Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім’єю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

„ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю

13.00.05 - соціальна педагогіка

Луганцева Оксана Геннадіївна

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному закладі „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Харченко Сергій Якович,

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, завідувач кафедри соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Трубавіна Ірина Миколаївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди,

професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Алексєєнко Тетяна Федорівна,

Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України,

завідувач лабораторії соціальної педагогіки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На етапі трансформації українського суспільства, перетворень у політичній, соціально-культурній та економічній системах особливої актуальності набуває питання організації комплексної допомоги сучасній сім'ї в адаптуванні до нових умов життєдіяльності. Від повноти функціональності й ступеня благополуччя та здоров'я сім'ї залежить не тільки якість життя кожного її представника, але й, у свою чергу, рівень розвитку сучасного українського суспільства. Забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації нею своїх функцій і покращення життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства задекларовано в якості головної мети державної сімейної політики.

Серед фахівців, які мають змогу на індивідуальному рівні реально змінити життєдіяльність конкретної сім'ї, особливу роль відведено соціальному педагогу, для якого сім'я в першу чергу є найважливішим інститутом соціалізації особистості.

У вузькому смислі соціально-педагогічна робота поширюється на сім'ї функціонально неспроможні, соціально дезадаптовані, такі, що за тими чи тими причинами опинилися в складних життєвих обставинах. Особливу увагу приділено допомозі сім'ям, які виховують дітей. У більшості своїй, на жаль, така робота має характер екстрених заходів. За даними Доповіді про становище сімей в Україні з 2000 до 2009 року щорічно із сімей вилучалися більш ніж 10 (!) тисяч дітей. Станом на
1 січня 2010 року 138 тисяч дітей проживали в 67 тисячах сімей, за якими офіційно було визнано статус таких, що перебувають у складних життєвих обставинах. До групи ризику прогресування дисфункційності зараховують молоді, малозабезпечені сім'ї, сім'ї, що виховують дітей з особливими потребами, багатодітні, неповні сім'ї.

У широкому розумінні соціально-педагогічна робота охоплює весь контингент сімей на рівні держави, регіону, громади, які постають об'єк-том профілактичної діяльності щодо утвердження сімейних цінностей, пропаганди здорового та сімейного способу життя, щодо підвищення виховного потенціалу сім'ї, забезпечення соціального захисту, реалізації прав і свобод сім'ї та її представників. Кожна сім'я сьогодні визнана потенційним споживачем соціально-педагогічних послуг. Пріоритетність роботи із сім'єю зумовило появу такої спеціалізації, як „сімейний соціальний педагог” (Т. Лодкіна).

Проблематика соціально-педагогічної роботи із сім'єю за останні десятиліття ввійшла до кола наукових інтересів багатьох дослідників, серед яких можна назвати О. Безпалько, В. Бочарову, Ю. Василькову, Т. Василькову, І. Звєрєву, А. Капську, Г. Лактіонову, Л. Мардахаєва та ін. Роботи таких науковців, як Н. Бугаєць, І. Грига, В. Гуров, М. Докторович, Т. Зубкова, З. Зайцева, Т. Лодкіна, І. Макаренко, Л. Омельченко, І. Пєша, Ж. Петрочко, Т. Семигіна, Т. Соловйова, І. Трубавіна, Н. Тимошина, Я. Юрків безпосередньо присвячені вивченню теоретико-методичних питань соціально-педагогічної та соціальної роботи із сім'ями різних типів.

Проблеми професійної підготовки соціальних педагогів та соціаль-них працівників знайшли своє відображення в роботах багатьох дослід-ників (С. Архипова, О. Безпалько, В. Бочарова, Р. Вайнола, І. Звєрєва, А. Капська, О. Карпенко, Я. Кічук, І. Ковчина, Г. Лактіонова, С. Литви-ненко, Г. Локарєва, Л. Міщик, В. Поліщук, В. Сластьонін, С. Харченко та ін.).

Сучасні дослідження теоретичних та методичних засад професійної підготовки фахівців із соціальної педагогіки зорієнтовано на вивчення напрямків соціально-педагогічної роботи з різними категоріями клієнтів (Л. Іванова, О. Лісовець, Ю. Мацкевич, С. Пащенко, Л. Пундик, Р. Чубук), висвітлення конкретних напрямів професійної підготовки соціальних педагогів (А. Ведмедюк, С. Гришак, Т. Лесіна, О. Платонова, О. Пожида-єва, О. Тютюнник, О. Філь, О. Шароватова), розгляд різних аспектів власне процесу професійної соціально-педагогічної підготовки (В. Багрій, З. Фа-линська, О. Коваль, Л. Боднар, З. Бондаренко), проблемах професійно-осо-бистісного становлення майбутнього фахівця (О. Гура, І. Козич, Л. Литов-ченко, О. Москалюк, О. Патинок, Г. Первушина, О. Пономаренко, Т. Спірі-на). Проблемам професійної підготовки до роботи із сім'ями різних типів присвячено дисертаційні роботи таких російських дослідників, як Н. Ахме-рова, М. Болдіна, О. Балидіна, І. Горохова, Т. Галкіна, В. Єфименко, Н. Клушина, С. Комова, О. Леонтьєва, І. Солоділова, Ф. Тугуз тощо.

Разом з тим спостерігаємо дефіцит вітчизняних досліджень, при-свячених розробці теоретичних основ й удосконаленню практики профе-сійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

У результаті аналізу теорії та практики вищої соціально-педагогічної освіти було констатовано протиріччя між: цілісністю, багатоаспектністю, динамічністю феномена соціально-педагогічної роботи із сім'єю та його фрагментарним, роз'єднаним, неоперативним відображенням у змісті про-фесійної підготовки соціальних педагогів; соціальною потребою в форму-ванні самостійної, ініціативної й відповідальної особистості соціального педагога, який володіє професійними вміннями на високому рівні, і тради-ційними, занадто „затеоретизованими” засобами підготовки фахівців, які не забезпечують реальний соціально-професійний аспект спілкування.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична й практична розробленість, виявлені протиріччя зумовили вибір теми дослідження „Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” як складова частина комплексної наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технології навчання студентів соціальної роботи” (державний реєстраційний номер 0101U001373). Тему дисертації затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 23.12.2003 р.).

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

Предмет дослідження - педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що ефек-тивність професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю може бути досягнута, якщо спиратиметься на такі педагогічні умови:

- орієнтація мети та змісту професійної підготовки на становлення особистості студента як суб'єкта професійної соціально-педагогічної діяльності, який усвідомлює та приймає професійну місію збереження й розвитку сім'ї як найважливішого інституту соціалізації;

- застосування в процесі професійної підготовки соціальних педа-гогів до роботи із сім'єю тренінгової технології навчання, що ґрунтується на метапринципах суб'єктної взаємодії, інтенсивності та подієвості;

- забезпечення спрямованості процесу професійної підготовки соціальних педагогів на формування й розвиток таких професійно важливих для роботи із сім'єю якостей, як креативність, емоційна стійкість та лідерська гнучкість.

Відповідно до мети, предмета й гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. На основі аналізу науково-педагогічної літератури виявити ступінь розробленості проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

2. Розкрити сутність, зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи із сім'єю.

3. Визначити критерії та показники рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю, провести педагогічну діагностику рівня підготовки.

4. Змістовно розробити педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

5. Експериментально перевірити й оцінити ефективність розроблених педагогічних умов професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положення діалектики (зокрема принципи теорії відображення, теорії пізнання); положення про єдність свідомості та діяльності, формування й розвиток особистості в діяльності, суб'єктність особистості в життєдіяль-ності взагалі, освітній та професійній діяльності зокрема; системно-струк-турний, структурно-функціональний підходи до пізнання соціальних (феномен сім'ї), соціально-педагогічних (соціально-педагогічна діяльність) та педагогічних (професійна освіта) явищ та процесів, цілісний діяльніс-ний, міждисциплінарний, особистісний підходи до вивчення та перетворення педагогічної дійсності.

Вихідні положення дослідження ґрунтуються на засадах Конституції України, Концепції державної сімейної політики, Державної програми підтримки сім'ї до 2010 року, Державної програми „Репродуктивне здоров'я нації” на період до 2015 року, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про соціальні послуги”, „Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю”, „Про охорону дитинства”, „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, „Про попередження насильства в сім'ї”, Сімейного кодексу України.

Теоретичною основою дослідження є сукупність соціологічних, психологічних, психолого-педагогічних, соціально-педагогічних теорій та концептуальних положень щодо: феномена сім'ї як соціального інституту (А. Антонов, М. Мацковський, А. Харчев), як малої групи та психолог-гічної системи взаємин (Е. Ейдеміллер, С. Ковальов, В. Сисенко, В. Торох-тій, В. Юстицкіс), як виховного інституту (Ю. Азаров, А. Макаренко, В. Постовий, М. Стельмахович, В. Сухомлинський), як мікрофактору та інституту соціалізації особистості (Т. Алексєєнко, Г. Андрєєва, М. Галагу-зова, Н. Голованова, В. Гуров, Т. Лодкіна, А. Мудрик, Т. Шеляг); сутності, особливостей та механізмів здійснення роботи із сім'ями різних типів у соціально-педагогічної практиці та практиці соціальної роботи (О. Без-палько, Н. Бугаєць, З. Зайцева, І. Звєрєва, І. Грига, В. Гуров, Т. Лодкіна, Л. Мардахаєв, Т. Семигіна, С. Толстоухова, І. Трубавіна, Т. Шеляг); меха-нізмів особистісних змін під час навчальної діяльності (П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Смирнов, Н. Тализіна); професійного становлення майбут-ніх фахівців, зокрема педагогічного напряму (О. Абдулліна, Е. Зеєр, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, В. Шадриков); щодо організації професійної підготовки до соціально-педагогічної діяльності на рівні вищої школи (С. Архипова, В. Бочарова, Р. Вайнола, Ю. Галагузова, А. Капська, І. Ковчина, С. Литвиненко, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченко); іннова-ційних технологій навчання (В. Беспалько, А. Вербицький, А. Остапенко, О. Пєхота, В. Сєріков, Д. Чернілевський); використання тренінгу з нав-чальною метою (І. Вачков, С. Дерябо, Т. Зайцева, О. Сидоренко).

Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз наукової літератури з метою встановлення стану розробленості досліджуваної проблеми, розкриття основних дефініцій і визначення категоріально-понятійного апарату дослідження; синтез, узагальнення, систематизація для теоретичного обґрунтування педагогічних умов професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю; емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіда, інтерв'ювання; тестування, рейтинг; вивчення продуктів навчально-пізнавальної діяльності студентів), обсерваційні (пряме й опосередковане педагогічне спостереження, рефлексія власної професійної діяльності) з метою визначення рівнів підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю; педагогічний експеримент з метою визначення ефективності розроблених педагогічних умов; статистичні методи для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами й процесами.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше визначено, теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціаль-них педагогів до роботи із сім'єю (орієнтація мети та змісту професійної підготовки на становлення особистості студента як суб'єкта професійної соціально-педагогічної діяльності, який усвідомлює та приймає професій-ну місію збереження й розвитку сім'ї як найважливішого інституту соціалізації; застосування в процесі професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю тренінгової технології навчання, що базуєть-ся на метапринципах суб'єктної взаємодії, інтенсивності та подієвості; забезпечення спрямованості професійної підготовки соціальних педагогів на формування й розвиток таких професійно важливих для роботи із сім'єю якостей, як креативність, емоційна стійкість та лідерська гнучкість); набули подальшого розвитку наукові уявлення про сутність та особливості соціально-педагогічної роботи із сім'єю, визначення понять „соціально-педагогічна робота із сім'єю”, „лідерська гнучкість соціального педагога в роботі із сім'єю”, „креативність соціального педагога в роботі із сім'єю”, „емоційна стійкість соціального педагога в роботі із сім'єю”, „тренінгова технологія навчання”; удосконалено форми й методи професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності в напрямку роботи із сім'єю.

Практичне значення дослідження визначено тим, що розроблено інтенсивний тренінг-курс „Соціально-педагогічна робота із сім'єю”, оновлено та доповнено відповідно до визначеного змісту професійної підготовки до роботи із сім'єю на теоретичному рівні зміст навчальних дисциплін основних циклів підготовки, навчальних та виробничих практик, тематику навчально-наукової роботи студентів, зміст виховної роботи зі студентами соціально-педагогічних спеціальностей. Розроблена методика діагностики рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю має прикладне значення й може застосовуватися в процесі підготовки фахівців до цього напряму соціально-педагогічної діяльності з метою виявлення якості навчання.

Результати дисертаційної роботи можуть бути використано в нав-чально-виховному процесі вищих навчальних закладів різного рівня акре-дитації, у системі професійної підготовки та перепідготовки соціальних педагогів, безпосередньо в практиці роботи із сім'ями різних типів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка про впровадження № 1/1673 від 27.04.2011 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка про впровадження № 303-33/03 від 22.03.2011 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 68-01-101 від 23.03.2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки роботи обговорювалися й отримали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (2003 - 2011 рр.). Основні положення дисертації було представлено в повідомленнях на наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня: Міжнародних - „Ідея опіки дітей та молоді в історико-педагогічній науці” (Івано-Франківськ, 2005), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), Четвертих Ірпінських міжнародних педагогічних читаннях „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2006), Першій Міжнародній соціально-педагогічній конференції студентів і молодих учених (Луцьк, 2006), „Соціальна робота і сучасність: теорія і практика” (Київ, 2006), VII Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій” (Суми, 2008), „Викладач і студент: суб'єкт-суб'єктні відносини” (Черкаси, 2008), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ, 2009), „Актуальні проблеми підготовки фахівців до роботи з соціально дезадаптованими і маргінальними групами населення” (Херсон, 2010); Всеукраїнських - „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і технології підготовки майбутнього вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), „Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (Черкаси, 2008), „Возрождение духовности в современном мире: взаимодействие церкви и образования” (Харків, 2011).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 14 одноосібних публікаціях, зокрема 5 статтях у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та 9 додатків на 124 сторінках, 16 таблиць і 6 малюнків. Список використаних джерел нараховує 335 джерел. Загальний обсяг дисертації - 374 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, методологічну й теоретичну основу, методи дослідження, висвітлено наукову новизну й практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю” здійснено аналіз сучасного стану дослідження проблем професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю в теорії й практиці вищої школи, розкрито сутність і зміст соціально-педагогічної роботи із сім'єю, проведено аналіз наявного рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

У ході аналізу наукової літератури з проблеми професійної підготов-ки соціальних педагогів до роботи із сім'єю визначено основні теоретичні підходи та їхні технологічні втілення, що застосовуються в практиці професійної соціально-педагогічної підготовки (системний, системно-цілісний, особистісно-діяльнісний, контекстний, філософсько-антрополо-гічний, соціокультурний, акмеологічний, культурологічний, рефлексивно-середовищний, інтегративний); виявлено фонд навчально-методичного забезпечення професійної підготовки до роботи із сім'єю (соціологічна, психологічна, педагогічна, соціально-педагогічна, соціономічна, правова література). Найбільш близькими до предмета дисертації виявилися прикладні дослідження проблем психолого-педагогічної підготовки фахівців до роботи із сім'єю (вихователів, учителів і співробітників правоохоронних органів). Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив констатувати відсутність вітчизняних досліджень проблем професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю, виконаних на дисертаційному рівні.

Одним з ключових понять дисертації є поняття „сім'я”, детальний теоретичний розгляд якого надає можливість оцінити її в якості головного об'єкта, на який націлено професійну соціально-педагогічну діяльність, до виконання якої ведеться спеціальна професійна підготовка.

Аналіз сутності, значення й основних характеристик сім'ї в понятійно-категоріальному полі різних наук дозволив розглядати сім'ю: з погляду права - у якості первинного й основного осередку суспільства та суб'єкта права; соціології - у якості соціального інституту й системи взаємин; психології - у якості малої групи та цілісної системи, з погляду педагогіки - у якості найважливішого виховного інституту.

Соціальна педагогіка визначає сім'ю як головний об'єкт практичної діяльності фахівців. Як первинний і найважливіший інститут соціалізації, що діє протягом усього життя людини, сім'я одночасно є суб'єктом соціально-педагогічної діяльності й різновидом її ресурсу. Потенційно в якості клієнта в соціально-педагогічній діяльності, тобто споживача соціально-педагогічних послуг, розглядають будь-яку сім'ю на будь-якому етапі свого розвитку (І. Трубавіна). соціальний педагогічний сім'я

Аналіз спеціальної соціально-педагогічної літератури (роботи В. Бочарової, В. Гурова, І. Звєрєвої, І. Трубавіної, Т. Шеляг та ін.) дозволив визначити соціально-педагогічну роботу із сім'єю як систему взаємодії суб'єктів усіх організаційних рівнів та сім'ї (або сукупності сімей), спрямовану на підвищення якості життя сім'ї, на покрашення умов її життєдіяльності, забезпечення виконання нею всіх функцій, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку, а через це - на успішну соціалізацію кожного члена сім'ї.

У результаті вивчення літературних джерел науково-теоретичного, практичного, навчально-методичного спрямування, ознайомлення з нор-мативно-правовою базою з метою впорядкування наукового матеріалу для складання інформаційної основи навчання майбутніх фахівців, ми представили систему соціально-педагогічної роботи із сім'єю за такою структурою її складових компонентів:

1) результативно-цільовий компонент (містить стратегічну ціль-результат, тактичні цілі-результати та оперативні цілі й завдання підетапів роботи з конкретною сім'єю в окремому випадку);

2) суб'єктний компонент (суб'єкти різних організаційних рівнів соціально-педагогічної роботи із сім'єю: масового (міжнародні, державні та недержавні структури та ін.), групового (освітні заклади, соціальні служби, центри, об'єднання тощо) та індивідуального (соціальні педагоги, соціальні працівники, кадрові ресурси інших професій, волонтери та ін.); основним суб'єктом діяльності, учасником усіх трьох рівнів та безпосереднім реалізатором державної сімейної політики є соціальний педагог);

3) об'єкт-суб'єктний компонент засвідчує важливість для ефектив-ної роботи наявності справжньої усвідомленої активності сім'ї (до струк-тури компоненту входять і вся генеральна сукупність сімей країни, і група сімей, об'єднаних за якимось критерієм (проблема, регіон, етап розвитку та ін.), і окрема сім'я або її представники, які потребують допомоги й підтримки);

4) змістовний компонент (соціальне обслуговування (соціальна допомога й соціальні послуги), соціальна реабілітація, соціальна профілактика, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування);

5) технологічний компонент (сукупність існуючих традиційних та інноваційних засобів, технологій, форм, методів, прийомів і ресурсів роботи із сім'ями різних типів).

Аналіз стану та організації соціально-педагогічної роботи із сім'єю дає підстави розглядати її як провідний, найбільший за обсягом напрям сучасної професійної соціально-педагогічної діяльності, який характери-зується рисами перманентної актуальності, системності, комплексності, рівневої структурованості, змістової багатоаспектності, мультидисциплі-нарності наукових засад, суб'єктної поліфункціональності, технологічності та інноваційності.

Виявлення результативності процесу професійної підготовки май-бутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю здійснювалося за допо-могою визначених критеріїв, показників та рівнів підготовки студентів до зазначеного напряму діяльності. За науково-теоретичним критерієм оцінювалася наявність інформаційної бази майбутньої професійної діяльності, тобто володіння студентом сукупністю професійно значущих для соціально-педагогічної роботи із сім'єю знань. Технологічний критерій відображав сформованість комплексу вмінь реалізовувати професійні функції соціального педагога в роботі із сім'єю. Третій критерій - особистісний - допомагав оцінити ціннісно-мотиваційну основу майбут-ньої професійної діяльності, наявність і рівень розвитку в студента професійно важливих для роботи із сім'єю якостей. Відповідно до визначених критеріїв установлено рівні підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю: елементарний (низький рівень), базовий (середній рівень) й оптимальний (високий рівень).

Педагогічна діагностика реального рівня підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю, проведена за трьома розробленими критеріями, засвідчила: по-перше, відсутність суттєвих розбіжностей між рівнями сформованості знань, умінь, професійно важливих якостей студентів експериментальної та контрольної груп; по-друге, низький (тобто елементарний) за всіма показниками рівень підготовки переважної більшості студентів і контрольної (64,29 %), й експериментальної груп (61,84 % відповідно). Зроблені нами в результаті теоретико-методичного аналізу досліджуваної проблеми висновки стали головними орієнтирами в розробці комплексу педагогічних умов професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

У другому розділі „Обґрунтування педагогічних умов професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю” теоретично та змістовно обґрунтовано педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю, розкрито хід їхнього впровадження в навчальний процес, проведено аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

В основу розробки педагогічних умов покладено концептуальні ідеї щодо: 1) специфіки соціально-педагогічної роботи із сім'єю; 2) особли-востей професійної підготовки до роботи із сім'єю як підсистеми, як окремого напряму загальної соціально-педагогічної підготовки; 3) форму-вання суб'єктної професійної позиції майбутніх соціальних педагогів; 4) забезпечення максимально активної участі студентів у процесі навчання; 5) особливого значення етапу професійної підготовки для складання ансамблю професійно важливих для роботи із сім'єю якостей майбутнього фахівця.

Першу педагогічну умову професійної підготовки майбутніх соціаль-них педагогів до роботи із сім'єю було сформульовано як орієнтацію мети та змісту підготовки на становлення особистості студента як суб'єкта професійної соціально-педагогічної діяльності, який усвідомлює й приймає професійну місію збереження й розвитку сім'ї як найважливішого інституту соціалізації. Професійна місія фахівця визначає особливість його призначення та розкриває смисл подальшої професійної діяльності. Професійна місія може формулюватися у двох варіантах - узагальненому та індивідуальному. Індивідуальний варіант формулюється фахівцем на основі з'ясування узагальненого варіанту в ході професійного станов-лення. Узагальненим варіантом професійної місії соціального педагога в роботі із сім'єю визначено збереження й розвиток сім'ї як найважливішого інституту соціалізації людини, який діє протягом усього життя.

У структурі змісту професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю виокремлено два складники - інформаційний (шість блоків професійних знань: знання про діяльність соціального педагога в роботі із сім'єю загалом; уявлення про загальні цілі й результати соціально-педагогічної роботи із сім'єю; знання про об'єкт (об'єкт-суб'єкт) діяльності; знання про суб'єктів соціально-педагогічної роботи із сім'єю; знання про зміст і напрями роботи з сім'єю; знання класифікації й змісту форм, методів, технологій і ресурсів роботи із сім'ями різних типів) і операційно-дійовий (одинадцять блоків умінь реалізовувати професійні функції: діагностичну; прогностично-проектувальну; комунікативну; правозахисну; попереджувально-профілактичну; психотерапевтичну; організаційно-координаційну; посередницьку; освітньо-виховну; дослідницьку; функцію професійного вдосконалення).

Друга педагогічна умова професійної підготовки майбутніх соціаль-них педагогів до роботи із сім'єю була визначена як застосування в процесі професійної підготовки фахівців тренінгової технології навчання, яка базується на метапринципах суб'єктної взаємодії, інтенсивності та подієвості.

Інтерпретація поняття „технологія навчання в професійній освіті” дозволила визначити його як упорядковану сукупність засобів, форм і методів навчання, що має формалізовану структуру згідно з алгоритмом застосування, забезпечує реалізацію певного етапу або окремого напряму процесу професійної підготовки фахівця. Особливістю тренінгової технології навчання є інтеграція інтерактивних (переважно групових) форм та активних методів навчання, що забезпечує високу інтенсивність здійснення процесу підготовки.

Метапринцип суб'єктної взаємодії передбачає обов'язкове забезпе-чення суб'єктної позиції студентів - учасників тренінгу в трьох провідних видах діяльності (навчальній, професійній та спілкуванні) та організацію інтеракції між суб'єктами за допомогою основних форм взаємодії (парна, групова, колективна), які відповідають формам професійної взаємодії соціального педагога в процесі роботи із сім'ями. Відповідно до другого метапринципу інтенсивність професійної підготовки повинна досягатися за рахунок організації двох типів занурення учасників у діяльність у межах тренінгу - занурення „каскадного” характеру: первинне - у навчальну діяльність і вторинне - у професійну діяльність фахівця, який працює із сім'ями. Метапринцип подієвості вказує на необхідність наповнення тренінгу подіями, що повинні формувати в учасників тренінгу позитивний образ професійного майбутнього для фахівця, який взаємодіє із сім'єю, а також забезпечувати смислопошуковий процес, який сприятиме професійно-особистісному розвитку майбутніх соціальних педагогів.

У якості третьої педагогічної умови було визначено забезпечення спрямованості професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю на формування й розвиток таких професійно важливих для цього напряму діяльності якостей, як креативність, емоційна стійкість та лідерська гнучкість. Під професійно важливими якостями соціального педагога, необхідними для роботи із сім'єю, ми розуміємо такі соціально прийнятні й особистісно значущі якості, які позитивно впливають на успішне опанування професії та ефективність соціально-педагогічної діяльності цього напрямку, а також сприяють усебічній самореалізації особистості фахівця. Креативність визначається нами як професійно важлива якість особистості соціального педагога, що дозволяє творчо вирішувати соціально-педагогічні завдання роботи із сім'єю та забезпечує прагнення до професійного самовдосконалення й особистісного розвитку. Емоційна стійкість як професійно важлива якість забезпечує здатність фахівця успішно, продуктивно й стабільно здійснювати діяльність в емоційно складних, напружених умовах роботи із сім'єю. Під лідерською гнучкістю розуміємо здатність соціального педагога доцільно ситуації проявляти гнучкий стиль лідерської поведінки в стосунках із сім'єю та стосунках з колегами при взаємодії з метою здійснення кризового втручання, надання професійної допомоги й підтримки.

За логікою дослідження три педагогічні умови було одночасно впроваджено в навчально-виховний процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Перша педагогічна умова впроваджувалася двома шляхами: 1) інтенсивний (насичення та збагачення змісту традиційних для цього напряму професійної підготовки дисциплін та видів діяльності студентів, а також посилення спрямованості, модернізація змісту основної навчальної дисципліни з підготовки до роботи із сім'єю „Соціальний супровід сім'ї”, яка була перетворена на інтенсивний тренінг-курс „Соціально-педагогічна робота із сім'єю”); 2) екстенсивний (залучення до вирішення завдань підготовки до роботи із сім'єю, незадіяних раніше з цією метою елементів навчального плану, а також змісту видів студентської діяльності, які не регламентовані навчальним планом: позааудиторна науково-дослідна робота, виховна робота, волонтерство).

Провідна для нашого дослідження тренінгова технологія навчання в процесі професійної підготовки до соціально-педагогічної роботи із сім'єю була використана у двох основних варіантах: повноцінному, що перед-бачало реалізацію цілісної тренінгової програми - програми інтенсивного тренінг-курсу „Соціально-педагогічна робота із сім'єю”, та фрагментар-ному, який здійснювався через уведення елементів тренінгу до структури традиційних аудиторних занять дисциплін, що склали „актив” професійної підготовки до роботи із сім'єю. Розбудова цілісної програми й окремих фрагментів тренінгу здійснювалася за допомогою використання тренінгового циклу як конструктивного елементу тренінгової технології навчання. У дослідженні визначено тренінговий цикл як алгоритм керованої навчально-професійної взаємодії учасників тренінгу (включаючи тренерський склад), метою якої є досягнення окремих або набору завданих змін в особі майбутнього професіонала, тобто формування (розвиток) необхідних для професійної діяльності особистісних новоутворень - конкретних професійних знань, умінь, професійно важливих якостей, ціннісних орієнтацій, набуття досвіду професійної творчості. В основі тренінгового циклу як психолого-педагогічного явища полягає механізм зміни взаємодоповнюючих процесів екстеріоризації-інтеріоризації досвіду діяльності учасників тренінгу.

У ході впровадження третьої педагогічної умови визначено дві лінії забезпечення спрямованості професійної підготовки соціальних педагогів на формування й розвиток таких професійно важливих для роботи із сім'єю якостей, як креативність, емоційна стійкість та лідерська гнучкість: 1) розподіл трьох визначених нами етапів (початковий, основний, завершальний) процесу формування професійно важливих якостей відповідно до етапів процесу навчання майбутнього соціального педагога (починаючи з перших курсів); 2) актуалізація можливості кожного компонента системи професійної підготовки (мета, зміст, суб'єкти, форми та методи) для досягнення оптимального рівня розвитку в майбутніх соціальних педагогів зазначених якостей.

На основі аналізу, порівняння та зіставлення даних, отриманих у ході діагностики рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю до та після організації експериментального навчання, зроблено висновки про наявність в експериментальній групі позитивної динаміки за всіма показниками визначених критеріїв (Табл. 1).

Таблиця 1

Зіставлення загальних оцінок рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю (у %)

Якщо на констатувальному етапі експерименту під час діагностики між двома групами студентів не було виявлено значущих розбіжностей щодо розподілу за рівнями підготовки до роботи із сім'єю (у більшості студентів обох груп було зафіксовано елементарний рівень підготовки), то наприкінці формувального етапу ситуація докорінно змінилася. Рівень підготовки більшості студентів ЕГ отримав оцінку як базовий (середній - 58,45 %). На елементарному рівні залишилося тільки 14 % студентів. Інші ж, майже третина (27,55 %), дісталися найвищого - оптимального рівня підготовки. У студентів КГ, які навчалися за традиційної схемою, зміни в розподілі за рівнями не виявилися значущими. Це, у свою чергу, свідчить про ефективність упроваджених педагогічних умов професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю та підтверджує висунуту на початку дослідної роботи гіпотезу.

Усі отримані в ході дослідно-експериментальної роботи статистичні дані для визначення достовірності розбіжностей були обраховані за допо-могою критерію Пірсона ², t-критерію Стьюдента та коефіцієнта кореляції Спірмена. Аналіз результатів проведеного дослідження є переконливою підставою вважати завдання дослідження виконаними, а мету - досягнутою.

Результати дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання наукової проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю, що виявлено в обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують ефективність цього процесу.

2. Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив констатувати, що поряд із зростанням наукового інтересу до професійної підготовки фахівців до роботи із сім'єю відсутні спеціальні дослідження психолого-педагогічної проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до зазначеного напряму професійної діяльності, виконаних на дисертаційному рівні. Отже, досліджувана проблема залишається теоретично й методично недостатньо розробленою.

3. У дослідженні соціально-педагогічну роботу із сім'єю розглянуто в якості системи взаємодії суб'єктів усіх організаційних рівнів та сім'ї (або сукупності сімей), спрямовану на підвищення якості життя сім'ї, на покращення умов її життєдіяльності, забезпечення виконання нею всіх функцій, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку, а через це - на успішну соціалізацію кожного члена сім'ї. Представлено компонентний склад системи соціально-педагогічної роботи із сім'єю та визнано соціального педагога основним суб'єктом діяльності, безпосереднім реалізатором державної сімейної політики.

4. Проведення констатувального етапу експерименту дозволило виділити критерії (науково-теоретичний, технологічний та особистісний), показники та рівні (елементарний, базовий та оптимальний) підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю. У результаті первинної діагностики серед студентів контрольної та експериментальної груп виявлено нижчий за середні показники рівень підготовки до соціально-педагогічної роботи із сім'єю: більшість студентів обох груп опинилися на елементарному рівні.

5. Проведений у дисертації аналіз проблем теорії й практики професійної підготовки соціальних педагогів, а також аналіз сутнісних особливостей сучасної системи соціально-педагогічної роботи із сім'ю, дозволив визначити та розробити педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю: 1) орієнтація мети та змісту підготовки на становлення особистості студента як суб'єкта професійної соціально-педагогічної діяльності, який усвідомлює й приймає професійну місію збереження й розвитку сім'ї як найважливішого інституту соціалізації; 2) застосування в процесі професійної підготовки фахівців тренінгової технології навчання, яка базується на метапринципах суб'єктної взаємодії, інтенсивності та подієвості; 3) забезпечення спрямованості професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю на формування й розвиток таких професійно важливих для цього напряму діяльності якостей, як креативність, емоційна стійкість та лідерська гнучкість.

6. Упровадження педагогічних умов у процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю здійснювалося одночасно. Перша педагогічна умова впроваджувалася двома шляхами: інтенсивним (насичення та збагачення змісту традиційних для цього напряму професійної підготовки дисциплін та видів діяльності студентів, перетворення основної дисципліни на інтенсивний тренінг-курс „Соціально-педагогічна робота із сім'єю”) та екстенсивним (залучення до вирішення завдань підготовки до роботи із сім'єю незадіяних раніше з цією метою елементів навчального плану, а також змісту видів студентської діяльності, які не регламентовані навчальним планом). Реалізація другої педагогічної умови була пов'язана із застосуванням у процесі професійної підготовки соціальних педагогів тренінгової технології навчання у двох варіантах: повноцінному (через проведення інтенсивного тренінг-курсу) та фрагментарному (через уведення елементів тренінгу (побудованих за тренінговим циклом) до структури традиційних аудиторних занять). Упровадження третьої педагогічної умови здійснювалося за двома лініями забезпечення спрямованості професійної підготовки соціальних педагогів на формування й розвиток трьох професійно важливих для роботи із сім'єю якостей: розподіл етапів процесу формування професійно важливих якостей відповідно до основних етапів процесу навчання та актуалізація можливостей кожного компонента системи професійної підготовки для досягнення оптимального рівня розвитку креативності, емоційної стійкості та лідерської гнучкості.

7. Аналіз результатів діагностики рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю, проведений на заключному етапі дослідно-експериментальної роботи, виявив позитивну динаміку змін у студентів експериментальної групи й засвідчив суттєві переваги показників сформованості оптимального (високого) рівня підготовки над аналогічними показниками в студентів контрольної групи, що дозволило дійти висновку про ефективність упроваджених педагогічних умов професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. У подальшому необхідно зосередити увагу на розробці питань удосконалення практичного виду підготовки до роботи із сім'єю, специфіки поглибленої професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з конкретним типом сім'ї, розбудови оперативної системи перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців соціально-педагогічної сфери, які здійснюють безпосередню взаємодію із сім'ями на практиці.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ РОБОТАХ АВТОРА

1. Луганцева О. Г. До питання розробки критеріїв оцінювання підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2005. - № 4. - С. 75 - 83.

2. Луганцева О. Г. Тренінгові технології навчання у сучасній вищій школі / О. Г. Луганцева // Вісн. Черкас. ун-ту. Серія „Педагогічні науки”. - 2008. - Вип. 124. - С. 73 - 77.

3. Луганцева О. Г. Визначення професійно важливих якостей соціального педагога, необхідних для ефективної роботи із сім'єю (у контексті фахової підготовки) / О. Г. Луганцева // Вісн. Черкас. ун-ту. Серія „Педагогічні науки”. - 2008. - Вип. 136. - С. 17 - 22.

4. Луганцева О. Г. Ціль та зміст професійної підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 17(180). - Ч. ІІ. - С. 267 - 278.

5. Луганцева О. Г. Тренінгова технологія навчання у професійній підготовці соціальних педагогів до роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2011. - № 4(215). - Ч. І. - С. 199 - 212.

6. Луганцева О. Розробка моделей і програм роботи з сім'єю у вітчизняній соціальній педагогіці та соціальній роботі / О. Луганцева // Ідеї опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці : зб. наук. пр. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 72 - 77.

7. Луганцева О. Г. Проблема професійної підготовки соціальних педагогів у сучасних вітчизняних педагогічних дослідженнях / О. Г. Луганцева // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (2 - 5 жовт. 2005 р., м. Луганськ). - Ч. 2. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - С. 128 - 137.

8. Луганцева О. Г. Професійна підготовка соціальних педагогів до роботи з сім'єю як психолого-педагогічна проблема / О. Г. Луганцева // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (29 берез. - 1 квіт. 2005 р., м. Київ). - К. : НПУ, 2005. - С. 131 - 133.

9. Луганцева О. Г. Реалізація принципів кредитно-модульного навчання в професійній підготовці соціальних педагогів до роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти : матеріали Четвертих Ірпінських міжнар. наук.-пед. чит. - Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2006. - С. 165 - 167.

10. Луганцева О. Г. Сучасна система соціально-педагогічної роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Матеріали першої Міжнародної соціально-педагогічної конференції (26 - 27 квіт. 2006 р., м. Луцьк). - Луцьк, 2006. - С.195 - 199.

11. Луганцева О. Г. Технологічний компонент системи соціальної та соціально-педагогічної роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Соціальна робота і сучасність: теорія та практика : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (18 - 19 трав. 2006 р., м. Київ) / уклад. : Б. В. Новіков, Л. М. Димит-рова, І. І. Федорова. - К. : ІВЦ „Вид-во „Політехніка”, 2006. - С. 42 - 43.

12. Луганцева О. Г. Інноваційні технології підготовки соціальних педагогів до роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій : матеріали VII Міжнар. наук.-метод. конф. - Суми : Вид-во СумДУ, 2008. - Ч. 1. - С. 137 - 138.

13. Луганцева О. Г. Педагогічний ефект тренінгу в професійній під-готовці соціальних педагогів до роботи із сім'єю / О. Г. Луганцева // Актуальні проблеми підготовки фахівців до роботи з соціально дезадапто-ваними і маргінальними групами населення : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. - Вип. І. - Херсон : ПП Вишемирський, 2010. - С. 13 - 18.

14. Луганцева О. Г. Професійна місія соціального педагога в роботі із сім'єю / О. Г. Луганцева // Возрождение духовности в современном мире: взаимодействие церкви и образования : тез. Всеукр. науч.-практ. конф. (24 - 25 марта 2011 г., г. Харьков) - Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2011. - С. 191 - 193.

АНОТАЦІЇ

Луганцева О. Г. Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. - Луганськ, 2011.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.

Проведено аналіз теорії й практики професійної підготовки соціаль-них педагогів, особливостей сучасної системи соціально-педагогічної роботи із сім'ю. У дослідженні вперше розроблено, науково обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю. Визначено мету підготовки й становлення особистості студента як суб'єкта професійної соціально-педагогічної діяльності, який усвідомлює та приймає професійну місію збереження й розвитку сім'ї як найважливішого інституту соціалізації. Модернізовано зміст підготовки відповідно до визначеної мети. Удосконалено технологічне забезпечення процесу підготовки через застосування тренінгової технології навчання, яка базується на метапринципах суб'єктної взаємодії, інтенсивності та подієвості. Забезпечено спрямованість професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю на формування й розвиток у студентів креативності, емоційної стійкості та лідерської гнучкості.

Ключові слова: професійна підготовка, соціальний педагог, соціально-педагогічна робота із сім'єю, педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи із сім'єю.