Формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

УДК 378.147.34

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ДІАЛОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ

Лисевич Олександра Вікторівна

Кіровоград - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Штельмах Галина Борисівна, Криворізький державний педагогічний університет, доцент кафедри психології та педагогічних технологій, декан факультету іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Пальчевський Степан Сергійович, Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри загальної і соціальної педагогіки та акмеології;

кандидат педагогічних наук, доцент Федорович Людмила Олександрівна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, доцент кафедри соціальної і корекційної педагогіки.

Захист відбудеться „02” червня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Автореферат розіслано „30” квітня 2011р.

Учений секретар Довга Т.Я. спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток вищої школи неможливий без усвідомлення ролі культури й освіти, особистісно-творчої самореалізації викладача та студента. Зміни, які відбуваються у всіх сферах життя та діяльності людини, вимагають перетворення вищої школи у центр формування і трансляції культури. Які б зміни не відбувалися у вищій школі, вони обов'язково стосуються викладачів, педагогів як носіїв наукових знань, культурно-педагогічного досвіду суспільства. У загальній і професійно-педагогічній культурі спілкування викладачів проявляється інтелектуальний, соціокультурний потенціал, яким вони повинні своєчасно і раціонально скористатися.

Науково-педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід лише частково сприяють удосконаленню професійно-педагогічної культури спілкування педагогів, за своєю суттю вона залишається незмінною. Пояснюється це, на наш погляд, недостатнім усвідомленням значущості професійно-педагогічної культури спілкування як фактора формування особистості фахівця, недооцінкою розробки нових технологій для вищої школи.

Необхідність підвищення професійно-педагогічної культури майбутніх вчителів обумовлена новими вимогами до рівня загальнокультурної та спеціальної підготовки випускників; зміною освітніх парадигм, переходом від масово-репродуктивних форм і методів викладання до індивідуальних, творчих.

Визначення пріоритету людини та загальнолюдських цінностей потребують пошуку нових педагогічних технологій, які були б орієнтовані на варіативність, суб'єктивність, творчу індивідуальність, особистісний потенціал вчителя.

Ефективність вирішення цих завдань залежить від переосмислення навчальної діяльності, розуміння її як процесу формування культури, професіоналізму сучасного вчителя, який буде спроможний реалізувати концепцію суб'єкт-суб'єктної взаємодії, побудувати діалог, ефективно виконати соціальне замовлення.

Отже, важливо усвідомити, що процес професійної підготовки повинен спиратися на цілісний підхід, який об'єднає предметне навчання з системою професійних знань та умінь, тобто повинен відбутися перехід від вирішення вузькоспеціальних завдань до цілісного розвитку майбутнього вчителя: від стосунків у системі „викладач-студент” до педагогічної взаємодії, співтворчості, співробітництва.

На сучасному етапі відчувається потреба у такому рівні культури педагогічного спілкування, який би дозволив при всій різниці у поглядах керуватись принципами діалогічного спілкування, толерантності, співробітництва. Аналіз шкільної практики свідчить про те, що вчитель не завжди здатний побудувати взаємодію на основі діалогу, використовуючи його як форму спілкування, навчання, творчого розвитку особистості учнів. Як правило, якщо на уроках використовується діалог, то він виступає організаційною формою. Тому, проблема формування культури педагогічного спілкування, побудови навчального процесу за допомогою діалогічних навчальних ситуацій є актуальною, і, відповідно до цього, виникає необхідність формування культури педагогічного спілкування у майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

Питання про зміст і технологію формування культури педагогічного спілкування у вищій школі на факультеті початкового навчання спеціально не досліджувалося. Хоча, майбутні вчителі, як свідчать результати наших спостережень, відчувають невпевненість там, де треба продемонструвати не знання спеціальних предметів, а зорієнтуватись у новій ситуації шкільної дійсності та проявити певний рівень культури спілкування з учнями, їх батьками, колегами. Низький рівень педагогічної культури спілкування створює підстави для конфліктних ситуацій, перешкоджає досягненню бажаних результатів. Формування культури педагогічного спілкування дає відповідь на соціальне замовлення сьогодення: розвиває мислення, сприяє зростанню культури взагалі та мовленнєвої культури зокрема.

Таким чином, сучасний вчитель повинен мати глибокі психолого-педагогічні знання щодо педагогічного спілкування, здібності до педагогічного проектування та організації діалогічної навчальної ситуації, яка сприяла би формуванню культури як регулятора поведінки, була би гарантом взаємоповаги та гармонізації особистісних і загальнолюдських інтересів, а також високий рівень професійної підготовки у своїй предметній області; володіти гуманістичними педагогічними технологіями.

Проблема формування культури педагогічного спілкування знайшла своє відображення у наукових працях Б.Ананьєва, О.Бодальова, І.Зязюна, В.Кан-Каліка, О.Киричука, Н.Кузьміної, Ю.Кулюткіна, Л.Кондрашової, О.Леонтьєва, Б.Ломова, А.Мудрика, Л.Орбан-Лембрик, В.Сластьоніна, Т.Яценко та ін.

У працях цих вчених розкрито структуру, функції, умови, етапи формування комунікативних умінь, методи навчання студентів, прийоми педагогічного спілкування, але шляхи та засоби формування культури педагогічного спілкування мають загальнотеоретичний характер і вимагають подальшого розгляду та удосконалення.

Проблему культури педагогічного спілкування у контексті загальної проблеми формування педагогічної культури розглядали О.Барабанщиков, Є.Гармаш, О.Гойхман, М.Коул, Б.Ломов, М.Молоканов, І.Ісаєв, Т.Іванова.

Соціологічний аспект спілкування був розглянутий В.Агеєвим, Г.Андрєєвою, Д.Джонсоном, А.Брудним, В.Ковальовим; соціально-психологічні особливості спілкування розроблялись В.Богдановим, Б.Паригіним, П.Якобсоном, К.Левіним; психології спілкування присвячені роботи Б.Ананьєва, М.Бахтіна, О.Бодальова, Л.Виготського, О.Леонтьєва, В.Мясищева та ін.

Загальним питанням відтворення кадрового педагогічного потенціалу присвячено роботи В.Бондаря, І.Зязюна, Л.Кондрашової, О.Пєхоти, О.Савченко, В.Сластьоніна, В.Сухомлинського, В.Радула, Г.Штельмах.

Із дисертаційних досліджень останніх років, що торкаються даної проблеми, необхідно назвати праці М.Богданової, М.Варбан, І.Глазкової, М.Гриньової, В.Садової, І.Тимченко, М.Тоби.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що, незважаючи на ґрунтовні розробки психологів, педагогів різних аспектів педагогічного спілкування, нерідко ефективність педагогічної праці знижується внаслідок невміння майбутніх випускників зорієнтуватися в умовах, ситуаціях, які постійно змінюються, і знаходити оптимальні рішення для кожної.

Отже, актуальність теми і доцільність дослідження обґрунтована необхідністю формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій, а також вивчення умов, засобів, технології формування культури педагогічного спілкування обумовила вибір теми нашого дослідження: „Формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової програми кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету “Теорія і практика імітаційно-ігрового навчання у системі особистісно-орієнтованої освіти майбутніх педагогів” (№ ДР 0103U001111 від 5.11.2002 р.) кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, занесеної на конкурсній основі до координаційного плану досліджень Міністерства освіти і науки України. Тему дисертації затверджено вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 4 від 12.11.2003 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування у майбутніх учителів культури педагогічного спілкування засобами діалогічних навчальних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети дослідження нами визначені такі завдання:

1. Визначити понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження та проаналізувати основні підходи до її розв'язання як на теоретичному, так і на практичному рівнях.

2. Конкретизувати зміст, визначити структурні компоненти, критерії, показники та рівні сформованості культури педагогічного спілкування майбутніх учителів.

3. Теоретично обґрунтувати й дослідно-експериментальним шляхом перевірити сукупність педагогічних умов, що позитивно впливають на формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів у діалогічних навчальних ситуаціях.

4. Розробити технологію формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

5. Спираючись на результати дослідження, розробити науково- методичні рекомендації для викладачів вищої школи щодо формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів у діалогічних навчальних ситуаціях. педагогічний спілкування діалогічний навчальний

Об'єкт дослідження - процес формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування культури педагогічного спілкування засобами діалогічних навчальних ситуацій.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів залежить від того, наскільки практикою вищої педагогічної школи будуть забезпечені такі педагогічні умови: надання комунікативної спрямованості навчальному процесу; забезпечення педагогічної взаємодії у системі «викладач - студенти»; реалізація особистісно-орієнтованого підходу, який обумовлює емоційний контакт, позитивну атмосферу, врахування індивідуальних можливостей, здібностей, особистісних установок; моделювання діалогічних навчальних ситуацій, які стимулюють діяльнісний аспект спілкування; стимулювання свідомого ставлення майбутніх вчителів до культури педагогічного спілкування та накопичення позитивного досвіду під час спілкуванні кожного учасника діалогу.

Теоретичною основою дослідження є філософська теорія цінностей (С.Анісімов, В.Василенко, О.Золотухіна-Аболіна, М.Каган та інші); аксіологічний підхід, що визначає вищі цінності людини, її потреби та мотиви (М.Боришевський, Т.Бутківська, О.Кір'якова, В. Сластьонін та інші); особистісно-діяльнісний підхід до процесу формування та розвитку особистості (О.Бондаревська, І.Зязюн, В.Лозова та інші); рефлексивний підхід, що визначає здатність людини усвідомити складність, суперечність свого професійного розвитку (В.Богін, М.Варбан, Г.Дегтяр, З.Становських та інші); дослідження проблеми професійної підготовки вчителя (О.Абдуліна, В.Вершловський, М.Васильова, І.Глазкова, В.Гриньова, В.Євдокімов, І.Зязюн, О.Коваленко, В.Лозова, О.Микитюк, О.Попова, Г.Троцько та інші); філософські, соціологічні, психолого-педагогічні дослідження проблеми формування професійно-ціннісних орієнтацій (В.Василенко, Л.Виготський, В.Здравомислов, С.Рубінштейн, Є.Шиянов, В.Ядов та інші) положення з проблеми спілкування суб'єкта і індивідуального його розвитку у процесі комунікативної взаємодії (Л.Виготський, І.Зимняя, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), закономірності та принципи професійного становлення особистості (Б.Ананьєв, І.Бех, І.Зязюн, О.Ковальов, Л.Кондрашова, В.Мясищев, А.Пуні); положення про закономірності формування культури педагога та його майстерності (І.Гоноболін, О.Гуменюк, Н.Кузьміна, В.Сластьонін, В.Ядов), удосконалення загальнопедагогічної підготовки студентів в умовах вищої школи (Ю.Бабанський, В.Журавльов, О.Пєхота, В.Радул, Є.Шаїн, Г.Штельмах).

У ході виконання роботи використовувалась система методів педагогічного дослідження, адекватних його меті та завданням: теоретичні: вивчення літератури з педагогіки, психології, філософії, теорії та методики педагогіки вищої школи; метод теоретичного аналізу та синтезу на всіх етапах дослідження, результати якого були використані для обґрунтування сутності, змісту, структури, показників культури спілкування майбутніх учителів і виявлення педагогічних умов її формування засобами діалогічних навчальних ситуацій; емпіричні: педагогічне спостереження, інтерв'ю, анкетування, тестування індивідуальні бесіди, що використовувалися для діагностики рівнів сформованості культури педагогічного спілкування майбутніх учителів; констатувальний експеримент, проведення якого дозволило визначити вихідний стан досліджуваного явища у вузівській підготовці; формувальний експеримент, за допомогою якого перевірялася ефективність педагогічних умов та моделі загальнопедагогічної підготовки з формування досліджуванного особистісного утворення; методи математичної статистики для обробки отриманих експериментальних даних, через які визначалася значущість та надійність отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідження виконувалося у Криворізькому державному педагогічному університеті, Кіровоградському ПВНЗ «Соціально-педагогічний інститут Педагогічна академія», Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Б.Хмельницького, Бердянському державному педагогічному університеті.

Різними видами дослідження було охоплено 407 студентів і 50 викладачів вищих навчальних закладів.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження проблеми було здійснено впродовж трьох взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі (2004-2005 рр.) на основі вивчення філософської, психологічної, педагогічної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів визначалися та коригувалися об'єкт, предмет і мета дослідження, була сформульована гіпотеза, конкретизовані провідні дослідницькі завдання і методи; обґрунтовувалася актуальність досліджуваної проблеми, вивчалися нормативні документи.

На другому етапі (2005-2007 рр.) поглиблювався теоретичний аналіз наукової літератури з обраної теми; було проведено констатувальний експеримент, узагальнено його результати; складено програму експериментально-дослідного навчання, розроблено технологію формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів.

На третьому етапі (2007-2010 рр.) випробовувалася розроблена технологія формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, було перевірено її ефективність; проаналізовано та узагальнено результати експериментального дослідження; здійснено статистичну обробку експериментальних даних; створювалися методичні рекомендації щодо формування культури педагогічного спілкування майбутніх учителів; аналізувалися та узагальнювалися одержані результати.

Наукова новизна й теоретична значущість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше: теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено сукупність педагогічних умов, які забезпечують ефективність формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, визначено компоненти культури педагогічного спілкування, до яких віднесено: особистісний, мотиваційний, когнітивний, комунікативний, рефлексивний; уточнено: трактування сутності поняття ,,культура педагогічного спілкування” майбутніх вчителів, її показники (стійке позитивне ставлення до комунікативної діяльності, вміння використовувати засоби комунікації, рефлексивні, інтерактивні, перцептивні вміння, критерії та рівні сформованості культури педагогічного спілкування, взаємозв'язок педагогічних умов, форм, методів і засобів, що забезпечують успішність формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів; набула подальшого розвитку технологія формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

Обґрунтованість і достовірність результатів дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням основних положень дослідження; системним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу; застосуванням комплексу методів математичної статистики; репрезентативністю вибірки досліджуваних явищ; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих експериментальних результатів, їхньою математичною обробкою, а також статистично достовірними наслідками експериментальної роботи.

Наукове значення дисертаційної роботи полягає в актуалізації важливої для сучасної освіти проблеми, результати дослідження якої дозволять запропонувати новий підхід до формування культури педагогічного спілкування у майбутніх вчителів, впровадити у навчальний процес технологію, яка, за експериментальними даними, забезпечить позитивну динаміку рівня культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що практично виявлено рівні культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, які дозволяють оптимізувати практику формування культури педагогічного спілкування; створено й апробовано технологію формування культури педагогічного спілкування майбутніх учителів на принципах комунікативної направленості та педагогічної взаємодії; експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування культури педагогічного спілкування засобами діалогічних навчальних ситуацій; розроблено та впроваджено в навчальний процес спецкурс «Основи культури педагогічного спілкування»; створено методичні рекомендації щодо формування культури педагогічного спілкування засобами діалогічних навчальних ситуацій.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Хід і результати експериментального дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки, кафедри змісту і методики початкового навчання КДПУ.

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету та мали слушні відгуки; вони також знайшли відображення у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток особистості у полікультурному освітньому просторі” (23-24 вересня 2004 року, м. Кривий Ріг); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізм педагога” (21-23 вересня 2005 року, м. Ялта); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні та соціально-психологічні аспекти виховання у контексті сучасного європейського виміру” (4-6 жовтня 2006 року, м.Полтава); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми структурування педагогічних знань як умова підготовки майбутніх фахівців” (9-10 жовтня 2006 року, м. Кривий Ріг); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування професійної компетенції майбутніх вчителів початкових класів” (3-4 квітня 2007 року, м.Херсон); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування цінностей сучасної особистості” (20-21 вересея 2007 року, м. Дрогобич); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми формування педагогічного професіоналізму студентів університетів в умовах кредитно-модульного навчання” (15-16 жовтня 2008 року, м. Кривий Ріг); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасна українська початкова школа: реалії та перспективи ” (5-6 травня 2010 року, м. Кривий Ріг); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні основи формування професійної компетентності майбутніх учителів” (12-13 листопада 2010 року, м. Кривий Ріг).

Основні висновки дослідження й рекомендації впроваджувалися у навчально-виховному процесі Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 38-538 від 29.12.2010). Результати дослідження впрваджено у практику навчання Кіровоградського ПВНЗ «Соціально-педагогічний інститут Педагогічна академія» (довідка №201/01 від 01.12.2010), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/3123 від 06.12.2010), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 63/2292-11 від 29.11.2010).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дисертації відображено в 10 публікаціях у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, одні методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використанних джерел (264) та додатків. Загальний обсяг дисертації викладено на 226 сторінках, з них основного тексту 174 сторінок. Робота містить 34 таблиці, 4 рисунки та 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів» розглянуто теоретичні аспекти проблеми формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів на основі аналізу філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури; розкрито психолого-педагогічні та методичні засади використання діалогічних навчальних ситуацій з метою формування досліджуваного особистісного утворення; виявлено та теоретично обґрунтовано сукупність педагогічних умов, що позитивно впливають на формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів у діалогічних навчальних ситуаціях.

Теоретичний аналіз основних понять дослідження - «культура», «педагогічне спілкування», «культура педагогічного спілкування майбутніх вчителів» дозволяє стверджувати актуальність проблеми та розмаїття підходів до її розуміння. У поглядах науковців не існує єдиної точки зору щодо розуміння сутності культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів. Поняття „культура” розглядається як „сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини та втілюються у результатах продуктивної діяльності. У вужчому розумінні культура - це сфера духовного життя суспільства, що охоплює, насамперед, систему виховання, освіти, духовної творчості, а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування. Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльністю”. Культура є як результатом зовнішніх і внутрішніх ресурсів навчання, так і об'єктивних та суб'єктивних факторів.

Ми розглядаємо культуру педагогічного спілкування як своєрідну систему адаптації, яка дозволяє швидко пристосовуватись до оточуючого середовища. З одного боку, культура - це продукт діяльності людей; а з іншого є системою адаптації: кожний індивід засвоює культурні зразки як необхідну умову процесу його прийняття рідним культурним середовищем. Програма поведінки людини закладається зусиллями безпосереднього оточення: моральними уявленнями, стереотипами поведінки, естетичними смаками тощо.

Проведений автором аналіз культури дозволив стверджувати, що вона має певну структуру повсякдення: специфічні навички, вміння, моделі взаємодії. У ній є свої культурні практики, що складаються з видів діяльності, відповідно до яких існують нормативні очікування. Через події повсякденного життя, види діяльності, ситуації, контексти формується культурна звичка поведінки. Засвоєння культури, так само як і засвоєння рідної мови, відбувається через занурення у міжособистісні ситуації.

Aналіз наукових праць надав можливість стверджувати, що спільним для визначень культури є її розуміння як рівня, ступеня розвитку, який було досягнуто у будь - якій галузі, а інтерпретація поведінки людини пов'язана, перш за все, з тим культурним середовищем, представником якого вона є.

У процесі дослідження поняття „спілкування” проаналізовано у контексті діяльнісного підходу (зокрема, у роботах К.Абульханової- Славської, А.Асмолова, А.Брушлинського, Л.Виготського, В.Давидова, В.Зінченка, М.Кагана, Б.Ломова, С.Рубінштейна). Розробкою цілісного концептуального уявлення про діяльність займався О.Леонтьєв.

З іншого боку, категорія „спілкування” розглядалась і з точки зору її самостійності такими вченими як В.Занков, Б.Ломов, А.Реан. У цьому випадку процес спілкування вони розглядають не тільки як засіб, але і як мету.

У контексті культурологічних досліджень важливим залишається питання про зв'язок індивіда і культури. М.Бахтін, В.Біблер, Л.Коган розглядають культуру як зміну людської особистості, її становлення, розвиток та прояв своїх можливостей.

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, ми звернули увагу на те, що поруч з поняттям «спілкування» використовують терміни «комунікація» та «взаємодія». Спілкування у широкому розумінні можна розглядати як комунікацію. Деякі дослідники поняття «комунікація» розглядають як більш загальне відносно спілкування, якщо під спілкуванням розуміти лише безпосередні форми взаємодії між людьми.

Ми, спираючись на теорію інформації та теорію зв'язку, розглядаємо у своєму дослідженні комунікацію як обмін або передачу інформації, повідомлення, як компонент спілкування, оскільки на відміну від комунікації спілкування означає обмін інформацією між суб'єктами з метою організації спільної діяльності. Тому, при транслюванні інформації, на наш погляд, необхідно враховувати мотиви, мету, установки, способи діяльності, учасників спілкування.

Для спілкування специфічною ознакою є взаємодія (згода, протидія, співпереживання), для якої необхідно не меньше двох суб'єктів. Взаємодія - категорія, яка відтворює процеси впливу різних об'єктів один на одного, їхню взаємну зумовленість, зміну стану, взаємоперехід, а також породження одним об'єктом іншого.

Отже, спілкування ми розглядаємо, з одного боку, як мовну комунікацію, а з іншого - як взаємодію смислових позицій. Зіставлення обох понять дає підстави для висновків: “спілкування” за своїм змістом є загальним поняттям, а “комунікація” - конкретним.

Ми, у своєму дослідженні, спираючись на праці Л.Виготського, І.Гаврош, Я.Кодлюк, О.Леонтьєва, О.Лурії, розглядаємо спілкування як процес взаємодії, що охоплює питання мовленнєвої діяльності.

У процесі дослідження проаналізовано підходи педагогів, психологів до визначення поняття „педагогічне спілкування” (О.Бодальова, Є.Бондаревської, В.Занкова, О. Леонтьева, Н.Кузьміної, В.Кан-Калика, Я.Коломинського, І.Зимньої, А.Реана, І.Риданової та інших). Сучасні вітчизняні та зарубіжні науковці розглядають педагогічне спілкування як взаємодію суб'єктів педагогічного процесу, яка здійснюється за допомогою знакових засобів та обумовлює значну зміну якостей, станів, поведінки та особистісно-смислових утворень - патернів. Ефективність педагогічного спілкування визначається, перш за все, цілями та цінностями, які повинні бути засвоеними суб'єктами педагогічного процесу як імператив їх індивідуальної поведінки.

Ми визначаємо „культуру педагогічного спілкування майбутніх вчителів” як складне особистісне утворення, що включає в себе соціальний досвід і професійні знання, уміння, набір зразків комунікативної поведінки для різноманітних діалогічних навчальних ситуацій і забезпечує можливість педагогічної взаємодії, взаємовідносин у системі „вчитель-учень”, характеризується здатністю до розв'язання різних педагогічних проблем.

У розділі розкривається механізм формування культури педагогічного спілкування, основою якої є складні зв'язки між особистісним, мотиваційним, когнітивним, комунікативним, рефлексивним компонентами у структурі досліджуваного особистісного утворення. Кожен компонент має власний набір показників, достатня виразність яких свідчить про наявність чи відсутність цього складного особистісного утворення як важливої риси професіоналізму майбутнього вчителя та обумовлює різні рівні прояву культури педагогічного спілкування (високий, середній і низький).

Високий рівень характеризується тим, що всі показники та компоненти культури педагогічного спілкування проявляються чітко; середній - більша частина показників і компонентів культури педагогічного спілкування проявляються достатньо; низький - показники й компоненти культури педагогічного спілкування проявляються досить слабко.

У розділі теоретично обґрунтовано сукупність педагогічних умов формування культури педагогічного спілкування, яка включає в себе: мотивацію щодо формування культури педагогічного спілкування; врахування індивідуальних особливостей майбутніх вчителів; сформованість знань, умінь та навичок спілкування; здатність до рефлексії; наявність досвіду спілкування у діалогічних навчальних ситуаціях; контроль за станом формування культури педагогічного спілкування та її корекція; використання технології формування культури педагогічного спілкування як умову досягнення високого рівня культури педагогічного спілкування.

Педагогічну технологію формування культури педагогічного спілкування ми визначаємо як особливу організацію навчального процесу. Навчальний процес нами розглядається як навчальний період, що складається з низки навчальних діалогічних ситуацій, які відрізняються одна від одної формами (Ф), способами (С), методами (М), прийомами (П). А навчальна діалогічна ситуація - це частина навчального періоду зі своїм індивідуальним набором компонентів (С+М+П=Ф).

Тривалість навчальних діалогічних ситуацій та їх число у навчальному періоді може бути різним. Послідовна зміна навчальних діалогічних ситуацій буде складати внутрішню структуру навчального періоду. У цьому контексті визначення технології буде таким: під технологією навчання, ми будемо розуміти послідовність навчальних діалогічних ситуацій, необхідну для гарантованого досягнення навчальних цілей.

У дисертаційному дослідженні показано, що найбільш доцільним і раціональним є впровадження технології у зміст курсу «Дитяча література», який необхідно спрямувати на:

розвиток свідомого ставлення майбутніх вчителів до формування культури педагогічного спілкування;

моделювання діалогічних навчальних ситуацій, імітування ділового спілкування;

стимулювання мовленнєвої практики майбутніх вчителів у діалогічних навчальних ситуаціях;

організацію аудиторної та позааудиторної діяльності студентів, спрямованої на формування культури педагогічного спілкування.

Для перевірки ефективності розробленої технології формування культури педагогічного спілкування було проведено педагогічний експеримент.

У другому розділі - «Дослідно-експериментальна перевірка сукупності педагогічних умов формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій» - представлено загальну програму та результати експериментальної роботи, спрямованої на перевірку педагогічних умов формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

Необхідність розв'язання поставлених завдань зумовила вивчення стану досліджуваної проблеми. У зв'язку з цим нами був проведений констатувальний експеримент, який включав у себе вивчення психологічних особливостей першокурсників, їх особистісних якостей; виявлення загального рівня сформованості організаторських і комунікативних здібностей майбутніх вчителів на основі визначених критеріїв та показників.

На констатувальному етапі визначені три послідовно пов'язані рівні сформованості культури педагогічного спілкування майбутнього вчителя: низький, середній, високий, опис яких подається у дисертації. Рівні сформованості культури педагогічного спілкування майбутнього вчителя визначено за критеріями Н.Гришиної, В.Ряховського, Р.Кеттелла, А.Мехабріана, Дж. Векслера, Є.Рогова.

За результатами спостережень, опитувань, тестувань нами було встановлено переважання низького та середнього рівнів прояву організаторських і комунікативних здібностей. Переважна більшість першокурсників має низький та середній рівень прояву комунікативних та організаторських (74%) здібностей. Якісний аналіз результатів, які було отримано під час констатувального експерименту, дозволив зрозуміти причини переважання низького та середнього рівнів сформованості культури педагогічного спілкування студентів: низький рівень мотивації, відсутність зв'язків між матеріалом предметів гуманітарного циклу та матеріалом предметів професійної спрямованості; епізодичне використання активних методів навчання, зосередженість на мовленнєвих вміннях і відсутність уваги щодо динаміки показників культури педагогічного спілкування.

За даними констатувального експерименту високий рівень мотивації щодо формування культури педагогічного спілкування мало 3% студентів, середній - 67%, низький - 30% студентів. Анкетування та опитування свідчить про низький рівень знань щодо культури педагогічного спілкування: 80% опитаних студентів не мають чіткого уявлення про педагогічне спілкування як частину педагогічної культури та професійну цінність. Різні види завдань, спостереження, тести, дискусії показали переважання низького рівня комунікативних і рефлексивних умінь.

Визначений нами стан проблеми зумовив необхідність проведення формувального експерименту, мета якого полягала в розробці та апробації технології формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій. Експериментальна робота базувалася на припущенні, що культура педагогічного спілкування є складним особистісним утворенням, формування якого вимагає розробки технології, за якої мотивується необхідність теоретичних знань, комунікативних, рефлексивних умінь, що сприятиме формуванню у майбутніх вчителів високого рівня культури педагогічного спілкування.

Отримані дані підтвердили необхідність проведення формувального експерименту, який включав розробку та впровадження технології формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

У формувальному експерименті взяли участь 152 студенти з факультету початкових класів Криворізького державного педагогічного університету.

Дослідно-експериментальна робота з формування культури педагогічного спілкування проводилася на заняттях курсу „Дитяча література” упродовж 2007-2010 рр.

Основу формувального експерименту склала система практичних занять з курсу «Дитяча література», де передбачалося моделювання діалогічних навчальних ситуацій, у ході яких майбутні вчителі розвивали комунікативні та організаторські здібності, набували теоретичних знань, комунікативних, перцептивних, інтерактивних і рефлексивних умінь.

Технологія формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій передбачала організацію навчальної діяльності студентів експериментальних груп за такими етапами:

Формування позитивної мотивації через використання діалогічних навчальних ситуацій та пояснення професійної цінності культури педагогічного спілкування;

Зосередження уваги на професійній спрямованості педагогічного спілкування під час вивчення курсу «Дитяча література»;

Моделювання діалогічних навчальних ситуацій, організація різноманітних видів групової та індивідуальної діяльності;

Впровадження факультативного курсу „Основи формування культури педагогічного спілкування”;

Забезпечення постійної діагностики та контролю щодо динаміки формування компонентів культури педагогічного спілкування.

Основу формувального експерименту склала технологія формування культури педагогічного спілкування на заняттях з дитячої літератури. На заняттях передбачалося використання технології моделювання діалогічних навчальних ситуацій для формування стійкої мотивації, отримання необхідних знань, досвіду спілкування, розвитку комунікативних і рефлексивних умінь.

Реалізація педагогічної взаємодії, співпраці, співтворчості, особистісно-орієнтованого підходу та моделювання діалогічних навчальних ситуацій обумовила інтерес до спілкування (мотиваційний компонент), прагнення брати безпосередню участь у ньому (комунікативний компонент), необхідність оцінювати себе й інших у діалогічній навчальній ситуації (рефлексивний компонент), реалізацію теоретичних знань (когнітивний компонент), розвиток комунікативних здібностей (особистісний компонент).

Аналіз результатів дослідження свідчить, що у порівнянні з контрольними групами в експериментальних групах за всіма компонентами високий рівень має значно більша кількість студентів (особистісний - на 14%, мотиваційний - на 23%, когнітивний - на 13%, комунікативний - на 16%, рефлексивний - на 6%).

Результати формувального експерименту дозволяють стверджувати, що процес формування культури педагогічного спілкування з використанням технології моделювання діалогічних навчальних ситуацій при дотриманні сукупності педагогічних умов виявився успішним та засвідчив зростання рівнів сформованості культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів за кожним її компонентом.

Наприкінці формувального експерименту вивчалася динаміка рівнів сформованості культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів. За результатами підсумкових зрізів фіксуємо зростання рівнів сформованості досліджуваного особистісного утворення у студентів експериментальної групи (див. табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка рівнів сформованості культури педагогічного спілкування студентів експериментальної групи (%)

Рівні	Етапи зрізу	Особистісний	Мотиваційний	Когнітивний	Комунікативний	Рефлексивний	Середній показник
Низький	До експ.	34	26,3	41	29	49	35,9
	Після	5	3	8	5	14	7
Середній	До експ.	54	67	59	65	51	59,2
	Після	72	77	77	76	76	75,6
Високий	До експ.	12	6,5	-	6	-	4,9
	Після	22	20	15	20	10	17,4

Як видно з таблиці, спостерігається різке зменшення показників низького рівня всіх компонентів (відповідно на 23,3%, на 29%, на 33%, на 24%, на 35%). Значно збільшилася кількість студентів, що мають високий рівень сформованості культури педагогічного спілкування за всіма компонентами (мотиваційний - на 13,5%, особистісний - на 10%,когнітивний - на 15%, комунікативний - на 14%, рефлексивний - на 10%).

Аналіз результатів дозволяє стверджувати, що процес формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів з використанням моделювання діалогічних навчальних ситуацій при дотриманні сукупності педагогічних умов виявився значно успішнішим за традиційні методики та засвідчив зростання рівнів культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів за кожним компонентом.

Зростання рівнів сформованості культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів за кожним компонентом пояснюється, насамперед, комунікативною спрямованістю навчального процесу, в якому створювалися необхідні умови для розвитку комунікативних і рефлексивних вмінь шляхом створення діалогічних навчальних ситуацій, вирішення завдань професійного спілкування.

На результативність когнітивного компонента вплинуло виконання завдань спецкурсу з формування культури педагогічного спілкування.

Статистичну достовірність отриманих результатів дослідження було перевірено за допомогою критерія ч2 Пірсона. За результатами формувального експерименту: ч2 = 57,59603 > 5,99 = ч20,05

Це означає, що отримані нами значення ч2_ критерію більше відповідного табличного значення і свідчать про позитивні зміни, які відбулися в рівнях сформованості культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, і достовірність різниць характеристик експериментальної та контрольної груп після дослідно-експериментальної роботи за статистичним критерієм ч2 Пірсона (ч2 Пірсона дорівнює 95%).

Таким чином, експериментально доведено ефективність запропонованих педагогічних умов і дієвість технології для формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів.

Незначні позитивні зміни відбулися і у контрольних групах, не охоплених експериментальною роботою, але ці результати не можна вважати такими, що змінюють загальну картину культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів.

Порівняльну характеристику рівнів сформованості культури педагогічного спілкування у студентів експериментальних і контрольних груп після формувального експерименту показано на діаграмі (рис.1).

Рис.1. Дані діагностичного зрізу рівнів сформованості культури педагогічного спілкування студентів експериментальних і контрольних груп після проведення формувального експерименту

Отже, порівняльна характеристика кількісних та якісних показників, отриманих у ході експерименту, дозволила зробити висновок стосовно ефективності за результатами розробленої, апробованої та впровадженої технології формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

У висновках підбито підсумки здійсненого теоретичного й експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, намічено перспективи подальшої розробки проблеми. Загалом, результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив з'ясувати, що формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій як соціальна та психолого-педагогічна проблема зумовлена об'єктивними потребами суспільства. Проведена дослідно-експериментальна робота дозволяє стверджувати, що саме у студентів першого курсу можливе найбільш ефективне формування культури педагогічного спілкування, оскільки саме в цей період закладаються професійні переконання та цінності, відбувається усвідомлення самого себе, своїх здібностей, можливостей, формуються професійні погляди на життя та стосунки між людьми.

2. У дослідженні виявлена сутність, структура, основні характеристики культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, яку ми визначаємо як складне особистісне утворення, що включає соціальний досвід, професійні знання, уміння, набір зразків комунікативної поведінки для різноманітних діалогічних навчальних ситуацій у контексті індивідуально-психологічних рис особистості майбутнього вчителя, що забезпечує можливість педагогічної взаємодії та взаємовідносин у системі „вчитель-учень”, характеризується здатністю до розв'язання різних педагогічних проблем.

3. Проведена дослідно-експериментальна робота дала можливість стверджувати, що специфіка факультету, який готує вчителів початкових класів обумовлює необхідність використання технології формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

4. Забезпечення високого рівня культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів пов'язане з упровадженням у навчальний процес сукупності педагогічних умов, які забезпечують комунікативну спрямованість процесу навчання; педагогічну взаємодію; мотивацію щодо формування культури педагогічного спілкування; врахування індивідуальних особливостей майбутніх вчителів; сформованість знань, умінь та навичок спілкування; здатність до рефлексії; наявність досвіду спілкування у діалогічних навчальних ситуаціях; контроль за станом формування культури педагогічного спілкування та його корекція; використання технології формування культури педагогічного спілкування у діалогічних навчальних ситуаціях; створення позитивної атмосфери.

5. Розроблено технологію формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій, основою якої виступила система практичних занять, що передбачала створення діалогічних навчальних ситуацій. Експериментальна робота проводилася у двох напрямках: перший напрямок включав теоретичний аспект, який передбачав засвоєння теоретичних знань відповідно до тематики занять; другий напрямок включав в себе роботу з текстом, відштовхуючись від якого моделювалися діалогічні навчальні ситуації, які мотивували взаємодію співрозмовників, вимагали практичного застосування відповідних знань, умінь, реалізацію комунікативних здібностей тощо.

Позитивна динаміка рівнів культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів довела ефективність експериментальної технології щодо формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

На основі отриманих даних можна говорити про те, що гіпотезу підтверджено, завдання вирішено, мету дослідження досягнуто.

Викладені у дисертації положення й висновки не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми і не претендують на повноту та завершеність. Серед різноманітних напрямів подальших наукових розвідок можуть бути шляхи встановлення наступності у формуванні культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів на всіх етапах неперервної підготовки - допрофесійної, на етапі післядипломного підвищення професійної кваліфікації, у процесі педагогічної практики.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Статті в наукових виданнях, затверджених ВАК України

2. Лисевич О. В. Формування культури майбутніх вчителів у контексті особистісно-орієнтованої освіти // Педагогіка вищої та середньої школи : Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2003. - Вип. 5. - С. 26-29.

3. Лисевич О. В. Сучасний стан проблеми формування культури спілкування майбутніх педагогів засобами діалогічних навчальних ситуацій / О. В. Лисевич // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2004. - Вип. 8. - С. 155-160.

4. Лисевич О. В. До проблеми формування культури спілкування майбутніх педагогів / О. В. Лисевич // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2005. - Вип. 11. - С. 216-221.

5. Лисевич О. В. Навчальний діалог як засіб формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів / О. В. Лисевич // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Вип. 4 (14). - К. : НПУ, 2005. - С. 309-315.

6. Лисевич О. В. Проблема формування культури педагогічного спілкування в контексті діалогічних навчальних ситуацій / О. В. Лисевич // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2006. - Вип. 14. - С. 132-138.

7. Лисевич О. В. Умови формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів / О. В. Лисевич // Педагогічні науки : Зб. наук. праць. - Херсон : ХДУ, 2007. - Вип. 15. - С. 265-270.

8. Лисевич О. В. Формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів як психолого-педагогічна проблема / О. В. Лисевич // Щомісячний науково-педагогічний журнал. - Дрогобич : Молодь і ринок, 2007. - №8 (31). - С. 139-143.

9. Лисевич О. В. Педагогічні умови формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій / О. В. Лисевич // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2008. - Вип. 21. - С. 132-136.

10. Лисевич О. В. Технологія формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів / О. В. Лисевич // Педагогіка вищої та середньої школи : Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2009. - Вип. 24. - С. 72-77.

11. Лисевич О. В. Формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів у контексті педагогічних технологій / О. В. Лисевич // Педагогіка вищої та середньої школи : Зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2010. - Вип. 24. - С. 72-77.

Методичні рекомендації

12. 11. Лисевич О. В. Методичні рекомендації щодо формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій / О. В. Лисевич. - Кривий Ріг, 2011. - 30 с.



АНОТАЦІЯ

Лисевич О.В. Формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 2011. Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням педагогічних умов формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів засобами діалогічних навчальних ситуацій.

У дисертації уточнено поняття «діалогічна навчальна ситуація», «культура педагогічного спілкування майбутніх вчителів», виділено структуру цього складного особистісного утворення, визначено сутність і зміст культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, досліджено процес та особливості формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів, виявлено умови, що впливають на означений процес, сформульовано критерії, показники й рівні сформованості культури педагогічного спілкування.

Запропоновано підхід, згідно з яким діалогічні навчальні ситуації розглядаються як засіб ефективного формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів. Обґрунтовано, розроблено й апробовано технологію формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів. Показано, що впровадження технології у навчальний процес сприяє формуванню у майбутніх вчителів мотивів, знань, умінь і способів діяльності, які забезпечують здатність зорієнтуватись у новій навчальній ситуації шкільної дійсності та проявити певний рівень культури спілкування з учнями, їх батьками, колегами.

Ключові слова: культура, педагогічне спілкування, діалогічна навчальна ситуація, формування культури педагогічного спілкування майбутніх вчителів.

АННОТАЦИЯ

Лисевич А.В. Формирование культуры педагогического общения будущих учителей средствами диалогических учебных ситуаций. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 2011.

...