуманітарного знання (2002 р.), Лісабонської декларації „Університети Європи після 2010 року: різноманіття при єдності цілей”.

Організація науково-дослідної роботи студентів забезпечена нормативно-законодавчими документами: Закони України „Про вищу освіту”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття)”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Указ Президента України „Про підвищення ролі науково-дослідної діяльності в університетах України”, Державна цільова науково-технічна та соціальна програма „Наука в університетах” на 2008 - 2011 рр. Організаційно-методичні питання щодо розвитку студентських наукових товариств (СНТ), прав СНТ як органів студентського самоврядування обговорювалися на Всеукраїнському форумі представників наукових об'єднань „Підвищення наукової активності студентів: досвід, стан та перспективи” (Київ, 2010), Регіональному з'їзді представників студентських наукових організацій ВНЗ України (Харків, 2010).

У сучасному освітньому просторі гостро постала проблема формування професійно-педагогічної культури вчителя, складовою частиною якої є дослідницька культура. Це тісно пов'язано і з проблемою суб'єктивного розвитку, саморозвитку й творчої самореалізації вчителя в професійній сфері, його внутрішньої потреби не тільки обслуговувати інноваційні процеси, але й самостійно вирішувати педагогічні проблеми на підставі оволодіння методами наукової творчості, особистісного самоздійснення. Сучасний учитель не може не бути дослідником, який, володіючи теорією й технологією наукової творчості, уміє практично застосувати їх у своїй професійній діяльності.

Проблеми дослідницької діяльності, дослідницьких функцій учителя розглядалися видатними педагогами минулого - Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, А. Дістервегом, М. Пироговим, К. Ушинським, П. Каптеревим, С. Шацьким, П. Блонським, В. Сухомлинським та ін.

У працях таких філософів і наукознавців, як М. Вебер, В. Вернадський, М. Волькенштейн, П. Гайденко, Г. Йонас, Б. Кедров, П. Копнін, І. Лакатос, І. Нарський, К. Поппер, П. Фейерабенд та ін. висвітлено питання ціннісних засад науки, наукової діяльності, наукової творчості. Дослідницьку роботу як специфічний вид людської діяльності розглядала І. Зимня, наукове пізнання як діяльність - В. Швирьов, методологію наукової творчості - А. Майданов, Л. Мікешина, О. Новиков, Г. Щедровицький та ін. У роботах В. Аллахвердова, А. Зотова, А. Юревича, М. Ярошевського та ін. висвітлено питання психології науки, наукової творчості; А. Леонтовича, В. Мухіної, О. Обухова, О. Поддьякова, О. Савенкова - психологічних засад дослідницької діяльності.

Історико-педагогічні аспекти теорії та практики організації науково-дослідної роботи студентської молоді розглядали А. Алексюк, О. Глузман, Т. Долговицька, Г. Кловак, В. Курило, О. Микитюк, Н. Пузирьова, О. Слепен-кова, А. Циганкова та ін. Аналіз зарубіжного досвіду організації дослідницької діяльності студентів відображено в роботах С. Радіонової, Ф. Ратнер та ін. Історичні аспекти розвитку студентських наукових гуртків, студентських наукових товариств досліджували О. Баранов, Д. Зав'ялов, О. Лаврут та ін.

Методологічні питання дослідницької діяльності педагогів як підґрунтя вдосконалення освітнього процесу та професійного саморозвитку вчителя представлено в працях О. Анісімова, С. Гончаренка, В. Загвязинського, П. Кабанова, В. Краєвського, Н. Кузьміної, А. Маркової, О. Новикова, В. Полонського, М. Скаткіна, Л. Соколової, В. Сластьоніна та ін.

Проблеми навчально-дослідницької діяльності студентів висвітлено в роботах О. Бережнової, В. Краєвського, О. Рогозіної, Н. Сидорчук; організації науково-дослідницької діяльності студентів - В. Балашова, В. Богословського, С. Бризгалової, О. Вілкової, Л. Квіткіної, О. Мацегоріна, А. Момот, В. Кагерма-ньяна, М. Сачек, Є. Спіцина та ін.; педагогічного супроводу наукової діяльності студентів - Н. Рогальської.. Питання дослідницької культури вчителя розглядали такі науковці, як Т. Климова, С. Кузнецова, Н. Петрова, І. Сенча, Ш. Таубаєва, майбутніх інженерів - Н. Шамельханова, соціального педагога - С. Шмачиліна. Наукові праці В. Горової, Г. Кловак, М. Князян, Є. Кулика, В. Лазарева, Г. Лобової, Н. Ставринової та ін. присвячено підготовці майбутніх фахівців, зокрема вчителів, до дослідницької діяльності.

Студентські наукові товариства розглядаються як інститут популя-ризації та просування результатів науково-дослідницької діяльності студентів (Н. Примчук), простір формування професійної ідентичності майбутніх фахівців (В. Семенков), у системі управління професійною підготовкою фахівців (Т. Ковтун).

У дисертаційних роботах останніх років досліджено такі питання, як: підготовка до науково-дослідницької діяльності студентів педагогічного коле-джу (П. Горкуненко), студентів педагогічного ВНЗ (О. Імбрянова); формування готовності майбутніх педагогів до дослідницької діяльності (В. Борисов, Н. Ставринова, Л. Султанова); теорія і практика підготовки майбутніх учителів трудового навчання до педагогічної дослідницької діяльності (Є. Кулик); розвиток науково-дослідницької культури вчителя (Т. Климова), формування дослідницько-творчої культури вчителя (Н. Сердюкова); формування дослідницької культури учнів (І. Носаєва), майбутніх менеджерів у процесі фахової підготовки (І. Сенча); формування дослідницьких умінь майбутніх учителів музики у вищих педагогічних закладах освіти (М. Фалько), формування в майбутніх учителів умінь дослідницької діяльності в умовах класичного університету (Н. Сичкова) та ін. Однак, питання формування дослідницької культури майбутніх педагогів у діяльності студентських наукових товариств, форм і методів наукової співтворчості студентів та викладачів залишаються недостатньо розробленими в педагогіці вищої школи.

Актуальність дослідження зумовлена також протиріччями між: потребою суспільства і учителеві-дослідникові й непідготовленістю значної кількості педагогів до здійснення дослідницької діяльності; необхідністю пошуку нових продуктивних форм і засобів формування дослідницької культури майбутнього вчителя й недостатнім вивченням потенційних можливостей студентського наукового товариства в реалізації процесу її формування.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість, виявлені протиріччя зумовили вибір теми дисертаційної роботи „Формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну працю виконано в межах комплексної теми, яку досліджують у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка „Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0103U004993). Тему дисертації затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 21.03.2006 р.).

Об'єкт дослідження - формування дослідницької культури майбутнього вчителя у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - система формування дослідницької культури майбутнього вчителя в діяльності студентського наукового товариства.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити систему формування дослідницької культури майбутнього вчителя в діяльності студентського наукового товариства.

Гіпотеза дослідження. Формування дослідницької культури майбутнього вчителя в діяльності студентського наукового товариства у вищих навчальних закладах буде ефективним, якщо, ураховуючи сутнісні характеристики, функції дослідницької культури майбутнього вчителя та особливості функціонування студентських наукових товариств, розглядати його як систему, яка: становить сукупність таких взаємопов'язаних компонентів, як цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, результативний; передбачає організаційно-методичне забезпечення поетапного розвитку всіх компонентів дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства; організацію наукової співтворчості студентів і викладачів з метою самовдосконалення особистості майбутнього вчителя в професійно орієнтованій дослідницькій діяльності.

Відповідно до мети й гіпотези було визначено такі завдання:

1. На основі аналізу філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури визначити ступінь дослідження проблеми, розкрити історико-педагогічний аспект формування дослідницької культури майбутнього вчителя.

2. Визначити сутність та структуру дослідницької культури майбутніх педагогів, критерії та рівні її сформованості.

3. Здійснити аналіз реальної практики формування дослідницької культури у вищих закладах освіти.

4. Теоретично обґрунтувати систему формування дослідницької культури майбутнього вчителя в діяльності студентського наукового товариства.

5. Експериментально перевірити ефективність розробленої системи в практиці роботи вищих педагогічних навчальних закладів.

Теоретико-методологічну основою дослідження становлять філософські, психологічні положення про єдність діяльності та свідомості, активність особистості як суб'єкта діяльності в процесі навчання; наукові положення й висновки про: ціннісні підстави науки, наукової діяльності, технології наукової творчості (М. Вебер, В. Вернадський, Б. Кедров, П. Копнін, І. Нарський, К. Поппер, П. Фейерабенд), психологічні аспекти дослідницької діяльності (В. Аллахвердов, А. Леонтович, В. Мухіна, О. Обухов, О. Поддьяков, О. Савенков, А. Юревич); положення системного (В. Афанасьєв, В. Беспалько, В. Ільїн, І. Блауберг, Е. Юдін), діяльнісного (Б. Ананьєв, В. Давидов, М. Каган, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); особистісно орієнтованого (Г. Балл, І. Бех, О. Пєхота, В. Сєриков, І. Якиманська), культурологічного (М. Бахтін, В. Біблер, Є. Бондаревська, Н. Крилова) підходів; теорія і практика професійної підго-товки, особистісно-професійного становлення майбутніх учителів (А. Алексюк, О. Глузман, О. Дубасенюк, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Л. Мітіна); наукові положення про методологію дослідницької діяльності педагога (С. Гончаренко, В. Загвязинський, В. Краєвський, Н. Кузьміна, О. Новиков, В. Полонський, В. Сластьонін), організацію науково-дослідницької діяльності студентів (В. Балашов, В. Богословський, С. Бризгалова, Л. Квіткіна, В. Кагерманьян, М. Сачек, Є. Спіцин), дослідницьку культуру вчителя (Г. Кловак, М. Князян, Є. Кулик, В. Лазарев, Т. Климова, Н. Петрова, І. Сенча, Н. Ставринова, Ш. Таубаєва), наукове співтовариство (П. Бурдьє, С. Денисов, Т. Кун, М. Полані, Д. Прайс) та наукову комунікацію (В. Батигін, Н. Волкова, О. Видрін, В. Московкін), взаємозбагачуюче спілкування (М. Бубер), співтворчість як діалог „глибинного спілкування” (Г. Батищев, М. Бахтін, В. Біблер).

У процесі дослідження були використані такі методи: теоретичні - аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури для вивчення історико-педагогічного аспекту досліджуваної проблеми, визначення теоретико-методологічних засад і понятійного апарату, теоретичне моделювання для визначення змісту та структурних компонентів дослідницької культури, розробки моделі системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності СНТ; емпіричні - анкетування, бесіда, тривале спостереження, метод експертних оцінок, аналіз продуктів творчої діяльності для визначення рівнів сформованості дослідницької культури майбутніх учителів, педагогічний експеримент для перевірки гіпотези дослідження; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Севастополь-ському міському гуманітарному університеті, філії Кримського гуманітарного університету (м. Армянськ) упродовж 2005 - 2009 рр. Усього дослідженням було охоплено понад 440 осіб, з них - 386 студентів, 54 викладачі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентських наукових товариств, що побудована з урахуванням сутнісних характеристик, функцій дослідницької культури майбутнього вчителя та особливостей студентських наукових товариств, включає цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, результативний компоненти, передбачає організаційно-методичне забезпечення поетапного розвитку всіх компонентів дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства; організацію наукової співтворчості студентів і викладачів з метою самовдосконалення особистості майбутнього вчителя в професійно орієнтованій дослідницькій діяльності; набули подальшого розвитку наукові уявлення про сутність дослідницької культури майбутнього вчителя, взаємодію учасників освітнього процесу в діяльності студентського наукового товариства; удосконалено форми та методи організації діяльності студентських наукових товариств, залучення майбутніх учителів до науково-дослідницької діяльності.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено науково-методичне забезпечення системи формування дослідницької культури майбутнього учителя в діяльності студентського наукового товариства, комплекс поетапних заходів у структурі діяльності СНТ з метою формування дослідницької культури майбутнього вчителя, зокрема програму та навчально-методичне забезпечення семінару „Цінність пізнання”, проблемні лекції з основ дослідницької діяльності, тренінгові заняття, ділові ігри, комплекс творчих завдань; програму та методичні матеріали для підготовки студентських наукових кураторів, комплекс діагностичних матеріалів.

Результати й висновки дослідження можуть бути використані в процесі підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, в організації діяльності студентських наукових товариств, у самоосвітній та самовиховній роботі студентської молоді, у підготовці та перепідготовці кураторів академічних груп, студентського активу до організації науково-дослідної діяльності у ВНЗ.

Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/3007 від 20.11.2009 р.); Севастопольського міського гуманітарного університету (довідка про впровадження № 294 від 21.12.2009 р.); філії Кримського гуманітарного університету (м. Армянськ) (довідка про впровадження № 427 від 25.11.2009 р.).

Особистий внесок автора в роботі, опублікованій у співавторстві, полягає у визначенні методичних засад діяльності Центру інноваційних технологій з урахуванням завдань наукової діяльності у вищому закладі освіти.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різного рівня: Міжнародних - „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2007), „Теорія та практика розвиваючого навчання” (Луганськ, 2006), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: інноваційний розвиток освітніх систем” (Луганськ, 2007), „Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу” (Одеса, 2008); „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2009); Всеукраїнських - „Технологія навчання дорослих: зміст, структура, основні характеристики” (Луганськ, 2005), „Історико-педагогічні дослідження: регіональний вимір” (Луганськ, 2006), на засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Ради наукового студентського товариства ЛНУ імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної праці відображено в 10 публікаціях (9 - одноосібних), з них 7 статей у наукових фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (351 найменування), 5 додатків на 30 сторінках, 17 таблиць, 10 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 252 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено ступінь її розробленості, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, гіпотезу, завдання, висвітлено теоретико-методологічні засади, методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи; наведено відомості про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методичні засади формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства” розкрито ступінь дослідженості, історико-педагогіч-ний аспект проблеми, проаналізовано сутність понять „культура”, „дослідження”, „дослідницька діяльність”, „дослідницька культура” визначено сутність і структуру поняття „дослідницька культура майбутнього вчителя”; розкрито специфіку, критерії й показники сформованості дослідницької культури майбутніх учителів; визначено особливості функціонування студентських наукових товариств у системі навчально-виховного процесу сучасного університету, наведено результати констатувального етапу дослідження.

Аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми формування в майбутніх учителів дослідницької культури довів її змістовну складність та багатоаспектність, оскільки вона поєднує великий фонд наукових знань з різних галузей: філософії, педагогіки, психології.

У філософських працях (М. Бердяєв, М. Каган, Е. Фромм, А. Швейцер) визначено, що культура є точкою „зіткнення” світу й людини, гармонією їхнього взаємного буття, позначає міру досконалості людини, рівень її соціалізації, ступінь вихованості, освіченості. Поняття „культура особистості” пов'язується з характеристикою способу життя людини. Узагальнення різних наукових підходів до філософської категорії „культура” дозволив виділити актуальне для нашого дослідження поняття культура особистості, під яким розуміємо соціально зумовлений рівень розвитку особистості в певних галузях діяльності, зокрема дослідницькій.

На основі узагальнення ідей видатних педагогів минулого про дослідницьку культуру, сутнісні характеристики вчителя-дослідника (Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, А. Дістервег, М. Пирогов, К. Ушинський, П. Каптерев, С. Шаць-кий, П. Блонський, В. Сухомлинський та ін.) визначено, що до особистості вчителя висовувалися вимоги бути високоосвіченою людиною, володіти енциклопедичними знаннями, постійно самовдосконалюватися, діяти як дослід-ник внутрішнього світу своїх дітей та навколишнього світу суспільства й природи. Питання дослідницької діяльності як важливого аспекту підготовки майбутніх учителів постійно знаходилися в центрі уваги вітчизняних закладів освіти, університетів Європи. Проголошені В. Гумбольдтом ідеї дослідницького університету (синтез дослідження, навчання й виховання) постають загальним критерієм, за яким розглядалася еволюція європейських університетів.

Аналіз наукознавчих, філософських, психологічних та педагогічних підходів до поняття „дослідження” засвідчило його розгляд як процесу й результату наукової діяльності, спрямованої на отримання суспільно значущих нових знань у певній галузі діяльності.

Поняття „дослідницька культура” розглядається з поліваріантних позицій: в особистісному аспекті - як характеристика якісних ознак дослідника (здатність бачити багатогранність світу, спрямованість поведінки на пошук та інтеріоризацію нової інформації, володіння методами наукового пізнання, позитивне ставлення до дослідницької діяльності та ін.); у соціальному аспекті - як показник цивілізованості суспільства.

Учитель, який володіє професійними дослідницькими вміннями й навичками, здатний активно й незалежно мислити, уміє творчо вирішувати різні педагогічні завдання, шукати нові варіанти розв'язання педагогічних ситуацій, організовувати процес навчання й виховання на рівні, що відповідає вимогам сучасного суспільства. Дослідницька діяльність у професійній педагогічній роботі базується на загальноприйнятій науковій методології, призначена для цілеспрямованої зміни (гармонізації) педагогічної реальності, здійснюється в логічно систематизованій послідовності із застосуванням методів і засобів наукового пізнання.

Аналіз сутності таких понять, як „культура”, „дослідження”, „дослідницька діяльність” у контексті філософського, культурологічного та педаго-гічного знання, різних підходів до визначення поняття „дослідницька культура” дозволив визначити дослідницьку культуру вчителя як інтегративну, динамічну якість особистості, що характеризується ціннісним ставленням до дослідницької діяльності в професійній педагогічній сфері, сукупністю методологічних, світоглядних, надпредметних знань і дослідницьких умінь, високим потенціалом дослідницьких здібностей.

З урахуванням вимог системного підходу виокремлено взаємозумовлені компоненти дослідницької культури майбутніх учителів: мотиваційно-ціннісний (особистісні цінності, мотиви й потреби, що регулюють дослідницьку діяльність), когнітивний (комплекс знань з методології та методики наукового дослідження), технологічний (гностичні, проектувальні, комунікативні та організаційні вміння), рефлексивний (навички здійснення рефлексії щодо діяльності, контексту її розгортання, себе як суб'єкта діяльності).

Дослідницька культура майбутнього вчителя як соціальне та особистісне явище виконує низку функцій: соціальну, смислопошукову, мотиваційну, гностичну, інформаційну, комунікативну, моделюючу, технологічну, регулятивну, діагностичну, рефлексивну, прогностичну, психотерапевтичну. Функції дослідницької культури як складного феномену є результатом синтезу функціонування її компонентів, інтеграції структурних взаємозв'язків, здійснюють зворотний вплив на компоненти з урахуванням зміни соціокультурної ситуації, виникнення нових цілей.

Психологічні засади визначення особливостей формування дослідницької культури майбутніх учителів пов'язані, по-перше, з психологічною потребою людини в пошуковій активності, яка, за І. Павловим, принципово відрізняється від інших життєво важливих потреб такою особливістю, як не насичуваність; по-друге, із специфікою дослідницької позиції та поведінки людини (О. Обухов, О. Поддьяков, О. Савенков). дослідницький культура педагог освіта

Освітній процес у вищому закладі освіти надає широкі можливості для формування дослідницької культури майбутніх фахівців, розвитку дослідницьких умінь та відповідної компетентності. Традиційно система науково-дослідної роботи студентів включає такі напрями: навчально-дослідницьку роботу (виконання курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських робіт; виконання дослідницьких завдань під час навчальних практик); науково-дослідну роботу, що виконується в позанавчальний час (робота в наукових гуртках, проблемних групах; участь у наукових конференціях, семінарах; співробітництво у виконанні робіт з держбюджетної тематики; публікації в наукових виданнях); організаційно-масові заходи (предметні олімпіади, огляди, конкурси наукових робіт тощо).

Особливості майбутньої дослідницької діяльності педагога пов'язані з актуалізацією дослідницької поведінки в умовах високого рівня невизначеності й новизни, що й створює, по-перше, свободу та багатство вибору, по-друге, низку певних обмежень. Творча педагогічна діяльність у принципі не може бути побудована на універсальній інваріантній теоретичній основі й незмінних приписах. Саме тому суттєвого значення набувають евристики різного ступеня невизначеності.

Особлива роль у цьому процесі належить діяльності студентського наукового товариства як добровільного об'єднання студентів з метою їхнього залучення до науково-дослідницької діяльності.

Дослідницька діяльність студентів у різних формах СНТ розглядається як: спосіб розвивати дослідницькі вміння, операційне підґрунтя для формування дослідницької культури; інструмент становлення й розвитку загальних і спеціальних здібностей, мотиваційних установок студентів; засіб отримання молодим поколінням культурних цінностей, входження у світ культури через культуру й традиції наукового співтовариства, визначення авторської позиції; спосіб досягти визнання однокурсниками, викладачами та ін. Участь у СНТ, у різних формах дослідницької та пошукової діяльності сприяє засвоєнню алгоритму наукового дослідження, формуванню наукового світогляду; оволодінню універсальними способами навчальної та дослідницької діяльності, формуванню вмінь і навичок роботи з різними джерелами інформації, культури усного та писемного мовлення, ведення дискусій, публічних виступів та ін.

Важливим чинником успішності формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності СНТ є різні форми взаємодії викладача й студента (керівництво, обговорення, консультування), у яких відбито перехід від розгорненого та послідовного супроводу студента до згорнутого й епізодичного, такого, що надає йому можливість для прояву максимальної активності й своєрідності при виконанні дослідження. Основою для суб'єкт-суб'єктної взаємодії є діалог.

Особливості участі майбутніх учителів у студентському науковому товаристві аналізуються з погляду соціологічних аспектів створення та функціонування наукових співтовариств (П. Бурдьє, Т. Кун, М. Полані, Е. Шилз), соціального визнання в науковому товаристві (Х. Закерман). СНТ як вид наукового співтовариства можна розглядати у вимірі концепції „невидимого коледжу” як організаційної структури, що ґрунтується переважно на неформальних комунікаціях учених (Д. Прайс). За таких умов участь у СНТ сприймається студентами як цінність, визначає мотивацію до підвищення наукової активності, визнання в цьому товаристві, утвердження соціального статусу.

З урахуванням визначених теоретичних засад дослідження, особливостей формування дослідницької культури майбутніх учителів було визначено такі критерії та відповідні показники: мотиваційно-ціннісний (ставлення до дослідницької діяльності як до особистісної цінності, потреба у творчому самовираженні, інтерес до активної участі в дослідницькій діяльності, самостійність у виборі дослідницьких завдань та форм роботи; прагнення брати участь у конкурсах дослідницьких робіт, виступати на наукових конференціях, семінарах, наполегливість у подоланні утруднень при вирішенні дослідницьких завдань); когнітивний (розуміння ролі й значення вирішення дослідницьких завдань у професійній діяльності педагога; знання типів дослідницьких завдань, розв'язуваних педагогами у своїй професійній діяльності, і вимог до результатів їхнього вирішення; знання методів вирішення дослідницьких завдань і умов їхнього застосування), технологічний (уміння працювати з літературними джерелами (складати бібліографію, реферувати, анотувати літературу); уміння ставити й вирішувати дослідницькі завдання, вибирати та застосовувати адекватні дослідницькі методи; активність у представленні результатів власної дослідної роботи; уміння та навички здійснювати рефлексивну діяльність) та відповідні рівні (високий, достатній, середній, критичний, низький).

Результати констатувального етапу експериментальної роботи засвідчили недостатній рівень сформованості дослідницької культури майбутніх учителів, дозволили виявити коло проблемних питань, які мають бути враховані в подальшій експериментальній роботі. Студенти (як перших, так і випускних курсів) виявили низький рівень самостійності при виборі й тематики наукового дослідження, і напрямку індивідуальної дослідницької роботи. Значна кількість студентів орієнтована на зовнішні чинники у виконанні науково-дослідної роботи (високий рейтинг успішності, позитивне ставлення викладачів та ін.), тобто на мотиви формально-академічних досягнень. За умови суттєвого поширення інформаційно-комунікаційних технологій, доступу до Інтернету студенти виявили недостатній рівень пошуку наукової, професійної інформації, навичок аналізу, критичної оцінки інформації, яскравим свідченням чого є практика копіювання готових рефератів, курсових робіт тощо з Інтернет, що й актуалізує проблему „студентського плагіату”.

Аналіз сучасної практики університетської освіти, опитування студентської молоді, викладачів ВНЗ та активу СНТ засвідчив суттєві проблеми, які слід ураховувати у вирішенні завдань дослідження: підхід до студента як об'єкта масового відтворення кадрів та ігнорування його як суб'єкта психічного та професійного розвитку (В. Сластьонін); відсутність цілісної системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у системі СНТ.

У другому розділі „Розробка та впровадження системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства” представлено теоретичне обґрунтування та результати експериментальної перевірки системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності СНТ.

Розробка зазначеної системи здійснювалася з урахуванням теоретичних підходів до визначення сутності та структури дослідницької культури майбутнього вчителя, методологічних підходів до її формування (системний, діяльнісний, особистісно орієнтований, культурологічний), провідних напрямків організації науково-дослідної роботи у ВНЗ на сучасному етапі, особливостей діяльності СНТ у вищому закладі освіти, результатів констатувального етапу експерименту.

Відповідно до вимог системного підходу (В. Беспалько, Н. Кузьміна та ін.) система формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності СНТ розглядається як сукупність таких взаємопов'язаних компонентів, як цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, результативний. Суб'єктами зазначеної системи є студенти та викладачі.

Цільовий компонент містить мету, завдання, принципи (системності, відкритості, випередження, технологічності, варіативності, динамічності, корпоративності, партнерства, ресурсного забезпечення; партисипативності, кооперації). Важливість реалізації принципу випередження пов'язано з тим, що процес формування дослідницької культури спрямовано не тільки на забезпечення майбутніх учителів механізмами дослідницької діяльності в інноваційному культурно-освітньому середовищі, але й їхню підготовку до впливу на це середовище, до випереджального управління його розвитком (С. Батишев, О. Новиков, О. Урсул та ін.). Змістовний компонент включає напрямки роботи СНТ щодо формування дослідницької культури майбутніх учителів (забезпечення інформаційними ресурсами, пошук та підтримка талановитих дослідників серед студентів, підготовка та залучення студентів до різних форм наукової діяльності; популяризація наукової діяльності в студентських колах, створення творчих колективів, студентських наукових гуртків (секцій) з метою реалізації науково-дослідного потенціалу студентів, проведення наукових конференцій, читань, семінарів, круглих столів; створення інституту студентських наукових кураторів, забезпечення наукової співтворчості студентів та викладачів, співпраці студентів різних курсів. Операційно-діяльнісний компонент зумовлює послідовність етапів формування дослідницької культури студентів у діяльності СНТ, визначає форми (масові, групові, індивідуальні) та методи діяльності. Результативний - розкриває позитивну динаміку зростання рівня сформованості дослідницької культури майбутніх учителів.

Реалізація операційно-діяльнісного компонента передбачала визначення етапів формування дослідницької культури як послідовної системи взаємозалежних дій студентів, викладачів, які відповідають за НДРС, викладачів, які керують цією діяльністю, студентських наукових кураторів на факультетах протягом чотирьох років навчання у ВНЗ: мотиваційно-настановчий (інформаційно-просвітницька робота, зокрема підтримка веб-сторінки СНТ, публікація матеріалів про діяльність СНТ у вишівських засобах масової інформації; формування мотивації науково-дослідницької діяльності, діагностування дослідницьких умінь та творчих здібностей студентської молоді з метою виявлення індивідуальних ресурсів (інтелектуального, особистісного, етичного та ін.), змістовно-розвивальний (набуття знань про сутність та способи наукової діяльності), дослідницько-творчий (виконання самостійних дослідницьких робіт, творчих проектів, виступи на Днях науки, участь у студентських наукових конференціях різного рівня, публікації результатів наукових досліджень та ін.).

З метою формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльність СНТ упроваджувалися різні форми та методи роботи: постійно діючий семінар „Цінність пізнання”, у межах якого проводилися проблемні лекції, ділові ігри („Захист творчого проекту”, „Підготовка наукової конференції”, „Опонент”), тренінги („Я - дослідник” - з формування творчих здібностей, умінь працювати в команді; „Метаморфози живого знання”, наскрізною ідеєю якого обрано позицію В. Зінченка „Ввійдемо у Світ освіти разом, а вийдемо нарізно, кожен у свій Світ”), групові дискусії, написання есе („Моя дослідницька перспектива”, „Учитель-дослідник у школі майбутнього” та ін.), круглий стіл „Плагіат: хто винний і що робити?”, мікропрактикуми „Бібліографічний пошук”, „У світі розумних думок (правила цитування)” та ін.

У процесі семінару „Цінність пізнання”, який має надпредметний, загальнонауковий характер, майбутні вчителі отримували уявлення про сучасний стан науки як соціокультурного феномену, її значення для життєдіяльності людини, психологічні особливості особистості дослідника; знання про методи наукового пізнання, науковий апарат дослідження; способи пошуку й накопичення необхідної наукової інформації, її обробки, науковий текст як продукт науково-дослідницької діяльності, естетичну детермінанту наукової творчості; залучалися до обговорення проблемних питань (наприклад, позанаукове знання, наука та антинаука, рискологічні чинники в дослідницькій діяльності, морально-етичні аспекти здійснення дослідницької діяльності та ін.), виконання творчих завдань (наприклад, проаналізувати „положення Калтеха” про обман у науці, „кодекс дослідника”, представлений у „Листі І. Павлова до молоді”) тощо.

Взаємодія суб'єктів розробленої системи (студент - науковий керівник - відповідальні за наукову роботу на факультетах - студентські наукові куратори) ґрунтувалася на суб'єкт-суб'єктному характері стосунків, діалогічній взаємодії, партнерстві, принципах партисипативності, фасилітатив-ності, урахуванні конфлікту інтересів викладачів та студентів.

Упровадження системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності СНТ сприяло формуванню в студентів адекватного образу вчителя-дослідника, розвитку внутрішньої мотивації, прийняття цілей, умов і завдань дослідницької педагогічної діяльності, проектуванню себе в професії.

У процесі дослідно-експериментальної роботи за допомогою комплексної системи вимірювальних процедур відстежувався рівень сформованості компонентів дослідницької культури майбутніх учителів. До експериментальної роботи було залучено 386 студентів та 54 викладачі. До складу контрольної групи (КГ) входили 204 студенти, експериментальної групи (ЕГ) - 182. Аналіз результатів формувального етапу експерименту відповідно до визначених критеріїв та рівнів сформованості дослідницької культури майбутніх учителів засвідчив позитивну динаміку в експериментальних групах і відсутність такої в контрольних групах (Табл. 1).

Таблиця 1. Загальний рівень сформованості дослідницької культури в майбутніх учителів (%)

На констатувальному етапі експерименту в обох групах не було зафіксовано високого рівня сформованості дослідницької культури. За результатами прикінцевого зрізу в ЕГ високого рівня досягли вже 14,2 % студентів, а в КГ відсоток означеного рівня склав 9,2 %, що в 1,5 рази менше, ніж в експериментальній. На достатньому рівні дослідницька культура після формувального етапу експерименту сформована у 22,2 % студентів ЕГ та 14,2 % студентів КГ, що свідчить до достатньо суттєві відмінності в показниках. Середній рівень дослідницької культури по закінченні дослідження в обох групах став вище (КГ - 43,8 %; ЕГ - 43,5 %), ніж на початку експерименту (КГ - 38,6 %; ЕГ - 38,8 %). Кількість студентів з критичним рівнем в ЕГ після експерименту зменшилася до 12,7 % (було 28,5 %), тоді як у КГ кількість студентів з цим рівнем склала 20,5 % (було 28,7 %). На низькому рівні сформованості дослідницької культури в ЕГ після експерименту кількість студентів зменшилася майже у 2 рази (з 14,6 % до 7,4 %), тоді як у КГ кількість студентів з цим рівнем змінилася несуттєво.

Достовірність отриманих результатів перевірялася за допомогою критерію Фішера, що дозволило встановити статистично значущі результати експериментальної роботи.

Аналіз результатів експериментальної роботи підтвердив ефективність розробленої системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування й нове вирішення наукової проблеми формування дослідницької культури майбутніх учителів як важливого чинника становлення професійно-педагогічної культури майбутнього педагога, що виявилося в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці системи формування дослідницької культури майбутніх учителів у діяльності студентського наукового товариства.

2. Аналіз філософської, наукознавчої, культурологічної, психолого-педагогічної літератури дозволив зробити висновок, що наукова діяльність становить інвестиції в людський та соціальний (репутація) капітал, віддача від якого може бути реалізована в різних галузях діяльності. Дослідницька культури вчителя визнається як обов'язкова умова успішності його професійної діяльності. Як суб'єкт дослідницької діяльності педагог повинен бути здатним: виявляти необхідність у проведенні досліджень для отримання нового знання; ставити дослідницькі завдання; розробляти гіпотези; планувати проведення досліджень; виконувати дослідницькі дії; аналізувати початкові дані й оцінювати результати досліджень.

Вивчення історико-педагогічного аспекту проблеми дослідження дозволили виявити, що вимоги до вчителя як дослідника висуваються в контексті всіх провідних філософсько-педагогічних теорій та концепцій. В історії світової педагогічної думки на різних етапах розвитку суспільства реалізація особистості вчителя як дослідника вбачалася, перш за все, у таких ракурсах, як вивчення психічних особливостей учнів, індивідуальної своєрідності кожної дитини, дидактичної потужності креативно-дослідницьких форм і методів навчання. Доведено, що формування дослідницької культури майбутніх учителів зумовлено особливостями соціокультурного розвитку суспільства на різних етапах його історії, статусом науки та наукової діяльності, визнанням творчого характеру педагогічної роботи вчителя.

3. На підставі аналізу сутності понять „культура”, „дослідження”, „дослідницька діяльність” у контексті філософського, культурологічного та педагогічного знання дослідницька культура майбутнього вчителя визначена як інтегративна, динамічна якість особистості, що характеризується ціннісним ставленням до дослідницької діяльності в професійній педагогічній сфері, сукупністю методологічних, світоглядних, надпредметних знань і дослідницьких умінь, високим потенціалом дослідницьких здібностей. Виокремлено такі компоненти дослідницької культури майбутнього учителя - мотиваційно-ціннісний, когнітивний, технологічний, рефлексивний. Визначено такі функції дослідницької культури майбутнього вчителя: соціальна, смислопошукова, мотиваційна, гностична, інформаційна, комунікативна, моделююча, технологічна, регулятивна, діагностична, рефлексивна, прогностична, психотерапевтична.

4. Формування дослідницької культури майбутніх учителів - це тривалий суперечливий внутрішньозакономірний процес, який складається як стихійно, так і цілеспрямовано під впливом об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників. Визначення рівня сформованості дослідницької культури майбутніх учителів здійснювалося за такими критеріями (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, технологічний), відповідними показниками та рівнями (високий, достатній, середній, критичний, низький).

У процесі формування дослідницької культури майбутніх учителів у студентському науковому товаристві виняткового значення набуває наукова співтворчість студентів різних курсів, викладачів, співробітників університету, спрямована на розкриття дослідницького потенціалу, творчої індивідуальності кожного. Включення студентів у різні форми діяльності СНТ сприяє формуванню конкурентоспроможності, соціальній і професійній мобільності студентів через націленість на пошук нестандартних шляхів вирішення дослідницьких завдань, способів представлення результатів дослідження.

5. Аналіз реальної практики формування дослідницької культури майбутніх учителів у вищих закладах освіти засвідчив перевагу середнього та критичного рівнів, зумовив необхідність розробки спеціальної науково обґрунтованої системи роботи з вирішення зазначеної проблеми.

6. Доведено, що ефективність формування дослідницької культури майбутніх учителів зумовлена розробкою та впровадженням системи формування дослідницької культури майбутнього вчителя в діяльності студентського наукового товариства, що здійснювалося з урахуванням теоретичних засад дослідження, особливостей науково-дослідної роботи студентської молоді в сучасних умовах, зокрема згідно з вимогами Болонського процесу, результатів констатувального етапу експерименту. Зазначена система розроблена з урахуванням сутнісних характеристик, функцій дослідницької культури майбутнього вчителя та особливостей студентських наукових товариств; складає сукупність таких взаємопов'язаних компонентів, як цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, результативний; передбачає поетапний розвиток у різних формах діяльності СНТ усіх компонентів дослідницької культури майбутніх учителів, організацію наукової співтворчості студентів і викладачів з метою самовдосконалення особистості майбутнього вчителя в професійно орієнтованій дослідницькій діяльності; організаційне й методичне забезпечення реалізується відповідно до логіки формування дослід-ницької культури у СНТ, критеріального апарату, що містить інструментальні засоби діагностування рівнів сформованості дослідницької культури.

7. Упровадження розробленої системи формування дослідницької культури майбутнього вчителя в діяльності СНТ здійснювалося в реальному навчально-виховному процесі університету поетапно протягом чотирьох років. Відповідно до складників системи реалізовано зміст напрямків діяльності студентського наукового товариства з метою формування дослідницької культури майбутнього вчителя, організаційне та методичне забезпечення. Доведено ефективність таких форм та методів роботи (проблемні семінари, тренінги, ділові ігри, групові дискусії, написання есе, круглі столи, мікропрактикуми тощо. Особливого значення надавалося різним формам наукової співтворчості, співпраці викладачів і студентів.

Аналіз результатів упровадження визначеної системи засвідчив підвищення рівня сформованості дослідницької культури майбутніх учителів.

Перспективу подальшої наукової роботи вбачаємо в дослідженні таких питань, як: науково-методичний супровід науково-дослідницької діяльності студентів з використанням інформаційних технологій, технології включення майбутніх фахівців у віртуальний науково-дослідницький простір, форми та методи формування умінь та навичок наукової комунікації в студентів класичного університету.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Луценко И. В. Научно-исследовательская работа студентов в процессе обучения в педагогическом вузе / И. В. Луценко // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2006. - № 16 (111). - С. 136 -141.

2. Луценко І. В. Загальнокультурний контекст становлення науково-дослідної роботи студентської молоді / І. В. Луценко // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2007. - № 12 (117). - С. 125 -131.

3. Луценко І. В. Історико-педагогічний аспект формування дослід-ницької культури у майбутніх вчителів / І. В. Луценко // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. / редкол. : Шевченко Г. П. (гол. ред.) та ін. - Луганськ : СНУ, 2007. - № 1 (20). - С. 108 - 113.

4. Луценко І. В. Діяльність наукового студентського товариства в педагогічному університеті / І. В. Луценко // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2007. - № 17 (133). - С. 121 - 126.

5. Луценко І. В. Загальна характеристика дослідно-експериментальної роботи з формування дослідницької культури в майбутніх учителів / І. В. Луценко // Освіта Донбасу. - 2008. - № 5 - 6 (130 - 131). - С. 82 - 84.

6. Луценко І. В. Критерії та рівні сформованості дослідницької культури у студентів ВНЗ / І. В. Луценко // Гуманізація навчально-виховного процесу : наук.-метод. зб. / за заг. ред. В. І. Сипченка. - Вип. XLVIII. - Слов'янськ : Вид. центр СДПУ, 2009. - С. 28 - 33.

7. Луценко І. В. Аналіз наявного стану формування дослідницької культури майбутніх вчителів / І. В. Луценко // Вища освіта України. - Додаток 4, том V (17) - 2009 р. - Темат. вип. „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. - К., 2009. - С. 171 - 174.

8. Луценко И. В. Роль Центра инновационных технологий в процессе организации непрерывного образования / Н. Ю. Артеменко, И. В. Луценко // Технологія навчання дорослих: зміст, структура, основні характеристики : зб. наук. пр. / редкол. : С. Я. Харченко, Є. М. Хриков, О. І. Кравченко. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - С. 73 - 81.

9. Луценко І. В. Сутність поняття „дослідницька культура” в сучасному науковому дискурсі / І. В. Луценко // Ціннісні пріоритети освіти у ХХI столітті: інноваційний розвиток освітніх систем : матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. (Луганськ, 3 - 5 жовт. 2007 р.). - Ч. 3. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - С. 282 - 288.

10. Луценко І. В. Дослідницька культура майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу / І. В. Луценко // Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 22 - 23 трав. 2008 р.). - О. : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2008. - С. 72 - 73.