Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

УДК 373.5(477.72)“18/19”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Жіноча середня освіта в Херсонській губернії

(кінець хіх - початок хх століття)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

ЛИТВИНЕНКО Ольга Михайлівна

Кіровоград - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Південнослов'янському інституті Вищого навчального закладу “Київський славістичний університет”, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Миколаїв.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Якименко Світлана Іванівна,

Миколаївський національний університет

імені В.О. Сухомлинського, завідувач кафедри педагогіки початкової освіти.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України

Майборода Василь Каленикович, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, головний науковий співробітник відділу методики і методології вищої освіти; кандидат педагогічних наук, доцент Шушара Тетяна Вікторівна,

Республіканський вищий навчальний заклад ”Кримський гуманітарний університет“ (м. Ялта), доцент кафедри педагогіки та управління навчальними закладами

Захист відбудеться 5 травня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розіслано 4 квітня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиТ.Я. Довга

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування сучасної освіти базується на національних та історичних надбаннях українського народу, а досягнення, які має сьогодні національна школа, значною мірою спираються на накопичений педагогічний досвід кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Дослідження та аналіз наукових праць учених і педагогів-практиків дореволюційного періоду засвідчують, що однією з основних проблем кінця ХІХ - початку ХХ століття був розвиток жіночої освіти, яку сучасні дослідники розглядають як складову національної культури українського народу. Наукове дослідження жіночих середніх навчальних закладів має велике пізнавальне значення для загального розуміння історії українського жіноцтва, для вивчення процесу створення та функціонування жіночих середніх закладів, для з'ясування ставлення суспільства до жінки та до змісту її виховання.

У цьому контексті дослідження жіночої середньої освіти в Херсонській губернії кінця ХІХ - початку ХХ ст. набуває значного наукового, пізнавального та практичного інтересу, бо саме жіночі середні навчальні заклади створили педагогічні умови для формування нової генерації жінок регіону. На відміну від інших регіонів територія Херсонської губернії не мала освітнього досвіду, а труднощі в освоєнні її земель не були характерними для розвитку інших регіонів України. Вивчення досвіду діяльності жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. дає можливість з'ясувати особливості становлення жіночої освіти в зазначений історичний період, обґрунтувати провідні тенденції її розвитку на фоні загальних освітніх процесів у державі, актуалізувати цінний досвід діяльності жіночих середніх навчальних закладів в умовах сучасних модернізаційних процесів у середній школі.

Сучасна педагогічна теорія і практика все більше орієнтуються на гуманістичні цінності, компетентнісний підхід, упровадження яких має сприяти вихованню освіченої, культурної та інтелігентної особистості. Удосконалення змісту|вмісту,утримання| і форм освітньо-виховної роботи з|із| учнями сучасної загальноосвітньої школи може бути збагачено завдяки використанню педагогічного досвіду|досліду| жіночих навчальних закладів України кінця XIX - початку|розпочинала,зачинала| XX століття|віку|, зміст навчально-виховного процесу яких характеризувався гуманістичною спрямованістю. Дослідження діяльності навчальних закладів жіночої середньої освіти на регіональному рівні має велике значення, адже вивчення історії освіти в такому контексті, на нашу думку, дозволяє виявити позитивні ідеї у вітчизняному педагогічному досвіді щодо функціонування жіночих навчальних закладів.

У дореволюційний період існували різні ідейно-політичні напрями|направлення|, що відображали|відбивали| позиції як держави, так і громадськості Російської імперії (Херсонська губернія входила до складу згаданої імперії з 1802 по 1921 рр.)|товариства| щодо проблеми жіночої освіти|утворення|. Цілісна картина реформувань у галузі народної освіти, зокрема в жіночій школі в кінці XIX ст.,|ст| була представлена С. Рождественським. У кінці XIX - на початку XX ст.|ст| у суспільно-педагогічній думці|гадці| Російської імперії інтенсивно розроблялися теоретичні основи жіночої освіти|утворення| на засадах гуманістичних ідей, які ґрунтувались на визнанні|зізнанні| права жінки на освіту, та розглядалися|розглядує| питання загального|спільний| розвитку педагогіки та жіночої школи |утворення(М. Вессель, М. Вишнеградський, Є. Гаршин, М. Зінченко, П. Каптєрєв, М. Катков, О. Ліхачова, Л. Модзальовський, М. Пирогов, В. Розанов, В. Стоюнін, Л. Толстой, К. Ушинський, М. Чехов, Е. Шмід та ін.).

У роки радянської влади проблеми жіночої освіти|утворення| та виховання розглядалися|розглядували| в наукових працях В. Борисенка, М. Заволоки, С. Стельмаха та інших радянських учених, в яких діяльність жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії досліджувалась у контексті історії жіночої освіти в Україні.

Певний науковий інтерес викликають дисертаційні дослідження, у яких відображено розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття (Т. Шушара), порівняльний аналіз розвитку жіночої освіти у Франції та в Україні XVIII - першої половини XX століття (Л. Применко), розвиток середньої жіночої освіти в Україні ХІХ - початку ХХ ст. (Т. Сухенко), аналіз діяльності жіночих навчальних закладів у м. Києві 1861-1920 рр. (В. Вірченко), розвиток земської освіти в Херсонській губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття (Л. Рябовол), становлення та розвиток гімназійної освіти в Україні у кінці ХІХ - на початку ХХ століття (О. Бабіна). Однак перелічені дослідження не висвітлювали проблему становлення жіночої середньої освіти в Херсонській губернії.

Аналіз дисертаційних досліджень і праць, присвячених вивченню жіночої середньої освіти в Херсонській губернії, засвідчує, що цілісне системне дослідження цієї проблеми відсутнє. Однак потреба в такому дослідженні назріла, тому що унікальний педагогічний досвід кінця ХІХ - початку ХХ століття, освітньо-виховні технології жіночої освіти збагачують сучасну педагогічну теорію та практику.

Таким чином, актуальність проблеми жіночої середньої освіти, недостатній ступінь її дослідженості, а також можливість творчого використання педагогічного досвіду минулого в роботі сучасних загальноосвітніх навчальних закладів України обумовили вибір теми дослідження: “Жіноча середня освіта в Херсонській губернії (кінець ХІХ - початок ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Південнослов'янського інституту Вищого навчального закладу “Київський славістичний університет” (протокол від 6 травня 2009 року № 10/08-09) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол від 30 березня 2010 року № 2). Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідної роботи лабораторії інтеграції освіти Південнослов'янського інституту Вищого навчального закладу “Київський славістичний університет” (державний реєстраційний номер 0110U006779).

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування становлення і розвитку жіночої середньої освіти в Херсонській губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття та творче використання значущо-конструктивного досвіду в українській педагогічній науці й практиці.

Сформульована мета зумовила потребу вирішити такі завдання:

1. Дослідити рівень наукової розробки та джерельної бази дослідження, визначити його напрями.

2. Виявити передумови розвитку жіночої освіти в Херсонській губернії та розробити періодизацію процесу розвитку жіночої середньої освіти кінця ХІХ - початку ХХ століття.

3. Уточнити сутність і зміст понять “жіноча освіта”, “гуманістична спрямованість жіночої освіти”, “жіноча середня освіта”.

4. Розкрити регіональні особливості діяльності різних типів жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ століття в досліджуваний період.

5. Охарактеризувати зміст, форми і методи навчально-виховної роботи в різних типах жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії.

6. Актуалізувати перспективи використання педагогічного досвіду організації жіночої середньої освіти кінця ХІХ століття в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - середня освіта в Україні (кінець XIX - початок ХХ століття).

Предмет дослідження - жіноча середня освіта в навчальних закладах Херсонської губернії кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс методів:

- пошуково-бібліографічний, систематизації та класифікації історичної, педагогічної літератури й архівних джерел - для визначення актуальності та використання позитивного досвіду з досліджуваної проблеми;

- узагальнення - для формулювання висновків і визначення шляхів використання наукового доробку в сучасних умовах;

- аналізу, синтезу, порівняння - для визначення cтруктури й організації жіночої середньої освіти кінця ХІХ - початку ХХ століття в Херсонській губернії;

- історико-хронологічний - для розгляду питання дослідження в динаміці та часовій послідовності, а також для розроблення періодизації;

- історико-типологічний - для класифікації результатів дослідження;

- історико-порівняльний - для порівняння історико-педагогічних фактів, виявлення в них спільного (загального) і специфічного (одиничного);

- метод історичної актуалізації проблеми - для зосередження на тих подіях і явищах минулого, які мають особливу наукову і практичну цінність для сучасності.

Джерельною базою дослідження стали: матеріали державних архівів Миколаївської області (ф. 116, 117, 120, 121, 122, 124, 128, 142, 216, 229, 239, 332); Одеської області (ф. 42, 47, 298); Херсонської області (ф. 46); збірники Херсонського земства, звіти Херсонської, Одеської, Єлисаветградської земських управ; монографії сучасників; матеріали дисертацій з історико-педагогічної проблематики; електронні ресурси мережі Internet.

Як самостійні джерела виступили періодичні видання кінця ХІХ - початку ХХ ст.: “Николаевская газета”, “Морской сборник”, “Русская школа: общепедагогический журнал для школы и семьи”, “Одесский вестник”, “Одесский листок”, “Південно-російський альманах”, які висвітлювали діяльність жіночих середніх закладів освіти.

Статистичні матеріали надали найбільш повну та корисну інформацію про стан жіночої освіти в Херсонській губернії, дозволили проаналізувати чисельність шкіл, кількісний, якісний і соціальний склад учителів та учнів, наявність і стан матеріальної бази, фінансування, забезпечення жіночих шкіл навчальною літературою та посібниками. Перелічені джерела склали необхідний об'єм|обсяг| для здійснення дослідження, дозволили нам всебічно |всебічний,усебічний|й повно опрацювати наукову проблему, виконати|рішати,розв'язати| поставлені завдання|задачі|, забезпечити необхідну репрезентативність і достовірність результатів роботи.

Хронологічні межі дисертаційної роботи визначено кінцем ХІХ - початком ХХ століття (1917 рік).

Нижня хронологічна межа дослідження визначається кінцем ХІХ століття (70-ті роки) та обумовлена тим, що саме в цей період |ствідкрито жіночі середні навчальні заклади, змінилося ставлення суспільства|ставлення| до жінки як до соціального об'єкта, відбувалася|походила| корінна зміна гендерного традиціоналізму в суспільній|громадській| свідомості, про що свідчать публічні|прилюдні| виступи|вирушання| та наукові праці громадських діячів, педагогів, філософів, істориків.

Верхня хронологічна межа дослідження визначена 1917 р., оскільки|тому що| після|потім| революції розпочалася|настала| нова історична доба, утворилася нова держава, а з цим змінилися вимоги до навчально-виховного процесу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

- здійснено комплексний історіографічний і джерелознавчий аналіз проблеми жіночої освіти в Херсонській губернії кінця XIX - початку XX століття;

- відтворено становлення жіночої середньої освіти та розкрито зміст діяльності різних типів жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії в досліджуваний період;

- з'ясовано передумови становлення жіночої освіти наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття: формування позитивного ставлення місцевої громади до освіти дівчат; підтримка земствами Херсонської губернії конструктивних ідей щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в жіночих навчальних закладах; демократизація освіти, скасування становості освіти (початок ХХ століття); інтеграція середньої та професійної (педагогічної) освіти; визначення змісту жіночої середньої освіти в різних типах жіночих середніх навчальних закладів; державно-громадське управління жіночими навчальними закладами; реалізація права жінок національних меншин на отримання освіти як загальноосвітнього, так і професійного змісту;

- розроблено періодизацію розвитку жіночої середньої освіти в Херсонській губернії кінця ХІХ - початку ХХ століття та визначено провідні чинники цього процесу (1870-1890 рр., 1890-1900 рр., 1900-1913 рр., 1913-1917 рр.);

- розкрито особливості функціонування та управління жіночими середніми навчальними закладами: пріоритетна роль жіночої гімназійної освіти, що відповідала реальним запитам соціально-економічного розвитку регіону, забезпечувала можливості вступу дівчат до вищих навчальних закладів;

- введено до наукового обігу 34 нових архівних документи, а також історичні факти, що дало змогу поглибити й конкретизувати відомості про розвиток жіночої середньої освіти в Херсонській губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття;

- актуалізовано досвід жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії кінця XIX - початку XX століття щодо сучасних тенденцій розвитку середньої освіти;

- удосконалено джерелознавче поле проблематики через його розширення;

- дістали подальшої розробки: аналіз змісту жіночої середньої освіти та педагогічний досвід організації навчально-виховного процесу в жіночих середніх навчальних закладах у контексті модернізації сучасної освіти.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій дослідження забезпечується: методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням комплексу взаємозумовлених методів, адекватних об'єкту, предмету, меті, завданням роботи, аналізом широкої джерельної бази; науковою ідентифікацією літературних і архівних джерел із результатами дослідження; особистою участю дисертантки в обговоренні проблеми становлення й розвитку жіночої середньої освіти на наукових конференціях, семінарах, засіданнях круглого столу.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки дослідження є складовою частиною вивчення історії української національної школи й освіти і можуть бути використані при розробці сучасної стратегії розвитку жіночої освіти в Україні. Зміст і матеріали дослідження можуть бути у нагоді також учителям, директорам загальноосвітніх навчальних закладів та закладів нового типу, викладачам вищих навчальних закладів, працівникам інститутів післядипломної педагогічної освіти в лекційних курсах із історії педагогіки, для оновлення та збагачення змісту навчальних курсів з педагогіки, історії педагогіки, при розробці спецкурсів і проведенні спецсемінарів, при дослідженні жіночої середньої освіти в регіонах України, при написанні наукових праць із проблем регіональної історії, культури та освіти.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що у статті у співавторстві з C. Якименко автору належать матеріали з дослідження особливостей змісту освіти в приватних жіночих гімназіях та єпархіальних жіночих училищах Херсонської губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Результати дослідження знайшли відображення в доповідях і виступах на Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Формування і розвиток духовної особистості в умовах університетської освіти: історія, теорія та практика” (Миколаїв, 2010); ХV Міжнародних слов'янських читаннях, присвячених Дню слов'янської писемності і культури та 15-річчю Південнослов'янського інституту ВНЗ “Київський славістичний університет” (Миколаїв, 2010); ІІІ загальноросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні дослідження соціальних проблем” (Красноярськ, 2010); засіданнях вченої ради й круглого столу Південнослов'янського інституту ВНЗ “Київський славістичний університет” (2009-2010 рр.) та Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику Першої української гімназії імені Миколи Аркаса (довідка від 01.02.2011 р. № 14), Вознесенської гімназії № 1 Вознесенської міської ради (м. Вознесенськ) (довідка від 01.02.2011 р. № 65); Херсонського навчально-виховного комплексу “Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія” № 56 Херсонської міської ради (м. Херсон) (довідка від 29.12.2010 р. № 722/01-19); Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка від 12.01.2011 р. № 27/1/16-09), Херсонського державного університету (довідка від 08.02.2011 р. № 07-11/200).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 6 публікаціях автора. З них 4 статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (3 - одноосібних, 1 - у співавторстві), 1 навчальний посібник та 1 тези наукової конференції.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Повний обсяг дисертації - 299 сторінок, з них основного тексту - 195 сторінок. Список використаних джерел складається з 319 найменувань, з них - 34 архівні справи. Робота містить 13 таблиць, 4 рисунки, 23 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено його об'єкт, предмет, мету і завдання, методологічну основу і методи; проаналізовано джерельну базу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; подано інформацію про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади жіночої середньої освіти (кінець ХІХ - початок ХХ століття)” - охарактеризовано проблеми жіночої середньої освіти, які представляють для суспільства|уявляють| не лише|не лише| історичний, але й сучасний інтерес:

- у педагогічному плані - зросла увага як до специфіки психолого-педагогічних| основ і змісту|вмісту,утримання| жіночої освіти|утворення|, так і до історичного та сучасного досвіду|досліду| організації роздільного навчання|вчення| в Україні;

- у політичному та соціально-педагогічному плані - актуалізується проблема взаємодії держави і суспільства|товариства|, зокрема в галузі освіти|утворення|, а звідси - вивчення історичного досвіду|досліду| цієї взаємодії в досліджуваний період;

- у ширшому контексті - це ключова|джерельна| проблема соціального розвитку країни: формування |громадянського| суспільства|товариства| в Україні, роль школи і як моделі цього суспільства,|товариства| і як чинника|фактору| його становлення.

На особливу увагу заслуговує кінець XIX століття, коли освіта жінки в Російській імперії одержала офіційний статус, була оформлена законодавчими актами, що регламентували діяльність жіночих навчальних закладів. Вивчення історіографії дало нам можливість визначити три основних періоди дослідження проблеми:

- дореволюційні дослідження (кінець XIX - початок|розпочинало,зачинало| XX ст|.);

- наукові розвідки радянського періоду (1917 - 1990 рр.);

- новітні|найновіша| дослідження (початок 90-х рр. ХХ ст. - до наших днів).

Історіографія розвитку жіночої середньої освіти в Херсонській губернії представлена невеликою кількістю наукових розвідок, які містять аналіз історії педагогічної теорії та практики.

Увага дослідників дореволюційного періоду до вивчення питання жіночої середньої освіти була обумовлена тим, що вона посідала особливе місце в системі освіти, бо зі скасуванням кріпацтва жіноча освіта відкривала широкі можливості представницям будь-якого соціального стану. Дореволюційна історіографія дослідження питання жіночої середньої освіти мала спільну відмінність - перевагу фактичного матеріалу над теоретичною розробкою проблеми; розрізненість досліджень і відсутність їх систематизації, цілісності досліджень. Розвиток поглядів, ідей, концепцій жіночої освіти|утворення| в кінці XIX століття|віку| висвітлювали дореволюційні дослідники М. Зінченко, М. Катков, О. Ліхачова. Певний інтерес для з'ясування еволюції поглядів на мету та зміст жіночого виховання становлять праці педагогів, громадських діячів ХІХ ст. - Є. Гаршина, М. Пирогова, В. Розанова, які переконували суспільство в тому, що жінки мають рівні з чоловіками здібності до навчання та можуть опанувати складний теоретичний навчальний матеріал. У дореволюційних педагогічних, історичних, філософських дослідженнях (Д. Мацкевич, М. Рубінштейн, П. Славінський) та у періодичних виданнях розкривалися різні аспекти історії вітчизняної педагогіки та суспільної|громадської| думки|гадки| в галузі жіночої освіти кінця XIX - початку|розпочинала,зачинала| ХХ століття.

Представники помірно-традиційних позицій (М. Пирогов, Л. Толстой, К. Ушинський) поєднували|сполучали| гуманістичні ідеї вільного виховання і консервативні переконання стосовно змісту|вміст,утримання| жіночої освіти|утворення|, основною метою|ціль| яких було виховання матері|. |с Слід зазначити, що в наукових працях цього періоду розглядався|розглядує| загальний|спільний| розвиток педагогіки та жіночої школи (Ф. Ге, М. Захарченко, О. Ліхачова, Є. Модзальовський, О. Піллер, В. Стоюнін та ін.). Найдокладніше проблема жіночої освіти розглянута в статтях і монографії О. Ліхачової, в якій зібрано матеріали та документи, що фактично відображали становлення і розвиток столичних жіночих гімназій у період із XVIII - до початку XIX століття.

Велике значення для здійснення ґрунтовного дослідження проблеми мала наукова праця “Женские гимназии и прогимназии Министерства народного просвещения (1858-1905)”, яку було підготовлено департаментом Міністерства народної освіти. Праця містила перелік постанов Міністерства народної освіти в хронологічному порядку щодо організації діяльності жіночих навчальних закладів, аналізу їх мережі, узагальнення статистичних матеріалів губерній та округів Російської імперії.

У результаті аналізу й узагальнення дореволюційних досліджень, які характеризували діяльність жіночих середніх навчальних закладів у Російській імперії, зокрема в Херсонській губернії, можна виявити суперечливі підходи до розгляду даного питання у вітчизняній педагогіці. Під час вивчення питання дослідження було виявлено деякі проблеми, а саме: відсутність узагальнених праць із даного питання, стереотипність підходів до висвітлення проблеми змісту жіночої середньої освіти. Слід зауважити також, що в дослідженнях учених прослідковується перевага фактичного матеріалу над теоретичним опрацьовуванням проблеми, безсистемність у підході до вивчення змісту діяльності різних типів жіночих середніх навчальних закладів.

Інтерес дослідників радянського періоду до післяреформеної жіночої школи був обумовлений необхідністю створення нової системи освіти. У роки радянської влади проблеми жіночої освіти|утворення| та виховання розглядалися|розглядували| в наукових працях В. Борисенка, М. Заволоки, С. Стельмаха, у яких діяльність жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії досліджувалась у контексті історії жіночої освіти в Україні. Л. Вовк, М. Гупан, Н. Дем'яненко, М. Євтух, В. Майборода, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко досліджували питання становлення педагогічної освіти в Україні у XIX - на початку XX століття, зокрема жіночої.

Радянська педагогічна історіографія істотно збагатила науку: було введено в науковий обіг невідомі раніше архівні матеріали, проаналізовано досягнення та недоліки системи жіночої середньої освіти, охарактеризовано окремі типи шкіл. Проте ідеологічна обумовленість висновків не дозволила вченим об'єктивно представити стан жіночої середньої освіти досліджуваного періоду. В цілому|загалом| феномен жіночої освіти|утворення| в Російській імперії у радянській історико-педагогічній науці залишався маловивченим.

Пострадянська історіографія розвивала кращі традиції дореволюційної та радянської історії педагогіки стосовно обраної нами теми дослідження. У 90-ті роки стало можливим введення|вступ| до наукового обігу нових архівних джерел і літератури, з'явилися|появляються| перші узагальнюючі наукові праці, що характеризуються широким використанням архівних матеріалів й об'єктивною оцінкою стану розвитку жіночої середньої освіти |утворення| в Російській імперії та в її губерніях. Аналіз дисертаційних досліджень 1990-х - початку 2000-х років О. Кирьянової, Л. Зотової, С. Ієрусалимської, А. Рослякової та ін. щодо розгляду|розглядують| проблеми жіночої освіти, свідчить про стійкий інтерес до вивчення проблеми жіночої середньої освіти|утворення| в Російській імперії.

Аналіз дисертаційних робіт останнього десятиліття свідчить про стійкий інтерес як українських, так і зарубіжних учених до педагогічного досвіду жіночої освіти. У роботах О. Бабіни, В. Вірченко, Л. Применко, Л. Рябовол, Т. Сухенко, Т. Шушари здійснено історико-педагогічне дослідження різних аспектів розвитку жіночої середньої освіти|утворення| в Російській імперії в кінці XIX - на початку XX століття, зокрема в Херсонській губернії, на фоні загального розгляду питання.

Особливої гостроти набула сьогодні сукупність проблем щодо жіночої освіти в Україні: фактична нерозвиненість системи жіночої освіти, обмеженість освітніх і просвітницьких програм, що базуються на гендерних підходах; ігнорування та нівелювання статі у педагогічній теорії та практиці, її обмеження традиційно вузькими сферами професійного навчання.

Для сучасного етапу досліджень характерне прагнення науковців до об'єктивного розгляду питань розвитку жіночої середньої освіти, до аналізу аспектів педагогічного процесу кінця XIX - початку XX століття із позицій різних теоретико-методологічних підходів. У рамках дослідженого періоду процес формування уявлень про жіночу середню освіту не завершений, а потребує глибокого дослідження на регіональному рівні.

Отже, сучасне уявлення про феномен жіночої середньої освіти сформовано на підставі згаданих вище досліджень, що містять аналіз історії педагогічної практики досліджуваного періоду.

Однак недостатнє висвітлення питань жіночої середньої освіти дозволяє констатувати відсутність на сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогічної теорії детального дослідження проблеми становлення і розвитку жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії протягом ХІХ - першої половини ХХ століття як закономірного, об'єктивно обумовленого та цілісного процесу створення системи освіти України. Підсумовуючи огляд літератури, зазначимо, що, незважаючи на активізацію наукового пошуку сучасних дослідників із висвітлення різних аспектів розвитку жіночої освіти, наукова розробка поставленої автором проблеми ще далека від її вирішення. Сьогодні фактично відсутні окремі монографічні праці щодо розвитку жіночої освіти в Херсонській губернії. У той же час варто відзначити, що наявні дослідження висвітлюють лише окремі аспекти чи часові періоди стосовно проблематики даної дисертації, надавши автору можливість більш ґрунтовно провести науковий пошук.

Для уточнення розуміння поняття “жіноча середня освіта” використано феноменологічний метод, який дає можливість використовувати матеріал, що стосується різних галузей знань. Освіта жінок мала певні особливості, відмінні від чоловічої освіти або освіти взагалі, і на початку ХХ століття вони суттєво відрізнялися за змістом, що пояснюється соціальним становищем обох статей у суспільстві.

Педагогічний словник тлумачить поняття “жіноча освіта” або “освіта жінок” “як самостійну галузь освіти, яка виникла у зв'язку з нерівноправним становищем жінки в суспільстві”. Ми погоджуємося з думкою Т. Шушари, що жіноча освіта - це процес засвоєння систематизованих загальноосвітніх знань, умінь і навичок, а також формування всебічно розвинутої, гармонійної особистості жінки, як підготовка її до виконання функції матері, дружини, участі в соціально-економічному, політичному, культурному житті суспільства.

Базисним для дисертаційного дослідження стало|з'являється,являється| поняття “жіноча середня освіта”|утворення|, яка визначається нами:

- по-перше, як феномен педагогічної практики, що включає систему середніх навчальних закладів для дівчаток, які функціонують на основі специфічних освітніх програм, змісту|вмісту,утримання| та філософії освіти|утворення|;

- по-друге, як сукупність педагогічних ідей, теорій, концепцій, що є|з'являються,являються| теоретичною основою діяльності жіночих середніх навчальних закладів;

- по-третє, як відповідний освітній стандарт середньої освіти для жінок.

Поняття “гуманістична спрямованість жіночої освіти” виступає в дослідженні однією з провідних термінологічних одиниць, трактується як орієнтація педагогічної теорії і практики на гуманістичні цінності.

Аналіз філософських, історичних і педагогічних робіт зарубіжних і вітчизняних авторів дозволив дійти висновку | про те, що формування гуманістичної спрямованості жіночої освіти здійснювалось |утворена відповідних|слідуючих| рівнях (табл. 1).

Таблиця 1 Становлення жіночої середньої освіти в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ століття)

Рівні становлення
Суспільно-ідеологічний	Необхідність реформування і подальшого розвитку жіночої освіти
Легітимний	Здійснення реформ жіночої освіти: “Положення” 1870 р.
Інституційний	Організація жіночих гімназій, всестанових училищ
Організаційний	Реалізація гуманістичних ідей у практиці діяльності конкретних жіночих навчальних закладів і управління ними
Методичний	Корекція методів викладання, форм і змісту освіти в жіночих школах убік демократичних методик і технологій навчання
Соціальний	Усвідомлення жінками своїх прав на здобуття повноцінної освіти, його прояв у формі жіночої літературної творчості, публіцистики, педагогічної праці

Історіографічний огляд дає можливість дійти висновку|висновок,виведення|, що проблема жіночої середньої освіти|утворення| в Російській імперії та її губерніях, зокрема в Херсонській, у кінці XIX - на початку XX століття|віки| знайшла віддзеркалення|відображення,відбиття| в історичній, педагогічній літературі. Разом із тим|в той же час| не в повному|цілковитому| об'ємі|обсязі| досліджені як загальні|спільні| проблеми освіти|утворення|, так і окремі її напрями|направлення|, зокрема й особливості її регіонального розвитку. Новим напрямом у галузі історико-педагогічних досліджень у кінці XX століття стала саме історико-педагогічна регіоналістика.

У другому розділі - “Жіноча середня освіта в Херсонській губернії (кінець ХІХ - початок ХХ століття)” - обґрунтовано, що в другій половині|четвертині| XIX ст.|ст| складаються основні типи навчальних закладів організованої жіночої освіти|утворення| (не враховуючи домашню|хатнього|): закриті|зачиняти| жіночі навчальні заклади Відомства імператриці Марії, жіночі духовні та єпархіальні училища, приватні жіночі пансіони і школи, разом із тим|в той же час| у цей же період робляться|чинять| перші спроби організувати новий тип|типа| жіночої середньої школи - відкритої|відчиняти| та всестанової|відчиняти|.

Суспільно-педагогічним рухом кінця ХІХ - початку ХХ століття з новою силою було порушено питання про розвиток у країні жіночої освіти, незважаючи на той факт, що в пореформений період жіноча освіта, особливо нижча і середня, розвивалася відносно швидкими темпами (з 1856 по 1896 роки кількість дівчат, які навчались у початковій школі, збільшилася в 22 рази, контингент жіночої середньої школи з 1856 по 1893 роки збільшився в 12 разів).

Значення розвитку жіночої середньої освіти визначалось тим, що вона відігравала роль проміжної ланки між початковою та вищою і була не лише базою для підготовки учениць до вищої освіти, а й могла мати професійний характер для їх підготовки до певних видів практичної професійної діяльності.

У результаті реформ 60-х років XIX століття сформувалася розгалужена динамічна система жіночої середньої освіти|утворення| в Російській імперії загалом та в її губерніях зокрема, |досить|яка за короткий термін випередила розвиток чоловічої середньої школи.

Таким чином, у кінці XIX століття|ст| зародилися нові, важливі|поважних| тенденції в розвитку жіночої середньої освіти|утворення||пануючими|: відкрито нові типи жіночих середніх навчальних закладів, збільшено мережу та розширено географію жіночих навчальних закладів (відкриття в губерніях), започатковано громадську |громадської| ініціативу в справі розвитку|речі| жіночої освіти. Розвиток жіночої середньої освіти в Херсонській губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ століття став результатом взаємовпливу та взаємодії соціально-педагогічних факторів.

У розділі обґрунтовано періодизацію розвитку жіночої середньої освіти в Херсонській губернії кінця ХІХ - початку ХХ століття та визначено провідні чинники цього процесу: 1870-1890 рр. - виникнення суспільно-педагогічного руху для підтримки жіночої освіти; прогресивність ідей земств Херсонської губернії щодо розвитку жіночої освіти; виникнення приватної ініціативи у відкритті жіночих середніх навчальних закладів; 1890-1900 рр. - формування державної жіночої гімназійної освіти; посилення уваги національних громад губернії до жіночої освіти; 1900-1913 рр. - посилення уваги громадськості до гімназійної та університетської освіти; 1913-1917 рр. - демократизація освіти, послаблення релігійного змісту освіти, законодавче оформлення жіночої середньої професійної освіти; відкриття в губернії жіночих середніх професійних навчальних закладів; виникнення тенденції спільного навчання хлопців та дівчат.

Наголошується, що в результаті дослідження виявлено закономірності в забезпеченні змісту діяльності жіночих середніх навчальних закладів Херсонської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття:

- забезпечення національних потреб населення в освіті;

- врахування національно-релігійної належності учениць;

- формування змісту освіти відповідно до політичної ситуації, а також залежно від типу, статусу та специфіки навчального закладу;

- розширення програм і планів за рахунок предметів природничо-математичного циклу, психології та філософії, розвиток змісту гімназійної освіти відбувався шляхом заміни класичного напрямку освіти;

- забезпечення права жінок на отримання вищої освіти в університетах завдяки академічному рівню змісту гімназійної освіти.

Провідними соціально-економічними чинниками виступили:

- необхідність розвитку і вдосконалення промислового виробництва, перш за все для потреб армії і флоту;

- прагнення уряду підняти якість продукції деяких галузей народного господарства і наблизити рівень його розвитку до європейського.

Показано, що жіночі середні навчальні заклади зіграли велику роль у формуванні духовного світу, життєвих цінностей дівчат, у становленні їх особистості та соціалізації в колективі. Однією з найбільших переваг гімназії було те, що в ній всі учениці були рівними: для всіх діяли однакові правила, які всі були зобов'язані виконувати, у всіх були однакові права.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що загальна спрямованість педагогічного процесу супроводжувалась відповідними статутами, циркулярами, але реалізовувалася завдяки власному досвіду вчителів гімназій і реальних училищ. Порівняння стану середньої освіти на початок досліджуваного періоду і на його завершення дозволило встановити зміну організаційних і методичних принципів управління середніми жіночими навчальними закладами.

Міністерство народної освіти постійно здійснювало контроль за діяльністю гімназій, які щорічно|щорік| докладно|відсилали| |детальний|звітували щодо|із| кількісного та національного складу учениць, кадрового забезпечення, навантаження та оплати праці вчителів, кошторису господарських витрат, результатів навчального процесу і навіть змісту|вмістом,утриманням| позаурочної виховної роботи. Разом із|поряд з,поряд із| тим в управлінні жіночими середніми навчальними закладами виразно|чіткий| проявлялись дві суперечливі|суперечні| тенденції: з одного боку, небажання залучати освічених жінок|утворення| до громадського |громадського| життя, з|із| іншого - покладання на жіночі школи додаткової функції - надання професійної освіти.|утворення| Це доводить протиріччя|протиріччя| між вимогами прогресу та консервативним компонентом громадської|громадської| свідомості.

На підставі аналізу архівних джерел, педагогічної літератури встановлено, що серед соціально-педагогічних і освітніх досягнень кінця ХІХ - початку ХХ століття першими з них стали принципово нові типи жіночих середніх навчальних закладів. У результаті цього кардинально змінився загальний| спільний| характер |вдача| середньої освіти| утворення в ній виник недержавний сектор і, відповідно, руйнувалася монополія уряду на освіту|утворення|, що було однією з провідних ідей|лозунгів| суспільно-педагогічного руху кінця XIX століття|століття|; у результаті|унаслідок,внаслідок| випереджаючого реформування жіночої освіти урядовою ліберальною бюрократією спільно з|із| передовими суспільно-громадськими |громадськими| силами |утворепринципово змінилися структура і шляхи|колії,дороги| подальшого|дальшого| розвитку жіночої освіти|утворення|.

У висновках до розділу серед передумов створення системи жіночої середньої освіти в Херсонській губернії визначено такі: піднесення соцiально-економiчного розвитку регіону, впровадження реформ в освітній галузі, створення Мiнiстерства народної освіти та нормативне забезпечення діяльності жіночих середніх навчальних закладів. У результаті|унаслідок,внаслідок| проведеного дослідження встановлено|установлений|, що зміст, форми і методи жіночої освіти|утворення| в кінці XIX - на початку XX ст.|ст| характеризуються орієнтацією| педагогічної теорії та практики на цінності гуманізму, самореалізацію особистості|особистості| жінки, розкриття її природних задатків із врахуванням її інтересів і здібностей.

Розкрито основні тенденції у формуванні змісту освіти в жіночих середніх навчальних закладах у кінці XIX ст.:

- посилення ролі виховання у національно-державницькому і релігійному дусі;

- зростання спрямованості на підготовку випускниць до виконання реальної професійної ролі у суспільстві, до вступу у вищі навчальні заклади;

- поетапне збільшення змістової складової навчальних планів жіночих навчальних закладів.

Зміни у змісті освіти в українських жіночих середніх навчальних закладах кінця XIX століття були детерміновані впливом таких чинників:

- соціально-політичних (незмінність спрямованості освітньої політики держави у даний період, її політичні коливання від лібералізму до консерватизму);

- соціокультурних (істотний вплив на зміст освіти західних філософських теорій, а також офіційного розуміння християнської релігії).

У третьому розділі - “Педагогічні ідеї жіночої середньої освіти кінця ХІХ - початку ХХ століття в контексті духовного виховання сучасної молоді” обґрунтовано ідеї духовно-етичного виховання як основної умови відродження сучасного українського суспільства|товариства| і людини, яке пояснюється тим, що етична деградація, прагматизм, втрата сенсу|змісту,рації| життя|вжитку|, підліткова|підліток| наркоманія й алкоголізм стали характеристиками стану|достатки| сучасного суспільства|товариства|. Безумовно, пошук тих ідеалів і орієнтирів, які служили б основою жіночого виховання, здійснювався впродовж|упродовж| багатьох років. Виконання завдань|задач| духовно-етичного виховання сучасною системою освіти|утворення| пов'язане з вирішенням проблем, серед яких найбільш важливими|поважними|, на наш погляд, є|з'являються,являються| |слідуючі|такі:

- підготовка вчителя|учителя|, здатного|здібного| стати духовним наставником особистості дівчини;

- розробка змісту|вмісту,утримання| духовно-етичного виховання, який традиційно розглядається як|розглядують| система цінностей, привласнення|присвоєння| яких забезпечує духовно-етичне становлення учениці;|зростає|;

- пошук способів, методів і форм духовно-етичного виховання, оскільки цінності людини - це те, що найважче|скрутний| піддається простій трансляції, передачі від їх носіїв-вихователів вихованцям.

Для вдосконалення змісту|вмісту,утримання| і форм виховної роботи з|із| ученицями сучасної загальноосвітньої школи великого значення набуває вивчення та використання педагогічного досвіду|досліду| жіночих навчальних закладів кінця ХІХ - початку ХХ століття|віку|.

Гуманістичні ідеї жіночої освіти зазначеного періоду|ст| розглядаються|розглядують| як теоретична основа для розвитку та становлення сучасних гендерних досліджень, період формування природничо-наукових основ педагогічної теорії гендерного підходу. До основних досягнень гуманістичної спрямованості педагогіки у сфері жіночої освіти досліджуваного періоду, що забезпечує наступність гендерного підходу до навчання|вчення| й виховання в сучасній школі, слід віднести ідею вільного виховання особистості|особистості| жінки, заснованого на шанобливому ставленні до неї, дотриманні її |громадянських| прав і свобод у сімейному|родинному| та суспільному|громадському| житті; рівноправної жіночої освіти|утворення| з|із| чоловічою (К. Вентцель); диференційований підхід до навчання|вчення| за статевою ознакою, яка реалізовувалася в практиці жіночих гімназій, ґрунтувалася на індивідуальних запитах особистості|особистості| дівчат, розумового розвитку, сприяла формуванню гармонійної жіночої особистості|особистості| (П. Каптєрєв, К. Ушинський); ідею сумісного|спільного| навчання|вчення| і виховання дітей обох статей про те, що дівчатка й хлопчики повинні спілкуватися, навчатись разом, поповнюючи|доповнювати| творчі сили один одного (К. Вентцель); ідею жіночої педагогічної освіти|утворення| (М. Пирогов, В. Стоюнін, К. Ушинський та ін.) для домашньої|хатньої| освіти своїх дітей і професійної підготовки виховательок для освітніх закладів.|

З огляду багатоаспектної складності досліджуваної теми, в розділі обґрунтовано основні принципи жіночого виховання, які доцільно використати сьогодні:|слідуючі|

- принцип гуманізму, що передбачає ставлення до особистості|особистості| дівчини як до самоцінності|;

- принцип духовності, що проявляється у формуванні у дівчини |духовних орієнтацій, потреб до освоєння та вироблення цінностей культури, дотримання загальнолюдських норм гуманістичної моралі, інтелігентності;

- принцип толерантності (терпимості) виховання молоді в умовах плюралізму думок, підходів, різних ідей для вирішення одних і тих самих проблем;

- принцип індивідуалізації, який полягає в тому, що особистість|особистість| дівчини в умовах демократичних реформ отримує|одержує| свободу прояву|вияву| своїх індивідуальних особливостей повною мірою, орієнтацію на власні інтереси і потреби; і за рахунок цього формування здатності|здібності| не тільки|не лише| вижити, але і проявити|виявляти| творчу активність;

- принцип варіативності|, що включає різні типи виховних установ, а також різні варіанти технології і змісту|вмісту,утримання| жіночого виховання, націленості системи виховання не тільки|не лише,не те що| на відтворення особистістю|особистістю| зразків|взірців| досвіду|досліду| попередніх поколінь, їх ідеалів і цінностей, а на розвиток власних поглядів, підходів, цінностей, прийняття |прийняття,приймання| альтернативних рішень, готовності до діяльності в непередбаченій|непредбачуваній| ситуації.

На сучасному етапі державотворення основним завданням політики реформування освіти на місцевому рівні є її відповідність пріоритетам розвитку регіону. Одним із стратегічних завдань змісту освіти, визначених “Національною доктриною розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті”, є оптимальне поєднання класичної спадщини та новітніх досягнень наукової думки, використання кращих надбань національного та регіонального педагогічного досвіду. Гуманістична стратегія сучасної педагогі|ки| створює умови |спроможності|для розвитку варіативних| навчальних закладів, що відповідають освітнім запитам усіх верств населення, у зв'язку з чим виникають наукові спроби теоретичного обґрунтування|| роздільного навчання|вчення| хлопчиків і дівчаток, а також виникла необхідність| | вивчення наявного історичного досвіду середньої |досліду| жіночої освіти|утворення| в Україні кінця XIX - початку|розпочинала,зачинала| XX століття|.

Модернізація змісту шкільної освіти ґрунтується на врахуванні позитивних надбань української школи і водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспільного розвитку.

Зміст сучасної освіти оновлюється з урахуванням таких пріоритетів:

- створення передумов для різнобічного розвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу до особистісно орієнтованих педагогічних технологій;

- виховання особистісних якостей громадянина - патріота України;

- формування життєвої, соціальної, комунікативної та комп'ютерної компетентностей учнів;

- посилення практично-діяльнісної та творчої складових у змісті всіх освітніх галузей;

- гуманізації та гуманітаризації змісту навчання;

- комплексної реалізації оздоровчої функції шкільної освіти;

- приведення обсягу та складності змісту у відповідність до вікових можливостей дітей, перспектив їх розвитку;

- забезпечення у старшій школі профільності навчання, генералізації та інтеграції знань на основі фундаментальних ідей, законів і теорій;

- перерозподілу навчального змісту між ступенями школи;

- забезпечення наступності навчального змісту та вимог щодо його засвоєння між дошкільною освітою і початковою школою; початковою і основною школою; основною і старшою школою;

- підготовкою та вимогами професійно-технічної і вищої освіти.

Найбільш значущими інноваціями у сфері гуманістичної педагогіки, що заслуговують на актуалізацію в сучасній освітній практиці, стали ідеї педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ століття: Л. Толстого, К|. Вентцеля, П. Каптєрєва, К. Ушинського, які заклали основи гендерного підходу в процесі навчання та виховання молоді: принцип сумісного|спільного| виховання дітей обох статей із метою збагачення емоційної|емоціональної| і етичної сфер як дівчат, так і хлопців|юнаків|; ідея домінанти виховання ролі жінки-матері| в цілепокладанні | жіночої освіти|утворення|; інтеграція сімейного|родинного| та шкільного виховання; нерозривність виховної та пізнавальної функцій освіти|утворення|; виховуючий характер|вдача| жіночої освіти|утворення|.

У висновках до розділу визначено перспективні напрями актуалізації теоретичних ідей і досвіду організації жіночої середньої освіти кінця ХІХ - початку ХХ століття у практиці сучасних загальноосвітніх навчальних закладів:

- розвиток та актуалізація творчих надбань минулих поколінь щодо жіночого виховання в сучасних наукових пошуках учених та в роботі педагогів-практиків;

- ознайомлення широкої педагогічної громадськості з малодослідженими працями видатних учених із проблеми освіти та виховання жінок;

- вивчення маловідомих історичних фактів, що розкривають особливості становлення середньої жіночої освіти в контексті розвитку світової та вітчизняної педагогічної думки другої половини ХІХ - початку ХХ століття;

- презентація одержаних результатів пошукової роботи;

- студіювання теоретичних ідей та досвіду означеного періоду педагогами середніх навчальних закладів із урахуванням досягнень сучасної педагогічної теорії та практики;

- діагностика ефективності творчого використання результатів історико-педагогічних досліджень із проблеми в практиці сучасних навчальних закладів нового типу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні жіночої середньої освіти в Херсонській губернії (кінець ХІХ - початок ХХ століття).

Реалізовані мета й завдання дають підстави сформулювати висновки та запропонувати рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Досліджено рівень наукової розробки проблеми та виявлено, що історія розвитку жіночої середньої освіти в Херсонській губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ століття не була предметом спеціального комплексного наукового дослідження, проте деякі аспекти розглянутої нами проблеми у різні періоди були об'єктом уваги педагогів, істориків, політичних і громадських діячів.

2. Виявлено передумови розвитку жіночої освіти в Херсонській губернії:

- історичні - підпорядкування Херсонської губернії Російському уряду, що спричинило уповільнення процесу розвитку жіночої середньої освіти;

...