Формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК 378.4; 372.862

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ПРОБЛЕМНО-ІГРОВОГО НАВЧАННЯ

Ігнатенко

Сергій Віталійович

КИЇВ

2011



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

МАНЬКО Володимир Миколайович,

Національна академія Служби безпеки України,

професор кафедри професійної психології та

педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

БОБРИЦЬКА Валентина Іванівна,

Київський університет імені Бориса Грінченка,

завідувач кафедри теорії та історії педагогіки,

доцент кафедри біології людини і тварин;

кандидат педагогічних наук, доцент

КРУЧЕК Вікторія Аркадіївна,

Національний університет біоресурсів і

природокористування України, доцент

кафедри педагогіки.

Захист відбудеться "9 червня" 2011 р. о 14³⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано "4 травня" 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Лесик



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування системи освіти України, яке зумовлено процесами євроінтеграції, вимагає перегляду стандартів освіти і забезпечення професійної підготовки фахівців різних галузей згідно компетентнісного підходу. Саме такий підхід здатний забезпечити реалізацію одного з пріоритетних напрямів державної політики - постійне підвищення якості освіти на основі оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу, зближення вітчизняної системи освіти з європейським та світовим освітнім простором. Оскільки кваліфікації мають визначатися за обсягом роботи, рівня навчального результату, компетентності та профілю, а визначатися за набором компетенцій і рівнями їх сформованості як результатом навчання. Отже, стає очевидним, що питання визначення й формування фахових компетенцій фахівця на сьогодні є актуальним. Підготовка інженерів-педагогів у цьому аспекті не є виключенням.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що компетентнісний підхід у сучасній освіті України став об'єктом уваги таких науковців, як Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Зимняя, О. Локшина, О. Овчарук, Т. Олійник, О. Пометун, В. Свистун, В. Ягупов та ін. Інноваційними процесами у освіті опікуються В. Бобрицька, Г. Козлакова та ін. З питань підвищення якості освіти інженерів-педагогів шляхом удосконалення процесу їх фахової підготовки педагогічною наукою також накопичено певний досвід. Так, особливості й закономірності професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до Болонського процесу у своїх роботах розглядають О. Брюханова, О. Коваленко, О. Мельниченко та ін. Формуванню окремих умінь і компетентностей у інженерів-педагогів присвячено дослідження: О. Аніщенко, І. Васильєва, Н. Кузьминої (професійно-педагогічна компетентність); О. Кириченко (творчі уміння); В. Кулешової (пошуково-дослідницькі уміння); В. Кошелевої, Л. Штефан (проектувальні уміння); В. Кручек (комунікативні уміння); О. Прохорової (індивідуальний стиль педагогічної діяльності); Л. Тархан (дидактична компетентність); Т. Яковенко (проектування навчально-методичного забезпечення модульної технології). Проблемам мотивації навчальної діяльності та формування професійно-педагогічної спрямованості майбутніх інженерів-

педагогів присвячено роботи О. Ганопольського, Т. Чаусової та ін.

Проведені науковцями аналізи компетентнісного підходу у професійній підготовці інженерів-педагогів, визначення основних освітніх складових професійної освіти, розгляд сутності й тлумачення таких понять як "компетенція" та "компетентність", класифікація компетенцій, виокремлення окремих типів соціально значущих компетенцій для здійснення продуктивної діяльності та запропоновані методики й концепції їх формування, безумовно, є цінними для даного дослідження. Але категорія спеціальних фахових компетенцій практично не досліджувалася, а формування її у інженерів-педагогів напряму "Механізація сільського господарства та гідромеліорація" залишилося поза увагою й не була предметом окремого вивчення.

У результаті вивчення стану професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів виявлено наступні суперечності:

- між потребою суспільства у висококваліфікованих компетентних педагогічних кадрах для системи професійно-технічної освіти та рівнем професійної підготовки інженерів-педагогів, що сьогодні забезпечується ВНЗ;

- між вимогами компетентнісного підходу у вищій професійній освіті щодо підготовки фахівців та домінуванням традиційних технологій навчання, що не повною мірою відповідають сучасним вимогам;

- між збільшенням обсягу науково-навчальної інформації та зменшенням ліміту аудиторного часу на опанування основами спеціальності;

- між складністю реальних професійних ситуацій під час фахової діяльності та неможливістю відтворити всю їх множину й багатоманітність на заняттях.

Тому актуальними постають питання конкретизації основних фахових компетенцій інженерів-педагогів цього профілю, визначення педагогічних умов і засобів їх формування. Розв'язанню даних суперечностей сприяє проблемно-ігрове навчання. Це зумовило вибір теми дослідження: "Формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і методики професійної освіти та є складовою комплексної планової теми "Теоретико-методичні засади комплексного підходу до професійної підготовки майбутнього інженера-педагога" Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (0111U001614), яка триває упродовж 2008-2012 рр. У межах цієї теми автором досліджено особливості формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання.

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (протокол № 6 від 31 січня 2008 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (№ 6 протокол від 17 червня 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка методики проблемно-ігрового навчання у процесі формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів.

Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:

- з'ясувати стан розробленості проблеми формування фахових компетенцій інженерів-педагогів у психолого-педагогічній науці та сучасній освітній практиці й визначити основні напрями дослідження;

- конкретизувати сутність спеціальних фахових компетенцій інженерів-педагогів, які можливо сформувати засобами проблемно-ігрового навчання;

- теоретично обґрунтувати й визначити педагогічні умови формування таких компетенцій;

- удосконалити модель формування спеціальних фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання;

- розробити й експериментально перевірити методику проблемно-ігрового навчання, спрямовану на формування спеціальних фахових компетенцій інженерів-педагогів під час вивчення спеціальних технічних дисциплін;

- упровадити в педагогічний процес методичні рекомендації з організації та проведення проблемно-ігрового навчання в процесі викладання спеціальних технічних дисциплін при підготовці майбутніх інженерів-педагогів.

Об'єкт дослідження - процес підготовки інженерів-педагогів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання в процесі вивчення дисциплін циклу фахової підготовки.

Методи дослідження:

- аналіз, систематизація й узагальнення філософської, психолого-педагогічної й методичної літератури та періодичних видань з проблеми дослідження, а також методичної й директивної документації стосовно вищої професійної інженерно-педагогічної освіти, що дали змогу виявити й узагальнити дослідницькі матеріали, спрогнозувати подальший науковий пошук, визначити теоретичні основи розробки методики проблемно-ігрового навчання;

- моделювання процесу формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів, яке дозволило удосконалити форми, методи та засоби їх професійної підготовки;

- бесіда, опитування, тестування, анкетування студентів та викладачів, спостереження за навчальним процесом, що забезпечили можливість вивчення закономірностей навчального процесу, рівнів підготовки студентів на початковому та завершальному етапах дослідження;

- педагогічний експеримент, завдяки якому перевірено ефективність розробленої методики проблемно-ігрового навчання у процесі формування фахових компетенцій інженерів-педагогів;

- математично-статистичні, за допомогою яких визначено кількісні залежності між показниками дослідження та проведено їх якісний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше:

- виокремлено основні спеціальні фахові компетенції інженерів-педагогів, які можливо сформувати засобами проблемно-ігрового навчання у процесі професійної підготовки, визначено їх основоположне значення та центральне місце у структурі загальних компетенцій, зокрема: здатність демонструвати знання дисципліни (циклу дисциплін); вміння доступно пояснити, у логічній послідовності подати навчальний матеріал; вміння адекватно добирати та користуватись навчально-методичним забезпеченням; здатність володіти методикою та основними технологіями викладання спецдисциплін за певним профілем; здатність організовувати власну діяльність, пов'язану з моделюванням майбутньої професійної діяльності (планування та організація різного роду занять), на основі визначення її мети; вміння виконувати навчальне розбирання та складання об'єктів вивчення (пристроїв, механізмів та агрегатів машин), проводити необхідне їх регулювання та налагодження, а також визначати їх некомплектність, дефекти й несправності; вміння добирати потрібні для конкретного технологічного процесу машини й узгоджувати їх роботу; вміння розробляти та складати різного роду технологічні схеми, проектувати основні технологічні процеси в сільськогосподарському виробництві; вміння виконувати необхідні математичні розрахунки при визначенні розмірів, типу, міцності, витривалості деталей, а також продуктивності та режимів роботи машин і агрегатів; уміння та здатність до творчого підходу у проектній діяльності (педагогічній, навчальній, виробничій), до аналізу отриманої інформації, розвитку її та формулювання висновків;

- теоретично обґрунтовано й визначено педагогічні умови формування спеціальних фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання, зокрема: активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; створення загального проблемно-ігрового середовища у навчальному процесі; широке застосування індивідуального підходу та врахування індивідуальних особливостей студентів; чітке професійне спрямування навчання; інтегрування курсів спеціальних дисциплін із методикою їх викладання);

- розроблено й експериментально перевірено проблемно-ігрову методику формування спеціальних фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів, яка передбачає чітку й обов'язкову послідовність лекційних (теоретична підготовка), лабораторних (практична інженерна підготовка) та практичних занять (практична педагогічна підготовка) і реалізує логічно послідовну, ступеневу професійну підготовку за правилами наскрізної багатокомпонентної й багаторівневої гри;

уточнено:

- сутність понять "фахові компетенції" та "спеціальні фахові компетенції" у частині конкретизації області їх актуальності з метою визначення особливостей і чіткого розмежування в рамках професійної підготовки (під "фаховими компетенціями" розуміємо чітко визначену й обґрунтовану сукупність знань, умінь, навичок та здатностей таких спрямувань, які є функціонально важливими і необхідними для виконання діяльності, передбаченої певним фахом; у свою чергу, під "спеціальними фаховими компетенціями" - набір знань, умінь, навичок та здатностей, який, власне, визначає сутність конкретних спрямувань у межах фаху);

- структурні компоненти спеціальних фахових компетенцій (мотиваційний, змістовний, процесуальний), їх критерії (мотиваційно-стимулюючий; змістовно-результативний; операційно-розвивальний), показники (рівень активності; рівень знань; рівень практичних навичок) та індикатори з позицій системного поєднання мотиваційно-активуючого, теоретичного та діяльнісного аспектів професійної підготовки інженерів-педагогів;

удосконалено:

- структурно-функціональну модель формування фахових компетенцій інженерів-педагогів у частині врахування конкретних педагогічних умов, засобів, форм організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, зв'язку та взаємообумовленості цих основних складових, а також спрямованості комплексної їх дії, в першу чергу через спеціальні компетенції, на формування інженерної та педагогічної складових підготовки як паралельних і рівнозначних;

- методи контролю й оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів (на основі системи балів, передбачених за правильне проходження окремих дидактичних ігор як складових системи проблемно-ігрового навчання, повне й точне виконання навчально-ігрових завдань, виявлення максимальної навчально-пізнавальної активності, кмітливості, креативності й розумової напруженості);

дістали подальшого розвитку організаційні форми й методи теоретичного та практичного навчання зі спеціальних технічних дисциплін, зокрема: обґрунтовано й описано застосування лекційних занять, в основі яких лежать ігрова проблемність, командна взаємодія та розгорнутий діалог між суб'єктами навчального процесу; впроваджено системне, обов'язкове використання лабораторних і практичних занять, що доповнюють одне-одне, єдиним практичним інженерно-педагогічним блоком, який закріплює й посилює дидактичний ефект лекційних занять.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведеного об'єктивного аналізу й систематизації літератури, а також експериментальної перевірки ефективності запропонованої методики проблемно-ігрового навчання та моделі формування фахових компетенцій розроблено методичні рекомендації для викладачів спеціальних технічних дисциплін інженерно-педагогічного спрямування щодо організації й проведення проблемно-ігрового навчання з метою підвищення ефективності професійної підготовки інженерів-педагогів, молодших інженерів-викладачів практичного навчання та майстрів виробничого навчання.

Отримані результати дослідження можуть бути використані викладачами ВНЗ ІІ-IV рівнів акредитації при підготовці до занять, їх організації та проведенні, а також студентами для самоорганізації й самоосвіти.

Положення дисертаційного дослідження використано у навчальному процесі викладання спеціальних технічних дисциплін Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 488 від 17 лютого 2011 р.), Миколаївського державного аграрного університету (довідка № 401 від 22 лютого 2011 р.), Подільського державного аграрно-технічного університету (довідка № 61-09-739 від 24 грудня 2010 р.), Коломийського (довідка № 571 від 22 грудня 2010 р.), Рубіжанського (довідка № 19 від 08 лютого 2011 р.) та Конотопського (довідка № 67 від 21 лютого 2011 р.) індустріально-педагогічних технікумів.

Особистий внесок автора. У наукових статтях, написаних у співавторстві з В. Курок, особистим внеском автора є обґрунтування методичних аспектів упровадження дистанційного навчання інженерів-педагогів із використанням електронних навчальних посібників та методична розробка підходу до спеціальної підготовки вчителів профільного трудового навчання в педагогічних вузах з позицій педагогічного характеру їх майбутньої професійної діяльності. У науковій статті, написаній у співавторстві з В. Маньком, особистим внеском автора є розгляд ретроспективного аспекту проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та визначення подальших напрямів її дослідження в процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів. У методичних вказівках, підготовлених у співавторстві з І. Гапичем та А. Горшковим, особистим внеском автора є розробка та написання окремих розділів і параграфів.

Наукові ідеї співавторів не використовувалися у тексті дисертаційного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні положення, висновки й попередні результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедр: "Механізації та основ сільськогосподарського виробництва", "Теорії та методики професійного навчання", "Теорії і методики трудового та професійного навчання", "Педагогіки і методики професійної освіти" Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (2007-2011 рр.); засіданнях рад загально-технічного факультету та факультету технологічної і професійної освіти, вченої ради Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (2007-2011 рр.); оприлюднено в доповідях на науково-практичних конференціях:

- міжнародній "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології" (м. Умань, 2008);

- всеукраїнських: "Модернізація професійно-технічної освіти: методологія, теорія, досвід, проблеми" (м. Кам'янець-Подільський, 2009 р.); "Вища педагогічна освіта в Україні: історія та сучасність" (м. Глухів, 2009 р.);

- звітних Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (м. Глухів, 2007-2011 рр.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано дев'ять наукових праць (чотири з них - одноосібні), з яких п'ять - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (291 найменування). Загальний обсяг роботи становить 303 сторінки, з яких 186 - основного тексту. Робота містить 19 рисунків, 16 таблиць і 16 додатків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження; зазначено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито його наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі - "Формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів як науково-педагогічна проблема" - на основі аналізу досягнень педагогічної науки з'ясовано стан розробленості досліджуваної проблеми і специфіку фахової підготовки майбутніх інженерів-педагогів за напрямом "Механізація сільського господарства та гідромеліорація".

Виявлено певну невизначеність у поглядах науковців-дослідників на категорії "компетенція" та "компетентність", що пов'язано з неточним формулюванням зазначених термінів у довідково-словниковій літературі. В зв'язку з цим зроблено теоретичне узагальнення поглядів різних дослідників (І. Білодіда, В. Бусела, О. Мельничука, О. Омельяненко, О. Пометун) і визначено категорію "компетенція" як обсяг знань, умінь, навичок та здатностей певного спрямування, необхідних для здійснення конкретного виду діяльності й окреслених колом функціональних обов'язків фахівця відповідної кваліфікації. Адже здатність, яка відображає сукупність інтелектуально-психологічної, теоретичної та практичної готовності індивіда до професійної діяльності, можна вважати кінцевим результатом фахової підготовки.

Конкретизовано поняття "фахові компетенції", проаналізовано класифікацію фахових компетенцій, яку виокремлено вченими (І. Бабин, А. Мейхью, Г. Терещук, Р. Хайгерті), і на основі її уточнення обґрунтовано сутність та виділено основні спеціальні фахові компетенції інженера-педагога даного напряму підготовки. Вихідною позицією дослідження є розгляд сукупності фахових компетенцій як системного явища, яке формується і розвивається в органічній єдності всіх окремих компонентів один з одним. Центральне положення, формуючу основу такої системи займають спеціальні фахові компетенції (за напрямами підготовки фахівців), навколо яких нагромаджуються і удосконалюються у процесі навчання всі інші, вкрай важливі для створення цілісності та завершеності фахової підготовки. Спеціальні фахові компетенції, безпосередньо пов'язані з умінням викладати спеціальні технічні дисципліни на основі усвідомленого володіння їх змістом і категоріальним апаратом (інженерна складова) та методами, прийомами й технологіями викладання на навчальному рівні (педагогічна складова) - складають основу фахової підготовки.

Оскільки саме такі дві складові, як педагогічна й інженерна вважаються (О. Прохорова, О. Гура) змістом інженерно-педагогічної освіти та є результатом засвоєння відповідних дій, прийомів і операцій, безпосередньо пов'язаних із майбутньою професійною діяльністю, то у структурі спеціальних фахових компетенцій доцільно розрізняти педагогічні та інженерні.

У розділі наголошено, що у визначенні основних спеціальних фахових компетенцій слід виходити зі структури діяльності викладача, його компетенції, сукупності практичних завдань в процесі професійної діяльності. Інженер-педагог, у першу чергу, формує в своїх учнів уміння виконувати виробничі дії, як складову технологічних операцій. Отже, підготовку таких фахівців необхідно починати з розвитку вмінь володіння технікою виконання дій і операцій - розбирання та складання двигуна внутрішнього згорання, здійснення відповідних регулювань тощо. Такі компетенції є первинними за фахом, тобто відтворюють сутність робітничої професії за напрямом підготовки. Вони є проміжною ланкою між загальноосвітніми компетенціями, здобутими в школі, та вторинними, яких вимагає інженерно-педагогічна освіта. У педагогічній складовій фахової підготовки первинні компетенції пов'язані зі структуруванням і відтворенням навчального матеріалу.

Ступенева професійна освіта, організована за поданою схемою, цілком здатна задовольнити потреби суспільства у інженерах-педагогах. Але проблема полягає у тому, що на сьогодні механізм її реалізації не досконалий і до ВНЗ у більшості приходять учорашні школярі, яким потрібні первинні компетенції. Лише на основі первинних компетенцій можливо сформувати вторинні - більш складні за своєю сутністю, ті, що пов'язані з перетворювальною, проектувальною, планувальною, контролюючою та іншими видами діяльності майбутнього інженера-педагога.

У процесі узагальнення результатів комплексного вивчення й аналізу науково-педагогічної літератури, виокремлено основні напрями дослідження: визначення основних вимог до інженера-педагога за профілем "Механізація с/г виробництва", а також структури та змісту його професійної діяльності; конкретизація сутності понять "фахові компетенції" та "спеціальні фахові компетенції"; визначення основних спеціальних фахових компетенцій, їх структури та рівнів сформованості; визначення основних педагогічних умов та засобів формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів; розробка методики формування фахових компетенцій засобами проблемно-ігрового навчання.

У другому розділі - "Проблемно-ігрове навчання як засіб формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів" - наведено загальну методику науково-дослідної роботи, обґрунтовано педагогічні умови, визначено засоби та розроблено структурно-функціональну модель процесу формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів, наведено методику проблемно-ігрового навчання.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі трьох вищих навчальних закладів: Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (факультети: професійного навчання; фізико-технічний), Миколаївського державного аграрного університету (факультет механізації сільського господарства) та Подільського державного аграрно-технічного університету (Інститут механізації і електрифікації сільського господарства). Основою для перевірки якості професійної підготовки студентів є спеціальні дисципліни: "Трактори і автомобілі", "Сільськогосподарські машини", "Ремонт машин", "Правила проведення механізованих робіт у рослинництві" ("Машиновикористання у рослинництві").

У експерименті брали участь 350 студентів та 24 викладачі спеціальних технічних дисциплін. Дослідження проводилося протягом 2006-2010 рр. і передбачало три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2006-2007 рр.) здійснено теоретичний аналіз психолого-педагогічної, філософської та методичної літератури з проблеми дослідження; визначено методологічні та теоретичні основи дослідження, його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання; систематизовано теоретичну інформацію, здійснено первинне її опрацювання.

На другому етапі (2007-2008 рр.) розроблено програму і методику дослідження; проведено констатувальний етап експерименту; визначено критерії та рівні сформованості навчально-пізнавальної активності та фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів; на основі отриманих результатів визначено зміст і структуру формувального експерименту.

На третьому етапі дослідження (2009-2010 рр.) обґрунтовано й упроваджено структурно-функціональну модель формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів і методику проблемно-ігрового навчання у процесі професійної підготовки при вивченні спеціальних технічних дисциплін; практично перевірено й підтверджено гіпотезу дослідження; проведено математично-статистичну обробку отриманих даних, на основі їх аналізу узагальнено результати експерименту; сформульовано висновки; упорядковано дані та оформлено текст дисертації; розроблено методичні рекомендації зі застосування проблемно-ігрового навчання при підготовці інженерів-педагогів даної спеціальності.

Основними педагогічними умовами формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів визначено: активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; створення загального проблемно-ігрового середовища у навчанні; широке застосування індивідуального підходу та врахування індивідуальних особливостей студентів; чітке професійне спрямування навчання; інтегрування курсів спецдисциплін із методикою їх викладання.

Наголошено, що забезпеченню формування спеціальних фахових компетенцій інженерно-педагогічного характеру майбутніх фахівців сприяє проблемно-ігрове навчання, тобто, організація системного процесу активного здобуття та засвоєння навчально-пізнавальної професійно важливої інформації, а також формування фахових умінь і навичок. Це забезпечує широке комплексне застосування проблемності різного типу (проблемні запитання, проблемні ситуації теоретичного і практичного характеру, штучно створені викладачем, а також сформовані студентами тощо) й рівнів, які вимагають репродуктивної, продуктивної чи творчої діяльності, а також індивідуальної роботи на фоні загально-ігрового характеру взаємодії і спілкування всіх його учасників.

Система компетенцій, вироблених на основі власного досвіду, що з часом удосконалюється та розширюється, є однією з базових характеристик фахівця. Засобами проблемно-ігрового навчання набутий досвід переноситься у площину практичної діяльності, наближаючи студентів до основ фаху шляхом моделювання виробничих ситуацій.

Проблемність складає основу пізнавальної активності, а в даному дослідженні - і процесу формування фахових компетенцій, оскільки вона зумовлює виникнення потреби у пізнанні як основної розумової реакції на зміст навчального матеріалу. Ця потреба, на думку вчених, є суттєвою ознакою існування активності в навчанні, породженої пошуковим характером діяльності. Проблемність, привертаючи й підтримуючи увагу до навчального матеріалу, пробуджує пізнавальний інтерес на тлі недостатнього запасу знань.

Розвивають і формують особистість не стільки самі знання, скільки метод їх здобування. Оскільки навчальна гра стимулює невимушену активність у навчанні на фоні здорового психологічного клімату взаємостосунків гравців, то успішність її криється в емоційній привабливості. Адже однією з особливостей гри є те, що в ній реалізуються мотиви й інтереси учасників (виграти та пізнати, навчитись діяти). Особливістю дидактичної гри є домінування навчальної мотивації (виконання педагогічних завдань) над ігровою (успішне виконання ролі, прийняття правильних ігрових рішень, одержання якомога більшої кількості балів тощо). Такий підхід до дидактичної гри окреслює механізм її розробки, організації та впровадження в навчальний процес. Отже, організація ігрової діяльності здійснюється з урахуванням другорядної мотивації, яка стає засобом реалізації основної. Бажання краще виконати роль у грі й набрати більшу кількість балів стимулює, заохочує до розв'язання навчально-педагогічних завдань, що поставлені перед студентами.

Таким чином, дидактична гра підтримує пізнавальний інтерес, сприяє посильному здобуванню знань студентами, їх закріпленню та апробації на практиці; виробленню якісно нових знань, умінь та навичок, пов'язаному із виникненням нестандартних виробничих ситуацій у процесі моделювання професійної діяльності в ігровій формі; оволодіванню основними закономірностями й нормами взаємних стосунків між людьми.

Проблемно-ігрове навчання забезпечує тісний зв'язок між ігровою діяльністю, навчанням, творчістю на основі інтересу та задоволенням у самореалізації. Залежно від стадії навчання (ознайомлення на лекційних заняттях, закріплення знань і формування технічних умінь на лабораторних, формування педагогічних умінь на практичних), слід застосовувати й певний вид гри (репродуктивний, проблемно-пошуковий та продуктивно-творчий), який висуває відповідний рівень вимог до характеру пізнавальної діяльності студентів, що зростає з кожним новим видом ігор.

Зазначається, що принциповою позицією дослідження є розгляд основних засобів активізації й формування фахових компетенцій (дидактична гра, проблемність, методи навчальних завдань і проектів, бесіда, самостійна та індивідуальна робота студентів) у комплексі, підходити до якого слід із позиції системності. Ефективно формувати фахові компетенції, зокрема спеціальні, треба системно, а не час від часу застосовуючи окремі методи інтерактивного навчання; занурювати весь процес вивчення певної дисципліни в ігрову атмосферу (проблемно-ігрове середовище навчання) - атмосферу змагання та конкуренції. Особливого значення надавати умінням і здатностям, що обумовлюють розвиненість особистого творчого потенціалу, глибокого розуміння педагогічних та технічних явищ.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність формування фахових компетенцій під час професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів суттєво зросте за дотримання визначених педагогічних умов у разі застосування проблемно-ігрового навчання, яке передбачає створення загального навчально-ігрового середовища для вивчення як окремих спеціальних дисциплін, так і всього циклу, що ґрунтується на паралельному вивченні змісту спеціальних дисциплін і методики їх викладання, обумовлює активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів шляхом розвитку ігрового зацікавлення та інтересу змагання, відбувається за принципом інтерактивного навчання з максимально можливою професійною спрямованістю навчально-практичної діяльності.

У розділі розкрито структуру фахових компетенцій, які включають наступні компоненти: мотиваційний, змістовний і процесуальний. Критеріями визначення сформованості фахових компетенцій обрано: мотиваційно-стимулюючий, змістовно-результативний та операційно-розвивальний. Показниками критеріїв є: рівень активності, рівень знань та рівень практичних навичок, що дає можливість виокремити рівні сформованості фахових компетенцій - високий, середній і низький.

Удосконалена структурно-функціональна модель формування фахових компетенцій охоплює мету, основні педагогічні умови та засоби формування, педагогічні форми його організації, систему фахових компетенцій, в якій центральне місце належить спеціальним, а також кінцевий результат. Модель представлено на рис. 1.

Формування фахових компетенцій відбувається відповідно до поступового вивчення спеціальних дисциплін за навчальним планом ВНЗ, що відповідає принципу наступності та послідовності. Першими вивчаються основоположні дисципліни, які вводять студентів у спеціальність, закладають фундамент технічних знань. Засобами цих дисциплін, за рахунок елементів методики формуються первинні фахові компетенції - інженерні та педагогічні одночасно. Отже, кожен рівень сформованості фахових компетенцій символізує собою закінчений етап навчання у ВНЗ (зокрема, один із курсів, на якому відбувається суто професійна підготовка). Досягнення кожного наступного рівня зумовлено сформованістю попереднього, тобто нові компетенції можуть формуватися лише на добре засвоєних попередніх, володіння якими визначає рівень професійної майстерності та кваліфікацію фахівця. Рівні сформованості фахових компетенцій підпорядковуються її якості.

Основу системи оцінювання навчально-пізнавальних досягнень студентів за умов застосування проблемно-ігрового навчання становить рейтингова система.

У третьому розділі - "Експериментальна перевірка ефективності методики проблемно-ігрового навчання" - висвітлено методику дослідно- експериментальної роботи, розкрито її зміст, методи і етапи проведення, викладено отримані результати; експериментально перевірено ефективність формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання, в основу якого покладено педагогічні умови.

На початковій стадії констатувального етапу педагогічного експерименту з метою виділення контрольного і експериментального масивів проведено початкове тестування й анкетування студентів генеральної вибірки шляхом оцінювального порівняння загального рівня їх підготовки. При цьому витримано

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель (структурно-функціональна) формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів

такі умови: ідентичності як за чисельністю, так і за інтелектуально-розумовими, динамічно-активними показниками та незалежності від особистості педагога.

Вимірювання рівня сформованості фахових компетенцій у кожній групі проводилось згідно показників критеріїв (рівнем активності, рівнем знань та рівнем практичних навичок) за трибальною шкалою. На основі даних, отриманих по кожному студенту, виводився середній бал конкретної академічної групи. У результаті статистичної обробки вихідних даних констатувального етапу дослідження одержано результати, на основі узагальнення яких виявлено, що за традиційної методики викладання спеціально-технічних дисциплін ефективність формування фахових компетенцій є недостатньою. Зокрема, середній рівень сформованості фахових компетенцій за генеральною вибіркою становив =1,12 бала. При цьому рівень навчально-пізнавальної активності студентів також є недостатнім - на рівні 1,37 бала.

На підставі аналізу причин низької підготовки встановлено, що: 1) у абітурієнтів, які вступають до ВНЗ на навчання за даною спеціальністю, порівняно невисоке початкове бажання вчитися, здобувати професію педагога (з вибірки у 350 осіб: лише 43 студента (12,28%) вступили на навчання до зазначених вищих навчальних закладів з метою здобути інженерно-педагогічну освіту й працювати у майбутньому викладачем; 102 студента (29,14%) пішли навчатися за даною спеціальністю, бо цікавляться технікою; 151 особа (43,14%) до ВНЗ потрапила, виходячи із обставин; 54 студента (15,43%) утруднилися назвати причину вибору даної професії та спеціальності); 2) за традиційної методики викладачі спеціально-технічних дисциплін майже не застосовують методи активізації (в навчальному процесі мають місце поодинокі, несистематичні випадки застосування окремих методів).

З метою підтвердження несуттєвої різниці між рівнем підготовки студентів на початковій стадії експерименту, а отже - справедливого визначення контрольного та експериментального масивів зіставлено обидва розподіли студентів.

З цією метою за основу взято нульову гіпотезу (Н₀), для перевірки якого використовувався критерій ч² (отримали значення ч² = 0,25, що є прийнятним результатом).

У ході формувального етапу експерименту студенти експериментального масиву вивчали спеціальні технічні дисципліни за методикою проблемно-ігрового навчання. Натомість студенти контрольного масиву продовжували навчання за традиційною технологією. Наприкінці цього етапу проведено вимірювання рівня сформованості фахових компетенцій (за аналогічною методикою) і проаналізовано стан фахової підготовки інженерів-педагогів. Мета вимірювання - порівняти результати й зробити висновки щодо ефективності та позитивного впливу на особистість майбутнього фахівця проблемно-ігрового навчання. Дані вимірювання піддали математичній обробці. Отримані загальні результати дослідження наведено у табл. 1.

Значення коефіцієнта варіації для контрольної та експериментальної вибірок є нижчим за показник у 30%. Отже, отримані дані за вибірками можна вважати однорідними, а розрахунки на основі середнього арифметичного - достатньо надійними.

Таблиця 1

Узагальнені результати вимірювання рівня сформованості фахових компетенцій

Показники сформованості	На початковому етапі	На завершальному етапі
	Контрольний масив	Експериментальний масив	Контрольний масив	Приріст	Експериментальний масив	Приріст
Рівень знань	0,88	0,94	1,30	0,42	1,98	1,04
Рівень практичних навичок	1,05	1,10	1,43	0,38	2,13	1,03
Рівень активності	1,36	1,37	1,62	0,26	2,16	0,79
Середнє	1,10	1,14	1,45	0,35	2,09	0,95

Вірогідність і достовірність результатів формувального експерименту доведено аналізом кількісних показників сформованості фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів на основі ч² - критерію. Існування суттєвої відмінності (33,31 > 5,99 на рівні р<0,05) між експериментальною та контрольною вибірками наприкінці експерименту свідчить про те, що ефективність традиційної методики значно нижча, ніж проблемно-ігрового навчання, хоча, як показало вимірювання (36,6>5,99 на рівні р<0,05), деякий позитивний педагогічний ефект першої існує. Середній приріст рівня сформованості фахових компетенцій у контрольному масиві склав 0,35 (що відповідає 31,82 %), у експериментальному - 0,95 (що відповідає 83,33 %). Таким чином, ефективність проблемно-ігрового навчання, яке передбачає систематичне, комплексне застосування сучасних методів формування фахових компетенцій та активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів приблизно у 2 рази вища, ніж підготовка за традиційною методикою.

Отже, дослідно-експериментальна робота з випробовування проблемно-ігрового навчання підтвердила його значущість і ефективність у формуванні фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі висвітлено теоретичні узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, а саме: формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання. Основні положення роботи теоретично обґрунтовано і перевірено експериментально. Отримані результати дослідження підтвердили правильність висунутої на початку дослідження гіпотези, а реалізовані мета й завдання обумовили формулювання наступних висновків.

1. Аналіз науково-педагогічної, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури засвідчив, що в основі інженерно-педагогічної освіти лежать два стратегічні напрями підготовки - інженерна та педагогічна. Кожен із них у різній мірі знайшов відображення в наукових доробках, як вітчизняних, так і зарубіжних учених-дослідників. Так, стосовно інженерної освіти, зокрема за напрямом "Механізація сільського господарства та гідромеліорація", вчені опікуються наступними питаннями: формування й структурування змісту навчання; моделювання змісту загальноінженерних дисциплін і технологій навчання тощо. Стосовно педагогічного напряму досліджувались питання: сутності професійної підготовки вчителів; інноваційні підходи у педагогічній освіті; підвищення якості освіти за компетентнісного підходу тощо. Проте, не дивлячись на наявність багатьох цінних напрацювань стосовно технологій і концепцій підготовки молодих, як педагогічних, так і інженерних кадрів до професійного життя, особливості підготовки інженерів-педагогів науковцями розглядалися недостатньо повно (досліджувалися лише окремі напрями інженерно-педагогічної підготовки). Категорія фахових компетенцій практично не зачіпалася. Зокрема, формування спеціальних фахових компетенцій інженерів-педагогів напряму "Механізація сільського господарства та гідромеліорація" залишилось поза увагою.

2. Дослідження проблеми формування компетенцій у науково-педагогічній літературі дозволило конкретизувати сутність спеціальних фахових компетенцій інженерів-педагогів, які можливо сформувати засобами проблемно-ігрового навчання. Насамперед, це такі компетенції, як: здатність демонструвати знання дисципліни (циклу дисциплін); вміння доступно пояснити та у логічній послідовності подати навчальний матеріал; вміння адекватно добирати та користуватись навчально-методичним забезпеченням; здатність володіти методикою та основними технологіями викладання спецдисциплін; здатність організовувати власну діяльність, пов'язану з моделюванням майбутньої професійної діяльності (планування та організація різного роду занять і навчальних дій), на основі визначення її мети; вміння виконувати навчальне розбирання та складання об'єктів вивчення, проводити необхідне їх регулювання та налагодження, а також визначати їх некомплектність, дефекти й несправності; вміння добирати потрібні для конкретного технологічного процесу машини та обладнання й узгоджувати їх роботу; вміння розробляти та складати різноманітні технологічні схеми, проектувати основні технологічні процеси в сільськогосподарському виробництві; вміння виконувати необхідні математичні розрахунки при визначенні розмірів, типу, міцності, витривалості деталей, а також продуктивності та режимів роботи машин і агрегатів; вміння та здатність до творчого підходу в проектній діяльності (педагогічній, навчальній, виробничій), до аналізу отриманої інформації, розвитку її та формулювання висновків.

3. На основі визначеного переліку спеціальних фахових компетенцій, аналізу їх сутності та природи утворення, а також аналізу науково-педагогічної літератури теоретично обґрунтовано й визначено педагогічні умови формування фахових компетенцій інженерів-педагогів даної спеціальності. До умов формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів віднесено: активізація навчально-пізнавальної діяльності майбутніх інженерів-педагогів як чинник професійного розвитку; створення загального проблемно-ігрового середовища навчально-пізнавальної діяльності; широке застосування індивідуального підходу у навчанні студентів як одного з аспектів суб'єкт-суб'єктного навчання; чітке професійне спрямування навчання; інтегрування курсів спецдисциплін із методикою їх викладання.

4. У ході науково-педагогічного дослідження на основі теоретичного обґрунтування та узагальнення вихідного й напрацьованого матеріалу дисертаційної роботи удосконалено модель формування спеціальних фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання. Дана модель є системою взаємопов'язаних і взаємообумовлених компонентів: мета, основні педагогічні умови та засоби формування, педагогічні форми організації навчання, система фахових компетенцій, центральне місце в якій займають спеціальні, а також кінцевий результат. Саме така система, що реалізована практично й експериментально перевірена, забезпечує підвищення ефективності фахової підготовки.

5. Розроблено й експериментально перевірено методику проблемно-ігрового навчання, спрямовану на формування фахових компетенцій інженерів-педагогів зазначеної спеціальності за умов вивчення спеціальних технічних дисциплін. У результаті дослідно-експериментальної перевірки доведено її практичну навчально-виховну ефективність. Вона складається: з особливостей застосування проблемно-ігрового навчання на лекційних, лабораторних і практичних заняттях; рекомендацій із застосування системи оцінювання навчально-практичних досягнень студентів (учнів).

Ефективність даної методики забезпечується системним поєднанням і комплексним застосуванням проблемності, ігрового навчання, самостійної та індивідуальної роботи, інтерактивного навчання, системи навчальних завдань, а також застосуванням системи оціночних балів, що стимулює навчально-пізнавальну активність студентів безпосередньо за вивчення конкретної дисципліни. Позитивні зміни у рівні сформованості фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів, отримані експериментальним шляхом, доводять ефективність методики.

6. На основі результатів експериментальної перевірки ефективності методики проблемно-ігрового навчання розроблено і впроваджено у педагогічний процес методичні рекомендації з організації та проведення проблемно-ігрового навчання у викладанні спеціальних технічних дисциплін у процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Результати дослідження дають підстави вважати, що поставлені завдання реалізовано, мету дослідження досягнуто, гіпотезу підтверджено, висновки теоретично обґрунтовано та практично перевірено.

Дисертаційна робота не претендує на остаточне розв'язання багатоаспектної проблеми формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів. За даним напрямом вивчення стану педагогічно-професійної освіти існують інші перспективи для подальших досліджень: визначення методів та засобів, а також оптимального поєднання окремих їх видів з метою формування інших важливих фахових компетенцій інженерів-педагогів, які важко, або неможливо сформувати засобами проблемно-ігрового навчання; вивчення питання раціонального насичення навчального процесу проблемністю та елементами ігрового навчання й інтеракції. Подальшого вивчення та обґрунтування потребують питання використання проблемно-ігрового навчання курсів, що вивчаються за скороченими програмами.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ігнатенко С.В. Деякі аспекти вирішення проблеми спеціальної технічної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання / С.В. Ігнатенко, В.П. Курок // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету : збірник наукових праць. - Рівне : РДГУ, 2002. - Вип. 20. - С. 87-91.

2. Ігнатенко С.В. Сучасні педагогічні технології у підготовці майбутніх інженерів-педагогів / С.В. Ігнатенко, В.П. Курок // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. - Глухів : ГДПУ, 2008. - Вип. 11. - С. 84-89. - (Серія : педагогічні науки).

3. Ігнатенко С.В. Ретроспективний аналіз проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів / С.В. Ігнатенко, В.М. Манько // Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології : вища освіта України. - теоретичний та науково-методичний часопис. - 2008 р. - № 3 ; у 2 т. - Т. 2. - С. 118-126.

4. Ігнатенко С.В. Проблемно-ігрове навчання як засіб формування фахових компетенцій педагогів // Творча особистість вчителя : проблеми теорії і практики ; (науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова : серія 16) : збірник наукових праць / С.В. Ігнатенко ; ред. кол. Н.В. Гузій (відповідальний редактор) та ін. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. 9 (19). - С. 109-115.

5. Ігнатенко С.В. Модель формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами спеціальних технічних дисциплін / С.В. Ігнатенко // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. - Глухів : ГДПУ, 2010. - Вип. 15. - С. 196-200. - (Серія : педагогічні науки).

6. Ігнатенко С.В. Шляхи формування фахових компетенцій інженерів-педагогів в умовах підготовки їх до майбутньої професійної діяльності в системі ПТО / С.В. Ігнатенко // Модернізація професійно-технічної освіти : методологія, теорія, досвід, проблеми : збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка ; відп. ред. О.М. Завальнюк ; упоряд. В.О. Савчук. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2009. - Вип. 12. - Т 1. - С. 132-139. - (Серія соціально-педагогічні науки).

7. Ігнатенко С.В. Проблемно-ігрове навчання у процесі підготовки інженерів-педагогів : методичні рекомендації з організації вивчення спецпредметів для інженерно-педагогічних спеціальностей / С.В. Ігнатенко. - Глухів : РВВ ГНПУ ім. О. Довженка, 2011. - 84 с.

8. Ігнатенко С.В. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Трактори і автомобілі" / А.П. Горшков, С.В. Ігнатенко. - Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. - 140 с.

9. Ігнатенко С.В. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Теоретичні основи розрахунку сільськогосподарських машин" / І.В. Гапич, А.П. Горшков, С.В. Ігнатенко. - Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. - 68 с.



АНОТАЦІЇ

Ігнатенко С.В. Формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі формування фахових компетенцій майбутніх інженерів-педагогів засобами проблемно-ігрового навчання. фаховий механізація сільський гідромеліорація

...