Дидактико-методична система формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 37.026:78:008 - 057.87

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Дидактико-методична система формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти

13.00.02 - теорія та методика музичного навчання

Лобова Ольга Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України Савченко Олександра Яківна, Інститут педагогіки НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Миропольська Наталія Євгенівна, Інститут проблем виховання НАПН України, завідувач лабораторії естетичного виховання;

доктор педагогічних наук, професор Олексюк Ольга Миколаївна, Київський університет імені Бориса Грінченка, Інститут мистецтв, завідувач кафедри теорії і методики музичної освіти;

доктор педагогічних наук, професор Хижна Ольга Петрівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Інститут мистецтв, професор кафедри теорії та методики музичної освіти, хорового співу і диригування.

Захист відбудеться 20 жовтня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.08 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 17 вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В.Козир.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Реалізація культуротворчої функції освіти зумовлюється необхідністю підвищення загальної культури суспільства й утвердження в педагогічному середовищі парадигми особистісно орієнтованої освіти. Проблема формування людини культури обґрунтована в працях вітчизняних учених (І.Бех, В.Бутенко, О.Жорнова, І.Зязюн, Н.Миропольська, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Рудницька, О.Савченко, О.Сухомлинська, О.Хижна, О.Щолокова та ін.) і постає визначальним завданням загальноосвітньої школи, де зростає потреба в розвивальній, культуротворчій освіті.

У галузі загальної музичної освіти культуротворчі тенденції конкретизуються у феномені музичної культури школярів, що є провідним орієнтиром у визначенні мети музичного навчання в школі. Ця традиція, започаткована Д.Кабалевським у 70-ті роки минулого століття, набула подальшого розвитку в навчальних програмах із музики та музичного мистецтва (Е.Абдуллін, В.Алєєв, О.Лобова, Л.Масол, О.Ростовський, В.Усачова та інші).

Категорія музичної культури особистості є однією з провідних у сфері наукових досліджень (Е.Абдуллін, Л.Горюнова, Н.Гузій, О.Ростовський, Р.Тельчарова, Л.Хлєбникова, Л.Школяр та ін.), що підтверджують дисертації нового тисячоліття, присвячені формуванню окремих складових музично-культурного феномена учнів: музичних знань (О.Чайковська), музичних і музично-творчих здібностей (О.Коваль, К.Стецюк), художньо-образного та творчого мислення дітей у процесі мистецької діяльності (Н.Батюк, В.Григор'єва), інтересу до музичного виконавства (Т.Кротова) тощо.

Водночас, аналіз стану дослідження проблеми засвідчує різноманітність і неузгодженість підходів до визначення сутності музичної культури школяра. Так, лише протягом останніх десятиріч зі змістом цієї категорії пов'язувалися: система музичних знань, умінь і навичок; емоційне, свідоме та дієво-практичне ставлення до музики; музичний досвід, музична грамотність і музично-творчий розвиток; музичні розвиненість і освіченість тощо.

Отже, попри тривале та широке використання, категорія музичної культури школяра наразі не набула остаточного визначення й структурування. Це впливає на практику загальної освіти, де поняття музичної культури часто постає не науковою дефініцією, а метафоричним виразом.

Досить складною є ситуація й щодо дидактики та методики становлення музичної культури дітей, адже в реаліях шкільного життя уроки музики нерідко зводяться лише до набуття знань, умінь і навичок, що свідчить про недостатньо повне використання можливостей музичного мистецтва для культурного зростання учнів.

Проблеми формування музичної культури дітей у системі загальної музичної освіти зазвичай висвітлюються фрагментарно, торкаючись лише окремих складових музично-культурного феномену.

Недостатньо розкриті можливості музичної освіти щодо формування музичної обізнаності й загальнокультурної компетентності, гармонійного розвитку та виховання дітей тощо. Надзвичайно гострою залишається проблема відбору змісту шкільних підручників із музики, наукового обґрунтування основ їх конструювання та використання у навчально-виховному процесі.

Дослідження щодо формування музичної культури школярів часто відбуваються лише на теоретичному рівні, без утілення наукових положень у практику, а розвідки, спрямовані на практичну реалізацію окремих музично-культурних компонентів, не знімають проблему гармонізації усіх складових музичної культури учнів і створення належних передумов для повноцінного формування цієї інтегративної якості в цілому.

Зростання значення феномену музичної культури особистості в системі шкільної освіти стикається з тенденціями недостатньо чіткого й обґрунтованого визначення його сутності, змісту і структури в нових соціально-педагогічних умовах. Це, в свою чергу, дозволяє окреслити низку проблем у формуванні музичної культури школярів:

1) сучасні тенденції розвитку загальної освіти вимагають розуміння музичної культури як невід'ємної складової гармонійного розвитку та різнобічного виховання школяра, що зумовлює необхідність визначення відповідної структурної організації цього особистісного феномену;

2) нове розуміння сутності й структури музичної культури школяра передбачає зміну дидактико-методичних підходів до її формування, що актуалізує проблему наукового обґрунтування та створення програм і підручників з музики як чинників становлення музичної культури дитини;

3) зміни у дидактико-методичному забезпеченні загальної музичної освіти загострюють потреби спеціальної культуротворчої підготовки вчителя музики, зокрема до використання підручників нового типу, оскільки нинішнє покоління педагогів не має достатнього досвіду роботи з навчальною книгою і лише вчиться доцільно застосовувати її на уроці й у самостійній роботі учнів.

Наведений „проблемний ланцюжок” засвідчує необхідність розроблення інноваційної дидактико-методичної системи формування музичної культури учнів загальноосвітніх закладів. Вихідною віковою ланкою її впровадження має стати початкова школа, де найбільш природно й ефективно закладається фундамент культури особистості.

Отже, вивчення науково-педагогічної літератури і стану сучасної музичної освіти засвідчує необхідність розкриття різнобічних ресурсів уроків музики для формування музичної культури школяра. Актуальність і недостатня розробленість означеної проблеми зумовила вибір теми дисертаційного дослідження - „Дидактико-методична система формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичних планів науково-дослідної роботи лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України, де є складовою комплексної теми „Формування ключових і предметних компетентностей молодших школярів у навчальному процесі (2010-2013 роки)” (державний реєстраційний номер 0110U001154).

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка (протокол № 5 від 27.11.2006 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології України (протокол № 1 від 23.01.2007 р.).

Мета дослідження: розробити й науково обґрунтувати дидактико-методичну систему ефективного формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти.

Об'єкт дослідження: процес формування музичної культури школярів в умовах особистісно орієнтованої системи загальної музичної освіти.

Предмет дослідження: теорія та методика формування основ музичної культури молодших школярів.

Концепція дослідження базується на методологічних, теоретичних і дидактико-методичних складових наукового пошуку.

Методологічний концепт розуміється як органічне утворення, що поєднує фундаментальні положення різних галузей гуманітарної науки, зокрема: філософські, які є методологічною першоосновою дисертаційного дослідження; загальнопедагогічні, що визначають стратегічні напрями наукового пошуку; дидактико-методичні, які зумовлюють теоретичну сутність і структуру експериментальної системи; впроваджувальні, на яких базується створення навчально-методичного ресурсу загальної музичної освіти і практична реалізація положень дидактико-методичної системи.

Теоретичний концепт дослідження ґрунтується на провідних теоріях, ідеях, принципах дидактики та методики музичного навчання, які покладені в основу наукового обґрунтування експериментальної системи. На цих засадах базуються: розуміння музичної культури школяра як складного інтегративного утворення; обґрунтування доцільності постановки мети формування основ музичної культури молодших школярів і з'ясування її структури в контексті загальної музичної освіти; визначення специфічних принципів відбору та реалізації змісту культуротворчої музичної освіти тощо.

Дидактико-методичний концепт дослідження передбачає розроблення й апробацію експериментальної системи формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти.

У контексті дослідження дидактико-методична система розглядається як кероване, відкрите, багатокомпонентне утворення, яке цілісно відображує навчальний процес і складається в результаті узгодженого поєднання його елементів.

У структурі експериментальної системи виділено цільовий, методологічний, змістовий, процесуальний, підручниковий, результативно-оцінювальний та особистісний компоненти. При цьому:

· особистісний компонент представлений суб'єктами загальної музичної освіти - учителем і учнем початкових класів;

· цільовий компонент ґрунтується на провідних тенденціях розвитку сучасної освіти і зумовлює визначення мети й завдань системи;

· методологічний представлений філософським, загальнопедагогічним, дидактико-методичним і впроваджувальним рівнями;

· змістовий компонент є стрижнем експериментальної моделі, який реалізується у навчальній програмі та підручниках;

· процесуальний компонент передбачає практичне втілення змісту музичної освіти через застосування системи загальнопедагогічних і спеціальних методів навчальної взаємодії вчителя та учнів;

· підручник виступає як інтегративний змістовий і технологічний концентр, в якому відображуються й концентруються мета, завдання й методологія системи, специфіка конструювання інноваційного змісту, особливості організації й оцінювання процесу музичного навчання, особистісні характеристики суб'єктів музичної освіти;

· результативно-оцінювальний компонент передбачає комплексне оцінювання динаміки формування основ музичної культури молодших школярів та експертну оцінку підручників в умовах довготривалого природного педагогічного експерименту.

Важливими аспектами впровадження експериментальної системи є забезпечення наступності процесу формування музичної культури учнів початкової та основної школи і культоротворча підготовка вчителя.

Окреслені положення покладено в основу гіпотези дослідження, яка ґрунтується на припущенні - реалізація культуротворчої функції музичної освіти молодших школярів набуватиме ефективності, якщо:

1) музична культура розуміється як інтегративне особистісне утворення, що складається з музичної спрямованості, музичної обізнаності, музично-творчої розвиненості й музичної вихованості; формується та виявляється в музичній діяльності і постає необхідним фактором різнобічного розвитку та гармонійного виховання особистості;

2) формування основ музичної культури молодших школярів відбувається в контексті дидактико-методичної системи, стрижневий компонент якої - культуротворчий зміст музичної освіти - реалізується в навчальній програмі та підручниках;

3) управління експериментальною системою здійснюється за умов дотримання особистісно орієнтованої парадигми шкільної освіти, принципів комплексності, „художньої природовідповідності”, емоціогенності, креативності, наступності формування всіх складових музичної культури учнів безпосередньо у процесі навчання музики.

Відповідно до визначених мети, об'єкта, предмета, концепції та гіпотези дослідження у дисертації розв'язуються такі завдання:

1) дослідити ґенезу проблеми формування музичної культури дитини в зарубіжній і вітчизняній освіті;

2) визначити сутність, змістовий діапазон і структуру категорії музичної культури особистості, сучасного учня початкової школи зокрема;

3) обґрунтувати концепцію та теоретичну модель формування основ музичної культури молодших школярів у загальній музичній освіті;

4) розробити зміст культуротворчої музичної освіти й змоделювати його в навчальній програмі та підручниках для початкової школи;

5) створити методику формування основ музичної культури молодших школярів в умовах загальноосвітнього навчального закладу;

6) визначити результативність дидактико-методичної системи в умовах масштабного та довготривалого педагогічного експерименту;

7) створити дидактико-методичне забезпечення наступності формування музичної культури учнів початкової та основної школи;

8) проаналізувати основні підходи до вдосконалення професійної культуротворчої підготовки викладачів музики та вчителів початкових класів.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські основи функціонування та розвитку освіти (В.Андрущенко, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, В.Огнев'юк та ін.); положення про сутність і рушійні сили розвитку особистості (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); системний підхід до експериментальної системи як складного, відкритого утворення (В.Афанасьєв, І.Блауберг, Є.Юдін та ін.); концепції гуманізації, гуманітаризації освіти, особистісно орієнтованого навчання (Ш.Амонашвілі, І.Бех, Г.Балл, В.Кремень, О.Савченко, І.Якіманська та ін.); дослідження з філософії, теорії та історії культури (М.Бахтін, М.Каган, О.Лосєв, Ю.Лотман, М.Мамардашвілі, М.Хайдеггер та ін.); теоретичні основи культуротворчої освіти (Г.Балл, В.Бутенко, О.Жорнова, І.Зязюн, Л.Кондрацька, М.Лещенко, В.Моляко, О.Хижна та ін.); дидактичні та методичні засади педагогіки мистецтва (Л.Масол, Н.Миропольська, О.Олексюк, О.Отич, Г.Падалка, О.Рудницька, В.Сухомлинський, О.Хижна, О.Щолокова), музичного навчання школярів (Е.Абдуллін, Д.Кабалевський, Л.Куненко, О.Ростовський та ін.); положення Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Державних стандартів початкової та основної загальної освіти, навчальні програми з музики тощо.

Теоретичну основу дослідження складають: праці з історії розвитку педагогіки, музичної зокрема (Л.Березівська, О.Михайличенко, А.Сбруєва, О.Сухомлинська, Т.Танько та ін.); концепції інноваційних змін освіти на засадах особистісно орієнтованого, розвивального, компетентнісного підходів (І.Бех, Н.Бібік, В.Бондар, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лозова, О.Пєхота, О.Савченко); дослідження функціонування та розвитку педагогічних систем (В.Беспалько, М.Запрудський, О.Кобернік, Н.Кузьміна, Г.Щекатунова та ін.); психологічні теорії діяльності та розвитку особистості (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, В.Моляко, С.Рубінштейн); результати психолого-педагогічних досліджень у галузі розвивального навчання молодших школярів (П.Гальперін, В.Давидов, Д.Ельконін, Л.Занков, Н.Менчинська, О.Савченко, В.Сухомлинський, Г.Тарасенко, К.Ушинський); положення культуротворчої мистецької освіти (І.Зязюн, М.Лещенко, Н.Миропольська, О.Рудницька, Р.Тельчарова, О.Хижна); ідеї українських педагогів-музикантів М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка; концепції музичної освіти (Е.Жак-Далькроз, К.Орф, З.Кодай, Д.Кабалевський) і підходи до формування музичної культури школярів (Е.Абдуллін, Л.Горюнова, Н.Гузій, Л.Масол, О.Ростовський, Л.Хлєбникова, Л.Школяр та ін.); дослідження історії та теорії шкільного підручникотворення і дидактико-методичних особливостей підручників для початкової школи (Ю.Бабанський, В.Беспалько, Д.Зуєв, Я.Кодлюк, І.Лернер, М.Скаткін); праці в галузі підготовки вчителя музики (О.Апраксіна, Л.Арчажникова, Н.Гуральник, О.Єременко, А.Козир, О.Олексюк, О.Отич, Г.Падалка, О.Рудницька, О.Щолокова та ін.).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези на різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:

· теоретичні: ретроспективно-порівняльний аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, методичної літератури з метою з'ясування стану розроблення досліджуваної проблеми; систематизація, узагальнення, теоретичне моделювання, що надали можливість визначити понятійно-термінологічний апарат, сутність і структуру музичної культури особистості й експериментальної дидактико-методичної системи;

· емпіричні: констатувальний і формувальний експерименти, діагностичні методи педагогічного спостереження, опитування, анкетування, аналіз продуктів дитячої творчості й експертних матеріалів з метою визначення ефективності експериментальної дидактико-методичної системи й відповідних підручників;

· статистичні методи для обробки даних педагогічної експертизи та перевірки об'єктивності й валідності здобутих результатів педагогічного експерименту.

Організація дослідження. Системне дослідження проблеми формування музичної культури школярів відбувалося протягом 4 взаємопов'язаних етапів:

1. Теоретико-методологічний (з 1998 року) - аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблем музичної освіти, державних документів, наявних навчальних програм, підручників і посібників з музики; вивчення стану загальної музичної освіти школярів; накреслення шляхів удосконалення теорії та практики культуротворчого компонента шкільних уроків музики.

2. Креативно-пошуковий (з 2001 року) - розроблення дидактико-методичної системи формування музичної культури молодших школярів; створення експериментальної програми та підручників „Музика” для учнів початкової школи.

3. Формувально-впроваджувальний (з 2003 року) - впровадження експериментальної системи формування основ музичної культури молодших школярів й апробація підручників у загальноосвітніх навчальних закладах України; створення підручників „Музичне мистецтво” для учнів основної школи з метою забезпечення наступності реалізації культуротворчих функцій загальної музичної освіти.

4. Аналітично-коригувальний (з 2006 року) - узагальнення результатів експериментальної роботи щодо вивчення динаміки формування основ музичної культури молодших школярів, аналіз висновків педагогічної експертизи й коригування змісту підручників „Музика” і „Музичне мистецтво” (згідно з результатами апробації та змінами у Державному стандарті початкової освіти); статистичне оброблення й оформлення результатів дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів.

Уперше:

· теоретично обґрунтовано концептуальні засади формування основ музичної культури молодших школярів як мети загальної музичної освіти, що найбільше відповідає психологічним і музично-творчим можливостям учнів початкової школи та передбачає становлення їхньої музичної спрямованості, музичної обізнаності, музичної вихованості й музично-творчої розвиненості;

· розроблено дидактико-методичну систему формування основ музичної культури молодших школярів в умовах загальної музичної освіти як кероване, відкрите, складне багатокомпонентне утворення, що цілісно відображує навчальний процес і містить цільовий, методологічний, змістовий, процесуальний, підручниковий, результативно-оцінювальний та особистісний компоненти;

· визначено принципи відбору та реалізації змісту культуротворчої системи музичної освіти молодших школярів;

· обґрунтовано й розроблено дидактичні основи і структурну модель підручника з музики та музичного мистецтва як змістового й технологічного концентра експериментальної системи, теоретичні підходи до створення й використання комплексів мотиваційних, пізнавальних, розвивальних, виховних складових (у т. ч. дидактичних віршів і казок) у підручниках музичного циклу;

· обґрунтовано критеріально-рівневе оцінювання сформованості основ музичної культури молодших школярів у процесі музичної освіти.

Конкретизовано:

· сутність понять „музична культура школярів”, „дидактико-методична система формування основ музичної культури”, „зміст музичної освіти”, „музична діяльність учнів” згідно зі специфікою загальної музичної освіти;

· сутність і структуру музичної культури молодших школярів у контексті формування її основ у загальноосвітніх закладах, де музична культура розглядається як складне особистісне утворення, що забезпечує дитині можливість усвідомленого й адекватного спілкування з музичним мистецтвом у навчанні та житті, є необхідним фактором її різнобічного розвитку та гармонійного виховання;

· теоретичні й дидактико-методичні основи культуротворчої музичної освіти як фактора формування музичної культури школярів в умовах особистісно орієнтованого навчання.

Набули подальшого розвитку:

· знання про особливості та перспективи розвитку музичної освіти школярів у контексті сучасних освітніх тенденцій;

· знання про сутність і структуру музично-творчої діяльності учнів;

· уявлення про шкільний підручник як носій змісту освіти і засіб навчання, виховання та розвитку школярів.

Практичне значення дослідження полягає в розробленні: дидактико-методичної системи формування основ музичної культури молодших школярів у процесі загальної музичної освіти, що впроваджена в роботу загальноосвітніх закладів України; навчальної програми „Музика, 1-4 класи”, спрямованої на формування музичної культури молодших школярів в умовах загальноосвітніх закладів; комплекту підручників із музики та музичного мистецтва для 1-8 класів, які створюють передумови для реалізації культуротворчих функцій музичного навчання та забезпечення наступності формування музичної культури школярів протягом повного курсу загальної музичної освіти; навчально-методичних матеріалів для вчителів щодо вдосконалення процесу формування музичної культури школярів, використання програми та підручників у навчально-виховному процесі сучасної школи.

Підготовлені у процесі дослідження програма „Музика” для 1-4 класів і підручники для 1-8 класів у 2003-2008 роках здобули гриф „Рекомендовано Міністерством освіти і науки України” (Листи МОН України № 1/11-2295 від 6.06.2003; № 1/11-684 від 19.02.2004; № 1/11-171 від 14.01.2005; № 1/11-2191 від 28.04.2007; № 1/11-3190 від 1.07.2008; рішення колегії МОН № 5/1-19 від 18.04.2006; № 5-а/1-19 від 25.04.2006; № 5/1-19 від 12.04.2007).

Програма „Музика” та підручники для 2-6 класів, що з 2003 року використовуються в Україні як основна навчальна література, за результатами апробації затверджені Міністерством освіти і науки України (рішення колегії МОН № 5/9-19 від 30.04.2009, № 12/6-19 від 29.10.2009; накази МОН України № 469 від 20.06.2006, № 650 від 13.07.2009, № 1133 від 15.12.2009).

Матеріали теоретичного й експериментального розділів дослідження, які відображені у монографії, наукових статтях та інших публікаціях, застосовуються у процесі професійної підготовки майбутніх учителів музики та початкових класів і в системі післядипломної педагогічної освіти, зокрема: Бердянського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 63/260-01 від 7.02.2011); Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/3 від 7.02.2011); Дрогобицького державного педагогічного університету
імені Івана Франка (довідка від 8.02.2011); Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (довідка № 25/144 від 10.02.2011); Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (довідка № 0496/01-30/16 від 11.01.2011); Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка (довідка № 180 від 4.02.2011) та ін.

Експериментальна база дослідження визначається двома провідними напрямами впровадження інноваційної дидактико-методичної системи формування музичної культури школярів, що здійснювалася у процесі:

1) вивчення динаміки формування основ музичної культури молодших школярів у 15 загальноосвітніх закладах м. Суми (гімназія № 9, ЗОШ №№ 4, 7, 10, 12, 15, 18, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27, НВК „Веснянка”) із залученням учителів музики і студентів факультету мистецтв Сумського педагогічного університету імені А.С.Макаренка (безпосереднім формувальним експериментом охоплено 945 учнів з 36 класів, анкетуванням - понад 2 тис. школярів);

2) апробації та моніторингу підручників „Музика” і „Музичне мистецтво” у загальноосвітніх навчальних закладах Вінницької, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Херсонської, Черкаської областей України, Автономної республіки Крим (згідно з наказами МОН України № 689 від 31.08.2004; № 487 від 18.08.2005; № 743 від 2.11.2006; № 171 від 28.02.2007; № 322 від 14.04.2008 та ін.).

Вірогідність і достовірність здобутих результатів забезпечуються: науковою та методологічною обґрунтованістю вихідних положень роботи; дотриманням основних принципів педагогічного дослідження; опорою на сучасні теоретичні та практичні досягнення психолого-педагогічних наук; тривалим терміном і масштабністю апробації запропонованої дидактико-методичної системи; можливістю багаторазового відтворення експерименту; репрезентативністю вибірки та використанням статистичних методів оброблення експериментальних даних.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на наукових конференціях і семінарах різного рівня, зокрема:

міжнародних науково-практичних конференціях „Музична культура та освіта у викликах сучасного світу” (Польща, Кельце, 2006); „Контексти музичної педагогіки” (Чехія, Прага, 2007); „Професійна підготовка вчителя музичного мистецтва: від традицій до інновацій” (Полтава, 2008); „Музична освіта України: проблеми теорії, методики, практики” (Дрогобич, 2008); „Роль звуковой среды в формировании ментальности молодежи” (Липецьк, 2008); „Стратегія розвитку художньої освіти та естетичного виховання молоді в Україні ХХІ століття” (Луганськ, 2010); „Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе. Проблемы теоретической и исторической поэтики” (Гродно, 2008); І і ІІ науково-практичних конференціях „Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку” (Київ - Суми, 2004; Суми, 2010); ІІ і ІІІ науково-практичних конференціях „Гуманістичні орієнтири мистецької освіти” (Київ, НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007; 2009); VШ педагогічно-мистецьких читаннях пам'яті професора О.Рудницької (Київ, ІПООД, 2010);

всеукраїнських науково-практичних конференціях „Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій” (Суми, 2004); „Проблеми удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя музики в умовах впровадження інноваційно-освітніх технологій” (Суми, 2008); „Актуальні проблеми мистецької освіти в контексті переходу вищої школи до Болонського процесу” (Херсон, 2009); „Актуальні проблеми формування творчої особистості педагога в контексті наступності дошкільної та початкової освіти” (Вінниця, 2009); „Проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців мистецьких дисциплін” (Суми, 2011);

регіональних науково-методичних і науково-практичних семінарах: „Дидактико-методичні засади загальної музичної освіти й особливості роботи за підручниками „Музика” (Львів, 2004; Івано-Франківськ, 2004; Вінниця, 2004); „Методика роботи з підручниками з дисциплін художньо-естетичного циклу для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів” (Київ, 2006); „Бінарний урок образотворчого мистецтва і музики як засіб формування художньо-естетичного смаку учнів” (Суми, 2010); „Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін та курсів духовно-етичного спрямування” (Чернівці, 2011); засіданнях методичних об'єднань учителів музики м. Суми (1998-2010).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 75 одноосібних друкованих працях, серед яких: монографія „Формування основ музичної культури молодших школярів: теорія та практика”; навчальні програми „Музика” для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів; підручники „Музика” (2, 3, 4 класи) і „Музичне мистецтво” (5 і 6 класи); посібник для вчителя „Уроки музики в 2 (1) класі”; навчальні посібники для учнів початкових класів; 30 публікацій у фахових виданнях, 5 - у зарубіжних збірниках наукових праць і методичних журналах. Загальний обсяг публікацій становить 313,3 друк. арк.

Дисертацію „Формування творчої активності молодших школярів у процесі музично-естетичного виховання” на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - „Теорія та історія педагогіки” захищено в 1998 році (м. Київ, Інститут педагогіки АПН України). Матеріали кандидатського дослідження у тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, 7 розділів із висновками, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел (456 найменувань, із них 14 іноземними мовами). Загальний обсяг тексту дисертації становить 507 сторінок, з них 405 сторінок основного тексту. Дисертація містить 28 таблиць, 19 рисунків, що разом з додатками становить 58 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі висвітлено актуальність і стан розроблення проблеми; сформульовано мету, об'єкт, предмет, концепцію, гіпотезу й завдання дослідження; розкрито методологічні та теоретичні основи, наукову новизну і практичну значущість, основні етапи його проведення; наведено відомості щодо експериментальної бази, апробації та публікацій результатів дослідження.

У першому розділі „Музична освіта у формуванні особистості дитини: ретроспективний аналіз і сучасні тенденції” проаналізовано: еволюцію педагогічної думки щодо культуротворчої ролі музичного навчання у формуванні особистості; становлення, розбудову та сучасні тенденції розвитку вітчизняної системи загальної музичної освіти школярів.

Ретроспективний аналіз розвитку зарубіжної педагогічної думки свідчить, що ідея формування музичної культури особистості є результатом тривалих пошуків, що ведуть відлік від часів античності. Тоді ж було започатковане, а за доби Відродження відбулося остаточне розмежування спеціалізованої та загальної музичної освіти.

З'ясовано, що спостерігалися різні підходи до розуміння ролі музики у вихованні особистості: від ідеалу музично освіченої людини у Стародавній Греції - до заперечення загальної музичної освіти окремими представниками експериментальної педагогіки на початку ХХ ст. У сучасній зарубіжній школі музичне виховання дітей є необхідною та обов'язковою складовою навчання.

У вітчизняній музичній освіті ідея формування музичної культури особистості пройшла шлях від накопичення досвіду народної педагогіки та фольклорних традицій музичного виховання дітей - до розбудови основ музичного навчання (М.Лисенко, М.Леонтович, К.Стеценко, Я.Степовий, В.Верховинець та ін.) й визнання музичної культури учня важливим орієнтиром музичної педагогіки (Д.Кабалевський, О.Ростовський та ін.).

Виявлено, що протягом усього періоду становлення музично-педагогічної думки тривало поступове накопичення уявлень про складові музичної культури особистості, до яких традиційно відносили: вміння співати й грати на інструментах, музичні здібності тощо. У загальноосвітніх закладах намітилася тенденція до розширення функціональних меж музичного мистецтва, яке стало розглядатися як засіб духовного й естетичного виховання, загального та творчого розвитку школярів тощо.

Визначено, що у сучасних навчальних програмах з музики (колектив авторів під кер. О.Ростовського; автор О.Лобова), музичного мистецтва (кер. Б.Фільц) та мистецтва (кер. Л.Масол) простежується ідея формування музичної культури школяра: від прямої постановки такої мети - до опосередкованої спрямованості на розвиток певних музично-культурних якостей дитини.

Отже, аналіз історії та сучасного стану загальної музичної освіти свідчить, що на початок ХХІ ст. склалися передумови для спрямування уваги фахівців на феномен музичної культури школярів як такий, що може бути визнаний провідним орієнтиром у постановці мети шкільної музичної освіти.

Другий розділ „Теоретико-методологічні засади визначення сутності й структури феномену музичної культури школяра” присвячено: розгляду ґенези зв'язків культури й освіти; аналізу категорії музичної культури, її змісту й структурування в навчальних програмах і наукових дослідженнях.

Аналіз фахової літератури свідчить, що зближення полюсів освіти й культури є однією з найважливіших тенденцій педагогічного пошуку, яка передбачає розкриття можливостей кожного навчального предмета щодо залучення учня до культурних надбань і становлення його культури.

Зі сферою музичної освіти пов'язана категорія музичної культури, що трактується як сукупність культурно-цивілізаційних надбань людства та інтегрована особистісна характеристика. Водночас, музична культура особистості розглядається як професійна якість музиканта й характеристика дитини, що навчається в загальноосвітньому закладі.

З'ясовано, що, попри тривале застосування у науковому обігу, зміст і структура категорії „музична культура школяра” не набули чітко визначеного статусу. Зокрема, змістовий діапазон особистісної музичної культури пов'язувався з набуттям музичних знань і розвитком здібностей, „балансував” між поняттями „музична грамотність” і „музична діяльність” (Д.Кабалевський), характеризувався мірою засвоєння учнем цінності музичного мистецтва (Е.Абдуллін) тощо. Серед складових музичної культури найчастіше згадуються окремі елементи мотиваційного (музичні інтереси та потреби), когнітивного (знання), діяльнісного (уміння та навички), розвивального (музичні здібності та інші якості дитини) напрямів. Інколи структурні межі музичної культури розширюються до рівнів творчої, естетичної, емоційної, комунікативної, моральної, духовної сфер.

У нашому дослідженні музична культура школяра розглядається як: органічна та необхідна частина художньої та - ширше - духовної культури особистості; мета загальної музичної освіти, яка стосується не обраних школярів, а кожної дитини незалежно від рівня її власне музичної обдарованості; складне інтегративне особистісне утворення, що виникає як поєднання музичних освіченості-розвиненості-вихованості та є необхідною складовою різнобічного розвитку та гармонійного виховання дитини.

Визначено структуру музичної культури школяра, до якої увійшли мотиваційний, емоційний, аксіологічний, теоретичний, практичний, розвивальний і виховний компоненти. У свою чергу, ці компоненти згруповані у чотири блоки: музична спрямованість, музична обізнаність, музично-творча розвиненість і музична вихованість дитини. Усі структурні одиниці згуртовано навколо музичної діяльності, яка є визначальною умовою та засобом формування музичної культури школяра.

Виявлено, що в умовах особистісно орієнтованої освіти всі складові мають спрямовуватися на розв'язання не лише вузькопредметних цілей, а й сприяти досягненню „надпредметних” - широких розвивальних, виховних, культуротворчих - завдань загальної музичної освіти школярів.

У третьому розділі „Зміст і структура основ музичної культури молодшого школяра” висвітлено особливості музично-психологічного портрета молодшого школяра як суб'єкта загальної музичної освіти, сутність і специфіку музично-особистісних складових (діяльності, спрямованості, обізнаності, вихованості, розвиненості) у структурі музичної культури дитини.

Виявлено, що молодший шкільний вік є сенситивним для формування основ особистісної музичної культури. Її інтегруючою структурною одиницею виступає музична діяльність, основними видами якої визначені: слухацька, виконавська, музикотворча (композиційна) та музикознавча. Ці види діяльності реалізуються в різноманітних формах спілкування дитини з музикою (слуханні, співі, грі на музичних інструментах, рухах, імпровізаціях, ознайомленні з теорією та історією музики тощо) та найбільш органічно відображують особистісні складові музичної культури учня.

Музична спрямованість є спонукальною складовою, що зумовлює прагнення дитини спілкуватися з музикою. Водночас усі компоненти спрямованості (мотиваційний, емоційний, аксіологічний) формуються й удосконалюються в різних видах музичної діяльності й опосередковано впливають на загальнокультурну, загальнонавчальну та духовну спрямованість особистості. Таким чином реалізуються гуманістичні „надзавдання” загальної музичної освіти.

Музична обізнаність розглядається як підструктура музичної, загальнокультурної та, опосередковано, загальної компетентностей школяра. Її провідними елементами визначені теоретичні (музичні знання) та практичні (уміння і навички) складові, представлені ключовим, частковим і загальнокультурним рівнями.

Виховний компонент музичної культури молодшого школяра передбачає: власне музичне виховання, загальнокультурне виховання й опосередкований вплив музичної освіти на різнобічне виховання особистості, що конкретизується у формуванні моральних, національних, патріотичних, громадянських, комунікативних, трудових якостей школяра тощо.

У ході дослідної роботи обґрунтовано, що для визначення розвивального компонента музичної культури школяра доцільно застосовувати термін „музично-творча розвиненість”. Її основними складовими є: здібності сприймання музики, виконавські здібності і творчі прояви музикальності. До загальнокультурних складових розвитку віднесені: розвиток потреби у художній діяльності, естетичного смаку, основ загальнокультурного мислення; до загальних - розумовий, мовленнєвий, загальнопізнавальний, загальнонавчальний, емоційний, фізичний розвиток тощо.

Встановлено, що наявність досліджень щодо теорії та практики формування окремих музично-культурних компонентів - мотивації, ціннісних орієнтацій, музичних знань, умінь тощо - не знімає проблему комплексного становлення та гармонізації усіх складових музичної культури в системі загальної музичної освіти. Отже, актуальним є створення цілісної дидактико-методичної системи формування основ музичної культури учнів.

У четвертому розділі „Моделювання дидактико-методичної системи формування основ музичної культури молодших школярів” висвітлені: концепція, модель, цільові й методологічні основи експериментальної системи, теоретичні засади конструювання її дидактико-методичних компонентів.

З метою реалізації культуротворчих можливостей загальної музичної освіти розроблено дидактико-методичну систему формування основ музичної культури молодших школярів - відкрите, цілісне, кероване, багатокомпонентне утворення, яке комплексно відображує навчальний процес і функціонує в результаті узгодженого поєднання його елементів.

Структура дидактико-методичної системи представлена цільовим, методологічним, змістовим, процесуальним компонентами, які інтегруються у навчальних книгах (підручниковий компонент), реалізуються в особистісно орієнтованій взаємодії вчителя й учня та виявляють свою ефективність засобами результативно-оцінювальної підструктури. Важливою ознакою структурно-функціональної моделі є її спрямованість на забезпечення наступності формування музичної культури учнів основної школи.

Цільовий компонент експериментальної системи ґрунтується на провідних тенденціях розвитку загальної та музичної освіти і передбачає визначення: мети формування основ музичної культури молодшого школяра; завдань комплексного формування складових музичної культури дитини; „надзавдань” різнобічного виховання та гармонійного розвитку учня.

Методологічний компонент системи представлений чотирма рівнями:

· філософським (положення філософії освіти; учіння про сутність і рушійні сили розвитку людини, теорії пізнання художніх цінностей та музичної культури; антропологічний, культурологічний, аксіологічний і системний підходи);

· загальнопедагогічним (гуманістичні, особистісно орієнтовані та розвивальні концепції, система педагогічних принципів);

· дидактико-методичним (діяльнісний і структурно-функціональний підходи, семіотично-комунікативна концепція, теорії гри, ідеї та принципи дидактики й методики музичної освіти);

· впроваджувальним, в основу якого покладені наукові теорії та документи, що регламентують створення навчально-методичного ресурсу загальної музичної освіти.

Окреслено теоретичні основи моделювання дидактико-методичних складових системи: змісту й процесу навчання та їх відображення у підручниках. Зокрема, змістовий компонент постає провідним утворенням, що зумовлює зміст музичної освіти й музично-творчої діяльності школярів, сутність і структуру підручника з музики, специфіку оцінювання результативності навчання дітей на уроках музики.

Для визначення структури змісту музичної освіти молодших школярів враховано, що зміст початкового навчання має бути багатокомпонентним, національним, виконувати не лише навчальні, а й розвивально-виховні функції.

Процесуальний компонент розглядається як сфера практичного втілення змісту загальної музичної освіти через систему методів і прийомів навчальної взаємодії вчителя та учнів, а також через зміст шкільного підручника з музики. Специфіка процесуального компонента музичного навчання виявляється у багатозначності його цілей і завдань, полісуб'єктності навчальної взаємодії (учасниками якої є не лише школярі та вчитель, а й опосередковано музичний твір, мистецьке мікросередовище уроку тощо), особливостях структури та методів навчання.

Підручник із музики виступає засобом інтеграції та реалізації цільового, методологічного, змістового, процесуального компонентів експериментальної системи. Значення підручника як системної складової ґрунтується на визнанні його: носієм змісту освіти та засобом навчання; втіленням єдності змістової та процесуальної сторін навчання; цілісною моделлю організації музичної освіти.

Виявлено: попри те, що в сучасних дослідженнях усвідомлення музичного мистецтва як шкільного предмета відбувається саме завдяки створенню підручників, в українській педагогіці теорія шкільного підручника з музики знаходиться на початковому етапі наукового розроблення.

Проведений аналіз є підґрунтям для моделювання змістового, процесуального, підручникового й результативно-оцінювального компонентів експериментальної системи.

У п'ятому розділі „Змістовий компонент як системоутворювальний фактор моделі формування основ музичної культури молодших школярів” розкрито принципи відбору і структура змісту загальної музичної освіти в експериментальній системі, його моделювання у програмі й підручниках.

Зміст загальної музичної освіти молодших школярів розглядається як педагогічно адаптована для учнів система музичних знань, умінь, навичок і способів музично-творчої діяльності, що спрямована на формування музичної культури особистості.

Структурними елементами змісту загальної музичної освіти визначені:

1) мотиваційно-ціннісний - спрямованість на формування любові та емоційно-оцінного ставлення учнів до музики, мотивації музично-творчої діяльності; наявність емоціогенних факторів тощо;

2) когнітивно-теоретичний - достатній і необхідний комплекс знань про музичне мистецтво, його зв'язки у ланках: музика - людина; музика - життя; музика - людина - життя; музика - інші види мистецтв тощо;

3) діяльнісно-практичний - опанування комплексом умінь і навичок, способів різних видів музичної діяльності; практика і досвід власних творчих спроб у всіх формах спілкування з мистецтвом;

4) виховний - моделювання ситуацій, спрямованих на засвоєння норм спілкування з музикою; ознайомлення учнів засобами мистецтва з системою загальнолюдських цінностей і набуття ними відповідного естетичного, емоційного, морального досвіду;

5) розвивальний - система завдань для розвитку музично-творчих і загальних якостей молодших школярів.

„Ланками” реалізації змісту загальної музичної освіти школярів у експериментальній системі є: навчальна програма, підручник і навчальний процес, де зміст програми та підручників реалізується з урахуванням конкретики шкільного життя.

Детермінантами моделювання змістового компонента музичної освіти у навчальній програмі „Музика” є: відповідність вимогам Державного стандарту, меті й завданням формування основ музичної культури учнів; урахування вікових, психологічних, емоційних, музичних, творчих особливостей дітей молодшого шкільного віку; гуманістична й особистісна спрямованість змісту, його ресурси щодо реалізації освітньої, виховної, розвивальної функцій навчання; відображення культуротворчих і світоглядних функцій музичної освіти, інтеграція мистецтв; можливість вільного трактування змісту й дидактико-методичної імпровізації щодо його реалізації; художньо-естетичний, тематично-жанровий, календарний, емоційно-драматургічний принципи побудови змісту; створення передумов для визначення педагогічно доцільного обсягу навчального змісту; розвантаження учнів через мінімізацію змісту з уведенням додаткового матеріалу як засобу диференціації навчання; послідовність і наступність побудови змісту музичної освіти протягом навчання в початковій і основній школі тощо.

Дидактико-методичне втілення зміст загальної музичної освіти знайшов у підручниках „Музика”, комплект яких було створено та впроваджено в роботу шкіл України в ході масштабного педагогічного експерименту.

В умовах дослідження підручник відбиває сутнісні ознаки методологічного, цільового, змістового, процесуального й результативно-оцінювального компонентів. Його функціональне призначення як складової системи визначається, насамперед, культуротворчою метою, що передбачає цілісність формування складових музичної культури школяра. Важливою передумовою забезпечення такого комплексного впливу вважаємо повноцінне розкриття в змісті підручника всіх структурних елементів змісту загальної музичної освіти. Іншими факторами, що зумовлюють змістову специфіку сучасного підручника музики, є: гуманістична спрямованість і естетична природа музичної освіти, чуттєво-емоційна основа музичного мистецтва, тематична побудова програми, різноманітність видів музично-творчої діяльності на уроках, різнорівневість музичних і творчих проявів школярів у навчальному процесі тощо.

Враховуючи це, особливостями розроблених підручників є: особистісна орієнтованість реалізації навчального змісту (опора на потреби, інтереси, досвід школярів); моделювання в змісті підручника основних складових навчальної діяльності з підпорядкуванням усіх елементів уроку навчальній темі; різноманітність методів і прийомів навчання для забезпечення гармонійного поєднання основних видів музично-творчої діяльності; емоційна домінанта; перевага евристичних, діалогічних методів, активних видів діяльності зі сприймання та „творення” музики; надання можливості опрацювання навчального матеріалу на різному рівні складності з урахуванням індивідуальності учня; наявність матеріалу підвищеної складності для використання за вибором учителя; естетизація підручника, наявність у ньому різноманітної наочності, а також текстів і нотних записів пісень для виконання; придатність для самостійної роботи з метою економії урочного часу та більш ефективного використання його для слухання музики, співу, творчих видів діяльності; інтеграція мистецтв і міжпредметні зв'язки, що виявляються у взаємному збагаченні й усвідомленні органічних зв'язків між суміжними видами мистецтва та різними навчальними предметами.

Структурні елементи підручників зумовлюються особливостями галузі „Музичне мистецтво” й експериментальної культуротворчої моделі музичної освіти молодших школярів. Основними складовими підручника є вступна, тематична і заключна частини, а додатковими елементами структури виступають: обкладинка; форзаци, що містять узагальнювальні матеріали (схеми, таблиці тощо) за змістом тематичних блоків; шмуцтитульний аркуш із текстом Державного гімну України. Застосована у підручниках система орієнтування зберігається протягом усього курсу вивчення музичного мистецтва (з поступовим уведенням умовних позначень відповідно до збільшення питомої ваги вербально-текстових компонентів підручника та накопичення музичного досвіду учнів).

Головною структурною одиницею тематичної частини підручника є навчальна тема, в якій зміст програми набуває конкретного дидактико-методичного втілення з урахуванням освітніх тенденцій, спрямованості на формування музичної культури, різнобічне виховання та розвиток учня.

Типова структура розгортання тем у підручниках представлена такими етапами: створення позитивного мотиваційного фону, пробудження зацікавленості, стимулювання інтересу й концентрація уваги учнів; актуалізація опорних знань, необхідних для сприйняття навчального матеріалу теми; виклад нового матеріалу, часто в образній, казковій, ігровій, проблемно-пошуковій формі; опрацювання та закріплення здобутих відомостей у різних видах практичної музично-творчої діяльності; узагальнення тематичного матеріалу, визначення його місця в системі навчальних тем, інколи - пропедевтичний перехід до наступної теми.

...